38355

Митне право. Курс лекцій

Конспект

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Але ці методичні рекомендації мають широке розгалуження за відповідними різними формами роботи студентів а отже в цілому вони будуть слугувати усім студентам хто виявить велике бажання більше дізнатись про правові аспекти діяльності митних органів України. План семінарських занять тематика рефератів та контрольних робіт перелік навчальної та додаткової літератури – це ті основні види робіт що спрямовані на досягнення єдиної мети – засвоєння та використання на практиці теоретичних начал економічних важелів розвитку України і зокрема...

Украинкский

2013-09-28

565 KB

25 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ «МИТНЕ ПРАВО»

Харків – ХНАМГ – 2007


Конспект лекцій з дисципліни «Митне право» (для студентів денної і заочної форми навчання за напрямом 1004 – «Транспортні технології»: 6.100400 ТС – «Транспортні системи», 6.100400 ОР – «Організація і регулювання дорожнього руху» 6.100400 ОП – «Організація перевезень і управління на транспорті» 6.100400 ЛОГ – «Логістика») / Авт. В.І. Петраш. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 59 c.

Автор  В.І. Петраш

Рецензент  О.В. Харитонов

Рекомендовано кафедрою правового забезпечення господарської діяльності,

протокол № 1 від 24 вересня 2007 р.


ВСТУП

Митне право є однією із тих дисциплін, що покликані забезпечити фундаментальну фахову та правову підготовку бакалаврів із економіки та менеджменту.

Мета та завдання цієї дисципліни сформувати у свідомості студентів знання об’єктивних закономірностей поведінки суб’єктів в митних правовід- носинах, дати їм усі ті універсальні прийоми для прийняття обґрунтованих рішень за суто індивідуальним вибором в критичних умовах і обмежених засобах та за наявності альтернативних можливостей.

Ці поради спрямовані як для студентів денного, так і заочного відділення, хоча на заочній формі навчання домінує саме самостійна робота студентів, аудиторні заняття мають мізерний відрізок часу.

Але ці методичні рекомендації мають широке розгалуження за відповідними різними формами роботи студентів, а отже в цілому вони будуть слугувати усім студентам, хто виявить велике бажання більше дізнатись про правові аспекти діяльності митних органів України.

План семінарських занять, тематика рефератів та контрольних робіт, перелік навчальної та додаткової літератури – це ті основні види робіт, що спрямовані на досягнення єдиної мети – засвоєння та використання на практиці теоретичних начал економічних важелів розвитку України і, зокрема, одного із них, проведення митної політики та успішної реалізації зовнішньоекономічної діяльності саме через наявність правового механізму у митній сфері.


Лекція

Тема: Митне право – історія виникнення, етапи становлення.

Митна Справа в Україні.

План

  1.  Предмет, методи та основні принципи митного права.
  2.  Система митного права та її зв’язок з іншими галузями права.
  3.  Історія виникнення та розвитку митної справа.

Література

  1.  Н.Н. Каленський, П.В. Пашко. Основы таможенного дела в Украине. – К.: Знання, 2003.
  2.  Р.Б. Шишка, В.В. Сергієнко. Митне право України. – Х.: Еспада, 2004.

Поняття митного права

Категорія митне право виводиться із загальнотеоретичних підходів до права як галузі, законодавства, науки та навчальної дисципліни. Ми виходимо з того, що об’єктивний поділ права на публічне та приватне призвело до появи двох супергалузей права (приватне та публічне), в рамках яких є декілька галузей права України, що відрізняються стабільними предметом та методами правового регулювання. На перетині публічних та приватних інтересів виникають гібридні галузі права, що вбирають у себе елементи базових галузей права, але мають відносно самостійний аспект прояву предмету правового регулювання.

В основному предмет митного права складають управлінські відносини, але митне право й охоплює собою надання митних послуг, що відноситься до предмета цивільного права. Виділяти останні з комплексу митної справи недоцільно. Хоча в структурі цих відносин і переважають управлінські рішення, але вони не вичерпують усього предмету митного правового регулювання. До його складу входять і багато інших якісно необхідних суспільних відносин, що регулюються нормами різних галузей права: конституційного, адміністративного, трудового, банківського, міжнародного права й інших. Будучи різнорідними за своїм складом та приналежністю, усі ці відносини інтегровані у визначену специфічну спільність – митні відносини за однією спільною для всіх ознакою, що систематизує: переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.

Митні відносини, будучи комплексними за галузевою приналежністю, все ж таки складають єдине ціле і виділяються як самостійний предмет комплексної галузі митного права. Ми погоджуємося з тими представниками науки адміністративного права, що відносять митні відносини до адміністративних.

Відносна самостійність правовідносин визначається й через такий їх елемент як суб’єктивний склад. Учасниками регульованих митним правом суспільних відносин є широке коло осіб, що беруть участь у переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон та митні органи, які легалізують ці переміщення. До них відносяться митні органи, особи, що переміщають товари, – їхні власники, покупці, власники, інші особи, що причетні до здійснення дій по ввозу і (чи) вивозу товарів, декларанти, брокери, власники складів тимчасового зберігання, перевізники й ін. Центральною ланкою регулювання митних відносин є саме відносини з митними органами. У більшій мірі ці відносини мають свій об’єкт: товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон.

Комплексний характер митних правовідносин об’єктивно зумовлює й застосування різних методів їх правового регулювання. Для кожного виду суспільних відносин, охоплюваних поняттям митних, застосовуються властиві їм способи впливу. Комплексному характеру митних відносин відповідає «комплексний метод» митного права – комбінаційне застосування правових способів впливу на суб’єктів в аспекті забезпечення митних режимів і реалізації інших засобів митної політики.

Вагомою підставою виділення митного права в самостійну галузь права вважається наявність кодифікаційних актів – у даному випадку МК України й Закону України «Про єдиний митний тариф».

Митне право – це комплексна галузь законодавства, система встановлених (санкціонованих) державою правових норм різної галузевої приналежності, що регулюють суспільні відносини у сфері митної справи і митної політики.

Системність митного законодавства вказує на його ієрархію і неможливість підзаконним нормативним актом установлювати інші правила, чим це встановив закон. Митне право не допускає інших джерел: звичаєвого права, договорів, судових прецедентів.

Поняття митної справи

Із становленням України як незалежної держави, розкріпаченням економічної активності населення та міграційної політики особливого значення набуло забезпечення її економічної самостійності, невід’ємним елементом якої є митна система. Відповідно до розділу VI Декларації про державний суверенітет України наша країна самостійно створює банківську (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет. Отже, самостійний розвиток України визначально пов’язувався із її суверенітетом у зовнішньоекономічній діяльності, де особливого значення набуває митна справа, основу якої становить митне законодавство.

Врегулювання митної справи стало одним з перших та пріоритетних завдань України. 25 червня 1991 р. прийнято Закон «Про митну справу в Українській РСР»1, де визначено, що ним регулюються відповідно до Конституції правові засади організації митної справи при орієнтації на формування спільного ринкового простору і митних союзів із іншими країнами. Україна як суверенна країна самостійно створює митну систему та здійснює митну справу. Остання є складовою частиною зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності.

Митна справа започаткована як елемент зовнішньої політики України та зовнішньоекономічної діяльності. Вона є необхідним елементом переміщення осіб, транспортних засобів предметів та особливо товарів через кордон. Митна справа виступає як засіб встановлення порядку та організації переміщення через митну територію України товарів і предметів, обкладення їх митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів по реалізації митної політики. При здійсненні митної справи Україна дотримується визнаних у міжнародній практиці системи класифікації та кодифікації товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, стандартів митної інформації та інших загальноприйнятих у міжнародній практиці норм та стандартів. У подальшому з розвитком митного законодавства і особливо з прийняттям нового МК України більшість норм згаданого закону в ньому інкорпоровано та уточнено.

Відповідно до ст. З МК України2, що прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2002 р., митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, заснованою на додержанні визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації і кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, митної інформації інших міжнародних норм і стандартів. Отже, митна справа є поліструктурним явищем й включає в себе: порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням митних платежів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та порушеннями вимог цього кодексу, спрямованих на реалізацію митної політики. При здійсненні митної справи Україна дотримується системи класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

До митної справи також належить митна статистика та ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, профілактика виявлення та припинення контрабанди й інших порушень митного законодавства, розгляд справ про їх порушення, співробітництво із митними органами інших країн. При виконанні своїх безпосередніх обов'язків митні органи пов'язані із іншими міжнародно-правовими, цивільно-правовими, зовнішньоекономічними право- відносинами тощо.

Отже, митна справа є специфічною діяльністю держави та створених нею митних органів у взаємодії з іншими державними органами щодо забезпечення зовнішньополітичної і особливо зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів підприємництва.

Митна справа здійснюється в межах митної політики, має багатоцільовий характер, слугує задоволенню інтересів та потреб фізичних та юридичних осіб і самої держави. Відповідно до ст.3 Конституції України визначені пріоритети здійснення державної політики. Митна політика повинна слугувати інтересам людини. Лише в такому ракурсі має оцінюватися діяльність усіх ланок державного механізму здійснення митної політики.

Структура митної справи може бути репрезентована таким чином і в такій послідовності: митна політика; переміщення через митну територію товарів і транспортних засобів та інших предметів; митні режими; митне регулювання; встановлення та справляння митних платежів; митне оформлення; митний контроль; валютний контроль; надання митних пільг і ведення митної статистики та товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД); боротьба із контрабандою та іншими порушеннями митного законодавства; дізнанню і у митних органах; притягнення винних осіб до відповідальності за скоєні ними порушення; провадження у даних справах; інформаційна, консультативна та роз'яснювальна діяльність; прийняття, відміна чи відкликання попередніх рішень; звернення переміщених з порушеннями митного законодавства предметів та товарів у власність держави та розпорядження вилученими; товарами та транспортними засобами; оскарження та розгляд рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб; регулювання порядку проходження служби в митних органах та внутрішніх взаємовідносин; співробітництво із митними органами інших країн та міжнародними організаціями в галузі митної справи та митного регулювання.

