38207

Альфред Мехен – Морська могутність

Лекция

Политология и государственное регулирование

Щоб збагнути виникнення і розвиток життя на Землі Ратцель пропонує подивитися на нього ніби зверху з космосу. Правильна інтерпретація цього цілого або його частин можлива лише тоді коли ми не тільки сьогоднішнє становище Землі будемо розглядати як окремий розділ історії Всесвіту уточнює він але і взагалі всякий стан Землі що видається нам спокоєм необхідно розуміти тільки...

Украинкский

2014-12-26

112 KB

1 чел.

Т Е М А № 7: «Засновники геополітики»

Заняття № 2:  «Альфред Мехен – “Морська могутність»

 Час: 2 години

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять.

Оголосити тему заняття, її актуальність та зв'язок з іншими темами, мету та навчальні питання, які будуть розглянуті. Особливу увагу на занятті необхідно звернути на те, що існує об'єктивна потреба в оволодінні всім офіцерським складом загальними поняттями про психологію спілкування у військовому колективі, а також розкрити сутність, функції та структура спілкування, показати шляхи оптимізація спілкування у військовому середовищі із метою якісного використання цих знань в подальшій діяльності військового керівника.

Спільне життя й діяльність людей передбачає регулювання та спрямування їхніх взаємодій. Універсальним засобом такого регулювання виступає спілкування. Через це воно є одним із центральних проблем у психологічній науці. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно є засобом передавання суспільного досвіду, а його зміст спрямований на інтеграцію людей та координацію їхніх дій, вироблення спільних норм і правил поведінки та діяльності, передання наступному поколінню соціального досвіду, налагодження контактів з іншими людьми, обмін думками та почуттями тощо.

