38123

Навчання у військах як військово-дидактичний процес

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Військовопедагогічні процеси Заняття № 12: Навчання у військах як військоводидактичний процес Час: 2 години Мета заняття: 1. Обговорення першого питання: Форми організації навчання 30 хв. Обговорення другого питання: Методи навчання 30 хв. Обговорення третього питання: Контроль та оцінка військового навчання.

Украинкский

2013-09-27

153.5 KB

3 чел.

Заняття проведені

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                      О.В. БОЙКО

“____” ________________ 20__ року

№ навчальної групи

Дата

Час

ПЛАН

проведення семінарського заняття

з навчальної дисципліни «Психологія та педагогіка військових колективів»

Т Е М А № 2: «Військово-педагогічні процеси»

Заняття № 12: «Навчання у військах як військово-дидактичний процес»

Час: 2 години

Мета заняття:

1.  Закріпити знання, одержані курсантами  в процесі самостійної роботи над навчальною, методичною і науковою літературою.

2.Виховувати впевненість у своїх теоретичних знаннях та практичних діях.

3.Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.

4.Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.

5.Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№зп

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час, хв.

Дії тих хто навчається

1.

Перевірка готовності курсантів до заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.

2.

Обговорення першого питання: Форми організації навчання

30 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

3.

Обговорення другого питання:

Методи навчання 

30 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

4.

Обговорення третього питання:

Контроль та оцінка військового навчання.

20 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

6.

Підведення підсумків і закінчення практичного заняття, оголошення завдання на самостійну підготовку.

5 хв.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.
  4.  Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.
  5.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  6.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.
  7.  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.
  8.  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.
  9.  Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002.- 560 с.
  10.   Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.

    11. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. –

 К.: Тандем, 2000. – 380

12. www.soldiering.ru.

13. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ.

14. http://psychology.net.ru

15. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

16. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

17. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Роздруковані навчальні матеріали, мережа інтернет.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Опрацювати с. с.225-232 – А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.

2. Опрацювати с.510-519 – Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.

3. Опрацювати с. 35-42 –  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с .;

____________________________________________________________________

Розробив:

“____”______________2011 року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ. Протокол від “30” серпня 2011 року №6.

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                      О.В. БОЙКО

“____” ________________ 20__ року

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення  семінарського заняття

з навчальної дисципліни «Психологія та педагогіка військових колективів»

 Т Е М А № 2: «Військово-педагогічні процеси»

Заняття № 12: «Навчання у військах як військово-дидактичний процес»

Час: 2 години

Мета заняття: 1.  Закріпити знання, одержані курсантами  в процесі самостійної роботи над навчальною, методичною і науковою літературою.

2.Виховувати впевненість у своїх теоретичних знаннях та практичних діях.

3.Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.

4.Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.

5.Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

з/п

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час

(хв.)

1.

Вступна частина

5

2.

Основна частина (проведення усного контрольного заходу)

80

Форми організації навчання..

30

Методи навчання.

30

Контроль та оцінка військового навчання.

20

3.

Заключна  частина

5

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.
  4.  Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.
  5.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  6.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.
  7.  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.
  8.  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.
  9.  Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002.- 560 с.
  10.   Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.

              11. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. –

 К.: Тандем, 2000. – 380

12. www.soldiering.ru.

13. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ.

14. http://psychology.net.ru

15. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

16. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

17. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Роздруковані навчальні матеріали, мережа інтернет.

         ВСТУПНА ЧАСТИНА:

  •  прийняти рапорт командира групи і привітатися з курсантами;
  •  перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
  •  перевірити  форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
  •  при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
  •  нагадати тему і основну проблематику заняття, його основні питання (завдання);
  •  зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути  в результаті заняття;
  •  визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні вправ у польовому навчальному центрі, подальшій офіцерській службі тощо;
  •  визначити час роботи на кожному навчальному місці та порядок їх зміни (при необхідності);
  •  визначити порядок  отримання оцінки за виконання окремих  завдань та за заняття в цілому;
  •  встановити порядок і правила проведення даного заняття;
  •  довести (нагадати) заходи безпеки (при необхідності).

- може проводитися, у разі необхідності, усне, комп’ютерне  опитування або письмова летючка для перевірки засвоєння матеріалів минулої теми.

