38163

Організація та зміст інформаційно-пропагандистського забезпечення в ЗС України

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Тема №9 Інформаційнопропагандистське забезпечення в Збройних Силах України Заняття №1: Організація та зміст інформаційнопропагандистського забезпечення в ЗС України Час: 2 години Мета заняття: формувати у курсантів риси необхідні військовому керівнику для професійної діяльності;...

Украинкский

2013-09-27

146 KB

16 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 14

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ

ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри _________________________________

(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

"___" ______________ 20___ року

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни

"Морально-психологічне забезпечення військової діяльності"

Т Е  №3: « Тема №9 «Інформаційно-пропагандистське забезпечення в Збройних Силах України»

Заняття №1:

«Організація та зміст інформаційно-пропагандистського забезпечення в  ЗС України»

Час:   2 години

Мета заняття: 

  1.  формувати у курсантів  риси,  необхідні військовому керівнику для професійної діяльності;
  2.  сприяти  розвитку   почуття   свідомої  військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості;
  3.  формувати світогляд курсантів, спираючись на загальнолюдські цінності.

 

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

з/п

Навчальні питання

Час

(хв.)

1

2

3

ВСТУПНА ЧАСТИНА

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Зміст, основні напрямки та завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення.

Організація гуманітарної підготовки в ЗС України.

Інформування особового складу в ЗС Україні.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

10

70

25

25

20

10

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

  1.  Бойовий статут Сухопутних військ Збройних Сил України: частина 2 (батальйон, рота). – К.:2004.
    1.  Литвиновський Є.Ю., Попович О.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчально-методичний посібник, видання ІІ, доповнене, у двох частинах: частина І. – К.: ВГІ НАОУ, 2002. – 207 с.
    2.  Макаревич О.П. Психологічна підготовка особистості до поведінки в складних ситуаціях: Навч.-метод. посіб. – К.: ВГІ НАОУ, 2000. – 188 с.
    3.  Наказ Міністра оборони України від 5.05.99 р. №142 “Проо затвердження Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України”.
    4.  Стратієнко О.Ф., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки та служби військ: Навчально-методичний посібник. – К.: КВГІ, 1998.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

  •  прийняти рапорт командира групи та привітатися з курсантами;
  •  перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
  •  перевірити  форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
  •  при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
  •  нагадати  основну проблематику минулої теми, заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті;
  •  довести  під запис номер і тему заняття, його навчальні питання;
  •  зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;
  •  визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;
  •  представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи);
  •  визначити   порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього;
  •  довести  заходи безпеки (при необхідності).

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

1. Зміст, основні напрямки та завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення

У Збройних Силах України інформаційно-пропагандистсь- ке забезпечення (ІПЗ) є важливою складовою виховної роботи та морально-психологічного забезпечення (МПЗ) життєдіяльності особового складу, його застосування у бойових діях і миротворчих операціях. ІПЗ організується і здійснюється як у мирний, так і у воєнний час, в єдиній системі виховання особового складу та МПЗ всіма органами військового управління, тому можна вважати, що воно є системним явищем, бо входить до системи МПЗ.

Хоча сьогодні існує більш як 40 визначень поняття “система”, найбільш простим є визначення одного з авторів загальної теорії систем Л.Берталанорі: „Система – це комплекс взаємодіючих елементів”.

Слово “комплекс”, що постійно застосовується організаторами ІПЗ, означає “зв’язок”.

Метою ІПЗ є необхідність формування та розвитку у військовослужбовців ЗСУ професійно важливих психічних якостей та моральної самосвідомості щодо захисту Батьківщини, що мають створити достатню бойову готовність військ, підтримання належного рівня військової дисципліни та правопорядку, згуртування військ, колективів.

Виходячи з вищезазначених факторів, визначимо, що система ІПЗ це сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, технологій, методик у вигляді комплексу заходів, які забезпечують процес формування у військовослужбовців морально-бойових якостей захисника Батьківщини, постійний вплив на підсвідомість та поведінку особового складу, підтримку у нього високого МПС, реалізацію духовної складової бойового потенціалу ЗС для виконання завдань за призначенням.

