38524

Електропостачання виробничого цеху деревообробного комбінату ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВУД»

Дипломная

Энергетика

Потужність двигунів коливається від 55 до 37 кВт. При напрузі розподільної мережі 10 кВ двигуни середньої потужності 3501000 кВт потрібно використовувати на напругу 6 кВ з використанням в необхідних випадках схеми блоку трансформатордвигун при невеликій кількості двигунів на 6 кВ.1 – Відомість електричних приймачів цеху Номер на плані Найменування електроприймачів Кількість Рн кВт соsφ tgφ Кв 1 Верстат багатопильний 1 37 065 117 017 28 Лінія форматної обробки 2 55 05 17 014 3 Лінія для вирізання сучків 1 66 06 13 016 4...

Русский

2013-09-28

1.77 MB

86 чел.

ЗМІСТ

РЕЗЮМЕ……………………………………………………………....9

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…….……………………….10

ВСТУП………………………………………………………………...11

1 ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОГО ЦЕХУ ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВУД» ТА ВИБІР НАПРУГИ ДЛЯ ЖИВЛЕННЯ ЙОГО ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ…………………………………………….…..13                      1.1 Характеристика виробничого цеху товариства «Дніпровуд»….14

1.2 Характеристика споживачів електроенергії промислових підприємств…………………………………………………….. ……………17

        1.3 Аналіз складу електрообладнання виробничого цеху…………18

        1.4 Аналіз категорій споживачів електричної енергії……………… .21

1.5 Вибір величини напруги живлення……………………………..22

        2 РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ВИРОБНИЧОГО ЦЕХУ ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВУД»…………….27

         2.1 Вибір схеми і конструктивного виконання цехової мережі

Навантажень…………………………………………………………...27

2.1.1Розрахунок цехової мережі……………………………………..32

2.1.2 Розрахунок навантаження виробничого цеху…………………40

         2.2 Побудова картограми і визначення центру електричних навантажень…………………………………………………………………46

2.3 Вибір числа і потужності силових трансформаторів………….49

2.4 Вибір високовольтних вимикачів і перерізу провідників…….55

2.5 Розрахунок компенсації реактивної потужності……………….62

         2.6 Розрахунок заземлення…………………………………………..66

         3 ОХОРОНА ПРАЦІ ……………………….......................................73

        3.1 Загальні положення………………………………………………73

        3.2 Служба охорони праці……………………………………………76

3.3 Заходи щодо техніки безпеки при роботі в цеху………………77

3.3.1 Загальні вимоги безпеки……………………………………….77

3.3.2 Пропозиції щодо безпеки перед початком роботи………….78

3.3.3 Пропозиції щодо безпеки при виконанні робіт………………79

3.3.4 Пропозиції щодо безпеки після закінчення роботи………….80

3.3.5 Пропозиції щодо безпеки в аварійних ситуаціях…………….81

3.4 Надання першої медичної допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом……………………………………………………….81

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..84

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА………………………………………………85

ДОДАТКИ…………………………………………………………………...86


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГРП – головний розподільний пункт

ЕП – електроприймач

ККД – коефіцієнт корисної дії

ЛЕП – лінія електропередач

ПУЕ – правила улаштування електроустановок

         РП – розподільні пункти

 СЕП – система електропостачання

        ТЕЦ – теплоелектроцентраль

        ТП – трансформаторна підстанція

        ШР – шинний роз’єднувач;

        СР – секційний роз’єднувач;

        ТМ – трансформатор масляний;

         ЩО – щит освітлення;


ВСТУП

Електрифікація народного господарства України становить основу будівництва економіки і розвитку продуктивних сил держави. Вона забезпечує виконання завдань широкої комплектації, механізації та автоматизації виробничих процесів, що дозволяє підсилювати темпи росту продуктивності праці, покращити якість продукції і полегшити умови праці.

Сучасний стан енергозабезпечення в Україні характеризується гострою нестачею джерел енергії та низькою ефективністю їх використання. Усе це вимагає проведення як активної енергозберігаючої політики органами державного управління, так і дотримання всіма головних вимог енергозбереження та ресурсозбереження. В цьому зв’язку, важливим є питання розробки такої конструктивної електричної схеми електропостачання, яка б відповідала хоча б таким  вимогам сучасності, як економічність, надійність, проста в експлуатації.

 У зв'язку із прискоренням науково-технологічного прогресу споживання електроенергії в промисловості значно збільшилося завдяки створенню гнучких автоматизованих виробництв. Що стосується енергетичної політики України, то передбачається [1, с. 34] подальший розвиток енергозберігаючих програм, таких як:

- економія енергетичних ресурсів повинна здійснюватися шляхом переходу на енергозберігаючі технології виробництва;

- удосконалювання енергетичного устаткування, реконструкції застарілого обладнання;

- скорочення всіх видів енергетичних втрат і підвищення рівня використання вторинних енергетичних ресурсів.

На даний час деревообробний комплекс переживає досить складний період, оскільки за площею лісів та запасами деревини Україна є державою з дефіцитом лісових ресурсів. Ліси займають більш як 15,7 відсотків території України (9,58 мільйона  гектарів) і розташовані в основному на півночі (Полісся) та заході (Карпати). Оптимальним, за європейськими рекомендаціями, є покажчик лісистості 20 відсотків, для досягнення якого необхідно створити більше 2 мільйонів гектарів нових лісів. А оскільки цього не відбувається, то спостерігається така ситуація, як підвищення вартості основного виробничого ресурсу, без якого неможливе існування самого деревообробного комплексу. В зв’язку з цим застосовують різні методи зменшення собівартості матеріалів з деревини, зокрема, модернізацію схеми електропостачання і використання у виробничому процесі новітніх технологій. Тому головною задачею кваліфікаційної роботи роботи є поліпшення електропостачання виробничого цеху деревообробного комбінату.

Об'єктом дослідження є виробничий цех.

Предметом дослідження є схема електропостачання виробничого цеху деревообробного комбінату.

Метою дипломної  роботи є розробка схеми електропостачання цеху деревообробного комбінату.

Поставлена мета передбачає рішення наступних завдань:

- аналіз нормативних документів щодо електропостачання об'єктів в галузі;

- розрахунок характеристик електричного устаткування цеху;

- проектування схеми електропостачання;

- розробка заходів щодо охорони праці та техніки безпеки;

- узагальнення результатів у вигляді висновків.

1 ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОГО ЦЕХУ ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВУД» ТА ВИБІР НАПРУГИ ДЛЯ ЖИВЛЕННЯ ЙОГО ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

1.1 Характеристика виробничого цеху товариства «Дніпровуд»

Закрите акціонерне товариство «Дніпровуд» призначене  для переробки пиломатеріалів, розкрою листових матеріалів, склеювання заготовок з деревини, форматної обробки щитових деталей з метою одержання елементів підлоги, столярного щита та виготовлення столярних виробів. Воно знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Піонтківського 2, а і займає площу 7,8 гектарів, на якій розташовані такі будівлі:

- оздоблювально-складальний корпус загальною площею 7878 квадратних метрів;

- склад готової продукції, який має  загальну площу  941,4 квадратних метрів;

- склад готової продукції загальною площею 3628,8 квадратних метрів;

- будівля фільтрів мокрого очищення, яка займає площу 98,6 квадратних метрів;

- адміністративно-побутова будівля з підвальним приміщенням загальною площею 3199,6 квадратних метрів;

- склад  матеріалів, який має загальну площу 1279,3 квадратних метрів;

- склад паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 402,3 квадратних метрів;

- пожежна будівля, загальною площею 350 квадратних метрів;

- приміщення прохідної загальною площею 32,2 квадратних метрів;

- виробничий корпус, загальною площею 5000 квадратних метрів.

Розглянемо основні характеристики споживачів електроенергії промислових підприємств та електрообладнання виробничого корпусу.

1.2 Характеристика споживачів електроенергії промислових підприємств

Споживачі електроенергії промислових підприємств поділяються на наступні групи [2, c. 124]:

- споживачі трьохфазного струму напругою до 1000 В, частотою 50 Гц;

- споживачі трьохфазного струму напругою вище 1000 В, частотою 50 Гц;

- споживачі однофазного струму напругою до 1000 В, частотою 50 Гц;

- споживачі, які працюють з частотою відмінною від 50 Гц, їхнє  живлення здійснюється від перетворюючих підстанцій і установок;

- споживачі постійного струму, які живляться від перетворюючих підстанцій і установок.

Для правильної побудови системи промислового електропостачання всіх споживачів перерахованих вище груп необхідно вияснити:

- вимоги, які обумовлені діючими Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) щодо надійності живлення споживачів;

- режим роботи (тривалий, короткочасний, повторно-короткочасний);

- місця розташування споживачів електроенергії, (стаціонарні чи пересувні).

В даний час електропостачання промислових підприємств здійснюється на змінному струмі. Для живлення групи споживачів постійного струму споруджуються перетворюючі підстанції, на яких встановлюються такі перетворюючі агрегати:

- напівпровідникові випрямлячі;

- ртутні випрямлячі;

- двигуни-генератори;

- механічні випрямлячі.

Згідно ПУЕ електротехнічні установки, які виробляють, перетворюють, розподіляють і споживають електроенергію діляться на електроустановки напругою до 1000 В і електроустановки напругою більше 1000 В. 

Електротехнічні установки напругою до 1000 В виконуються як з глухо-заземленою, так і з ізольованою нейтраллю, а установки постійного струму – з глухо-заземленою і ізольованою нульовою точкою.

Електричні установки з ізольованою нейтраллю слід застосовувати для підвищення надійності живлення систем промислового електропостачання (торфові розробки, вугільні шахти та ін.) при умові, що в цьому випадку забезпечується контроль ізоляції мережі і цілість пробивних запобіжників, швидке виявлення персоналом замикань на землю і швидке усунення їх або автоматичне відключення ділянок з замиканням на землю.

В чотирьох-провідних мережах змінного струму, або трьох-провідних мережах постійного струму для установок без підвищеної небезпеки глухе заземлення нейтралі обов’язкове.

Електричні установки напругою  більше 1000 В поділяються на пристрої [2, c. 47]:

- з ізольованою нейтраллю (напругою до 35 кВ);

- з нейтраллю, яка вмикається на землю через індуктивний опір для компенсації ємнісних струмів (напругою до 35 кВ і рідко 110 кВ);

- з глухо-заземленою нейтраллю (напругою 110 кВ і вище).

Крім цього, всі ці установки поділяються на пристрої з малими струмами замикання на землю (до 500 А) і пристрої з великими струмами замикання на землю (більше 500 А).

За частотою використовуваного струму споживачі електроенергії діляться [2, c. 48] на споживачі:

- промислової частоти (50 Гц);

- високої частоти (понад 10 кГц);

- підвищеної частоти (до 10 кГц);

- пониженої частоти (менше 50 Гц).

