38110

Взаємовідносини у військовому колективі і їх формування на основі вимог статутів

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

З Заняття № 13: “Взаємовідносини у військовому колективі і їх формування на основі вимог статутівâ€.Ознайомити курсантів студентів з особливостями взаємовідносин військових. 1 2 ВСТУПНА ЧАСТИНА ОСНОВНА ЧАСТИНА Особливості взаємовідносин військових. Особливості взаємовідносин військових – 35 хв.

Украинкский

2013-09-27

155.5 KB

9 чел.

14

PAGE  14

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                                       О.В. БОЙКО

“____” __________________ 20__ року

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни “Психологія та педагогіка військових колективів”

Т Е М А № 1: “Військовий підрозділ як мала соціальна група”.

З Заняття № 13:  “Взаємовідносини у військовому колективі і їх формування на основі  вимог статутів”.

Час: 4 год.

Місце: аудиторія за розкладом занять.

Навчальні та виховні цілі:

1.Ознайомити курсантів (студентів) з особливостями взаємовідносин військових.

2. Розглянути питання щодо поняття авторитету у військовому колективі.

3. Надати курсантам знання щодо предмету, завдань, структури й понятійно-категоріального апарату навчальної дисципліни.

4.Сформувати у курсантів (студентів) прагнення вирішувати психолого-педагогічні проблеми у майбутній професійній діяльності.

 

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

з/п

Навчальні питання

Час

(хв.)

1

2

ВСТУПНА ЧАСТИНА

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Особливості взаємовідносин військових.

Авторитет у військовому колективі.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

10

160

80

80

10      

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  4.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.

ВСТУПНА ЧАСТИНА – 10 хв.

Методичні вказівки. Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять.

Оголосити тему заняття, її актуальність та зв'язок з іншими навчальними дисциплінами, мету та навчальні питання, які будуть розглянуті. Особливу увагу на занятті необхідно звернути на те, що існує об'єктивна потреба в оволодінні всім офіцерським складом, а також курсантами військових навчальних закладів соціально-психологічними знаннями з метою профілактики небажаних форм поведінки, найбільш повного розкриття внутрішніх сил людини, необхідних для професійної діяльності, успішного виконання військового обов’язку.

ОСНОВНА ЧАСТИНА - 70 хв.

Методичні вказівки. Послідовно викладати основний зміст навчальних питань лекції: основні визначення і формулювання, розкриття теми, висновки з окремих питань і лекції в цілому. Вказати шляхи та способи виконання навчальних та виховних цілей заняття. Розкрити курсантам зміст понять про військовий підрозділ як малу соціальну групу та колектив.

    1. Особливості взаємовідносин військових – 35 хв.

Ознайомити курсантів з особливостями взаємовідносин військових.

Міжособистісні взаємовідносини – це різні форми і види взаємозв’язків і взаємо обміну інформації особистостей в колективі в процесі їхнього сумісного життя і діяльності.

Взаємовідносини людей складаються на основі суспільних відносин під впливом певних умов, серед яких визначаючими є економічні, політичні, ідеологічні та моральні фактори. Активно впливаючи на особистість і колектив, взаємовідносини в свою чергу самі розвиваються під впливом певних суб’єктивних і об’єктивних умов.

Об’єктивні фактори, які визначають відношення між людьми в суспільстві, обумовлюють також і взаємовідносини  військовослужбовців. Відрив від сім’ї, розлука з дівчиною, друзями, необхідність визначення свого місця в нових обставинах, встановлення нових зв’язків і відносин з товаришами, обмежені можливості права розпоряджатись своїм часом та інше – все це вимагає від воїна особливої зібраності, підвищення усвідомлення і почуття відповідальності за виконання військового обов’язку, розвитку виконавчості, вміння берегти військову таємницю та багато іншого.

Соціальна психіка, що включена в саморегуляцію поведінки військовослужбовців, створює фон, на якому розгортаються взаємовідносини у військовому колективі. Це відбувається через вплив на індивідуальну поведінку посередництвом, насамперед, вимог колективних норм, ціннісних орієнтацій і соціально-психологічних установок, колективної думки, стереотипів, традицій та ін.

Структура взаємовідносин у військовому колективі має чотири прошарки:

 Перший головний шар колективних взаємовідносин складають ті, що  обумовлені  дією  визначального   СПСС   (гак   звані "взаємовідносини смислової залежності") Соціально-психологічний       смисл       спільності проявляється як мотиваційні детермінанти поведінки. В групах, які не розвинулися в колектив, перший шар взаємовідносини смислової залежності - не є головним.

Вони   певною мірою накладають свій відбиток на всю іншу структуру  взаємовідносин   у   військовому   колективі.   Соціально-психологічні установки на реалізацію СПСС породжують сукупні установки на відповідний тип взаємовідносин.  Військовий   психолог   Е.П.   Утлік   визначає:   "Один   із різновидів внутрішньоколективних зв'язків між воїнами полягає в подібності і співпадінні їх поглядів, думок позицій, інтересів і переконань".   Добровільно приймається    ціла    система    ролей    кожним    членом колективу. Вона дзеркально відображає таку ж систему соціальних  сподівань,   яку  колектив  приписує  своєму членові.

