38199

Аерократія та ефірократія

Лекция

Политология и государственное регулирование

Мондіалістські центри мали своїх кореспондентів і в Москві. Ключовою постаттю був академік Гвішіані, директор Інституту Системних Досліджень, який був чимось подібним до філіалу “Трілатераля”

Украинкский

2014-06-10

36.03 KB

5 чел.

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Прим. № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри _________________________________

(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

"___" ______________ 20___ року

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення семінарського заняття

\

           з навчальної дисципліни 

«Політологія»

                                                       

Т Е М А  № 8: Сучасні геополітичні школи

Заняття 2:

Аерократія та ефірократія

Час:   2   години

Навчальна мета:

1. Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.

2. Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.

3. Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

     

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

з/п

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час

(хв.)

1.

Вступна частина

до 10

2.

Основна частина

70

Заслуховування доповіді

до 10

Обговорення (відпрацювання) першого питання: «Мондіалізм»

до 60

3.

Заключна частина

10

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

                    

1. Клаузевиц К. О войне. Пер. с нем. – М., 1997. – С. 56

2. Макиавелли Н. О военном искусстве – М.: Воениздат, 1995. – С. 39.

3. Энгельс Ф. Армия // Маркс К., Энгельс Ф., Соч. – 2-е изд. – Т. 14. – С.

4. Ленин В. И. Задачи революционной молодежи: Полн. собр. соч. – Т. 7. – С. 344.

5. Закон України „Про Збройні Сили України” // Законодавство України з питань військової сфери. Збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К.: „Азимут – Україна”. – 2003. – С. 108.

6. Закон України „Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – С. 351.

7. Воєнна доктрина України // Національна безпека і оборона. – 2004. – №8. – С. 2 – 7.

8. Головаха Є. І. Стратегія соціально-політичного розвитку України. – К., Абрис, 1995. – С. 46.

10. www.politik.org.ua

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

  1.  прийняти рапорт командира групи і привітатися з курсантами;
  2.  перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
  3.  перевірити  форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
  4.  при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
  5.  нагадати тему і основну проблематику заняття, його основні питання (завдання);
  6.  зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути  в результаті заняття;
  7.  визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні вправ у польовому навчальному центрі, подальшій офіцерській службі тощо;
  8.  визначити час роботи на кожному навчальному місці та порядок їх зміни (при необхідності);
  9.  визначити порядок  отримання оцінки за виконання окремих  завдань та за заняття в цілому;
  10.  встановити порядок і правила проведення даного заняття;
  11.  довести (нагадати) заходи безпеки (при необхідності).

- може проводитися, у разі необхідності, усне, комп’ютерне  опитування або письмова летючка для перевірки засвоєння матеріалів минулої теми.

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Концепція  “мондіалізму” виникла задовго до остаточної перемоги Заходу в холодній війні. Зміст мондіалізму зводиться до  неминучості повної планетарної інтеграції, переходу від чисельності держав, народів, націй і культур до уніформного світу – One Word.

Витоки цієї ідеї можна розглянути в даних утопічних і схоластичних рухах, які беруть свій початок у середньовіччі і, далі, у глибокій стародавності. В її основу покладено уявлення, що в якийсь кульмінаційний момент історії станеться збирання всіх народів землі у єдиному Царстві, яке не буде більше знати протиріч, трагедій, конфліктів і проблем, властивих звичайній земній історії.

Крім чисто містичної версії мондіалістської утопії існували і її раціоналістичні версії, однією з яких можна рахувати вчення про “Третю Еру” позитивіста Огюста Конта чи гуманістичну есхатологію Лессінга. Мондіалістичні ідеї були властиві частіше всього помірним європейським і особливо англійськими соціалістами (деякі з них були об’єднані в “Фабіанське суспільство”).

Про єдину Світову Державу вели мову і комуністи. З другого боку, аналогічні мондіалістські організації створювалися починаючи з кінця ХІХ століття і значними фігурами у світовому бізнесі – наприклад, сером Сесілом Роудсом, який організував групу “Круглий Стіл”, члени якої повинні були “сприяти встановленню системи безперешкодної торгівлі у всьому світі і створенню єдиного Світового Уряду”. Часто соціалістичні мотиви переплітались з ліберал – капіталістичними, і комуністи були сусідами в цих організаціях з представниками крупного фінансового капіталу. Всіх  об’єднала віра в утопічну ідею об’єднання планети.

