38178

Ідеологічна і психологічна боротьба у міжнародних конфліктах на початку ХХ століття

Лекция

Политология и государственное регулирование

На початку 90х років поняття інформаційна війна зявилося в США й активно увійшло в загальносвітову практику. В США Японії Німеччині Франції Ізраїлі та інших країнах пильна увага приділяється інформації яка по праву вважається одним з головних факторів володіння сучасним світом. В єдиній доктрині протиборства в сфері управління і зв'язку яка була розроблена комітетом начальників штабів військових сил США термін інформаційна війна визначається як сукупність заходів що вживаються з метою досягнення інформаційної перемоги над...

Украинкский

2013-09-27

103.5 KB

4 чел.

10

PAGE  10

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                           О.В. БОЙКО

“____” __________________ 20__ року

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

проведення практичного заняття з навчальної дисципліни

«Політологія»

Т Е М А                   Тема№17: «Психологічна боротьба на інформаційному рівні»

Заняття №3: «Ідеологічна і психологічна боротьба у міжнародних конфліктах на початку ХХ століття»

Час: 2 години

Мета заняття:

1. Закріпити знання, одержані курсантами (студентами) в процесі самостійної роботи над навчальною, методичною і науковою літературою;

2. Сформувати у курсантів навички пошуку, узагальнення, критичного аналізу навча1льного матеріалу, вміння висувати і захищати свої погляди з питань, що розглядаються;

3. Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності;

4. Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності;

5. Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

з/п

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час

(хв.)

1.

Вступна частина

до 10

2.

Основна частина

70

Обговорення питання №1 “Інформаційні конфлікти у сфері міжнародної політики напередодні Другої світової війни”

35

3

Обговорення питання №2 “Форми і методи інформаційного впливу 1-шої половини ХХ століття та Другої світової війни”

35

4.

Заключна частина

10

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

1. Актуальні проблеми реалізації політики національної безпеки України в оборонній сфері. Вип. 27 / За заг. ред. В. П. Горбуліна. – К.: ДП „НВЦ „Євроатлантикінформ”, 2006. – 192 с.

2. Конституція України (зі змінами відповідно до Закону України „Про внесення змін до Конституції України” № 2222-IV від 8 грудня 2004 року). – Харків: „Парус”, 2006.

3.Національна безпека України, 1994 - 1996 рр. – К.: НІСД, 1997. – 197 с.

4. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.

5. Політологія: підручник для курсантів вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України / За заг. ред. В. Ф. Смолянюка. – 1-е видання. - Вінниця: Нова книга, 2002 р. – 446 с.

6. Закон України Про внесення змін до Закону України „Про оборону України” // Народна армія. – 2000. – 28 листопада.

7. Про воєнну доктрину України: Указ Президента України // Армія України. – 2004. – 22 червня.

8. Про основні напрями зовнішньої політики України: Постанова Верховної Ради України // ВВРУ - № 37.

9. Советская Военная Энциклопедия: [в 8 томах]. – М.: Воениздат, 1878. – Т. 5 – 688 с.

10.Дедченко В. П., Кохно В. Д. Воєнна безпека як категорія воєнної науки та складова національної безпеки України // Наука і оборона. – 2000. - № 2. – С. 3 -

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук, Інтернет (за потребою)

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять.

Оголосити тему заняття, її актуальність та зв'язок з іншими темами, мету та навчальні питання, які будуть розглянуті. Особливу увагу на занятті необхідно звернути на те, що існує об'єктивна потреба в оволодінні всім офіцерським складом загальними поняттями про психологію спілкування у військовому колективі, а також розкрити сутність, функції та структура спілкування, показати шляхи оптимізація спілкування у військовому середовищі із метою якісного використання цих знань в подальшій діяльності військового керівника

Вивчення соціально-психологічних явищ і процесів у військових колективах - один з найбільш складних і відповідальних напрямів діяльності командира підрозділу, органів по роботі з особовим складом. Формування здорового морально-психологічного клімату у військових колективах, підтримання статутного порядку і дисципліни, правильно організована індивідуальна виховна робота з особовим складом - головні чинники профілактики злочинів і подій. У військових колективах командир спільно з офіцерами гуманітарних структур повинен вирішувати завдання діагностики, корекції і формування їх соціально-психологічних характеристик. Головною метою його роботи є оптимізація спільної військової діяльності, міжособистісних взаємин, а також морально-психологічного стану окремих військовослужбовців. Тільки у тісній взаємодії командирів підрозділів з офіцерами з гуманітарних питань, з медичними працівниками можливе вирішення завдань, що стоять перед нами.

