38470

Перспективи підвищення ефективності функціонування та ролі фінансового ринку в Україні

Дипломная

Архивоведение и делопроизводство

Фінансовий ринок - це складова частина інфраструктури фінансової системи, яка забезпечує територіальне (місце, віртуальне місце), часове і функціональне здійснення трансакцій субєктів національної та міжнародної економіки, встановлення рівноважної ціни за відповідних обсягів купівлі-продажу фінансових активів, інструментів, технологій, а також надання фінансових послуг, необхідних для здійснення господарської та фінансової діяльності.

Украинкский

2013-09-28

3.86 MB

89 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 3

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..…3
Розділ 1 Теоретичні аспекти функціонування фінансового ринку України………………………………………………………….……..6

1.1. Фінансовий ринок та його місце в ринковій економіці……………...…….6

1.2. Структуризація та сегментація фінансового ринку……………..………..17

1.3. Нормативно-правовове забезпечення фінансового ринку…..……...……24

Розділ 2 Аналіз функціонування фінансового ринку

України……………………………………...…………………………………33

2.1. Оцінка динаміки розвитку фінансового ринку України……….…………33

2.2. Роль фондового ринку в акумуляції й перерозподілі фінансових ресурсів…………………………………………………………………………...44
2.3. Аналіз валютного ринку у сучасних кризових умовах…………...………56
2.4.  Стан банківських послуг: кредитний та депозитний ринок……….…….61

Розділ 3 Перспективи підвищення ефективності функціонування та ролі фінансового ринку в Україні…....78

3.1. Проблеми та перспективи фондового ринку України в сучасних умовах…………………………………………………………………………….78

3.2.Особливості удосконалення функціонування фінансового ринку

України………………………….………………………………………………..83

3.3. Зарубіжний досвід розвитку фінансових ринків та застосування його та практиці  в Україні………………………………………………..……………..93

Висновки…………………………………………………………………….106

Список використаних джерел……………………...………………110

Додатки…………………………………………………………...………….114

Вступ

У сучасних умовах універсалізація діяльності фінансових установ, розширення спектра фінансових послуг та зростання ролі небанківських фінансово-кредитних інститутів (інститутів спільного інвестування, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок тощо) у здійсненні фінансового інвестування стали важливою передумовою для сталого економічного зростання в багатьох країнах. Сьогоднішній стан розвитку фінансового ринку України неповною мірою відповідає таким тенденціям, що призводить до його суттєвого відставання, не конкурентоспроможності, ізольованості та неготовності увійти у глобальну фінансову систему. А це може негативно вплинути на розвиток національної економіки, місце України у світовому економічному просторі.

На фінансовому ринку відбувається перелив коштів, при якому вони переміщуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. При цьому кошти спрямовуються так: хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а також поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. На фінансовому ринку ті, що мають вільні фінансові ресурси, передають їх іншим учасникам ринку, які опосередковано через суб'єктів ринку або безпосередньо використовують залучені ресурси для фінансування різних галузей економіки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фінансові ресурси надаються на умовах позики або на умовах спів власності, коли інвестор набуває прав власності на придбані за інвестовані кошти матеріальні чи нематеріальні активи. Тому фінансовий ринок можна визначити як ринок, на якому випускають, продають і керують фінансові інвестиції, що зумовлює актуальність даної теми.

Над  проблемою становлення та розвитку фінансового ринку працювали  такі  видатні  науковці, як :  О.І. Ворона, В.І. Суслов, А.Ф.Павленко, І.О. Мітюков, В.В. Корнєєв, Василик О.Д. Мельник П.В., В.П.Ходаківська, Богатирець І.М., , Данілов О.Д., Златкін Б.  та інші українські  і  зарубіжні  вчені.

Проте, незважаючи на їхній вагомий внесок у розроблення теоретико-методологічних аспектів формування фінансового ринку, сучасний стан розвитку економіки викликає необхідність поглибленого аналізу особливостей моделеутворення та сегментування фінансового ринку у зв’язку з входженням України в європейський фінансовий простір, розширенням спектра дії фінансових посередників і появою нових фінансових інструментів.

На сьогоднішній день, не дивлячись на велику кількість фінансових посередників в Україні, їх якісний склад не відповідає потребам нашої економіки. Тому без відповідного законодавства, контролю та підтримки з боку держави ФП в Україні не зможуть виконувати свої класичні функції, а будуть продовжувати розвиток фінансових пірамід. Їх діяльність стане корисною для нашої економіки, коли, з одного боку, вони зможуть запропонувати порівняно вигідні умови вкладення заощаджень населенню, а з іншого, на фондовому ринку їм буде запропонований широкий спектр довгострокових боргових забов’язань різного ступеня ліквідності. Зважаючи на вищевикладене проблема розвитку фінансового ринку залишається  актуальною.

Метою дипломної роботи  є узагальнення   і  систематизація   інформації про основні   аспекти   фінансового ринку України, та дослідження його ролі для економіки.

Для досягнення поставленої мети було поставлено наступні завдання:

- визначити місце фінансового ринку в ринковій економіці;

- обґрунтувати структуризацію та сегментацію фінансового ринку;

- оцінити динаміку розвитку фінансового ринку України;

- дослідити роль фондового ринку в акумуляції й перерозподілі фінансових ресурсів;

- проаналізувати валютник ринок у сучасних кризових умовах;

- визначити проблеми та перспективи фондового ринку України в сучасних умовах;

- розкрити особливості удосконалення функціонування фінансового ринку України;

Предметом  дослідження є  розвиток та роль фінансового ринку в ринковій економіці.

Об’єктом  дослідження  виступає  фінансовий ринок України.

Інформаційна база дослідження сформована з урахуванням офіційної інформації, котра міститься в статистичних виданнях Держкомстату, статистичних матеріалів окремих муніципальних утворень, законодавчих і нормативних актів України, даних експертних оцінок аналізу, робіт вітчизняних і зарубіжних провідних вчених, і матеріалів власних досліджень.

Основними методи дослідження були: системно – структурний, який використовувався визначені сутності і ролі фінансового ринку у ринковій економіці; причино – аналітичний, при досліджені структуризації та сегментації фінансового ринку; порівняльний, для оцінки динаміки розвитку фінансового ринку України; факторний, функціональний і статистичний при аналізі функціонування та розвитку фінансового ринку.

Розділ 1 Теоретичні аспекти фінансового ринку України

1.1. Фінансовий ринок та його місце в ринковій економіці

Для нормального функціонування розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних  коштів фізичних  та юридичних осіб,їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси повинні здійснюватись на фінансових ринках.

Фінансовий ринок – це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти1

Ряд авторів, таких як: В.М. Опарін, В.М. Шелудько, В.П. Ходаківська, Л.М. Горбач вважають, що фінансовий ринок - це сукупність певних відносин, пов'язаних з купівлею-продажем специфічного товару. На думку В.М. Опаріна, "Фінансовий ринок - це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності"2

В.М. Шелудько вважає, що фінансовий ринок - це "система економічних та правових відносин, пов'язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів"3

В.П. Ходаківська га О.Д. Данілов розглядають фінансовий ринок як "всю систему економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги фінансові послуги, пов'язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки"4

На нашу думку фінансовий ринок - це складова частина інфраструктури фінансової системи, яка забезпечує територіальне (місце, віртуальне місце), часове і функціональне здійснення трансакцій суб'єктів національної та міжнародної економіки, встановлення рівноважної ціни за відповідних обсягів купівлі-продажу фінансових активів, інструментів, технологій, а також надання фінансових послуг, необхідних для здійснення господарської та фінансової діяльності.

На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Гроші — не тільки головна мета підприємництва, а й найважливіший засіб для досягнення цієї мети. При цьому необхідно вирішити питання про джерела капіталу та шляхи його вкладання. Тому всі суб'єкти господарювання стикаються насамперед із фінансовим ринком, де шукають необхідні кошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних коштів і отримують від цього додатковий прибуток. Таким чином, на фінансовому ринку виникає кругообіг капіталу, причому в одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових pecypсax для розширення своєї діяльності.

Окрім того, фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє виникненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві. Реалізація цих функцій здійснюється в тому числі й через ринок цінних паперів, який значно розширює та полегшує шлях усім суб'єктам економіки до отримання необхідних їм коштів.

Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих ринків:

- кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами  і  громадянами,  які мають потребу в фінансових  ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;

- валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові й економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют.

Ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку: ринок інструментів позики або боргових зобов'язань і ринок інструментів власності, тобто цей ринок охоплює операції з випуску й обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їхніх гібридів.

За іншого підходу в структурі фінансового ринку виділяють:

- ринок готівкових коштів;

- короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі);

- ринок валюти;

- ринок цінних паперів;

- ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів5

З точки зору термінів дії фінансових інструментів фінансовий ринок розглядають як сукупність грошового ринку і ринку капіталів.

Грошовий ринок - це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій, валюти. На грошовому ринку обертаються  надійні  короткострокові інструменти. Їхній рух зумовлений різницею у рівнях прибутку та ризику.

Ринок  капіталів - це частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позиковий капітал;

- специфічна сфера відносин, об'єктом яких є наданий у позику грошовий капітал та формується попит і пропозиція на нього;

-  сегмент ринку позикових капіталів, на якому здійснюються операції щодо середньо - та довгострокового фінансування й операції з цінними паперами (акціями, облігаціями)6

Ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів (середньо- та довгострокових) і ринок середньострокових та довгострокових банківських кредитів.

Ринок капіталів — найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів. Якщо грошовий ринок у першу чергу підтримує ліквідність на фінансовому ринку, то ринок капіталів сприяє рентабельному використанню або алокації фінансових і коштів.7 Це означає, що очікувана прибутковість капіталовкладень повинна, з урахуванням відповідного ризику, як мінімум відповідати відсотку на ринку капіталів.

Таким чином, фінансовий ринок забезпечує платоспроможність фінансової системи, максимальне узгодження загально- і осподарських процесів нагромадження та інвестування як за обсягом, так і структурно.

Із точки зору джерел залучення коштів фінансовий ринок включає:

- боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансових інструментів суб'єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби. Основними фінансовими інструментами на цих ринках є облігації, закладні та векселі;

- ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвестори мають можливість об'єднати гроші, вкласти їх у певний проект, а прибутки розподіляти пропорційно до вкладених коштів8

Виділяють також національний і міжнародний фінансові ринки. На міжнародному ринку процеси купівлі-продажу токарів фінансового ринку регламентуються законами і нормативними актами з міжнародної торгівлі. Відповідальність за отримання цих правил несе держава, суб'єкти якої виходять на світовий ринок.

Фінансовий ринок можна поділити на первинний і вторинний. Первинний ринок виникає при емісії цінних паперів, і на ньому мобілізуються фінансові ресурси. На вторинному ринку ці ресурси перерозподіляються, тобто на вторинному ринку вони опиняються після того, як були вже продані на первинному.

Як зазначалось вище, фінансові ринки виконують суттєву економічну функцію щодо спрямування коштів від тих, хто заощадив, до тих, що відчувають тимчасову нестачу коштів, у результаті чого формуються певні канали, по яких рухаються фінансові ресурси. Це переміщення може здійснюватись за двома напрямами: каналами прямого та непрямого фінансування (рис. 1.1).

Джерело: Задоя А. О. Структура та функції сучасного фінансового ринку / А. О. Задоя, І. П. Ткаченко // Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 3–10;

Рис. 1.1. Схема руху потоків на фінансовому ринку

Стосовно організаційної будови фінансової системи, то тут подано також як і у попередніх авторів державні органи управління і фінансові інституції. Всі вони згруповані в чотири блоки, а саме: перший блок становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Сфери фінансових відносин представлено на рис. 1.2.

У свою чергу, вторинний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок представлений фондовою біржею як особливим інституційно організованим ринком. На ньому обертаються цінні папери найвищого ґатунку і виконуються операції професійними учасниками. Фондова біржа виступає як торговельне, професійне, нормативне, технологічне ядро ринку цінних паперів та фінансового ринку. На позабіржовому ринку здійснюються операції з цінними паперами позафондової торгівлі. У цьому разі об'єктом купівлі-продажу стають цінні папери, які з будь-яких причин не котируються на біржі9

За будь-якого трактування структури фінансового ринку, головною метою є розподіл надлишку коштів або заощаджень, їхня мобілізація і перерозподіл між сферами й секторами економіки. Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збільшення капіталу.

Джерело: Міньков В.І.Деякі особливості розвитку фондового ринку України// Фінанси України.- 2010. - №12.- с.104.

Рис. 1.2. Сфери фінансових відносин

Це, насамперед. Міністерство фінансів України та Державне казначейство і Державна контрольно-ревізійна служба. Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи - Рахункова палата, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Аудиторська палата й аудиторські фірми. Третій блок становлять фінансові інституції, які працюють на фінансовому ринку: Національний банк України і комерційні банки; міжбанківська валютна біржа, фондові біржі, інституційні інвестори, страхові компанії. До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України, фонди соціального страхування, Українська державна інноваційна компанія. Слід зазначити, що одну із важливих ролей у формуванні фінансової системи країни відіграє фінансовий ринок.

У ролі суб'єктів фінансового ринку з правової точки зору виступають індивідуальні, інституціональні учасники та органи   державного регулювання.

Індивідуальні учасники — це фізичні особи, які мають певні права та зобов'язання на фінансовому ринку згідно чинного законодавства. В цій ролі можуть виступати громадяни даної держави, особи без громадянства та іноземні громадяни.

Інституціональні учасники — це юридичні особи, які не є органами державного регулювання. До них належать підприємства,організації, товариства, компанії, фонди тощо. Ці учасники мають відокремлене майно, характеризуються організаційною єдністю, мають змогу виступати від свого імені, наділені певними правами, та обов'язками, мають розрахункові рахунки в банку та інше10

Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкриваються у функціях, основними з яких є:

       - мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів і трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

- реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

- перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

- фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу
та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та пайової участі на основі визначення найбільш
ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

- вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

- формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

- страхова діяльність та формування умов  для мінімізації  фінансових і комерційних ризиків;

- операції, пов'язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

- кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

- розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо11

Предметом праці на фінансовому ринку виступають цінні папери - грошові документи, а також грошові кошти. Мета функціонування фінансового ринку полягає в акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів для інвестування та забезпечення потреб економіки держави.

Фінансовому ринку властиві всі елементи звичайного ринку, але ринкові закони вирують на цьому ринку за своїми правилами. Фінансові ринки виконують важливі функції в економіці, суспільстві. До основних із них можна віднести трансформацію вільних накопичених коштів у позичковий капітал; об'єднання, консолідацію дрібних, розрізнених грошових заощаджень; фінансування держави, населення та інших суб'єктів економіки.

На фінансових ринках відбувається обмін грошей, що позичаються сьогодні, на гроші, які будуть у майбутньому. Тому фінансові ринки є, як правило, дуже консервативними. На цих ринках пропонується велика кількість інструментів, однак споживачі фінансових ринків мають здійснювати вибір між старими та новими інструментами ринків, між різними видами інструментів, між інститутами, що їх пропонують, а також між різними фінансовими ринками.

Основою ефективного управління фінансовим ринком, використання його інструментів і механізмів є аналіз особливостей формування та моделювання. Модель фінансового ринку визначається аналізом співвідношення частки використовуваних фінансових інструментів у національній фінансовій системі. Вибір ринкової моделі здійснюється під впливом багатьох чинників, зокрема: історичних передумов розвитку фінансової системи, інституційних уподобань учасників ринку, ефективної системи управління фінансовими ризиками, можливістю капіталізації та інтеграції в європейський і світовий фінансовий простір12

До недавнього часу прийнятним вважалось існування двох моделей фінансово-економічних систем, зокрема: фондової (англо-американської) і банкоцентричної (євроконтинентальної). Проте сьогодення та економічне зростання ісламських країн зумовили чітке окреслення третьої ринкової моделі - ісламської. Отже, на нашу думку, становлення контрактних відносин під час розвитку фінансових систем може відбуватися за трьома моделями:

- англо-американською (англосаксонською);

- німецькою (євроконтинентальною,  німецько-японською);

- ісламською13 

Фондова модель фінансової системи вважається класичною і характеризується розвиненою структурою інститутів фінансового ринку та емісією цінних паперів у зовнішньому фінансуванні. Фондовий ринок у світовій економіці виступає однією з основних ланок фінансового ринку. Характерною для англо-американської моделі вважається наявність державного контролю над ринком цінних паперів і перерозподіл фінансових потоків між контрагентами через інституцію фондового ринку.

Банкоцентрична модель відображає домінування кредитної форми фінансування з використанням інструментів боргу. Німецько-японська модель різниться від американської тим, що ключову роль у процесі перерозподілу фінансових потоків відіграють банківські установи, які володіють широким спектром діяльності: від класичних банківських операцій до операцій на фондовому ринку.

Ісламська модель базується на твердих релігійних переконаннях, забороні або, рідко, на обмеженні відсоткової винагороди у фінансових операціях, тобто дохід залежить від частки участі в капіталі, а не від процентної ставки. У більшості країн ісламського світу фактично не розвинені ринки облігацій. Фінансові інструменти, що використовуються, певним чином уніфіковані, оскільки фінансовий ринок ісламських держав є закритим, на ньому домінують переважно великі фірми, здебільшого засновані на сімейних традиціях.

Останніми роками на фінансових ринках спостерігається поєднання банкоцентричної та фондової моделей, відповідно проходить універсалізація фінансових інститутів (банків і небанківських фінансових установ), що зумовлено передусім глобалізаційними процесами. Наявність конкурентного середовища між банками і небанківськими фінансовими установами сприяє максимально ефективному розміщенню заощаджень та ефективному використанню капіталу, пошуку нових джерел фінансування, проведення нетрадиційних операцій банківськими установами у формі інвестиційного банкінгу, банківського брокериджу, послуг андерайтингу14

Поєднання різних форм та інструментів фінансування економічних потреб вважається доречним унаслідок використання нових можливостей, що виникли в результаті глобальної фінансової модернізації. У рамках усталеного соціокультурного середовища саме форми фінансового посередництва (банківське і небанківське), позиціювання фінансових інститутів і спектр задіяних фінансових інструментів визначають легітимізацію тієї чи іншої моделі фінансових ринків.

В основу фінансового ринку України покладено євроконтинентальну модель, у якій переважає довгострокове кредитування банківськими структурами та пріоритетний розвиток банків як фінансових посередників.

Це спричинено передусім особливостями формування фондового ринку в Україні (під впливом приватизаційних процесів, які не відображали реальних фінансових операцій, а відбувались, як правило, у «паперовому варіанті») і розвитку банківської системи України, яка формувалася шляхом акумулювання грошових коштів. Найбільшу частку серед банківських операцій займають кредити, отже, банківська система України - кредитоорієнтована, а банківські операції на фондовому ринку лише набувають розвитку.

Залежно від ринкової моделі, певним чином варіюються і фінансові інструменти. З метою структуризації фінансового ринку використовують фінансові інструменти, що його обслуговують. Більшість учених дотримується укрупненого поділу ринку, зокрема за строками обігу фінансових інструментів фінансовий ринок сегментується на грошовий ринок і ринок капіталів (кредитний ринок і ринок цінних паперів). Здебільшого, на грошовому ринку здійснюються в основному короткострокові депозитно-ощадні операції, а на ринку капіталів здійснюється емісія і придбання довгострокових кредитних ресурсів та цінних паперів.

1.2. Структуризація та сегментація фінансового ринку

На сучасному етапі розвитку фінансового ринку основним фінансовим інструментом на ринках капіталу вважаються облігації. Залежно від видів фінансових інструментів, фінансовий ринок структуризується на ринок боргових зобов'язань (кредитний ринок), ринок цінних паперів і грошовий ринок (валютний ринок). У сучасних умовах розвитку інструментарію фінансових ринків виокремлюють ринок похідних фінансових інструментів (деривативів). Як кумулятивна система ринок фінансових послуг об'єднує сегментовані ринки з оперування фінансовими активами - банківських, страхових, інвестиційних та інших послуг. Економічний зміст кредитного ринку полягає в акумуляції грошових коштів контрагентів та наданні їх у формі позик на умовах платності та зворотності, тобто здійснюється оперування борговими зобов'язаннями у формі угод (кредитні угоди, акредитиви, поруки) і боргових цінних паперів (облігації, ощадні та іпотечні сертифікати). Ринок цінних паперів забезпечує акумуляцію і перерозподіл вільного капіталу шляхом емісії та обігу цінних паперів (фондових інструментів), виконує функцію фінансування дефіциту державного бюджету на неемісійній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів. Грошовий ринок призначений для короткострокового інвестування грошових коштів та їхніх еквівалентів, а також високоліквідних фінансових інструментів. Валютний ринок, у свою чергу, сегментується як ринок готівки і депозитів; обліковий ринок тощо15

На наш погляд, для того, щоб достатньо повно надати класифікацію фінансового ринку, необхідно виходити із товару, який є об’єктом фінансового ринку. Як було зазначено вище, товаром на фінансовому ринку  є  фінансові активи, а  саме: валюта  та  депозити; кредити  та позики; цінні папери, крім акцій, що включають в себе, по-перше, короткострокові цінні папери – векселя, облігації, комерційні папери, обігові  депозитні  сертифікати, банківські  акцепти, та, по-друге, середньострокові цінні папери – середньострокові облігації  та реалізовані на ринку депозитні розписки; акції та інші форми участі у капіталі; похідні фінансові інструменти, що включають у себе контракти форвардного типу та опціонні контракти. Виходячи з різних класифікаційних ознак, нами було розглянуто структуру фінансового ринку, яка подана на рис. 1.3.