Показовим є те , що такі відомі організації як Ліга Націй, пізніше ООН і ЮНЕСКО були продовженням саме таких мондіалістських кіл, які мали великий вплив на світову політику. На протязі ХХ століття ці мондіалістські організації, які уникали зайвої реклами, і часто такі, що мали “таємний характер, застосовували багато назв. Існував “Універсальний рух за світову конфедерацію” Гаррі Девіса, “Федеральний Союз” і навіть “Хрестовий похід за Світовий Уряд” (організований англійським парламентарем Генрі Асборном в 1946 році).

З зосередженням всієї концептуальної і стратегічної влади над Заходом в США, саме ця держава стала головним штабом мондіалізму, представники якого утворили паралельну владі структуру, що складається з радників, аналітиків, центрів стратегічних досліджень. Так  склалися три основні мондіалістські організації, про саме існування яких громадськість Заходу взнала лише відносно недавно. На відміну від офіційних структур ці групи користувалися значно більшою свободою проектування і досліджень процедур, що регламентують діяльність  комісій ООН і т.п.

Перша “Рада з міжнародних відносин “(Council on Foreign Relations, скорочено C.F.R.). Її творцем був видатний американський банкір Морган. Ця неофіційна організація займалась розробкою стратегії в планетарному масштабі, причому кінцевою метою вважалась повна уніфікація планети і утворення Світового Уряду. Ця організація виникла ще в 1921 році як філія “Фонду Карнегі за вселенський світ” , і всі високопоставлені політики, які брали в ній участь приєднувалися до мондіалістських поглядів на майбутнє планети. Так як більшість членів C.F.R. були одночасно і високопоставленими дигнитаріями шотландського масонства, то можна уявити, що їх геополітичні проекти мали і якийсь гуманістично-містичний вимір.

В 1954р. була створена друга мондіалістська структура – Більдебергський Клуб чи Більдебергська група. Вона об’єднала вже не тільки американських аналітиків, політиків, фінансистів і інтелектуалів, але і їх європейських колег. З американської сторони вона була представлена виключно членами C.F.R. ³ розглядалась як її міжнародне  продовження.

У 1973 р. активісти Більдебергської групи була створена третя важлива мондіалістська структура – “Трьохстороння комісія” чи “Трилатераль” (Trilateral). Вона очолювалась американцями, які входили до складу C.F.R. Більдебергської групи і мала окрім США, де розташована її штаб - квартира (адреса – 345 East 46th street, New York), ще дві штаб – квартири  в Європі та Японії. “Трьохсторонньою” комісія названа з фундаментальних геополітичних міркувань. Вона покликана об’єднати під егідою атлантизму і США три “великих простори” і лідируючих в технічному розвитку і ринковій економіці :

1. Американський простір, який включає в себе Північну та Південну Америки.

2. Європейський простір.

3. Тихоокеанський простір, який контролює Японія.

На чолі найважливіших мондіалістських груп – Більдерберга і Трилатераля – стоїть високопоставлений член C.F.R. крупний банкір Девід Рокфелер, власник “Чейз Манхеттен банк”. Крім нього в самому центрі всіх мондіалістських проектів стоять незмінні аналітики, геополітики і стратеги атлантизму Збігнєв Бжезінський і Генрі Кісінджер. Туди ж входять і відомий Джордж Бол, а також учениця Збігнєва Бжезінського – Держсекретар США Мадлен Олбрайт.

Основна лінія всіх мондіалістських проектів полягає в переході до єдиної світової системи, під стратегічним домінуванням Заходу і “прогресивних”, “гуманістичних”, “демократичних” цінностей. Для цього формувалися паралельні структури, які складалися з політиків, журналістів, інтелектуалів, фінансистів, аналітиків тощо, які повинні були підготувати грунт перед тим, як цей мондіалістський проект Світового Уряду зміг би бути представлений широко, так як  без підготовки він наштовхнувся би на могутній опір народів і держав, не бажаючих розчиняти свою самобутність в планетарному melting pot.

Мондіалістський проект, що розробляється і проводиться цими організаціями, не був однорідним. Існували дві його версії, які, методами, що розрізняються, повинні були теоретично привести до однієї і тієї ж мети.