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Інформаційно-психологічна боротьба велась у всіх війнах та протистояннях людства. Її зміст в основному складали дії протилежних сторін з поширення дезинформації або тенденційної інформації для впливу на оцінки, наміри та орієнтацію населення, особового складу військових сил та осіб, які приймають рішення, з метою формування громадської думки на користь діючої сторони.

Тому не дивно, що вже в давнину полководці, мислителі відзначали важливість досягнення перемоги без бою. Вже тоді використовувались засоби впливу на ворога шляхом дезинформації, погроз, залякування. Ще більш досконалими вони стають в Ордені єзуїтів у першій половині ХVІ ст. У творах та діяльності західних полководців і воєнноначальників - Наполеона, Клаузевіца, Жофа, російських - Суворова, Кутузова, Мілютіна, Міхневича та інших є чимало повчального щодо використання інформації для досягнення поставленої мети у війні.

Аналіз впливу інформаційного протистояння на сучасні міжнародні відносини, що пропонується в даній статті, дозволяє зробити висновки щодо покращення інформаційної безпеки в державах світу в ХХІ столітті.

Шляхи пропонованого аналізу, тобто його завдання, можна позначити таким чином: 1) розгляд основних питань інформаційного протиборства в ХХ - ХХІ століттях; 2) розкриття природи сучасних війн і локальних конфліктів, їх особливостей та технологічних можливостей, 3) аналіз сучасної геополітики крізь призму міжнародного інформаційного протиборства та її вплив на формування нової системи інформаційної безпеки, ведення інформаційних війн на геополітичній арені в сучасних міжнародних відносинах.

Вперше поняття "інформаційна війна" було введене в 1985 році в Китаї [1]. В основу теоретичних підходів китайських фахівців у галузі інформаційного протиборства покладені погляди давньокитайського військового діяча Сунь-цзи (V ст. до н. е.). Він першим аргументував необхідність інформаційного впливу на супротивника. В своєму "Трактаті про військове мистецтво" Сунь-цзи відмічав: "У всякій війні, як правило, найкраща політика зводиться до захоплення держави цілісною... Здобути сотню перемог у боях - це не край мистецтва. Підкорити суперника без бою - ось вінець мистецтва" [2].

Особливо посилилася роль засобів масової інформації в тотальних і локальних війнах ХХ століття. Помітних кількісних та якісних змін інформаційна боротьба почала зазнавати відтоді, як почалось створення єдиного інформаційного простору.

Сучасна науково-технічна революція спричинила справжній переворот в інформаційній боротьбі. Більш активно й глобально почали проводитись психологічні операції, інтенсивніше впроваджуватися нові інформаційні технології. Наочною ілюстрацією цьому є війни та воєнні конфлікти останніх десятиріч ХХ століття і початку ХХІ століття. Їх аналіз зі всією очевидністю свідчить про те, що хід та кінець воєнних дій будь-якого масштабу в сучасному світі визначається мистецтвом ведення інформаційної боротьби. На початку 90-х років поняття "інформаційна війна" з'явилося в США й активно увійшло в загальносвітову практику [3].

Сьогодні все більше сил і засобів залучаються до інформаційної боротьби, все більш масштабними стають її наслідки. В США, Японії, Німеччині, Франції, Ізраїлі та інших країнах пильна увага приділяється інформації, яка по праву вважається одним з головних факторів володіння сучасним світом.