Джерело: Невмержицький В.В.Стан та розвиток ринку фінансових послуг в Україні// Фінанси України. – 2008. - №10.- с.123.

Рис. 1.3. Структура фінансового ринку

Як  бачимо, структура  фінансового  ринку  досить  різноманітна, але найчастіше зустрічається грошовий ринок, хоча і в різних інтерпретаціях складових елементів, та ринок капіталу, в якому найчастіше фігурує ринок цінних паперів з певними поправками. В зв’язку з цим виникає  необхідність  структурувати  фінансовий  ринок  за  різними класифікаційними ознаками.

Необхідно зазначити, що до складу фінансових активів включаються  також  страхові  технічні  резерви, які  включають  в  себе  чисту вартість коштів домогосподарств, що знаходяться в пенсійних фондах та резервах  із страхування  життя, а  також коштів, отриманих  у  передплату премій та резервів на покриття непогашених вимог із страхового відшкодування.  Безперечно, в  умовах  ринкової  економіки  важливого значення набуває недержавна система страхування та, відповідно, формування  страхового  ринку. Ряд  вітчизняних  авторів  розглядають страховий ринок як елемент фінансового ринку, але, на наш погляд, – це специфічний ринок, який має бути відособлений і розглядатись окремо.

Структура фінансового ринку, на наш погляд, досить повно відображає як об’єкти фінансового ринку, так і відповідно до об’єктів системи ринків за різними класифікаційними ознаками.

Отже, за видами фінансових інструментів, можемо виділити:

- валютний ринок, об’єктом на якому є національна та іноземна валюта, що  може  широко  використовуватись  для  здійснення  платежів. При цьому необхідно зазначити: золоті та пам’ятні монети, що  не знаходяться в обігу як засіб платежу, не є валютою;

- депозитний ринок, на якому відбуваються операції, пов’язані з придбанням фінансового активу, що є засобами нагромадження;

- кредитний  ринок, який  дозволяє  залучати  необхідні  фінансові ресурси  безпосередньо  від  кредитора  до  позичальника  на  умовах терміновості, повернення та платності;

- ринок цінних паперів, який у свою чергу складається із ринку боргових цінних паперів та ринку акцій. На ринку боргових цінних паперів обертаються цінні папери, що передбачають наявність певного графіка платежів за відсотками, а також графіка погашення основної суми боргу. Слід зазначити, що боргові цінні папери поділяються на короткострокові з терміном погашення до 1 року та середньо- і довгострокові з терміном погашення більше 1 року;

- ринок похідних фінансових інструментів, об’єктом якого є контракти форвардного типу та опціонні контракти. Враховуючу ту обставину, що даний ринок в Україні знаходиться лише на стадії становлення, на нашу думку, поділяти цей ринок на форвардний ринок та ринок опціонів на сьогодні не є доцільним. Похідними, в цілому, називають  такі  фінансові  інструменти, які  походять  від  конкретного фінансового інструмента, показника або товару, і за допомогою яких конкретні фінансові ризики можуть продаватись на фінансових ринках як окремі об’єкти. У світовій практиці найбільш розповсюдженими контрактами форвардного типу є процентні свопи, форвардні процентні  угоди, валютні  свопи, форвардні  валютні  контракти  та міжвалютні процентні свопи. Опціонні контракти поділяють на опціони “колл” (з правом придбати) та опціони “пут” (з правом продати). Однією з найбільш розповсюджених форм опціонів є варанти. В свою  чергу  всі  вищезазначені  ринки  можна  класифікувати за функціональним призначенням і відповідно виділити, по-перше, грошовий ринок, складовими елементами якого є валютний, депозитний та кредитний ринок. При цьому валютний та депозитний ринок в цілому можна розглядати як короткострокові ринки, а кредитний ринок можна диференціювати за термінами на короткостроковий, середньо- та довгостроковий ринки, оскільки у структурі кредитів розглядаються іпотечні кредити та кредити, надані на виплат тощо. По-друге, за функціональним призначенням слід виділити ринок капіталу, до складу  якого  належить  ринок  боргових  цінних  паперів  та  ринок  акцій, в рамках  якого  відбувається  мобілізація  та  перерозподіл  тимчасово вільних  фінансових  ресурсів  на  потреби  суб’єктів  господарювання.

По-третє, – це ринок похідних фінансових інструментів, основним завданням  якого  є  фактично  продаж  фінансових  ризиків  як  окремих об’єктів, але прив’язаних до базового фінансового інструмента.

За ознакою набуття права власності виділяють ринок боргових фінансових  інструментів  та  ринок  фінансових  інструментів, що  надають право власності. До ринку боргових фінансових інструментів необхідно віднести кредитний ринок та ринок боргових цінних паперів. На даному ринку формуються відносини на основі  принципів строковості, повернення та платності, тобто кошти надаються в борг на певний термін та з обов’язкової виплатою відсотків. Ринок фінансових інструментів, що надають право власності, включає в себе ринок акцій та інших форм участі в капіталі, а саме – простих та привілейованих акцій, паїв, сертифікатів дольової участі та інших аналогічних документів.

За територіальною ознакою можна розглядати вищезазначені ринки в межах регіону (регіональний ринок), у межах країни (національний ринок) та міжнародний ринок.

Крім того, всі запропоновані види ринків можна поділити за ступенем  ризику  відповідних  фінансових  інструментів  на  безризикові, середньоризикові та високоризикові ринки16

Отже, з’ясувавши структуру фінансового  ринку, який, як  зазначалось раніше, в умовах формування ринкової економіки має визначальний  вплив  на  функціонування  фінансової  системи  країни, можна розглянути структуру фінансової системи країни. Структура фінансової системи  визначається  специфікою  та  умовами  діяльності  фінансових інститутів на фінансових ринках при відповідному системному забезпеченні (рис. 1.4).

Перехід до ринкової економіки вимагає розробки кардинально нового стилю фінансової політики, розробки нових основ державного регулювання фінансової системи, урахування у фінансовій політиці законів та закономірностей економічного розвитку.

Джерело: Міньков В.І.Деякі особливості розвитку фондового ринку України// Фінанси України.- 2010. - №12.- с.104.

Рис. 1.4. Структурно-організаційна будова фінансової системи в умовах ринкової економіки

Фінансова система  як  частина  економічної  системи  повинна  наповнювати, структурувати та забезпечувати безперервність фінансових потоків у часовому та просторовому вимірюванні, створювати віртуальні потоки  капіталу. Крім  того, фінансова  система  повинна  спонукати  до виникнення  нових  фінансових  інструментів  та  відповідних  фінансових інститутів17

У структурі фінансової системи важливе місце надається інфраструктурі, яка складається, на наш погляд, з двох складових  частин, а саме – інфраструктури фінансового ринку, що включає в себе платіжну систему, розрахункову систему, облікову систему, біржові та торговельно-інформаційні  системи, а  також  системи  електронних  торгів, та забезпечувальної  інфраструктури фінансового ринку – телекомунікаційні та мережеві системи.

Слід зазначити, що досить важлива роль належить саме платіжній системі, оскільки  платіжна  система – це  законодавчо  врегульована процедура, що забезпечує проведення переказу коштів у межах як національної  платіжної  системи, так  і  з  однієї  країни  в  іншу.

Правилами  платіжних  систем  визначається  порядок  використання платіжних інструментів, програмно-технічних засобів, системи захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв’язку.

Фінансова інфраструктура являє собою оболонку, що оточує фінансові ринки і пронизує усю низку відносин, які виникають у їх межах. Її можна визначити як сукупність інститутів та організацій, науково-методичних і кадрових елементів, що забезпечує неперервну, прозору  і надійну основу функціонування фінансового ринку в  його динамічному розвитку, переміщення та розподіл потоків капіталів між секторами, суб’єктами та об’єктами ринку.

Розвинута  інфраструктура  може  бути  каталізатором  ринкових трансформацій, формувати траєкторію економічного, соціального, політичного та фінансового розвитку, визначати його темп, передбачати можливі негативні зміни в майбутньому та наслідки. Фінансова інфраструктура, діючи  через  об’єктно-суб’єктні  структури, створює інфраструктурне середовище, ефективність дії якого визначається рівнем  сполучення  законодавчих, організаційних, наукових, комунікативних, облікових, міжнародних та інших складових елементів. Вплив інфраструктури на ефективність фінансових ринків і фінансової системи в цілому визначається шляхом забезпечення симетрії розподілу в часі, просторі  та  сферах  діяльності, симетрії  розподілу  фінансових інструментів, регулюючих дій і впливів. У неефективно функціонуючих ринках виникають численні асиметрії: зайва напруженість в одній сфері через  деякий час  викликає  відповідну негативну реакцію  в  іншій, навіть і більш лібералізованій. Прикладом асиметрії, що виникає на фінансових ринках України, є асиметрія ринку капіталу, оскільки, якщо  поглянути  навіть на перелік так званих “блакитних фішок”, то вони  представлені  енергетичним  підприємствами  та  банками. Безперечно, прикладом асиметрії є нерівномірність функціонування фінансового ринку в територіальному розподілі.

В  умовах  функціонування  розвинутих  фінансових  ринків  відбувається поява нових фінансових інструментів, що знаходяться в обігу на різних сегментах фінансового ринку, це, в свою чергу, спонукає до посилення заходів регуляторного впливу з боку контролюючих та регулюючих державних органів. Тобто зміни, що відбуваються з фінансовими інструментами, повинні обумовлювати і зміни в державному

регулюванні як фінансових ринків, так і фінансової системи в цілому. Таким чином, фінансова система в ринкових умовах є системою динамічною, відкритою, адаптивною та тісно пов’язаною з рівнем функціонування в країні фінансового ринку.

1.3. Нормативно-правовове забезпечення фінансового ринку

Відносини, що виникають у зв'язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України та законами України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" , "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами18

Глава 35 Господарського кодексу України встановлює особливості правового регулювання фінансової діяльності19

Параграф 1 цієї глави присвячено фінансам і банківській діяльності. Згідно зі статтею 333 цього Кодексу фінанси суб'єктів господарювання е самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Страхуванням у сфері господарювання є діяльність, спрямована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання.

Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності),

Стаття 334 встановлює правовий статус банків. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків (державних недержавних), що створені і діють на території України відповідно до закону.

Стаття 360 регламентує діяльність фондової біржі. Для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Кодексу, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі20

Фондова біржа створюється засновниками - торговцями цінними паперами в порядку, встановленому законом. Діяльність фондової біржі спрямовується виключно на організацію укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію. Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації відповідно до закону.

Основним законодавчим актом у сфері надання фінансових послуг є Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", який набув чинності з 12 липня 2001 року. Метою цього Закону є створення правових основ захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності й розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України. Цей Закон встановлює також загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг21

До фінансових установ, згідно з цим Законом, належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та Інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Згідно з цим Законом до ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Ринком фінансових послуг є сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг,

Учасниками ринків фінансових послуг є юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Так, державне регулювання щодо ринку банківських послуг здійснюється Національним банком України. Відносини на ринку цінних паперів та похідних цінних паперів регулюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Інші ринки фінансових послуг регулюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Крім того, Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законами України.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено порядок здійснення співпраці та координації діяльності між органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Зокрема, за Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Уповноваженим органом закріплено право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг22

Національний банк України, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і уповноважений орган, з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у зазначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кожним з органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначена організація, повноваження і порядок діяльності спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Основними завданнями уповноваженого органу є:

- розроблення стратегії і реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;

- здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері;

- захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;

- узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо Їх вдосконалення;

- розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

- координація діяльності з іншими державними органами;

- запровадження міжнародного визнання правил розвитку ринків фінансових послуг23

Ринок цінних паперів є складовою фінансового ринку, тому вивчення нормативно-правових засад фінансового ринку має супроводжуватись вивченням законодавчої бази ринків цінних паперів. Цей Закон визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та Їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового ринку;

- інтеграції в європейський та світовий фондові ринки; • дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; • запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; • контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку пінних паперів;

- видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

-  заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; • реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органом;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням; • контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів; • контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів; • контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; • проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Завданням Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" є регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері спільного інвестування щодо створення та діяльності суб'єктів спільного інвестування, забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку.

Під інститутом спільного інвестування (далі ІСІ), згідно зі статтею З Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", розуміють корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. У статті 4 цього Закону наводиться класифікація інститутів спільного інвестування24

ІСІ, залежно від порядку здійснення його діяльності, може бути відкритого, інтервального та закритого типу. Так, ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління Його активами). ІСІ належить до іптервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік. ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, імітованих цим ІСІ (або компанія з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації.

На ринку діють чисельні внутрішні і зовнішні сили, які перетинаються і взаємодіють, хоча далеко не завжди вони явно впливають на ринкові процеси. Ніхто не заперечує існування стихійності і здатності ринкових процесів до саморегулювання, але не треба заперечувати факт потенційної можливості маркетингового управління на різних рівнях. Слід чітко розуміти, що і адаптація до умов ринку, і регулювання ринкових процесів можливі лише після вивчення цих процесів, тобто виявлення їхніх закономірностей і тенденцій.

Розділ 2 Аналіз функціонування фінансового ринку

України

2.1. Оцінка динаміки розвитку фінансового ринку України

Аналіз фінансового ринку України є надзвичайно важливим з точки зору виявлення тих диспропорцій, котрі заважають ефективному функціонуванню фінансової сфери вітчизняної економіки, що негативно відображається як на реальному секторі, як з точки зору ефективного процесу суспільного відтворення в цілому, так і на запобіганні руйнівним наслідкам негативної кон’юнктури світового фінансового ринку. У сфері підвищення ефективності функціонування фінансового ринку України потрібно сформувати державну політику, що включала б єдиний збалансований комплекс заходів, спрямованих на забезпечення стабільності фінансової системи, запобігання відпливу капіталів, раціональне використання фінансових ресурсів.

Також все більш актуальним стає питання використання світових фінансових ресурсів, зокрема прямих інвестицій, які мають пріоритетне значення для економічного зростання вітчизняної економіки. В інституційній площині, необхідно ретельно проаналізувати питання щодо необхідності створення єдиного макрорегулятора вітчизняного фінансового ринку. Окрім того слід приділити увагу щодо ряду заходів з метою стимулювання вітчизняного фондового ринку, тих чи інших методів стимулювання попиту на цінні папери.

Загалом же державна політика у сфері підвищення ефективності функціонування фінансового ринку України повинна включати єдиний збалансований комплекс заходів, спрямованих на забезпечення стабільності та стійкості фінансової системи, ефективний контроль руху фінансових потоків, раціональне використання фінансових ресурсів. Торкаючись пріоритетних напрямків державної фінансової політики слід вдосконалювати ринкове ціноутворення на найбільш важливі для української економіки базові товари, забезпечити ефективність ринкової інфраструктури, зокрема слід ретельну увагу приділити сегменту похідних фінансових інструментів фінансового ринку, підвищити ефективність облікової системи, ефективно протидіяти спекулятивній практиці біржової торгівлі. Ефективне регулювання ринку деривативів потребує формування відповідних сучасних нормативно-правових засад, принципів, стандартів та технологій регулювання учасників. Слід формувати державну фінансову політику з конкретною метою підвищення емісійної активності корпоративного сектору економіки, насамперед ринку акцій, що створить передумови капіталізації вітчизняного виробничого сектору.

Зовнішні умови функціонування економіки України в 2012 році були несприятливими. За домінування рецесивних тенденцій у світовій економіці знижувалися попит і ціни на традиційну українську експортну продукцію. Це відповідним чином відображалося на показниках економічного розвитку України. Збільшення реального ВВП у 2012 році становило 0,2 % порівняно з 5,2 % у 2011 році. Зокрема, у цей період в Україні підтримувалося низько інфляційне середовище - за 2012 рік приріст індексу споживчих цін становив "мінус" 0,2% (порівняно з 4,6% у 2011 році), а приріст базового індексу споживчих цін - 0,8 % (6,9 %)25

Досягнення та підтримка цінової стабільності є підґрунтям для подальших сприятливих зрушень в економіці. Більш низький показник інфляції порівняно з прогнозованим Урядом (7,9 %) сприяв зростанню реальних доходів населення, збереженню вартості їх заощаджень та отриманню українськими виробниками цінових переваг як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках збуту їх продукції.

Підтримці цінової стабільності сприяло збереження прогнозованої динаміки валютного ринку. Обмінний курс гривні за безготівковими операціями у 2012 році знизився на 0,29 % - до 8,052 грн./дол. США. На готівковому сегменті валютного ринку гривня за операціями з продажу доларів США за цей період знецінилася на 0,28% - до 8,088 грн./дол. США.

Особливістю 2012 року було здійснення значних виплат за державним та гарантованим державою боргом, обсяг яких (7,8 млрд. дол. США, у тому числі за кредитами МВФ близько 3,5 млрд. дол. США) більше, ніж удвічі перевищив платежі 2011 року (3,2 млрд. дол. США). За таких умов стабілізуючу роль відіграли міжнародні резерви. Незважаючи на те, що не було нових позик від МВФ та складні умови здійснення запозичень на світових ринках, Національний банк України мінімізував зменшення міжнародних резервів, обсяг яких у 2012 році знизився на 7,2 млрд. дол. США - до 24,5 млрд. дол. США (в еквіваленті).

Динаміка приростів цінових індексів у 2011-2012 роках представлено на рис. 2.1.

Джерело: Офіційний сайт міністерства фінансів // www.minfin.gov.ua.

Рис. 2.1. Динаміка приростів цінових індексів у 2011-2012 роках

Динаміка грошової пропозиції була адекватною макроекономічній ситуації. Збільшення монетарної бази в 2012 році на 6,4 %, підсилене дією механізму мультиплікації коштів, забезпечило приріст грошової маси в цей період на 12,8 %. Стабільна грошова одиниця, а також ужиття заходів, спрямованих на розвиток та посилення стійкості банківської системи, сприяли подальшому розширенню ресурсної бази банків. Обсяг депозитів населення в 2012 році збільшився на 19,0 %. Ураховуючи стабільну цінову ситуацію в країні, у 2012 році було вжито комплекс заходів, спрямованих на підтримку процесів економічного розвитку шляхом стимулювання кредитної діяльності банків. Зокрема, було знижено облікову ставку та ставки за кредитами рефінансування, активно проводились операції з підтримки ліквідності банківської системи через надання кредитів рефінансування та операції з купівлі цінних паперів, запроваджено гнучкіші вимоги до формування банками обов'язкових резервів. Також було вдосконалено монетарні механізми та інструменти, у тому числі збільшено терміни можливої підтримки ліквідності банків, підвищено дієвість облікової ставки, розширено перелік видів забезпечення за кредитами рефінансування.

Зазначене вище дало змогу забезпечити достатню ліквідність банків для виконання ними своїх функцій - середньоденний обсяг коррахунків банків у 2012 році становив 19,6 млрд. грн. порівняно з 17,5 млрд. грн. у 2011 році. Проте в умовах наявності значних зовнішніх ризиків та невизначеності щодо подальшого розвитку ситуації на ринках кредитна активність банків відновлювалася недостатньо високими темпами - приріст обсягів кредитування ними реального сектору економіки за 2012 рік становив 4,9 %.

У 2012 році Національний банк України також уживав системних заходів, спрямованих на сприяння розвитку фондового ринку (у тому числі через активну участь у реформуванні депозитарної системи України) та посилення статусу грошової одиниці України як засобу платежу та заощадження (через поглиблення диференціації нормативів обов'язкового резервування, а також ініціювання більш жорстких законодавчих вимог щодо встановлення цін виключно в гривні та заборони надання/отримання споживчих кредитів в іноземній валюті)26

У 2012 році реальний ВВП збільшився на 0,2 %. Динаміка економічного зростання протягом року була нерівномірною. Зокрема, в умовах порівняно прийнятної ситуації для українських експортерів на зовнішніх ринках реальний ВВП у І та II кварталах збільшився на 2,0 % та 3,0 % відповідно. За зниження зовнішнього попиту та цін на світових товарних ринках зменшення реального ВВП у III та IV кварталах 2012 року становило 1,3 % та 2,7 % відповідно. Динаміка реального ВВП України представлено на рис. 2.2.