                              

                                    ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Викладення навчального матеріалу та методики проведення навчального заняття здійснюється за наступною формою:

     РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№зп

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час, хв.

Дії тих хто навчається

1.

Перевірка готовності курсантів до заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.

2.

Обговорення першого питання: Форми організації навчання

30 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

3.

Обговорення другого питання:

Методи навчання 

30 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

4.

Обговорення третього питання:

Контроль та оцінка військового навчання.

20 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

6.

Підведення підсумків і закінчення практичного заняття, оголошення завдання на самостійну підготовку.

5 хв.

1. Форми організації навчання.

Латинське слово forma означає зовнішній вид, зовнішній обрис. Виходячи з цього, форма навчання як дидактична категорія означає зовнішню сторону організації навчального процесу, яка пов’язана з кількістю тих, що навчаються, часом місцем навчання, а також порядком реалізації.

Реалізація змісту навчання здійснюється в різних організаційних формах, котрі покликані упорядкувати навчальний процес.

У рамках різних організаційних форм навчання викладач забезпечує активну пізнавальну діяльність тих, яких навчають, використовуючи фронтальну, групову та індивідуальну роботу.

Фронтальна робота припускає спільну діяльність усього підрозділу чи частини, коли воїни вирішують одну проблему, обумовлену загальною темою. Ця форма організації навчання військовослужбовців забезпечує оволодіння ними знаннями, навичками і вміннями злагоджених сумісних дій у складі військового підрозділу й частини при виконанні різних завдань у мирний і воєнний час.

При груповій роботі військовий підрозділ розділяється на кілька підгруп, які виконують однакові чи різні завдання. Кількісний склад групи залежить від навчального предмета і поставленого завдання.

При індивідуальній роботі кожен воїн одержує завдання, яке він виконує незалежно від інших. Тому індивідуальна форма організації пізнавальної діяльності припускає високий рівень активності й самостійності військовослужбовців. Індивідуальна форма організації навчальної діяльності особливо доцільна для таких видів робіт, у яких можуть більш яскраво проявитися індивідуальні особливості й можливості тих, яких навчають.

У військово-дидактичному процесі можна виділити чотири групи організаційних форм:

1) навчальні заняття

До першої групи належать: лекція, семінар, лабораторне заняття, індивідуальне заняття, навчальна конференція, консультація, навчальна гра та ін.

У середині 15 ст., коли виникла лекція, вона була майже єдиним способом навчання й передачі знань, тому що в ті часи книга була рідкістю. Але і в даний час, незважаючи на масове видання книг, журналів, брошур, наявність кіно, телебачення, інтернету та інших засобів, лекція залишається основною формою викладання у всіх навчальних закладах. Провідне місце вона посідає й у військовому навчанні.

Лекція як організаційна форма навчання – це особлива конструкція навчального процесу, яка забезпечує системне подання наукових знань викладачем, установлення істотних властивостей і якостей предметів та явищ, а також глибокий аналіз зв’язків і відносин між ними. Викладач протягом усього навчального заняття повідомляє новий навчальний матеріал, а студенти його активно сприймають. Завдяки тому, що матеріал викладається концентровано, у логічно витриманій формі, лекція є найбільш економічним способом передачі навчальн6ої інформації.

У залежності від дидактичних цілей і місця в навчальному процесі розрізняють такі типи лекцій: вступна, настановна, поточна, заключна та оглядова.

Вступна лекція відкриває лекційний курс з певного предмету. На цій лекції чітко та яскраво показується теоретичне і прикладне значення предмета, його зв'язок з іншими предметами, роль у розумінні світу, у підготовці фахівця.

Настановча лекція зберігає всі особливості вступної, однак має і свою специфіку. Вона знайомить військовослужбовців зі структурою навчального матеріалу, основним положенням курсу, а також містить програмний матеріал, самостійне вивчення якого становить для воїнів труднощі. Настановна лекція повинна детально ознайомити тих, яких навчають, з організацією самостійної роботи, з особливостями виконання контрольних завдань.

Поточна лекція служить для систематичного викладу навчального матеріалу предмета.