Митна справа в той же час не є незмінною і знаходиться у постійному розвитку. Митна справа завжди спрямована на досягнення гуманітарних, політичних, економічних, фіскальних, правоохоронних і регулятивних завдань держави.

Історія виникнення та розвитку митного права

Підручник. Основи митної справи в Україні (під ред. М. Каленського, Київ, 2003 р.).

Митниця була і залишається одним із найбільш суттєвих факторів державності і незалежності країни, яскравим свідченням владного та фінансового суверенітету.

Митник Матвей – один із перших учнів та послідовників Ісуса Христа, він збирав податки для імператорського Риму. Матвей був чесною людиною, розумною людиною, він тепло і уважно ставився до платників податків. Знайомство Матвея з Ісусом Христом відмова від свого багатства і далі був разом із сином Божим. Виконанням своїх обов'язків в якості Митника Матвей виховав у собі звички все перевіряти, запам'ятовувати і ретельно записувати.

Особливим етапом із становлення митної справи був період розвитку державності Київської Русі, бо саме в цей час відбувається найвищий розвиток торгівлі не лише в середині держави, але й поза її межами, зокрема це стосується зв’язків із зарубіжними державами, таких як Візантія, Греція. Для руських купців з боку цих держав були створені усі умови аби товари Київської Русі могли без перешкод потрапляти на внутрішній ринок Причорномор’я.

Тобто для Русі була дозволена безмитна торгівля. «Пусть входять в город, торгуют сколько им нужно, не платят никаких зборов» – так говорилося у цьому договорі. Київська Русь вже тоді мала власну митну службу, стягувала за домовленістю із суміжними країнами сплачувала митні податки.

В 1288 р. був виданий Астрогомський митний статут, де велась мова про купців таких держав як: Баварія, Польща, Австрія та Київська Русь. Отже, вже тоді руські митники керувалися у своїй роботі Європейськими митними статутами. Будівництво застав-фортець біля Києва, Вишгорода, де уповноважені князем збирачі стягували мито для перевезення товарів та прогін худоби.

З кінця XVII до початку XX ст. Україна перебувала у складі Росії і носила назву «Малоросія».

В період двірцевих переворотів (с 1725 до 1762 р.) економічна політика і її складова митна політика – мали непослідовний характер. Вищі органи часто змінювались, а тому такою була і митна політика.

Катерина І в 1724 р. видала указ «О покровительском таможенном тарифе». Іноземні купці сплачували мито за свої товари, а російські вивозили товар без перешкод. Щоб не зменшити потоку митних прибутків були підписані Російсько-Англійські договори 1726 р., та Російсько-Прусський 1728 р., які носили характер взаємного сприяння.

Митна політика регулювалась митними тарифами. Митний тариф 1724 р. було повністю скасовано в 1731 р. Вже с цим тарифом з товарів власного виробництва стягувались мита 20% від вартості товару. Уряди Олександра І і Миколи І проводили сприятливу митну політику. Вони орієнтувались на збагачення казни за рахунок прибутків від митниць.

Із феодального в Росії формується капіталістичний лад і вже за 50 років 1810-1860 р.р. зовнішньо торговий оборот збільшився в 3,5 рази. Митний тариф 1822 р. мав заборонний характер – дозволялось 301 найменування товару, а заборонявся 21. Він частково припинив завезення імпортних товарів в Росію забезпечивши активний торговий баланс. Почала розвиватись бавовняна промисловість. Однак цей тариф не сприяв торгівлі зменшив попит на російську сировину, зросли ціни на товари, з'являлась контрабанда.

Митний тариф 1850 р. поступово пом'якшив заборону й помірно зберіг обмеження на імпорт.

Друга половина XIX століття характеризувалась як сприятлива для вільної торгівлі і підприємництва, зменшувалось мито на с/г продукти і ціни на них. Промислова буржуазія боролась за свої інтереси, усуваючи митні бар'єри на іноземних ринках, забезпечувала перевагу експорту над імпортом. В 1864 р. було створено департамент митних зборів при міністерстві фінансів для керівництва митними закладами. Підвищилась дійовість митного контролю в боротьбі з контрабандою, збільшились внески митниць в державну казну.

В 1660 на території сучасного центру м. Харкова була створена так звана «таможенная изба» і проіснувала до 1753 р. Перші митники називались «целовальники» ;вони були присяжними людьми. Харківська митниця – одна із 10 внутрішніх митниць Росії була заснована в 1870 році. Вона проіснувала аж до 1929р. і була ліквідована більшовиками.

На початку XX ст., коли Центральна Рада УНР прийняла IV універсал, де було вказано про незалежність і суверенність України, а також про те що УНР бере вже в свої руки найважливіші галузі торгівлі і всі прибутки від неї будуть надходить на користь народу.

В 1918 р. гетьманом Павло Скоропадським був організований Корпус прикордонний охорони, який виконував не лише функції охорони державного кордону, але й окремі митні функції.

Існували митниці і за часів СРСР, але вони були безправними, в Україні не було ніяких структур, які б займалися митною справою. Все вирішувалось у Центрі – в Москві.

Організацію митної служби в Україні довелось починати з нуля. Це відбулось після проголошення незалежності нашої держави в 1991 р. Було прийнято 25 червня 1991 р. Верховною Радою Закон України «Про митну справу в Україні», а 12 грудня 1991 було введено в дію Митний кодекс України. Цією постановою було передбачено і створення Державного митного комітету України, як центральному органу України. На базі митних постів наказом Держтамкомом було створено територіальні митниці (08.04.1992 р.).

Лекція

Тема: Митно-правові документи та митно-правові норми

План

  1.  Джерела митного права. Загальна характеристика.
  2.  Митні органи в Україні та організаційно-правові засади їх діяльності.
  3.  Правовий статус Державної митної Служби України.

Література

  1.  Н.Н. Каленський, П. В. Пашко. Основы таможенного дела в Украине. – К.: Знання, 2003.
  2.  Р.Б. Шишка, В.В. Сергієнко. Митне право України. – Х.: Еспада, 2004.
  3.  Митний кодекс України. – К., 2001.
  4.  «Положення про Державну митну Службу України», затверджене Указом Президента України від 08.02.97 р. № 126/97.

Джерела митного права

Джерелами митного права є різноманітні форми вираження норм митного права, які встановлюють загальні правила поведінки суб’єктів у митній сфері. В зв'язку з тим, що в більшості митні відносини є владовідносинами, то основне регулятивне навантаження припадає на нормативні акти. Це пояснюється тим, що при здійсненні митної справи митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права.

Основним джерелом митного права є Конституція України. В ній встановлено ряд норм, які мають загальне значення: про спрямування діяльності держави та її органів, про верховенство права, про міжнародні договори як частину національного законодавства України, про забезпечення регулювання і захисту власності, екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, спрямованість зовнішньоекономічної діяльності на забезпечення національних інтересів шляхом підтримання мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та ін.

Другий рівень конституційних норм – спеціальний. Він встановлює висхідні засади митної діяльності України. Відповідно до п. 9 ст. 92 Конституції України засади зовнішньоекономічної діяльності і митної справи визначаються виключно законами України. Пункт 22 цієї статті встановлює, що виключно законами України також встановлюється державний бюджет і бюджетна система; система оподаткування; податки і збори; засади створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційних ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. До повноважень КМ України п.8 ст. 116 Конституції України віднесено організацію й забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Інтеграційний напрям розвитку нашого законодавства та міжнародні зобов’язання України визначають значення міжнародних конвенцій і домовленості у сфері митного права як його джерел. Це випливає з того, що, якщо є розбіжності між міжнародними актами, що ратифіковані в Україні, і національним законодавством, діють саме перші.

Міжнародні угоди з митної справи охоплюють такі напрями як:

  •  процедуру догляду міжнародних поштових відправлень;
  •  уніфікацію митних правил при морському, залізничному, повітряному, автомобільному сполученні та змішаних перевозах;
  •  митне оформлення контейнерів;
  •  правовий статус осіб, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, і митний режим багажу, що перевозиться окремо від пасажирів.

Серед джерел митного права можна назвати і такі акти як:

  1.  публікації Міжнародної торговельної палати, наприклад, міжнародні торгові терміни – «Інкотермс-90», «Уніфіковані звичаї й практика для документарних акредитивів»;
  2.  документи Європейської економічної комісії ООН, наприклад, загальні умови постачань, проформи контрактів і т. п.;

звичаєве право (звичаї, звичаї ділового обігу);

судово-арбітражна практика.

Основне ж навантаження регулювання митних відносин припадає все ж таки на МК України, як кодифіковане зібрання найбільш важливих норм митного права. МК України прийнято 20 грудня 2001 р. і підписано Президентом України 11 липня 2002 р.

Структурно МК України складається із преамбули, 21 розділу, що розбиті на 67 глав і мають 432 статті. Характерно, що кодекс у редакції від 20 грудня 2001 р. мав 24 розділи, що були розбиті  на 78 глав і мали аж 524 статті.

Структура митного кодексу України зумовлює систему цього права та відповідно послідовність викладення матеріалу у цьому посібнику. У той же час за наполяганням Президента України і ряду народних депутатів відносини, що стосуються митно-тарифного регулювання, і в подальшому зберегли свою відносну автономію.

Положення МК України деталізуються у поточних законах. Наприклад, Закон України «Про єдиний митний тариф» регулює види та порядок стягнення мита. Серед інших законів України, що відносяться до митного права, варто відзначити такі як «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р., «Про введення єдиного збору, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України», від 4.11.1999 р. «Про ставки акцизною збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24.05.1996 р., «Про транзит вантажів» від 20.10.1999 р., «Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (переміщуються) громадянами через митний кордон України», «Про режим іноземного інвестування», «Про вивіз, ввезення й повернення культурних цінностей». «Про гуманітарну допомогу» та інші.

