37676

Морфологія і анатомія генеративних органів

Лабораторная работа

Биология и генетика

Морфологія і анатомія бруньок винограду. Вивчити типи бруньок винограду їх утворення розвиток морфологічну та анатомічну будову пасинкової бруньки і зимуючого вічка. Морфологія і анатомія бруньок винограду. У більшості сортів європейськоазіатського винограду порослеві пагони і вовчки безплідні і відрізняються від звичайних пагонів більшою силою росту в довжину і в товщину рихлістю будови тканини слабким прикріпленням до багаторічної частини стебла.

Украинкский

2013-09-25

257.5 KB

5 чел.

Лабораторна робота 3-4

Тема . Морфологія і анатомія генеративних органів.

  1.  Морфологія і анатомія бруньок винограду.
  2.  Морфологія вусика, суцвіття і квітки.
  3.  Морфологія і анатомія грона, ягоди і насіння.

Мета заняття. Вивчити типи бруньок винограду, їх утворення, розвиток, морфологічну та анатомічну будову пасинкової бруньки і зимуючого вічка.

1. Морфологія і анатомія бруньок винограду.

Загальні відомості. Брунька — це зародковий пагін, що знаходиться в стані відносного спокою. Бруньки утворюються в процесі життєдіяльності конуса наростання із зовнішніх тканин верхівки пагона. У виноградної рослини всі бруньки пазушні, екзогенного походження, формуються тільки на вузлах ростучих однорічних пагонів. Спочатку з'являються зародки прилистків і листків, а в їх пазухах утворюються горбочки пазушних, швидкодозріваючих пасинкових бруньок (рис. 1).

У пазусі нижнього листка пасинка закладаються зимуючі бруньки, які називаються зимуючими вічками. На відміну від пасинкових бруньок зимуючі бруньки формуються і диференціюються повільно, постійно збільшуючись в обсязі. Вони мають період спокою і розвиваються в пагони тільки навесні майбутнього року.

Рис. 1. Пасинкова брунька і зимуюче вічко: 1 - проростаюча пазушна брунька, яка утворює пасинок на пагоні; 2 - конус наростання пасинка; 3 -вусик; 4 - прилистник; 5 - листок; 6 - перший листок пасинка; 7 - зимуюче вічко, яке формується {за Л. Н. Гордєєвою).


Вічко складається з комплексу бруньок, що відрізняються ступенем розвитку. В центрі вічка знаходиться сильно розвинута головна (центральна, основна) брунька, а навколо розташовані декілька (1—6) менш розвинутих заміщуючих (запасних, бокових) бруньок. Центральна брунька вічка складається із зародкового стебла у вигляді конуса, розширеного до основи. На осі конуса можна спостерігати темні і світлі поперечні смуги, що чергуються, — майбутні вузли та міжвузля. На вузлах чітко виділяються лусочковидні листочки, в пазусі яких розташовані горбочки зародкових пасинкових бруньок, горбкуваті утворення — зачатки суцвіть і зачатки вусиків (рис. 2). У кінці вегетації в центральній бруньці вічка формується до 7 — 8 і більше вузлів із зародками листків, суцвіть і вусиків.

У пазухах двох нижніх лусочок центральної бруньки закладаються горбочки заміщуючих бруньок. Ці бруньки утворюються пізніше, вони менш розвинуті і різняться між собою тільки за величиною. В свою чергу, в пазухах слідуючих лусочок закладаються горбочки бруньок наступних порядків. Таким чином, у вічку, крім центральної бруньки, закладаються ще 4 — б заміщуючих бруньок, які легко знайти на тонких пошарових поперечних зрізах вічка від його вершини до основи. На зрізах бруньки вічка мають вигляд зелених (якщо вічко не пошкоджене) кружочків різних розмірів.

Рис. 2. Зимуюче вічко:

1 - головна (центральна, основна) брунька;

2 - заміщуючі (запасні, бокові) бруньки; 3 - добре диференційований зачаток суцвіття; 4 - слабо диференційований зачаток суцвіття; 5 - зачатковий листочок з пасинковою брунькою в пазусі;

6 - покривні лусочки;

7 - м'ясисті лусочки;

8 - підстилаючий шар;

9 - подушечка (за О. П. Диканем

Зовні бруньки вічка вкриті двома великими зеленими лусочками, які до осені корковіють, набувають темно-бурого забарвлення і стають шкірястими. Під лусочками всередині вічка знаходиться волосяний покрив, що являє собою вирости клітин епідермісу внутрішніх м'ясистих лусочок (прилистків) центральної і заміщуючих бруньок, який захищає ніжні органи всередині вічка від пошкодження низькими температурами.