Розрізняють [2, c. 76] три характерні групи споживачів:

- споживачі, що працюють в режимі з тривалим або таким, що мало змінюється навантаженням. В цьому режимі електрична машина або апарат може працювати тривалий час без перевищення температури окремих частин машини або апарата вище допустимої. До таких споживачів відносяться електродвигуни компресорів, насосів, вентиляторів та ін.;

- споживачі, що працюють в режимі короткочасних навантажень. В цьому режимі робочий період машини або апарата не настільки тривалий, щоби температура окремих частин машини або апарата могла досягнути допустимого значення. Період зупинки машини або апарата настільки тривалий, що машина практично встигає охолонути до температури навколишнього середовища. Прикладом цієї групи споживачів є електродвигуни електроприводів допоміжних механізмів металорізальних верстатів (механізми підняття поперечини, затискання колон, двигуна швидкого переміщення супорту та ін.);

- споживачі, які працюють в режимі повторно-короткочасного навантаження. В цьому режимі короткочасні робочі періоди машини або апарату чергуються з короткочасними періодами відмикання. Приладом цієї групи споживачів є електродвигуни кранів, зварювальні апарати та ін.

Для перерахованих вище режимів роботи споживачів у відповідності з вимогами Державних стандартів України (ДСТУ), електропромисловість випускає електродвигуни розраховані на вказані умови роботи.

До загальнопромислових установок відносяться вентилятори, насоси, компресори, верстати і т. п. В них застосовуються асинхронні і синхронні двигуни трифазного змінного струму частотою 50 Гц напругою від 127 В до 10 кВ, а там, де необхідно регулювати продуктивність, – двигуни постійного струму. Діапазон їх потужностей змінюється від декількох кіловат (електродвигуни пилорами,  і т. п.) до десятків мегават (преси, комплексні верстати). Основним агрегатам (верстатам, вентиляторам і т. п.) властивий тривалий режим роботи. Електродвигуни засувок, затворів і т. п. працюють в короткочасному режимі.

На промислових підприємствах переважає електричний привід виробничих механізмів. Залежно від технологічних особливостей механізму або агрегату, використовуються всі види двигунів змінного і постійного струму, потужністю від декількох кіловат до декількох мегават, на номінальні напруги до 10 кВ.

В досліджуваному товаристві, споживачі електричної енергії за видом перетворення енергії розділяються на електричні приводи і електроосвітлювальні установки. Електроприводи займають основне місце щодо споживання електричної енергії. Всі вони працюють в короткочасному, тривалому та повторно короткочасному режимах роботи.

Велика різноманітність двигунів встановлена на різноманітних верстатах. Потужність двигунів коливається від 5,5 до 37 кВт. Їх коефіцієнти використання коливаються  від [2, с. 44] 0,14 до 0,17. 

      1.3 Аналіз складу електрообладнання виробничого цеху

       Досліджуване товариство для виготовлення продукції використовує таке електрообладнання:

- верстат для поперечного оброблювання деталей;

- верстат для повздовжнього розпилювання;

- верстат чотирьохсторонній;

- верстат для шліфування;

- верстат багатопильний;

- верстат вертикальний;

- верстат фуговальний;

- верстат рейсмусовий;

- верстат фрезерний.

Також у виробництві використовуються лінії пакування, оздоблювання і форматної обробки деталей та прес для склеювання деталей.

До складу електрообладнання виробничого цеху входять:

- верстат багатопильний марки «Пауль»;

- лінія форматної обробки марки «Унімат»;

- лінія для вирізання сучків марки «Оптікат-304»;

- верстат для шліфування марки «Гріджіо»;

- лінія для з’єднання деталей по довжині марки «Ультра»;

- прес для склеювання рейок марки «Дефу»;

- верстат розпилювання дошки на ламель марки «Нєва»;

- лінія форматної обробки марки «Гідромат».

Вище перераховане деревообробне обладнання комплектується різними сучасними модифікаціями для забезпечення технологічного процесу.

1.4 Аналіз категорій споживачів електричної енергії

Надійність є одним з основних показників роботи електропостачальної системи. Вимоги до цього показника значною мірою залежать від того, які можливі наслідки від перерви в електропостачанні того чи іншого електроприймача можуть бути.

Згідно ПУЕ розрізняють три категорії електроприймачів з погляду забезпечення надійності електропостачання [2, с. 22]. До першої категорії належать електроприймачі, перерва в електропостачанні яких може викликати такі наслідки:

- небезпеку для життя людей;

- значні втрати народного господарства;

- пошкодження дорогого обладнання;

- масовий брак продукції або розлад в складному технологічному процесі;

- порушення функціонування особливо важливих елементів комунального господарства.

Крім того, у першій категорії виділяють особливу групу електроприймачів, безперебійна робота яких необхідна для безаварійної зупинки виробництва з метою запобігання загрози для життя людей, вибухів, пожеж і пошкодження дорогого обладнання.

У  промисловості  прикладом  електроприймачів  першої  категорії  мо-

жуть бути такі робочі машини хімічних, газо- та нафтопереробних підприємств:

- етилозмішувальні установки;

- компресори для подачі повітря для пневмотранспорту та циркуляції газових сумішей;

- сировинні насоси;

- обладнання системи санітарно-технічної вентиляції;

- насоси головного водозабору, зворотного водопостачання та каналізації тощо.

В електропостачальних системах житлових, громадських, адміністративних та побутових будинків прикладом електроприймачів першої категорії можуть бути:

- у будинках понад 16 поверхів – протипожежні пристрої (пожежні насоси, системи підпору повітря, димовидалення, пожежної сигналізації й

оповіщення про пожежу), ліфти, евакуаційне та аварійне освітлення, вогні світлового огородження;

          - у будинках лікувально-профілактичпих установ – електроприймачі операційних і родильних блоків, відділення анестезіології, реанімації і інтенсивної терапії, бронхоскопії й ангіографії, протипожежних пристроїв і охоронної сигналізації, евакуаціойного освітлення й лікарняних ліфтів;

- у будинках та приміщеннях підприємств громадського харчування – столові, кафе і ресторани з кількістю посадкових місць понад 500;

- у музеях і виставкових залах – комплекс електроприймачів музеїв і виставкових залів державного значення.

Електроприймачі першої  категорії повинні забезпечуватись електроенергією від двох незалежних джерел живлення, що мають взаємне резервування, і перерва в їх електропостачанні при порушенні електропостачання від одного джерела живлення може бути допустимою лише на час автоматичного відновлення живлення від іншого джерела живлення.

Згідно ПУЕ більш жорсткі вимоги передбачені до електропостачання особливої групи електроприймачів першої категорії, а саме обов'язкова наявність третього незалежного джерела живлення, що має взаємне резервування. Функцію третього незалежного джерела живлення для особливої групи електроприймачів та другого для інших електроприймачів першої категорії можуть виконувати місцеві електростанції, електростанції енергосистем, спеціальні агрегати безперебійного живлення, акумуляторні батареї та ін.

До другої категорії відносять електроприймачі, перерва в електропостачанні яких може спричинити такі наслідки:

- масовий недовипуск продукції;

- масові простої робітників, механізмів і промислового транспорту;

- порушення нормальної діяльності значної кількості міських і сільських жителів.

У промисловості прикладом електроприймачів другої категорії можуть бути робочі машини целюлозних підприємства, підприємств з виготовлення продуктів лісохімії, аміачної селітри, розбавленої азотної кислоти та ін.

В електропостачальних системах житлових, громадських, адміністративних та побутових будинків прикладом електроприймачів другої категорії можуть бути:

- електроприймачі в житлових будинках понад 5 і до 10 поверхів з плитами на газоподібному або твердому паливі;

- електроприймачі лікувально-профілактичних закладів, крім тих, що були перераховані вище для першої категорії;

- електроприймачі закладів освіти, виховання та підготовки кадрів.

Згідно ПУЕ, електропостачання електроприймачів другої категорії рекомендується забезпечувати від двох незалежних джерел живлення, що мають взаємне резервування, і перерва в їх електропостачанні при порушенні електропостачання від одного джерела живлення може бути допустимою на час, що необхідний для ввімкнення резервного живлення діями чергового персоналу або виїзної бригади.

До третьої категорії належать усі інші електроприймачі, що не підходять під визначення першої і другої категорій.

Для електроприймачів третьої категорії електропостачання може виконуватись від одного джерела живлення за умови, що перерви електропостачання, які необхідні для ремонту або заміни пошкодженого елемента електропостачальної системи, не перевищують однієї доби.

Згідно цих категорій надійності устаткування в товаристві відносимо до електроприймачів другої категорії, тому що перерва в електричному постачанню призведе до масового недовипуску продукції, простою робочих місць, але не викликає за собою небезпеку для життя людей, пошкодження дорогого обладнання.

1.5 Вибір величини напруги живлення

При проектуванні систем електропостачання промислових підприємств важливим питанням є вибір раціональних напруг для схеми, оскільки їхні значення визначають параметри ліній електропередачі та електроустаткування підстанцій і мереж, а отже, розміри капіталовкладень, витрати кольорового металу, втрати електроенергії й експлуатаційні витрати.

Для отримання найбільш економічного варіанту електропостачання підприємства, напруга кожної ланки системи електропостачання повинна вибиратися перш за все з урахуванням напруг суміжних ланок. Вибір напруг грунтується  на  порівнянні  техніко-економічних  варіантів у випадках, коли:

- енергію можна одержувати від двох або більше  джерел живлення;

- при проектуванні електропостачання підприємств доводиться
розширювати існуючі підстанції і збільшувати потужність заводських електростанцій;

- мережу заводських електростанцій необхідно пов'язувати з мережами енергосистем.

Перевагу при виборі варіантів [2, с. 44] рекомендуєтся віддавати варіанту з вищою напругою навіть при невеликих економічних перевагах (що не перевищують 10…25 %) нижчої з порівнюваних напруг.

Для живлення великих і особливо великих підприємств потрібно застосовувати напруги 110, 150, 220, 330 і 500 кВ. На перших ступенях розподілу енергії на таких великих підприємствах рекомендовано застосовувати напруги 110, 150 і 220 кВ.

Напругу 35 кВ в основному використовують для розподілу енергії на першому ступені середніх підприємств за відсутності значного числа електродвигунів напругою більше 1000 В, а також для часткового розподілу енергії на великих підприємствах, де основна напруга першого ступеня становить 110…220 кВ. Зокрема, напругу 35 кВ застосовують для [2, с. 45] повного або часткового внутрішньозаводського розподілу електроенергії за наявності:

- потужних електроприймачів на 35 кВ (сталеплавильних печей, потужних ртутно-випрямних установок і ін.);                                                           

- електроприймачів підвищеної напруги, значно віддалених від джерел живлення;

- підстанцій малої і середньої потужності напругою 35/0,4 кВ, ввімкнених по схемі «глибокого введення».

Напругу 20 кВ використовують для живлення:

- підприємств середньої потужності, що віддалені від джерел живлення і не мають своїх електростанцій;

- електроприймачів, віддалених від підстанцій великих підприємств (кар'єрів, копалень і т. п.);

- невеликих підприємств, населених пунктів, залізничних вузлів і  т.п., що підключаються до теплоелектроцентралі (ТЕЦ) найближчого підприємства. Доцільність застосування напруги 20 кВ повинна обгрунтовуватися техніко-економічними порівняннями з напругами 35 і 10 кВ з урахуванням перспективного розвитку підприємства.

