38125

Психологія спілкування у військовому колективі

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Військовий підрозділ як мала соціальна група Заняття № 18: Психологія спілкування у військовому колективі Час: 2 години Мета заняття: 1. Обговорення першого питання: Комунікативний компонент спілкування 30 хв. Відповідають на запитання Приймають участь у дискусії Обговорення другого питання: Інтерактивний компонент спілкування 30 хв....

Украинкский

2013-09-27

154 KB

6 чел.

Заняття проведені

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                      О.В. БОЙКО

“____” ________________ 20__ року

№ навчальної групи

Дата

Час

ПЛАН

проведення семінарського заняття

з навчальної дисципліни «Психологія та педагогіка військових колективів»

Т Е М А № 1: «Військовий підрозділ як мала соціальна група»

Заняття № 18: «Психологія спілкування у військовому колективі»

Час: 2 години

Мета заняття:

1.  Закріпити знання, одержані курсантами  в процесі самостійної роботи над навчальною, методичною і науковою літературою.

2.Виховувати впевненість у своїх теоретичних знаннях та практичних діях.

3.Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.

4.Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.

5.Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№зп

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час, хв.

Дії тих хто навчається

1.

Перевірка готовності курсантів до заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.

2.

Обговорення першого питання:

  Комунікативний компонент спілкування 

30 хв.

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

Обговорення другого питання:

  Інтерактивний компонент спілкування

30 хв.

Вирішують проблемне питання

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

Обговорення третього   питання:

  Соціальна перцепція

20

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

4.

Підведення підсумків і закінчення практичного заняття, оголошення завдання на самостійну підготовку.

5 хв.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.
  4.  Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.
  5.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  6.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.
  7.  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.
  8.  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.
  9.  Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002.- 560 с.
  10.   Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.

    11. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. –

 К.: Тандем, 2000. – 380

12. www.soldiering.ru.

13. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ.

14. http://psychology.net.ru

15. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

16. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

17. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Роздруковані навчальні матеріали, мережа інтернет.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Опрацювати с. 146-157 –  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с .;

2. Опрацювати с. 462-467 –  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.

____________________________________________________________________

Розробив:

_____________________________.

“____”______________2009 року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ. Протокол від “28” серпня 2009 року №1.

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                      О.В. БОЙКО

“____” ________________ 20__ року

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення  семінарського заняття

з навчальної дисципліни «Психологія та педагогіка військових колективів»

Т Е М А № 1: «Військовий підрозділ як мала соціальна група»

Заняття № 18 «Психологія спілкування у військовому колективі»

Час: 2 години

Мета заняття:

1.  Закріпити знання, одержані курсантами  в процесі самостійної роботи над навчальною, методичною і науковою літературою.

2.Виховувати впевненість у своїх теоретичних знаннях та практичних діях.

3.Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.

4.Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.

5.Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

з/п

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час

(хв.)

1.

Вступна частина

4-5

2.

Основна частина (проведення усного контрольного заходу)

80

Поняття спілкування, його різновиди та функції

20

Комунікативний компонент спілкування

20

Інтерактивний компонент спілкування

20

Соціальна перцепція

10

Стилі спілкування у військовому середовищі

10

3.

Заключна  частина

5

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.
  4.  Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.
  5.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  6.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.
  7.  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.
  8.  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.
  9.  Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002.- 560 с.
  10.   Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.

              11. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. –

 К.: Тандем, 2000. – 380

12. www.soldiering.ru.

13. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ.

14. http://psychology.net.ru

15. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

16. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

17. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Роздруковані навчальні матеріали, мережа інтернет.