С.С. Кузьмін, досліджуючи виробничі колективи, виявив три рівні взаємовідносин людей (за ступенем єдності): високий, середній і низький. А в залежності від рівня взаємовідносин визначається єдність колективу, залежить продуктивність праці.

Другий шар взаємовідносин обумовлений самим процесом військової діяльності. Згідно з поглядами А.В. Петровського і В.В. Шпалінського, "взаємовідносини людей у групах в більшій чи меншій мірі опосередковуються цілями, завданнями і цінностями сумісної діяльності, тобто її реальним змістом”.

Третій шар колективних взаємовідносин утворюється на підставі взаємних оцінок членами колективу і групами вкладу в справу, а також поведінки, активності, наполегливості, якостей особистості та ін.

Четвертий шар взаємовідносин утворюється на основі емоційної привабливості чи непривабливості, симпатії чи антипатії тощо. Серед основних форм відносин на основі емоційного сприймання є прихильність, повага, захоплення, ворожість, неприязнь, ненависть тощо. Вони виникають внаслідок особистісних оцінок особистостей членів колективу, манери їх поведінки, стилю взаємодії, навіть міміки, жестів та ін.

Ці прошарки колективних взаємовідносин своєрідно поєднуються, накладаються і перетинаються в процесі повсякденної діяльності військовослужбовців. На основі цього вони створюють складні структурні утворення, які відображають всю систему взаємодій різних сторін життєдіяльності і функціонування військового колективу.     

Взаємовідносини       у      військовому      підрозділі складають основу взаємозв'язків і  взаємодій особового складу. Кожен військовослужбовець є активним суб'єктом внутрішньоколективних відносин, який обирає той інший   варіант   поведінки   у   відповідності   зі   свої функціональними обов'язками, соціальним статусом, роллю   в   ході   реалізації,   а  також   власними переконаннями та інтересами.

Е.П. Утлік відзначає "Взаємовідносини в колективі являють собою специфічну мережу внутрішньоколективних зв'язків, обумовлених ідейною єдністю, взаємними оцінками діяльності і особистості воїнів, почуттями поваги, довіри, товариства і відповідальності один за одного" .

Проте, взаємовідносини також включають різнобічні позиції і ставлення воїнів до навколишнього світу, суспільства, свого обов'язку по захисту Батьківщини, інших людей і до самого себе. На них суттєво впливають інші соціально-психологічні явища, що протікають у колективі і детерміновані зовнішніми соціальними факторами.

Отже, взаємовідносини у військовому колективі (підрозділі) - це система соціально-психологічної взаємодії і спілкування в рамках даної людської спільноти. Взаємодія - процес взаємного впливу військовослужбовців і груп, в ході якого узгоджуються інтереси та дії. Вони є важливим регулятором поведінки воїнів, їх взаємодії і спілкування, впливають на індивідуальний та колективний настрій, а також на ставлення особового складу до служби і бойової підготовки, на стан військової дисципліни. Ставлення до товаришів, командирів, груп являє соціально-психологічну готовність воїна до відповідного типу взаємодії і спілкування з ними. Кожний такий тип має свою соціально-психологічну структуру. Головні елементи цієї структури: пізнавальні, емоційно-оціночні, соціально-психологічні стереотипи, соціально-психологічні установки, виконавчо-вольові.

Пізнавальні  елементи  включають   всю  сукупність пізнавальних психічних процесів воїнів, необхідних виявлення всієї сукупності зв'язків і ставлення до інших членів колективу та окремих груп. Сюди входять відчуття сприймання,   уява,   пам’ять,   мислення,   увага,   а   такої засвоєння воїнами принципів, норм, правил і вимог, необхідні для спілкування, взаємодії, сумісного життя діяльності військовослужбовців; усвідомлення специфіки обов'язків   кожного   члена   колективу,   передусім   йогові керівників      (командирів);      знання      індивідуальних особливостей товаришів по службі, їх культурного рівня розвитку  та  здібностей.   Через   пізнання  кожний  член колективу   розкриває   для   себе   сутність    причинно - наслідкових зв'язків у колективі, явища і процеси, протікають в ньому, товаришів по службі, їх ставлення де себе.  На основі такого пізнання,  його результатів вії оцінює    все,    що    проходить    у   колективі,    кожного військовослужбовця, взаємини, ставлення до нього, де колективних цілей, до діяльності, а також їх значущості через призму сприйняття СПСС, його реалізації та ін.

Емоційно-оціночні елементи в структурі конкретного типу взаємовідносин віддзеркалюють почуття воїнів і безпосередні емоційні переживання дій та вчинків окремих військовослужбовців, груп і колективу в цілому, а також особистості кожного воїна. У військовому колективі кожен воїн стає суб'єктом емоційних оцінок, викликаючи у товаришів почуття захоплення, поваги, симпатії, гордості, чи, наводки, - зневаги, антипатії, ненависті, протесту.

Соціально-психологічні стереотипи як елементи в структурі типу взаємовідносин виступають в якості сформованих стійких утворень, відносно яких виконується вибір в системі внутрішньоколективних зв’язків і взаємодій.

