38168

Вплив сучасного бою на психіку військовослужбовців

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Характер бойових психічних травм. Моральнопсихологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчальнометодичний посібник видання ІІ доповнене у двох частинах: частина І. №142 “Про затвердження Концепції моральнопсихологічного забезпечення підготовки та ведення операцій бойових дій Збройних Сил Україниâ€. Наприклад психологічні особливості виконання бойових завдань особового складу 72 омб полягали в наступному: думки про фатальну долю†тих хто там служить зважаючи на кількість втрат 52 62 омб; небезпечні умови...

Украинкский

2013-09-27

141.5 KB

43 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 15

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ

ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри _________________________________

(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

"___" ______________ 20___ року

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни

"Морально-психологічне забезпечення військової діяльності"

Т Е  №3: « Тема №5: «Морально-психологічне забезпечення застосування підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України»

Заняття №2:

«Вплив сучасного бою на психіку військовослужбовців»

Час:   2 години

Мета заняття: 

  1.  формувати у курсантів  риси,  необхідні військовому керівнику для професійної діяльності;
  2.  сприяти  розвитку   почуття   свідомої  військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості;
  3.  формувати світогляд курсантів, спираючись на загальнолюдські цінності.

 

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

з/п

Навчальні питання

Час

(хв.)

1

2

ВСТУПНА ЧАСТИНА

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Фактори, що визначають виникнення психічних травм.

Характер бойових психічних травм.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

10

70

35

35

10

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

  1.  Бойовий статут Сухопутних військ Збройних Сил України: частина 2 (батальйон, рота). – К.:2004.
    1.  Литвиновський Є.Ю., Попович О.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчально-методичний посібник, видання ІІ, доповнене, у двох частинах: частина І. – К.: ВГІ НАОУ, 2002. – 207 с.
    2.  Макаревич О.П. Психологічна підготовка особистості до поведінки в складних ситуаціях: Навч.-метод. посіб. – К.: ВГІ НАОУ, 2000. – 188 с.
    3.  Наказ Міністра оборони України від 5.05.99 р. №142 “Про затвердження Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України”.
    4.  Стратієнко О.Ф., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки та служби військ: Навчально-методичний посібник. – К.: КВГІ, 1998.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

  •  прийняти рапорт командира групи та привітатися з курсантами;
  •  перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
  •  перевірити  форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
  •  при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
  •  нагадати  основну проблематику минулої теми, заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті;
  •  довести  під запис номер і тему заняття, його навчальні питання;
  •  зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;
  •  визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;
  •  представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи);
  •  визначити   порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього;
  •  довести  заходи безпеки (при необхідності).

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Наприклад, на особовий склад українського контингенту в Іраку впливав цілий комплекс як несприятливих екологічних чинників, так і специфічних умов професійної діяльності, а також ряд соціальних і психологічних чинників. Основними чинниками адаптації до бойової обстановки були наступні:

• кліматогеографічні чинники регіону, де здійснювалася професійна діяльність (наприклад, вплив на організм людини перепаду температури та ін.);

• професійні чинники – особовий склад, де б він не знаходився, мав при собі зброю та боєприпаси протягом доби, військовослужбовці постійно знаходились в очікуванні команди на відкриття вогню, хронічна психічна напруга, викликана реальною загрозою для життя, тривале, ненормоване навантаження, відсутність повноцінного відпочинку, додатковий вплив на організм військовослужбовців, що експлуатують об'єкти техніки, фізичних і хімічних чинників (шуму, вібрації, різноспрямованих прискорень, продуктів ГСМ, порохових газів та ін.);

• соціально-психологічні чинники — спільні дії з військовослужбовцями інших держав, постійна взаємна оцінка характеру та результатів діяльності, побутові незручності, пов’язані з особливостями розміщення, харчування і водопостачання, відносна сенсорна й інформаційна ізоляція, тривалий відрив від сімей, звичних умов життя й ін.

Крім загальних негативних чинників, окремі підрозділи мали свої особливі чинники. Наприклад, психологічні особливості виконання бойових завдань особового складу 72 омб полягали в наступному:

- думки про „фатальну долю” тих, хто там служить (зважаючи на кількість втрат 52, 62 омб);

- небезпечні умови виконання миротворчих завдань: систематичні випадки обстрілів табору "Зулу", закладання фугасів на маршрутах руху та обстріли конвоїв і патрулів;

- відрив від основних частин коаліційних сил;

- найбільша зона відповідальності батальйону, що зумовлювало, у свою чергу, частий відрив особового складу для здійснення патрулювання на великі відстані;

- великий відрив особового складу для забезпечення охорони табору у нічний час;

- складні побутові та кліматичні умови розташування батальйону.

