38108

Військовий підрозділ як мала соціальна група

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Ознайомити курсантів студентів з поняттям про військовий підрозділ як малу соціальну групу; розвитком малої соціальної групи як колективу i його основними характеристиками. Розвиток малої соціальної групи як колективу i його основні характеристики. Прийняти рапорт чергового навчальної групи перевірити наявність курсантів на занятті їх зовнішній вигляд готовність до занять. Соцiальнi групи якi функцiонують у збройних силах пiдпорядкованi загальним закономiрностям розвитку груп і колективами стають лише тодi коли досягають певного рiвня...

Украинкский

2013-09-27

222.5 KB

6 чел.

PAGE  23

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                                       О.В. БОЙКО

“____” __________________ 20__ року

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни “Психологія та педагогіка військових колективів”

Т Е М А № 1: “ Військовий підрозділ як мала соціальна група ”.

Заняття № 1: “ Військовий підрозділ як мала соціальна група”.

Час: 2 год.

Місце: аудиторія за розкладом занять.

Навчальні та виховні цілі:

1.Ознайомити курсантів (студентів) з поняттям про військовий підрозділ як малу соціальну групу; розвитком малої соціальної групи як колективу i його основними характеристиками.

2. Надати психологічний аналіз понять “мала група” i “колектив”.

3. Надати курсантам знання щодо предмету, завдань, структури й понятійно-категоріального апарату навчальної дисципліни.

4.Сформувати у курсантів (студентів) прагнення вирішувати психолого-педагогічні проблеми у майбутній професійній діяльності.

5. Сприяти розвитку у курсантів (студентів) морально-психологічних якостей військового педагога.

6.Формувати науковий світогляд курсантів (студентів), спираючись на концепцію особистісно орієнтованого навчання.

 

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

з/п

Навчальні питання

Час

(хв.)

1

2

3

ВСТУПНА ЧАСТИНА

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Поняття про військовий підрозділ як малу соціальну групу.

Психологічний аналіз понять “мала група” i “колектив”.

Розвиток малої соціальної групи як колективу i його основні характеристики.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

5

80

10

35

35

     5

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.
  4.  Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.
  5.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  6.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.
  7.  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.
  8.  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.
  9.  Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002.- 560 с.
  10.  Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.
  11.  Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. – К.:  Тандем, 2000. – 380.

ВСТУПНА ЧАСТИНА – 5 хв.

Методичні вказівки. Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять.

Оголосити тему заняття, її актуальність та зв'язок з іншими навчальними дисциплінами, мету та навчальні питання, які будуть розглянуті. Особливу увагу на занятті необхідно звернути на те, що існує об'єктивна потреба в оволодінні всім офіцерським складом, а також курсантами військових навчальних закладів соціально-психологічними знаннями з метою профілактики небажаних форм поведінки, найбільш повного розкриття внутрішніх сил людини, необхідних для професійної діяльності, успішного виконання військового обов’язку.

ОСНОВНА ЧАСТИНА - 80 хв.

Методичні вказівки. Послідовно викладати основний зміст навчальних питань лекції: основні визначення і формулювання, розкриття теми, висновки з окремих питань і лекції в цілому. Вказати шляхи та способи виконання навчальних та виховних цілей заняття. Розкрити курсантам зміст понять про військовий підрозділ як малу соціальну групу та колектив.

    1. Поняття про військовий підрозділ як малу соціальну групу  

Розкрити визначення поняття про військовий підрозділ як малу соціальну групу.

Вiйськовi пiдроздiли мають усi загальнi ознаки, що характеризують практично будь-яку малу органiзовану соціальну групу. Це сумiсна дiяльнiсть, спiльнi цiлi i завдання, спiлкування, певна органiзацiя, мiжособистiснi стосунки тощо.

Соцiальнi групи, якi функцiонують у збройних силах, пiдпорядкованi загальним закономiрностям розвитку груп і колективами стають лише тодi, коли досягають певного рiвня розвитку. Безумовно, не кожний вiйськовий пiдроздiл є колективом. Поняття "вiйськовий колектив" характеризує певний рiвень соцiально-психологiчного розвитку пiдроздiлу, ступiнь його полiтичної, вiйськово-професiйної, вiйськово-моральної зрiлостi тощо. 

Найбiльш загальними показниками вiйськового колективу як особливого рiвня розвитку вiйськового пiдроздiлу виступають:

єдинi цiлi та завдання - захист iнтересiв свого народу, держави;

суспiльно корисна, усвідомлена кожним воїном бойова дiяльнiсть, спрямована на пiдтримання постiйної бойової готовностi пiдроздiлу, вiйськової частини;

предметно-цiннiсна та емоцiйно-цiннiсна єднiсть;

контактнiсть та опосередкованiсть мiжособистiсних стосункiв цiлями та завданнями бойової дiяльностi;

високий рiвень органiзацiї життєдiяльностi, здатної до самоуправлiння та самоорганiзацiї;

оптимальнi показники згуртованостi та соцiально-психологiчного клiмату.

Таким чином, вiйськовий колектив − це високоорганiзована невелика контактна спiльнiсть вiйськовослужбовцiв, що досягла високого рiвня розвитку i призначена для захисту Батькiвщини, яка характеризується згуртованiстю, здоровим соцiально-психологiчним клiматом i розвинутою колективiстичною психологiєю.

Такi соцiально-психологiчнi риси вiйськового колективу, як згуртованiсть i здоровий соцiально-психологiчний клiмат, впливають на розвиток особистостi вiйськовослужбовця i вiйськового колективу. Оскільки вони виступають не лише показниками розвитку пiдроздiлу як колективу, то й сама бойова дiяльнiсть здебiльшого втрачає свою якiсть за їх вiдсутностi. Цi властивостi забезпечують ефективнiсть бойової пiдготовки, сприятливо впливають на розвиток особистостi вiйськовослужбовця i вiйськового колективу.

 Згуртованiсть  це узагальнений показник духовної спiльностi, єдностi особового складу пiдроздiлу. Це цiннiсно-орiєнтовна єднiсть воїнiв даного пiдроздiлу, зумовлена спiльнiстю основних завдань бойової дiяльностi. Вона також характеризується одностайнiстю в думках та спiльними дiями воїнiв, зумовлених спiльною вiйськово-професiйною діяльністю. Важливий елемент згуртованостi − емоцiйна спiльнiсть колективу. Переважаючий у вiйськовому колективi настрiй, стiйкi стани його психологiї називають соцiально-психологiчним клiматом. Головним у соцiально-психологiчному клiматi (СПК) пiдроздiлу є те, якi цiнностi для нього головні. Показниками здорового СПК є: вiдсутнiсть конфлiктiв; задоволення результатами бойової пiдготовки; комфорт; доброзичливiсть у взаємовiдносинах мiж воїнами тощо.

Вiйськовий колектив, як будь-яка мала група, характеризується рiзними соцiально-психологiчними явищами, що являють собою складну сукупнiсть i визначаються як психологiя вiйськового колективу. Вона забезпечує iснування рiзних форм колективної, групової свiдомостi (загальна точка зору, настрiй, традицiї, настанови тощо), соцiально-психологiчної поведiнки i дiяльностi вiйськовослужбовцiв (лiдерство, спiвробiтництво, сумiснiсть, згуртованість тощо), механiзмiв взаємодiї воїнiв i впливу на них групової та суспiльної свiдомостi (психологiчне враження, навiювання, наслiдування, настрiй тощо). Соцiально-психологiчнi явища виконують двi основнi функцiї: спонукальну та виконавчу. З одного боку, вони визначають мотиви (потреби, iнтереси, настанови) та спонукання (настрiй, думка тощо), а з iншого регулюють практичні дiї (звички, звичаї, традиції тощо).

Розглядаючи фактори формування особистостi вiйськовослужбовця ми наголошуємо, що одним iз таких провідних факторiв є соцiальне середовище. Воно не тiльки фоpмує психiку особистостi, а й визначає її поведiнку. Соцiальне сеpедовище впливає на особистiсть чеpез piзнi спiльноти, якi називаються гpупами. Сеpед них можна видiлити великi i малi. До великих гpуп належать деpжави, класи, нацiї, наpодностi тощо.

Мала група характеризується незначною кiлькiстю осiб, якi постiйно контактують мiж собою. Вони мають спільне завдання або мету. Сiм'я, навчальний клас, спортивна команда, вiйськовий пiдроздiл, виробнича бригада - це приклади малих груп. Проблеми малої групи дослiджує соцiальна психологiя, яка є галуззю психологiчної науки. Вона вивчає закономiрностi поведiнки i дiяльностi людей за умов їх належностi до соцiальних груп, а також психологiчнi характеристики самих цих груп. Під малими групами розуміють відносно стійке, нечисленне за складом, пов’язанне спільною метою об’єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт між його членами.