У митному праві України присутня значна частка відомчих норм, що приймаються наказами Державної митної служби України. Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи та здійснює управління цією сферою відповідно до п. 8 Положення про державну митну службу України в межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання. У передбачених законодав- ством України випадках її рішення є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоуправління, підприємствами, закладами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Органи державного регулювання митної справи.

Структура митних органів

Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади і управління України.

основні напрямки митної політики;

структура системи органів державного регулювання митної справи;

розміри мита та умови стягування (обкладання мита);

спеціальні митні зони і митні режими в Україні;

перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України заборонено.

Усе це визначається Верховною Радою України.

забезпечення здійснення митної політики України, згідно законодавства України;

встановлення розмірів митних зборів та оплати митних процедур;

координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи;

проведення переговорів та укладення міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України.

Подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій відносно системи митних органів України Здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Державна митна служба України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Тому забороняється регулювання митної справи нормативними актами, що не передбачені законодавством України і діями державних і недержавних органів. ДМСУ у своїй діяльності керується Конституцією України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України. ДМСУ в межах своїх повноважень контролює, організовує виконання актів законодавства України з митної справи. ДМСУ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що перебувають в її компетенції, розробляє пропозиції з удосконалення цього законодавства і подає їх на розгляд КМУ.

До складу ДМСУ належать:

центральний апарат ДЖУ;

спеціалізовані заклади і митниці;

Центральний апарат ДМСУ:

голова ДМСУ;

перший замісник голови ДМСУ;

замісник голови ДМСУ;

Управління ДМСУ:

особистої безпеки і контролю;

організації митного контролю;

з організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил;

митно-тарифні;

митних платежів;

статистики;

фінансово-економічне;

бухгалтерського обліку та звітності;

кадрами;

правове.

Самостійні відділи:

сектори режимно-секретної та мобілізаційної роботи;

профсоюзний спілковий комітет центрального апарату служби;

чергова частина.

Спеціалізовані заклади:

рада профспілки працівників митних органів України;

господарсько-експлуатаційне митне управління;

постачальницьке митне управління;

автотранспортне митне господарство;

центральна митна лабораторія;

інформаційне аналітичне управління;

київський центр підвищеної кваліфікації;

хмельницький центр підвищеної кваліфікації;

академія митної справи;

санаторій «Жемчужина».

Згідно постанови КМУ від 08.07.1994р. № 465 були утворені такі територіальні митні управління:

Дніпровське;

Західне;

Карпатське;

Кримське;

Південне;

Південно-східне;

Східне;

Центральне.

29 листопада 1996 р. президент України видав Указ (згідно ст. 106 Конституції України) про утворення на базі Державного митного комітету – Державної митної служби України.

24 серпня 2000р. було затверджено положення про Державну митну службу України, де було вказано, що Голову Державної митної служби України очолює особа призначена Президентом України, встановлює і звільняє з посади.

Згідно Закону ДМСУ від 20.12.1996 № 564 « Про утворення регіональних митниць і митниць державної служби України». Було утворено 10 регіональних митниць:

  1.  Київська (м. Київ) ;
  2.  Західна (м. Львів);
  3.  Карпатська (м. Ужгород);
  4.  Подільська (м. Хмельницький);
  5.  Чорноморська (м. Одеса);
  6.  Кримська (м. Сімферополь);
  7.  Донбаська (м. Донецьк);
  8.  Східна (м. Харків);
  9.  Полтавська (м. Полтава);

10) Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ).

А також митниці що безпосередньо підпорядковані ДМСУ:

  1.  Київська Спеціалізована;
  2.  Бориспільська;
  3.  Севастопольська;
  4.  Центрально Спеціалізована.


Лекція

Тема: Основні напрямки та форми діяльності митних органів

План

  1.  Форми діяльності митних органів.
  2.  Митне оформлення та митне декларування.
  3.  Здійснення митного контролю та його форми.
  4.  Митно-тарифне регулювання.

Література

  1.  Митний кодекс України. – К., 2001.
  2.  Р.Б. Шишка, В.В. Сергієнко. Митне право України. – Х.: Еспада, 2004.
  3.  Деркач Л.В. Українська митниця: Вчора, сьогодні, завтра. – К.: АТО «Книга», 1998.

Організація митного контролю

Діяльність митних органів України пов'язана із виконанням митного контролю, та митного оформлення. Митне оформлення та контроль проводиться особовим складом підрозділів регіональних митниць. Здійснення цих функцій потребує належної організації. Всі операції митного оформлення мають бути належним чином впорядковані та відображені в нормативних актах, технологічних схемах, що визначають правову основу та послідовність дій працівників митниці. Функції контролю, як організації так і проведення покладено на одного із замісників начальника митниці або на один чи декілька спеціально створених підрозділів.

Управління технологій митного контролю ДМСУ підпорядковано заміснику Голови ДМСУ, відділ організації митного контролю регіональної митниці – начальнику регіональної митниці.

Основні завдання та напрямки організації митного контролю:

підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації і розвитку митної інфраструктури;

аналіз діючих і запровадження передових форм і методів митного контролю і заходів підвищення їх ефективності;

запровадження технологій митного контролю і митного оформлення;

організація взаємодії митних органів зі службами прикордонного, санітарного, фітосанітарного, радіологічного, ветеринарного, екологічного контролю, іншими контрольними службами і право охоронними органами при здійсненні митного контролю;

розробка та впровадження нових систем захисту результатів митного контролю;

удосконалення видів особистих митних забезпечень та форм їх застосування.

Одним із елементів митної інфраструктури є пункт пропуску через державний кордон України.

Пункти пропуску поділяються:

  •  за видами транспортного сполучення (залізничного, авто, морського, річного, повітряного та пішохідного );
  •  за категоріями поїздок (міжнародні, міждержавні, місцеві);
  •  за характером транспортних перевезень: (пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські);
  •  за режимом функціонування (постійні, тимчасові, цілодобові і такі що працюють в перший час за попередньо – укладеною двосторонньою угодою).

Для проведення митного контролю є технологічна схема, тобто встановлена керівництвом митного органу послідовність дій співробітників підрозділів митного органу, що є обов'язковою для виконання при здійсненні операцій митного контролю. За допомогою технологічних схем узгоджених із відповідними службами, регулюються питання взаємодії під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Результати митного оформлення з митою виключення підробок, фальсифікації потрібують спеціального захисту. Такий захист передбачено на особистих митних забезпечення особового складу (особисто номерна печатка, штамп «Під митним контролем»).Також існує захист у вигляді нумерації аркушів митних документів, нанесення на них спеціального малюнку, водяних знаків (митна декларація, протокол про порушення митних правил).

Одним із нових видів захисту, запроваджено Управління технології митного контролю ДМСУ є нанесення відбитків особових митних забезпечень і митних документів, голографічних етикеток з декількома ступенями захисту.

Завдання митних органів ( згідно ст. 9 Митного Кодексу):

  1.  захист економічних інтересів;
  2.  контроль за дотримання законодавства України з питань митної справи;
  3.  забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із міжнародних договорів відносно митної справи;
  4.  використання засобів митно-тарифного контролю та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;
  5.  удосконалення митного контролю та оформлення товарів й інших предметів, що перетинають митний кордон України;
  6.  комплексний підхід (контроль) разом з Національним банком України за валютними операціями;
  7.  здійснення заходів із захисту інтересів споживачів товарів та дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України;
  8.  створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиро потоку через митний кордон України;
  9.  боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

  1.  співробітництво з митниками та іншими органами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи;
  2.  ведення митної статистики.

Технічні засоби митного контролю

Митний кодекс України (ст. 27) передбачає використання при здійсненні митного контролю різноманітні технічні засоби, безпечні для життя і здоров'я людини, тварин та рослин.

Технічні засоби поділяються на :

пошукові;

засоби ідентифікації;

засоби аудіовізуального контролю.

Пошукові технічні засоби: рентген-апарати, стаціонарні та переносні металошукачі; «Денсок» «Гама»; оглядові дзеркала; «КС-7», «Метеке», CF-142:

електрощуп (QFA/860);

ендоскопи;

галогенні ак. ліхтарі;

ультрафіолетові ліхтарі;

міні скоп 1171;

детектори контрабанди.

Засоби ідентифікації (визначення якісних та кількісних характер):

електронні ваги (для зважування коштовностей – каменів, металів);

ручної поклажі та вантажу(стаціонарної та переносної конструкції);

детектори коштовних металів (GOLD STAR – прилад визначає вміст золота різного кольору від 210 до 958 проби). Цей прилад також визначає вміст паладію та платини;

детектори діамантів: («Diatest» і «Diamond star» визначають природні діаманти та її штучні імітації в оперативних умовах);

детектори наркотиків: «Канабиса», «САС», останній зразок дає змогу виявляти основні наркотичні речовини, які не проходили попередню хімічну обробку (гашиш, маріхуану). За будовою цих рослин, їх форми, навіть дуже подрібненої, мікроскоп, вмонтований у прилад дуже легко визначає наркотична це рослина чи ні;

детектори валюти: «Superscan» і «МД-23» визначають справжність іноземної валюти;

дозиметри: ДКС-04, ДБС 01, «Синтекс»;

каратовимірювачі: «Leveridg» – для визначення розміру обручок приблизної ваги перлин, а також інших коштовних каменів в оправах чи без них.

