38485

Особливості обліку і аудиту витрат і виходу ріпаку в сільськогосподарських підприємствах

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Економічний зміст витрат на виробництво та завдання їх обліку 1.Класифікація виробничих витрат та їх значення для обліку Розділ 2. Документальне забезпечення витрат та виходу продукції ріпаку 3. Синтетичний та аналітичний облік витрат та виходу продукції ріпаку 3.

Украинкский

2013-09-28

813 KB

27 чел.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку виробництва і виходу

продукції рослинництва

1.1 .Економічний, зміст витрат на виробництво та завдання їх обліку 1.2.Класифікація виробничих витрат та їх значення для обліку

Розділ 2. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства

Розділ 3. Облік виробництва продукції ріпаку

3.1. Документальне забезпечення витрат та виходу продукції ріпаку

3.2. Синтетичний та аналітичний облік витрат та виходу продукції ріпаку

3.3. Калькуляція собівартості продукції ріпаку

3.4. Автоматизація обліку витрат і виходу продукції ріпаку

Розділ 4. Аудит витрат та виходу продукції рослинництва

4.1. Задача для дослідження

4.2. Нормативне та інформаційне забезпечення аудиту витрат і виходу продукції рослинництва

4.3. Методика, техніка, прийоми, аудиторських досліджень та оформлення їх результатів

Розділ 5. Екологічна експертиза

Розділ 6. Охорона праці Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

В умовах ринкової економіки, кожне підприємство ставить завдання отримання доходу із найменшими затратами, тому, підприємства вишукують шляхи його збільшення за рахунок виробництва нової продукції, а  також відшукують нові ринки збуту і коригують ціни до ринкових. Особливо набуло популярності виробництво ріпаку, який є відмінним кормом для худоби та переробки на паливо.

 В сучасних умовах господарювання в сільському господарстві, що представлене господарствами, заснованими на приватній власності (приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, відкриті та закриті акціонерні товариства) та фермерськими господарствами важливе значення для їх успішного функціонування є достовірна інформація щодо виробничих процесів, доходів та витрат тощо. Таку інформацію може надати бухгалтерський облік.

Організація обліку в сільськогосподарських підприємствах здійснюється у відповідності до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків, іншими нормативними документами та прийнятої підприємством облікової політики.

Прийняття Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30  «Біологічні активи» вносить серйозні зміни щодо обліку та оцінки специфічних об'єктів сільського господарства: сільськогосподарської продукції, визначення фінансо-вих результатів від сільськогосподарської діяльності, в тому числі і галузі рослинництва.

Сільськогосподарські підприємства мають в своєму розпорядженні різноманітні активи, як власні так і орендовані, що потребують ефективного використання, обліку та забезпечення їх збереження. Зобов'язання підприємств щодо виплат працівникам, фондам, бюджету, різним організаціям підлягають контролю за їх своєчасним погашенням. Отримані фінансові результати — прибутки чи збитки, — визначаються за даними рахунків бухгалтерського обліку і повинні реально відображати результати діяльності підприємства.

У зв'язку з цим посилюється роль та значення бухгалтерського обліку, як інформаційної системи для задоволення потреб в інформації внутрішніх та зовнішніх користувачів з метою прийняття ефективних економічних рішень.

Державний вибір напрямку в розвитку України, що спрямований на Європейську інтеграцію зумовлює використання в системі бухгалтерського обліку вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, міжнародних стандартів аудиту, які є загальноприйнятими в практиці європейських країн.

Мета дипломної роботи: є дослідити особливості обліку і аудиту витрат і виходу ріпаку в сільськогосподарських підприємствах.

При цьому ставляться такі завдання:

1. дослідити  теоретичні основи бухгалтерського обліку виробництва і виходу продукції рослинництва, а саме:

- економічний зміст витрат на виробництво та завдання їх обліку, класифікація виробничих витрат та їх значення для обліку;

2.  здійснити фінансово-економічний аналіз діяльності досліджуваного підприємства;

3. розглянути методологію виробництва продукції ріпаку, а саме:

- документальне забезпечення витрат та виходу продукції ріпаку, синтетичний та аналітичний облік витрат та виходу продукції ріпаку, порядок здійснення калькуляції собівартості продукції ріпаку, автоматизації обліку витрат і виходу продукції ріпаку;

- в умовах автоматизованої обробки, вивчити зміст і послідовність  аудиту витрат та виходу продукції рослинництва,  методику, техніку, прийоми, аудиторських досліджень та оформлення їх результатів.

Об’єктом дослідження було обрано: Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Порцелак-Агро» Лубенського району, Полтавської області.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКГО ОБЛІКУ ВИРОЩУВАННЯ І ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

  1.  Економічний зміст витрат на виробництво та завдання їх обліку

Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

Витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва [27,с. 102].

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються за наступних умов :

1. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Втратами не визнаються:

1. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

2. Погашення одержаних позик.

3. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці,

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно згідно методичних рекомендацій з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції робіт та послуг сільськогосподарських підприємств.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднести до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Іншими словами, до прямих витрат на оплату праці належать: основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та оклада, у тім числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Непрямі втрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку.

Організація управлінського - обліку внутрішня справа конкретного підприємства. На вибір системи управлінського обліку впливає багато факторів, важливими серед яких є економічні, юридичні, організаційні, техніко-економічні, компетентність керівника, потреба адміністрації в тій чи іншій управлінський інформації.

Системи управлінською обліку повинні виявляти певний взаємозв'язок прийомів і способів узагальнення витрат за складом, змістом, призначенням, місцями виникнення і центрами відповідальності, видами продукції та робіт, їх однорідними групами і частинами виробів та способів контролю за використанням виробничих ресурсів. У міжнародній практиці значного поширення набули системи обліку витрат стандарт-кост та директ-костинг    [26, с. 206].

Система управлінського обліку, спрямована на регулювання прямих витрат виробництва шляхом співставлення до початку виробництва стандартних калькуляцій і обліку фактичних витрат з виділенням відхилень від стандартів, одержала назву «стандарт-кост». Поняття «стандарт-кост» в широкому розумінні означає собівартість, яку встановлено заздалегідь (на протилежність собівартості, дані про яку накопичуються).

Зміст системи стандарт-кост полягає в тому, що в обліку відображається те, що повинно статися, а не те, що сталося, враховується не дійсне, а належне, і окремо обліковуються відхилення. Основне завдання цієї системи - облік втрат і відхилень у прибутку підприємства. У її основі лежить чітке встановлення норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, заробітної плати та інших, пов'язаних з виготовленням продукції. Ці норми перевиконувати не можна. Виконання їх навіть на 80 % означає успішну роботу підрозділу. Стандарти (нормативи) розраховуються не тільки для виробничої собівартості, а й для всіх інших факторів, які впливають на доходність, наприклад, для обсягів продажу, для комерційних і адміністративних витрат та ін. Нормативи, як правило, є незмінними протягом декількох місяців чи років. Тільки суттєві зміни (освоєння нового виробу тощо) вимагають перегляду нормативів. Цінові складові нормативних витрат оновлюються частіше для того, щоб врахувати вплив інфляції та інших факторів на ціни купованих матеріалів або вартість робочої сили.

Прийняті стандарти в бухгалтерії узагальнюються в карти стандартної собівартості до початку процесу виробництва. Карти складають в розрізі виробів, виробничих підрозділів.

Система обліку витрат стандарт-кост характеризується деякими особливостями. Основою виявлення відхилень від стандартів у процесі витрачання засобів є бухгалтерські записи на спеціальних рахунках, а не їх документування. Виявлені відхилення відображають у бухгалтерському обліку не всі компанії, а лише ті, які використовують поточні стандарти. Для врахування відхилень між нормативними й фактичними витратами передбачається ведення спеціальних синтетичних рахунків для обліку відхилень — за статтями калькуляції, за факторами відхилень. З метою управління витратами завжди розглядається, наскільки суттєвими є ці відхиленим, аби їх враховувати; що вони показують, при вирішенні яких проблем вони можуть бути використані; важливість виявлених відхилень при аналізі затрат на виробництво. Витрати понад норм відносять на винних осіб або на фінансові результати і не включаються у витрати на виробництво, як при нормативному методі. Тобто на основне виробництво при системі стандарт-кост відносять стандартні витрати.

Система стандарт-кост є засобом управління прямими витратами. У зарубіжних країнах використовується декілька варіантів цієї системи:

1. Витрати накопичуються на дебеті рахунка «Виробництво» й оцінюються за стандартною вартістю, готова продукція списується з кредиту цього рахунка за стандартною собівартістю, незавершене виробництво теж оцінюється за стандартними витратами.

2. Витрати, узагальнені на дебеті рахунка «Виробництво», оцінюються за фактичною вартістю, а з кредиту рахунка списується готова продукція за стандартною собівартістю. Незавершене виробництво обліковується за стандартними витратами, з урахуванням відхилень від фактичних витрат. Переваги системи стандарт-кост полягають у наступному:

- забезпечення інформацією про майбутні витрати на виробництво й реалізацію продукції;

- можливість виявлення відхилень від нормативів та причин їх виникнення;

- спрощення ведення обліку і калькулювання;

- встановлення реальної ціни на основі стандартної розрахованої собівартості одиниці продукції.

Суттєві можливості для вдосконалення обліку й аналізу витрат в умовах ринкових відносин і загострення конкуренції товаровиробників відкриває система «директ-костинг». Ця система ґрунтується па чіткому розподілі витрат на змінні й постійні, а також на відповідному ставленні до них. Зокрема, у собівартість продукції включаються лише змінні витрати, постійні ж обліковуються окремо і списуються безпосередньо на результати діяльності підприємства [28, с. 320].

На перших етапах практичного використання цієї системи до собівартості включалися лише прямі витрати, а непрямі списувалися на фінансові результати. Пізніше «директ-костинг» трансформувався у так званий «розви-нений директ-костинг», коли собівартість розраховується не лише в частині прямих змінних витрат, а й у частині змінних непрямих.

Порівнянням виручки від реалізації продукції з сумою змінних витрат на її виробництво і збут (тобто з обмеженою собівартістю) визначається маржинальний доход, величина якого має покрити суму постійних витрат і дати певний прибуток підприємству. Після вирахування з маржинального доходу постійних витрат формується показник операційного прибутку.

Згідно з міжнародними бухгалтерськими стандартами система «директ-костинг» не використовується для складання зовнішньої звітності й розрахунку податків. Однак практичне значення цієї системи полягає в наступному:

- її використання дає змогу оперативно вивчати взаємозв'язок між обсягом виробництва, витратами і доходами, а значить — прогнозувати поведінку собівартості при зміні ділової активності підприємства;

- суттєво спрощує нормування, планування і контроль зменшеного числа витрат. В результаті собівартість є більш доступною для огляду, а окремі статті витрат — більш контрольованими;

- визначення нижньої межі ціни продукції (до рівня змінних витрат);

- виключається трудомістка робота з розподілу непрямих витрат;

- контроль за постійними витратами.

Обмеження собівартості продукції лише змінними витратами може стати корисним в Україні. Головна перевага системи «директ-костинг» — вона надає можливість вирішувати важливі завдання управління витратами [27 ст. 320].

Вивчення динаміки витрат уможливлює оцінювання витрат і побудову їх функцій [ 27 с. 300].

Оцінка витрат – це процес обчислення динаміки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами й різними факторами на підставі дослідження діяльності.

        На практиці витрати мають кілька факторів витрат, але для побудови функції витрат здебільшого обирають один чи два найвпливовіші фактори.

Функція витрат полегшує передбачення витрат.

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках. З формулювання мети можна визначити основні завдання обліку виробництва Це:

- визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення (центрами відповідальності), елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку,

- своєчасне та повне відображення виготовленої продукції, наданих робіт чи послуг за їх кількістю та якістю в розрізі окремих об'єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів,

- встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, розрахунковим (прогнозним, кошторисним) та рівнем ринкових цін;

- формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції (робіт, послуг) в передбаченій системі документів, облікових реєстрів та звітності.

Щоб виконати ці завдання обліковим працівникам необхідно чітко знати Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та загальноприйняту класифікацію витрат.

  1.  Класифікація виробничих витрат та їх значення для обліку

Головним об'єктом аналізу в процесі управління є витрати. Тому класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як ними управляти. Згідно з наведеним раніше визначенням виробничого обліку можна вирізнити три напрями класифікації витрат (рис.1.1), в основу якої покладено принцип: різні витрати для різних цілей.

Рис. 1.1. Класифікація витрат

Зважаючи на необхідність всебічного аналізу витрат в частині управлінського обліку, їх додатково класифікують за впливом на фінансовий результат, рівень собівартості продукції звітного періоду, за залежністю від управлінського рішення, втрат від прийняття їх альтернативних варіантів, за можливістю впливу менеджера чи іншого керівника підрозділу, а також за необхідністю прикладення додаткових ресурсів для одержання додаткової одиниці продукції [ 32, с.123].

Так, при визначенні фінансового результату порівнюють доходи з витратами звітного періоду. Для цього необхідно виділити витрати, які відносяться до звітного періоду. З цього погляду витрати поділяють на вичерпані та невичерпані.

Вичерпані витрати - це спожита частка всіх витрат підприємства Такими витратами слід вважати собівартість реалізованої продукції, включаючи амортизаційні витрати.

Невичерпані витрати - це такі витрати, що позначають розмір витрачених коштів, які принесуть користь у майбутньому. Витраченими коштами слід вважати вартість придбаних виробничих запасів, основних засобів, інших необоротних активів та факторів виробництва ще неспожитих у звітному періоді.

З цієї точки зору оплата праці робітників і службовців, яка спочатку нараховується (включається до собівартості), а потім сплачується (погашення кредиторської заборгованості), є вичерпаними (спожитими) витратами.

Виходячи зі сказаного, можна констатувати, що вичерпані витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів для отримання доходу звітного періоду. З іншого боку, невичерпані витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів для отримання доходу чи іншої вигоди в майбутніх періодах. Отже, невичерпані витрати знаходять своє відображення в активі балансу, а вичерпані - у звіті про фінансові результати.

Як вже зазначалось, не всі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом або придбанням запасів. Тому, для визначення собівартості продукції (вичерпаних витрат) слід розрізняти витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрат на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати, пов'язані з виробничим споживанням факторів виробництва.

Витрати періоду - це витрати, що не включаються до собівартості запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (адміністративні, витрати на збут, інші операційні та надзвичайні витрати).

Вичерпані витрати на продукцію відображаються у звіті про фінансові результати саме як собівартість реалізованої продукції, що визначається з урахуванням зміни залишків запасів

На підприємствах виробничої сфери попередньо слід визначати собівартість готової продукції (в складі запасів). Для цього до розрахунку залучають дані про зміну залишків незавершеного виробництва (рис.1.2).

+

-

=

Рис. 1.2. Алгоритм розрахунку собівартості виробленої продукції

Виходячи з наведеного алгоритму розрахунку собівартості, всі витрати в розрізі суміжних періодів слід розподіляти на чотири групи:

- витрати звітного періоду на продукцію цього ж періоду;

- витрати минулих періодів на продукцію звітного;

- витрати звітного періоду на продукцію майбутніх періодів;

- витрати минулих періодів на продукцію майбутніх.

При прийнятті управлінського рішення щодо будь-якої господарської операції слід розрізняти релевантні та нерелевантні витрати.

Релевантні витрати - це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінського рішення, а не релевантні - не залежать від такого рішення.

Прикладом може бути варіант внесення добрив у грунт власними силами (трактори, сільськогосподарські машини, сплата праці працівників і т. ін.) або при залученні до цієї операції підрядників. Загальний обсяг таких витрат залежить від вибору керівника, тоді як обсяг і вартість внесених добрив чи використаного пального не залежить від його рішення.

При розгляді різних альтернативних варіантів рішень слід розрізняти дійсні (реальні) та можливі витрати (втрати).

Дійсні витрати - це витрачання конкретних ресурсів (грошей чи інших активів). Такі витрати знаходять своє реальне відображення в реєстрах бухгалтерського обліку в міру к здійснення.

Можливі витрати - це вигода, яка втрачається, коли вибір одного з варіантів альтернативного рішення вимагає відмовитися від доходу за іншим варіантом. Можливі витрати визначаються лише розрахунково-аналітичним шляхом і не знаходять свого відображення в облікових реєстрах.

Загальна сума дійсних та можливих витрат складають релевантні витрати. Як приклад можна розглянути альтернативу для підприємства вкладення вільних грошових коштів на депозит або придбання зернозбирального комбайна та здача його в оренду. В цьому разі релевантні витрати підприємства за обох варіантів визначатимуться за такою схемою.

Для оцінки роботи окремих підрозділів, керівників чи спеціалістів виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані - це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або значним чином впливати на них.

Неконтрольовані - це витрати, які менеджер не може контролювати чи безпосередньо впливати на них.

До традиційно контрольованих витрат можна віднести всі матеріальні витрати (палива, добрив, насіння і т. ін.) та витрати на оплату праці, а до неконтрольованих - амортизаційні відрахування.

Фактичний розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежить від обсягу повноважень керівника. Одні й ті ж витрати можуть бути контрольовані керівником підприємства та неконтрольовані керівником окремого підрозділу [37, с.50].

З точки зору економічної теорії виділяють маржинальні та середні витрати. Така класифікація пов'язана з наявністю умовно-постійних та змінних витрат. Маржинальні витрати - витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Така класифікація необхідна при складанні бізнес-планів чи планів прогнозів.

Зі сказаного видко, що окремі види витрат є об'єктом фінансового обліку, де вони відображаються в реєстрах та на рахунках як складова частина активів чи витрат, а інші види - об'єктом управлінського обліку, і використовуються при аналізі господарчої діяльності, прогнозуванні чи виборі альтернативного рішення  [ 35, с. 250].

При калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрат за економічним змістом є однорідними Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають витрати незалежно від специфіки виробництва продукції [35, с. 342].

П(С)Б016 "Витрати" регламентує порядок витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

- матеріальні затрати;

- втрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

- сировини й основних матеріалів;

- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

- палива й енергії;

- будівельних матеріалів;

- запасних частин;

- тари й тарних матеріалів;

- допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

До фінансових витрат відносяться витрати на проценти за користування отриманими кредитами.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в оборотних та необоротних активах, показує скільки яких активів втрачено, незалежно де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат.

Але класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції залежно від їх призначення та місця виникнення.

Між витратами на виробництво, які згруповані за економічними елементами, і витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв'язок, так і відмінність. Наприклад, до елемента "Матеріальні витрати" включаються всі витрачені на виробництво матеріали, а в собівартості готової продукції за статтями (насіння і посадковий матеріал, добрива, засоби захисту рослин і тварин, корми, сировина і матеріали, паливо і мастильні матеріали) відображаються лише ті з них, які використані на виробництво готової продукції (робіт, послуг) рослинництва, тваринництва, промислових та інших виробництв. Інша частина матеріалів відображається в статтях, що формують виробничу собівартість ("Згальновиробничі витрати") та у складі витрат діяльності ("Адміністративні витрати", "Витрати на збут").

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеню економічної однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфіки підгалузі, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість готової продукції (робіт, послуг).

Класифікація за статтями застосовується в обліку при формуванні і визначенні фактичної (звітної) собівартості. Вона дає можливість здійснювати контроль цільового витрачення коштів та виявити резерви зниження собівартості продукції.

За калькуляційними статтями витрати в галузі рослинництва класифікується так:

  •  витрати на оплату праці;
  •  відрахування на соціальні заходи;
  •  насіння і посадочний матеріал;
  •  добрива;
  •  засоби захисту рослин;
  •  роботи та послуги;
  •  витрати на утримання основних засобів в тому числі:
  1.  паливо і мастильні матеріали;
  2.  амортизація основних засобів;
  3.  інші витрати;
  4.  витрати на управління і обслуговування.

Особливо важливе значення для дотримання статей витрат та їх відповідності нормативному значенню має контроль витрат за центрами відповідальності.

Як говорив С. Паркінсон та М. Рустоледжі "Контроль потрібен завжди, незалежно від того, делегує керівник свої вповаження чи ні. Відповідальність менеджера перед власним начальством не зменшиться ні на йоту, якщо він передасть частину своїх повноважень підлеглим. Верховне керівництво часто не наважується передавати повноваження, оскільки боїться, що люди нароблять помилок, які буде важко виправляти. Це свідчить про брак належного контролю та погану організацію праці. Важливо розуміти, що деколи важливість системи контролю може значно перевищувати важливість того, що вона контролює".

Концепцію центрів та обліку відповідальності вперше було сформульо-вано, Джоном А. Хіггінсом. На початку пятдесятих років двадцятого століття вона набула значного поширення у США, а згодом і в інших країнах.