Багаторічне вивчення особливостей психофізіологічного стану і поведінкових реакцій у військовослужбовців, що здійснювали професійну діяльність у бойових умовах (Афганістан, бойові дії на Північному Кавказі, миротворчі операції й ін.), дозволили виявити певну закономірність у динаміці адаптації військовослужбовців до екстремальних умов. Зокрема, виявлено три основні періоди: початковий період адаптації, період відносної нормалізації функціональних можливостей організму і завершальний період (так званий період дезадаптаційних проявів).

Початковий період адаптації характеризується загальними адаптивними перебудовами організму й особи до несприятливих екологічних і соціально-психологічних чинників екстремальної діяльності. Даний період супроводжується тимчасовим зниженням функціональних можливостей організму і рівня професійної працездатності. Цей період продовжується від 2 тижнів до 1-1,5 місяців залежно від конкретних умов діяльності військовослужбовців.

Тривалість періодів адаптації багато в чому залежить від рівня нервово-психічного навантаження. Так, розвиток виражених дезадаптаційних порушень у військовослужбовців, що здійснювали надзвичайно напружену професійну діяльність на фоні реальної смертельної загрози, відмічався вже до 3-6 місяців перебування в даних умовах. При цьому в розвитку дезадаптаційних порушень виявлена наступна закономірність: на початку бойових дій у військовослужбовців наголошуються переважно астено-депресивні реакції і стани, а для пізнього періоду участі в бойових діях, і особливо для періоду відразу після виходу з них найбільш характерні психотичні реакції.

Так, дані психофізіологічного обстеження військовослужбовців, що брали участь у миротворчих операціях в республіках Закавказзя (1988-1999 рр.), показали, що рівень вираженості астено-депресивних реакцій і тривожно-фобічних проявів виявлявся практично у 30% військовослужбовців строкової служби миротворчих підрозділів. При цьому була виявлена зворотна залежність між терміном служби в миротворчих підрозділах і вираженістю вказаних проявів. У недавно призваних миротворців вираженість вказаних проявів була вище, ніж у осіб, що мали більший термін служби в даних умовах.

Значна кількість російських офіцерів у період проходження служби у складі миротворчої дивізії, розташованої в Таджикистані, подавали скарги на зниження самопочуття, порушення сну і апетиту, що часто супроводжуються нав’язливими проявами фобічного характеру. Аналогічні дані були одержані і при обстеженні великої групи офіцерів мотострілкових частин, що брали протягом місяця участь в бойових діях у Чечні в 1995 р. Зокрема, результати їх комплексного обстеження дозволили виявити у 81% військовослужбовців виражену астенізацію (втомленість), яка вимагала заходів психофізіологічної і фармакологічної корекції.

Психотичні реакції, що виражаються в порушенні регуляції поведінки, починають виявлятися в учасників бойових дій вже на пізніх термінах перебування в екстремальній обстановці, проте найбільшої виразності їх прояви досягають після виводу військовослужбовців із району бойових дій.

Як показав аналіз, збільшення кількості уражених, які отримали бойові психічні травми, пояснюється раптовістю, швидкодією i напруженістю бойових зіткнень у ході виконання миротворчих завдань, а звідси довготривалими фізичними i психологічними навантаженнями, що висувають до психіки військовослужбовця вимоги, які часто перебільшують її захисні  можливості.

Тривалий стрес або недостатня здатність до пристосування можуть призвести до того, що організм людини перестане справлятися з негативними наслідками, викликаними сильним збудником або перевтомою. В цьому випадку спостерігається хворобливий стан, нудота, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Здатність військовослужбовця до активних та усвідомлених дій стрімко падає.

Повністю подолати страх неможливо, йому підвладні всі. У 90% тих, хто бере участь у бойових діях, він має яскраво виражені форми: у 25% спостерігається нудота, у 20% – порушення здатності контролювати функцію кишечнику тощо.