Прикладом таких груп може бути екіпаж, відділення, взвод, рота та рівні їм підрозділи. Один військовослужбовець входить одночасно до кількох груп. Та група, якій він надає перевагу, в якій комунікативні контакти забарвлені переважно позитивними емоціями та існують на формальній чи неформальній основі називається первинною соціальною групою. Всі інші є вторинними. Емпіричний досвід показує, що склад такого об’єднання не перевищує 2-7 осіб.

За суспільним статусом групи поділяються на формальні (офіційні) та неформальні (неофіційні) групи. Формальні групи створююються на підставі наказу, розпорядження, штатного розкладу та ін. Наприклад, особовий склад військового підрозділу формується наказом командира військової частини. Отож, формальні групи мають зовні задані соціально значущі цілі діяльності. Для них характерні юридично зафіксований статус, нормативно визначені структура (керівництва та підлеглості), права та обов’язки її членів.

Неформальна група утворюється на основі емоційної привабливості (симпатії, дружби), спільних інтересів і захоплень. Вона не має юридичного статусу, взаємовідносини у ній законодавчо не ргулюються. Неформальні групи можуть утворюватися як у межах формальних груп, так і поза ними.

За значущістю для особистості можна виділити референтні групи та групи належності. Референтна група – це спільність, до якої відносить себе особистість, і на норми цінності якої орієнтується у своїй поведінці. Ця група виконує дві функції – нормативну й порівняльну. Нормативна функція виявляється в тому, що така група є джерелом норм поведінки, соціальних установок та ціннісних орієнтацій людини. Порівняльна функція виражається в тому, що референтна група стає еталоном, відносно якого індивід оцінює себе та інших.

Група незалежності — це така група, до якої людина реально належить.

В умовах збройних сил соціальні групи доцільно поділити на макрогрупи (збройні сили, види збройних сил, угрупування, фронт); великі групи (об’єднання, з’єднання); середні групи (полк, батальйон); малі групи (екіпажі, розрахунки, відділення, взводи, команди, роти та їм рівні).Розглянемо класифiкацiю малих груп. Мала група характеризується незначною кiлькiстю контактуючих iндивiдiв, об'єднаних спiльними метою та завданнями. Заведено говорити про нижню та верхню кiлькiсну межу групи. Згiдно з думкою багатьох дослiдникiв, мала група розпочинається з “дiади”. Визначаючи верхню кiлькiсну межу малої групи, слiд виходити з вiдповiдностi вимогам реалiзацiї її суспiльної функцiї.

Видiляють лабораторнi та звичайнi природнi групи. До перших належать групи, спецiально створенi для виконання експериментальних завдань у лабораторних умовах; до других − групи, що функцiонують у реальних життєвих ситуацiях.

За характером контактiв мiж членами групи видiляють первиннi (безпосереднi контакти), i вториннi (немає безпосереднiх контактiв) групи.

За рiвнем розвитку видiляють колективи (високий рiвень розвитку) та асоцiацiї, корпорацiї та дифузнi групи (низький рiвень розвитку).

Групи класифiкуються за кiлькома ознаками (рис. 2).

Таким чином, визначимо основні якостi групи.

1. Iнтегративнiсть − мiра єдностi, згуртованостi та спiльностi мiж членами групи (її вiдсутнiсть означає дезiнтеграцiю, роз'єднанiсть групи).

2. Референтнiсть − ступiнь прийняття членами даної групи групових норм i цiнностей.

3. Як наслiдок попередньої якостi , наступна характеристика групи − це соцiально-психологiчний клiмат, що визначає самопочуття кожної особистостi в групi, її задоволення групою, вiдчуття комфорту вiд перебування в нiй.

4. Лiдерство − ступiнь провідного впливу тих або iнших членiв групи на групу в цiлому, в напрямку здiйснення групових завдань.

5. Iнтрагрупова активнiсть − мiра активiзацiї групою особистостей, що належать до неї.

6. Iнтергрупова активнiсть − ступiнь впливу певної групи на iншi групи.

Крiм цих, відзначаються й iншi якості. Наприклад, А. В. Петровський розглядає і такi:

а) спрямованiсть групи − соцiальна цiннiсть її мети, методiв дiяльностi, цiннiсних орiєнтацiй i групових норм;

б) органiзованiсть − реальна здатнiсть групи до самоуправлiння;

в) iнтелектуальна комунiкативнiсть − характер мiжособистiсного сприймання i налагодження взаєморозумiння;

г) емоцiйна комунiкативнiсть − мiжособистiснi стосунки емоцiйного характеру, переважаючий емоцiйний настрiй групи;

д) вольова комунiкативнiсть − здатнiсть групи протистояти труднощам i перешкодам, її стресостiйкiсть, надiйнiсть в екстремальних умовах.

До основних характеристик малої групи (табл. 1) (iнодi їх називають параметрами соціально-психологічного аналізу групи) вiдносять: її кiлькiсний склад (вiд 2-3 до 30-40 осiб); структура стосункiв мiж її членами (структура офiцiйних вiдносин, яку називають каналами комунiкацiї, та структура неофiцiйних стосункiв − психологiчний клiмат); груповi норми − загальнi правила поведiнки, яких додержуються члени групи (груповi думки, традицiї і правила поведiнки); груповi процеси (етапи виникнення, розвитку та розпаду малої групи, рiвнi розвитку малої групи, керiвництво та лiдерство); система санкцiй (заохочувальнi й забороннi, позитивнi та негативнi).

2. Психологічний аналіз понять “мала група” i “колектив”

Розкрити визначення понять „мала група”і „колектив"

Ми розглянемо соціальну психологію особового складу роти (та рівних їй підрозділів в інших видах і родах військ, військових формуваннях) як малої групи, яка у ході свого розвитку при досягненні високого рівня соціального розвитку перетворюється в колектив.

Загалом особовий склад роти, як соціальні група, може знаходитися на наспупних рівнях розвитку:

  1.  початковому (дифузна група);
  2.  низькому (асоціація);
  3.  середньому (кооперація);
  4.  високому (колектив).

Але поняття “колектив” часто вживається у двохзначеннях. У першому – науковому – позначає спільноту, яка досягнула високого соціально-психологічного розвитку. У другому вона прирівнюється до поняття “соціальна група”, незалежно від рівня її соціально-психологічного розвитку.

Військові колективи (особовий склад роти та рівних їм підрозділів), фактично, і є тими цеглинами, з яких вибудовується боєздатність військових частин, з’єднань, об’єднань, військ оперативних командувань, угруповань та збройних сил в цілому.

Колектив – це група, де міжособистісні відносини опосередковуються особистісно значущим і суспільно цінним змістом групової діяльності. В подальшому, розкриваючи сутність колективу, вони розширили це поняття: “Колектив – це організована група, в якій члени об’єднанні загальними цінностями, цілями і завданнями діяльності, що є значущими для групи в цілому і для кожного його члена окремо, де міжособистісні відносини опосередковуються суспільно цінним і особистісно значущим змістом сумісної діяльності.

Особовий склад роти та рівних їй підрозділів функціонує як соціальна група, що утворилася на основі соціально-психологічного смислу спільності. Саме соціально-психологічний смисл спільності є тим інтеріоризаційним елементом, котрий лежить в основі формування групи як цілісного, певною мірою згуртованого й організованого, а також своєрідного соціуму. Він забезпечує утворення соціально-психологічної структури групи, а потім (при існуванні відповідних умов) й колективу. Сюди потрапляють люди, котрі є різними за своїми поглядами, переконаннями, ідеями, рівнем інтелекту і життєвого досвіду та ін. Їх об’єднують у певну людську спільноту для виконання специфічної діяльності – військової. Єдине, що їх об’єднує на початку сумісної діяльності, - це соціально-психологічний смисл спільності, який знаходиться на початковому (низькому) рівні. Визначальний соціально-психологічний смисл спільності – надійно захищати Батьківщину – ще сприймається ними не повною мірою, лише з його поступовим усвідомленням відбувається процес вироблення свого ставлення до нього, тобто він переживається. На підставі цього з’являються нові СПСС, похідні від основного (наприклад, підтримка високої бойової готовності, дисциплінованості, якісне оволодіння технікою, необхідність, взаємодопомоги, взаємовиручки та ін.).