        ВСТУПНА ЧАСТИНА:

  •  прийняти рапорт командира групи і привітатися з курсантами;
  •  перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
  •  перевірити  форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
  •  при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
  •  нагадати тему і основну проблематику заняття, його основні питання (завдання);
  •  зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути  в результаті заняття;
  •  визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні вправ у польовому навчальному центрі, подальшій офіцерській службі тощо;
  •  визначити час роботи на кожному навчальному місці та порядок їх зміни (при необхідності);
  •  визначити порядок  отримання оцінки за виконання окремих  завдань та за заняття в цілому;
  •  встановити порядок і правила проведення даного заняття;
  •  довести (нагадати) заходи безпеки (при необхідності).

- може проводитися, у разі необхідності, усне, комп’ютерне  опитування або письмова летючка для перевірки засвоєння матеріалів минулої теми.

            ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Викладення навчального матеріалу та методики проведення навчального заняття здійснюється за наступною формою:

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№зп

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час, хв.

Дії тих хто навчається

1.

Перевірка готовності курсантів до заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.

2.

Обговорення першого питання: Поняття “спілкування”  його різновиди та функції

20 хв.

Вирішують проблемне питання

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

3.

Обговорення другого питання:

  Комунікативний компонент спілкування

 

20 хв.

Вирішують проблемне питання

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

4.

Обговорення третього питання:

  Інтерактивний компонент спілкування 

20 хв.

Вирішують проблемне питання

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

Обговорення четвертого  питання:

  Соціальна перцепція

 

10

Вирішують проблемне питання

Відповідають на запитання

Приймають участь у дискусії

5.

Обговорення п’ятого  питання:

Стилі спілкування у військовому середовищі

10 хв.

Відповідають на питання методики та визначають наявність акцентуацій.

6.

Підведення підсумків і закінчення практичного заняття, оголошення завдання на самостійну підготовку.

5 хв.

 

Спілкування є важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Будь-яка спільна діяльність , і в першу чергу трудова, не може здійснюватись успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння.

Спілкування – явище глибоко соціальне. Соціальна природа спілкування виражається в тому, що воно завжди відбувається в середовищі людей, де суб’єкти спілкування завжди постають як носії соціального досвіду. Соціальний досвід спілкування виявляється у змісті інформації, що є його предметом (знання, відомості, способи діяльності), у засобах (мовна та немовна комунікація при спілкуванні), у суспільно вироблених у процесі історичного розвитку різновидах спілкування.

Отже, спілкування – це різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності.

1. Комунікативний компонент спілкування.

В структурі спілкування виділяють три взаємопов’язані властивості:

1) комунікативну (спілкування як обмін інформацією);

2) інтерактивна (спілкування як взаємодія);

3) перцептивна (спілкування як сприймання один одного).

Комунікація (від лат. communication – повідомлення, передача) – це передача інформації від однієї системи до іншої через посередництво спеціальних матеріальних носіїв, сигналів. Виділення комунікативної властивості свідчить, що у процесі сумісної діяльності люди обмінюються між собою різними уявленнями, ідеями, інтересами, настроями, почуттями.

У комунікативному процесі індивідів, кожний з яких є активним суб’єктом, відбувається не просто рух інформації, а як мінімум активний обмін нею. Велику роль при цьому відіграє значущість інформації. Під час спілкування люди не просто „обмінюються” значеннями, а прагнуть при цьому знайти загальний сенс. Це можливо лише за умови, що інформація не тільки прийнята, але й осмислена і зрозуміла. Тому в кожному комунікативному процесі реальні в єдності: діяльність, спілкування, пізнання.

Характер обміну інформацією між людьми визначається тим, що посередництвом системи знаків партнери можуть впливати один на одного. Інакше кажучи, обмін такою інформацією обов’язково припускає вплив на поведінку партнера. Таким чином, знак змінює стан учасників комунікативного процесу. Комунікативний вплив, який тут виникає, є не що інше, як психологічний вплив одного комунікатора на іншого з метою змінення його поведінки. Ефективність комунікації вимірюється тим, наскільки вдався цей вплив. Це означає зміну самого типу відносин між учасниками комунікації.