Заключна лекція завершує вивчення навчального матеріалу. На ній раніше вивчене узагальнюється на більш високій теоретичній основі, розглядаються перспективи розвитку визначеної галузі науки.

Оглядова лекція містить коротку, значною мірою узагальнену інформацію про певні однорідні програмні питання. Ці лекції частіше всього використовуються на завершальних етапах навчання.

Структура лекції в основному складається з трьох елементів. У вступі коротко формулюється тема, повідомляються план і завдання, перелічується література до лекції, показується зв'язок з попереднім матеріалом, характеризується теоретична і практична значущість теми. В основній частині всебічно розкривається зміст проблеми, улаштовуються ключові ідеї і положення, здійснюється їхня конкретизація, показуються зв’язки, відносини, аналізуються явища, дається оцінка сформованій практиці і науковим дослідженням, розкриваються перспективи розвитку, формується висновок. У заключній частині підводиться підсумок, коротко повторюються й узагальнюються основні положення, формуються загальні висновки, викладаються рекомендації з виконання самостійної роботи. Даються відповіді та питання.

Семінар як організація форма навчання становить соболю особливу ланку процесу навчання. Його відмінність від інших форм полягає в тому, що він орієнтує тих, яких навчають, на прояв більшої самостійності у навчально-пізнавальній діяльності. У ході семінару поглиблюються, систематизуються й контролюються знання військовослужбовців, які отримані в результаті самостійної поза аудиторної роботи над першоджерелами, документами, додатковою літературою тощо.

Керівна роль викладача виявляється в реальному плануванні навчальної роботи, виділенні істотних питань для обговорення, у підборі літератури для самостійного навчання, у керуванні процесом обговорення.

Питання плану семінарського заняття повинні охоплюватися основним матеріалом теми і бути короткими, чіткими, зрозумілими для військовослужбовців. Їх можна формулювати як у стверджувальній так і в питальних формах. Як правило, на семінарські заняття виносяться не більше 4-6 питань.

У залежності від способу виділяються наступні види семінарів.

Семінар-бесіда – найбільше розповсюджений вид. Проводиться у формі розгорнутої бесіди за планом з коротким вступом і висновком викладача, вимагає підготовку до занять усіх, що навчаються з усіх питань семінару, дозволяє залучити максимум військовослужбовців до активного обговорення теми. Досягається це шляхом заслуховування розгорнутого виступу декількох військовослужбовців з конкретних питань плану, доповнень інших, рецензування виступів, постановка проблемних питань тощо.

Семінар-заслуховування та обговорення доповідей і рефератів вимагає попереднього розподілу питань між військовослужбовцями й підготовки ними доповідей і рефератів.

Семінар-диспут вимагає колективного обговорення будь-якої проблеми з метою встановлення шляхів її достовірного вирішення. Семінар-диспут проводиться у формі діалогічного спілкування учасників. Він вимагає високої розумової активності учасників, прищеплює вміння вести полеміку, обговорювати матеріал, захищати погляди і переконання, лаконічно та ясно викладати свою думку.

Змішані форми семінару поєднує обговорення доповідей, вільні виступи військовослужбовців, а також дискусійні обговорення.

Навчальна конференція. Ц я організаційна форма навчання забезпечує педагогічну взаємодію викладача і військовослужбовців, які навчаються, при їхній максимальній самостійності, активності, ініціативності. Конференція, яка як правило, проводиться з військовослужбовцями всієї військової частини, з’єднання, об’єднання та інше. Вона становить собою особливу конструкцію навчання, спрямовану на розширення, закріплення та удосконалення знань.

Головне у конференції – вільне, відверте обговорення проблемних питань. Конференція за своїми особливостями близька до семінару і є його розвитком, тому методика проведення конференції є подібною до методики проведення семінару.

Консультація – припускає вторинний розбір навчального матеріалу, який або слабо засвоєний військовослужбовцями, або не  засвоєний зовсім. Основні дидактичні цілі консультації: ліквідація пробілів у знаннях тих, яких навчають, надання їм допомоги в самостійній роботі. Розрізняють індивідуальну й групову консультацію.

