38122

Військове виховання

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Виховання – це процес планомірного і цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю воїнів з метою формування у них наукового світогляду, навичок і звичок поведінки у відповідності до вимог моралі, підготовки їх до виконання військового обов’язку.

Украинкский

2013-09-27

136.5 KB

5 чел.

Заняття проведені

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                      О.В. БОЙКО

“____” ________________ 20__ року

№ навчальної групи

Дата

Час

ПЛАН

проведення семінарського заняття

з навчальної дисципліни «Психологія та педагогіка військових колективів»

Т Е М А № 2: «Військово-педагогічні процеси»

Заняття № 9: «Військове виховання»

Час: 2 години

Мета заняття:

1.  Закріпити знання, одержані курсантами  в процесі самостійної роботи над навчальною, методичною і науковою літературою.

2.Виховувати впевненість у своїх теоретичних знаннях та практичних діях.

3.Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.

4.Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.

5.Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№зп

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час, хв.

Дії тих хто навчається

1.

Перевірка готовності курсантів до заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.

2.

Обговорення першого питання:  Зміст військового виховання та його основні напрямки.

30 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

3.

Обговорення другого питання:

Суб’єкт та об’єкт виховного процесу, принципи виховання.

30 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

4.

Обговорення третього питання:

Методи виховання.

20 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

6.

Підведення підсумків і закінчення практичного заняття, оголошення завдання на самостійну підготовку.

5 хв.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.
  4.  Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.
  5.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  6.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.
  7.  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.
  8.  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.
  9.  Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002.- 560 с.
  10.   Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.

    11. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. –

 К.: Тандем, 2000. – 380

12. www.soldiering.ru.

13. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ.

14. http://psychology.net.ru

15. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

16. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

17. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Роздруковані навчальні матеріали, мережа інтернет.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Опрацювати с. с.225-232 – А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.

2. Опрацювати с.510-519 – Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.

3. Опрацювати с. 35-42 –  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с .;

____________________________________________________________________

Розробив:

“____”______________2011 року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ. Протокол від “30” серпня 2011 року №6.

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                      О.В. БОЙКО

“____” ________________ 20__ року

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення  семінарського заняття

з навчальної дисципліни «Психологія та педагогіка військових колективів»

 Т Е М А № 2: «Військово-педагогічні процеси»

Заняття № 9: «Військове виховання»

Час: 2 години

Мета заняття:

1.  Закріпити знання, одержані курсантами  в процесі самостійної роботи над навчальною, методичною і науковою літературою.

2.Виховувати впевненість у своїх теоретичних знаннях та практичних діях.

3.Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.

4.Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.

5.Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

з/п

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час

(хв.)

1.

Вступна частина

5

2.

Основна частина (проведення усного контрольного заходу)

80

Зміст військового виховання та його основні напрямки.

30

Суб’єкт та об’єкт виховного процесу, принципи виховання.

30

Методи виховання.

20

3.

Заключна  частина

5

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.
  4.  Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.
  5.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  6.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.
  7.  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.
  8.  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.
  9.  Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002.- 560 с.
  10.   Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.

              11. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. –

 К.: Тандем, 2000. – 380

12. www.soldiering.ru.

13. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ.

14. http://psychology.net.ru

15. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

16. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

17. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Роздруковані навчальні матеріали, мережа інтернет.

         ВСТУПНА ЧАСТИНА:

  •  прийняти рапорт командира групи і привітатися з курсантами;
  •  перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
  •  перевірити  форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
  •  при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
  •  нагадати тему і основну проблематику заняття, його основні питання (завдання);
  •  зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути  в результаті заняття;
  •  визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні вправ у польовому навчальному центрі, подальшій офіцерській службі тощо;
  •  визначити час роботи на кожному навчальному місці та порядок їх зміни (при необхідності);
  •  визначити порядок  отримання оцінки за виконання окремих  завдань та за заняття в цілому;
  •  встановити порядок і правила проведення даного заняття;
  •  довести (нагадати) заходи безпеки (при необхідності).