Напругу 10 кВ бажано вибирати для внутрішньозаводського розподілу енергії:

- на підприємствах з потужними  двигунами, що допускають безпосереднє приєднання до мережі 10 кВ;

- на підприємствах невеликої і середньої потужності за відсутності або незначному числі двигунів на 6 кВ;

- на підприємствах, що мають власну електростанцію з напругою генераторів 10 кВ.

Напругу 6 кВ застосовують [2, с. 54] за наявності на підприємстві:  

- значної кількості електроприймачів на 6 кВ;

- власної електростанції з напругою генераторів 6 кВ.

Застосування напруги 6 кВ наявністю електроустаткування на 6 кВ і техніко-економічними показниками при виборі величини напруги живлення.

При напрузі розподільної мережі 10 кВ, двигуни середньої потужності (350…1000 кВт) потрібно використовувати на напругу 6 кВ з використанням в необхідних випадках схеми блоку «трансформатор-двигун» при невеликій кількості двигунів на 6 кВ.

Для живлення освітлювальних установок промислових, житлових і загальних будівель, в більшості випадків, застосовують трифазні чотирипровідні мережі змінного струму 380/220 В при заземленій нейтралі, і 220 В при ізольованій нейтралі або постійному струмі.

Для живлення спеціальних ламп і апаратів, що мають трифазні або двохфазні схеми вмикання, допускається використовувати 380 В за умов дотримання таких вимог [2, с. 65]:

- світильник або пускорегулюючий апарат виконано мідними провідниками з ізоляцією на напругу більше 500 В;

- фазні провідники, що вводяться в світильник, мають одночасні вмикання;

- в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо на небезпечних світильниках нанесені добре видні знаки напруги, що використовується.

При підвищених вимогах до електробезпеки використовуються трифазні трьох-провідні мережі з ізольованою нейтраллю 3х220 В.

Зниження напруги в найбільш віддалених лампах в нормальному режимі лінії не повинно перевищувати [2, с. 33 ]:

- в лампах робочого освітлення підприємств і загальних будівель, а також прожекторного освітлення в зовнішніх установках 2,5% Uном;

- в лампах освітлення житлових будівель, аварійного і зовнішнього освітлення, виконаного світильниками 5% Uном.

В мережах (12…42 В) допускається втрата напруги до 10 %, рахуючи від виводів вищої напруги понижуючих трансформаторів. Найбільша напруга в лампах, не повинна бути більшою 105 % від номінальної. Допускаються відхилення напруги до 1,5% в мережах з різко змінним характером навантаження при необмеженій їх частоті.

Допустима для ламп максимальна напруга визначається конструкцією світильників, типом джерела світла, системою освітлення, категорією приміщення за умовами електробезпеки, висотою підвісу і т.д. В приміщеннях з тяжкими умовами середовища при висоті установки світильників менше 2,5 метрів  для загального освітлення використовують малу напругу (до 42 В).

При напрузі силових електроприймачів вище 380 В, живлення робочого освітлення повинно виконуватися від загального для силового і освітлювального навантаження трифазних трансформаторів з заземленою нейтраллю. Інші рішення допускається використовувати [3, с. 37]:

- для реконструювання об’єктів, коли потрібно зберегти існуючу систему живлення;

- для об’єктів, по відношенню до джерел живлення яких діють спеціальні вимоги;

- для особливих об’єктів, в яких вибір джерела живлення і їх напруг пояснюється техніко-економічними розрахунками;

- у випадках, коли це необхідно для дотримання певних вимог.

При напрузі силових електроприймачів вище 380 В вибір між використанням для освітлення самостійних трансформаторів, що живляться від мережі високої напруги, або проміжних трансформаторів, що живляться через силові трансформатори.

Зважаючи на те, що в досліджуваному цеху всі електроприймачі живляться змінним струмом, для живлення електроприймачів приймаємо змінний струм напругою 380 В частотою 50 Гц.

Напруга 380/220 В дозволяє від одних і тих же самих трансформаторів здійснювати живлення як силового навантаження, так і освітлювальної мережі.

Висновки по першому розділу

На підставі зазначеного можна зробити такі висновки:

-Закрите акціонерне товариство «Дніпровуд» призначене  для переробки пиломатеріалів, розкрою листових матеріалів, склеювання заготовок з деревини, форматної обробки щитових деталей з метою одержання елементів підлоги, столярного щита та виготовлення столярних виробів;

- в досліджуваному товаристві, споживачі електричної енергії за видом перетворення енергії діляться на електричні приводи і електроосвітлювальні установки;

- досліджуване товариство для виготовлення продукції використовує  значу кількість електрообладнання, яке за надійністю устаткування відносимо до електроприймачів другої категорії;

- для живлення електроприймачів обрано змінний струм напругою 380В частотою 50 Гц.

2 РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ВИРОБНИЧОГО ЦЕХУ ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВУД»

2.1 Вибір схеми і конструктивного виконання цехової мережі

Схеми електричних мереж можуть [5, с. 196] проектуватись радіаль-ними, магістральними та змішаними. Для внутрішнього електропостачання найбільш поширеними є радіальні та магістральні схеми.

На вибір виду схем суттєво впливають такі [5, с. 196] фактори:

- конкретні особливості процесу виробництва;

- наявність окремих електроприймачів або електроспоживачів з різко змінним навантаженням;

- необхідністю відокремлення силових електромереж від мереж освітлення.

Радіальна схема передбачає передачу електроенергії від головного розподільного пункту (ГРП) до кожної цехової трансформаторної підстанції (ТП) (рисунок 2.1, а).

Рисунок 2.1 – Схема радіального живлення

або силового електроприймача (рисунок 2.1, б) окремими лініями електропередачі (ЛЕП) без відгалужень для живлення інших електроприймачів. Таку схему використовують, як правило, для електропостачання найважливіших і найбільш потужних електроприймачів та електроспоживачів.

Недоліками цієї схеми є необхідність використання значно більшої, ніж при магістральній, кількості електричних апаратів і збільшення загальної довжини лінії електропередач (ЛЕП) підприємства. Ця схема використовується для електроприймачів третьої категорії.

З метою підвищення надійності для електропостачання електроприймачів другої  категорії в радіальних схемах використовують такі види резервування [ 5, с. 198]:

- резервну магістраль з боку високої напруги (рисунок 2.1, в);

- резервні перемички (рисунок 2.1, г) з боку високої напруги між сусідніми трансформаторними підстанціями (ТП);

- резервні перемички з боку низької  напруги між сусідніми ТП або шинними магістралями цехового електропостачання (рисунок 2.1, д);

- резервні лінії високої напруги (рисунок 2.1, е).

Характерною особливістю усіх видів резервування при радіальних схемах електропостачання є те, що резервні магістралі, лінії та перемички в нормальних режимах роботи знаходяться під напругою, але без навантаження і вмикаються до навантаження лише в разі виникнення аварійного режиму роботи.

Магістральна схема забезпечує почергове підключення ТП та РП і є більш поширеною при їх компактному улаштованому розміщенні на території підприємства.

Найбільш поширеними видами магістральних схем є [5, с. 199]:

- одиночна магістральна схема без резервування (рисунок 2.2), де має місце найбільш просте схемне рішення, яке потребує найменшу кількість електричних апаратів та забезпечує найменші витрати кабелю. До магістралі підключаються два-три трансформатори одиничною потужністю 1000…2500 кВА або чотири-п’ять потужністю 100…630 кВА. Така схема порівнянно з іншими магістральними має найнижчу надійність електропостачання і використовується лише для живлення електроприймачів третьої категорії;

 

Рисунок 2.2 – Одиночна магістральна схема живлення без резервування

- одиночна магістральна схема з резервуванням (рисунок 2.3), яка має резервну перемичку і яка в нормальному режимі знаходиться під напругою, але без навантаження. У разі виникнення аварійного режиму виконуються відповідні переключення вимикачів Q2, Q3  роз'єднувача QS і електропостачання здійснюється по резервній перемичці. Така схема може бути використана для електропостачання електроприймачів другої і третьої категорії. Якщо ж резервна перемичка буде підключена до іншого, ніж основна магістраль, незалежного джерела живлення, то ця схема може бути використана для електропостачання електроприймачів і першої категорії;

- подвійна наскрізна магістральна схема (рисунок 2.4), яка може бути використана для електропостачання електроприймачів третьої, другої, та першої категорій, оскільки в разі виходу із ладу однієї магістралі в ній перед-

Рисунок 2.3 – Одиночна магістральна схема живлення з резервуванням

бачено ручне або автоматичне перемикання живлення від другої магістралі. Ця схема передбачає значно більшу, ніж в попередніх, кількість електричних апаратів і збільшення довжини ЛЕП;

Рисунок 2.4 – Подвійна наскрізна магістральна схема живлення

- магістральна схема з двостороннім живленням (рисунок 2.5). У нормальному режимі вона може бути розділена на дві одиночні магістральні схеми з допомогою вимикача Q2. Використання такої схеми найбільш доцільне за умови, що цехові ТП розташовані між двома незалежними джерелами живлення. У разі виникнення аварійного режиму живлення електроприймачів здійснюється від одного джерела. Переріз провідників має бути розрахованим на цей режим роботи. Така схема є найбільш економічною, оскільки не передбачає «холодного» резерву магістралі, може бути використаною для електроприймачів третьої, другої, та першої категорій, а завдяки наявності вимикача Q2 дозволяє зменшити струми короткого замикання, спростити релейний захист, полегшити обслуговування.

Рисунок 2.5 – Магістральна схема з двостороннім живленням

На основі аналізу розміщення технологічного обладнання (рисунок 2.6), зважаючи на забезпечення надійності електропостачання, зручність експлуатації, капітальні затрати і втрати напруги, обираємо змішану схему цехової електричної мережі. Крім того:

- передбачається використання комплектних розподільчих шинопровідників;

- кабелі від ТП до шинопровідників РП необхідно прокладати під підлогою у шахтах;

- приєднання електроприймачів до шинопровідника РП будемо здійснювати кабелями, прокладеними у лотках основних горизонтальних і вертикальних площин будівлі.

Рисунок 2.6Розміщення технологічного обладнання 

2.1.1 Розрахунок цехової мережі

На основі генерального плану цеху для подальшого розрахунку електричного навантаження складаємо відомість споживачів електричної енергії у вигляді таблиці 2.1, в якій вказуємо назву електричних приймачів, їх кількість n, номінальну потужність Рн, коефіцієнт використання Кв, коефіцієнт потужності tgφ.

За даними цієї таблиці визначаємо номінальні потужності електроприймачів, групуючи їх за коефіцієнтом використання Кв в різних силових пунктах, тобто електроприймачів, які мають однаковий технологічний процес, але різну потужність.