Вихiдним є поняття "мала група". Як у повсякденнiй мовi, так i в лiтературi, ми часто стикаємося з хибним ототожненням понять "мала група" i "колектив". Отже, є потреба в чiткому розмежуванні цих понять i наповненні їх конкретним соцiально-психологiчним змiстом. Про складнiсть такого простого, здавалося б, питання свiдчить як достатньо повне визначення цього поняття як у захiднiй соцiальнiй психологiї, так i його вiдсутнiсть взагалi у вiтчизнянiй вiйськовiй психологiї.

Якi властивостi повинна мати певна сукупнiсть людей, щоб її можна було б назвати "малою групою" ?

Проблеми малої групи почали дослiджувати 1897 року. Того ж року американський психолог Н. Трiплет опублiкував результати першого експериментального дослiдження проблеми малої групи, сформульованої таким чином: "Якi змiни окремої дiї iндивiдуума вiдбуваються, коли присутнi iншi люди ?".

Наприклад, американськi соцiальнi психологи Д. Картрайт i А. Зандер визначають такi властивостi малої групи, яку, на їх думку, створює сукупнiсть iндивiдiв: а) часта взаємодія мiж собою; б) визначення себе як членів однiєї групи; в) додержання загальних норм щодо їхніх інтересів; г) участь у єдинiй системi розподiлу ролей; д) iдентифiкація себе з одними i тими ж об'єктами та iдеалами; е) уявлення групу як джерела задоволення; ж) кооперативна взаємозалежність; з) вiдчуття себе як певної єдності; i) координація своїх дiї щодо соцiального середовища.

Бiльш упорядкований список необхiдних якостей малої групи дають французькi соцiальнi психологи Д. Ангьє та Ж. Мартен. На їхній погляд, мала група характеризується такими властивостями:

а) обмеженою кiлькiстю членiв (щоб кожний мав iндивiдуальне уявлення про всiх iнших);

б) спільним активним досягненням загальної мети групи, що вiдповiдає як рiзним iндивiдуальним iнтересам, так і усієї групи;

в) емоцiйними взаєминами мiж членами групи, можливiстю виникнення мiкрогруп на основi мiцних симпатiй;

г) мiцною взаємозалежнiстю членiв групи, якi пов'язанi почуттям солiдарностi i моральної єдностi, навiть поза спільними дiями;

д) диференцiацiєю ролей мiж членами групи;

е) вiдпрацюванням загальних норм i специфiчної групової культури.

Якщо ми звернемося до вiтчизняних пiдручникiв з вiйськової психологiї та педагогiки, то взагалi не натрапимо на поняття "мала група". В них є тiльки характеристика вiйськового колективу, утворений державою для захисту Батькiвщини. Ця мета характеризується в них як основна ознака колективу. До психологiчних характеристик вiйськового колективу вiдносять громадську думку, груповий настрiй, колективнi традицiї i мiжособистiснi взаємини. У зв'язку з цим, робота офiцера щодо формування вiйськового колективу уявлялася досить простою і не потребувала будь-якої технології. Проблема групової динамiки, соцiально-психологiчнi механiзми утворення колективу й зовсім не розглядається. А такi важливi соцiально-психологiчнi проблеми, як лiдерство, неформальнi мiкрогрупи у вiйськових пiдроздiлах, емоційнi аспекти взаємин мiж вiйськовослужбовцями вважалися негативними рисами вiйськового колективу або на них не звертали уваги. Слід зауважити, що, як у першому варiантi, так i другому, не чiтко визначено й не обгрунтовано об'єктивних умов виникнення груп. Пеpший пiдхiд найбiльш, напевно, вiдповiдає динамiцi функцiонування неофiцiйних груп. А справа в тому, що офiцер має взаємовiдносини у першу чергу з вiйськовим пiдроздiлом, який є рiзновидом офiцiйної малої соцiальної групи. У зв'язку з цим, ми не можемо обмежуватися тiльки вивченням мiжособистiсних взаємин, оскільки як зазначають багато дослiдникiв, є суттєва рiзниця мiж високими показниками мiжособистiсних взаємин i спiлкування в групi, з одного боку, i низькими показниками її дiяльностi з іншого. У такому випадку, в груповiй свiдомостi вiдбувається змiщення мети функцiонування групи з предмета сумiсної дiяльностi на спiлкування, вiд якого члени цiєї групи отримують велике задоволення. Цей феномен стає самоцiллю групи.

Тут доцільне використання поняття "неправдивий колектив", що характеризується круговою порукою, яка заважає службовiй дiяльностi вiйськовослужбовцiв i погіршує бойову готовнiсть пiдроздiлу. У рядi дослiджень було зафiксовано такий факт, коли високоефективна робота спостерiгалася i в таких групах, де люди недостатньо знали один одного або були взагалi незнайомими. Такi результати отримано в групах, у яких працювали робiтники високої квалiфiкацiї і які були тимчасово створенi для розв'язання певного завдання.

Таким чином, обидва описаних пiдходи до вивчення соцiально-психологiчних явищ таких груп страждають на однобокiсть, хоча можуть розглядатись як взаємодоповнюючi. Групу слід вивчати з двох позицiй: по-перше з точки зору емоцiйної сумiсностi, тобто як особистiсть вiдчуває себе в нiй, i, по-друге, з точки зору результатiв спільної дiяльностi.

Найбiльш точну та ємну дефiнiцiю малой групи у вiтчизнянiй психологiї запропонувала Г. М. Андрєєва: "Мала група - це група, в якiй суспiльнi вiдносини виступають у формi безпосередньо особистих контактiв". Тут важливим моментом виступає трактування її як ланки системи суспiльних вiдносин закладених у специфiцi безпосереднiх мiжособистiсних контактiв, розвиток яких, опосередкований факторами спiльної дiяльностi, веде до набуття групою рiзних соцiально-психологiчних характеристик.

По-друге, необхiдно чiтко спiввiднести поняття "мала група" i "колектив". Якщо в розумiннi малої групи рiзночитань не дуже багато, то стосовно до поняття "колектив" така єднiсть вiдсутня. А в деяких випадках цi поняття ототожнюють, що невiрно. Наприклад, А. В. Петровський дає дефiнiцiю колективу як групи, де груповi процеси опосередкованi змiстом спiльної суспiльно цiнної та особистiсно значущої дiяльностi. Iншi автори пiд колективом розумiють особливий якiсний стан малої групи, що досягла високого (а на думку деяких авторiв, найвищого) рiвня соцiально-психологiчної зрiлостi. Таке розумiння колективу веде до формування положення (яке стало майже трюїзмом), що будь-який колектив являє собою малу групу, але не будь-яка група може бути визнана колективом.

Знання цих якостей i характеристик допомагає офiцеровi в його роботi з особовим складом пiдроздiлу досягти ефективностi бойової та гуманiтарної пiдготовки, здорового морально-психологiчного клiмату в пiдроздiлi як передумови пiдтримання постiйної високої бойової готовностi пiдроздiлу, а також вести свiй пiдроздiл вiд одного рiвня розвитку до iншого, бiльш високого, а саме − до колективу.

Розвиток малої соцiальної групи починається з низьких рiвнів і завершується на вищих. У вiтчизнянiй психологiї найвищим рiвнем розвитку групи вважають колектив. У захiднiй психологiчнiй науцi поняття "колектив" вiдсутнє. Безумовно, колектив зростає з групи. При цьому, згiдно з Г. М. Андрєєвою, "причини виникнення малої групи лежать поза нею та поза iндивiдами, що утворюють її, в ширшiй соцiальнiй системi". Розглядаючи це поняття, автор бiльшу увагу приділяє органiзованим соцiальним малим групам, рiзновидом яких є також i вiйськовий пiдроздiл.

Саме iснування вiйськових пiдроздiлiв засвідчує обгрунтованiсть попереднього положення, оскільки його iснування й органiзацiя визначенi вiдповiдними державними органами влади. В бiльшостi випадкiв вiйськовослужбовець потрапляє в той чи iнший пiдроздiл не за власним бажанням, а за посадовим призначенням. Також вiдоме обмеження, порівняно iз цивiльними органiзацiями, можливостi переходу з однiєї органiзованої малої групи в iншу. Таким чином, виникнення органiзованої малої групи в збройних силах слiд розглядати як подвійний процес, що передбачає, по-перше, повiдомлення про неї як формальну, офiцiйну ланку соцiальної органiзацiї та, по-друге, зiбрання до неї конкретних iндивiдiв, здатних квалiфiковано розв'язувати поставленi бойовi завдання.

Мала органiзована група, виникнувши, розвивається. При цьому не кожна група досягає рiвня колективу. Вiд моменту, коли незнайомi воїни збираються разом для спiльної дiяльностi, до перiоду, коли цю малу органiзовану групу можемо назвати вiйськовим колективом, минає iнодi тривалий час. На шляху становлення колективу група долає ряд етапiв - вона згуртовується, розвиваються внутрiшньогруповi стосунки, якi вiдповiдають piвню розвитку групової дiяльностi.

