38361

Праця як основа розвитку суспільства і чинник виробництва

Конспект

Экономическая теория и математическое моделирование

Кожен суб’єкт ринкового господарства одночасно є і суб’єктом трудових відносин тому від знання економічних законів функціонування ринку праці зайнятості організації оплати праці великою мірою залежить ефективність використання ресурсів праці а також успіх підприємця й рівень життя населення країни. Це обумовлює об’єктивну необхідність набуття ґрунтовних знань основних положень економіки праці майбутніми фахівцями всіх економічних спеціальностей. Вивчення та аналіз закономірностей організації й результатів функціонування ринків праці...

Украинкский

2013-09-28

399.5 KB

8 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-методичний комплекс

з дисципліни „Економіка праці та соціально-трудові відносини”

Розділ 1

“Праця як основа розвитку суспільства і чинник виробництва”

для самостійної роботи студентів

3 курсу всіх форм навчання

всіх спеціальностей

Одеса ОДЕУ 2005

Навчально-методичний комплекс з дисципліни „Економіка праці і соціально-трудові відносини”. Розділ 1. “Праця як основа розвитку суспільства і чинник виробництва” для самостійної роботи студентів 3 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей (Укл. Т.І. Богданова, Т.П. Збрицька. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2005 р. – 43 с.)

Укладачі:  Т.І. Богданова, канд. екон. наук, доцент

        Т.П.Збрицька, викладач

Рецензенти: Н.С. Шевчук, канд. екон. наук, доцент

                           (зовнішній рецензент)

 Л.В. Іванова, канд. екон. наук, доцент

 А.В.Завірюха, канд. екон. наук, доцент

Коректор: А.О. Ковальова

З М І С Т

            стор.

Передмова................................................................................................   3

  1.  Програма дисципліни „ЕП і СТВ”.....................................................   4
  2.  Розділ 1. „Праця як основа розвитку суспільства і чинник             виробництва” ......................................................................................   5
    1.  Структура розділу 1.....................................................................  7
    2.  Основні терміни...........................................................................   
    3.  Опорний конспект лекцій ..........................................................
    4.  Матеріали до практичних занять................................................ 27
    5.  Блок „Самоконтроль знань ”...................................................... 31

Резюме................................................................................................. 36

Список рекомендованої літератури..................................................... 38

Передмова

В умовах становлення в Україні ринкових механізмів господарювання значні зміни відбуваються у сфері соціально-трудових відносин. Питання й проблеми, які тут виникають, надзвичайно гострі та складні, оскільки зачіпають інтереси всього населення країни. Кожен суб’єкт ринкового господарства одночасно є і суб’єктом трудових відносин, тому від знання економічних законів функціонування ринку праці, зайнятості, організації оплати праці, великою мірою залежить ефективність використання ресурсів праці, а також успіх підприємця й рівень життя населення країни. Це обумовлює об’єктивну необхідність набуття ґрунтовних знань основних положень економіки праці майбутніми фахівцями всіх економічних спеціальностей. Вивчення та аналіз закономірностей організації й результатів функціонування ринків праці, поведінки роботодавця та працівників під впливом стимулів у вигляді заробітної плати, цін, прибутку, впливу не грошових факторів і державної політики на соціально-трудові відносини дозволяє сформувати концепцію поведінки в сфері праці й об’єктивно правильний світогляд фахівця.

 Цілі вивчення дисципліни “ЕП і СТВ”:

  •  надати студентам у стислій і доступній формі уяву про процеси, які відбуваються в соціально-трудовій сфері нашої країни, а саме в рівні зайнятості, становленні і функціонуванні ринку праці, формуванні і розвитку соціально-трудових відносин, організації праці, оцінці її ефективності й оплати, ролі Міжнародної організації праці в регулюванні соціально-трудових відносин;
  •  підвищити адаптованість студентів і майбутніх фахівців до ринку праці;
  •   забезпечити гуманізацію підготовки майбутніх керівників, що передбачає розвиток у керівників вмінь: створювати умови для розкриття і розвитку творчої ініціативи й діловитості у підлеглих; сприяти охороні здоров’я працівників; підвищувати їх задоволеність працею; спрямовувати свої зусилля на забезпечення гідної якості трудового життя.

Завдання дисципліни:

- висвітлення теоретичних аспектів сучасних проблем економіки праці та  соціально-трудових відносин;

  •  формування у студентів практичних навичок і вмінь до управління працею;
  •  розвиток здібностей до науково-дослідної роботи, самостійності й відповідальності в роботі;
  •  формування професійних здібностей та гуманізації підготовки фахівців.

 

 Дисципліна ЕП і СТВ складається з чотирьох розділів:

  1.  “Праця як основа розвитку суспільства і головний чинник виробництва”. Його присвячено розгляду сутності праці як предмета й об’єкта ЕП і СТВ, характеристиці населення як джерела ресурсів для праці, вивченню понять економічно активного населення, трудового потенціалу й задоволеності працею.
  2.  “Соціально-трудові відносини на ринку праці”, який присвячено формуванню нових соціально-трудових відносин в Україні на принципах соціального партнерства, а також трудової поведінки роботодавців та найманих працівників в умовах ринку праці та безробіття; розгляду державної політики у сфері зайнятості.
  3.  “Сутність і принципи організації праці та її оплати в умовах ринкових відносин”, де розглядаються питання використання ресурсів праці в рамках її організації на підприємстві, ефективність і продуктивність трудової діяльності, фактори та резерві росту продуктивності праці. Велика увага приділяється політиці доходів і заробітної плати працівників, ринковим принципам її організації. Розкриваються напрямки аналізу, планування й аудиту в сфері праці.
  4.  “Розвиток та регулювання соціально-трудових відносин”, де висвітлюється діяльність МОП в розробці міжнародного законодавства в царині праці, моделі соціально-трудових відносин у різних країнах, використання різних програм щодо регулювання та удосконалення СТВ у світі.

1. Програма дисципліни „Економіка праці та соціально-трудові відносини”

Тема 1. Праця як сфера життєдіяльності та основний чинник виробництва

Праця як об’єкт і предмет вивчення дисципліни “Економіка праці та соціально-трудові відносини”. Мета курсу і його структура.

Праця як сфера життєдіяльності, її співвідношення з категоріями “діяльність”, “робота”. Прості елементи процесу трудової діяльності. Суспільний, економічний, соціальний, техніко-технологічний, психофізіологічний, правовий аспекти трудової діяльності.

Зміст і характер праці, чинники, що зумовлюють їх розвиток. Види праці та їх класифікація залежно від: змісту й характеру праці; предметів і продукту праці; знарядь та способів праці; умов праці.

Праця як провідний чинник виробництва. Функції праці. Сутність задоволеністю праці та її структура.

Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Населення як джерело ресурсів для праці, його характеристика. Відтворення населення: види його руху, типи й режими. Соціально-економічний аспект у відтворенні населення. Класифікація населення за методикою МОП (економічно активне й економічно неактивне населення) та за національною статистикою (працездатне та непрацездатне населення).

Трудові ресурси, поняття, їх структура. Демографічний, освітній і професійно – кваліфікаційний аспекти трудових ресурсів.  Співвідношення тенденцій у динаміці трудових ресурсів  та динаміці населення.

Трудовий потенціал, визначення і його компоненти. Трудовий потенціал працівника, підприємства, суспільства. Показники трудового потенціалу на кожному рівні суспільного виробництва.

Динаміка населення та в Україні та в цілому у світі.

Тема 3.  Соціально-трудові відносини як система

Поняття  соціально-трудових відносин, їх види. Структура елементів соціально-трудових відносин. Суб’єкти соціально-трудових відносин (наймані працівники та  їх об’єднання, роботодавці та  їх об’єднання, держава) та їх рівні. Предмети соціально-трудових відносин на рівні працівника, на груповому рівні, та на змішаному рівні. Типи соціально-трудових відносин, принципи їх виділення.

Стадії розвитку соціально-трудових відносин (ранньокапіталістична, конфронтаційна, змагального співробітництва, соціального партнерства) і етапи розвитку  (доіндустріальний, індустріальний, постіндустріальний).   

Тема 4. Механізм функціонування системи  соціально-трудових відносин: організаційні аспекти

Фактори формування й розвитку соціально-трудових відносин: соціальна політика, глобалізація економіки, розвиток виробництва й праці. Форми СТВ : фактичні соціально-трудові відносини та соціально-трудові правовідносини. Державне та договірне регулювання соціально-трудових відносин, рівні регулювання. Методи регулювання СТВ.  Поняття соціального захисту та його основні напрямки у сфері праці. Соціальні гарантії та соціальні трансферти.

Тема 5.  Соціальне партнерство: сутність  та принципи функціонування

Поняття соціального партнерства і його принципи, його роль у регулюванні соціально-трудових відносин і використанні трудових ресурсів. Передумови становлення соціального партнерства. Суб’єкти соціального партнерства: первинні носії прав та інтересів; представницькі організації та їх органи; органи, які реалізують соціальне партнерство; посередницькі органи мінімізації конфліктів..

Суб’єкти ведення переговорів на національному рівні та укладення генеральної угоди. Суб’єкти й порядок ведення переговорів на галузевому (територіально-галузевому) рівні. Зміст галузевих і територіальних угод.

Соціальне партнерство на виробничому рівні. Колективний договір як основний нормативний акт регулювання трудових відносин на рівні підприємства (організації).

Правові та організаційні проблеми становлення соціального партнерства в Україні.

Критерії розвиненості СТВ, якість трудового життя та якість життя.

Тема 6.  Ринок праці та його регулювання

Ринок праці як система суспільних відносин в узгодженні інтересів роботодавців та найманої робочої сили. Прості елементи ринку праці: об’єкти (товар, попит, пропозиція, ціна товару), суб’єкти  (роботодавці, наймані працівники). Передумови виникнення ринку праці. Структура ринку праці за критеріями: співвідношення попиту та пропозиції; територіального поділу; способу регулювання відносин між суб'єктами ринку праці; залежно від кількісного співвідношення покупців та продавців на ринку праці; із точки зору умов конкуренції.  Сегменти ринку праці. Функції ринку праці.

Механізм функціонування ринку праці: ринкове саморегулювання, державне регулювання, соціальний захист. Види державного регулювання ринку праці. Заходи регулювання ринку праці: загальні та селективні; активні й пасивні; прямі та непрямі; економічні, адміністративні, ідеологічні; спрямовані на: кількісні параметри, якісні характеристики, організаційні аспекти ринку.

Тема 7. Соціально-трудові відносини зайнятості

Поняття зайнятості та її соціально-економічна сутність. Закон України “Про зайнятість населення”. Основні принципи зайнятості в Україні. Статуси зайнятості. Концепції зайнятості. Види зайнятості.  Форми зайнятості. Критерії й показники  зайнятості.

Безробіття як соціально-економічне явище. Види безробіття. Визначення безробіття згідно з Законом України та за міжнародними нормами. Соціально-економічні наслідки безробіття. Проблеми зайнятості, безробіття та доходів у сфері соціально-трудових відносин. Державна політика у сфері регулювання зайнятості населення.

Тема 8. Організація праці, сутність та елементи

Мета та завдання організації праці на підприємстві. Основні напрямки організації праці. Поділ та кооперування праці. Нормування праці. Трудовий процес та його раціоналізація організації робочих місць. Умови праці та чинники їх формування. Психофізіологічні засади організації праці. Економічна й соціальна ефективність удосконалення організації праці.

Тема 9. Продуктивність і ефективність  праці

Поняття ефективності праці, її показники й критерії на рівні суспільства та організації. Економічний, психофізіологічний та соціальний аспекти ефективності праці. Показники ефективності праці: продуктивність і рентабельність праці.

