38581

Процеси відтворення та амортизації основних засобів

Дипломная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Відсутність виваженої державної амортизаційної політики в Україні в період становлення ринкових відносин призвела до порушення механізму відтворення основних засобів на підприємствах наслідком якого виявилася невідповідність амортизаційних відрахувань фінансовим потребам в оновленні необоротних активів. Причинами тому стали неадекватність індексації основних засобів занижені норми амортизації через тривалі нормативні терміни експлуатації основних засобів недостатнє використання прискореної амортизації активів. В умовах формування на...

Русский

2013-09-28

1.18 MB

8 чел.

ВСТУП

Актуальність теми. Основне призначення амортизаційної політики в умовах ринкової економіки – створення умов для забезпечення фінансових потреб господарюючого суб’єкта у відтворенні його необоротних активів. Саме умови списання вартості необоротних активів разом з податковими пільгами є для підприємців важливими орієнтирами в процесі прийняття рішень про інвестування в реальний сектор економіки.

Відсутність виваженої державної амортизаційної політики в Україні в період становлення ринкових відносин призвела до порушення механізму відтворення основних засобів на підприємствах, наслідком якого виявилася невідповідність амортизаційних відрахувань фінансовим потребам в оновленні необоротних активів. Причинами тому стали неадекватність індексації основних засобів, занижені норми амортизації через тривалі нормативні терміни експлуатації основних засобів, недостатнє використання прискореної амортизації активів. Лібералізація економічних відносин в Україні позначилася втратою належного контролю з боку держави за цільовим використанням амортизаційних коштів. Із джерела фінансування капітальних вкладень вони на більшості підприємств перетворилися у джерело поповнення обігових коштів.

В умовах формування на підприємствах амортизаційної політики виникає потреба у глибокому вивченні методологічних основ процесу відтворення основних засобів та ролі амортизаційних відрахувань у фінансуванні розвитку підприємств. Значний внесок у розробку теоретико-методологічних основ амортизації та відтворення основних засобів за радянських часів внесли А.А.Аракелян, А.Д.Баранов, А.М.Бірман, В.Ю.Будавей, В.Ю.Куренков, Ю.І Любімцев, В.В.Олександров, А.С.Павлов, Д.М.Палтерович, П.В.Тальміна, В.К.Сенчагов, Л.А.Хорунжий, А.М. Цигічко. Ці питання знайшли своє відображення і в працях таких зарубіжних учених, як Л.А.Бернстайн, Мван Бреда, Е.Домар, М.Лохман, К.Маттерн, Л.Рушті, Є.Хендріксен та інших. Однак наукові досягнення вказаних авторів не повною мірою відповідають специфічним умовам перехідного періоду української економіки. В період становлення амортизаційної політики в Україні питаннями амортизації займалися вітчизняні вчені-економісти: А.А. Безуглий, М.Д. Білик, І.А. Бланк, З.М. Борисенко, Н.Г. Виговська, А.Г.Загородній, Г.В.Зябченкова, І.В.Зятковський, М.І.Крупка, П.А.Орлов, Ю.М. Стадницький, А.Е. Фукс та інші.

Віддаючи належне розробкам вчених, їхньому внеску у дослідження процесів амортизації та пов’язаних з ними питань в цій сфері все ще залишається низка нерозв’язаних проблем. Хоча існує чимало наукових праць, які висвітлюють недоліки вітчизняної системи регулювання процесів амортизації, актуальною є проблема у їх систематизації та внесенні пропозицій щодо реформування цієї системи.

Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є розвиток науково-теоретичних основ формування амортизаційної політики підприємств та розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо підвищення її ефективності.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:

- дослідити сутність амортизації та її взаємозв’язок із зносом основних засобів;

- проаналізувати методологію нарахування амортизації;

- систематизувати і узагальнити зарубіжний досвід та визначити можливості його використання при удосконаленні амортизаційної політики в Україні;

- дослідити вплив амортизаційної політики на фінансові результати й оподатковуваний прибуток і дати оцінку діючій практиці нарахування амортизації згідно податкового законодавства і національних стандартів бухгалтерського обліку;

- надати теоретичні та практичні пропозиції щодо покращення відтворювального процесу основних засобів.

Об’єкт дослідження – процеси відтворення та амортизації основних засобів.

Предмет дослідження – теоретико-методичне забезпечення обґрунтування амортизаційної політики.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися наступні методи: історичний метод – для аналізу теоретичні підходи до концепції амортизації в економічній науці; порівняльний – для аналізу законодавчої бази з питань амортизації, а також ефективності застосування різних методів нарахування амортизації; статистичний та економіко-математичний -  для оцінки поточного стану основних засобів та динаміки амортизаційних відрахувань, для аналізу раціональності запланованих заходів.   

Інформаційна база дослідження. При написанні дипломної роботи були використані законодавчі та нормативні акти, що діють в Україні, стандарти бухгалтерського обліку, зведені статистичні матеріали Державного комітету статистики, наукові дослідження провідних економістів, а також практичні дані підприємства залізничного транспорту, зібрані та опрацьовані особисто автором.

Практичне значення полягає в тому, що одержані результати дослідження можуть упроваджуватися на підприємствах як рекомендації та інструментарій для розробки власної амортизаційної політики.

Окремі результати дослідження (підвищення точності обліку основних засобів) планується впровадити в практичну діяльність Одеської дирекції залізничних перевезень.

Структура роботи.  Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної літератури, додатків.

 

 


1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1. Теоретичні засади амортизації, особливості та засади   

Незважаючи на те, що вперше поняття та проблеми амортизації в економіці були розглянуті у 1588 році [1], трактування його сутності і на даний час залишається далеко не однозначним.

У низці джерел [2, с.52; 3, с.135] під амортизацією розуміють процес поступового зниження цінності майна, хоча лексика відповідних визначень доволі суттєво відрізняється. Так, якщо в [2, с.52] амортизацію трактують як «процес поступової втрати вартості основних засобів, які вживаються упродовж певного періоду», то в [3 , c.135] цей термін характеризують як «втрату вартості основних фондів у результаті фізичного та морального зношування», а в [4] як «поступове зниження цінності майна у результаті його зношування».

Треба звернути увагу на основу цих, здавалося б, чисто лексичних відмінностей. Характерною особливістю першого визначення є акцент на зв’язок процесу поступової втрати вартості основних засобів з їх вживанням. Однак варто зазначити, що з часом втрати вартості основних засобів, а тому аналізоване визначення амортизації фактично стосується лише основних засобів, які експлуатуються. У другому визначенні акцент на тому, що втрата вартості основних фондів є наслідком фізичного і морального зношування, а третє – за замовчуванням, не наголошуючи на іншому фактично трактує амортизацію як поступове зниження цінності будь-якого майна (яке вживається і яке не вживається) у результаті будь-якого його зношування (фізичного та морального). Повертаючись до питання неоднозначності щодо трактування амортизації, автор зазначає, що є низка джерел ( можна віднести їх до другої групи трактувань амортизації), де амортизацію розуміють як поступове зношування основних фондів і перенесення їхньої вартості на продукцію, яка з допомогою цих фондів виробляється [5, с.28; 6, с.44]. Аналіз цього підходу  дозволяє вказати на його відмінність порівняно з попереднім; вона полягає у тому, що амортизація у другому випадку трактується ширше, оскільки окрім по зношування майна (чим фактично вичерпується перша група визначень) відносить до неї і перенесення вартості основних фондів на вироблювану ними продукцію.

Одночасно   є   і  група   визначень,  де   амортизацію  трактують  лише як процес поступового перенесення вартості засобів праці (у міру їх зношування) на вироблену за їх допомогою продукцію [7, с.16; 8, с.260; 9, с.64; 10, с.9]. Такий підхід, очевидно, кардинально відрізняється від першого, де під амортизацією розуміється зниження цінності майна і частково збігається з другим підходом, згідно з яким амортизація - це одночасно і зниження цінності майна, і перенесення його вартості на вироблювану продукцію. Однак, і у межах цієї, третьої групи визначень між ними є певні відмінності. Так, якщо в [7, с.16; 10, с.9] не вказано, наслідком якою виду зношування є амортизація, а в [9, с.64] вона пов’язується  як з фізичним, так і моральним зношуванням, то в [8, с.260] процес перенесення вартості основних фондів на готовий продукт вважається наслідком лише фізичного зношування.  Ця відмінність, до речі, є досить характерною, а не певною мірою випадковою, як воно може здатися на перший погляд.

Четверта група визначень трактує амортизацію як процес поступового перенесення вартості засобів праці на вироблюваний за їх допомогою продукт з метою використання цієї вартості для подальшого відтворення засобів праці [11, с.7; 12, с.62].Особливістю такого  розуміння   амортизації   є   його   націленість  на   нагромадження   коштів   для   повного відновлення (реновацію) у майбутньому  основних фондів,  що задіяні на виготовленні продукції. При цьому у визначенні в [11, с.7] спеціально наголошується, що  цей процес відбувається по мірі фізичного та морального зношування засобів праці.

Наступна (п'ята) група спеціалістів [13, с.16; 14, с.10] у своєму трактуванні амортизації близька до попередньої (четвертої), оскільки також вважає, що це процес поступового перенесення вартості засобів праці на вироблюваний з їх допомогою продукт, але метою  цього процесу вважає не відтворення основних фондів, а відшкодування витрат на їх придбання. Тут варто наголосити, що вартість відтворення основних фондів унаслідок зміни відповідних цін під впливом різних факторів, як правило, не відповідає витратам на їх придбання. Тому дане та попереднє трактування амортизації є певною мірою близькими, але зовсім не ідентичними.

І, нарешті, є шостий науковий підхід, за яким амортизація трактується як поступове зношування основних фондів (обладнання, будівель, споруд) та перенесення їх вартості у міру зношування на собівартість вироблюваної продукції з метою наступної компенсації зношування основних фондів [15, с.  8]. Основна відмінність даного підходу від попередніх очевидна: до амортизації відносять одночасно і зношування майна, і перенесення його вартості на вироблюваний з його допомогою продукт, і наступну компенсацію цього зношування. При цьому, жоден з попередньо проаналізованих підходів, окрім їх другої групи, не відносить процес зношування власне до амортизації, розглядаючи його швидше як її причину. Однак шоста група визначень ширше трактує амортизацію, оскільки, на відміну від другої, відносить до неї, окрім зношування майна та перенесення його вартості, ще й компенсацію цього зношування. При цьому залишається невідомим, що мається на увазі під компенсацією: відтворення засобів праці чи відшкодування витрат на їх придбання. Адже, як про це вже зазначалося, вартість відтворення основних фондів унаслідок зміни відповідних цін під впливом різних факторів, як правило, не відповідає витратам на їх придбання.

Охарактеризовані та проаналізовані  шість підходів до трактування амортизації, незважаючи на суттєві відмінності між ними, все ж пов'язують її з процесом зношування вже діючих основних фондів. Є підхід, згідно з яким амортизація - це не частина вартості нині діючих виробничих фондів, а витрати, необхідні для компенсації зношених засобів праці, тобто капітальні вкладення у даному році в основні фонди [16, с.28; 17 с.156]. Фактично на цих позиціях стоїть і О. Ланге [18, с. 32], за якими амортизація – фонд, який поступово відраховується від вартості продукції на цілі оновлення. Згідно ще з одним, доволі розповсюдженим підходом, під амортизацією розуміють лише процедуру зменшення доходу, який підлягає оподаткуванню [6, с.44; 19, с.26; с. 12]. Правда у [21, с. 12] автори все-таки наголошують, що списання протягом часу згідно з вимогами оподаткування та бухгалтерського обліку початкової вартості основних фондів здійснюється з метою відшкодування витрат на їх придбання.

Існує необхідність впорядкування цих підходів шляхом певної класифікації. Першим етапом такої класифікації може стати поділ підходів на ті, за якими амортизація стосується нині діючих фондів і ті, за якими амортизація не стосується нині діючих фондів. Очевидно, що у результаті такого поділу до першої підгрупи потраплять підходи 1-5 та 7,  а до другої лише підхід 6. Подальше  розмежування буде виконуватися вже у межах лише  першої  підгрупи підходів,  які   на  другому етапі  класифікації  можна  долі поділити на ті, де амортизація розглядається як процедура зменшення доходу, який підлягає оподаткуванню  (підхід  7) та ті, де  трактування амортизації  одночасно пов’язане із зношенням майна (підходи  1 -  5). І, нарешті, третій етап класифікації стосується тих підходів, де розмежування відбувається за критерієм причин зниження цінності майна: в одному випадку  причиною  нього  вважається  його  вживання,  а  в  іншому фізичне та моральне зношування, та підходу 3, у межах  якого  необхідність  процесу поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію пов’язується з мірою їх лише фізичної  або одночасно морального і фізичного зносу. На рисунку 1.1 наведена класифікація підходів до трактування амортизації.

Рисунок 1.1  –  Класифікація підходів до трактування амортизації

Четверта група найкраще виражає сутність амортизації.  Суть його у тому, що амортизація повинна забезпечувати відтворення основних фондів. Узагальнивши всі попередні визначення автором пропонується найбільш повне визначення амортизації основних засобів.   Амортизація – це засіб поступового перенесення вартості основних засобів, що беруть участь у виробництві, протягом терміну їх корисного використання на собівартість продукції і накопичення коштів для відшкодування витрат на їх відтворення.  

 Понад    13    років    в    Україні    проходить    формування    ринкової економічної системи. Упродовж цього періоду використовувались кілька концепцій нарахування амортизації [22]. Так, включно до 1997 року в Україні застосовувалась колишня радянська концепція амортизації, яка базувалась на єдиному методі нарахування амортизації - прямолінійному, з диференціацією ставок за 1500 групами основних фондів й встановленим терміном їх використання.

Позитивною стороною такої політики можна вважати рівномірне списання на собівартість витрат на придбання основних фондів та повне відшкодування їх балансової вартості. Основним недоліком такої концепції була відсутність можливості прискореного відшкодування витрат на придбання основних фондів і тим самим прискорення моменту введення нового, більш ефективного обладнання. Такі підходи до організації амортизації були цілком виправданими в умовах планової економіки і забезпечували потребу в простому відтворенні. Однак в умовах ринкової економіки така політика себе не виправдовувала. Внаслідок інфляційних процесів, виникла розбіжність між реальною та грошовою вартістю основного капіталу підприємств, а також відбулося знецінення суми нагромаджених амортизаційних фондів. Проведення кількох індексацій вартості основних фондів починаючи з 1992 по 1997 роки не принесло бажаних результатів Як наслідок, вітчизняні підприємства тривалий час не могли фінансово забезпечувати потреби простого відтворення, не кажучи про розширене.

У 1997 році, з прийняттям нової редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року, амортизаційна політика України зазнала значних змін [23]. Вона передбачала значне скорочення груп основних фондів, з 1500 до 3 з адміністративною регламентацією терміну ефективного використання основних фондів через норми амортизації.

Крім цього, така амортизаційна політика передбачала можливість застосування прискореного методу амортизації для третьої групи основних фондів упродовж семи років, з диференціацією обов’язкових норм.

Запровадження даного методу повинно було забезпечити прискорене відшкодування витрат підприємств на придбання активної частини основних фондів.