Виконуємо розрахунки для розподільчих пунктів в такій [6, с. 2] послідовності:

- для РП-1:

1) визначаємо середню активну Рсм та реактивну Q потужності:

Таблиця 2.1 – Відомість електричних приймачів цеху

Номер

на плані

Найменування

електроприймачів

Кількість

Рн,

кВт

соsφ/tgφ

Кв

1

Верстат багатопильний

1

37

0,65/1,17

0,17

2,8

Лінія форматної обробки

2

5,5

0,5/1,7

0,14

3

Лінія для вирізання сучків

1

6,6

0,6/1,3

0,16

4

Шліфувальний верстат

1

12

0,6/1,3

0,16

5,9

Лінія для з’єднання деталей по довжині

2

7,5

0,6/1,3

0,16

6

Прес для склеювання рейок

1

20

0,65/1,17

0,17

7

Верстат розпилювання дошки на ламель

1

5,5

0,5/1,7

0,14

Рсмв ·н,                                           (2.1)

Qcм=Рсм· tgφ,                                           (2.2)

Після підставлення вихідних даних за формулами (2.1) та (2.2) маємо:

Рсм1= 0,17·37= 6,3 кВт;

Рсм2= 0,16·12= 2 кВт;

Рсм3= 0,16·15= 2,4 кВт;

Рсм= 10,7 кВт;

Рвст= 64 кВт.

Qcм1= 6,3∙1,17= 7,3 кВар;

Qcм2= 2∙1,3= 2,6 кВар;

Qcм3= 2,4∙1,3= 3,1 кВар;

Q = 13 кВар;

2) визначаємо коефіцієнт використання Кв для групи електроприймачів:

,                                         (2.3)

де Pвст – встановлена потужність електроприймачів

Квгр1=

3) визначаємо коефіцієнт максимуму Км активної потужності (таблиця А.1):

Км = f(Кв, nеф),

 де Км = 2,8;

,                                          (2.4)

де nеф – ефективне число електроприймачів,

4) визначаємо розрахункове активне навантаження, тобто максимальне середнє навантаження за інтервал усереднення:

Рр= Км ·ΣРсм,                                         (2.5)

де ΣРсм – сумарне значення активної середньої потужності електроприймачів;

Рр= 2,8·10,7= 30 кВт;

5) знаходимо реактивне розрахункове навантаження:

Qр = Qсм, якщо nеф 10;                                         (2.6)

Qр = 1,1∙Qсм, якщо nеф <10;

Qр =1,1∙13= 14,3 кВар;

6) визначаємо повне розрахункове навантаження:

кВА;

- для РП-2:

1) визначаємо середню активну та реактивну потужності за формулами (2.1) та (2.2):

Рсм4= 0,17·20= 3,4 кВт;

Рсм5= 0,14·5.5= 0,8 кВт;

Рсм= 4,2 кВт;

Рвст= 25,5 кВт;

Qcм4= 3,4∙1,17= 3,9 кВар;

Qcм5= 0,8∙1,7= 1,4 кВар;

Q = 5,3 кВар.

2) визначаємо коефіцієнт використання Кв для групи електроприймачів за формулою (2.3):

Квгр2= ;

3) визначаємо коефіцієнт максимуму Км активної потужності (таблиця А.1):

Км = f(Кв , nеф),

 де Км = 3,3;

4) визначаємо ефективне число електроприймачів:

nеф2=;

5) визначаємо розрахункове активне навантаження за формулою (2.5):

Рр= 3,3·4,2= 14 кВт;

6) знаходимо реактивне розрахункове навантаження за формулою (2.6):

Qр =1,1∙5,3= 5,8 кВар;

7) визначаємо повне розрахункове навантаження:

кВА;

- для РП-3:

1) визначаємо середню активну та реактивну потужності за формулами (2.1), (2.2):

Рсм6= 0,14∙11= 1,5 кВт;

Рсм7= 0,166,6= 1,1 кВт;

Рсм= 2,6 кВт;

Рвст= 17,6 кВт;

Qcм4= 1,5∙1,7= 2,5 кВар;

Qcм5= 1,1∙1,3= 1,4 кВар;

Q = 3,9 кВар;

2) визначаємо коефіцієнт використання Кв для групи електроприймачів за формулою (2.3):

Квгр3= ;

3) визначаємо коефіцієнт максимуму Км активної потужності (таблиця А.1):

Км = f(Кв , nеф),

 де Км = 3,2;

4) визначаємо ефективне число електроприймачів:

nеф3=;

5) визначаємо розрахункове активне навантаження за формулою (2.5):

Рр= 3,2·2,6= 8,3 кВт; 

6) визначаємо реактивне розрахункове навантаження за формулою (2.6):

Qр =1,1∙3,9= 4,3 кВар;

7) визначаємо повне розрахункове навантаження:

кВА;

8) визначаємо сумарне повне розрахункове навантаження по цеху:

 кВА;

                                 

Вихідні дані та розрахунки заносимо до таблиці 2.2.

                                    Таблиця 2.2 – Результати розрахунку

№ РП та груп ЕП

Кількість

Встановлена

потужність

Рвст

Кв

cosφ /tgφ

Середня

потужність

nеф

Км

Розрахункове навантаження

Одн.

кВт

Σ,

кВт

Рсм,

кВт

Q,

кВар

Рр,

кВт

Qр,

кВар

Sр,

кВА

                                                            Закінчення таблиці 2.2

РП-1

1

1

37

37

0,17

0,6/

1,17

6,3

7,3

2,5

2,8

30

14,3

33

4

1

12

12

0,16

0,6/

1,3

2

2,6

5,9

2

7,5

15

0,16

0,6/

1,3

2,4

3,1

Разом

64

0,16

10,7

13

№ РП та груп ЕП

Кількість

Встановлена

потужність

Рвст

Кв

cosφ /tgφ

Середня

потужність

nеф

Км

Розрахункове навантаження

Одн.

кВт

Σ,

кВт

Рсм,

кВт

Q,

кВар

Рр,

кВт

Qр,

кВар

Sр,

кВА

РП-2

6

1

20

20

0,17

0,65/

1,17

3,4

3,9

1,5

3,3

14

5,8

15,2

7

1

5,5

5,5

0,14

0,5/

1,7

0,8

1,4

Разом

25,5

0,16

4,2

5,3

РП-3

2,8

2

5,5

11

0,14

0,5/

1,7

1,5

2,5

3

3,2

8,3

4,3

9,3

3

1

6,6

6,6

0,16

0,6/

1,3

1,1

1,4

Разом

17,6

0,15

2,6

3,9

Всього за цех

52,3

24,4

58

      2.1.2 Розрахунок навантаження виробничого цеху

      Для побудови картограми активних навантажень виробничого цеху методом коефіцієнта попиту визначаємо розрахункові активні навантаження електроприймачів кожного розподільчого пункту:

Рр = Кп· Рвст ,                                                   (2.7)

де Рр – розрахункова потужність електроприймачів, кВт;

   Кп – коефіцієнт попиту (додаток А, таблиця А.2);

   Рвст – встановлена потужність електроприймачів, кВт.

Розрахункове навантаження електричного освітлення визначаємо за питомою потужністю, яка обчислюється за виразом:

Рро =Рпит·Кпо·S,                                                 (2,8)

де Рро – розрахункова потужність, яка необхідна для освітлення цеху, кВт;

   Рпит – питома норма освітленості  цеху, кВт/м2, яка дорівнює [6, с. 11] Рпит =10·10-3 кВт/м2;

   Кпо – коефіцієнт попиту освітлювального навантаження;

   S  площа приміщення.

Обираємо Кпо = 1,5 для люмінесцентних ламп.

Повна розрахункова потужність цеху визначається за формулою:

,                                            (2.9)

де Рр∑ – сумарна активна розрахункова потужність цеху в кіловатах, яка визначається за формулою:

Рр∑ = ΣРрі + Рро ,                                                 (2.10)

де ΣРрі – сумарна розрахункова потужність електроприймачів;

   QрΣ – реактивна розрахункова потужність цеху, яка визначається за формулою:

QрΣ = Рр∑·tgφср ,                                                  (2.11)

Де tgφср – середньовзвішене значення tgφ для даної групи електроприймачів;

        Крм – коефіцієнт сумісності розрахункових максимумів окремих груп електроприймачів цеху.

Крм  знаходиться [6, с. 11] в межах 0,8…1,0.

Аналогічно, згідно вище наведених формул виконуємо розрахунок для кожного РП в такій послідовності [6, с. 9]:

- для РП-1:

1) розраховуємо активну потужність електроприймачів за формулою (2.7):

Рр1= 0,25·37= 9,3 кВт;

Рр2= 0,2·12= 2,4 кВт;

Рр3= 0,2·15= 3 кВт;

Σ Ррі= 14,7 кВт;

2) визначаємо розрахункове навантаження електричного освітлення за формулою (2.8):

Рро = 10·10-3·1,5·2100= 31,5 кВт;

3) знаходимо сумарну активну розрахункову потужність групи електроприймачів за формулою (2.10):

Рр∑= 14,7+31,5=46,2 кВт;

4) визначаємо реактивну розрахункову потужність групи електроприймачів за формулою (2.11):

QрΣ= 46,2,·1,3= 60,1 кВар;

5) знаходимо повну розрахункову потужність групи електроприймачів за формулою (2.9):

;

- для РП-2:

1) розраховуємо активну потужність електроприймачів за формулою (2.7):

Рр4= 0,25·20=5 кВт;

Рр5= 0,16·5,5=0,9 кВт;

Σ Ррі= 5,9 кВт;

2) визначаємо розрахункове навантаження електричного освітлення за формулою (2.8):

Рро = 10·10-3·1,5·900=13,5 кВт;

3) знаходимо сумарну активну розрахункову потужність групи електроприймачів за формулою (2.10):

Рр∑= 5,9+13,5= 19,4 кВт;

4) визначаємо реактивну розрахункову потужність групи електроприймачів за формулою (2.11):

QрΣ= 19,4,·1,4= 27,2 кВар;

5) знаходимо повну розрахункову потужність групи електроприймачів за формулою (2.9):

 кВА;

- для РП-3:

1) розраховуємо активну потужність електроприймачів за формулою (2.7):

Рр6= 0,16·11= 1,8 кВт;

Рр7= 0,2·6,6= 1,3 кВт;

Σ Ррі= 3,1 кВт;

2) визначаємо розрахункове навантаження електричного освітлення за формулою (2.8):

Рро = 10·10-3·1,5·2000= 30 кВт;

3) знаходимо сумарну активну розрахункову потужність групи електроприймачів за формулою (2.10):

Рр∑= 3,1+30= 33,1 кВт;

4) визначаємо реактивну розрахункову потужність групи електроприймачів за формулою (2.11):

QрΣ= 33,1·1,5= 49,7 кВар;

5) знаходимо повну розрахункову потужність групи елктроприймачів за формулою (2.9):

         

Результати розрахунків заносимо до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 – Розрахунки навантажень

№ ЕП

Найменування

ЕП

Рн,

кВт

Σ Рн,

кВт

Кп

Рр,

кВт

Рро,

кВт

РрΣ,

кВт

QрΣ,

кВар

Sр,

кВА

РП-1

1

Верстат багатопильн.