"Глобальний масштаб і радикальність змін, які відбуваються в наші дні в політичній, економічній, духовній сферах життя світового суспільства, у сфері воєнної безпеки, дозволяють висунути припущення про формування нової системи міжнародних відносин, яка відмінна  від тих, що функціонували протягом завершального століття, навіть починаючи з класичної Вестфальської системи "[4].

Отже, розвиток інформаційних технологій веде до глобальних змін в політичній, економічній, військовій та культурній сферах. На думку західних і вітчизняних політологів, це призведе в першій чверті ХХІ століття до кардинальних змін самого способу протиборства в міжнародних відносинах.

Інформаційне протиборство було й залишається супутником міждержавного спілкування, і його учасники не схильні оголошувати реальні витрати на покращання власного іміджу й дискредитації протилежної сторони.

Останнім часом часто використовується поняття "інформаційна безпека" й даються різні його визначення. На думку декана школи інформаційної війни і стратегії при Вашингтонському університеті національної оборони Д. Еджера, яку він висловив у швейцарському журналі "Джеймс інтернешнл діфенс рев'ю", саме поняття і концепція "інформаційної війни" залишаються предметом жвавої дискусії  у військових та наукових колах Заходу.

Проте західні фахівці вже однозначно назвали інформаційну війну найвищою формою інформаційного протиборства. В єдиній доктрині протиборства в сфері управління  і зв'язку, яка була розроблена комітетом начальників штабів військових сил США, термін "інформаційна війна" визначається як сукупність заходів, що вживаються з метою досягнення інформаційної перемоги над суперником шляхом впливу на його інформаційні системи, процеси, комп'ютерні мережі, громадську та індивідуальну свідомість та підсвідомість населення й особового складу військових сил при одночасному захисті свого інформаційного середовища [5].

Таким чином, у даному понятті об'єднані два види інформаційної боротьби - інформаційно-технічний та інформаційно-психологічний.

У розроблюваній на Заході концепції інформаційної війни значна увага приділяється поширенню через інформаційні канали суперника або інші канали світового інформаційного простору дезинформації або тенденційної інформації.

"Інформаційна війна" є широким та багатогранним поняттям. Так, сьогодні деякі фахівці з питань інформаційної безпеки, виділяють такі її аспекти, як діяльність добродійних міжнародних фондів, клубів, сект; використання у відповідних цілях нейролінгвістичного програмування тощо.

Події в Перській затоці в січні 1991 року, Югославії у 1999 році, а також перша і друга "чеченські кампанії" в Росії, внесли нові риси в уявлення про війни сучасного інформаційного суспільства.

"Війна в зоні Перської затоки може бути визначена як перша повномасштабна війна нового етапу в функціонуванні військових сил в умовах створення глобального інформаційного простору"[6]. На думку З. Бзежинського даний конфлікт "продемонстрував наступ Pax Americana, внаслідок якого стало зрозуміло, що світу доведеться погодитися з м'якою американською гегемонією" [7]. При проведенні США воєнних акцій ступінь їх відкритості визначався не незмінними принципами, а кон'юнктурою з використанням "м'якої військової цензури" [8].

"Буря в пустелі" теж не є випадком. Американські військові, використовуючи "м'яку цензуру", фактично вилучили з інформаційного поля повідомлення, в яких виправдовувалась протилежна сторона. Окрім того, "Буря в пустелі" стала першою в історії війною в прямій телетрансляції.

Російські військові, в свою чергу, змогли налагодити ефективний інформаційний супровід лише під час другої чеченської кампанії.

В ході агресії проти Югославії інформаційні операції змогли забезпечити необхідний результат - сприяти фактичній капітуляції сербських збройних сил.

Американські військові навіть жартують з цього приводу: "Ми не почнемо вигравати війну, поки про це не передадуть по CNN" [8].

Найбільш криваві за всю сучасну історію людства терористичні акти в США 11 вересня 2001 року наочно продемонстрували інформаційну загрозу, яку приховує в собі сучасне телебачення. Мільйони людей на екранах домашніх телевізорів змогли спостерігати в прямому ефірі по CNN авіаційні терористичні акти та одночасно були об'єктами комплексного інформаційного впливу терористів.