Комплекти хімічних реактивів: для виявлення вибухових речовин:

- тротилу, тетрил, тринітробензолу;

гексогена «тетранитропентаєретрита, нитрогліцерина, етиленглікольди- нітрат, нитроцелюлоза»;

«Faurot» – для виявлення фальсифікаційних написів та підробок і витравл. записів;

«Мк-1» – ліки, сильнодіючі наркотики;

«Canabispray» – наявність гашиша та маріхуани;

«Herosol» – кокаїн;

«Exnraj» – бомб та вибухівки;

«Hapet» – М, В – для пробірного визначення вмісту золота, срібла та платини у виробах із них в умовах митного огляду;

«Hellsng» – застосовується для визначення проби коштовних металів.

Засоби контролю аудіовізуальних матеріалів:

аудіо та відеомагнітофони;

засоби обчислювальної техніки, програвачі (платівок, DVD, CD, CD-R);

слайдоскопи, кінопроектори, засоби стирання магнітних записів.

Ці ТЗ не є єдиними, є ще ряд новітніх зразків, які надійшли на службу контролю, до її лабораторій.

Митне оформлення

Порядок митного оформлення визначається з розділом МКУ ст. 37-43. Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Метою здійснення митного оформлення є :

1. Забезпечення митного контролю (він здійснюється посадовими особами митниці шляхом перевірки документів, догляду товарів та інших предметів) тобто всього того, що перетинає митний кордон України.

2. Застосування засобів державного регулювання переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, головна мета яких полягає у стягуванні на користь Держбюджету податків, а також захист національного ринку від неякісних імпортних товарів і підтримки національного (вітчизняного) виробника шляхом надання йому можливостей конкурувати з іноземними суб'єктами підприєм- ницької діяльності.

Засоби державного регулювання поділяються на: нетарифні та тарифні.

Нетарифне регулювання полягає є:

застосуванні до імпорту (експорту) окремих видів товарів контролю з боку інших державних органів;

запровадження ліцензування імпорту (експорту) окремих видів товарів, контрактів та суб'єктів підприємницької діяльності.

Тарифне регулювання це :

регулювання використання ставок мита до різних видів товарів (в бік спрощення);

Введення на окремі види товарів індикативних цін (min та max рівні цін на товари, за яких здійснюється митне оформлення цих товарів).

Оформлюються документи українською мовою, або на офіціальних мовах митних союзів, якщо Україна входить до них. Митне оформлення суб'єктів ЗЕД здійснюється посадовими особами митниці в місцях розміщення митниць. Зонах Митницького контролю:

  •  в пунктах пропуску через кордон України – митницею за погодженням з прикордонних КПП;
  •  в пунктах на митному кордоні України, які є межами спеціальних митних зон – митницею самостійно;
  •  на територіях і в приміщеннях підприємств, де зберігаються товари та інші предмети під митним контролем – митницею самостійно.

Переміщення товарів та інших предметів на територію зони митного контролю чи за її межі контролюється митницею.

Митне оформлення повинно проводитись митницею, в зоні якої розміщені власники товарів та інших предметів, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (власник товару погоджує це з обома митницями листом відповідної форми). Окремі види товарів можуть оформлюватись (за рішенням ДМСУ) в спеціально визначених для цього митницях. Митне оформлення здійснюється Центральною енергетичною митницею. Митниця може надавати дозвіл нам зберігання товарів та інших предметів підприємству в певній митній зоні митного контролю. Якщо виникають підстави вважати, що серед товарів та інших предметів є предмети контрабанди та предмети, що є об'єктом порушення митних правил, – то проводиться переогляд таких товарів та інших предметів. З метою митного контролю та митного оформлення – митниця може брати проби та зразки товарів та інших предметів для проведення їх дослідження. Ці операції не повинні необґрунтовано затримувати пропуск товарів та інших предметів через митний кордон України. У разі відмови пропуску товарів та інших предметів через митний кордон України, митниця зобов’язана надати зацікавленим особам вичерпні пояснення вимог митного оформлення, виконання яких забезпечить можливість пропуску. При цьому підприємство чи громадянин повинні ліквідувати вказані недоліки і пройти митне оформлення. Митне оформлення переміщення через митний кордон України товарів повинно здійснюватись з використанням уніфікованого адміністративного документа ф. МД-2 і МД-ЗД МД-8 – Вантажно митна декларації (ВМД). Порядок використання та заповнення ВМД

Митно-тарифне регулювання

  1.  Поняття і значення тарифного регулювання.
  2.  Мито і митні збори.
  3.  Порядок нарахування мита.

Правові заходи митно-товарного регулювання закріплені в законі України: «Про єдиний митний тариф» та інших правових актах підзаконного характеру.

Постанови КМУ періодично змінюються і відповідно до ринкової коньюктури, а також на основі одних і тих принципів та підходів, що відображені в багатосторонніх і двосторонніх міжнародних угодах.

Митно-тарифне регулювання – один із видів державного регулювання ЗЕД, який засновано на використанні цінового фактора впливу на зовнішньо торговий обіг.

Сутність його – це стягнення мита з імпортного товару, що прямо захищає внутрішній ринок і внутрішні ціни і надає можливість національним (вітчизняним) товаровиробникам одержати додатковий прибуток за рахунок підвищення загального рівня цін на вітчизняні товари.

Митний тариф – це систематизований перелік мита, яким обкладаються товари та транспортні засоби при імпорті а в деяких випадках при експорті.

Митний тариф вказує на конкурентні ставки мита, які прямо впливають на ціну імпортного товару, на рівень внутрішніх цін у державі та впливають на результат господарської діяльності підприємств.

Митні тарифи – найважливіший інструмент захисту національного товаровиробника від іноземної конкуренції.

Мито, від моменту його застосування використовувалось виключно у фіскальних цілях, тобто мито являє собою важливе джерело формування держбюджету, водночас воно є засобом регулювання експортно-імпортної діяльності.

Митні тарифи виконують функції: фіскальну, захисну, регулюючу, торгово-політичну.

Фіскальна – забезпечує необхідне поповнення дохідної частини бюджету.

Захисна – забезпечує охорону вітчизняного товаровиробника від недоброї конкуренції.

Регулююча — впливає на формування структури виробництва, механізм ціноутворення, стимулює розвиток одних галузей і стримує розвиток інших.

Торгово-політична – (як елемент регулюючої функції) – опосередкованого впливу на економічну політику інших держав, відіграє певну роль у досягненні балансу економічних інтересів між державами.

З метою координації митно-тарифної політики при КМУ створено Митно-тарифну Раду України. Її завданнями є:

а) розробка пропозиції що до основ напрямків митно-тарифної політики України (включаючи пропозиції що до встановлення скасування або зміну ставок мита, надання тарифних пільг, преференції, а також внесення змін до номенклатури Єдиного Митного тарифу України;

б) підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України з питань митно-тарифного регулювання;

в) розробка комплексу заходів тарифного регулювання, спрямованих на захист українського ринку та вітчизняного товаровиробника під час здійснення ЗЕ операцій.

Функції робочого апарату Митно-тарифної Ради України здійснює спец, уповноваження центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи – ДМСУ, де створено спец відділ.

Під час переміщення через митний кордон України товарів, транспортних засобів, а також в інших випадках, відповідно до чинного законодавства України справляються такі податки:

  1.  ПДВ експортно-імпортні операції;
  2.  акцизний збір з товарів що ввозяться на митну територію;
  3.  мито;
  4.  єдиний збір (на пунктах пропуску через митний кордон);
  5.  плата за мит. оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом.

ПДВ та акцизний збір є загальнодержавними податками. Акцизний збір нараховується на високо рентабельні та монопольні товари і справляється за ставками, що діють на день подання МД.

У системі застосування внутрішньодержавних податків Україна дотримується принципу призначення, тобто експорт товарів (в основному) звільняється від стягнення усіх видів податків (в тому числі і мита), а імпорт товарів на митну територію оподатковується митом та іншими податками.

Експертне мито в Україні діє на окремі товарні позиції (жива худоба, шкіряна сировина). Воно регулюється (для суб'єктів ЗЕД) Законом України від 07.05.96 № 180/96 «Про вивізне (експертне) мито на живу худобу і шкіряну сировину» та постановою Кабміну від 21.02.97 №182 «Про порядок живої худоби с/г товаровиробниками – юридичними особами без сплати вивізного (експорт.) мита ».

Ставки ввізного мита і перелік товарів, щодо яких вони застосовуються визначені Єдиним митним тарифом змінами та доповненнями до нього, вони встановлюються і змінюються законами.

Законодавчою базою тарифно-митного регулювання є: норми Митного Кодексу України та норми Закону України « Про єдиний митний тариф».

На підставі ВМД, де містяться відомості про товар і мету його переміщення і передбачаються розміри мита за тарифом, а також вирішується питання про пропуск через митний кордон.

Мито і митні збори

Мито і митні збори є основним інструментом регулювання ЗЕД. Основними елементами митного тарифу є мито, ставки мита, митна вартість товару, тарифні пільги (тарифні преференції і тарифні привілеї).

Усі платежі, що стягуються митними органами відповідно до чинного законодавства, називаються митними платежами.

В Україні застосовуються такі види мита:

  1.  ввізне (імпортне);
  2.  вивізне (експертне) ;
  3.  сезонне;
  4.  особливі види:

спеціальне;

антидемпінгове;

компенсаційне.

Митні платежі поділяються на дві групи:

  1.  Основні (обов'язкові) – мито, митні збори (за ВМД) – оформ. товар податки: податок на додану вартість, акцизний збір.
  2.  Додаткові – (за додатково надані митні послуги, за зберігання товарів, за участь у митних аукціонах).