37

37

0,25

9,3

31,5

46,2

60,1

75,8

4

Шліф. верстат

12

12

0,2

2,4

5,9

Лінія для з’єднання деталей по довжині

7,5

15

0,2

3

Разом

14,7

РП-2

6

Прес

20

20

0,25

5

13,5

19,4

27,2

33,4

7

Верстат розпилювання дошки на ламель

5,5

5,5

0,16

0,9

Разом

5,9

                                                                         Закінчення таблиці 2.3

РП-3

2,8

Лінія форматної обробки

5,5

11

0,16

1.8

30

33,1

49,7

60

3

Лінія для вирізання сучків

6,6

6,6

0,2

1,3

Разом

3,1

Всього за цех

98,7

137,1

170

         2.2 Побудова картограми і визначення центру електричних навантажень

Для вибору місця розташування підстанції на плані виробничого цеху меблевого товариства будуємо картограму його навантажень.

Для вибиру масштабу приймемо радіус круга навантаження виробничого цеху r = 50 м. Тоді масштаб буде становити:

,                 (2.12)

Визначаємо радіус круга навантаження для кожної ділянки цеху:

,                                              (2.13)

де Ррі – сумарна активна розрахункова потужність групи електроприймачів, кВт;

      m р – масштаб.

Виконуємо розрахунок радіусу круга навантаження для кожної ділянки цеху за формулою (2.13):

- для ділянки РП-1:

;

- для ділянки РП-2:

;

- для ділянки РП-3:

.

Центр електричних навантажень розраховуємо за формулами [6, с.

12]:

                                               (2.14)

                                                  (2.15)

де  – сумарна  активна розрахункова потужність групи електроприймачів, кВт;

       – сумарна активна розрахункова потужність цеху, кВт;

      Xi і – координати відповідної ділянки по х і у [6, с. 13].

Розраховуємо координати центра електричних навантажень цеху за формулами (2.14) та (2.15):

Результати розрахунків заносимо до таблиці 2.4

Таблиця 2.4 – Координати ділянок

Номер ділянки

1

2

3

X

36

87

52

Y

35

35

10,5

r

33,6

21,8

28,4

         Після проведеного розрахунку позначимо на плані цеху центр електричного навантаження, а також радіуси кругів навантаження, відповідно для кожної ділянки цеху на рисунку 2.7.

2.3 Вибір числа і потужності силових трансформаторів

При виборі числа і потужності силових трансформаторів важливими критеріями є надійність електропостачання, використання і витрати кольорового металу та використовувана трансформаторна потужність.

Число трансформаторів визначається за вимогами надійності електропостачання. Припустимо, що маємо дві схеми з одним та двома трансформаторами. Задача полягає в тому, щоб з двох схем обрати одну з найкращими показниками. Оптимальний варіант обирається на основі порівняння приведених річних витрат за кожним варіантом:

Зі= Св.і+kн.в·Кі+Yі,                                                 (2.16)

де Св.і - експлуатаційні витрати і-го варіанта;

Рисунок 2.7 – Картограма навантажень цеха

   Кі – капітальні затрати і-го варіанта;

   Yі - збитки споживача енергії від перерв електропостачання [7, с. 95].

За схемою з одним трансформатором наступає повна перерва живлення, а за схемою з двома трансформаторами, трансформатор, що залишився, з перевантаженням забезпечує живлення всіх споживачів.

Правильний вибір числа і потужності трансформаторів на підстанціях промислових підприємств є одним із основних питань раціональної побудови системи електропостачання (СЕП). Як правило трансформаторів на підстанціях повинно бути не більше двох. Найбільш економічні однозмінні трансформаторні підстанції, які при централізованому резерві або зв’язкам по вторинній напрузі можуть забезпечити надійне живлення споживачів другої і третьої категорій. При проектуванні СЕП, встановлення однозмінних трансформаторних підстанцій рекомендується при повному резервуванні електроприймачів першої і другої категорій по мережах низької напруги і для живлення електроприймачів третьої категорії, а також коли за потужністю і масою можлива заміна пошкодженого трансформатора впродовж однієї доби і при наявності централізованого резерву [7, с.102].

Вибір потужності трансформаторів відбувається [7, с. 103] виходячи з:

- розрахункового навантаження об’єкта електропостачання;

- числа годин використання максимуму навантаження,

- темпів збільшення навантаження,

- вартість електроенергії,

- допустимого перенавантаження трансформаторів і їх економічного завантаження.

Для вибору потужності цехових ТП необхідно знати середню розрахункову потужність за максимально завантажену зміну.

Сукупність допустимих навантажень, систематичних і аварійних перевантажень визначає навантажувальну властивість трансформаторів, в основу розрахунку якої покладене теплове порушення ізоляції трансформатора. Якщо не враховувати навантажуючу властивість трансформаторів, то можна необачно збільшити обрану встановлену потужність, що економічно не доцільно.

Якщо відома розрахункова потужність об’єкта Sp і коефіцієнт допустимого перевантаження βт.доп, то номінальна потужність трансформатора, кВА, дорівнює:

,                                              (2.17)

Навантаження трансформаторів потужністю вище номінальної допускається тільки при робочій і повністю вимкненій системі охолодження трансформатора.

Допускається при проектуванні СЕП промислових підприємств обирати потужність трансформаторів по умовам аварійних перевантажень, які визначені для попереднього навантаження трансформаторів, не перевищуючий 0,8Sт.ном [7, с. 137].

На ТП звичайно встановлюються два однакових трансформатори такої потужності, щоб при виході одного з ладу, другий трансформатор забезпечив роботу основних споживачів на період відновлення пошкодженого обладнання.

Як вже раніше було зазначено електрообладнання виробничого цеху відноситься до другої категорії, а це означає що, електропостачання слід забезпечувати від двох незалежних джерел живлення, що мають взаємне резервування, і перерва в їх роботі при порушенні електропостачання від одного джерела живлення може бути допустимою на час, що необхідний для включення резервного живлення діями чергового персоналу або виїзної бригади.

Таким чином, врахувавши всі критерії вибору трансформаторів, встановлюємо на ТП два трифазниих трансформатора з номінальною потужністю Sном = 250 кВА і вищою напругою 10 кВ.

Довідкові дані трансформатора заносимо до таблиці 2.5.

 

Таблиця 2.5 – Дані обраного трансформатора

Тип трансформатора

Sном, кВА

Напруга, кВ

Втрати, кВт

іхх, %

Uкз, %

ВН

НН

Рхх

Ркз

ТМ

250

10

0,4/0,23

0,66

3,7

2,3

5,5

Правильність вибору потужності трансформатора для ТП визначається по коефіцієнтах завантаження в нормальному і аварійному режимах [6, с. 7].

Коефіцієнт завантаження в нормальному режимі визначається за формулою:

,                                       (2.18)

.

Коефіцієнт завантаження в аварійному режимі визначається за формулою:

,                                          (2.19)

.

Розраховуємо втрати потужності в трансформаторі цехової ТП за формулою:

          (2.20)

,                    (2.21)

де і  – втрати активної і реактивної потужності в трансформаторах, (кВт, кВар);

       n – кількість трансформаторів;

      і – втрати холостого хода і короткого замикання;

      Sp і Sн.тр – розрахункове навантаження і номінальна потужність трансформатора, кВа;

      Uкз і Iхх – напруга короткого замикання і струм холостого ходу у відсот-

ках від номінальних значень;

      ke - економічний еквівалент реактивної потужності, кВт/кВар.

Для трансформаторів 6…10 кВ ke = 0,12 [6, с. 7].

Отже, втрати активної потужності згідно формули (2.20) складають:

кВт.

Реактивну потужність розраховуємо за формулою (2.21):

кВар.

Навантаження з врахуванням втрат буде становити:

P*=PPтр,                                               (2.22)

P*=98,7+2,6= 101,3 кВт;

Q*=QQтр,                                               (2.23)

Q*=137,1+14,7= 151,8 кВар.

Знаходимо повну потужність з врахуванням втрат:

,                                                   (2.24)

кВА.

Результати розрахунків заносимо до таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 – Результати розрахунків навантажень

Розрахункове навантаження

Sн.тр,

кВА

Кз.нр

Кз.ар

Втрати в трансформаторі

Навантаження з врахуванням втрат

P,

кВт

Q,

кВар

Sp,

кВА

ΔPтр,

кВт

ΔQтр

кВар

P*,

кВт

Q*,

кВар

S*,

кВА

98,7

137,1

170

250

0,34

0,68

2,6

14,7

101,3

151,8

182,5

Таким чином, на підставі результатів виконаних розрахунків для цехової ТП обираємо два масляних трансформатори з номінальною потужністю 250 кВА.

На рисунку 2.8, на плані виробничого цеху, показано розміщення цехової ТП з врахуванням розміщення основного виробничого устаткування та комунікацій.

Рисунок 2.8 – Розміщення основних елементів електропостачання цеху

2.4 Вибір високовольтних вимикачів і перерізу провідників

Високовольтні вимикачі вибираються за номінальною напругою і розрахунковим струмом з врахуванням після аварійних режимів [8, с. 56].

                                        (2.25),

                                              (2.26).

де Uном.в – номінальна напруга вимикача;

    Uном.мережі – номінальна напруга мережі;

    Iном.в – номінальний струм вимикача;

    Imax – максимальний струм.

Переріз провідників вибираємо за економічною густиною струму:

                                                   (2.27)

де Jек – економічна густина струму;

    Iр – розрахунковий струм.

Визначимо струми для нормального і після аварійного режимів для ліній підприємства напругою 10 кВ і 0,4 кВ для подальшого вибору захисної апаратури:

Для захисної апаратури на стороні 10 кВ, вибираємо масляний вимикач типу ВМГ – 10 з додатку В, таблиця В.1, в якого номінальний струм дорівнює 630 А та повний час відключення вимикача з приводом складає 0,14 с. Для установки на стороні 0,4 кВ вибираємо автомат(додаток В, таблиця В.2) типу АВМ-10 в якого номінальний струм дорівнює 1000 (А).

Перевіряємо вибраний вимикач та автомат за умовою:

,

Оскільки за результатами виконаних розрахуків ця умова виконується, то обираємо:

ВМГ – 10 - 630 ≥ 22 А,

АВМ – 10-1000 ≥ 536 А.

Вибір провідників виконується за економічною густиною струму [6, с.17].

        Для ізольованих провідників з паперовою ізоляцією jек = 1,2 при часі використання максимального навантаження 5000 год.

Визначаємо економічний переріз для лінії живлення за формулою (2.27):

Для цехової мережі вибираємо броньовані кабелі з паперовою ізоляцією в алюмінієвій оболонці типу ААБ. Згідно ПУЕ в землі (траншеях) рекомендується прокладати броньовані кабелі, наприклад ААБ (алюмінієва жила, ізоляція з просоченого паперу, алюмінієва оболонка, броньована двома стальними смужками, зовнішнє покриття).