Вплив інформаційних технологій, крім воєнних операцій, наочно демонструють події в економічній та фінансовій сферах. Штучне створення економічних криз, які мали місце в Азії та Росії в 1998 році, можна сміливо прирівнювати до стратегічних інформаційних операцій. Прикладами інформаційних воєн також є: "стрибок" цін на нафту в 2000 році, боротьба з євровалютою, яка призвела в тому ж 2000 році до її нестабільних котирувань. Не можна не погодитися з висловом доктора політичних наук І.М. Панаріна: "Кінець ХХ століття характеризується тим, що світова фінансова система є головною ареною глобального інформаційно-психологічного протиборства між провідними державами світу " [9].

Досить сильна залежність суспільства від засобів масової інформації в сучасну епоху глобалізації несе як позитивні наслідки - зростання загального інформування й комунікабельності населення Землі, так і негативні. Сильна залежність від ЗМІ народжує новий вид зброї масового ураження - інформаційну зброю. Ядерна зброя як фактор стабілізування та домінування відходить на другий план, їй на зміну приходить зброя інформаційна, яка дозволяє реально управляти  державами. Таким чином, інформаційне протиборство змінює уявлення про те, що таке супердержава.

США серйозно готувалися до сучасного інформаційного протиборства. Про це свідчить той факт, що в американських військово-політичних колах проводилась повномасштабна робота в цьому напрямку. Її відправною точкою прийнято вважати 21 грудня 1992 року, коли з'явилась директива Міністерства оборони США Т 3600.1 під назвою "Інформаційна війна". У 1993 році в директиві комітету начальників штабів № 30 вже були викладені основні принципи ведення інформаційних воєн і в 1995-у - Статут ВС США FM 100-6 ("Інформаційні операції"). Крім того, окремі аспекти інформаційного протиборства регулювались періодично поновлюваним Статутом ВС США FM - 31 ("Психологічні операції").

В середині 1990-х років посади офіцерів з питань інформаційної війни (Infowar officers), введені в сухопутних військах, на флоті й ВПС США. У червні 1995 року Національний університет оборони у Вашингтоні здійснив випуск першої групи фахівців у галузі інформаційної війни.

Починаючи з 1994 року в США регулярно проводяться офіційні наукові конференції з "інформаційної війни" за участю видатних представників військово-політичного керівництва країни. З цією метою створений і функціонує центр інформаційної стратегії і політики, метою якого є вивчення можливостей використання інформаційних технологій у воєнних конфліктах у ХХІ столітті. У період з січня по червень 1995 року в США була проведена командно-штабна військова гра (КШВГ) за участю представників всіх силових структур. Її мета полягала в розробці концепції стратегічної інформаційної війни.

У 1997 році з'явилось таке визначення інформаційної війни: "Дія, яка ужита для досягнення інформаційної переваги в інтересах національної стратегії і яка здійснюється шляхом впливу на інформацію та інформаційні системи суперника при одночасному захисті власної інформації і своїх інформаційних систем ".

22 жовтня 1998 року Комітет начальників штабів ВС США видав доктрину інформаційних операцій (Joint Doctrine of information operation). У доктрині вперше підтверджується факт підготовки американців до проведення наступальних інформаційних операцій. Раніше Пентагон підкреслював, що заходи США в інформаційній сфері будуть носити виключно оборонний характер.

У доктрині передбачається вірогідність проведення наступальних інформаційних операцій не тільки у воєнний, але й у мирний час. При цьому представники США, коментуючи ці положення, стверджують, що використання наступальної інформаційної зброї буде проводитися при повному дотриманні відповідних міжнародних норм та договорів. Але на сьогодні подібні міжнародні угоди або відсутні, або знаходяться на ранніх стадіях опрацювання.

У доктрині інформаційних операцій США виділяються чотири основні категорії використання інформації проти людського інтелекту [10] :

- операції проти волі нації;

- операції проти командування суперника;

- операції проти ворожих військ;

- операції проти національних культур.