Поняття "глобального" було введено в науковий обіг у другій половині XX століття американським науковцем Т.Левіттом, який охарактеризував ним феномен злиття ринків окремої продукції як нову тенденцію розвитку світової економіки; згодом це явище було інтерпретоване деякими домінуючими світовими силами в дусі ідеології об'єднання світу в єдину економічну, а потім і політичну систему, зрозуміло, під їхнім "прогресивним" контролем і керівництвом. Зокрема, Джордж Сорос, аналізуючи несправедливості, які несе глобалізація для частини світу, вказує в одному із своїх інтерв'ю, що вони, виявляється, породжені правом суверенних урядів на самостійні дії, розуміючи під цим комплекс заходів по захисту власних економік, що утруднює розвиток транснаціональних компаній – головного суб'єкта економічної глобалізації.
Сьогодні ми, очевидно, наближаємося до тієї межі в міжнародних відносинах, коли навіть суверенні дії суверенних народів, якщо вони суперечитимуть глобальним і
нтересам світових сил, можуть кваліфікуватися як націоналізм. Маємо бути готові до цього у всеозброєнні, найперше – світоглядне. Отже, зробимо попереднє визначення глобалізму як політичної ідеології, що відображає, з одного боку, цілком реальні факти інтенсифікації загальнопланетарного життя, а з іншого – виступаючої лише прикриттям для втілення конкретних національних інтересів великих держав світу в транснаціональній формі. Саме останній момент і демаскує геополітична концепція розвитку світу, стверджуючи, що рушійною силою об'єднання світу виступає не безлике злиття усього з усім, а шалена національна конкуренція, фіналіст якої на завершальній історичній дистанції й отримає "золоту корону" світової влади. Першим розгорнув цілісну і науково обґрунтовану концепцію геополітики Ф.Ратцель, хоч сам він терміна "геополітика" і не вживав. Усі наступні автори досліджень цього напряму світових відносин спиралися більшою, або меншою мірою на його спадок. Важливо наголосити, що Ратцель у своїх концептуальних побудовах відштовхувався не від якихось умоглядних політичних ідей, підганяючи під них географічні, економічні, історичні та культорологічні факти, а навпаки, фундаментальне вивчення суспільних і природничих наук дало йому змогу на їх емпіричній базі спорудити узагальнюючу концепцію політичної географії, тобто геополітики. Усі названі причини, а також особлива ясність та переконливість його доктрини (що має не останнє значення для її опанування) підштовхнули нас до детальнішого її викладення, ніж концепцій інших, авторів. Фрідріх Ратцель народився 1844 року у невеликому німецькому місті Карлсруе, там пройшли його роки навчання в гімназії. Після її завершення, як повідомляє енциклопедичний словник «Гранат», змушений був попрацювати деякий час в аптеці. Згодом поступає на навчання до Політехнічного університету цього ж міста, де старанно студіює географічні дисципліни, а також геологію, палеонтологію та зоологію. Захопившись популярними тоді ідеями еволюціонізму, переводиться до всесвітньовідомого Гейдельберзького університету, щоб продовжити свою фахову освіту під науковим керівництвом Ернста Геккеля. Під впливом цього вченого, фанатичного популяризатора еволюціоністської ідеї, і завершилося формування світогляду Ф.Ратцеля; хоча задля об'єктивності необхідно додати, що Ратцель ніколи не скочувався до вульгаризму деяких геккелівських пояснень походження та розвитку живого світу. Свідомо він уникав і обговорення теологічних проблем у науці. Прагнення отримати системні знання підштовхує його до вивчення суміжних з географією дисциплін. Ратцель активно, з властивою німецьким науковцям педантичністю та глибиною, опановує астрономію і демографію, народознавство і соціологію, історію та політичні науки, але завжди в центрі всіх його захоплень стояла географія. Широту його зацікавлень можуть охарактеризувати теми, вибрані ним для дипломної роботи та докторської дисертації: перша була присвячена хробакам (1868р.), друга – еміграції в Китаї (1876р.). Як географ, природодослідник Ф.Ратцель прагнув перевіряти свої ідеї на конкретних фактах, тому багато подорожував; а природний дар легко і доступно викладати серйозні наукові думки підштовхнув його до співпраці з популярною "Кельнською газетою", що дало змогу в якості кореспондента останньої здійснити низку надзвичайно важливих мандрівок по Північній та Південній Америці. Згодом на основі зібраних матеріалів він написав такі важливі праці, як "Мали північноамериканських міст і цивілізацій" та "Сполучені Штати Північної Америки".Важливим штрихом до творчого і життєвого портрета Ф.Ратцеля є його добровільна участь у війні 1870 – 71 рр., метою якої було об'єднання роздрібнених німецьких земель в єдину державу. "Залізом і кров'ю" впроваджував у життя цю програму канцлер Бісмарк. Внаслідок переможної війни були встановлені нові кордони з Францією та Данією, до німецької імперії (2-го рейху) відійшла провінція Ельзас-Лотарингія. За активну участь у військовій кампанії вченого було відзначено Залізним хрестом за відвагу. Починаючи з 1886 року, Ратцель працює на кафедрі географії Лейпцизького університету. Саме тут написані його головні праці: "Мали північноамериканських
міст і цивілізацій" (1874р.), "Сполучені Штати Північної Америки" (1878 – 80рр.), "Антропогеографія" (1882р.), "Народознавство" (1893р.), "Політична географія" (1897р.), "Море – джерело могутності народів" (1900р.), "Про закони просторового росту держав" (1901р.) тощо. Поступово його праці стають популярними в акад
емічних середовищах інших країн, виходять переклади англійською та французькою мовами, у 1905 році видавництво "Брокгауз і Ефрон" здійснює декількома накладами видання його фундаментальної праці "Земля і Життя. Порівняльне землезнавство" російською мовою. Таким об'їзним шляхом прокладає вона собі дорогу і до українського читача.

