38151

Методи психологічного вивчення

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Використовується у процесі дослідження явищ що сприймаються безпосередньо як метод наукового пізнавання змістовно відрізняється від спостереження в буденному житті. Методика спостереження включає: вибір ситуації та об’єкта спостереження; узагальнення теоретичних уявлень про досліджувану реальність і виділення мети дослідження; побудову програми або схеми спостереження у вигляді переліку ознак явищ одиниць спостереження з детальною їх презентацією а також спосіб і форму фіксації результатів спостереження щоденниковий запис...

Украинкский

2013-09-27

132.5 KB

4 чел.

12

PAGE  11

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                           О.В. БОЙКО

“____” __________________ 20__ року

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

проведення практичного заняття з навчальної дисципліни

«Морально-психологічне забезпечення військової діяльності»

Тема№11: «Психологічна робота в Збройних Силах України»

Заняття №2: «Методи психологічного вивчення»

Час: 2 години

Мета заняття:

1. Закріпити знання, одержані курсантами (студентами) в процесі самостійної роботи над навчальною, методичною і науковою літературою;

2. Сформувати у курсантів навички пошуку, узагальнення, критичного аналізу навча1льного матеріалу, вміння висувати і захищати свої погляди з питань, що розглядаються;

3. Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності;

4. Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності;

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

з/п

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час

(хв.)

1.

Вступна частина

до 10

2.

Основна частина

70

Обговорення питання №1 “Методи вивчення індивідуально-психологічних якостей військовослужбовців”.

35

Обговорення питання №2 “Психолого-педагогічний портрет військового коллективу ”.

35

3.

Заключна частина

10

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. – 250 с.
  2.  Караяни А.Г. Прикладная военная психология. – СПб.,2006. – 471с.
  3.  Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А.Г. Маклакова. – СПб.: Питер, 2004. – 464с. (Серия «Учебник для вузов»).
  4.  Военная психология и педагогіка / Под редакцией А.В. Барабанщикова, 1986.
  5.  «Основы военной психологии и педагогики / Под редакцией А.В. Барабанщикова, 1981 р.
  6.  «Военная психология и педагогика» / Под редакцией П.А. Корчемного, 1998.
  7.  Наказ Міністра оборони України від 18.04.2000 № 105 «Про затвердження Інструкції про організацію вартової служби у Збройних Силах України».
  8.  Наказ командувача військ ЗахОК 2003 року №162 «Про морально-психологічне забезпечення виконання завдань вартової служби у військах Західного оперативного командування».

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук, Інтернет (за потребою)

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять.

Оголосити тему заняття, її актуальність та зв'язок з іншими темами, мету та навчальні питання, які будуть розглянуті. Особливу увагу на занятті необхідно звернути на те, що існує об'єктивна потреба в оволодінні всім офіцерським складом загальними поняттями про психологію спілкування у військовому колективі, а також розкрити сутність, функції та структура спілкування, показати шляхи оптимізація спілкування у військовому середовищі із метою якісного використання цих знань в подальшій діяльності військового керівника

Вивчення соціально-психологічних явищ і процесів у військових колективах - один з найбільш складних і відповідальних напрямів діяльності командира підрозділу, органів по роботі з особовим складом. Формування здорового морально-психологічного клімату у військових колективах, підтримання статутного порядку і дисципліни, правильно організована індивідуальна виховна робота з особовим складом - головні чинники профілактики злочинів і подій. У військових колективах командир спільно з офіцерами гуманітарних структур повинен вирішувати завдання діагностики, корекції і формування їх соціально-психологічних характеристик. Головною метою його роботи є оптимізація спільної військової діяльності, міжособистісних взаємин, а також морально-психологічного стану окремих військовослужбовців. Тільки у тісній взаємодії командирів підрозділів з офіцерами з гуманітарних питань, з медичними працівниками можливе вирішення завдань, що стоять перед нами.

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Спостереження. Цей метод широко використовується у військовій психології. Він полягає в систематичному і цілеспрямованому сприйнятті психологічних явищ із метою вивчення специфічних проявів у конкретних умовах та з’ясування змісту цих явищ. Використовується у процесі дослідження явищ, що сприймаються безпосередньо, як метод наукового пізнавання змістовно відрізняється від спостереження в буденному житті. З його допомогою можна вивчати психологічні процеси, властивості, стани, утворення, зовнішні прояви почуттів, дій і поведінки військовослужбовців у різних умовах їх життя й діяльності.