Однією з вимог ефективного використання ЗМІ США в конфліктах останніх десятиріч є те, що в управлінні інформаційно-психологічними акціями використовуються американські військово-політичні керівники найвищого рівня.

У США рішення про проведення інформаційно-психологічних операцій приймає президент. Робить він це на основі рекомендацій та розробок, які готує Рада національної безпеки (РНБ), вона ж здійснює загальне керівництво інформаційно-психологічним забезпеченням [11].

У 2000 році президент Б. Клінтон підписав директиву № 68, мета якої - "впливати на зарубіжну аудиторію таким чином, щоб це благотворно позначалося на досягненні цілей, які стоять перед американською зовнішньою політикою".

Розроблювачами програми під назвою "Міжнародна народна дипломатія" є Держдепартамент США, Міністерство оборони, ЦРУ, деякі інші держструктури. Дана програма орієнтована не тільки на зарубіжну, але й на внутрішню аудиторію - цей факт частина громадськості США розцінила як "промивання мозку". Наприклад, Сет Акерман з асоціації газетних видань "За чесну та правдиву інформацію" вважає, що "коли зовнішня політика Клінтона не приймається на "ура" за кордоном, президент одразу ж починає вдаватися до пропаганди" [12].

Але ж  не можна ні в якому разі вважати, що США цілком захистили себе від інформаційного впливу. Фахівці виділяють такі уразливі точки в інформаційному полі США [13] :

- оскільки США є відкритим суспільством, вони неспроможні вводити жорсткі методи контролю над інформаційними системами;

- незрозумілі політичні та юридичні аспекти інформаційних воєн;

- американський плюралізм не дозволяє розробити єдину політику в сфері стратегії інформаційних воєн;

- за будь-якого рівня технічного розвитку метою інформаційної війни залишається людина, але навряд виконавчі структури мають дійсно досвідчених людей, щоб вплинути на зміну дискурсів в іншій країні.

Використання засобів інформаційної війни припускає урахування структури та особливостей ЗМІ супротивника. Головна проблема полягає у визначенні того, як з більшою ефективністю можна впливати, спрямовуючи необхідну інформацію в ЗМІ суперника:

- безпосередньо через пряму телерадіотрансляцію, пресу;

- непрямо - через глобальні інформаційні системи;

- через працівників посольств, співробітників спецслужб, журналістів, вчених та ін.

На думку американських політологів, технологія ведення інформаційних воєн несе основну загрозу для об'єкта впливу в тому, що країна-ціль може усвідомити цей "вплив" дуже пізно, а це дає певний виграш тому, хто першим завдає удару. "Спроба ввести в оману командування протилежної сторони є вагомим компонентом інформаційної війни" [14]. Звідси виходить, що у ХХІ столітті фахівці з ведення інформаційного протиборства повинні бути зорієнтовані на створення фальшивої реальності. Бо, по суті, "психологічні операції спрямовані на зміну ворожої орієнтації в короткочасовому й довгочасовому планах шляхом модифікування ворожого прийняття рішень та впливу на дії суперника" [15].

Сучасна ідеологія інформаційних воєн базується на символічному сприйнятті світу, тому інформація дуже швидко з віртуальної субстанції перетворюється на матеріальну. Достатньо будь-яку подію, навіть вигадану (дезинформацію) змоделювати, передати в ЗМІ, й інформація, матеріалізуючись, починає справляти вплив, тобто діяти.

Інформаційні війни стали аксіомою сучасних міжнародних відносин і дозволяють дуже ефективно, із залученням малих фінансових та людських ресурсів добиватися цілей: все залежить від ступеня професіоналізму реалізаторів інформаційних операцій.

Таким чином, інформаційна війна зараз - це основна форма протиборства між державами, тому висновок напрошується сам собою: у ХХІ столітті, через свою ефективність інформаційні війни будуть використовуватися як головний інструмент впливу на міжнародні відносини. Відстоювати свої позиції в інформаційному протиборстві буде набагато легше тим країнам, які матимуть гармонійно розвинуте й тому захищене інформаційне суспільство.