Сутність продуктивності праці. Значення росту продуктивності праці для економіки країни. Модель “пастки спадної продуктивності”. Показники й методи вимірювання продуктивності праці. Чинники, які впливають на продуктивність праці. Резерви підвищення продуктивності праці. Програми підвищення продуктивності праці.

Тема 10. Політика доходів і оплати праці

Політика доходів на сучасному етапі розвитку економіки України. Рівень життя; поняття й  чинники, які його визначають. Структура доходів населення. Трудові та нетрудові доходи. Розподіл доходів населення у ринковий економіці. Прожитковий мінімум та методи його розрахунку.

Сутність і зміст понять вартості та ціни робочої сили. Витрати роботодавців на робочу силу.

Заробітна плата в ринковій економічній системі. Функції й принципи організації заробітної плати.  Механізм  регулювання заробітної плати в суспільстві: державне регулювання, ринкове самоналагодження ставки заробітної плати, договірне регулювання, регулювання заробітної плати на рівні підприємства. Структура заробітної плати. Форми й системи заробітної плати. Тарифна система оплати праці.  

Закордонний досвід оплати праці.

Тема 11. Планування праці

 Система трудових показників та їх роль у планово-економічній роботі підприємства. Завдання, зміст і показники плану з праці. Порядок його розробки.

 Розробка плану підвищення продуктивності праці, його завдання. Методи планування продуктивності праці за факторами.

Планування чисельності  й структури кадрів. Баланс робочого часу одного робітника. Укрупнені методи планування чисельності працюючих. Планування чисельності робітників на основі трудомісткості робіт, за явочним часом, по числу робочих місць і нормам обслуговування. Планування чисельності керівників, спеціалістів та службовців.

Планування заробітної плати. Поняття часового, денного, місячного (річного) фондів оплати праці. Планування фонду заробітної плати за категоріями працівників. Методи  планування середньої заробітної плати. Співвідношення темпів росту продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Тема 12. Аналіз, звітність  і аудит у сфері праці

 

Мета аналізу трудових показників. Аналіз чисельності, структури та руху кадрів, його основні завдання. Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою й розстановки кадрів. Аналіз структури допоміжних робітників за функціями обслуговування. Аналіз професійно-кваліфікаційного складу робочої сили. Рух робочої сили та його показники, аналіз плинності кадрів.

Аналіз продуктивності праці, мета та завдання. Аналіз використання цілоденного та внутрішньозмінного фондів робочого часу. Аналіз виконання плану росту продуктивності праці за факторами.

Аналіз заробітної плати, цілі та завдання. Аналіз заробітної плати за категоріями працівників. Аналіз співвідношення темпів росту продуктивності праці та середньої заробітної плати.

Основні форми статистичної звітності з праці.

Облік і аудит у сфері праці. Сутність та цілі аудиту в трудовій сфері. Підготовчий етап аудиторської перевірки. Сбір, обробка й аналіз інформації. Ефективність аудиту в трудовій сфері.

Тема 13. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин

Поняття моніторингу, інформаційна база та цілі. Завдання моніторингу на макро- і мікрорівнях. Виконавці моніторингових досліджень на мікро- та макрорівнях. Роль і завдання державних служб зайнятості у моніторингу ринку праці.

Специфіка досліджень проблем трудової організації й умовах ринку. Сутність, цілі та завдання соціологічних досліджень у сфері праці. Розробка програми соціального дослідження.

Тема 14. Вплив міжнародної організації праці на розвиток соціально-трудових відносин та міжнародний досвід їх регулювання

Міжнародна організація праці (МОП) цілі та завдання. Структура МОП.  Міжнародна трудова міграція. Методи праці МОП. Основні сфери використання різних програм регулювання соціально-трудових відносин у міжнародній практиці. Участь України в міжнародній організації праці та інших подібних європейській світових структурах.

Моделі соціального-партнерства в розвинених країнах: європейська (континентальна: англійська, німецька, французька); азійська (китайська, японська), скандинавська; американська.

 

2. Розділ 1. „Праця як основа розвитку суспільства і чинник виробництва”

2.1. Структура розділу 1

1. Тема 1. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва

2. Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Після вивчення матеріалу розділу 1 студент повинен:

знати: сутність і структуру змісту і характер праці; джерело ресурсів праці; тенденції у зміні чисельності населення та чисельності трудових ресурсів; поняття економічно активного населення й трудового потенціалу;

уміти: охарактеризувати сутність і характер праці, аналізувати якісні зміни, які відбуваються в робочій силі під впливом НТП та ринкових перетворень в економіці; визначати обсяг ресурсів праці; проводити порівняльний аналіз тенденцій у змінах чисельності населення, чисельності трудових ресурсів та економічно активного населення; визначати показники трудового потенціалу на різних рівнях управління економікою.

2.2. Основні терміни

навчального матеріалу за розділом  1

Відтворення населення – історично і соціально – економічно обумовлений процес постійного й безперервного поновлення людських поколінь.

Відтворення трудових ресурсів – процес постійного й безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик сукупної робочої сили.

Діяльність - форма існування людини, це процес, в якому реалізуються фізичні і розумові здібності для задоволення певних потреб. Це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, що регулюється усвідомленою метою.

Діяльність трудова – процес доцільної, усвідомленої, легітимної діяльності людини з перетворення ресурсів природи в суспільно-необхідні блага.

Доробочий вік – населення віком менше 16 років.

Економічно активне населення за концепцією робочої сили – населення обох статей віком 15 –70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. До економічно активних осіб належать зайняті економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті) та безробітні (у визначенні МОП).

 Економічно неактивне населення (поза робочою силою) – особи у віці 15 – 70 років, які не можуть бути класифікованими як “зайняті” або “безробітні”: учні та студенти; пенсіонери; особи, що зайняті домашнім господарством, вихованням дітей та доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу; інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Задоволеність працею – стан збалансованості вимог, що ставляться працівником до змісту, характеру й умов праці та суб’єктивна оцінка можливостей реалізації цих вимог.

Зміст праці – функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, зумовлені предметом праці, засобами виробництва й формою організації виробничого процесу, які відображають професійну спрямованість праці.

Населення – сукупність людей, що складається природно історично і безперервно поновлюється в процесі виробництва й відтворення життя.

Населення працездатне в робочому віці – особи у працездатному віці (чоловіки 16-59 років, жінки 16 – 54 років включно) за винятком непрацюючих інвалідів 1-ї та 2-ї групи та непрацюючих осіб, які одержують пільгову пенсію за віком.

Населення не працездатне за віковою ознакою – населення доробочого і після робочого віку.

Післяробочий вік (пенсійний) – населення віком понад 55 (для жінок) та 60 років (для чоловіків).

Праця – процес перетворення ресурсів природи в матеріальні, інтелектуальні, духовні блага, який здійснюється і (або) управляється людиною або за примушенням (адміністративним, економічним), або за внутрішнім спонуканням, або за тим і другим одночасно.

Професійна придатність працівника – ступінь взаємовідповідності між необхідними для професії якостями і психофізичними й соціальними якостями людини в даній області докладання його сил уданому часі.

Робоча сила – сукупність духовних і фізичних здібностей людини до праці. Індивідуальна продуктивна здібність кожної людини до праці, яка невід’ємна від людини як від особистості. Реальною продуктивною силою вона стає в процесі поєднання працівника із засобами виробництва.

Робочий вік – жінки 16 – 54 років та чоловіки віком 16 –59 років включно.

Трудовий потенціал – інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Трудові ресурси – частина населення країни, яка своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями й знаннями здатна працювати в народному господарстві.

Характер праці – її соціально – економічні ознаки, що відображають тип суспільної організації праці й ставлення до неї працівників.

2.3. Опорний конспект лекцій

 

Тема 1. Праця як сфера життєдіяльності та провідний фактор виробництва

План

  1.  Праця як об’єкт і предмет дисципліни “Економіка праці та соціально-трудові відносини”.
    1.  Праця як сфера життєдіяльності та її аспекти.
    2.  Зміст і характер праці, сутність і чинники їх розвитку.
    3.  Праця як чинник суспільного виробництва та її функції.

1.5. Задоволеність працею та її структура.

Література

Основна: 1,7,10,11

Додаткова: 2,3.

Основні терміни та поняття: праця, трудова діяльність, зміст і характер праці, професійна придатність працівника, задоволеність працею.

  1.  Праця вивчається багатьма дисциплінами: Фізіологія й психологія праці, Гігієна праці, Організація праці, Нормування праці, Трудове право та ін. Але відрізняються ці дисципліни тими гранями об’єкта “праця”, які вони досліджують.

У праці, як в об’єкті вивчення ЕП і СТВ, розглядаються такі її особливості:

  •  праця - це доцільна діяльність щодо створення матеріальних та духовних цінностей, яка повинна бути ефективно, раціонально, економічно організована;
  •  праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремого індивіда, але й суспільства в цілому, чинного функціонування будь-якої організації;
  •  праця не є товаром у звичайному економічному розумінні цього терміна, товаром є послуги робочої сили, які надаються найманими працівниками в процесі праці;
  •  у процесі праці формується система соціально – трудових відносин, які є стрижнем суспільних відносин на рівні країни, регіону, фірми та окремих індивідів.

Предмет ЕП і СТВ – це праця, як доцільна діяльність людей, яка завжди і одночасно є взаємодією між людиною й природою, а також взаємовідносинами між людьми в процесі і з приводу виробництва.

у будь-якому процесі праці виділяють такі його складові: 

  •  предмет праці – це те, на що спрямована праця: речовина природи або предмет, що вже перетворений в попередньому процесі праці, або об’єкт надання послуг, із метою надання йому нових властивостей, корисних людині;
  •  засоби праці – машини, механізми, інструменти, прилади, тобто знаряддя праці, а також будівлі, де відбувається трудовий процес, споруди, що його забезпечують;

- спосіб впливу на предмети праці або технологія діяльності, передбачає наявність певних професійних знань і вмінь для виконання роботи;

- організація праці, тобто упорядкування процесу праці в просторі та в часі;

- сама праця, як доцільна діяльність людини, яка за допомогою засобів праці, технології та певної організації впливає на предмет праці з метою пристосування його для своїх потреб.

Кожен із цих елементів є необхідним у процесі суспільної праці та залежно від ступеня їх досконалості, повноти використання кінцевий результат праці буде різним.

  1.  Характеризуючи участь людини в створенні будь-яких благ, що задовольняють його потреби, використовують такі поняття: діяльність, функціонування, заняття, дії, робота та ін. Розглянемо основні з них, які співпадають із поняттям праця. Практичне значення відокремлення цих категорій полягає в необхідності визначення певного виду діяльності як форми суспільних відносин.

Діяльність – форма існування людини, це процес, в якому реалізуються фізичні та розумові здібності для задоволення певних потреб. Це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, яка регулюється усвідомленою метою. У будь-який момент свого життя людина може знаходитись у стані діяльності або бездіяльності. Діяльність виступає як активний процес, а бездіяльність як пасивний. Переважна частина діяльності людей здійснюється усвідомлено, на ґрунті внутрішньо аргументованих спонукань. Звідси, усвідомлену діяльність поділяють на трудову й нетрудову. Види діяльності надано на рис.1.1

 

Незаборонена (легітимна)

1

2

Цілеспрямована

Утворювальна

3

Затребувана

4

ПРАЦЯ

Рис. 1.1. Взаємозв’язок понять “праця - діяльність”

Терміни робота й праця виправдано застосовуються як синоніми: пішов на роботу, робоче місце, робочий час, працездатність людини та ін.