На перший погляд, такий підхід до нарахування амортизації значно спростив її механізм внаслідок скорочення груп основних фондів і мав би забезпечити подолання негативних тенденцій у відтворювальних процесах на підприємствах. Однак в основу було покладено тільки податкову концепцію нарахування амортизації, тобто таку, яка розроблялась як елемент для алгоритму розрахунку податку з прибутку і не втілювала у собі реальних заходів щодо пожвавлення інвестиційних процесів. До недоліків прискореного методу можна віднести й те, що він реально представляє собою інструмент перерозподілу сум амортизації у часі, не передбачаючи при цьому узгодження податкового періоду з ефективним терміном експлуатації основних фондів.

Наступним кроком реформування амортизаційної політики стало введення в дію з 1 липня 2000 року Положення (Стандарту) Бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», згідно з яким визначалися методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності [24, 25, 26, 27, 28].

Новий напрям розвитку бухгалтерського обліку взагалі більш демократичний, наближений до умов ринкової діяльності. Підприємства мають більше можливостей маневрувати своїми грошовими коштами, проводити більш глибокий аналіз діяльності для прийняття управлінських рішень.

Введення в дію засад міжнародних стандартів фінансової звітності та запровадження нової методології амортизації з прийняттям Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (надалі П(С)БО) надало можливість підприємствам формувати власну амортизаційну політику, зокрема, підприємства можуть самостійно встановлювати терміни корисного використання, обирати методи нарахування амортизації та визначати ліквідаційну вартість основних засобів.

Але впровадження нормативних документів з бухгалтерського обліку здійснювалося в умовах  дії інших законодавчих та нормативних документів і окремі положення призвели  до протиріччя відносно тих законодавчих та нормативних документів, які існували на той час. При чому невиконання останніх зумовлює відповідні економічні санкції згідно з законодавством.

Важливим і довгоочікуваним  етапом амортизаційної політики в Україні стало схвалення Указом Президента України від 7 березня 2001 року № 169 /2001 Концепції амортизаційної політики [29].

Метою Концепції проголошено визначення напрямів і механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі [30, с.25-27].

Згідно з Концепцією амортизаційна політика має бути спрямована на підвищення заінтересованості суб’єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів [ 31, с.35-37; 32, с.137].

Без сумніву, Концепція відіграла позитиву роль  у  формуванні сучасного економічного мислення  науковців,  практиків-фахівців  з фінансів та інвестицій. Вона спрямована на створення і розвиток нових  ринкових  механізмів регулювання процесами відтворення основного капіталу, на заміну адміністративних методів управління економічними інвестиціями. Положення  Концепції зорієнтували відповідні  міністерства і наукові установи на активізацію розробки   необхідних   нормативний   положень індикативних норм амортизації та методичних рекомендацій  з  цієї проблеми [30, с.26].  

Загалом Концепція амортизаційної політики викликає більше застережень, ніж позитивних емоцій, насамперед, через декларацію необхідності «запровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування та оновлення рівня основного капіталу» та «інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду»[31, с.38].

     Також розглянемо амортизацію в новому  Податковому кодексі України який був схвалений в 2013 роцi.

Стаття 144. Об'єкти амортизації

144.1. Амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів,

вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України,

вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств;

вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

144.2. Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;

ліквідацію основних засобів;

придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку;

витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

144.3. Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

вартість гудвілу;

витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із

законами України від 07.07.2011 р. N 3609-VI,

зміни, внесені до статті 144 Законом України

від 07.07.2011 р. N 3609-VI, застосовуються з 01.08.2011 р.,

від 24.05.2012 р. N 4834-VI,

від 05.07.2012 р. N 5083-VI)

Стаття 145. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів. Методи нарахування амортизації

145.1. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи 

Мінімально допустимі строки корисного використання, років 

група 1 - земельні ділянки 

група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом 

15 

група 3 - будівлі,  

20 

споруди, 

15 

передавальні пристрої 

10 

група 4 - машини та обладнання 

з них: 

  

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень 

група 5 - транспортні засоби 

група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) 

група 7 - тварини 

група 8 - багаторічні насадження 

10 

група 9 - інші основні засоби  

12 

група 10 - бібліотечні фонди 

група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи 

група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди 

група 13 - природні ресурси 

група 14 - інвентарна тара 

група 15 - предмети прокату 

група 16 - довгострокові біологічні активи  

145.1.1. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, протягом таких строків:

Групи 

Строк дії права користування 

група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище); 

відповідно до правовстановлюючого документа 

група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); 

відповідно до правовстановлюючого документа 

група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; 

відповідно до правовстановлюючого документа 

група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; 

відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років 

група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; 

відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки 

група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) 

відповідно до правовстановлюючого документа 

Облік вартості, яка амортизується, нематеріальних активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації.

145.1.2. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

145.1.3. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

145.1.4. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

145.1.5. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

145.1.6. Амортизація об'єктів груп 9, 12, 14, 15, визначених у пункті 145.1 цієї статті, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 підпункту 145.1.5 цієї статті. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

145.1.7. На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

145.1.8. Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

145.1.9. Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

(Із доповненнями, внесеними згідно із

Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI,

зміни, внесені до статті 145 Законом України

від 07.07.2011 р. N 3609-VI, застосовуються з 01.08.2011 р.)

Стаття 146. Визначення вартості об'єктів амортизації

146.1. Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації.

146.2. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

146.3. Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

146.4. Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

146.5. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

146.6. У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб вартість об'єкта основних засобів, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі якщо платник податку зареєстрований платником податку на додану вартість, незалежно від джерел фінансування.

146.7. Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання по розрахунках за якими визначені загальною сумою за кілька об'єктів, обчислюється розподілом цієї суми пропорційно звичайній ціні окремого об'єкта основних засобів.

146.8. Первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.

146.9. Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює вартості переданого об'єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об'єкта основних засобів, отриманого в обмін.

146.10. Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює вартості переданого об'єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшеній/зменшеній на суму коштів чи їх еквівалента, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об'єкта основних засобів, отриманого в обмін.

146.11. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

146.12. Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

146.13. Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

146.14. Дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

146.15. Нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних засобів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

У разі зворотного введення такого об'єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих основних засобів, для цілей амортизації приймається вартість, яка амортизується на момент його виведення з експлуатації (складу виробничих засобів) та збільшується на суму витрат, пов'язаних з ремонтом, модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо. При цьому нарахування амортизації по такому об'єкту розпочинається у місяці, наступному за місяцем зворотнього введення об'єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих засобів.

146.16. У разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

146.17. Для цілей цього розділу:

146.17.1. до продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів прирівнюються:

операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

передача основних засобів у фінансовий лізинг (оренду);

146.17.2. до придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі:

внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду (капіталу) платника податку;

отримання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з подальшим їх включенням до відповідних груп, якщо придбані таким чином основні засоби відповідають вимогам, визначеним у розділі I цього Кодексу;

отримання в оренду основних засобів та нематеріальних активів у складі цілісного майнового комплексу відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування;

отримання в господарське відання основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, у разі зарахування на баланс;

прийняття на баланс залізниць або підприємств залізничного транспорту загального користування основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, переданих для експлуатації з балансу юридичних осіб за їх рішенням, а також рухомого складу за рішенням Укрзалізниці.

146.18. Виведення з експлуатації будь-якого об'єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.

146.19. У разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пункту 146.11 та пункту 146.12 цієї статті, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується.

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця.

146.20. У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу/оренди такий орендар користується правилами, визначеними пунктом 146.16 цієї статті для заміни основних засобів. При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, яка амортизується, або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об'єкта.

146.21. Платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [І(а-1) - 10] : 100,

де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу) за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із

законами України від 07.07.2011 р. N 3609-VI,

зміни, внесені до статті 146 Законом України

від 07.07.2011 р. N 3609-VI, застосовуються з 01.08.2011 р.,

від 24.05.2012 р. N 4834-VI)

Амортизація — це процес, який реалізується в системі економічних відносин: втрата споживної вартості та вартості в результаті участі основних засобів у матеріальному виробництві (знос), знецінений їх на таку саму суму, перенесення живою працею суми такого знецінення на готовий продукт або процес (виробничі відносини); перетворення вартості готової продукції з товарної форми в грошову (відносини обміну діяльності ). А в разі застосування методів прискореної амортизації вона стає складовою відносин розподілу (розподіл сум нефіксованого прибутку). Отже, бухгалтерський облік, виконуючи інформаційну, науково-пізнавальну та регулюючу функції, сприяє ефективній реалізації амортизаційної політики. Він впливає на формування прогресивної амортизаційної політики підприємств, обслуговує інформацією фінансових аналітиків і менеджерів, але покласти на нього функцію реалізації економічної амортизації — буде перебільшенням.

1.2. Суть амортизаційної політики та напрямки розвитку

В економічній літературі вітчизняними та зарубіжними економістами розглянуті різні методи нарахування амортизації [38, 39, 40, 41, 42, 43, 44 ,45]. Їх сутність та особливості аналізувались такими вченими як О. Губачова, С.Голов, О. Сопко, Є. Свідерській та іншими. Дослідження методології амортизації та її вплив на оподаткування прибутку було проведено А. Дукач.

Амортизація - систематичний розподіл вартості ОЗ, інших необоротних та НА, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п. 14.1.3 ПКУ).

Також важливо усвідомити, що ПКУ закладає перехід від групового до пооб'єктного обліку ОЗ, тому і нарахування амортизації буде здійснюватися щомісячно (сума амортизації за розрахунковий квартал відповідає добутку місячної суми амортизаційних відрахувань на три місяці) та пооб'єктно.

Далі розглянемо об'єкти, що підлягають і не підлягають амортизації. В цьому нам допоможе ст. 144 ПКУ і таблиця, що наведена нижче.

Таблиця 1.2.1

Амортизації підлягають
(п. 144.1 ПКУ)

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період такі витрати платника податку
(п. 144.2 ПКУ)

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування
(п. 144.3 ПКУ)

Витрати на придбання ОЗ, НА та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Витрати на утримання ОЗ, що знаходяться на консервації.

Витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів.

Витрати на самостійне виготовлення ОЗ вирощування довгострокових біологічних активів для використання в госпдіяльності, в т.ч. витрати на оплату зарплати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких ОЗ.

Витрати на ліквідацію ОЗ.

Витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування.

Витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення ОЗ, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Витрати на придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тис. грн. театрально-видовищними підприємствами - платниками податку.

Витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів.

Витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме: іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі.

Витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Вартість гудвілу.

Капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (ОЗ, НА) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень пп. 137.2.1 ПКУ.

          

 

 

 

          

Витрати на придбання (самостійне виготовлення) та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ.

(невиробничі ОЗ -  необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку ).

Сума переоцінки вартості ОЗ, проведеної відповідно до п. 146.21 ПКУ.

Слід зазначити, що платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів ОЗ, застосовуючи щорічну індексацію вартості ОЗ, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [І(а-1) – 10] : 100,

де І(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Збільшення вартості об'єктів ОЗ, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року

           

Вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Якщо ОЗ або НА придбані у фізичних осіб – платників єдиного податку, то в податковому обліку витрати, понесені на їх придбання, НЕ амортизується і НЕ включаються до витрат (п. 139.1.12 ПКУ).

В наступній таблиці (див. табл. 2) наводимо класифікацію ОЗ та інших необоротних активів за групами, а також мінімально допустимі строки їх амортизації відповідно до п. 145.1 ПКУ.

Таблиця 1.2.2

Групи

Мінімально допустимі строки корисного використання, років

Рахунки бухобліку

група 1 - земельні ділянки

-

101

група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом

15

102

група 3 - будівлі, 

20

103

                 споруди,

15

                 передавальні пристрої

10

група 4 - машини та обладнання

5

104

                 з них:

 

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень

2

група 5 - транспортні засоби

5

105

група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)

4

106

група 7 - тварини

6

107

група 8 - багаторічні насадження

10

108

група 9 - інші основні засоби 

12

109

група 10 - бібліотечні фонди

-

111

група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи

-

112

група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди

5

113

група 13 - природні ресурси

-

114

група 14 - інвентарна тара

6

115

група 15 - предмети прокату

5

116

група 16 - довгострокові біологічні активи 

7

16

З цієї таблиці стає зрозуміло, що класифікація ОЗ в податковому обліку тепер передбачає 16 груп замість звичних нам 4-х. Підмічаємо, що мінімальний строк корисного використання будівель становить 20 років, а транспортних засобів – 5 років.

Звичніше для нас виглядає класифікація нематеріальних активів, адже їх групи відповідають субрахункам до рахунку 12 "Нематеріальні активи".

Строки нарахування амортизації нематеріальних активів

Таблиця 1.2.3

Групи

Строк дії права користування

група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);

відповідно до правовстановлюючого документа

група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

відповідно до правовстановлюючого документа

група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

відповідно до правовстановлюючого документа

група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років 

група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки 

група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)

відповідно до правовстановлюючого документа

Відмічаємо, що амортизація по НА нараховується за будь-яким з методів, викладених у пп. 145.1.5 ПКУ. Облік вартості, яка амортизується, таких активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи (п. 145.1.1 ПКУ).

Методи нарахування амортизації

Вже немає традиційного-звичного податкового методу. Тепер відповідно до ПКУ в податковому обліку методи нарахування амортизації повністю відповідають бухгалтерським методам, що перелічені в п. 26 П(С)БО 7 "Основні засоби".

П. 145.1.5 ПКУ визначає такі методи нарахування амортизації ОЗ.

Таблиця 1.2.4

Метод нарахування

Формула розрахунку річної суми амортизації

Прямолінійний

Ділення вартості, що амортизується, на строк корисного використання

Зменшення залишкової вартості

Добуток залишкової вартості на початок звітного року (або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації) на річну норму амортизації.

Річна норма амортизації (%) = 1- n√(ліквідаційна вартість / первісна вартість)

n – кількість років експлуатації.

Прискорене зменшення залишкової вартості

(застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів ОЗ, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби))

Добуток залишкової вартості на початок звітного року (або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації) на річну норму амортизації.

Річна норма амортизації обчислюється відповідно до строку корисного використання і подвоюється.

Кумулятивний

Добуток вартості, що амортизується, на кумулятивний коефіцієнт.

Кумулятивний коефіцієнт = відношення кількості років, що залишаються до кінця строку використання, до суми чисел років його корисного використання

Виробничий

МІСЯЧНА сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку.

Виробнича ставка = відношення вартості, що амортизується, до загального обсягу продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

ОЗ та інші необоротні активи групи 9, 12, 14, 15, що наведені в таблиці 4, амортизуються прямолінійним та виробничим методами (п. 145.1.6 ПКУ).

На ОЗ груп 1 та 13 амортизація НЕ нараховується (п.145.1.7 ПКУ).

Малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди (групи 10 та 11) бухгалтер може амортизувати на свій розсуд одним з цих методів:

• у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% вартості, яка амортизується, та решта 50% - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом,

• або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості (п. 145.1.6 ПКУ).

До вашої уваги таблиця з переліком груп ОЗ та інших необоротних активів та методи амортизації, що можна до них застосувати.