Вiтчизняна психологiя розглядає кілька моделей утворення колективу. Наприклад, концепцiя А. С. Макаренка про поетапний розвиток колективу, який для характеристики кожного рiвня розвитку колективу використовував такi показники: рiвень вимогливостi в колективi, результати дiяльностi, рiвень активностi в суспiльному життi, стиль працi керiвникiв. На основi цих показникiв вiн видiлив три стадiї розвитку колективу:

1-а − вимоги до всiх членiв колективу ставить керiвник малої групи;

2-а − вимоги керiвника до колективу пiдтримує актив;

3-я − коли кожна особистiсть ставить до себе вимоги на тлі вимог колективу.

Наступна модель, яка має назву стратометричної концепцiї, належить до дiяльного пiдходу й розроблена А. В. Петровським та його спiвробiтниками. Слушним у цiй моделi групового розвитку є чiтка реалiзацiя в нiй принципу дiяльностi, що дає можливiсть вивести аналiз проблеми за межi окремо взятої малої групи i розглянути її в системi широких соцiальних вiдносин. Ця модель включає кiлька верств, де кожний характеризується певним принципом побудови мiжособистiсних стосункiв i, вiдповiдно, своєрiднiстю прояви тих чи iнших групових феноменiв i процесiв. Центральною ланкою вважається сама конкретна дiяльнiсть групи, її змiстовнi (суспільно-економічні та соцiально-полiтичнi) характеристики.

По сутi, цей прошарок визначає своєрiднiсть офiцiйних вiдносин у групi. Три наступi пpошаpки − психологiчні за своїм змiстом. Перший визначає позитивне ставлення кожного члена групи до групової дiяльностi, її мети, завдань, принципiв, на яких вона грунтується, мотивацiю дiяльностi, її соцiальне значення для кожного учасника. Другий пpошаpок визначає мiжособистiснi стосунки, опосередкованi змiстом групової спільної дiяльностi, її метою та завданнями, визнаними в групi принципами i цiннiсними орiєнтацiями тощо. Третiй пpошаpок характеризується поверховими мiжособистiсними стосунками, коли спiльна дiяльність та загальнозначущі для малої групи цiннiснi орiєнтацiї не виступають у якостi провідного фактору, що опосередковує особистiснi контакти членiв групи. Проте в данiй моделi iснують труднощi, пов'язанi з конкретними ознаками колективу. Тому спецiалiсти, які працюють у межах стратометричної концепцiї, диференціюючи групи за рiвнем розвитку, звеpтаються до традицiйного життєвого критерiю: низький − середнiй − високий рiвень.

Наступна модель розвитку групи, яку може використовувати в своїй дiяльностi офiцер, − це параметрична концепція (рис. 3).



Рис. 3. Рівні розвитку групи згідно параметричної концепції

В цій концепції найбільш детально розроблено критерiї розвитку групи як колективу. Цю концепцiю запропонував Л.I.Уманський, який критерiями розвитку групи як колективу вважає:

змiст моральної спрямованостi групи − iнтегративну єднiсть її цiлей, мотивiв, цiннiсних орiєнтацiй;

органiзацiйна єднiсть групи;

групову пiдготовленiсть у сферi своєї дiяльностi;

психологiчну єднiсть (iнтелектуальна, емоційна, вольова комунiкативнiсть, яка характеризує вiдповiдно процес мiжособистiсного пiзнання i надiйнiсть групи в екстремальних умовах).

Група-конгломерат − це сукупнiсть певної кiлькостi людей (осiб), якi ранiше не були мiж собою знайомi й опинилися в одному простоpi в один i той же час (наприклад, молодi воїни на курсi молодого бiйця або вiйськовий пiдроздiл, який формується з вiйськовослужбовцiв одного перiоду служби). На цьому етапi група дістає назву, наприклад, воїни першої роти.

На рiвнi асоціації воїни об’єднанi спiльною метою, але не всi в однаково сприймають її, дiяльнiсть групи здiйснюється, хоча дiї її членiв ще нескоординованi та вiдокремленi. З'являються першi колективоутворення. Але в той же час така група постiйно потребує командирiв, актив лише починає складатися. Особистiснi стосунки налагоджуються достатньо швидко, але лише у виглядi емоцiйної припустимостi, вони ще не опосередковуються змiстом службової дiяльностi.

Група-кооперацiя характеризується чiтко вираженою єднiстю дiй членiв групи, спільністю поглядів на основнi її цiнностi, прагненням до них. Крiм цього, вона вiдрiзняється успiшно дiючою органiзацiйною структурою, високим рiвнем групової пiдготовленостi та спiвробiтництва, мiжособистiснi вiдносини i групове спiлкування мають дiловий характер, пiдпорядкований досягненню високого результату у розв'язанні конкретного завдання.

Вiд кооперацiї до колективу група проходить рiвень автономiзацiї, що характеризується високою внутрiшньою єднiстю в усiх загальних якостях, крiм iнтергрупової активностi. Саме на цьому етапi члени групи iдентифiкують себе з нею ("моя група"). Проте гpупа-автономiя може вiдiйти вiд колективу до корпорацiї. Це можливо в тому разi, якщо вiдбувається гiперавтономiзацiя, тобто вiдокремлювання, що призведе до замкнутостi, i група почне протиставляти себе iншим групам та досягати мети в будь-який спосіб, у тому числi й за рахунок iнших груп. Група в цьому випадку перетворюється на корпорацiю, яка свою дiяльнiсть спрямовує на вузькогрупові егоїстичні цiлi. У корпорацiях вiдсутня узгодженiсть їхньої мети з цiлями та завданнями суспiльства. Груповi цiлi можуть бути навiть антисоцiальними (наприклад, у релiгiйних сектах).

Колектив - це найвищiй рiвень розвитку групи. Пiд термiном колектив (вiд лат. сollektivus − збiрний) розумiють групу людей, що досягла в процесi соцiально бажаної спiльної дiяльностi високого рiвня розвитку. Саме спiльна дiяльнiсть стає сенсом її дiяльностi, яка має суспільно-корисний характер. У повсякденнiй практицi пiд колективом часто розумiють групу осiб, об'єднаних спiльною працею, iнтересами. Таке розумiння колективу хибне. Бо тодi й бандитське угруповання слiд вважати колективом. Недопустиме змiшування дiйсного колективу, що визначається характером його суспiльно корисної дiяльностi та впливом на суспiльство, iз псевдоколективами з їхньою корпоративною метою, а в рядi випадкiв i шкідливих для суспільства.

Основними соцiально-психологiчними якостями колективу є три риси. Характерною першою рисою колективу виступає згуртованiсть, яка проявляється в тому, що всi зусилля його членiв поєднанi прагненням досягти соцiально важливих цiлей. Вона сприяє виконанню суспiльно корисної дiяльностi, але без такого спрямування вона може спостерігатися й в iнших типах груп. Оскільки офiцеровi доведеться конкретно працювати над згуртуванням військового колективу, детальніше зупинимося на даному питанні. Слід зазначити, що за 40-рiчну історію його дослідження ще й досі немає однозначної дефініції згуртованості.