- може проводитися, у разі необхідності, усне, комп’ютерне  опитування або письмова летючка для перевірки засвоєння матеріалів минулої теми.

           

                             

                                    ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Викладення навчального матеріалу та методики проведення навчального заняття здійснюється за наступною формою:

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№зп

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час, хв.

Дії тих хто навчається

1.

Перевірка готовності курсантів до заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.

2.

Обговорення першого питання:  Зміст військового виховання та його основні напрямки.

30 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

3.

Обговорення другого питання:

Суб’єкт та об’єкт виховного процесу, принципи виховання.

30 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

4.

Обговорення третього питання:

Методи виховання.

20 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

6.

Підведення підсумків і закінчення практичного заняття, оголошення завдання на самостійну підготовку.

5 хв.

Виховання – це процес планомірного і цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю воїнів з метою формування у них наукового світогляду, навичок і звичок поведінки у відповідності до вимог моралі, підготовки їх до виконання військового обов’язку.

Головна мета виховання полягає у формуванні  в кожного військовослужбовця наукового світогляду, цілісного комплексу соціально-ціннісних якостей і на цій основі – досягнення високого рівня морально-психологічного стану особового складу, згуртованості колективу й здатності підрозділу успішно вирішувати практичні завдання військової служби.

Основними завданнями виховної роботи у військовому підрозділі є:

- формування наукового світогляду військовослужбовців, основу якого складають патріотизм, професіоналізм, моральність;

- розвиток позитивної мотивації до служби, творчого ставлення до виконання службових обов’язків, сумлінності та активності у вирішенні практичних завдань;

- гармонійний, ціннісно-орієнтований розвиток кожного військовослужбовця на єдиній основі його можливостей і вимог військової служби;

- оволодіння загальнолюдськими цінностями, історичним досвідом і патріотичними традиціями Батьківщини;

- забезпечення високої культури спілкування і взаємин у військовому колективі, повага до закону, статутних норм, а також згуртування військового колективу;

- активізація ролі виховання в єдиному і цілісному процесі військової діяльності й повсякденного життя.

Основними напрямками виховання в підрозділі (частині) у сучасних умовах є наступні: ідейно-національне, патріотичне, військове, духовно-моральне, естетичне, соціально-правове, екологічне й фізичне.

Ідейно-національне виховання полягає у формуванні у військовослужбовців національної свідомості й самосвідомості, гордості й гідності, утвердження у свідомості воїнів почуття обов’язку, честі, совісті, любові до свого українського народу, ненависті до тих, хто зазіхає на його незалежність і волю, територіальну цілісність держави тощо.

Військове виховання спрямоване на формування системи якостей, необхідних військовослужбовцю для виконання завдань військової діяльності у мирний і воєнний час (компетентність, а також сукупність бойових якостей).

Духовно-моральне виховання спрямоване на формування у військовослужбовців цілісного світогляду, загальнолюдських цінностей, вищих моральних якостей, ставлення до людини як до вищої цінності, поваги до її суджень, поглядів, цінностей, прилучення до багатств сучасної культури.

Естетичне виховання має за мету формувати у військовослужбовців здорові естетичні смаки, уявлення про добро і зло, красиве й потворне, трагічне й комічне тощо. Воно сприяє виробленню розуміння краси військової діяльності, культури поведінки й спілкування.

Соціально-правове виховання покликане забезпечити формування правової свідомості, поваги до Конституції України, до законів і правопорядку, а також військових статутів, прийнятих принципів і норм.

Екологічне виховання спрямоване на усвідомлення природної феноменальності людини,  що повною мірою несе відповідальність за життя та умови проживання на Землі. Воно розкриває активне й дбайливе ставлення військовослужбовців усіх категорій до навколишнього середовища, природи.

Фізичне виховання має на меті формування фізичної культури, зміцнення здоров’я, розвитку необхідних фізичних якостей і здорового способу життя.