Таблиця 1.2.5

Група ОЗ та інших необоротних активів

Методи нарахування амортизації

Прямо-лінійний

Зменшення залишкової вартості

Прискорене зменшення залишкової вартості

Кумуля-тивний

Вироб-ничий

1

-

-

-

-

-

2

+

+

-

+

+

3

+

+

-

+

+

4

+

+

+

+

+

5

+

+

+

+

+

6

+

+

-

+

+

7

+

+

-

+

+

8

+

+

-

+

+

9

+

-

-

-

+

10

Використовується один із методів, встановлених п. 145.1.6 ПКУ (див. вище)*

11

12

+

-

-

-

+

13

-

-

-

-

-

14

+

-

-

-

+

15

+

-

-

-

+

16

+

+

-

+

+

* Виходячи із зближення бухгалтерського і податкового обліку, ми схиляємося до думки, що податківці не заперечуватимуть проти застосування прямолінійного і виробничого методів до груп 10 та 11. Що ж до методів амортизації зменшення залишкової вартості та кумулятивного, то з пп. 145.1.6 ПКУ випливає, що їх використання формально теж можливе. Проте краще дочекатися офіційних роз'яснень контролюючих органів.

Порядок нарахування амортизації

Амортизація нараховується помісячно, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта ОЗ в експлуатацію, протягом строку корисного використання об'єкта, що встановлюється наказом по підприємству в момент визнання цього об'єкта активом (при зарахуванні його на баланс). А цей строк не повинен бути меншим, ніж визначено в п. 145.1 ПКУ (п. 146.2 ПКУ).

При визначенні строку корисного використання засобу слід враховувати наступні моменти:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

• фізичний та моральний знос, що передбачається;

• правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори (п. 145.1.3 ПКУ).

Нарахування амортизації призупиняється на періоди виводу об'єкта з експлуатації – це може бути реконструкція, модернізація, добудова, дообладнання, консервація або інші причини. При цьому необхідні підтвердні документи, що засвідчують факт виведення цих об'єктів з експлуатації (п. 146.2 ПКУ).

Зауважте, що рішення щодо виведення ОЗ з експлуатації - за керівником підприємства (п. 146.18 ПКУ).

В разі зміни очікуваних економічних вигод від використання ОЗ, строк експлуатації доречно переглянути, але все ж із дотриманням вимог п. 145.1 ПКУ. І вже потім нараховувати амортизацію, виходячи з нового строку, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (це правило не діє при застосуванні виробничого методу нарахування амортизації) (п. 145.1.4 ПКУ).

Закінчується нараховуватися амортизація лише тоді, коли залишкова вартість засобу дорівнює його ліквідаційній вартості (умовно ліквідаційна вартість = 0) (п. 145.1.4 ПКУ).

Метод амортизації на підприємстві визначається наказом про облікову політику і може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації (п. 145.1.9 ПКУ).

Як здійснити перехід зі старих правил нарахування амортизації до нових

В ПКУ передбачені норми, що відображають питання переходу на нові правила нарахування амортизації.

Об'єкти амортизації. Об'єктом амортизації є окремий об'єкт основних засобів та нематеріальних активів. Відповідно до статті 144 Податкового кодексу України в автопідприємствах амортизації підлягають:

- витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності та довгострокові біологічні активи;

- витрати на самостійне виготовлення основних засобів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків вартості, яка амортизується, об'єкта основних засобів на початок звітного року;

- капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту;

- сума переоцінки основних засобів;

Не підлягають амортизації та повністю належать до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

- утримання основних засобів, що перебувають на консервації;

- ліквідацію основних засобів.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

- вартість гудвілу;

- витрати на придбання (самостійне виготовлення) та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Строки амортизації. Нарахування амортизації на автопідприємствах здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який установлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше, ніж мінімально встановлений Кодексом. Амортизація призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об'єктів.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) платнику податку слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується на підставі виданого підприємством наказу, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів проводиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості. Надалі об'єкт не амортизується. Ліквідаційна вартість визначається підприємством самостійно на початку амортизаційного періоду. Така вартість включатиме, як правило, суму відшкодувань від реалізації або ліквідації об'єкта, яку підприємство, ймовірно, отримає від вибуття такого об'єкта. Тобто сума ліквідаційної вартості є плановим (прогнозним) показником.

Наприклад, в АТП розрахували, що за 10 років експлуатації автомобіля КАМАЗ-5544 за первісної вартості 200 000 грн його можна буде продати за 20 000 грн. Отже, ліквідаційна вартість по цьому автомобілю становить 20 000 грн. Відповідно вартість, що амортизується, - 180 000 (200 000 - 20000) грн.

Ліквідаційна вартість у фінансовому та податковому обліку може збігатися, оскільки Кодекс не висуває вимог щодо окремого її розрахунку з метою оподаткування. Відрізнятися будуть суми амортизації, оскільки в податковому обліку лімітується строк амортизації об'єктів. Натомість у фінансовому обліку строк амортизації не лімітується законодавством, і підприємство має право самостійно встановити будь-який строк амортизації (корисного використання) об'єктів. Такий строк може бути більшим або меншим за податковий. Наприклад, якщо, згідно з пунктом 145.1 ПКУ, для транспортних засобів уставлено мінімально допустимий строк корисного використання 5 років, то з метою фінансової звітності підприємство може встановити в наказі про облікову політику для окремих об'єктів і більший (наприклад, 12 років) і менший (наприклад, 3 роки) термін. У будь-якому випадку такий строк має бути не меншим за 13 місяців.

Отже, по кожному об'єкту основних засобів, зокрема автотранспорту, підприємствам необхідно розрахувати величину ліквідаційної вартості і, відповідно, вартості, що амортизується. Такі дані слід зазначити в реєстрі аналітичного обліку, наприклад, у відомості амортизації автотранспорту, і використовувати як базу для розрахунків сум амортизації.

Визначення вартості об'єктів амортизації. У пункті 146.1 ПКУ визначено об'єкти обліку вартості основних засобів, яка підлягає амортизації. З метою оподаткування платник податку відкриває аналітичні рахунки за такими позиціями обліку:

- кожен об'єкт, що входить до складу окремої групи;

- об'єкт з вартості ремонту та поліпшень основних засобів;

- об'єкт, отриманий безоплатно;

- об'єкт, наданий в оперативний лізинг (оренду);

- тимчасова податкова різниця (відповідно до абз.5 п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ). Останній об'єкт лічиться в обліку протягом трьох років з дати набуття чинності розділом ІІІ ПКУ (до 31.03.2014 р.).

Групи слід відкривати відповідно до галузевої специфіки підприємства.

Наприклад, в аналітичному податковому обліку автотранспортного підприємства або підприємств, які мають значну кількість автотранспорту, групу 5 можна розділити на підгрупи, класи і об'єкти (табл. 6).

Таблиця 1.2.6

Групи аналітичного податкового обліку автотранспортних засобів

Група

Підгрупа

Клас

Назва об'єкта амортизації

5

5.1. Вантажні автомобілі

5.1.1. Самоскиди;

5.1.2. Сідельні тягачі

5.1.1.1. Автомобіль "Івеко", № 13-25 тощо

5.2. Легкові автомобілі

5.2.1. Автомобілі підрозділу 1;

5.2.2. Автомобілі підрозділу 2

5.2.1.1. Автомобіль "Шкода" № 44-98 тощо

5.3. Вартість ремонту та поліпшень

5.3.1. Автомобілі вантажні;

5.3.2. Автомобілі легкові

5.3.1.1. Витрати з поліпшень вантажних автомобілів;

5.3.1.2. Витрати з поліпшень легкових автомобілів тощо

5.4.Автомобілі, отримані безоплатно

5.4.1. Автомобілі вантажні;

5.4.2. Автомобілі легкові

5.5.Автомобілі, надані в операційну оренду

5.5.1.1. Вантажний автомобіль "Татра" № 23-67 тощо

Період нарахування амортизації. Амортизація об'єкта основних засобів, як і в фінансовому обліку, нараховується щомісяця протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта. Проте в декларації з податку на прибуток зазначаються амортизаційні відрахування за квартал. При цьому амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Наприклад, по групі 4 "Машини та обладнання" за січень нараховано амортизації 2300,00 грн, за лютий - 2400,00 грн, за березень - 2100,00 грн. Отже, сума амортизації'за перший квартал по групі становить 6800,00 (2300 + 2400 + 2100) грн; по групі 5 "Транспортні засоби" за січень нараховано амортизації 1200,00, за лютий - 1400,00, за березень - 1100,00 грн. Отже, сума амортизації за перший квартал по групі становить 4700, 00 (1200 + 1400 + 1100) грн. Якщо по інших групах основних засобів амортизація не нараховувалася, то загальна сума амортизації по всіх групах для включення до декларації становить 11500 (6800 + 4700) грн.

      Обрати якийсь метод амортизації дуже складно, тому що занадто багато чинників впливають на амортизаційну політику підприємства. Серед них такі, як: науково-технічний прогрес, політика держави в галузі оподаткування, кредитно-грошова політика, зміни в регулюванні прибутків держави, інфляція та інше [46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53,54]

Труднощі вибору виникають і в тому, що жодний з існуючих методів не враховує моральний знос основних засобів.

Автором було проаналізовано чинні методи нарахування амортизації з позиції урахування відзначених вище чинників.

На сьогодні в Україні П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачає п’ять методів нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискорене зменшення залишкової вартості, кумулятивний та виробничий [24].

  1.  Прямолінійний метод нарахування амортизації [41, с.309; 42, с.172]

Щорічні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

=,                                                  (1.1 )

де     – амортизаційні відрахування,

– первісна вартість,

– ліквідаційна вартість,

- термін корисного використання

Суть даного методу міститься у тому, що сума амортизації залежить тільки від терміну використання об’єкта основних засобів, тобто від очікуваного періоду часу, у межах якого буде експлуатуватися даний об’єкт. Зважаючи на простоту та вдалість використання цього методу, він не завжди задовольняє потреби господарюючих суб’єктів. Цей метод передбачає списання вартості об’єкта протягом усього строку його експлуатації, в той час коли в дійсності об’єкт як фізично, так і морально здійснюється нерівномірно. Як відомо, підприємства працюють скачками. В період піднесення об’єкт має найбільше навантаження, його знос посилюється, обсяг виробленої продукції зростає, а разом з тим зростають прибутки підприємств. Між тим розмір амортизаційних відрахувань не змінюється, в результаті чого частка амортизації в собівартості одиниці продукції коливається. Отже, прямолінійний метод нарахування амортизації не пов’язаний з фактичним зносом і в цьому його головний недолік.

До того ж прямолінійний метод нарахування амортизації вимагає, щоб строк використання об’єкта був визначений заздалегідь. А оскільки в сучасних умовах розвитку техніки не завжди є можливість завчасно визначити строк функціонування основного капіталу, то при визначенні відсотка обов’язково будуть мати місце деякі неточності.

  1.  Метод зменшення залишкової вартості [41, с. 310; 43, с.61]

Щорічні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

=,                                                           (1.2)

де  – балансова (залишкова) вартість;

    - норма амортизації,

=,                                                          (1.3)

де - термін корисного використання.

Даний метод є складним і трудомістким, це особливо яскраво виявляється при проведенні переоцінки, модернізації або ремонту основних засобів. При застосуванні цього методу нарахування амортизації після виходу основного капіталу з ладу може залишитись ще не списана частина його вартості, а сам процес списання теоретично затягується до нескінченності. Величина цієї недоамортизованої частки вартості може бути більшою, ніж виручка від реалізації зношеного обладнання.

  1.  Метод прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів [41, с.310; 42 с.173].

Щорічні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

,                                                           (1.4)

де  В - норма амортизації, що розраховується наступним чином:

=*2,                                                            (1.5)

де  - первісна вартість, яка береться у розмірі 100%

Використання даного методу серед інших дозволяє швидше обновляти основні засоби, прискорює процес формування власних фінансових ресурсів, а також скорочує період їх амортизації. Але є і ряд недоліків: сума амортизації в останній рік корисного використання визначається штучно, тобто за умовним залишком; відсутня логічна залежність між розміром морального зносу і розміром нарахованої амортизації, не враховується ліквідаційна вартість об’єкту.

  1.  Виробничий метод нарахуванні амортизації .

Щорічні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

,                                                         (1.6)

де  - фактичний обсяг виробництва,

    - плановий обсяг виробництва.

Амортизаційні відрахування при використанні виробничого методу перебувають у прямій залежності від справжнього фізичного зносу основного капіталу. Але в умовах ринку ці позитивні якості перетворюються  у свою протилежність у періоди економічних криз, депресій чи навіть під час так званого спаду ділової активності. В цих випадках навантаження основного капіталу різко скорочується, а іноді, на достатньо тривалі строки робота підприємств зовсім зупиняється і списання амортизаційних відрахувань не здійснюється.

При нарахуванні амортизації даним методом виникає ряд складностей: не враховуються об'єкти, що можуть виробляти декілька видів продукції, або об'єкти, що не виробляють продукцію (роботи, послуги) зовсім; для багатьох об’єктів основних засобів неможливо розрахувати очікуваний обсяг продукції (робіт, послуг) і підібрати одиниці виміру; місячна сума амортизації не відповідає реальному обсягу робіт (продукції), тому що цілком залежить від вартості об’єкту, що амортизується; зустрічаються складнощі обліку при модернізації і переоцінці основних засобів.

  1.  Кумулятивний метод нарахування амортизації [41, с. 310; 43, с. 62].

Щорічні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

,                                                      (1.7)

де  – кількість років до кінця експлуатації поділене на суму числа років     корисного використання.

При використанні кумулятивного методу норма амортизаційних відрахувань кожен рік змінюється, оскільки чисельник її являє собою ряд знижуючих цифр. Тому цей метод передбачає більш прискорену амортизацію в перші роки використання основного капіталу і повільнішу – в останні роки. Кумулятивний метод також не має під собою економічної основи та є чисто арифметичною комбінацією цифр, прийнятою лише тому, що він забезпечує більш швидке списання вартості основного капіталу в перші роки його використання, ніж інші методи.

Даному методу властиві такі недоліки: при переоцінці, модернізації або ремонті об'єкта основних засобів сума нарахованої амортизації занадто далека від вартості, що амортизується; не враховується моральним знос об’єкту основних засобів; не враховується залишкова вартість об’єкту основних засобів.

Крім бухгалтерських методів нарахування амортизації існує ще податковий метод [28; 33].

Щорічні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

,                                                          (1.9)

де – балансова (залишкова) вартість

Для цього методу згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»  встановлені фіксовані  амортизації, які приведено у таблиці 1.1 [44].