Методика спостереження включає:

  •  вибір ситуації та об’єкта спостереження;
  •  узагальнення теоретичних уявлень про досліджувану реальність і виділення мети дослідження;
  •  побудову програми або схеми спостереження у вигляді переліку ознак явищ, одиниць спостереження з детальною їх презентацією, а також спосіб і форму фіксації результатів спостереження (щоденниковий запис, відеореєстрація тощо);
  •  опис вимог до організації роботи спостерігача;
  •  опис способу обробки та подання отриманих даних.

Крім цих видів спостереження, є інші: включення, польові, лабораторні, систематичні, несистематичні, об’єктивні та суб’єктивні. Включеним спостереженням називається такий його вид, при якому офіцер-дослідник, безпосередньо залучений до процесу дослідження, контактує, діє разом із учасниками дослідження.

Спостереження називається польовим, якщо воно відбувається у природних для досліджуваного психологічного явища умовах.

Систематичне спостереження провадять регулярно і протягом визначеного проміжку часу, а несистематичне спостереження - часто в незапланованих ситуаціях, у випадку взаємодії з явищами, що не очікувались і не включалися до програми спостереження.

Об’єктивне (або зовнішнє) спостереження спрямоване на зовнішній бік перебігу різноманітних психологічних процесів та соціально-психологічних явищ. Суб’єктивне спостереження - це внутрішнє спостереження або самоспостереження. Самоспостереження являє собою процес споглядальної взаємодії з власними внутрішніми психологічними процесами невід’ємно від спостереження за зовнішніми проявами.

Спостереження розглядається як самостійний метод, але частіше він застосовується з якимось іншим: наприклад, під час бесіди, групового чи індивідуального тестування, анкетування тощо. Спостереження під час бесіди розпочинається з вивчення того, як військовослужбовець зайшов до кімнати. У ході бесіди відзначаються своєрідні прояви особистості, що відображають особливості його характеру, емоційно-вольової сфери, пізнавальної діяльності тощо.

Таким чином, спостереження у військової психології є складовою психологічного дослідження, позитивна якість якого полягає в тому, що воно дає можливість вивчати психічні процеси та явища за природних умов.

Експеримент у військовій психології - один із основних методів наукового пізнання. Цей метод відрізняється від спостереження тим, що дає змогу активно, керовано впливати на психологічне явище, яке досліджується.

Експеримент у військовій психології може бути лабораторним і природним. Лабораторний експеримент відбувається у штучних (лабораторних) для досліджуваного явища умовах, коли офіцер-дослідник навмисно організовує ситуацію для з’ясування психологічного явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює всі необхідні для цього умови. У зв’язку з цим експеримент провадиться у спеціальному приміщенні, обладнаному сигнальними та реєструючими пристроями. Він дає змогу фіксувати зовнішні впливи, відповідні реакції, дії, вчинки військовослужбовців. Зміст лабораторного експерименту полягає в тому, що офіцер-дослідник ставить перед військовослужбовцями завдання виконувати в лабораторних умовах певні дії, які за своєю структурою близькі до реальних дій у певній, конкретній військовій діяльності.

Своєрідним варіантом експерименту, що являє собою ніби проміжну форму між спостереженням та експериментом, є метод природного експерименту. Він провадиться у звичайних життєвих умовах, при цьому експериментальному впливу піддаються умови, в яких відбувається військова діяльність, сама ж діяльність досліджуваного спостерігається в її природному прояві. Військовослужбовці не знають, що вони - об’єкт спостереження. Проте вибір природної ситуації не є випадковим. Дослідження відбувається згідно з умовами, а процеси, що пізнаються, розвиваються природно, без втручань офіцера-дослідника. Цінність цього методу полягає у тому, що він зближує експериментальне дослідження з життєдіяльністю військовослужбовців і дає змогу вивчати різні прояви психіки воїна у природних умовах бойової та гуманітарної підготовки.