До суб'єктів ІПЗ разом із командирами, органами з гуманітарних питань входять також штаби, начальники родів військ та служб, працівники військових ЗМІ, юридичних органів, медичних установ і закладів, офіційні та неофіційні лідери суспільної думки військових колективів.

Об’єкти ІПЗ можна умовно поділити на декілька таких груп:

– особи призовного віку та допризовна молодь;

– особовий склад військових формувань, працівники ЗС, сім'ї військовослужбовців;

– конкретні види повсякденної службової та бойової діяльності військ;

– різноманітні завдання, які виконують війська;

– військові колективи та морально-психологічна обстановка у них;

– населення у районах дислокації військ;

– соціально-політична обстановка навколо військ.

Структуру ІПЗ включає такі складові:

1. Гуманітарна підготовка.

2. Інформаційне забезпечення.

3. Військово-патріотичне виховання.

4. Використання потенціалу ЗМІ в інтересах ІПЗ.

5. Підтримання зв’язків із громадськістю.

Кожна із складових має свій зміст.

Гуманітарна підготовка (ГП) - невід’ємна складова інформаційно–пропагандистського забезпечення особового складу ЗС України, визначається основною формою роз’яснення гуманітарної політики держави особовому складу ЗС України, важливим засобом формування у військовослужбовців патріотизму, громадянської свідомості, морально-психологічних якостей, необхідних для виконання конституційного обов’язку захисника Вітчизни. В керівних документах МОУ визначено, що гуманітарна підготовка входить до системи бойової підготовки як невід’ємна її частина і є одним із основним її предметів.

Вона організується відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 13.02.2006 року № Д-3, типових тематичних планів та їх доповнень.

Результатом гуманітарної підготовки повинен стати військовослужбовець не тільки як носій військово-технічних знань, навичок, умінь, а, передовсім, високоосвічена, інтелігентна, високостатусна у суспільстві людина, яку поважають за чесність, вихованість, свідоме виконання громадянських і службових обов’язків, патріотизм, високу відповідальність за втілення у життя вимог Конституції України, законів України, наказів командирів (начальників), за підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної підготовки, зміцнення військової дисципліни та правопорядку.

Інформаційне забезпечення особового складу - це діяльність командирів, органів із гуманітарних питань щодо надання особовому складу частин та з’єднань необхідної для життєдіяльності і застосування військ суспільно-політичної, оперативно-тактичної, правової, соціально-побутової та іншої інформації (за даними соціологічних опитувань, військовослужбовці у повсякденних умовах із усних виступів посадових осіб отримують понад 20% всієї інформації, а в бойових умовах цей показник зростає до 40-70%).

Основними цілями інформування є:

  •  інформування військовослужбовців про внутрішнє і зовнішньополітичне становище держави, життя і завдання військових частин (підрозділів), роз'яснення їх суті;
  •  переконання особового складу в тому, що виконання завдань, що стоять перед частиною (підрозділом), залежить від сумлінного ставлення кожного до виконання своїх обов'язків, вимог Військової присяги та статутів;
  •  заохочення особового складу до активних дій, спрямованих на виконання поставлених завдань;
  •  надання своєчасної інформації про зміни в законодавстві, у військовій техніці та озброєнні, які є в підрозділі, в органах військового управління та державної влади.

Основними видами інформування є: суспільно-політичне, правове, військово-технічне.

Військово-патріотичне виховання особового складу передбачає підготовку та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах виступити на захист України, її територіальної цілісності та суверенітету, інтересів українського народу.

Багатовікова історія нашого народу, його славні бойові традиції, народжені в жорстоких боях із численними іноземними загарбниками, є невичерпним джерелом формування патріотичних почуттів, патріотичних ідей і патріотичних дій для військовослужбовців.

Використання потенціалу ЗМІ в інтересах інформаційно-пропагандистського забезпечення – це важлива складова пропагандистського та ідеологічного впливу на особовий склад. Засоби масової інформації (ЗМІ), зокрема військові, – це соціальний інститут суспільства, який виконує низку функцій, спрямованих на формування суспільної свідомості громадян країни. Важливу роль відіграють мас-медіа й у висвітленні життєдіяльності Збройних Сил України.