Соціально-психологічний стереотип має складну будову. Його основою є стійкі мотиви, які відображають спонукання вже сформовані й усвідомлені, котрі мають свою усталену позицію в ієрархічній структурі мотиваційної системи військовослужбовця і котрі відносно самостійні та стабільні. В таких мотивах діють прагнення, які вже склалися. Вони діють немовби "автоматично" на основі знань, перетворених у переконання, що створюють потенціал сильного, стійкого спонукання.

Взаємодія динамічного і змістовного боків стійкого мотиваційного ядра в мотиваційній системі військовослужбовця та під впливом останньої утворює раціональний, вольовий і чуттєвий компоненти. Вони теж є стійкими, стабільними і виступають своєрідними утвореннями, що виконують специфічну функцію еталону, порівняння.

Соціально-психологічні установки відображають спрямованість, націленість і готовність воїнів до відповідного типу взаємовідносин. Вони закріплюють ціннісну орієнтацію у сформованих стереотипах і спонукають до їх реалізації. В соціально-психологічній установці цінність трансформується в своєрідний образ -мету, яка спрямовує психічну діяльність. Вона відображає не просто цінності як абсолют, а цінності у нерозривно» зв'язку з інтересами і потребами в стані їх актуалізації Колективні   цінності,  сформовані  під  впливом  СПСС| викликають появу однотипних психологічних установок всіх члєніе колективу.

Виконавчо-вольові елементи - це сукупність знї навичок  і  вмінь відповідного типу взаємовідносин вольових   якостей,    необхідних   для   їх   реалізації повсякденному житті в умовах військової діяльності, підґрунтям є здатність воїна свідомо діяти у відповідності з поставленою метою і досягати її, долаючи внутрішні (психічні) і зовнішні труднощі, а також дотримуючись встановлених   норм,   правил   і   принципів взаємодії та спілкування.

Міжособистісні відносини воїнів - своєрідна мережа зв'язків, виконання навчально-бойових і службових завдань, також задоволення потреб у спілкуванні, самоактуалізації, повазі, співчутті, взаємодії, приналежності до людське спільноти та ін. їх зміст обумовлюється соціальною психікою військового колективу, а також почуттями поваги чи зневаги, довіри чи недовіри, дружби чи ворожнечі, відповідальності чи безвідповідальності тощо. Позитивні міжособистісні відносини формуються внаслідок вродження в свідомості воїнів почуття довіри і симпатії до своїх товаришів. Вони створюються взаємними, переважно емоційними, реакціями, трансформуються у стійкі  і  міцні  почуття товариства,

взаємної прив'язаності і міцної дружби. Головний психологічний компонент у структурі міжособистісних відносин - це позиція воїна у ставленні до кожного зі своїх товаришів, на основі якої формуються відповідні соціально-психологічні стереотипи і установки.

У ставленні до виконання вимог статутів, взаємовідносини у військовому підрозділі поділяються на статутні, нестатутні і позастатутні. Статутні – це такі, які будуються на точному і всебічному виконанні вимог статутів. В основі нестатутних взаємовідносин лежать порушення статутних вимог. Позастатутні взаємовідносини складаються між військовослужбовцями поза військовою службою (сумісна рибалка, дружба, сім’ями, спільні захоплення).

Статутні взаємовідносини визначають кожний крок службової діяльності військовослужбовців, є нормою військового життя. У будь-яких випадках, коли поставлено навчально-бойове завдання, його виконання пов’язане з відповідними, вказаними статутами взаємовідносинами між військовослужбовцями.

Розпочинаючи виконання завдань чи будь-яких наказів, або ще тільки осмислюючи їх, воїни налаштовуються на відповідні взаємовідносини. Тобто в їх свідомості проходить аналітично - синтетична діяльність, в ході якої те, що вони мають робити, порівнюється зі сформованими соціально-психологічними стереотипами. Причому, ці стереотипи належать до різних за змістом "блоків". По-перше, оцінюється доцільність завдання чи наказу з позицій впливу на бойову готовність, дисципліну та стан особового складу; по-друге, оцінюється особа (командир, начальник), яка поставила завдання чи віддала наказ. Від того, як військовослужбовці ставляться до неї, залежить їх ставлення до виконання. Дослідження    свідчать,   що   у   випадках    негативного ставлення     до      особи     командира,     його     окремі розпорядження і накази виконуються з сумнівами в їхній доцільності, часто неефективно та викликають внутрішній протест;   по-третє,   оцінюються   власні   можливості товаришів. Все це в сукупності впливає на полярність до даного завдання чи наказу. Для статутних взаємовідносин    характерна    сувора    підпорядкованість. Можна       виділити       ряд      ознак       взаємовідносин підпорядкованості. Це - право командира наказувати віддавати     розпорядження,     обов'язковість     особистої відповідальності начальника перед законами за відданні наказ або розпорядження, безумовна необхідність точної виконання підлеглими наказів, розпоряджень і вказівок командирів та начальників, систематичний контроль перевірка виконання відданих наказів і розпоряджень.