1. Органіцизм – методологія цілості світового розвитку в концепції політичної географії Ф.Ратцеля. Початок формування системного підходу в політичній науціЗагальновідоме твердження Ратцеля, що "держава є живим, закоріненим у ґрунт організмом", до сьогоднішнього дня викликає найпалкіші дискусії – від суджень з прокурорським металом у голосі до розсудливих, схильних більше до неупередженого наукового аналізу. Безсумнівно, поняття "держава як організм" має центральне, або, як влучно висловився один дослідник, "осьове значення" у системі класичної геополітики; наявні в ньому дві складові – наукова та ідеологічна. Варто зазначити, що до цього визначення держави він прийшов в уже зрілому віці, після тривалих та інтенсивних досліджень у галузі теоретичної та практичної географії і супутних з цим дисциплін. Склалася в нього і струнка методологічна система, основою якої стала філософія органіцизму. У сучасній історії науки, історії філософії вирізняються два подібні поняття: "органіцизм" і "організмічні теорії". Відмінність між ними полягає, в основному, у хронологічній площині, що для нас несуттєво, тому ми їх не розрізнятимемо. Заглянувши у філософський словник, щоб зрозуміти значення поняття "організмічні теорії", дізнаємось, що це "група концепцій в ділянці філософії природознавства і методології наукового пізнання, що використовують поняття організму та організації (і пов'язаний з ними поняттєвий апарат) для вирішення проблем структурних рівнів та виникнення нових якостей".У філософії органіцизму прийнято розглядати Всесвіт як цілісність, що саморозвивається. Із погляду структури, він поєднаний багатьма переходами зростаючих рівнів, тобто йому властива ієрархія рівнів. Всесвіт повторює себе у людському організмі – людина створена за його подобою, – вважають деякі з науковців, що послуговуються цим методом досліджень.
Осмислюючи подібну проблематику, один із найглибших авторів цієї філософії, в
идатний англійський математик і логік Альфред Норт Уайтхед (1861 – 1941 рр.) згодом цілком слушно звернув увагу на загальноприйняте у фізиці положення про те, що живе тіло повинно розглядатися так само, як і інші частки фізичного світу. Це аксіома, – наголошує він, але в ній присутні дві сторони, бо вона передбачає і зворотний висновок, а саме, що й інші сторони Всесвіту ми можемо розглядати відповідно до того, що нам відомо про людське тіло. Адже кожне дійсне існування можна описати тільки як органічний процес, стверджує він. Це, в принципі, традиційна форма логіки філософії органіцизму, що дозволяла екстраполювати властивості організму, його організації та розвитку на конкретні явища природи, дозволяючи глибше проникати в їх суть, – з одного боку, а з іншого, спостерігати їх як цілісний процес, що має спільні причини свого виникнення та розвитку як для фізичного, так і для органічного та соціального світів. Можна погодитися із думкою доктора філософських наук М. Кисселя, що поняття "організму" замінює у цих концепціях (або деяких з них – Уайтхеда) таку важливу для класичної філософії категорію, як "матерія". [1] Наочним прикладом ефективності органіцизму як методу природо-наукових досліджень може послужити дискусія між А.Уайтхедом та А. Ейнштейном стосовно проблеми незворотності часу в термодинаміці. Сьогодні вже можна однозначно сказати, що рацію мав Уайтхед із своєю концепцією органічного процесу. "Незворотність існує на макроскопічному рівні" і, очевидно, "має бути на мікроскопічному", вона є фундаментальною основою розуміння природи, – стверджує сьогодні лауреат Нобелівської премії в галузі термодинаміки І.Пригожий. [2]
Становлення, після цілості, є другою за важливістю проблемою геополітики, що а
ктивно досліджувалася філософією органіцизму; вона витлумачує ієрархізовану структуру Всесвіту як невпинний ріст, розвиток. Це становлення слід розуміти як розгортання, що почалося з певного моменту відліку, – одні автори кладуть в основу теологічну першопричину, інші – надпотужний вибух згущеної речовини. Всесвіт росте. Цей рух, як по сходинках, здіймається вгору – від нижчих рівнів до вищих. Найцікавішою, знову ж таки, могла бути концепція "процесу Уайтхеда", але її складність (і, відповідно, розлогість), а також пізніший час виникнення від періоду творчості Ф.Ратцеля, змушує відмовитись від її розгляду. Піонером цього напряму досліджень можна назвати Герберта Спенсера. Він звернув увагу на три рівні градації, що однаково характерні як для живого організму, так і суспільства. Спенсер пише, що суспільство, як і біологічний організм, має властивість зростати, і в процесі росту структура суспільства ускладнюється так само, як і структура організму в процесі біологічної еволюції, виникає та сама ієрархія рівнів. В "Основах соціології" Г.