У трудовій діяльності людини можна виділити такі аспекти:

  •  суспільний, тому, що цілі діяльності людини зумовлені потребами суспільства. Останні формують, визначають, спрямовують, регулюють діяльність людини;
  •  економічний, який проявляється в зайнятості, ринку праці, оплаті й матеріальному стимулюванні, плануванні, аналізі й обміну праці;
  •  соціальний, у процесі праці реалізуються потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, цілі й очікування, міжособистісні відношення різних соціальних груп працівників, формується та розвивається система соціально – трудових відносин, яка є стрижнем трудових відносин на усіх рівнях економіки;
  •  психофізіологічний, як процес витрачання нервової (психічної) і мускульної (фізичної) енергії людини, в результаті чого створюються необхідні для життя та розвитку суспільства споживчі вартості;
  •  техніко-технологічний: технічне й технологічне оснащення, електро- та енергоозброєність, техніка безпеки, екологія та інше;
  •  правовий – законодавче регулювання трудових відносин: зайнятості, безробіття, соціального захисту та інше.

Практично, в будь-якій формі вияву праці, соціально – трудові проблеми охоплюють майже всі, або більшість аспектів трудової діяльності. Це свідчить про складність вирішення проблем у царині праці.

  1.  У процесі трудової діяльності слід виділяти зміст і соціально – економічний характер праці.

Зміст праці – це функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, зумовлені предметом праці, засобами виробництва й формою організації виробничого процесу, які відображають професійну спрямованість праці.

Зміст праці характеризується такими ознаками:

  •  складність праці;
  •  професійна придатність працівника;
  •  ступінь самостійності працівника.

Розглядаючи першу ознаку, слід урахувати, що в процесі праці здійснюються такі функції: логічна, виконавча, реєстрації та контролю, регулювання.

Залежно від переваги в трудовій діяльності тих чи інших функцій, визначається складність праці, утворюється певне співвідношення функцій розумової та фізичної праці.

Визначення цього співвідношення має значення для обґрунтування міри оплати праці. Це потребує проведення редукції праці, тобто приведення складної праці до простої.

Складна праця на відміну від простої має такі особливості:

  •  виконання працівником таких функцій розумової праці, як планування, аналіз, контроль, координування;
  •  концентрація активного мислення і цілеспрямоване зосередження;
  •  послідовність в прийнятті рішень і дій;
  •  точна й адекватна реакція організму людини на зовнішні подразники;
  •  швидкі, вправні і різноманітні трудові дії;
  •  відповідальність за результати праці.

Розглядаючи таку ознаку як “професійна придатність працівника” слід відзначити, що її вплив на результати праці зумовлено здібностями людини, формуванням і розвитком її генетичних нахилів, вдалим вибором професії, умовами розвитку і відбору кадрів. Необхідно ураховувати, що у людини не може бути повністю готової профпридатності до того, як вона включилася в професійну підготовку та відповідну трудову діяльність. Лише в процесі трудової діяльності можливо визначити повне поєднання людини й професії. В ході профорієнтації, профконсультації і профвідбору створюються передумови такого поєднання.

Наступна ознака змісту праці – ступінь самостійності працівника, яка залежить як від зовнішніх обмежень, так і внутрішніх. Зовнішні визначаються формою власності: державне, колективне, приватне підприємство, де працює людина. Внутрішні обмеження зумовлені масштабом та рівнем складності роботи.

Сутність розглянутих ознак змісту праці є основою горизонтальної і вертикальної диференціації в оплаті праці. Зміст праці відображається в довідниках кваліфікаційних характеристик професій працівників, у посадових інструкціях, трудових обов’язках та ін. документах, що регламентують функції працівників.

Зміст праці, що відображено в довідниках кваліфікаційних характеристик професій працівників є підґрунтям формування навчальних планів робітників і фахівців.

За змістом розрізняють:

а) працю у сфері матеріального і нематеріального виробництва;

б) за видами діяльності: підприємця, керівника, вченого; службовця, робітника, фермера ін.;

в) за професією: економіст, юрист, лікар, інженер, технолог, слюсар, водій тощо.

г) за спеціальністю:

  •  економіст: фінансист; маркетолог; бухгалтер; ревізія й аудит;
  •  слюсар – сантехнік; слюсар – водопровідник тощо.

Соціально – економічний характер праці відображає ступінь розвиненості виробничих відносин і розкриває процес взаємодії людини із суспільством. При цьому тип суспільної організації праці виявляється в способі поєднання працівників із засобами виробництва, у специфічних формах розподілу праці і його соціальній структурі, у взаємозв’язку окремих видів праці.

Характер праці – це якісні характеристики праці, які відображають особливості її функціонування залежно від змісту праці. Це її соціально – економічні ознаки, що відображають тип суспільної організації праці і ставлення до неї працівників.

Характер праці зумовлюють такі чинники:

  1.  форми власності: вільна і примусова праця; індивідуальна і суспільна; наймана і приватна праця ін.;
  2.   ставлення до праці: престижна не престижна;
  3.  відносини розподілу;
  4.  сутність соціальної різниці в процесі праці.

Залежно від характеру праці розрізняють такі її види: примусову і вільну; приватну і найману; індивідуальну і колективну; особисту і суспільну; змістову і не змістовну; творчу – рутинну; розумову (інтелектуальну) і фізичну; різної ступіні важкості, шкідливості і небезпечності, напруженості та ін.

Зміст і характер праці тісно пов’язані між собою і залежать від розвитку продуктивних сил і стану виробничих відносин. Вивчення цих характеристик праці дозволяє на науковій основі підійти до здійснення розподілу і кооперації праці; розробки раціональних режимів праці та відпочинку; формуванню дієвих форм мотивації і стимулювання праці.

Різноманітність видів праці потребує певної їх класифікації. Виділяють такі критерії класифікації:

1) за характером і змістом праці;

2) за предметом і продуктом праці;

3) за засобами і способами праці;

4) за умовами праці;

5) за видами діяльності;

6) за рівнем професійної підготовки.

Класифікація видів праці залежно від характеру змісту розглядається у двох аспектах: соціальному і структурному. Перший зумовлений формою власності на засоби виробництва (праця приватна (власника, орендатора) й наймана праця; індивідуальна і суспільна). Соціальний характер праці виявляється у формуванні способів мотивації праці (бажання, усвідомлена необхідність, примушення).

Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з позиції ступеня інтелектуалізації праці (розумова й фізична; творча та репродуктивна) і кваліфікаційної складності трудових функцій (визначається кількістю складових, їх різноманіттям, новизною й умовами використання).

Класифікація видів праці за предметом і продуктом базується на професійному, функціональному і галузевому поділі праці. Професійний поділ зумовлює виділення праці науковця (дослідника), інженера, управлінця, виробника, педагога, лікаря ін. За функціональним поділом виділяють працю підприємницьку, інноваційну, відтворювальну, комерційну (остання відображає і професійну ознаку). За галузевим поділом виділяють працю промислову і сільськогосподарську (працю у рослинництві та працю у тваринництві), у будівництві, транспорті, в комунікаційній сфері ін.

Класифікація видів праці залежно від умов праці передбачає виділення праці у санітарних і рухомих умовах, наземну і підземну працю, працю нерегламентовану (вільну), регламентовану і жорстко регламентовану з примусовим режимом.

Для загальної характеристики конкретного виду праці використовують ознаки усіх класифікаційних груп. Усебічна характеристика праці кожного працівника і колективу повинна слугувати необхідною базою для оцінки його відповідності вимогам, що витікають із цілей праці у вирішенні економічних і соціальних завдань підприємства або індивіда.

  1.  Праця займає провідне місце серед інших факторів виробництва. Це підтверджено практичними розрахунками американських учених. Доведено, що ¾ знов утвореної вартості створюється працею, а ¼ - за рахунок інших факторів виробництва. На початок 1990 років вартість людського капіталу в США становила 44,5 трильйонів доларів, що в 3,5 рази перевищила вартість матеріального капіталу.

Тому, вирішальним чинником сучасного виробництва є працівник. Від ефективного функціонування системи формування, вдосконалення, розподілу і використання його творчого і робочого потенціалу безпосередньо будуть залежать результати суспільного виробництва. У процесі праці функцією живої праці є не тільки створення нової вартості, але й перенесення матеріалізованої у засобах виробництва минулої праці на створений продукт. Тому від живої праці залежить ефективне використання уречевленої праці.

Підсумовуючи вище викладене, можна стверджувати, що праця відіграє важливу роль у формуванні та розвитку як особистості так і усього суспільства. Цю роль можна розкрити через такі функції праці: 1) спосіб задоволення потреб людини; 2) створення суспільного багатства; 3) творець суспільства і чинник суспільного прогресу; 4) творець людини, чинник формування професійних навичок, накопичення досвіду, навичок спілкування й взаємодії; 5) сила, що відкриває шлях людини до свободи.

  1.   Найважливішим чинником розкриття творчого і трудового потенціалу людини, а звідси високого рівня ефективності її праці, є задоволеність працею.

Задоволеність працею – це стан збалансованості вимог, що ставляться працівником до змісту, характеру й умов праці та суб’єктивна оцінка можливостей реалізації цих вимог. Це оцінка ставлення людини або групи людей до власної трудової діяльності, до різних її аспектів і найважливіший показник адаптованості працівника на даному підприємстві, в даній трудовій організації.

Розділяють загальну і часткову задоволеність працею. У практичній діяльності складаються різні співвідношення між ними, які необхідно ураховувати під час виміру задоволеності працею, а саме:

  1.  загальна задоволеність (або незадоволеність) виникає в результаті значної переваги суми позитивних або негативних чинників одних над другими;

2) один із позитивних або негативних чинників виявляється настільки значимим, що визначає загальну задоволеність;

  1.  виникає відносна рівновага між позитивними та негативними чинниками, а загальна задоволеність стає невизначеною.

Чинники, що визначають задоволеність працею різноманітні:

  •  рівень вимог працівника до змісту й умов праці;
  •  об’єктивний стан умов праці й адекватність суб’єктивній оцінці їх;
  •  частка власних зусиль працівника в досягненні багатьох умов праці та можливість впливати на ці умови.

Чинники, що створюють передумови задоволеності (чи не задоволеності) працею багаточисельні, до них відносять:

  •  об’єктивні характеристики трудової діяльності;
  •  суб’єктивні особливості сприйняття працівника і його переживання;
  •  освіта і кваліфікація працівника; трудовий стаж;
  •  стиль і методи керівництва; увага керівників до проблем праці; громадська думка;
  •  системи матеріальної і моральної мотивації інше.

Практично всі перелічені фактори піддаються управлінню й існують реальні соціальні технології, що дозволяють управляти задоволеністю працею.

 

 Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

План

  1.  Населення його кількісні та якісні характеристики.
    1.  Соціально – економічний аспект у відтворенні населення.
    2.  Трудові ресурси, сутність та зміст.
    3.  Демографічний, освітній і професійно – кваліфікаційний аспекти трудових ресурсів.
    4.  Трудовий потенціал, поняття, структура і показники.
    5.  Динаміка населення України та у світі.

Література

Основна: 1,2,7,10,11,12

Додаткова: 1,4,6,10,11.

Основні терміни і поняття: населення, відтворення населення, економічно активне населення, економічно не активне населення, трудові ресурси, відтворення трудових ресурсів, трудовий потенціал, робоча сила.

2.1. Серед усіх економічних ресурсів людські ресурси – найбільш важливі та рухомі. Джерелом людських ресурсів є населення країни.

 Населення – це сукупність людей, що складається природно, історично і безперервно поновляється в процесі виробництва і відтворення життя.

Економісти розглядають населення як:

а) джерело ресурсів для праці;

б) носія певних соціально – економічних відносин;

в) споживача, який формує попит.

Обсяг ресурсів для праці значною мірою визначається чисельністю і складом населення, процесом його відтворення.

Відтворення населення  це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного відновлення людських поколінь. У процесі відтворення населення розрізняють види, типи і режими відтворення.

Види руху (природний, міграційний (механічний або просторовий) соціальний і економічний) визначаються особливостями змін у чисельності та складі населення країни взагалі та в окремих галузях.