    2.  Суб’єкт та об’єкт виховного процесу, принципи виховання Система виховної роботи у військових формуваннях включає:

- суб’єкти виховного процесу;

- цілі і завдання роботи;

- планування напрямків роботи;

  •  хто, з ким і за якими напрямками проводить роботу;
  •  вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу;
  •  організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити підлеглих;

- аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корекцію відповідної   роботи;

  •  об’єкти виховної роботи.

Під суб’єктом виховного процесу розуміється командир (начальник), працівники виховних відділів, а об’єктом – різні категорії військовослужбовців і військових колективів.

У процесі керівництва вихованням враховуються вимоги принципів:

- цілеспрямоване виховання;

- виховання у процесі військової діяльності;

- виховання в колективі і через колектив;

- правова домінантність командира у виховній діяльності;

- активність та адекватність управлінсько-виховних рішень тим завданням, які стоять, а також обстановці;

- обґрунтоване поєднання групових та індивідуальних форм виховно-управлінського впливу;

- позитивно-мотиваційна спрямованість управлінсько-виховного впливу (опора на позитивне в якостях воїна і військовому колективі);

- стимулювання активності (професійно-діяльнісної та іншої соціально-ціннісної) військовослужбовців, військових підрозділів і частин;

- індивідуальний підхід до воїнів;

- єдність та узгодженість у вихованні;

- обґрунтоване поєднання заходів виховного впливу в єдності переконання й примусу, особистого прикладу й самовпливу, заохочення й вправи, поваги до підлеглих і вимогливості до них (поєднання вимогливості до воїнів з повагою їх особистої гідності та турботи про них).

3.  Методи виховання  

Термін «метод» запозичений із західноєвропейських мов:  methodos означає дослідження, спосіб, шлях наближення до істини.

Методи виховання становлять собою складні дії, що припускають застосування системи педагогічних заходів. Методи виховання – це насамперед своєрідно організована діяльність. Кожний  з методів виховання спрямований на вирішення специфічних виховних завдань, обумовлених метою виховання воїнів, а також особливостями суб’єктів виховання, які беруть у ньому участь. Виконуючи виховний вплив на військо службовця (військовий колектив) у цілому, кожен метод виховання володіє властивостями переважного розвитку в нього певних якостей.

Засоби і прийоми складають основу методів виховання. Засоби виховання – це все те, за допомогою чого вихователі впливають на вихованців. До засобів виховання відносяться, з одного боку, різні види військової діяльності (бойове чергування, несення вартової служби, бойове навчання), а з іншого боку – сукупність конкретних заходів, а також предметів, які використовуються командиром в процесі реалізації того чи іншого методу виховання (слово, наочні посібники, кінофільми, бесіди, збори, факти, документи, традиції, література, здобутки образотворчого і музичного мистецтва). Прийоми виховання – це окремі випадки дій по використанню елементів чи окремих засобів виховання відповідно до конкретної педагогічної ситуації. Так, переконання є одним з методів виховання, у той самий час воно може виступати одним з методичних прийомів, який використовується на різних етапах реалізації методів вправи чи прикладу.

У військовій педагогіці існує кілька класифікацій методів виховання.  Одна з них як методи виділяє:

Переконання. У вітчизняній педагогіці головним методом виховання визнається переконання, тому що йому належить визначальна роль у формуванні найважливіших якостей людини – наукового світогляду, свідомості й переконаності. Переконати військовослужбовця – це значить перетворити у головні мотиви його поведінки, дій і вчинків ідеї, моральні норми, вимоги військової присяги й статутів та ін.

У застосуванні методу переконання використовуються два основних, нерозривно пов’язаних засоби: переконання словом і переконання справою. Найбільш розповсюдженими  прийомами і засобами переконання словом є  роз’яснення, доказ, спростування, порівняння, зіставлення, аналогія, посилання на авторитет та ін. Переконання словом повинне органічно поєднуватися з переконанням справою, практикою.