Спенсер конкретизує це припущення вже у розгорнутій концепції, де найперший рівень – система живлення (підтримуюча система) – організація частин, що забезпечує в живому організмі живлення, а в суспільстві виробництво необхідних продуктів; другий рівень – розподільча система, що відповідає за зв'язок між різними частинами соціального організму на основі поділу праці, а у фізіологічних організмах – це судинна система; і третій рівень – регулятивна система, яка в особі держави забезпечує підлеглість складових частин цілому в одному випадку і нервово-рухальна система у біологічних організмів. Щоб об'ємніше собі уявити історичний контекст розвитку того наукового напрямку, в якому працював Ратцель, очевидно, необхідно згадати ще про одного вченого – засновника системного підходу в науці Людвіга фон Берталанфі (1901 – 1972 рр.). Перед завершенням своєї наукової діяльності він признався: "Я намагався застосувати цю організмічну програму в різних дослідженнях з метаболізму, росту та біофізики організму... Виявилося, одначе, що я не зміг зупинитися на одного разу вибраному шляху і був змушений прийти до ще більшої генералізації, яку я назвав загальною теорією систем." [3] Зазначимо, що історія науки зараховує до організмічних теорій гештальтпсихологію, холізм, організмічний індетермінізм, теорію емерджементальної еволюції. Сьогодні організмічні ідеї мають значний вплив на перебіг наукових дискусій з проблем кібернетики, соціобіології та синергетики. Скористався цим, безсумнівно, продуктивним методом наукових досліджень і Фрідріх Ратцель, створивши теорію політичної географії. Можна стверджувати, що застосування органіцизму як методології політичної географії стало початком формування системного підходу в політичній науці. Щоб збагнути виникнення і розвиток життя на Землі, Ратцель пропонує подивитися на нього ніби зверху, з космосу. В такому разі зникають дрібні, незначущі його моменти, нашу увагу привертають лише фундаментальні речі, сутнісні зв'язки, які і формують його. "Земля як ціле" виступає головним об'єктом географії Ф.Ратцеля. Правильна інтерпретація цього цілого (або його частин) можлива лише тоді, коли ми не тільки сьогоднішнє становище Землі будемо розглядати як окремий розділ історії Всесвіту, уточнює він, але і взагалі всякий стан Землі, що видається нам спокоєм, необхідно розуміти тільки у зв'язку і взаємодії із усім Всесвітом. [4] Таке описання Землі як цілого устійнилося в сучасній науці під поняттям географічної оболонки Землі, у структуру якої входять чотири своєрідних сфери. У ході викладання величезного емпіричного матеріалу Ратцель ніби відтворює процес зародження і становлення Землі, яскраво і дохідливе показує поетапність, взаємозумовленість і взаємозалежність формування її частин. Його логіка, власне, і відтворює історію. Першою виникла літосфера – тверда оболонка Землі – як наслідок тривалого космічного процесу; згодом – газоподібна атмосфера і, нарешті, гідросфера – водяна оболонка. У цих трьох сферах розміщується пронизана ними четверта – біосфера, тобто, рослинний, тваринний та людський світи. Усі ці оболонки не мають чітких меж, не існують поодинці, а перебувають одна в одній; водяна пара присутня в повітрі, повітря – у воді та ґрунті, не кажучи вже про живі організми.
Земля як ціле формується під впливом внутрішніх міжсферних зв'язків та зовнішніх – сонячної енергії, сил тяжіння, внутрішньоземних сил. Ф.Ратцель, порівнюючи сфероподібність Землі і сфероподібний рух Місяця, Сонячної системи вказує, що це – дія одного космічного закону гравітації. Сама структура живого організму сфо
рмована під впливом безпосередньої дії цього закону, зокрема як і іншого космічного джерела життя на Землі – сонячної енергії. Таким чином Земля є напрямом і предметом дії космічної еволюції, її структурі властивий ряд якісних рівнів, а кінцевою метою є людина; усе це є процес становлення єдиного організму. Тому предметом географії як науки може бути лише "Земля як ціле", – підсумовує Ф.Ратцель, що, власне, не суперечить і сучасній науковій установці. Проте існують і суттєві відмінності.
Так, торкаючись завдання біогеографії, Ф.Ратцель говорив про три живих світи – рослинний, тваринний і людський, наголошуючи на їх взаємозалежності та цілі
сності. Звісно, розмежовуючи їх як окремі предмети досліджень – фітогеографію, зоогеографію та антропогеографію. Сучасна вітчизняна біогеографія предмет своїх досліджень сфокусувала лише на рослинному та тваринному світі, фактично вивівши людину як біологічний організм, і поля своїх досліджень, залишивши її об'єктом зацікавлень соціально-економічної географії. Особливістю системи географії Ф.Ратцеля є його спроба синтезувати філософію органіцизму, сучасні йому соціально-економічні та політичні концепції універсалізму на основі географії у найширшому її розумінні для описання нової реальності, яка виникла. Сьогодні це б звучало як спроба створення наукового світогляду, в основу якого покладено глобальне бачення світу. "Ми не поділяємо поглядів тих укладачів географії, – писав він, – які..., швиденько охарактеризувавши "Землю як ціле", зразу ж переходять до деталей; укладачі підручників виявляють невиробленість географічного світорозуміння, чого б нам дуже хотілося уникнути. Спочатку має йти визначення всього об'єкта дослідження в його сукупності, а згодом слід переходити до розгляду його частин, оскільки, не склавши уяви про ціле, важко розібратися в деталях... Таке розуміння Землі, у якому тверда, рідка та газоподібна частини, одночасно як і життя, що розвивається в них, розглядаються як одне ціле, елементи якого пов'язані між собою історично і перебувають у безперервній взаємодії, називаємо органічним розумінням Землі; ми протиставляємо цей світогляд тому, який ділить частини нашої планети так, ніби вони прийшли до співпоєднання випадково і можуть бути зрозумілі та вивчені кожна окремо, незалежно від інших. Можливо, наше світорозуміння могло б точніше і конкретніше відповідати терміну гелогеїчне, одначе нам не хотілося б вводити чужих нам термінів." [5]