Недоліками цього виду експерименту є складність виділення для спостереження окремих елементів у цілісній діяльності військовослужбовців, а також труднощі у застосуванні прийомів кількісного аналізу.

Метод опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування) базується на цілеспрямованому отриманні інформації шляхом усного або письмового опитування.

Цей метод передбачає такі вимоги:

  •  заздалегідь розроблену програму прямих та опосередкованих запитань;
  •  забезпечення лаконічного формулювання, однозначності та конкретності запитань, а також послідовності їх від простих до складних;
  •  розробки надійної системи критеріїв оцінок запитань;
  •  забезпечення офіцером-дослідником умов і ситуацій, що стимулюють та заохочують військовослужбовців до відповідей;
  •  забезпечення офіцером-дослідником зручної форми фіксації відповідей та їх оброблення.

Метод опитування використовується водночас із іншими методами.

Бесіда у військовій психології - емпіричний метод одержання інформації шляхом мовної комунікації. Бесіда виступає як допоміжний метод психологічного дослідження для уточнення висновків та результатів, отриманих іншими методами. В окремих випадках бесіда виступає основним засобом отримання фактичних даних, застосовується також як спосіб уведення досліджуваного в ситуацію психологічного експериментування: від чіткої інструкції до вільного спілкування в ході психологічної консультації.

Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою. Перша передбачає стандартну постановку запитань і реєстрацію відповідей на них, що дає змогу чітко групувати й аналізувати отриману інформацію.

Неформалізована бесіда провадиться за більш гнучкою схемою, що дає можливість послідовно ставити запитання, грунтуючись на ситуації, яка склалася. В ході такої бесіди, як правило, можна досягти тісного контакту між офіцером-дослідником і досліджуваним, що сприяє отриманню більш повної та глибокої інформації.

Вимоги до методу бесіди:

  1.  Чітке визначення дослідником мети бесіди.
  2.  Чітке планування системи запитань, яка має відповідати індивідуально-психологічним особливостям досліджуваного, бути чіткою, зрозумілою, динамічною. Крім того, в ході бесіди зміст запитань має залежати від змісту відповідей військовослужбовця.
  3.  Бесіда має бути невимушеною і доброзичливою.
  4.  Офіцер-дослідник має дотримуватися таких правил спілкування з досліджуваним:
  •  ставити військовослужбовцеві прямі й опосередковані запитання;
  •  уникати неконкретних запитань, враховуючи психічний стан співрозмовника;
  •  прийняти точку зору досліджуваного;
  •  враховувати точку зору досліджуваного;
  •  проявляти педагогічний такт до нього.
  1.  Не проводити бесіду поспіхом, у збудженому стані.

Обирати таке місце і час проведення бесіди, щоб ніхто не заважав їй.

Інтерв’ю у військовій психології - це спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.

Цей метод застосовується:

1) на ранніх стадіях психологічного дослідження з метою формулювання робочої гіпотези;

  1.  для збирання даних;

для доповнення, уточнення, розширення та контролю даних, отриманих іншими методами.

Анкетування – метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет. Анкета – впорядкований за змістом і формою набір запитань, що має вигляд опитувального листа. Цей метод у військовій психології використовується з метою з’ясування даних біографічного характеру, поглядів, ціннісних орієнтацій, соціальних настанов та особистісних рис опитуваних. Залежно від характеру необхідної інформації та способів їх отримання, використовуються різні типи анкетування:

  •  суцільне (охоплюються великі групи військовослужбовців) і вибіркове (охоплюється конкретна група опитуваних);
  •  усне (за типом інтерв’ю) та письмове (робота із бланковими анкетами);
  •  індивідуальне та групове;
  •  очне (за умовою безпосередньої взаємодії) та заочне (поштою, телефоном тощо).

Таким чином, анкетне опитування є порівняно економним методом збирання даних, який дає змогу аналізувати й обробляти дані за допомогою статистики.

Класифікація запитань цієї групи методів (бесіда, інтерв’ю й анкетування): відкриті (не дають опитуваному ніякого варіанта керівництва ні за формою, ні за варіантом його відповідей) і закриті (пропонують зробити вибір лише з числа вказаних варіантів відповідей); прямі (наприклад, “Чи задоволені Ви своєю службою?”) і непрямі (наприклад, “Вважають, що... А як гадаєте Ви?”).