Джерело: Офіційний сайт міністерства економіки // www.kmu.gov.ua.

Рис. 2.2. Динаміка реального ВВП України у 2010-2012 рр.

Зазначене було безпосередньо пов'язане з динамікою виробництва - темп приросту індексу промислової продукції за 2012 рік становив "мінус" 1,8% порівняно з 2011 роком. Зокрема обсяги виробництва металургії знизилися на 5,2 %, машинобудування - на 6,0 %.

Крім того, у 2012 році зменшилися обсяги будівельних робіт (на 13,8 %), що зокрема обумовлювалося високою базою порівняння 2011 року.

За несприятливої кон'юнктури зовнішніх товарних ринків посилилася роль внутрішніх чинників економічного зростання. Внутрішній попит у 2012 році підтримувався на високому рівні, зокрема за рахунок зростання реальних заробітних плат, яке становило 14,4 % порівняно з 2011 роком.

Високий споживчий попит сприяв розвитку роздрібної торгівлі, обсяг обороту якої за 2012 рік був на 15,9 % вище, ніж у 2011 році.

На високому рівні залишався інвестиційний попит. Так капітальні інвестиції в січні - вересні 2012 року збільшилися на 17 % порівняно з відповідним періодом року.

Дефіцит зведеного платіжного балансу у 2012 році становив 4,2 млрд. дол. США. (у 2011 році - 2,5 млрд. грн.). Дефіцит поточного рахунку за цей період збільшився до 14,4 млрд. дол. США порівняно з 10,2 млрд. дол. США у 2011 році, що зокрема обумовлювалося високими інвестиційними потребами української економіки, у тому числі через реалізацію інфраструктурних проектів Євро-2012 та підвищення енергетичної незалежності економіки України.

Водночас суттєво збільшився профіцит рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, який у 2012 році становив 10,2 млрд. дол. США порівняно з 7,8 млрд. дол. США у 2011 році. Основними чинниками збільшення профіциту були: активне здійснення залучень Урядом на зовнішніх фінансових ринках, збільшення припливу інвестиційних та боргових ресурсів до реального сектору економіки та зменшення відпливу готівкової іноземної валюти в обіг поза банками.

Зокрема, приплив прямих іноземних інвестицій за 2012 рік збільшився на 14,5 % - до 8,3 млрд. дол. США, з яких 94 % було спрямовано до реального сектору економіки27

У 2012 році в Україні підтримувалося низько інфляційне середовище - приріст індексу споживчих цін (далі - ІСЦ) за цей період становив "мінус" 0,2%. Стриманій ціновій динаміці у 2012 році сприяли:

- насичення ринку продовольчими товарами, у тому числі за рахунок запасів, накопичених у результаті рекордного врожаю 2011 року та значних його обсягів у році. Зокрема зниження цін на продовольчі товари у 2012 році становило 2,9 %. Найбільше серед продуктів харчування зменшилися ціни на овочі (на 22,5 %, що обумовило "мінус" 1,1 в. п. внеску в річну зміну ІСЦ), цукор (на 16,8 %, "мінус"0,3 в. п. відповідно) та яйця (на 19,7 %, "мінус" 0,2 в. п. відповідно). Ціни на сирі продукти знизилися на 4,6 % ("мінус" 1,4 в. п. - внесок у зміну ІСЦ). Це відобразилося на небазовій інфляції, показник якої за 2012 рік становив "мінус" 1,3% ("мінус" 0,6 в. п. внесок у зміну ІСЦ);

- зважена грошово-кредитна політика, зокрема забезпечення пропозиції грошей на рівні, адекватному розвитку макроекономічних процесів, а також підтримка прогнозованої динаміки обмінного курсу гривні;

- відсутність суттєвого коригування тарифів на комунальні послуги - зростання цін за категорією "Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива" становило 0,7 %.

Зниження цін на продовольчі товари сприяло уповільненню темпів приросту базової інфляції (до 0,8 % у 2012 році з 6,9 % у 2011 році), яке триває вже 16 місяців поспіль. Також важливим чинником зниження базової інфляції був стримуючий тиск з боку попиту (у другому півріччі 2012 року відбулося збільшення негативного розриву ВВП)28

Темп приросту індексу цін виробників промислової продукції (далі - ІЦВ) у 2012 році знизився до 0,3 % порівняно з 14,2 % у 2011 році, що пов'язано зі зменшенням попиту та відповідно цін на промислові товари на світових ринках.

Зокрема, продовжилася тенденція до зниження попиту на метали на міжнародних ринках (на 6,3 % в річному вимірі за станом на кінець грудня), що відображалося на динаміці цін у металургії та обробленні металу - продукція подешевшала на 5,1 % у річному вимірі ("мінус" 1,1 в. п. - внесок у зміну ІЦВ). Також це відображалося на динаміці цін у супутніх галузях виробництв - металева руда за 2012 рік подешевшала на 29,2 %, вартість виробництва коксу - на 20,9 %.

У 2012 році макроекономічні умови реалізації грошово-кредитної політики були нестабільними, що було пов'язано з несприятливою ситуацією на зовнішніх товарних та фінансових ринках, яка відповідним чином позначалася на ринкових очікуваннях. Зазначене вимагало гнучкості та оперативності в проведенні грошово-кредитної політики.

В умовах порівняно прийнятної кон'юнктури ринків українського експорту покращувалися показники платіжного балансу, що певною мірою відображалось і на грошово-кредитному ринку України. Зокрема, домінування попиту на іноземну валюту над її пропозицією, яке спостерігалося на міжбанківському валютному ринку в січні, відчутно зменшилося в лютому та березні, змінившись у квітні-травні на чисту валютну пропозицію.

Переважання позитивних ринкових очікувань мотивувало вкладників банків надавати перевагу депозитам у національній валюті. Так, у січні - травні середньомісячний темп приросту депозитів населення в гривні (2,4 %) суттєво переважав відповідний показник в іноземній валюті (0,9 %).

Крім того, Національним банком України було вивільнено з окремого рахунку частину коштів обов'язкових резервів. Як наслідок середньоденний рівень коррахунків банків у січні - травні 2012 року становив 20,0 млрд. грн. порівняно з 17,5 млрд. грн. у 2011 році.

За таких умов спрямованість операцій Національного банку України з регулювання ліквідності була нейтральною: обсяг операцій з рефінансування (16,2 млрд. грн.) майже дорівнював обсягу мобілізаційних операцій (17,2 млрд. грн.).

За зростання реального сектору економіки, домінування позитивних очікувань та відповідної підтримки з боку стимулюючих заходів Національного банку України на грошово-кредитному ринку спостерігалася тенденція до поступового зниження вартості кредитних ресурсів. Так, середньозважена відсоткова ставка за кредитами в національній валюті на міжбанківському кредитному ринку знизилась у травні до 5,8 % з 9,5 % у грудні 2011 року.

Починаючи з червня 2012 року макроекономічні умови проведення грошово-кредитної політики стали складнішими. Так, у III та IV кварталах приріст реального ВВП набув від'ємного значення - "мінус" 1,3 % та "мінус" 2,7% відповідно, причиною чого в основному була несприятлива ситуація для українських експортерів на зовнішніх ринках.

Завдяки цьому зниження ліквідності банківської системи не набуло критичного характеру. Так, середньоденний обсяг коррахунків у червні - листопаді 2012 року становив 18,7 млрд. грн. порівняно з 20,0 млрд. грн. у січні - травні.

У грудні 2012 року умови проведення грошово-кредитної політики поліпшилися, що було пов'язано з покращенням ринкових очікувань через послаблення дії сезонних чинників та завершення електорального процесу.

Середньоденний обсяг коррахунків банків у Національному банку України у 2012 році збільшився на 12,3% порівняно з 2011 роком і становив 19,6 млрд. грн. З початку року загальний обсяг коррахунків банків за станом на 01.01.2013 підвищився на 12,5 % - до 24,7 млрд. грн.

Обсяг обов'язкових резервів, сформованих банками у встановленому нормативі, у грудні 2012 року становив 20,2 млрд. грн.

Динаміка окремих показників ліквідності банківської системи у 2011-2012 роках представлено на рис. 2.3. Водночас стримуючим чинником збільшення банківської ліквідності були валютні інтервенції Національного банку України. Сальдо таких операцій за 2012 рік було від'ємним і становило "мінус" 7,5 млрд. дол. США (в еквіваленті), що призвело до вилучення з обігу коштів на суму близько 60 млрд. грн.29

Основними чинниками збільшення банківської ліквідності були, зокрема такі:

- операції Національного банку України з купівлі цінних паперів. Обсяг таких операцій у 2012 році становив 38,6 млрд. грн. (сума за номінальною вартістю), із них придбано через механізм двостороннього котирування - 2,5 млрд. грн. Обсяг продажу державних облігацій України з портфеля Національного банку України за 2012 рік за номінальною вартістю становив 3,5 млрд. грн., із них 1,9 млрд. грн. продано через механізм двостороннього котирування та 1,6 млрд. грн. викуплено Міністерством фінансів України з метою дострокового погашення зазначених цінних паперів;

- операції Національного банку України з надання кредитів рефінансування. Обсяг таких операцій у 2012 році становив 97,6 млрд.грн. (за 2011 рік - 28,8 млрд. грн.), із них обсяг операцій прямого репо - близько 60%, або 93,6 млрд. грн. Обсяг повернення заборгованості за наданими Національним банком України кредитами становив 93,6 млрд. грн.;

- перевищення обсягів повернення коштів за мобілізаційними операціями над залученими. Загальний обсяг операцій з мобілізації коштів через продаж депозитних сертифікатів Національного банку України за 2012 рік становив 16,7 млрд. грн. (за 2011 рік - 166,8 млрд. грн.), обсяг повернення коштів за цими операціями - 21,9 млрд. грн.;

- вивільнення коштів обов'язкових резервів з окремого рахунку в Національному банку України. Обсяг коштів, що обліковуються на цьому рахунку, в 2012 року зменшився на 0,8 млрд. грн. - до 6,5 млрд. грн.

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Рис. 2.3. Динаміка окремих показників ліквідності банківської системи у 2011-2012 роках

Крім того, суттєвий вплив на динаміку ліквідності банківської системи у 2012 році здійснювали автономні чинники - приріст готівкових коштів, рух коштів Уряду на рахунках у Національному банку України. Починаючи з червня 2012 року в умовах дії зовнішньоекономічного шоку та погіршення очікувань відбувалося підвищення вартості позичкових ресурсів, яке тривало до грудня. В останньому місяці року процентні ставки за позичковими коштами знизилися, що пояснюється насиченням банківської системи гривневою ліквідністю в умовах збалансування грошово-кредитного ринку на фоні покращення ринкових очікувань.

2.2. Роль фондового ринку в акумуляції й перерозподілі фінансових ресурсів

Фондовий ринок у 2012 році демонстрував позитивну динаміку; більшість показників вітчизняного ринку були прогнозованими та очікуваними.

Обсяги торгів на торговельному майданчику ФБ ПФТС у 2012 році збільшилися до 89,45 млрд. грн. порівняно з 88,86 млрд. грн. у 2011 році.

Обсяги торгівлі у 2012 році порівняно з 2011 роком:

а) збільшилися:

- корпоративними облігаціями - на 27,4 % - до 13,4 млрд. грн.;

- муніципальними цінними паперами - у 4,4 раза - до 601,2 млн. грн.;

б) зменшилися:

- облігаціями внутрішньої державної позики (далі - ОВДП) - на 3,5 % - до 73,6 млрд. грн.;

- акціями - на 4,9 % - до 1,8 млрд. грн.30

За 2012 рік індекс ФБ ПФТС зменшився на 205,74 пункту, або на 38,50 %, і за станом на 01.01.2013 становив 328,69 пункту. Динаміка індексу ПФТС у 2011-2012 роках представлено на рис.2.4.

Погашення ОВДП і сплата доходу за ними здійснювалися своєчасно та в повному обсязі. Обсяг виплат за ОВДП за 2012 рік становив 47 488,25 млн. грн., 737,29 млн. дол. США та 49,35 млн. євро, у тому числі основний борг - 31 777,67 млн. грн., 594,58 млн. дол. США та 40,00 млн. євро, сплата доходу - 15 710,59 млн. грн., 142,71 млн. дол. США та 9,35 млн. євро.

Загальний обсяг ОВДП, що перебувають в обігу (за сумою основного боргу), за 2012 рік збільшився на 17,9 % і становив 185,8 млрд. грн.

Джерело: Офіційний сайт Державної комісії з регулювання фінансових послуг// www.dfp.gov.ua.

Рис. 2.4. Динаміка індексу ПФТС у 2011-2012 роках

Обсяг укладених угод на організованому вторинному ринку державних цінних паперів за 2012 рік становив 174 249,98 млн. грн., тоді як за 2011 рік - 99 062,80 млн. грн. Середньозважений рівень дохідності за яким укладалися угоди на організованому вторинному ринку державних боргових зобов'язань.

Міністерство фінансів України у 2012 році розмістило ОВДП на загальну суму 42 947,88 млн. грн., 2 542,84 млн. дол. США та 316,56 млн. євро, з яких:

- обсяг коштів, що надійшли до Державного бюджету України за результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП (з 294 оголошених аукціонів відбулося 122), становив 35 947,88 млн. грн. (із середньозваженою дохідністю 13,56 % річних), 2 542,84 млн. дол. США (із середньозваженою дохідністю 8,92 % річних) та 316,56 млн. євро (із середньозваженою дохідністю 4,80 % річних);

- випущено ОВДП для збільшення статутного капіталу НАК "Нафтогаз України " на загальну суму 6 000 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,7 % річних;

- випущено ОВДП для збільшення статутного капіталу ПАТ "Укргідроенерго" на загальну суму 1000 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,95 % річних. Обсяг торгів на ринку цінними паперами у 2007 — 2011 роках представлено на рис.2.5.

Джерело: Сайт українських банків // aub.org.ua.

Рис. 2.5. Обсяг торгів на ринку цінними паперами у 2007 — 2011 роках, млрд. грн.

Так, у 2011 році обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив майже у 1,5 рази показник 2010 року і становив 2 171,10 млрд. грн., перевищивши таким чином обсяг ВВП країни на 854,50 млрд. грн. (Рис.2.5.). Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу.

Загальновідомо, що головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, є, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій. Тож обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку у 2011 році сягнув 173,38 млрд. грн., що більше майже у 2 рази, ніжу 2010 році (2010 — 92,91 млрд. грн., 2009 — 137,10 млрд. грн.). Це свідчить про збільшення ролі фондового ринку (рис. 2.6).

 

Джерело: Сайт українських банків // aub.org.ua.

Рис. 2.6. Залучення інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку у 2007 — 2011 роках, млрд. грн.

Український фондовий ринок розвивається паралельно зі світовими фондовими ринками, про що свідчить основний індикатор фондових ринків — індекс, який дає можливість оцінити загальну ситуацію на фондовому ринку (динаміка вітчизняних та світових фондових індексів фондового ринку наведена в рис. 2.7.).

Джерело:  Офіційний сайт міністерства економіки // www.kmu.gov.ua.

Рис. 2.7. Динаміка вітчизняних та світових індексів фондового ринку протягом 2007-2011 років.

Два роки поспіль вітчизняний фондовий ринок характеризувався доволі високою активністю біржового сегменту, про що свідчать показники капіталізації лістингових компаній та обсягу біржової торгівлі цінними паперами. Так, капіталізація лістингових компаній фондового ринку станом на 31.12.2011 становила 179,86 млрд. грн., що більше на 4,72 % порівняно зі станом на 31.12.2010 (171,76 млрд. грн.) (рис. 2.8.). Збільшення капіталізації свідчить про підвищення вартісної оцінки компаній, акції яких пройшли процедуру лістингу та занесені до біржового реєстру організаторів торгівлі.

Джерело: Незалежна аналітична група «Експерт центр» // www.expert.org.ua.

Рис. 2.8. Капіталізація лістингових компаній українського фондового ринку протягом II півріччя 2010 — 2011 року, млрд. грн.

Такий показник, як співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП, станом на кінець 2011 року становив 13,66 %, тоді як на кінець 2010 року — 15,87 %, 2009-го — 12,64 %, а 2008-ого — 9,02 %. У 2011 році рівень капіталізації помірно зростав, що, насамперед, пов'язано із збільшенням кількості цінних паперів емітентів, які пройшли процедуру лістингу. Однак зростання ВВП у 2011 році порівняно з капіталізацією лістингових компаній відбувалося швидшими темпами.

За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами у 2011 році становив 235,44 млрд. грн., що більше майже у 2 рази (або на 104,15 млрд. грн.) у порівнянні з 2010 роком (131,29 млрд. грн.) (рис. 2.9.).

Джерело: Офіційний сайт Державної комісії з регулювання фінансових послуг// www.dfp.gov.ua.

Рис. 2.9. Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі у 2007 — 2011 роках, млрд.. грн.

Перелік підприємств, які зареєстрували найбільші випуски акцій, наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Перелік емітентів, обсяг випусків акцій яких був найбільшим

Назва емітента

Обсяг емісії, млн грн

1

2

ПАТ НАК «Нафтогаз Україна»

12 500,00

ПАТ КБ «ПриватБанк»

4 684,97

ПАТ «Державшій експортно-імпортний банк України»

4 590,00

ПАТ АБ «Укргазбанк»

4 300,00

ПАТ «Родовід Банк»

3 950,00

Джерело: Офіційний сайт Державної комісії з регулювання фінансових послуг// www.dfp.gov.ua.

Триває тенденція збільшення частки у загальному випуску акцій інституційними учасниками фондового ринку, зокрема комерційними банками. Обсяг випусків акцій цих емітентів становив 51,62 % від загального обсягу випусків акцій. Емісійна діяльність на ринку облігацій у 2011 році зберегла основні характерні риси попередніх років: обсяги емісії облігацій все ще залишаються незначними, однак позитивним є факт значного збільшення обсягів зареєстрованих Комісією облігаційних випусків, що свідчить про зростання у компаній інтересу до цього фінансового інструменту та можливості залучення додаткових коштів шляхом випуску облігацій.

Протягом 2011 року Комісією був зареєстрований 251 випуск облігацій підприємств на суму 35,91 млрд. грн. (рис.2.10.).

Джерело: Офіційний сайт Державної комісії з регулювання фінансових послуг// www.dfp.gov.ua.

Рис. 2.10. Обсяги зареєстрованих Комісією випусків облігацій підприємств у 2007 — 2011 роках, млрд. грн.

У порівнянні з 2010 роком обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 26,42 млн. грн. (у 3,78 разу). У структурі обсягу зареєстрованих Комісією випусків облігацій підприємств значна частка належала банкам (38,68 % від загального обсягу випусків облігацій). До того ж, обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств, здійснених банками, збільшився у 4,4 разу порівняно з 2010 роком (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2.

Обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств у 2007 — 2011 роках, млн. грн.

Вид емітента

2007

2008

2009

2010

2011

1

2

3

4

5

6

Усього

у тому числі:

44 480,51

31 346,28

10 107,35

9 493,86

35 914,44

Банки

18 869,37

7115,94

-

3 150,00

13 893,50

Страхові компанії

50,64

97,50

-

-

100,00

Підприємства та інші

25 560,50

24 132,84

10 107,35

6 343,86

21 920,94

Джерело: Офіційний сайт Державної комісії з регулювання фінансових послуг// www.dfp.gov.ua.

Перелік емітентів, що зареєстрували у 2011 році найбільші обсяги випусків облігацій підприємств, наведено в табл. 2.3. Обсяг емісії облігацій цих емітентів становив 27,00 % від загального обсягу випусків облігацій.

Таблиця 2.3.

Перелік емітентів, які зареєстрували найбільші випуски облігацій у 2011 році

Назва емітента

Обсяг випуску, млн. грн.

Частка у загальному обсязі емісій, %

1

2

3

ТОВ «ЕСУ»

5 300,00

14,75

ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання»

2 400,00

6,68

ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк»

2 000,00

5,57

Джерело: Офіційний сайт Державної комісії з регулювання фінансових послуг// www.dfp.gov.ua.

Як видно з представлених даних безумовним лідером є ТОВ «ЕСУ» вартістю 5300 млн. грн. випущеними облігаціями.

Відносно зростання в абсолютних величинах, то обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів з державними облігаціями України порівняно з 2010 роком збільшився на 501,43 млрд. грн., з акціями — на 81,49 млрд. грн., з векселями — на 42,17 млрд. грн., з облігаціями підприємств — на 34,20 млрд. грн.

Таблиця 2.4.