Спершу метою обліку за центрами відповідальності було посилення контролю за витратами через встановлення персональної відповідальності менеджерів різних рівнів за витрачання ресурсів.

Однак вивчення психологічних аспектів поведінки людини свідчить, що встановлення жорсткого контролю та використання його результатів як докір менеджерам змушує останніх більше часу приділяти пошукові виправдовувань власних дій, а не шляхів досягнення поставленої мети.

Тому тепер завданням обліку за центрами відповідальності є не так контроль, як допомога в організації самоконтролю, оскільки загальновідомо, що жодна людина не стане порушувати вигідні для неї умови й критерії діяльності. Отже, головною метою обліку відповідальності є допомога менеджерам у складанні звітів про виконання бюджетів та оцінюванні результатів діяльності (рис. 1.3).

Рис. 1.3. загальна схема обліку відповідальності

Створення й функціонування системи обліку за центрами відповідальності передбачає:

- визначення центрів відповідальності;

- складання бюджету для кожного центру відповідальності;

- регулярне складання звітності про виконання;

- аналіз причин відхилень та оцінка діяльності центру.

Основою обліку за центрами відповідальності є закріплення витрат і доходів за керівниками різних рівнів і систематичний контроль за виконанням ними затверджених бюджетів.

У зв'язку з цим першим кроком організації такого обліку є виділення відповідних центрів з метою закріплення відповідальності. Для виділення центрів відповідальності насамперед беруть до уваги організаційну й технологічну структуру підприємства, посадові інструкції, які встановлюють права і обов'язки конкретних працівників.

Відмінності в характері відповідальності менеджерів дають змогу виокремити чотири типи центрів відповідальності:

- центри витрат;

- центри доходу;

- центри прибутку;

- центри інвестицій.

Центр витрат (Cost Center) — центр відповідальності, керівник якого контролює витрати, але не контролює доходів й інвестицій в активи центру.

Більшість підрозділів підприємства (відділи, цехи, ділянки, виробництва тощо) є центрами витрат.

Центри витрат, своєю чергою, можна поділити на центри технологічних витрат і центри дискреційних витрат.

Центр технологічних витрат (Engineered Cost Center) — центр витрат, в якому може бути встановлений оптимальний взаємозв'язок між витратами та результатами діяльності.

Це означає, що витрати можуть бути виражені в грошовому вимірнику, а результати діяльності в натуральних вимірниках. При цьому можуть бути встановлені норми витрат на одиницю результату діяльності (продукції, послуг).

Схематично сутність центру технологічних витрат зображено на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Схема центру технологічних витрат

Типовими прикладами центрів технологічних витрат є підрозділи основного та допоміжного виробництва (цехи, ділянки, станції тощо).

Центр дискреційних витрат (Discretionary Cost Center) — центр витрат, в якому неможливо визначити оптимальний взаємозв'язок між витратами й результатами діяльності центру.

Отже, в цьому випадку відсутній прямий зв'язок між витраченими ресурсами й отриманим результатом (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Схема центру дискреційних витрат

Типовим прикладом центрів дискреційних витрат є науково-дослідницькі (лабораторії) та адміністративні підрозділи (бухгалтерія, відділ кадрів, відділ зв'язків з громадськістю тощо), а також частина підрозділів, що забезпечує збут (відділ реклами, дослідження ринку тощо).

Звідси, формування витрат та їх класифікація потребує вивчення і вдосконалення для забезпечення визначення фінансового результату підприємства.

РОЗДІЛ 2

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТОВ «ПОРЦЕЛАК-АГРО»

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Порцелак-Агро» засноване в 2004 році на базі ТОВ «Нива». Знаходиться господарство в с. Остапівка Лубенського району, Полтавської області.

Основною діяльністю підприємства є виробництво і збут продукції рослинництва.

Підприємство не велике за розмірами з чисельністю працівників 38 чоловік.

Форма власності господарства приватна і здійснює воно свою діяльність шляхом взяття в оренду паїв членів господарства.

Таблиця 2.1

Аналіз майна

ТОВ «Порцелак-Агро» за 2006 – 2008 роки

з/п

Види активів майна

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Відхилення +,-

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

У % до 2006 р.

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Майно всього

8757,8

100

11377,3

100

13469,3

100

4711,5

-

53,8

1

Необоротні активи

3335,1

38,1

4221,4

37,1

4080,8

30,3

745,7

-7,8

22,4

1.1

Основні засоби

3326,8

38,0

4213,1

37,0

4075,2

30,3

748,4

-7,7

22,5

2

Оборотні активи

5421,0

61,9

7143,8

62,8

9385,2

69,7

3964,2

7,8

73,1

2.1

Оборотні виробничі фонди

806,4

9,2

2423,0

21,3

3139,4

23,3

2333,0

14,1

289,3

2.1.1

Виробничі запаси

806,4

9,2

2423,0

21,3

3139,4

23,3

2333,0

14,1

289,3

2.2

Фонди обігу

4614,6

52,7

4720,8

41,5

6245,8

46,4

1631,2

-6,3

35,3

2.2.1

Готова продукція і товари

9,7

0,1

9,7

0,09

97,0

0,7

87,3

0,6

900,0

2.2.2

Поточна дебіторська заборгованість

4293,5

49,0

4357,3

38,3

5551,9

41,2

1258,4

-7,8

29,3

2.2.3

Грошові кошти й поточні фінансові інвестиції

295,3

3,4

0,6

0,005

4,2

0,03

-291,1

-3,4

-98,6

2.2.4

Інші оборотні активи

16,1

0,2

353,2

3,1

592,7

4,4

576,6

4,2

3581,4

3

Витрати майбутніх періодів

1,7

0,02

12,1

0,1

3,3

0,02

1,6

-

94,1

Аналізуючи дані таблиці 2.1 можна зробити висновок, що загальна вартість майна господарства зросла на 4711,5 тис. грн. (53,8%) в тому числі вартість необоротних активів на 145,7 тис. грн. (22,4%), що пояснюється збільшенням основних засобів на 748,4 тис. грн. (22,5%).

Позитивним є значне збільшення оборотних активів на 3964,2 тис. грн. (73,1%),  з них оборотних виробничих фондів на 2333 тис грн. (289,3%), що представлені виробничим фондів обігу на1631,2 тис. грн. (35,3%).

Негативним є значний зріст поточної дебіторської заборгованості на 1258,4 тис. грн. (29,3%) та залишків готової продукції на 87,3 тис. грн. (900,0%) та значне зменшення грошових коштів – на 291,1 тис. грн. (98,6%).

Позитивним є перевищення питомої ваги оборотних активів (69,7%) над необоротними (30,3%).

Таблиця 2.2

Аналіз складу, структури та динаміки пасивів

ТОВ «Порцелак-Агро» за 2006 – 2008 роки

з/п

Види пасивів (джерел формування капіталу)

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Відхилення +,-

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

У % до 2006 р.

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Джерела формування майна –

всього

8757,8

100

11377,3

100

13469,3

100

4711,5

-

53,8

1

Власний капітал

1678,8

19,2

3153,5

27,7

3495,8

26,0

1817,0

6,8

108,2

1.1

Статутний (пайовий) капітал

1113,0

12,7

1113,0

9,8

1113,0

8,3

-

-4,4

-

2

Зобов’язання

7079,0

80,8

4638,7

40,8

7232,3

53,7

153,3

-27,1

2,2

2.1

Забезпечення наступних витрат і платежів

19,5

0,2

-

-

-

-

-

-

-

2.2

Довгострокові зобов’язання

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.3

Поточні зобов’язання

7059,5

80,6

4638,7

40,8

7232,3

53,7

172,8

-26,9

2,4

2.3.1

Кредиторська заборгованість

371,8

4,2

587,8

5,2

687,8

5,1

316,0

0,9

85,0

3

Доходи майбутніх періодів

-

-

3585,1

31,5

2741,2

20,4

2741,2

20,4

-

З даних таблиці 2.2. можна зробити висновок, що взагалом пасиви зросли на 4711,5 тис. грн. (53,8%), в тому числі за рахунок збільшення власного капіталу на 1817 тис. грн. (108,2%), зобов’язань на 153,3 тис. грн. (2,2%), та доходів майбутніх періодів на 2741,2 тис. грн.

Позитивним є відсутність довгострокових зобов’язань, але негативним є зріст поточних зобов’язань на 172,8 тис. грн. (2,4%), що пояснюється зростом кредиторських заборгованостей на 316 тис. грн. (85,0%).

Основними економічними показниками господарської діяльності є його доходи та витрати, аналіз формування яких і проведемо далі (табл.. 2.3, 2.4)

Таблиця 2.3

 Аналіз складу, структури та динаміки доходів

ТОВ «Порцелак-Агро» за 2006 – 2008 роки

з/п

Види доходів

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Відхилення  +,-

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

абсол. тис. грн

Відносне, %

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

8

1

Доходи від основної операційної діяльності (реалізації, продукції товарів, робіт, послуг)

1109,9

81,2

1880,2

71,0

3012,9

53,6

1903,0

171,5

2

Доходи від іншої операційної діяльності (інші операційні доходи)

25,2

1,8

305,2

11,5

2127,3

37,9

2102,1

8341,7

3

Доходи від фінансової діяльності (дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи)

232,2

17,0

463,1

17,5

475,9

8,5

243,7

105,0

4

Доходи від інвестиційної діяльності (інші доходи)

-

-

-

-

-

-

-

-

5

Доходи від надхвичайних подій (надзвичайні доходи)

-

-

-

-

-

-

-

-

Всього доходів

1367,3

100

2648,5

100

5616,1

100

4248,8

310,7

Аналізуючи дані таблиці бачимо, що дохід від реалізації продукції зріс на 1903,0 тис. грн. (171,5%), інші операційні доходи на 2102,1 тис. грн. (в 48 разів) та фінансові на 243,7 тис. грн. (105%). Взагалом доходи зросли на 4248,8 тис. грн. (310,7%).

Відповідно за всі роки найбільш питому вагу займає дохід реалізації – 53,6%.

Таблиця 2.4

Аналіз складу, структури та динаміки витрат і відрахувань в

ТОВ «Порцелак-Агро» за 2006 – 2008 роки

з/п

Види витрат і відрахувань

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Відхилення  +,-

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

суми тис. грн

у % 2006р.

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

8

1

Податок на додану вартість

185,0

21,2

309,5

18,5

427,2

8,8

242,2

130,9

2

Акцизний збір

-

-

-

-

-

-

-

-

3

Інші відрахування з доходу

-

-

-

-

-

-

-

-

4

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

397,3

45,4

1255,5

75,2

2360,9

48,7

1963,6

494,2

5

Адміністративні витрати

40,6

4,6

40,7

2,4

150,4

3,1

109,8

270,4

6

Витрати на збут

57,0

6,5

26,0

1,6

78,6

1,6

21,6

37,9

7

Інші операційні витрати

210,4

24,1

337,7

20,2

2199,4

45,4

1989,0

945,3

8

Витрати від фінансової діяльності

-

-

-

-

-

-

-

-

9

Витрати від інвестиційної діяльності

168,9

19,3

8,7

0,5

57,3

1,2

-111,6

-66,1

10

Податок на прибуток від звичайної діяльності

-

-

-

-

-

-

-

-

11

Витрати та відрахування від надзвичайних подій

0,2

-

-

-

-

-

-

-

Всього витрат і відрахувань

874,4

100

1668,6

100

4846,6

100

3972,2

454,3

Аналізуючи дані таблиці 2.4 бачимо, що витрати зросли на 3972,2 тис. грн. (454,3%) в тому числі собівартість реалізованої продукції на 1963,6 тис. грн. (494,2%), адмінвитрати на 109,8 тис. грн. (270,4%) ПДВ на 242,2 тис. грн. (130,9%) та інші операційні витрати на 1989,0 тис. грн. (945,3%).

Найбільш питому вагу відповідно займає собівартіст продукції – 48,7%.

Маючи дані про доходи та витрати можна провести аналіз фінансових результатів (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Аналіз формування, структури та динаміки фінансових результатів діяльності  ТОВ «Порцелак-Агро» за 2006 – 2008 роки

з/п

Види витрат і відрахувань

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008р.

у % до 2006р.

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

сума тис.грн

%

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

1

Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

1109,9

х

1880,2

х

3012,9

х

271,5

2

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

924,9

х

1570,7

х

2585,7

х

279,6

3

У % до доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (п.2/п.1 * 100)

х

83,3

х

83,5

х

85,8

х

4

Операційні витрати

у тому числі:

а) собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

б) адміністративні витрати

в) витрати на збут

г) інші операційні витрати

705,3

397,3

40,6

57,0

210,4

100

56,3

5,8

8,1

29,8

1659,9

1255,5

40,7

26,0

337,7

100

75,6

2,5

1,6

2,3

4789,3

2360,9

150,4

78,6

2199,4

100

49,3

3,1

1,6

45,9

679,0

594,2

370,4

137,9

42,6

5

Валовий прибуток (збиток)

527,6

х

315,2

х

224,8

х

6

У % до чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (п.5/п.2 * 100)

х

57,0

х

20,1

х

8,7

7

Прибуток (збиток)від операційної діяльності

527,6

х

315,2

х

224,8

х

42,6

8

Фінансові та інвестиційні доходи

232,2

х

463,1

х

475,9

х

205,0

9

Фінансові та інвестиційні витрати

168,9

х

8,7

х

57,3

х

33,9

10

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

307,9

х

670,4

х

342,3

111,2

11

Податок на прибуток від звичайної діяльності

-

х

-

х

-

-

12

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності

307,9

х

670,4

х

342,3

111,2

13

У % до прибутку від звичайної діяльності до оподаткування     (п12/п10 * 100)

х

100

х

100

х

100

х

14

Надзвичайні доходи

-

х

-

х

-

х

-

15

Надзвичайні витрати та податки з надзвичайного прибутку

-

х

-

х

-

х

-

16

Чистий прибуток (збиток)

307,9

х

670,4

х

342,3

х

111,2

17

У % до доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (п16/п1 *100)

х

27,7

х

35,7

х

11,4

х

18

У % до валового прибутку

(п16/п5 *100)

х

58,4

х

21,3

х

52,3

х

Аналізуючи дані таблиці 2.5 можна зробити висновок, що чистий прибуток зріс на 11,2%, за рахунок збільшення доходу від реалізації на 171,5%, фінансових та інвестиційних доходів на 105,0%.

Питома вага чистого доходу в доході від реалізації зросла на 2,5%, але знизилася питома вага валового прибутку в чистому доході до 8,7%, за рахунок його зменшення на 57,4%.

Позитивним є зріст частки чистого прибутку 52,3% у валовому.

Важливим є також аналіз фінансового стану, який проведемо за допомогою показників фінансової стійкості та ліквідності (табл. 2.6, 2.7).

Таблиця 2.6.

Аналіз ліквідності та платоспроможності

ТОВ «Порцелак-Агро» за 2006 – 2008 роки

з/п

Показники

Норм

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Відхил. (+,-)

2006р.

норм

1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

≥0,2

0,042

0,0001

0,0006

-0,0414

-0,1994

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності

≥0,7

0,652

1,016

0,850

0,198

0,150

3

Коефіцієнт загальної ліквідності

≥1,5

0,768

1,540

1,298

0,530

-0,202

4

Коефіцієнт платоспроможності

≥0,1

0,042

0,0001

0,0006

-0,0414

-0,099

5

Коефіцієнт критичної ліквідності

≥0,8

0,654

1,018

0,864

0,210

0,064

6

Коефіцієнт покриття запасів

≥1,0

0,676

0,385

0,564

-0,112

-0,436

З даних показників можна зробити висновок, що вони дуже далекі від нормативів.

Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності знизився на 0,0414 та нижче нормативу на 0,1994; швидкої ліквідності зріс на 19,8% та вище нормативу на 15,0%, а загальна ліквідність підприємства зросла на 53,0%, але нижче нормативу на 20,2%.

Платоспроможність підприємства взагалом дуже низька 0,06% так як і покриття запасів 56,4% що повинно становити більше 100%.

Перевищує норматив тільки критична ліквідність на 6,4%, та яка зросла на 21,0%.

  Таблиця 2.7.

Аналіз фінансової стійкості ТОВ «Порцелак-Агро»

за 2006-2008 рр.

№ п/п

Показники

Нормат. знач.

2006р.

2007р.

2008р.

Відх., +,-

2006 р.

норм

1

2

3

4

5

6

7

8

Показники структури капіталу

1.1

Коефіцієнт автономії

0,5

0,192

0,277

0,260

0,068

-0,240

1.2

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

<0,5

0,806

0,408

0,537

-0,269

0,037

1.3

Коефіцієнт фінансової залежності

2

5,217

3,608

3,853

-1,364

1,853

1.4

Коефіцієнт фінансової стабільності

1

0,238

0,680

0,483

0,245

-0,517

1.5

Коефіцієнт фінансового ризику

1

4,205

1,471

2,069

-2,136

1,069

1.6

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

Зниж.

-

-

-

-

-

1.7

Коефіцієнт довгострокових зобов’язань

Зниж.

-

-

-

-

-

1.8

Коефіцієнт поточних зобов’язань

Підв.

1,000

1,000

1,000

-

-

1.9

Коефіцієнт фінансового лівериджу

0,1

-

-

-

-

-

1.10

Коефіцієнт страхування бізнесу

Підв.

-

-

-

-

-

1.11

Коефіцієнт страхування власного капіталу

Підв.

-

-

-

-

-

1.12

Коефіцієнт статутного (пайового) капіталу

Підв.

-

-

-

-

-

Показники стану оборотних активів

2.1

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,5

-0,987

-0,339

-0,167

-0,820

-0,333

2.2

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами

0,1

-0,306

-0,149

-0,062

0,244

-0,162

2.3

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами

0,5

-2,030

-0,439

-0,181

-1,849

-0,681

2.4

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів

Підв.

-0,178

-0,0005

-0,007

0,171

-

Показники стану основного капіталу

3.1

Коефіцієнт виробничого потенціалу   

Підв.

0,472

0,583

0,535

0,063

-

3.2

Коефіцієнт реальної вартості

основних засобів у майні

Підв.

0,380

0,370

0,302

-0,078

-

3.3

Коефіцієнт накопичення амортизації

Зниж.

0,081

0,165

0,246

0,165

-

3.4

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів

Підв.

1,625

1,692

2,300

0,675

-

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що показники низькі до нормативів.

Так, автономність підприємства зросла на 6,8%, а відповідно знизилася фінансова залежність на 136,4%, яка висока та концентрація залученого капіталу на 26,9%.

Позитивним є збільшення фінансової стабільності на 24,5%, але яка занадто низька - 48,3%.

Коефіцієнтів страхування в господарстві немає, так як відсутній резервний капітал, так як і довгострокові зобов’язання.

Негативним є показники стану оборотних активів. Так, маневреність власного капіталу відсутня зовсім - -16,7%, забезпеченість оборотних активів власними оборотними коштами – 6,2%, а запасів – 18,1%.

Тобто, в підприємства значна нестача власних оборотних коштів.

Показники стану основного капіталу свідчать що виробничий потенціал зріс на 6,3%, а реальна вартість основних засобів у майні знизилась на 7,8%. Тоді, як сума амортизації зросла на 16,5%.

Позитивним є перевищення оборотних активів над необоротними на 130,0%.

РОЗДІЛ 3

ОБЛІК ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РІПАКУ

3.1 Документальне забезпечення витрат та виходу продукції ріпаку

  Облік витрат, при вирощуванні ріпаку оформляються такими первинними документами:

- Обліковий лист тракториста-машиніста (ф. № 67 та 67б) — на його підставі відображається нарахована заробітна плата механізаторам та списується витрачене паливо на роботу тракторів;

- Табель обліку відпрацьованого часу (ф. 34) — для обліку витрат часу та нарахування заробітної плати на погодинній оплаті;

- Обліковий лист праці і виконаних робіт (ф. 66, 66а) — для відображення витрат з оплати праці працівникам на немеханізованих роботах;

- Акти на списання насіння та посадкового матеріалу (ф. № 119) — для списання на об'єкти витрат висіяного насіння;

- Акт про використання мінеральних, органічних і бактеріологічних добрив, ядохімікатів та гербіцидів (ф. № 118) — для віднесення на витрати внесених під сільськогосподарські культури добрив, засобів захисту рослин та тварин;

- Накладна внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87), Лімітно-забірна картка — для віднесення на витрати виданих зі складу в експлуатацію МШП;

- Звіт про рух матеріалів (ф. № 121) — узагальнені дані про рух матеріалів у матеріально-відповідальної особи, в якому на підставі первинних документів відображається списання матеріалів та оприбуткування продукції;

- Відомість нарахування амортизації (за обраним методом) — для нарахування амортизації та віднесення її на відповідні об'єкти;

- Виробничий звіт допоміжних виробництв (ф. 103б с.г.) — для віднесення на витрати послуг допоміжних виробництв: автопослуги, послуги робочих коней, електроенергія, вода, тепло та інше);

-  Рахунки-фактури, акти виконаних робіт — для віднесення на витрати послуг наданих сторонніми організаціями (ремонтні роботи, збирання урожаю, обробка ядохімікатами полів та інше);

-  Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат та Виробничий звіт (ф. 103в с.-г.) — для списання та розподілу суми загальновиробничих витрат.