Процедура опитування

1. Підготовка місця опитування. Якщо це бесіда або інтерв’ю, то сам мікроклімат має сприяти відвертій розмові, ніхто і ніщо не повинно заважати природному спілкуванню офіцера-дослідника з військовослужбовцем. При анкетуванні умови вважаються “задовільними”, якщо є місця для сидіння кожному опитуваному, можливість зручно заповнити анкету, а також якщо опитувані можуть сидіти на достатній відстані один від одного, щоб самостійно відповідати.

2. Офіцер-дослідник відрекомендовується та пояснює мету свого приходу, мету дослідження, як і де використовуватимуть його результати. Якщо це анкетування, то він пояснює правила заповнення анкети.

Перед опитуванням дослідник прагне створити дружню атмосферу. Стороннім особам, які не беруть участі в дослідженні, пропонується звільнити приміщення. Опитуваних забезпечують ручками, олівцями та іншими необхідними засобами.

3. Основна фаза опитування (бесіди, інтерв’ю, анкетування). Почати бесіду - справжнє мистецтво: від цього залежить достовірність інформації. Щоб військовослужбовець зміг дати необхідну інформацію, потрібно підготовити його до цього і поступово підвести до проблеми дослідження. Не можна відразу ставити основні запитання. Співрозмовник ще неготовий до відповіді на них, його свідомість ще не зорієнтована на тему опитування, йому необхідна попередня психологічна розминка.

Офіцер-дослідник має ставити запитання по пам’яті чи читати їх за планом. З цього приводу немає єдиної думки. Головне - під час спілкування не повинно бути невдалих пауз, а особливо коли офіцер-дослідник вивчає план бесіди або має намір поставити запитання. Однак запитання по пам’яті краще, оскільки питання за планом надає спілкуванню занадто офіційного характеру. Якщо співбесідник не розуміє запитання або відповідає на нього неправильно, дослідник повинен застосувати зондування, тобто повторення запитання в тій або іншій формі.

Аналіз відповідей на запитання здебільшого залежить від уміння офіцера-дослідника уважно слухати співрозмовника. Слухання – найважливіший засіб бесіди (у тому числі також інтерв’ю). Щоб навчитися слухати співрозмовника, необхідно додержуватись таких умов: підтримувати постійну увагу на стійкий візуальний контакт; використовувати мову активних поз та жестів; уміти уважно мовчати; обмежувати кількість запитань; звертатися до співрозмовника за уточненнями; вміти перефразувати його думку та підсумувати інформацію; використовувати психологічний мікроклімат на активне слухання конкретної людини; уміти запам’ятовувати почуте та побачене.

Як під час бесіди (інтерв’ю), так і під час анкетування офіцер-дослідник, щоб добитися бажаних результатів, має бути дружелюбним, чемним, говірким, об’єктивним. Він повинен проявляти серйозний інтерес до думки опитуваного, стримуватися від будь-яких критичних суджень щодо відповідей опитуваного, не засуджувати його висловлювань, не нав’язувати і не виявляти своїх думок щодо запитань. Він повинен створити і весь час підтримувати таку психологічну атмосферу, в якій опитуваний відчував би, що його добре розуміють і що він може не соромлячись виражати свою думку, без остраху догани, іронії, насмішки.

Під час заповнення анкет дослідник не повинен допускати, щоб до опитуваних підходили і зазирали в анкети  інші члени колективу, а тим паче представники командування, запобігати різним висловлюванням опитуваних уголос і не допускати обговорення різних тем, зокрема проблем, що стосуються опитування.

4. Закінчення опитування. Після опитування офіцер-дослідник обов’язково має подякувати опитуваним, вибачитися за те, що потурбував.

Аналіз бесіди (інтерв’ю) ефективний, якщо результати фіксуються. Існує низка засобів реєстрації даних бесіди (інтерв’ю): дослівний запис; запис по пам’яті; механічний звукозапис. Дані, отримані за допомогою методу опитування, доповнюються іншими методами.

Біографічний метод. Цей метод у військовій психології має широке застосування і являє собою систему засобів дослідження, діагностики, корегування та проектування життєвого шляху людини. Нині –це єдиний метод, який дає змогу вивчити особистість у процесі її розвитку.