У цілому, за оцінкою експертів, у сучасних миротворчих конфліктах із застосуванням звичайних видів зброї бойові психічні травми (БПТ) складають в середньому 20% усіх бойових санітарних втрат (БСВ) протягом перших 30 діб бойових дій i перевершують кількість санітарних втрат інших категорій у наступний період. Таким чином, бойові психічні травми будуть значною мірою впливати на боєздатність частин i підрозділів.

У сукупності факторів, що сприяють розвитку стресу, важливе місце посідають умови служби, особливості встановленого розпорядку дня і дисциплінарних вимог, організація побуту, ступінь задоволення потреб і запитів військовослужбовців. Сильно відбивається на психічному стані військово-службовця характер морально-психологiчної атмосфери, що утворилася у військовому колективі, стиль відношень командирів із підлеглими, суспільна думка, переважаючі особисті i групові настрої i традиції.

Серед найважливіших факторів морально-психологічної і психогенної властивостей, що визначають поведінку солдата в бою, виділяють наступні:

- ступінь моральної і фізичної перевтоми;

- вплив стресу;

- наявність почуття страху;

- рівень мотивації;

- бойовий настрій.

Стан перевтоми характеризується загальним нездужанням, порушеннями діяльності серцево-судинної і нервової системи, втомою, дратівливістю, безсонням, провалами пам’яті, депресією, безладністю дій або ж нездатністю довести до кінця доручену справу. У ході ведення бойових дій військовослужбовці піддаються граничним психологічним і фізичним навантаженням і неодмінно почувають сильну втому, що може переростати в перевтому внаслідок екстремальних кліматичних умов, тимчасових зрушень після тривалих перельотів, переривання сну, нерегулярного прийому їжі тощо.

Сильний вплив на психіку військовослужбовця в бою здійснює бойовий стрес, що випробовують усі військовослужбовці навіть у ході навчань у мирний час. Він, як правило, виявляється у людини, що усвідомлює складність чи небезпеку поставлених перед нею завдань, а також у ході їхнього виконання. Багато в чому такий стан залежить від ступеня психічної і фізичної втоми (перевтоми).

Тривалий стрес чи недостатня пристосованість можуть призвести до того, що організм людини перестане справлятися з негативними наслідками, викликаними сильним збудником чи перевтомою. Здатність військовослужбовця до активних і усвідомлених дій різко падає. Надалі, якщо не будуть вжиті визначені заходи (наприклад, вивід з бою, надання відпочинку, надання медичної допомоги), може наступити повне фізіологічне і морально-психологічне виснаження організму.

Реакція кожного військовослужбовця на психогенний фактор (розлади психічної діяльності, пов’язані з травмуючими психіку переживаннями, обумовленими військовими обставинами) індивідуальна. Проте ступінь її значною мірою залежить від сукупності реакції на цей фактор усього підрозділу (частини). Колективна реакція оказує сильний вплив на дисципліну й організованість частин і підрозділів.

Важливими факторами, що впливають на психіку військовослужбовця, є ступінь оволодіння зброєю i бойовою технікою, визначальний рівень професійної переваги над противником, а також повнота об'єктивного уявлення про майбутню бойову діяльність i способи її виконання.

У бойовій обстановці головні причини психологічного стресу – загроза життю, відповідальність за виконання завдан-ня, недостатність i невизначеність отриманої інформації, дефіцит часу при прийнятті рішень i здійсненні бойових дій, невідповідність рівня вiйськово-професiйних навичок потребам, яких вимагають умови миротворчої діяльності від особистості, психологічна непідготовленість до виконання конкретного завдання, невпевненість у надійності зброї та військової техніки, відсутність довіри до командування i фактори ізоляції (при діях у відриві від основних сил, знаходження в засідці, патрулі, на блокпості) тощо.

Бойовий стрес – це сукупність психічних станів, що переживаються воїнами в процесі адаптації до умов бойової обстановки, несприятливих для їх життєдіяльності або тих, що загрожують їх здоров'ю і життю. Інтенсивність переживання бойового стресу залежить від взаємодії двох основних чинників:

1) сили і тривалості дії стресорів на психіку;

2) індивідуальних особливостей реагування воїна на їх дію.

Стресори підрозділяються на специфічні і неспецифічні для бойової обстановки. Специфічними стресорами є:

1) ситуації, що загрожують здоров'ю і життю;

2) поранення, контузії, каліцтва;

3) загибель близьких людей і товаришів по службі;

4) страхітливі картини смерті і людських мук;

5) ті випадки загибелі товаришів по службі, мирних громадян, відповідальність за яких воїн приписує собі;

6) події, внаслідок яких постраждали честь і гідність військовослужбовця.