Таблиця  1.2.7  - Норми амортизації

Група основних засобів

Норма амортизації

квартальна

річна

до 1.01.04

з   1.01.04

до 1.01.04

з 1.01.04

1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та вартість капітального покращення землі, для яких передбачено здійснювати нарахування податкової амортизації щоквартально, кожного з об’єктів до досягнення балансовою вартістю такого об’єкту ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за нормою 2%

1,25

2

5

8

2. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, обладнання та пристосування до нього

6,25

10

25

40

3. Всі інші основні фонди, які не включені в групи 1,2,4

3,75

6

15

24

4.Електронно-обчислювальні машини,  інші машини  для автоматичного  оброблення  інформації,  їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби  зчитування  або  друку  інформації,  інші інформаційні   системи,   телефони  (у  тому  числі  стільникові), мікрофони і рації,  вартість яких  перевищує  вартість  малоцінних товарів (предметів)

6,25

15

25

60

Переваги та недоліки проаналізованих методів доцільно звести до таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.8 – Характеристика методів нарахування амортизаційних відрахувань

Метод нарахування амортизації

Переваги

Недоліки

Прямолінійний

Простий

1.Передбачає, що процес фізичного зносу  відбувається  рівномірно.

2.Не враховує морального зносу.

3.Амортизаційні відрахування в перші роки такі, як і в останні, коли активи потребують більших витрат на ремонт і обслуговування.

Виробничий

Раціональний

простий

1.Важко встановити обсяг продукції, яка буде виготовлена.

2.Не враховуються об'єкти, що можуть виробляти декілька видів продукції, або об'єкти, що не виробляють продукцію (роботи, послуги) зовсім.

Зменшення залишкової вартості

1. З роками більш низькі амортизаційні відрахування будуть компенсувати більш високі витрати на ремонт і обслуговування.

2. Дозволяє компенсувати невизначеність, яка зростає, відносно корисності в майбутньому.

3. Протидіє інфляції.

4. Сприяє прискоренню відшкодування початкової вартості активів.

Складні математичні розрахунки.  

Прискореного зменшення залишкової вартості

Актив не може бути списаним до нульового значення

Кумулятивний

Термін використання необоротного активу повинен дорівнювати цілому числу років

Податковий

Зменшення фінансових витрат у вигляді платежів у бюджет.

Не забезпечує повну компенсацію засобів, які можна б було направити на відновлення основних фондів.

У цілому аналіз існуючих методів нарахування амортизації показує, що вони недосконалі, мають ряд недоліків і не враховують належним чином фактори, відзначені на початку.

Узагальнюючи усе викладене в роботі стосовно існуючих методів а також враховуючи всі їх недоліки, пропонується новий метод нарахування амортизації основних засобів - інтегральний, котрий дозволяє комплексно оцінити вплив ринкового середовища [55, с.62].

Річна сума амортизації за методом, що пропонується, визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів, скоригованої на коефіцієнт морального зносу, і норми амортизації:

,                                        (1.10)

де  - річна сума амортизації;

ОС -    залишкова вартість об'єкта основних засобів;

- коригувальний коефіцієнт;

п - термін, то залишився до кінця використання об'єкта;

- норма амортизації.

Коригувальний коефіцієнт розраховується у такий спосіб:

,                                                                  (1.11)

де - коригувальний коефіцієнт;

– початкова вартість аналізованого об’єкта основних засобів (відносно якої ведеться розрахунок амортизації);

- початкова вартість об’єкту нового аналога;

- кількість років корисного використання аналізованого об’єкта основних засобів;

- кількість років корисного використання нового аналога.

Розрахунок амортизації за даним методом проводиться до досягнення об’єктом основних засобів його ліквідаційної вартості, яку підприємство визначає самостійно.

За застосування цього методу нарахування амортизації аналіз стану основних засобів доцільно проводити наступним чином, визначаючи [55]:

  1.  Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів:

,                                                                   (1.12)

де  - сума фізичного зносу основних засобів, грн.;

    - первісна вартість об’єкту основних засобів, грн.

  1.  Коефіцієнт морального зносу основних засобів:

,                                                                   (1.13)

де  - сума морального зносу основних засобів, грн.

  1.  Річний моральний знос основних засобів:

  ,                                                 (1.14)

де   - річна сума амортизації;

      -  коригувальний коефіцієнт.

  1.  Справедлива вартість основних засобів:

,                                             (1.15)

  1.  Реальний строк корисного використання основних засобів:

,                                                           (1.16)

де   - Справедлива вартість основних засобів;

      -   Строк корисного використання об’єкту основних засобів, грн.

  1.  Ступінь доцільності проведення капітального ремонту основних засобів:

,                                                      (1.17)

де  - Затрати на проведення капітального ремонту, грн.;

     - Вартість нового аналога основних засобів.

  1.  Коефіцієнт придатності основних засобів:

,                                                   (1.18)

  1.  Норму амортизації основних засобів:

                                                              (1.19)

Інтегральний метод нарахування амортизації комплексно враховує всі чинники, що впливають на амортизаційну політику підприємства. Він дозволяє підприємству гнучко, обґрунтовано і своєчасно переглядати термін експлуатації об’єкта основних засобів і його вартість.

Так, якщо по розрахунках коригувальний коефіцієнт більше одиниці – термін експлуатації об’єкта основних засобів потрібно збільшити, а його вартість зменшити.

Якщо коригувальний коефіцієнт менше одиниці – термін експлуатації об’єкта основних засобів потрібно зменшити і провести до оцінку вартості.

Якщо ж термін і вартість основних засобів не переглядаються підприємством, розрахунок амортизації ведеться до досягнення об’єктом його ліквідаційної вартості і термін корисного використання коригується автоматично.

Отже, розрахунок амортизації даним методом відслідковує слушність вибору терміну корисного використання і враховує моральний знос об’єкту основних засобів і вплив інфляції. При вибутті, запровадженні в експлуатацію, ремонті об’єктів основних засобів у середині року визначення суми амортизації проводиться з розрахунком місячної суми амортизації, а коригувальний коефіцієнт застосовується той же, що і за рік, оскільки розраховувати його щомісяця недоцільно. Переоцінка об’єкту основних засобів при інтегральному методі проводиться за даним коригувальним коефіцієнтом.

Таким чином, використання даного методу нарахування амортизації дозволяє визначити раціональні шляхи використання, відновлення і відтворення основних засобів.

Далі розглянуті приклади з розрахунками які відбуваються в Одеській Дирекції залізничних перевезень усіма методами.

1. Прямолінійний метод

Річна сума амортизації тракторного навантажувача визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

ПРИКЛАД. Первісна вартість об'єкта основних засобів - 50 000 грн., ліквідаційна вартість - 2000 грн. Термін використання об'єкта основних засобів - 8 років.

Річна сума амортизації визначається за (ФОРМУЛОЮ):

АВ = Пв - Лв / Т

Норма амортизації:

На=100% /Т

де АВ - річна сума амортизаційних відрахувань;

Пв- початкова вартість;

Лв - ліквідаційна вартість;

Т- термін корисного використання об'єкта;

На - норма амортизаційних відрахувань.

Згідно умови прикладу отримуємо наступні дані:

АВ=50000-2000 / 8 =6000 грн.

На=100%/ 8=12,5%

Розподіл амортизаційних нарахувань

Рік

Норма амортизації;

%

Залишкова вартість на поч. періоду, грн.

Сума нарахованої амортизації, грн.

1

2

3

4

1-й

12,5

5000

6000

2-й

12,5

44000

6000

3-й

12,5

38000

6000

4-й

12,5

32000

6000

5-й

12,5

26000

6000

6-й

12,5

20000

6000

7-й

12,5

14000

6000

8-й

12,5

8000

6000

X

2000

48000

2. Метод зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість — це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

В = Зв* На

Залишкова вартість об'єкта:

Зв = Пв-∑3

Норма амортизації визначається:

Зв - залишкова вартість;

£3 - сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

Пв - початкова вартість;

АВ - річна сума амортизації;

На- норма амортизації;

Т- термін корисного використання об'єкта основних засобів;

Лв - ліквідаційна вартість.

Згідно вищенаведеного прикладу протягом терміну корисного використання об'єкта ОЗ нарахована амортизація буде розподілятися так:

Суми нарахованої амортизації будуть розподілятись так:

Рік

Норма амортизації;

%

Залишкова вартість на поч. періоду, грн.

Сума нарахованої амортизації, грн.

1

2

3

4

1-й

33,13

50000

16565

2-й

33,13

33435

11077

3-й

33,13

22358

7407

4-й

33,13

14951

4953

5-й

33,13

9998

3312

6-й

33,13

6686

2215

7-й

33,13

4471

1481

8-й

33,13

2990

990

X

2000

48000

На кінець 8-го року експлуатації ліквідаційна вартість складе 2 000 грн.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації Річна норма амортизації обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

АВ= Зв х

де АВ - річна сума амортизації;

Зе - залишкова вартість;

На - норма амортизації;

Т- термін корисного використання об'єкта основних засобів.

Згідно прикладу норма амортизації буде розподілятися так:

Суми нарахованої амортизації будуть розподілятись так:

Рік

Норма амортизації;

%

Залишкова вартість на поч. періоду, грн.

Сума нарахованої амортизації, грн.

1

2

3

4

1-й

25

50000

12500

2-й

25

37500

9375

3-й

25

28125

7031

4-й

25

21094

5273

5-й

25

15821

3955

6-й

25

11866

2966

7-й

25

8900

2225

8-й

25

6675

4675

X

2000

48000

Сума амортизації останнього року корисного використання об'єкта повинна бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останньогороку експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості.

4. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

АВ=(Пв-Лв)хК

де АВ - річна сума амортизаційних відрахувань;

Пв - початкова вартість;

Лв - ліквідаційна вартість;

К-кумулятивний коефіцієнт;

Тк - кількість років, що залишилися до кінця корисного використання

об'єкта;

ΣТ - сума числа років корисного використання об'єкта основних

засобів.

Для вищенаведеного прикладу ΣТ складатиме:

ΣТ= 1+2+3+4+5+6+7+8=36

Тк (кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об'єкта основних засобів) кожного року зменшуватиметься на 1.

Суми нарахованої амортизації складатимуть:

Рік

Кумулятивний

Залишкова вартість на грн..

Сума нарахованої

коефіцієнт

Періоду, грн..

амортизації, грн.

1-й

8:36-0,222

50000

10656

2-й

7:36-0,194

39344

9312

3-й

6:36-0,167

30032

8016

4-й

5:36-0,139

22016

6672

5-й

4:36-0,111

15344

5328

6-й

3:36=0,083

10016

3984

7-й

2:36=0,056

6032

2688

8-й

1:36=0,028

3344

1344

Σ

2000

48000

5. Виробничий метод.

Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

АВм=Ом х Ва

де, АВм - місячна сума амортизаційних відрахувань;

Ом - місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Ва - виробнича ставка амортизації

де, О- загальний обсяг продукції (робіт, послуг); початкова вартість; ПРИКЛАД. Первісна вартість об'єкта основних засобів

Лв-ліквідаційна вартість. - 50000 грн., ліквідаційна вартість - 2000 грн. Загальний обсяг виготовленої продукції 250000 одиниць. У березні виготовлено 3500 одиниць. Розмір амортизаційних відрахувань визначається так:50000-2000

Ва =250000х 100% = 19,2%

А Вм = 3500 x 19,2% / 100%=672грн

Крім вищенаведених методів підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів передбачених податковим законодавством.

         Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються підприємствами самостійно. В залежності від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв'язку із застосуванням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків. Тому для Одеської Дирекції залізничних перевезень прямолінійний метод є зручним в нарахуванні амортизації.

1.3. Дослідження зарубіжного досвіду з амортизаційної політики                                      

        

        Базою для нарахування амортизації в більшості країн світу є  первісна вартість основних засобів. [57, с.79]

В умовах інфляції, коли необхідно привести первісну вартість до відновлюваної, застосовуються різні методи, і, в основному, методи перевідних коефіцієнтів. З цією метою розробляються таблиці порівняльної вартості основних засобів, придбаних в різні періоди.

У Великобританії для нарахування амортизації використовується  первісна вартість або оціночна. Дозволяється проводити капіталізацію облікових коштів на період освоєння основного капіталу.

У Франції матеріальні активи відображаються за вартістю придбання або собівартістю виробництва. До першого з вказаних значень слід додати витрати на транспортування, страхування, обслуговування та зберігання, а також митні збори. Якщо такої оцінки не робити, компанії доведеться платити зайві високі податки. На практиці це означає, що переоцінка відбувається тільки тоді, коли вона призводить до зниження податкових відрахувань. Грошові витрати, пов’язані з фінансуванням основних капіталів можуть капіталізуватись, якщо вони відносяться до періоду їх освоєння. Ця можливість надається як для основних, так і для оборотних засобів, чого немає в багатьох інших країнах.

В Італії первісна вартість основних засобів включає як основні витрати, так і витрати по встановленню основних засобів для їх подальшої експлуатації. Для переоцінки основних засобів відповідно до поточних цін застосовуються коефіцієнти переоцінки.

В Австрії для нарахування амортизації використовується первісна вартість.

В Бельгії амортизація нараховується з вартості основних засобів на момент їх введення в експлуатацію. Вартість основного капіталу відображається за нижчим показником із значень первісної і ринкової вартостей.

В Ірландії по матеріальних активах повністю аналогічні вимогам, діючим у Великобританії.

В Данії основний юридичний принцип, який стосується матеріальних активів основного капіталу наголошує, що вони повинні відображатись за первісною вартістю. Переоцінки допускаються, але за умови, що вартість після цього зростає; переоцінка повинна здійснюватись із застосуванням однакових коефіцієнтів, незалежно від класу активів. Приріст від переоцінки повинен відноситись на збільшення резерву переоцінки, який не підлягає розподілу. Коли активи переоцінюються, приріст може також відноситись на збільшення резервів, які підлягають розподілу, або безпосередньо через Звіт про прибутки і збитки.

В Люксембурзі облік вартості активів  здійснюється за вартістю придбання і законодавством дозволено здійснювати амортизацію.

В Нідерландах основні засоби можуть оцінюватись або за первісною, або за поточною вартістю. Однак після вибору підходу він не повинен змінюватись, і тому не допускається, щоб частина засобів оцінювалась за первісною, а частина – за поточною.

В Португалії базою для оцінки активів є вартість придбання або собівартість виробництва, до яких додаються витрати на транспортування, страхування, організацію робіт і митні збори. До собівартості матеріальних активів можна включати фінансові витрати на обслуговування позик, призначених для фінансування робіт з основними фондами за період їх проведення. Це дозволяється робити тільки щодо основного капіталу і забороняється робити для оборотного.

В Іспанії основний капітал обліковується за собівартістю, куди включаються всі витрати на його придбання і введення в експлуатацію. Крім того, всі фінансові витрати, пов’язані з періодом його введення в експлуатацію, також можуть включатись до собівартості.

В Швеції в звичайних умовах основний капітал не обліковується за вартістю, яка перевищує його собівартість. Закон про бухгалтерську справу дозволяє здійснювати його переоцінку, щоб взаємно погасити списання інших статей основного капіталу, якщо є підстави для такого зустрічного погашення. Закон про діяльність компаній розширює ці можливості і дозволяє здійснювати переоцінку основного капіталу для забезпечення емісії акцій чи для додаткового стимулювання коштів до фонду переоцінки, що не підлягає розподілу. В Швеції більшість переоцінок на практиці застосовується в основному до нерухомості та інвестицій.