Застосування біографічного методу передбачає отримання різноманітної об’єктивної інформації, для чого можна використовувати опитування, тестування, інтерв’ю. Додаткову інформацію можна отримати під час аналізу свідчень очевидців, бесіди та опитувань близьких людей, під час первинного аналізу спогадів сучасників. Також успішно можна використовувати модифікації методу вивчення результатів діяльності, коли аналізуються щоденники й листи, будуються криві продуктивності й діаграми життєвих вимірів активності особистості.

Тестування. Тести широко застосовують у різних галузях психологічної науки, у тому числі й військовій психології. Тестування - метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та завдань (тести), що мають певну шкалу значень. Метод використовується для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей особистості.

У збройних силах тестові методики почали використовувати на початку Першої світової війни. Так, у США на початку цієї війни було розроблені тестові методики для оцінювання призовників у різних родах військ. Такий захід у США розглядався як таємна психологічна зброя. Було обстежено 1700 тисяч солдатів та 40 тисяч офіцерів. За отриманими даними диференціювали військовослужбовців для військових частин для чорнових робіт, військових шкіл та комплектування військових частин за родами військ. Після Першої світової війни тести широко використовували для профвідбору та профорієнтації.

Цей метод дає змогу з певною вірогідністю визначити актуальний рівень розвитку у військовослужбовців необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо.

Методика тестування умовно поділяється на три етапи:

  1.  вибір тесту (зумовлений метою тестування і степенем достовірності та надійності тесту);
  2.  проведення тесту (обумовлюється інструкцією до тесту);
  3.  інтерпретація результатів тесту (визначається системою теоретичних припущень відносно предмета дослідження).

За функціональною ознакою тестів щодо предмета дослідження розрізняють тести інтелекту, тести креативності, тести досягнень, критеріально орієнтовані, особистісні тощо.

Тести інтелекту - методи психологічногої діагностики виявлення розумового потенціалу індивіда. В більшості з них досліджуваному на спеціальному бланку пропонують вказати запропоновані логічні відношення класифікації, аналогії, узагальнення між термінами, поняттями, явищами. Своє рішення він викладає або в письмовій формі, або роблячи відповідну помітку на запропонованому бланку відповідей. Іноді завдання складаються з малюнків, геометричних фігур тощо. Успішність дій досліджуваного визначається за кількістю правильно розв’язаних завдань, за нею ж виводиться коефіцієнт інтелекту.

Тести креативності - сукупність методик для вивчення й оцінки творчих здібностей особистості. Здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації було виділено серед інтелектуальних здібностей в окремий тип і названо креактивністю.

Тести досягнень - методика психологічної діагностики, що виявляє ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями. Тести досягнень близькі за змістом до тестів спеціальних здібностей, але, на відміну від них, виявляють те, що було засвоєно досліджуваними під час виконання певної діяльності з конкретними завданнями та вимогами, а не узагальнені вміння, які формуються у процесі накопичування життєвого досвіду.

Тести особистісні - методики психодіагностики, за допомогою яких вимірюються різні якості особистості та її характеристики: настанови, цінності, відношення, емоційні, мотиваційні та міжособистісні властивості, типові форми поведінки.

Тести особистісні мають кількасот різновидів, у зв’язку з цим дуже важливим є правильне тлумачення та відповідальне використання результатів цих тестів. Вони, як правило, мають одну із трьох форм:

  •  шкали та опитувальні листи;
  •  ситуативні тести або тести діяння, в яких подаються перцептивні, когнітивні або оціночні завдання, оцінку себе, своїх особистісних характеристик тощо;
  •  проективні методи.

Поряд зі змістовими класифікаціями методів тестування існують також інші. За особливостями завдань, які використовуються у процедурах, тести можуть поділятися на вербальні та практичні; за формою процедури дослідження: групові й індивідуальні. Залежно від обмежень у часі - на тести швидкості та результативності.