У процесі навчання використовуються ігрові методи. Гра в освітньому процесі розглядається як довільна, внутрішньо мотивована діяльність, яка передбачає гнучкість у вирішенні питання про те, як використовувати той чи інший предмет, звертаючись до свого минулого, орієнтуючи себе до сьогодення і прогнозу майбутнього в процесі гри. Ігри дозволяють розвивати й закріплювати у військовослужбовців навички самостійної роботи, вміння професійно мислити, вирішувати завдання та управляти військовими підрозділами, приймати рішення та організовувати їхнє виконання. Ігрові методи поділяються :

Аналіз конкретних конфліктних ситуацій. Під конкретною ситуацією розуміється проблема, з якою військовослужбовець може у будь-який час зустрітися у своїй військовій діяльності і яка вимагає від нього аналізу, прийняття рішень, конкретних дій. У цьому випадку на навчальному занятті військовослужбовцям повідомляється єдина для усіх вихідна інформація, яка визначає об’єкт управління. Викладач ставить перед військо службовцями завдання з аналізу даної обстановки, але не формулює проблему, що у загальному вигляді перед ним могла бути виявлена на лекції. Слухачі на основі вихідної інформації і результатів її аналізу самі повинні сформулювати проблему і знайти її рішення.

Метод інцидентів іноді розглядається як окремий випадок конкретної ситуації. Як відомо, інцидент – це випадок, подія, зіткнення, як правило, неприємного характеру. У навчальній практиці інцидент імітується у вигляді аварійної або стресової ситуації, що вимагає від тих, яких навчають, швидких і рішучих, часом неординарних дій чи рішень. При обробці інциденту перевіряються наявність визначених професійних навичок, доведених до автоматизму, а також самовладання і наявність необхідних вольових якостей.

Методи імітації колективної  професійної діяльності використовуються на інтерактивних заняттях, які характеризуються виділенням ролей, призначенням на них тих військовослужбовців яких навчають, взаємодію учасників занять, що займають різні ігрові посади. До них відносяться заняття на яких використовуються методи розігрування ролей, «мозковий штурм», ігрове проектування, ділові ігри й навчання, в яких імітується колективна професійна діяльність з опорою на групове, творче мислення.

Соціально-психологічний тренінг.

Лабораторне заняття – форма організації навчання, яка проводиться за завданням і під керівництвом викладача. Основні дидактичні цілі лабораторних робіт – експериментальне підтвердження вивчених теоретичних положень; експериментальна перевірка формул, розрахунків; ознайомлення з методикою проведення експериментів, досліджень та ін. У ході роботи військовослужбовців формується вміння спостерігати, порівнювати, зіставляти, аналізувати, робити висновки та узагальнювання, самостійно проводити дослідження, використовувати різними прийомами вимірів, оформлювати результати у вигляді таблиць, схем, графіків та інше. Одночасно у них формуються професійні вміння та навички користуватися різними приладами, апаратурою, системами та іншими технічними засобами при проведенні дослідів. Однак ведучою дидактичною метою лабораторних робіт є оволодіння технікою експерименту, вміння вирішувати практичні завдання шляхом постановки досліду.

Практичне заняття – це форма організації військово-навчального процесу, в ході якої військовослужбовці за завданням і під керівництвом викладача виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмету. Особливо велику роль практичні заняття повинні грати при вивченні спеціальних предметів, зміст яких спрямований на формування професійних умінь.

У ході практичного заняття викладач організовує детальний розгляд військ5овослужбовцями окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує навички і вміння, їх практичне застосування шляхом індивідуального виконання відповідно до сформульованих завдань.

Індивідуальне заняття – є важливою формою організації навчального процесу у війську. Воно передбачає створення умов для як найповнішої реалізації творчих можливостей військовослужбовців, оволодіння ними знаннями, навичками і вміннями, пов’язаними насамперед з конкретною військовою спеціальністю. Індивідуальні заняття можуть проводитися з військовослужбовцями, які не засвоїли або засвоїли недостатньо навчальний матеріал у ході планових занять. Такі заняття проводяться, як правило, в поза навчальний час за окремим графіком, з урахуванням потреб і можливостей у військовослужбовця.