А також можуть бути і інші первинні документи.

Надходження продукції оформляється такими первинними документами, які призначені для зенопродукції:

  •   талони для обліку зерна;
  •  путівки на вивіз продукції з поля;
  •  реєстри відправки зерна та іншої продукції з поля.

Сільськогосподарське підприємство обирає один метод обліку врожаю зернової продукції, в «Порцелак-Агро» використовують талонну форму.

Використання талонної форми обліку зібраного зерна. При використанні даної форми обліку зібраного зерна застосовують талони:

  •  талон комбайнера (с.-г. об., ф. 77в);
  •  талон водія (с.-г. об., ф. № 77б);
  •  талон бункериста (с.-г. об., ф. 77г).

Талони виготовляють на папері різного кольору, що полегшує роботу з ними. До початку збирання врожаю працівники бухгалтерії підприємства готують бланки талонів. У них зазначається назва підприємства, табельні номери та призвіща комбайнерів, водіїв (бункеристів). Кожен вид талонів має окрему нумерацію. Талони підписуються головним бухгалтером і скріплюються печаткою.

Підготовлені таким чином талони реєструються за видами в Журналі обліку виданих талонів (с.-г. об., № 188), де зазначаються прізвища одержу-вачів, номери та кількість талонів. Після реєстрації талони видаються комбайнерам та водіям під розписку.

Кожний талон призначений для обліку одного повного бункера зерна, яке відправляється від комбайна. При відправлені одного повного бункера зерна від комбайна комбайнер передає водію один талон комбайнера, при цьому водій передає комбайнеру один талон водія.

Перевагою цього методу є те, що при відправлені одного повного бункера зерна в талонах не робиться ніяких додаткових записів.

Якщо від комбайна відправляється половини або чверть бункера, то у обох талонах робиться запис про фактично відвантажену його кількість, а також зазначається дата та підпис комбайнера чи водія. Комбайнер на кожну партію відправленого від комбайна зерна повинен передати водію свій талон, а водій комбайнерові талон водія.

До повного завантаження автомобіля водій може забирати зерно від кількох комбайнів, при цьому відбувається обов'язково обмін талонами з комбайнерами. Таким чином до кінця робочого дня у кожного комбайнера буде стільки талонів водія, скільки бункерів (повних і неповних) зерна він намолотив і відправив від комбайна, а в кожного водія — скільки він одержав бункерів (повних і неповних) зерна від комбайнерів.

Доставлене на тік автомобілями від комбайнів зерно зважують і встановлюють масу брутто, тари і нетто. Одночасно водій повинен передати завідуючому током (вагареві) талони, одержані від комбайнерів, і Реєстр приймання зерна від водія (с.-г. об., ф. № 71 а), який ведеться в одному примірнику і постійно протягом робочого дня знаходиться у водія. У цьому реєстрі завідуючий током (вагар) має записати номери талонів комбайнера, назву культури, масу прийнятого зерна в кілограмах, номер поля, відстань перевезення і розписатися про приймання зерна.

Зерно, передане від комбайна на тік обліковується у Реєстрі приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 78). На підставі третього примірнику реєстру завідуючий током заносить дані до Реєстру приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 78) та Відомості руху зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 80).

Усі три примірники Реєстрів щоденно здаються до бухгалтерії підприємства. При цьому перший примірник подає комбайнер, вписавши дані про кількість зібраного зерна до облікового листа тракториста-машиніста. Другий примірник здається водієм разом із подорожнім листом, третій здає завідуючий током разом із Відомістю про рух зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 80).

Для забезпечення калькуляції продукції дуже важливо знати облік насіння ріпаку на току, що пов’язано із визначенням кількості насіння після доробки і сушіння, кількість зерно відходів, тощо.

Облік зерна на току 3ерно нового урожаю, як правило, підлягає доробці (очищенню, сортуванню, сушінню), що оформляється Актом на сортування і сушіння продукції рослинництва (с.-г. об., ф. № 82).

Акт на сортування і сушіння продукції рослинництва (с.-г. об., ф. № 82) -складається на току на зерно, яке підлягає доробці. Акт складається в одному примірнику на кожну партію зерна, підписують агроном і завідуючий током (складом) і затверджує керівник господарства. Оформлений акт разом з іншими документами передається у бухгалтерію. На підставі акта відсортоване зерно за видами та сортами, а також використовувані відходи оприбутковуються на аналітичні рахунки, а не використовувані відходи та втрати в вазі через зниження вологості списуються.

Особливу увагу в акті звертають на показники: «Натура» та «Вологість». Вони мають велике контрольне значення при перевірці роботи сушильних та зерноочисних машин, а також збереженості зерна. По різниці показників вологості зерна визначають втрати його після сушіння. їх зазначають в документі по рядку «Невикористовувані відходи». Правильність цих даних перевіряють за формулою:

У = З – (100% - %Вд) / (100% - %Вп) * З

де У втрати зерна;

З маса зерна до сушіння;

% Вд процент вологості зерна до сушіння;

% Вп процент вологості зерна після сушіння.

Частина зернової продукції відправляється на склад господарства. При цьому на кожну партію відправленого зерна виписують накладну внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87).

Вибуття зерна з току (складу, комори) здійснюється за такими первинними документами:

- внутрішньогосподарське переміщення зерна, переміщення зерна від однієї матеріально-відповідальної особи до іншої — з току на склад, до іншого місця зберігання чи використання у підприємстві оформляється Накладною внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87);

- для відправки зерна за межи підприємства в бухгалтерії підприємства виписується Товарно-транспортна накладна ф. 1-ТН;

- після закінчення сівби та приймання цих робіт керівником підприємства чи іншою уповноваженою особою агрономом складається Акт витрачання насіння і садивного матеріалу (ф. № 119). Акт є підставою для списання у бухгалтерії сільськогосподарського підприємства витраченого на посів зерна.

Дані документи з обліку відправлення зерна з току на склади, елеватор, на переробку, сушіння і очищення за кожною культурою і сортом записують у Реєстр документів на вибуття, продукції (с.-г. об., ф. № 79).

Щоденно в кінці робочого дня по кожній культурі і сорту в т. ч. і ріпаку завідуючий током (комірник) складає Відомість руху зерни та іншої продукції (ф. № 80). Записи здійснюються на підставі таких документів:

- по надходженню зерна - Реєстрів приймання зерна та іншої продукції (ф.78);

- по вибуттю зерна — на підставі Акта на сортування з сушіння продукції рослинництва (с.-г. об., ф. № 82), накладної внутрішньогоспо-дарського призначення (ф. № 87). товарно-транспортної накладної ф. № 1-ТН, акта витрачання насіння і садивного матеріалу (ф. № 119).

У відомості зазначається залишок на початок та кінець дня. Залишок на кінець дня визначається: залишок на початок дня плюс надходження за день та мінус вибуття за день.

Відомість разом з первинними документами передається в бухгалтерію сільськогосподарського підприємства.

За принципом повного висвітлення первинними бухгалтерськими документами оформляються усі без винятку операції, які підлягають обліку, виробництва ріпаку.

Первинні документи складаються в момент здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Керівник підприємства забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, в первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або іншої особи (юридичної чи фізичної), на яку покладена відповідальність за ведення бухгалтерського обліку щодо порядку оформлення та подання для обліку документів.

Всі документи надаються до бухгалтерії у строки, встановлені   керівником   підприємства.   При   цьому забороняється приймати до виконання та оформлення первинні документи за операціями, які суперечать законодавству і встановленому порядку приймання, зберігання та використання активів і зобов'язань. Такі документи передаються безпосередньо головному бухгалтеру для прийняття відповідних рішень.

Первинні документи можуть бути прийняті до обліку в тому випадку, якщо вони:

- складені за формою (документи, типові форми яких не передбачені, повинні містити обов'язкові реквізити);

- підписані особою, спеціально на це уповноваженою.

Документи, які надходять до бухгалтерії, ретельно перевіряються перед рознесенням їх даних на рахунки - бухгалтерського обліку. Якщо документи здають особи, відповідальні за їх складання, перевірка здійснюється у присутності останніх.

Якщо документи здають особи, відповідальні за їх складання, перевірка здійснюється в присутності останніх.

Надання облікових документів для подальшої обробки дозволяється лише після їх всебічної перевірки як з точки зору законності оформлення ними операцій, так і за формою.

Залежно від мети контролю первинних документів використовуються різні методичні прийоми їх перевірки, серед яких: формальна, арифметична, експертна, логічна, економічна, нормативно-правова, зустрічна перевірки, контрольне порівняння, зворотній рахунок, оцінка документів за даними кореспондуючих рахунків, аналітична перевірка звітності та балансів, порівняння та інші.

Для правильного відображення даних первинних документів в обліку необхідним є дотримання наступних обов'язкових правил:

а) чітке відокремлення бухгалтерських документів від небухгалтерських;

б) суворе дотримання порядку обробки документів.

Після перевірки документи подаються до бухгалтерії  підприємства, де підлягають бухгалтерській обробці.

Обробкою називається підготовка документів для запису сум господарської операції на рахунках синтетичного та аналітичного обліку.

Обробка інформації може забирати досить багато часу і чимало коштувати підприємству. Добре побудована система обліку забезпечує ефективне просування інформації від щоденно проведених операцій до інформації фінансових звітів, що складаються наприкінці облікового періоду. Обробка інформації може здійснюватися одним з трьох методів, до яких належать: ручний, механізований і комп'ютерний, але найчастіше вона проводиться за допомогою комбінацій цих методів.

Своєчасне оформлення первинних документів, передача їх у встановленому порядку і строки для відображення в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до затвердженого на даному підприємстві графіку документообігу.

Графік документообігу - затверджений порядок обробки інформації, що зазначена в первинних документах. Графік регламентує строки складання, надання та обробки первинних документів; визначає перелік документів, час їх просування та обробки, посадових осіб, відповідальних за складання документів, порядок передачі документів по інстанціях для обробки, строк надходження документів до бухгалтерії від комірників, майстрів та ін., термін обробки і проходження документів всередині облікового відділу і завершення всіх робіт за звітний період до складання бухгалтерського балансу та звітності.

 3.2 Синтетичний і аналітичний облік витрат та виходу продукції ріпаку

Для обліку  в товаристві з обмеженою відповідальністю «Порцелак-Агро» використовується субрахунок 231 «Рослинництво» призначений для обліку витрат і виходу продукції ріпаку. За дебетом цього субрахунку відображаються всі витрати, що пов’язані з біологічними перетвореннями  біологічних активів, а за кредитом – отримання продукції ріпаку, що оцінюється в момент її визнання за справедливою вартістю.

Витрати з біологічних перетворень відносяться до витрат основної діяльності.

Витрати групуються в обліку за об'єктами витрат. Такими об'єктами обліку є:

На статті «Витрати на оплату праці» відображають основну і додаткову оплату праці штатних працівників, найманих і залучених осіб, зайнятих безпосередньо на вирощуванні культур і на роботах незавершеного виробництва. На цю ж статтю відносять витрати на заохочення за якість виконаних робіт, своєчасне і якісне збирання врожаю, економію матеріальних витрат, надбавки трактористам за класність та інші доплати, які включаються до заробітної плати працівників рослинництва. За цією статтею враховують також натуральну оплату працівникам рослинництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 66 (81).

На статті «Відрахування на соціальні заходи» відображають внески в установленому розмірі органам соціального страхування і до Пенсійного фонду від оплати праці працівників, зайнятих на вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур) і на роботах незавершеного виробництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 65 (82).

На статті «Насіння і садивний матеріал» відображають витрати на насіння і садивний матеріал власного виробництва і куповані. Дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку насіння до сівби (протруювання, навантаження).

99 "Надзвичайні витрати" - на суму витрат по посівах, що загинули від стихійного лиха.

В кінці року за встановленою методикою визначають фактичну собівартість одержаної від врожаю продукції рослинництва і планову собівартість коригують до фактичного рівня. Суму коригування відображають по кредиту субрахунка 231 "Рослинництво" і дебету тих рахунків, де була використана продукція рослинництва врожаю поточного року (23 "Виробництво", 90 "Собівартість реалізації", 27 "Продукція сільськогоспо-дарського виробництва тощо).

Для оформлення витрат та виходу продукції рослинництва використовується ціла система первинних та зведених документів.

Підставою для нарахування оплати праці є табелі обліку робочого часу, облікові листи праці й виконаних робіт, облікові листи "трактористів-машиністів. Затрати на оплату праці трактористів-машиністів за структурними підрозділами і по підприємству в цілому узагальнюють в накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку, підсумкові дані якої переносять до Журналу обліку робіт і витрат. Крім того, в цей журнал записують дані з книжок та облікових листів праці й виконаних робіт, а також з накопичувальних відомостей роботи вантажного автотранспорту та ін.

На підставі первинних документів по оплаті праці, Накопичувальних відомостей, Журналів обліку робіт і витрат щомісячно складають Зведену відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань на неї за об'єктами обліку.

Насіння та садивний матеріал відпускають у межах встановлених норм за лімітно-забірними картами, накладними внутрішньогосподарського призначен-ня та іншими документами. Основою для списання насіння з підзвіту після завершення сівби є Акт на списання насіння і садивного матеріалу. Затверджений керівником підприємства акт передається до бухгалтерії разом з іншими документами і є підставою для записів до Журналу обліку робіт і витрат і Звіту про рух матеріальних цінностей.

Добрива на відповідні культури списують на підставі Акта про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, пестицидів і гербіцидів. Списання засобів захисту рослин оформлюється так само, як і добрив.

Вартість робіт і послуг наданих сторонніми організаціями відноситься на об'єкти обліку виробництва за рахунками-фактурами. Витрати на експлуатацію власного вантажного автотранспорту, послуги гужового транспорту попередньо групують у відповідних нагромаджувальних   відомостях, складених на підставі відповідних дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці й виконаних робіт та ін.

Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, також відносять на відповідні об'єкти обліку на підставі нагромаджувальних відомостей.

Амортизацію основних засобів, які використовуються в основних галузях сільськогосподарського виробництва визначають у відповідних розрахунках амортизаційних відрахувань та включають до виробничих витрат на підставі відомостей нарахування амортизаційних відрахувань.

Облік інших витрат ведуть переважно на основі рахунків відповідних організацій, установ і підприємств, довідок бухгалтерії та звітів про рух матеріальних цінностей.

На статті «Добрива» облічують витрати окремо на мінеральні, бактеріальні й органічні добрива, які вносять під сільськогосподарські культури. На вартість внесених добрив дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку добрив, навантаження на транспортні засоби, вивезення на поля, завантаження у розкидачі, внесення в грунт відносять на конкретні сільськогосподарські культури і на цьому елементі не відображають.

На статтю «Засоби захисту рослин» відносять фактичну вартість пестицидів, протруювачів, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних засобів. На їх вартість дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на обробіток посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень (обпилювання, обприскування тощо), виконані силами господарства, на цій статті не відображають, а відносять на культури (групи культур) або на багаторічні насадження за відповідними статтями витрат.

На статті «Роботи і послуги» відображають вартість робіт і послуг допоміжних виробництв, сторонніх організацій на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур), на виконані роботи тощо. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 23,63,68 (84). На цю ж статтю відносять вартість електро- та тепло-енергії, використаної на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур) тощо, при цьому кредитують рахунок 23.

Окремо відображають вартість нафтопродуктів (палива і мастильних матеріалів), витрачених машинно-тракторним парком, комбайнами й іншими сільськогосподарськими машинами на роботах у рослинництві, а також витрати на запчастини, використані для заміни спрацьованих деталей машин і устаткування в рослинництві під час ремонту за межами ремонтно-механічної майстерні. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 20(80).

На статті "Амортизація" відображається сума нарахованої амортизації основних засобів нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, які використовуються у рослинництві.

На статті «Інші витрати» відображають страхові платежі по посівах і основних засобах у рослинництві та інші витрати, які не були враховані у попередніх сталях. На Суму інших витрат у рослинництві дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 65, 47(84).

На статті «Витрати на організацію виробництва й управління» враховують загальнобригадні і загальногалузеві витрати, які розподіляються у кінці року і списуються з кредиту рахунка 91 у дебет субрахунка 231.

По кредиту субрахунка 231 "Рослинництво" обліковують вихід продукції рослинництва за їх плановою собівартістю в кореспонденції з дебетом рахунків:

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" на вартість готової продукції, призначена для реалізації;

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" на вартість насіння, кормів і пі кілкового матеріалу, одержаного від врожаю;

Систематизацію даних здійснюють переважно у різних відомостях, звідки їх переносять до реєстрів аналітичного обліку.

Розподіл витрат на управління та обслуговування виробництва проводять на підставі відповідних розрахунків, які оформляються довідками бухгалтерії.

Слід відмітити, що облік біологічних активів та витрат на їх перетворення є тісно пов'язаним. Це пояснюється тим, що саме на рахунку 23 «Виробництво» формуються витрати з отримання поточних біологічних активів, які потім оприбутковуються на баланс і сума витрат буде становити первісну вартість біологічних активів. Якщо біологічні перетворення будуть продовжуватись і далі, то ці витрати можуть змінити вартість цих біологічних активів.

Основною є сільськогосподарська продукція, використання якої може приносити найбільші економічні вироди підприємству, і отримання якої є метою утримання біологічних активів (насіння ріпаку).

Супутньою є сільськогосподарська продукція, яка одержана від біологічного активу одночасно з основною продукцією, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначена для подальшої переробки або реалізації.

Побічною є сільськогосподарська продукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у рослинництві – при вирощуванні ріпаку – солома).

Від окремих біологічних активів можуть отримуватись додаткові біологічні активи: у рослинництві — це чубуки, саджанці, у тваринництві — це приплід, нові рої бджіл, матеріал для розведення риби та інше, при виробництві ріпаку вони не отримуються.

Первісне визнання додаткових біологічних активів відображається в обліку у тому звітному періоді, у якому вони відокремлені від біологічного активу.

Оприбутковується сільськогосподарська продукція в місцях оприбутку-вання (токах, складах) у натуральному виразі за її фактичною масою. А фактична її кількість визначається за вирахуванням мертвих відходів, усушки.

Оцінюють сільськогосподарську продукцію з врахуванням її якості.

Як вказано в П(С)БО ЗО «Біологічні активи», сільськогосподарська продукція при її первісному визнанні оцінюється за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Первісне визнання сільськогосподарської продукції відображається у тому звітному періоді, у якому вона відокремлена від біологічного активу, тобто, в місяці збору урожаю.

Сільськогосподарську продукцію після її первісного визнання та додаткові біологічні активи, які не беруть участі у сільськогосподарській діяльності (утримуються для продажу, напрямки їх подальшого використання не визначені, тощо) оцінюють та відображають відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Додаткові біологічні активи рослинництва після їх первісного визнання і відокремлення від біологічного активу чи ґрунту визнаються запасом і обліковуються в складі сільськогосподарської продукції.

Некондиційна сільськогосподарська продукція і додаткові біологічні активи (за відсутності активного ринку на такі активи) можуть оцінюватись виходячи з ринкових цін на подібну кондиційну сільськогосподарську продукцію. Додатковий біологічний актив з коригуванням на рівень якості та придатності до використання. Наприклад, зерновідходи оцінюються за вартістю зерна виходячи з його вмісту в зернових відходах.

Побічна продукція за умови відсутності на неї активного ринку може бути оцінена за нормативними витратами на збирання, транспортування, переміщення, скиртування та іншими витратами, пов'язаною із заготівлею цієї продукції.

Бракована сільськогосподарська продукція та відходи, які використати у виробничому процесі або реалізувати неможливо, активом не визнається. Витрати на утилізацію такої продукції та відходів включаються до складу інших операційних витрат.

Таким чином, при первісному визнанні сільськогосподарської продукції можливе перевищення її вартості над понесеними витратами, або ж навпаки.

Ця різниця відноситься до інших операційних доходів (рахунок 710 «Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю»), або ж до інших операційних витрат (рахунок 940 «Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які облікову-ються за справедливою вартістю»).