Комунікативний вплив, як результат обміну інформацією, можливий лише тоді, коли людина, яка спрямує інформацію, та людина, яка приймає її мають єдину або східну систему кодування та декодування інформації. На буденній мові це виражається так: „всі повинні розмовляти однією мовою”. Але внаслідок соціальних, політичних та виховних особливостей, навіть знання значень одних і тих же слів люди можуть розуміти не однаково. Тому в осіб, які спілкуються, повинні бути ідентичними не тільки лексична та синтаксична системи, а й однакове розуміння ситуації спілкування. А це можливо лише у випадку включення комунікації в певну одну систему діяльності.

Інтерес науковців до комунікативних процесів існує з стародавніх часів. Уже Аристотель в „Риториці” відмітив, що будь-яке спілкування передбачає принаймні три елементи: того, хто говорить, повідомлення і того, кому це повідомлення призначено.

Повне описання комунікації включає наступні фази:            

         1) докомунікативну, в якій відбивається формування цілей і потреб в обміні інформацією і намічаються способи їх реалізації;

2) власне комунікаційну фазу, що включає створення, передачу і прийом повідомлення;  

3) післякомунікативну фазу, коли виявляються наслідки (ефекти) комунікації і утворюється зворотний зв’язок.

Є різні структурні моделі комунікації, але найбільш поширена та, що запропонована Г.Д. Лассуеллом, яка включає 5 елементів:

1) хто? (передає повідомлення) – комунікатор;

2) що? (передається) – зміст комунікації;

3) як? (здійснюється передача) – засоби комунікації;

4) кому? (направлено повідомлення) – аудиторія;

5) з яким ефектом? – ефект впливу.

Комунікативний акт завжди складається як мінімум х двох партнерів, які пов’язані між собою єдиним інформаційним простором. Людина, яка в процесі спілкування передає партнеру інформацію, в соціальній психології іменується „комунікатором”. Партнер, який приймає й інтерпретує інформацію – реципієнт.

Зворотній зв’язок – це інформація про те, як реципієнт сприймає комунікатора, як оцінює його поведінку і слова.

Кожний учасник комунікативного процесу передбачає у своєму партнері не якийсь об’єкт, а активного діяча, і на цю його активність потрібно орієнтуватись, направляючи йому інформацію, тобто аналізувати його мотиви, цілі, установки.

Друга особливість між особистісної комунікації полягає в тім, що в її процесі кожен з учасників отримує нову інформацію на ту, що ними посилається, яка утворюється від прибавки до неї нового смислу в залежності від значимості інформації для учасників спілкування.

Третя особливість між особистісної комунікації визначається тим, що характер обміну інформацією, є ніщо інше як психологічний вплив однієї людини на іншу. Цей вплив здійснюється „семантично значущою інформацією”  яка може бути двох видів: спонукальною і констатуючою, і може спрямовуватись як на окремого індивіда (аксіальна інформація), так і на багатьох реципієнтів (ретинальна інформація).

Четверта особливість між особистісної комунікації полягає в тому, що відбуватиметься лише за умови єдиної системи кодування та декодування знаків. Ефективність спілкування визначається тим, чи знайдено спільний смисл значень і знаків.

П’ята особливість між особистісної комунікації визначається можливістю виникнення комунікативних бар’єрів як психологічних перепон різного походження, які реципієнт встановлює на шляху небажаної, стомлюючої або небезпечної інформації. Такі бар’єри можуть виникати через відсутність розуміння між учасниками спілкування, яке виникає на грунті соціальних, релігійних, професійних відмінностей, які породжують різне світовідчуття, світорозуміння, світогляд взагалі. Бар’єри спілкування можуть виникати через індивідуальні психологічні особливості тих, хто спілкується (недовіра, образа, підозра та ін.).