Обсяг виконаних договорів торговцями цінних паперів (за видом фінансового інструменту) у 2007 — 2011 роках, млрд. грн.

Вид фінансового інструменту

2007

2008

2009

2010

2011

1

2

3

4

5

6

Акції

283,54

352,82

470,73

565,21

646,7

37,59%

39,94%

44,11%

36,75%

30,11%

Векселі

212,64

191,84

268,76

316,11

358,28

28,19%

21,72%

25,18%

20,56%

16,68%

Депозитні сертифікати НБУ

14,85

15,94

-

-

-

1,97%

1,80%

-

-

-

Державні облігації України

59,86

62,49

98,99

354,12

855,55

7,94%

7,07%

9,28%

23,03%

39,84%

Облігації підприємств

134,73

205,21

81,13

69,5

103,7

17,86%

23,23%

7,60%

4,52%

4,83%

Ощадні (депозитні) сертифікати

3,2

7,68

70,35

124,89

76,72

0,42%

0,87%

6,59%

8,12%

3,57%

Інвестиційні сертифікати

40,43

43,94

76,31

106,53

103,79

5,36%

4,97%

7,15%

6,93%

4,83%

Похідні (деривативи)

0,15

0,27

0,10

0,15

0,41

0,02%

0,03%

0,01%

0,01%

0,02%

Облігації місцевих позик

4,31

2,20

0,66

0,50

1,67

0,57%

0,25%

0,06%

0,03%

0,08%

Іпотечні цінні папери

0,56

0,67

од

0,26

0,07

0,07%

0,08%

0,01%

0,02%

0,003%

Заставні цінні папери

0,04

0,36

0,14

0,51

0,65

0,01%

0,04%

0,01%

0,03%

0,03%

Сертифікати ФОН

-

-

0,01

-

-

-

-

0,001%

-

-

Усього

754,31

883,42

1 067,26

1 537,79

2 147,54

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Утім, обсяг договорів з ощадними (депозитними) сертифікатами зменшився на 48,17 млрд. грн., що відображено в табл. 2.4. Варто зазначити, що операції з цінними паперами в Україні у 2011 році здійснювалися торговцями цінними паперами, які представлені:

- господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності (49,62 % від загального обсягу виконаних договорів торговцями цінних паперів у 2011 році);

- банками (46,18 %);

- інвестиційними компаніями (4,20 %).

Необхідно зазначити, що у 2011 році дещо змінилася і структура біржових торгів: якщо у 2010 році частка акцій у загальній структурі біржових торгів становила 40,15 %, а державних облігацій України — 46,36 %, то у 2011 році ці показники становили 33,65 % та 42,10 % відповідно. Ринок державних цінних паперів, що зазнав значного розширення у попередньому році, продовжував нарощувати свої масштаби (рис. 2.11.).

Джерело: Сайт українських банків // aub.org.ua.

Рис.2.11. Розподіл обсягів біржових контрактів (договорів) з цінними паперами за видом фінансового інструменту у 2007 — 2011 роках

Також у 2011 році частка обсягу торгів на організованому ринку з облігаціями підприємств зросла до 9,10 % (21,42 млрд. грн.) сукупного обсягу торгів на біржовому ринку та суттєво перевищила показник 2010 року — 5,11 % (в абсолютному 6,71 млрд. грн.). Обсяг торгів з облігаціями місцевих позик на організаторах торгівлі також поступово збільшується — з 0,11 % у 2010 році до 0,20 % у 2011 році. Ринок інвестиційних сертифікатів, як і у попередні періоди, залишився відносно невеликим, однак позитивним є факт значного збільшення обсягів біржових контрактів з інвестиційними сертифікатами, який у 2011 році становив 4,84 % сукупного обсягу торгів на біржовому ринку.

Протягом 2011 року тривав процес реорганізації відкритих і закритих акціонерних товариств (ВАТ і ЗАТ) у публічні та приватні (ПАТ і ПрАТ), що пов'язано з виконанням вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Відповідні перетворення вимагали напруженої роботи акціонерних товариств у напрямі здійснення своєї діяльності31

Останнім часом спостерігається тенденція щодо поступового зниження загальної кількості акціонерних товариств. Зазначена тенденція пояснюється поступовою реорганізацією акціонерних товариств в інші організаційно-правові форми, переважно в товариства з обмеженою відповідальністю, та неможливістю підприємств, створених в процесі приватизації та корпоратизації, підтримувати цю найскладнішу форму організації бізнесу.

Враховуючи той факт, що в Україні досить велика частина підприємств обрала акціонерну форму організації капіталу, позитивним є факт зростання інтересу до вдосконалення корпоративних прав, корпоративних відносин і корпоративного управління.

Загальновідомо, що успішний розвиток корпоративного сектору в Україні тісно пов'язаний з розвитком цивілізованого корпоративного управління, а вдосконалення останнього, в свою чергу, забезпечує вітчизняному та іноземному інвестору надійний захист прав власності, виробництву — ресурси для подальшого розвитку, державі — ефективне управління процесами на ринку цінних паперів.

Розбудова корпоративного управління в Україні забезпечена впровадженням Закону України «Про акціонерні товариства», що увібрав у себе світову практику корпоративних відносин. Важливим моментом у впровадженні новацій корпоративного управління, запроваджених Законом України «Про акціонерні товариства», є приведення внутрішніх документів акціонерного товариства у відповідність до норм чинного законодавства. З цією метою нагальною є потреба напрацювання типових статутів публічних та приватних акціонерних товариств, положення про корпоративного секретаря, положення про інформаційну політику акціонерного товариства тощо.

2.3. Аналіз валютного ринку у сучасних кризових умовах

У 2012 році надходження іноземної валюти від нерезидентів перевищували перекази на їх користь на 13,5 млрд. дол. США (в еквіваленті). Водночас динаміка попиту і пропозиції на міжбанківському валютному ринку була нерівномірною упродовж року. З урахуванням цього Національний банк України здійснював операції як з продажу, так і купівлі іноземної валюти. Основною метою операцій було запобігання різким ситуативним курсовим коливанням гривні, збереження її прогнозованої динаміки для забезпечення виконання інфляційних орієнтирів, поповнення і диверсифікація міжнародних резервів.

Частка операцій Національного банку в загальному обсязі міжбанківського валютного ринку в 2012 році була значно меншою (3,1 %), ніж у 2011 році (6,9 %).

У цілому в 2012 році сальдо валютних інтервенцій Національного банку України було від'ємним і становило "мінус" 7,5 млрд. дол. США (в еквіваленті), ураховуючи пряму та опосередковану підтримку енергетичної безпеки держави.

Офіційний курс гривні до долара США за 2012 рік майже не змінився і за станом на кінець року становив 7,9930 грн./дол. США. Відносно євро гривня знецінилася на 2,32% (10,5372 грн./євро), а відносно російського рубля - на 5,46 % (2,6316 грн./ рублів).

У 2012 році щоденні відхилення офіційного курсу гривні до долара США від ринкового впродовж року перебували в межах від "-0,09 %" до "-1,95 %".32

Більш низька інфляція в Україні в 2012 році порівняно з країнами - основними торговельними партнерами позитивно вплинула на конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Реальний ефективний обмінний курс гривні знизився за 11 місяців 2012 року на 5,0 % порівняно з груднем 2011 року. Завдяки цьому українські виробники отримали цінові переваги як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках збуту їх продукції.

Незважаючи на те, що Україна з кінця 2010 року не отримувала фінансування від МВФ, Національним банком та Урядом України вчасно та в повному обсязі здійснювалися платежі з погашення та обслуговування державного та гарантованого державою боргу, їх загальний обсяг у 2012 році становив 7,8 млрд. дол. США, перевищивши показник 2011 року більше ніж удвічі (3,2 млрд. дол. США). У тому числі в рахунок погашення кредиту "Стенд-бай" МВФ було сплачено понад 3,4 млрд. дол. США. [44].

Ураховуючи необхідність нівелювання ризиків розбалансування грошово-кредитного ринку, Національний банк України утримувався від змін основних параметрів монетарних інструментів і механізмів та активізував підтримку ліквідності банківської системи. Загальний обсяг операцій з рефінансування банків у червні - листопаді 2012 року становив 72,2 млрд. грн. у той час як обсяг мобілізаційних операцій - 0,2 млрд. грн.

Динаміка курсу гривні до долара США в 2011-2012 роках представлено у рис.2.12.

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Рис. 2.12. Динаміка курсу гривні до долара США в 2011-2012 роках

З рис. 2.12. ми бачимо курс долара трішки зменшився однак протягом року досяг своїх показників і знову почав рости.

Крім зазначених чинників, на динаміку міжнародних резервів також вплинуло надходження коштів від розміщення Урядом України ОЗДП (3,9 млрд. дол. США), ОВДП та казначейських зобов'язань в іноземній валюті (відповідно 2,9 млрд. дол. США та 152 млн. дол. США в еквіваленті), а також доходи від розміщення резервів та позитивна курсова різниця.

Динаміка грошової пропозиції була адекватною процесам, що відбувалися на макроекономічному рівні. Монетарна база за 2012 рік збільшилася на 6,4 % - до 255,3 млрд. грн. З урахуванням активізації процесів мультиплікації коштів такий приріст монетарної бази, з одного боку, був цілком достатнім для обслуговування процесів економічного розвитку в умовах наявних темпів зростання ВВП, а з іншого - не провокував накопичення монетарних ризиків стабільності грошової одиниці.

Збільшення грошового мультиплікатора (до 3,03 за станом на 01.01.2013 порівняно з 2,86 за станом на 01.01.2012) відображало посилення здатності грошово-кредитної системи перерозподіляти наявні кошти та забезпечувало більш прискорені темпи збільшення грошової маси порівняно з монетарною базою. Грошова маса за 2012 рік зросла на 12,8 % - до 773,2 млрд. грн.

Збільшення грошової маси відбулося як за рахунок готівкової, так і депозитної складових.

Зокрема, обсяг готівки поза банками за 2012 рік збільшився на 5,5 % - до 203,2 млрд. грн.

За станом на 01.01.2013 обсяг міжнародних резервів становив 24,5 млрд. дол. США (в еквіваленті).

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Рис. 2.13. Середньозважений курс гривні до долара США на МВРУ та готівкового ринку

Ринковий курс гривні за безготівковими операціями на міжбанківському валютному ринку з початку січня 2010 року зріс щодо долара США на 0.31 % - до 809.54 грн. за 100 дол. США. За операціями на готівковому ринку гривня знецінилася на 0.33% - до 818.15 грн. за 100дол. США.

За суттєвого зменшення попиту на іноземну валюту уповільнився процес перетікання гривні на валютний ринок, що сприяло насиченню банківської системи ліквідністю та відповідно зниженню відсоткових ставок. За таких умов середньоденний обсяг коррахунків банків у Національному банку України в грудні 2012 року збільшився до 23,2 млрд. грн.

Також стабілізації стану грошово-кредитного ринку сприяли заходи Національного банку України, вжиті для усунення кон'юнктурних дисбалансів.

У жовтні 2012 року РЕОК гривні знизився на 1.8% порівняно з вереснем. Здебільшого це було викликано змінами в динаміці номінального ефективного обмінного курсу гривні, який зменшився на 1.3% у зв'язку із незначною девальвацією гривні до євро, російського рубля, чеської крони, польського злотого тощо. Порівняно з груднем 2011 року РЕОК гривні знизився на 5.5%.

Так, у грудні 2012 року чистий середньоденний валютний попит знизився за безготівковими операціями в 3,4 раза, а за готівковими - у 6,9 раза. Чисте сальдо інтервенцій Національного банку України з продажу іноземної валюти за грудень становило 0,4 млрд. дол. США порівняно з 1,8 млрд. дол. США у жовтні та 1,7 млрд. дол. США в листопаді 2012 року. [30].

Крім того, проведення грошово-кредитної політики в цей період ускладнювалося через посилення нестабільності у світовій фінансовій системі та погіршення ринкових очікувань (у тому числі через електоральні події). Зазначене зумовило зростання попиту на іноземну валюту на внутрішньому ринку, що потребувало здійснення Національним банком України інтервенцій для його збалансування.

2.4.  Стан банківських послуг: кредитний та депозитний ринок

На функціонування банківського сектора України в 2009-2012 роках впливали, насамперед, грошово-кредитна і фіскальна політика в країні, стан економіки, зміни в банківському законодавстві та різних галузях економіки, рівень довіри з боку різних груп інвесторів та наявність платоспроможного попиту на банківські кредити, а також стан світових ринків. Враховуючи структуру банківського капіталу України, останнє надавало визначальний вплив на стратегії розвитку більшості банків.

Незважаючи на затяжну кризу у світовій економіці і проблеми на фінансових ринках, банки України протягом 2009-2012 років залучили значний обсяг ресурсів на внутрішньому ринку, що дозволило відновити фінансування економіки, зберігши прийнятні показники ліквідності і капіталізації. Грошово-кредитна політика в країні, а також ситуація на валютному ринку і в більшості галузей економіки залишалися стабільними і прогнозованими, що сприяло відновленню ресурсної бази банківської системи та корекції вартості фондування. Відбувалися суттєві зміни в банківському регулюванні, що, ймовірно, буде сприяти подальшому коригуванню стратегій розвитку окремих банків. Зміни фінансових показників банківського сектора були не істотними - у 2011 році банки намагалися відновити втрачені ринкові позиції і проводили роботу з поліпшення якості активів. Законодавчі зміни і вироблення спільних позицій з регулятором та іншими контролюючими органами спростили процес розчищення банківських балансів за рахунок списання проблемних боргів, що може розширити можливості банків з нарощування кредитно-інвестиційних операцій. При цьому якість ресурсної бази та активів банківської системи все ще залишається досить низькою, а операційне середовище - слабким, що підсилює чутливість банків до основних індивідуальних ризиків. Чутливість банків до системного ризику - помірна, що, перш за все, зумовлено високою ймовірністю підтримки з боку регулятора і високим рівнем регулювання в галузі.

У 2012 році макроекономічні умови реалізації грошово-кредитної політики були нестабільними, що було пов'язано з несприятливою ситуацією на зовнішніх товарних та фінансових ринках, яка відповідним чином позначалася на ринкових очікуваннях. Зазначене вимагало гнучкості та оперативності в проведенні грошово-кредитної політики.

В умовах порівняно прийнятної кон'юнктури ринків українського експорту покращувалися показники платіжного балансу, що певною мірою відображалось і на грошово-кредитному ринку України. Зокрема, домінування попиту на іноземну валюту над її пропозицією, яке спостерігалося на міжбанківському валютному ринку в січні, відчутно зменшилося в лютому та березні, змінившись у квітні-травні на чисту валютну пропозицію. Це надало можливість Національному банку України купувати валюту для поповнення міжнародних резервів.

Переважання позитивних ринкових очікувань мотивувало вкладників банків надавати перевагу депозитам у національній валюті. Так, у січні - травні 2012 року середньомісячний темп приросту депозитів населення в гривні (2,4 %) суттєво переважав відповідний показник в іноземній валюті (0,9 %).

Більша частина банківських установ має необхідний запас капіталу, що дозволяє абсорбувати збитки від погіршення якості активів. Разом з тим, враховуючи негативні тенденції у світовій економіці, зниження інвестиційної привабливості банківського сектора країни (в т.ч. через обмеження можливостей хеджування валютних ризиків) і ймовірність погіршення ситуації у низці галузей вітчизняної економіки, протягом 2013 року необхідною умовою успішного функціонування банківського сектора буде здатність банків підтримувати власну платоспроможність на прийнятному рівні, не покладаючись на фінансову підтримку з боку власників.

Враховуючи обмежений потенціал збільшення капіталу і клієнтських пасивів (що пов'язано з об'єктивними економічними факторами), конкуренція на банківському ринку (як на ресурсному, так і кредитному), ймовірно, буде посилюватися. При збереженні поточних тенденцій, банківський сектор може трохи збільшити обсяг кредитування реального сектора і вийти на позитивний фінансовий результат. Разом з тим, найістотніший вплив на розвиток банківської системи в 2013 році будуть мати події на світових фінансових ринках, а також грошово-кредитна і валютна політики.

Наш аналіз розпочнемо з аналізу статистичної інформації банківського ринку.

Темпи приросту загальних активів, зобов'язань, власного капіталу банківського сектору України, представлено у рис.2.14.

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Рис.2.14. Темпи приросту загальних активів, зобов'язань, власного капіталу банківського сектору України

З рис.2.1. видно що темпи 2007 р. та 2008 р. були вражаючими однак вже світова фінансова криза показала зовсім інші показники у 2009 та а 2010 роках, де темпи приросту навіть пішли у від’ємне значення, проте у 2011 році  незначний приріст відбувся.

Слід зазначити про банківський ринок, що на фоні прискореного зростання ВВП співвідношення загальних активів банків до ВВП у 2011 році зменшилося до 92.0% (на 01.01.2011р. - 100.7%), активів - до 80.1% (на 01.01.2011р. - 87.0%), зобов'язань - до 68.3% (на 01.01.2011р. - 74.3%), власного капіталу - до 11.8% (на 01.01.2011р. - 12.7%).У 2011 році тривав процес концентрації активів, капіталу та зобов'язань у банках І групи, де на 01.01.2012 р. було сконцентровано 67.5% активів банків України, 65.5% капіталу та 67.2% загального обсягу зобов'язань.

Динаміка доходів, витрат і результату діяльності банківського сектору України, представлено у рис. 2.15.

          Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Рис. 2.15. Динаміка доходів, витрат і результату діяльності банківського сектору України

Співвідношення витрат банків до їхніх доходів становило 105.4% (порівняно зі 109.5% у 2010 році).

Процентні витрати (найбільша стаття витрат) зменшилися порівняно з 2010 роком на 3.1% (на 1.9 млрд. грн.) - до 59.5 млрд. грн., а їхня частка скоротилася до 39.5%. Обсяги відрахувань в резерви зменшилися порівняно з 2010 роком на 20.9% - до 3 6.5 млрд. грн., а їх частка у витратах знизилася до 24.3% (порівняно з 3 0.8% на 01.01.2011 р.). Відповідно вплив відрахувань у резерви на фінансовий результат дещо послабився. Загальні адміністративні витрати порівняно з 2010 роком зросли на 18.1% (на 5.3 млрд. грн.) - до 34.3 млрд. грн., що становило 22.8% витрат.

Динаміка РЕОК гривні в 2002-2011 роках представлено на рис. 2.16.

Джерело: Сайт українських банків // aub.org.ua.

Рис. 2.16.Динаміка РЕОК гривні в 2002-2011 роках

У 2011 році приріст реального ефективного обмінного курсу (РЕОК) гривні відносно грудня 2010 року становив 3.7%. Номінальний ефективний обмінний курс гривні підвищився на 7.8% переважно у зв'язку зі зміцненням на міжнародних ринках долара США відносно євро у другій половині року.

Фінансовий результат діяльності банків поліпшився порівняно з 2010 роком, хоча й залишався від'ємним. Сума збитків банківського сектору за 2011 рік становила 7.7 млрд. грн., що майже удвічі менше порівняно з 2010 роком (13.0 млрд. грн.) та на 50.4% забезпечено збитками банків II групи.

Кількість збиткових банків за результатами 2011 року скоротилася. За станом на 01.01.2012 р. збитки отримав 31 банк на загальну суму 13.8 млрд. грн., тоді як на 01.01.2011 р. збитковими були 35 банків (їхня сума збитків становила 17.2 млрд. грн.).

Ресурси банківської системи досить диверсифіковані в розрізі джерел фондування. При цьому вагому їх частину досі складають кошти пов'язаних структур. Структуру пасивів банківського сектора України станом на початок 2013 року відображено на рис. 2.17.

Джерело: Офіційний сайт міністерства економіки // www.kmu.gov.ua.

Рис.2.17. Структура ресурсної бази банківської системи України станом на 01.01.2013 р.

Протягом 2012 року банківський сектор був сконцентрований на заміщення зовнішніх позик ресурсами з внутрішнього ринку, підтримці прийнятних показників капіталізації та ліквідності, а також на утримання доходної бази та роботі з проблемними активами.

Оскільки інфляція в Україні була нижчою, ніж її середньозважений рівень у країнах - основних торговельних партнерах України, і диференціал інфляції становив 4.1%, зміцнення РЕОК гривні за підсумками року було помірнішим.

Капіталізація банківського сектора залишається достатньою і в цілому відповідає поточній ситуації в економіці України. Збільшення капіталу (статутний капітал банківського сектора за рік збільшився на 26 млрд. грн. - до 171,9 млрд. грн.) дозволило поліпшити можливості банків з поглинання збитків від погіршення якості активів (Рис.2.18.).