Вивчення продуктів діяльності - один із найпоширеніших методів психологічного дослідження. Цей метод у військовій психології являє собою систему дослідницьких дій, спрямованих на збирання, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності військовослужбовця. Під продуктом діяльності воїна мається на увазі реально-практичні та ідеальні за формою прояви активності даного військовослужбовця щодо військової служби. Цей метод потребує високого професіоналізму офіцера-дослідника: за об’єктивним результатом діяльності досліджуваного він має відновити не тільки хід цієї діяльності, а й динаміку мотивів, суб’єктивний компонент цієї діяльності.

Цей метод поєднує кілька дослідницьких та аналітичних процедур. Так, виділяють:

  1.  аналіз особистих документів - листів, фотографій, щоденників, автобіографій тощо, якісно-кількісний аналіз яких дає цінний матеріал для психодіагностики, дослідження життєвого шляху особистості;
  2.  аналіз офіційних матеріалів групової, колективної та масової комунікації - записи розмов, дискусій, нарад, різноманітні накази, оголошення, розпорядження, газети, радіо- і телепередачі тощо; застосовується для вивчення соціальних процесів, явищ та їх проекції на діяльність і поведінку військовослужбовців;
  3.  аналіз продуктів діяльності - система процедур, спрямованих на дослідження та тлумачення змістовних результатів діяльності воїна (військово-професійних, суспільних, поведінкових тощо).

Вивчення продуктів діяльності як метод психологічного дослідження широко використовується у військово-психологічній науці як у дослідницькій, так і прикладній сфері. За певних умов цей метод може використовуватись як основний у дослідженні, проте найчастіше виступає як допоміжний.

Таким чином, у цілому математичні методи можуть бути досить ефективними та корисними в організації психологічних досліджень, проте необхідно пам’ятати, що математичний метод, як і будь-який інший, має свою сферу застосування та певні дослідницькі можливості. Застосування цього методу зумовлене предметом дослідження та завданням дослідницьких дій офіцера-дослідника.

Отже, знання методики військово-психологічного дослідження та додержання її принципів організації завжди допоможе запобігти неефективним діям, процедурним дослідженням і сприятиме досягненню мети дослідження та отриманню об’єктивної інформації.

2. Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі

Успішне вирішення завдань згуртування колективу вимагає від командира, офіцера-вихователя чіткого знання всієї системи внутрішньоколективних зв'язків. В окремих випадках можна розібратися в них, спостерігаючи за поведінкою і взаєминами підлеглих на полігоні, у варті, в їдальні тощо. Однак якщо офіцер бажає відгородити себе від можливих помилок і суб'єктивних оцінок, краще удатися до соціометричної методики, сутність якої викладена нижче.

Аналіз результатів дослідження покаже вам складну мережу взаємного притягування і відштовхування людей. Ви побачите, що в колективі чітко вимальовуються кілька мікрогруп воїнів. Їх утворять 2-3 чи більше осіб, навколо яких концентруються симпатії військовослужбовців. Ті, хто зміг домогтися прихильності найбільш авторитетного воїна, утворять кістяк мікрогрупи, інші, що тяжіють до неї, - периферійну частину. У такий спосіб можна одержати багату інформацію для аналізу і міркувань. Вам стане ясно, хто задає тон у колективі, хто до кого тягнеться і хто кого не сприймає.

Нескладні математичні формули дозволять визначити також такі важливі показники, як згуртованість (чи роз'єднаність) колективу, інтенсивність взаємин у ньому, соціометричний статус кожного військовослужбовця. Систематична робота в колективі за соціометричною методикою дає інформацію про динаміку відносин, дозволяє стежити за становленням колективу, оцінювати ефективність виховної роботи.

Розглянемо, як практично можна використовувати запропоновану методику. У додатку є один з конкретних прикладів структури військового колективу чисельністю 10 чоловік.

Почнемо з показника згуртованості. Отриманий результат (П-0,1) зовсім не говорить про низьку згуртованість колективу, оскільки значення показника, близькі до 1,0, при використанні методики взагалі зустрічаються рідко. Тут можна керуватися наступними співвідношеннями:

П< 0,05- згуртованість дуже незначна;

0,05< - П< 0,1 - згуртованість низька;

0,1 < - П<0,3 - згуртованість середня;

0,3< - П< 0,5- згуртованість висока;

П> -0,5- згуртованість дуже висока.

Тому для розглянутого колективу можна говорити про середню згуртованість.