Інформаційне забезпечення та зв’язки командування військової частини, з’єднання із громадськістю є важливою складовою ІПЗ і являють собою процес взаємодії командування військової частини, з’єднання з громадськістю та ЗМІ в районах дислокації військ із метою досягнення взаєморозуміння та підтримки, а також формування необхідної воєнно-політичної обстановки у місці дислокації військової частини.

Для практичної реалізації заходів із інформування громадськості і представників ЗМІ фахівці з гуманітарних питань використовують певні форми. Вони обов`язково погоджуються за місцем і часом з командуванням частини. Зокрема, до таких форм масово-інформаційної роботи належать: прес-конференції, брифінги, конференції, презентації, прес-тури тощо. 

Вимоги до організації та проведення інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу ЗС України визначаються у законодавчих актах про ЗС України, в керівних документах МО України, начальника ГШ ЗС України та інших.

Зміст ІПЗ передбачає:

  •  здійснення цілеспрямованого впливу на свідомість особового складу;
  •  досягнення керованості духовними процесами у військовому середовищі;
  •  формування необхідних переконань;
  •  спонукання військовослужбовців до активних відповідальних дій щодо виконання вимог Конституції, законів України, указів і розпоряджень Президента України, статутів ЗС України, наказів командирів (начальників) у військовій сфері.

Головними завданнями ІПЗ є :

  •  формування в особового складу морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України й законів України, Військової присяги, вимог військових статутів ЗС України, інших нормативно-правових актів та наказів командирів, загальновизнаних принципів МГП;
  •  організація гуманітарної підготовки з усіма категоріями особового складу;
  •  системне суспільно-політичне, правове та військово-технічне інформування особового складу;
  •  підвищення ролі військових ЗМІ у вихованні військовослужбовців, формуванні позитивного іміджу ЗС України у суспільстві, поширенні інформації про життєдіяльність ЗС України;
  •  організація та здійснення протидії інформаційно-психологічному впливу (ІПВ) негативної інформації на особовий склад;
  •  вивчення, аналіз та прогнозування морально-психологічного стану (МПС) у військах, суспільно-політичної обстановки (СПО) в районах їх дислокації та місцях виконання завдань за призначенням;
  •  доведення та роз’яснення особовому складу вимог Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів і директив МО України, начальника ГШ ЗС України, мобілізація на цій основі військовослужбовців на якісне виконання покладених завдань;
  •  проведення інформаційно-пропагандистських заходів на підтримку державної воєнної політики, сприяння формуванню громадської думки в інтересах оборони держави, підняття престижу військової служби;
  •  налагодження та підтримання зв’язків із цих питань з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, творчими спілками, центральними та місцевими ЗМІ;
  •  ІПЗ заходів міжнародного військового співробітництва;
  •  здійснення координаційно-методичних функцій щодо управління військовими ЗМІ.

У процесі вирішення завдань підготовки військ (сил) ІПЗ зосереджується на підготовці особового складу до стійкого і адекватного функціонування в умовах складної навчально-бойової та бойової обстановки з урахуванням можливого цілеспрямованого інформаційно-психологічного та іншого впливу на особовий склад та населення країни.

Отже, виходячи із зазначеного, сьогодні можна впевнено стверджувати, що ІПЗ на даний час є одним із найвагоміших засобів формування в особового складу високих моральних якостей, почуття любові до України, її народу, культури, традицій, розвитку у військовослужбовців гуманістичного світогляду, формування правової свідомості, вивчення історії Української держави, впровадження гуманітарної політики держави у ЗС України тощо.

2. Організація гуманітарної підготовки у ЗС України

Особливе місце в системі ІПЗ займає гуманітарна підготовка (ГП) військовослужбовців. Це одночасно і форма ІПЗ, і основна форма роз’яснення політики держави, виключно важливий засіб формування у військовослужбовців патріотизму, громадянської свідомості, морально-бойових якостей, необхідних для виконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни.

Головним документом щодо організації і проведення ГП у ЗС України є Директива МО України від 13.02.2006 року № Д-3 “Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки”. В ній визначені головна мета і засади гуманітарної підготовки; більш конкретизована відповідальність командирів, штабів, органів з гуманітарних питань; вказані порядок організації та проведення занять з ГП, методика проведення занять, порядок підведення підсумків ГП, напрямки її забезпечення.