Митні збори – збори, що стягуються понад мито за виконання обов'язків митними органами, а також за надання послуг в галузі митної справи. Митні збори нараховуються за ВМД при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів, виняток становлять випадки коли:

  •  в Україну ввозяться предмети призначенні для офіційного (службового) користування дипломатичних та консульських представництв іноземних держав в Україні, а також міжнародних урядових організацій, які користуються митними пільгами відповідно до міжнародних угод;
  •  вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення ВМД;
  •  в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. Митне оформлення товарів у повному обсязі та їх пропуск можуть здійснюватись лише після сплати належних митних зборів або за умови надання митним органам у встановленому порядку відстрочки чи розстрочки їх сплати (митниця має право на строк, що не перевищує одного місяця, за наявності гарантії банку, та заяви платника). 3а наявність затримки сплати митних платежів встановлена пеня у розмірі 0,5% від суми сплачених платежів за кожен день включно і день сплати. При цьому митниця інформує ДМСУ про факт порушення банком гарантійного зобов’язання щодо сплати митних зборів. Митні збори сплачуються платниками (юридичними та фізичними особами, що здійснюють митне оформлення) у валюті України або в іноземної валюті першої групи Класифікатора валют Національного банку України згідно з чинним законодавством про валютне регулювання.

Ставки митних зборів постановою Кабінету Міністрів України «Про ставки митних зборів». Вони визначаються декількома методами:

  •  у відсотках (до митної вартості товарів);
  •  фіксована ставка (у твердих абсолютних сумах, як правило, у доларовому еквіваленті).

Строк перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування товарів та інших предметів під митним контролем при вивезенні (експорті), крім випадків, коли вантажі знаходяться у спеціальних митних зонах, обчислюється з дати пред'явлення митниці товарів та потрібних для митного оформлення документів і до завершення митного оформлення.

Мито – це податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України.

Основна мета мита – охорона внутрішнього ринку, національної промисловості і с/господарства від промисловорозвинених держав.

Мито є правовим засобом державної економічної політики у зрівнянні цін на імпортні товари, та аналогічні товари на внутрішньому ринку.

Особливістю мита є його пріоритетність стимулюючої та захисної функцій.

Обкладення товарів митом, види мит, їх нарахування і сплата, а також звільнення від сплати мит регулюється Законом України «Про єдиний митний тариф».Щоб швидко можна було визначити відповідні ставки мита до відповідних товарів і призначено Митний тариф – де позначено перелік товарів, на які встановлено ставки мита згідно із Єдиною класифікацією. Є ще і Гармонізована система опису і кодування товарів – вона є міжнародною і являє собою міжнародні правила міжнародної класифікації інформації про товари зовнішній та внутрішній торгівлі. Ставки митного тарифу (згідно з законом) є єдиними для всіх суб'єктів ЗЕД тому офіційною назвою тарифу є Єдиний митний тариф. Він затверджується Верховною Радою України за поданням Кабміну України.

Зміни та доповнення до нього повинні бути опубліковані в загальнодоступних ЗМІ не пізніше, як за 45 днів до дати їх введення у дію. Якщо вони не будуть вчасно опубліковані, то їх не можна вважати такими, що набрали законної сили. Якщо дані документи будуть опубліковані несвоєчасно, то законної сили вони набирають на 46 день від моменту офіційної публікації. Датою цього є дата фактичного виходу в світ відповідного номера цього видання.

Форми митного декларування

Митне декларування має свої форми, які визначені МК України. Подання письмової заяви про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, а також відомостей про ці товари проводиться документом, що називається декларацією – митною, введена в практику з 9 червня 1997 р. Уповноважена на декларування особа називається декларантом. Загалом декларант – організація яка заповнює і подає митну декларацію і товари в митні органи. Декларант зобов’язаний виділити спеціальних осіб, які мають право на здійснення від її імені декларування. Ці особи теж називаються декларантами. їх дії пов'язані з декларуванням транспортних засобів, товарів та інших предметів, а також предметів міжнародних іноземних організацій і представництв. Повноваження декларанта повинні бути визначені таким чином, щоб він міг реалізувати свої права та обов'язки в повному обсязі.

Митниця може вимагати від декларанта надання документів, що підтверджують його повноваження, а при наявності обґрунтованих сумнівів у добросовісному здійсненні особою дій з декларування, запропонувати декларанту скласти свої повноваження.

Декларантом може виступати (ст. 89 МК України):

а) підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що пересуваються через митний кордон або уповноважені ними митні брокери(посередники);

б) громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями.

Якщо декларування здійснюється на професійній основі, то така особа отримала назву митний брокер.

Функції декларанта можуть виконувати тільки Українські юридичні особи, за винятком переміщення через митний кордон України фізичними особами товарів не для комерційної мети і в інших передбачених законом випадках.

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність перед б. МК, незалежно від того є він чині власником товарів і транспортних засобів при переміщенні їх через митний кордон України, митним брокерам чи іншою уповноваженою особою. Він є носієм суб'єктивного права і юридичних обов'язків.

Декларант зобов’язаний:

  •  здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до встановленого порядку;
  •  пред'явити товари і транспортні засоби на вимогу митного органу для митного контролю і оформлення;
  •  надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;
  •  сплатити податки та збори.

Порядок митного декларування

Митне оформлення є уніфікованим і детально регламентується чинним законодавством України.

ВМД подається декларантом до митного органу в установлені строки – протягом 10 днів від дати доставляння товарів й інших предметів до митного органу призначення.

Товари, що переміщуються через Митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів.

Порожні транспортні засоби і транспортні засоби, що перевозять пасажирів у разі в'їзду митну територію України декларуються митному органу не пізніше трьох годин від моменту прибуття їх до пункту пропуску на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території – не пізніше ніж за 3 години до перетинання митного кордону України.

Зазначені терміни можуть подовжуватись у порядку та на умовах визначених КМУ.

Прийняття ВМД є окремою операцією, що здійснюється у відділах митного оформлення і контролю спец уповноваженими посадовими особами митних органів до початку перевірки заявлених у ВМД відомостей.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, визначеному спеціальним уповноваженням. Центральним органом виконавчої влади з митної справи. При поданні митної декларації повинні долучатись ї інші комерційні супровідні документи, перелік яких визначається спеціальним уповноваженням. Центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Митна декларація приймається за обов'язкової наявності податкових документів.

Дата і час прийняття митної декларації фіксується службовою особою митного органу, що прийняла її, шляхом поставлення відміток на бланку митної декларації та відповідно записам у документах митного органу. Від моменту прийняття декларація є юридичним документом. У разі, якщо декларант в силу особливих причин не може плодити повну декларацію, митний орган має право дозволити подачу (подати) тимчасову декларацію. Така декларація дозволяється (допускається) при митному оформленні товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом.

Декларації бувають кратні і неповні. Кратна декларація – це декларація, що пов'язана з поміщенням товарів та інших предметів (транспортних засобів) на склад тимчасового збереження до моменту їх розміщення під визначений митний режим.

Не повна (тимчасова) декларація відрізняється від звичайної митної декларації лише обсягом інформації, що заявляється митному органу, при цьому декларант заявляє товари і транспортні засоби під конкретний митний режим. Поряд з цим митним законодавством України ще передбачено спрощене митне декларування воно застосовується у відносини між державами – учасниками СНД, а також у випадках, що вимагають оперативні переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.

ДМСУ забезпечує офіційну публікацію переліку підприємств допущених до декларування.

При переміщенні товарів через митний кордон при їх оформленні митні органи зобов’язані проводити верифікацію сертифікатів про походження товарів з України шляхом подання запитів митних органів зарубіжних країн протягом не більше 150 днів з моменту отримання запиту чи ініціативи ДМСУ.

Перевірку сертифікатів здійснює управління з верифікації сертифікатів ДМСУ із залученням регіональних митниць і центральної митної лабораторії, якщо виникне потреба у перевірці сертифікатів можуть брати участь фахівці і експерти інших підприємств.

Форми верифікації сертифікатів:

  •  перевірка сертифікатів на дійсність;
  •  перевірка правильності даних, внесених у сертифікат, в том числі критерію походження товару.

Перевірка сертифіката на дійсність (автентичність) проводиться таким шляхом:

  •  одержання відповідної від ТПП (торговопромислова палата);
  •  встановлення на підставі даних ТПП вірогідності видачі сертифікату;
  •  порівняння даних внесених у графи сертифікату з даними ТПП;
  •  проведення експертизи (у разі потреби) бланка сертифікату, відбитка печатки, підпису уповноваженої особи ТПП.

Перевірка правильності даних внесених у сертифікат здійснюється таким чином:

  •  встановлення належного застосування правил визначення країни походження, що діють в країні ввезення;
  •  експертизою критерію походження, зазначеного у сертифікаті;
  •  порівнянням товару (чи його фотокопії) з товаром, ідентичним тому, на який видавався сертифікат.

Чинним законодавством України передбачено також можливості змін, доповнень, та вилучення митної декларації (ст. 92 МКУ). Це може бути здійснено до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення. Якщо МД прийнята до оформлення – то внесення зміни, доповнення чи відкликання її не допускається. Якщо постає потреба у внесенні корегувань у митної декларації, то слід подавати до митного органу нову митну декларацію.

Митне оформлення та митне декларування має свої особливості, що потребують певних специфічних знань та вмінь.

Відповідно їх незнання суттєво ускладнює митні процедури. Таке становище сприяє появі нових спеціальних підприємців що спеціалізуються на наданні митних послуг. Правове регулювання такої діяльності здійснюється відповідно до розділу VII МКУ «Підприємницька діяльність з надання послуг за декларування товарів, транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем».

Спеціальними суб'єктами такої діяльності є митний брокер та митний перевізник. Митний брокер (посередник) (відповідно до ст. 176 МКУ) – це підприємство що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально-уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі Митної справи. Митним брокером – може бути лише підприємства – резидент. Від його імені можуть здійснювати декларування товарів і транспортних засобів його відокремлені структурні підрозділи (філії, представництво). Митний брокер здійснює свою діяльність відповідно до норм МКУ та ліцензійних умов. Відносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором-доручення. Митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язаних із пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. Митний брокер має право здійснювати свої функції в будь-якому органі України. Митний брокер, при виконанні своїх обов'язків несе відповідальність перед законом. ДМСУ реєструє (веде реєстр) митних брокерів і забезпечує його періодичну публікацію. Інформацію яку отримає митний брокер від особи, яку він представляє, може використову- ватись виключно для здійснення митних процедур. За розголошення інформації що становить комерційну таємницю, тобто є конфіденційною, митний брокер несе відповідальність згідно із законом.