Аналіз соціограми дозволяє зробити висновок про наявність у підрозділі двох прихильних друг до друга мікрогруп. Лідером першої є військовослужбовець Ж, лідером другої - Б. У той же час жоден із них не виступає вираженим лідером усього колективу. Є також один "знедолений" (військовослужбовець Д) і один ізолянт (військовослужбовець К). Що в цій ситуації робити командиру?

По-перше, доброю підмогою тут послужить методика колективної оцінки особистості, про яку мова йшла вище, а також відповіді, отримані на інші питання соціометричної методики. У результаті з'ясовуємо, що військовослужбовець Б є формальним лідером (сержантом), а військовослужбовець Ж - неформальним лідером (3-й період служби, рядовий). Крім цього, у службово-професійному відношенні явно домінує військовослужбовець І, що є центром тяжіння обох мікрогруп.

Діяльність командира зі згуртування цього колективу може здійснюватися в наступних напрямках:

- максимально підвищити соціальний статус військовослужбовця І, зробивши його формальним лідером колективу (командиром відділення);

- втягнути в життя колективу військовослужбовців Д и К, даючи їм різні суспільні доручення для того, щоб вони увійшли в одну з мікрогруп;

- доручити Б и Ж рішення спільного завдання з керування підрозділом (спочатку в навчальних умовах, а потім у полі).

Зробимо деякі пояснення. Керувати суспільною думкою, настроєм у колективі, формуванням його традицій можна, працюючи з лідерами мікрогруп. Якщо вам вдалося переконати лідера в необхідності того чи іншого кроку або рішення, його думка неминуче стане думкою тих людей, що входять у його мікрогрупу.

Існування мікрогруп у колективі - явище закономірне. У ньому відбивається прагнення людини одержати соціальну підтримку і захист від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. Інша справа, що підстави для виникнення цих мікрогруп, як і їхні соціальні орієнтації, проповідвані цінності, можуть бути різні.

Стосовно завдань, що стоять перед колективом, групи можуть бути орієнтовані сприятливо, нейтрально чи негативно. Знання цих орієнтацій і врахування у роботі - одна із найважливіших умов згуртування військовослужбовців. Для виявлення соціальних орієнтацій мікрогруп командиру досить визначити орієнтації їхніх лідерів. Інші члени, як правило, при незначних варіаціях, розділяють погляди останніх. Вирішити це завдання командир може, обговоривши по черзі з ними виниклі перед підрозділом проблеми, найважливіші події життя колективу, проаналізувавши їх репліки, зауваження, висловлення в неформальній обстановці.

З'ясувавши соціальну орієнтацію мікрогруп, командир організує роботу із психологічної підтримки тих із них, чиї позиції найбільшою мірою відповідають інтересам колективу, досягненню наміченої мети й одночасно – з розвінчання негативно орієнтованих лідерів.

Для вирішення цього завдання командиру важливо оцінити, на чому грунтується авторитет лідера і виробити тактику дій у відношенні нього.

При цьому можливі як мінімум два варіанти:

а) авторитет лідера заснований на високих особистісних якостях (професіоналізм, широка ерудиція, моральна чистота). Спроби прямого впливу на його соціальний статус у цій ситуації позитивних результатів не дадуть. Треба пам'ятати, що авторитет є наслідком суспільного визнання достоїнства людини, і його не можна створити штучно, як і штучно підірвати. Тому в даному випадку найкраще починати з переконання самого лідера, домагаючись зміни його позиції;

б) авторитет військовослужбовця в мікрогрупі обумовлений зовнішніми факторами (термін служби, напускна відчайдушність, демонстративна незалежність тощо.). У нашому прикладі саме це, видимо, привертає інших до військовослужбовця Ж. Для деяких воїнів, особливо з числа молодого поповнення, ці фактори можуть показатися привабливими. Щоб послабити вплив на оточуючих, командиру варто цілеспрямовано розвінчувати його домагання на лідерство. Зокрема, спонукаючи виконати значимі для колектива завдання. Причому робити це потрібно ненав'язливо, зберігаючи рівні відносини, не виявляючи ні за яких обставин ворожості, переконливо відбираючи факти й аргументи. Інакше це буде розцінюватися воїнами як упередженість і спрацює не на підрив, а на зміцнення авторитету негативного лідера.