3.2. Теорія конвергенції

Перша найбільш пацифістська і “примирювальна” версія мондіалізму відома як “теорія конвергенції”. Розроблена в 70 – і роки в надрах C.F.R. групою “лівих” аналітиків під керівництвом Збігнева Бжезінського, ця теорія припускала можливість подолання ідеологічного дуалізму холодної війни через створення нового культурно – ідеологічного типу цивілізацій, який був би проміжним між соціалізмом і капіталізмом, між чистим атлантизмом і чистим континенталізмом.

Марксизм Рад розглядався як перепона, яку можна подолати, перейшовши до його поміркованої, соціал-демократичної версії  через відмову від тез “диктатури пролетаріату”, “класової боротьби”, “націоналізації засобів виробництва” і “відміни приватної власності”. У свою чергу, капіталістичний Захід повинен був би обмежити свободу ринку, ввести часткове державне регулювання економіки і т.п. Спільність ж культурної орієнтації могла би бути знайдена в традиціях Просвітництва і гуманізму, до яких зводяться і західні демократичні режими, і соціальна етика комунізму (у його пом’якшених соціал-демократичних версіях).

Світовий Уряд, який міг би з’явитися на підставі “теорії конвергенції”, планувався як допуск Москви до атлантичного управління планетою разом з Вашингтоном. У цьому випадку починалась епоха всезагального миру, холодна війна закінчувалась би, народи змогли би скинути тягар геополітичної напруги.

Важливо провести тут паралель з переходом технологічних систем від “талассократії” до “ефірократії” : мондіалістські політики починали розглядати планету не очима жителів західного континенту, оточеного морем (як традиційні атлантисти), але очима “астронавтів на космічній орбіті”. У такому випадку їх погляду був представлений дійсно One World, Єдиний світ.

Мондіалістські центри мали своїх кореспондентів і в Москві. Ключовою постаттю був академік Гвішіані, директор Інституту Системних Досліджень, який був чимось подібним до філіалу “Трілатераля” в СРСР. Але особливо успішною була їх діяльність серед крайніх лівих партій в Західній Європі, які у своїй більшості стали на шлях “єврокомунізму” – а це і вважалось концептуальною базою для глобальної конвергенції.

Теорії конвергації були тією ідеологічною основою, на яку посилалися Михайло Горбачов і його радники, які здійснювали перебудову. При цьому за декілька років до початку радянської перебудови аналогічний проект почав реалізуватися в Китаї, з яким представники “Трьохсторонньої комісії” встановили тісні відносини з кінця 70-х. Але геополітичні долі китайської і радянської “перебудов” були різними. Китай наполягав на “справедливому розподілі ролей і на відповідних зсувах в ідеології Заходу в бік соціалізму. СРСР пішов по шляху поступок значно далі.

3.3. Геополітики – Френсіс Фукуяма і Жак Атталі

Після розпаду СРСР і перемоги Заходу “атлантизму” мондіалістські проекти повинні були або відмерти, або змінити свою логіку.

Новою версією мондіалізму в пострадянську епоху стала доктрина Френсіса Фукуями, який опублікував на початку 90-х програмну статтю - “Кінець Історії”. Її можна розглядати як ідейну базу неомондіалізму. Фукуяма пропонує наступну версію історичного  процесу. Людство від темної епохи “закону сили” і “нераціонального менеджування соціальної реальності” рухалось до найбільш розумного і логічного ладу, який втілений в капіталізмі, сучасній західній цивілізації, ринковій економіці і ліберально – демократичній ідеології. Історія і її розвиток тривав тільки за рахунок нераціональних факторів, які мало помалу поступались місцем законам розуму, загального грошового еквіваленту всіх цінностей і т.п.

Падіння СРСР знаменує собою падіння останнього бастіону  “ірраціоналізму”. З цим пов’язано закінчення Історії і початок особливого планетарного існування, яке буде проходити під знаком Ринку і Демократії, які об’єднають світ в злагоджену раціонально функціонуючу машину. Такий Новий Порядок, хоча і базується на універсалізації чисто атлантистської системи, виходить за рамки атлантизму, і всі регіони світу починають переорганізовуватися по новій моделі, навколо його найбільш економічно розвинутих центрів. Аналог теорії Фукуями є і серед європейських авторів. Так, Жак Атталі, що був довгі роки особистим радником президента Франції Франсуа Міттерана, а також деякий час директором Європейського Банку Реконструкції і Розвитку, розробив подібну теорію у своїй книзі “Лінії Горизонту”. Атталі вважає, що на даний час настає третя ера – “ера грошей”, які є універсальним еквівалентом цінностей, так як, прирівнюючи всі речі до матеріального цифрового вираження, з ними досить просто вправлятися найбільш раціональним чином. Такий підхід сам Атталі пов’язує настанням месіанської ери зрозумілої в іудейсько-кабалістичному контексті (детальніше цей аспект він розвиває в другій книзі, яка спеціально присвячена месіанству – Він прийде”). Це відрізняє його від Фукуями, який залишається в рамках суворого прагматизму і утилітаризму.