Результати розрахунків заносимо до таблиці 2.7.

Для захисту ліній живлення електроприймачів передбачаємо використання селективних вимикачів. Далі робимо розрахунок кожної ділянки від РП до ТП з метою вибору марки проводу і захисної  апаратури [9,с. 20].

Таблиця 2.7 – Результати вибору комутаційно-захисної апаратури і провідників цехової мережі

Лінія

Sроз.,

кВА

Іроз.

Іmаx.,А

Sек.,мм2

Марка проводу

Ідоп.

Марка вимикача

ТП

182,5

268

536

223

АС-240

675

АВМ-10

Розрахунок для лінії ТП-РП1 здійснюємо в такій послідовності:

- розраховуємо максимальний струм:

де Sм= 33 кВА, розрахункова максимальна потужність (дивись таблицю 2.2);

- визначаємо найбільший пусковий струм за формулою:

,                                              (2.28)

де Iн.макс – номінальний струм ЕП, пусковий струм якого найбільший в даному РП і визначається за формулою [9, с. 20]:

,                                       (2.29)

де  – номінальна потужність ЕП, кВт;

    – номінальна напруга мережі, Вт;

   – номінальний коефіцієнт потужності ЕП.

Після підставлення чисельних даних знаходимо:

А.

Таким чином, найбільший пусковий струм дорівнює А, а піковий струм лінії ТП-РП1становить:

                                           (2.30)

.

На цій підставі обираємо автоматичний вимикач серії АМ8-М з номінальним струмом вимикача Iном.в = 800 А і номінальним струмом розчеплювача Iн.розч = 500 А (додаток В, таблиця В.3).

Для АМ8-М комутаційний струм відключення складає 45 кА.

Вибираємо кабель типу ААБГ 3240 + 1120 (таблиця В.4).

Розрахунок для лінії ТП-РП2 виконуємо наступним чином:

- розраховуємо максимальний струм:

;

- за формулою (2.29) визначаємо номінальний струм ЕП, пусковий струм якого найбільший в даному РП:

;

- знаходимо найбільший пусковий струм:

- за формулою (2.30) обчислюємо піковий струм лінії ТП-РП2:

За результатами розрахунків обираємо автоматичний вимикач серії АМ4 з номінальним струмом вимикача Iном.в = 400 А і номінальним струмом розчеплювача Iн.розч = 300 А.

Для АМ4 комутаційний струм відключення складає 20 кА.

Обираємо кабель типу ААБГ 395 + 150.

Розрахунок для лінії ТП-РП3 здійснюємо втакій послідовності:

- розрахковуємо максимальний струм:

;

- за формулою (2.29) знаходимо номінальний струм ЕП, пусковий струм якого найбільший в даному РП визначається:

;

- обчислюємо найбільший пусковий струм:

- за формулою (2.30) визначаємо піковий струм лінії ТП-РП3:

.

         Обираємо автоматичний вимикач серії АМ4 з номінальним струмом вимикача Iном.в = 400 А і номінальним струмом розчеплювача Iн.розч = 120 А. Для АМ4 комутаційний струм відключення складає 20 кА.

Обираємо кабель типу ААБГ 325 + 116.

Результати розрахунків заносимо до таблиці 2.8.

Таблиця  2.8   Результати    розрахунків   високовольтних   вимикачів   і  перерізу провідників лінії ТП-РП

Лінія

Iмакс,

А

Iп,

А

Тип захис-ного апарату

Iном.в,

А

Iн.розч,

А

Iн.відкл,

кА

Тип провідника

S, мм2

Iдоп,

А

ТП-РП1

51

491

АМ8-М

800

500

45

ААБГ

3240 + 1120

440

ТП-РП2

23,5

262

АМ4

400

300

20

ААБГ

395 + 150

260

Лінія

Iмакс,

А

Iп,

А

Тип захис-ного апарату

Iном.в,

А

Iн.розч,

А

Iн.відкл,

кА

Тип провідника

S, мм2

Iдоп,

А

ТП-РП3

14,4

116

АМ4

400

120

20

ААБГ

325 + 116

125

     Згідно обраних захисних апаратів і провідників структурна схема електропостачання досліджуваного цеху показана на рисунку 2.9, де позначено:

Рисунок 2.9 – Схема електропостачання цеху

- ШР – шинний роз’єднувач;

        - СР – секційний роз’єднувач;

        - ТМ – трансформатор масляний;

        - ЩО – щит освітлення;

1,2,3… – відповідно номера ЕП згідно плану розміщення технологічного обладнання, показаного на рисунку 2.6.

2.5 Розрахунок компенсації реактивної потужності

В загальному випадку компенсація реактивної потужності [5, с.264] – це процес зниження реактивної потужності, що перетікає між джерелом живлення і електроприймачами. Проблема компенсації реактивної потужності є дуже актуальною для електропостачальних систем. З метою розуміння цього питання розглянемо рисунок 2.10, на якому наведена спрощена схема передачі електроенергії з двома ступенями трансформації.

Рисунок 2.10 – До пояснення питання компенсації реактивної потужності

Як видно з рисунка 2.10, кожна ділянка електропостачальної системи зумовлює збільшення реактивної потужності і відповідну зміну коефіцієнтів потужності. Так, якщо реактивна потужність навантаження на шинах 0,4 кВ становить 48% активної потужності, то вже на шинах генераторної напруги ця цифра досягає значення 72%. Наведені цифрові дані збільшення реактивної складової потужності (на 24%) у даному випадку є лише орієнтованими. У реальних електропостачальних системах, де електрична енергія на шляху від джерела до електроприймача має значно більші ніж дві ступені трансформації, а довжина ЛЕП становить сотні і тисячі кілометрів, збільшення реактивної потужності, якщо не застосовувати заходи її компенсації, може бути значно більшою. Тому задача оптимізації реактивної потужності зводиться до визначення таких значень реактивної потужності кожного джерела, при яких сумарні витрати досягають мінімуму при дотриманні балансу реактивної потужності.

Компенсація реактивної потужності досягається кондерсаторною установкою. Для знаходження її типу  потрібно [6, с. 26] перевірити мінімальне необхідне число трансформаторів в цеховій ТП а також реактивну потужність, яка передається в мережу.

Мінімально необхідне число трансформаторів визначається за формулою:

,                                                (2.31)

де  – нормативний коефіцієнт завантаження трансформатора, який становить [6, с. 26] 0,5…0,98;

     – номінальна потужність одного трансформатора, МВА;

     – сумарна середня активна потужність, кВт.

Реактивна потужність, що передається, визначається формулою:

.                                (2.32)

Згідно наведених вище формул виконуємо розрахунок за такиими вихідними даними:

- = 98,7 кВт;

- = 137,1 кВар;

- вибрані два трансформатора з номінальною потужністю 250 кВА кожний, з яких один робочий, другий резервний.

Перевіряємо мінімальне необхідне число трансформаторів в цеховій ТП за формулою (2.31):

.

Обираємо =1.

Реактивна потужність, яка передається, визначаємо за формулою (2.32):

.

Перевіряємо значення коефіцієнта потужності co[6, c. 26]:

.

При такому значенні коефіцієнта потужності можливі значні втрати. Слід підвищувати потужність батарей конденсаторів, щоб добитись [8, с.29] співвідношення cosφ = 0,85…0,98.

Знаходимо різницю реактивних потужностей, яку необхідно компенсувати:

.

З додатку В вибираємо тип конденсаторної установки для мережі 380 В, найближчу по потужності до 24 кВар. Таким чином, обираємо конденсаторну установку типу УК-0,38-110Н, в якій номінальна потужність становить 110 кВар з однією ступеню регулювання потужності, що вцілому задовольняє розрахунковим параметрам. Результати розрахунків заносимо до таблиці 2.9

Таблиця 2.9 – Результати щодо вибору конденсаторної установки

Найменування

P,

кВт

Q,

кВар

Qв,

кВар

Qбк,

кВар

Тип конденсаторної устан.

Ном.потужність, кВар

Число регул.ступенів, кВар

ТП

98,7

137,1

113

24,1

УК-0,38-110Н

110

1x110

2.6 Розрахунок заземлення

Захисне заземлення забезпечує зниження напруги дотику при замиканні на корпус до відносно безпечних значень шляхом зменшення потенціалу заземленого обладнання, вирівнювання потенціалів підвищенням потенціалів місця, на якому стоїть людина, до значень, що близькі до потенціалу заземлених конструктивних частин обладнання  [9, с.196].

Розрахунок захисного заземлення має на меті визначення основних параметрів заземлення – кількість, розміри та порядок розміщення одиночних заземлювачів та заземлюючих провідників, при яких напруга дотику та кроку в період замикання фази на заземлений корпус не перевищує допустимих значень.

Розрахунок захисного заземлення здійснюється для випадку  розташування заземлювача в однорідній землі. При цьому враховується опір верхнього шару землі (шар сезонних змін), який обумовленний замерзанням або засухою грунту. Розрахунок, який заснований на коефіцієнтах використання провідності заземлювача називається способом коефіцієнтів використання. Його виконують, як при простих, так і при складних конструкціях групових заземлювачів.

При розрахунку заземлювачів в однорідній землі способом коефіцієнтів використання значення опору R захисного заземлення визначаємо в наступному порядку [9, с. 197]:

- обчислюємо опір пристрою  заземлення  Rз.  Згідно  ПУЕ  найбільш

припустимі значення Rз, складають для установок до 1000 В:

1) 10 Ом при сумарній потужності генераторів або трансформаторів, що живлять дану мережу, не більше 100 кВА;

2)  4 Ом у всіх інших випадках.