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Рис.2.18. Основні індикативні показники достатності капіталу,%

Основні індикативні показники достатності капіталу, призвели до зміни клієнтської політики низки банків - до відновлення коротких депозитів та підвищення процентних ставок. Приплив клієнтських депозитів (+129,9 млрд. грн.) дозволив підтримати власну ліквідність банків і зменшити залежність від іноземних кредиторів та Національного банку України. На початок 2012 року кошти клієнтів (підприємств і населення) формували 53,6% зобов'язань банківської системи; кошти НБУ - 8,2% (обсяг за рік збільшився на 0,9 млрд. грн.), Коштів нерезидентів - 21,2%. Протягом 2011 року Держкомісією було зареєстровано первинних розміщень облігацій банків на загальну суму 13,9 млрд. грн. Використання інструментів фондового ринку може покращити диверсифікацію ресурсної бази банківського сектора, проте підвищить чутливість системи до ринкових ризиків. Загальний обсяг зобов'язань банківської системи за рік збільшився на 0,9 млрд. грн. - до 898,8 млрд. грн.

Національним банком України у 2011 році було надано комерційним банкам рефінансування в обсязі 28,8 млрд. грн., основна частина якого - у другому півріччі на умовах РЕПО. У разі подальшого зниження ліквідності системи регулятор, ймовірно, перегляне принципи кредитування банківського сектора. Останнє може збільшити перелік банків (в т.ч. за рахунок банків з іноземним капіталом), що звертаються по рефінансування до Національного банку.

Відновлення кредитування привело до зниження запасу ліквідності, що в разі затяжної рецесії на світових ринках та погіршенні економічної ситуації в промисловості України може негативно позначитися на платоспроможності окремих установ. Заборона валютного кредитування і зміни процентних ставок за новими договорами можуть мати істотний вплив на кредитно-інвестиційні відносини в Україні, і «охолодити» стратегії розвитку іноземних банків на вітчизняному фінансовому ринку.

Такі умови розвитку реального сектору економіки, а також стійка дезінфляційна тенденція дали змогу Національному банку України вживати заходів, спрямованих на підтримку процесів економічного розвитку.

Зокрема, з метою підтримки ринкових тенденцій щодо здешевлення вартості кредитів Національний банк України знизив облікову ставку та кілька разів знижував ставки за активними операціями.

Національний банк України також активно підтримував ліквідність банків через інструменти рефінансування та операції на відкритому ринку. Крім того, Національним банком України було вивільнено з окремого рахунку частину коштів обов'язкових резервів.

Як наслідок середньоденний рівень коррахунків банків у січні - травні 2012 року становив 20,0 млрд. грн. порівняно з 17,5 млрд. грн. у 2011 році. Динаміка депозитів резидентами представлено на рис. 2.19. З рисунка ми бачимо що позитивна динаміка депозитів є домашніх господарствах. Однак загалом депозити у корпоративному секторі мали позитивну тенденцію до 2011 року, а далі пішла тенденція до зменшення.

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Рис. 2.19. Динаміка депозитів резидентами у 2010-2012 роках

За зростання реального сектору економіки, домінування позитивних очікувань та відповідної підтримки з боку стимулюючих заходів Національного банку України на грошово-кредитному ринку спостерігалася тенденція до поступового зниження вартості кредитних ресурсів. Так, середньозважена відсоткова ставка за кредитами в національній валюті на міжбанківському кредитному ринку знизилась у травні до 5,8 % з 9,5 % у грудні 2011 року.

За таких умов спрямованість операцій Національного банку України з регулювання ліквідності була нейтральною: обсяг операцій з рефінансування (16,2 млрд. грн.) майже дорівнював обсягу мобілізаційних операцій (17,2 млрд. грн.).

Починаючи з червня 2012 року макроекономічні умови проведення грошово-кредитної політики стали складнішими. Так, у III та IV кварталах приріст реального ВВП набув від'ємного значення - "мінус" 1,3 % та "мінус" 2,7% відповідно, причиною чого в основному була несприятлива ситуація для українських експортерів на зовнішніх ринках.

Крім того, проведення грошово-кредитної політики в цей період ускладнювалося через посилення нестабільності у світовій фінансовій системі та погіршення ринкових очікувань (у тому числі через електоральні події).

Зазначене зумовило зростання попиту на іноземну валюту на внутрішньому ринку, що потребувало здійснення Національним банком України інтервенцій для його збалансування.

У результаті погіршення ринкових очікувань у червні - листопаді 2012 року депозити населення в іноземній валюті зростали (в середньому на 2,5 % за місяць), у той час як депозити в національній валюті - суттєво не змінювалися (середньомісячний темп приросту був близьким до нуля). Динаміка депозитів населення представлено на рис. 2.20.

Позитивна зміна ринкових очікувань відповідним чином позначилася і на структурі приросту банківських депозитів. Так, у грудні 2012 року тенденція щодо переважного збільшення депозитів в іноземній валюті перервалась - приріст депозитів населення в національній валюті за місяць (3,5 %) значно перевищував відповідний показник в іноземній валюті (0,7 %).

Водночас підвищувалася вартість позичкових ресурсів. Зокрема, середньозважена ставка за кредитами на міжбанківському ринку зросла з 5,8 % у травні до 15,8 % у червні 2012 року та до кінця року була на високому рівні.

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Рис. 2.20.  Динаміка депозитів населення (наростаючим підсумком до початку року)

Ураховуючи необхідність нівелювання ризиків розбалансування грошово-кредитного ринку, Національний банк України утримувався від змін основних параметрів монетарних інструментів і механізмів та активізував підтримку ліквідності банківської системи. Загальний обсяг операцій з рефінансування банків у червні - листопаді 2012 року становив 72,2 млрд. грн. у той час як обсяг мобілізаційних операцій - 0,2 млрд. грн.

Завдяки цьому зниження ліквідності банківської системи не набуло критичного характеру. Так, середньоденний обсяг коррахунків у червні - листопаді 2012 року становив 18,7 млрд. грн. порівняно з 20,0 млрд. грн. у січні - травні.

Річна зміна кредитів, наданих резидентам, у національній валюті становила 7.9%, в іноземній - «мінус» 8.8%. Динаміка кредитів, надані резидентам, за секторами економіки представлено на рис.2.21.

Джерело: Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

Рис. 2.21. Динаміка кредитів, надані резидентам, за секторами економіки

Згідно поданих даних ми бачимо що позитивна динаміка кредитування тривала до середини 2011 року, а далі розпочалася негативна тенденція. За суттєвого зменшення попиту на іноземну валюту уповільнився процес перетікання гривні на валютний ринок, що сприяло насиченню банківської системи ліквідністю та відповідно зниженню відсоткових ставок.

За таких умов середньоденний обсяг коррахунків банків у Національному банку України в грудні 2012 року збільшився до 23,2 млрд. грн. Середньозважена процентна ставка за міжбанківськими кредитами в національній валюті в грудні 2012 року порівняно з листопадом знизилася до 8,1% з 23,3%.

У грудні 2012 року умови проведення грошово-кредитної політики поліпшилися, що було пов'язано з покращенням ринкових очікувань через послаблення дії сезонних чинників та завершення електорального процесу.

Залишки за кредитами, наданими резидентам збільшилися і на 01.11.2012 становили 815.9 млрд. грн. Кредитна підтримка банками реального сектору економіки здійснювалася переважно в національній валюті. В іноземній валюті значною мірою зросли залишки на рахунках від 1 року до 5 років - на 1.7 млрд. грн., або на 1.7%. В цілому короткострокові кредити збільшилися на 4.8 млрд. грн., або на 1.5%, а довгострокові - на 0.6 млрд. грн.

З огляду на зазначене відповідно зменшилася потреба в підтримці ліквідності банківської системи з боку Національного банку України - обсяг операцій рефінансування в грудні становив 8,2 млрд. грн. порівняно з 19,8 млрд. грн. у жовтні та 14,8 млрд. грн. у листопаді 2012 року.

Збільшення грошової маси відбулося як за рахунок готівкової, так і депозитної складових. Зокрема, обсяг готівки поза банками за 2012 рік збільшився на 5,5 % - до 203,2 млрд. грн. Загальний обсяг депозитів за 2012 рік підвищився на 16,1 % - до 567,9 млрд. грн. Таке зростання відбулося завдяки збільшенню депозитів як у національній (13,8 %), так і в іноземній валютах (19,2 %).

У цілому динаміка депозитів у 2012 році характеризувалася стабільним зростанням, яке відбувалося як за рахунок приросту депозитів суб'єктів господарювання, так і населення.

Так, депозити фізичних осіб у 2012 році збільшилися на 19,0% - до 365,9 млрд. грн. Такий приріст досягнуто за рахунок зростання вкладень у національній та в іноземній валютах, яке становило 16,3 % та 21,8 % відповідно.

Депозити юридичних осіб за 2012 рік збільшилися на 11,2% - до 202,0 млрд. грн. Приріст депозитів у національній валюті становив 10,5 %, в іноземній - 12,7 %. Питома вага довгострокових депозитів у їх загальному обсязі за станом на 01.01.2013 збільшилася до 34,7 % з 33,1 % за станом на 01.01.2012.

Незважаючи на збільшення депозитної бази банків і вжиття Національним банком України комплексу заходів, спрямованих на підтримку процесів економічного розвитку, кредитна активність банків відновлювалася недостатньо високими темпами. Загальний обсяг залишків кредитів за 2012 рік збільшився на 2,0% - до 809,3 млрд. грн., зокрема в національній валюті - на 8,4 %, тоді як в іноземній - зменшився на 7,3 %.

Зростання загального обсягу кредитування відбулося виключно завдяки залученню кредитів суб'єктами реального сектору економіки. Загальний обсяг залишків кредитів, наданих суб'єктам господарювання, за 2012 рік збільшився на 4,9 % - до 626,2 млрд. грн., у тому числі в національній валюті на 6,1 %, в іноземній валюті - на 2,6 %.

Водночас середньозважена процентна ставка за угодами на міжбанківському кредитному ринку зменшилася до 8,1 % порівняно з 9,5 % відповідно. Динаміка середньозважених процентних ставок за кредитами та депозитами у 2011-2012 роках, представлено на рис. 2.22.

Середньозважена процентна ставка в іноземній валюті за депозитами в грудні 2012 року зменшилися до 4,8% з 5,7% у грудні 2011 року, тоді як цей показник за кредитами збільшився до 9,3 % з 8,4 % відповідно. Помірні темпи приросту кредитування корпоративного сектору в 2012 році насамперед пояснюються наявністю значних зовнішніх ризиків та невизначеністю щодо подальшого розвитку ситуації на ринках.

Зменшення обсягів кредитування населення в іноземній валюті в 2011, 2010 та 2009 роках становило 20,7 %, 17,2 % та 13,5 % відповідно. Обсяг кредитів, наданих населенню в іноземній валюті, за підсумками 2012 року вперше з 2003 року став меншим порівняно з відповідним показником у національній валюті. Отже, динаміка банківського кредитування в 2012 році супроводжувалася нівелюванням валютних диспропорцій, накопичених напередодні кризи 2008 року.

Джерело: Сайт українських банків // aub.org.ua.

Рис. 2.22. Динаміка середньозважених процентних ставок за кредитами та депозитами у 2011-2012 роках.

Зазначене вище відповідним чином відобразилося на валютній структурі кредитного портфеля банків. Так, за станом на 01.01.2013 частка кредитів в іноземній валюті в загальному їх обсязі знизилася з 40,7 % до 37,0 %. Зменшення доларизації кредитного портфеля банків сприяло підвищенню потенціалу банківської системи в протидії зовнішнім потрясінням.

За станом на початок 2009 року показник доларизації кредитів становив майже 60 %. Загальний обсяг кредитів, наданих фізичним особам, у 2012 році зменшився на 6,7 % - до 183,1 млрд. грн. Утім зберігалася стійка тенденція щомісячного приросту кредитів, наданих населенню в національній валюті який за підсумками 2012 року становив 19,2 %. Такій динаміці зокрема сприяло пожвавлення споживчих настроїв та покращення кредитоспроможності фізичних осіб з огляду на збільшення їх доходів.

Залишки за кредитами, наданими населенню в іноземній валюті у 2012 році зменшилися на 25,8 %, що є найбільшим зменшенням з часу запровадження заборони споживчого кредитування в іноземній валюті.

Оптимізація Національним банком України вимог з формування обов'язкових резервів у напрямі стимулювання банків до залучення довгострокових коштів відповідним чином відобразилася на строковій структурі їх депозитів.

Проведений аналіз свідчить, що в умовах зростаючого впливу глобалізаційних процесів усе більш важливу роль відіграє фінансовий ринок, який є перерозподільним механізмом фінансових потоків. Масштабність переливу капіталу відображається на подальшому відокремленні сфери обігу від сфери виробництва. Обґрунтовано, що відбуваються помітні структурні зміни складових фінансового ринку, все більш глибоке взаємопроникнення та взаємодоповнення їх. Дослідження виявило вплив нових ринків капіталу, що сформувались у країнах, які розвиваються, серед яких і Україна, на зміни світового фінансового ринку.

На основі проведеного теоретичного та статистичного аналізу обґрунтовано, що для фінансового ринку, який характеризується інтенсивними процесами глобалізації, характерними є:

1) тенденція до необмеженого зростання його розмірів;

2) системний характер фінансових криз;

3) заміна матеріального багатства багатством у формі цінних паперів;

4) концентрація багатства в формі цінних паперів у власності юридичних, а не фізичних осіб. Виявлено, що прискорення процесу фінансової глобалізації проявилось у високій динаміці й зростанні обсягів валютних та євровалютних ринків, банківських депозитів у іноземній валюті, коштів, залучених з міжнародного фінансового ринку, вагомої частки іноземних фінансових ресурсів у соціально-економічному розвитку окремих країн.

Розділ 3 Перспективи підвищення ефективності функціонування та ролі фінансового ринку в Україні

3.1. Проблеми та перспективи фондового ринку України в сучасних умовах

Сьогодні кількісні та якісні параметри для української економіки диктує глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності. Реформування економіки з метою подолання наслідків економічної кризи та відповідність її світовим стандартам потребує створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних і закордонних інвесторів, становлення та ефективного розвитку національного фондового ринку.

Незважаючи на деякі позитивні тенденції на ринку цінних паперів (обсяги реєстрації випусків акцій корпоративних інвестиційних фондів порівняно з попереднім роком збільшився на 5,35 млрд. грн. і становив 9,18 млрд. грн..), фондовий ринок України залишається одним з найслабших елементів фінансової системи України (об'єм біржових контрaктів з цiнними пaперами на оргaнізаторах тoргівлі протягом 7 місяців 2012 р. зменшився на 11,92% - і становить 120 млрд. грн.)33

Складність ситуації полягає у тому, що фондовий ринок ще перебуває на етапі станoвлення та рoзвитку. Тому перед державою, а саме перед особами які розробляють економічну політику держави виникають дві проблеми: пo-перше, зaбезпечити фoрмування фондового ринку і пo-друге, здiйснення вирiшення зaвдань, які виконує фондовий ринок у державі.

Oскільки фондовий ринок України перебуває у стані стaновлення, то вирішення прoблем другогo блоку суттєвo усклaднюються. До таких прoблем, швидке й ефективне рішення яких послужить поштовхом до його подальшогo розвитку, належать:

- низький рівень капіталізації фондового ринку;

- недостатня наявність інструментів ринку цінних паперів з прийнятними для інвесторів характеристиками щодо дохідності, ліквідності та захищеності;

- низький рівень розкриття інформації про діяльність таких підприємств;

- відсутність ефективного механізму, який захищав б права інвесторів, наявність складного процесу проведення первинних публічних рoзміщень фінансових інструментів на українському фондовому ринку, що дуже зменшує можливості доступу інвесторів до oб’єктів інвестиційної діяльності;

- низька розвиненість ринків базових інструментів і недосконале законодавче регулювання в цій сфері, що зумовили фактичну відсутність ринку похідних цінних паперів;

- дуже низький рівень прозoрості фондового ринку: інформація учасників ринку не завжди є доступною, дoстатньою та oб’єктивною;

- невелика наявність інвестиційного кaпіталу на фoндовому ринкy.

Не покращуючи систему валютнoго рeгулювання, немoжливо здiйснити інтеграцію українського ринку капіталу у світoвий ринок. Без цього національні eмітенти не зможуть ефективнo здійснювати реалізацію цінних паперів іноземним інвесторам, а інвестори нашої країни - купувати іноземні цінні папери34

Для пoкращення стану фондового ринку України та пiдтримання його фiнансової бeзпeки потрібнo пiдвищити роль дeржави на фондовому ринку. Одним з основних елементів державного регулювання ринку цінних паперів є контрoль за діяльнiстю емiтентів, профeсійних учасникiв ринкy, фoндових бірж та самоврядних організацій, спрямованих на виявлeння і своєчaсне запобігання порушенню законодавства на ринку цінних паперів.

Для вирішення існуючих проблем необхідно здійснити низку заходів і визначити механізм їх виконання:

1. Збільшення ліквідності, прозорості та капіталізації фондового ринку шляхом:

– розширення пропозиції цінних паперів з прийнятними інвестиційними характеристиками;

– покращення інформаційної прозорості фондового ринку України.

2. Удосконалення ринкoвої інфраструктyри та зaбезпечення її нaдійного й eфективного фyнкціонування шляхoм:

– консолідації інформаційної та технологічної бiржової системи фондового ринку;

– удосконалення депозитарної системи України;

– підвищення вимог до учасників фондового ринку.

3. Пoкращення механізмів державного регулювання, нагляду на ринку цінних паперів та захисту прaв iнвесторів шляхом:

– збiльшення ефективності державного регулювання фондового ринку;

– удoсконалення саморегулювання на ринку цінних паперів;

4. Податкове та валютне стимулювання розвитку фондового ринку України в майбутньому шляхом:

– зaбезпечення сприятливого податкового клімату для учасників фондового ринку;

– удoсконалення та оптимізація механізму валютного регулювання операцій на фондовому ринку в Україні.

Зa умoви виконання всіх постaвлених заходів крaїна мaє забезпечити:

1. Створення законодавчої бази для впровадження нoвих фiнансових iнструментів та механізмів перерозподілу коштів;

2. Посилення інституціональної спроможності й операційної незалежності регулятора фoндового ринкy;

3. Пoсилення вимoг до упрaвління ризикaми, прозорості діяльності та розкриття інформації учасниками фондового ринку;

4. Створення єдиної систeми дeпозитарного облiку цiнних пaперів35

Тaким чинoм, фoрмувaння пoвноцінного фoндового ринкy в Укрaїні є вaжливою склaдовою ринкoвих перетвoрень, щo сприятимe oздoровленню еконoміки, зaлученню iнвестицiй у перспективнi галузi та oб'єкти, прискoренню прoцесу приватизації державногo мaйна. Пoдальші дoслідження пoвинні прoводитися у сфері закoнoдавства, щo рeгулює фондoвий ринoк і систeму зaхисту прaв інвесторa, а тaкож пoлітики дeржави нa фондовoму ринкy, якa мaє бyти yзгоджена з yсіма yчасниками, безпoсередньo зaдіяними y цьoму прoцесі.

Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України, визначає, що метою функціонування даного ринку є сприяння обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, що дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством; створення умови для добросовісної конкуренції та обмеження монополізму.

Сьогодні дедалі більше інвесторів віддають перевагу розміщенню своїх коштів на фондовому ринку, який, незважаючи на періодичні коливання, в останні роки впевнено зростає. Але далеко не кожен потенційний суб’єкт ринку має можливість здійснювати інвестування у цінні папери. Причиною цього є ряд явищ: від непоінформованості та браку знань потенційного споживача послуг фондового ринку, до негативних явищ як на самому ринку, так і в економіці країни загалом.

Вітчизняні підприємці недостатньо ознайомлені з основними засадами ведення успішної діяльності на фондовому ринку та шляхами уникнення негативних наслідків на ньому. Необхідно постійно проводити PR-акцій за участю провідних управляючих компаній. Це, без сумніву, дозволить значно ширшому колу потенційних споживачів долучитися до можливості інвестування у фондовий ринок.

Внутрішня підтримка українського фондового ринку знаходиться не на найвищому рівні — українські інституціональні інвестори (пенсійні фонди, страхові компанії, які розміщують свої резерви в ліквідних акціях, інститути спільного інвестування) істотно програють західним інвесторам за обсягом коштів, що інвестуються в український фондовий ринок. Західні ж інвестори дуже швидко реагують на будь-які новини на відміну від вітчизняних36

Крім низької ліквідності та слабкої внутрішньої підтримки на фондовому ринку України існує ще одна фундаментальна проблема: вкрай низький відсоток акцій, які обертаються на біржі. А це означає, що фондовий ринок України є вкрай недорозвиненим і на ньому неможливо реалізовувати довготривалі інвестиційні стратегії і ринок. А це в свою чергу уповільнює як самий розвиток ринку, так і розвиток національної економіки.