Найчастіше зустрічаються такі бар’єри між особистісної комунікації:

- уникнення (уникнення контактів з небажаними особами, забування (не слухати);

- авторитет (обезцінення інформації за рахунок зниження авторитету комунікатора);

- нерозуміння, яке може виникати внаслідок різних причин, зокрема, фонетичного бар’єру (невиразність мови, мова з великою кількістю слів-паразитів);

- семантичний бар’єр (різниця в існуючих системах значень партнерів спілкування, тобто ідентичне розуміння), жаргон, сленг;

- стилістичний бар’єр (наприклад, критичні зауваження, не емоційність читання казки дітям, використання імперативного стилю („ти повинен”), категоричні слова;

- логічний бар’єр (логіка є або дуже складною, або спрощеною; є чоловіча, жіноча, дитяча логіка, бідних і багатих, здорових і хворих).

Існують дві моделі комунікації – одностороння і двостороння. Одностороння – це така, під час якої той, хто говорить, не отримує зворотного зв’язку. Двостороння – це комунікація, під час якої слухач забезпечує тому, хто говорить, зворотний зв’язок, а потім сам стає тим, хто говорить.

Низхідна комунікація – це передача повідомлень від керівників до робітників.

Висхідна комунікація – це передача інформації від робітників керівникам.

Міру відвертості учасників процесу комунікації можна проаналізувати за допомогою так званого  вікна Джогарі:

                     Те, що відоме                                     Невідоме

                     самій людині                                   самій людині

                   

                 I

                    Явне

                

                   II

     Несвідоме

           

                     III

Приховане

                 

                  IV

Таємне

         

   Відоме

оточуючим

Невідоме

оточуючим

Сектор I. Явне. Цей сектор описує такі аспекти поведінки і характеристики людини, які він сам усвідомлює  і які є явними для оточуючих (колір очей, стать). Тут буде місце для почуттів і переживань в тій мірі, в якій співрозмовники захочуть ними поділитися.

Сектор II. Несвідоме. Цей сектор описує такі аспекти поведінки людини, які очевидні для інших людей, але не помітні їй самій (наприклад, улюдини є звичка щось крутити в руках під час розмови).

Сектор III. Приховане. Цей сектор описує такі аспекти поведінки і характеристики людини, які йому відомі, але приховуються від оточуючих (почуття, вчинки, думки, про які людина не хоче розповідати , боячись осудження). Нещирість може утруднювати спілкування між людьми.

Сектор IV. Таємне. Цей сектор об’єднує в собі мотиви поведінки людини, які не відомі ні їй самій, ні оточуючим їй людям. Це, головним чином, неусвідомлені почуття і бажання.

Розмір кожного сектора може змінюватись у відповідності з тим, які стосунки створюються між партнерами з комунікації.

Правила і техніки спілкування:

1. Говорити мовою партнера (повинна бути зрозуміла всім суб’єктам спілкування, тобто використовувати термінологію яка є зрозуміла всім).

2. Виявлення поваги до партнера (готовність до зустрічі – заготовлені матеріали, попередні записи).

3. Позиція „рівних” (підкреслюється значимість партнера і повага до нього).

4. Виявлення інтересу до проблем партнера.

5. Демонстрація спільності (інтереси, цілі, задачі, точки зору, особистісні особливості, ототожнення себе з певним „ми” – групою).

6. Активне слухання („Так, я Вас розумію”, „Ага”).

7. Група правил які стосуються етикету спілкування:

- не говоріть про те, чого не знаєте;

- менше говорити і більше слухайте;

- не розмовляйте, ніби говорите з „коришами”;

- одяг який підходить на уік-енд не годиться для роботи;

- який би бардак не був у Вас вдома, Ваше робоче місце повинно бути в ідеальному порядку.

8. Засоби фасцинації (наприклад, створення емоційного стану, що підсилює позитивну мотивацію партнерів спілкування).

9. Спонукальна інформація:

- своєчасна (чутки можуть викривлювати інформацію);

- правило „хто перший” (спрацьовує інформація від першого комунікатора);

- бар’єр пересиченості (спрацьовує ефект „бумеранга”).