- визначаємо необхідний опір штучного заземлювача Rш:

                                                (2.33)

де Rе – опір розтікання природного заземлювача, Ом;

   Rз – необхідний опір заземлюючого пристрою, Ом;

- обчислюємо кількість вертикальних і довжину горизонтальних електродів:

,                                                        (2.34)

де n – кількість вертикальних електродів, штук;

   S – площа цеху, м2;

   а – задана відстань між електродами, м;

,                                                       (2.35)

де lг – сумарна довжина горизонтальних електродів, м;

   а – ширина сторони цеху, м;

   b – довжина сторони цеху, м;

- розраховуємо опори розтікання вертикального Rв та горизонтального Rг електродів:

                              (2.36)

де ρроз.в – розрахунковий питомий опір землі для вертикального електрода, Ом·м;

   lв – довжина вертикальних стрижневих електродів, м;

   d – діаметр електрода, мм;

   t – глибина занурення в землю верхнього кінця електрода, м;

                                    (2.37)

де ρроз.г – розрахунковий питомий опір для горизонтального електрода, Ом·м;

   lг – довжина горизонтальних електродів, м;

   b' – товщина горизонтального електрода, м;

- за даними таблиці 2.10 та таблиці 2.11 визначаємо коєфіцієнти використання для вертикальних та горизонтальних електродів ŋв та ŋг та з їх врахуванням обчислюємо розрахунковий опір заземлювача за виразом:

                                            (2.38)

Таблиця 2.10 – Коефіцієнти використання вертикальних ŋв електродів групового заземлення без урахування впливу смуги зв`язку

Відношення

відстаней між вертикальними

електродами до їх довжини а/l

Число заземлювачів

2

4

6

10

20

40

60

100

                                                                              Закінчення таблиці 2.10

Електроди розміщенні по контуру

1

-

0,69

0,61

0,56

0,47

0,41

0,39

0,36

2

-

0,78

0,73

0,68

0,63

0,58

0,55

0,52

3

-

0,85

0,80

0,76

0,71

0,66

0,64

0,62

Таблиця 2.11 – Коефіцієнти використання  горизонтальних  ŋг   електродів смугового   електрода,  з`єднуючого вертикальні   електроди  групового заземлення

Відношення

відстаней між вертикальними

електродами до їх довжини а/l

Число заземлювачів

2

4

6

10

20

40

60

100

Вертикальні електроди розміщенні по контуру

1

-

0,45

0,40

0,34

0,27

0,22

0,20

0,19

2

-

0,55

0,48

0,40

0,32

0,29

0,27

0,23

3

-

0,70

0,64

0,56

0,45

0,39

0,36

0,33

Для розрахунку заземлювача задаємось такими вихідними даними:

- виробничий цех площею S= 5000 м² з понижуючою підстанцією 10/0,4 кВ. Заземлювач передбачається виконати з вертикальних стрижневих електродів довжиною lв = 5 м, діаметром d=12 мм і відстанню між ними а=5 м та горизонтальних електродів (сталева смуга перетином 440 мм) на глибині t = 0,8 м. Розрахункова величина питомого опору ґрунту у місці спорудження захисного заземлення береться з таблиці С додатка С (для чорнозема ρ=20 Ом·м). Коєфіцієнти вертикальної прокладки Кв і горизонтальної прокладки Кг приймаються з таблиці С2 додатка С(для третього кліматичного району Кв=1,3, Кг=2,5). Розрахункові питомі опори ґрунту для вертикальних і горизонтальних заземлювачів визначаються відповідно так [9, с. 104]:

Ом·м,                                          (2.39)

Ом·м,                                          (2.40)

Таким чином, для чорнозему:

Ом·м;

Ом·м;

У якості природного заземлювача використовуємо металеву технологічну конструкцію з опором розтікання природного заземлювача Rе =15 Ом.

Здійснюємо розрахунок у відповідності з зазначеною послідовністю [9, с. 197]:

- згідно ПУЕ необхідний опір заземлюючого пристрою складає:

Rз= 4 Ом;

- за формулою (2.33) визначеємо необхідний опір штучного заземлювача Rш:

;

- за формулами (2.34), (2.35) обчислюємо кількість вертикальних та довжину горизонтальних електродів:

штук,

;

- за формулами (2.36), (2.37) розраховуємо опори розтікання вертикального Rв та горизонтального Rг електродів:

;

;

- за даними таблиці (2.10) та таблиці (2.11) обираємо коєфіцієнти використання для вертикальних та горизонтальних електродів ŋв = 0,4 та

ŋг = 0,21;

- обчислюємо розрахунковий опір заземлювача R за формулою (2.38):

.

Таким чином, проектований заземлювач є контурним, складається з 56 вертикальних стрижневих електродів довжиною 5 м і діаметром 12 мм та горизонтального електрода у вигляді сталевої смуги довжиною 300 м, перетином 440 мм2, занурених у землю на 0,8 м.

Отже, в другому розділі кваліфікаційної роботи виконано розрахунок системи електропостачання досліджуваного цеху, зокрема, на основі аналізу побудови схем електричних мереж обрано найбільш оптимальну схему цехової мережі з подальшим її розрахунком, а саме:

- розраховано безпосередньо саме навантаження виробничого цеху;

- побудована картограма і визначено центр електричних навантажень;

- вибрано кількість і потужність силових трансформаторів;

- обрано високовольтні вимикачі і розраховано переріз провідників;

- розраховано компенсація реактивної потужності та захисне  заземлення.

Висновки по другому розділу

Отже, в другому розділі кваліфікаційної роботи виконано розрахунок системи електропостачання досліджуваного цеху, зокрема, на основі аналізу побудови схем електричних мереж обрано найбільш оптимальну схему цехової мережі з подальшим її розрахунком, а саме:

- розраховано навантаження виробничого цеху;

-побудована картограма і визначено центр електричних навантажень;

- вибрано кількість і потужність силових трансформаторів;

- обрано високовольтні вимикачі і розраховано переріз провідників;

- розраховано компенсацію реактивної потужності та захисне  заземлення.

3 ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1 Загальні положення

Охорона праці [10, с. 4] – це система правових, організаційно-технічних, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів та засобів спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місті безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і як наслідок зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань.

Інструкція з охорони праці є нормативним документом, що встановлює правила безпеки при виконанні робітниками і службовцями робіт у виробничих приміщеннях, на території підприємства і на будівельних площах.

Правила з охороні праці поділяються на типові інструкції і інструкції для працюючих на даному підприємстві [10, с 11].

Інструкції можуть розроблятися як для працюючих за професією (електросварщик, слюсар і т.д.), так і для окремих видів робіт (робота на висоті, монтажні і інші).

При доторканні людини до струмоведучих частин електроустановок, які знаходяться під напругою, до металічних частин внаслідок пробою чи несправності ізоляції струмоведучих частин, може статися ураження людини електричним струмом. Електричний удар може призвести до смертельного наслідку. Щоб запобігти небезпеці ураження струмом людей, які працюють на установках напругою до 1000 В і більше, необхідно здійснювати заземлюючі пристрої і заземляти металічні частини електрообладнання і установок.

Заземлюючі пристрої повинні задовольняти вимогам, обумовленним режимом роботи мереж і захисту від перенапруг.

Тіло людини володіє визначеним електричним опором, яке змінюється від 500 до 1000 Ом і залежить від таких основних причин [4, с 47]:

- загального здоров’я;

- товщини і стану шкіри (її вологості);

- умов навколишнього середовища, часу на протязі якого проходить струм і деяких інших факторів.

В розрахунках з техніки безпеки опір людського тіла зазвичай приймають рівним 1000 Ом.

Найбільш небезпечними для життя людини шляхами протікання струму через тіло людини є шляхи «рука - рука» і «руки - ноги», оскільки в таких випадках струм протікає по життєво важливих органах і вражає центральну нервову систему, головні артерії та органи дихання.

У таблиці 4.1 наведені [9, с. 23] гранично допустимі значення струмів залежно від часу протікання їх через тіло людини для шляхів «рука - рука», «рука - ноги».

Таблиця 4.1 – Гранично припустимі значення струмів частотою 50 Гц

t, с

0,01-0,08

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

1

˃1

Для промислових електроустановок

I, мA

650

400

190

160

140

125

105

90

75

65

50

6

Для побутових електроустановок

I, мA

220

200

100

70

55

50

40

35

30

27

25

2

З урахуванням зазначених вище факторів можливі такі види дії електричного струму на організм людини [6, с. 15]:

- біологічна – ураження таких систем життєдіяльності, як нервова, серцева та дихання;

- теплова – опіки;

- механічний – розрив тканин тіла.

Тяжкість електричної травми залежить від значення струму і часу його проходження. Вважається, що в більшості випадків струм 0,1 А являє собою смертельну небезпеку для людини. При такому струмові, що проходить від руки до руки або від руки до ноги на протязі 3 с, може наступити параліч серця.

Для людини небезпечний як постійний, так і змінний струм, але більш небезпечним є змінний струм промислової частоти. З підвищенням частоти змінного струму небезпека ураження зменшується.

В залежності від небезпеки ураження людини електричним струмом прийнято таку класифікацію приміщень, в яких розміщується електрообладнання:

- приміщення без підвищеної небезпеки – сухі не жаркі з неструмопровідною підлогою, без металоконструкцій, струмопровідного пилу, (наприклад, житлові, адміністративні і інші загальні будівлі з дерев’яною,  та подібною до них підлогою);

- приміщення з підвищеною небезпекою – вологі (з відносною вологістю більше 75%);

- жаркі (при температурі більше 300 С);

- із струмопровідною підлогою (залізобетонні, металеві, земляні);

- приміщення, в яких є небезпека одночасного дотику до металевих конструкцій будівлі, трубопроводів, станків та металевим корпусам електрообладнання;

- приміщення особливо небезпечні – особливо сирі приміщення, в яких підлога, стіни і стеля покриті вологою та відносна вологість повітря близька до 100%, а також приміщення з хімічно активним середовищем, що впливає на ізоляцію. До особливо небезпечних відносять і такі приміщення, в яких одночасно існують дві або більше ознак підвищеної небезпеки.

Згідно цієї класифікації даний виробничий цех належить до приміщення з підвищеною небезпекою, адже в цеху є можлива небезпека ураження струмом через струмопровідну металеву підлогу, а також дотику до гострих елементів станків, які обертаються.

3.2 Служба охорони праці

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб, тому функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право [10, с. 23]: 

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

- надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

3.3 Заходи щодо техніки безпеки при роботі в цеху

3.3.1 Загальні вимоги безпеки

Згідно вимог правил техніки безпеки, що встановлені в досліджуваному цеху:

- до самостійної роботи допускаються особи віком не молодші 18 років, які пройшли попередній медичний огляд, попереднє спеціальне навчання по професії і перевірку знань з питань охорони праці, пройшли вступний інструктаж та первинний інструктаж по охороні праці на робочому місці;

- верстат має бути з загорожою пильного диска, що виключає:

1) дотикання до робочого інструменту верстату;

2) виліт з верстату різального інструмента або його частин, а також заготовок і деталей, що обробляються;

3) попадання у верстатника або інших осіб, що знаходяться поруч з верстатом, ошурків і зрізків матеріалу, що обробляється;

4) травмування при встановленні і заміні різальних інструментів;

- робоча частина пилки має закриватися діючою загорожею при натискуванні ногою на педаль, оскільки в цей момент здійснюється прижим деталі до стола цією ж загорожею, і відкриватися зніманні ноги з педалі для проходження матеріалу, що обробляється;

- педаль прижимного пристрою має бути рифлена і мати пристрій, що виключає можливість самовільного або випадкового її ввімкнення;

- не доторкатися механізмів, що рухаються, електроприладів і інструменту, що обертаються. Переконатися в наявності і стежити за справністю заземлення верстату.