Ці   ознаки   взаємовідносин   підпорядкованості   до певної    міри    засвоюються    військовослужбовцями сприймаються ними в якості обов'язкових норм службові взаємовідносин. Але це сприйняття може бути реальним або  показним   (за  принципом  "так   потрібно,   бо вимагають").   Тому   виникає   питання   про   моральне психологічну сторону взаємовідносин підпорядкованості Що    скеровує    воїнів    на    виконання    наказів розпоряджень, або, навпаки, гальмує їх реалізацію? Діями і вчинками воїнів керує, як правило, не один, а декілька смислів. Обов'язковість, вірність присязі, особиста вигода, вдячність,    симпатії,    антипатії    тощо.    Така мотивованість    визначає     і    діяльність    командирі (начальників). Боротьба мотивів - явище природне. Важливим є те, котрий мотив є головним, рушійним і визначає істинний зміст відданих розпоряджень і саму дію щодо виконання цього розпорядження. Тут і виступають на перший план питання, пов'язані зі ступенем усвідомлення командиром і підлеглими вимог військових статутів про порядок підпорядкованості.

В основі права командувати лежать закони України і військові статути. В них точно визначено, кому надано право командувати, якими правами користується та чи інша посадова особа, чому будь-які спроби перевищити свої повноваження караються законами та ін.

Право командувати реалізується кожною посадовою особою у повній відповідності з положеннями статутів Збройних Сил України і приводить є дію весь особовий склад підрозділів та частин в ім'я досягнення єдиної, визначеної командиром, мети. Тому командир несе персональну відповідальність за стан взаємовідносин, які забезпечують високу боєготовність підрозділів і свідомий характер дій у відповідності з вимогами статутів.

До числа видів статутних взаємовідносин, які складаються в ході бойової підготовки та повсякденного життя воїнів, належать: нормативно-вольові, емоційні, пізнавальні.

Як у бойовій обстановці, так і в ході повсякденної бойової підготовки головними є нормативно-вольові відносини. їх сутність полягає в тому, що військовослужбовці зобов'язані і реально будують свої взаємовідносини, керуючись вимогами законів, наказів і військових статутів. Ці взаємовідносини виступають встановленими нормами поведінки: військовослужбовець постійно знаходиться в рамках вимог військових статутів і регулює    свою    поведінку,    керуючись    відповідні положеннями законів і статутів. Слідування букві потребує, як правило, вольової мобілізації. Нормативні вимога і самоконтроль поведінки стають невід'ємні супутниками статутних взаємовідносин між військовослужбовцями.       Формулюються       відповідні соціально-психологічні   установки    і    стереотипи, які підвищують    роль    функції    самонаказу,    само вимоги, самоспонукання. Таким чином, воїн спонукає себе і свої товаришів    дотримуватися    норм    взаємовідносин виконувати вимоги статутів.

Для ефективної взаємодії у ході бойової підготовки, при виконанні різних завдань у мирний і воєнний час, а також     для     задоволення     індивідуальних     потребу військовослужбовцями        реалізуються         пізнавальні відносини. Їх   сутність   полягає   в   тому,   що   воїни усвідомлено чи неусвідомлено вивчають інтелектуальні можливості один одного (наприклад, командири свої підлеглих)і на цій основі будують свої відносини. Отже проходить  набір  на різні  посади,  розподіл  воїнів за інтересами, виробляється прагматичне ставлення до своїх товаришів,    формуються    до    них    почуття    поваги, байдужості    чи    на    підставі    надання    переваги їх інтелектуальним   здібностям   чи,   навпаки,   відсутності таких.   Крім   того,   між   воїнами   постійно   йде обмін політичною, службовою та побутовою інформацією.

Контакти       воїнів       у       підрозділі супроводжуються відповідними почуттями та емоціями задоволення чи незадоволення, радості чи суму, підйому чи пригнічення, оптимізму чи песимізму, вдячності неприязні, впевненості або тривоги тощо. Тобто мова йде про   емоційні    взаємовідносини   між   воїнами.    Вони виникають передусім на основі сприйняття воїнами один одного, оцінок особистості, ролі і статусу в підрозділі, реальної поведінки і стилю спілкування. Емоційний фон взаємовідносин військовослужбовців відіграє суттєву роль у зміцненні дисципліни, затвердженні норм статутів, сприяючи їх стабілізації або, навпаки, руйнуючи існуючі норми взаємовідносин.

Емоційна сторона взаємовідносин відображається на вчинках і діях воїнів. Це відображення в цілому може бути позитивним, нейтральним чи негативним. Результати досліджень підтверджують, що, наприклад, при негативному сприйнятті особистості командира також здебільшого негативно сприймаються його накази і рішення.

Суттєвий вплив на взаємовідносини військовослужбовців має таке соціально-психологічне явище, як авторитетність.  В авторитеті, як у формі взаємовідносин, зливаються воєдино сила знань і переконань, справедливість цілей і дій. Кожен

військовослужбовець проходить шлях по-своєму, стверджуючись, переборюючи самого себе, припускаючись помилок. Але цей шлях детермінований складною інтегральною сукупністю всіх соціально-психологічних явищ, функціонуванням соціальної психіки. Його тривалість - це період ломки старих та формування нових соціально-психологічних стереотипів.