Система гуманітарної підготовки (ГП) – це сукупність її основних складових, що створює певну організаційно-методичну модель навчання. Вона складається з великої кількості взаємопов’язаних елементів: принципів організації і проведення, мети, завдань, суб’єкта і об’єкта, навчальної інформації, засобів організації управління системою та педагогічної взаємодії, форм і методів взаємодії тощо.

Функції ГП

Освітня функція. Освітня функція передбачає озброєння слухачів певною системою знань, навичок і вмінь у гуманітарній сфері пізнання.

Виховна функція невіддільна від освітньої і сприяє формуванню основних властивостей громадянина Української держави, особистості слухача. “Людина без виховання, як тіло без душі” – підкреслює народна мудрість.

Розвиваюча функція. Сутність і мета ГП полягає у забезпеченні слухачеві постійного розвитку, його духовного становлення, гармонізації відносин із собою та іншими, із соціальним оточенням.

Функція самовдосконалення має забезпечити слухачам навички та вміння постійної самоосвіти, самовиховання, систематичної праці над формуванням навичок і вмінь не тільки навчання, а й військово-професійної діяльності, а також сприяє мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

Головною метою гуманітарної підготовки є:

  •  роз’яснення державної політики у галузі оборони, пропаганда національних, військових і культурних традицій українського народу;
  •  виховання в особового складу почуття патріотизму, готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, інтереси українського народу, поваги до Конституції та законів України, вірності Військовій присязі, гордості за службу у ЗС України, належність до виду ЗС, роду військ, об’єднання, з’єднання, військової частини;
  •  створення сприятливої морально-психологічної обстановки у військових частинах, підрозділах, установах і ВНЗ МО України;
  •  виховання у військовослужбовців свідомого та відповідального ставлення до оволодіння військовими знаннями, підвищення рівня професійної майстерності;
  •  формування і розвиток у військовослужбовців високої культури й особистих якостей, необхідних для військової служби;
  •  удосконалення психолого-педагогічних знань офіцерського складу, прапорщиків, сержантів і правових знань усіх категорій особового складу.

Головні завдання гуманітарної підготовки:

- формування у кожного військовослужбовця почуття любові до України та її народу, культури, традицій і духовних цінностей, гідності, честі й національної свідомості, вірності Військовій присязі та Бойовому Прапору, особистої відповідальності за безпеку Української держави;

- вивчення історії України та її ЗС, актуальних проблем військового будівництва, основ народознавства та культурної спадщини українського народу;

- вивчення положень Конституції України, законів України, статутів ЗС України;

- виховання поваги до армійських традицій, ритуалів, правил поведінки, форми одягу;

- підвищення рівня інформованості особового складу про суспільно-політичний, соціально-економічний стан та духовний розвиток суспільства, міжнародне становище та воєнну політику держави, життєдіяльність ЗС України.

До суб’єктів ГП разом із командирами, органами з гуманітарних питань входять також штаби, начальники родів військ і служб, працівники військових ЗМІ, юридичних органів, медичних установ і закладів.

Об’єктами ГП є: особи призовного віку та допризовна молодь, особовий склад, працівники ЗС України та сім’ї військово-службовців; конкретні види повсякденної службової, навчальної та бойової діяльності військ (сил), а також різноманітні завдання, які виконують військові колективи, тощо.

Під організацією гуманітарної підготовки розуміють систему узгоджених управлінських та організаційних дій, які поєднані єдиним задумом, здійснюються органами військового управління всіх рівнів та націлені на оптимізацію структури, змісту і технологій інформаційно-психологічного впливу на військово-службовців.

Основними джерелами змісту ГП є типові тематичні плани, програми підготовки відповідних спеціалістів, календарні плани (в яких згідно з особливостями тієї чи іншої частини дозволяється зміна до 30% тематики занять).