2. Обмежений простір і дія теллуричних силЗемля є обмеженою величиною, вона має конкретні часові та просторові виміри, які з достатньою долею ймовірності може назвати сучасна наука; Всесвіт – нескінченний, вчені не зможуть ніколи визначити його розміри або початок чи кінець. У цьому сенсі Земля і Всесвіт виступають як своєрідна єдність окремого і цілого. Ратцель розглядає Всесвіт як органічний процес, що направляє хвилі космічної еволюції на просторово обмежені береги Землі – на неї проливаються величезні енергії, діють космічні сили, що незрівнянно переважають її у своїй потужності.Цю фундаментальну для розуміння життя на Землі суперечність Ф.Ратцель інтерпретував у дві наріжні категорії політичної географії: "обмежений простір" і "дії теллуричних сил".У свою чергу, Земля є невичерпним джерелом для найрізноманітніших відношень між різними частинами і творіннями на Землі, а також служить мірою величини для всіх географічних предметів, пише він. Саме на цьому, обмеженому 510 млн. кв. кілометрів просторові, і виникло життя. Від появи першої грудочки білка і до виникнення складніших організмів на Землі їх характерною властивістю була здатність до відтворення себе у потомстві та, відповідно, поширення у просторі. Спочатку це був океан, згодом -невеликі водойми недалеко від моря, а далі – поширення по всьому суходолу. Незабаром живе заповнює всі три сфери: атмосферу, воду і суходіл. Нарешті наступила мить, коли Живому стало не вистачати обмеженого земного простору, а зовнішні впливи, що породили життя, не спадали, посилюючи ще більшу його концентрацію в межах планети, – це викликало його внутрішній поділ у самому собі і підштовхувало до поборювання одне одного у боротьбі за виживання. Власне "весь розвиток життя є боротьбою за простір, – каже Ратцель. – Навіть той факт, що життя уміщується на такому вузькому просторі Землі, є для організмів, безперечно, одним із найсильніших імпульсів до постійного вдосконалення" [6] Потрібно зауважити, що розуміння обмеженого простору як детермінанту біологічного та соціального розвитку є поширеним у найрізноманітніших наукових концепціях, деколи навіть ідеологічно несумісних. Його використовував Томас Мальтус у своїй "теорії народонаселення", Чарльз Дарвін у "законах видоутворення", послуговувались ним соціал – дарвіністи і ліберали, попутно критикуючи своїх опонентів у біологізації соціальних теорій. В опосередкованій формі розглядають її і сьогодні, зокрема, фундаментальний американський підручник з економіки "Економікс" стверджує, що предметом його дослідження є поведінка людей в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг в світі обмежених ресурсів". [7] Не всі науковці вдивляються сьогодні в майбутнє людства з безхмарним оптимізмом. Так Медоуз Донелла X., Медоуз Денніз та інші у доповіді Римському клубу приходять до невтішного висновку про конечні "Межі росту". [8] У середовищі вчених-географів та істориків XIX століття було поширеним використання терміну "теллуричний". Це слово походило, як, до речі, і навчальний астрономічний прилад "Теллурій", від латинського відповідника 'tellurium, tellur", що означало "земля, земний". Прилад створили для наочнішого пояснення явищ, що виникають при обертанні Землі навколо власної осі та Сонця. Ці явища мали, як правило, загальноземне значення: виникнення дня і ночі, пір року, існування теплових поясів, зональних кліматів, що впливали на формування особливостей компонентів географічної оболонки – від рельєфу до рослинного і тваринного світів. "Якщо я кажу про якусь теллуричну величину, – говорить Ратцель, – то цим співставляю її з величиною Землі. Вже простий розгляд наслідків з цих співвідношень може нам показати, що тут справа не обмежується одними лише цифрами. Відношення виражають дію теллуричних сил, що виявляють свою дію на