При переконанні справою найбільш часто використовуються такі прийоми: показ воїну суспільної цінності й значимості його дій і вчинків; доручення практичних завдань, які сприяють подоланню сумнівів, помилкових поглядів; показ бойової техніки з метою упевнитися в її властивостях; аналіз життєвих явищ, котрі спростовують помилкові погляди;  посилання на досвід товаришів по службі; особистий приклад офіцера та ін.

Найважливішою умовою є переконаність самого вихователя, його принциповість, що виключає розрив між словами і вчинками. Успішно переконувати інших може тільки той, хто сам твердо переконаний у тім, про що говорить;

Вправа. У вихованні воїнів широке застосування знаходить метод вправи. Вправа, як спеціальна, багаторазово повторювана воїнами діяльність, необхідна для удосконалювання навичок поведінки в різних ситуаціях як результату підвищення свідомості. Метод вправи дозволяє кожному вихователю і самому вихованцю швидше досягнути бажаної мети: поєднати слово і справу, сформувати стійкі якості й риси характеру воїна. Його сутність полягає в такій організації повсякденного життя й діяльності воїнів, яка зміцнює їхню свідомість, загартовує волю, сприяє формуванню звичок правильної поведінки. Саме в ході навчань, маневрів, бойового чергування створюються умови для формування морально-психічних і бойових якостей, а також сміливості, мужності, самовідданості.

Метод вправи ефективний при дотриманні ряду умов. Однією з найважливіших умов вироблення й розвитку позитивних звичок поведінки, вольових якостей, сміливості, рішучості та ініціативи є висока свідомість і глибока переконаність воїна. Чим вищий рівень свідомості військовослужбовця, тим з більшою наполегливістю й завзятістю він буде загартовувати свою волю і характер, тим більше буде виявляти ініціативи, творчості.

Для удосконалювання морально-бойових та інших професійнио важливих якостей особового складу велике значення має системний підхід до вправ, що містить у собі послідовність, плановість, регулярність. Це значить, що командир повинен планувати обсяг і черговість навантажень, які впливають на розвиток позитивних звичок, на удосконалювання вольових якостей.;

Заохочення. Значне місце у вихованні воїнів займає метод заохочення, який становить собою специфічну упорядковану сукупність прийомів і засобів морального й матеріального стимулювання воїнів.  Заохочення завжди несе в собі оцінну і стимулюючу функції. Моральне й матеріальне заохочення активно допомагає військовослужбовцям усвідомити ступінь діяльності в досягненні загальної мети – підвищення бойової готовності підрозділу, осмислити свою поведінку, закріпити позитивні риси характеру, корисні звички.

Дисциплінарним статутом передбачені основні види заохочення, котрі застосовуються до військовослужбовців. Не можна не до оцінювати і такий важливий вид заохочення, як зняття раніше накладеного стягнення. Будь-яке заохочення припускає і його гласність. Адже заохочення має виховне значення не тільки для того, хто його одержав, але і для всього його складу. Гласність заохочення дає можливість привернути увагу усіх воїнів до вчинків товариша, викликати в них почуття захоплення, спонукати їх більш вимогливо ставитися до власної поведінки. З метою забезпечення гласності заохочення варто повідомляти в урочистій обстановці, перед строєм або на зборах особового складу. При цьому важливо правильно виразити сутність учинків, за які військовослужбовець заохочений, відзначити досягнутий результат, а також заслуги особистості воїна.

Заохочення здійснює ефективний виховний вплив, коли воно виголошується вчасно, в урочистій обстановці, заноситься в службову картку військовослужбовця та обов’язково приводиться до виконання. ;

Примус. У вихованні особового складу армії і флоту використовується і метод примусу. Під методом примусу розуміється система засобів і прийомів впливу на воїнів, котрі порушують закони, військові статути й норми моралі, з метою виправити їхню поведінку і спонукати сумлінно виконувати свій військовий обов’язок. Примусити військовослужбовця – значить заставити його виконувати волю командира, волю військового колективу в інтересах вирішення завдань, котрі стоять перед підрозділом.