Ступінь авторитетності статутних взаємовідносин серед особового складу визначається рядом показників. Найбільш суттєвим серед них є: співпадіння оцінок морально-психологічних і ділових якостей військовослужбовців в офіційній і неофіційній діловій обстановці; глибоке усвідомлення підлеглими сутності статутних вимог, які висуваються до них командирами та начальниками; емоційна стабільність міжгрупових і міжособистісних контактів військовослужбовців; постійна вимогливість до підлеглих, турбота про них; чітка організація служби, підтримка статутного порядку.

Активно  сприяє  формуванню у підрозділі  зрілих взаємовідносин      підпорядкованості      також      вміння командира враховувати оцінки вчинків членів колективу всім   особовим   складом.   Кожне   заохочення   і   кожне покарання        оцінюються        ними.        Нехай        без внутрпішьоколетивного обговорення, нехай мовчки, але, безумовно,   аналізуються.   Внаслідок   цього,   проходять відповідні       зміни       в       характері      взаємовідносин підпорядкованості. Якщо дії офіцера, пов'язані з оцінкою поведінки  підлеглих,  визнаються  справедливими, то  в підрозділі     створюються     додаткові     стимули     для вдосконалення взаємовідносин підпорядкованості. Якщо ж  командир     невірно     оцінить     результати     діяльності військовослужбовця чи групу (групи), то це може мати у  колективі негативний відгук.

Позастатутними взаємовідносинами вважаються такі, які      виникають      між      військовослужбовцями у позаслужбовий час. Це особливо характерно для офіцерів і; прапорщиків,   які   часто   разом   проводять   дозвілля, зустрічаються в домашній обстановці, дружать сім'ями. За формою взаємовідносини поділяються на офіційні і неофіційні. Офіційні - це взаємовідносини, що будуються на основі суворої субординації, ділової взаємодії і контактів, які заперечують відхилення від встановлених норм і правил поведінки, діяльності і спілкування. Неофіційні допускають відхилення від встановлених норм і правил поведінки та спілкування в ході вирішення службових питань. Вони мають дві сторони - змістовну та
емоційну. Саме емоційна сторона відображає їх психологічну обумовленість (симпатії, антипатії, байдужість, дружбу, неприязнь та ін.). Вона менш видима й організаційно неоформлена. Тому, як правило, їй приділяється мінімум уваги, проте вона має велике значення і потребує більш уважного аналізу в системі
управління. На жаль, офіцери приділяють більше уваги офіційній стороні взаємовідносин ніж неофіційній, внаслідок чого в підрозділі часто виникають негативні соціально-психологічні явища. Неофіційні взаємовідносини насправді є фундаментом позитивних офіційних, бо вони відображають внутрішній (психологічний) механізм їх реалізації.

Офіційні (службово-посадові) відносини військовослужбовців     характеризуються     відношенням субординації. Вона відображає повноту виконання воїнами вимог, викладених у статутах, які визначають: хто мас право     наказувати;     кому    зобов'язаний     підкорятися військовослужбовець; яким є порядок виконання наказів розпоряджень та доповідей про їх виконання; яка форма звертання воїнів один до одного. Дотримання принципу субординації дає можливість будувати взаємовідносини колективі на основі суворого статутного положення, згідне з  яким  начальники   мають   право   віддавати   підлеглим накази  і   розпорядження,  добиватися  їх  виконання, а підлеглі       зобов'язані       беззаперечно       підкорятися начальникам. Але воїни - не бездушні механізми, котрими можна легко керувати. Вони живі, чутливі люди, які гостро   відчувають   справедливість   і   несправедливість, турботу про них і  байдужість.  Тому до  правильного сприйняття   статутних   вимог   їх   потрібно   готувати, формуючи   у   воїнів   відповідні   соціально-психологічні і стереотипи і установки, в основі яких лежить складний синтез «інтелектуальних, емоційних і вольових утворень.

За характером впливу на військову службу, взаємовідносини виступають у вигляді співпраці, взаємодопомоги, співучасті, співпереживання, суперництва, протистояння або протиборства.

Для практичної діяльності офіцерів велике значення має полярність взаємовідносин у підрозділі. Вона визначається у відношенні до таких еталонних, які найбільш сприятливі для реалізації СПСС, ефективної військової діяльності, виконання всіх отриманих завдань, задоволення своїх потреб групами і окремими вошами та підтримки соціально-психологічної рівноваги особового складу. Еталонні взаємовідносини встановлюються державою і командуванням. Полярність взаємовідносин у військовому підрозділі може бути:

а) позитивною,   коли не існує відхилень від еталонних;

б) орієнтовано позитивною, коли відхилення від еталонних незначні, малі;

в) невизначеною (критичною), коли існують значні відхилення від еталонних, але чітко не можна визначити перевагу ні   в напрямку "орієнтовано позитивна", ні в напрямку "орієнтовано негативна", тобто вона є нібито нейтральною;

г) орієнтовано негативною, коли відхилення від еталонних досягли величини, яка знаходиться ближче до полюсу, протилежному позитивному;

д) негативною,   коли  відхилення  від  еталонні досягли найбільшої величини і знаходяться на полюсі, діаметрально протилежному позитивному.