У природному русі населення виділяють такі типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) і сучасний (інтенсивний) (рис.2.1.). 

Традиційний

(екстенсивний) тип

Сучасний

(інтенсивний) тип

  •  Висока нерегульована народжуваність
  •  Висока смертність
  •  Невисокі темпи зростання чисельності населення
  •  Висока частка в структурі населення молоді.
  •  Зниження рівня народжуваності та смертності
  •  Зростання середньої тривалості життя
  •  Невисокі темпи зростання чисельності населення
  •  Зростання частки людей похилого віку в структурі населення.

Рис. 2.1 Риси різних типів відтворення населення.*

Розрізняють три режими відтворення населення: розширений, простий, звужений (рис.2.2.).

______________________________

*[7] Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. – К.: Знання – Прес. 2000. –313 с.

Розширений

Простий

Звужений

Перевищення народжува-ності над смертністю як абсолютно так і відносно (на 1000 осіб). Чисельність населення зростає за раху-нок природного приросту.

Чисельність народжува-них дорівнює чисель-ності померлих. Чисе-льність населення практично постійна.

Чисельність померлих пере-вищує чисельність народ-жених абсолютно і віднос-но. Чисельність населення зменшується за рахунок від’ємного природного приросту.

Рис. 2.2. Режими відтворення населення.*

Таблиця 2.1. Чисельність і показники природного руху населення України*

Показники

1992

1996

1997

1998

2000

2001

2002

Чисельність населення, млн. осіб

В тому числі, %

52,1

51,3

50,9

50,5

49,7

48,5

48,0

  •  за статтю

  •  чоловіки

46

47

47

46,5

46

46,3

46,3

  •  жінки

54

53

53

53,5

54

53,7

53,7

  •  за місцем проживання

  •  міське населення

68

68

68

68

67

67,2

67,3

  •  сільське населення

32

32

32

32

33

32,8

32,7

Кількість, тис. осіб

  •  народжених

596,8

467,2

442,6

419,2

449,0

376,5

390,7

  •  померлих

697,1

776,7

74,2

719,0

747,8

746,0

754,9

Природний приріст, тис. осіб

-100,3

-309,5

-311,6

-300,7

-298,8

-369,5

-364,2

На 1000 населення

  •  кількість народжених

11,4

9,1

8,7

8,3

9,0

7,7

8,1

  •  кількість померлих

13,4

15,2

14,9

14,3

14,9

15,3

15,7

  •  природний приріст

-2,0

-6,1

-6,2

-6,0

-5,9

-7,6

-7,6

__________________________

*[12] Статистичний щорічник України. – Київ: „Консультант”, розділи 16, 17. - 2001, 2002, 2003 р.

*[7] Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. – К.: Знання – Прес. 2000. –313 с.

 Поділ населення за віком передбачає виділення таких категорій: до робочий вік, після робочий, робочий вік. Вікові межі такого поділу подано на рис. 3.


Доробочий вік – це населення молодше 16 років (підлітки)

Післяробочий вік або пенсійний вік – це особи обох статей, вік яких виходить за межі робочого віку

Робочий вік – це жінки віком 16 – 54 років і чоловіки віком 16 – 59 років виключно

Вік 0 – 15 років

Вік 55 (60) і більше

Вік 16 – 54 (59)


Непрацездатне населення за віковою ознакою

Рис.2. 3 Поділ населення за віковою ознакою.

Останній перепис населення відбувся в Україні в 2001 р. Для того щоб визначити чисельність населення, а також трудових ресурсів на перспективу, під час складання короткострокового прогнозу використовується метод ретроспективної екстраполяції, довгострокового – метод вікового пересування.

Чисельність і склад населення в усіх країнах світу визначається за допомогою загальнодержавних переписів населення. В ході яких збираються дані: а) про чисельність наявного і постійного населення; міського і сільського населення; чоловіків і жінок; б) про склад населення: віковий; національний; мовний; за видом знань; за рівнем освіти; за громадськими групами.

2.2. Відтворення населення має не тільки демографічний, але й економічний і соціальний аспекти. Економічний визначає формування трудових ресурсів, стан продуктивних сил, освоєння територій, розвиток соціальної інфраструктури тощо.

З точки зору участі населення в суспільному господарстві МОП виокремлює з нього економічно активне населення й економічно не активне населення.

Економічне активне населення, або робоча сила відповідно до методики МОП, - це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.

Зайняті економічною діяльністю – це особи у віці 15 – 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян - роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайняті за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному хазяйстві - не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Безробітні у визначені МОП – це особи у віці 15 – 70 років (як зареєстровані так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Економічно неактивне населення за методикою МОП – це особи у віці 15 – 70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать:

  •  учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;
  •  особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;
  •  особи, що одержують пенсії за інвалідністю;
  •  особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
  •  особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;
  •  інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

У вітчизняній економічній літературі, статистичному обліку, державному регулюванні економіки для означення людських ресурсів використовується термін трудові ресурси.

Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

Щоб кількісно визначити межі трудових ресурсів, потрібно уяснити поняття “працездатне населення”, “працездатний вік”, “працюючі підлітки”, “працюючі пенсіонери”.

Працездатний вік визначається системою законодавчих актів. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна досягти певного рівня фізичного і розумового розвитку. Верхня межа зумовлена економічними можливостями суспільства надавати соціальну допомогу по старості, а також настанням загасання психофізіологічних можливостей людини до трудової діяльності, середньою тривалістю життя інше. Межі працездатного віку в різних країнах неоднакові. Нижня – коливається від 14 до 18 років. Верхня межа в багатьох країнах складає 65 років для обох статей, або 65 – для чоловіків і 60 – 62 роки для жінок.

У складі населення є особи, які мають працездатний вік, але не мають здоров’я працювати. Такі особи отримують статус – інвалідів. Разом із тим є особи непрацездатного віку, які мають працездатність і працюють. Це – працюючі підлітки і працюючі пенсіонери.

Таким чином, до трудових ресурсів в Україні відносяться:

а) населення в працездатному віці, за винятком непрацюючих інвалідів праці та війни І і ІІ груп і непрацюючих осіб працездатного віку, які отримують пенсію на пільгових умовах;

б) населення молодше і старше за працездатний вік, яке зайнято в народному господарстві.

Поняття трудові ресурси є більш широким, ніж економічно активне населення, бо охоплює крім працюючого (активну частину) так і не працююче (потенційну частину) населення (учнів стаціонару, військовослужбовців, тих, хто не бажає працювати, хоча мають працездатний вік і загальну працездатність). Тобто, трудові ресурси – це максимальна кількість населення, яке має працездатність і працездатний вік, яке може бути залученим до суспільного виробництва. А економічно активне населення – це фактично працююче населення. На рис. 2.4. подана структура населення за методикою МОП і за традиційною національною методикою.

Усе населення України, 100%

Поділ за методикою МОП

Економічно активне населення (усі, хто працює або активно шукає роботу)

Економічно неактивне населення

Зайняті

Безробітні

Населення молодше 15 і старше 70 років

Поділ за традиційною методикою

Трудові ресурси (працездатне населення в працездатному віці + працюючі підлітки + працюючі інваліди + працюючі пенсіонери – непрацюючі пільгові пенсіонери)

Населення, що не належить до трудових ресурсів (діти та непрацюючі пенсіонери, підлітки, інваліди)

Рис. 2.4. Варіанти класифікації населення.

Чисельність трудових ресурсів може бути збільшена за рахунок:

а) перегляду верхньої межі працездатного віку у бік зростання;

б) скорочення частки непрацездатного населення серед осіб працездатного віку;

в) зниження смертності серед осіб працездатного віку за рахунок покращення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров’я;

г) скорочення чисельності збройних сил, тощо.

Компенсувати зменшення чисельності трудових ресурсів можна поліпшенням їх якісного складу за рахунок:

а) зростання частки осіб віком до 40 років у чисельності населення працездатного віку;

б) підвищення загальноосвітнього, професійно – кваліфікаційного, культурного і творчого рівня працюючих;

в) зростання продуктивності й ефективності праці.

Для розрахунку чисельності трудових ресурсів використовують демографічний метод і економічний.

Демографічний передбачає визначення чисельності трудових ресурсів підсумовуванням чисельності працездатного населення і працюючих осіб за межами працездатного віку.

Економічний – підсумовування чисельності зайнятого населення та незайнятого у працездатному віці.

Кількісні зміни в чисельності трудових ресурсів характеризуються показниками абсолютного приросту, темпами росту і темпами приросту.

Абсолютний приріст визначається на початок і на кінець періоду, що розглядається (як правило рік).

Темпи росту визначаються як відношення абсолютної чисельності трудових ресурсів на кінець даного періоду до їх величини на початок періоду. Якщо розглядаються темпи за декілька років, то середньорічний темп визначається як середня геометрична за формулою:

= ,

де,  - середньорічний темп росту, - кількість років;

- чисельність відповідно на початок і кінець періоду.

Темпи приросту розраховуються за формулою:

,

де середньорічний темп приросту.

 

Залежність змін у чисельності та структурі трудових ресурсів від динаміки чисельності населення неоднозначна, різномасштабна і неодночасна.

Наприклад:

1. Народжуваність збільшує чисельність населення відразу, а обсяг трудових ресурсів лише через 15 – 20 років, та й ще за умов, якщо ці люди стануть економічно активними.

2. Смертність непрацездатного населення зменшує його чисельність, але не зменшує чисельність трудових ресурсів.

3. Із-за незмінної чисельності населення чисельність трудових ресурсів може збільшитися (зменшитися) за рахунок зміни трудової активності населення (зростання рівня життя зменшує трудову активність).

2.3. На якісні та кількісні зміни в трудових ресурсах значно впливає демографічний розвиток суспільства. Тому своєчасне виявлення тенденцій в динаміці останнього має значення під час формування економічного і соціального розвитку країни.

Демографічні характеристики працездатного населення (динаміка народжуваності, смертності) впливають на такі основні показники і процеси:

а) величину сукупного національного доходу та напрямки його використання;

б) співвідношення попиту і пропозиції робочої сили;

в) обсяг і структуру споживчого попиту;

г) можливості та терміни освоєння перспективних економічних районів тощо.

Чисельність трудових ресурсів залежить від так званих “демографічних хвиль”. Так на межі 20 й 21 століть із працездатного віку виходить мало чисельне покоління народжених у роки другої світової війни. Одночасно чисельність трудових ресурсів поповнять “потужні” когорти народжених у першій половині 80-их років. Очікується зниження демографічного навантаження на одного працюючого і зростання числа народжених в найближчі роки за рахунок вступу в активний дітонароджувальний вік (від 20 до 29 років) жінок, що народились наприкінці 70–их і на початку 80–их років. Ці процеси характеризують “демографічний прилив”. Одначе, після 2010 р. очікується “демографічний відлив”. Так, наприкінці першого і початку другого десятиліття 21 ст. у групу працездатних буде входити незначне число народжених у кризові 90-ті роки, а виходити - багаточисельна група населення, народжених в повоєнні 50-ті роки (так звана “компенсаційна” народжуваність).

На середину 21 ст. прийдеться “пік” демографічного навантаження (900 осіб непрацездатних на 1000 чол. працездатного населення). За даними перепису 2001 року маємо 723 особи на 1000 працездатного населення.

Звідси постає необхідність і можливість управління демографічними процесами. Необхідність впливу на демографічні процеси в сучасних умовах зумовлена ще й тим, що існує їх певна інерційність по відношенню до умов життєдіяльності людей і до їх змін. Управління демографічними процесами здійснюється державою на основі демографічної політики, яка розроблюється як частина загальної соціально – економічної політики.

Основними напрямками демографічної політики є: стимулювання народжуваності; укріплення сім’ї; зниження захворюваності та смертності. На практиці застосовують такі методи і напрямки впливу на демографічні процеси: соціально – економічні; правові; виховні; психологічні.