Таким чином, щодо проблеми оцінки для нарахування амортизації, то можна зробити  наступний висновок: в бухгалтерському обліку для нарахування амортизації основних засобів на нематеріальні активи більшість зарубіжних країн використовують величину первісної вартості. На думку автора це є раціональним, однак в сучасних умовах господарювання це твердження не можна вважати аксіомою. Технічний прогрес, інфляційні процеси викликають необхідність в частих переоцінках, в результаті чого базою для нарахування амортизації починає виступати відновлювана вартість, а не первісна.

Автором було проаналізовано норми амортизації по окремих об’єктах основних засобів в деяких країнах. Результати досліджень зведено таблиці 1.3.

Таблиця 1.3.1 – Норми амортизації в зарубіжних країнах

                                                                                                                       

                                                                             У відсотках

Показник

Норми амортизації

Великобританія

Німеччина

США

Франція

Бельгія

Швейцарія

Данія

Промислові будинки

2

1,5-3

3-5

5

3-5

2,5

1-2

Машини та обладнання

7,5

6-7

10

7-15

20-25

10

10

Транспорт

20

10-20

25-33

20-25

20-25

15

15

Із зведеної таблиці можна зробити наступний висновок: норми амортизації за одними і тими ж об’єктами основних засобів мають незначні коливання. Це доводить те, що в світі існують деякі закономірності при встановленні норм амортизації. Світовий рівень середніх норм по нерухомому майну становить від 1 до 10%, по машинам та обладнанню – від 6 до 10%, по транспорту – від 15 до 25%.

Що стосується методів нарахування амортизації і зарубіжних країнах, то тут існують відмінності [58]. Методи амортизації, які найчастіше використовуються у ряді країн приведено в таблиці 1.4.

Таблиця 1.3.2 - Методи нарахування амортизації основних засобів, що переважають у різних країнах

Країна

Метод

Бельгія

прямолінійний або принцип зниження відрахувань

Великобританія, Ірландія

норма податкового законодавства

Греція

норма податкового законодавства

Данія

прямолінійний

Італія

норма податкового законодавства (прискорений метод)

Люксембург

прямолінійний

Німеччина

прямолінійний

Португалія

лише прямолінійний

Швеція

прямолінійний

 

В обліку Польщі, як і в колишньому українському обліку, амортизація нараховується за певною схемою з використанням термінів та коефіцієнтів для конкретних груп основних засобів. Розмір нарахованого зносу може коливатись залежно від кількості робочих змін; рівня технологічного та економічного прогресу; виробничих потужностей; строку експлуатації; попередньо встановленої ліквідаційної вартості; коефіцієнтів зносу відповідно до податкового законодавства.

У Португалії взагалі дозволяється використовувати лише лінійний метод нарахування. В Люксембурзі амортизаційні відрахування не нараховуються за активами, що мають невизначений термін експлуатації.

У законодавстві Німеччини не передбачено жодних конкретних методів нарахування амортизації. На практиці найчастіше застосовується прямолінійний метод та метод зменшення залишку. Строки служби активів, як правило, встановлюються  за спеціальними галузевими податковими таблицями.

Достатньо цікавим є досвід Франції, де в разі придбання об'єкта протягом року, амортизацію нараховують з дати введення в експлуатацію і лише на деяких об'єктах амортизацію нараховують з дати придбання. При цьому для розрахунку амортизації за місяць береться 30 днів, а за рік - 360 днів [22, с.80; 59].

На деякі предмети амортизація нараховується, виходячи з бази, затвердженої законом (таблиця 1.5 ).

У Франції використовується переважно прямолінійний метод, але ліквідаційна вартість при цьому не зазначається. Комерційна амортизація за індивідуальними рахунками у Франції включається до результатів звичайних операцій, тоді як додаткові суми амортизації з метою оподаткування включаються до складу екстраординарних операцій. За консолідації, як правило, відображається тільки комерційна амортизація.

Найбільш розповсюджений строк знецінення складає 20—30 років для будівель та споруд, 10 років — для основних виробничих засобів та для обладнання і 5 років — для транспортних засобів. З 1960 року у Франції дозволяється використання методу прискореного списання вартості.

Таблиця 1.3.3 – Річні норми амортизації по групах

Будівельні об’єкти

Річні норми амортизації

житлові будинки (звичайні)

1-2%

житлові будинки (виробничі)

3-4%

торгівельні приміщення

2-5%

офіси

4%

промислові приміщення

5%

тимчасові споруди з дерева

10%

обладнання та інструменти:

обладнання

10-15%

інструмент

10-20%

цистерни

10%

контейнери

12,5-20%

транспорт

20-25%

мотори

20%

споруди:

мобільні

10%

стаціонарні

5-10%

 

    У Нідерландах та Іспанії норми амортизації не співпадають із нормами, передбаченими податковим законодавством. У Данії амортизаційні ставки існують окремо для фінансовою та податкового обліку. Зазвичай тут використовують прямолінійний метод (будівлі та споруди — 50—100 років; основні виробничі засоби — починаючи з 3 років). Практика капіталізації фінансових витрат на створення власних активів протягом періоду, коди вони стають придатними до використання, у Данії законом дозволяється, однак широкого визнання не набула.

У той же час в американській обліковій практиці застосовується багатоваріантність вибору методу визначення величини зносу, причому вибір такого методу та строк корисного функціонування активу, що амортизується, здійснює саме керівництво підприємства, тобто рішення приймається на підставі професійного судження бухгалтера з даного питання. У США використовується метод зменшуваного залишку. Всі основні засоби поділено на вісім класів, що розрізняються тривалістю терміну списання та нормами амортизаційних відрахувань. Виділено наступні класи за терміном списання: 3 роки, 5 років, 7 років, 10 років, 15 років, 20 років, 27,5 років, 31,5 рік. До перших класів зараховують різні типи машин та устаткування, до останніх — ліфти, ескалатори, будинки, споруди. Для перших чотирьох класів застосовується метод подвоєного зниження залишкової вартості (к = 2); для наступних двох - метод полуторного зниження (к = 1,5); для двох останніх класів — прямолінійний метод. Ліквідаційна вартість активу не заперечується, але приймається як така, що дорівнює нулю. Діє умовне правило: «актив здобувається точно в середині року». Норми амортизації табульовані у відсотках до первісної вартості об’єкта. При розрахунку норм, починаючи з певного моменту, переходять на рівномірну амортизацію, щоб уникнути появи неописаного залишку (аналог ліквідаційної вартості); перехід здійснюється тоді, коли норма рівномірної амортизації виявляється більшою від норми прискореної амортизації. Важливо відзначити, що, по-перше, період списання та період експлуатації об’єкта— не одне і те саме, і, по-друге, у системі приведено лише рекомендації з віднесення об’єкта до того чи іншого класу (власне віднесення робиться компанією самостійно). Нарахування амортизаційних відрахувань виконується однократно після закінчення року (ця умова, природно, не є обов'язковою).

Аналіз систем амортизації у ринкових економіках свідчить про те, що розвинутим країнам притаманне збереження за державою регулюючої та контролюючої функцій щодо термінів використання активів, норм і правил нарахування амортизації та списання основних засобів.

3 метою стимулювання структурних змін у фінансуванні інвестицій і забезпечення ефективності функціонування економічної моделі країни уряд використовує систему прискореної амортизації, основу якої формує дигресивна амортизація.

При дигресивній амортизації суму амортизаційних відрахувань визначають з залишкової вартості об'єктів і норм амортизації, помножених на коефіцієнт:

1,5 - якщо термін експлуатації об'єкта від 3 до 5 років;

2,0 - якщо термін експлуатації об'єкта від 5 до 6 років;

2,5 - якщо термін експлуатації об'єкта більше 6 років.

При цьому дигресивні норми використовують з дати придбання, лінійні - з дати використання об’єкта. [22, с.106-107]

На  погляд автора, такі норми амортизації доцільно застосовувати у вітчизняній практиці, оскільки вони забезпечують більш виважене включення величини амортизаційних відрахувань до складу виробничих та загальногосподарських витрат, що в свою чергу забезпечує більш реальні показники собівартості. Також, вони повинні використовуватись лише у тих випадках, коли продуктивність обладнання у перші роки експлуатації значно вища, ніж у наступні, а також коли витрати на його підтримку у робочому стані в процесі експлуатації зростають.

2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОДЕСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

    2.1.  Характеристика Одеської Дирекції  залізничних  перевезень

Відокремлений структурний підрозділ Одеської залізниці «Одеська дирекція залізничних перевезень» організований відповідно до наказу начальника Одеської залізниці № 52/Н від 08.02.2001 р. і входить до складу Одеської залізниці, яка підпорядкована Державній адміністрації залізничного транспорту України, та, здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, міжнародними угодами та договорами, наказами та іншими правовими актами Укрзалізниці, Одеської залізниці та Положенням про відокремлений структурний підрозділ Одеської дирекції залізничних перевезень.

З метою організаційної діяльності «Дирекції», Одеська залізниця наділяє її необхідними основними фондами, обіговими грошовими коштами.

Все майно «Дирекції» є складовою частиною майна залізниці та знаходиться на самостійному балансі залізниці, закріплюється за «Дирекцією» на правах неповного господарського відання. «Дирекція» має право володіння і користування закріпленими за нею основними та обіговими коштами в межах, встановлених власником майна прав і діючих законодавчих актів України.

«Дирекція» має круглі печатки, поточні рахунки в установах банків, бланки та інші необхідні реквізити.

«Дирекція» здійснює технічне, оперативне і фінансово-економічне керівництво відособленими структурними підрозділами і має відокремлений баланс, який є зведеним балансом структурних підрозділів, що входять до її складу та забезпечує фінансування для виплати заробітної плати.

    Структура дирекції залізничних перевезень.

До складу «Дирекції» на правах відокремлених структурних підрозділів залізниці  входять 6 госпрозрахункових структурні підрозділів:

- Станція Одеса-Застава-1;

- Станція Одеса-Сортувальна;

- Станція Роздільна-Сортувальна;

- Станція Котовськ;

- Станція Рені;

- Станція Одеса-Товарна;

64 лінійних станцій та три відновних поїзди:

- ВП-1 Одеса-Товарна,

            - ВП-2 Котовськ,

            - ВП-12 Роздільна.

Основні задачі та напрямки діяльності «Дирекції»:

- організація управління процесом перевезень, регулювання у сфері організації та забезпечення цього процесу, вирішення питань ефективного використання рухомого складу залізниці в межах території «Дирекції»;

- своєчасне і якісне здійснення перевезень пасажирів, вантажу, вантажообігу та пошти, а також надання послуг з користування спорудами та пристроями для забезпечення потреб у перевезеннях вантажів та пасажирів у визначеному регіоні транспортної мережі;

- забезпечення безпеки руху та збереження вантажів, що перевозяться;

- забезпечення безпеки і здоров'я громадян які користуються послугами залізничного транспорту та охорони праці працівників;

- забезпечення чіткої взаємодії всіх підрозділів та ланок, що приймають участь у перевізному процесі;

- комплексний розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази господарства «Дирекції»;

- забезпечення вирішення пріоритетних завдань по удосконаленню процесу перевезень на основі досягнень науково-технічного прогресу, застосування передових форм організації праці, електронно-обчислювальної техніки, прогресивної технології і автоматизованих систем управління.

Основні функції “ Дирекції ” :

- контроль за поїзним станом на залізниці і між залізничних стикових станціях, своєчасним виведенням готових поїздів з основних залізничних вузлів, направленням рухомого складу відповідно до планових завдань по перевезенням, виконанням графіку руху пасажирських, приміських і вантажних поїздів;

- контроль і керівництво розробкою узгодженого графіку руху поїздів і плану їх формування для залізниці, відповідає за строки доставки вантажів та розглядає претензії до залізниці за несвоєчасну доставку вантажів на дільницях, що розташовані в межах «Дирекції»;

- розробка і подання на затвердження залізниці технічних норм експлуатаційної роботи «Дирекції», контроль за їх виконанням;

- здійснює, у відповідності з обсягами, затверджені залізницею, планування перевезень, визначає обсяги перевезень вантажів та пасажирів для структурних підрозділів «Дирекції», доводить їм норми забезпечення рухомим складом;

- проведення заходів по раціональному розміщенню вагонного парку згідно із затвердженим технічним планом;

- аналіз виконання плану перевезень і місячних технічних норм експлуатаційної роботи по навантаженню, розвантаженню, передачі вагонів по стикових пунктах залізниці, використанню вантажопідйомності і місткості вагонів, зміно добового плану поїзної і вантажної роботи;

- контроль за своєчасним розвантаженням вантажоодержувачами вагонів на  підприємствах і організаціях, розташованих в межах «Дирекції», здійснення заходів по прискоренню розвантаження вагонів;

- організація навантаження вантажів паливно-енергетичного, рудно-металургійного, будівельного, хіміко-лісного, машинобудівного, військово-промислового, нафтопереробного, легкої промисловості, сільського та агропромислового комплексів на залізниці;

- контроль за раціональним використанням вагонів на прикордонних станціях, контроль за виконанням погоджених норм приймання і здавання через прикордонні переходи поїздів та вагонів з зовнішньоторговими вантажами, забезпечення прикордонних, портових станцій та поромних переправ рухомим складом в потрібних розмірах;

- організація перевезень вантажів, які швидко псуються, проведення   заходів по поліпшенню використання рефрижераторного рухомого складу, контроль за його просуванням і виконанням нормативних термінів доставки;

- контроль за знаходженням на залізниці вагонів належності інших  держав та організація найшвидшого їх повернення за належністю;

- організація розробки нормативних документів стосовно експлуатаційної діяльності «Дирекції»;

- розробка пропозицій до плану науково-дослідницьких та конструкторських розробок, контроль за виконанням договірних обов'язків виконавцями розробок, згідно з планом науково-дослідницьких та конструкторських розробок;

- організація бухгалтерського, оперативно-статистичного обліку та звітності, забезпечення достовірності звітних даних;

- участь в розробці та проведенні заходів по підвищенню прибутковості залізниці та скороченню експлуатаційних витрат;

- доводить до своїх структурних підрозділів плани і норми витрат грошових коштів, матеріалів, палива, мастил, електроенергії, запасних частин та забезпечує контроль за їх дотриманням;

- розробка та здійснення заходів по організації праці, ліквідації втрат робочого часу, підвищенню продуктивності праці, контроль за дотриманням законодавства України про працю;

- організація роботи по підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів в господарстві «Дирекції»;

- контроль за станом охорони праці, безпеки руху, облік, аналіз та оцінка їх стану, розробка і здійснення заходів по забезпеченню безпеки руху та безпечних умов праці в «Дирекції»;

- здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування, надання інших послуг фізичним та юридичним особам, згідно з діючим законодавством України.

Майно «Дирекції» складають основні  фонди, обігові кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість котрих відображається у відокремленому балансі «Дирекції».

Майно «Дирекції» є державною власністю яке закріплене за залізницею та передане «Дирекції» на правах неповного господарського відання.

Грошові кошти «Дирекції» утворюються за рахунок:

Щомісячних надходжень грошових коштів на поточний рахунок «Дирекції» від Одеської залізниці за виконану експлуатаційну роботу в залежності від показників, встановлених для «Дирекції» та кошторису витрат, затвердженого начальником «Дирекції»; доходів від підсобно-допоміжної, торгової, та інших видів діяльності на основі законодавства, ліцензій та дозволів; капітальних вкладень та дотацій залізниці, Укрзалізниці; інших надходжень, не заборонених законодавством.