Слід мати на увазі, що визнання продукції та доходу чи втрат від її визнання відображається в обліку в періоді оприбуткування продукції. На цей момент не всі витрати віднесені в дебет рахунку 23.

Так, в кінці року розподіляють та відносять на рахунки обліку витрат загальновиробничі витрати, розподіляють інші непрямі витрати. Тому остаточна сума фактичних витрат буде сформована тільки станом на 31 грудня.

У зв'язку з цим в кінці року буде необхідно також відкоригувати суми інших операційних доходів та витрат, що були відображені на протязі року при первісному визнанні продукції та біологічних активів.

В результаті таких коригуючи записів, аналітичні рахунки з обліку витрат по біологічних перетвореннях будуть закриті, тобто, процес завершено. Фактична собівартість продукції тепер може бути визначена при необхідності для управлінських цілей в додаткових розрахунках за даними обліку.

А первісною вартістю сільськогосподарської продукції, як запасу, буде її справедлива вартість, зменшена на очікувані витрати на місці продажу, що визначена при первісному визнанні такої продукції.

Аналітичний облік витрат та отриманої продукції сільськогосподарські підприємства ведуть в Виробничому звіті (ф. № 10.3а с.-г.). Він відкривається на кожний аналітичний рахунок— об'єкт витрат. Записи здійснюються на підставі інших виробничих звітів, накопичувальних відомостей та первинних документів за статтями витрат а також в розрізі кореспондуючих рахунків. Обороти підраховуються за місяць та з початку року.

Для узагальнення кредитових оборотів та їх записів до журналу-ордеру  № 10.3 с.-г. обороти за кредитом рахунку 23 з виробничого звіту записують до Зведеної відомості до журналу-ордеру № 10.3 с.-г.

Для контрою за правильністю записів ведеться також Оборотна відомість за рахунками витрат на виробництво (ф10.3е с.-г.).

Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері 10.3 с.-г. та в Головній книзі за рахунком 23 «Виробництво» та його субрахунках.

Таблиця 3.1

Кореспонденція рахунків з обліку витрат з біологічних перетворень поточних біологічних активів та отримання продукції ріпаку озимого в ТОВ «Порцелак-Агро» за 2008 рік

№ п/п

Зміст

операції

Кореспонденція

Сума

грн.

Дт

Кт

1

Відображені витрати на біологічні перетворення та створення поточних біологічних активів:

  •  покупні насіння, посадковий матеріал;
  •  насіння, посадковий матеріал власного виробництва;
  •  мінеральні добрива;
  •  роботи та послуги власних допоміжних виробництв;
  •  оплата праці працівникам що зайняті на вирощуванні ріпаку;
  •  відображення на соціальні заходи;
  •  амортизація необоротних активів;
  •  відображено загальновиробничі витрати;
  •  списані інші витрати.

Всього витрат

231

231

231

231

231

231

231

231

231

208

27

201

234

661

65

13

91

655

8200

22200

54800

29700

10300

1680

14300

7400

1500

179700

2

Оприбутковані поточні біологічні активи

21

231

179700

3

Списані поточні біологічні активи рослинництва на початок збирання урожаю

231

21

179700

4

Первісне визначення с-г продукції та додаткових біологічних активів у рослинництві при вирощуванні ріпаку

27

231

179700

5

Визначено дохід від первісного визначення продукції

231

710

19334,6

Окремим об'єктом обліку витрат у рослинництві є види сільськогосподар-ких робіт під урожай наступного року. Аналітичний облік витрат під урожай майбутнього року ведеться по кожному найменуванню робіт, а саме: посів озимих зернових на зерно; підняття зябу; лущіння стерні; внесення органічних добрив; внесення мінеральних добрив; посів овочевих культур на зиму; снігозатримання (у IV кварталі); підготовка теплиць; підготовка парників і т. ін. Аналітичні рахунки також можуть відкриватися в розрізі культур, якщо відомо, під яку саме культуру виконуються роботи, наприклад: «Озима пшениця врожаю майбутнього року», «Озиме жито врожаю майбутнього року».

Усі витрати з незавершеного виробництва на аналітичних рахунках обліковують за тією ж номенклатурою статей, що й витрати під урожай поточного року. У наступному році згадані витрати підлягають розподілу. При цьому, якщо відомо, під які культури виконувалися роботи, витрати прямо списують на відповідні аналітичні рахунки. Наприклад, на початку нового року з аналітичного рахунка «Озима пшениця врожаю майбутнього року» дані про витрати відносить на аналітичний рахунок «Озима пшениця врожаю поточного року».

У більшості випадків виконуються такі сільськогосподарські роботи під урожай майбутнього року, які неможливо віднести на конкретну культуру, оскільки в момент їх здійснення ще незрозуміло, до вирощування яких культур вони відносяться (підняття зябу під ярі культури, внесення органічних добрив, снігозатримання і т. ін.). Витрати минулого року на виконання сільськогоспо-дарських робіт списують у витрати поточного шляхом розподілу. Розподіл цих витрат здійснюється за кожною статтею пропорційно до фактичної площі посіву кожної культури не пізніше 1 липня, коли стане відомо, яку площу займе конкретна культура. З цією метою складають спеціальний розрахунок, у якому за об'єктами обліку відображають суму розподілених витрат незавершеного виробництва. За кожним видом робіт розраховують витрати на 1 га (усього і постатейно), множать їх на площу, фактично зайняту відповідною культурою, і визначають суми витрат по культурах. Розподіл витрат постатейно необхідний для визначення елементів витрат минулого і поточного років під певну культуру та отримання необхідних даних для аналізу собівартості продукції рослинництва.

Витрати, пов'язані із сівбою багаторічних трав (підготовка ґрунту, вартість добрив, насіння та інші разові витрати), які обліковуються у складі незавершеного виробництва, рівномірно розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів (2 - 4 роки). Для цього складається аналогічна таблиця, де за базу розподілу буде прийнято кількість років експлуатації.

Витрати на вапнування та гіпсування грунтів, які проводять за рахунок власних коштів, обліковують на окремому аналітичному рахунку в розрізі регламентованих статей витрат. Однак замість статті «Насіння і садивний матеріал» вводиться стаття «Сировина і матеріали». Оскільки тривалість дії вапна та гіпсу становить 5-7 років, витрати на виконання цих робіт підносять на сільськогосподарські культури за статтями пропорційно до зайнятих площ рівномірно протягом 5 7 років. Спочатку визначають суму витрат на один рік і списують її щорічно протягом встановленого терміну.

3.3 Калькуляція собівартості продукції рослинництва

Різноманітність прийомів обліку і калькулювання собівартості продукції визначається рядом факторів, які можна звести в дві групи: галузеві особливості та організаційні передумови.

Галузеві особливості обліку витрат виробництва залежать від номенклатури виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, характеру виробництва і технології, яка застосовується. Наведені фактори змінюються в залежності від конкретних умов та впливають на організацію обліку, вибір об'єктів витрат і об'єктів калькулювання собівартості продукції.

Виділяють наступні організаційні передумови:

- рівень розвитку виробничого обліку і діяльності структурних підрозділів підприємства. В залежності від деталізації обліку за місцями виникнення витрат, центрами відповідальності, його поглибленням (доведенням до бригад і робочих місць) змінюється і ступінь аналітичності обліку витрат;

- прийнятий спосіб оперативного контролю за собівартістю. На багатьох підприємствах застосовується прогресивний спосіб документування відхилень від діючих норм в ході виробництва, що дозволяє оперативно виявити причини відхилень і впливати на них з метою попередження негативних наслідків;

- ступінь забезпеченості адміністрації, власників, засновників та акціонерів інформацією для прийняття рішень. Повнота цієї інформації скорочення періоду її представлення, забезпечення інформацією необхідних рівнів управління розширюють можливості управлінського впливу на процес формування собівартості продукції. Але водночас зменшуються або підвищуються ступінь деталізації виробничого обліку та його трудомісткісті Це, як правило, погіршує контроль за витратами в процесі виробництв продукції і знижує вплив управління на собівартість продукції (робі послуг).

Витрати виробництва в залежності від його типу можуть обліковуватись за декількома методами: позамовним, попередільним, попроцесним; застосу-ванням або без застосування нормативного методу (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Методи обліку витрат і калькулювання собівартості

Метод

Застосування

Загальні характеристики

1

2

і

Нормативний

Застосовується для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання понаднормативних витрат

Витрати на виробництво обліковуються :

 поділом їх на три елементи:

- витрати в межах норм (плану, кошторису квоти тощо);

- зменшення (економія) або збільшенні (перевитрати) витрат порівняно з нормою внаслідок   зміни   норм   під   впливом технічного прогресу;

- відхилення витрат порівняно з нормою в бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрати)

Попроцесний

(простий,

однопереділь-ний)

Застосовуються у виробництвах, де технологічний процес            не поділяється на стадії

Здійснюються наступні операції:

- облік  витрат на  підставі  первинних

документів;

- розподіл витрат за визначеними процесами, розподіл за визначеними категоріями;

- розрахунок суми  загальної  величини витрат;                                   

- розподіл витрат в залежності від виду продукції

Попередільний (багатопереділь-ний)

Застосовується в тому випадку, якщо сировина         та матеріали

проходять декілька закінчених стадій обробки (переділів)

Витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції, напівфабрикатів. Контроль витрат при цьому проводиться за кожним об'єктом обліку (технологічний процес, стадія, фаза виробничого процесу). Прямі витрати перевіряються по кожному переділу окремо, а в середині переділу - за видами продукції

Позамовний

Застосовується    в індивідуальних   та дрібносерійних виробництвах

Об'єктом обліку є окреме замовлення, оформлене договором між виробником та замовником. Виробничі витрати групуються по окремому цеху, далі сумуються вцілому по підприємству і потім здійснюють облік собівартості одиниці продукції по сумі усіх витрат

Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.

Витрати трудових, матеріальних і грошових ресурсів контролює бухгалтерія підприємства відповідно до встановлених на підприємстві нормативів на підставі первинних і зведених документів. Правильно оформлені та перевірені документи систематизують і групують у зведені відомості (листки-розшифровки). Документи, за якими відпускались матеріальні цінності та видавались кошти понад встановлені нормативи (ліміти, кошторисні суми), групують і узагальнюють окремо (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Схема організації бухгалтерського облік і оперативного

економічного контролю витрат на виробництво в умовах діючої системи обліку в ТОВ «Порцелак-Агро»

Попередній облік і контроль (до початку процесу виробництва)

Поточний облік і контроль (в процесі виробництва)

Наступний облік і контроль (після завершення виробництва)

1

2

3

Технологічна карта

Первинні документи

Виробничий звіт

Планові завдання

Журнали обліку робіт і витрат

Журнал-ордер № 10

Річний ліміт витрат

Первинні документи (лімітно-забірні картки)

Журнал-ордер № 10

Планові нормативи прямих витрат

Планово-нормативні документи

-

У листках - розшифровках здійснюють групування витрат за об'єктами обліку (за видами продукції) і витрат за нормами, відхиленнями від норм та змінами норм за встановленою номенклатурою статей.

Заключним етапом обліку виробничих витрат є калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Калькулювання - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат. Процес калькулювання передбачає відповідний порядок робіт (дод. Г).

В ТОВ «Порцелак-Агро», теж, одним із найважливіших економічних показників діяльності підприємства є собівартість. Обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції, виконаних робіт і наданих послуг називається калькуляцією. Калькуляція — заключний етап обліку витрат на виробництво і виходу продукції (робіт, послуг), у процесі якого групуються витрати й обчислюється собівартість продукції (робіт, послуг). її визначають діленням фактичних витрат на кількість одержаної продукції (робіт, послуг).

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва та для обґрунтування цінової політики підприємства. Калькуляції дають змогу приймати більш оптимальні управлінські рішення, повніше використовувати резерви економії.

Розрізняють планову, фактичну (звітну), провізорну (очікувану) і нормативну собівартість. Планову собівартість обчислюють, виходячи :і планових витрат і планового обсягу продукції (робіт, послуг) шляхом ділення першого показника па другий. Фактичну собівартість розраховують на підставі фактичних виробничих витрат і одержаної продукції (робіт, послуг) за звітним період.

Провізорну собівартість сільськогосподарські підприємства визначають станом на 01.10 за фактичними даними про витрати і вихід продукції за 9 місяців звітного року й очікуваними показниками за IV квартал. Цей показник має велике значення для прогнозування результатів діяльності підприємства.

Нормативну собівартість розраховують на базі норм, які діють у господарстві з витрачання кормів, насіння, добрив, палива, електроенергії, інших матеріалів та планово-облікових цін на товарно-матеріальні цінності, роботи й послуги, а також норм виробітку і розцінок за продукцію та роботи.

Нині порядок розрахунку фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) нормативними документами не регламентується. Затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. № 132 Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств мають рекомендаційний характер і можуть агроформуваннями не використовуватися. Тому вибір конкретних методів калькулювання входить до компетенції підприємства і залежить від потреб отримання необхідної інформації для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень. Застосування конкретних методів калькулювання необхідно обов'язково відобразити в наказі про облікову політику підприємства.

Об’єктом обчислення собівартості ріпаку є насіння – франко-тік (включаючи витрати на доочищення і сушіння).

До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва перевіряють правильність запису по дебету і кредиту аналітичних рахунків. Витрати по посівах, які повністю загинули від стихійного лиха, списують з рахунка 23 на витрати господарства. Дебетують субрахунок 991, кредитують рахунок 23.

У зв'язку з тим, що площі під загиблими посівами пересіваються іншими сільськогосподарськими культурами, при списанні витрат слід мати на увазі, що на надзвичайні витрати господарства списуються лише повторні витрати (вартість насіння, витрати на сівбу тощо). Неповторні витрати (оранка, вартість внесених добрив, витрати по снігозатриманню тощо) відносять на новопосіяну культуру. При частковій загибелі втрати списують на витрати господарства частково і розподіляють пропорційно до відсотка одержана продукції. По посівах, які загинули внаслідок стихійного лиха, нараховують страхове відшкодування. Ці суми записують на дебет рахунка 65 і кредит субрахунка 751.

До собівартості продукції рослинництва поточного року не входять витрати по зібраних (але необмолочених) або по незібраних культурах. Якщо на кінець року в рослинництві виявлено необмолочені культури, фактичні витрати розподіляють так. із загальної суми витрат по зібраних обмолочених і необмолочених культурах виключають витрати на обмолочування та вивезення продукції з поля. Суму витрат, що залишається, розподіляють пропорційно до кількості гектарів по зібраних обмолочених і необмолочених культурах. Для визначення фактичної собівартості продукції зібраних і обмолочених культур до суми витрат по зібраних культурах додають витрати на їх обмолочування і транспортування з поля. У наступному році при обчисленні собівартості по необмолочених культурах до витрат на їх збирання додають витрати на їх обмолочування, очищення і транспортування.

Собівартість соломи (полови), гички, стебел кукурудзи, кошиків соняшнику, капустяного листя, тощо визначають залежно від віднесених на них витрат за нормативами, встановленими на основі витрат на збирання, пресування, транспортування, скиртування та інші роботи по заготівлі цієї продукції.

Обчислення собівартості продукції ріпаку озимого здійснюється аналогічно зернових культур.

Витрати на вирощування і збирання зернових культур становлять собівартість зерна, зернових відходів і соломи. Загальну суму витрат (за вирахуванням вартості соломи) розподіляють на зерно і зернові відходи пропорційно до питомої ваги повноцінного зерна, що міститься в зернових відходах.

Собівартість 1 ц. зерна і зернових відходів визначають діленням витрат вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна і зернових відходів після очищення і сушіння.

Проведемо розрахунок собівартості продукції ріпаку озимого і калькуляційних різниць у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Розрахунок собівартості продукції ріпаку озимого

в ТОВ «Порцелак-Агро» за 2008 рік

№ п/п

Зміст запису

Кількість ц.

Сума грн.

1

Валовий збір за плановою собівартістю

  •  насіння ріпаку у бункерній вазі
  •  насіння після доробки і сушки
  •  насіннєвід ходи з 40% вмістом повноцінного зерна
  •  насіннєвід ходи переведені на повноцінне зерно (2,8*40%)
  •  повноцінне насіння що підлягає калькуляції (695,2 +2,8)

796,2

700,8

2,8

1,12

698

199050

175200

х

280

174500

2

Витрати що віднесені на повноцінне насіння (179700-24500)

155200

3

Фактична собівартість 1 ц. повноцінного насіння

222,3

4

Затрати на насінне відходи (1,12*222,3)

248,9

5

Фактична собівартість 1 ц. насінне відходів (248,9 / 2,8)

88,9

6

Фактична собівартість 1 ц. соломи (24500 / 16385)

1,49

Проводимо розрахунок калькуляційних різниць по ріпаку озимому.

Таблиця 3.5

Розрахунок калькуляційних різниць по ріпаку озимому

в ТОВ «Порцелак-Агро» за 2008 рік

№ п/п

Види продукції ріпаку озимого і канали її реалізації

К-ть

ц.

Собівартість

Кальку-ляційна різниця

Кореспонденція

Планова

Фактична

Дт

Кт

1

Насіння ріпаку озимого

- реалізовано

Разом

698

174500

155165,4

19334,6

19334,6

901

231

2

Зернові відходи

       -  реалізовано

Разом

2,8

280,0

248,9

31,1

31,1

901

231

3

Солома

- реалізовано

Всього по культурі

16385

24500

199034,6

24500

179700

-

19334,6

901

х

231

х

3.4 Автоматизація обліку витрат та виходу продукції рослинництва

Для автоматизації обліку на виробничих підприємствах призначено конфігурацію Виробництво + Послуги + Бухгалтерія для України, останній реліз 7.70.005 якої вийшов 22.05.2003 р. Конфігурацію орієнтовано на ведення оперативного та бухгалтерського обліку на середніх підприємствах, основним видом діяльності яких є виробництво продукції, виконання робіт або надання послуг, а супутньою діяльністю с торгівля, функціональні можливості включають підтримання найпоширеніших схем обліку виробленої продукції та  методик розрахунку собівартості. У ній реалізовано такі можливості:

- розширений облік виробничих витрат;

- облік виробництва продукції з давальницької сировини;

- облік позамовного та масового виробництва продукції;

- облік багатопередільного виробництва продукції та напівфабрикатів;

- нормативний метод попереднього калькулювання собівартості продукції (напівфабрикатів, робіт, послуг);

- можливість випуску готової продукції з одночасним списанням матеріалів за нормами;

- можливість оприбуткування на склад готової продукції за плановою, нормативною собівартістю, за фактичною собівартістю матеріалів та нормативною собівартістю витрат або нульовою;

- облік браку в складі готової продукції та облік витрат на брак;

- автоматизація розподілу загальновиробничих і прямих виробничих витрат; .

- складання фактичних калькуляцій готової продукції з автоматичним коригуванням її собівартості;

- можливість отримання звітної інформації про нормативну та фактичну собівартість виробленої продукції.

Однак облік виробництва (якщо виробництво невелике і номенклатура виробів обмежена) можна автоматизувати і в типовій конфігурації «1С: Бухгалтерія 7.7. Бухгалтерський облік для України». Облік виробничих запасів та готової продукції ведеться в ній за такою схемою:

1-й етап - списання матеріалів у виробництво, розрахунок попередньої собівартості списаних матеріалів та приблизної вартості інших витрат; оприбуткування готової продукції за попередньою собівартістю (попередня калькуляція);

2-й етап - реєстрація інформації про незавершене виробництво;

3-й етап - розрахунок остаточної собівартості продукції (остаточна калькуляція).

Перелік видів продукції, що випускаються підприємством, і перелік використовуваних у виробництві матеріалів вноситься до однойменних розділів довідника Номенклатура. Для елементів довідника Продукция на закладці Дополнительно стае активною кнопка Состав, за допомогою якої можна викликати підпорядкований довідник Состав продукции. До цього довідника для кожного виду продукції можна ввести перелік та кількість матеріалів, з яких виготовляється одиниця цієї продукції, а також тих статей витрат, що збільшують її собівартість.

Введення даних до цього довідника здійснюється звичайним шляхом: командою Действие / Новый або клавішею Insert. При цьому пропонуються два довідники для вибірки даних: Номенклатура і Виды затрат. Список матеріалів вибираємо з довідника Номенклатура, у який їх потрібно завчасно внести. Для вибраних матеріалів зазначаємо їх кількість, що витрачається на одиницю продукції. З довідника Виды затрат вибираємо загальновиробничі та виробничі витрати, що мають розподілятися на собівартість цього виду продукції. У графі Колличество при цьому автоматично встановлюється умовна кількість "1.000".