На вузлі пагона вічко розташоване на невеликому плоскому підвищенні, що називається подушечкою і яка з'єднується з діафрагмою вузла пагона. Між подушечкою і основою вічка знаходиться тонкий (1—2 мм) підстилаючий шар, що складається з декількох рядів темно-зелених клітин паренхіми. Цей підстилаючий шар багатий на хлорофіл і несе зачатки бруньок, які згодом розвиваються в сплячі бруньки. За сприятливих умов в першу чергу починає рости центральна брунька вічка, а потім вже заміщуючі. Часто прокидаються одночасно центральна і одна чи дві заміщуючі бруньки, тоді з одного вічка розвиваються два (двійники), а інколи й три пагони (трійники).

Сплячі бруньки живуть довго і при доброму живленні чи порушенні кореляції між надземною частиною та кореневою системою можуть прокинутися і розвинути па багаторічній частині стебла порослеві пагони і вовчки.

У більшості сортів європейсько-азіатського винограду порослеві пагони і вовчки безплідні і відрізняються від звичайних пагонів більшою силою росту в довжину і в товщину, рихлістю будови тканини, слабким прикріпленням до багаторічної частини стебла. В пазухах листків порослевих пагонів і вовчків закладаються нормальні зимуючі бруньки, з яких наступного року можуть розвиватися плодоносні пагони.

Всі три типи бруньок у винограду — пасинкові, зимуючі і сплячі — можуть дати початок генеративним органам. Бруньки вічка із зародами суцвіть називаються плодоносними, а бруньки, що мають тільки зародки листків і вусиків, — безплідними. Розрізнити за зовнішнім виглядом вічка з плодоносними і безплідними бруньками неможливо. Бруньки вічка формуються весь вегетаційний період одночасно з ростом пагонів. Найсприятливіший час для закладання плодоносних бруньок — середина літа, коли багато світла і тепла, тому найбільш розвинуті плодоносні бруньки утворюються в середній частині пагона, вище 4 —6-го вузла від  його основи. Менш розвинуті бруньки вічка нижніх і верхніх вузлів, вони, як правило, малоплодоносні або безплідні. Зимуючі бруньки, які до кінця вегетації не утворили зачатки суцвіть, можуть закласти їх за сприятливих умов і у весняний період — в першу фазу вегетації винограду.

Бруньки вічок залежно від зони розташування їх по довжині пагона характеризуються різною плодоносністю, що зумовлено генетичним походженням сорту.

2. Морфологія вусика, суцвіття і квітки .

Мета заняття. Вивчити морфологічні особливості вусика, суцвіття, квітки , а також різні типи квіток винограду.

Загальні відомості. Вусик — орган, за допомогою якого однорічні пагони виноградної рослини прикріплюються до опори (дерева, пагонів, кілків, дроту і т. ін.). При контакті з опорою верхня частина вусика під впливом подразнення закручується навкруги опори, а вільна нижня частина його набуває форму спіралі і підтягує пагін до опори. Таким чином, у пошуках опори верхівка вусика протягом двох годин здійснює коловий (нутаційний) рух, описуючи повне коло. Якщо вусик під час свого і колового росту не зустрічає на своєму шляху опори, то він залишається трав'янистим, потім засихає і відпадає. При контакті з опорою вусик обвиває її, в подальшому внаслідок утворення у вусику механічних тканин (лібріформа) дерев'яніє і стає дуже міцним.

Рис. 3. Суцвіття винограду: а - молоде; 6 - досить розвинуте.

Розрізняють вусики прості і розгалужені (подвійні, сильно-розгалужені). Галуження вусика відбувається так, як і пагона.

Нерідко в місцях розгалуження на вусику утворюються листки. Інколи сам вусик перетворюється в пагін з листками, суцвіттями і вусиками. Такі пагони називаються позапазушними. Утворення позапазушних пагонів доводить стеблове походження вусиків.

Суцвіття закладається в пазушній (пасинковій) бруньці і в бруньках зимуючого вічка. Спочатку має вигляд напівкруглого горбочка, з ростом воно диференціюється на головну вісь суцвіття, на бокові осі і примордії квіток. Ріст суцвіття відбувається від основи розгалуження до верхівки, при цьому в напрямку до верхівки ріст поступово слабшає. Суцвіття, що повністю розвинулося, має конусовидну форму, всі частини його зеленого кольору.