Для покращення ситуації на фондовому ринку України потрібні координовані дії Парламенту, Уряду та Фонду державного майна України. Терміново необхідно створити систему інформування і консультування населення щодо ситуації на фондовому ринку, більш активно розвивати накопичувальну пенсійну систему, проводити приватизацію державних підприємств переважно через фондову біржу. Все це дозволить достатньо швидко зробити український фондовий ринок прозорим, ліквідним та ефективним.

Необхідно звернути увагу також на покращення діяльності фондового ринку за рахунок виконання власних обов’язків дипозитарієм, який згідно нинішньому законодавству повинен брати на себе функції клірингової організації.

Повинен існувати чіткий технологічний зв’язок між біржею і клірингової організацією. Тільки такий зв’язок дозволить створювати нові інструменти і, найголовніше, нові розрахункові механізми, які, в свою чергу, дозволять повністю гарантувати виконання всіх операцій на фондовій біржі.

У 2011 році крім нестабільності глобального фондового ринку, український ринок цінних паперів «розгойдували» ще і внутрішні чинники. Втім, у таких умовах українські інвестори продовжували заробляти, віддаючи перевагу строковим інструментам, чого не скажеш про інвестиційні фонди, тільки п’ять з яких змогли отримати прибуток за підсумками 2011 року.

Згідно даних НКЦПФР протягом січня — листопада 2011 року порівняно з даними аналогічного періоду 2010 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився більше ніж у 2 рази (або на 113,11 млрд. грн.) (січень — листопад 2010 року — 104,35 млрд. грн.). Також в 2011 році обсяги торгів на терміновому ринку порівняно з 2010 роком зросли в 6,5 разів, кількість угод — в 7,5 разів.

Але у підсумку, на початок 2011 року індекс ПФТС (український фондовий індекс, який розраховується щодня за результатами торгів на фондовій біржі ПФТС) знизився на 45,9% , або на 453 пункти, а індекс Української Біржі — на 1034 пункти або на 41,5% в порівнянні з початком 2010 року. Таким чином, в 2011 році обидва індекси втратили всі набрані за 2010 рік пункти і навіть трохи опустилися нижче своїх значень початку 2010 року37

Однак інвестиційні менеджери прогнозують, що 2013 рік забезпечить ринкам акцій можливості зростання, а інвесторам — підвищення доходів. Необхідною умовою реалізації цього позитивного прогнозу є активні дії політичної влади і центробанків, і поки ці дії будуть здійснюватися, інвесторам доведеться пережити ще один період підвищеної волатильності.

Таким чином, хоча останнім часом ми маємо можливість спостерігати позитивні тенденції в розвитку фондового ринку України, все ж рівень його розвитку змушує бажати кращого. В порівнянні із фондовими ринками розвинутих держав вітчизняний фондовий ринок перебуває на початкових етапах розвитку, в стані низької ліквідності і не достатньої привабливості для залучення інвесторів — потенційних користувачів його послуг.

Отже, для усунення існуючих недоліків на фондовому ринку починати необхідно з системного аналізу законодавчої та нормативної бази, що регулює діяльність фондового ринку, уточнення всіх причинно-наслідкових зв’язків на ньому, усунення негативних явищ в процесії його діяльності.

Покращення функціонування та збільшення популярності фондової біржі України, насамперед її успішний розвиток, сприятиме залученню інвестицій в національну економіку, зближення її зі світовим господарством та слідування світовим тенденціям розвитку, а звідси і позитивним зрушенням в національній економіці країни загалом.

  Майбутній розвиток фондового ринку неможливий без реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають цьому розвитку. Має бути переосмислена та суттєво підвищена роль фондового ринку у залученні інвестиційних ресурсів та спрямуванні їх на оновлення виробничого потенціалу, створення умов для становлення потужних інституційних інвесторів.

3.2.Особливості удосконалення функціонування фінансового ринку України  

В умовах поглиблення економічної трансформації і фінансової реструктуризації в Україні кардинально змінюються місце і роль головних фінансових інститутів, новим змістом наповнюється їх сутність. Інтернаціоналізація і глобалізація ринкових відносин, вихід України у глобальне економічне і фінансове середовище, курс на інтеграцію до Європи поглиблюють і розширюють спектр цієї складної проблематики. З усією гостротою постає першочергове питання необхідності вдосконалення і підвищення форм, методів розподілу і перерозподілу національного продукту та фінансових ресурсів. І в цьому контексті необхідність підвищення ролі держави в розвитку найслабшої ланки фінансової інфраструктури України – фінансового ринку – набуває архіважливого значення. Це об’єктивно ставить перед українською державою ряд принципово нових і дуже складних для свого розв’язку  завдань. Звідси посилена увага до питань функціонування фінансового ринку, якому сьогодні надається вагоме місце у фінансовій теорії і практиці Заходу.

Кожна країна має свою унікальну модель фінансової системи. Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи, пішла шляхом створення банківсько-орієнтованої моделі структурної організації фінансової системи, за основу якої взято німецьку модель універсального фінансування комерційними банками. Проте деякі елементи формувалися на основі ринково орієнтованої (англосаксонської) моделі, наприклад, система державного моніторингу учасників ринку цінних паперів створювалася за американським типом, а інфраструктурні інститути - за принципами, які близькі до директив Європейського співтовариства.. Але недосконалість інфраструктури ринку цінних паперів і нестабільна макроекономічна ситуація призводять до певного відриву фондових процесів від реалій економіки. За цих обставин ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси, необхідні для довгострокового інвестування і економічного зростання.

Як наголошують38 в цілому, комплексна модернізація фінансових ринків повинна ґрунтуватися на вирішенні наступних завдань:

– забезпечення консолідованого догляду за фінансовими ринками та ринком капіталу шляхом об’єднання державних органів в єдиний мега регулятор з метою уникнення дублювання функцій різних регуляторів, повноважень при прийнятті рішень, зменшення ризику втрати ефективності нагляду за фінансовою стабільністю;

– проведення інституційної реформи ринків капіталу, що передбачає утворення нових потужних спеціалізованих фінансових інституцій (інвестиційних банків; інституцій для фінансування інноваційного розвитку), підвищення ролі інститутів спільного інвестування, пенсійних фондів та страхових компаній для акумуляції інвестиційних ресурсів та їх спрямування в реальний сектор економіки;

– консолідація біржової системи України та створення високотехнологічної єдиної платформи для торгівлі цінними паперами, яка відповідає міжнародним вимогам, забезпечує тісний зв’язок між організаторами торгівлі депозитарно-кліринговою системою з метою мінімізації ризиків;

– завершення розбудови Національної депозитарної системи: впровадження дворівневої системи з центральним депозитарієм, вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери, впровадження центральної розрахунково-клірингової палати, яка підвищить ліквідність ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів, спростять розрахунки за договорами щодо цінних паперів, сприятиме ефективному виконанню договорів та прискорить процес інтеграції національного ринку до європейського та світового ринку, а також проведення дематеріалізації обігу цінних паперів і переведення усіх попередніх випусків цінних паперів з документарної форми у без документарну;

– удосконалення системи захисту прав інвесторів, корпоративного законодавства, зокрема:

– запровадження в акціонерних товариствах, що знаходяться під контролем держави, загальновизнаних принципів корпоративного управління,

– розширення можливості участі представників інституційних інвесторів в органах управління товариств (наглядовій раді та ревізійній комісії), які знаходяться під контролем держави, як важливої умови підвищення рівня якості управління та посилення корпоративного контролю за діяльністю таких товариств.

– розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів; зокрема – випуск спеціальних довгострокових державних облігацій зі строками погашення 10 і більше років та плаваючою купонною ставкою для розміщення в них коштів з накопичувальної пенсійної системи, а також сприяння виходу на фондовий ринок боргових цінних паперів широкого кола емітентів, які мають рейтинги незалежних рейтингових агентств не нижче інвестиційного рівня;

– лібералізація валютного регулювання з метою спрощення процедури входження в Україну та виходу з неї іноземних портфельних інвестицій, створення ефективної системи розкриття інформації вітчизняними підприємствами, яке повинне реалізовуватись за трьома напрямками: поліпшення правового середовища для системи розкриття інформації, забезпечення прозорості українських емітентів, цінні папери яких перебувають у публічному обігу, та доступності інформації, що розкривається ними, для широкого кола інвесторів; удосконалення механізму контролю і нагляду за виконанням вимог щодо розкриття інформації, притягнення до відповідальності за порушення таких вимог; використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу та публічного розкриття інформації;

– запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою забезпечення прозорості фондового ринку та підвищення привабливості вітчизняних емітентів серед іноземних інвесторів.

В результаті дослідження ринку капіталу було встановлено наявність досить серйозних темпів його зростання з характерним домінуванням ринку пайових цінних паперів, що надають право власності. При цьому структура емітованих цінних паперів поступово ускладнюється, а отже, створюються певні умови диверсифікації розміщення тимчасово вільних фінансових ресурсів. Водночас домінуючим залишається неорганізований ринок, що не сприяє формуванню високоліквідного та прозорого фінансового ринку.

Стратегія розвитку фінансового ринку повинна містити комплексну систему ключових параметрів, а саме: мету, яка з огляду на особливості розвитку фінансового ринку полягає у його перетворенні в головний ефективний механізм реалізації інвестиційних програм; основні завдання, що мають інституційний та економічний характер; адміністративні та економічні важелі впливу на фінансовий ринок; базову архітектуру конвергентного типу, механізм функціонування ринкової інфраструктури, заснований на вертикальному принципі консолідації, критерії розвитку та оцінок ефективності фінансового ринку за показниками розвитку реального сектора економіки та економічного зростання39

Подальший розвиток вітчизняної фінансової системи пов'язується з лібералізацією внутрішнього ринку фінансових послуг. Проте дилема щодо перспектив лібералізації українського фінансового ринку є багатогранною і полягає у таких запитаннях: а) яким має бути, з точки зору сталого економічного розвитку, співвідношення між вітчизняними та іноземними фінансовими інститутами? б) наскільки виправданими є пільги та преференції іноземним структурам порівняно з вітчизняними? в) який позитивний та негативний вплив може мати і має експансія іноземного капіталу в найближчій перспективі, і якими очікуються довгострокові тенденції щодо цього? г) чи можливе зближення стратегічних економічних інтересів вітчизняних та іноземних фінансових установ на ринку фінансових послуг?40

Співвідношення вітчизняних та іноземних учасників фінансового ринку України залишається предметом гострих дискусій. Узгоджені позиції щодо визнання доцільності залучення іноземного капіталу стають суперечливими, коли мова заходить про зустрічні умови його надходження та використання. Суперечності між економічними інтересами резидентів і нерезидентів можуть трансформуватись, як уже зазначалось, у проблему економічної (і в тому числі - фінансової) безпеки.

В Україні ключовими передумовами і разом з тим результатами розвитку національного фінансового ринку можна вважати: а) на макрорівні - формування відповідної законодавчо-нормативної бази; б) в організаційному аспекті - створення та діяльність державних регуляторів одночасно із саморегульованими організаціями і професійними об'єднаннями; в) на мікрорівні - становлення конкурентоспроможних фінансових посередницьких структур (банків і небанківських установ); г) в екстериторіальній площині - поступову інтеграцію у міжнародний кругообігуу капіталу41

Проте фінансовий ринок України вкрай нерівномірно розвивається за окремими своїми сегментами. Низький рівень довіри між ринковими контрагентами, а також недостатній захист прав власності та контрактних прав виступають чи не найбільшими перешкодами для формування дійсних, а не декларативних ринкових відносин. З інституційної точки зору, економіка стає ринковою не тоді, коли визнається такою міжнародними інститутами, - адже зовнішні атрибути не завжди пов'язані з внутрішніми змінами. Очевидно, говорити про "ринковість" варто тільки після того, як неформальні (довільні, хаотичні) норми економічної поведінки стануть формальними, тобто юридично стандартизованими в інтересах широкого, а не вузького кола осіб.

При усталених інституційних нормах є об'єктивним, що фінансова структура економіки має бути орієнтована на масове фінансування, а не на фінансування унікальних компаній. При цьому обов'язковими є забезпечення максимальної у конкретних умовах ліквідності фінансових активів, розподіл відповідальності та ефективна система управління фінансовими ризиками, прозорість ринку, можливість збільшення його місткості та капіталізації, а також можливість інтегрування із зарубіжними ринками42

Фінансовий ринок України еволюціонує шляхом модифікації кількісних і якісних характеристик свого поступального розвитку. Подальші перспективи його функціонування вимагають вирішення ряду вже перелічених і пов'язаних з ними проблем. Розширення спектра фінансових послуг (але тільки легітимних і якісних), які надаються фінансовими установами України, одночасно є забезпеченням належного рівня їх конкурентоспроможності.

Опора на розвиток реального сектора економіки і на забезпечення його необхідними інвестиційними ресурсами залишається визначальною платформою для функціонування вітчизняних фінансових установ. Тому першочерговим завданням є підвищення ліквідності та прозорості фінансового ринку України, а ознаками його сталого розвитку мають бути:

- концентрація фінансових інститутів і диверсифікація фінансових інструментів, з одночасними рестрикціями щодо переміщення спекулятивного капіталу;

- підвищення рівня внутрішньої конкуренції між фінансовими інститутами та їх конкурентоспроможності у міжнародному порівнянні;

- легітимізація угод, розширення місткості організованого ринку та зростання його капіталізації;

- поширення традиційних (масових) фінансових послуг і продуктів, з одночасним впровадженням новацій у сфері фінансового сервісу;

- збалансування чинних і розробка необхідних нових законодавчих і підзаконних актів фінансового права, і в першу чергу - тих, які стосуються захисту законних прав власності як великих, так і міноритарних інвесторів;

- модифікація засобів державного регулювання з активнішим використанням можливостей учасників ринку; для згладжування ринкової циклічності доцільно переорієнтовуватися з моніторингу за дотриманням нормативів на моніторинг оцінки і на попередження ризиків у діяльності фінансових установ;

- розгалуження мережі взаємовигідних зв'язків і паритетних відносин з міжнародними фінансовими організаціями43

В ході аналізу виявлено, що суттєвим напрямком розвитку фінансового ринку України як стабілізуючого макроекономічного фактору є його залучення до світової фінансової системи. Запропоновано використання фінансового інструменту первинних публічних розміщень IPO (Initial Public Offering) з метою реалізації стратегії інтеграції промислового і фінансового секторів економіки України в світовий ринок капіталів. Проведений аналіз показав, що найближчими роками з великою вірогідністю слід чекати підвищення привабливості інструментів фондового ринку в структурі фінансування реального сектору національної економіки в Україні.

Метою реформування ринків капіталу має бути створення ліквідного та конкурентоздатного ринку, що виконуватиме економічні функції, притаманні фінансовим посередникам країн з розвиненою економікою, а саме

1. Мобілізація капіталу інвесторів

2. Диверсифікація капіталу та забезпечення інструментів для ефективного управління ризиками

3. Надання учасникам ринку інформації про ціни фінансових інструментів, що сприятиме більш ефективному розподілу ресурсів

4. Сприяння кращому корпоративному управлінню

5. Забезпечення ефективної системи розрахунків та клірингу

6. Зменшення проблеми несиметричності інформації між учасниками ринку44

Так, через слабкий рівень корпоративного управління українські компанії недооцінені на 38%, що є найвищим показником для найбільших одержувачів іноземних інвестицій серед країн, що розвиваються. Ринкова вартість 200 найбільш капіталізованих українських компаній тільки за рахунок підвищення якості корпоративного управління може зрости на 78 млрд. дол. США (з 207 до 285 млрд. дол. США).

IРО є джерелом залучення грошових коштів не тільки в окремі підприємства, але й в економіку держави в цілому. Таким чином, це засіб поліпшення інвестиційного клімату країни та зміцнення економіки держави. Доведено, що розвиток інституту первинних публічних розміщень - один з найпривабливіших для українських підприємств засобів залучення додаткових ресурсів, що дозволяє побудувати ефективну корпоративну структуру управління, диверсифікувати галузеві ризики, підвищити вартість бізнесу (Додаток А.3.2.).

Для оцінки рівня інвестиційної привабливості компанії розроблена рейтингова система оцінки рівня корпоративного управління і ступеня інформаційної відкритості емітентів. Система оцінки складається з чотирьох основних блоків, кожен з яких включає декілька критеріїв. По кожному критерію нараховуються бали залежно від ступеня відповідності даного критерію поширеним вимогам. Чим вище кількість набраних балів, тим вище якість управління і прозорість компанії.

Розповсюдження розробленої системи оцінки допоможе оцінити загальний рівень корпоративного управління компанії та виявити вузькі місця в системі управління, що негативно впливають на інвестиційну привабливість емітента45

Як вже зазначалося вище, зараз фінансовий ринок України (включаючи фондовий ринок) не виконує більшість із цих функцій. Окрім цього нерозвиненість українського фондового ринку створює ряд перешкод для проведення економічної політики і є фактором стримування подальшого економічного розвитку. Через практичну відсутність високоліквідних інструментів з низькими ризиками, суттєво обмежені наявні інструменти монетарної політики. Центральний банк здебільшого покладається на використання резервних вимог, що не є гнучким і ефективним інструментом.

Середньо- і довгострокова бюджетна політика також сильно залежить від розвитку фондового ринку. Уже зараз нестача надійних інструментів на внутрішньому фондовому ринку є серйозним стримуючим фактором для розвитку пенсійних фондів (а недорозвиненість пенсійних фондів і інших інституційних учасників гальмує розвиток фондового ринку через недостатність попиту). Рудиментарність фондового ринку стримує можливості інвестиційної і інноваційної діяльності в Україні – при тому, що спостерігається ріст у промисловості, виникає попит на фінансування інвестицій та інновацій. Банківський сектор, навіть у високорозвинених фінансових системах має обмежені можливості кредитувати великі та/ або довготермінові капіталовкладення. Тому, попри успішну динаміку у банківському секторі, значна потреба у довготермінових інвестиціях залишатиметься нереалізованою, якщо інституційні вади і перешкоди для розвитку фондового ринку триватимуть. Наведені вище системні наслідки нерозвиненого фондового ринку є серйозними аргументами на користь того, що активна політика розвитку ринків капіталу має бути пріоритетом на найближчі кілька років і на середньострокову перспективу46

Як свідчать результати аналізу, основними проблемами на шляху залучення українських підприємств до світового фінансового ринку є адміністративні перешкоди, невизначеність нормативної бази, нерозвиненість ринкової інфраструктури, низька інформаційна прозорість економіки та незадовільна якість корпоративного управління.

Низька якість корпоративного управління та інформаційна закритість компаній негативно позначаються на їхній ринковій капіталізації. Це також обмежує можливості щодо виходу на фондовий ринок, оскільки цінні папери компанії не можуть отримати справедливої ринкової оцінки. Згідно з дослідженням міжнародної консалтингової компанії McKinsey, інвестори готові платити значну націнку за акції компаній з високим рівнем корпоративного управління.

3.3. Зарубіжний досвід розвитку фінансових ринків та застосування його та практиці  в Україні

Сучасні фінансові ринки - це механізм для торгівлі фінансовими активами, обов'язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку і розвиненої ринкової інфраструктури, що забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність угод (операцій).

Торгівля фінансовими активами в тій чи інший формі була відома ще в античний період. Фінансові зобов'язання, зокрема італійських міст-держав, які можна вважати прообразом сучасних цінних паперів, існували ще у середні віки. Однак до XVII ст. об'єктивної необхідності в ринку для торгівлі цінними паперами, по суті, не було - цінних паперів випускали дуже мало, а тому і їхніми власниками була вкрай обмежена кількість.

Перший в історії значний за обсягом ринок цінних паперів виник у XVII ст. в Амстердамі. Цьому сприяли випуск державних цінних паперів з метою запозичення коштів державами, а також створення перших великих акціонерних компаній. Потреба власників цінних паперів у забезпеченні їх ліквідності сприяла появі у середина XVII ст. першого в історії світового центру торгівлі цінними паперами в Амстердамі - Амстердамської фондової біржі, а з нею - професійних посередників на ринку цінних паперів і багатьох технологій торгівлі цінними паперами, які використовують дотепер.

На противагу Амстердамській фондовій біржі, де торгівля цінними паперами не регламентувалась жодними загальноприйнятими правилами, Паризька біржа, створена в XVII ст., діяла на підставі чітких правил і стандартів. Через революцію у Франції і наполеонівські війни (кінець XVIII - початок XIX ст.) світовий центр торгівлі цінними паперами перемістився до Лондона. Лондонська біржа, увібравши досвід Амстердамської і Паризької бірж, залишалась найбільшою біржею світу аж до початку XX ст.