10.Техніки вирівнювання напруги:

- вербалізація емоційного стану;

- пропозиція конкретного виходу з ситуації.

11. Уникання „дефектів”:

- відповідь яка починається словом „ні”;

- „питання на питання”;

- „техніка Франкліна” (починати відповідь зі слова „так”, - позитивна оцінка ідеї співрозмовника і обґрунтування свого позитивного ставлення – чим саме ця ідея виявилась привабливою – описання умов, за яких запропоноване рішення було б найкращим – плавний перехід до описання реальних умов без відношення до запропонованої ідеї – пропонується нове, змінене рішення у відповідності з конкретними, тільки що описаними умовами.

12. Стратегії уникнення конфліктів (у конфліктній ситуації потрібно бути твердим, чесним і дружелюбним).

2. Інтерактивний компонент спілкування.

Інтеракція ( від англ. Interaction - означає взаємодію) – це сторона спілкування яка фіксує не тільки обмін інформацією, але і організацію сумісних дій, що дозволяє реалізувати деяку загальну для партнерів ціль (умовний термін, який позначає характеристику тих компонентів спілкування, які пов’язані із взаємодією людей з безпосередньою організацією їх сумісної діяльності). Центральна думка цього боку спілкування полягає в тому, що особистість формується у взаємодії з іншими особистостями. Стратегія взаємодії визначається характером суспільних відносин, які представлені виконуючою соціальною діяльністю. Тактика визначається безпосередніми уявленнями про партнера.

Компоненти взаємодії за Вебером: люди, їх зв’язок, вплив один на одного і, як наслідок, їх зміни.

Загальноприйнятим в соціальній психології є дослідження взаємодії в двох аспектах. Перший аспект – це розглядання взаємодії як контакту двох або більше осіб, в результаті якого відбуваються взаємні зміни їх поведінки, діяльності, стосунків, установок. Існують різні види контактів:

- просторові

Для того щоб взаємодіяти з іншими людьми, кожен індивід повинен визначити їх у певному просторі – де вони і скільки їх, і виражається це у зміні поведінки в присутності інших. Є два типи просторових контактів: 1) можливий (здогадний) – коли поведінка людини змінюється через здогадку про присутність індивідів в якомусь місці (начальник відділу кадрів, знаючи про існування потенційної робочої сили, дає об’яву про запрошення на роботу); 2) візуальний просторовий контакт – коли поведінка індивіда змінюється під впливом візуального спостереження інших людей.

- контакти зацікавленості

Їх сутність полягає у виборі соціального об’єкту, який має певні цінності або риси, що відповідають потребам даного індивіда. Цей індивід може зацікавити, наприклад, своєю зовнішністю, чи наявністю у неї цінної для вас інформації.

  •  контакти обміну

Специфічний вид соціальних взаємозв’язків, в яких індивіди обмінюються цінностями, не маючи прагнення змінити поведінку інших людей. Увага індивіда концентрується на самому предметі обміну, а не на іншому індивіді, який вступає в обмін.

Другий аспект – це розглядання взаємодії як організації діяльності. В цьому аспекті взаємодія розглядається як такий процес, в якому відбувається взаємне зумовлювання індивідуальних дій, які пов’язані циклічною залежністю (спочатку один є суб’єктом, а інший – об’єктом впливу, а потім – навпаки). Соціальна взаємодія як соціальна організація діяльності між людьми складається з таких елементів: діюча особа, потреба в активізації поведінки, ціль діяльності, метод діяльності, інша діюча особа, на яку спрямована дія, результат діяльності. Крім того, елементом організації діяльності є також зовнішнє оточення діючої особи, або ситуація.