Суцвіття складається з ніжки, що відходить від пагона, і самого суцвіття з розгалуженнями (рис.3). На кінцях всіх розгалужень суцвіття знаходяться бутони квіток, зібрані в групи по три. Середній бутон розвинутий сильніше, ніж два бічних.

Значна частина зав'язей після цвітіння під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів середовища обсипається. Але нерідко спостерігається і надмірне обсипання бутонів та зав'язей з різних причин.

Від величини суцвіття І кількості ягід, що зав'язалися, значною мірою залежить і величина майбутнього грона. Завдання агронома полягає в тому, щоб запобігти причинам, що викликають надмірне опадання бутонів і зав'язей, а також досягти повноцінного розвитку грон.

Суцвіття відрізняються одне від одного величиною і ступенем розвитку. У сортів винограду з дрібними гронами в одному суцвітті нараховується 50 — 100 квіток, а у сортів з великими гронами — до 700 — 1200 і більше квіток.

На виноградниках часто можна побачити всі перехідні форми від вусика до суцвіття, тобто на вусику декілька бутонів, а на суцвітті вусики. Вивчення морфології вусика і суцвіття свідчать, що вони мають стеблове походження І є однотипними органами.

Рис. 4. Фасціація суцвіття.


         Поява на пагоні вусика вище суцвіття є характерним показником того, що на цьому пагоні суцвіття вище не буде. Чим ближче до основи пагона розташоване суцвіття, тим більше суцвіть на пагоні і відповідно вищим буде коефіцієнт плодоношення.

Нерідко трапляються і аномалії в будові суцвіття, які виражаються у фасціаціях, утворенні широких і плоских осей суцвіття і великих пучків бутонів квіток з укороченими квітконіжками (рис.4).

Квітка. Виноград у дикому стані — рослина дводомна: на одних рослинах у суцвіттях тільки чоловічі квітки, на інших — тільки функціонально-жіночі.

Культивовані сорти винограду мають в основному двостатевий тип квітки і рідше функціонально-жіночий; сорти з чоловічим типом квітки (за винятком сортів підщеп) не зустрічаються. У винограду квітки маленькі, зелені, розміщені на тонкій ніжці, що розширюється біля основи квітки в квітколоже і має п'ятичленну будову.

Чашечка недорозвинена, зрослолистна, побудована за п'ятірним типом і утворена з п'яти недорозвинених зрослих чашолистків, що охоплюють основу квітки слабо виступаючими тупими зубчиками.

Віночок складається з 5 — 6 зрослих уверх пелюсток, які закривають до  цвітіння  внутрішні  органи квітки.

Тичинки розташовані навпроти пелюсток віночка, їх звичайно в квітці 5 — 6, рідше 7 — 8; складаються вони з тичинкової нитки і пиляка. У двостатевих сортів винограду тичинкові нитки тонкі, прямостоячі, а в місці прикріплення до пиляка — злегка вигнуті. Пиляки двогнізді, з широким в'язальцем, прикріпленим своєю основою до тичиночної нитки. В кожному гнізді є по два пилкових мішки, які під час цвітіння відкриваються поздовжніми щілинами, і з них висипається пилок.

Маточка складається із зав'язі, стовпчика і приймочки, має пляш-ковидиу чи грушовидну форму.

Зав'язь двогнізда, складається з двох плодолистиків, краї яких, щільно з'єднуючись, утворюють перегородку між двома гніздами. В кожному гнізді на коротких ніжках сидить по дві зворотні (анатропні) насіннєві бруньки, повернені пилковходами (мікропіле) до низу.

Насіннєва брунька (рис. 5) має багатоклітинне ядро нуцелус з двома покровами (іптегументами) — внутрішнім і зовнішнім, між якими залишається вузький канал — пилковхід. В ядрі насіннєвої бруньки розвивається зародковий мішок, який містить яйцеклітину, синергіди, полярні ядра та антиподи.

Біля основи зав'язі є п'ять нектарників, забарвлених у різних сортів винограду в жовтий, зелений чи оранжевий колір. У нектарниках містяться ефірні масла з приємним, дуже тонким запахом резеди.