Митний перевізник – це підприємства яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним перевізником може бути тільки підприємство резидент.

Відносини митного перевізника з власником товарів визначається відповідним договором. Діяльність митних перевізників підлягає ліцензуванню. ДМСУ відносно митних перевізників як і відносно митних брокерів, веде реєстр, митних перевізників і забезпечує його періодичну публікацію.


Лекція

Тема: Правопорушення й відповідальність з митного права

План

  1.  Поняття порушень митних правил.
  2.  Види адміністративних порушень в митному законодавстві.
  3.  Контрабанда.
  4.  Поняття та види юридичної відповідальності за порушення митних правил.
  5.  Види стягнень за порушення митного законодавства.
  6.  Відповідальність митних органів України.

Лекція

Виявлення порушень митних правил та проведення дізнання митними органами, провадження у справах.

План

  1.  Митні органи як органи дізнання.
  2.  Протокол – як документ про порушення митного законодавства.
  3.  Особи, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митного законодавства.
  4.  Підстави порушення справи про митні правопорушення.
  5.  Адміністративне затримання.
  6.  Виконання постанов митних органів та виконавче провадження.

Література

  1.  Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К. 2001.
  2.  Битяк Ю. П., Зуй В.В. Адміністративне право України: навч. посібник – Х. 1999.
  3.  Кримінальний Кодекс України. – К. 2001.
  4.  Митний кодекс України. – К., 2001.
  5.  Р.Б. Шишка, В.В. Сергієнко. Митне право України. – Х.: Еспада, 2004.

Поняття порушень митних правил

Порушення митних правил у більшій мірі є різновидом адміністративного правопорушення – винного діяння (дії чи бездіяльності), що посягає на встановлений порядок перетину митного кордону та переміщення через нього товарів, транспортних засобів і предметів. Разом з тим МК України поряд із Кримінальним кодексом України містить один склад злочину–— контрабанду. Митні правопорушення, як й інші порушення, характеризуються такими ознаками як суспільна небезпека, заподіяння шкоди, винність та караність. Суспільна небезпека виявляється у тому, що порушеннями митних правил створюється загроза митній справі. В результаті такого правопорушення порушується порядок переміщення товарів, транспортних засобів і предметів через митний кордон. До ознак правопорушення також відноситься те, що вони заподіюють шкоду, а особи, які їх скоїли, підлягають покаранню.

Як і будь-яке інше правопорушення, порушення митних правил має свій склад: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону. Лише за їх наявності винні особи притягуються у встановленому законом порядку до відповідальності. Більшість порушень митного законодавства є адміністративними. Але за контрабанду встановлено кримінальну відповідальність. На посадових осіб митних органів можуть накладатися дисциплінарні стягнення. У разі заподіяння матеріальних збитків та моральної шкоди не виключено застосування цивільно-правової відповідальності.

Митні правопорушення передбачені розділом ХVШ України.

Порушенням митних правил слід вважати протиправні дії осіб, які посягають на встановлений порядок переміщення, предметів і транспортних засобів через митний кордон України, їх контроль і митне оформлення та стягування мита й інших платежів, за які митним законодавством встановлена відповідальність.

Відповідно до ст. 319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, які посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені МК України, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Відповідальність за порушення митних правил встановлюється виключно МК України.

Загальновизнано, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність у діянні особи складу правопорушення (соrpus delicti): об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Суб'єктами відповідальності за дотримання митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку (загальний суб'єкт), а також посадові особи (спеціальний суб'єкт).

Варто підкреслити, що притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов’язку сплати мита та інших податків і зборів.

Основні види митних правопорушень

адміністративного характеру:

- порушення зони митного контролю;

  •  штраф до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (якщо немає товарів і транспортних засобів);
  •  штраф від 50-100 неоподаткованих мінімумів.

Ст. 329

Неподання митному органу документів необхідних для здійснення митного контролю:

  •  попередження;
  •  штраф до 5 неоподаткованих мінімумів / громадяни;
  •  штраф до 10 неоподаткованих мінімумів / посадова особа.

Видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу та їх втрата:

  •  штраф від 500-1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Недоставляння до митного органу товарів, транспортних засобів, документів:

  •  накладання штрафу від 50-100 неоподаткованих мінімумів.

Незупинення транспортного засобу

  •  штраф до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відправлення транспортного засобу без дозволу:

  •  штраф до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  •  штраф до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Причалювання до судна, що перебуває під митним контролем:

  •  попередження;
  •  штраф до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  •  штраф до 30 неоподаткованих мінімумів (посадовим особам).

Неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебуває під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними:

  •  штраф до 100 % від вартості товарів, транспортних засобів, або конфіскацією цих товарів;
  •  на посадових осіб – до 100 неоподаткованих мінімумів, або на посадових осіб – від 100- 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу:

  •  штраф до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  •  на посадових осіб – до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Пошкодження або втрата митного забезпечення :

  •  штраф до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  •  на посадових осіб – до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю:

  •  штраф від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або конфіскація цих товарів.

Недекларування товарів, транспортних засобів:

  •  штраф від 100 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або конфіскація товарів чи транспортних засобів;
  •  на посадових осіб – від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або конфіскація цих товарів чи транспортних засобів.

Пересилення через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес відправленнях товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спец, митних зон:

  •  конфіскація товарів.

Перешкоджання посадовій особі митному органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів:

  •  штраф до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Неподання митного органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спец, митних зон:

  •  штраф від 3 до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  •  на посадових осіб – до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Неподання митному органу документів, зразків товарів для аналізу експертизи:

  •  попередження;
  •  штраф до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Переміщення товарів через митний кордон з порушенням прав інтелекту- альній власності:

  •  штраф від 10 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  •  на посадових осіб – від 30 до 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порушення порядку зберігання товарів на митних ліцензійних складах та здійснення операцій з цими товарами :

  •  штраф від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порушення встановленого порядку знищення (руйнування) товарів:

  •  штраф від 50 до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порушення зобов'язання про зворот на вивезення чи зворот ввезення товарів:

  •  штраф від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або конфіскацію таких товарів.

Порушення зобов'язання про транспортні засоби:

  •  штраф від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порушення встановленого маршруту переміщення товарів:

  •  штраф від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або конфіскацію таких товарів.

Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон поза митним контролем :

  •  штраф від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або конфіскацію таких товарів, а також конфіскацію транспортних засобів безпосереднім предметом порушення митних правил.

Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю:

  •  підроблені документи;
  •  документи, одержані незаконним шляхом;
  •  документи з неправдивими даними.

Штраф від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або конфіскацію цих товарів, зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортних засобів.

Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію поза митним контролем або з прихову- ванням від митного контролю:

  •  штраф від 200 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або конфіскацію цих товарів, а також конфіскацію транспортних засобів.

Використання товарів, відносно яких надано пільги щодо оплати податків і зборів, в інших цілях:

  •  штраф від 200 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру:

  •  штраф від 100 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  •  на посадових осіб від 500-1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Санкції можуть зменшуватись в той чи інший бік у зв'язку з наслідками чи інших правопорушень в митній сфері.

Контрабанда

Контрабанда – найбільш небезпечне митне правопорушення. На сьогодні контрабанда передбачена лише ст. 201 КК України. На вимогу Президента України дублювання цього злочину у МК України було усунуто. Характерним є те, що раніше контрабанда входила до злочинів проти держави, а тепер до злочинів у сфері господарської діяльності. Іншими словами, докорінно змінився характер суспільної небезпечності цього злочину.

Згідно зі ст. 201 КК України контрабандою є переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), органів та інших анатомічних матеріалів людини, а також контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.

Контрабанда карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди. Контрабанда, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна. При тому контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Практично у всіх країнах під контрабандою (соntro – проти, bando – урядової постанови) розуміється переміщення через митний кордон (кордон держави) товарів та інших предметів таємно чи тих, які заборонені, і визнається злочином. При цьому контрабанда стара, як і митне право, власне, коли появилось контрольоване і із стягненням мита переміщення товарів через митний кордон, тоді й появилась контрабанда.

В ряді країн (Російська Федерація, Республіка Білорусь) визнається кваліфікована контрабанда: скоєна неодноразове посадовою особою з використанням свого посадового положення, скоєна із застосуванням насилля до особи, яка здійснює митний контроль.

Об'єктом контрабанди визнається державний порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, який включає у себе у тому числу загальний і спеціальний порядок переміщення товарів через митний кордон. Безпосереднім об'єктом контрабанди є встановлений порядок переміщення матеріальних цінностей і окремих предметів і речовин, що вилучені з вільного обігу, через митний кордон України. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення.

Предметом контрабанди є товари, валюта, історичні й культурні, національні цінності та інші предмети, у тому числі й ті, які вилучені з вільного обігу: отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини, зброя та набої. Виняток становить мисливська гладкоствольна зброя.

Контрабандою завдається шкода або створюється загроза для:

  •  економічної безпеки, особливо при незаконному вивозі стратегічної сировини та товарів;
  •  суспільної безпеки при незаконному переміщені наркотиків, психотропних речовин, зброї;
  •  національної безпеки України чи безпеки інших країн в разі незаконного вивезення (ввезення) зброї масового ураження, а також матеріалів чи технологій, які використовуються для їх виготовлення;
  •  інтересам культури в разі контрабанди культурних цінностей.

Об'єктивна сторона контрабанди полягає в незаконному переміщенні через митний кордон України (ввезення та територію України чи вивезення вказаних товарів і предметів будь-яким способом. Як правило, контрабанда здійснюється у вигляді активних дій, хоча й не виключена бездіяльність особливо при співучасті, коли дії співучасників між собою не пов’язані.