Збитки, заподіяні «Дирекції» внаслідок порушення її майнових прав громадянами, юридичними особами та державними організаціями відшкодовуються залізниці відповідно до чинного законодавства України та міжнародних угод.

«Дирекція» має закінчену звітність.

«Дирекція» за результатами виробничо-фінансової діяльності звітує перед Одеською залізницею.

Ревізія виробничо-фінансової діяльності «Дирекції» проводиться у встановленому порядку залізницею та іншими контролюючими органами.

«Дирекцію» очолює начальник дирекції - заступник начальника залізниці, що призначається на посаду та звільняється від посади генеральним директором Укрзалізниці у порядку, встановленому чинним законодавством України та номенклатурою посад.

На період відсутності начальника дирекції «Дирекцію» очолюють його заступники, призначенні наказом начальника залізниці.

Керівництво «Дирекції» організує роботу апарату «Дирекції», несе відповідальність за виконання завдань, передбачених чинним законодавством, наказами та вказівками Міністерства транспорту України, Укрзалізниці та керівництвом Одеської залізниці.

Начальник дирекції - заступник начальника залізниці затверджує плани, виробничі завдання, нормативи, лімітні кошториси та штатні розклади для «Дирекції» взагалі, та для структурних підрозділів по якісних показниках, праці, витратах, фінансових показниках, спираючись на показники, затверджені Одеською залізницею та Укрзалізницею; видає накази, вказівки  та розпорядження по «Дирекції»; розпоряджується у встановленому порядку майном і коштами «Дирекції», має право першого підпису грошових документів, відкриває, закриває поточні рахунки у банках та впроваджує по них банківські операції.

«Дирекція», по узгодженню з керівництвом залізниці, встановлює форми,  системи, розміри  оплати праці та інші види доходів робітників.

Начальник «Дирекції», його заступники мають право підпису телеграм з питань застосування Статуту залізниці, Правил перевезень, в межах прав, наданих залізниці з питань, що стосуються транспортного обслуговування.

«Дирекція» дає вказівки начальникам структурних підприємств, відділам перевезень та станціям з питань технічних норм експлуатаційної роботи, розробки та виконання графіка руху та плану формування потягів, експлуатації та розміщенню локомотивного парку, забезпечення безпеки руху потягів, охорони праці та техніки безпеки, а також з інших питань, пов'язаних з експлуатаційною діяльністю.

Найбільш продуктивною працею Одеської дирекції є перевезення вантажів, які складають понад 80 %  роботи підприємства.

Одеською Дирекцією залізничних перевезень  за 2012 рік всього  перевезено 139695 вагонів (6899,1 тис.тон.) при плані 13070 вагонів (6546,8 тис.тон.). Це вказує, що підприємство перевиконало план на 9025 вагонів (352,3 тис.тон.).  Відсотки до плану склали 107,0% у вагонах чи 105,4% в тонах. До звіту 2011 року – 98,1% у вагонах чи 89,6% в тонах.  Зменшення – 2680 вагонів (800,4 тис.тон.).

Лісові вантажі|тягарі| – навантаження|навантажування| не виконане на 108 вагонів -  8,7 тис.т, при плані 1579 вагонів - 69,1 тис.т, перевезено 1471 вагонів - 60,4 тис.т. План навантаження|навантажування| не виконується по ст. Котовськ “Котовській ДЛГ|”, по ст. Кодима “Чечельніцкий ДЛГ|іКодимський ДЛГ|і по ст. Крижополь “Крижопольській ДЛГ|через відсутність вантажу|тягаря| у зв'язку з не сприятливими погодними умовами (у першому кварталі 2012 року), та  із-за введення|вступ| обмеження на перевезення лісових вантажів|тягарів| на експорт на адресу Білгород - Дністровського морського торгівельного |торгівельного| порту в березні 2012р, а так само із-за  не пред'явлення вантажу|тягаря| до перевезення „Кодимский ДЛГ|”. У зв'язку з підвищенням ціни на енергопостачання  і бензин (у серпні і вересні) підприємство вирішувало питання по переукладенню договорів.

         Порівняно з аналогічним періодом минулого року, навантаження|навантажування| зменшилося на 1421 вагон 721,2 тис.тон – відсоток|процент| виконання до минулого року складає 99,0% у вагонах і 90,5% в тонах. По 16 номенклатурі спостерігається зменшення:

Нафта і нафтопродукти – навантаження|навантажування| зменшилося на 2879 вагонів -  180101 тон, зменшив навантаження|навантажування| «УкрТрансОїл» по ст. Одеса - Застава1 у зв'язку із зупинкою заводу на реконструкцію з|із| 01.08.08г. По ст. Одеса - Пересип із-за зменшення ринку збуту (у зв'язку з високою відпускною ціною на дизельне паливо|пальне|), а також із-за не підходу танкерів з|із| нафтопродуктами.

Металобрухт|металолом| – навантаження|навантажування| зменшилося на 87 вагонів - 18856 тон. Навантаження|навантажування| не виконується через відсутність вантажу|тягаря| у|в,біля| власників |тягаря| по станціях Одеської дирекції – відвантаження відбувається|походить| по надходженню|вступу| вантажу|тягаря| на бази, також по ст. Борщі вантажовідправник “Трансагропром” (минулого року власник вантажу|тягаря| виконував розвантаження металобрухту|металолому| з|із| подальшим|наступним| сортуванням і навантаженням|навантажуванням|, а в поточному році сортування не виконувалися – вантаж|тягар| відправляється|вирушає| по пере-адресації).  

 Цемент – навантаження|навантажування| зменшилося на 33 вагони -  1509 тон, навантаження|навантажування| зменшив ТОВ “Цемент” по ст. Одеса – Застава1 у зв'язку з відсутністю ринку збуту і із-за зменшення постачання містом газом в першому кварталі 2012 роки на 62% (підприємство працювало не в повну|цілковиту| потужність).

Лісові вантажі|тягарі|навантаження|навантажування| зменшилося на 205 вагонів - 7664 тони|, по ст. Кодима “Чечельніцкий ДЛГ|”, по ст. Котовськ “Котовській ДЛГ|і по ст. Крижополь “Крижопольській ДЛГ|”, через відсутність вантажу|тягаря| – працюють з підвезення, до рівня минулого року навантаження|навантажування| зменшив Кодымский ДЛГ| по ст. Кодима у зв'язку з підвищенням ціни на енергопостачання і бензин (у серпні і вересні) підприємство вирішувало питання по переукладенню договорів.

Зерно – навантаження|навантажування| зменшилося на 2414 вагонів - 151464 тони|, навантаження|навантажування| зменшилося із-за надання квоти по станціях Одеської дирекції на відвантаження зернових вантажів|тягарів| на порти і введенням|вступом| ліцензування вивозу зернових вантажів|тягарів| на експорт.

Продукти перемола| –  навантаження|навантажування| зменшилося на 32 вагони - 2616 тон. по ст. Одеса - Пересип “Продовольча компанія АМ|  через відсутність вантажу|тягаря| (рис) – разова відправка, по ст. Білгород - Дністровський “Білгород - Дністровський КХП| і по ст. Роздільна “Роздільнський КХП| через відсутність ринку збуту, а так само по ст. Одеса - Порт “Одеський КХП|–  підприємство не працює.

 Імпортні вантажі|тягарі| – навантаження|навантажування| зменшилося на 3330 вагонів - 467053 тони|, навантаження|навантажування| зменшилося по ст. Іллічевськ із-за не підхід судів з|із| нікелевою і марганцевою рудою, по ст. Одеса - Порт із-за не підходу судів з|із| цукром-сирцем, а також по ст. Рені із-за не пред'явлення до перевезення вугілля у зв'язку з неприйняттям вантажу|тягаря| на Словаччину.

Промислова сировина - навантаження|навантажування| зменшилося на 1272 вагона - 62956 тон, по ст. Коропове | «Залізничний цех»  у зв'язку з неприйняттям вантажу|тягаря| підприємством ТОВ «Цемент»  в першому кварталі, із-за зменшення постачання газом містом (підприємство працювало не в повну|цілковиту| потужність) а в серпні, вересні, жовтні і грудні із-за часткової зупинки підприємства з технічних причин, а також у зв'язку з переукладенням договору з|із| вантажовідправником, навантаження|навантажування| і відправлення відбувається|походить| маршрутними відправками в кількості 27 вагонів (маршрут відправлення в 2008 році складав 32 вагони).

Хімікати – навантаження|навантажування| зменшилося на 193 вагони - 11210 тон, зменшення по ст. Одеса – Застава1 “УкрТрансОїл”, із-за зупинки заводу на реконструкцію з|із| 01.08.06г. (вантаж|тягар| сірка), по ст. Куліндорово  із-за не пред'явлення вантажу|тягаря| до перевезення (миюча суміш) і по ст. Одеса - Порт “Ритм” через відсутність вантажу|тягаря| – разова відправка (борна кислота).

Папір – навантаження|навантажування| зменшилося на 59 вагонів - 1277 тон, навантаження|навантажування| зменшив «Ізмаїльський| целюлозне|-картонний комбінат» по ст. Ізмаїл із-за високих тарифів і не стабільності ринку збуту перейшли на автотранспорт.

Цукор – навантаження|навантажування| зменшилося на 165 вагонів - 9926 тон. Навантаження|навантажування| не виконують: ВАТ «Косовській цукровий завод» по ст. Котовськ, ЗАТ «Заплазській цукровий завод» по ст. Заплази, ВАТ «Крижопольській цукровий завод» по ст. Княжево через відсутність ринку збуту (нестабільність цінової політики), а також «Укрспецпостач» по ст. Одеса - Порт із-за не пред'явлення вантажу|тягаря| до перевезення.

Макухинавантаження|навантажування| зменшилося на 190 вагонів - 2266 тон, із-за не пред'явлення вантажу|тягаря| до перевезень «Одеським олійноекстракційним | заводом» по ст. Одеса - Товарна у зв'язку з високими тарифами на перевезення вантажу|тягаря|, внаслідок чого перейшли на автотранспорт, а також «Іллічівським  олійноекстракційним заводом» по ст. Іллічевськ через відсутність ринку збуту.

Сільськогосподарська техніка -  навантаження|навантажування| зменшилося на 108 вагонів - 1251 тони| через відсутність заяв на перевезення по ст. Одеса - Пересип «Одессельмаш» у зв'язку з відсутністю ринку збуту і через відсутність замовлень на виконання ремонтних робіт по ст. Одеса – Ліски|.

Машини і машинне оснащення – навантаження|навантажування| зменшилося на 71 вагон  - 977 тон через відсутність вантажу|тягаря| «автомобільні запчастини»- вантажовідправник  В/Ч. 

Продовольчі товари – навантаження|навантажування| зменшилося на 571 вагон - 28147 тон, зменшення відбулося по ст. Княжеве «Крижопільський цукровий завод» через відсутність ринку збуту (у 2008 році відвантажено 232 вагони патоки, а в 2012 році відвантаження не відбувалося|походило| взагалі), по ст. Одеса - Товарна і Кучурган СП «Вітмарк України» із-за часткового переходу вантажовідправника на власний автотранспорт, по ст. Іллічевськ «Ілльічевській МЖК|» через відсутність вантажу - |тягаря| тропічне масло|мастило,олія| (не підхід судів), по ст. Одеса - Товарна «Дрокар» через відсутність ринку збуту на алкогольні вироби.

Інші і збірні вантажі|тягарі| - навантаження|навантажування| зменшилося на 270 вагонів -  17818 тон. Зменшення  пов'язане з ліквідацією ряду|лави,низки| військових|воїнських| частин|часток|, які минулого року виконували перевезення технічного майна по ст. Балта, по ст. Березіно, по ст. Дачна та по ст. Кремідівка, а також через відсутність вантажу|тягаря|, зменшив навантаження|навантажування| макулатури – “Унікум”  по ст. Одеса - Західна.

         2.2. Аналіз фінансово-майнового стану підприємства

     

          Сучасний процес виробництва Одеської дирекції залізничних перевезень характеризується  системою показників. Діюча система ефективності виробництва включає шість груп показників. До яких належать узагальнюючі,  ефективності використання трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, основних виробничих фондів та оборотних засобів, капітальних вкладень та нової техніки, ефективності зовнішньо економічних зв’язків та інших.

          Показник – це кількісна характеристика економічних процесів та господарської діяльності. Для Одеської дирекції залізничних перевезень всі показники можливо поділити на показники характеризуючи обсяг виробництва: кількісні і якісні.

          Кількісні показники – зв’язані з виміром величини соціально-економічного явища. До них відносять об’єм виконаної роботи, вартість основних та оборотних фондів та інші;

         Якісні показники – характеризують рівень його розвитку, дозволяють визначити закономірність розвитку. До якісних показників відносять собівартість, продуктивність праці, фондовіддача та інші.

         Ці два види показника знаходяться у безперервному зв’язку між собою – жоден кількісний показник не може бути вірно оцінений без урахування визначаючих його якісних показників.

         В таблиці 2.1 проведемо розрахунок об’єму приведеної продукції за 2011 та 2012 роки порівняно з звітом за 1995 рік.

Таблиця 2.2.1 -  Об’єм приведеної продукції

Показник

Експлуатаційні тонно-км|

Пасажиро - км

Приведені

тонно - км|

звіт 1995р.

9083,9

1705,1

10789,0

звіт 2011р.

16356,1

2769,3

19125,4

2012рік

план

16540

2715

19255

Виконання

16195,9

2567,1

18763

%

97,9

94,6

97,4

% до звіту

2011

99

92,7

98,1

1995

178,3

150,6

173,9

З таблиці 2.1 бачимо, що порівняно з планом за 2012 року об’єм | приведеної продукції виконаний на 97,4%, що нижче за план на 492 млн.прив.т.км. За рахунок зниження вантажообігу на 344,1 млн.т.км|., пасажирообороту на 147,9 млн. пас\ км.

В порівнянні з 2011 роком приведені т.км|. Знизилися на 362,4 млн.прив.т.км.. за рахунок вантажообігу на 160,2 млн.т.км. і зменшення пасажиро-км. на 202,2 млн.пас.км. Не виконання плану по пасажиро-км і зниження в порівнянні з минулим роком відбулося за рахунок приміського і місцевого сполучення|сполучення|. Середня дальність перевезення в приміському сполученні знизилася з |із| 64 км.  у 2011 році  до 56 км.,  у 2012 році, в місцевому сполученні|сполученні| знизилися з 216 км.  до 198 км.    

Населеність в приміському сполучення|сполучення| |сполученні| скоротилася з 89,61 чоловік до 79,9 чоловік. На один вагон, тобто на 9,71чолоків, у місцевому сполучення|сполучення|. |сполускоротилося з 26,43 чоловік до 25,5 чоловік, тобто на 0,93 людину.  

В таблиці 2.2 виконано розрахунок по виконанню плану перевезень вантажів, відправлення вантажів, навантаження та відвантаження за 2009 рік.