Рис. 5. Поздовжній розріз насіннєвої бруньки: 1 - внутрішній інтегумент; 2 - зовнішній інте-гумент; 3 - зародковий мішок; 4 - нуцелус; 5 - халаза; 6 -судинний пучок; 7 - ніжка; 8 -мікропіле.


         Стовпчик може бути різної форми: короткий і товстий, видовжений і тонкий. Приймочка найчастіше має блюдцеподібну форму з білуватими, трохи піднятими, рівними, рідше виїмчастими краями.

У період цвітіння віночок під тиском тичинок відділяється від зав'язі знизу і відпадає у вигляді ковпачка (рис.6). Пиляки розтріскуються, з них висипається пилок, частина якого потрапляє на приймочку квітки, а частина розноситься вітром і комахами. Пилок, що потрапляє на приймочку маточки, проростає в пилкову трубку, яка проходить по грифельному шару стовпчика, проникає через пилковхід, де відбувається її запліднення — спермій з пилкової трубки запліднює яйцеклітину. З кожної заплідненої насіннєвої бруньки розвивається одна насінина, а із заплідненої яйцеклітини — зародок. Залежно від кількості запліднених насіннєвих бруньок в ягоді може розвиватися від однієї до чотирьох насінин. Після запліднення зав'язь квітки починає збільшуватися, стовпчик і приймочка висихають і утворюється ягода.

Рис. 6. Розкривання квітки винограду: а – бутон; б – відділення віночка квітки; в - відпадання ковпачка.

Якщо цвітіння відбувається в несприятливих умовах, при пониженій температурі, в період випадання дощів, то нерідко ковпачки не опадають, залишаються на квітці і засихають. В такому випадку опилення відбувається під ковпачком, у закритій квітці. Таке явище (опилення приймочки без опадання ковпачка) називається клейстогамією.

У двостатевих квіток сортів винограду тичинки прямостоячі, вищі від маточки чи рівні з нею; складаються вони з тичиночної нитки і двогніздового пиляка, в якому знаходиться життєздатний (фертильний) пилок.

Пилок двостатевих і чоловічих квіток у сухому стані має видовжено-бочковидну форму, він життєздатний: при зануренні в 10%-ний розчин цукру пилок легко проростає в пилкову трубку при температурі 25 - 30°С.

Рис. 7. Типи квіток винограду: а - чоловічий; б - функціонально-жіночий; в - двостатевий:   / - тичинки; 2 - маточка; 3 - нектарники; 4 - чашечка; 5 - квітконіжка.

У сортів винограду з функціонально-жіночим типом квітки теж є маточка і тичинки. Але квітки цього типу відрізняються від двостатевого недорозвиненими тичинками. Тичинкові нитки тут завжди коротші від маточки і відгинаються вниз після скидання віночка. Пилок у функціонально-жіночого типу квітки в сухому стані має різну неправильну, із загостреними краями форму: кутасту, ромбічну, тригранну, округло-овальну, шаровидну, багатогранну і т. д. У краплі розчину цукру пилок набуває округлої форми І не утворює пилкової трубки, тобто він не життєздатний, безплідний (стерильний). Сорти винограду з таким типом квітки самостерильні і потребують перехресного запилення.

Чоловічі квітки винограду мають сильнорозвинуті тичинки з великою кількістю плодючого (рис. 7.) пилку. Маточка у чоловічих квіток звичайно нерозвинена і має різні перехідні форми від маленького горбочка до сильно розвиненої великої зав'язі. В тих випадках, коли двостатевий і функціонально-жіночий тип квітки за морфологічними ознаками розпізнати важко, їх визначають пророщуванням і розглядом форми пилку під мікроскопом.

Крім вказаних основних типів квітки, у винограду трапляються і аномальні квітки. Найчастіше аномалії проявляються в розкриванні квітки (розеткою, зірочкою) і в явищах махровості. Махровість властива в основному сортам з функціонально-жіночим типом квітки. Махрова квітка не має тичинок, зав'язь її багатогніздна.

  1.  Морфологія і анатомія грона, ягоди і насіння

Мета заняття. Вивчити морфологічні і анатомічні особливості будови грона, ягоди і насіння.