Контрабанда вважається закінченою з того моменту, коли товари чи інші предмети були фактично переміщені через митний кордон і при наявності хоча б однієї з ознак у діях особи, яка вивозила чи ввозила ці товари й предмети контрабандним шляхом.

Судова практика визнає контрабанду закінченою з моменту перетину митного кордону України. В той же час для контрабанди характерна стадія підготовки до скоєння злочину. Як підготовка до контрабанди, кваліфікуються дії з незаконного отримання ліцензії на вивезення стратегічної сировини, наркотичних засобів, свідоцтва на вивезення культурних цінностей, обладнання схованок, схиляння інших осіб до спільного учинення контрабанди чи створення інших умов для скоєння контрабанди.

Суб'єктами контрабанди можуть бути фізичні особи: громадянин України, іноземець, а також діти, які досягли 16-ти років. Як спеціальний суб'єкт визнається посадова особа, яка скоїла цей злочин із використанням своєї посади.

Дізнання у справах про контрабанду проводиться митними органами.

З метою припинення міжнародного незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів я виявлення осіб, які беруть участь у такому обігу, митні органи за участю інших правоохоронних органів України або без такої участі, за домовленістю в кожному окремому випадку з митними та іншими органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України можуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто допускати під своїм контролем ввезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Рішення про здійснення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів приймає Голова ДМСУ або його перший заступник. Порядок проведення контрольованої поставки визначається МК України і відповідним нормативно-правовим актом ДМСУ, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони державного кордону України, погодженим Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних  до контрабандних операцій, а також з метою вилучення товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України, таке переміщення товарів може здійснюватись під негласним контролем митних органів, погодженим з іншими правоохоронними органами України, та за їх участі або без такої участі.

Рішення про переміщення товарів під негласним контролем приймає Голова ДМСУ, його перший заступник, начальник Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи або у виняткових випадках – керівник регіональної митниці. Якщо під негласним контролем переміщуються товари, вилучені із цивільного обігу, про прийняття рішення щодо проведення переміщення товарів під негласним контролем негайно сповіщається відповідний прокурор.

Види адміністративних стягнень за порушення митних правил

  1.  Попередження
  2.  Штраф СТ. 388МКУ
  3.  Конфіскація

Попередження – найбільш м'яке покарання. Воно є офіційним попередженням. Рішення приймається начальником митного органу або заступником. Постанова оголошується порушників: крім того – попередження фіксується митними і в подальшому буде мати преюдиціальне значення.

Штраф найбільш поширені санкції. Стягнення грошових сум здійснюються в дохід держави (бюджет).

Конфіскація товарів і транспортних засобів – це примусова безоплатна передача їх в державну власність. Конфіскації підлягає лише предмет який є в особистій власності порушника.

Обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність:

  1.  щире розкаяння винного;

  1.  відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування наслідків (збитків), або усунення заподіяної шкоди;
  2.  вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або збігу тяжких обставин, чи сімейних обставин;
  3.  вчинення правопорушення неповнолітнім;
  4.  вчинення правопорушення вагітною або жінкою, яка має дитину до          1 року.

Ще можуть бути пом'якшуючи обставини: похилий вік, бездоганна трудова діяльність, наявність у порушника утриманців.

Обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність:

  1.  продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимоги уповноважених осіб її припинити;
  2.  повторне протягом року вчинення подібного правопорушення, за яку особу вже було піддано адміністративному стягненню, яка раніше вчинила злочин;
  3.  втягнення у здійснення правопорушення неповнолітнього;
  4.  вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
  5.  вчинення правопорушення у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Рішення посадової особи про звільнення від відповідальності має бути вмотивованим при внесенні постанови про припинення провадження у справі. МК України введено новий принцип накладання стягнень при здійсненні однією особою двох чи більше порушень митних правил. На таку особу накладається за кожне правопорушення окремо без поглинання менш суворого покарання більш суворим. Тобто, у разі скоєння правопорушень за два чи більше ст. МК посадова особа, що розглядає справу про порушення митних правил, накладає стягнення по кожній із статей у межах їх санкцій, тобто діє принцип додавання стягнень. Призначення більш м’якого заходу впливу – все залежить від конкретики порушення митних правил, від наслідків допущеного правопорушення.

Поняття та порядок провадження

у справах про порушення митних правил

Встановлення обставин учинення порушення митного законодавства проводиться у процесі провадження. Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є:

виявлення та припинення правопорушень;

своєчасне, всебічно повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи;

її вирішення відповідно до чинного законодавства;

забезпечення виконання постанов у справах про порушення митних правил;

виявлення причин та умов, які сприяли учиненню митних правопорушень;

вжиття заходів щодо їх усунення;

запобігання правопорушень та зміцнення правопорядку та законності;

попередження порушення митних правил.

Таким чином, провадження у справах про порушення митних правил представляє собою ряд послідовно пов'язаних між собою процесуальних дій посадових осіб митних органів України, виконання яких базується на таких головних принципах.

По-перше, розгляд справи про митні правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і митним органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

По-друге, справа про митне правопорушення розглядається відкрито. Це дає право піддавати розголосу хід і результати розгляду справи, зміст рішення, ухваленого щодо неї. Законодавство навіть дозволяє розглядати справи про митні правопорушення безпосередньо в трудових колективах, за місцем навчання або проживання порушника. Це можливо робити з метою підвищення виховної і запобіжної ролі провадження у таких справах. Але це буває дуже рідко.

По-третє, здійснюється прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні в справах про митні правопорушення. Це є надійною гарантією законності, можливості контролювати дії службових осіб митних органів, а також запобіганню незаконних дій з їх боку.

По-четверте, проводиться збір та оцінка доказів щодо порушень митних правил.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил визначається МК України, а також законодавством України про адміністративні правопорушення – у частині, не врегульованій МК України. По суті, це процесуальні дії, на які варто звернути увагу більш детально.

Протокол про порушення митного законодавства

Кожне порушення митних правил повинно бути належним чином письмово зафіксоване. Відповідно до ст. 363 МК України про кожний випадок виявлення порушення вимог МК України уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, складає відповідний протокол. Протокол про порушення вимог МК повинен містити такі дані:

  1.  дата і місце його складення;
  2.  посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;
  3.  необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення вимог цього Кодексу, якщо її встановлено;
  4.  місце, час вчинення та суть порушення вимог цього Кодексу;

  1.  посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає відповідальність за таке порушення;
  2.  прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
  3.  відомості щодо товарів, транспортних засобів, документів, вилучених згідно зі статтею 449 цього Кодексу;
  4.  інші необхідні для вирішення справи відомості.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала.

Якщо при його складанні була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митного законодавства, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків – і свідками.

Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митного законодавства, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митного законодавства, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

У разі складання протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митного законодавства, роз'яснюються її права, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце та час розгляду справи про порушення митного законодавства.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності.

У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності за порушення митного законодавства, одержати його примірник, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митного законодавства і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.

Протокол, а також вилучені товари, предмети, транспортні засоби та документи, зазначені в протоколі, передаються до митного органу, в зоні якого виявлено порушення.

Виконання постанов митних органів

про накладення стягнення за порушення

митного законодавства

Постанови митних органів про накладення стягнення у справі про порушення митного законодавства є обов'язковими для виконання як особами, що притягуються до відповідальності, так і тими, через посередництво яких такі постанови реалізуються. Виконання постанов здійснюється у порядку, передбаченому главою 62 МК України.

Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства підлягає виконанню після закінчення строку оскарження або відмови у задоволенні скарги. Митний орган, який виніс постанову про накладення стягнення за порушення митного законодавства, у більшій мірі виконує її самостійно. Якщо це неможливо, то воно здійснюється через державного виконавця. У разі винесення митним органом кількох постанов про накладення стягнень за порушення щодо однієї особи, кожна постанова або рішення виконується окремо.

У той же час встановлена давність виконання постанови митного органу про накладення стягнення. Не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства, якщо її не було звернуто, до виконання протягом трьох місяців з дня винесення постанови або рішення.

Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення або надіслання їй постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніше п'ятнадцяти днів з дня залишення скарги без задоволення або відхилення протесту. Сума штрафу вноситься винною особою до Державного бюджету України у встановленому законодавством України порядку.

У разі відмови особи добровільно виконати накладене на неї стягнення у вигляді штрафу проводиться примусове виконання постанови. Якщо сума штрафу не була сплачена у встановлений строк, вона стягується митним органом з вартості товарів, вилучених для забезпечення цього стягнення, або у примусовому порядку з грошових доходів або коштів особи, яка вчинила порушення митного законодавства, шляхом направлення фінансовому органу, банку, іншим фінансово-кредитним установам, які мають ліцензію Національного банку України, повідомлення про звернення постанови до виконання. У тому разі, якщо стягнення суми штрафу з коштів фізичної або юридичної особи неможливе, стягнення сум штрафу здійснюється на підставі постанови митного органу державним виконавцем шляхом звернення на майно цієї особи або на частку такого майна, що перебуває у спільній власності. Постанова, за якою стягнення суми штрафу проведено уповноваженим органом повністю, з відміткою про виконання, повертається митному органу, а кошти від штрафів перераховуються до Державного бюджету України.

Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства на осіб, які проживають або знаходяться за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, яке знаходиться на території України. У разі відсутності в Україні майна, що належить таким особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них стягнень визначається законодавством України та міжнародними угодами про правову допомогу з державами, на території яких проживають або перебувають притягнуті до відповідальності особи.

Провадження у справах про порушення митних правил,

виконання ухвалених постанов

  1.  Провадження у справах про порушення митних правил.

