38323

ПРОГРАМНІ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З МІКРОЕКОНОМІКИ

Конспект

Экономическая теория и математическое моделирование

Визначення предмета мікроекономіки; субєкти економічних відносин на мікрорівні; позитивний та нормативний мікроекономічний аналіз; застосування та межі мікроекономічної теорії. Мікроекономічний аналіз являє собою комплекс знань, поглядів, ідей, спрямованих на пояснення поведінки окремих суб’єктів ринку (індивіда, фірми, галузі) в процесі здійснення економічного вибору.

Украинкский

2013-09-28

408.5 KB

4 чел.

ПРОГРАМНІ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ

З МІКРОЕКОНОМІКИ

  1.  Мікроекономіка як складова частина економічної теорії.

Визначення предмета мікроекономіки; суб'єкти економічних відносин на мікрорівні; позитивний та нормативний мікроекономічний аналіз; застосування та межі мікроекономічної теорії.

Мікроекономічний аналіз являє собою комплекс знань, поглядів, ідей, спрямованих на пояснення поведінки окремих суб’єктів ринку (індивіда, фірми, галузі) в процесі здійснення економічного вибору.

Аналіз поведінки індивіда зосереджений в основному на тому, під впливом яких чинників він формує свій попит, як розподіляє отриманий дохід, щоб задовольнити матеріальні та духовні потреби. Аналіз економічної поведінки фірми концентрується на виробничих рішеннях: які цілі висуває фірма, як визначає оптимальний обсяг виробництва, як формує попит на ресурси. Значну частку мікроекономічного аналізу присвячено типам ринків, стану конкуренції на них, процесу ціноутворення на різних типах ринку, дослідженню функцій ринку та виявленню умов, за якими ринок може виконувати притаманні йому функції. Приймаючи економічні рішення, господарюючі суб'єкти керуються принципом раціональності, який полягає в тому, що  поведінка економічного агента (споживача, виробника, уряду), відповідає набору правил, які відносяться до переваг.

Позитивна економічна теорія пояснює, як функціонує економіка, чим керуються господарюючі суб’єкти, приймаючи те чи інше рішення, як суспільство організовує процес виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг. Нормативна економічна теорія відбиває суб’єктивні уявлення про те, якою може і повинна бути економіка, які політичні або економічні дії треба запроваджувати, щоб змінити економічний стан, якщо його оцінка є негативною.

Економічна теорія має широке застосування. Існує величезна кількість економічних проблем, які стосуються життя кожної людини: інфляція, безробіття, бідність, нерівність у розподілі доходів, бюджетний дефіцит, відносини між найманими робітниками та роботодавцями тощо.

Між мікро- і макроекономікою нема чіткої межі, одну і ту ж проблему можна вивчати на мікро- і макрорівні.

  1.  Позитивний і нормативний мікроекономічний аналіз.

Визначення предмета мікроекономічного аналізу; мета позитивного аналізу; мета нормативного аналізу; зв'язок позитивного й нормативного аспектів у реальній дійсності; нормативна економічна теорія та економічна політика.

Мікроекономічний аналіз являє собою комплекс знань, поглядів, ідей, спрямованих на пояснення поведінки окремих суб’єктів ринку (індивіда, фірми, галузі) в процесі здійснення економічного вибору.

Позитивна економічна теорія пояснює, як функціонує економіка, чим керуються господарюючі суб’єкти, приймаючи те чи інше рішення, як суспільство організовує процес виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг. Нормативна економічна теорія відбиває суб’єктивні уявлення про те, якою може і повинна бути економіка, які політичні або економічні дії треба запроваджувати, щоб змінити економічний стан, якщо його оцінка є негативною.

Фактично нормативна економічна теорія будується на позитивній економічній теорії і наборі суджень відносно того, якими мають бути цілі суспільства.

Позитивний і нормативний аналіз належать до суб'єктивістського напрямку економічної думки.

Застосування позитивного та нормативного підходів дозволяє проаналізувати  факти, реальний стан економіки та дати оцінку аналізованим явищам, внести пропозиції щодо шляхів і засобів зміни стану, якщо він визнаний незадовільним. Тому економічна наука може стати теоретичною основою певної економічної політики уряду. Економічна політика уряду спрямована на досягнення певних цілей: забезпечення повної зайнятості, стабільності цін, економічного зростання, справедливого розподілу доходів, збереженню довкілля тощо.

Економічна політика– система заходів у сфері управління економікою, що забезпечують вирішення економічних завдань, які виникають перед суспільством. Вона включає: структурну, науково-технічну, інвестиційну, фінансово-кредитну, соціальну, податкову, бюджетну, зовнішньоекономічну політику.  Вироблення економічної політики вимагає:  чіткого визначення цілей; аналізу альтернативних економічних програм; вивчення минулого досвіду реалізації програм і оцінки їх ефективності. Економічна політика регулює поведінку людей, впливає на них. Вона є предметом постійних дискусій в суспільстві.

  1.  Проблема обмеженості ресурсів та необхідність вибору.

Сутність економічних ресурсів та їх види; крива виробничих можливостей; неповне використання виробничих можливостей, зрушення кривої виробничих можливостей; альтернативні витрати.

Ресурси - все те, що використовується у суспільстві для виробництва  матеріальних та духовних благ.

В процесі виробництва використовуються ресурси (фактори виробництва). Вони підрозділяються на три основних групи - землю, працю та капітал і можуть включати також підприємництво.

Крива виробничих можливостей (крива трансформації), яка показує можливі комбінації двох товарів чи послуг, які можуть бути вироблені з наявної кількості ресурсів

                                          у

 

                          Кількість

                              хліба

 

                                                                                                           х

                                             0                                            Кількість макаронів

Рис. 2.1. Крива виробничих можливостей

На горизонтальній осі відкладемо кількість макаронів, а на вертикальній – кількість хліба, заповнимо всі проміжки між зазначеними точками і побачимо всі можливі комбінації виробництва хліба і макаронів із наявної кількості муки. Якщо ми прагнемо збільшити випічку хліба, нам прийдеться відмовитись від виробництва певної кількості макаронів, тобто нам необхідно переключити наш ресурс на випічку хліба. Економічна теорія постійно нагадує: ресурси обмежені, тому необхідно робити вибір – на виробництво якого товару їх витрачати. Тому витрати будь-якого ресурсу завжди носять альтернативний характер: якщо ми витратимо їх на виробництво одного товару, ми не можемо скористатися ними для виробництва іншого товару. Будь-яка точка всередині графіка показує, що ресурс використовується не повністю, а тому може бути збільшене виробництво і хліба, і макаронів. У ринковому господарстві вироблятися будуть лише ті товари, виготовлення яких принесе прибуток.

  1.  Ринок, його роль і функції.

Визначення ринку; роль ринку в товарному господарстві; передумови функціонування ринкового механізму; функції ринку.

Ринок – це і місце зустрічі продавців та покупців, і взаємодія попиту та пропозиції, і будь-яка взаємодія, в яку люди вступають для торгівлі один з одним; і взаємодія покупців і продавців, які змагаються один з одним; і особливий механізм пристосування обсягу і структури суспільного виробництва до обсягу і структури суспільного споживання, засіб установлення і підтримки пропорційності.

Сутність ринку розкривається через функції, які він виконує: інформаційну, узгодження економічних інтересів, регулюючу, стимулюючу, контролюючу, утворювальну, посередницьку, санаційну.

Інформаційна функція ринку полягає в тому, що агенти ринку отримують інформацію через ціну. На основі отриманої цінової інформації підприємці переливають свої капітали, а отже – пересувають засоби виробництва і робочу силу, спрямовуючи їх на виробництво таких товарів та послуг, які найкращим чином забезпечать реалізацію економічного інтересу підприємців – отримання прибутку. В цьому полягає регулююча функція ринку.

Ринок узгоджує інтереси споживачів і виробників, підтримуючи збалансованість попиту і пропозиції за обсягом і структурою шляхом встановлення рівноважної ціни. Ринок здійснює економічне стимулювання ефективного виробництва.  Ринок контролює витрати праці та не визнає ті витрати, які виходять за межі, визнані ринком.

Ціноутворювальна – це установлення цінових  еквівалентів при обміні продуктів. Посередницька функція забезпечує зустріч економічно відокремлених виробників і споживачів з метою обміну. Санаційна функція полягає в тому, що з ринку виштовхуються слабкі, неефективно діючі підприємства.

Для того, щоб ринок міг виконувати названі функції, необхідні певні умови: повна економічна самостійність і відповідальність суб’єктів господарювання, вільне ціноутворення, наявність ринкової інфраструктури, конкуренція, зовнішньоекономічні зв’язки, законодавча база, соціальний захист населення з боку уряду.