Розробив:

“____”______________20____ року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ

Протокол     від "30" серпня 2011 року №6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28344. Право собственности хозяйственных товариществ и обществ 14.59 KB
  товариществами и обществами признаются коммерческие организации с разделенными на доли учредителей уставным капиталом. товарищами или обществами в процессе его деятельности принадлежит ему на праве собственности. общества могут создаваться в форме акционерного общества общества с ограниченной или дополнительной ответственности. Участники ООО не отвечают по его обязательствам и несут риск убытков общества лишь в пределах стоимости внесенных ими вкладов.
28345. Понятие, субъекты, объекты и содержание права собственности кооперативов 14.75 KB
  Субъектом права собственности кооператива является каждая кооперативная организация признаваемая юр. лицом независимо от вида кооператива. К производственным кооперативам относятся кооперативы в сферах производства и оказания услуг и сельскохозяйственные кооперативы. Примером потребительского кооператива является и потребительское общество осуществляющее в интересах пайщиков заготовительную торговую и др.
28346. Субъекты, объекты и содержание права гос. собственности 13.58 KB
  собственности. собственности и муницип. собственности является ее публичный характер. государственной собственности являются: РФ ее субъекты.
28347. Право муниципальной собственности: понятие, содержание, субъекты и объекты 13.86 KB
  Право муниципальной собственности: понятие содержание субъекты и объекты. Муниципальная собственность – имущество принадлежащее на праве собственности муниципальным образованиям: городским сельским поселениям. Муницип. Муницип.
28348. Право собственности государственных и муниципальных унитарных предприятий 13.68 KB
  Муниципальные и унитарные предприятия относятся к государственным предприятиям в которых контрольный пакет акций принадлежит государству и находятся на его балансе. Унитарные предприятия передаются государством в полное хозяйственное владение трудовому коллективу. При этом государство не несет никакой ответственности за деятельность созданного им предприятия. Унитарные и МП относятся к государственным бюджетным предприятиям.
28349. Право собственности общественных и религиозных организаций 14.77 KB
  Право собственности общественных и религиозных организаций. Круг субъектов права собственности общественных организаций достаточно широк: это общественные организации общественные движения общественные фонды общественные учреждения органы общественной самодеятельности. Субъектами же права собственности могут выступать лишь общественные объединения обладающие правами юридического лица. Основаниями приобретения права собственности общественных объединений являются: вступительные и членские взносы добровольные взносы и пожертвования...
28350. Наименование места происхождения товара и его гражданско-правовая охрана 14.46 KB
  Наименование места происхождения товара и его гражданскоправовая охрана. Наименование места происхождения товара – обозначение представляющее собой либо содержащее современное или историческое наименование страны населенного пункта местности другого географического объекта или производное от такого наименования и ставшее известным в результате его использования в отношении товара особые свойства которого исключительно или главным образом определяются характерными для данного географического объекта природными условиями и или людскими...
28351. Личные неимущественные права: понятие и виды 14.19 KB
  Личные неимущественные права: понятие и виды. Личные неимущественные права в гражданскоправовом смысле представляют собой урегулированные нормами права связи между определенными субъектами по поводу личных неимущественных благ это субъективные права граждан возникающие вследствие регулирования нормами гражданского права личных неимущественных отношений не связанных с имущественными. При характеристике личных неимущественных прав как субъективных гражданских прав необходимо отметить что эти права являются правами строго личного характера....
28352. Право на защиту чести, достоинства и деловой репутации 14.91 KB
  Гражданин вправе требовать по суду опровержения порочащих его честь достоинство и деловую репутацию сведений если распространивший такие сведения не докажет что они соответствуют действительности Порочащими являются такие не соответствующие действительности сведения содержащие утверждения о нарушении гражданином действующего законодательства или моральных принципов которые умаляют его честь и достоинство. Под распространением сведений порочащих честь и достоинство граждан следует понимать опубликование таких сведений в печати...