Зміст гуманітарної підготовки має відповідати таким вимогам:

- забезпечення особистісного розвитку слухачів у навчально-пізнавальній діяльності;

- забезпечення підготовки слухачів із питань наукових знань гуманітарної сфери;

- урахування реальних можливостей організації ГП;

- забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення слухачів;

- урахування специфіки професійної діяльності тієї чи іншої категорії особового складу та формування їх активної життєвої позиції.

Ефективність опанування слухачами змістом ГП також залежить від продуманості керівником заняття змісту кожного заняття та відповідним його методичним забезпеченням.

Керівниками груп ГП призначаються генерали та офіцери, здатні творчо проводити заняття, забезпечувати якісне засвоєння слухачами навчальних планів.

Дозволяється призначати найбільш підготовлених прапорщиків, які мають вищу освіту, керівниками груп ГП військово-службовців строкової служби.

Кожний офіцер структур з гуманітарних питань до рівня з'єднання повинен проводити заняття з гуманітарної підготовки в одній із груп.

У ЗС склалася певна система ідейно-теоретичної і методичної підготовки керівників груп ГП. Перед початком періоду навчання у частинах, з’єднаннях (гарнізонах) з ними проводяться дводенні збори. Щомісяця у частинах плануються і проводяться інструктивно-методичні заняття з керівниками груп за темами, що вивчаються. На цих заняттях командири (начальники) інформують керівників груп про стан бойової підготовки та військової дисципліни, визначають їм завдання.

Удосконалення змісту ГП є пріоритетним завданням командирів, органів з гуманітарних  питань. У зв’язку з цим слід, по-перше, вдосконалити тематичні програми та календарні плани; по-друге, забезпечити сучасними методичними розробками та порадниками керівників груп; по-третє, обґрунтувати сучасні критерії оцінки ефективності ГП.

У систему управління ГП входять командири (начальники) всіх ступенів, штаби, органи військового управління, органи з гуманітарних питань, керівники груп гуманітарної підготовки.

При цьому:

- командири (начальники) здійснюють керівництво ГП;

- штаби (органи військового управління) разом із органами з гуманітарних питань забезпечують планування та організацію ГП, як складової навчально-виховного процесу;

- органи з гуманітарних питань безпосередньо організовують ГП та її методичне забезпечення.

Організаційне забезпечення гуманітарної підготовки включає:

- проектування системи ГП;

- якість відпрацювання наказів з організації ГП;

- планування та організацію інструктивно-методичних занять, зборів із керівниками груп ГП;

- ефективність діяльності щодо недопущення випадків зриву або переносу занять, відриву особового складу від них;

- організацію додаткових занять для військовослужбовців, що пропустили їх з поважних причин;

- наявність та зміст підсумкових наказів про стан ГП;

- наявність та дієвість системи контролю, перевірок занять керівним складом з'єднань, військ, частин.

Важливим компонентом проектування системи ГП та інформування є визначення цілі. Загальна мета визначена директивою. Але її потрібно трансформувати, конкретизувати відповідно до змісту військової діяльності, особливостей та умов проходження служби, морально-психологічного стану особового складу. Також потрібно визначати мету кожного блока тем, окремої теми, тематики інформування особового складу, навчити керівників груп технології розробки дидактичного проекту заняття.

У наказі з організації гуманітарної підготовки визначаються:

- групи гуманітарної підготовки за категоріями;

- кількість годин, методи і форми проведення занять з кожною категорією;

- терміни підведення підсумків ГП у частині та підрозділах;

- порядок теоретичної та методичної підготовки керівників груп та їх помічників;

- порядок проведення суспільно-політичного та правового інформування, КВПР за категоріями, їх тривалість.

До наказу треба мати наступні додатки:

- список керівників груп, їх помічників та місце проведення занять;

- календарні плани гуманітарної підготовки за категоріями слухачів;

- порядок підготовки керівників гуманітарної підготовки (тематику та терміни проведення інструктивно-методичних занять і зборів з КГГП);

- систему контролю за якістю проведення занять;

- список осіб, які звільнені від відвідування занять із гуманітарної підготовки.

Для того, щоб підвищити рівень теоретичної і методичної підготовки КГГП та їх помічників, плануються і проводяться:

- 2-денні інструктивно-методичні збори – перед періодом навчання;

- інструктивно-методичні заняття за темами, що вивчаються. На цих заняттях командири (начальники) інформують керівників груп про стан бойової підготовки та військової дисципліни та визначаються  завдання конкретних занять із ГП.