Функціонування ринку передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організації, які, діючи в рамках закону, обслуговують ринкові відносини. Тобто, сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура.

  1.  Ринок та умови його функціонування.

Визначення ринку; ознаки вільного підприємництва; приватна власність: економічний та юридичний аспекти; конкуренція.

Ринок – це і місце зустрічі продавців та покупців, і взаємодія попиту та пропозиції, і будь-яка взаємодія, в яку люди вступають для торгівлі один з одним; і взаємодія покупців і продавців, які змагаються один з одним; і особливий механізм пристосування обсягу і структури суспільного виробництва до обсягу і структури суспільного споживання, засіб установлення і підтримки пропорційності.

  1.  Ринок і форми його організації.

Визначення ринку; галузевий ринок та його види залежно від територіальних масштабів; інфраструктура ринку.

Ринок – це і місце зустрічі продавців та покупців, і взаємодія попиту та пропозиції, і будь-яка взаємодія, в яку люди вступають для торгівлі один з одним; і взаємодія покупців і продавців, які змагаються один з одним; і особливий механізм пристосування обсягу і структури суспільного виробництва до обсягу і структури суспільного споживання, засіб установлення і підтримки пропорційності.

Якщо в основу класифікації ми покладемо товар, який виробляється в певній галузі, то ми будемо розглядати відносини, які складаються між виробниками і споживачами даного товару на галузевому ринку. У галузевих ринках залежно від їх територіальних масштабів можна виділити локальні, національні та світові ринки. На локальних  ринках реалізують товари, які неможливо, або економічно недоцільно транспортувати на далеку відстань – наприклад, печений хліб, парне молоко; ринок послуг, як правило, носить локальний характер.  Національний ринок становить відносини виробників та споживачів товару в межах тієї чи іншої країни, товари можуть транспортуватися в цих межах, не втрачаючи своїх якостей, а витрати на транспортування відшкодовуються в ціні. До національних ринків належать ринки багатьох товарів як споживчого, так і виробничого призначення: металу і побутової техніки, меблів, одягу, будівельних матеріалів, послуг транспорту, зв’язку, приклади можна множити. Світовий ринок – це ринок товарів та послуг, які економічно доцільно переміщати з однієї країни в інші, тому що кожна країна не може виробляти всі товари, які необхідні для задоволення потреб населення і розвитку економіки, і тому, що деякі товари вигідніше імпортувати, ніж виробляти самим. На світовому ринку обертаються такі товари, як зерно, вовна і бавовна, кава, чай, чорні та кольорові метали, дорогоцінні каміння, мінеральна сировина, паливно-енергетичні ресурси, послуги морського та авіатранспорту.

Інфраструктура ринку – це сукупність пов’язаних між собою ринкових інститутів діючих у межах особливих ринків і виконуючих певні функції. Функції ринкової інфраструктури:

- створення передумов для прискорення обігу у економіці; - прискорення процесу реалізації знов створеної вартості; - забезпечення взаємозв’язку всіх сфер виробництва.

  1.  Ринок та його види.

Визначення ринку; різновиди ринку залежно від об'єктів угод; ринкова кон’юнктура та її показники.

Ринок – це і місце зустрічі продавців та покупців, і взаємодія попиту та пропозиції, і будь-яка взаємодія, в яку люди вступають для торгівлі один з одним; і взаємодія покупців і продавців, які змагаються один з одним; і особливий механізм пристосування обсягу і структури суспільного виробництва до обсягу і структури суспільного споживання, засіб установлення і підтримки пропорційності.

Ринки можна також класифікувати в залежності від економічного призначення об’єктів ринкових відносин. З цієї точки зору можна виділити: 1. Ринок споживчих товарів та послуг, цей ринок надає товари і послуги особистого споживання. 2. Ринок засобів виробництва – надає товари та послуги виробничого призначення (сировина, пальне, машини, механізми, обладнання, тощо). 3. Ринок грошових коштів, на цьому ринку об’єктом купівлі-продажу виступає право користування тимчасово вільними грошовими коштами, грошовий ринок представлено кредитними, ощадними, страховими установами.

4. Ринок цінних паперів – сфера купівлі-продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів, представлений цей ринок фондовими біржами та позабіржовими установами. 5. Ринок валют – сфера купівлі-продажу вільно конвертованих валют. 6. Ринок робочої сили (ринок праці), на нього виходить населення працездатного віку в пошуках робочих місць.

7. Ринок нерухомості – купівля – продаж землі, будівель, житла.8. Ринок інформації і науково-технічних розробок.

Кон’юнктура ринку – стан ринку який характеризується співвідношенням попиту і пропозиції на товари; складається і змінюється під впливом численних факторів: масштабів виробництва, розмірів товарних запасів, динаміки цін і грошових доходів населення, організації торгівлі та реклами, прийнятих державою політичних і економічних рішень, різного роду ситуацій та ін. Розрізняють сприятливу, в’ялу та стійку  кон’юнктуру ринку. Сприятлива кон’юнктура ринку – ситуація на ринку, характеризується перевищенням попиту над пропозицією, підвищенням цін на найбільш розповсюджені товари. В’яла – характеризується низьким рівним попиту та ділової активності, невеликою кількістю угод, тенденцією до зниження цін на певні види товарів і послуг.

Стійка – ситуація на ринку, яка характеризується стабільним рівнем угод купівлі-продажу, сталими, близькими до рівноваги цінами.

  1.  Конкуренція та її види.

Визначення конкуренції; цінова та нецінова конкуренція; ознаки досконалої конкуренції; ознаки недосконалої конкуренції та її форми.

Конкуренція - це боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів; за капіталізму - боротьба між капіталістами за одержання найвищого прибутку.

Цінова конкуренція існує головним чином на ринках досконалої конкуренції, перемагає той продавець, який пропонує товар за нижчою ціною. Нецінова конкуренція це, по-перше, конкуренція якості: споживача запевняють, що даний товар має такі властивості, яких не має однотипний товар конкурента. По-друге, конкуренція економічності – цей холодильник потребує менше електроенергії, ця пральна машина вимагає менше води, цей автомобіль споживає менше пального і таке інше.

Ринки досконалої конкуренції характеризуються таким: Необмежена кількість продавців та покупців; існує абсолютно вільний доступ до всіх сфер економічної діяльності, нема перешкод до вступу підприємця у будь-яку галузь; кожний господарюючий суб’єкт має вільний доступ до будь-якої інформації щодо ринку: про величину попиту і пропозиції, норми прибутку при виробництві того чи іншого товару, витратах; вільний доступ до будь-якої технології для всіх підприємців; абсолютна однорідність товарів, що виробляються, вони стандартизовані; жоден учасник ринку не може впливати на рішення інших неекономічними методами; цінова конкуренція

До ринків недосконалої конкуренції належать ринки монополістичної конкуренції, олігопольні та монопсонічні ринки, ринки, чиста монополія. Ринок монополістичної конкуренції  характеризуються таким: на ринку функціонує велика кількість фірм; товари диференційовані; може існувати контроль над цінами, але в порівняно вузьких межах; вступ до галузі нових підприємців не має суттєвих перешкод; нецінова конкуренція. На олігопольних ринках функціонує невелика кількість фірм, кожна з них виробляє значну частку продукту даної галузі; можливий контроль над цінами; продукт може бути як стандартизованим , так і диференційованим; нецінова конкуренція; вступити в галузь новому підприємцю дуже складно, існує ряд перешкод. На чисто монопольному ринку панує виробник; вступ у таку галузь заблоковано, конкуренція підірвана; монополіст встановлює таку ціну, яка дозволяє відшкодовувати всі витрати і забезпечує монопольно високий прибуток; потенційна конкуренція, конкуренція нововпроваджень та конкуренція з імпортними товарами.

  1.  Ринок досконалої конкуренції.

Визначення досконалої конкуренції; головні ознаки ринку досконалої конкуренції; позитивні та негативні риси ринку досконалої конкуренції.

Під досконалою  конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку, на якому жодна з фірм, чи жоден із споживачів не є достатньо могутніми, щоб вплинути на ринкову ціну.

Ринки досконалої конкуренції характеризуються таким: необмежена кількість продавців та покупців; існує абсолютно вільний доступ до всіх сфер економічної діяльності, нема перешкод до вступу підприємця у будь-яку галузь; кожний господарюючий суб’єкт має вільний доступ до будь-якої інформації щодо ринку: про величину попиту і пропозиції, норми прибутку при виробництві того чи іншого товару, витратах; вільний доступ до будь-якої технології для всіх підприємців; абсолютна однорідність товарів, що виробляються, вони стандартизовані; жоден учасник ринку не може впливати на рішення інших неекономічними методами; цінова конкуренція

Ефективне використання ресурсів вимагає виконання двох умов: виробничої ефективності та ефективності розподілу ресурсів: - ефективність виробництва - реалізується в тому, що ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат; - ефективність розподілу ресурсів – досягається рівністю ціни з граничними витратами Р = МС.