Жак Атталі пропонує свою версію майбутнього, яке “вже настало”. Домінування на всій планеті єдиної ліберально – демократичної ідеології і ринкової системи разом з розвитком інформаційних технологій приводить до того, що світ стає єдиним і однорідним, геополітичні реальності, які домінували на протязі усієї історії, у “третій ері” відступають на задній план. Геополітичний дуалізм відміняється. Але єдиний світ отримує все ж нову геополітичну структуралізацію, яка заснована на цей раз на принципах “геоекономіки”. Вперше концепції “геоекономіки” запропонував історик Фріц Реріг, а популяризував їх Фернан Бродель.

“Геоекономіка” – це особлива версія мондіалістської геополітики, яка розглядає пріоритетно не географічні, культурні, ідеологічні, етнічні, релігійні, по суті геополітичні підходи, а чисто економічну реальність в її відношенні до простору. Для “геоекономіки” зовсім не важливо, який народ проживає там - то і там –то, яка його історія, культурні традиції і т.п. Все зводиться до того, де розташовані центри світових бірж, корисні копалини, інформаційні центри, потужні виробництва. “Геоекономіка” підходить до політичної реальності так ,  ніби-то Світовий Уряд і єдина планетарна держава вже існували.

Геоекономічний підхід Атталі приводить до виділення трьох найважливіших регіонів, які в Єдиному Світі стануть центрами нових економічних просторів :

1. Американський простір, який об’єднує дві Америки в єдину фінансово – промислову зону.

2. Європейський простір, який виник після економічного об’єднання Європи.

3. Тихоокеанський регіон, зона “нового процвітання”, яка має декілька конкуруючих центрів – Токіо, Тайвань, Сінгапур і т.п.

Між цими трьома мондіалістськими Просторами, на думку Атталі, не буде існувати ніякої особливої різниці чи протиріч, так як економічний і ідеологічний тип у всіх випадках буде суворо тотожнім. Єдиною різницею буде географічне місцерозташування найбільш розвинутих центрів, які будуть концентрично структурувати навколо себе менш розвинуті регіони, розташовані в просторовій близькості. Така концентрична переструктуризація зможе здійснитися тільки в “кінці Історії” чи, в інших термінах, при відміні традиційних реалій, які диктуються геополітикою. Цивілізаційно-геополітичний дуалізм відміняється. Відсутність протилежного для атлантизму полюсу веде до кардинального переосмислення простору. Настає ера геоекономіки.

У моделі Атталі знайшли своє закінчене вираження ті ідеї, які лежали в основі “Трьохсторонньої комісії”, яка і є концептуально – політичним інструментом, який розробляє і здійснює подібні проекти. Показовим є те, що керівники “Трилатераля” (Девід Рокфеллер, Жорж Бертуен – тоді голова Європейського відділу – і Генрі Кісінджер) в січні 1989 року прибули до Москви, де їх приймав президент СРСР Горбачов та Олександр Яковлєв, також були присутні на зустрічі високопоставлені радянські керівники – Мєдвєдєв, Фалін, Ахромєєв, Добринін, Черняєв, Арбатов і Прімаков. А сам Жак Атталі підтримував особисті контакти з російським президентом Б.Єльцином.

Безперечним є одне: перехід до геоекономічної логіки і неомондіалізму стає можливим тільки після геополітичного самознищення євразійського СРСР. Неомондіалізм не є прямим продовженням мондіалізму історичного, який з самого початку припускав присутність в кінцевій моделі лівих соціалістичних елементів. Це проміжний варіант між власне мондіалізмом і атлантизмом.