ІМЗ з керівниками груп гуманітарної підготовки проводяться згідно з планом основних заходів частини на півріччя, місяць.

Періодичність проведення занять із ГП встановлюється за відповідними категоріями військовослужбовців та працівників ЗС України.

ГП організується і проводиться з усіма категоріями військовослужбовців і працівників ЗСУ. Навчання в системі гуманітарної підготовки є обов’язковим. Заняття з ГП проводяться державною мовою. Від відвідування занять дозволяється звільняти осіб, які навчаються стаціонарно або заочно у військових та інших навчальних закладах, ад’юнктурах, докторантурах, а також слухачів університетів українознавства.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення є важливим напрямком виховної роботи у Збройних Силах України і спрямоване на формування у військовослужбовців гуманістичного світогляду, ціннісних орієнтацій, активної життєвої настанови, громадянської та національної свідомості, готовності до сумлінного виконання своїх функціональних обов’язків у мирний та воєнний час.

3. Інформування особового складу у ЗС України

Інформування особового складу – це діяльність командирів, органів з гуманітарних питань щодо надання особовому складу частин та з’єднань необхідної для життєдіяльності суспільно-політичної, оперативно-тактичної, правової, соціально-побутової та ін. інформації.

Інформування організується згідно з вимогами Директиви МО України від 13.02.2006 року № Д-3 “Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки”.

Інформування військовослужбовців та працівників ЗСУ проводиться за участю керівного складу з’єднань, частин і підрозділів, представників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, наукових та освітніх закладів і установ, громадських організацій тощо.

Головна мета інформування:

- інформування військовослужбовців про внутрішнє і зовнішньополітичне становище держави, життя і завдання військових частин (підрозділів), роз’яснення їх суті;

- переконання особового складу в тому, що виконання завдань, котрі стоять перед частиною (підрозділом), залежить від сумлінного ставлення кожного до виконання своїх обов'язків, вимог Військової присяги та статутів;

- заохочення особового складу до активних дій, спрямованих на виконання поставлених завдань;

- надання своєчасної інформації про зміни в законодавстві, у військовій техніці та озброєнні, які є в підрозділі, в органах військового управління та державної влади.

Основні види інформування:

  •  суспільно-політичне;
  •  правове;
  •  бойове;
  •  військово-технічне.

Під час організації інформаційно-пропагандистського забезпечення широко використовуються засоби масової інформації, а також інформаційні та телекомунікаційні технології.

Для підвищення якості і рівня інформування необхідно широко використовувати можливості будинків офіцерів, клубів та бібліотек, наукових і навчальних установ, культурно-освітніх закладів, потенціал центрів соціальної служби для молоді.

З метою підвищення якості інформаційно-пропагандистсь-кого забезпечення особового складу частин (з’єднань) у передбачений розпорядком дня час організовуються обов’язковий перегляд вечірніх випусків “Українських теленовин” та прослуховування інформаційних програм українського радіо – щоденно, перегляд під керівництвом офіцерів структур із гуманітарних питань щотижневих телерадіопередач “Нова армія” та інших програм, підготовлених телерадіокомпанією ЗСУ, перегляд і прослуховування тематичних, військово-патріотичних інформаційно-пізнавальних програм.

Щомісяця плануються і проводяться в органах управління, частинах та з’єднаннях “Дні інформування”. До участі в них залучається керівний склад, активізується робота лекторських груп, запрошуються представники товариства “Просвіта”, викладачі, представники депутатського корпусу, державної влади та інші.

З метою більш повного доведення інформації до військово-службовців потрібно систематично планувати огляди преси, використовувати для цього можливості клубів, радіовузлів, бібліотек, для передплати періодичних видань ширше залучати можливості місцевого самоврядування, підприємств, установ, спонсорів тощо.

Основними методами інформування є:

Метод переконання або проблемний виклад (керівник ставить проблему і вирішує). Засобами переконання є: роз’яснення, обґрунтування, обговорення, навіювання як спосіб впливу на свідомість підлеглих з метою досягнення свідомого виконання військового обов’язку в цілому, так і конкретних посадових обов’язків, а також окремих завдань і доручень по службі.