Цей метод застосовується після того, як всі інші методи впливу на воїна були вичерпані і не дали бажаних результатів. У руках вихователів є різні форми примусу: категорична вимога, заборона, попередження про можливе покарання, накладення дисциплінарного стягнення, осуд громадськістю, притягнення до кримінальної відповідальності.

Для того, щоб дисциплінарне стягнення чинило потрібний виховний ефект, при його застосуванні повинні дотримуватися певні педагогічні вимоги:

- необхідно глибоко розібратися в суті вчинку, зясувати його мотиви, обставини, при яких він був зроблений, колишню поведінку підлеглого, особливості його особистості, а також час його перебування на службі й ступінь знання порядку служби;

- вияснити як військовослужбовець ставиться до свого негативного вчинку, як його сам оцінює і як реагує на стягнення;

- до накладення стягнення необхідно в особистій бесіді з воїном установити причини провини, ступінь усвідомлення ним своєї провини та оцінки поведінки;

- покарання має застосовуватись правильно, з урахуванням характером провини і його впливу на навколишніх;

- будь-яке покарання має бути справедливим. Несправедливе стягнення ображає воїна, підриває авторитет офіцера, який наклав стягнення, негативно впливає на стан військової дисципліни й морально-психічну атмосферу у військовому колективі;

- має дотримуватись певний порядок накладення стягнення й приведення його у виконання. Дисциплінарний статут вимагає повідомляти стягнення особисто військовослужбовцю або перед строєм. Покарання перед строєм необхідно для того, щоб воїн, який провинився, пережив почуття ганьби, відповідальності пред товаришами;

- стягнення повинно бути обов’язково занесене в службову картку й приведене до виконання. У протилежному випадку стягнення має формальний характер і не досягає виховної мети.

Зовсім неприпустиме накладення стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередніх винуватців.  

Приклад. Важливим методом виховання воїнів є приклад. Приклад командира, кращих воїнів виступає в процесі виховання як метод, що чинить великий вплив на свідомість, почуття й волю воїнів. Суть цього методу полягає в цілеспрямованому й систематичному впливові вихователів на воїнів особистим прикладом, а також всіма іншими видами позитивного прикладу, покликаних служити зразком для наслідування, основою для формування ідеалу поведінки. Виховна сила прикладу ґрунтується на природному прагненні молодих людей до наслідування. Не маючи багатого життєвого досвіду, навичок поведінки в різних ситуаціях, вони змушені шукати зразки правильної поведінки. Необхідно домогтися, щоб кожен командир був зразком моральної чистоти, шляхетності, дисциплінованості, чуйності, тактовності, поважного ставлення до військовослужбовців.

Позитивний приклад має виховну силу в тому випадку, якщо він органічн6о пов'язаний з високими якостями особистості командира і проявляється не від випадку до випадку, а постійно.

2) Методи виховання можна класифікувати на такі групи:

- традиційні нормативно прийняті (визначаються організаційно-методичними вказівками з виховної роботи, наказами, директивами та іншими нормативними вимогами) – переконання, вправа, заохочення, примус і приклад

- іноваційно-діяльнісні (обумовлені впровадженням нових виховних технологій, які доцільно реалізовувати в процесі військової служби і у ході вирішення різних завдань) – моделювання, алгоритмізація, творча інваріативність та ін.

- неформально-міжособистісні (здійснюються через авторитетних військовослужбовців та інших людей

- рефлексивні й тренінгові-ігрові (забезпечують оволодіння індивідуальним і груповим досвідом, а також корекцією поведінки і дій у спеціально заданих умовах) –соціально-психологічні тренінги, ділові ігри, самоаналіз, самовиховання тощо.

3) Методи поділяються:

- методи безпосереднього виховного впливу

- методи опосередкованого виховного впливу

- методи самовиховання

Система методів виховання воїнів покликана виконувати ряд функцій. Найважливішими з них є:

а) передача досвіду відносин (норм і правил поведінки, установлених суспільством);

б) організація поведінки воїнів і військових колективів відповідно до встановлених норм і правил;

в) стимулювання духовних і фізичних сил воїнів при виконанні обов’язків військової служби;

г) попередження розвитку небажаних, негативних рис характеру й поведінки;

д) розв’язання виникаючих конфліктів.