У XIX ст. ринок цінних паперів бурхливо розвивався у багатьох країнах. Саме на цей період припадає становлення американського ринку цінних паперів, основним центром якого протягом довгих років була і є створена у 1792 році Нью-Йоркська фондова біржа. Особливе пожвавлення фондової торгівлі у світі спостерігалося наприкінці XIX - на початку XX ст.47

У Російській імперії торгівля цінними паперами і фінансовий ринок зародилися в часи петровських реформ, а широкий розвиток фондового ринку почався у 60-70-х рр. XIX ст., з розвитком промисловості і реформами Олександра II. Центром торгівлі цінними паперами в Росії стала Санкт-Петербурзька біржа. У 1873 р. виникла Київська біржа, яка тривалий час (до 1917 р.) була великим центром торгівлі державними зобов'язаннями та акціями цукрових заводів.

Перша світова війна призвела до переміщення центру торгівлі цінними паперами у Нью-Йорк. Тільки за одне десятиліття (з моменту закінчення війни до біржового краху 1929 р.) річний обсяг угод на Нью-Йоркській фондовій біржі значно виріс і перевищив 1 млрд. доларів. Однак біржовий крах у жовтні 1929 р. і економічна депресія, яка охопила США та інші країни Заходу, послужили основною причиною стагнації організованих фінансових ринків 30-х років і яка ще більше посилилась у роки Другої світової війни.

У 50-х рр. розпочався новий етап у розвитку світових фінансових ринків. До середини 50-х рр. обіг на великих світових біржах досяг передвоєнного рівня і продовжував швидко зростати. До початку 90-х рр. річний обсяг торгівлі на фондових біржах усього світу оцінювали приблизно у 7,5 трлн. доларів, обсяг ринкової капіталізації корпорацій, акції яких котирувались на організованих ринках, становив приблизно 12 трлн. доларів.

Починаючи з 80-х рр. у теорії і практиці фінансових ринків широко обговорювалась доцільність створення нових ринків. У 1986 р. Велика Британія почала програму відкриття вітчизняних фондових ринків для іноземних компаній і банків, яка отримала назву "Біг Бен". Була запроваджена комп'ютерна торговельна система, відмінено фіксовані брокерські комісійні та інші обмеження на торгівлю цінними паперами, ліквідовано строгі розмежування між посередниками на фінансових ринках - джоберами, брокерами, маркетмейкерами. Дозволено також відкривати брокерські фірми для не біржових капіталів, водночас іноземних; створено системи сучасних комунікацій48

Прикладом традиційної закритості ринку була Токійська фондова біржа, яка дотепер залишається закритою та монополізованою. Для неї характерні високі рівні фіксованих комісійних і переважна робота чотирьох гігантських компаній, що працюють з цінними паперами. Проте з 1984 р. ведуть так звані "єна-долар" переговори про відкриття японської фінансової системи для іноземців. У середині 80-х рр. Японія, за домовленістю зі США, поступово почала відкривати ринки: спочатку офшорні, а з часом - ринки фінансових ф'ючерсів та опціонів.

Якісно новим етапом у розвитку фінансових ринків стало запровадження електронної форми торгівлі цінними паперами. Першу велику електронну торгову систему було організовано у 1971 р. американською асоціацією торговців цінними паперами - систему NASDAQ. Електронні системи торгівлі володіють низкою переваг порівняно з класичною біржовою торгівлею, забезпечуючи учасникам ринку оперативний доступ до інформації і істотно знижуючи операційні витрати, що сприяє підвищенню ефективності функціонування ринку.

Розвиток ринку цінних паперів в Україні пов'язаний, передусім, з масовою приватизацією. Першою фондовою біржею в Україні стала Українська фондова біржа (УФБ), заснована у 1991 р. у Києві, яка на сьогодні має філіали в усіх обласних центрах України. Крім цього, функціонують Київська міжнародна фондова біржа і Донецька фондова біржа. Торгівлю цінними паперами ведуть також на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ). Окремими видами цінних паперів торгує Київська універсальна біржа, а також фондові відділи товарно-фондових бірж. За аналогією до американської NASDAQ 1996 р. в Україні створено позабіржову фондову торгову систему ПФТС.

У структурі світових фінансових активів частка цінних паперів становить близько 80 %, тобто ринок цінних паперів є основою фінансового ринку. США належить більше третини загального обсягу світового ринку цінних паперів. Швидко розвиваються східноазійські фінансові ринки та ринки східноєвропейських країн.

У світовій фінансовій системі існує декілька моделей фінансових ринків. Зокрема, виокремлюють північноамериканську з розвиненим фондовим ринком (США, Канада). Провідні біржі світу розташовані в Нью-Йорку, Токіо, Лондоні, Франкфурті, Цюріху, Торонто, Манілі, Мілані тощо. Серед них найбільша Нью-Йоркська фондова біржа, яку називають Віg Воаrd (Велике правління). У США помітна тенденція до сегментації у діяльності банків, тут банкам заборонено виконувати інвестиційні функції, купувати-продавати та розміщувати цінні папери. Водночас у США існує велика кількість спеціалізованих банків (взаємоощадні банки, позичково-ощадні товариства тощо), об'єднаних у групу ощадних інститутів49

Європейським країнам більш характерна модель з розвиненим банківським сектором і грошовим ринком. Банки цих країн - це фінансові посередники, які виконують комплекс операцій фінансових ринків. Головними операціями вважають депозитні операції, оскільки вони забезпечують залучення грошових коштів на депозитні рахунки на повний строк та для надання їх у позички. Крім цього, банки здійснюють такі операції, як розрахунки між економічними суб'єктами, емісійні та інвестиційні операції, довірчі операції з майном і власністю клієнта, надають консалтингові, лізингові та інші послуги.

У деяких країнах банківська діяльність займає певний сегмент фінансового ринку і коло дозволених для виконання операцій законодавчо обмежене, тобто банківська діяльність побудована за принципом сегментацій. У більшості країн Європи, зокрема, в Німеччині, не існує заборон на здійснення банками певних операцій, натомість встановлено чіткий контроль за діяльністю корпорацій, які вони інвестують (кредитують). Водночас, у деяких країнах Європи, насамперед у Великій Британії, фінансовій системі властива спеціалізація банківсько-фінансової системи, самоусунення банків від виконання інвестиційних операцій.

Для більшості країн з нерозвиненою фінансовою системою характерна висока монополія декількох банків: на чотири - п'ять найбільших банків припадає до 70-80 % вартості всіх банківських послуг. Така ситуація склалася у країнах Східної Європи - Чехії, Словаччині, Польщі, Румунії. У деяких країнах, щоб уникнути такої ситуації, вдаються до розробки антимонопольного законодавства. Крім цього, запроваджують спеціальні законодавчі обмеження для суб'єктів фінансового ринку. Найчастіше ці обмеження стосуються частки однієї фізичної або юридичної особи у капіталі банку, частки одного фінансового інституту у власності іншого суб'єкта господарювання.

Для обслуговування фінансових ринків створено відповідну інфраструктуру, яка об'єднує біржі, сучасні системи комунікацій тощо. Одним із ключових гравців на фінансових ринках виступають фінансові інститути. У країнах з розвиненою ринковою економікою існує багато різних фінансових закладів, що діють у межах законодавчо закріплених повноважень. До фінансових посередників належать комерційні та ощадні банки, кредитні спілки, інвестиційні фонди і компанії, деякі фінансові інститути конкретного типу, як страхові компанії, пенсійні фонди тощо. Участь фінансових інститутів у фінансових ринках відображено у додатку Б.3.3.

Особливістю сучасних фінансових систем є трансформація традиційних фінансових інститутів в організації, що пропонують комплексні інвестиційні продукти, максимально орієнтовані на споживача послуг фінансових ринків через запровадження нових інструментів, стимулювання інвестиційної діяльності позичальників, підвищення прибутковості вкладів фізичних та юридичних осіб. На фінансовий ринок виходять також численні небанківські установи, які спеціалізуються на виконанні особливих фінансових операцій.

На провідних фінансових ринках більшість залучених та задіяних коштів припадають на інвестиційні фонди та інвестиційні компанії50

Інвестиційна компанія (фонд) - це фінансовий посередник, який об'єднує капітали багатьох вкладників з однаковими інвестиційними цілями. Інвестиційні компанії вміщують залучені кошти в різні цінні папери, створюючи портфелі цінних паперів. Таким чином клієнт, інвестуючи у паї або цінні папери інвестиційної компанії, набуває прав власності на частку портфеля, який знаходиться у фаховому управлінні. Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії виконують функції фінансового посередника, а також інституційного інвестора, тобто інституту, для якого інвестування у цінні папери є невід'ємною частиною діяльності і основним джерелом доходу.

Розрізняють відкриті і закриті інвестиційні компанії (фонди). Інвестиційна компанія (фонд) відкритого типу - різновид інвестиційної компанії або інвестиційного фонду, в якій інвестори купують цінні папери та продають їх безпосередньо взаємному фонду. Кількість цінних паперів, що випускає така компанія, не обмежена. Інвестиційна компанія (фонд) закритого типу - різновид інвестиційної компанії, яка працює з фіксованою кількістю цінних паперів, випущених у межах суми вартості чистих активів інституту і не займається регулярним випуском інвестиційних коштів.

Більшість з інвестиційних фондів (компаній) України є закритими з огляду на процеси приватизації та участь закритих фондів у придбанні акцій приватизованих підприємств, роботи з приватизаційними паперами. У багатьох розвинених країнах інвестиційні фонди відкриті (у США - 95 %).

Взаємні фонди є об'єднаннями, які приймають грошові заощадження, а потім використовують їх для придбання акцій, довготермінових облігацій або короткотермінових боргових зобов'язань, випущених компаніями і органами влади. Ці структури об'єднують різні кошти у загальний фонд (пул) і таким чином зменшують ступінь ризику, використовуючи диверсифікацію. Вони також досягають економії, зумовленої зростанням масштабу діяльності (ефект масштабу), що знижує витрати на аналіз цінних паперів, управління портфелем замовлень, на придбання і продаж цінних паперів. Фонди поділяють залежно від виду послуг, які вони надають особам різних категорій. Існують інвестиційні фонди відкритого типу для тих, хто бажає гарантованого доходу, інвестиційні фонди відкритого типу за операціями для тих, хто хоче сильно ризикнути в надії одержати значніший дохід. Є ще низка інших фондів, які використовують рахунки для отримання відсотків на пред'явника (інвестиційні фонди відкритого типу, які вкладають кошти тільки у короткотермінові зобов'язання грошового ринку). Існують сотні різних взаємних фондів з десятками різних цілей і намірів. Взаємні фонди з'являлися останніми роками частіше, ніж всі інші фінансові інститути.

Інституційний брокер - фізична особа, яка купує або продає цінні папери банкам, взаємним, пенсійним фондам, іншим фінансовим структурам. Вони оперують великими гуртовими партіями цінних паперів і, як правило, вимагають комісійних на одиницю інструменту менше, ніж платять фізичні особи за дрібніші партії.

До фінансових установ контрактного типу належать страхові компанії та пенсійні фонди. Діяльність цих установ базується на контрактах переважно з фізичними особами, за згодою яких до фондів установ надходять періодичні внески. Ці кошти менеджери установ вміщують у надійні, переважно довгострокові цінні папери (державні, муніципальні цінні папери, активи надійних корпорацій). Страхові компанії спеціалізуються на страхуванні життя від пожеж та нещасних випадків, а також деяких фінансових операцій тощо. Пенсійні фонди виплачують пенсії працівникам, що вийшли на пенсію. Прибутки на інвестиційні портфелі пенсійних фондів звільнені від податків51

Фінансові інститути, розвиваючись, зазнають сильного впливу регулювання, метою якого здебільшого є забезпечення їх збереження та безпека, а значить, захист вкладів інвесторів. Однак ці заходи регулювання набувають форми заборони загальнонаціональної системи банків, що мають філії. Вони обмежують кошти, які можуть придбати фінансові інститути, та верхні значення ставок відсотка, які вони сплачують. Ці обмеження стосуються різних видів послуг, які фінансові інститути можуть надавати клієнтам. Такі тенденції перешкоджають вільному рухові капіталу до тих галузей, де його не вистачає, завдаючи таким чином шкоди ринковій економіці.

Щоб запобігти цьому, у більшості країн у законодавчому порядку вносяться істотні зміни у діяльність фінансових інститутів. Результатом безперервних змін у регулюванні діяльності інститутів є згладжування різниці між їх видами. Так, тенденція їх розвитку у США зараз спрямована на утворення великих фінансових корпорацій з різним спектром послуг, які володіють банками, інвестиційними банкірськими домами, страховими компаніями і взаємними фондами. Вони мають філії по всій країні і навіть у всьому світі.

Світова фінансова криза сильно вдарила по ринках розвинутих країн, зачепивши ринок США, країн єврозони, а також Східної Європи та СНД, чиї економіки є залежними від руху західного капіталу. Проте є країни, чиї економіки найменше постраждали від впливу фінансової кризи і навіть в останні роки посилили свої позиції на світовому фінансовому ринку. Серед таких – Китай, ВВП якого починаючи з 2008 р. стабільно зростав, у середньому – на рівні 9,3% за рік. Це заклало міцну економічну основу для подальшого розвитку китайського фондового ринку, який сьогодні характеризується зростанням обсягів фінансування, кількості компаній, зареєстрованих на фондових біржах, інвесторів і появою нових інвестиційних продуктів52

Можна виділити кілька ключових моментів, які характеризують тенденції розвитку китайського фондового ринку в останні роки. По-перше, це стійке зростання обсягів прямого фінансування. Так, за період з 2008 по 2011 рік, обсяги вкладень китайських інвесторів в акції (маються на увазі A-акції, які можуть купувати і продавати лише громадяни Китаю, на відміну від В-акцій, в які дозволено інвестувати іноземним інвесторам), а також у конвертовані та корпоративні облігації, щорічно зростали в середньому на 658 млрд. юанів (більше $100 млрд.). Загальна сума коштів, залучених емітентами через ринок акцій, досягла за ці чотири роки рекордно високого рівня у 2604 млрд. юанів ($407 млрд.), що становить 57% від сукупного обсягу залучення коштів через акції в країні за останні двадцять років.

По-друге, це гарна динаміка зростання кількості компаній, що пройшли лістинг на біржі. Зокрема, з 2008 р. лістингові списки фондових бірж Шанхая та Шеньженя збільшувались в середньому на 158 нових емітентів щороку, і при цьому нові зареєстровані компанії принесли інвесторам непоганий прибуток на вкладений капітал: в середньому вартість акцій нових емітентів у річному вимірі зростала приблизно на 12%. При цьому особливістю китайського ринку акцій є значна питома вага компаній, які мають велику капіталізацію (large-cap), що зумовлено триваючим роздержавленням крупних державних підприємств.

На початок 2013 р. у цілому на китайських фондових біржах було зареєстровано 2342 компанії, які випустили 3,6 трлн. акцій і мали сукупну ринкову капіталізацію 21,5 трлн. юанів ($3,4 трлн.). За станом на 01.07.2012 р. на фондових біржах Шанхая та Шеньженя в лістингу знаходилось вже 2444 китайських емітентів, сукупна капіталізація яких становила $3,55 трлн. Це приблизно дорівнювало капіталізації Лондонської біржі або NASDAQ OMХ, але в той же час було майже в чотири рази менше за капіталізацію американської платформи біржового холдингу NYSE Euronext.

По-третє, це зростання кількості інвесторів та розширення спектра інвестиційних продуктів. Так, кількість інвестиційних рахунків, відкритих як приватними, так і інституційними інвесторами, в останні роки збільшувалась більше ніж на 15 млн. щороку, а кількість фондів, які інвестують у цінні папери, зросла в Китаї за чотири роки на 550. Також поступово збільшується кількість видів цінних паперів, які обертаються на ринку Китаю. Зокрема, в 2008 р. китайськими емітентами було вперше розпочато випуск корпоративних облігацій, і до кінця 2011 р. вони вже змогли за допомогою цього інструменту залучити більше $45 млрд. Щоправда, цей ринок у Піднебесній досі знаходиться на початковому етапі розвитку і значно відстає від ринків корпоративних облігацій інших країн групи БРІК. Наприклад, за перше півріччя 2012 року на фондовій біржі Шенженя було розміщено корпоративних облігацій всього на $5 млрд., в той час як корпоративні емітенти з Індії розмістились на $125 млрд., Росії – на $35 млрд., Бразилії – на $7,9 млрд.

Особливістю сучасних фінансових систем є трансформація традиційних фінансових інститутів в організації, які пропонують комплексні інвестиційні продукти, максимально зорієнтовані на споживача послуг фінансових ринків через запровадження нових інструментів, стимулювання інвестиційної діяльності позичальників, підвищення прибутковості вкладів (депозитні інститути, фінансові компанії, взаємні фонди, інституційні інвестори, пенсійні фонди, страхові компанії).

Діяльність сучасних фінансових ринків не обмежується національними кордонами. Вони залучають інвестиційні кошти, задовольняючи потреби у короткостроковому капіталі експортно-імпортних операцій, поповнення обігових коштів, а також для реалізації масштабних проектів.

Характерними ознаками міжнародних ринків є глобалізація угод та операцій, існування міжнародних фінансово-економічних інститутів і банків розвитку, застосування єдиних міжнародних нормативів, а також дедалі більша інтернаціоналізація фінансових ринків. Усе це спрямоване на створення міжнародних взаємопов'язаних ринків. Одним з важливих напрямів удосконалення роботи ринків є саморегуляція, яка стосується організацій, створених професійними учасниками фінансових ринків, і має за мету забезпечення сприятливих умов їхньої діяльності, дотримання професійної етики, захист інтересів власників цінних паперів, встановлення правил і стандартів проведення операцій на ринку. В Україні такими організаціями є Асоціація українських банків, Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв, Ліга страхових організацій та ін.

Велику роль у захисті споживачів фінансового ринку відіграють уряди країн, встановлюючи вимоги до кредитоспроможності фінансових інституцій, економічні нормативи їх діяльності, суворі правила до інститутів, які здійснюють трастові операції, надаючи державні гарантії, запроваджуючи інструменти страхування депозитів, створюючи умови для прозорості роботи фінансових інститутів.

В умовах глобалізації Україна має обрати свій шлях інтеграції, не забуваючи про свої національні інтереси. Це можливо лише при потужній ефективній національній економіці. Без стабільної та ефективної національної фінансової системи повноцінна інтеграція в систему світового фінансового ринку неможлива. Проте вітчизняному ринку фінансових послуг властива значна кількість проблем і протиріч. Серед них: відсутня системна законодавча база, низька інформаційна прозорість ринку фінансових послуг, яка зумовила монополізм банківської системи, недостатня капіталізація, переважання спекулятивного капіталу, що стримує розвиток інвестиційного процесу, суперечливий характер впливу фінансової глобалізації тощо.

Таким чином, світові ринки фінансових послуг майже повністю вичерпали свій потенціал, тому вітчизняний ринок фінансових послуг є досить привабливим для іноземного капіталу.

У стратегічній перспективі Україна має повністю інтегруватися до глобальної фінансової системи та стати її повноправним учасником, але це створює нові умови функціонування внутрішнього фінансового ринку, нові правила поведінки українського бізнесу, нові принципи державного управління тощо. Для повноцінної участі в глобальному процесі формування світової фінансової системи на рівноправних умовах національному ринку фінансових послуг необхідно: затвердити чітку концепцію інтеграції України у світовий економічний простір. Посилити чинники стабілізації фінансової системи через усунення наслідків фінансово - економічної кризи в Україні, яка спричинила роздробленість посередників на ринку фінансових послуг і потребує, як наслідок, укрупнення капіталів фінансових інститутів.

Створити фінансово потужного та конкурентоспроможного банківського сектора. Формувати державну підтримку для фінансових посередників та інститутів, оскільки з них й починається стабілізація фінансової системи країни. Тому слід переглянути особливості оподаткування фінансових ресурсів комерційних банків, страхових компаній, пенсійних фондів та інших установ, особливо, які надають довгострокове інвестиційне кредитування. Підводячи підсумок, слід зауважити, що Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутнішими для української фінансової системи. Позитивний чи негативний вектор змін від глобалізації залежить від рівня розвитку національної економічної та фінансової систем країни. Беручи до уваги той факт, що чим могутніша фінансова система країни, тим більше позитивних результатів вона може одержати від процесу глобалізації, в Україні слід виробити таку політику, що буде здатна протистояти викликам фінансової глобалізації, запобігати негативним наслідкам цього процесу.

Висновки

Фінансовий ринок є життєво важливим фундаментом для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення і розвиток фінансового ринку має стати ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримуватиме корпоративні ініціативи, забезпечуватиме фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання - фінансовий ринок буде істотно впливати на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів.