Автор розглянутої нами стратометричної концепцiї колективу А. В. Петровський згуртованiсть визначає як "цiннiсно-орiєнтацiйна єднiсть", яка має вигляд характеристики системи внутрiшньогрупових стосункiв, що виявляє ступiнь збiгу оцiнок, настанов i позицiй групи щодо об'єктiв (осiб, завдань, iдей, подiй), найбiльш важливих для групи в цiлому. Така згуртованiсть визначається перш за все близькiстю оцiнок в моральнiй i дiловiй сфеpах, у пiдходi до мети i завдань спiльної дiяльностi. Практика свідчить, що необхiдно видiлити кiлька форм цiннiсно-орiєнтацiйної єдностi в колективi, оскільки видiлення лише предметно-цiннiсного компонента (збiг поглядiв, що стосується предмета спiльної групової дiяльностi), недостатнє, наприклад, для колективів, якi реалiзують кiлька видiв дiяльностi. Для них дуже важливий емоційний компонент згуртованостi, який слід обов'язково видiлити в усiх колективах, особливо вiйськових. Вiйськовослужбовцi в екстремальних умовах тривалий час виконують piзнi завдання спiльно, оскільки сучасна зброя, бойова технiка, тактика передбачають колективний вид дiяльностi, бойове завдання, де моральний фактор набуває першорядного значення. Не випадково Наполеон наголошував, що духовна сила до фiзичної вiдноситься як три до одного. Тому у вiйськовому колективi емоцiйна сфера життєдiяльностi має таке ж значення, що й професiйна спрямованiсть i його однакове розумiння всiма членами колективу. У зв'язку з цим, цiлком обгрунтоване введення поняття "емоцiйно-цiннiсна єднiсть вiйськового колективу", яке вiдображає ступiнь емоцiйного єднання воїнiв даного пiдроздiлу, що будується на подібності їхніх цiннiсних систем. Одним iз показникiв наявностi такої єдностi є неформальнi мiкрогрупи, котpi виникають у пiдроздiлi. Якщо емоцiйно-цiннiснi орiєнтацiї таких неформальних мiкрогруп збігаються з метою спiльної дiяльностi, ми говоримо про мiкрогрупи позитивного спрямування, а в протилежному разі - негативного спрямування. За несвоєчасного їх виявлення такi мiкрогрупи вносять розлад у життєдiяльнiсть вiйськового колективу. Знання офiцером такого компонента згуртованостi вiйськового колективу допомагає йому розставити особовий склад за посадами, вiддiленнями, пiдроздiлами, виходячи з принципу психофiзiологiчної сумiсностi вiйськовослужбовцiв. Якщо не враховувати цього, у взаємовiдносинах членiв екiпажiв, вiддiлень можуть виникати психологiчнi напpуження.

Заключним компонентом групової згуртованостi вважається стiйкiсть колективу до деструктивних (руйнiвних) впливiв. У такому випадку вимальовується цiлiсна картина згуртованостi колективу, що має три рiвнi:

емоцiйно-цiннiсна єдність (перший поверховий рiвень);

предметно-цiннiсна єдність (другий рiвень, пов'язаний iз ставленням членiв колективу до мети i завдань його дiяльностi);

стiйкiсть колективу до деструктивних впливiв (третiй рiвень згуртованостi колективу).

Для вимiрювання групової згуртованостi можна вдатися до соцiометричного опитування, за допомогою якого визначаються емоцiйна привабливiсть членiв гpупи, наявнiсть i характер неформальних мiкрогруп, а також статус кожного члена групи. Вiн будується на припущеннi: чим бiльша кiлькiсть членiв групи подобається одне одному, тим привабливiше група в цiлому, тим вищий iндекс групової згуртованостi. Такий коефiцiєнт виходить як частка вiд подiлу числа взаємних позитивних виборiв на теоретично можливу їх кiлькiсть. Критерієм такого вибору є вибiр партнера для певних спiльних дiй. В ходi соціометричних опитувань офiцер отримує також iндивiдуальнi коефiцiєнти на кожного воїна пiдроздiлу. Воїн, що отримав найбiльше число виборiв у групi, має високий статус, а вiйськовослужбовець, який отримав найменшу кiлькiсть виборiв, характеризується низьким статусом. Нарештi, в ходi такого опитування виявляються неформальнi мiкрогрупи в пiдроздiлах. Офiцер, аналiзуючи склад цих мiкрогруп, характер ставлення до вiйськової дiяльностi, може визначити їх спрямованість. Наявнiсть мiкрогруп негативної спрямованостi знижує рiвень згуртованостi даного колективу. Офiцеpу не слід забувати, що соцiометpiя не дає можливостi з'ясувати причини й змiст тих чи iнших стосункiв, їх мотивацiю. Для цього потpiбно застосувати iншi методи.

Таким чином, показниками згуртованостi групи є: стиль лiдерства; процес прийняття групових рiшень; характер взаємовiдносин мiж членами групи; ступiнь подібності в настановах i поглядах щодо спiльної дiяльностi та емоцiйних переживань; особистiснi особливостi членiв групи та їх психофiзiологiчна сумiснiсть; результати спiльної дiяльностi тощо.

Другою соцiально-психологiчною рисою колективу є оптимiстичний соцiально-психологiчний клiмат (СПК), пiд яким розумiють домінуючі, вiдносно стiйкi настрої та судження колективу, що вiдображають умови життєдiяльностi колективу.

Оптимiстичний соцiально-психологiчний клiмат можна розглядати як результат групової сумiсностi, що характеризується соцiально-психологiчними показниками згуртованостi групи воїнiв, яка забезпечує задоволенiсть i безконфлiктнiсть спiлкування. СПК виражається в стилi спiлкування членiв колективу.

Основними факторами, що обумовлюють СПК у колективi, є: мiжособистiснi стосунки; мiжособистiсна сумiснiсть; стиль керування колективом; вплив вищестоящих адмiнiстративних та iнших органiзацiй; характер i якiсть сумiсної дiяльностi; своєчасне забезпечення особового складу всiма видами постачання.

Таким чином, формуючими СПК всерединi колективу можуть бути як формальнi, так i неформальнi мiжособистiснi стосунки воїнiв у процесi їхньої сумiсної дiяльностi. Тому успiшне розв'язання завдань керування пiдроздiлом можливе лише за умови розумiння офiцерами природи i структури СПК.

СПК у колективi може бути як позитивним (життєрадiснiсть, оптимiзм, захопленiсть) так i негативним (песимiзм, депресiя, пригнiченiсть, роздратованiсть). СПК здебільшого має стiйкий характер, вiдносно велику енергiю. При цьому чимало часу, цілеспрямованих зусиль потрібно для формування оптимального СПК, але значно менше - щоб його зруйнувати. Тому до цiєї роботи офiцер має ставитися вдумливо.

Основні напрямки роботи офiцера щодо утворення оптимального СПК - вiдповiднiсть стилю керiвництва рiвню розвитку колективу; своєчасне та повне зняття психiчної напруженостi, що виникла в групi; розподiл особового складу за посадами та пiдроздiлами, виходячи з принципу мiжособистiсної сумiсностi, iндивiдуально-психологiчних особливостей; керiвництво формуванням колективного настрою; вiдкрите обговорення проблем, що непокоять членiв колективу; створення умов для задоволення всебiчних потреб особового складу; якісне здійснення спільної діяльності й створення умов для досягнення в ній значущих результатів тощо.

Третьою, соцiально-психологiчною рисою колективу є його висока потенцiйна ефективнiсть. Ця риса характеризується творчою здатнiстю до самоорганiзацiї, самоуправлiння, самовдосконалення й зумовлена сприятливими умовами для виявлення здiбностей кожного, взаємною вiдповiдальнiстю, взаємовиручкою та взаємним доповненням. Потенцiйна ефективнiсть вiйськового колективу повністю проявляється в сумiсностi, злагодженості, взаємодопомозi, виконаннi в разi потреби функцiй товаришiв по службi, у тому числi й командирiв.

Також iснують три основних, непсихологiчних, критерiї оцiнки групи як колективу. По-перше, якiсть виконання суспiльно-корисної функцiї, передбаченої для кожного колективу. У вiйськовому пiдроздiлi - це рiвень бойової та мобiлiзацiйної готовностi, ефективнiсть навчально-виховного процесу. По-друге, ступiнь вiдповiдностi життєдiяльностi групи соцiальним очiкуванням, загальнолюдським цiнностям. Тут у першу чергу маємо на увазi морально-психологiчний стан особового складу як кiнцевий результат впливу даного критерiю. По-третє, здатнiсть групи забезпечувати кожному своєму члену всебiчний розвиток власних здiбностей.

Таким чином, офiцер у своїй дiяльностi має справу з рiзними групами та колективами. Знання соцiально-психологiчних явищ, що вiдбуваються в цих соцiальних групах, допомагають йому глибше розумiти процеси, що мають мiсце у вiйськовому пiдроздiлi та бiльш змiстовно органiзовувати свою дiяльнiсть із навчання та виховання особового складу.

3. Розвиток малої соціальної групи як колективу і його основні    

   характеристики.  

До психологiчних характеристик вiйськового колективу вiдносять громадську думку, груповий настрiй, колективнi традицiї i мiжособистiснi взаємини.

Розглянемо деякi соцiально-психологiчнi явища вiйськового колективу, якi вiдiграють неабияку роль у життєдiяльностi вiйськового пiдроздiлу, особливо - в бойовiй ситуацiї.

Колективний настрiй − складний загальний емоцiйний стан, сукупнiсть спiвпереживань які значною мiрою визначають спрямованiсть, орiєнтацiю, характер психiчних проявiв як окремих воїнiв, так i пiдроздiлу в цiлому.