Загальні відомості. Гроно. З суцвіття в процесі його подальшого росту і розвитку після цвітіння і природного обсипання зайвих квіток і зав'язей утворюється гроно. Ніжка суцвіття перетворюється в ніжку грона, вісь суцвіття з розгалуженнями — в гребінь, зав'язі — в ягоди (рис. 8). Ніжки грона бувають короткі і довгі. У одних сортів ніжка грона весь час залишається трав'янистою (зеленою), у інших вона дерев'яніє. За допомогою ніжки гроно прикріплюється до пагона. Гребінь грона складається з великої кількості розгалужень. Від ступеня і характеру галуження гребеня і довжини осей першого, другого і наступних порядків залежить форма, величина і щільність грона. Ягоди з'єднані з гребенем плодоніжкою. Біля основи ягоди плодоніжка розширюється в подушечку. Через плодоніжку і подушечку проходять судинно-волокнисті пучки, які розходяться під шкірочкою в м'якоті ягоди.

Рис. 8. Гроно винограду: 7 - основа ніжки грона; 2 - вузол на ніжці грона; 3 - місце відходжен-ня перших розгалужень гребеня; 4 - вершина грона; 5, 6 - лопаті; 7 - вусик с ягодами на кінці

При відокремленні ягоди від плодоніжки на подушечці залишаються відірвані судинно-волокнисті пучки — щіточка (рис. 9). Плодоніжки можуть бути короткими і довгими. Чим коротші плодоніжки, тим компактніше гроно.

Грона розрізняють за формою (циліндричні, конічні, циліндрично-конічні, гіллясті, крилаті та ін.) і щільністю (дуже щільні, щільні, середньої щільності, рихлі). Щільність грона залежить не тільки під характеру гребеня, а й від кількості ягід і їх величини. Чим більше в гроні ягід і чим вони крупніші, тим вища щільність грона.

Ягода винограду складається з шкірочки, м'якоті і насіння. Ягоди розрізняють між собою за величиною (від дрібних до дуже великих), формою (кругла, овальна, сплюснута та ін.) і забарвленням (біле, чорне, червоне, сіре, рожеве). На вершині ягоди є маленький бурий горбочок, що називається пупком, який являє собою залишок засохлої приймочки маточки.

Поверхня шкірочки дозрілої ягоди вкрита восковидним сизо-блакитним нальотом — пруїном, особливо помітним у сортів з темно-синім забарвленням ягід. Пруїн захищає ягоду від несприятливих зовнішних умов, втрати води, гниття та ін. В період росту виноградні ягоди залишаються весь час зеленими і мають на кутикулі продихи. Тільки на початку достигання вони починають набувати характерного для сорту забарвлення. Забарвлення ягід зумовлюється появою до моменту достигання в шарах клітин шкірочки різних барвних речовин — антоціанів і пігментів, які надають їм того чи іншого кольору. Деякі сорти винограду (Сапераві, Тентюр'є та ін.) містять барвні речовини в клітинному соку м'якоті.

Рис. 9. Будова ягоди винограду: 1 - подушечка; 2 - щіточка; З- бородавки; 4 - судинні пучки; 5 - насіння; 6 - шкірка; 7 - судини під шкіркою ягоди.

Рис.   10.   Поздовжній   розріз насінини винограду:   1 - зародок;  2 - ендосперм; 3 - оболонка; 4 - халаза.

М'якоть ягоди може бути щільною, хрусткою, м'ясистою, ніжною, слизистою, соковитою та ін. Смак ягоди залежить від вмісту в її ;оку пукру і кислоти. Деякі сорти ягід винограду мають специфічний присмак і аромат: мускатний (Мускат білий), ізабельний Ізабелла), пасльоновий (Каберне) та ін. Властивий кожному сорту присмак ягід надають ароматичні речовини, що утворюються, як і барвні речовини, в шкірочці і м'якоті ягоди в період її достигання.

Насіння у винограду дрібне, звичайно грушовидної форми, з видовженим дзьобиком, в якому розміщений зародок. Насінина ікрита дуже міцною оболонкою, під якою знаходяться ендосперм зародок (рис. 10).

Насінина має черевний і спинний бік . На черевному боці є насіннєвий шов і дві борозенки (впадини), па спинному — халаза (місце проникнення судинних пучків у насінину).

У зеленій ягоді винограду насіння, що розвивається в ній, також має зелений колір, оскільки перебуває ще в молочній стиг-юсті. При доброму заплідненні і нормальному розвитку всіх насіннєвих бруньок в ягоді міститься не більше чотирьох насінин, але, як правило, їх буває менше (2 — 3). Це свідчить про те, Ю не всі насіннєві бруньки були добре розвинуті і не всі їх яйцеклітини запліднилися.