Освітній аспект відтворення трудових ресурсів передбачає розвиток освітнього рівня особистісного фактора виробництва і професійної майстерності працівників. У процесі відтворення робочої сили значна роль належить системі підготовки кваліфікованих кадрів для усіх галузей економіки. Причому, підготовка робочої сили повинна мати випереджаючий характер порівняно з наявним у даний момент технічним рівнем виробництва. Чим вище рівень розвитку робочої сили, тим краще і більш продуктивно використовується матеріально – речовий чинник, розвивається творчий підхід до трудового процесу, створюються подальші передумови для розвитку НТП.

Результатом освіти є формування певного комплексу пізнавальних, кваліфікаційних, особистих і комунікативних характеристик індивіда.

Пізнавальні – це загальні навички і знання про навколишній світ: загальний, науковий і культурний світогляд особистості.

Професійний – навички з виконання професійних обов’язків, специфічні знання та навички, виробничий досвід.

Комунікативні – навички, що характеризують ставлення особистості до людей, що її оточують: уміння працювати в колективі, знаходити спільну мову з іншими працівниками, лідерство.

Особисті – це ті риси, що характеризують конкретну особистість: патріотизм, працездатність, чесність, відповідальність, темперамент тощо.

Фундаментальними якостями людини виступають саме особисті якості, вони закладаються в процесі первинної соціалізації в сім’ї та вторинної соціалізації в системі формальної освіти. На перший погляд, вони мало пов’язані з економічними проблемами, переважно стосуються конкретної людини та її найближчого оточення. Проте саме особисті якості визначають комунікативні та професійні, тобто те, як виконуються комунікативні й професійні функції. Кваліфікованим фахівцем людину робить система специфічних знань, навичок і вмінь, набутих у процесі навчання. Упродовж усього життя, а також у системі формальної освіти, формуються комунікативні навички людини, вміння спілкуватися з іншими, формувати стосунки, працювати єдиною командою.

Такі результати освіти, як утілення високих етичних, моральних і культурних цінностей мають найвище значення. В цивілізованому світі все більше усвідомлюють, що мета, яку освіта повинна переслідувати в суспільстві, що ґрунтується на знаннях – це “чесноти” людини. Якщо система освіти буде спрямована на продукування лише професійних характеристик працівників, то результатом її буде виробництво “освічених варварів”. Між тим можливий розвиток економіки країни залежить не лише від рівня загальної освіти її населення, а й переважно від рівня кваліфікації та професійної компетентності працівників. За різними оцінками, до 30 % приросту НД країни отримають за рахунок витрат на початкову і середню освіту, тоді як вища освіта дає 8 – 15 % приросту (порівняно з віковим рівнем витрат на вищі ступені освіти).

Характер сучасного виробництва вимагає від працівника не тільки професійних навичок, а й реалізації його особистих якостей. Моральний кодекс, моральні цінності стають важливою передумовою для розвитку людства, кожної окремої людини. Саме тому економічна віддача від освітньої діяльності залежить не лише від кількості та якості здобутих професійних знань і навичок, а й загальної освіти і виховання особистості.

Наведена вище структура характеристик сучасного працівника формується системою освіти, але неоднаково всіма її рівнями. Якщо професійні якості формуються на середньому і вищому рівнях освіти, то особисті закладаються на базовій освіті – дошкільній, початковій шкільній та головне – сімейній освіті.

В економічній літературі поширена думка, що найвищою віддачею на витрати на освіту для всього суспільства буде на нижчих стадіях навчання: дошкільній, початковій і середній освіті. Загальнопоширена освіта на початковому рівні може забезпечити відправний пункт для економічного та соціального розвитку. Витрати на початкову і середню освіту за своєю природою виступають джерелом самозабезпеченого економічного зростання.

Рівень освіти трудящих визначається: середньою кількість років навчання; чисельністю учнів і студентів; часткою фахівців із вищою освітою.

Великий вплив на рівень освіти населення мають витрати держави з ВВП на ці цілі. В табл.2.2 наведені дані щодо соціальних витрат держави порівняно з деякими іншими країнами.

Таблиця 2.2. Соціальні витрати, % ВВП*

Регіон

ВВП на душу населення, дол.

На соціальне забезпечення

На освіту

На охорону здоров’я

Україна

5051

6,5

3,6

2,9

Східна Азія

3210

3,4

2,8

2,2

Латинська Америка

5360

3,4

4,2

2,4

Західна Європа

19000

16,3

4,9

5,9

За оцінками МОП ефективність програми соціальної допомоги в Україні становить лише 20-22%, тоді як аналогічний показник у більшості країн Західної та Східної Європи досягає 30-50%.

Професійно кваліфікаційний аспект відтворення трудових ресурсів є важливою якісною характеристикою складу сукупної робочої сили. Потреби суспільства в ресурсах праці певного професійно – кваліфікаційного рівня і у функціонуючій робочій силі можна розглядати в 3-х напрямках: виробничому, відтворювальному, особистісному.

Виробничий – напрямок спрямовано на ув’язку числа наявних робочих місць, що потребують певної професійно – кваліфікаційної спеціалізації, й фактичного числа працівників відповідного профілю.

Відтворювальний – забезпечує досягнення рівноваги між приростом робочих місць і додатковою робочою силою відповідного професійно – кваліфікаційного рівня.

Особистісний – вирішує проблему забезпечення працездатного населення робочими місцями, які відповідають зростаючим потребам людини.

Слід ураховувати, що процес взаємодії уречевленого й особистісного фактора виробництва з точки зору формування їх якісного рівня є двобічним. Визначальна роль у формуванні структури працівників за професією і кваліфікацією належить технічному базису. Але саме людині належить головна функціональна роль у процесі виробництва.

__________________________

* [12] Статистичний щорічник України. – Київ: „Консультант”, розділи 16, 17. - 2001, 2002, 2003 р.

2.4. З метою комплексної характеристики людських ресурсів у економіці використовується поняття “трудовий потенціал”.

Словом “потенціал” зазвичай визначають засоби, запаси, джерела, які можуть бути використані, а також можливості конкретної особи, групи осіб, суспільства в конкретних обставинах.

Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. здоров'я

Характеристика основних компонентів та показників трудового потенціалу наведена в табл.2.3.

Потенціал, виступаючи в єдності виробничих і часових характеристик, концентрує в собі одночасно три рівня зв’язків і відносин:

1) минуле, як сукупність властивостей, що накопичені системою в процесі її становлення й обумовлюючих її можливість функціонування і розвитку;

2) теперішнє, як рівень практичного застосування і використання наявних здібностей;

3) майбутнє, що зорієнтовано на розвиток усіх складових потенціалу в процесі трудової діяльності в рамках індивідуальної і суспільної праці.

Розрізняють трудовий потенціал окремого працівника, підприємства і суспільства.

Трудовий потенціал працівника постійно змінюється й охоплює:

а) психофізіологічний потенціал: здібності, нахили, стан здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи;

б) кваліфікаційний: обсяг, глибина, різнобічність загальних і спеціальних знань, трудові навички і вміння;

в) особистісний: рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ціннісні орієнтації, потреби, ставлення до праці.

Трудовий потенціал працівника залежить від ступеня узгодженості щодо розвитку цих трьох його складових.

Трудовий потенціал підприємства слід розглядати як сукупність таких складових елементів:

1) кадрового: кваліфікаційний потенціал (професійні знання, вміння, навички) і освітній (пізнавальні здібності);

2) професійної структури, яка зумовлена змістом праці, структурою професій і їх змінами під впливом НТП;

3) кваліфікаційної структури, що визначається якісними змінами в трудовому потенціалі (зростання вмінь, знань, навичок);

4) організаційної складової, яка передбачає високий рівень організації і культури праці, чіткість, ритмічність, узгодженість трудових зусиль й високу ступінь задоволеності працею.


Таблиця 2.4. Характеристика трудового потенціалу

Компоненти

Об’єкти аналізу та відповідні показники

Людина

Підприємство

Суспільство

Здоров’я

1.Працездатність

2.Число робочих годин, втрачених через хворобу

1.Втрати робочого часу через хвороби працівників та травми.

2.Витрати на забезпечення здоров’я персоналу

1.Середня тривалість життя

2.Витрати на охорону здоров’я

3.Смертність за різним віком

Моральність

Відношення до тих, хто оточує у повсякденні

1.Взаємовідносини (психологічний клімат)

2.Конфлікти (кількість, глибина тощо)

1.Відношення до престарілих, дітей, інвалідів

2.Злочинність,соціальна напруга

Творчий потенціал

Творчі здібності (участь у винахідливості та раціоналізаторстві)

1.Кількість патентів, винаходів, нових виробів на одного працюючого

2.Доходи від запропонованих працівниками пропозицій з удосконалення процесу виробництва на одного працюючого

1.Доходи від авторських прав

2.Кількість патентів та міжнародних премій на одного жителя країни

3.Темпи технічного прогресу

Активність

1.Прагнення до реалізації здібностей (пропозиції з підвищення ефективності діяльності організації тощо)

2.Заповзятливість

Організованість

1.Акуратність, дисциплінованість, обов’язковість

2.Охайність

1.Втрати робочого часу, обсягів виробництва від порушень дисципліни

2.Культура праці та виробництва

1.Якість законодавчої бази

2.Якість доріг та транспорту

3.Додержання договорів та Законів

Освіта

1.Кількість років навчання

2.Рівень освіти

1.Частка спеціалістів з вищою та середньою освітою

2.Витрати на підвищення кваліфікації персоналу

1.Середня кількість років навчання в школі, в вузі

2.Частка витрат на освіту в держбюджеті

Професіоналізм

1.Вміння

2.Рівень кваліфікації

Рівень компетенції

1.Якість продукції

2.Втрати від браку

3.Втрати від аварій

1.Доходи від експорту

2.Втрати від аварій

3.Участь у міжнародному співробіт-ництві

Ресурси робочого часу

Час зайнятості на протягом року

1.Кількість персоналу

2.Кількість часів праці за рік, що приходиться на одного працівника

1.Працездатне населення

2.Чисельність зайнятих

3.Рівень безробіття

4.Кількість часів зайнятості за рік


Величина трудового потенціалу підприємства визначається величиною потенційного робочого часу ():

або ,

де – календарний фонд робочого часу;  – втрати робочого часу;  – чисельність робітників;  – кількість робочих днів за рік;  – тривалість робочої зміни.

Трудовий потенціал суспільства є похідною величиною від рівня розвитку продуктивних сил й стану здоров’я населення, від змісту загальної і спеціальної освіти, професійної підготовки тощо.

Трудовий потенціал суспільства – це конкретна форма матеріалізації людського фактора, показник рівня розвитку й творчої активності трудящих.

У загальному виді величину трудового потенціалу суспільства можна визначити:

де  – потенційний фонд робочого часу суспільства, годин;  – чисельність різних груп населення, що може прийняти участь у суспільному виробництві;  – законодавчо встановлена величина часу роботи за різними групами працівників.

Важливим документом щодо використання трудового потенціалу є Наказ Президента України “Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року”. В ньому вказано, що основні напрямки розвитку трудового потенціалу мають передбачати:

1) у сфері поліпшення природної бази – забезпечення розширеного відтворення населення і збільшення тривалості його активного трудового періоду;

2) у сфері розвитку освітньої бази – всебічний розвиток інтелектуальних, духовних та фізичних здібностей, забезпечення ринку праці висококваліфікованою робочою силою;

3) у сфері зайнятості – створення матеріально-технічних і соціально-економічних передумов для продуктивної зайнятості населення.