Вiтчизнянi та зарубiжнi психологи свiдчать, що за доброго настрою продуктивнiсть працi зростає на 30 i бiльш вiдсоткiв, а за поганого знижається на 45-50 вiдсоткiв. Тому це той резерв офiцера в його роботi з особовим складом, використовуючи який вiн може добитися значних успiхiв у бойовiй пiдготовцi. А в бойовiй ситуацiї ця проблема набуває особливої актуальностi, бо втрата пiдроздiлом у критичний момент командування може пpизвести до панiки масового неконтpольованого стpаху.

Якщо настрiй окремого воїна здебiльшого залежить вiд його фiзичного стану i самопочуття, то в настрої групи цей фактор вiдступає на заднiй план, поступаючись перед соцiальним. Настрiй групи, як масове явище, пiдпорядковується соцiально-психологiчним закономiрностям. У вiйськовому пiдроздiлi вiн передусім залежить вiд соцiально-психологiчного клiмату, що склався у вiйськовому колективi.

Особливiсть групового настрою його здатнiсть швидко передаватися вiд одного воїна iншому. Вона пояснюється психiчним механiзмом наслiдування та силою впливу на воїна і його настрiй тiєї духовної атмосфери, що виникла у пiдроздiлi. Виникає здебiльше стихiйно.

Офiцеровi необхiдно знати такі закономiрностi прояву колективних настроїв:

переважна їх зумовленiсть соцiальними факторами, матерiальними та духовними умовами життя воїнiв; велика збудлива сила й особливий динамiзм; змінність форми: вiд несвiдомої до свiдомої, вiд прихованої до вiдкритої; швидке переростання в дiю; коливання й докорінна перебудова за незначний час, майже миттєво.

Основними напрямками роботи командира щодо впливу на колективний настрiй вважають: чiтка органiзацiя працi та служби пiдлеглих; суворий статутний порядок у пiдроздiлi; пiклування про побут пiдлеглих;  своєчасний облiк колективної думки i попередження негативних тенденцiй у нiй; пiдтримання статутних взаємовiдносин мiж вiйськовослужбовцями, які грунтуються на загальнолюдських цінностях; боротьба iз грубiстю та лiквiдацiя причин, що породжують конфлiкти; своєчасне виявлення скарг пiдлеглих i задоволення їхнiх запитiв; особистий оптимiзм командира, його бадьорiсть i впевненiсть, вмiння не пiддаватися негативним настроям тощо.

Громадська думка вiдображає наявнiсть у групi (колективi) спiльного розумiння важливих для неї речей та явищ. Загальна думка, що склалась у вiйськовому колективi, виступає реальною i дiйовою силою та виконує iнформацiйну, виховну, оцiночну функцiї.

Загальна думка у вiйськовому колективi утворюється пiд впливом як об'єктивних, так i суб'єктивних факторiв. Умовою цього процесу є взаємодiя вiйськовослужбовцiв мiж собою. Колективна думка має висловлюватись у першу чергу в публiчних виступах командирiв. Вони мають задавати тон у формуваннi громадської думки.

Поряд з офiцiйною думкою у вiйськовому колективi iснує і неофiцiйна думка, котра, як правило, публiчно не проголошується. Ця думка може не збігатися з офiцiйною i навiть суперечити їй. Частiше таку думку формують недостатньо вихованi вiйськовослужбовцi, окремi мiкрогрупи негативного спрямування. Така думка не сприяє згуртуванню вiйськового колективу, а навпаки, є дестабiлiзуючим його фактором. Тому офiцеру слід знати витоки таких суджень, змiст i направленiсть неофiцiйної думки та цiлеспрямовано впливати на неї.

Формування громадської думки - тривалий і тяжкий процес. Вона не може бути компанiйською. Але, сформувавшись, стає сильним засобом впливу на кожного члена колективу. Сила громадської думки криється в соцiальнiй природi особистостi, оскільки людина тяжко сприймає осуд, висмiювання, невизнання з боку громадської думки конкретного вчинку, мотиву, якi зачіпають самолюбство, репутацiю. Тому кожен воїн не може бути нейтральним стосовно соцiальних оцiнок його поведiнки. Саме вони примушують воїна прислухатися до думки товаришів по службi, змiнювати свою поведiнку.

Робота із формування в пiдроздiлi здорової громадської думки ефективнiша, якщо спирається на знання й врахування командиром особливостей i динамiки її становлення. Розвиток її має три етапи.

На першому етапi вiйськовослужбовцi сприймають, переживають, оцiнюють вчинок або подiю, у кожного з них з'являється власна точка зору щодо них.

На другому етапi воїни обмiнюються своїми поглядами, судженнями, оцiнками. Порiвнюють власну точку зору з точкою зору товаришiв по службi. В мiкрогрупах вчинки або явища оцінюються крізь призму групових iнтересiв, а отже формуються загальні погляди.

На третьому етапi відбувається переоцiнка початкових поглядiв та їх згрупування навколо переважаючих позицiй, яких додержується бiльшiсть членiв гpупи.

З усього сказаного випливає висновок, що ефективнiсть виховної роботи у пiдроздiлi, його соцiально-психологiчний клiмат здебiльшого залежить вiд того, наскiльки командир правильно використовує громадську думку.

Виходячи з динамiки розвитку громадської думки, можна сформулювати умови управлiння нею. Перш за все, командиру не можна втрачати момент безпосереднього переживання подiї, але й не можна нав'язувати своєї оцiнки воїнам, особливо лiдерам, перш ніж вони самi почнуть обмiнюватися власними. Щоб не втратити такого моменту, офіцерові важливо знати про стан громадської думки. Крiм того, необхiдно забезпечити вiльний обмiн думками мiж членами пiдроздiлу. Iнакше цей обмiн вiдбуватиметься в кулуарах, недосяжних командиру.

Командир має боротися з хибними критерiями оцiнки подiй i перiодично iнформувати особовий склад пiдроздiлу про подiї, якi його цiкавлять.

Вiдкритий своєчасний та об'єктивний розгляд питань, що стосуються життєдiяльностi вiйськового колективу, сприяє формуванню здорової морально-психологiчної атмосфери у пiдроздiлi, кладе край негативним тенденціям, усуває розбіжності і причини появи чуток та домислiв. Щоб кожний вiйськовослужбовець пiдроздiлу почувався причетним до винесеної оцiнки, бажано, щоб остаточна громадська думка формувалася з максимальним залученням особового складу на зборах, нарадах. Однак такi заходи повиннi заздалегiдь готуватися офiцерами iз широким залученням рiзних посадових осiб, активу та неформальних лiдерiв. Формуванню позитивної суспiльної думки сприяє якiсне забезпечення особового складу всiма видами постачання, а також pегуляpне пiдбиття пiдсумкiв бойової та гуманiтарної пiдготовки, об'єктивний і рiзнобiчний аналiз стану вiйськової дисциплiни у пiдроздiлi, гласнiсть дисциплiнарної практики тощо.

Таким чином, за наявностi у командира системи формування позитивної та попередження негативної громадської думки, досить цiлеспрямованої та копiткої роботи з особовим складом пiдроздiлу можна ним керувати та спpямовувати на створення здорової морально-психологiчної атмосфери у пiдроздiлi.

Пiдтриманню позитивної громадської думки сприяють традицiї, якi являють собою визначенi правила, норми, стереотипи поведiнки, дiй i спiлкування вiйськовослужбовцiв, додержання яких стало суспiльною необхiднiстю кожного члена групи.

Традицiї не виникають на порожньому мiсцi. В своєму становленнi i закрiпленнi вони проходять ряд етапiв. Поштовхом є виникнення певної проблеми, яку необхiдно вирiшити будь-яким чином.

Ця проблема виникає через вiдповiдну потребу (наприклад, необхiднiстю ритуалу вшанування певних дат, якi мають велике значення для солдата). Ця потреба, яка має велике емоцiйне забарвлення, стає життєвою необхiднiстю для групи. Якщо цi потреби командир не виявить своєчасно i не спрямує їх у позитивне русло, можуть сформуватися негативнi ритуали, наприклад, переведення вiйськовослужбовця з одного перiоду служби в iнший, що пов'язане з приниженням особистої гiдностi вiйськовослужбовця, формуванням "дiдівщини" та iнших негативних явищ.

Командир має формувати позитивнi мотиви поведiнки для реагування на вiдповiднi ситуацiї. Це основна дiлянка роботи командира з керування формуванням позитивних традицiй.

На наступному етапi створюється певна "програма" дiй, наприклад, способи поведiнки, стереотипи, ритуали, норми i правила, що служать для задоволення потреб. При цьому група не пеpестає виробляти санкцiї проти тих вiйськовослужбовцiв, якi через певні причини не виконуватимуть чи не додержуватимуть ритуалiв, норм поведiнки у вiдповiднiй ситуацiї. Традицiї також передбачають рольову розстановку учасникiв ритуалу.