Соціальна взаємодія, на відміну від імпульсивних, рефлексивних дій, ніколи не відбувається миттєво. До її здійснення у свідомості діючої особи повинна виникнути досить стійка спонука до активності. Так, спонука здійснення дій називається мотивацією. Мотивація – це сила, що штовхає індивіда до здійснення певних дій. Отже, механізм соціальної взаємодії складається з потреби, мотивації і самої дії. Цей механізм можна представити у такому вигляді:

 Вплив ситуації        Ціль

           |        |

Потреба   |      Актуалізація     |    Мотиваційна       Соціальна

   -----    -----     Інтерес   -----        -----  

індивіда   мотиву   установка     взаємодія

Будь-яка соціальна дія починається з виникнення в індивіда потреби, яка надає йому певну спрямованість: це можуть бути, наприклад, фізичні потреби (в їжі, сні), потреби в безпеці, спілкуванні, досягнення певного статусу та ін. Об’єкт + мотив викликає інтерес – поява конкретної цілі – активність – взаємодія.

Розрізняють два основних типи взаємодії: співробітництво (кооперація) і суперництво (конкуренція). Співробітництво передбачає взаємопов’язані дії індивідів, що спрямовані на досягнення загальних цілей зі взаємною вигодою для взаємодіючих сторін. Взаємодія на основі суперництва включає в себе спроби відсторонення, випередження або придушення суперника, який прагне до ідентичних цілей.

3. Соціальна перцепція.

Перцепціяце елемент цілісного процесу пізнання людини людиною упри взаємодії і суб’єктивного осмислення світу. Соціальна перцепція – це багатофункціональний процес, який передбачає сприйняття зовнішніх ознак людини, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками, інтерпритацію і прогнозування на цій основі її вчинків.

Дослідження процесу соціальної перцепції включає характеристики об’єкта і суб’єкта сприйняття, вивчення механізмів процесу міжособистісної перцепції, а також ефе6ктів, що супроводжують цей процес.

Процес соціальної перцепції М.Р. Бітянова представила у такій схемі:

Сприйняття зовнішнього вигляду і поведінки об’єкта спостереження

                  
                                                         |

    Оцінка                                 |

Створення уявлень про психологічні       особливості стан об’єкта спостереження

                                                 |

   Оцінка                                  |

  Створення уявлень про причини і наслідки


                             |

   Оцінка                                  |

     Створення стратегії власної поведінки

Об’єкт соціальної перцепції  - це автор повідомлень, які сприймаються, інтерпретуються спостерігачем. У об’єкта сприйняття доступними для спостереження є лише зовнішні ознаки, серед яких найінформативнішим є зовнішній вигляд (фізичні дані, одяг) і поведінкові (дії, експресивні реакції). Сприймаючи ці ознаки, спостерігач (суб’єкт сприйняття) оцінює їх і робить деякі висновки (іноді неусвідомлено) про внутрішні психологічні властивості партнера. На основі цього він сформовує певне ставлення до об’єкта сприйняття.

У соціальній перцепції важливу роль відіграє візуальна психодіагностика як система практичних знань і технік пізнання людей за їх зовнішніми ознаками.

Суб’єкт соціальної перцепції – це активно діюча особистість, яка вступає у взаємовідносини з іншою особистістю (об’єктом сприймання). У відповідності з ситуацією соціальної перцепції суб’єктом можуть використовуватись різні механізми сприйняття іншої людини. В ситуації формування першого враження виникає ряд ефектів., які опосередковують процес сприйняття людини людиною. Ефект ореолу полягає в тім, що образ сприйняття вбудовується попередній досвід суб’єкта. Ефект стерео типізації полягає в тім, що побудова образу сприйняття відбувається на основі вже існуючих схем, стійких уявлень.

В ситуації міжособистісного розуміння використовуються ідентифікація (здатність стати на точку зору іншої людини, зрозуміти її), емпатії (співчувати їй), соціальна рефлексія (усвідомлення індивідом того, як він сприймається партнерами зі спілкування).