Трапляються також безнасіннєві ягоди, тобто ті, що розвинулися без запліднення (партенокарпія).  Партепокарпічні ягоди дрібні, круглі, звичайно не більші горошини. Наявність у гроні великої кількості партенокарпічних ягід називають «горошінням».

Кишмишним сортам винограду властива так звана стеноспермокарпія, коли розвиток зародка і насіннєвої оболонки зупиняється на початку їх росту. Такі недорозвинені пусті насінини не відчуваються при їді, тому кишмишні сорти відносять до безнасіннєвих.

ЗАВДАННЯ:

1.Вивчити будову бруньки. Замалювати пасинкову бруньку і зимуюче вічко.

2. Вивчити тини пазушних бруньок, пояснити, в чому полягає різниця між ними, замалювати відрізок однорічного пагона з розміщенням на ньому листка, пасинка і вічка.

3. Зробити поздовжній розріз вічка, розглянути його під лу

пою і замалювати будову. На малюнку відмітити зовнішні кри

ючі лусочки вічка, волосяний покрив, головну і заміщуючі брунь

ки, подушечку і підстилаючий шар.

  1.  Розглянути поздовжні і поперечні зрізи живих вічок і описати їх зовнішні особливості.

5. Розглянути па свіжому чи фіксованому матеріалі зовнішній

вигляд суцвіть па початку року і в повному розвитку. Відшукати

перехідні форми між вусиками і суцвіттям. Замалювати суцвіття

з вусиком і вусикові суцвіття.

6. Зробити схематичний рисунок морфологічної будови двостатевого, чоловічого і фупкціонально-жіночого типів квітки.

7. Розглянути під мікроскопом при малому збільшенні і зама

лювати поздовжній розріз квітки винограду перед скиданням

ковпачка. На малюнку відмітити: ковпачки, тичинки, зав'язь,

насіннєві бруньки.

8. Вивчити і замалювати з гроно винограду і відзначити його основні частини: ніжку, вузол, гребінь з розгалуженнями, плодоніжки, ягоди (повна схема і методика опису грон, ягід і насіння винограду наводиться в темі «Вивчення морфологічних ознак столових і технічних сортів»).

9. Підрахувати кількість насінин в ягоді І розглянути під лу

пою зовнішній вигляд нормально розвинутих насінин, замалюва

ти будову недорозвинених. Замалювати будову насінини з черев

ного і спинного боку, зазначивши на малюнку дзьобик, насіннєвий

шов, дві борозенки і халазу.

Література: 1, 3, 6,  12, 13.

Матеріали і обладнання.

1.      Малюнки будови зимуючого вічка і пасинкової бруньки.

2. Вегетуючі  визрілі пагони з  пасинками і вічками.

3. Мікроскопи, лупи, безпечні бритви, секатори, предметні та

покривні скельця, препарувальні голки, вода в бюксах.

4.     Зразки грон (натуральних чи консервованих), різних за розмірами, формою, щільністю, з нерівномірно достиглими ягодами, з розвитком партенокарпічних ягід; грона з безнасіниєвими ягодами (кишмишні сорти).

5. Набір достиглих насінин різних видів і сортів винограду.

6. Лупи, скальпелі, предметні і покривні скельця, лінійки з поділками, мікроскопи.