У традицiях групи iнтегруються всi останнi характеристики її психологiї. Вони включають громадську думку (критерiї оцiнки ситуацiї), стосунки i груповий настрiй (забезпечують механiзми формування i пiдтримання стереотипiв поведiнки). Кожна традицiя спрямована на задоволення певної потреби i являє собою набiр ритуальних правил поведiнки в ситуацiї, яка становить певну цiннiсть для групи. У зв'язку з цим, iснують рiзнi види традицiй за змiстом, направленням (наприклад, спортивнi, побутовi тощо). Таким чином, командир може формувати позитивнi традицiї, умiло використовуючи iснуючi та актуально створюванi новi ситуацiї. За цiлеспрямованої роботи командира з формування позитивних традицiй та умiлого їх використання у виховнiй роботi, так як будь-яка традицiя має великiй виховний потенцiал, можна всю цю роботу спрямовувати на згуртування особового складу, формування здорового морально-психологiчного клiмату в пiдроздiлi.

При цьому командиру слід мати на увазi, що традицiї дуже живучi й швидко пеpедаються. У зв'язку з цим, робота командира має бути спрямована не на пряме викорiнювання негативної традицiї, що пpактично неможливо через її соцiально-психологiчну природу − це добре помiтно на прикладi "дiдівщини", а на її замiну на бiльш емоцiйно привабливу i позитивну.

 Традицiї виконують двi функцiї: регулюючу та емоцiйного задоволення.

Класифікація традицій:

за змiстом видiляють бойовi, трудовi, спортивнi, побутовi традицiї тощо;

за належнiстю до рiзних спiльностей  професiйнi, територiальнi, нацiональнi, внутрiшньоколективнi тощо;

за сферами прояву  моральнi, правовi, релiгiйнi, художнi тощо.

Можна запропонувати таку систему роботи командира з формування, розвитку та змiцненню позитивних традицiй вiйськового колективу: вивчення традицiй колективу та контроль за їх динамiкою i тенденцiями;  формування позитивних традицiй та їх використання для розв'язку завдань бойової та гуманiтарної пiдготовки, опора на iснуючi груповi звички;  цiлеспрямоване формування нових позитивних традицiй для вкорінення негативних;  пiдтримка позитивних традицiй i своєчасне їх оновлення новим змiстом;  цiлеспрямоване подолання негативних звичок та ритуалiв; особистий приклад командирiв; умiле використання заохочувальної практики тощо.

Hаступним важливим аспектом психологiї вiйськового колективу є взаємовiдносини i проблема лiдеpства, якi недостатньо вивченi та обгрунтованi у психологiї.

Взаємовiдносини у групi − це рiзнi види стосункiв особистостi та мiкрогруп у формi розподiлу внутрiшньогрупових ролей та обов'язкiв.

Такий розподiл ролей та обов'язкiв у будь-якiй групi пов'язаний з предметом суспiльної дiяльностi, так як вона передбачає чiткий розподiл обов'язкiв мiж членами даної групи та добросовiсне виконання кожним своїх обов'язкiв. У зв'язку з цим, що бiльшiсть видiв людської дiяльностi передбачає колективну форму дiй, то така дiяльнiсть потребує конкретизацiї дiй кожного члена групи. Пiсля такого розподiлу обов'язкiв та визначення ролей кожного члена групи pозпочинається конкретна дiяльнiсть кожного з них щодо забезпечення групової дiяльностi.

Роль − це, як правило, необхiдний для групи та пов'язаний з iндивiдуальними особливостями особистостi тип поведiнки, схвалений групою, тобто це комплекс зразкiв поведiнки, пов'язаних iз виконанням певної функцiї. Роль пов'язана певним чином з iншими ролями, що дає змогу передбачати поведiнку їх носiїв. Знаючи розподiл ролей, ми можемо передбачити можливу поведiнку їх носiїв. Iнакше кажучи, роль - це система очiкувань, коли кожен член групи очiкує вiд iнших членiв групи виконання ними певних ролей, без яких неможлива цiлеспрямована ефективна спільна дiяльнiсть. Можна сказати, що iснує такий розподiл ролей та їх виконання. Коли окремий член групи через об'єктивні або суб'єктивні причини не виконує своєї ролi, тобто не виправдовує системи очікувань, виникає конфлiкт. Природа конфлiктiв у рядi випадкiв полягає в тому, що окремi вiйськовослужбовцi недостатньо пiдготовленi до виконання ролей, тобто вони не виправдовують систему очiкувань i пiдводять товаришiв по службi. Вiдповiдно проблема формування системи очiкувань велика проблема як психологiї, так i педагогiки. Психологiя повинна створювати такi системи очiкувань, щоб оптимiзувати взаємовiдносини мiж вiйськовослужбовцями, їхню спiльну дiяльнiсть. А педагогiка має сприяти засвоєнню цiєї системи очiкувань вiйськовослужбовцями шляхом цiлеспрямованої виховної роботи.

Зpостання зацiкавленостi воїнiв у pезультатах спiльної дiяльностi сприяє поліпшенню системи очікувань i, вiдповiдно, зменшенню поpушень пpавил стосункiв мiж вiйськовослужбовцями. Вивчення рольової структури вiйськового пiдроздiлу, як рiзновиду малої соцiальної групи, можна провадити методом експертних оцiнок.

Iз роллю воїна в пiдроздiлi тiсно пов'язаний його ранг, тобто його владнi повноваження, якими вiн розпоряджається вiдносно iнших членiв пiдроздiлу. Iдеальний варiант виходить тодi, коли якiсть виконання обов'язкiв узгоджується системою очiкувань.

Тим вищий відсоток такого збігу, чим вища авторитетнiсть окремого воїна, тобто його статус серед товаришiв по службi.

Для визначення дiйсного статусу кожного члена групи можна використовувати метод соцiометричного опитування, методику вимiрювання авторитету.

У пiдроздiлi мають мiсце два види взаємостосункiв: службовi та неслужбовi. Вони повиннi доповнювати один одного та сприяти бiльш якiсному виконанню покладених на пiдроздiл функцiй. Службовi, або офiцiйнi, стосунки закрiплюються функцiональними обов'язками, якi закладенi у вiйськових статутах i службових iнструкцiях. Структура, що вiдображає службовi стосунки, в соцiальнiй психологiї отримала назву офiцiйної (формальної) органiзацiї.

Для створення сприятливого соцiально-психологiчного клiмату в пiдроздiлi, якiсного вирiшення задач бойової та гуманiтарної пiдготовки, командиру, як офiцiйному лiдеру, необхiдно знати мiжособистiснi стосунки в ньому. В будь-якому пiдроздiлi мiж воїнами виникають i існують такi взаємовiдносини, якi неможливо передбачити в жодному штатному розкладi. Таким чином, виникає неформальна структура, що повнiстю будується на симпатiях та антипатiях воїнiв. Як вважає бiльшiсть соцiальних психологiв, згуртованiсть, спрацьованiсть пiдроздiлу визначається ступенем єдностi формальної i неформальної структур. I чим вищий цей ступiнь, тим бiльших успiхiв може досягти вiйськовий пiдроздiл.

У процесi життєдiяльностi вiйськового пiдроздiлу мiж постiйно контактуючими, взаємно симпатизуючими воїнами формуються мiкрогрупи. Такi групи нараховують найчастiше вiд 2-3 до 5-7 осiб. Такi неофiцiйнi групи виникають на основi єдиної спрямованості психологiчної мотивацiї - симпатiї, подібності поглядiв, переконань, визначення авторитетностi, компетентностi окремих особистостей. Симпатiї та вподобання згуртовують такi групи. В принципi протидiяти виникненню таких мiкрогруп недоцiльно з боку командира, а керувати ними, регулювати взаємовiдносини мiж ними, спpямовувати їх енергiю в позитивне русло необхiдно. Виявленню складу таких мiкрогруп у пiдроздiлi та визначенню їхніх лiдерiв допомагає соцiометpична процедура. Методику соцiометричного опитування буде викладено в наступному роздiлi даного посiбника.

Процес довершення взаємин у пiдроздiлi має характеризуватися цiлiснiстю та комплексним пiдходом до цiєї проблеми, якi повиннi базуватися на якiсному вирiшеннi задач бойової пiдготовки, ефективностi виховної роботи з пiдлеглими, змiцнення вiйськової дисциплiни.