Ринок враховує тільки ті витрати, які відшкодовуються. Досконала конкуренція не передбачає виробництва суспільних благ (оборона, охорона суспільного порядку, протипожежна безпека тощо). Досконала конкуренція не концентрує ресурси для розвитку науки, наукомістких і капіталомістких підприємств. Досконала конкуренція не враховує потреби споживачів щодо різноманіття продукції.

  1.   Ринок монополістичної конкуренції.

Визначення монополістичної  конкуренції; головні ознаки ринку монополістичної конкуренції; позитивні та негативні риси ринку монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція – ринок, на якому відносно велике число виробників пропонують подібну, але не ідентичну продукцію, яка диференційована, що є основною рисою даної моделі. Ринок монополістичної конкуренції  характеризуються таким: на ринку функціонує велика кількість фірм; товари диференційовані; може існувати контроль над цінами, але в порівняно вузьких межах; вступ до галузі нових підприємців не має суттєвих перешкод; нецінова конкуренція.

.

  1.   Ринок чистої монополії.

Визначення чистої монополії; головні ознаки ринку “чистої монополії”; форми конкуренції на суто монопольному ринку; позитивні та негативні риси ринку чистої монополії.

Чиста монополія – модель ринку з єдиним постачальником продукту, який не має близьких замінників; в умовах чистої монополії галузь складається із одної фірми, тобто поняття “фірма” і “галузь” збігаються. на ринку функціонує лише один виробник певної продукції.  Розрізняють три види чистої монополії: закриту (захищена від конкуренції з допомогою юридичних заборон та обмежень, частіше всього це державна монополія);

відкриту (коли одна фірма в силу збігу обставин стала єдиним виробником і постачальником товару); природну (основами існування природних монополій є володіння рідкісними і важливими ресурсами; високі бар’єри входу на ринок природної монополії та виходу з нього; державне обмеження притоку нових фірм). Держава протидіє посиленню монопольної влади. Антимонопольний комітет України спрямовує свою діяльність на захист конкуренції, запроваджуючи антимонопольну політику, яка здійснюється застосуванням адміністративних та економічних важелів.

  1.   Особливості конкуренції на олігопольному ринку.

Визначення олігополії; головні ознаки олігопольного ринку; позитивні та негативні риси олігопольного ринку.

Олігополія – ситуація на ринку, при якій фірми усвідомлюють взаємозалежність своїх продаж, обсягів виробництва, інвестицій і рекламної діяльності.

На олігопольних ринках функціонує невелика кількість фірм, кожна з них виробляє значну частку продукту даної галузі; можливий контроль над цінами; продукт може бути як стандартизованим , так і диференційованим; нецінова конкуренція; вступити в галузь новому підприємцю дуже складно, існує ряд перешкод.

  1.   Олігополістична структура ринку.

Визначення олігополії; причини існування олігополії; показники концентрації ринку; особливості конкуренції.

Олігополія – ситуація на ринку, при якій фірми усвідомлюють взаємозалежність своїх продаж, обсягів виробництва, інвестицій і рекламної діяльності. Олігополістчиний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва.

Причини існування олігополій: - ефект масштабу – багато фірм починають свою діяльність із невисоких технологій та при малих масштабах.- інші причини (бар’єри): володіння патентами та контроль над стратегічною сировиною надзвичайно важливі в хімії, електроніці, алюміневій промисловості; додатковим фінансовим бар’єром для вступу можуть бути витрати на рекламу. Також для олігополії характерним є ефект злиття.

Найбільш простий показник концентрації ринку - це кількість функціонуючих на ньому фірм: чим їх менше, тим вищий рівень концентрації ринку з погляду його монополізації. Чим менше учасників ринку, тим легше їм усвідомити взаємну залежність і тим скоріше підуть вони на співробітництво.

На олігопольних ринках функціонує невелика кількість фірм, кожна з них виробляє значну частку продукту даної галузі; можливий контроль над цінами; продукт може бути як стандартизованим , так і диференційованим; нецінова конкуренція; вступити в галузь новому підприємцю дуже складно, існує ряд перешкод.

  1.   Порівняльна оцінка конкурентного та чисто монопольного ринків.

Ознаки конкурентного ринку; ознаки монопольного ринку; економічні наслідки досконалої конкуренції; економічні наслідки монополізації; антимонопольна політика.

Ринки досконалої конкуренції характеризуються таким: необмежена кількість продавців та покупців; існує абсолютно вільний доступ до всіх сфер економічної діяльності, нема перешкод до вступу підприємця у будь-яку галузь; кожний господарюючий суб’єкт має вільний доступ до будь-якої інформації щодо ринку: про величину попиту і пропозиції, норми прибутку при виробництві того чи іншого товару, витратах; вільний доступ до будь-якої технології для всіх підприємців; абсолютна однорідність товарів, що виробляються, вони стандартизовані; жоден учасник ринку не може впливати на рішення інших неекономічними методами; цінова конкуренція

Ринок монополістичної конкуренції  характеризуються таким: на ринку функціонує велика кількість фірм; товари диференційовані; може існувати контроль над цінами, але в порівняно вузьких межах; вступ до галузі нових підприємців не має суттєвих перешкод; нецінова конкуренція.

Процес монополізації економіки має як позитивні так і негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об’єднань більше можливостей розвивати сучане виробництво, фінансувати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію робітників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. Негативні наслідки — монополії встановлюють надто високі ціни порівняно з цінами, що утворюються на основі суспільних граничних витрат. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам і водночас обкладають споживачів своєрідною “даниною” на свою користь. Покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку і тому вони отримуватимуть надто мало продукту за свої гроші. Це зростання цін спостерігається головним чином на внутрішньому ринку, і складається ситуація, коли на внутрішньому ринку ціни вищі, ніж на зовнішньому. Для закріплення такого становища створюється, хоч і невеликий, проте штучний дефіцит на товари чи послуги. Отже, найбільш помітним зовнішнім проявом існування монополії є зростання цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів. Монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Монополія зумовлює застій та загнивання господарського механізму, паралізує конкуренцію, загрожує нормальному ринку.

Держава протидіє посиленню монопольної влади. Антимонопольний комітет України спрямовує свою діяльність на захист конкуренції, запроваджуючи антимонопольну політику, яка здійснюється застосуванням адміністративних та економічних важелів. До адміністративних важелів належать:  регулювання конкуренції;  пряма заборона злиття фірм;  поділ існуючих фірм на декілька менших;  введення державної власності на підприємства – природні монополії.  Економічними важелями виступають:  регулювання діяльності монополій; визначення території їх діяльності; регулювання цін на продукцію монополії; забезпечення необхідних суспільству обсягів виробництва;  якість  товарів і послуг, встановлення податку на монопольний прибуток.

  1.   Потреби, їх структура, класифікація та тенденція розвитку.

Визначення потреб;  класифікація потреб; тенденції змін потреб у сучасних умовах.

Потреба – це бажання людини мати певне благо, стан задоволення, який індивід прагне продовжити, або стан незадоволення, який індивід прагне покинути.

Потреби можна класифікувати на абсолютні та відносні; вищі та нижчі; першочергові та непершечергові, матеріальні та нематеріальні, індивідуальні та колективні, еластичні та жорсткі. До первинних потреб належать потреби, задоволення яких необхідне для збереження життя людини – потреба в їжі, одязі, житлі. До вторинних потреб належать всі інші потреби, в тому числі потреби, які задовольняються нормальними або вищими товарами; духовні потреби. До жорстких потреб належать потреби, які не зникають протягом тривалого часу, але кожний раз задовольняються, як тільки з’являється для цього можливість: потреба в їжі – жорстка потреба, але при наявності їжі вона відразу задовольняється. До еластичних потреб належать потреби, від задоволення яких можна на певний час утриматись: у вас є потреба у відпочинку, але треба готуватись до іспиту, тому ви відкладаєте час відпочинку.

  1.   Економічні блага та їх класифікація.

Визначення  блага; економічні блага та їх класифікація; загальна та гранична корисність економічного блага; процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної корисності.

Блага – це речі, які можуть безпосередньо, або опосередковано задовольняти потреби людей. Економічна теорія розглядає економічні блага, кількість яких завжди обмежена і які можуть бути виміряні грошовою мірою.