4) у сфері регулювання соціально-трудових відносин – забезпечення захисту прав і гарантій громадян;

5) у сфері політики доходів – посилення відтворювальної, стимуляційної та регулятивної функції заробітної плати та підвищення трудових доходів;

6) у сфері охорони праці – зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення чинників шкідливого впливу на організм працівників та скорочення кількості робочих місць із шкідливими та важкими умовами праці.

2.6. Динаміка населення в України та у світі.

Починаючи з 1990 року, в Україні виявляються такі тенденції в динаміці населення:

1. Постійне зниження чисельності населення в результаті від’ємного природного приросту і від’ємного сальдо зовнішньої міграції населення .

За рівнем сумарного коефіцієнта народжуваності (к = 1,086) Україна разом із Болгарією знаходилися в 2000 р. на останньому місці в Європі. Для того щоб в перспективі населення не зменшувалось, на кожну жінку повинне приходитись в середньому 2,15 дитини. В більшості країн Західної Європи і Північної Америки на жінку приходиться від 1,6 до 3,2 дітей (в США – 1,9 дитини).

Дані про міграційні процеси, що відбуваються в Україні наведені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Міграція населення в Україні за усіма напрямками*

Показники

Абсолютно (тис. чол.)

На 1000 чол. населення (чол.)

2000 рік

2002 рік

2000 рік

2002 рік

Число прибулих

790453

760005

16,0

15,8

Число вибулих

837066

793796

16,9

16,5

Сальдо

- 46613

- 33791

- 0,9

- 0,7

2. Прогресуюче постаріння населення. Частка осіб старше за працездатний вік (60 років) зросла з 1989 до 2001 рр. з 21,2% до 23,8%, а у 2026 р. – за прогнозом досягне 27%. Це зменшує ресурси для праці і веде до зростання демографічного навантаження на працюючих.

3. Падає середня тривалість життя. З 1990 од 2000 рр. для чоловіків скоротилося на 2,8 років і складає 62,7 років, для жінок упала на 1,5 років і складає 73,5 років. Різниця між середньою тривалістю життя чоловіків і жінок – 10 років – найбільша у світі.

Загальні тенденції розвитку населення на Землі.

1. Постійне зростання чисельності населення Землі. За прогнозом слід очікувати у 2020 році – більш як 8 млрд. осіб, а к середині ХХІ ст. – 10,5 млрд. осіб. Стабілізація населення передбачається у ХХІІ ст., коли чисельність землян буде становити 10 - 12 млрд. осіб.

2. Деякі з найменш розвинених країн мають ще високі рівні народжуваності і відносно високі рівні смертності. Темпи зростання чисельності в них – 2-3% за рік, а можуть зрости ще більше за умов зниження смертності.

3. Країни із середнім рівнем розвитку промисловості характеризуються низькою смертністю й все ще високою народжуваністю, хоча остання має тенденцію до зниження. Темпи приросту населення – від 1 до 4% за рік.

4. Більшість високорозвинених країн мають низьку смертність, низьку народжуваність, низькі темпи приросту населення – до 1% за рік.

___________________________________

* [12] Статистичний щорічник України. – Київ: „Консультант”, розділи 16,17. - 2001, 2002, 2003 р.

5. Частка людей похилого віку (понад 60 років) в усьому світі у наступні 50 років подвоїться від 10% до 22%. В 2050 році їх буде приблизно 2 млрд. осіб. Зростає демографічне навантаження на працюючих. У теперішній час в США на 3-х працюючих приходиться 1 непрацюючий, а в 2030 році очікується співвідношення 1,5:1 або 1:1.

Ці тенденції відповідають теорії “демографічного переходу”, де за низьких рівнів промислового розвитку рівні народжуваності та смертності високі, а чисельність населення зростає повільно. З поліпшенням якості харчування й охорони здоров’я смертність зменшується, що сприяє швидкому зростанню чисельності населення. Але як тільки люди втягуються в образ життя високорозвиненого індустріального суспільства, народжуваність спадає і темпи зростання чисельності населення знову зменшуються.

ЮНЕСКО і Всесвітня організація охорони здоров’я періодично проводять дослідження динаміки рівня життя і “життєздатності” народів (КЖ/З). Він виміряється за 5 – бальною шкалою й характеризує можливість збереження генофонду, фізіологічного й інтелектуального розвитку нації в умовах здійснення соціально - економічної політики уряду на момент дослідження. На жаль, криза 1990 – 2000 рр. значно погіршила розвиток нації в Україні, яка за цим показником (від 1,7 до 1,9 балів) знаходиться в групі країн колишнього СРСР, аборигенів Австралії, індійців Америки.

Рівень коефіцієнта 1,5 балів і нижче означає, що має місце загроза поступового вимирання нації, її розумова і фізична деградація.

4. Матеріали до семінарських занять

Заняття 1.

Тема. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва

План.

  1.  Праця як об’єкт вивчення дисципліни ЕП і СТВ.
  2.  Предмет і завдання дисципліни.
  3.  Зміст праці його ознаки.
  4.  Характер праці, чинники його формування.
  5.  Кваліфікація видів праці.
  6.  Праця як чинник виробництва.
  7.  Сутність задоволення працею, її структура, чинники формування.

Завдання для самостійної роботи

1.На підставі “Довідників кваліфікаційних характеристик професій працівників” за власним вибором ознайомитися зі змістом праці за будь-якою професією.

2. Реферати:

- Зміни в змісті та характері праці під впливом науково – технічного прогресу.

- Праця – основа життєдіяльності та розвитку суспільства.

- Сучасні проблеми дисципліни “ЕП і СТВ”.

- Шляхи покращення використання трудового потенціалу.

При вивченні цієї теми студенти повинні зрозуміти важливість вивчення матеріалу навчальної дисципліни “ЕП і СТВ” і, перш за все значення її для формування концепції поведінки спеціалістів у сфері праці й об’єктивно правильного їх світогляду на проблеми сучасної економіки праці та їх вирішення.

Необхідно розуміти, що праця є основою існування людини, визначає його місце в суспільстві, слугує однією з найголовніших форм самовираження і само актуалізації, а тому праця повинна бути організована належним чином, щоб адекватно відображати ці особливості людини, забезпечувати гідну винагороду.

Слід знати особливості праці як об’єкта вивчення і вміти визначити предмет ЕП і СТВ.

Працю як сферу життєдіяльності слід аналізувати у взаємозв’язку з категоріями “діяльність”, “робота”. З точки зору інтересів суспільства працею буде лише легітимна, цілеспрямована, затребувана діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей.

Необхідно звернути увагу на прості елементи процесу праці, які не залежать ні від галузі, ні від професії працівника: предмет, засоби праці, технологія виробництва, організація праці та сама праця. Слід розуміти, як вплив вони впливають на результат праці.

Розглядаючи сутність трудової діяльності слід надати характеристику таким її аспектам: суспільному, економічному, соціальному, психофізіологіч-ному, техніко-технологічному, правовому. Їх вивчення дає змогу уявити комплексність проблем, що вирішують у сфері праці.

Найважливішими категоріями праці є її “зміст” і “характер”. Зміст і характер праці тісно пов’язані між собою і впливають на форми розподілу та кооперації праці, режими праці та відпочинку, методи нормування та стимулювання праці, на форми організації праці тощо. А в результаті  впливають на ефективність та продуктивність трудової діяльності, на задоволеність працею. Зміст праці відображається в Довідниках кваліфікаційних характеристик професій працівників, посадових інструкціях, трудових обов’язках.

Студенти повинні знати кваліфікацію різних видів праці, вміти визначити фактори, що впливають на зміст та характер праці.

Щоб надати визначення поняттю “праця”, слід виділити її цілі, спрямованість та мотиви. Виходячи з цього, необхідно розуміти працю як діяльність, що характеризується витратами часу й енергії людини, спрямовану на перетворення ресурсів природи в матеріальні, соціальні, інтелектуальні, естетичні і духовні блага. Така діяльність може здійснюватися або за примушенням (адміністративним, економічним), або за внутрішніми спонуканнями, або за тим і другим разом.

Розглядаючи шосте питання заняття, слід звернути увагу, що праця займає провідне місце в створенні нової вартості порівняно з іншими чинниками виробництва. Праця грає важливу роль у розвитку особистості та суспільства, створює умови для прогресу усього людства і для окремої людини. Головним показником економічної результативності праці є її продуктивність, рівень якої, та її зростання має значення на макрорівні у розробці політики заробітної плати та боротьби з інфляцією, а на мікрорівні – це фактор конкурентоспроможності підприємства, показник оцінки ефективності його діяльності. Студент має обґрунтувати ці положення.

ЕП і СТВ як науку цікавить процес трудової діяльності з точки зору отриманих результатів виробництва. Останні значною мірою залежать від задоволеності працею працівника. Слід знати, що задоволеність працею  характеризується збалансованістю вимог, що ставляться працівником до змісту, характеру й умов праці та суб’єктивної оцінки можливостей реалізації цих вимог. Ця оцінка ставлення людини або групи людей до власної трудової діяльності, до різних її аспектів є важливим показником адаптації працівника на даному підприємстві, в конкретній трудовій організації.

Студент повинен уміти виділяти чинники, які впливають на задоволеність працею, знати характеристику загальної і часткової задоволеності. Необхідно пам’ятати, що зв’язок задоволеності працею з результатами праці не завжди прямий, а іноді і суперечний. Слід уміти пояснювати такі залежності.

Заняття 2.

Тема. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства.

План

  1.  Характеристика населення та процесів його відтворення.
  2.  Трудові ресурси: сутність та структура.
  3.  Трудовий потенціал: поняття, структура і показники.
  4.  Динаміка змін у структурі населення України та у світі.

Завдання для самостійної роботи

1. За даними статистичних щорічників України зробити аналіз:

  •  динаміки населення України, його природного, економічного і міграційного руху;
    •  динаміки економічно активного населення.

2. Реферати:

- Демографія – найголовніший чинник майбуття.

- Медико – демографічні чинники формування і відтворення трудового потенціалу України.

- Характеристика сучасного типу відтворення населення у світі та в Україні.

Розпочинаючи вивчення цієї теми, потрібно знати, що населення – це сукупність людей, що складається природно-історично і безперервно відтворюється і мешкає на певній території. Слід уміти розкрити, чому населення виступає джерелом ресурсів для праці, носієм певних соціально-економічних відносин і споживачем, який формує попит.

У процесі відтворення людей розрізняють види руху, типи і режими. Ці характеристики населення зумовлюють його динаміку і впливають на обсяг і якість ресурсів для праці, тому студентам слід знати сутність цих дефініцій. Перш за все вміти надати визначення природного, механічного (міграційного, соціального та економічного руху. У природному русі населення виділяють традиційний (екстенсивний) і сучасний (інтенсивний) типи відтворення населення. Необхідно розкрити основні риси кожного типу відтворення. Крім того, слід розрізняти такі режими відтворення населення: розширений, простий, звужений.

Усі види рухів населення взаємозалежні і в сукупності визначають кількісні та якісні характеристики населення. На процеси відтворення населення переважно впливають такі фактори: рівень життя; стан довкілля; якість охорони здоров’я та медичне обслуговування; санітарна культура населення.

Треба знати, що відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій статистиків з праці все населення поділяється на економічно активне й економічно неактивне. Ці поняття охоплюють певні характеристики населення з позиції його участі у суспільному виробництві і відповідно до віку (з 15 до 70 років). Такий поділ населення дає уяву про реальні ресурси праці в суспільстві.

Розглядаючи друге питання, з населення слід виділити категорію “трудові ресурси”, яка традиційно використовується в нашій країні для цілей обліку, аналізу і планування ресурсів праці. Треба знати, що трудові ресурси – це частина населення, яка характеризується фізичними та розумовими здібностями до праці. Трудові ресурси охоплюють населення працездатного віку (жінок з 15 до 54 років, чоловіків – з 15 до 59 років), за винятком непрацюючих інвалідів І й ІІ групи та непрацюючих осіб працездатного віку, які одержують пенсію на пільгових умовах. До трудових ресурсів включають також працюючих пенсіонерів та працюючих підлітків (від 14 до 18 років).