Важливими умовами удосконалення взаємин мiж військовослужбовцями є:

додержання командирами принципiв взаємовiдносин у вiйськовiй дiяльностi;

дотpимання суворої субординацiї, гуманiзму, колективiзму тощо;

забезпечення особистого прикладу у взаємовiдносинах мiж офiцерами пiдроздiлу;

поліпшення психолого-педагогiчних знань у всiх категорiй вiйськовослужбовцiв, i перш за все у вихователiв;

цiлеспрямована виховна робота з формування загальнолюдських цiнностей у вiйськовослужбовцiв;

своєчасне запобігання фактам грубощів, приниження особистої гiдностi у взаємовiдносинах мiж рiзними категорiями вiйськовослужбовцiв тощо.

Безумовно, кожний вiйськовий пiдроздiл має властиву лише йому соцiально-психологiчну структуру, деякi з її складових ми з вами розглянули. Життя набагато цiкавiше та багатше від будь-якої теорiї. Тому вiд кожного командира вимагається творче застосування одержаних у вiйськовому навчальному закладi знань.

Як висновок, можна сформувати наступнi основнi напрямки роботи командира пiдроздiлу з формування та згуртування вiйськового колективу.

1) Розкриття мети і задач бойової дiяльностi пiдроздiлу, формування уявлень вiйськовослужбовцiв про пiдроздiл i товаришiв по службi.

2) Рацiональна органiзацiя спільної дiяльностi з розв'язання задач бойової та гуманiтарної пiдготовки, формування групових норм поведiнки.

3) Розширення сфери спiлкування мiж вiйськовослужбовцями у пiдроздiлi; зростання культури спiлкування; своєчасне залагодження виникаючих конфлiктiв, оскільки на даному етапi виникають найбiльше через переоцiнку окремими воїнами своїх можливостей, виборюванням своїх позицiй, iнтересiв, тобто вiдбувається так зване "притирання" мiж членами пiдроздiлу.

4) Ствердження загальновизнаних норм i правил поведiнки, оптимiзацiя стосункiв мiж воїнами та їх збалансування, а також їх пiдпорядкування пiдтриманню постiйної бойової готовностi пiдроздiлу.

5) Цiлеспрямована робота з формування у всього особового складу пiдроздiлу почуття свого "я", щоб вони цiнували свою працю, пишалися ним.

6) Домiнування сфери емоцiйної активностi, особливо в структурi стосункiв типу "я-ти", коли особистi вiдношення стають дуже тiсними, коли вiдбувається переоцiнка групових ноpм та згуртування пiдроздiлу в колектив. Тут однаково сильним фактором згуртування є як дiловi вiдносини, так i почуття симпатiї та антипатiї.

7) Hайвищий рiвень групової зрiлостi, який характеризується високим рiвнем розвитку обох сфер i, вiдповiдно, ступiнь згуртування пiдроздiлу дуже високий, самоуправлiння та самоорганiзацiя є основними принципами дiяльностi даного пiдроздiлу. Група вiдкрита для залагодження усiх конфлiктiв. Одностайнiсть є характерною рисою прийняття спiльних piшень, розбiжностi у поглядах частiше бувають лише на етапi прийняття рiшення. Розробленi i затвердженнi єдинi норми поведiнки i дiяльностi, якi пiдтримуються бiльшiстю вiйськовослужбовцiв.

Висновок. Таким чином, ми з вами розглянули  психологічні особливості  розвитку малої соціальної групи як колективу i його основні характеристики.

Після доведення положень навчального питання викликати 1 курсанта для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Перелічіть які психологiчні характеристики вiйськового колективу Ви знаєте?

 

Висновки до заняття. Таким чином, закінчуючи розгляд навчальних питань лекції, ми можемо сказати, що  необхідно знати психологічні особливості малої групи та колективу, враховувати основні характеристики малої соціальної групи як колективу з метою формування ефективної, мобілізуючої та самоорганізаційної військової групи.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 5 хв.

  1.  Визначаю ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому.
  2.  Зосереджую увагу на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах.
  3.  Оголошую оцінки курсантів за заняття (якщо вони були отримані).
  4.  Відповідаю на запитання курсантів.
  5.  Довожу під запис завдання курсантам для самостійної роботи та командиру групи щодо її організації.
  6.  Оголошую час і місце проведення індивідуальних і групових консультацій.
  7.  Ставлю завдання командиру групи щодо роботи з матеріалами заняття тими курсантами, які були відсутні на занятті.
  8.  Записую завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі необхідності, зауваження і заохочення щодо підготовки та дисципліни курсантів.

ЗАВДАННЯ НА САМОСТІЙНУ РОБОТУ

Завдання на самопідготовку: «Особливості військового підрозділу як малої соціальної групи».

1) опрацювати  65, 63-73 ст. –  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.;

2) опрацювати 245-262 ст. –  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.

3) опрацювати 65 ст.  – Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.

____________________________________________________________________

Розробив:

“____”______________20_____ року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ

Протокол     від "30" серпня 2011 року №6

Рис. 2. Класифікація соціальних груп

РЕАЛЬНІ

УМОВНІ

КОЛЕКТИВИ

КОРПОРАЦІЇ

АСОЦІАЦІЇ

ДИФУЗНІ

ГРУПИ

ЧЛЕНСТВА

РЕФЕРЕНТНІ

НЕФОРМАЛЬНІ

ФОРМАЛЬНІ

ВЕЛИКІ

МАЛІ

РІВНЕМ

РОЗВИТКУ

БЕЗПОСЕРЕД-НІСТЮ

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ

ЗНАЧУЩІСТЮ

ДЛЯ ЛЮДИНИ

СУСПІЛЬНИМ СТАТУСОМ

РОЗМІРОМ

КЛАСИФІКАЦІЯ ГРУП

за

КОЛЕКТИВ

КООПЕРАЦІЯ

АСОЦІАЦІЯ

ГРУПА-

КОНГЛОМЕРАТ

КОРПОРАЦІЯ

Асоціація і кооперація − обов’язкові рівні на шляху розвитку колективу.

Корпорація являє собою негативну гілку розвитку групи, вона протилежна колективу.

Складається з незнайомих людей колективу.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

3253. Тематическое своеобразие серий публикаций о мировом экономическом кризисе 67.5 KB
  Тематическое своеобразие серий публикаций о мировом экономическом кризисе Кризис - это внутренний механизм насильственного приспособления размеров общественного производства к объему платежеспособного спроса хозяйственных субъектов. Это всеобщее...
3254. Контроль точности при сборке 256.5 KB
  Контроль точности при сборке Осуществляемые в процессе сборки контрольные операции дают возможность установить в соединениях, сборочных единицах и в машине степень соответствия относительного положения и перемещения исполнительных поверхностей техни...
3255. Ритмичная и бесперебойная работа рудных шахт на примере рудника 737.5 KB
  Современные шахты и рудники представляют собой высокомеханизированные горнодобывающие предприятия, оборудованные различными электрифицированными машинами, механизмами и установками. Важное значение имеют стационарные установки: подъем...
3256. Окна, двери и эксплуатационные требования к ним 42 KB
  Окна, двери и эксплуатационные требования к ним В зданиях много окон и дверей, а потому от их технического состояния, в частности герметичности, во многом зависит температурно-влажностный режим в помещениях. Внешний вид, расположение окон на фасаде...
3257. Назначение, боевые свойства и общее устройство АГС-17 215 KB
  Назначение, боевые свойства и общее устройство АГС-17. В начале 70-х годов в Советском Союзе был разработан и принят на вооружение З0-мм станковый автоматический гранатомет АГС-17 (рис. 1). Гранатомет создавался как противопехотное оружие, поражающе...
3258. Техническая эксплуатация систем централизованного и местного отопления 64.5 KB
  Техническая эксплуатация систем централизованного и местного отопления Основные конструктивные элементы систем отопления. Эксплуатационные требования, техническое обслуживание и ремонт централизованного и децентрализованного отопления. Отопление, ис...
3259. Техническая эксплуатация систем горячего водоснабжения 64.5 KB
  Техническая эксплуатация систем горячего водоснабжения Назначение, классификация и устройство систем горячего водоснабжения зданий. Техническое обслуживание и ремонт систем горячего водоснабжения зданий. Назначение, классификация и устройство сист...
3260. Обжиг сырьевой смеси 57.5 KB
  Обжиг сырьевой смеси Для обжига сырьевой смеси как при мокром, так и при сухом способе производства почти исключительно применяют вращающиеся печи. При сухом способе производства иногда используют шахтные печи. Длина современных вращающихся печей пр...
3261. Демократия как политический режим 39.66 KB
  Сущность демократического политического режима В переводе с греческого демократия означает власть народа (demos - народ, cratos - власть). Более развернутое определение демократии, ставшее классическим, было дано американским президентом...