Блага різноманітні, мають різні властивості, тому класифікувати їх можна за різними ознаками:  блага матеріальні та нематеріальні;  що передаються та ті, що не передаються;

вищі та нижчі блага;  субститути та комплементи; блага короткострокового та довгострокового користування; прямі та непрямі.

Загальна корисність (TU) – сукупна корисність від споживання всієї кількості благ.

TU = f (Q)

Гранична корисність (MU) – корисність останньої одиниці, чи частки блага, яку хоче і може спожити індивід; це додаткова корисність одержана від споживання додаткової одиниці блага або приріст сукупної корисності. MU =∆ TU/∆ Q

Гранична корисність блага зменшується при зростанні кількості блага, що стверджує перший закон Госсена: бажаність блага убуває по мірі збільшення його споживання. У точці повного задоволення вона дорівнює нулю. Загальна корисність при зростанні кількості блага зростає.

  1.   Корисність, теорія граничної корисності.

Корисність, величина корисності; загальна, середня, гранична корисність; визначення та графічне зображення; закон спадної граничної корисності та його теоретичне обґрунтування.

Корисність – привабливість блага, ступінь задоволення потреби благом. Корисність – ступінь задоволення, яке отримує людина від споживання певного блага або сукупності благ. Розрізняють загальну корисність і граничну корисність. Загальна корисність – корисність всієї кількості блага. Гранична корисність – корисність додаткової, ще однієї одиниці блага. Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) – гранична корисність кожної додаткової одиниці блага, при збільшенні його кількості, зменшується. Це відбувається тому, що попередні одиниці блага певною мірою задовольняють дану потребу блага. Корисність буває ординальна та кардинальна. Ординальною корисністю називають впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини. Її можна виразити за допомогою співвідношення типу “набір Х кращий, ніж набір У”.

  1.   Попит, закон попиту. Крива попиту.

Визначення індивідуального попиту; функція та крива індивідуального попиту; закон попиту  і його теоретичне обґрунтування;  рента споживача.

Попит – це представлена на ринку потреба в товарах та послугах, забезпечена необхідними грошовими засобами, іншими словами , попит – це платоспроможна потреба.

Зворотна залежність між ціною товару і величиною попиту на нього називається законом попиту. Закон попиту можна висловити алгебраїчно:    QD   =  f (P), де: QD – величина попиту , f - функція , P – ціна .

Закон попиту можна також виразити  графічно у вигляді кривої попиту.

Крива попиту – це крива, яка показує, яку кількість блага готові придбати споживачі за різними цінами в даний момент.

                            

Споживчий надлишок являє собою максимальну ціну, яку споживач товару готовий заплатити за покупку, за вирахуванням дійсної ціни товару. Точніше споживчий надлишок є різницею між ціною, яку споживач готовий заплатити за товар, і тією, яку він дійсно платить при покупці.

  1.   Попит, нецінові детермінанти попиту.

Визначення індивідуального попиту; індивідуальний і ринковий попит та їх графічне зображення; нецінові детермінанти ринкового попиту та їх вплив на зрушення кривої попиту.

Попит – це представлена на ринку потреба в товарах та послугах, забезпечена необхідними грошовими засобами, іншими словами , попит – це платоспроможна потреба.

На попит суспільства впливають економічні, соціальні, демографічні, психолого-традиційні, естетичні та природно-кліматичні чинники.  До економічних чинників належать: базовий рівень розвитку виробництва, середній рівень грошових доходів населення, принципи розподілу доходів.  Соціальними чинниками є: рівень розвитку масової культури, духовних цінностей, соціальна структура суспільства, освітній ценз населення, поширений спосіб життя.  Демографічні чинники: місткість ринку, зумовлена кількістю населення, розміри та склад середньої сім’ї, статевий склад населення, співвідношення сільського та міського населення. До психолого-традиційних чинників належать уподобання і смаки, поведінка продавця та відносини, що склалися між ним та споживачем, місцеві традиції, вплив релігії.  Естетичні чинники – відповідність моді, привабливість зовнішніх якостей товару, реклама. Нарешті, на попит впливає клімат: кількість опадів, екстремальні температури тощо. Всі ці чинники впливають на сукупний попит, але ж сукупний попит на споживчі товари складається з попиту індивідів. Чинники впливають на попит індивіда: це ціни товарів-субститутів; це зміни доходу; це очікування споживачів. На попит впливає  також зміна смаків та уподобань чи то під впливом зміни моди, чи то внаслідок усвідомлення корисності чи шкідливості певного блага.

Зміна попиту на даний товар при незмінній ціні на нього на графіку показується зсувом кривої попиту. Рух кривої попиту внаслідок дії нецінових детермінантів

                        у        Д2

                     Р       Д1     

                    Ціна

 

                              Д3                                       Д2

                                                               Д1

                                                           Д3

                                                                                       

                           0                    Попит                    Q         х

  1.   Пропозиція, закон пропозиції. Крива пропозиції.

Визначення індивідуальної пропозиції; функція та крива індивідуальної  пропозиції;  закон пропозиції та його  обґрунтування; ринкова пропозиція.

Пропозиція – це бажання і здатність продавців виставляти товари для продажу на ринку.

Закон пропозиції : величина пропозиції блага прямо пропорційна ціні даного блага. Цю залежність можна висловити алгебраїчно: величина пропозиції є функція від ціни  S= f (Р), де S – величина пропозиції  на благо, Р – ціна даного блага.

Крива пропозиції

 

                      

  1.   Пропозиція, нецінові детермінанти пропозиції.

Визначення індивідуальної пропозиції; індивідуальна та ринкова пропозиція та їх графічне зображення; нецінові детермінанти ринкової пропозиції та їх вплив на зрушення кривої пропозиції.

Пропозиція – це бажання і здатність продавців виставляти товари для продажу на ринку.

Крива пропозиції

 

                      

Нецінові чинники пропозиції:

1. Зміни в технології. На графіку це можна показати зсувом кривої пропозиції SS праворуч.

2. Зміна цін ресурсів.. На графіку це відображається зсувом кривої пропозиції ліворуч.

3. На пропозицію впливають зміни цін на інші товари. Крива пропозиції зсунеться ліворуч.

4. На пропозицію впливають очікування товаровиробників. Крива пропозиції зсунеться праворуч.

  1.   Еластичність попиту відносно ціни.

Поняття цінової еластичності попиту; коефіцієнт цінової еластичності попиту та його величина; визначення цінової еластичності попиту за показником загальної виручки; чинники, які визначають цінову еластичність попиту; вплив цінової еластичності на поведінку фірми.

Еластичність попиту за ціною – це відношення відсоткової зміни величини попиту на товар до даної відсоткової зміни його ціни за інших рівних умов. Еd = (%  d Q) / (% d Р),  де Еd – цінова еластичність попиту, %dQ – та %dР - відсоткові зміни ціни та величини попиту. Формула дугової еластичності попиту має вигляд:

                        зміна величини попиту                  зміна ціни

            Ed =                                                       *                                     ,

                         середній обсяг попиту                  середня ціна

де  Ed -  коефіцієнт дугової еластичності попиту за ціною, або теж саме:

                             (Q2 - Q1) (Р12)

               Ed =                                                

                             (Р2 –Р1)   (Q1 + Q2)

де: Q1 величина попиту до зміни ціни;

Q2 – величина попиту після зміни ціни;

Р1  ціна до зміни;

Р2 – ціна після зміни.

На цінову еластичність попиту впливають такі чинники: 1. Ступінь необхідності блага для споживача. 2. Присутність на ринку товарів-субститутів. 3. Питома вага цієї покупки в доході споживача. 4. Фактор часу.

  1.   Еластичність попиту відносно доходу. Перехресна еластичність попиту.

Визначення еластичності попиту відносно доходу; коефіцієнт еластичності попиту відносно доходу та його величина; визначення перехресної еластичності попиту; коефіцієнт перехресної еластичності попиту та його величина; практичне значення еластичності попиту відносно доходу та перехресної еластичності.

Еластичність попиту відносно доходу є позитивною для нормальних або вищих благ, тобто зростає доход, зростає і попит.

Розрахувати коефіцієнт еластичності за доходом можна за тими ж формулами, за якими розраховується еластичність попиту за ціною, тільки замість ціни треба підставити доход до зміни і доход після зміни.

Перехресна еластичність попиту – це відношення відсоткової зміни попиту на даний товар до відсоткової зміни ціни іншого товару. ED =  (% dQA)  /  (% dPB)

  1.   Цінова еластичність  пропозиції.

Поняття  цінової еластичності пропозиції; коефіцієнт цінової еластичності пропозиції та його величина; вплив фактору часу  на еластичність пропозиції.