2) практична підготовка

Друга група – організаційні форми практичної підготовки – своєю дидактичною метою мають формування у військовослужбовців професійних умінь, а також практичних навичок, необхідних для виконання завдань військової діяльності у мирний і воєнний час.

До групи організаційних форм практичної підготовки військовослужбовців, військових підрозділів і частин належить: індивідуальні і групові вправи, стажування, різні види практик, тактичні, тактично-спеціальні і командно-штабні навчання, військові ігри, регламентні роботи, паркові дні та інше.

3) самостійна робота

До третьої групи – організаційних форм самостійної роботи – належить робота з друкованими джерелами, навчальними посібниками, інструкціями, настановами, самостійне вправлення, самостійне вивчення бойової техніки і зброї, участь у роботі різних гуртків, експериментально-дослідницька робота, самостійний переклад телепередач, різних тематичних кінофільмів, прослуховування радіопередач та інше.

Самостійна робота військовослужбовців має за мету самостійне вивчення, закріплення і поглиблення раніше набутих і нових знань, практичних навичок та умінь.

Самоосвіта військовослужбовця носить індивідуальний характер і вимагає творчого підходу до визначення близьких і перспективних цілей, вибору методів і засобів організації самоконтролю, осмислення соціального замовлення, кваліфікаційних вимог до рівня підготовки, життєвих установок, запасу наявних знань та умінь.

Зміст самоосвіти включає три напрямки: професійний, який припускає поглиблення знань та умінь, пов’язаних зі службовою діяльністю; психолог-педагогічний, пов'язаний з оволодінням методами самонавчання і самовиховання, психологічною підготовкою до виконання завдань різної складності; загальнокультурний, який включає ознайомлення з творами літератури і мистецтва, відвідування музеїв, виставок, театрів, заняття спортом, живописом та інше.

4) контрольні заходи

До четвертої групи – організаційних форм контрольних заходів – належать іспити, контрольні стрільби й пуски ракет; перевірки бойової і мобілізаційної готовності; виконання поставлених навчально-бойових завдань у польових умовах, виконання завдань на техніці і зі зброєю; виконання індивідуальних вправ і у складі підрозділу; контрольна перевірка оволодіння військовослужбовцями військово-професійними знаннями, навичками і вміннями з різних предметів; проведення контрольних практичних, тактико-спецільних і командно-штабних навчань з відпрацюванням різних питань з взаємодії з військовими формуваннями інших видів і родів військ; виконання військовослужбовцями завдань на полігонах експериментальних ситуацій та інше.

За кількістю об’єктів навчання, що підлягають перевірці, формами організації контрольних заходів є індивідуальна, групова і фронтальна перевірка.

2.  Методи навчання.

Слово «метод» (від грец. – дослідження) означає спосіб дослідження явищ природи, підхід до досліджуваних явищ, планомірний шлях наукового пізнання встановлення істини. У найбільш загальному значенні метод – спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності.

Методи навчання можуть бути подані в різних видах класифікацій з урахуванням їхніх практичних функцій і можливостей організації навчальної взаємодії педагогів і тих, що навчаються. Однак цілісної, єдиної класифікації методів навчання, яка у загальному вигляді включала б у себе всі класифікаційні характеристики методів, поки що немає.

1. Традиційна класифікація, яка як основний критерій розглядає джерело одержання інформації. Відповідно до даної класифікації, виділяють п’ять груп методів навчання:

- практичний (дослідження, вправи);

- наочний (ілюстрація, демонстрація, спостереження тих, що навчаються);

- словесний (пояснення, роз’яснення, розповідь, бесіда, інструктаж, лекція, дискусія, диспут);

- робота з книгою (читання, вивчення, реферування, цитування, швидкий перегляд, конспектування);

- відео метод (перегляд, навчання, вправа, контроль).

2. Класифікація за призначенням методів навчання і характером дидактичної мети. Класифікують по етапах: придбання знань, формування умінь і навичок, застосування знань, формування умінь і навичок, застосування знань, формування творчої діяльності, закріплення й контроль знань, умінь, навичок.

3. Класифікація методів за характером пізнавальної діяльності: пошукові, пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, евристичні (приватно-пошукові), дослідницькі, інноваційні методи (ігрові методи, методи тренінгу, методи програмного навчання, методи комп’ютеризованого навчання та інші.