Важливо з’ясувати співвідношення категорій “трудові ресурси” і “економічно активне населення”.

Необхідно знати , що на чисельність трудових ресурсів чинять вплив демографічні фактори, а також, законодавчо встановлена межа пенсійного віку. Слід пояснити, за рахунок яких якісних факторів можна компенсувати зменшення чисельності трудових ресурсів.

Треба вміти розрізняти залежність динаміки чисельності трудових ресурсів від змін у чисельності населення.

Слід розглянути вплив демографічної політики держави на кількісні зміни в трудових ресурсах, основні її напрямки і методи впливу на демографічні процеси. Основну увагу слід приділити таким напрямкам, як стимулювання народжуваності, укріпленню родини (шлюбу), зниженню захворюваності і смертності, укріпленню здоров’я нації. Найважливішим фактором реалізації цих напрямків є соціальний: рівень зубожіння населення, невпевненість у майбутньому, недосяжність якісного медичного обслуговування, придбання ліків.

Необхідно знати, як впливає на якісний склад трудових ресурсів рівень освіти населення і розуміти, що чим вищий рівень розвитку особистого фактора, тим більше удосконалюється і більш продуктивно використовується уречевлений фактор.

Особливо впливає на якість трудових ресурсів професійно-кваліфікаційний склад робочої сили. Слід розкрити такі напрямки забезпечення відповідності речового й особистого факторів суспільного виробництва, як виробничий, відтворювальний, особистісний.

Велике значення для розкриття теми має визначення структури трудових ресурсів за демографічними, соціальними, економічними, професійно-кваліфікаційними та іншими ознаками.

Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками: абсолютний приріст, темпи росту, темпи приросту.

у завершенні розгляду цього питання необхідно перелічити основні тенденції в динаміці трудових ресурсів в Україні.

Розглядаючи сутність категорії “трудовий потенціал”, треба розкрити її взаємозв’язок із категорією “трудові ресурси”. Слід мати на увазі, що потенціал являє собою узагальнену характеристику ресурсів в ув’язці з місцем і часом. Треба знати компоненти трудового потенціалу, рівень його визначення (окремого працівника, підприємства, суспільства) та відповідні їм показники.

Розглядаючи останнє питання теми, необхідно з’ясувати основні тенденції у динаміці чисельності населення і в його структурі в Україні й у світі. Серед них треба виділити: зниження чисельності за рахунок від’ємного природного руху (кількість народжуваних значно менша кількості померлих у розрахунку на 1000 мешканців); прогресуюче постаріння населення; зниження середньої тривалості життя населення. Слід наголосити, що Україна підійшла до сучасного типу відтворення населення. Тенденції в динаміці населення у світі дещо відрізняються від вітчизняних тенденцій. Так, має місце постійне зростання чисельності населення Землі, але за темпами зростання розрізняють країни з різним рівнем економічного розвитку. Як і в Україні, має місце постаріння населення.

Слід знати, що міжнародні організації проводять періодичні дослідження демографічних процесів на Землі, аналізуючи рівень життя і життєздатності народів. Необхідно знати, що розуміють під поняттям “життєздатності нації” і як оцінюється цей показник в Україні порівняно з іншими країнами.

5. Блок “Самоконтроль знань”

Питання до самоконтролю.

1. Розкрийте особливості праці як об’єкта дослідження і вивчення.

2. Визначте предмет ЕП і СТВ як спеціальної економічної науки.

3. Розкрийте поняття “праця” як процесу перетворення предметів праці та як суспільного відношення.

4. Перелічте основні цілі, яких можна досягти за допомогою знань з ЕП і СТВ.

5. Які завдання вирішує ЕП і СТВ на сучасному етапі розвитку суспільства?

6. Розкрийте сутність суспільного, економічного, соціального, техніко-технологічного, психофізіологічного, правового аспекту трудової діяльності. В чому значення їх комплексного розглядання?

7. Охарактеризуйте “зміст”, “характер” праці їх взаємозв’язок і значення вивчення цих дефініцій.

8. Які фактори впливають на зміст і характер праці?

9. Надайте визначення поняттю “праці” виходячи з її цілей, спрямованості та мотивації.

10. Обґрунтуйте провідну роль праці як чинника виробництва.

11. Надайте визначення задоволеності праці та її загальному і частковому рівню.

12. Розкрийте чинники забезпечення задоволеності працею.

13. Надайте характеристику поняттю “населення” і поясніть, що розуміють під процесом її відтворення.

14. Розкрийте поняття економічно активного й економічно неактивного населення

15. Які категорії населення відносяться до трудових ресурсів? Як співвідносяться поняття “трудові ресурси” і “економічно активне населення”?

16. Розкрийте вплив на трудові ресурси демографічного, освітнього та професійно-кваліфікаційного аспектів.

17. Які показники відображають кількісні зміни у чисельності трудових ресурсів?

18. Що таке трудовий потенціал і які він має компоненти?

19. Якими показниками може бути характеризується трудовий потенціал людини, підприємства, суспільства?

20. Розкрийте основні тенденції в змінах чисельності і структурі населення України і в усьому світі.

21. Як співвідносяться зміни в чисельності населення і в чисельності трудових ресурсів?

Тести.

1. Предмет економіки праці та соціально-трудових відносин це:

а) соціально-економічні процеси і явища, які відбуваються в царині праці та впливають на соціально-трудові відносини між найманими працівниками і роботодавцями;

б) праця як доцільна діяльність людей, яка завжди й одночасно є взаємодією між людиною і природою, а також відносинами між людьми в процесі і з приводу виробництва;

в) ресурси праці, їх відтворення як процес формування, розподілу, перерозподілу і використання сукупної робочої сили;

г) демографічні, соціальні, економічні, психофізіологічні аспекти формування кількісного і якісного складу трудових ресурсів;

д) витрати розумової та фізичної енергії людини в процесі трудової діяльності з метою виробництва споживчих вартостей.

2. Внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, що регулюється усвідомленою метою – це:

а) робота;   в) діяльність;   д) працездатність;

б) праця;   г) робоча сила.

3. Цілі трудової діяльності людини визначаються суспільством, саме його потребами, які формують її, спрямовують, регулюють і в цьому виявляється такий аспект трудової діяльності:

а) правовий; в) економічний;   д) статусний;

б) соціальний;  г) суспільний.

4. В уявленні про працю виокремлюють такі аспекти:

а) економічний, психофізичний, правовий, статусний, соціальний;

б) економічний, соціальний, правовий, статусний;

в) психофізіологічний, вартісний, трудовий, паритетний;

г) суспільний, техніко-технологічний, психофізіологічний, правовий, соціальний, економічний;

д) правильно б і в;

е) правильно а.

5. Функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, які зумовлені предметом, засобами праці і формою організації виробничого процесу – це:

а) зміст праці;   в) функції праці;

б) характер праці;  г) форми праці; д) правильної відповіді немає.

6. Основними характеристиками змісту праці є:

а) складність праці;

б) професійна придатність працівника;

в) престижність праці;

г) ступінь самостійності;

д) ступінь інтенсивності праці;

е) форма праці: індивідуальна чи бригадна;

є) правильно а, б, г;

ж) правильно в, д, е;

з) правильно б, г, д.

7. Якісні характеристики праці, які відображають особливості її функціонування залежно від типу суспільної організації праці і ставлення до неї працівника – це:

а) форми виявлення праці;

б) характер праці;

в) змістовність праці;

г) чинники праці;

д) умови праці.

8. Характер праці визначається такими чинниками:

а) технологічним способом виробництва;

б) формами власності;

в) відносинами розподілу прибутку;

г) інтенсивністю праці;

д) ставленням до праці;

е) правильно а, в, г;

є) правильно б, в, д.

9. Стан збалансованості вимог працівника до змісту, характеру та умов праці й суб’єктивної оцінки можливостей реалізації цих вимог – це :

а) ставлення до праці;

б) направленість праці;

в) адаптованість працівника;

г) задоволеність працею;

д) відповідальність працівника.

Завдання *

№1. По області відомі такі дані про стан населення за рік (тис. осіб):

1. Чисельність населення області       6900

2. Чисельність непрацюючих інвалідів у працездатному віці  10

3. Чисельність осіб, що вийшли на пенсію на пільгових умовах  14

4. Зайнято в економіці області       2120

5. З них проживає в інших областях      14

6. Зайнято в економіці інших областей з числа мешканців у даній

області             9

7. Число працюючих підлітків       13

8. Число осіб працездатного віку, що навчаються з відривом від   

виробництва          420

9. Число осіб пенсійного віку        826

з них працюючих         14  

10. Частина населення в працездатному віці в загальній чисельності

населення області, %         49

Визначити:

1. Чисельність трудових ресурсів.

2. Коефіцієнт працездатності всього населення.     

3. Коефіцієнт працездатності населення працездатного віку.

4. Коефіцієнт навантаження населення працездатного віку.

5. Коефіцієнт пенсійного навантаження.

6. Коефіцієнт природного, механічного і загального приросту населення, якщо коефіцієнт народжуваності складав 9%, смертності 15%, прибуло на постійне мешкання в область 24 тис. осіб, вибуло в інші області 38 тис. осіб.

7. Перспективну чисельність населення і трудових ресурсів на наступні три роки за умов незмінного коефіцієнта загального приросту, а частина трудових ресурсів у населенні буде нижчою на початок першого року - на 0,05 пункту, другого – на 0,08, третього – на 0,06 пункту порівняно з роком, що аналізується.

Зробити висновки.

№2. Є такі дані по регіону:

На початку року чисельність населення (тис. осіб):

  •  Усього       820
    •  трудових ресурсів     329

За попередні роки середньорічні коефіцієнти, %

  •  народжуваності      19,4

_________________

* В завданнях використовуються умовні дані

  •  смертності       10,4
    •  механічного приросту     5,7

Визначити:

1) коефіцієнт загального приросту населення;

2) перспективну чисельність населення та трудових ресурсів на майбутні три роки за умови, що коефіцієнт загального приросту збережеться на попередньому рівні, а частина трудових ресурсів буде нижчою на початок першого року – на 0,05 пункту, другого – на 0,01 пункту, третього – на 0,015 пунктів порівняно з роком, що аналізується.

№3. На 1. 01. 2001 р. населення України становило: 49,7 млн. осіб

З них

  •  особи у до робочому віці    19,4%   
    •  у робочому віці      57,2%
    •  у пенсійному віці     23,4%

Чисельність інвалідів 1 та 2-ої групи у працездатному віці 0,91 млн. осіб

В усіх сферах економічної діяльності зайнято   21268,5 тис. осіб

Кількість зареєстрованих безробітних    1174542 особи

Визначити:

1. Чисельність населення у до робочому, робочому і пенсійному віці.

2. Чисельність працездатного населення.

3. Показники працездатності усього населення.

4. Чисельність економічно активного населення.

Зробити висновки.

№4. Чисельність населення міста на початок року становить 695 тис. осіб. З них у робочому віці – 398,3 тис. осіб. Чисельність інвалідів 1 і 2ої груп у робочому віці – 11 тис. осіб, із них зайнято в народному господарстві – 5,3 тис. осіб. Чисельність непрацюючих пільгових пенсіонерів – 5,9 тис. осіб. Чисельність працюючих підлітків і пенсіонерів – 24,3 тис. осіб. За рік досягли робочого віку 28 тис. осіб, пенсійного віку – 23 тис. осіб. Прийнято на роботу 7,3 тис. пенсіонерів і підлітків, а 4,7 тис. осіб звільнено.