Еластичність пропозиції за ціною – це відношення відсоткової зміни величини пропозиції блага до відсоткової зміни ціни цього блага за інших рівних умов. Для визначення коефіцієнта еластичності пропозиції за ціною користуються тими ж формулами, що і для визначення еластичності попиту, підставляючи дані про зміни величини пропозиції.

У короткому періоді пропозиція  мало еластична, у тривалому періоді вона може бути більш еластичною. Чому? А. Маршалл наводить такий приклад. Раптово значно підвищився попит на рибу. У короткий термін суттєво збільшити пропозицію риби неможливо, деяке збільшення пропозиції можна забезпечити більш інтенсивним використанням наявних ресурсів: рибаки збільшать тривалість перебування у морі, більше годин на добу будуть займатися ловлею риби, на рибопереробних заводах введуть другу, а то і третю зміни, зменшать невиправдані перерви тощо. У тривалому періоді можна побудувати додаткові риболовні судна, рибопереробні підприємства, що дозволить значно збільшити величину пропозиції. Еластичність пропозиції з часом зростає.

  1.   Ринкова рівновага. Рівноважна ціна.

Визначення ринкової рівноваги та її графічне зображення; механізм встановлення ринкової рівноваги; порушення ринкової рівноваги, дефіцит та надлишки.

Якщо попит і пропозиція співпадають, то ринок знаходиться в стані рівноваги. До стану рівноваги ринок призводить рівноважна ціна.

                        Р

                           120

                                                                                        надлишок

                           100

            Ціна         80

                             60

                                                                                        дефіцит

                             40

                             20

                           

                               

                                         0              1              2              3             4          Q

                                                                  Кількість

Дефіцит – ситуація, при якій за даною ціною величина попиту більше величини пропозиції. Надлишок  – ситуація, при якій за даною ціною величина пропозиції більше величини попиту.

  1.   Попит та пропозиція в умовах контролю за цінами.

Визначення ринкової рівноваги та її графічне зображення; дія механізму попиту і пропозиції в умовах підтримки виробника з боку уряду; наслідки цінової політики уряду щодо встановлення ціни, нижчої за рівноважну.

 

  1.   Криві байдужості споживача.

Визначення кривої байдужості споживача та її властивості, графічне зображення; карта байдужості споживача; гранична норма субституції; зона субституції.

Крива байдужості – це лінія рівної корисності, всі точки якої характеризують набори товарів, які забезпечують споживачу один і той же рівень корисності. Криві байдужості мають такі властивості: криві байдужості не перетинаються, тобто через одну точку простору двох благ можна провести тільки одну криву байдужості.; криві байдужості мають від’ємний нахил, тому що для збільшення споживання необхідно скоротити споживання іншого блага, щоб корисність не змінилась; паралельно розташовані криві утворюють карту кривих байдужості, яка дає уяву про уподобання конкретного покупця за будь-якого рівня споживання благ; криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають набору благ з вищим рівнем корисності; при збільшенні споживання певного блага зменшується величина іншого, яким людина жертвує заради отримання додаткової одиниці першого блага.

Карта кривих байдужості – це сукупність кривих байдужості кожна з яких представляє інший рівень корисності; засіб відображення переваг споживача, що відповідають різному рівню задоволення його потреб.

Кількість блага В, від якої споживач готовий відмовитись в обмін на додаткову одиницю блага А при незмінному загальному рівні корисності, називається граничною нормою субституції. Зона субституції - ділянка кривій байдужості, в якому можлива ефективна заміна одного блага іншим.

  1.   Кардиналістський підхід у визначенні споживацьких переваг.

Сутність кардиналістської теорії; поняття “рівновага споживача”; рівність зважених граничних корисностей благ.

Кардиналістський підхід передбачає, що корисність має кількісний вимір.

Стан рівноваги споживача досягається  при рівності граничних корисностей продуктів, що приходяться на один долар, ця рівновага не зміниться, поки не зміняться ціни чи доход.

стан рівноваги споживача можна висловити формулою

                                    ==...=

  1.   Ординалістський підхід у визначенні споживацьких переваг.

Сутність ординалістської теорії; графічне та алгебраїчне зображення стану рівноваги споживача; крива “дохід-споживання”; крива “ціна-споживання”; ефект субституції та ефект доходу.

Порядковий підхід дозволяє оцінювати тільки те, якому набору благ споживач надає перевагу, не намагаючись оцінити корисність кожного блага. ==...=

Бюджетна лінія. Стан рівноваги споживача

 

Ефект заміщення вимірюється тією частиною приросту величини попиту на товар подешевшав, яка утворилася внаслідок заміни цим товаром інших благ. Ефект доходу - результат впливу зміни ціни на реальний дохід споживача і відповідно на кількість що купується блага. Ефект доходу визначається тією частиною приросту величини попиту, яка виникла в результаті збільшення реального доходу споживача при зниженні ціни на благо. Ефект заміни при зниженні ціни завжди буде виражатися в зростанні обсягу попиту на цей товар. Також зі зростанням доходу збільшується обсяг споживчого попиту.

  1.   Бюджетні обмеження і можливості споживача.

Бюджетна лінія споживача та її властивості, графічне та алгебраїчне зображення; поняття нахилу бюджетної лінії; відображення бюджетними лініями змін доходу споживача та ціни товарів, крива “дохід – споживання”, крива “ціна – споживання”; ефект доходу і ефект заміщення.

Бюджетна лінія показує всі можливі комбінації двох продуктів, що можуть бути придбані при даному рівні цін і доходу. Властивості бюджетної лінії: бюджетна лінія має негативний нахил, кут нахилу залежить від співвідношення цін товарів і показує від якої кількості одного блага треба відмовитись, щоб придбати певну кількість іншого блага;

при зміні купівельної спроможності (величини грошового доходу, бюджетна лінія пересувається у відповідну сторону. При збільшенні доходу – праворуч, при зменшенні – ліворуч і займає положення паралельне початковому; зміна співвідношення цін на товари призводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії; коли змінюються ціни обох товарів, то бюджетна лінія буде зміщуватися у просторі, її нове положення буде визначатися співвідношенням зміни цін.

М = РА х А + РВ х В,  де М – доход споживача,  А і В – кількість одиниць даних товарів, що купуються споживачем,  РА і РВ – ціни товарів А і В. Бюджетна лінія.

 

  1.  Виробництво. Виробнича функція.

Визначення  виробництва; виробнича функція; відношення взаємозаміни та взаємодоповнення між факторами виробництва; поняття “загальний продукт”, “середній продукт”, “граничний продукт”.

Виробництво є процес дії людини на речі природи з метою створення матеріальних благ, необхідних для розвитку суспільства.

Виробнича функція вказує максимальний обсяг продукту, який може виробити фірма при кожному окремому сполученні чинників виробництва. Фірма застосовує два чинника виробництва – працю (L) і капітал ( K), виробнича функція має вигляд :  Q =  f (L, K).

Загальний продукт фірми – це та кількість продукту, яку фірма виробляє за певний період часу шляхом використання певного набору ресурсів. Середній продукт дорівнює загальному продукту фірми, поділеному на обсяг одного з ресурсів. Так, середній продукт праці буде дорівнювати загальному продукту, поділеному на загальний обсяг використаної праці.  Граничний продукт МР – додатковий продукт, отриманий від додаткової одиниці ресурсу.

  1.   Виробнича функція з одним змінним фактором.

Визначення виробничої функції; поняття “загальний продукт”, “середній продукт”, “граничний продукт”; динаміка середньої і граничної продуктивності при зміні одного фактора, закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва.

Виробнича функція вказує максимальний обсяг продукту, який може виробити фірма при кожному окремому сполученні чинників виробництва.

Загальний продукт фірми – це та кількість продукту, яку фірма виробляє за певний період часу шляхом використання певного набору ресурсів. Середній продукт дорівнює загальному продукту фірми, поділеному на обсяг одного з ресурсів. Так, середній продукт праці буде дорівнювати загальному продукту, поділеному на загальний обсяг використаної праці.  Граничний продукт МР – додатковий продукт, отриманий від додаткової одиниці ресурсу.

Гранична норма технологічного заміщення двох виробничих ресурсів, наприклад, праці замість капіталу, являє собою кількість праці, необхідної для заміщення дуже малого зменшення капіталу з метою підтримання даного рівня виробництва. Гранична норма технологічного заміщення  дорівнює відношенню граничного продукту капіталу до граничного продукту праці, або куту нахилу ізокванти.

Закону убуваючої продуктивності: при даному рівні знань і техніки збільшення інвестиції у виробництво якого-небудь продукту одного ресурсу при незмінній кількості іншого, веде до убуваючої віддачі від того ресурсу, вкладення якого збільшується

  1.   Рівновага виробника з позиції рівності зваженої продуктивності факторів виробництва.   