4. Класифікація запропонована Бабанським Ю.К.:

1) Методи організації і реалізації навчально-пізнавальної діяльності:

- перцептивні (передача й сприйняття навчальної інформації за допомогою почуттів)

- словесні (лекція, розповідь, бесіда та ін.)

- наочні (демонстрація, ілюстрація та ін.)

- практичні (дослідження, вправи, виконання завдань)

- логічні, тобто організація й реалізація логічних операцій (індуктивні, дедуктивні, аналогії та ін.)

- гностичні (дослідницькі, проблемно-пошукові, репродуктивні)

- самоврядування навчальними діями (самостійна робота з книгою, приладами та ін.).

2) Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності:

- методи формування інтересу до навчання (пізнавальні ігри, навчальні дискусії, створення проблемних ситуацій та ін.)

- методи формування обов’язку й відповідальності в навчанні (заохочення, схвалення, осудження та ін.)

3) Методи контролю й самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності: методи усної, письмової і машинної перевірки знань, умінь і навичок, а також методи самоконтролю за ефективністю власної навчально-пізнавальної діяльності.

3. Контроль та оцінка військового навчання.

Контроль, як дидактичне поняття, становить собою сукупність усвідомлених дій, спрямованих на отримання відомостей про рівень опанування окремими військовослужбовцями, військовими підрозділами і частинами програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками і вміннями, котрі необхідні в ході виконання військової діяльності у мирний і воєнний час.

Функції контролю:

1) діагностична, яка сприяє з’ясуванню об’єктивного рівня військово-професійних знань, навичок і вмінь у військовослужбовців;

2) корегувальна, котра полягає у внесенні змін у процес навчально-пізнавальної діяльності на основі об’єктивної оцінки попередніх знань, навичок і вмінь;

3) освітня, сутність якої полягає в тому, що вона сприяє поглибленню, розширенню і вдосконаленню військово-професійних знань, навичок і вмінь воїнів;

4) виховна, яка полягає в тому, що у процесі контролю відбувається формування громадянських якостей (виховання волі, відповідальності за власні дії та ін.);

5) стимулююча, яка спонукає до активності у ході навчально-дидактичного процесу та удосконалення своїх знань, навичок і вмінь;

6) оцінювальна, сутність якої полягає у вимірюванні та оцінці знань, навичок і вмінь воїнів. На практиці вона здійснюється шляхом виставлення оцінок;

7) розвиваюча, яка виявляється в тому, що будь-який контроль викликає певне психічне напруження особистості, розвиток її розумових і фізичних сил, творчого мислення тощо;

8)мобілізуюча, котра підсилює, концентрує, зосереджує моральні, інтелектуальні й фізичні зусилля на усунення виявлених недоліків або досягнення нових успіхів у військовому навчанні;

9) управлінська, яка полягає у зміні стилю управління військово-навчальним процесом, виробленні адекватних рішень, до підготовки й перепідготовки військових педагогів, а також їх заміни та ін.  Вона допомагає педагогам з’ясовувати справжній стан речей, критично оцінити результати власної роботи, ефективність використаних методів, методик і форм організації навчання, окреслити як шляхи вдосконалення всього навчального процесу, так і його окремих ланок.

Принципи контролю:

а) індивідуального підходу до перевірки та оцінки знань, навичок і вмінь воїнів (оцінювати в залежності від віку, терміну перебування на військовій службі, можливостей і здатностей та ін.)

б) систематичності та регулярності (контроль на всіх етапах дидактичного процесу)

в) урізноманітнення видів і форм контролю (застосування різних форм, методів, прийомів і способів для перевірки)

г) всеосяжності (у ході перевірки охоплювати контролем усі сторони життєдіяльності військ)

д) об’єктивності

е) диференційованості контролю (конкретна оцінка навчальних дій кожного воїна з врахуванням специфіки кожного предмета, характеру і виду військової діяльності)

є) єдності вимог до контролю з боку всіх керівників (керуватися в оцінюванні воїнів, військових підрозділів і частин єдиною системою вимог і критеріїв).