Висновок. Отже, можна стверджувати, що взаємовідносини складають     специфічну спеціальну структуру, яка включає соціально-психологічні зв'язки залежності життєдіяльності військового колективу. У цій структурі ключовим моментом виступає система (сукупність)   відносин   (зв'язків)   між   частинами, створюють   деякий   цілісний   об'єкт,   тобто   військовий колектив.

Після доведення положень навчального питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: З яких шарів складається структура взаємовідносин у військовому колективі ?

2. Авторитет у військовому колективі – 35 хв.

Розкрити поняття авторитету у військовому колективі.

Життя людей в колективі, їх сумісна праця і спілкування створюють таку форму взаємовідносин як авторитет. Під авторитетом розуміють соціально-психологічний вплив однієї людини на інших. Авторитет являє собою універсальне соціально-психологічне явище, яке притаманне кожній спільноті людей. У будь-якому військовому колективі разом з командирами і керівниками авторитетом користуються люди, рівні щодо службового становища і військового звання.

Авторитет рядового воїна – це впливове становище його серед співслужбовців, яке засноване на повазі, на визнанні його переваг в досвіді, знаннях, вміннях, навичках, здібностях, моральних, фізичних і психологічних якостях.

Авторитет рядових воїнів тісно пов’язаний з прагненням кожного з них до самоствердження в колективі. Особистість, як відомо, прагне ствердити себе серед собі подібних на основі тих особливостей і якостей, які усвідомлюються нею як найбільш сильні і соціально цінні. Разом з тим людина прагне замаскувати ті свої властивості, якості і риси, які оцінює як слабкі, негативні. Суттєву роль при цьому відіграє думка безпосереднього оточення чи колективу в цілому.

Авторитет як становище особистості в колективі є в складному діалектичному співвідношенні з внутрішньою суб’єктивною моральною орієнтацією воїна. При цьому авторитет і внутрішня позиція особистості можуть співпадати і не співпадати. Позитивним є правильне усвідомлення воїном свого об’єктивного становища в колективі. Неспівпадіння цих двох соціально-психологічних факторів іноді негативно відображається на поведінці воїна (рядовий мав повагу серед воїнів, але під впливом похвал він почав високо мірно відноситись до співслужбовців; його вплив на співслужбовців послабився, а авторитет в колективі був втрачений).

Виділяють наступні несправжні/неправдиві авторитети серед співслужбовців:              

- неправдивий авторитет „ерудита” - воїни прагнуть до розумової і моральної психологічної переваги над своїми співслужбовцями. Тривале перебування людини в подібній ролі закріплює у нього почуття переваги над товаришами і породжує почуття високомірності та зазнайства;

- несправжній авторитет „бувалого” – частіше всього його проявляють окремі старослужащі солдати, особливо з числа недисциплінованих, які недобросовісно відносяться до служби, які прагнуть до переваги над молодими воїнами, а також солдати які мають негативний життєвий досвід;

- несправжній авторитет „адвоката” – солдат підкреслено виявляє несправжню товариськість, кожний раз приходить на „допомогу” співслужбовцям, захищає їх від „нападів” командирів та інших людей. До нього прагнуть солдати, у яких ще в до армійський період виробились негативні звички фізично підпорядковувати собі товаришів, користуватись силою для досягнення своїх дріб’язкових, егоїстичних цілей. Це часто проявляється в колективах де немає дружніх взаємовідносин (солдат Б. вирізнявся фізичною силою, начитаністю, негативним відношенням до співслужбовців, але при офіцерах старався підкреслювати свою дисциплінованість. Незабаром він підпорядкував собі недисциплінованого солдата Ю. , користуючись його прикриттям Б. часто ходив самовільно у місто);

- несправжній авторитет „естетичної позиції” – проявляється в несправжньому героїзмі, хвалькуватості своїми негативними особливостями, а іноді в показній байдужості до своєї долі;

- авторитет уявних заслуг – прагнення впливати на співслужбовців пропагандою своїх, часто неіснуючих трудових, спортивних, суспільних та інших заслуг, вихвалянням сміливих і мужніх вчинків, ніби здійсненими до призову або в частинах, де вони раніше служили. У цих же цілях часто використовуються реальні або уявні заслуги рідних чи друзів.

Всі види несправжнього авторитету руйнуються в результаті кваліфікованого, переконливого показу нереальності поглядів, суджень, психологічних установок людини, яка здійснює негативний вплив на оточуючих.

З авторитетом офіцера тісно пов’язана якість і ефективність керівництва колективом. Авторитет рядових воїнів здійснює вплив на дисципліну, взаємовідносини, на всю морально-психологічну атмосферу підрозділу. Авторитет є наслідком існуючих в колективі об’єктивних взаємовідносин і особистісних якостей людей. В ньому завжди є виражена повага до людини, довіра до її сил і можливостей. Авторитет володіє силою навіювання. Авторитетна людина здійснює великий вплив на оточуючих, на своїх товаришів по колективу.