Граничний продукт фактора виробництва, його фізичне та вартісне вимірювання; поняття рівноваги виробника; зважена гранична продуктивність факторів виробництва; правило максимізації прибутку.

Граничний фактор виробництва-це додатковий продукт або обсяг продукції, отримані внаслідок збільшення затрат цього фактора на одну додаткову одиниці при сталій величині інших факторів виробництва.

  1.   Виробнича функція з двома змінними факторами.

Визначення виробничої функції; ізокванта та її властивості, карта ізоквант; зона технічного заміщення факторів виробництва; ізокоста та її графічне та алгебраїчне зображення; графічне та алгебраїчне зображення рівноваги виробника.

Виробнича функція вказує максимальний обсяг продукту, який може виробити фірма при кожному окремому сполученні чинників виробництва.

Ізокванта – це крива, на якій розташовані всі сполучення виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Карта ізоквант – набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний обсяг випуску продукції, що досягається при використанні певних сполучень чинників виробництва. Гранична норма технологічного заміщення (MRTS)  дорівнює відношенню граничного продукту капіталу до граничного продукту праці, або куту нахилу ізокванти.

Ізокоста або пряма рівних витрат – це лінія, що показує всі можливі сполучення ресурсів, які мають однакову сумарну вартість.

Фірма досягає стану рівноваги, тобто визначає оптимальний обсяг виробництва, який забезпечує максимізацію прибутку при рівності граничного доходу і граничних витрат: MR = MC

В умовах досконалої конкуренції  в довготерміновому періоді фірма максимізує прибуток за умови рівності граничного доходу граничним витратам, ринковій ціні та середнім витратам, тобто коли граничні та середні витрати дорівнюють ринковій ціні: MR = MC = P = AC

  1.   Фірма, види фірм за формами власності.

Визначення поняття “фірма”; мотивація поведінки фірми; умови функціонування фірми; види фірм за формами власності.

Фірма – економічний суб’єкт, який здійснює виробничу діяльність, має господарську самостійність в прийнятті рішень щодо того, що і як виробляти, кому, за якими умовами продавати; фірма поєднує ресурси для виробництва певних благ з метою максимізації прибутку.

Мотивація діяльності фірми – це процес стимулювання працівників фірми до діяльності, що спрямована на досягнення індивідуальних та загальних цілей фірми.

Необхідною умовою функціонування фірми є наявність конкурентного середовища.

Реальними суб'єктами ринкових відносин підприємства незалежно від їхніх масштабів, форм організації, структури власності та сфери діяльності можуть бути за таких умов:
Якщо вони є економічно самостійними товаровиробниками. Це дає їм можливість на свій розсуд використовувати належне їм майно, визначати програму дій, обирати постачальників і споживачів, розпоряджатися доходами, що залишаються після сплати податків. Стимулом їхньої діяльності є прибуток, який створюється під час кругообороту капіталу. Підприємство несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності — як поточними доходами, так і капіталом. Створення таких умов й означає перехід країни до ринкової економіки. Це складний процесу, що потребує багато часу. Потрібно також, щоб відбулися трансформаційні процеси у формах власності, структурі та організації виробництва.

За формами власності їх можна класифікувати таким чином: 1. Фірма з одним власником – це фірма, яка належить одній особі, яка управляє нею, отримує весь прибуток і відповідає по  всім зобов’язанням.  2. Партнерства або господарські товариства – це об’єднання двох або більше людей, що ведуть справу як співвласники на основі угоди, яка не суперечить закону. 3. Корпорація – акціонерна компанія, яка є правовим суб’єктом, створеним для здійснення комерційної або виробничої діяльності і має капітал, поділений на акції, яким володіють її члени.

  1.   Прибуток фірми: бухгалтерський та економічний підходи.

Загальне визначення витрат фірми; внутрішні та зовнішні, економічні та

бухгалтерські витрати; нормальний прибуток; економічний та бухгалтерський прибутки; значення економічного прибутку в розвитку фірми.

Витрати виробництва – це грошові витрати, які необхідно здійснити для виробництва певної кількості товару. Економічні витрати – це ті виплати, які фірма зобов’язана зробити, або ті доходи, які фірма зобов’язана забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відволікти ці ресурси від інших фірм.  Зовнішні витрати – це альтернативні витрати, які приймають форму явних (грошових) платежів постачальникам ресурсів. Фірма повинна оплатити сировину, паливо, комунальні послуги, заробітну плату, обладнання, устаткування, орендну плату, тощо.  Внутрішні витрати – це альтернативні витрати використання ресурсів, які належать власникам фірми. Бухгалтерські витрати - це платежі за ресурси зовнішнім постачальникам ресурсів, іншими словами, це зовнішні витрати.

Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між сукупним доходом фірми і зовнішніми витратами.  Економічний прибуток – це різниця між сукупним доходом фірми і сумою зовнішніх і внутрішніх витрат. Нормальний прибуток розглядається як винагорода підприємця за виконання їм підприємницької функції або як мінімальний доход, необхідний для утримання фірми в межах даного виду діяльності.

  1.   Витрати виробництва у короткостроковому періоді.

Визначення короткострокового періоду в функціонуванні фірми; види витрат; графіки MC, AТC, AFC, AVC та їх аналіз.

Короткостроковий період - це період часу занадто короткий, щоб підприємство змогло змінити свої виробничі потужності, але достатньо тривалий для застосування ступеня інтенсивності використання фіксованих потужностей.

До постійних  належать витрати, які фірма несе певний час, величина яких не може бути змінена швидко і які не залежать від обсягу виробництва.

Змінні витрати – це витрати, які можуть бути збільшені або зменшені з метою відповідної зміни обсягу виробництва в порівняно короткий термін часу. Загальні витрати на вироблену кількість товару, це всі витрати на даний момент часу, необхідні для виробництва певної кількості товару. Загальні витрати дорівнюють сумі постійних і змінних витрат: TC = FC  + VC. Загальні середні витрати - це витрати на одиницю продукту. Їх можна підрахувати, розділивши загальні витрати на кількість випущеного продукту: ATC = TC / Q. Загальні середні витрати (ATC) можна також підрахувати як суму середніх постійних AFC) та середніх змінних витрат (AVC): ATC = AFC + AVC. Зі зростанням обсягу виробництва середні постійні витрати (AFC)  зменшуються. При зростанні обсягу виробництва середні змінні витрати зменшуються, досягають мінімальної величини при певному обсязі виробництва, а при  подальшому зростанні обсягу виробництва починають зростати. Граничними витратами називаються додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї одиниці продукту: MC=∆TC/∆Q. Крива середніх постійних, середніх змінних,  середніх загальних та граничних витрат

 

  1.   Витрати виробництва у довгостроковому періоді.

Визначення довгострокового періоду в функціонуванні фірми; особливості довгострокових витрат у порівнянні з короткостроковими; крива довгострокових середніх витрат та її графічне зображення; концепція мінімально ефективного розміру фірми.

  1.   Ефект масштабу та його види.

Визначення довгострокового періоду в функціонуванні фірми; позитивний ефект від масштабу виробництва; негативний ефект від масштабу виробництва; крива довгострокових середніх витрат та її графічне зображення.

Довготривалий період - це період часу досить тривалий, щоб змінити якості всіх зайнятих, включаючи і виробничі, потужностей.

Дію позитивного ефекту від масштабу Альфред Маршалл пояснював економією кваліфікованої праці, економією машин і економією сировини. По-перше, коли розширяються розміри фірми, з’являється можливість підвищити спеціалізацію праці і покращити її організацію. Збільшення праці і капіталу створюють умови для кращої організації, за рахунок чого підвищується ефективність використання праці і капіталу. Великі фірми мають змогу наймати найбільш кваліфікованих робітників і найкращим чином організовувати їх працю. На те, що спеціалізація праці підвищує продуктивність праці, вказував ще Адам Сміт. Зростання продуктивності праці зменшує витрати на одиницю прибутку, а це при даній ринковій ціні збільшує прибуток. По-друге, розширення масштабів фірми забезпечує більш ефективну організацію управління. По-третє, великі фірми можуть економити на розмірах виробничих споруд і виробничого обладнання. Для розширення обсягів виробництва шляхом створення більших потужностей, великій фірмі не обов’язково будувати нову споруду, вона може провести реконструкцію обладнання в тій споруді, яку вона вже має. Нарешті, підкреслює Маршалл, велике підприємство купує все йому необхідне у великих кількостях, а значить – дешевше; воно продає великі партії товару, а тому заощаджує на витратах обігу.