Таблиця 2.2.2 -  Виконання плану перевезень

Найменування вантажу|тягаря|

Звіт 2011 рік

2012 рік

% до звіту 2011 року

план

звіт

%

відправлено вантажів,|тягарів| тис.тон

7620,2

6546,8

6899,1

105,4

90,5

річний план

6830

-

-

101,0

-

нафта і нафтопродукти

чорні метали

лісові вантажі|тягарі|

зерно

цемент

лом чорних металів

будівельні вантажі|тягарі| 

промсировина

імпорт

інші

577,3

59,0

67,2

990,3

51,6

326,0

242,4

368,5

4441,3

496,6

320,0

50,8

69,1

820,4

35,8

283,8

319,6

297,2

4061,9

288,2

427,2

60,8

60,4

846,2

50,3

302,4

326,4

300,5

3954,5

570,4

133,5

119,7

87,4

103,1

140,5

106,6

102,1

101,1

97,4

197,9

74,0

103,1

89,9

85,4

97,5

92,8

134,7

81,5

89,0

114,9

статнавантаження,  тонн.

54,2

50,1

49,28

98,4

90,9

середньодобове навантаження|навантажування|, вагон.

385

358

383

107,0

99,5

середньодобове вивантаження

2791

2961

2768

93,5

99,2

На підставі даних  результатів діяльності Одеської дирекції залізничних перевезень ( див. таблицю 2.2.2), можемо зробити наступні висновки:

Відправлення вантажів за 2012 рік порівняно з планом збільшилося  на 352,3 тис. тон. (5,4%). Порівняно з 2011 роком зменшено на  721,1 тис. тон. (9,5%).  

Аналіз виконання  кількісних та якісних показників  діяльності Одеської дирекції залізничних перевезень за 2011 – 2012 роки наведені в зведеної таблиці 2.2.3

Таблиця 2.2.3 -  Основні результати діяльності підприємства

Показник

2011

рік

2012

рік

Абсолютне відхилення

Відносне відхилення, %

Виконання плану, %

відправлення вантажів, тис. тон

7620,3

6899,1

-721,2

90,5

101,0

вантажообіг, млн.ткм

16356,1

16195,9

-160,2

99,0

97,9

пасажиро-км, млн.

2769,3

2567,1

-202,2

92,7

94,6

приведені ткм, млн.

19125,4

18763,0

-362,4

98,1

97,4

погрузка в середньому за добу, ваг.

385,0

383,0

-2,0

99,5

107,0

вигрузка в середньому за добу, ваг.

2791,0

2768,0

-23,0

99,2

93,5

статнавантаження,  тон

54,2

49,3

-4,9

90,9

98,3

оборот вагону, доба

3,3

2,9

-0,4

112,2

104,8

дільнична швидкість, км/год

34,1

35,8

1,7

105,0

105,0

технічна швидкість, км/год

39,3

40,7

1,4

103,6

104,6

простій під 1 вантажною операцією, год

40,4

38,0

-2,4

108,3

102,4

транзитний простій, год

11,0

9,6

-1,4

114,0

102,0

середньодобова продуктивність  вагону, ткм/нетто

3605,0

40220,0

417,0

111,6

110,3

середня вага потягу брутто, тон

325,0

318,0

-7,0

99,8

101,2

контингент по перевезенням, чоловік

4117,0

4061,0

-56,0

98,6

99,3

продуктивність праці, привед.ткм/ 1 люд

5679,6

5723,1

-43,5

100,8

100,0

собівартість 10 привед. ткм, коп.

4,413

5,547

1,134

125,7

99,0

доходи від перевезень, тис.грн.

76384,8

91462,9

15078,1

119,7

102,0

витрати від перевезень, тис.грн.

76384,8

91462,9

15078,1

119,7

102,0

прибуток, тис.грн.

-

-

-

-

-

доходи від підсобно-допоміжної діяльності, тис.грн.

15884,0

17898,3

2014,3

112,7

101,5

витрати від підсобно-допоміжної діяльності, тис.грн.

4412,1

6479,0

2066,9

146,8

100,1

прибуток, тис.грн.

11471,9

11419,3

-52,6

99,5

101,3

 

На підставі даних результатів діяльності Одеської дирекції залізничних перевезень можемо зробити наступні висновки:

  •  відправлення вантажів за 2012 рік порівняно з планом збільшилося на 101%, порівняно з 2011 роком зменшилося на 721,2 тис.тон (9,5 %);
  •  обсяг приведеної продукції за 2012 рік виконаний на 97,4%  нижче  плану на 492,0 млн.прив.ткм. за рахунок зменшення вантажообігу на 344,1 млн.т-км. (2,1%) та зниження пасажирообігу на 147,9 млн.пасажиро-км. (5,4%);
  •  порівняно з 2011 роком приведені ткм знизились на 362,4  млн.прив.ткм. за рахунок зниження вантажообігу на 160,2 млн.т-км. (1 %) та зменшення  пасажирообігу на 202,2  млн.пасажиро-км. (7,3 %);
  •  середньодобова погрузка зменшилась порівняно з 2011 роком на 2 вагона (0,5 %) і склала 380 ваг., виконання плану склало 107 %;
  •  середньодобова вигрузка зменшилась на 23 вагона ( 0,8 %) і склала 2768 вагонів, план недовиконаний на 6,5%;
  •  статнавантаження зменшилося на 4,9 тони (9,1%) і склало 49,3 тони, виконання плану склало 98,3%;
  •  оборот вагону скоротився на 0,4 доби (112,2%) і склав 2,9 доби, план перевиконаний на 4,8 %;
  •  дільнична швидкість збільшилась на 1,7 км/год (5 %) і склала 35,8 км/год., що вище запланованої на 5 %;
  •  технічна швидкість збільшилась на 1,4 км/год. І склала 40,7 км/год., що  вище запланованої на 4,6 %;
  •  простій під одною вантажною операцією скоротився на 2,4 години (6,3 %) і склав 38 години, що вище  планового показника на 2,4 %;
  •  транзитний простій скоротився на 1,4 год. (14 %), що дозволило перевиконати плановий показник на 2%;
  •  середньодобова продуктивність вагону збільшилась на 417 ткм/нетто (11,6 %), що дозволило виконати план на 110,3 %;
  •  середня вага потягу брутто зменшилась  на 7 тон (0,2%) і склала 3118 тон, що вище плану на 1,2 %;
  •  по результатам роботи в 2012 році середнесписочна чисельність  робітників по перевезенням зменшилася  на 56 чоловік (1,4 %) і склала 4061 чоловік, що нижче  плану на 28 чоловік;
  •  план продуктивності праці за 2012 рік виконаний на 100%, порівняно з 2008 роком цей показник складає 108 %;
  •  доходи від перевезень за 2012 рік порівняно з 2011 роком збільшилися на 15078,1 тис.грн (19,7 %),  а також  вони вище  плану на 2%;
  •  витрати від перевезень склали 91462,9тис.грн., що вище плану на 3807 тис.грн. (2 %);
  •  доходи від підсобно-допоміжної діяльності в порівнянні з 2011 роком зросли на 2014,3 тис.грн. (12,7%), а також вини вище плану на 1,5%;
  •  витрати від підсобно-допоміжної діяльності в 2012 році зросли на 2066,9 тис.грн. в порівнянні з 2011 роком.  Ці витрати також вище плану на 0,1%;
  •  прибуток від підсобно - допоміжної діяльності склав 11419,3 тис.грн., що вище плану на 1,3%, але в порівнянні з 2011 роком зменшився на  52,6 тис.грн.

Виручка від підсобний-допоміжної діяльності, що надійшла|вчинила| на розрахунковий рахунок|лічбу| та  її використання наведена в таблиці 2.2.4.

Таблиця 2.2.4 -  Виручка від підсобно – допоміжної діяльності

У тисячах гривень

Показник

2011 рік

2012 рік

Відхилення +,-

план

звіт

До звіту

До плану

1.Надходження|вступи| всього

15566,2

13149,7

14475,1

-1091,1

1325,4

2. Всього витрат

15566,2

-

14475,1

-1091,1

-

3. З них виплата зарплати

8106,2

-

5027,3

3078,9

-

4. Аванс

-

2370,4

-

5. Нарахування на зарплату

4306,1

-

3227,5

-1078,6

-

6. Інші виплати по зарплаті

1157,8

-

1393,6

235,8

-

7. Інші податки

-

24,4

-

8. Паливо|пальне|

1,2

-

-1,2

-

9. Оплата рахунків|лічби| за товари матеріальної цінності, запчастини, спецодяг

420,2

-

438,7

18,5

-

10. Інші оплати

1574,7

-

1993,2

418,5

-

З таблиці 2.2.4 бачимо, що виручка, яка надійшла|вчинила| на розрахунковий рахунок|лічбу| Дирекції за 2012 рік склала -  14475,1 тисяч гривень, що менше виручки тієї, що надійшла|вчинила| за відповідний період минулого року на 1091,1 тисяч гривень, і на 1325,4 тисячі гривни більше встановленого|установленого| планом завдання|задавання|.

Зниження виручки від підсобно-допоміжної діяльності порівняно з аналогічним періодом 2011 року,  відбулося в основному за рахунок пасажирського господарства, так зменшилася виручка від компенсації пільгового проїзду пасажирів на 2851,5 тисяч гривень. Від рекламної діяльності на 112,1 тисячі гривни, по вантажному господарству (за рахунок зменшення виручки, за зберігання, на 34,1 тисячі гривни, переважування вантажів|тягарів| на 295 тисячі гривни).   

По деяких позиціях виручка, що надійшла|вчинила| на розрахунковий рахунок|лічбу|, порівняно з аналогічним періодом 2011 року навпаки збільшилася, так збільшилася виручка від перекладу|переведення,переказу| стрілок на 178 тисячі гривни, телеграфного збору|збирання| на 115,8 тисячі гривни, кімната відпочинку на 87,8 тисячі гривни, торгівлі на 244,7 тисячі гривни.

83,2% одержаної|отриманої| виручки було направлено|спрямований| на виплату заробітної плати|плати| та погашення податків.

Витрати по елементах витрат|затрат|, питому вагу в загальних|спільних| витратах по підсобно - допоміжної діяльності Одеської дирекції залізничних перевезень за  2012 рік розглянемо в таблиці 2.2.5.

 

Таблиця 2.2.5 -  Витрати по підсобно-допоміжної діяльності за 2012 рік

Показник

2011р.

2012р.

% до

плану

% до

2011

року

Факт

План

Факт

Сума

тис.

грн|

Питома вага

Сума

тис.

грн.|

Питома вага

Сума

тис.

грн

Питома вага

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Підсобно-допоміжна діяльність

витрати всього:

4412

100

5139

100

6479

100

126,1

146,8

Зокрема по підприємству:

зарплата

2531

57,4

3267

63,6

4121

63,6

126,1

162,8

нарахування

948

21,5

1259

24,5

1539

23,8

122,2

162,3

матеріали

98

2,2

72

1,4

59

0,9

81,9

60,2

паливо|пальне|

123

2,7

125

2,4

143

2,2

112,8

114,6

електроенергія

215

4,9

113

2,2

201

3,1

177,9

93,5

Продовження таблиці 2.5

1

2

3

4

5

6

7

8

9

амортизація

229

5,2

259

5,0

242

3,8

93,4

105,7

інші

268

6,1

44

0,9

171

2,6

388,6

63,8

зокрема по господарствах:

а) навантажувально-розвантажувальні роботи

витрати всього:

702

100

814

100

750

100

92,1

106,8

зокрема:

зарплата

389

55,4

453

55,7

467

62,3

103,1

120,1

нарахування

138

19,7

177

21,7

170

22,7

96,0

123,2

матеріали

18

2,6

25

3,1

21

2,8

84,0

116,7

паливо|пальне|

102

14,5

101

12,4

106

14,1

105,0

103,9

електроенергія

8

1,1

15

1,8

10

1,3

66,7

125,0

амортизація

57

8,1

90

11,1

50

6,7

55,6

87,7

інші

-10

-1,4

-47

-5,8

-74

-9,9

157,4

у 7,4 р.

б) місцеві доходи

витрати всього:

3131

100

3624

100

5218

100

144,0

166,7

зокрема:

зарплата

1774

56,6

2406

66,4

3336

63,9

138,7

188,0

нарахування

675

21,6

928

25,6

1252

24,0

134,9

185,5

матеріали

65

2,1

24

0,7

33

0,6

137,5

50,8

паливо|пальне|

21

0,7

24

0,7

37

0,7

154,2

176,2

електроенергія

203

6,5

95

2,6

191

3,7

201,1

94,1

амортизація

136

4,3

121

3,3

145

2,8

119,8

106,6

інші

257

8,2

27

0,7

224

4,3

у8,3р.

87,2

в) торгівля/громадське харчування

витрати всього:

421

100

526

100

422

100

80,2

100,2

зокрема:

зарплата

271

64,4

314

59,7

271

64,2

86,3

100,0

нарахування

96

22,8

122

23,2

98

23,2

80,3

102,1

матеріали

3

0,7

6

1,1

2

0,5

33,3

66,7

паливо|пальне|

-

-

0,0

0,0

електроенергія

4

1,0

3

0,6

-

амортизація

36

8,5

40

7,6

47

11,1

117,5

130,6

інші

11

2,6

41

7,8

4

0,9

9,8

36,4

г) інші роботи і послуги

витрати всього:

158

100

175

100

89

100

50,9

56,3

зокрема:

зарплата

97

61,4

94

53,7

50

56,2

53,2

51,5

Продовження таблиці 2.5

1

2

3

4

5

6

7

8

9

нарахування

39

24,7

32

18,3

19

21,3

59,4

48,7

матеріали

12

7,6

17

9,7

4

4,5

23,5

33,3

амортизація

-

-

8

4,6

0,0

інші

10

6,3

24

13,7

16

18,0

66,7

160,0

По підсобний – допоміжної діяльності в цілому|загалом| по дирекції за 2011 рік при плані витрат в сумі 5139 тис. грн. фактично витрати склали 6479 тис. грн., тобто більш  плану на  1340 тис. грн.  Перевитрата є|наявний| по зарплаті - 854 тис. грн.,   нарахуванням - | 280 тис. грн., паливу|пальному| – 16 тис. грн.,  електроенергія | 88 тис. грн., готуємо – 127 тис. грн.. Економія по наступних|слідуючих| елементах: матеріалам – 13 тис. грн., амортизації – 17 тис. грн.        

Перевитрата по зарплаті і нарахуванням пов'язана з перекладом|переведенням,переказом| в 2-му кварталі  95 чоловік з|із| експлуатації в підсобну діяльність. Крім того, в 2-му і 3-му кварталах був скоректований у бік зменшення план витрат по таких елементах, як матеріали, паливо|пальне|, електроенергія та інші.

         По вантажно -| розвантажувальних роботах при плані витрат реалізації в сумі 814 тис. грн. фактичні витрати склали 750 тис. грн.|, тобто менш плану на 13 тис. грн. Економія є|наявний| по всіх елементах витрат|затрат|, окрім|крім| зарплати (23 тис. грн.) і палива|пального| (5 тис. грн.).