великому просторі Землі. Таким чином, відносини, що виражають величину, стають відносинами за суттю. [9] Отже, теллуричні явища – це тільки ті явища, які мають загальноземний характер; а куляста форма Землі і обмежений простір зумовлюють виявлення їх у формі протистояння. Навіть неозброєним оком помітно, як екваторіальні та полярні протилежності борються за Земний простір, те ж саме можна сказати і про день та ніч, одвічне протистояння океанів та континентів. Тодішні географи, пишучи про теллуричні явища, теллуричні сили і теллуричні величини, традиційно розглядали їх з позиції фізико-географічного змісту; Ф.Ратцель, дотримуючись такого розуміння, одночасно почав застосовувати їх і щодо політичної географії, пояснюючи через них процес становлення людства як політичної, економічної та культурної цілісності. Сила породжує ще більшу силу. Континентальні, або загальноземні явища вирізняються особливою потужністю, широтою охоплення, стабільністю і самостійністю. Так, порівнюючи менш численну монгольську расу із австралійською та негроїдною, Ратцель зауважує, що через те, що вона займає в десять разів більшу територію, вона має глибшу і різноманітнішу культуру, є дієздатнішою і може нав'язувати свою волю вищеназваним расам. Іншим прикладом достовірності цієї ідеї може послужити єврейська нація. Використовуючи дивовижну національну солідарність і широту розселення, її діаспорні громади присутні в більшості країн Європи, Америки та Азії, а також здійснюючи вдалу економічну діяльність декількох сімейних кланів у банківському бізнесі, вони об'єднали свої зусилля і фактично перетворили на початку XIX століття свій народ у єдине транснаціональне підприємство, транснаціональну фінансову корпорацію (ТНК), що першою почала працювати у глобальному вимірі, а величина, як нам відомо, має внутрішню тенденцію до ще більшого зростання. І сьогодні ця невелика за чисельністю спільнота бере безпосередню участь у змаганнях за світову владу. Згодом Ратцель розгорне цю ідею сили, що породжується просторовими величинами, у самодостатню військово-політичну доктрину просторового росту держав. Модель функціонування живого в параметрах обмеженого простору дії теллуричних сил Ратцель описує на величезному фактологічному матеріалі, а його твори, зазвичай, сягають тисячі сторінок і розкривають цю взаємодію, як своєрідну фізико-географічну гру законів діалектичного розвитку. Земний простір виступає тут, з одного боку, як єдність, що через свою обмежену величину викликає внутрішню диференціацію живого на окремі конкуруючі частини, а, з іншого боку, та ж обмеженість виступає найсильнішим стимулом до росту, до захоплення її домінуючими видами. "Можливість поширення життя, говорить автор, – а згодом відособлення його в окремі області, які сприяють самостійному розвитку, обмежується, відповідно, 510 млн. кв. кілометрів. Цей простір, і тільки він один, наданий для життя на Землі. Все, що рухається на Землі, мусить його виміряти, мусить знову до нього повернутися, зустрічатися із самим собою, ступати на старі шляхи. З цього простору виділені всі інші простори на Землі: моря, частини світу, країни" [10] Інтенсифікуюча структура географічного простору Велике протистояння: Північ – Південь
Якщо ми пильно вдивлятимемося в обличчя планети Земля, то побачимо, що воно плинне. Рухається земна кора, пересуваються береги, постійно відбувається цирк
уляція атмосфери і гідросфери. Земля ще не перетворилася на мертвий, закостенілий остов: "Будь-яку окрему рису у фізіономії Земної кулі потрібно сприймати тільки як триваючу і змінну", – наголошує Ратцель. "Все тече, все міняється", – образно узагальнює він суть проблеми словами Геракліта Ефеського. Органічний процес становлення світу формує неживу, живу і соціальну природи як якісно відмінні ієрархічні рівні одного цілого.