Неспецифічні стресори властиві як бойовій обстановці, так і іншим видам стресових ситуацій. Наприклад:

1) високий рівень потенційної загрози для життя і здоров'я;

2) тривале виконання напруженої діяльності;

3) тривале незадоволення тих або інших біологічних і соціальних потреб;

4) різкі і раптові зміни умов служби;

5) важкі екологічні умови служби;

6) тривала відсутність контактів із близькими людьми;

7) інтенсивні і тривалі міжособові конфлікти;

8) підвищений ступінь відповідальності за свої дії й ін.

Серед чинників бойової діяльності, що впливають на інтенсивність бойового стресу, виділяють:

а) ступінь бойової активності конкретного воїна, що визначається, як правило, кількістю бойових операцій, в яких він брав участь, і які супроводжувалися реальною загрозою для його життя;

б) ступінь напруженості і характер бойових дій, в яких брав участь воїн;

в) кількість бойових втрат у частині (підрозділі), де проходив службу воїн, а також сприйняття цим воїном ступеня їх доцільності.

Особливо негативний вплив на рівень прояву бойового стресу у конкретного воїна здійснюють такі чинники, як перенесені ним поранення і контузії, отримані травми.

Разом із перерахованими чинниками психологи виділяють деякі соціальні, етнічні, релігійні, сімейні й інші обставини, що сприяють інтенсифікації проявів бойового стресу у військовослужбовців. До них можна віднести, наприклад:

а) непопулярність миротворчої місії в Україні;

б) наявність у воїна негативного досвіду переживання бойового стресу у минулому;

в) приналежність воїна до жіночої статі;

г) складна (з будь-яких причин) ситуація в сім'ї воїна;

д) складне матеріальне і соціальне становище воїна і (або) близьких йому людей тощо.

Бойовий стрес низької інтенсивності (БСНІ), як правило, ефективно долає більшість військовослужбовців. На початковому етапі він навіть сприяє підвищенню їх бойової активності. Надалі, БСНІ або стає звичним для учасників бойових дій, або переходить у бойовий стрес високої інтенсивності.

Бойовий стрес високої інтенсивності (БСВІ) значно ускладнює діяльність як окремих воїнів, так і військових колективів. На індивідуальному рівні БСВІ виявляється в зовнішніх і внутрішніх формах.

Зовнішні:

  •  різке, неадекватне обстановці підвищення або, навпаки, зниження бойової активності;
  •  неадекватне бойовій ситуації підвищення емоційного збудження або, навпаки, емоційне заціпеніння („бездушність”);
  •  прояв деструктивних форм мотивації бойової діяльності („презирство до смерті”) або, навпаки, бажання за всяку ціну зберегти собі життя;
  •  різкий, невластивий конкретному воїну прояв деструктивних форм спілкування з оточуючими, розбещеності, недисциплінованості;
  •  втрата ситуативної і просторової орієнтації в бою;
  •  висока дратівливість, агресивність;
  •  виразно помітна замкнутість, пригніченість, апатія;
  •  сильна психічна напруженість тощо.

Внутрішні:

  •  відчуття нереальності того, що відбувається;
  •  різке зростання тривожності, нездатність подолати відчуття страху;
  •  неможливість зосередити на чому-небудь увагу;
  •  поява панічного настрою тощо.

Подібні прояви бойового стресу сприяють помітному зростанню числа помилок і зривів у бойовій діяльності воїна, аж до повної її дезорганізації.

На груповому рівні БСВІ виявляється не тільки в збільшенні кількості військовослужбовців, що переживають його, але також в якісній зміні соціально-психологічної ситуації у військових колективах. Це виражається, перш за все, в наступних негативних явищах:

  •  різко зростає число і запеклість конфліктів;
  •  помітно знижується рівень згуртованості і взаємовиручки воїнів;
  •  виникає негативне відношення до виконуваного бойового завдання і до командування;
  •  з'являються панічні настрої.

БСВІ виявляється у формах, що перешкоджають здійсненню бойової діяльності на відносно тривалий час (більше доби). Крайні форми його прояву – невротичні і психотичні розлади. При цьому, чим більше воїнів переживають психотравмуючі форми бойового стресу, тим більше психологічні втрати в підрозділі.