Пояснювально-інформаційний метод (повідомлення інформації, сприймання, усвідомлення і запам’ятовування).

Повідомлення інформації здійснюється за допомогою відповідних засобів:

- усного слова (розповідь, лекція, пояснення);

- друкованого слова (газетні, журнальні публікації, посібники тощо);

- наочних засобів (схеми, кіно-, відеофільми, натуральні об’єкти);

- практичного показу, аудіо- та відеозасобів.

Форми інформаційного забезпечення особового складу поділяються на змістовні та організаційні.

Найбільш доступними формами інформування є:

  •  Змістовні: лекції, бесіди, доповіді, повідомлення, покази, огляди, перегляди, читання і обговорення, обмін досвідом роботи.
  •  Організаційні: індивідуальне і групове інформування у ході класно-групових занять; Дні інформування; Дні відкритих дверей; Дні науки і культури; усні виступи, екскурсії, відкриті судові  процеси, тематичні рубрики у ЗМІ, місцевому радіомовленні, куточки інформації, доведення директив, наказів, інших документів до о/с, наради, семінари, звіти, інструктивно-методичні заняття, інформаційні бюлетені, стінна преса тощо.

Звітними документами щодо інформаційного забезпечення, які ведуться в окремих справах, є:

- план-графік проведення інформування особового складу, звітний матеріал;

- план виступів керівного складу у місцевих ЗМІ (на період навчання);

- плани проведення інструктивно-методичних занять із особами, які залучаються до інформування (щомісяця);

- тематичні папки проведення Днів інформування.

Облік тематики інформування та присутності військовослужбовців відповідно до кожної категорії вести в окремих журналах, розрахованих на рік.

Система кінообслуговування, що склалася, передбачає         2-3-разовий показ щотижня художніх та документальних кінофільмів. Не зважаючи на матеріальні труднощі, впроваджується відеотехніка. З виховною метою широко використовується проведення кіновечорів, кінобесід, тематичних показів художніх і документальних фільмів та їх обговорення.

Засоби наочної агітації є необхідною частиною інформаційно-художнього оформлення території військових містечок, службових та житлових приміщень і носять інформаційно-пропагандистський зміст. Адже відомо, що до 70% інформації людина отримує через зір.

На польових заняттях, у ході навчань, походів особливу актуальність набувають стіннівки як оперативна форма наочної агітації.

Випуск стінгазет, бойових аркушів, блискавок, сатиричних і фотогазет, якщо він здійснюється неформально, неабияк впливає на військовослужбовців. Ці форми найбільше дозволяють забезпечувати індивідуальний підхід до виховання військовослужбовців.

Таким чином, гуманітарна підготовка та інформування в системі інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу Збройних Сил України охоплює широке коло методів і засобів впливу на свідомість та моральний дух військовослужбовців і потребує відповідного організаційно-методичного забезпечення.

Організація і проведення ІПЗ вимагають комплексного, технологічного підходу, всебічного організаційно-методичного забезпечення, використання сучасних дидактичних технологій і методик.

В організації ІПЗ фахівці органів із гуманітарних питань повинні здійснювати системний підхід, який передбачає визначення мети та заходів цієї роботи, залучення в її проведення широкого кола офіцерів-командирів та інших посадових осіб, охоплення усього особового складу в цілому, а також окремих категорій військовослужбовців.

Висновки

Таким чином, гуманітарна підготовка є одним із основних видів ІПЗ у Збройних Силах України та спрямована на формування у військовослужбовців гуманістичного світогляду, ціннісних орієнтацій, активної життєвої настанови, громадянської та національної свідомості, готовності до сумлінного виконання своїх функціональних обов’язків у мирний та воєнний час.

Організація і проведення ІПЗ вимагають комплексного, технологічного підходу, всебічного організаційно-методичного забезпечення, використання сучасних дидактичних технологій і методик.