Головним недоліком стає зростання бюрократизму в управлінні: по мірі розширення фірми збільшується чисельність управлінського персоналу, ускладнюється ієрархічна структура фірми, багато часу витрачається на узгодження рішень між керівниками різного рівня. З’являється можливість перекладати відповідальність за наслідки рішення на інших осіб. Рішення запізнюються, фірма повільно реагує на зміни ринкової кон’юнктури, а це призводить до зменшення прибутку, а нерідко – і до збитків.

          0        2000      3000     4000    5000    6000       7000   

                        Кількість продукції

  1.   Рівновага фірми – досконалого конкуренту в короткостроковому періоді.

Поняття короткого періоду в функціонуванні фірми; два підходи до визначення обсягу виробництва з метою максимізації прибутку; умови рівноваги фірми.

  1.   Умови прибутковості та збитковості фірм – досконалих конкурентів у короткому періоді.

Поняття короткого періоду в функціонуванні фірми; графік, що характеризує співвідношення ринкової ціни та умов прибутковості, беззбитковості й збитковості фірм; загранична, гранична та догранична фірми; пропозиція фірми в короткостроковому періоді.

Короткостроковий період - це період часу занадто короткий, щоб підприємство змогло змінити свої виробничі потужності, але достатньо тривалий для застосування ступеня інтенсивності використання фіксованих потужностей.

Валовий доход, прибутки і збитки фірми

Якщо середні змінні витрати фірми (AVC)  дорівнюють ринковій ціні, тобто якщо фірма відшкодовує тільки середні змінні витрати, вона знаходиться на межі ринку, це – гранична фірма.(крива 2).  Якщо ринкова ціна зменшиться і фірма не зможе відшкодовувати середні витрати, вона повинна покинути ринок. Отже, якщо середні змінні витрати фірми вище ринкової ціни – вона стає заграничною фірмою (крива 3), тобто залишається за межами ринку.

Якщо середні загальні витрати фірми (ATC), менше, ніж ринкова ціна, то фірма крім нормального прибутку отримує надприбуток. Така фірма є дограничною фірмою(крива1)

  1.   Рівновага фірми і галузі з досконалою конкуренцією в довгостроковому  періоді.

Поняття довгострокового періоду в функціонуванні фірми  та галузі; позитивний  і негативний ефекти від масштабу виробництва та рівновага фірми; положення довгострокової рівноваги галузі, причини зникнення економічного прибутку в галузі.

  1.   Вибір монополістом ціни і обсягу виробництва.

Крива попиту і крива граничного доходу монополіста; цінова дискримінація; положення довгострокової рівноваги чистого монополіста при максимальному економічному прибутку.

Крива попиту монополіста представляє собою криву галузевого попиту, так як чиста монополія – це ціла галузь. Крива галузевого попиту має спадний характер.

  

Способом впливу монополії на ринок є цінова дискримінація, яка полягає в тому, що однакові товари фірма продає різним покупцям за різними цінами в залежності від їх платоспроможності.

  1.   Економічні наслідки чистої монополії та державне регулювання її діяльності.

Ознаки “чистої монополії”; ціни і розподіл ресурсів на ринку чистого монополіста порівняно з ринком досконалої конкуренції; суперечливе ставлення чистого монополіста до НТП; напрями державного впливу на поведінку чистого монополіста, рівень регульованої державою ціни монополіста; приклади боротьби з монополізмом у вітчизняній та іноземній економіці.

Чиста монополія – модель ринку з єдиним постачальником продукту, який не має близьких замінників; в умовах чистої монополії галузь складається із одної фірми, тобто поняття “фірма” і “галузь” збігаються. на ринку функціонує лише один виробник певної продукції.

Вирішальна відмінність між чистою конкуренцією та чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту: якщо для конкурентної фірми вона має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), то для чистого монополіста — спадний характер.

Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Насамперед слід мати на увазі, що ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує додатковий доход, отриманий від її продажу (граничний доход). Виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж. Якщо на конкурентному ринку граничний доход продавця формується лише за рахунок виграшу від збільшення обсягу продаж, то для чистого монополіста цей виграш зменшується на розмір програшу від зниження ціни на попередній обсяг проданої продукції.

  1.   Загальна характеристика  ринків факторів виробництва.   

Визначення факторів виробництва та їх різновидів; взаємозв'язок ринків товарів та факторів виробництва; попит на фактори виробництва та їх пропозиція на конкурентному ринку; рівновага на ринку факторів виробництва.

Фактори виробництва – це ті блага, які фірма повинна придбати, щоб мати змогу здійснювати процес виробництва: земля і капітал, праця і підприємницька спроможність.

Ринки ресурсів та ринки готових товарів мають багато спільних рис з точки зору принципів їх самоорганізації та встановлення рівноваги. Однак деякі відмінності все ж таки є, і вони накладають певну специфіку на механізм їх функціонування.

Що стосується попиту та пропозиції з боку окремо взятого покупця або продавця фактора виробництва, то тут наявні певні особливості. Будучи ціноодержувачем, продавець готовий поставляти на ринок тим більше даного ресурсу, чим вище його ринкова ціна. Враховуючи незначну, в масштабах ринку, наявність ресурсу в окремого продавця, ринок готовий прийняти весь запропонований ресурсовласником запас за даною рівноважною ціною ринку. Нема можливості запросити більшу ціну, так як подібних продавців ресурсу безліч. Нема потреби продавати дешевше, так як безліч споживачів і так готові купити даний ресурс за ринковою ціною. З другого боку, споживач ресурсу готовий купувати тим більшу його кількість, чим нижче ціна. Проте, нема можливості купувати дешевше, тому що на ринку діє безліч покупців. Нема необхідності платити дорого, оскільки існує конкуренція продавців.

Рівновага на конкурентному ринку факторів виробництва характеризується вирівнюванням попиту та пропозиції.

  1.   Ринок праці: сутність, функції, особливості.

Праця як фактор виробництва;  ринок праці та його відмінність від інших ринків; ринковий попит на працю та фактори його зміни; ринкова пропозиція праці; рівновага на ринку праці та її графічне відображення.

Праця як чинник виробництва представлена інтелектуальною або фізичною діяльністю, направленою на виготовлення благ і надання послуг.

Ринок робочої сили можна розглядати як сферу обігу специфічного товару – робочої сили. У той же час – це  особливий, властивий капіталізму спосіб включення робочої сили в систему економічних відносин. Ринок робочої сили необхідно розглядати як систему відносин, котрі формуються на вартісній основі між роботодавцями, державою як власниками засобів виробництва і найманими робітниками, як власниками робочої сили. Сучасний ринок праці ми визначаємо, по-перше, як економічну катего-рію, яка характеризує систему соціально-економічних відносин, що мають товарний характер. По-друге, ринок праці - це система механізмів: а) купівлі-продажу робочої сили; забезпечення зайнятості; узгодження попиту і пропозиції робочої сили; формування і розвитку робочої сили. Ринок праці має свої особливості, які суттєво відрізняють його від інших ринків. Особливості цього ринку визначаються товаром, який на ньому обертається.

На ринку досконалої конкуренції величина попиту на робочу силу визначається двома показниками: по-перше, заробітною платою, по-друге, вартістю граничного продукту праці. Попит на працю знаходиться в зворотній залежності від величини заробітної плати.

Теоретичною межею, з якої починається пропозиція праці, є заробітна плата, яка дорівнює вартості засобів існування робітника. Робітник прагне зрівняти корисність своєї праці  з її важкістю. Згідно з класичною теорією, чим більша заробітна плата, тим більша величина пропозиції робочої сили і навпаки.

     Р            D                                            S

   W1

                                           Eo

   Wo

      0                         LD      LO      LS                         Q

В точці перетину кривих попиту і пропозиції, в точці рівноваги, визначена рівноважна ставка заробітної плати (W0) і рівноважна кількість зайнятих працівників (L0). В точці Ео попит на працю дорівнює пропозиції праці. Це означає, що підприємці, які згодні виплачувати заробітну плату Wо, знаходять на ринку необхідну кількість праці, їх попит на працю повністю задоволений. Всі робітники, які прагнули отримати роботу при заробітній платі Wо, її отримали. На ринку встановилась рівновага повної зайнятості.

  1.   Особливості  сучасного ринку праці.

Вплив НТР на сучасний ринок праці; регулювання ринку праці: суб'єкти, напрями та інструменти регулювання; роль держави в регулюванні сучасного ринку праці.

Регулювання ринку праці являє собою особливу форму і сферу регулюючого впливу держави на соціально-економічні процеси, у зв'язку з чим його розгляд виділено в спеціальний розділ.