PAGE  9


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84557. Гемодинамічний центр. Рефлекторна регуляція тонусу судин. Пресорні і депресорні рефлекси 44.84 KB
  Гемодинамічний центр ГДЦ розташований в довгастому мозку хоча в регуляції системного кровообігу беруть участь всі рівні ЦНС від кори ГМ до спинного мозку. В структурі ГДЦ виділяють: пресорний відділ ПВ депресорний відділ ДВ еферентне парасимпатичне ядро блукаючого нерва Х. Третім структурним елементом ГДЦ є парасимпатичне ядро блукаючого нерва. Аферентні зв’язки ГДЦ.
84558. Рефлекторна регуляція кровообігу при зміні положення тіла у просторі (ортостатична проба) 45.13 KB
  Регуляція САТ відбувається: за відхиленням – у відповідь на зміну САТ вмикаються регуляторні механізми які повертають його до вихідного рівня саморегуляція або регуляція на основі негативного зворотнього зв’язку; така регуляція має місце при необхідності стабілізувати САТ на певному рівні: за збуренням – збурення дія якогось зовнішнього по відношенню до системи кровообігу фактора потребує зміни САТ в певному напрямку; інформація про дію збурення передається в КП ГДЦ по каналу зовнішнього зв’язку ГДЦ виробляє керуючий сигнал що...
84559. Регуляція кровообігу при м’язовій роботі 45.45 KB
  Підвищення САТ є результатом рефлексу з пропріорецепторів працюючих м’язів активація ПВ ГДЦ та гальмування ядра блукаючого нерва збільшення ЧСС та СО ріст ХОК ріст САТ; звуження артеріальних та венозних судин також зумовлюють ріст САТ. Рефлекс з пропріорецепторів працюючих м’язів є основним але не єдиним механізмом розвитку пресорної реакції при м’язовій роботі. Регуляція кровотоку в м’язах при фізичній роботі спрямована на забезпечення його розширення зменшення опору цих судин збільшення об’ємної швидкості кровотоку через працюючі...
84560. Особливості кровообігу у судинах головного мозку і його регуляція 42.75 KB
  Унікальною особливістю кровообігу ГМ є те що воно відбувається в замкнутому просторі непіддатливого черепа та перебуває в динамічному взаємозв’язку з кровообігом спинного мозку та переміщенням спинномозкової рідини. Величина мозкового кровообігу відносно постійна складає 750 мл хв 15 від ХОК маса мозку – 2 від маси тіла. Кровотік в мозку нерівномірний – краще кровопостачаються ділянки сірої речовини бо тут найвищий рівень обміну речовин.
84561. Особливості кровообігу у судинах серця i його регуляція 43.46 KB
  Високий рівень кровотоку в стані спокою – 250 мл хв 5 від ХОК маса серця – 05 від маси тіла. Високий тонус вінцевих судин в стані спокою незважаючи на високий рівень метаболізму – ця умова забезпечує здатність вінцевих судин до розширення та збільшення кровотоку під час посиленої діяльності 5. Залежність кровотоку від фаз СЦ: він знижується під час систоли артерії стискуються міокардом та збільшується під час діастоли. Головна особливість в регуляції серцевого кровотоку полягає у перевазі місцевих механізмів над центральними.
84562. Особливості легеневого кровообігу його регуляція 43.31 KB
  В легенях розрізняють дві групи судин: одні виконують трофічну функцію живлять тканину легень бронхів та відносяться до судин великого кола кровообігу інші – функцію газообміну та відносяться до судин малого кола. Далі мова піде про судини малого кола кровообігу. Артеріальні судини за своїми властивостями та будовою нагадують венозні судини – вони легко розтягуюються та реагують зміною об’єму на зміну трансмурального тиску. В артеріальних судинах легень відсутні спеціальні судини опору.
84563. Механізми лімфоутворення. Рух лімфи посудинах 43.75 KB
  Рух лімфи посудинах. Утворення лімфи відбувається за участі судин гемомікроциркулярного русла. Утворення лімфи. Головну роль в утворенні лімфи відіграють лімфатичні капіляри: на відміну від кровоносних вони сліпі більш широкі у них ширші міжклітинні щілини відсутня базальна мембрана проникність стінок лімфатичних капілярів дуже висока.
84564. Загальна характеристика системи дихання. Основні етапи дихання. Біомеханіка вдиху і видиху 49.56 KB
  Основні етапи дихання. Дихання – процес обміну газів О2 та СО2 між атмосферним повітрям та тканинами організму. СИСТЕМА ДИХАННЯ ВИКОНАВЧІ ОРГАНИ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЯЦІЇ Грудна клітина Нервові Гуморальні Дихальні м’язи Плевра Забезпечення оптимального газообміну між атмосферним повітрям та тканинами організму.
84565. Еластична тяга легень, негативний внутрішньоплевраль-ний тиск 43.41 KB
  Еластична тяга легень є сумою трьох сил: 1 сила поверхневого натягу шару рідини води яка вистеляє альвеоли зсередини. Це основна сила яка примушує альвеоли зменшувати свій розмір а легені спадатися; вона складає 2 3 від всієї еластичної тяги легень. Сурфактант вистелає альвеоли зсередини на кордоні з повітряним середовищем. Питома активність сурфактанту тобто його властивість зменшувати силу поверхневого натягу залежить від товщини його шару на поверхні альвеоли – чим більша його товщина тим більша питома активність.