Одним із важливих факторів, що сприяє виникненню бойових психічних травм, є порушення режиму сну. Вже після одної безсонної ночі боєздатність знижується. Реакція на раптово виникаючі критичні ситуації сповільнюється. Ці порушення залежать від віку, тренованості, індивідуальної чутливості і часу, проведеного без сну. За думкою спеціалістів, одна з головних особливостей стану людини, що знаходиться без сну, міститься в акумуляції почуття втоми. Зміни боєздатності військовослужбовців у залежності від тривалості сну показано нижче (дані одержані в ході спостереження за особовим складом трьох механізованих взводів у сиру холодну погоду під час відпрацювання елементів оборонного бою)(табл.1).

Таким чином, проведений аналіз показує, що можливість виникнення і характер психогенних розладів, їх частота, вираженість, динаміка залежать від багатьох факторів: характеристики екстремальної ситуації; готовності окремих людей до діяльності в екстремальних умовах, їх психологічної стійкості, вольової і фізичної загартованості, а також підтримки оточуючих, наявності наочних прикладів мужньої поведінки.

Таблиця 1

Зміни боєздатності військовослужбовців у

залежності від тривалості сну

Тривалість сну (год.):

Боєздатність

0 год.

Зберігається здатність до виконання бойових завдань протягом трьох днів. На четвертий день весь особовий склад виходить із ладу

1.5 год. за ніч

50% боєздатності військовослужбовців зберігається протягом шести днів. На сьомий день із ладу виходить половина особового складу

3 год. за ніч

91% боєздатності особового складу зберігається більше дев’яти днів

  1.  Характер бойових психічних травм

На дію психогенних факторів бойової обстановки організм військовослужбовця відповідає „реакцією тривоги”. Вона виникає у кожної особи, може варіюватися за ступенем виразності, що залежить від індивідуальних особливостей, i триває протягом короткого проміжку часу. До симптомів нормальної „реакції тривоги” відносяться: м'язове напруження, тремтіння i хитка хода, збільшення потовиділення, прояв дисфункцiй з боку харчотравної, сечовидільної, серцево-судинної i дихальної систем, збільшення сприйнятливості до звуку, ускладнений відхід до сну, прояв апатії або подразливості тощо.

“Реакція тривоги” завершується формуванням “стану стійкості” за рахунок мобілізації компенсаторних механізмів організму. В цьому стані військовослужбовець готовий до виконання бойового завдання. Під дією тривалого стресу “стан стійкості” змінюється фазою виснаження.

Усі психічні порушення під час бойових дій спеціалісти  об’єднують у чотири групи. В першу чергу виділяються порушення психіки, ведучим симптомом якої є патологічний страх. Його характерну клінічну картину складають серцебиття, холодний піт, сухість у роті, дрижання кінцівок, що охоплюють час вiд часу все його тіло, мимовільне виділення сечі i калу, функціональні паралічі кінцівок, заїкання, втрата мови. Розрізняють рухові i ригідні (заціпенiлi) форми страху. Рухові являють собою, як правило, різні види неконтрольованих рухів, наприклад, втеча від джерела небезпеки. Військовослужбовець, охоплений ригідною формою страху, знаходиться в заціпенінні, обличчя у нього сірого кольору, погляд сумний, контакт з ним ускладнений. До цієї групи відносять також „приховану” форму страху, яка одержала назву „лихоманна пасивність” і характеризується беззмістовною діяльністю, що призводить до зриву завдання. В штабах така „активність” заторможує або навіть паралізує роботу. Конкретним її проявом може бути утворення нових робочих груп, які нічого суттєвого не роблять, крім організації багаточисленних телефонних дзвінків і радіограм, що протирічать одні одним.

Страх – це складний психічний стан, який включає в себе сприйняття, оцінку і розуміння тієї уявної або дійсної небезпеки, що призводить до змін у функціонуванні психіки, які за своєю спрямованістю є негативними, розхитуючими і дестабілізуючими протікання всіх психічних процесів.

Страх впливає на всі психічні процеси: сприйняття, увагу, пам’ять, мислення, почуття, волю. У стані страху вони можуть бути паралізованими або деформованими, воїн перестає володіти своєю увагою, забуває прості речі, не може правильно оцінити звичну ситуацію, його дії і рухи виходять      з-під свідомого контролю та стають непевними, імпульсивними. Крім цього, стан страху одного воїна може викликати страх у всіх бійців підрозділу.