Авторитету притаманні явища:

- іррадіації (розповсюдження впливу авторитетної людини на ті сфери її діяльності і поведінки, в яких вона себе ще не проявила);

- інерції (збереження до авторитетної особистості, думки яка раніше склалась, хоч ця людина або умови її діяльності змінились).

В будь-якому колективі може бути не один, а декілька авторитетних людей. Кожний авторитет приносить в колектив дещо своє, особливе, і це є показником багатства духовного життя колективу, ознакою його сили. Але при наявності декількох авторитетів в колективі можуть виникати явища, які послаблюють єдність колективу.

Особливо велике значення в житті кожного колективу має авторитет керівника. Тільки авторитетний керівник може організувати життя і діяльність колективу, спрямовувати його зусилля на вирішення основних задач, попередження негативних явищ в психології колективу, навчати і виховувати людей. Зрозуміло, - писав А.С. Макаренко, - що вихователь, який не має авторитету, не може бути вихователем.

Авторитет офіцера – це авторитет керівника, який наділений великими правами і який виконує відповідальний обов’язок. Потрібно щоб офіцера поважали не лише як капітана, майора, але і як людину яка знає свою справу, як розумну людину. Тобто він повинен завоювати собі авторитет і завоювати передусім знаннями і досвідом.

Сама поведінка офіцера є виховним прикладом, так як молодого воїна всесторонньо передусім виховують ті відносини, які складаються між людьми, в даному випадку у військовому побуті.

Авторитет командира у багато чому залежить від особистісних якостей офіцера, серед яких найбільше значення мають:

- вірність військовому обов’язку, професійна підготовка, глибокі знання військової справи, добра військово-технічна підготовка;

- любов до своєї професії, відповідальність і творче відношення до справи;

- моральна чистота: чесність, працелюбність, скромність, гідна поведінка в побуті, в сім’ї;

- організаторські здібності, діловитість, практичність, вміння своєчасно помічати і підтримувати все нове;

- дисциплінованість, виконавчість, цілеспрямованість, ініціативність, витримка, самовладання, наполегливість, сміливість, вміння переносити труднощі військової служби;

- тактовність, висока вимогливість у поєднанні з турботою, справедливість і повага до кожної особистості, відсутність дратівливості і високо мірності;

- педагогічне мислення і педагогічна майстерність.

Велике значення має здатність офіцера в критичну хвилину в складних бойових і службових обставинах своєчасно прийняти правильне рішення і не допускаючи невпевненості, коливань і заперечень, втілити його в життя. Сильна воля, вміння вимагати в підлеглих беззаперечного виконання своїх обов’язків, наказів і розпоряджень, прагнення зрозуміти психологію колективу і кожного солдата, прагнення тверезо оцінювати успіхи і помилки і робити з них висновок на майбутнє – все це забезпечує офіцеру успіх в його діяльності і авторитет серед воїнів.

Важливим періодом у формуванні командирського авторитету є перші неділі сумісної служби молодого офіцера з підлеглими. Як показала практика, лише ті офіцери, які проявляють такт у відношеннях з підлеглими, керівниками і товаришами, швидко стають авторитетними людьми. Вміння дивитись правді в очі, не захоплюватись успіхом, бачити не лише свої переваги, але і недоліки, здатність правильно сприймати критику товаришів є необхідною умовою боротьби офіцера за свій авторитет.

Існують неправдиві авторитети офіцера:

- авторитет придавлення – прагнення керівника шляхом демонстрації переваги в правах і можливостях тримати підлеглого в постійному страху перед покаранням;

- авторитет відстані – прагнення керівника завжди тримати підлеглих на певній дистанції, допускати лише офіційні контакти з ними, бути недоступним. Прихильники такого авторитету прагнуть закріпити його шляхом створення штучних бар’єрів між собою і підлеглими, встановлення для себе різних привілеїв звеличення своєї персони;

- псевдоавторитет педантизму – окремі керівники створюють в частині, підрозділі цілу систему непотрібних умовностей, штучно насаджених дріб’язкових традицій і прагнуть перетворити їх в основу відношення до людей. Це прагнення створює атмосферу дріб’язкового педантизму, постійних, не відповідних логіці зачіпок, що заставляє підлеглих відчувати невпевненість в своїх діях, скованість, напруження.

- авторитет всезнайства – прагнення завоювати авторитет шляхом спроб показати себе всезнаючим і стараються вплинути на підлеглих постійними повчаннями і настановами. Вони вважають, що нотації є головним засобом виховання.

- авторитет доброти або підкупу – коли авторитет хочуть завоювати шляхом зниження вимогливості, уступок.

Авторитет, як і інші явища суспільної психології є динамічним, рухливим, може розвиватися, підсилюватись і, навпаки, знижуватись, втрачати силу. Життя вчить, що легше зберегти у утвердити авторитет, який вже склався, ніж знову відновити втрачений.

Проявляючи турботу щодо авторитету підлеглих офіцерів, старший керівник цим самим укріплює свій авторитет. Керівник, який підриває своїми діями і поведінкою авторитет підпорядкованим йому офіцерів, втрачає з їх сторони повагу, створює в підрозділі нездорову психологічну атмосферу, і стає сам без авторитетним.