3.3.2 Пропозиції щодо безпеки перед початком роботи

Перед початком роботи необхідно:

- оглянути спецодяг, волосся сховати під головний убір. Перевірити наявність і справність засобів індивідуального захисту. Забороняється працювати в легкому взутті (босоніжках, сандалях, тапочках);

- перевірити стан робочого місця. Якщо воно не прибране або захаращене, вжити заходів для його очищення;

- оглянути верстат, обладнання, механізми та переконатися в їх повній справності, в наявності та справності заземлюючих пристроїв;

- перевірити надійність закріплення, гостроту заточування та стан інструменту. Використання різального інструменту з дефектами (тріщинами, виїмками, відсутністю зубів) не допускається;

- підготувати робоче місце до роботи згідно з вимогами технології, що забезпечує безпеку виконання операції і вказівок майстра. При цьому необхідно щоб:

1) штабелі матеріалів були складені стійко на висоту не більше 1,7 м від підлоги;

2) поверхня робочих столів була на 800 мм вище рівня підлоги;

- переконатися в наявності і справності загорож, запобіжних пристроїв на верстаті, що обумовлені технологією, не приступати до роботи, якщо вони відсутні або несправні;

- провірити справність місцевої витяжної вентиляції, аспірації для видалення відходів. При роботі користуватися засобами індивідуального захисту органів слуху;

- перед пуском верстата обов'язково перевірити вал з різальним інструментом, обертаючи його вручну, прибрати з робочої зони сторонні предмети і тільки після цього увімкнути верстат в роботу;

- при виявленні несправностей повідомити майстра. До усунення несправностей роботу не розпочинати;

- переконатися в справності електричного обладнання.

3.3.3 Пропозиції щодо безпеки при виконанні робіт

При виконанні робіт необхідно дотримуватись таких правил:

- роботу виконувати у відповідності з технологічними документами;

- працювати на справному обладнанні при наявності справних місцевих відсмоктувачів, загорож, користуватися засобами індивідуального захисту та запобіжними пристроями;

- перед кожним вмиканням обладнання переконатися, що його пуск нікому не загрожує небезпекою;

- матеріал перед обробкою необхідно ретельно оглянути з метою виявлення цвяхів, сучків та інших дефектів шо вимагають обережності під час обробки;

- необхідно вимикати обладнання з електричної мережі:

1) при регулюванні та налагоджуванні верстата;

2) при тимчасовому припиненні роботи;

3) при перерві в подаванні електроенергії;

4) при виявленні несправностей;

5) при появі стуку, вібрації, зміні характеру шуму, перегріванні різального інструменту;

6) при підтягуванні болтів, гайок та інших з'єднувальних деталей верстата;

7) при заміні інструментів;

8) при регулюванні та заміні загороджувальних і запобіжних пристроїв;

9) при чищенні верстата.

При кожному вимиканні верстату не відходити від нього до повної зупинки.

При виконанні робіт забороняється:

- гальмувати руками і предметами рухомі частини верстату;

- працювати затупленим інструментом, а також інструментом, що має тріщини, зламані зуби (хоча б один зуб);

- складати сторонні предмети, деталі та заготовки на загорожі;

- передавати і приймати будь-які предмети через працюючий верстат;

- робити перевірку точності обробки деталей на верстатах в робочій зоні до повної зупинки;

- змащувати, обтирати, очищати від ошурок і стружок механізм верстата до повної зупинки;

- при натисканні на педаль тримати руки в зоні прижима та різання.

3.3.4 Пропозиції щодо безпеки після закінчення роботи

Після закінчення роботи необхідно:

- вимкнути обладнання і загальний увідний вимикач. Переконавшись у повній зупинці обладнання, почистити його від бруду і пилу, витерти і змастити частини верстату, що піддаються тертю. Прибрати робоче місце: скласти інструмент, пристрої;

- прибрати відходи деревини (тирсу, стружку, пил) з поверхні обладнання, а також із спецодягу робити щіткою-зміткою або за допомогою пиловідсмоктуючих установок. Недопустиме обдування верстата та одягу стисненим повітрям;

- про виявленні несправності обладнання повідомити керівника робіт або майстра;

- зняти спецодяг, сховати його в індивідуальну шафу;

- помити руки і обличчя теплою водою з милом, прийняти душ.

3.3.5 Пропозиції щодо безпеки в аварійних ситуаціях

У разі виникнення аварійних ситуацій:

- при заклинюванні деталі, що оброблюється, необхідно спочатку вимкнути та знеструмити обладнання, а потім витягнути деталь;

- вимкнути верстат у випадку припинення подавання електроенергії або після його автоматичного вимикання запобіжним пристроєм;

- у всіх випадках аварії з обладнанням або отриманням робітником травми вимкнути верстат, травмованому робітнику надати першу медичну допомогу, в разі потреби викликати лікаря. Зберегти обставини пригоди недоторканими і повідомити про випадок майстра;

- вивісити табличку про несправність обладнання. Не приступати до роботи на данному обладнанні до повного усунення несправностей.

3.4 Надання першої медичної допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом

При наданні допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом, необхідно звільнити потерпілого від контакту з струмоведучими проводами або предметами, додержуючись заходів особистої безпеки. При цьому негайно вимикають ту частину струмоведучої установки, до якої доторкається потерпілий. Якщо є припущення, що при вимиканні потерпілий може впасти з висоти, слід вжити заходів для запобігання падінню. При неможливості швидкого вимкнення струмоведучих частин, потерпілого слід відокремити від них, для цього необхідно користуватися підручними матеріалами-непровідниками, наприклад сухою палкою, дошкою, мотузкою (не можна використовувати металеві і мокрі предмети). Якщо одяг сухий і відстає від тіла, то потерпілого можна відтягти від струмоведучих частин, остерігаючись доторкання до оточуючих металевих предметів і тіла потерпілого. Для того, щоб той, хто надає допомогу потерпілому, сам не був уражений струмом, він повинен надіти гумові рукавиці або обгорнути руки сухою тканиною, можна ізолювати себе від землі, узувши гумові чоботи, ставши на суху дошку або на струмонепровідну підстилку. Розімкнути струмоведуче коло можна, відділивши потерпілого від землі (при цьому дотримуються необхідних запобіжних заходів) або перерубавши (перерізавши) струмоведучі проводи. Для цього використовують сокиру з сухою дерев'яною ручкою або відповідний інструмент з ізольованими ручками. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму його кладуть на спину (на тверду поверхню), розстібають одяг (ремінь), що стискає або взагалі звільняють від нього, потім оглядають порожнину рота (витягають сторонні предмети). Якщо потерпілий притомний, його кладуть у зручне положення, накривають теплим покривалом (ковдрою, пальтом, тілогрійкою тощо) і залишають у стані спокою до прибуття лікаря, стежачи за станом дихання і пульсу. При втраті потерпілим пам'яті, але збереженні стійкого дихання і пульсу, слід покласти під нього підстилку, забезпечивши приплив свіжого повітря, давати нюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожне або в нього відсутні ознаки життя (дихання, серцебиття, пульс), робити штучне дихання і масаж серця до прибуття лікаря.

  

Висновки по третьому розділу

  

    Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і як наслідок зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань. В цьому зв'язку в дипломній роботі в третьому розділі було розглянуто наступні заходи з охорони праці:

     -Загальні положення з охорони праці;

    - Служба охорони праці;

    - Заходи щодо техніки безпеки при роботі в цеху;

    - Пропозиції щодо безпеки перед початком роботи;

    - Пропозиції щодо безпеки при виконанні робіт;

    - Пропозиції щодо безпеки після закінчення роботи;

    - Пропозиції щодо безпеки в аварійних ситуаціях;

    - Надання першої медичної допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Журнал «Енергетик». Видавництво Радіоаматор, Київ, 2006 р. 64 с.

2. Статут ЗАТ ,,Дніпровуд. – 25 с.

3. Липкин Б.Ю. Электроснабжение промышленных предприятий и установок. Учебник для техникумов. – 3 -е изд. Высш. школа, – Москва, 1981.376 с.

4. А.А. Федоров, Є.М. Ристхейм Электроснабжение промышленных предприятий. – Москва, 1991, – 250 с.

5. П.О. Василега, Електропостачання: Навчальний посібник. – Суми, 2008. – 415 с.

6. Методичні рекомендації по виконанню курсової роботи з дисципліни ,,Електропостачання промислових підприємств ”. – Житомир, ЖВІНАУ, 2007. – 55 с.

7. Маліновський А.А., Хохулін Б.К., Основи електропостачання. Навчальний посібник. – Видавництво Національного університету ,,Львівська політехніка, 2005. – 324 с.

8. Федоров А.А., Каменева В.В. Основы электроснабжения промышленных предприятий: Учебник для вузов.  3-е изд., перераб. и доп.М.: Энергия, 1979.408 с.

9. Рудницький В.Г. Внутрішньоцехове електропостачання. Навчальний посібник. – Суми, 2008. – 280 с.

10. Грищук М.В. Основи охорони праці: Підруч./ М.В.Грищук. — К.: Кондор, 2007. — 240 c

PAGE  13

 


EMBED Equation.3


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17609. СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 275 KB
  ТЕМА : СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ План Формування ринкових відносин Стратегія структурних перетворень Капіталовкладення і реструктуризація основного капіталу зайнятості та національного продукту Мікроекономічна с
17610. Політика економічного зростання в національній економіці 3.27 MB
  Тема: Політика економічного зростання в національній економіці. План 1. Економічне зростання як категорія національної економіки 2. Типи та способи економічного зростання 3. Фактори економічного зростання 1. Економічне зростання як категорія національної
17611. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО 206 KB
  ТЕМА: ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО План 1. Світове господарство: структура тенденції розвитку. Показники відкритості економіки 2. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство 3. Ек...
17612. ІНСТИТУЦІЙНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 148 KB
  Тема: ІНСТИТУЦІЙНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ План 1. Інститути права управління і власності 2. Власність в умовах ринку 3. Упорядкування приватизаціі в Україні 1. Інститути права управління і власності Однією з найважливіших проблем націо...
17614. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗАГАЛЬНЕ Й ОСОБЛИВЕ 138 KB
  ТЕМА 1 НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗАГАЛЬНЕ Й ОСОБЛИВЕ План Предмет і задачі курсу Загальні риси суспільних економічних систем Особливі ознаки національної економіки Моделі національних економік Аналіз наукової літератури свідчить...
17615. АВТОМАТИЗАЦИЯ РАСЧЕТА ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ СРЕДСТВАМИ EXCEL 3.59 MB
  ПРАКТИЧЕСКАЯ РАБОТА АВТОМАТИЗАЦИЯ РАСЧЕТА ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ СРЕДСТВАМИ EXCEL Цель работы: Автоматизировать рабочее место по созданию формы Расчет заработной платы на базе табличного редактора MS Excel. Обеспечить старт приложения с главной странички Диалог. На
17616. Основы финансов предприятия 96 KB
  Лекция 1 Основы финансов предприятия План Предмет и задачи курса Финансы предприятий. Понятие финансов предприятия их функции и роль в условиях развития рыночной экономики. Принципы организации финансов предприятий Финансовая деятельность и содер
17617. Организация денежных расчетов предприятий 63.5 KB
  Лекция 2 Организация денежных расчетов предприятий План Денежный оборот и система расчетов на предприятии. Безналичные расчеты. Наличные расчеты. Организация денежных расчетов. Виды банковских счетов и порядок их открытия. Формы безналичных р...