Факти порушення митних правил та контрабанда є основною підставою для митних органів проведення ретельного розслідування кожного конкретного випадку, адже злочинці стають більш досвідченішими з року в рік, їх дії – стають більш витонченими. Потрібно запроваджувати нові форми і методи роботи, нові ідеї, пропозиції та ініціативи – це буде дуже важливим при розслідуванні порушень митного законодавства.

Основні завдання митного розслідування

  1.  виявлення та припинення правопорушень;
  2.  своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обстановки кожної справи, її вирішення згідно до чинного законодавства;
  3.  забезпечення виконання постанов у справах;
  4.  виявлення причин та умов, що сприяли вчинено митних правопорушень, здійсненню заходів що до їх подолання, припинення правопорушень та зміцнення правопорядку та законності.

Виконання постанови митного органу України про накладення адміністративного стягнення

Митний кодекс регламентує як звернення постанови про накладання адміністративного стягнення до виконання (ст. 147 МК) так і порядок без- посереднього виконання постанови (ст. 148-149 МКУ). Відповідно до статті 147 МКУ, про накладання адміністративного стягнення звертається до виконання митним органом України, який виніс постанову, після закінчення терміну його оскарження (10 днів від дня внесення постанови), а в разі подання скарги на постанову митного органу – в день прийняття рішення судом про відмову в її задоволенні. Звернення постанови про накладання адміністративного стягнення до виконання митним органом здійснюється самостійно або шляхом відправлення фінансового органу чи закладом банків України повідомлення про звернення постанови до виконання. В разі невиконання постанови (неможливість виконання) постанови вказаними вище шляхами воно реалізується держвико- навцями. Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо воно не було звернено до виконання протягом 3-х місяців від дня винесення.

Відповідно до ст. 148 МКУ сума штрафу повинна бути сплачена особою що вчинила ПМП, не пізніше 15 діб від дня вчинення чи відправлення йому постанови, а в разі оскарження чи опротестування такої постанови не пізніше 15 діб від дня винесення такого рішення, де вказуються на залишення скарги чи протесту без задоволення. Вказано (названа) сума у валюті України чи іноземній валюті вноситься правопорушником до митного органу, який виносить постанову у справі чи до закладів банків України. Перерахунок іноземної валюти у валюту України проводиться за курсом, який використо- вується для розрахунків у ЗЕД операціях і діє на день сплати штрафу. Якщо тариф не буде виплачено в установлені строки і він стягується:

  •  із вартості товарів, вилучених для забезпечення цього стягнення ;
  •  в примусовому порядку із зарплати чи іншого заробітку, пенсії, стипендії;
  •  грошових коштів особи, вчинивши ПМП.

Якщо не працює особа, то сплачення штрафу здійснюється через звернення стягнення на майно, а також на його долю у загальній власності. Постанова про стягнення з відміткою повертається до митного органу, що виніс постанову. Штраф вноситься до Держбюджету. Рішення про конфіскацію предметів (ст. 41 Конституції України)виноситься судом за містом розташування митного органу.

Предмети конфіскуються якщо терміни на оскарження постанови скінчились. Конфіскація здійснюється незалежно від того, чи є вони (предмети) власністю особи, яка перевозила МП, а також незалежно від того, встановлено цю особу чи ні (ст. 149 МК). Якщо предмети не вилучені митним органом, то правопорушником вони повинні бути передані митному органу не пізніше 15 діб від дня вручення рішення суду. При не виконанні цього рішення у вказаний термін, виконання рішення суду проводиться державним виконавцем за місцем проживання, чи за містом перебування його майна, що підлягає конфіскації. Якщо предмети, що підлягають конфіскації є безпосередньо об'єктами ПМП, а також ці предмети є спеціально виготовленні як сховища для вільного обігу, через митний кордон України. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідно предметів через митний кордон, який є необхідною умовою стягнення передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю та митного оформлення предметів. Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення.

Предметом контрабанди є:

товари;

валюта;

культурні та історичні цінності;

національні цінності.

Предмети, що вилучені з вільного обігу:

отруйні;

сильнодіючі;

радіоактивні;

вибухові;

зброя та набої.

Контрабандою завдається шкода або створюється загроза для:

економічної безпеки (незаконний вивіз стр. сировини і товарів);

суспільні небезпеки (наркотичні, психотропні речовини, зброя);

національні безпеки України чи безпеки інших країн (ввіз та вивіз зброї, знищення (ураження) матеріалів і технологій до виготовлення);

інтересам культури (вивіз культурних цінностей).

Об'єктивна сторона злочину на митному кордоні України (ввезення чи вивезення) вказаних товарів і предметів будь яким способом. Контрабанда вважається закінченою з того моменту, коли товари чи предмети були фактично переміщені через митний кордон і при наявності хоча б однієї із ознак у діях особи, яка ввозила (вивозила) товари і предмети контрабандним шляхом. Із суб'єктивного боку контрабанда передбачає наявність прямого умислу. Винний усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення через митний кордон товарів, предметів і речовин і прагне їх вивезти або ввезти із порушенням встановленого порядку. Тож контрабанда споюється із прямим умислом (наміром). Мотив і мета контрабанди, як правило вирішального значення не мають. Мотив завжди корисливий. Це бажання збагатитись незаконним шляхом. Суб'єктами контрабанди можуть бути фізичні особи: громадяни України, іноземці, які досягли відповідного віку. Як спеціальний суб'єкт є посадова особа, яка скоїла цей злочин із використанням своєї посади. Дізнання у справах про контрабанду проводиться митними органами.


Навчальне видання

Конспект лекцій з дисципліни «Митне право» (для студентів денної і заочної форми навчання за напрямом 1004 – «Транспортні технології»: 6.100400 ТС – «Транспортні системи», 6.100400 ОР – «Організація і регулювання дорожнього руху» 6.100400 ОП – «Організація перевезень і управління на транспорті» 6.100400 ЛОГ – «Логістика»).

Автор  Віктор Іванович Петраш

Редактор  М.З. Аляб’єв

План 2007 (додатково)

Підп. до друку 28.11.07  Формат  60×84 1/16  Папір офісний

Друк на різографі.  Умовно-друк. арк. 2,6  Обл.-вид. арк. 3,1

Тираж 150 прим.   Замовл. №

61002, м. Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12

Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ

61002, м. Харків, вул. Революції, 12

1 Таможенное законодательство Украины / Сбориик нормативних актов с изменениями и дополнениями по состоянию на 20 апреля 2000 г. – X.: Одиссей, 2000. – С. 4-9. Надалі з метою спрощення пошуку новітніх редакцій чинного митного законодавства ми будемо посилатися на це видання

2 Порівняльна таблиця до проекту Митного кодексу України. Реєстраційний № 1030 (третє читання).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

38181. Функції та методи воєнної політології 143.5 KB
  Організація соціального і гуманітарного забезпечення та виховної роботи в Збройних Силах України. Актуальні проблеми реалізації політики національної безпеки України в оборонній сфері. Конституція України зі змінами відповідно до Закону України Про внесення змін до Конституції Україн膹 2222IV від 8 грудня 2004 року.Національна безпека України 1994 ...
38182. Армія і суспільство: принципи взаємодії в умовах демократії 271.5 KB
  Війна – породження політики та її метод для досягнення певної економічної, соціальної, воєнної та іншої мети. Політика, що допускає війну або приводить до війни, є політика війни, але така політика розкриває тільки верхній, стратегічний зріз, що характеризує загальне спрямування діяльності держави.
38183. Політичний потенціал забезпечення обороноздатності України 119 KB
  ОСНОВНА ЧАСТИНА: Чи можлива деполітизація армії Чи можливо на практиці ізолювати армію від політики Автор статті дотримується думки що армія як специфічний інститут держави відіграє важливу роль в політичній системі суспільства. Після розпаду СРСР в Україні та й не тільки виголошувалися заяви навіть на високому державному рівні про необхідність деполітизації армії. Але чи можливо на практиці ізолювати армію від політики У класичній військовій теорії тісний взаємозв’язок політики і армії вже давно було науково встановлено. У самій...
38184. Воєнна організація держави 162 KB
  За роки незалежності відбулося становлення Воєнної організації України загалом. Військові формування можуть виконувати властиві їм функції. Структурні компоненти її продовжують розвиватись, щоб бути готовими відстояти суверенітет України на випадок серйозної воєнної загрози.
38186. ЗС України як юридична та політична система України 229.5 KB
  ЗС України як юридична та політична система України Заняття №1: ЗС України як юридична та політична система України Час: 4 години Мета заняття: формувати у курсантів риси необхідні військовому керівнику для професійної діяльності; сприяти розвитку почуття свідомої військової дисципліни відповідальності і...
38187. Сучасні геополітичні школи 107.5 KB
  Американець Сол Коен в книзі â€œГеографія і політика в поділеному світіâ€ запропонував ввести в геополітичний метод додаткову класифікацію що базується на діленні основних геополітичних реалій на “ядра†nuclens та “ дисконтинуальні поясиâ€. Розвиток геополітичних поглядів стосовно до “ядерної епохи†ми зустрічаємо у другого представника тієї ж американської школи Коліна Грея. У своїй книзі â€œГеополітика ядерної ери†він дає нарис військової стратегії США НАТО в якому ставить планетарне розташування ядерних об’єктів в...
38188. Глобалізація геополітики 119.5 KB
  Глобалізація геополітики Заняття №1: Глобалізація геополітики Час: 2 години Мета заняття: формувати у курсантів риси необхідні військовому керівнику для професійної діяльності; сприяти розвитку почуття свідомої військової дисципліни відповідальності і цілеспрямованості; формувати світогляд курсантів...
38189. Проблеми національної безпеки і конфлікти в постбіполярному світі 227 KB
  Проблеми національної безпеки і конфлікти в постбіполярному світі Заняття №1: Проблеми національної безпеки і конфлікти в постбіполярному світі Час: 2 години Мета заняття: формувати у курсантів риси необхідні військовому керівнику для професійної діяльності; сприяти розвитку почуття свідомої військової...