                              ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:

  •  визначається ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому та дається загальна оцінка організації його проведення;
  •  зосереджується  увага на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;
  •  оголошуються  оцінки курсантів за заняття, відзначаються не тільки кращі, а й ті, хто має гірші результати;
  •  доводиться час визначення оцінок курсантам за летючку;
  •  даються відповіді на запитання курсантів;
  •  доводиться під запис завдання курсантам для подальшої самостійної роботи над темою заняття та командира групи з її організації;
  •  оголошується  час і місце відпрацювання завдань (звітування за  засвоєння матеріалів теми) тими курсантами, які були відсутні на занятті;
  •  записується завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі  необхідності, зауваження щодо підготовки та дисципліни курсантів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Опрацювати с. с.225-232 – А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.

2. Опрацювати с.510-519 – Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.

3. Опрацювати с. 35-42 –  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с .;

____________________________________________________________________

Розробив:

“____”______________2011 року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ. Протокол від “30” серпня 2011 року №6.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

858. Внешняя политика США в 1953-1975 годах 198 KB
  Основные черты внешнеполитической стратегии США 1953–1975 годах. Крупнейшие внешнеполитические инциденты 1953–1975 годах. Внешняя политика США в 1953-1975 годах.
859. Основы организации бизнеса 162.5 KB
  Развитие в России всех видов собственности и видов деятельности, современных предприятий и представительств зарубежных стран. Формы собственности и организация управления. Адаптация к рынку. Тенденции организационных изменений при переходе к рынку. Программы государственной поддержки малого бизнеса.
860. Интеграция организаций и ее сфера. Понятие венчурных фондов и организаций 176.5 KB
  Разновидности трестов. Финансово-промышленные группы. Их классификация. Формы финансово-промышленных групп. Преимущества их пред другими субъектами рынка. Направления деятельности ФПГ. Понятие венчурных фондов и организаций. Транснациональные кампании. Их типы и основные характеристики. Международные совместные предприятия.
861. Основы профессиональных информационных технологий 158 KB
  Рассмотреть основные понятия, термины и определения информатики и информационных технологий. Информация и ее свойства. Информационные технологии в профессиональной деятельности. Цель и задачи изучения учебного курса Информатика и информационные технологии в профессиональной деятельности.
862. Детские церебральные параличи 164 KB
  Заболевание центральной нервной системы. Глубокая недоношенность и гидроцефалия. Травматическое повреждение головного и спинного мозга. Атонически-астатическая форма. Реабилитационные мероприятия при ДЦП. Клинико-педагогическая характеристика речевых нарушений при ДЦП.
863. Самоорганизация в живой и неживой природе 136.5 KB
  Порядок и беспорядок в природе. Особенности эволюционных процессов. Синергетический подход в естествознании. Общие свойства систем, способных к самоорганизации. Качественное описание процесса самоорганизации. Синергетика и самоорганизация.
864. Виды производства молока 33.5 KB
  Промышленность выпускает большой разнообразный ассортимент молочных продуктов. Блочное молоко долго хранится и применяется для изготовления шоколада и шоколадных конфет.
865. Полномочия Верховной Рады Украины 37 KB
  Назначение очередных и внеочередных выборов в органов местного самоуправления. Предоставление согласия на назначение Президентом Украины на должность Генерального прокурора Украины; высказывание недоверия Генеральному прокурору Украины, которая имеет следствием его отставку из должности.
866. Организация и планирование производства. Управление дистанцией сигнализации и связи 782.5 KB
  Расчет технического штата для обслуживания устройств СЦБ и связи. Поездная и станционная радио и громко говорящая связь. Расчет эксплуатационного штата телеграфно-телефонной станции. Расчет штата производственной базы дистанции. Четырех недельный план-график технического обслуживания устройств СЦБ чётной сортировочной горки ГАЦ.