Найбільш часто військовослужбовці зустрічаються з таким різновидом страху, як стан переляку, який виникає на основі інстинкту самозбереження при зіткненні з небезпекою, при різкій чи несподіваній зміні середовища.

Стан переляку пов’язаний із раптовістю, яка застає військовослужбовця зненацька, порушуючи на короткий час діяльність усіх психічних процесів і психіки в цілому (вибух фугасу, розрив снаряда чи міни та ін.). Але втручання свідомості, включення попереднього досвіду переводить переляк у контрольовану поведінку.

Інший вид страху – боязнь – є емоційним станом, який поєднує психічне напруження, невпевненість, неспокій і переживання чогось страшного, небаченого, пов’язаного з ризиком. Нерідко цей вид страху є наслідком недооцінювання своїх сил, переоцінювання труднощів, акцентування уваги на своїх переживаннях, які пов’язані з майбутнім виконанням того чи іншого бойового завдання або з очікуванням чогось невідомого, неподоланного.

Афективний страх викликається надзвичайними реальними обставинами, переважно пов’язаними з небезпекою для власного життя або життя близьких людей, та виражається в тому, що на деяких час паралізує волю бійця, його здатність до свідомої боротьби.

Психологи виділяють три фази страху: очікування загрозливої ситуації, розрядка страху, спокій як наслідок виходу з небезпеки.

Почуття страху можна оцінити як своєрідну підготовку до майбутньої загрозливої ситуації, а коли така ситуація настає, страх ніби втрачає сенс, після виходу із небезпеки з’являється стан полегшення, спокою, перемоги над нею або ж просто задоволення, що вдалося виплутатися з біди.

Страх, як правило, слабшає (або ж зникає), коли воїн стикається з небезпекою; тоді настає активна дія – боротьба або втеча, і для страху не залишається місця. Почуття страху збільшується в міру наближення загрозливої ситуації. Якщо ж воїн вже безпосередньо стикається з нею, то страх слабшає, і цей стан можна пояснити розрядкою емоційного напруження дії.

Коли загрозлива ситуація розвивається так швидко, що оборона, захист відбуваються майже автоматично і не залишається часу на переживання страху, тоді ця емоція з’являється в третій фазі, коли небезпека вже минула. Тоді страх змішується з почуттям полегшення, типовим для цієї фази. Якщо, наприклад, вдалося вийти без ушкоджень із бою, тоді реакція страху настає пізніше. Це свідчить про присутність усіх трьох фаз страху.

Почуття страху серед військовослужбовців поширюється як ланцюгова реакція, що пояснюється відсутністю в особистості при знаходженні в організованому колективі персональної відповідальності i переважаючими в її діях емоціями, які частіше за все мають примітивний характер. Це призводить до виникнення колективних реакцій, одна з яких – паніка.

Друга група реакцій представляє собою спроби військовослужбовця „викреслити бойові епізоди зі своєї пам’яті”. Наслідками таких реакцій частіше за все є різні дисциплінарні проступки, вживання спиртного i наркоманія. Клінічна картина нагадує клінічну картину порушень першої групи, але менш виражену. Як правило, вказані реакції розвиваються після бойових дій.

У третю групу виділяються порушення, що називаються бойовою втомою i пов’язані з довготривалим перебуванням у загрозливому середовищі. В четвертій групі розглядаються такі ураження психіки, які спричинені діями реальної (або уявної) втрати управління військами i пояснюються тим, що військовослужбовець втрачає впевненість у командуванні.

Не зважаючи на різновид клінічної картини і різні її тлумачення, в межах поняття "бойові психічні травми" виділяються „бойовий шок” i „бойова перевтома”. „Бойовий шок” – це проста емоційна реакція, що виникає через декілька годин або днів інтенсивних бойових дій.

Під „бойовою перевтомою” розуміють психічні порушення, що виникають через декілька тижнів бойових дій середньої інтенсивності.

БПТ розрізняються також за ступенем важкості. Найбільш частими їх проявами є надмірна подразливість, нервозність, замкнутість, втрата апетиту, головний біль, швидка втомлюваність.

У випадках середньої важкості психічні порушення проявляються у вигляді істеричних реакцій, агресивності, тимчасової втрати пам’яті, депресії, підвищеної чутливості до шуму, патологічного страху, що переходить інколи в паніку, втрати відчуття реалій дійсності.