Висновки

Таким чином, військова психологія  має у своєму арсеналі велику кількість методів вивчення соціально-психологічних якостей військовослужбовців а також військових колективів. Від вміння командирів якнайширше використовувати ці методи у своїй діяльності залежить морально-психологічний стан підрозділу в цілому, та кожного військовослужбовця зокрема.

Контрольні питання та завдання

  1.  Методи вивчення психологічних якостей особистості (універсальні та спеціальні).
    1.  Спостереження у військовій психології, як складова психологічного дослідження.
    2.  Експеримент у військовій психології – один із основних методів наукового пізнання.
    3.  Сутність біографічного методу вивчення особистості.
    4.  Класифікація методів тестування у військовій психології.
    5.  Методи вивчення військового колективу.

_________________________________________________________________________

Розробив:

“____”______________20_____ року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ

Протокол     від "30" серпня 2011 року №6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

44163. Разработка программного обеспечения для формирования договоров фирмы «МегаКомок» 2.89 MB
  Торговая деятельность связана с движением товаров и денежных средств, а значит и с формированием и печатью большого количества первичных документов. Программа управления торговлей МойСклад полностью реализует задачи благодаря следующим возможностям...
44164. Розробка структурної і функціональної схеми кондиціонера з мікропроцесорним управлінням 1.32 MB
  Кондиціювання повітря (лат. condicio умова, вимога) - це створення та автоматична підтримка (регулювання) в закритих приміщеннях всіх або окремих параметрів (температури, вологості, чистоти, швидкості руху) повітря на визначеному рівні з метою забезпечення оптимальних метеорологічних умов, найбільш сприятливих для самопочуття людей або ведення технологічного процесу
44165. Разработка мероприятий с целью улучшения экономического состояния организации Управление Технологического Транспорта Общество с Ограниченной Ответственностью «Лукойл-Бурение Пермь» 751 KB
  Развитие рыночных отношений в России поставило предприятия различных организационно-правовых форм в жесткие экономические условия которые объективно обусловили необходимость проведения сбалансированной политики по поддержанию и укреплению финансового состояния платежеспособности и финансовой устойчивости. К основным функциям УТТ как производственного предприятия относятся: предоставление услуг...
44166. Способы повышения методического мастерства 253.5 KB
  Способы повышения методического мастерства учителя Инновационные аспекты в повышении методического мастерства учителя Таким образом одним из инструментов компетенции самосовершенствования учителя иностранного языка является методическое мастерство.
44167. КОНФІКСАЛЬНІ ІМЕННИКИ У СКЛАДІ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 493.5 KB
  Конфіксальні деривати на позначення зоологічних назв Зміна поглядів на префіксальносуфіксальний словотвір який став визначатися дериватологами як конфіксація творення слів за допомогою функціонально єдиної двоелементної морфеми конфікса який обрамляє твірну основу в похідному слові і має єдине словотвірне значення привело до появи нових важливих теоретичних і практичних завдань в галузі конфіксації. Різноманітні в семантичному плані вони становлять інтерес з точки зору особливостей їх функціонування в різних...
44168. Международные и локальные способы борьбы с организованной преступностью 297 KB
  Понятие организованной преступности крупнейшие преступные организации и сферы их деятельности. Определение организованной преступности и преступной организации. Международные и локальные способы борьбы с организованной преступностью. Международное сотрудничество в области борьбы с организованной преступностью
44169. ИССЛЕДОВАНИЕ ЦЕННОСТНЫХ ОРИЕНТАЦИЙ ПЕРСОНАЛА 64.5 KB
  Исследовательская модель ценностей известного психолога или психологов. Рокича; Методика Оценка терминальных ценностей ОТеЦ И.Шварца для изучения ценностей личности. Рокича основанная на прямом ранжировании списка ценностей.
44170. Методические рекомендации для студентов факультета технологии и предпринимательства 1.21 MB
  Все страницы нумеруются по порядку, начиная с титульного листа, который считается первой страницей, но цифра «1» на нем не ставится. Порядковый номер страницы печатается арабскими цифрами правый верхний угол. Страницы с рисунками и таблицами входят в общую нумерацию. Дубликат страниц не допускается