Довідник Виды затрат заповнено переліком статей витрат відповідно до класифікації за П(С)БО 16 "Витрати", але він може доповнюватися і редагуватися користувачем за необхідності докладнішої (чи іншої) деталізації витрат в обліку.

Для обліку виробництва найчастіше використовуються дві груші статей витрат: Производственные та Общепроизводственные. У діалозі елемента Вид затрат є реквізит Относится к постоянным общепроизводственным затратам, який використовується тільки для загальновиробннчих витрат, тобто тих, в яких у реквізиті Счет закрытия зазначено рахунок 91. Постійні та змінні загальновиробничі витрати розподіляються з рахунка 91 по-різному. За допомогою цього прапорця можна виділити постійні загальновиробничі витрати. Реквізит Относится к материальным затратам у цей час програмою не використовується.

На підставі довідника Состав продукции відбувається автозаповнення документа Калькуляция. Заповнювати довідник має сенс, якщо перелік матеріальних та інших витрат для цього виду продукції постійний. Якщо ж склад продукції часто змінюється, зазначати його доцільно безпосередньо в документі Калькуляция також вибіркою з двох довідників. Довідник Состав продукции - для такого виду проекції при цьому можна не заповнювати.

Для того, щоб списати матеріали у виробництво без одночасного оприбуткування готової продукції, можна використовувати документ Калькуляция в спеціальному режимі - з позначеним прапорцем Только списать материалы в производство. Документ вводиться через меню Документы / Производство / Калькуляция або командою Журналы / Производство/ Новый документу заголовку документа потрібно зазначиш склад, де значаться списувані матеріали. У табличній частині вручну (або кнопкою Подбор) набираємо список матеріалів з довідника Номенклатура, вказуємо партію списуваних матеріалів (при їх обліку партіями) та кількість. Матеріали буде списано без зазначення до конкретного виду або партії готової продукції.

При формуванні проводок щодо списання матеріалів у виробництво (наприклад Дт 23 Кт 201) звичайно використовується рахунок і вид витрат, зазначені в їх реквізитах. Якщо ж позначити прапорцем пункт Выбрать Счет затрат, у заголовку документа відкриються два додаткові поля. У них можна зазначити рахунок витрат і вид витрат, які буде використано в дебеті проводок при списанні матеріалів Конкретним документом. Рахунки та види витрат із реквізитів довідника Номенклатура при цьому будуть проігноровані.

Зауважимо, що документ у цьому режимі може списувати тільки матеріали. Види витрат у табличній частині документа зазначати не слід, і хоча довідник Виды затрат і доступний, при проведенні документа програма видасть попередження.

У "1С: Бухгалтерії" зареєструвати відпуск готової продукції, неоприбуткованої на складі, неможливо. Оприбуткувати готову продукцію на склад можна після її випуску, за попередньо розрахованою її собівартістю, а наприкінці місяця скласти остаточну калькуляцію та уточнити отримані попередні значення.

Для списання матеріалів у виробництво та прибуткування готової продукції на склад за попередньою собівартістю використовується документ Калькуляция, але прапорець Только списать материалы в производство в ньому не встановлюється. Зовнішній вигляд документа при цьому змінюється.

Поле Вид калькуляции в документі заповнюється автоматично за такими правилами: будь-який документ Калькуляция, введений у режимі Ввод нового, с попередньою калькуляцією, а будь-який документ Калькуляция, введений в режимі Ввод на оснований, є остаточною калькуляцією.

Отже, якщо вводимо документ Калькуляция через меню Документы/ Производство / Калькуляция або командою Журналы / Производство / Новый документ, отримуємо попередню калькуляцію. Змінити значення поля Вид калькуляции в документі неможливо.

Вид продукції зазначається в заголовку документа, у групі реквізитів Материалы и продукция. Отже, для кожної партії і виду продукції необхідно ввести окремий документ. При великій номенклатурі виробів, що випускаються, це незручно, але програма "1С: Бухгалтерія" для таких випадків і не призначена. При обліку партіями документ Калькуляции формує окрему прибуткову партію для продукції, при застосуванні середньозваженого методу обліку собівартості у виробництві продукцію слід оприбутковувати на службову партію за умовчанням.

Якщо для вибраного виду продукції було попередньо заповнено підпорядкований довідник Состав продукции, то після введення виробленої кількості в полі Кол-во продукции можна натиснути на кнопку Заполнить. При цьому всі етапі витрат буде перенесено з довідника до табличної частини, а кількість матеріалів, зазначену в довіднику, буде помножено на кількість виробленої продукції. Якщо ж довідник Состав продукции не використовується, в табличній частині попередньої калькуляції доведеться перерахувати всі використані матеріали, а також статті виробничих та загальновиробннчих втрат, що накопичуються в процесі господарської діяльності та мають бути розподілені на собівартість цього виду продукції.

Якщо матеріали списуються у виробництво незалежно від оприбуткування готової продукції (як раніше за складання попередньої калькуляції, так і пізніше), то замість їх кількості в табличній частині попередньої калькуляції слід зазначити ті види витрат, на які відбувається їх списання.

При проведенні документа буде розраховано собівартість матеріалів (ціна та сума). Статті нематеріальних витрат будуть списані за нормативною сумою витрат, внесеною вручну до графи Сумма предварительная. Але є й інші способи, Заповнюючи довідник Состав продукции, вводили виграти за їх видами з умовною кількістю, що дорівнює одиниці, адже цей довідник, по суті, є "рецептом" виготовлення одиниці продукції. Якщо витрати на вашому підприємстві розподіляються пропорційно кількості випущеної продукції, в полі Предварительная сумма можна зазначити кількість виробленої продукції, яка буде коефіцієнтом бази розподілу. Тоді наприкінці місяця фактично накопичені витрати буде перерозподілено на собівартість усієї випущеної продукції пропорційно кількості. Зауважимо, що, зазначаючи в полі Предварительная сумма відповідний коефіцієнт бази розподілу, витрати можна розподіляти і за іншими базами.

Після проведення документа в його заголовку буде заповнено реквізити Себестоимость предварительная і Продажная стоимость, розраховані за сумами статей витрат і вартістю списаних матеріалів. На закладці Налоги и рентабельность можна зазначити додаткові параметри для формування відпускної ціни - задати рентабельність у частках одиниці, ставку ПДВ та суму акцизу. На закладі ті можна додатково зазначити до трьох видів податків (відрахувань), що нараховуються від обороту реалізованої продукції та відносяться на її собівартість. Реквізит Продажная стоимость буде розраховано з урахуванням цих параметрів. Кнопка Установить цену дозволяє перенести розраховану продажну ціну до реквізиту Цена отпуска цього виду продукції.

Після проведення документ буде відображатися в журналі Производство зі статусом не закрытая предварительная. Це означає, що для документа ще не створено остаточну (коригувальну) калькуляцію.

Нагадаємо, що для обліку у виробництві використовуються рахунки класів вісім і дев'ять. Константу Использовать счета расходов слід установити у відповідне значення.

Попередня калькуляція за статтями витрат формує проводки по кредиту рахунка 23 із зазначеною аналітикою до дебету рахунка 26, на собівартість оприбуткованої продукції. У першій проводці Дт 26 - Кт 23 буде зареєстровано кількість виробленої продукції, решта проводок вводяться з нульовою кількістю. Якщо в калькуляції зазначено витрачені матеріали, формуються проводки щодо їх списання до дебету субрахунка обліку витрат, зазначеного в реквізитах довідника Номенклатура, наприклад Дт 801 - Кт 201. Та ж сума одночасно списується проводкою Дт 26 - Кт 23 зі статею Материальные затраты. Субрахунки обліку витрат закриваються проводками до дебету рахунка 23 (наприклад, Дт 23 - Кт 27).

Нa виробничих підприємствах послідовність дій з закриття звітного періоду набуває такого вигляду:

1. реєстрація інформації про незавершене виробництво;

2. закриття рахунків виробничих та загальновиробннчих витрат;

3. формування фактичної собівартості виробленої продукції;

4. визначення кінцевого фінансового результату діяльності підприємства.

Як і в загальному випадку, послідовність дій щодо визначення фінансового результату на виробничому підприємстві дуже важлива. Відхилення від вищенаведеної схеми призведе до помилок в обліку.

Наприкінці місяця, коли вже накопичено всі витрат поточною періоду, розраховують фактичну собівартість виробленої за місяць продукції, але перед цим необхідно зареєструвати інформацію про незавершене виробництво.

Для того, щоб зазначити суми накопичених витрат, які не повинні розподілятися в поточному періоді, а мають залишитися на наступні періоди па рахунку 23, потрібно сформувати документ Незавершенное производство. Документ вводиться останнім днем місяця через меню Документы / Производство /Незавершенное производство або командою Журналы /Производство / Новый документ. У його заголовку зазначаємо вид діяльності - Производственная. Табличну частину заповнюємо видами втрат і розрахованими вручну сумами витрат, які слід залишити в дебеті рахунка 23 на майбутні періоди.

Документ не вводить бухгалтерських проводок, він тільки блокує розподіл з рахунка 23, зазначених сум витрат. Документ обов'язково повинен вводитись до складання остаточних калькуляцій собівартості продукції, якими формується фактична собівартість виробленої продукції за реально накопиченими витратами.

Дія формування фактичних витрат на рахунку 23 необхідно після виконання всіх господарських операцій періоду виконати закриття рахунків виробничих та загальновиробничих витрат. Це здійснюється за допомогою документа Финансовые результаты. Цей документ на першому етапі визначення фінансових результатів, тобто в режимі закриття рахунків обліку витрат за елементами (рахунків класу вісім), списує прямі виробничі витрати

на рахунок 23, а загальновиробничі витрати - на рахунок 91.

Після цього слід ввести документ Финансовые результаты в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет 91). У цьому режимі у документа з'явиться закладка Дополнительно, на якій потрібно зазначити параметри розподілу постійних загальновиробничих витрат.

Змінні втрати за умовчанням списуються повністю на рахунок 23, а постійні залежно від співвідношення нормальної та поточної баз розподілу можуть перерозподілятися між рахунком 23 і субрахунком 901 (відповідно до П(С)БО 16 "Витрати"). На закладці Дополнительно зазначаємо нормальну та поточну бази розподілу, а також нормальну суму постійних витрат. Суму поточних постійних загальновиробничих витрат буде розраховано автоматично при проведенні документа.

Попередня собівартість виробленої продукції розраховувалася протягом місяця за допомогою введення попередніх калькуляцій. Для уточнення зроблених раніше розрахунків, у програмі всі потрібні дані. Це здійснюється за допомогою остаточних калькуляцій. Документ Окончательная калькуляция не перераховує собівартість списаних матеріалів, виконується тільки порівняння попередньої та фактичної сум щодо кожної статті витрат; зазначеної в Предварительной калькуляции. Фактичні суми витрат за мінусом сум, зазначених у документі Незавершенное производство, розподіляються між усіма введеними до бази калькуляціями пропорційно попереднім сумам. Якою деяка стаття витратне була вказана в жодній попередній калькуляції, але фактично виявилася накопиченою по дебету рахунки 23, вона не буде розподілятися остаточними калькуляціями та залишиться в дебеті цього рахунка.

При формуванні остаточної калькуляції заповнюються рядки графи Сумма окончательная табличної частини документа. Зауважимо, що в попередніх калькуляціях ця графа завжди є незаповненою.

При проведенні документ вводить сформовані раніше коригувальні суми проводками Дт 27 "Продукція" - Кт 23 "Стаття витрат" на різницю між попередньою та фактичною сумами витрат. Якщо в "1С: Бухгалтерії" ведеться облік партіями запасів, вводиться проводка Дт 901- Кт 26 "Продукція". Нею коригується собівартість проданої продукції, скалькульованої цим документом щодо всієї продукції цього виду, проданої в інтервалі від дати введення попередньої калькуляції (тобто від оприбуткування продукції па склад) до моменту формування остаточної калькуляції, що їй відповідає. При обліку запасів середньозваженим методом таку проводку можна ввести вручну.

Після проведення остаточної калькуляції попередня калькуляція з бази не видаляється. Вона залишається к журналі Производство, та набуває статусу Закрытая предварительная. Це означає, що на її підставі введено остаточну калькуляцію.

Скільки протягом місяця було попередніх калькуляцій, стільки ж слід зробити остаточних. Реквізит Вид калькуляции у заголовку документ заповнюється автоматично, і змінити його значення неможливо. Тому остаточну калькуляцію може бути створено виключно в режимі введении на підставі. Вибрати цей режим можна з меню, яке викликається натисканням правою кнопкою миші на документі-підставі або по відповідній кнопці в заголовку вікна журналу Производство, або клавішами Alt + F9

Якщо кількість попередніх калькуляцій велика, то остаточні калькуляції можна сформувати, скориставшись помічником Создание окончательных калькуляций. Користуватися ним дуже зручно. Помічник видає підказки користувачу просто у своєму вікні та дозволяє просуватися як уперед, так і назад (до попереднього діалогового вікна).

1. Викликаємо помічника командою Сервис/ Помощник / Создание окончательных калькуляций. Натискуємо на кнопку Дальше.

2. Зазначаємо в реквізитах помічника поточний місяць, фірму та позначаємо види діяльності підприємства. Натискуємо на кнопку Дальше.

3. На третьому кроці помічник просто зі свого вікна запропонує побудувати оборотно-сальдову відомість по рахунку 23 за вказаний місяць і перевірити (або ввести) ще раз документ Незавершенное производство. Якщо все гаразд, робимо наступний крок.

4. Помічник формує остаточні калькуляції за всіма виявленими за період попередніми калькуляціями та пропонує їх провести. Позначаємо прапорцем пункт Провести сформированные калькуляции та натискуємо на кнопку Дальше.

5. Помічник проводить остаточні калькуляції та результат. Можна натиснути на кнопку Готово і закрити вікно помічника.

Зауважимо:

- якщо всі попередні етани визначення фінансових результатів було виконано правильно, то залишки по рахунку 23 у розрізі видів витрат за вибраними видами діяльності будуть із точністю до декількох копійок (помилка округлення) дорівнювати внесеній інформації про незавершене виробництво;

- у журналі Производство всі попередні калькуляції за місяць, що закривається, матимуть статус Закрытая предварительная.

Визначення кінцевого фінансового результату діяльності підприємства здійснюється так.

Після формування остаточних калькуляцій слід ввести документ

Финансовые результаты з реквізитом Определение финансового результата. На цьому етані закриваються всі рахунки обліку доходів та незакриті рахунки витрат (класи 7,8 і 9), і сальдо рахунків списується на відповідні субрахунки рахунка 79 "Фінансові результати"

ТОВ «Порцелак-Агро»                                          Сформовано 12.03.09 в 09:55:52

Оборотно-сальдова відомість по рахунку: 231

Види витрат; Виды деятельности; Поля

за 2008 р.

Субконто

Сальдо на початок періоду

Обороти за період

Сальдо на кінець періоду

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

Оплата праці

618.21

377.76

240.45

<>

36.02

26.33

9.69

<>

36.02

26.33

9.69

Рослинництво

342.00

250.00

92.00

Поле 1

342.00

250.00

92.00

Ріпак

138.76

101.43

37.33

Поле 1

138.76

101.43

37.33

Ріпак майбутнього періоду

101.43

101.43

Поле 1

101.43

101.43

Разом розгорнуте

240.45

Разом

618.21

377.76

240.45

ТОВ «Порцелак-Агро»                                          Сформовано 12.03.09 в 09:55:26

Картка рахунку: 231

за 2008 р.

Дата

Документ

Операції

Дебет

Кредит

Поточне сальдо

Рахунок

Сума

Рахунок

Сума

Сальдо на 01.01.08

27.02.08

Табель наряд подчиненный ТНП-000003

Оплата праці

Рослинництво

 поле 1

Служебный С.С.

01.02.08

Начисление: оклад/тариф

231

250.00

661

Д          250.00

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000001

Оплата праці

<...>

<…>

Сидоров В. А.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

2.02

661

Д          252.02

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000001

Оплата праці

<...>

<…>

Сидоров В. А.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

1.96

661

Д          253.98

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000001

Оплата праці

<...>

<...>

Сидоров В. А.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

2.09

661

Д          256.07

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000001

Оплата праці

<...>

<...>

Сидоров В. А.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

10.13

661

Д          266.20

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000001

Оплата праці

<...>

<...>

Сидоров В. А.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

10.13

661

Д          276.33

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000002

Оплата праці

Ріпак  

поле 1

Федін I. Ф.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

10.97

661

Д          287.30

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000002

Оплата праці

Ріпак

поле 1

Федін I. Ф.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

10.06

661

Д          297.36

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000002

Оплата праці

Ріпак

 поле 1

Федін I. Ф.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

10.97

661

Д          308.33

27.02 08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000002

Оплата праці

Ріпак

 поле 1

Федін I. Ф.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

9.13

661

Д          317.46

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000002

Оплата праці

Ріпак

поле 1

Федін I. Ф.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

10.06

661

Д          327.52

27.02.08

Лист

машиниста-тракториста

ТР-0000002

Оплата праці

Ріпак 

поле 1

Федін I. Ф.

01.02.08

Начисление зарплаты тракториста

231

50.24

661

Д          377.76

27.02.08

Закрытие Затрат Растениеводства ЗР-0000001

Оплата праці

Ріпак майбутнього періоду поле 1

Оплата праці

Ріпак

поле 1

Закрытие затрат растениеводства

231

101.43

231

101.43

Д          377.76

27.02.08

Закрытие Затрат Растениеводства ЗР-0000001

<...>

Оплата праці

<...>

<...>

Закрытие затрат растеневодства

901

231

26.33

Д          351.43

27.02.08

Закрытие Затрат Растениеводства ЗР-0000001

Рослинництво

Оплата праці

Рослинництво

поле 1

Закрытие затрат растеневодства

901

231

250.00

Д          101.43

28.02.08

Отчисления в фонды

НФ-0000001

Начисления на фонды

Оплата праці

<...>

<...>

Пенсионный с фонда з/п Пенсионный (от фонда з/п)

231

8.43

651

Д          109.86

28.02.08

Отчисления в фонды

НФ-0000001

Начисления на фонды

Оплата праці

<...>

<...>

Безработица с фонда з/п Страхование от безработицы (от фонда з/п)

231

0.50

653

Д          110.36

28.02.08

Отчисления в фонды

НФ-0000001

Начисления на фонды

Оплата праці

<...> <

...>

Фонд Соцстрах

Социальное страхование(от фонда з/п)

231

0.76

652

Д          111.12

28.02.08

Отчисления в фонды

НФ-0000001

Начисления на фонды

Оплата праці

Ріпак

поле 1

Пенсионный с фонда з/п Пенсионный (от фонда з/п)

231

32.46

651

Д          143.58

28.02.08

Отчисления в фонды

НФ-0000001

Начисления на фонды

Оплата праці

Ріпак

поле 1

Безработица с фонда з/п Страхование от безработицы (от фонда з/п)

231

1.93

653

Д          145.51

28.02.08

Отчисления в фонды

НФ-0000001

Начисления на фонды

Оплата праці

Ріпак

поле 1

Фонд Соцстрах

Социальное страхование(от фонда з/п)

231

2.94

552

Д          148.45

28.02.08

Отчисления в фонды

НФ-0000001

Начисления на фонды

Оплата праці

Рослинництво

поле 1

Пенсионный с фонда з/п Пенсионный (от фонда з/п)

231

80.00

651

Д          228.45

28.02.08

Отчисления в фонды

НФ-0000001

Начисления на фонды

Оплата праці

Рослинництво

поле 1

Безработица с фонда з/п Страхование от безработицы (от фонда з/п)

231

4.75

653

Д          233.20

28.02.08

Отчисления в фонды

НФ-0000001

Начисления на фонды

Оплата праці

Рослинництво

поле 1

Фонд Соцстрах

Социальное страхование(от фонда з/п)

231

7.25

652

Д          240.45

Обороти за період

618.21

377.76

Сальдо на 31.12.08

240.45

ТОВ «Порцелак-Агро»                                          Сформовано 12.03.09 в 09:56:50

Аналіз рахунка по субконто: 231

Види витрат:, Виды деятельности:, Поля:

за 2008 р.