У важких випадках в уражених виникають порушення слуху, зору, мови, координації рухів, а також психомоторні розлади i ступор (заціпеніння).

Російські психологи, які працювали безпосередньо під час бойових дій у Чечні з російськими солдатами, класифікують психічні порушення подібно до того, як і американські спеціалісти.

У молодих російських солдатів у зоні бойових дій першочергово під час емоційного напруження, зумовленого не зовсім впізнаним страхом смерті, проявлялись дві первинні стресові реакції.

Стресова пошукова активність, направлена на „ознайомлення” з небезпекою. Солдати-новачки, по-різному усвідомлюючи це, протиставляють себе небезпеці смерті, принижуючи, заперечуючи її. В глибині свідомості вони ніби говорять: „Стріляйте – не влучите в мене!”, „Не боюсь я вас!”.

Інші солдати-новачки затверджували себе, свою індивідуальність, ніби кажучи: „Я неуразливий!”, „Я не боюсь!”. Ці форми можуть у різних сполученнях проявлятися в тих самих людей. У солдатів, схильних до стресової активності, при емоційному напруженні кров може підходити до лиця – вони „червоніють”.

Друга первинна стресова реакція – пасивність. Вона проявлялась в загальмованості дій з елементами скутості або розкутості, зменшення інтелектуальних дій, субдепресивностi, зниження здатності до розмови. У таких солдатів при емоційних напруженнях може виникати спазм судин обличчя – вони "блідніють" при стресі.

При адаптації до бойових стресорів вказана диференціація солдатів на активних i пасивних перестала бути помітною. Виникла помітність трансформації особистості, яка диференційована за шкалою: „конструктивність – деструктивність поведінки”.

Солдатів із деструктивною стресовою трансформацією особистості можна поділити на декілька підтипів. Нижче ми використаємо прийняті на чеченській війні жаргонні терміни. „Зламані”, „надломлені” – так їх називають офіцери, так i вони називають самі себе. Їм властиво постійне переживання нестерпного страху смерті. У деяких це почуття репресовано: у них – байдужість до життя і смерті. Інколи страх інвертується у безглузду сміливість. Це трапляється, як правило, у присутності інших людей, тобто є істероїдним.

Офіцери повідомляли, що „зламані” відчувають свою психологічну хворобливість i неповноцінність, схильність до самоствердження шляхом жорстокості i репресій по відношенню до слабих i беззбройних, наприклад, до місцевих жителiв-чеченцiв, до полонених. Проте, самостверджуючись таким чином, вони не зменшують почуття своєї неповноцінності, а лише заглиблюють його і набувають навичок жорстокості (ніби „Помста за себе!”, „За друга!”) у відношеннях зі слабкими, беззбройними людьми.

„Зламані” часто мають потребу то в усамітненні, то в спілкуванні. Схильні до вживання алкоголю (який легко знаходиться в зоні бойових дій) i наркотиків. Офіцери скаржаться на те, що їм приходиться прикладати великі зусилля, щоб примусити „зламаних” солдатів підтримувати особисту гігієну (митися, голитися, чистити одяг), регулярно харчуватися.

„Дурашливi”. Під час перебування в зоні боїв у них проявився потяг до неадекватних вчинків: до недотепних жартів, інфантильних дій. Вони часто без причини сміються, говорять невпопад. Офіцери повідомляли, що намагаються оберігати їх від участі у ризикованих, небезпечних бойових операціях, а при можливості відправляти їх у тил.

„Остервенiлi”, „озвiрiлi” за час боїв стали відрізнятися застійною злостивістю. Здійснюють неадекватні обставинам гіперагресивні вчинки по відношенню до інших солдатів, до старших за званням, місцевих беззбройних жителiв-чеченцiв i до полонених.

Агресивність, емоція злості звичайно посилюється при бойових діях і, згасаючі поза боєм, становляться в „остервенілих” застійними, розгальмованими. Такі солдати небезпечні і для оточуючих, і для себе (особливо, коли в руках у них зброя). Потрібно помітити, що особливо небезпечні ситуації були можливі, коли те чи інше стресове порушення особистості виникало в офіцерів, які керували молодими солдатами.

Висновки

Умови виконання бойових завдань, в тому числі і під час миротворчих місій, здійснюють великий психологічний вплив на психіку військовослужбовця. Уміння протистояти впливу негативних чинників бойової обстановки потребує наявності у військовослужбовців високих морально-психологічних і бойових якостей, бойової майстерності, високої нервово-психічної стійкості. Все це дозволяє регулювати свою поведінку відповідно до поставлених завдань, зберігати стійкість діяльності в умовах сучасного бою.