Висновок. Таким чином, ми з вами бачимо, що  авторитет офіцера – це результат його наполегливої праці, особистісних якостей, знань і вмінь, беззаперечної поведінки і чутливого, турботливого відношення до людей.

Після доведення положень навчального питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Які Ви знаєте несправжні авторитети серед колективу військовослужбовців і серед керівного складу?

Висновки до заняття.

Таким чином, закінчуючи розгляд навчальних питань лекції, ми можемо сказати, що психологія як наука покликана озброїти психологічними знаннями офіцерів, які, застосовуючи їх на практиці, зобов’язані забезпечити бойову та мобілізаційну готовність підрозділів і здоровий морально-психологічний стан.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 10 хв.

  1.  Визначаю ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому.
  2.  Зосереджую увагу на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах.
  3.  Оголошую оцінки курсантів за заняття (якщо вони були отримані).
  4.  Відповідаю на запитання курсантів.
  5.  Довожу під запис завдання курсантам для самостійної роботи та командиру групи щодо її організації.
  6.  Оголошую час і місце проведення індивідуальних і групових консультацій.
  7.  Ставлю завдання командиру групи щодо роботи з матеріалами заняття тими курсантами, які були відсутні на занятті.
  8.  Записую завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі необхідності, зауваження і заохочення щодо підготовки та дисципліни курсантів.

ЗАВДАННЯ НА САМОСТІЙНУ РОБОТУ

Завдання на самопідготовку: «Взаємовідносини у військовому колективі і їх формування на основі  вимог статутів».

1) опрацювати  129-146 ст. –  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.;

2) опрацювати 111-131, 146-169 ст.  – Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240с.

Додаткова література для самостійної роботи по темі:

  1.  Методические рекомендации по организации деятельности нештатных групп изучения общественного мнения военнослужащих. Москва, 1990.
  2.  Торопчин Д.Г., Козирєв М.П., Бордюков С.І. Методика військово-соціологічних досліджень та їх практичний коментар. Львів, 1996. - 63с.

___________________________________________________________________

Розробив:

“____”______________20_____ року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ

Протокол     від "30" серпня 2011 року №6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81284. Правотворчество: понятие, субъекты, стадии, принципы. Юридическая техника 38.91 KB
  Разработка проекта нормативно-правового акта и вынесение на рассмотрение компетентных лиц. Отклонение проекта или принятие на его основе нормативно-правового акта. Принятие решения внести изменения в систему действующих норм права может мотивироваться следующими обстоятельствами: Решение может приниматься по собственной инициативе правотворческого органа признавшего что его нормативно-правовой акт в той или иной части устарел и нуждается в изменении или коренной переработке. Вторым обстоятельством является вступление в силу...
81286. Действие нормативно-правовых актов во времени, в пространстве и по кругу лиц 36.5 KB
  Можно выделить несколько вариантов вступления нормативно-правовых актов в действие. начало действия некоторых актов определяется моментом их принятия или официального опубликования. Прекращение действия нормативных актов связывается со следующими обстоятельствами: истечением срока действия на который был принят тот или иной акт; 2 в связи с прямой отменой нормативного акта уполномоченным на то органом; 3 в связи с фактической заменой нормативного акта иным актом регулирующим ту же группу общественных отношений.
81289. Применение права: понятие, стадии. Акты правоприменения 37.77 KB
  Акты правоприменения Реализация права в большинстве случаев происходит без участия государства его органов. Граждане и организации добровольно без принуждения по взаимному согласию вступают в правовые отношения в рамках которых используют субъективные права исполняют обязанности и соблюдают установленные законом запреты. Например реализация права на пенсию включает в качестве необходимого элемента постановление комиссии органа социального обеспечения о назначении пенсии отдельному гражданину.
81290. Толкование права 37.39 KB
  Цель толкования единообразное понимание и применение законов единство законности. Способом толкования называется совокупность однородных приемов и правил толкования основывающихся на однородных средствах и аргументах. Способами толкования принято считать: языковой грамматический; исторический историковполитический; систематический; логический; телеологический целевой; специальноюридический; функциональный. Основными правилами языкового толкования являются: золотое правило толкования словам и выражениям необходимо...
81291. Проблемы коллизии в праве и способы их восстановления и разрешения 37.14 KB
  Коллизии следует отличать от сходных понятий: Разногласие расхождение интересов и мнений между политическими деятелями органами государственной власти и их руководителями в оценках коллизионных проблем. Коллизии составляют серьёзную проблему права. Коллизии вызванные объективными причинами связаны с динамикой развития общественных отношений что влечет необходимость изменения дополнения конкретизации норм регулирующих данные отношения.
81292. Правоотношение: понятие, виды 35.47 KB
  Правоотношение характеризуется следующими главными признаками: наличием как минимум двух сторон управомоченной и обязанной; связью между ними через субъективные права и юридические обязанности; отрегулированностью содержания субъективных прав юридических обязанностей условий возникновения правоотношения правовыми нормами; обеспеченностью возможностью государственного принуждения. К факторам порождающим правоотношения относятся: общие материальные; специальные юридические. Под общими материальными факторами...