Субконто

Рахунок

3 кред. рахунків

У дебет рахунків

3 кред. рахунків

У дебет рахунків

У валюті

У валюті

Оплата праці

Поч. сальдо

<...>

Поч. сальдо

<...>

Поч. сальдо

65

66

90

9.69

26.33

26.33

Обороти

36.02

26.33

Кін. сальдо

9.69

Обороти

36.02

26.33

Кін. сальдо

9.69

Рослинництво

Поч. сальдо

поле 1

Поч. сальдо

65

66

90

92.00

250.00

250.00

Обороти

342.00

250.00

Кін. сальдо

92.00

Обороти

342.00

250.00

Кін. сальдо

92.00

Ріпак

Поч. сальдо

поле 1

Поч. сальдо

23

65

66

37.33

101.43

101.43

Обороти

138.76

101.43

Кін. сальдо

37.33

Обороти

138.76

101.43

Кін. сальдо

37.33

Ячмінь майбутнього періоду

Поч. сальдо

поле 1

Поч. сальдо

23

101.43

Обороти

101.43

Кін. сальдо

101.43

Обороти

101.43

Кін. сальдо

101.43

Обороти

618.21

377.76

Кін. сальдо

240.45

РОЗДІЛ 4

АУДИТ ВИТРАТ ТА ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

4.1 Задача для дослідження

Мета аудиту — підтвердити правильність формування та достовірність відображення витрат у бухгалтерському обліку.

Завдання аудиту — встановити:

• додержання підприємством визначеного П(С)БО 16 «Витрати» їх переліку при віднесенні окремих витрат до прямих матеріальних, трудових та ін., а також загальновиробничих;

• правильність відображення в регістрах бухгалтерського обліку всіх видів прямих витрат на виробництво;

• законність формування загальновиробничих витрат та віднесення їх на рахунки бухгалтерського обліку;

• правильність калькуляції собівартості продукції.

При перевірці витрат виробництва потрібно врахувати суттєві зміни, що відбулися при введенні нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, зокрема:

1) скорочення переліку витрат, які входять до складу собівартості продукції, вилучення з їх складу адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат операційної діяльності;

2) формування витрат за елементами з подальшим віднесенням їх у разі потреби на відповідні об'єкти обліку і калькуляції.

3) відокремлення управлінського обліку від фінансового Важливим етапом аудиторської перевірки витрат та виходу продукції рослинництва є з'ясування об'єктів та номенклатури статей витрат і документального оформлення господарських операцій.

 

4.2 Нормативне та інформаційне забезпечення аудиту витрат і виходу продукції рослинництва

 В процесі аудиту, аудитор використовує такі законодавчо-нормативні акти:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: ЗУ №996-XIV від 16.07.1999р.

2. Про аудиторську діяльність: ЗУ від 22.04.93 р. № 3125 (зі змінами та доповненнями).

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 "Баланс", затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати" затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси»: Наказ Мінфіну України від 20.10.99 р. №246.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затверджений наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99 р.

8. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій: Затв. Мінфіном України від 30.11.99 р. № 291.

9. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291.

10. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Постанова КМУ від 22.01.96 р. № 116.

11. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних цінностей, ТМЦ, грошових коштів і документів та розрахунків: Наказ Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р.

12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерсь-кому обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.

13. Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів: Наказ Мінстату України від 21.06.96 р. № 193.

14. Порядок обчислення середньої заробітної плати: Затв. Постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (зі змінами і доповненнями).

15. Методичні рекомендації з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарського виробництва: Затв. Наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. № 132, та інші на погляд аудитора.

Окрім законодавчо-нормативних документів аудитор збирає аудиторські докази – це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту.

Аудиторські докази одержують шляхом належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансово! звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються аудиторських доказів, отриманих як при тестуванні систем контролю, так і під час здійснення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їхньої якості й надійності та їх відповідності конкретному твердженню.

Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характеру для підтвердження одного і того ж твердження.

Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не досліджує всієї інформації, наявної в його розпорядженні, й не здійснює суцільної перевірки її, а визначає тільки основні елементи, які в цілому характеризують стан об’єкта аудиту.

На достатність аудиторських доказів впливає ряд факторів:

• оцінка аудитором характеру та величини ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи за класом операцій;

• характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю;

• досвід, набутий у процесі попередніх аудиторських перевірок;

• результати аудиторських процедур із можливими виявленими фактами помилок чи шахрайства;

• джерело та надійність наявної інформації.

Аспектами систем обліку і внутрішнього контролю, щодо яких аудитор одержує аудиторські докази, є:

структура — системи обліку та внутрішнього контролю, розроблені так, щоб попереджати і виявляти та виправляти суттєві перекручення;

• функціонування — наявні системи, які ефективно працювали протягом певного періоду.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання — внутрішнього чи зовнішнього, а також від характеру їх.

За характером розрізняють візуальні, документальні та усні докази.

Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, отримані від третьої особи) більш надійні, ніж отримані з внутрішніх джерел. Аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші у разі наявності ефективних систем обліку і внутрішнього контролю. Аудиторські докази, отримані за допомогою проведених тестів, надійніші за ті, що отримані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання. Якщо аудиторські докази одержані з різних джерел, різного характеру і відповідають один одному, то вони більш переконливі.

У разі неможливості одержати достатні належні аудиторські докази аудитор має дати позитивний висновок із застереженнями або негативний висновок.

Види аудиторських доказів: прямі, другорядні, усні, візуальні, документальні.

Джерелами аудиторських доказів є:

• дані первинних документів і звітів, у яких відображається основна інформація про господарські операції: облікові листи тракториста-машиніста (ф. № 67 та 67б), табелі обліку відпрацьованого часу (ф. 34), облікові листи праці і виконаних робіт (ф. 66, 66а), Акти на списання насіння та посадкового матеріалу (ф. № 119), акти про використання мінеральних, органічних і бактеріологічних добрив, ядохімікатів та гербіцидів (ф. № 118), Накладні внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87), лімітно-забірні картки, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, розрахунки амортизації, розрахунки калькуляції, талони на вивезення продукції з поля, тощо;

• облікові регістри, де нагромаджується й узагальнюється інформація зі звітів та прикладених до них первинних документів з погляду їхнього економічного змісту: Звіти про рух ТМЦ (ф. № 121), Виробничий звіт (ф. № 10.3а с-г), журналу-ордеру № 10.3 с-г., зведена відомість до журналу-ордеру № 10.3 с-г, журнал-ордер № 10.3 с-г.

• Головна книга, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду й обороти за дебетом і кредитом відповідних рахунків: 231 «Рослинництво», 27 «Готова продукція».

баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал;

інвентаризаційні матеріали (описи, порівнювальні відомості, розрахунки природного убутку);

розрахунки, декларації, кошториси, калькуляції, договори, контракти, засновницькі документи, статут, накази, розпорядження, бізнес-плани;

оперативна, статистична, податкова звітність;

матеріали перевірок і ревізій, проведених органами податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, статистики, банків та ін.;

матеріали внутрішньогосподарського контролю (внутрішнього аудиту);

дані документального і фактичного контролю, експертних перевірок, лабораторних аналізів, контрольних вимірювань, проведених за участю аудиторів;

• письмові та усні заяви, пояснювальні й доповідні записки матеріально відповідальних та посадових осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, замовників тощо.

Для отримання аудиторських доказів щодо відповідності структури й ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього контролю виконують тести систем контролю. Крім того, використовуються процедури перевірки на суттєвість для отримання аудиторських доказів із метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності. Такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків за рахунками й проведених аналітичних процедур.

Під час отримання аудиторських доказів за допомогою тестів систем контролю аудитору слід розглянути достатність та належність аудиторських доказів для обґрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.

При отриманні аудиторських доказів процедурами перевірки на суттєвість аудитор повинен оцінити розмір достатності та належності аудиторських доказів, одержаних шляхом таких процедур, разом із будь-якими даними, одержаними в результаті тестів систем контролю для обґрунтування тверджень фінансової звітності.

Твердження фінансової звітності — це твердження керівництва підприємства, чи прямо висловлені, чи, навпаки, втілені у фінансовій звітності. Вони можуть бути поділені на такі категорії:

наявність: актив чи пасив існує на конкретну дату;

права і обов'язки: актив чи пасив належить підприємству на певну дату;

факт події: факт того, що була здійснена операція чи подія, пов'язана з підприємством у конкретний період;

повнота: немає невідображених в обліку активів, пасивів, суттєвих операцій чи подій;

оцінка: оцінка активів чи пасивів зроблена правильно і вони відображені в усіх суттєвих аспектах обліку за правильною вартістю;

вимір: операція чи інша подія в повному обсязі відображена в обліку, а надходження і видатки відображені у відповідному періоді;

представлення і розкриття: позиція фінансової звітності розкрита, класифікована й описана за правилами її підготовки.

Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

Перевірка складається з вивчення бухгалтерських регістрів, документів або матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських регістрів та документів надає аудиторські докази різного рівня надійності, залежно від їхнього характеру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, що мають для аудитора різний рівень надійності, належать: документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені й зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені й зберігаються на підприємстві.

Таким чином, основними процедурами одержання аудиторських доказів є:

• перевірка;

• спостереження;

• опитування і підтвердження;

• підрахунок;

• аналітичні процедури.

4.3 Методика, техніка прийоми аудиторських досліджень та оформлення їх результатів

В ТОВ «Порцелак-Агро» аудиторська перевірка витрат та виходу продукції ріпаку озимого за 2008 р. проводився згідно Листа-замовлення, Листа-згоди, Аудиторського договору та Програми погодженої із Замовником (дод. К,Л,М,Н).

Аудит складався із стадій: початкової, дослідної, завершальної.

Початкова стадія включала визначення об’єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку.

Дослідна проходила безпосередньо на підприємстві.

При проведенні перевірки аудитор має виходити з того, що облік витрат і калькуляція передбачають різні цілі. Метою обліку витрат є надання інформації керівникам підприємства для прийняття ними своєчасних і ефективних управлінських рішень. Метою калькуляції є обчислення собівартості одиниці продукції, робіт, послуг.

Облік витрат і калькуляція відрізняються також за своїми об'єктами. Об'єктами обліку витрат є місця їх виникнення. Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) формуються за центрами відповідальності та об'єктами обліку, планування й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Центрами відповідальності виступають внутрішньогосподарські підрозділи, що функціонують на засадах госпрозрахунку. їх склад визначається з урахуванням виробничої та організаційної побудови підприємства, порядку закріплення засобів виробництва тощо.

Об'єктами калькуляції виступають окремі види продукції виробництва, роботи і послуги.

На практиці нерідко об'єкта калькуляції та обліку витрат між собою збігаються. В цьому разі для обчислення собівартості одиниці продукції загальну суму за об'єктом обліку ділять на кількість виготовлених виробів. За їх незбігання для визначення собівартості одиниці об'єкта калькуляції витрати за об'єктами обліку підсумовують, а отриманий результат ділять на кількість виготовленої продукції. В цьому випадку об'єкти обліку витрат є частиною об'єкта калькуляції.

У разі дотримання теоретичних позицій об'єкт обліку витрат ніколи не буде збігатися з об'єктом калькуляції, оскільки перший означає витрати, а другий — вид продукції. Отже, їх тотожності взагалі не може бути.

Різний економічний зміст та призначення об'єктів обліку витрат і об'єктів калькуляції не виключає, а навпаки, передбачає їх певний взаємозв'язок. При цьому встановлені об'єкти значною мірою визначають застосування того чи іншого методу калькулювання собівартості продукції. Отже, об'єкти обліку витрат, як і об'єкти калькуляції, у сільськогосподарських підприємствах мають значний вплив на методику розрахунку собівартості продукції.

Для сільськогосподарських підприємств об'єкти планування та обліку витрат і об'єкти калькуляції встановлені Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132 (далі — Методичні рекомендації).

На кожному аналітичному рахунку витрати обліковують за встановленою номенклатурою статей:  витрати на оплату праці, насіння та посадковий матеріал, паливо та мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, роботи та послуги, витрати на ремонт необоротних активів, інші витрати на утримання основних засобів, інші витрати, непродуктивні витрати (в обліку), загально виробничі витрати.

У бухгалтерському обліку дані про витрати та вихід продукції рослинництва містяться у первинних документах, в яких відображено витрати матеріальних, грошових, трудових ресурсів і вихід продукції, зведених даних у накопичувальних відомостях (журналах), призначених для отримання узагальнюючих показників, які потім переносяться в регістри синтетичного й аналітичного обліку за кореспондуючими рахунками. У регістрах систематизують показники про витрати за видами культур і робіт для відображення їх бухгалтерськими записами в аналітичному обліку на рахунку 23 «Виробництво» субрахунок 1 «Рослинництво».

Аудитор має з'ясувати наявність правильно оформлених чотирьох груп документів: з обліку витрат праці, предметів праці, засобів праці, виходу продукції. Кожна група документів має своє призначення.

У документах з обліку витрат праці зафіксовано трудові витрати на виконання конкретних робіт у галузі по культурах, що вирощують, та нараховану оплату праці А Облік витрат праці та виконаних робіт на кінно-ручних роботах здійснюється в обліковому листку праці і виконаних робіт (ф. № 66). Цей документ складає бригадир. За таким документом виробіток і нараховану заробітну плату на кінно-ручних роботах обліковують у цілому по бригаді та по кожному працівнику. В обліковому листку бригадир (обліковець, ланкова чи сам працівник) щодня зазначає обсяг робіт, виконаний кожним працівником, і нараховану йому оплату праці.

У трактородільничих бригадах доцільно застосовувати Книгу бригадира з обліку праці і виконаних робіт, в якій передбачено ведення обліку в разі виконання кінно-ручних і механізованих робіт.

При використанні цього первинного документа відпадає потреба ведення табеля обліку робочого часу. Аудитор має з'ясувати дотримання порядку записів у Книзі бригадира відповідно до правил заповнення табелів.

При перевірці дотримання документального оформлення операцій з обліку виробітку та нарахованої заробітної плати на механізованих роботах з'ясовують наявність і правильність відображення даних в облікових листках тракториста-машиніста (ф. 65а, ф. № 676) і в Дорожніх листках трактора (ф. № 68). У них зазначають обсяг виконаної роботи в натуральному вираженні та в переведенні на умовні еталонні гектари, кількість виконаних нормо-змін, відпрацьований час у годинах, витрати палива за нормою і фактично, дані про рух палива, якість виконаних робіт, кількість відпрацьованих машино-днів кожним механізатором за кожний день.

Особливу увагу аудитору слід приділити контролю достовірності записів про обсяг і якість виконаних робіт, які є основою для нарахування оплати праці, а також визначити дотримання встановлених вимог. Виявлені відхилення мають бути відображені в облікових листках тракториста-машиніста. Записи в облікових листках тракториста-машиніста здійснюють протягом 10— 15 днів. Щодня на початку роботи обліковець чи керівник підрозділу повинен визначити кожному механізатору вид роботи, норму виробітку, ознайомити з розцінками й умовами оплати праці. Під час приймання облікових листків трактористів-машиністів проводять звірку кількості відпрацьованих годин і людино-днів за даними табелів обліку робочого часу.

Облік відпрацьованого часу, виробітку і нарахованої оплати праці в рослинництві ведуть бригадири у Табелі обліку робочого часу (ф. № 64), який відкривають на бригаду або ланку. В ньому за алфавітом записують прізвища, ім'я та по батькові всіх постійних працівників, присвоюють кожному з них постійний табельний номер. Якщо в бригаді є сезонні й тимчасові працівники, то спочатку відображують кількість постійних, а потім сезонних і тимчасових. Аудитор повинен зафіксувати дотримання однакового порядку запису працівників у табелі щомісяця.

Фактично відпрацьований кожним працівником робочий час у людино-годинах обліковець щодня відображує в табелі і звіряє ці записи з даними первинних документів обліку виробітку та оплати праці. Записи здійснюють у табелі за допомогою умовних позначень. Відпрацьований час зазначають у годинах. У фактично зазначений на роботу час не включають години простоїв, перебування працівника в дорозі до місця роботи, обідні перерви, перерви в роботі через погодні умови та з інших причин. У табелі відображують цілозмінні та внутрішньозмінні робочі простої, які тривають більш як 30 хв., і визначають їх причини.

У кінці місяця табель перевіряє і підписує керівник виробничого підрозділу або інша відповідальна особа. В табелі за місяць підраховують заробіток працівників з тимчасовою оплатою праці. Обліку підлягають цілодобові (змінні та внутрішньозмінні) простої постійних, залучених, сезонних і тимчасових працівників, зайнятих у виробництві продукції рослинництва. Щодня в обліковому листку цілодобових і внутрішньозмінних простоїв (ф. 64-а) бригадир веде первинний їх облік. Аудитор має встановити правильність обліку простоїв, які мають бути відображені у розрахунково-платіжних відомостях або Книзі обліку розрахунків з оплати праці та відноситись на дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» і кредит рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

У документах з обліку витрат предметів праці наведено витрати на виробництво продукції рослинництва різних матеріальних цінностей, насіння, добрив, отрутохімікатів, гербіцидів, запчастин, малоцінних і швидкозно-шуваних предметів та ін.

Первинним документом для відпуску насіння і садивного матеріалу є накладна внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87) та лімітно-забірна картка на отримання матеріальних цінностей (ф. № 117). Насіння відпускають кожному відділу чи бригаді відповідно до ліміту, встановленого агрохімічного службою залежно від площі та норми висіву.     

По закінченні посіву ріпаку складають Акт на витрачання насіння і садивного матеріалу (ф. № 119). Акт оформлюють за кожною культурою разом з доданими документами до нього (накладними внутрішньогосподарського призначення та лімітно-забірними картками) і передають бухгалтеру з обліку товарно-матеріальних цінностей.

При внесенні добрив під культури, а також використанні отрутохімікатів і гербіцидів для обробки посівів складають Акт на використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів (ф. № 118). У Акті, складеному в двох примірниках, наводиться назва культури, під яку були внесені добрива, назва добрив чи отрутохімікатів, площа, номер поля, кількість внесених добрив. Акт затверджує керівник господарства.

Списання дрібного інвентаря, малоцінних та швидкозношуваних предметів має здійснюватися на підставі затвердженого керівником Акта на списання виробничого та господарського інвентаря, малоцінних і швидкозно-шуваних предметів (ф. № 126).

Дані первинних документів у кінці місяця систематизують у Звітах про рух матеріальних цінностей (ф. № 127), після чого здійснюють відповідні записи про витрати матеріальних цінностей у Виробничих звітах підрозділів.

Документи з обліку витрат засобів праці стосуються використання засобів праці, що виражається в нарахованій амортизації/! До них відносять розрахунки з нарахування амортизації — Розрахунок амортизаційних відрахувань по основних засобах, що надійшли і вибули (ф. № 59 і ф. № 60). За сучасних умов амортизація нараховується за видами основних засобів щодо амортизованої вартості відповідно до встановлених норм. Для визначення кожного місяця амортизаційних відрахувань по основних засобах, що надійшли і вибули за звітний місяць, застосовують ф. № 60. Для цього в розрахунку за кожним видом основних засобів, що надійшли і вибули, зазначають амортизуєму вартість і норму амортизації на місяць.

Для визначення фактичного розміру амортизаційних відрахувань і віднесення нарахованої амортизації на витрати виробництва використовують ф. № 59 «Розрахунок амортизаційних відрахувань по основних засобах на початок року».

Для визначення суми амортизації за звітний місяць застосовують Відомість нарахування амортизаційних відрахувань за поточний місяць (ф. № 62).

Розподіл суми амортизації на основні засоби, що використовуються у рослинництві, здійснюють у Відомості розподілу амортизації за основними галузями рослинництва (ф. № 63).

З цією групою документів тісно пов'язані документи щодо поточного ремонту основних засобів. До них відносять Відомість дефектів на ремонт машин (ф. № 130). Дана відомість дає змогу визначити трудомісткість ремонту і слугує основою для виписування наряду на виконання робіт.

У документах з обліку виходу продукції зафіксовано оприбуткування продукції рослинництва. Для обліку врожаю культур використовують талони (с-г, об., ф. № 776, 77б, 77г).

Продукцію у міру її надходження, з поля зважує вагар або приймальник, дані записує в талон, зазначає дату, місце збирання, кількість продукції та площу, де зібрано урожай. В кінці робочого дня за талоном приймальник підраховує кількість продукції, що надійшла за день. Одночасно на основі даних талона бригадир записує виробіток кожного працівника в Книгу бригадира та в листок з обліку праці і виконаних робіт.

За дебетом субрахунку 231 «Рослинництво» відображуються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновироблничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин за кредитом — суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції.

Порядок формування прямих матеріальних, трудових та інших прямих витрат, що відображується за дебетом рахунку 231 «Рослинництво» визначений П(С)БО 16 «Витрати».

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» до виробничої собівартості продукції включають:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально-виробничі витрати.

Аудитор з'ясовує перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції відповідно до порядку, встановленого самостійно сільськогосподарським підприємством з урахуванням П(С)БО 16 та Мето-дичних рекомендацій.