Контрольні питання та завдання

  1.  Зміст, основні напрямки та завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення.
  2.  Організація та методика проведення гуманітарної підготовки у ЗС України.
  3.  Організація та методика інформування особового складу у ЗС України.
  4.  Суб’єкти та об’єкти інформаційно-пропагандистського забезпечення.

_________________________________________________________________

Розробив:

“____”______________20_____ року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ

Протокол     від "30" серпня 2011 року №6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30682. Тема чести в произведениях отечественной классики XIX века 18.92 KB
  Проблема чести была актуальна во все времена но особенно ярко это проявилось в литературе 19го века.Тема чести – одна из основных в романе А. Кодекс дворянской чести требовал чтобы герой отдал за императрицу свою жизнь и Гринев был готов на это.
30683. Тематика и художественные особенности «Сказок» М. Е. Салтыкова-Щедрина 15.75 KB
  СалтыковаЩедрина Известно что СалтыковЩедрин начал писать свои политические сказки еще в шестидесятые годы и что именно эти небольшие по объему произведения стали вершиной его творчества итоговым произведением. Одной из самых известных сказок СалтыковаЩедрина является “Повесть о том как один мужик двух генералов прокормилâ€. Спасенные и разбогатевшие генералы проявляют свою “благодарность†высылают ему пятак серебром да рюмку водки “веселись мужичинаâ€Во многих других сказках Салтыкова можно встретить применение...
30684. Тип «гордого человека» и его воплощение в произведениях отечественной литературы 14.8 KB
  Гордость – один из семи смертных грехов. Все эти герои несмотря на разнообразие их характеров обладают одной ведущей чертой – гордостью. Своей гордостью и эгоизмом он приносит несчастья многим героям даже совершает убийство друга на дуэли. Любовь и гордость находятся на разных полюсах.
30685. Людмила Улицкая «Дочь Бухары» 42.42 KB
  Бухара – так прозвал двор анонимную красавицу – не терпела чужих взглядов а пока забор не был выстроен ни одна соседка не упускала случая проходя заглянуть в притягательные окна. Женился на головешке азиятской Одно слово – Бухара Видно Паша еще не прониклась до конца духом полного и окончательного интернационализма. Я сама родилась от младшей жены – не поднимая глаз сказала Бухара. С его уходом Паша окончательно переехала в докторский флигель а Бухара пошла работать по своей почти утраченной специальности.
30686. Фантастические мотивы и образы в произведениях отечественной литературы 13 KB
  В отечественной литературе к данным мотивам обращались писатели различных направлений. Так, например, в романтических поэмах Лермонтова присутствуют образы потустороннего мира. В «Демоне» художник изображает протестующий Дух Зла. В произведении проводится идея протеста против божества как создателя существующего миропорядка.
30687. «Вечные» вопросы и их осмысление в лирике А. С. Пушкина. Философское звучание стихотворения «…Вновь я посетил…» 14.6 KB
  Во многих стихотворениях автор размышляет о жизни и смерти о смысле человеческого существования о радостях и горестях жизни об отношениях к ним размышляет о творчестве в частности о поэзии о любви. Вечный закон жизни – это постоянное течение.Многое изменилось и в Михайловском и в жизни самого поэта. По мысли автора каждый человек должен оставить определенный след в жизни и у него есть надежда на то что он не будет забыт.
30688. Философское звучание стихотворения Ф.И. Тютчева «Молчание». Восприятие, истолкование, оценка. Выразительное чтение наизусть SILENTIUM! (Молчание) 15.19 KB
  Тютчева Молчание. Эта склонность к познанию окружающего мира и самопознанию привела Тютчева к совершенно оригинальной философской и поэтической концепции.Лирику Тютчева тематически можно представить как философскую гражданскую пейзажную и любовную.Для мировосприятия Тютчева характерно восприятие мира как двойственной субстанции.
30689. Художественное мастерство Н.В. Гоголя в повести «Ночь перед Рождеством» 17.04 KB
  Гоголя в повести Ночь перед Рождеством. События в повести необычны фантастичны похожи на сказку. Завязкой повести можно считать разговор Оксаны первой красавицы села с Вакулой влюбленным в нее до беспамятства. Кульминационным моментом повести бесспорно является чудесный полет Вакулы на черте до Петербурга и обратно.