Можна виділити чотири основних напрямки державного регулювання ринку праці. По-перше, це програми зі стимулювання зростання зайнятості та збільшення числа робочих місць, по-друге, програми, спрямовані на підготовку та перепідготовку робочої сили; по-третє, програми сприяння найму робочої сили і, по-четверте, програми із соціального страхування безробіття , тобто уряд виділяє кошти на допомогу безробітним.

  1.   Ринок капіталу та його структура.

Визначення капіталу як фактора виробництва,  форми капіталу; валові та чисті інвестиції; попит та пропозиція капіталу; види процентних ставок; дисконтування.

Матеріальний капітал - це  сукупність засобів виробництва, які створені людьми і використовуються для виробництва товарів та послуг; сукупність матеріальних засобів, які використовуються у різних фазах відтворення і збільшують продуктивність людської праці. У матеріальному капіталі виділяють основний та оборотний капітал.

Валові інвестиції – це загальний обсяг інвестицій в економіку за певний проміжок часу. Він складається з інвестицій, спрямованих на заміщення вибуваючого основного капіталу та чистих інвестицій. Чисті інвестиції або чисті капіталовкладення – це додаток до сукупного основного капіталу, вони дорівнюють валовим інвестиціям за відрахуванням амортизації.

Коли мова йде про капітал як об’єкт ринкового попиту і пропозиції, то мається на увазі не весь запас капіталу, що функціонує в економіці, а потік нового капіталу, котрий може з’явитися у даний період у виробництві.

Попит на додатковий капітал як виробничий ресурс на фірмі визначається різницею між існуючим потоком товарів і послуг, які надає фірма за рахунок існуючого капіталу та бажаним потоком (товарів та послуг), які може надати фірма.

Фірми пред’являють попит не просто на якісь матеріальні ресурси (верстати, устаткування, обладнання і таке інше), а на тимчасово вільні кошти, які можна потратити на ці капітальні блага і повернути, заплативши певний відсоток із прибутку, який буде

  1.   Ринок землі та його особливості.

Поняття землі як фактора виробництва; особливості формування попиту на землю, пропозиція землі; рівновага на ринку землі; ціна землі як капіталізована рента.

На ціну будь-якого товару впливає співвідношення попиту і пропозиції. Оскільки  пропозиція землі нееластична, ціна землі залежить від попиту на неї. Попит на землю складається з двох частин: попиту на здійснення сільськогосподарської діяльності та попиту на здійснення не сільськогосподарської діяльності (будівництво, розробка копалин тощо). Попит на землю для сільськогосподарської діяльності залежить : від попиту на продовольчі товари ; родючості ґрунту; місця знаходження.

Кількість землі завжди обмежена, тому її пропозиція практично нееластична і на графіку попиту і пропозиції землі позначається вертикальною лінією.

Величина попиту на землю залежить від ціни. Припустимо, пропозиція землі дорівнює OQ.  Рівновага на ринку землі встановлюється при орендній платі ОР. Якщо землевласник підвищить орендну плату до ОР1, частка фермерів буде змушена відмовитись від оренди, попит на землю скоротиться до Р1М1. Частку землі, яка дорівнює  Q1Q  землевласники не зможуть здати в оренду, а тому ця земля не принесе їм доходу. Землевласники змушені будуть зменшити орендну плату до рівня ОР і ринок землі повернеться до стану рівноваги. Ціна землі є капіталізована земельна рента.

рента

                  Ціна землі =                                                      х 100%

банківський відсоток

  1.   Аналіз часткової та загальної рівноваги.

Часткова та загальна рівновага; умови стану рівноваги; ефект зворотного зв’язку; модель загальної економічної рівноваги Вальраса; закон Вальраса.

Часткова рівновага – ізольований аналіз товарного ринку, тобто дослідження умов рівноваги при заданих цінах на всю решту товарів. Загальна рівновага – ситуація, при якій всі ринки одночасно знаходяться в стані рівноваги, коли на всіх ринках встановлюються рівноважні ціни.

Стан рівноваги передбачає наявність трьох умов: по-перше, попит і пропозиція товарів та факторів виробництва однакові, на них установлюються постійні та стійкі ціни; по-друге, обсяг попиту на товари та послуги визначається їхньою граничною корисністю; по-третє, ціни товаровиробників задаються граничними витратами факторів виробництва.

Ефект зворотного зв’язку– це зміна цін та обсягів товарів і послуг на певному ринку у відповідь на зміну цін, що сталися на пов’язаних з ним ринках.

Вальрас виходив із того, що вирішення проблеми може бути досягнуто за допомогою математичного апарату. Побудувавши досить складну систему взаємопов’язаних рішень, він доводить, що система рівноваги може бути досягнута як якийсь “ідеал”, до якого прагне конкурентний ринок. Вальрас розподілив економіку на дві великі групи: фірми і домашні господарства. Фірми виступають на ринку факторів як покупці і на ринку споживчих товарів як продавці. Домашні господарства – власники факторів виробництва виступають у ролі їх продавців і водночас покупців споживчих товарів. У цій моделі ролі продавців і покупців постійно змінюються. Всі витрати виробників товарів перетворюються у доходи домашніх господарств, а всі витрати домашніх господарств – у доходи виробників (фірм).

  1.   Рівновага в економіці обміну.

Необхідність та вигоди ринкового обміну; діаграма Еджворта; взаємовигідний обмін; ефективність при обміні; крива контрактів; парето- ефективний розподіл.

  1.   Ефективність у виробничій сфері.

Розподіл виробничих ресурсів; оптимальний, за Парето, розподіл ресурсів; внутрігалузева та міжгалузева ефективність використання і розподілу ресурсів; крива виробничих контрактів; межа виробничих можливостей; загальні умови ефективності.

  1.   Теорія загальної рівноваги та політика у галузі  економіки добробуту.

Визначення суспільного добробуту; теореми теорії добробуту; функція суспільного добробуту, її різновиди; критерії оцінки добробуту; концептуальні підходи до проблеми щодо справедливості розподілу суспільного добробуту.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65033. Аноним Искандара как генеалогический источник 83.5 KB
  Согласно Анониму в начале своего правления Узбек назначил Сасы Буку сына Нокая правителем улуса Орды. Также интерес вызывают новые данные о правителе улуса Ордаэджена: КалакКубак сын Мангитая Макидая стал правителем улуса в 1320-1321 и еще правил в 1327-1328...
65034. Концепция базы данных “Дипломатические документы постордынских государств Джучиева улуса” 31.5 KB
  Это позволяет рассматривать сохранившиеся архивные материалы как один документальный массив и следовательно пытаться анализировать не отдельные ярлыки и письма а их совокупность проводить формальный анализ именно комплекса документов.
65035. Как называть Золотую Орду? 49.5 KB
  Как называть Золотую Орду Под названием Золотая Орда обычно мы подразумеваем государство существовавшее в XIII XV веках на обширной территории с центром в Нижнем Поволжье. Золотая Орда в мировой геополитике играла ведущую роль.
65036. РУСЬ И СТЕПЬ 643.5 KB
  Эти встречи со степью и определяли причудливые изгибы исторических судеб Руси. Соседство со степными просторами предопределило же превращение Руси в Россию когда восторжествовав наконец над Золотой Ордой русский народ приступил к освоению необъятных пространств Евразии.
65037. Золотоордынский город Сарай и роль ханской власти в его истории 32.5 KB
  Особенно большое внимание проблемам возникновения, развития и упадка джучидских городов и роли центральной власти в их судьбах уделял Г.А. Федоров-Давыдов.
65038. К вопросу о хронологии и топографии Селитренного городища эпохи Тохтамыша (1380 – 1396 гг.) 43.5 KB
  Для исследования использовались помимо публикаций материала отчеты Поволжской археологической экспедиции ПАЭ и каталог коллекции монет с Селитренного городища за 1965-1997 гг. Федоровым-Давыдовым 4932 медных и 112 серебряных монет.
65039. СЕЛИТРЕННОЕ ГОРОДИЩЕ: ХРОНОЛОГИЯ И ТОПОГРАФИЯ 254 KB
  Исследование округи Селитренного городища также актуально так как эта тема ещё не была объектом изучения. Целью диссертационной работы является изучение хронологии и топографии Селитренного городища.
65040. Неизвестное сочинение ХIII века 73.5 KB
  Речь идет о вымышленной биографии Чингисхана насыщенной фантастическими эпизодами. Римскую курию интересовал прогноз на будущее: кто они монголы Кто ими правит и к чему они стремятся И хотя брат Иоанн не скрывает каким образом ему удалось получить различные сведения о монголах имя самого...
65041. Образ Чингисхана в мировой литературе XIII-XV веков 101 KB
  Мировую известность Чингисхану обеспечили преемники создавшие к 1260 г. Однако победив хорезмшаха Чингисхан даже не попытался занять всю территорию его царства.