За своїм призначенням і характером контроль поділяється на

- попередній,                                 - поточний,

- підсумковий                                - періодичний.

Попередній контроль проводиться з метою визначення рівня підготовленості як окремих воїнів, так і військових підрозділів на початку нового навчального року чи періоду.

Поточний контроль застосовується для перевірки як окремих воїнів, так і військових підрозділів, як правило, військовим пе6дагогом у ході повсякденної навчальної діяльності.

Періодичний контроль носить системний, плановий і цілеспрямований характер.

Підсумковий контроль спрямований на визначення рівня реалізації завдань, сформульованих у наказах і директивах Міністра оборони України, програм гуманітарної і бойової підготовки та в інших документах, які регламентують військово-дидактичний процес.

До основних форм організації перевірки знань, навичок і вмінь, окрім самоконтролю, належать індивідуальна (визначення рівня опанування кожним воїном сукупністю знань, навичок і вмінь), фронтальна (з’ясування рівня опанування воїнами програмного матеріалу за відносно короткий термін часу) і групова (з’ясування рівня колективних дій, злагодженості й згуртованості у ході виконання поставлених завдань)перевірки, а також комбінована.

Основними методами перевірки успішності воїнів у військово-дидактичному процесі та визначення ефективності цього процесу є побіжне спостереження, усне опитування, вправляння, програмований контроль, письмові роботи, дидактичні тести, практична перевірка тощо.

У ході контролю відбувається оцінювання окремих воїнів, підрозділів і частин. Оцінкаце процес і результат виявлення й порівняння рівня опанування окремими військовослужбовцями, військовими підрозділами і частинами професійно важливих знань, навичок та умінь з еталонними уявленнями, задекларованими у програмах бойової і гуманітарної підготовки, порадниках, збірниках нормативів та інших керівних документах.

У процесі оцінювання знань військовослужбовців слід враховувати:

1. Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями, фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами, здатність до систематизації та узагальнення.

2. Якість опанування військовослужбовцями методологічною і теоретичною основами навчального предмета.

3. Дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час вирішення практичних завдань.

Оцінюючи навички військовослужбовця потрібно враховувати:

а) наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що вивчається, які сприяють успішному опануванню військово-професійної діяльності;

б) якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, у тому числі й екстремальних.

Для оцінки вмінь військовий педагог має враховувати:

а) наявність конкретних вмінь, їх глибину, стійкість і гнучкість;

б) ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час вирішення нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях військової діяльності;

в) конструювання алгоритму дій та його іноваційність;

г) здатність моделювати військово-професійні дії;

д) виконання комплексу дій, які складають дане вміння;

е) впевненість, самостійність, обґрунтованість, систематичність цих дій;

є) зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення окремих результатів з основною метою діяльності;

ж) умотивованість дій та їх усвідомлення;

з) наявність помилок, їх кількість і характер, ступінь впливу на кінцевий результат діяльності;

й) ступінь ефективності і якість виконаних дій.

                              ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:

  •  визначається ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому та дається загальна оцінка організації його проведення;
  •  зосереджується  увага на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;
  •  оголошуються  оцінки курсантів за заняття, відзначаються не тільки кращі, а й ті, хто має гірші результати;
  •  доводиться час визначення оцінок курсантам за летючку;
  •  даються відповіді на запитання курсантів;
  •  доводиться під запис завдання курсантам для подальшої самостійної роботи над темою заняття та командира групи з її організації;
  •  оголошується  час і місце відпрацювання завдань (звітування за  засвоєння матеріалів теми) тими курсантами, які були відсутні на занятті;
  •  записується завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі  необхідності, зауваження щодо підготовки та дисципліни курсантів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Опрацювати с. с.225-232 – А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.

2. Опрацювати с.510-519 – Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.