Розробив:

“____”______________20____ року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ

Протокол     від "30" серпня 2011 року №6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49292. Составление математической модели турбокомпрессора по заданным расходным характеристикам 149.54 KB
  В качестве недостатка таких методов можно привести пример когда для вновь создаваемого или форсируемого двигателя основной технической проблемой становится к примеру выбор параметров турбокомпрессора или топливного насоса высокого давления ТНВД. Применительно к турбокомпрессорам это могут быть расходные характеристики которые широко распространяются их производителями с целью увеличения рынка сбыта. 1 составить математическую модель турбокомпрессора.
49293. Учет заработной платы сотрудников предприятия 354.85 KB
  Задача «Учет заработной платы сотрудников предприятия» решается с целью получения сведений о средней и суммарной заработной плате каждого сотрудника с начала года до указанного месяца, упорядоченные по алфавиту.
49295. Разработка грузового плана нефтеналивного судна т/х «Сейфула Кади» 161.78 KB
  В данной работе разрабатывается грузовой план нефтеналивного судна т х Сейфула Кади выполняется расчет ходовых запасов; размещение груза расчет кренящего момента дифферентовка и соответствующее принятие балласта расчет остойчивости и прочности составления чертежа грузового плана. Основные характеристики и размерения судна: Тип Стальное однопалубное двухвинтовое наливное судно без седловатости с двойным дном двойным бортом с баком с машинным отделением и рубками расположенными в корме с 6 грузовыми танками.9 1438 63257...
49296. Автоматизация поддержания параметров микроклимата в животноводческом помещении 1.02 MB
  Состояние микроклимата закрытых животноводческих помещений определяет комплекс физических факторов температура влажность движение воздуха солнечная радиация атмосферное давление освещение и ионизация газовый состав воздуха кислород углекислый газ аммиак сероводород и др. Описание работы технологической линии ОВС включает калорифер радиальный центробежный вентилятор магистральный воздуховод и воздуховоды равномерной раздачи воздуха выходные отверстия которых оборудованы жалюзийными решетками. Отопительновентиляционная...
49298. Характеристика різних інформаційно-довідкових підсистем, правової підтримки керівництва підприємства Українських розробників 60.96 KB
  2 Проблеми правової підтримки керівництва підприємства Метою державної підтримки підприємництва є: 1 створення умов для позитивних структурних змін в економіці України; 2 сприяння формуванню і розвитку підприємництва становлення підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства; 3 підтримка вітчизняних виробників; 4 формування умов для забезпечення зайнятості населення України запобігання безробіттю створення нових робочих місць. Державна підтримка...
49299. Малохвильовий перетворювач WAVELET 581.78 KB
  Дискретне Wvelets перетворення 11 Приклади застосування Wvelets перетворення. Інакше називають Wvelet аналізом. Слово Wvelet в перекладі з англійської мови означає елементарну хвилю.