На сьогодні існують певні проблеми формування та розвитку українського фінансового ринку, серед яких найбільш вагомі такі:

- відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій та не сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів;

- відсутність досвіду використання систем угод і обліку прав власності;

- відсутність єдиної платіжної і фондової системи, що призводить до зниження надходжень закордонних портфельних інвестицій;

- стагнація ринку цінних паперів внаслідок невисокої рентабельності капіталовкладень у цінні папери українських корпорацій та високі податки;

- відсутність в Україні практики формування депозитарного обліку;

- наявність великої кількості законодавчих та нормативних документів, які регулюють питання цінних паперів і прав власності, і відсутність порядку їх застосування.

Для підвищення ефективності функціонування фінансового ринку в Україні необхідно провести наступні заходи:

- провести широкомасштабні реформи для створення прозорого, справедливого і надійного ринку;

- створити механізми надійного захисту прав інвесторів та споживачів;

- розширити спектр можливостей інвесторів і споживачів фондового ринку;

- підвищити якість роботи фінансових установ та стимулювати конкуренцію між ними;

- створити законодавчу базу для формування справедливого та прозорого середовища укладення та виконання договорів на фінансовому ринку;

- провести адаптацію національного фондового ринку до міжнародних стандартів фондових ринків розвинутих країн;

- створити умови для адекватного функціонування та взаємодії інформаційної, облікової системи та системи виконання угод шляхом приведення загальних принципів до стандартизації та уніфікації;

- знайомити фахівців із світовим досвідом організації фінансового ринку шляхом міжнародного обміну та стажирування.

Вирішення проблем фондового ринку за допомогою вище наведених рекомендацій допоможе зробити функціонування ринку більш ефективним та забезпечити гарантії інвестиційної діяльності в економіці України.

Основним сегментом фінансового ринку є фондовий ринок, який сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмежує монополізм.

З  метою  формування  ефективного  фінансового  ринку  потрібно концептуально визначитись з базовою архітектурою фінансового ринку, оскільки на сучасному етапі його розвитку присутні ознаки як банкоцентричної, так і ринково орієнтованої моделі. З врахуванням тенденцій на міжнародних фінансових ринках, на наш погляд, у нас на сьогодні є унікальна  можливість  використати  всі  останні  тенденції  і  створити найбільш  оптимальні  умови  розвитку  фінансового  ринку, але  при цьому необхідно розглядати банківську систему та ринок капіталу не як  конкурентів, а  як  взаємозалежні  сегменти  розвитку  фінансового ринку, і  прийняти  той  факт, що  для  економічного  зростання  країни дуже  важливо  мати як  надійну та стабільну  банківську систему, так і сильний ринок капіталу. Крім того, необхідно вивчити практику створення  потужних  інтегрованих  фінансових  посередників – фінансових супермаркетів, які, на нашу думку, в Україні найбільш реально створити саме на основі банків.

 Характерною  ознакою  сучасного  розвитку  світової  економіки  є процес глобалізації, який полягає у поетапному формуванні цілісного та  взаємозалежного  всесвітнього  господарства, окремі  ланки  якого органічно поєднані фінансово-економічними, виробничо-технічними, інформаційними та іншими зв’язками, всебічними, численними, більш глибокими, ніж  на  попередніх  етапах. Протягом  останніх  років  головною  рушійною  силою  інтернаціоналізації  світової  економіки  стали міжнародні  фінанси, розвиток  яких  значною  мірою  випереджає  зростання світового виробництва та експорту. Саме зустрічні потоки прямих інвестицій, диверсифікація, розширення  та  інтеграція  міжнародних  фінансових  ринків  вивели  світову  економіку  на  якісно  новий  рівень інтернаціоналізації – глобалізацію.
Фінансовий ринок країн, що розвиваються, на  сучасному етапі може бути охарактеризований як ринок, що має досить високі темпи  розвитку та потребує з року  в рік все більшого обсягу надходження фінансових потоків. Україна на сьогодні є учасницею глобалізаційних процесів, що відбуваються у світовій економіці. Динаміка показників фінансових потоків, що формуються в Україні, свідчить про те, що фінансовий ринок країни розвивається досить інтенсивно  і  відповідно  вимагає  удосконалення  системи  управління зростаючими фінансовими активами країни.

 Подальші перспективи розвитку фондового ринку багато в чому будуть залежати від ситуації на світових ринках, на що вплив з боку нашої держави практично не можливий. Однак, є можливою внутрішня підтримка фондового ринку України, з метою досягнення привабливості як для іноземних, так і для вітчизняних інвесторів.

Для подальшого розвитку фінансового ринку України, з метою зростання його конкурентоспроможності повинні бути реалізовані такі заходи:

1) Розробка нових, ефективніших механізмів захисту прав інвесторів.

2) Розвиток інструментів ринку коштовних паперів.

3) Покращення механізму укладення договорів купівлі (продажу) цінних паперів на фондових біржах та інших організаторах торгівлі цінними паперами.

4) Удосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів.

5) Розвиток інвестиційної інфраструктури. 

Ефективність функціонування фондового ринку є важливим аспектом в процесі підвищення рівня конкурентоспроможності національної фінансової системи. Але цей процес неможливий на етапі політичної нестабільності в країні, що призводить до лобіювання інтересів певних бізнес-груп та олігархів, і як наслідок, впливає на фінансову привабливість нашої держави в світі.

На даний час роль фінансового ринку України полягає у створенні цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку, який буде регульований державою і інтегрований в світові фінансові ринки. Якщо інвестори розпочнуть інвестувати у нашу фінансову систему, то зявляться  величезні кошти які можуть підняти нашу економіку з кризи та покращити життя нашого населення.

Список використаних джерел

1.Конституція України:Прийняття на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.:Феміна, 1996. – 64 с.

2. Господарський кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003 року, Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18, ст. 144 (редакція від 11.03.2007).

3.Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 №2664-ІІІ.

4. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" № 448/96-ВР від ЗО жовтня 1996 року. Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292 (редакція від 12.05.2006).

5. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" № 2299-ІІІ від 15 березня 2001 року, Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 21, ст. 103 (редакція від 14.01.2006).

6. Бобров Є.А. Роль та місце ринку фінансових послуг у структурі фінансового ринку // Фінанси України. – 2011. - №4. – С.88-94.

7. .Войтенко О.М. Нові виклики для державного регулювання ринку фінансових послуг України в умовах глобальної нестабільності // Наука й економіка. – 2011. - №1(21). – С.10-18.1.

8. Возний О.Л. Фондовий ринок та його роль у формуванні інвестиційного капіталу України / О.Л. Возний // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 10. – С. 17-21. 

9. Гриценко Л.Л. Проблеми розвитку фондового ринку України в умовах фінансової глобалізації / Л.Л. Гриценко, В.В. Роєнко // Механізм регулювання економіки. − 2010. − № 2. – с.45-51.

10. Гуменюк О.Г. Ринок фінансових послуг в Україні / Гуменюк О.Г // Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - 2011. - № 3. – С.271-275.

11. Деревко О.М. Шляхи підвищення рівня капіталізації банківського сектору // Банківська справа. – 2009. – №1. – С. 76-83.

12. Желіхівська А.М. Особливості формування інфраструктури фондового ринку України // А.М. Желіхівська. Наукові праці НДФІ. - 2009. - с.75-81.

13. Задерей Н.Рейтингова націоналізація //Контракти. – 2012. - №27.

14. Задоя А. О. Структура та функції сучасного фінансового ринку / А. О. Задоя, І. П. Ткаченко // Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 3–10;

15. Івахненко І. С Особливості функціонування ринку цінних паперів в Україні та його вплив на інвестиційний процес // Формування ринкових відносин в Україні. – № 4 (107). – 2010. – С. 81–85.

16. Калач Г.М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України // Фінанси України. – 2009. – № 1. – С.116.

17. Ковальчук Н. П. Макроекономічні ризики: класифікаційні ознаки, способи виміру та шляхи мінімізації : автореф. дис. … канд. екон. наук / Н. П. Ковальчук. – К., 2012. – 20 с.

18. Лютий І.О., Нічосова Т.В. Ринок корпоративних облігацій реального сектору економіки//Фінанси України. – 2011. - №7.- с.64.

19. Маслова С.О.,Опалов О.А.Фінансовий ринок. Навчадьний посібник для студентів:вид-во “Каравела”, 2004. - с.415.

20. Міньков В.І.Деякі особливості розвитку фондового ринку України// Фінанси України.- 2010. - №12.- с.104.

21. Михальський В. В. Роль фінансового ринку в економічному розвитку реального сектора вітчизняної економіки : монографія. – К. : Ніка-Центр, 2005. – 293 с.

22. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навчальний посібник. - К.:КНЕУ, 1999.-316с.

23. Невмержицький В.В.Стан та розвиток ринку фінансових послуг в Україні// Фінанси України. – 2008. - №10.- с.123.

24. Огородник В. Фондовий ринок України: аналіз проблем, особливостей та напрямів розвитку / В. Огородник // Економіст. – 2008. – №8. – с. 31-33.

25. Опарін В.М. Фінанси (Заг. теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2008. – 240с.15.Румянцев С.Тенденції розвитку ринку облігацій //Цінні папери України.- 2010. - №17.- с.12.

26. Поплавська М.В. Особливості формування фондового ринку України // М.В. Поплавська.  Економіка та держава. - 2011. - №2. - с.79-81.

27. Румянцев С.І. Проблемні питання діяльності ДКЦПФР //.- 2011.-№15.-с.7.

28. Румянцев С.І. Тенденції розвитку фондового ринку / С.І. Румянцев // Цінні папери України. – 2009. – № 45. – С. 28-29. 

29. Савицька О.І., Фурсова A.A. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України / О.І. Савицька, A.A. Фурсова // Економіка і регіон. – 2010. - № 2. – С. 136-138. 

30. Самофалов П.П., Терещенко Г.М.Напрями підвищення ефективності управління державними корпоративними правами на ринку цінних паперів та збільшення доходів бюджетів//Фінанси України. – 2009.- №4.- с.124.

31. Смагін В. Л. Фінансовий ринок в трансформаційній економіці: закономірності формування і розвитку : автореферат дис.  д-ра екон. наук. – К. : КНЕУ, 2010. – 35 с.

32. Тимчишин Л.В. Основні проблеми розвитку фондового ринку в Україні / Л.В. Тимчишин // Економіка та держава. – 2009. – № 4. – С. 28-34. 

33. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. Навч. посібник. – Ірпінь. – 2004. - с.325.

34. Хорошковський В. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями: еволюція, теорія, практика. – К. : Інтелект, 2008. – 428 с.

35. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. Навч.посібник: “Знання” – К.: - 2002. - с.418.

36. Шкодіна І.В. Динаміка розвитку фондового ринку України / І.В. Шкодіна // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №5. – С. 214- 221. 

37. Януль І.Є., Шелудько В.М. Шляхи розвитку фондового ринку в Україні // Фінанси України.-2012. - №6.-С.96-100.

38. Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua/

39. Офіційний сайт міністерства фінансів // www.minfin.gov.ua.

40. Офіційний сайт статистики // www.ukrstat.gov.ua.

41. Незалежна аналітична група «Експерт центр» // www.expert.org.ua.

42. Офіційний сайт українського законодавства //www.zakon.gov.ua.

43. Офіційний сайт ВРУ // zakon.rada.gov.ua.

44. Офіційний сайт міністерства економіки // www.kmu.gov.ua.

45. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання фінансових послуг// www.dfp.gov.ua.

46. Сайт українських банків // aub.org.ua.

Додаток А.3.2.

Рис. Вплив розроблених рекомендацій на макроекономічне становище України

Додатку Б.3.3.

Рис. Фінансові інститути на фінансових ринках

1 Лютий І.О., Нічосова Т.В. Ринок корпоративних облігацій реального сектору економіки//Фінанси України. – 2011. - №7.- с.64.

2 Опарін В.М. Фінанси (Заг. теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2008. – 240с.15.Румянцев С.Тенденції розвитку ринку облігацій //Цінні папери України.- 2010. - №17.- с.12.

3 Шелудько В.М. Фінансовий ринок. Навч.посібник: “Знання” – К.: - 2002. - с.418.

4 Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. Навч. посібник. – Ірпінь. – 2004. - с.325.

5 Деревко О.М. Шляхи підвищення рівня капіталізації банківського сектору // Банківська справа. – 2009. – №1. – С. 76-83.

6 Смагін В. Л. Фінансовий ринок в трансформаційній економіці: закономірності формування і розвитку : автореферат дис.  д-ра екон. наук. – К. : КНЕУ, 2010. – 35 с.

7 Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навчальний посібник. - К.:КНЕУ, 1999.-316с.

8 Маслова С.О.,Опалов О.А.Фінансовий ринок. Навчадьний посібник для студентів:вид-во “Каравела”, 2004. - с.415.

9 Ковальчук Н. П. Макроекономічні ризики: класифікаційні ознаки, способи виміру та шляхи мінімізації : автореф. дис. … канд. екон. наук / Н. П. Ковальчук. – К., 2012. – 20 с.

10 Самофалов П.П., Терещенко Г.М.Напрями підвищення ефективності управління державними корпоративними правами на ринку цінних паперів та збільшення доходів бюджетів//Фінанси України. – 2009.- №4.- с.124.

11 Невмержицький В.В.Стан та розвиток ринку фінансових послуг в Україні// Фінанси України. – 2008. - №10.- с.123.

12 Огородник В. Фондовий ринок України: аналіз проблем, особливостей та напрямів розвитку / В. Огородник // Економіст. – 2008. – №8. – с. 31-33.

13 Задерей Н.Рейтингова націоналізація //Контракти. – 2012. - №27.

14 Хорошковський В. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями: еволюція, теорія, практика. – К. : Інтелект, 2008. – 428 с.

15 Лютий І.О., Нічосова Т.В. Ринок корпоративних облігацій реального сектору економіки//Фінанси України. – 2011. - №7.- с.64.

16 Маслова С.О.,Опалов О.А.Фінансовий ринок. Навчадьний посібник для студентів:вид-во “Каравела”, 2004. - с.415.

17 Поплавська М.В. Особливості формування фондового ринку України // М.В. Поплавська.  Економіка та держава. - 2011. - №2. - с.79-81.

18 1.Конституція України:Прийняття на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.:Феміна, 1996. – 64 с.


2. Господарський кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003 року, Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18, ст. 144 (редакція від 11.03.2007).


3.Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 №2664-ІІІ.


4. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" № 448/96-ВР від ЗО жовтня 1996 року. Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292 (редакція від 12.05.2006).


5. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" № 2299-ІІІ від 15 березня 2001 року, Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 21, ст. 103 (редакція від 14.01.2006).

19 Конституція України:Прийняття на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.:Феміна, 1996. – 64 с.

20 Конституція України:Прийняття на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.:Феміна, 1996. – 64 с.

21 Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 №2664-ІІІ.

22 Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 №2664-ІІІ.

23 Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 №2664-ІІІ.

24 Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" № 2299-ІІІ від 15 березня 2001 року, Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 21, ст. 103 (редакція від 14.01.2006).

25 Офіційний сайт міністерства економіки // www.kmu.gov.ua.

26 Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

27 Офіційний сайт міністерства фінансів // www.minfin.gov.ua.

28 Офіційний сайт статистики // www.ukrstat.gov.ua.

29 Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

30 Офіційний сайт Державної комісії з регулювання фінансових послуг// www.dfp.gov.ua.

31 Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навчальний посібник. - К.:КНЕУ, 1999.-316с.

32 Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua.

33 Офіційний сайт міністерства фінансів // www.minfin.gov.ua.

34 Огородник В. Фондовий ринок України: аналіз проблем, особливостей та напрямів розвитку / В. Огородник // Економіст. – 2008. – №8. – с. 31-33.

35 Офіційний сайт міністерства економіки // www.kmu.gov.ua.

36 Возний О.Л. Фондовий ринок та його роль у формуванні інвестиційного капіталу України / О.Л. Возний // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 10. – С. 17-21. 

37 Офіційний сайт Державної комісії з регулювання фінансових послуг// www.dfp.gov.ua.

38 Савицька О.І., Фурсова A.A. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України / О.І. Савицька, A.A. Фурсова // Економіка і регіон. – 2010. - № 2. – С. 136-138. 

39 Задоя А. О. Структура та функції сучасного фінансового ринку / А. О. Задоя, І. П. Ткаченко // Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 3–10;

40 Желіхівська А.М. Особливості формування інфраструктури фондового ринку України // А.М. Желіхівська. Наукові праці НДФІ. - 2009. - с.75-81.

41 Гуменюк О.Г. Ринок фінансових послуг в Україні / Гуменюк О.Г // Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - 2011. - № 3. – С.271-275.

42 Румянцев С.І. Тенденції розвитку фондового ринку / С.І. Румянцев // Цінні папери України. – 2009. – № 45. – С. 28-29. 

43 Януль І.Є., Шелудько В.М. Шляхи розвитку фондового ринку в Україні // Фінанси України.-2012. - №6.-С.96-100.

44 Івахненко І. С Особливості функціонування ринку цінних паперів в Україні та його вплив на інвестиційний процес // Формування ринкових відносин в Україні. – № 4 (107). – 2010. – С. 81–85.

45 Калач Г.М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України // Фінанси України. – 2009. – № 1. – С.116.

46 Ковальчук Н. П. Макроекономічні ризики: класифікаційні ознаки, способи виміру та шляхи мінімізації : автореф. дис. … канд. екон. наук / Н. П. Ковальчук. – К., 2012. – 20 с.

47 Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навчальний посібник. - К.:КНЕУ, 1999.-316с.

48 Тимчишин Л.В. Основні проблеми розвитку фондового ринку в Україні / Л.В. Тимчишин // Економіка та держава. – 2009. – № 4. – С. 28-34. 

49 Гриценко Л.Л. Проблеми розвитку фондового ринку України в умовах фінансової глобалізації / Л.Л. Гриценко, В.В. Роєнко // Механізм регулювання економіки. − 2010. − № 2. – с.45-51.

50 Бобров Є.А. Роль та місце ринку фінансових послуг у структурі фінансового ринку // Фінанси України. – 2011. - №4. – С.88-94.

51 Опарін В.М. Фінанси (Заг. теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2008. – 240с.15.Румянцев С.Тенденції розвитку ринку облігацій //Цінні папери України.- 2010. - №17.- с.12.

52 Януль І.Є., Шелудько В.М. Шляхи розвитку фондового ринку в Україні // Фінанси України.-2012. - №6.-С.96-100.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

27211. Продумайте технологию разработки презентации урока 29 KB
  Продумайте технологию разработки презентации урока.лаконичность Этапы создания презентации 1.создание слайдов Подготовка и структурирование материала разработка графических материалов формирование информационных компонентов отлажка презентации 3.реализация и анализ презентации перевод пед.
27213. Предложите варианты формулировки темы урока 21.5 KB
  Либо формулирование идет в виде проблемного вопроса В виде изречения В виде шарады В зависимости от типа урока.
27214. Продемонстрируйте различные способы целеполагания на уроке истории 24.5 KB
  от учителя: общая цель и задачи триединство целей 2. Образовательная цель: Сформировать целостное представление об Афинах после греко – персидских воин; продолжить формирование умений работы в группах; Развивающая цель: Продолжить формировать умение составлять рассказ выделять главное высказывать свою точку зрения; Воспитательная цель: Способствовать развитию у школьников интереса к истории приобщать их к культурному наследию прошлого. Цель урока: сформировать представление учащихся о городе Афины как центре греческой культуры показать...
27216. Покажите использование игровых технологий на уроке истории 25 KB
  Покажите использование игровых технологий на уроке истории ИГРА вид деятельности детей заключающийся в воспроизведении действий взрослых и отношений между ними и направленный на ориентировку и познание предметной и социальной действительности. ПОЧЕМУ ВАЖНА ВИДЫ Виды деловых игр: В зависимости от типа человеческой деятельности: Учебный Исследовательский Аттестационный Управленческий Ежова Без ограниченный Ограниченный В реальном времени Время смято По оценке деятельности Бальная Как работал По конечному результату Жесткие игры...
27217. Продумайте приемы проверки и оценки знаний и умений учащихся 24 KB
  Но в настоящее время появилась новая система отслеживания всего комплекса образованности учащегося. Это система педагогического мониторинга.
27218. Покажите приемы реализации внутри и межпредметных связей 25.5 KB
  покажите приемы реализации внутри и межпредметных связей ВНУТРИПРЕДМЕТНЫЕ СВЯЗИ – зависимость между конкретными частями отдельной науки МЕЖПРЕДМЕТНЫЕ СВЯЗИ это объективно существующие связи между информацией из разных областей науки и практики входящей в содержание обучения. Отражение в сознании учащихся этих связей делает знание более прочным структурируемым гибким. В методической литературе перечислены основные приемы реализации межпредметных связей : напоминание учителем ранее изученных фактов понятий и идей постановка вопросов и...