3. Опрацювати с. 35-42 –  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с .;

____________________________________________________________________

Розробив:

“____”______________2011 року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ. Протокол від “30” серпня 2011 року №6.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22668. Методи визначення числа Авогадро (досліди Перрена) 38 KB
  Методи визначення числа Авогадро досліди Перрена 1ий метод Перрена: досліджував броунівський рух частинок усі частинки зважені в рідині знаходяться в постійному хаотичному русі. В неї не входить миттєва швидкість броунівської частинки яку поміряти неможливо. Замість неї входить довжина прямолінійного відрізка що з’єднує положення частинки у два різні моменти часу: x2 = 2kTBt де k – стала Больцмана В – рухливість частинки де η – коефіцієнт внутрішнього тертя а α – радіус частинки частинка має форму кульки наближено. Перрен...
22669. Совершенствование процедуры аттестации госслужащих МКУ ЦБ МУО Орджоникидзевского района город Уфа 1.59 MB
  Аттестация государственных служащих декларируется современным законодательством в качестве обязательной нормы для определения уровня профессиональной подготовки и соответствия государственного служащего занимаемой должности государственной службы, а также для решения вопроса о присвоении ему квалификационного разряда.
22670. Релігієзнавство як галузь гуманітарного знання 65.5 KB
  Релігія і в наші часи продовжує залишатися суттєвим елементом духовного життя суспільства. Мільйони наших сучасників сприймають її, як природне завершення особистого життєвого досвіду, з хвилюванням читають Біблію, Коран як книги, що написані спеціально для них
22671. Досліди Франка і Герца по визначенню потенціалів іонізації 536 KB
  Докази квантування рівнів енергії електронів в атомі були отримані в дослідах Франка і Герца 1913. Порція енергії 49 еВ передається атому ртуті а енергія електрона зменшується на ту ж величину. При подальшому збільшенні потенціалу U зона зіткнень електронів з атомами ртуті зсувалась до катода К і електрони вже встигали набрати достатньо енергії після зіткнення для подолання UЗ ділянка CD. Знаючи початкову і кінцеву енергію електрона тобто його енергію до і після непружнього співудару можна вирахувати положення збуджених рівнів...
22672. Методи реєстрації і спектрометрії ядерних випромінювань 196.5 KB
  Під ядерним випромінюванням розуміють частинки що утворюються в наслідок ядерних перетворень. Частинки випромінення поділяють на 3 групи: 1. Заряджені частинкиер альфачастинки осколки ділення. Нейтральні частинкинейтрони.
22673. Нелінійна поляризованість. Явище генерації гармонік 50.5 KB
  Теорія лінійної поляризованості всановлює залежність показника заломлення від частоти. Нелінійна квадратична поляризованість вміщує різні комбінаційні частоти початкових електромагнітних хвиль. Отже породжені єю вторинні хвилі мають тіж самі різні комбінаційні частоти і росповсюджуються з різними швидкостями в відповідності до закону дисперсії. Інтерференція може відбуватися лише між хвилями однакової частоти випроміненими в різних точках середовища.
22674. Хвильові властивості частинок. Хвилі де Бройля 42 KB
  Хвилі де Бройля. Згідно гіпотези де Бройля для частинки речовини виконується співвідношення: E= =2 p=mV – імпульс частинки  довжина хв. де Бройля співвідношення де Бройля.де Бройля що описує вільний рух матеріальної частинки має вид : А – амплітуда плоскої монохроматичної хвилі радіус вектор частинки t – час.
22675. Рівняння Шредінгера. Інтерпретація хвильової функції 65.5 KB
  В квантовій механіці рівняння Шредінгера відіграє ту ж роль що і рівняння руху Ньютона в класичній механіці і рівняння Максвела в електродинаміці.Розглянемо тримірне хвильове рівняння і застосуємо його до хвиль де Броля. Найбільш важливим частковим випадком рішення хвильового рівняння є рішення виду: 2. Оскільки [потенціальна енергія ] рівняння 3 набуває вигляду стаціонарне рівняння Шреденгера оскільки вважалося що а значить і не залежать від часу.
22676. Співвідношення невизначеності Гейзенберга та приклади його проявів 63.5 KB
  Дві фізичні величини не можуть мати одночасно певні значення в жодному стані якщо їх оператори не комутують. В довільному стані фізичні величини відповідні цим операторам мають середнє значення визначені інтегралами: . З цієї формули випливає що якщо в деякому стані імпульс має певне значення =0 то координата х в цьому стані невизначена зовсім і навпаки. Згідно отриманій нерівності мікрочастинка не може знаходитись у стані строгого спокою який характеризується значеннями .