В ситуаціях нерозуміння, яка виникає в сумісній діяльності, застосовується механізм казуальної атрибуції – своєрідна інтерпретація та оцінка людиною причин та мотивів поведінки інших на ґрунті буденного досвіду. Феномен атрибуції (приписування) виникає тоді, коли у людини є дефіцит інформації про іншу людину(приписування причину дій внутрішнім диспозиціям людини або зовнішнім ситуаціям).

                          

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:

  •  визначається ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому та дається загальна оцінка організації його проведення;
  •  зосереджується  увага на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;
  •  оголошуються  оцінки курсантів за заняття, відзначаються не тільки кращі, а й ті, хто має гірші результати;
  •  доводиться час визначення оцінок курсантам за летючку;
  •  даються відповіді на запитання курсантів;
  •  доводиться під запис завдання курсантам для подальшої самостійної роботи над темою заняття та командира групи з її організації;
  •  оголошується  час і місце відпрацювання завдань (звітування за  засвоєння матеріалів теми) тими курсантами, які були відсутні на занятті;
  •  записується завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі  необхідності, зауваження щодо підготовки та дисципліни курсантів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Опрацювати с. 146-157 –  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с .;

2. Опрацювати с. 462-467 –  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.

____________________________________________________________________

Розробив:

“____”______________2011 року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ. Протокол від “30” серпня 2011 року №6.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

3062. Обеспечение эффективности производственно-сбытовой деятельности предприятия 135.5 KB
  Обеспечение эффективности производственно-сбытовой деятельности предприятия  Экономическая сущность эффективности производства Экономическая эффективность производства – это результативность производственного процесса, соотношение между до...
3063. Расчет редуктора цилиндрического двухступенчатого 421.5 KB
  Расчет цилиндрических зубчатых передач. Выбор электродвигателя Определение силовых и кинематических параметров привода Выбор материала Расчет межосевого расстояния аw   Определение м...
3064. Металлорежущие станки (МРС) 1.08 MB
  Эволюция металлорежущих станков (МРС). Задачи отечественного станкостроения. Металлорежущий станок – это технологическая машина предназначенная для резания заготовок, главным образом снятием стружки режущим инструментом. 1–я стадия...
3065. Система національних рахунків та валовий внутрішній продукт 570.5 KB
  Система національних рахунків: сутність та основні методологічні принципи її побудови. Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг...
3066. Система обобщающих показателей эффективности хозяйственной деятельности предприятия 180 KB
  Система обобщающих показателей эффективности хозяйственной деятельности предприятия Показатели Характеристика Способ расчета I. Производительность труда 1. Выработка Отражает количество продукции, произведенной в единицу рабочего времени или приходящего
3067. Геологическое строение района 60.83 KB
  Цель курсовой работы состоит в закреплении и углублении знаний, полученных при изучении теоретической части курса и в процессе выполнения практических заданий, а также в приобретении и развитии навыков самостоятельного анализа геологических карт, со...
3068. Привод конвейера 4.11 MB
  СОДЕРЖАНИЕ СХЕМА ПРИВОДА ЧАСТЬ. КИНЕМАТИЧЕСКИЙ РАСЧЕТ ПРИВОДА Выбор электродвигателя Определение придаточных чисел привода Механические параметры на валах привода ЧАСТЬ РАСЧЕТ ЗУБЧАТОЙ ПЕРЕДАЧИ  Выбор...
3069. Исследование влияния электромагнитных волн миллиметрового диапазона на организм человека 5 MB
  Исследование влияния электромагнитных волн миллиметрового диапазона на организм человека Человек, как любой живой организм, характеризуется параметрами вещественной составляющей – температурой тела, составом крови, давлением и т. д., а также эл...
3070. Исследование свободных процессов в линейных цепях 3.46 MB
  Исследование свободных процессов в линейных цепях Цель работы: изучение связи между видом свободного процесса в цепи и расположением собственных частот (корней характеристического уравнения) на комплексной плоскости; приближенная оценка собственных ...