3.4. Посткатострофічний мондіалізм професора Санторо

Існують більш детальні версії неомондіалізму. Однією з найбільш яскравих є футурологічна геополітична концепція, розроблена міланським Інститутом Міжнародних Політичних Досліджень (ISPI) під керівництвом професора Карло Санторо. Згідно моделі Санторо, в даний час людство перебуває в перехідній стадії від біполярного світу до мондіалістської версії багатополярності (розуміється геоекономічно, як у Атталі). Міжнародні інститути (ООН і т.п.), які для оптимістичного мондіалізму Фукуями уявляються достатньо розвинутими, щоб стати ядром “Світового Уряду”, Санторо представляються, навпаки, недійсними, що відображають застарілу логіку двополярної геополітики. Більш того, весь світ несе на собі стійкий відбиток “холодної війни”, геополітична логіка якої залишається домінуючою. Санторо передбачає, що така ситуація не може не закінчитися періодом цивілізаційних катастроф.

Далі він викладає передбачений сценарій цих катастроф:

  1.  подальше послаблення ролі міжнародних інститутів;
  2.  зростання націоналістичних тенденцій серед країн, які входили в Варшавський договір і до Третього світу. Це приводить до хаотичних процесів;
  3.  дезинтеграція традиційних блоків (це не торкається Європи) і прогресуючий розпад існуючих держав;
  4.  початок епохи війн малої і середньої інтенсивності, в наслідок яких складаються нові геополітичні утворення;
  5.  загроза планетарного хаосу примушує різні блоки визнати необхідність утворення нових міжнародних інститутів, які володіють великими повноваженнями, що фактично означає встановлення Світового Уряду;
  6.  кінцеве утворення планетарної держави під егідою нових міжнародних інстанцій (Світовий Уряд).

Ця модель є проміжною між мондіалістським оптимізмом Френсіса Фукуями і атлантистським песимізмом Самуїла Хантінгтона.

            ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ  РОБОТИ

1. Вивчити Закон України „Про Збройні Сили України” // Законодавство України з питань військової сфери. Збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К.: „Азимут – Україна”. – 2003. – С. 108.

2. Закон України „Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – С. 351.

3. Воєнна доктрина України // Національна безпека і оборона. – 2004. – №8. – С. 2 – 7.

Розробив__________________________________________________________

 (посада, в/звання, науковий ступінь, вчене звання, підпис, ініціали та прізвище)

“____”______________20_____ року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри (ПМК)_____________________

Протокол    від "____"______________20_____ року № _____


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50919. Финансовый анализ деятельности предприятия ОАО «Магнит» и разработка мероприятий по её совершенствованию 672.5 KB
  Изучены теоретические подходы к оценке финансового состояния; на основании финансовой отчетности предприятия произведена оценка имущественного положения и результатов производственно – хозяйственной деятельности организации розничной торговли; разработана система мероприятий способствующая положительному росту показателей финансовой устойчивости и конкурентоспособности.
50920. Изучение законов динамики вращательного движения твердого тела вокруг неподвижной оси на маятнике обербека 110 KB
  Цель работы: Экспериментальная проверка зависимостей между физическими величинами характеризующими вращение твердого тела вокруг неподвижной оси. В этой модели считается что трение в оси блока 8 отсутствует этот блок невесом а момент сил трения Μтр в оси блока с крестовиной не зависит от угловой скорости вращения.1 Поэтому если нанести экспериментальные точки Нiti2 на координатную плоскость по оси абсцисс которой откладывается Н а на оси ординат – t2 то экспериментальные точки должны лежать на прямой; Обозначим в 1.
50922. Побудова багаточлена Лагранжа. Складання програми 46 KB
  Мета. Навчитися будувати багаточлен Лагранжа, скласти програму. Обладнання. Лист формату А4, ручка, ПК, програмне забезпечення С++. 3. Індивідуальне завдання Знайти наближене значення функції при даному значенні аргументу за допомогою інтерполяційного багаточлена Лагранжа.
50923. Особенности восприятия звуков во внутреннем ухе и передачи их в корковые центры слуха 15.15 KB
  Оно расположено в глубине височной кости черепа. Внутреннее ухо представляет собой систему лабиринта и извитых каналов, заполненных жидкостью.
50924. Проект привода шнекового питателя 138.5 KB
  При выполнении курсового проекта необходимо произвести выбор электродвигателя, полный расчёт редуктора, расчёт открытой или ремённой передачи, если она имеется. Расчёт передачи выполняется по заданному моменту сопротивления или тяговому усилию на рабочей машине