Визначити:

1) фактичну чисельність трудових ресурсів на початок року; на кінець року;

2) середньорічну чисельність трудових ресурсів;

3) коефіцієнти природного поповнення і вибуття, а також природного приросту трудових ресурсів за рік.

Екзаменаційні теоретичні питання

1. Праця як об’єкт і предмет ЕП і СТВ.

2. Аспекти трудової діяльності та їх зміст.

3. Зміст праці: сутність, її ознаки.

4. Соціально-економічний характер праці, його сутність, чинники і види.

5. Класифікація видів праці.

6. Праця як провідний чинник виробництва. Її функції.

7. Задоволеність працею, її сутність, види і передумови.

8. Населення, сутність, види руху, типи і режими відтворення.

9. Поняття працездатності, працездатного віку й обґрунтування його нижньої і верхньої межі.

10. Поняття економічно активного й економічно неактивного населення.

11. Поняття трудових ресурсів, їх склад. Чинники впливу на чисельність та якість трудових ресурсів.

12. Демографічний, освітній та професійно-кваліфікаційний аспекти відтворення трудових ресурсів.

13. Поняття трудового потенціалу, його компоненти і показники на різних рівнях економіки.

14. Основні тенденції в зміні населення України і у світі.

Резюме

  1.  Працю, як предмет ЕП і СТВ, слід розглядати з двох сторін: по-перше, як процес перетворення предметів праці та створення продукту визначеного виду. І щоб задовольнити індивідуальні та суспільні потреби у матеріальних і духовних благах постає проблема забезпечення високої ефективності трудової діяльності, виявлення факторів і резервів зростання. З другого боку, праця розглядається як взаємовідносини між людьми в процесі та з приводу виробництва, в яких відображаються інтереси найманих працівників і роботодавців. І у соціально-орієнтованій ринковій економіці постає проблема формування і розвитку цих відносин на принципах соціального партнерства, що забезпечує в умовах соціального миру досягнення високої ефективності суспільного виробництва і гідної якості трудового життя.

2. Праця - це легітимна, цілеспрямована, утворювальна, затребувана діяльність, спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ.

Будь-який процес праці вміщує такі прості складові елементи: предмети праці, знаряддя праці, технологію діяльності, організацію праці й саме працю. Залежно від цих елементів, їх досконалості, повноти використання економічні та соціальні результати праці будуть різними. Тому необхідним є удосконалення цих елементів з точки зору забезпечення їх спрямованості на формування витрат праці на одиницю споживчої вартості, на створення умов для ефективної діяльності працівника, на реалізацію й розвиток його трудового і творчого потенціалу.

3. У трудовій діяльності слід виділяти такі аспекти: суспільний, економічний, соціальний, психофізіологічний, техніко-технологічний, правовий. Подібний поділ дуже умовний, тому що проблеми праці поєднують у собі одночасно, як правило, більшість або всі ці аспекти.

4. Розглядаючи працю як соціально-економічну категорію, виділяють зміст і характер праці. Зміст праці характеризує конкретні види трудової діяльності та залежить від предметів і знарядь праці й має такі ознаки: складність праці, професійна придатність працівника, ступінь самостійності та відповідальності працівника.

Характер праці відображає форму її суспільної організації і являє сукупність відносин між суб’єктами трудового процесу, які притаманні тому чи іншому типу виробництва. Характер праці залежить від форми власності, ставлення до праці, відносин розподілу, соціальних відмінностей в праці.

  1.  Праця як чинник виробництва відіграє переважну роль у створенні нової вартості. Тому вирішальним чинником сучасного виробництва є працівник. Від ефективності функціонування систем формування, вдосконалення, розподілу і використання трудового і творчого потенціалу безперечно залежить соціальний і економічний розвиток окремого підприємства і суспільства взагалі.

6. Роль праці для особистості та для суспільства розкривається у її функціях: способі задоволення індивідуальних і суспільних потреб; створенні суспільного багатства; створенні людини, суспільства і чинника суспільного прогресу; сили, що відкривають шлях людини до свободи.

Тільки в праці людина познає закони свого розвитку і закони природи і створює технології управління ними.

7. Джерелом для ресурсів праці є населення, яке слід розглядати як елемент продуктивних сил, як носія певних економічних відносин, як споживачів, що формують попит.

У структурі населення національна статистика виділяє трудові ресурси, економічно активне й економічно неактивне населення. (За методикою МОП).

Населення і трудові ресурси мають якісні і кількісні параметри, які необхідні для аналізу й оцінки демографічних процесів, розробки стратегії управління трудовими ресурсами, розробки напрямків соціально-економічної політики в країні.

8. У відтворенні населення виділяють його рух, типи і режими. Розрізняють природний, просторовий (механічний або міграційний), соціальний і економічний рухи населення, традиційний і сучасний типи відтворення і розширений, простий і звужений режими відтворення.

Динаміка чисельності населення зумовлює зміни у чисельності трудових ресурсів, але ці зміни не одночасні, а різноспрямовані.

9. На кількість та якісний склад трудових ресурсів впливають такі чинники: демографічна політика, освітній та професійно-кваліфікаційний рівень населення, законодавчо встановлений пенсійний вік. Серед них основними чинниками є: стимулювання народжуваності; укріплення родини (шлюбності), зниження захворюваності та смертності, соціальний чинник (рівень життя, рівень зубожіння населення, голод, невпевненість у майбутньому, зневірення ін.), підвищення професійного і кваліфікаційного рівня.

10. Узагальненою оцінкою якісних і кількісних характеристик людського чинника виробництва є трудовий потенціал, який необхідно розглядати на рівні людини, підприємства і суспільства.

 

Список рекомендованої літератури

Основна

1. Конституція України 1996.

2. Кодекс законів про працю України.

3. Конвенція Міжнародної організації праці №29 «Про примусову або обов’язкову працю» від 28 червня 1930 р.

4. Декларация и программа действий Всемирной встречи на высшем уровне в интересах социального развития // Человек и работа. – 1996, - №2-3. –с. 62-63.

5. Адамчук В.В., Ромашов А.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2001. – 407 с.

6. Адамчук В.В., Кокин Ю.П., Яковлев Р.А. Экономика труда: Учебник. -М.: ЗАО «Финстатинформ» , 1999. –431 с.

7. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. – К.: Знання – Прес. 2000. –313 с.

8. Владимирова Л.П. Экономика труда: Учебное пособие. – М.: «Дашков и Ко», 2000. – 220 с.

9. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. – М.: НОРМА – ИНФРА. М, 1998. – 384 с.

10. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учебное пособие. – К.: Кондор, 2003. – 464 с.

11. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003 – 300 с.

12. Качан Е.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. – К.: Юридична книга, 2003. – 258 с.

13. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 164 с.

14. Рофе А. Л., Жуков А.Л. Теоретические основы экономики и социологии труда: Учебник. – М.: Изд-во МИК, 1999.

15. Тучков А.И. Экономика труда: Учеб. пособие. – М.: ИКФ «ЭКМОС», 2001. – 240 с.

16. Уманець Т.В., Пігарев Ю.Б. Статистика: Навч. посібник. – К.: Вікар, 2003. – 623 с.

17. Статистичний щорічник України. – Київ: „Консультант”, розділи 16,17. - 2001, 2002, 2003 р.

 

Додаткова

1. Біляцький С., Хахлюк А. Демографія – найголовніший чинник майбуття// Україна: аспекти праці, - 2001. - №5.-С. 45-49.

2. Бодюк А. Праця людини як складова виробничого процесу // Україна :аспекти праці. – 2003. - №8. – С. 41

3. Богуцький О. Михайлов С. Ефективне використання праці – основа підвищення продуктивних сил суспільства //Україна: аспекти праці. – 2000. - №3. – С. 3 –9.

4. Каленюк І. Цінність освіти як предмет економічного аналізу // Україна :аспекти праці. – 2000. - №3. – С. 31-34.

5. Курило І. Про методико-демографічні чинники формування і відтворення трудового потенціалу населення України // Україна: аспекти праці. – 2001. - №8.- С. 35-42

6. Курило І. Деякі демографічні умови формування економічної активності та соціальної стратифікації населення України // Україна: аспекти праці. – 2003. - №8. – С. 19-25.

7. Мельник С. Мотивація населення України до міждержавної трудової міграції . // Україна :а спекти праці. – 2002. - №1. - С. 42-46.

8. Позняк О. Трудові міграції в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи // Україна :аспекти праці. – 2001. - №8. – С. 43-47.

9. Позняк О. Масштаби зовнішніх трудових міграцій населення України // Україна :аспекти праці. – 2002. - №6. – С. 37-40.

10. Рудченко О., Пономарьова О. Підвищення ефективності використання трудового потенціалу на підприємствах різних форм власності в умовах роздержавлення // Україна :аспекти праці. – 2003. - №1.- С. 35-39.

11. Наєнко М. До питання про розробку Державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні // Україна: аспекти праці. - 2000. - №3. - С. 10-11.

Статистичний щорічник України. – Київ: „Консультант”, розділи 16,17. - 2001, 2002, 2003 р.

 

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

1357. Теория государства и права, ответы на билеты к экзамену 783 KB
  Понятие, признаки и виды законов. Тгп в системе гуманитарных наук. История, цель и составляющие элементы принципа разделения властей. Социальный аспект правотворческой деятельности. Порядок принятия, опубликования и вступления в силу нормативных правовых актов современной России. Власть в первобытных обществах и ее отличия от государственной власти.
1358. Актерский грим 335 KB
  Грим - искусство изменения внешности актёра, преимущественно его лица, с помощью гримировальных красок, пластических и волосяных наклеек, парика, причёски и др. Характер грима в театре зависит от художественных особенностей пьесы, замысла актёра, режиссёрской концепции и стиля оформления спектакля.
1359. Стилистические приемы композиции отрезков высказывания 232.5 KB
  В составе высказывания имеются иногда значительно более сложные отрезки, чем предложение или два предложения, соединенные между собой. Обратный параллелизм (хиазм). Присоединение (Cumulation). Повторы, основанные на многозначности.
1360. Розробка проекту кінотеатру та підвищення можоливостей доступу до нього місцевого населення 261 KB
  Норми первинних засобів гасіння пожежі для приміщень кінотеатрів і кіноустановок. Вимоги пожежної безпеки до приміщень кіноапаратного комплексу. Меблі та обладнання кінотеатру. Стильове та кольорове рішення кінотеатру. Акустичні вимоги до залів і сертифікація кінозалів.
1361. Насыщенный пар 258.5 KB
  Пар, находящийся в динамическом равновесии со своей жидкостью, называют насыщенным паром. Это определение подчеркивает, что в данном объеме при данной температуре не может находиться большее количество пара.
1362. Начало философии в Древней Греции 250.5 KB
  Истоки древнегреческой философии. Греческие мыслители в поисках первоначала всего сущего: милетская школа, пифагорейский союз, элейская школа. Гераклит как родоначальник диалектики. Атомизм Демокрита. Гуманистическая направленность философии софистов. Антропоцентризм и этический рационализм Сократа.
1363. Температура и тепловое равновесие 154.5 KB
  Температура характеризует состояние теплового равновесия системы тел: все тела системы, находящиеся друг с другом в тепловом равновесии, имеют одну и ту же температуру.
1364. Анализ автоматизированных систем муниципального общеобразовательного учреждения Сигаевская средняя общеобразовательная школа № 58 142 KB
  Описание автоматизированных систем, используемых в управлении предприятием. Подбор материалов по всем пунктам дипломного задания с указанием первоисточников. Изучение прав и обязанностей, системного администратора, программиста.
1365. Строительство гостиницы на территории жилого района Западная поляна в городе Пенза. 123 KB
  Описание территории жилого района Западная поляна в городе Пенза. Основные принципы проектирования. Инженерное оборудование здания. Расчет количества мест в образовательных учреждениях района Западная поляна. Предварительный баланс территории функциональной зоны жилого района.