При встановленні відповідності складу прямих матеріальних витрат аудитору слід пам'ятати, що до них входить вартість сировини та основних матеріалів, які становлять основу продукції, що виробляється, допоміжних і інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

Об'єктами витрат на сільськогосподарських підприємствах, як правило, є вид культур: в даному випадку – ріпак озимий.

Наступним етапом аудиту є перевірна правильності розподілу підприємством виробничих витрат на прямі, що пов'язані з виробництвом конкретної продукції, загальновиробничі витрати та витрати періоду.

Перевірка правильності ведення обліку витрат на рахунках класу 9 здійснюється за двома групами:

• собівартістю реалізованої продукції, для чого використовують рахунок 90, дані для якого мають бути сформовані на основі даних рахунків класу 2, 231 «Рослинництво», 27 «Готова продукція».

• загальновиробничими витратами (рахунок 91), що включаються в собівартість ріпаку.

Під час перевірки складу прямих витрат на оплату прані аудитор з’ясовує  включення до них заробітної плати та інших виплат працівникам, зайнятим на виробництві продукції; які можуть бути безпосередньо віднесені до ріпаку.

У разі перевірки відповідності складу інших прямих витрат аудитор має підтвердити включення до них всіх інших виробничих витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість кінцевої вибракованої продукції, витрати на виправлення браку та ін.

У ході перевірки витрат виробництва слід особливо уважно простежити законність та правильність їх включення до собівартості продукції (робіт, послуг).

Джерелом для перевірки правильності віднесення витрат на рахунки бухгалтерського обліку є первинні і зведені документи.

При проведенні аудиту слід враховувати нерівномірність та одночасне здійснення витрат під урожай двох суміжних років, що потребує чіткого й правильного розмежування в обліку витрат поточного року та витрат під урожай майбутніх років. Обов'язковим є також ведення аналітичного обліку за видами виробництв і культур, в даному випадку – ріпаку.

При перевірці аудитор має з'ясувати встановлений підприємством порядок обліку витрат поточного року — за підрозділами або за культурами (групами культур) та роботами під урожай майбутнього року й об'єктами обліку, які підлягають розподілу.

Аудитор повинен встановити віднесення витрат виробництва в момент їх виникнення на окремі аналітичні рахунки конкретної культури, урожай якої буде отримано в поточному році.

Аналогічно аудитор встановлює правильність визначення витрат під урожай майбутнього року (відображення витрат на окремих аналітичних рахунках і відповідність їх нерозподіленим сумам витрат (незавершеному виробництву).

Особливу увагу аудитор приділяє перевірці дотримання строків та правильності списання витрат незавершеного виробництва на культури врожаю поточного та майбутнього років. Аудитор докладно аналізує правильність списання цих витрат на аналітичні рахунки.

Згідно з Порядком обліку витрат незавершеного виробництва на культури врожаю поточного року (озимі зернові) вони мають відноситися на аналітичні рахунки за кожною статтею. Аналогічно розподіляються витрати на ярі культури майбутнього року.

Витрати незавершеного виробництва мають бути розподілені до 1 липня на основі спеціального розрахунку, де визначається сума розподілу за об'єктами. Суму витрат, що підлягає розподілу, визначають на основі величини витрат на 1 га. (в цілому і за статтями), та використаної площі під ріпак озимий.

Достовірність аналітичного обліку витрат і виходу продукції рослинництва перевіряють на основі даних Виробничих звітів, які щомісяця складає кожний структурний підрозділ сільськогосподарського підприємства.

Виробничий звіт по рослинництву (ф. № 18) (далі — Звіт) є регістром аналітичного обліку, в якому узагальнюються дані про витрати і надходження продукції. Він складається із трьох розділів: І. Витрати на виробництво продукції рослинництва (дебет рахунку 231); II. Вихід продукції рослинництва (кредит рахунку 231); III. Обороти за кредитом рахунку 231. Дані цих розділів використовують для запису в Журнал-ордер № 10/2.

Аудитор має підтвердити правильність відображення витрат у регістрі аналітичного обліку з урахуванням порядку його формування. Він перевіряє правильність систематизації витрат за рахунками відображення та статтями, а також перенесення їх у Журнали-ордери № 10/2 с.-г. та № 10/3 с.-г. Аудитор з'ясовує також наявність Зведеного виробничого звіту при списанні витрат на відповідний синтетичний рахунок чи оприбутковану продукцію за кількома звітами.

У розділі І Звіту на кожний об'єкт обліку (культури чи груп культур) відведено окрему графу. Витрати відображуються за їх конкретними видами, згрупованими за встановленою номенклатурою статей витрат у рослинництві. Види витрат у статтях виділено відповідно до кореспонденції рахунків. У підсумкових рядках відображуються витрати за Звітом. Окремі рядки у Звіті призначені для обліку витрат, які підлягають розподілу.

Записи в розділі І Звіту здійснюють на основі Журналів обліку робіт та витрат. Аудитор з'ясовує відповідність цих сум. Аналогічно за витратами, які не відображуються в журналах обліку робіт та витрат відповідність здійснених записів даним зведених і первинних документів.

В розділі II Звіту відображують вихід продукції — ріпаку озимого.

Після перевірки правильності складання Звітів бухгалтерією та внесення до них сум окремих витрат, які включаються в бухгалтерії господарства, Звіти є основою для запису в регістри журнально-ордерної форми обліку.

Зведені дані розділів І і ІІІ Звіту відображуються одним рядком з віднесенням на кореспондуючі рахунки в Журнал-ордер № 10/2 за рахунком 23 «Виробництво» субрахунок 1 «Рослинництво». Підсумкові дані розділу І відносяться в дебетову частину Журнала-ордера, а із розділу III Звіту в кредитову. Обороти рахунків, в яких повторювалася кореспонденція рахунків в розділі І, попередньо мають бути підсумовані.

Загальна сума витрат і виходу продукції за місяць повинна дорівнювати сумі оборотів за дебетом та кредитом рахунку 231, відображених в Журналі-ордері 10/2 та в Головній книзі. Кожного місяця на окремій сторінці в регістрах виводять загальні суми витрат за всіма об'єктами обліку.

Синтетичний облік витрат і виходу продукції здійснюється на синтетичному рахунку 23 «Виробництво» субрахунок 1 «Рослинництво».

Повноту і достовірність відображення витрат рослинництва у синтетичному обліку аудитор перевіряє на основі даних рахунку 23 «Виробництво» субрахунок 1 «Рослинництво», Журналу-ордера № 12 с.-г. та 10/2 с.-г. За кредитом Журналу-ордера № 12 с.-г. відображується вихід продукції, а за дебетом списується вартість послуг, робіт з кредиту рахунків 23 «Виробництво» і 25 «Напівфабрикати». Журнал-ордер № 10/3 с.-г. використо-вують для обліку нарахованої оплати праці і пов'язаних із нею сум відрахувань на соціальні заходи, резервів наступних періодів, а також амортизаційних відрахувань, нестач і витрат під псування цінностей (рахунки 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 42 «Додатковий капітал», 71 «Інший операційний дохід»).

Аудитор має підтвердити повноту відображення протягом року на дебеті цього рахунку всіх витрати під урожай поточного і майбутніх років — оплату праці, насіння і посадковий матеріал, відрахування на соціальні заходи, (міндобрива) добрива, засоби захисту рослин, роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів, страхові платежі тощо. При цьому дебетується рахунок 231 і кредитуються субрахунки: 201 «Сировина і матеріали», 203 «Паливо», 23 «Виробництво».

За кредитом субрахунку 231 протягом року відображуються кількість отриманої від урожаю продукції за плановою собівартістю в кореспонденції з дебетом субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» («насіння і посадковий матеріал», «Корми»), якщо точно визначено призначення продукції.

У кінці року після підрахунку фактичної собівартості продукції рослинництва за кредитом субрахунку 231 показують різницю між плановою та фактичною собівартістю виробленої продукції, яка відноситься на дебет рахунків, що відображують використання або залишок на кінець звітного року виробленої продукції.

Крім того, в кінці року на дебет субрахунку 231 «Рослинництво» з кредиту рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» списують частку витрат, що припадає на рослинництво.

Сальдо на субрахунку 231 може бути тільки дебетовим або за окремими аналітичними рахунками його може не бути. Якщо на кінець року є сальдо, то воно відображує суму витрат незавершеного виробництва під урожай майбутніх років.

Витрати на обробіток площ, па яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, підприємство має відобразити спочатку за дебетом субрахунку 991 «Втрати від стихійного лиха» і кредитом рахунку 23 «Виробництво», а після цього віднести на фінансовий результат за дебетом субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій» і кредитом субрахунку 991 «Втрати від стихійного лиха».

При пересіяній площі на збитки мають бути віднесені тільки вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, сівбу тощо (повторні витрати).

Витрати у разі часткової загибелі посівів списуються на збитки підприємства у частині, віднесеній на недобір продукції, що відображується за дебетом субрахунку 991 «Втрати від стихійного лиха» і кредитом рахунку 23 «Виробництво». Суми страхового відшкодування за посіви, які загинули, відображують за дебетом рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» і кредитом субрахунку 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій».

Якщо у господарстві вирощують зернові культури за інтенсивною технологією, то має бути забезпечено окремий облік витрат і виходу продукції за кожною з технологій. Розмежовують облік витрат і виходу продукції на зрошуваних, незрошуваних та осушених землях.

Аудитор після перевірки формування затрат по озимому ріпаку склав аналітичну таблицю.

Таблиця 4.1

Кореспонденція рахунків з обліку витрат біологічних перетворень поточних біологічних перетворень поточних біологічних активів та отримання продукції ріпаку озимого в ТОВ «Порцелак-Агро» за 2008 р.

№ п/п

Зміст операцій

За даними обліку

За результатами аудиту

Дт

Кт

Сума грн.

Дт

Кт

Сума грн.

1

Відображені витрати на біологічні перетворення та створення поточних біологічних активів:

  •  покупні насіння, посадковий матеріал
  •  насіння, посадковий матеріал власного виробництва
  •  мінеральні добрива
  •  роботи та послуги власних допоміжних виробництв
  •  оплата праці працівникам, що зайняті на вирощуванні ріпаку
  •  відрахування на соціальні заходи
  •  амортизація необоротних активів
  •  відображено загально виробничі витрати
  •  списано інші витрати

Всього витрат

231

231

231

231

231

231

231

231

231

208

27

201

234

661

65

10

91

655

8200

22200

54800

29700

10300

1680

14300

7400

1500

231

231

231

231

231

231

231

231

231

208

27

201

234

661

65

13

91

655

8200

22200

54800

29700

10300

1680

14300

7400

1500

179700

2

Оприбутковані поточні біологічні активи

21

231

179700

21

231

179700

3

Списані поточні біологічні активи рослинництва на початок збирання урожаю

231

21

179700

231

21

179700

4

Первісне визначення с-г продукції та додаткових біологічних активів у рослинництві при вирощуванні ріпаку

27

231

179700

27

231

179700

5

Визначено дохід від первісного визначення продукції

231

710

19334,6

231

710

19334,6

Всі помилки аудитор відобразив у аудиторських робочих документах, для формування аудиторського висновку.

Заключним етапом аудиту процесу виробництва є встановлення правильності обчислення собівартості продукції рослинництва, визначення витрат на одиницю продукції. Це надзвичайно важливий аспект аудиторської перевірки. Від обґрунтованості калькуляційних розрахунків залежить об'єктивність кінцевих фінансових результатів.

Собівартість виробництва одиниці продукції є основою для прийняття значної кількості управлінських рішень, зокрема:

- випуск якої продукції продовжувати або призупинити;

- яку встановити ціну на продукцію;

- чи купувати нове обладнання;

- чи змінювати технологію та організацію виробництва.

Перевірка правильності визначення собівартості виробництва одиниці продукції — одне з основних завдань аудиту.

Мета аудиту — підтвердити правильність визначення витрат на вирощування продукції рослинництва.

Завдання аудиторської перевірки — встановити:

- правильність визначення витрат за кожним об'єктом калькуляції за кожним видом отриманої продукції рослинництва;

- обґрунтованість записів за дебетом та кредитом аналітичних рахунків;

реальність суми виробничих витрат за об'єктами обліку у виробничих підрозділах та підприємстві в цілому;

- правильність відкоригованої планової оцінки матеріальних витрат і послуг допоміжних виробництв до рівня фактичної собівартості;

- правильність віднесення на об'єкти обліку витрат, які підлягають розподілу, списанню повністю або частково, збитків від посівів, що загинули, в разі за стихійного лиха.

Перевірку правильності визначення собівартості здійснюють за конкретними видами продукції вирощених сільськогосподарських культур, сільськогосподарських робіт, виконаних у поточному році під урожай майбутнього року, та робіт з поліпшення земель, проведених за рахунок оборотних коштів підприємства. Аудит проводиться за об'єктами калькуляції.

Особливо важливим при перевірці собівартості є дотримання підприємством складу витрат, які включають до виробничої собівартості за кожним видом продукції рослинництва.

Аудитор з'ясовує правильність визначення виробничої собівартості продукції за видами сільськогосподарських культур:

  •  ріпаку озимого – насіння – франко-тік (франко-місце зберігання);
  •  соломи ріпаку – франко-місце зберігання;

собівартість обчислюється за методикою зернових культур, діленням суми витрат віднесених на насіння, на його масу після доробки.

Аудитор має встановити, що всі .наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції до реалізації та її проведення віднесені на витрати зі збуту. З'ясовують правильність відображення операцій, здійснених за плату, які розглядають як виконання робіт на сторону з віднесенням у складі доходів.

При перевірці правильності визначення собівартості основної та побічної продукції рослинництва аудитору доцільно скористатися зробленими нами узагальненнями її розрахунку відповідно до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132.

Важливо з'ясувати правильність розподілу витрат між продукцією рослинництва, а також складання звітної калькуляції, де із загальної суми витрат на вирощування певної культури необхідно вилучити вартість побічної продукції.

Витрати на вирощування та збирання ріпаку озимого (включаючи вартість з доробки насіння на току) становлять собівартість насіння, насіннєвід-ходів, та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між насінням і насіннєвідходами Для розподілу витрат між ними 1 ц. насіння приймають за еталон (одиницю), а насіннєвідходи прирівнюють до нього за коефіцієнтом який розраховують за масовою часткою у них повноцінного насіння, що встановлюють за допомогою лабораторного аналізу.

Наступним етапом є перевірка правильності відображення в обліку виходу продукції та повноти оприбуткування. Отриману продукцію рослинництва протягом року відображують за плановою собівартістю, а після визначення фактичної собівартості (в кінці року) її коригують до рівня фактичної. Величину відхилень, різницю між фактичною та плановою собівартістю 1 ц продукції множать на кількість оприбуткованої продукції. В бухгалтерському обліку це відображується за дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» субрахунок 4 аналітичний рахунок «Насіння», субрахунок 4 аналітичний рахунок «Насіннєвідходи» та кредитом рахунку 23, субрахунку 231 «Рослинництво», аналітичний рахунок 4 «Озимий ріпак».

У такий спосіб списують загальну суму відхилень.

Після цього частину відхилення, яку відносять на реалізовану й використану продукцію, списують із кредиту рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» в дебет субрахунку: 901 «Собівартість реалізованої продукції» на реалізовану продукцію і рахунку 23 «Виробництво» субрахунок 1 «Рослинництво» на висіяне насіння, 23 «Виробництво» субрахунок 2 (на продукцію для корму худобі тощо).

Якщо фактична собівартість нижча за планову, кореспонденція рахунків аналогічна, проте запис роблять методом «червоного сторно».

Аудитор має підтвердити правильність проведених коригувань та повноту оприбуткування продукції. Повнота і своєчасність оприбуткування вирощеного врожаю може бути найбільш достовірно встановлена в процесі здійснення внутрішньогосподарського контролю, який охоплює усі етапи — доставку вирощеного врожаю на токи і в комори, зважування, зберігання, сушіння, очищення, облік тощо. Особливо важливим є контроль достовірності даних про масу намолоченого й доставленого на тік зерна. З метою виявлення відхилень маси кожної партії доставленого зерна від середньої маси по господарству за той самий день доцільною буде перевірка кожного талону . Аналогічно для визначення врожаю зерна аналізують дані реєстрів.

Інформацією для перевірки є дані про умовну бункерну масу (ф. № 77) і фактичну масу бункерів (ф. № 78), які порівнюють між собою. Недовезене на тік зерно визначають порівнянням кількості талонів водіїв автомобілів у комбайнерів із кількістю талонів комбайнерів у водіїв та записами у реєстрі вагаря (ф. № 78). У процесі перевірки встановлюють повноту, достовірність та ідентичність записів у реєстрах (ф. № 77, ф. 77а, ф. № 78). Відсутність окремих талонів чи невідповідність записів у реєстрах потребує невідкладного з'ясування причин через опитування водіїв, комбайнерів, вагарів.

При перевірці повноти оприбуткування зерна особливу увагу слід звернути на правильність зважування тари при його перевезенні та списання на досушування і засміченість.

У разі неправильного зважування тари при перевезенні зерна виникають можливості для неоприбуткування зерна. Зважування тари за кожним рейсом є обов'язковим і при перевірці слід у цьому переконатися. Якщо такого правила не дотримуються, а зважують тару тільки на початку дня, то в кожному наступному рейсі облікові дані про масу тари збільшують на масу витраченого палива, а дані про масу зерна автоматично зменшують на таку саму його масу проти фактично перевезеного. Як наслідок, на току створюються невраховані надлишки зерна. Для того щоб виявити масу оприбуткованого зерна, потрібно за кожним автомобілем на кожний день встановити різницю між масою (кількістю) палива у паливному баку до початку роботи і на кінець дня з урахуванням заправок протягом дня.

Важливо з'ясувати наявність фактів віднесення певної частини зерна на витрати без попереднього аналізу його на вологість і засміченість. В кінці місяця або сезону при передаванні зерна з току в комору складають акт на усушку і засміченість та списують різницю між бункерною масою зерна, визначеною на ваговій і току, та масою зерна, переданого в комору, з урахуванням реалізації та іншого вибуття.

Для перевірки достовірності списання насіння на витрати потрібно визначити середній відсоток його вологості та засміченості до і після переробки. Різниця у вологості й засміченості зерна до і після переробки, визначена за середнім відсотком, є допустимою нормою списання його на усушку та непридатні для використання відходи. Середню норму множать на первинну бункерну масу загального валового збору даної партії і розраховують обсяг зерна, яке підлягає списанню на витрати.

Необхідним етапом є перевірка правильності оформлення талонів і реєстрів та наявності фактів виконання однією особою функцій комірника, завтоком і вагаря, наявність аналізів якості зерна (на вологість, засміченість).

При перевірці розрахунку калькуляційних різниць аудитор склав аналітичну таблицю.

Таблиця 4.2

Розрахунок калькуляційних різниць по ріпаку озимому

в ТОВ «Порцелак-Агро» за 2008 р.

№ п/п

Види продукції ріпаку озимого і канали її використання

За даними обліку

За результатами аудиту

Дт

Кт

Калькул. різниця.

Дт

Кт

Калькул. різниця.

1

Насіння ріпаку озимого

  •  реалізовано

Разом

901

231

19334,6

19334,6

901

231

19334,6

19334,6

2

Зернові відходи

- реалізовано

Разом

901

231

31,1

31,1

901

231

31,1

31,1

3

Солома

- реалізовано

Всього по культурі

-

-

-

19334,6

-

-

-

19334,6

Із проведених розрахунків в аналітичній таблиці видно, що в розрахунку калькуляції помилки не виявлені. Вся продукція реалізована, у зв’язку з відсутністю галузі тваринництва у господарства. Фактичні затрати менші планових, що свідчить про прибутковість ріпаку озимого.

На завершальній стадії аудиту, аудитор провів угрупування результатів аудиту.

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності.

Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення відображення в обліку в перекрученому вигляді окремих господарських процесів і операцій. Узагальнення результатів аудиторської перевірки суб'єкта підприємницької діяльності регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність".

Існує два основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства:

події, що забезпечують подальше підтвердження умов, які існували на дату фінансової звітності;

події, що відображають нові умови, які настають після дати представлення фінансової звітності.

Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання висновку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася.

Коли керівництво вносить зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності.

Якщо клієнт не вносить потрібні виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, з яким аудитор знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікації звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку.

Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється.

Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. На підставі робочих матеріалів аудитор може складати різні довідки, таблиці, розрахунки. Але його право власності на ці матеріали обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть використовуватись як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. Мінімальний термін зберігання документації має бути не меншим ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і видається замовникові тільки в тому випадку, коли аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено в договорі чи додатковій угоді між аудитором та клієнтом. Додаткова документація оформлюється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ.