Таким чином, навіть чітка організація виконання бойових (миротворчих) завдань може бути малоефективною, якщо солдати в силу свого фізичного і психічного стану, не можуть брати участь у бойових діях. Тому немає нічого більш важливого для бойової готовності, ніж серйозне відношення військовослужбовців до свого військового обов’язку, їх бойового настрою та психологічної готовності. Тобто питання морально-психологічної підготовки військовослужбовців до майбутніх бойових дій набувають великого значення.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:

  •  визначаю ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому та даю загальна оцінка організації його проведення;
  •  зосереджую увагу на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;
  •  оголошую оцінки курсантів за заняття, відзначаю не тільки кращих, а й тих, хто має гірші результати;
  •  довожу оцінки;
  •  даю відповіді на запитання курсантів;
  •  довожу під запис завдання курсантам для подальшої самостійної роботи над темою заняття та командира групи з її організації;
  •  оголошую час і місце відпрацювання завдань (звітування за засвоєння матеріалів теми) тими курсантами, які були відсутні на занятті;
  •  записую завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі необхідності, зауваження щодо підготовки та дисципліни курсантів.

ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА – 5 хв.

1. Підвести підсумок заняття.

2. Відповісти на запитання курсантів.

3. Дати завдання курсантам для їх самостійної роботи.

Розробив:

“____”______________20_____ року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ

Протокол     від "30" серпня 2011 року №6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9361. Мікропроцесорна лабораторія Мікролаб КР580ІК80 1.21 MB
  Мікропроцесорна лабораторія Мікролаб КР580ІК80 Вступ Даний курс призначений для вивчення елементів апаратного і програмного забезпечення систем, побудованих на базі мікропроцесора KP580ІK80. У першому розділі дані загальні принципи побудови пристрої...
9362. Розробка принципової схеми гідро- та пневмоприводів і систем гідро пневмоавтоматики з раціональним вибором робочого середовища 208 KB
  Вступ Курсова робота з дисципліни Гідравліка, гідро- та пневмоприводи є необхідним практичним додатком до теоретичного курсу, а також підготовчим етапом до виконання курсового та дипломного проектування при розробці гідроприводу та пневмориводу мета...
9363. Разработка цифрового измерителя температуры 178.5 KB
  ТЕМА: Разработка цифрового измерителя температуры В качестве цифрового датчика температуры в схеме стенда используется цифровой датчик DS18B20 фирмы DallasSemiconductor (D1), который с помощью однопроводного интерфейса подключен к разряду 7 по...
9364. Минералы и горные породы - строительные материалы природы 101.5 KB
  Минералы и горные породы - строительные материалы природы. Минералы - природные тела, однородные по химическому составу и природным свойствам, образующиеся в глубинах и на поверхности Земли. Известно около 3000 видов минералов. Наиболее распрос...
9366. Технологический процесс ремонта, корпус пневмоцилиндра, дефектоскопия, электролитическое осаждение, механическая обработка, себестоимость, комплект технологической документации 438 KB
  Реферат Объектом разработки является технологический процесс ремонта корпуса пневмоцилиндра. Цель работы - усовершенствовать технологический процесс ремонта заданной детали, произвести необходимые расчеты, составить пояснительную записку, оформить т...
9367. Учет основных средств ООО Транс сервис 632.5 KB
  Введение Развитие различного вида предпринимательства сопровождается возрастанием роли бухгалтерской информации в управлении, контроле и анализе предпринимательской деятельности. Своевременность ее получения, соответствующее качество и достоверность...
9368. Устройство дистанционного управления 112.5 KB
  Устройство дистанционного управления Исходные данные: Микроконтроллер осуществляет прием кодовых последовательностей от пульта дистанционного управления, дешифрацию команд и управление 8-ю устройствами по принципу вкл/выкл. Обеспечить индикацию сост...
9369. Повышение уровня проходимости амфибийно-вездеходных транспортных средств путем использования нетрадиционных пневмодвижителей сверхнизкого давления 255 KB
  Повышение уровня проходимости амфибийно-вездеходных транспортных средств путем использования нетрадиционных пневмодвижителей сверхнизкого давления Общая характеристика работы. Актуальность темы диссертации определяется необходимостью разработк...