Як додаток до аудиторського висновку додаткова підсумкова документація оформлюється, якщо аудитор у висновку посилається на неї. В іншому випадку додаткова підсумкова документація є самостійним документом. Аудитор може не посилатися у висновку на додаткову документацію в тому разі, якщо викладене в ній не є настільки істотним, щоб вплинути на зміст аудиторського висновку. Зміст та форми додаткової підсумкової документації аудиту визначає сам аудитор.

Додаткова підсумкова документація аудиту оформлюється під одною з таких назв: "Аудиторський звіт", "Звіт про проведення аудиту", "Звіт про результати проведення аудиту", "Звіт про експрес-огляд", "Експертний огляд", "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки", "Лист-інформування клієнта" тощо.

Після завершення аудиту один примірник підсумкової документації (аудиторського висновку та додаткової документації) залишається в аудитора (аудиторської фірми). З урахуванням забезпечення зберігання та конфіденційності аудиторська фірма (аудитор) встановлює порядок зберігання підсумкової документації. Заборонено її вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми), за винятком випадків, передбачених законодавством.

Аудитор склав перелік помилкових бухгалтерських записів та аудиторський звіт (дод. П. Р.).

Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку об’єкта аудиту.

Є п'ять таких видів аудиторських висновків.

1. Безумовно позитивний висновок — надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів, господарська діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства, система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам, фінансова звітність складена на підставі справжніх даних обліку і достовірно відображає фінансовий стан.

2. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна непевність). У зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів аудитор не може висловити свою думку щодо вказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

3. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна незгода). Деякі операції оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривляють дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних (справжніх) фінансових даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

4. Негативний висновок. Аудитом встановлені порушення. Допущені порушення викривляють реальний стан справ у цілому (в основному). Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан.

5. Відмова від надання висновку. У зв'язку з неможливістю перевірити факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських свідчень аудитор не може видати об'єктивний аудиторський висновок.

В ТОВ «Порцелак-Агро» аудитор склав умовно-позитивний висновок. Деякі операції оформлені з порушенням, але суттєвого впливу на результат від вирощування ріпаку не мають.

РОЗДІЛ 5

ОПЛАТА ПРАЦІ

В статті 4 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що основними принципами державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя та здоров'я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці.

Основною законодавчою базою з охорони праці в Україні є Закон України «Про охорону праці» (нова редакція від 21.11.2002 р.), Кодекс законів про працю, їх доповнюють інші Закони України та державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти (стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України).

Особливості організації охорони праці на підприємстві відіграють важливу роль. Простої та зниження ефективності праці, викликані аваріями, нещасними випадкам:! на виробництві, професійними захворюваннями, не тільки уповільнюють виробничі процеси, а й стають причиною високих додаткових витрат для підприємства, негативно впливають на безпеку виробництва, якість продукції та ставлення до роботи працюючих. Тому метою написання даного розділу є проведення аналізу стану охорони праці на підприємстві ТОВ «Порцелак-Агро» та виявлення на цій основі шляхів її вдосконалення.

Відповідно до статті 85 Закону України «Про охорону праці» служба охорони праці створюється на підприємстві при чисельності працюючих більше 50 чоловік. Так як в підприємстві чисельність працюючих становить 38 чоловік то СОП підприємства представлена тільки інженером з охорони праці, який проводить систему навчання працюючих з охорони праці, визначає фінансування заходів з охорони праці, систему розробки нормативних документів з охорони праці та ін. питань, пов’язаних з СОП підприємства.

Навчання і перевірку знань працівників ТОВ «Порцелак-Агро» питань охорони праці проводять на основі тематичних планів та програм навчання працівників господарства відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Організацію навчання з питань   охорони   праці   робітників   господарства   під   час   підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації здійснює інженер з схорони праці, а перевірку знань - комісія господарства через прийняття заліку. Працівники господарства, які виконують роботи підвищеної небезпеки, проходять щорічне спеціальне навчання на підприємстві. Формою перевірки знань для них є складання іспиту комісії господарства. Крім того, посадові особи відповідно до , «Переліку посад посадових осіб, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці» до початку виконання своїх обов'язків, також періодично, один раз на три роки, проходять навчання та перевірки знань з охорони праці у навчальних закладах. Центром підвищення знань і навиків безпечного виконання робіт є діючий кабінет охорони праці.

Вступний інструктаж в господарстві проводиться інженером з охорони праці з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, з працівниками інших підприємств (переважно з комбайнерами, що залучаються для збору врожаю в короткі терміни), з учнями Лубенського ПТУ, які здійснюють на підприємстві професійне, навчання, а також студентами, які проходять практику в ТОВ «Порцелак-Агро».

Первинний інструктаж за період існування підприємства проводився з новоприйнятими працівниками та з працівниками, які переводились із однієї виробничої дільниці на іншу або виконували нову для них роботу, а також з учнями Лубенського ПТУ до початку навчання.

Повторний інструктаж проводиться на підприємстві з працівниками безпосередньо на робочому місці: на роботах з підвищеною небезпекою - один раз на 3 місяці, а для решти робіт - один раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться в ТОВ «Порцелак-Агро» на робочому місці або в кабінеті охорони праці.

Основними питаннями, з яких проводився цей інструктаж на підприємстві, були такі:

а) введення в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

б) порушення працівниками вимог нормативних актів з охорони праці. Випадків з перерви в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів не було. Тому з цього питання позаплановий інструктаж не проводився. Недоліком охорони праці в ТОВ «Порцелак-Агро» із проведення позапланового інструктажу є те, що він не завжди проводиться при використанні нових матеріалів (наприклад гербіцидів), які впливають на стан охорони праці.

Цільовий інструктаж на підприємстві не проводився через відсутність причин його проведення. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі в господарстві проводяться переважно керівником виробничої - дільниці. Інформацію про проведення інструктажів було отримано із журналу реєстрації вступних інструктажів та журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. Відповідальність за організацію і здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається на керівника господарства.

Із існуючих форм пропаганди питань охорони праці (щомісяця в першу середу), оформлення інформаційних стендів, функціонування кабінету та куточків охорони праці. Кабінет охорони праці забезпечений матеріальною базою, регламентованою, нормативною документацією та літературою.

Оперативний контроль в ТОВ «Порцелак-Агро» здійснюється на трьох рівнях: перший - щоденно на певному робочому місці або ділянці; другий - один раз на тиждень начальником дільниці з інженером по охороні праці; третій - комісією на чолі з головою господарства один раз на квартал. Недоліки і порушення виявлені в процесі перевірки стану охорони праці на підприємстві усуваються в оперативному порядку, а при неможливості цього зробити, з певних причин, занотовуються в журнал оперативного контролю і доповідаються вищому керівництву для вживання необхідних заходів.

Робота з охорони праці в господарстві здійснюється відповідно до поточних Та оперативних планів створення безпечних умов праці. Перспективні плани в даному господарстві не складаються. Планування охорони праці на рівні голови господарства та в цілому по підприємству здійснюється інженером з охорони праці, а на рівні виробничих дільниць їх керівниками.

В колективному договорі ТОВ «Порцелак-Агро» зазначено, що фінансування охорони праці здійснюється в розмірах, передбачених законодав-ством, тобто не менше 0,5% від суми реалізованої продукції (ст. 19 Закону України "Про охорону праці"). Основним джерелом фінансування для проведення умов і безпеки праці до нормативних вимог та підвищення рівня охорони праці на підприємстві є прибуток, а додатковим - амортизаційні відрахування, оскільки їх використовують для оновлення основних засобів, покращуючи тим самим умови праці. Використання коштів в даному господарстві здійснюється відповідно до програм і планів з питань охорони праці, на які вони передбачаються. Всі затрати на охорону праці за 2006-2008р.р. подано в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Затрати на охорону праці в ТОВ «Порцелак-Агро» за 2006-2008 рр.

Види затрат

2006 р.

2007 р.

2008 p.

А

1

2

3

Всього затрат, (ЗоП) грн.

5549,5

9401

15064,5

в тому числі:

- на номенклатурні ( капітальні) міроприємства, передбачені  колективним договором (Знв)

4206,5

4654

6975

- на засоби індивідуального захисту (Зіз)

944

3120

4189,5

- на лікувально - профілактичні заходи (Злп)

399

1627

3900

Показники розподілу матеріальних затрат (Крв = Знв : ЗоП)

0,758

0,495

0,463

З таблиці 5.1 видно, що у господарстві затрати на охорону праці становлять 0,5% від обсягу реалізації продукції, тобто вимога законодавства була виконана. У 2008 році порівняно з 2006 роком загальна сума затрат на охорону праці зросла на 9515 грн., номенклатурні затрати зросли на 2768,5 грн., витрати на засоби індивідуального захисту – 3245,5 грн., а затрати на лікуваль-но-профілактичні - на 35,01 грн. В період напружених сільськогосподарських робіт працівники машино-тракторного парку у 2006 та 2008 p. забезпечувались обідом чим і пояснюється поява в ці роки затрат на лікувально - профілактичні заходи. Водночас за 2006-2008 p.p. частка номенклатурних затрат охорони праці в загальній їх кількості зменшилась з 75,8 до 46,3 % на що вказує показник розподілу матеріальних затрат.

Проведений аналіз умов праці, забезпеченості засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями доповнюється показниками стану виробничого травматизму та захворюваності в ТОВ «Порцелак-Агро» (таблиця 5.2).

Таблиця 5.2

Показники стану виробничого травматизму та захворювань

в ТОВ «Порцелак-Агро» за 2006-2008 р.р.

№ п.п

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

1

Середньорічне число працюючих, чол. (Р)

31

31

38

2

Число нещасних випадків, в т.ч. (N н/в)

-

1

-

- з тимчасовою втратою працездатності

-

1

-

- з стійкою втратою працездатності

-

-

-

- з смертельним випадком

-

-

-

3

Втрати працездатності по травматизму (Ттр) дн

-

24

-

4

Число захворювань (Nз)

4

5

4

5

Втрати працездатності по захворюваннях, дн. (Т зах)

28

37

31

6

Коефіцієнт частоти

- нещасних випадків (Кчн = N н/в * 100 (Р))

- захворювань (Кчз = Nз * 100 (Р))

-

12,903

3,226

16,129

-

10,526

7

Коефіцієнт тяжкості

- нещасних випадків (Ктн = Ттр / N н/в)

-

24,000

-

- захворювань (Ктз = Тзах / Nз)

7,000

7,400

7,750

8

Коефіцієнт втрат робочого часу

- по захворюваннях (Кв =  Кч * Кт)

90,321

119,355

81,577

- по травматизму

-

77,424

-

З таблиці 5.2 видно, що за період з 2006 по 2008 р. число захворювань з кожним роком зростає, зокрема в 2007 р. на 1 порівняно з 2006 р. та в 2008 р. на 1 знову зменшилися відповідно і втрати працездатності зросли на 9 днів.

Коефіцієнт частоти і тяжкості нещасних випадків в 2008р. зменшились порівно з 2007 р., а в 2006 р. Коефіцієнт частоти і тяжкості захворювань з кожним роком зростають, зокрема за 2008. коефіцієнт тяжкості захворювань зріс 807,750 рази, а частоти знизився. Відповідно, за найвищого рівня коефіцієнтів частоти і тяжкості захворювань в 2007 р. і коефіцієнт втрат робочого часу в 2007 р. був найбільшим і становив 119,355.

Простеживши стан виробничого травматизму та захворювань в ТОВ «Порцелак-Агро», проведемо їх економічний аналіз (таблиця 5.3).

Таблиця 5.3

Втрати від виробничого травматизму та захворювань

В ТОВ «Порцелак-Агро» за 2006 – 2008 роки

Види втрат

Роки

2006

2007

2008

А

1

2

3

А. Втрати ФСС від нещасних випадків

1. Виплачено по лікарняних листах, грн.

- по виробничому травматизму

-

897,75

-

- по професійних захворюваннях

-

-

-

2. Виплати по інвалідності, грн.

-

-

-

3. Виплати по смерті потерпілого, грн.

-

-

-

Б. Витрати ФСС по тимчасовій непрацездатності, грн.

1. Виплачено по лікарняних листках, грн.

176,88

567,00

493,57

- по загальн. захворюв.

В. Втрати підприємства

  1.  Виплачено по лікарняних листах (5 днів) грн.:

- по виробничому травматизму

-

236,25

-

- по загальним захворюванням

442,20

1181,25

897,40

2. Виплати по штрафам, грн.

-

-

-

3. Вартість зіпсованого обладнання та матеріалів, грн.

-

-

-

4. Втрати із-за недоодержаної продукції, грн.

3676,3

8838,3

3863,7

5. Витрати на розслідування нещасного випадку, грн.

-

-

-

6. Сплата страхових тарифів в ФСС від нещасних випадків (0,2% ФОП)

500,4

1069,2

1244,6

7. Сплата страхових тарифів в ФСС з тимчасової втрати працездатності. (2,9% ФОП) грн.

7255,8

15503,4

18046,7

7. Сумарні економічні втрати, грн.

11874,7

26828,4

24052,4

8. Річний економічний ефект, грн.

-

-20073

-5871,5

Дані таблиці 5.3 свідчать, що в ТОВ «Порцелак-Агро» найбільші втрати по загальних захворюваннях і травматизму зафіксовані в 2007 р. 26828,4 грн. Це пояснюється тим, що в цей рік було найбільше число днів непрацездатності, що й зумовило в кінцевому результаті найбільші втрати із недодержаної продукції (8838,3 тис. грн.) за останні три роки. Разом із зростанням фонду оплати праці та середньоденної зарплати відповідно зросли відрахування до ФСС з тимчасової втрати працездатності з (7255,8 тис грн. в 2006р. до 18046,7 тис. грн. в 2008 р.) та ФСС від нещасних випадків на виробництві (500,4 грн. в 2006 р. до 1244,6 тис. грн. в 2008 р.), що в свою чергу підвищило сумарні економічні втрати підприємства.

Як бачимо економічний ефект у 2007 та 2008 р. від'ємний, а це свідчить що заходів по охороні праці та покращенню умов було недостатньо.

Позитивним є лише зменшення нещасних випадків на виробництві.

Для усунення виявлених недоліків та покращення організації праці в ТОВ «Порцелак-Агро» рекомендуємо наступні заходи (таблиця 5.4).

Таблиця 5.4.

План заходів для поліпшення стану охорони праці

ТОВ «Порцелак-Агро» на 2009 рік.

№ п/п

Найменування заходів

Відповідальний за виконання

Термін виконання

1

Забезпечити кабінет з охорони праці кіно- та відеофільмами по охороні праці

Керівник підприємства

1.09.2008

2

Використовувати кіно-та відеофільми при здійсненні пропаганди питань охорони праці

Інженер з ОП

Протягом року

3

Проводити позапланові інструктажі при використанні підприємством нових матеріалів (гербіцидів, пестицидів, тощо)

Керівники виробничих дільниць

Протягом року

4

Скласти перспективний план з охорони праці на наступні п’ять років

Інженер з ОП

1.11.2008

5

Обладнати місця для куріння у виробничих приміщеннях, обладнати їх ємкістю з водою та позначити відповідними знаками

Керівники виробничих дільниць

1.11.2008

6

Для зменшення частоти загальних захворювань проводити роз’яснювальну роботу про необхідність щеплень проти грипу

Керівники виробничих дільниць

листопад - лютий

7

Замінити несправні вогнегасники в кабінах тракторів

Бригадир тракторної бригади

15.06.2008

9

Провести заплановані атестації робочих місць

Керівник підприємства

Протягом року

10

Повісити в ремонтній майстерні господарства попереджувальні таблички по застереження під час роботи з небезпечними пристроями та речовинами

Завідуючий гаражем

1.08.2008

11

За рахунок збільшення витрат на лікувально-профілактичні заходи надати працівникам, які мають найкращі виробничі показники, путівки в місця відпочинку та оздоровлення

Керівник господарства, головний бухгалтер

15.09.2008

 Впровадження даних пропозицій в товаристві дасть змогу покращити стан та умови охорони праці на робочих місцях, зменшити рівень загальних захворювань працівників та не допускати випадків виробничого травматизму, забезпечить зменшення економічних втрат підприємства.

РОЗДІЛ 6

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Екологічна експертиза - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян. Ґрунтується екологічна експертиза на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей. Спрямована екологічна експертиза на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам та вимогам законодавства про охорону навколишнього природне го середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Суть екологічної експертизи полягає у системі Комплексної оцінки всіх можливих екологічних і соціально-економічних результатів здійснення процесів, функціонування народногосподарських об'єктів, прийняття рішень, спрямованих на запобігання їх негативному впливу на навколишнє середовище і на вирішення намічених завдань з найменшими витратами ресурсів і мінімальними наслідками.

Екологічна експертиза являє собою урегульовану нормами діяльність експертів по аналізу, перевірці і оцінці документації об'єктів і рішень, на їх відповідність правилам і вимогам охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування з метою запобігання можливих негативних впливів на природу і забезпечення сприятливого її стану. Екологічну експертизу проектів здійснюють з дотриманням принципів пріоритету права суспільства на сприятливе навколишнє природне середовище, гармонійного поєднання економічних і екологічних інтересів; територіально-галузевої і екологічної сумісності проектів з вимогами охорони навколишнього середовища; екологічної безпеки при реалізації проектів; суворого дотримання законності і державних норм природокористування.

Згідно ст. 3 Закону України „ Про екологічну експертизу" завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Основнми завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил; (пункт 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.04.2000 р. N 1642-ПІ)

4) оцінка   впливу  діяльності   об'єктів   екологічної експертизи   на будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадської організації товариства. З метою інформування населення та погодження дій з іншими об’єднаннями громадян суб’єкти громадської екологічної експертизи, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до участі в експертизі, об’єкт екологічної експертизи, строки її проведення. Заява про проведення громадської екологічної експертизи, строки її проведення. Заява про проведення громадської екологічної експертизи, строки її проведення. Заява про проведення громадської експертизи, подається до відповідних місцевих рад, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи.

Екологічній експертизі підлягають:

- проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства;

- техніко-економічне  обґрунтування  і  розрахунки,  проекти  на будівництво і реконструкцію.

Інтенсифікація у сільськогосподарському виробництві зумовила складну екологічну ситуацію в Україні. Екологічна ситуація у нас визнана вкрай напруженою, а Придніпров'я, Донбас, узбережжя і акваторія Чорного та Азовського морів перебувають на межі екологічної кризи. Інтенсифікація виробництва зумовила цілий ряд негативних явищ у землеробстві, які, насамперед, призвели до погіршення структури земельних ресурсів, посилення ерозійних процесів, зниження родючості ґрунту в усіх його проявах (втрати гумусу, кальцію, агрономічно-цінної структури, погіршення поживного режиму, водно-фізичних властивостей), забруднення агрохімікатами, пестицидами, промисловими викидами, тощо. Сучасний стан екологічної стабільності земельних угідь є передкризовим. Земельна територія України нестабільна. Спостерігається стала тенденція збільшення площ заболочених, засолених та інших несприятливих для ведення сільськогосподарського виробництва земель. Інтенсивне ведення сільського господарства передбачає високий рівень застосування хімічних засобів, таких як пестициди та мінеральні добрива, в рослинництві їх питома вага в енергозатратах складає понад 60 %. Тобто цей чинник є найвигіднішим у зниженні собівартості продукції, а значить підвищення конкурентноздатності рослинницької продукції.

За роки незалежності було прийнято ряд законів і нормативних актів, що стосуються цих питань.

В Законі України "Про охорону навколишнього середовища" від 03.05.1993 року (зі змінами і доповненнями) передбачено, що всі юридичні і фізичні особи мають право брати участь в обговоренні проектів законодавчих актів, будівництва, реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища.

Для забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачено такі заходи: взаємозв'язок управлінської, науково-технічної, господарської діяльності підприємств, установ, організацій для раціонального використання природних ресурсів; пошук джерел фінансування; встановлення лімітів використання природних речовин, викидів, скидів забруднюючих речовин в навколишнє середовище; встановлення розміру платежів за використання природних ресурсів і нормативів забруднення навколишнього середовища; надання пільг (податкових, кредитних та інших) підприємствам і громадянам щодо впровадження маловідходних видів енергії; відшкодування в установленому порядку збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища.

Проведення екологічної експертизи є необхідним і для всіх підприємств, в тому числі і для ТОВ «Порцелак-Агро».

Вимоги до проведення екологічної експертизи такі:

1) дотримання пріоритету права суспільства на сприятливе екологічне середовище;

2) гармонійне поєднання екологічних та економічних інтересів;

3) екологічна сумісність об'єктів з вимогами охорони довкілля;

4) комплексна