        По місцевих доходах станцій при плані витрат в сумі 3624 тис. грн. фактично витрати склали 5218 тис. грн., тобто більш плану на 1594 тис. грн. Перевитрата  є|наявний| по зарплаті (930 тис. грн.), нарахуванням (324 тис. грн.), матеріалам (9 тис. грн.) паливу|пальному| (13 тис. грн.),  електроенергії (96 тис. грн.), амортизації (24 тис. грн.)  і  іншим витратам (198 тис. грн.), що пов'язано із зростанням вартості електроенергії і палива|пального|, а також з|із| перекладом|переведенням,переказом| в 2-му кварталі 95 чоловік з|із| експлуатації в підсобну діяльність по місцевих доходах станцій.

По торгівлі і громадському харчуванню  при плані витрат в сумі 526 тис. грн. фактично витрати склали 422 тис. грн., тобто менш плану на 104 тис. грн.  Економія є|наявний| по всіх елементах витрат|затрат|, окрім|крім| амортизації (перевитрата  7 тис.грн.).

По інших роботах і послугах при плані витрат в сумі  175 тис. грн. фактично витрати склали 89 тис. грн., тобто менш плану на 95 тис. грн.

       В цілому|загалом| по Одеській дирекції продуктивність праці за 2008 рік в розрахунку за середньосписочною| чисельністю виконана на 100,0 %, при зниженні  чисельності  по перевезеннях проти|супроти| плану на 113 чіл.

           Таким чином, продуктивність праці склала до плану                                                          100,0 %; до звіту минулого року 100,7 %. Середньомісячна зарплата по перевезеннях склала до плану 102,1%; до звіту минулого року 128,4%.                            

          По відношенню до плану темп зростання|зросту| продуктивності праці нижче  за темп зростання|зросту| середньомісячної зарплати на 2,1 %, а по відношенню до звіту   2012 роки темп зростання|зросту| продуктивності праці нижче  за темп зростання|зросту| середньомісячної зарплати на 27,7 %.

В таблиці 2.2.6 розглянемо продуктивність праці по структурних підрозділах Одеської дирекції залізничних перевезень за 2012 рік.

Таблиця 2.2.6. - Продуктивність праці по структурних підрозділах (%)

Станція

До плану 2012 року

До звіту 2011 року

4 квартал

2012 р.

4 квартал

2011 р.

Одеса - Застава 1

94,8

102,8

94,1

102,6

Одеса-Сортувальна

109,2

106,2

112,2

106,8

Котовськ

99,0

87,7

100,7

89,3

Роздільна-Сортувальна

112,4

90,0

114,9

92,4

Рені

48,5

38,9

52,1

38,1

Одеса-Товарна

95,4

100,4

90,3

98,2

Дирекція

98,0

100,0

98,3

100,7

    

    Як видно|показно| з|із| таблиці 2.2.6 , планові завдання|задавання| по продуктивності праці за 2012 рік  виконали станції Одеса-Застава 1, Одеса-Товарна  і Одеса-Сортувальна.  У 4 кварталі продуктивність виконана по станціях Одеса-Сортувальна, Роздільна-Сортувальна   і Котовськ.  В порівнянні з минулим роком продуктивність праці також виконана по станціях Одеса-Застава 1, Одеса-Сортувальна, Одеса-Товарна, за рік та  4 квартал,  Роздільна-Сортувальна   і  Котовськ в 4 кварталі.

         В цілому|загалом| по дирекції продуктивність праці за 2012 рік  виконана на 100,0 % до плану та на 100,7 % до минулого року, за 4 квартал – на 98,0 % до плану та  на  98,3 %  -  до минулого року.

         Не виконання планового завдання|задавання| по продуктивності праці по таких станціях, як Котовськ, Роздільна-Сортувальна, Рені пов'язане з невиконанням плану  по вантажообігу з початку поточного року, що  викликано|спричинено| наступними|слідуючими|  причинами:

        - унаслідок|внаслідок| зменшення  руху вагонів призначенням на Молдову по стиках Кучурган та Слобідка, значно зменшився прийом вантажних вагонів, як до технічного плану, так і до рівня минулого року, що спричинило невиконання об'єму|обсягу| роботи як в цілому|загалом| по дирекції (98,5 % до плану, 99,3% до минулого року), так і по вищезгаданих  станціях.

2.3. Аналіз амортизаційної політики

Ринковий механізм господарювання підвищує вимоги до економічного обґрунтування інноваційних проектів, оскільки здійснення науково-технічних і організаційно-господарчих рішень в умовах  конкурентного оточення пов’язано з підвищеним ризиком і значними інвестиційними витратами.

Проблема оцінки вигідності інноваційних проектів набуває особливої актуальності в період реструктуризації залізничної галузі. Це обумовлено необхідністю швидкого і всебічного оновлення основних фондів на залізничному транспорті, знос яких досягає в середньому понад 60%, впровадження новітніх технологій процесу перевезень, ремонту рухомого складу та обслуговування пасажирів, без чого неможливо утримати і підвищити конкурентоспроможність українських залізниць на ринку транспортних послуг.

Шляхи підвищення ефективності виробництва обумовлені двома джерелами:

  •  зниження частки живої праці за рахунок використання енергії природи на основі комплексної механізації і автоматизації виробничого процесу;
  •  зниження загальних енерговитрат на виробництво продукції, її енергоємкості за рахунок економії енергоресурсів природи шляхом застосування менш енергоємних знарядь праці і предметів праці, енерго- і матеріалозберігаючих технологій.

Інноваційні проекти, спрямовані на скорочення матеріальних витрат, можуть підвищувати економічний ефект до обмеженого рівня, межа якого визначається мінімально необхідною кількістю матеріально-сировинних, паливно0енергетичних і людських ресурсів на виробництво продукції. Здійснення інноваційних проектів, спрямованих скорочення живої праці, може знизити рівень витрат людської в одиниці виробленої продукції майже до нуля, і, отже, забезпечити підвищення економічного ефекту до рівня обмеженого лише сукупними витратами на сировину, матеріали, енергоресурси. [45].

При визначенні економічної ефективності роботи залізниці враховуються показники їх експлуатаційної діяльності. В розрахунках інвестиційних проектів технічного переоснащення залізничного транспорту враховуються обсяги державної підтримки проектів, які встановлюються за найбільшим значенням показника інтегрального економічного ефекту, а також віддзеркалюють співвідношення витрат і результатів співучасників проекту.

Розвиток інформаційного забезпечення управління експлуатаційною діяльністю залізниць на основі автоматичного отримання інформації про рухомий склад залізниць є новим етапом удосконалення експлуатаційної діяльності залізничного транспорту.

Проведений аналіз економіко-господарської діяльності Одеської дирекції дає можливість зробити висновки, що становище дирекції  погіршується у зв’язку з незадовільним станом матеріально-технічної бази. Високий рівень зносу основних виробничих фондів,  в першу чергу застарілих і неефективних транспортних засобів, неповна забезпеченість транспорту паливом і запчастинами, обмеженість поставок нової техніки, відсутність достатніх резервів пропускних і провізних потужностей змушують працювати залізничний транспорт на межі можливостей, а також істотно впливають на зменшення обсягу вантажних перевезень.

Протягом 15 – 20 років розвиток матеріально-технічної бази дирекції здійснювався низькими темпами, ніж зростання виробництва в основних вантажооборотних галузях. Освоєння обсягу перевезень досягалось підвищенням інтенсивності використання транспортних засобів, зняттям необхідних резервів пропускних можливостей. Важливим негативним моментом розвитку залізничного транспорту є низька конкурентоспроможність на ринку транспортних послуг, що включає в себе діючу на залізниці складну та довготривалу процедуру оформлення дозволу на навантаження, яка не дозволяє оперативно вирішувати проблему термінового відправлення вантажів і тому ці вантажопотоки переходять на автомобільний транспорт; проблема самовивозу вантажів після надходження його на станцію; на пред’явлення вантажів при перевезенні у заявлених обсягах.

Враховуючи, що конкурентоспроможність залізничного транспорту на ринку транспортних послуг дуже низька (по якості обслуговування залізничний транспорт поступається своєму основному конкуренту – автомобільному транспорту), необхідно підвищити якість існуючих послуг та здійснювати пошук нових потреб пасажирів та вантажовласників та можливості їх задоволення.

По-перше, для підвищення конкурентоспроможності в сфері вантажних перевезень необхідно:

  •  надати повний комплекс транспортних послуг при перевезенні вантажів;
  •  спростити тарифну систему і порядок оформлення перевезень вантажів;
  •  забезпечити менші строки доставки вантажів в порівнянні зі строками доставки вантажів автотранспортом;
  •  створення єдиної мережі інформаційних систем для взаємозв’язку вантажовласників різних країн.

При цьому найпершим конкретним заходом в сфері вантажних перевезень повинно бути вдосконалення (спрощення) процедури оформлення дозволу на навантаження, а також вирішення проблеми транспортування “від двері до двері”.

Надходження від перевезень будуть збільшуватись, якщо більшість пасажирів та вантажовласників будуть користуватись послугами залізничного транспорту. Але при цьому необхідно задовольнити всі їх вимоги : врахування фінансових можливостей покупця (пасажира та вантажовласника); високий  рівень організації продажу квитків та обслуговування в цілому; достатня комфортність; зручний час відправлення та прибуття; різноманітний сервіс на вокзалах і в дорозі; надійне виконання строку доставки; схоронність вантажів під час транспортування; надійне виконання строку доставки.

Таким чином, якість обслуговування вантажних та пасажирських перевезень необхідно покращувати, що вимагатиме значних капітальних вкладень на модернізацію транспортної техніки, навчання персоналу та інше.

Для покращення становища Одеської дирекції, вирішення стратегічних задач розвитку залізничного транспорту, підвищення його конкурентоздатності з урахуванням реформування економіки України необхідно проводити відповідну інвестиційну політику, яка б безпосередньо впливала на функціонування практично всіх господарств залізничного транспорту у взаємодії з відповідними структурами інших галузей промисловості.

Так як головним джерелом розширеного відтворення Одеської дирекції є основна (вантажні та пасажирські перевезення) та підсобно-допоміжна діяльність, інвестиції необхідно направляти в ці сфери, а саме на заміну вибувших об’єктів основних виробничих фондів і підтримання у працездатному технічному стані виробничого апарату (рухомого складу, колійного господарства, енергетики, зв’язку, ремонтної бази та інше); на навчання персоналу; на комп’ютеризацію апарату управління; на рекламу всього комплексу транспортних послуг (буклети, відеокасети).

За допомогою автоматизованої обробки інформації використовують набагато ширші можливості ніж при ручній обробці даних.

Правильне формування задач, їх взаємозв’язок дають можливість на основі автоматизації розв’язувати облікові, контрольні та аналітичні задачі в управлінні. Кожна задача характеризується функцією управління, в рамках якої  вона вирішується і ресурсом, який вона відображає, та його станом; підрозділом до якого належить ресурс; періодом часу, за який відображається рух ресурсу.

Інфраструктура єдиної автоматизованої системи керування на Одеській залізниці має шість ланок:

  1.  Єдина база даних зберігання та обробки інформації, яка включає до себе:

центральний сервер баз даних. На центральному сервері баз даних
функціонують у взаємозв'язку всі автоматизовані системи.

регіональні  сервери  баз даних.   Регіональні   сервери  баз даних  є
відображенням  центрального серверу і  виконують задачі  нижчого
рівня.

  1.   Автоматизовані робочі місця, як термінали (клієнти) Єдиної бази даних зберігання та обробки інформації (центрального або регіонального серверу).

Автоматизація на робочих місцях працівників, від лінійних підприємств до апарату Укрзалізниці, процесу складання та обробки первинних документів (проїзний квиток, комплект перевізних документів, маршрут машиніста, договір-постачання, договір надання транспортних послуг, наказ про приймання на роботу та ін.) - автоматизація документообігу. При цьому необхідно здійснити виконання наступних принципів: інформація в систему вводиться з первинного документу,  документ вводиться до системи тільки один раз,  своєчасність і вірогідність надання інформації, наочність надання інформації, повнота і не суперечливість інформації, створення моделей об'єктів на базі обробки первинних документів, забезпечення захисту системи від її руйнування, від несанкціонованого доступу до інформації, від витоку інформації.

3. Мережа передачі даних

4. Операційні системи.

5. Спеціалізоване та прикладне математичне забезпечення.

Проектом на 2013 рік по Одеській дирекції залізничних перевезень передбачається автоматизація обробки оперативної інформації і складання  звітної документації, що забезпечить своєчасність, швидкість складання звітних документів, зменшення працевтрат та економію паперу.

Таблиця 2.3.1 – Вихідні дані

1. Кількість ПЕОМ , одиниць

6

2. Вартість однієї ПЕОМ, грн.  

3580

3. Кількість лазерних принтерів, одиниць

6

4. Вартість лазерного принтера, грн.

850

5. Вартість прикладного програмного забезпечення, грн.

8000

6. Дійсний фонд робочого часу ПЕОМ, маш. год.

9250

7. Вартість 1 кВт год., грн.

0,19

8. Вартість одного аркуша паперу, грн.

0,06

9. Експлуатаційні витрати принтера на друкування 1 аркуша, грн.

0,03

10. Річна кількість аркушів паперу при автоматизованій обробці, одиниць

11000

11. Річна вартість паперу при ручному складанні звітності, грн.

2200

12. Середня залишкова вартість  друкарської машини, грн.

850

13. Кількість друкарських машин, одиниць

10

14 . Загальна трудомісткість при ручній обробці інформації, маш. год.

12180

15.Середньомісячна заробітна плата при ручному складанні звітності, грн.

850

16. Середньомісячна заробітна плата при автоматизованій обробці інформації, грн.

1000

17.  Місячний фонд робочого часу, год.

168

18. Нарахування на соціальне страхування, %

37,5

19. Розрахунковий період, роки

5

20. Річна ставка банку за депозитними внесками, %

19

21. Річний рівень інфляції, %

5

Впровадженні автоматизованої системи обробки інформації не впливає на обсяг продукції за рік, тому вартісна оцінка результатів ручної обробки інформації ΣРруч та обробки в автоматизованому режимі ΣРавт не змінюється, тобто

                                            ΣРруч =  ΣРавт ,                                                  (2.1)                                                         

Таким чином, приріст економічного ефекту від впровадження автоматизованої обробки інформації  визначатиметься за формулою

                                       ΔЭ = Σ ( Зtруч – Зt авт ) * αt,                                     (2.2)

                                               

де Зручt – вартісна оцінка витрат для ручної обробки інформації;

    Завтt – вартісна оцінка витрат для автоматизованої обробки інформації;

    t – кількість років розрахункового періоду;

    α – коефіцієнт приведення витрат різних років.  

Розрахунковим роком слід приймати перший чи останній рік життєвого циклу проекту. Приведення результатів і затрат року t до першого року життєвого циклу проекту називається дисконтуванням, а до останнього року життєвого циклу – компаундуванням.

З цією метою для кожного року t життєвого циклу проекту визначається відповідний коефіцієнт приведення (αt).

Для приведення результатів і затрат (Рt, Зt) будь-якого року до першого року життєвого циклу проекту (при дисконтуванні) застосовується формула

                             ,                        ( 2.3)

де Е – середня річна ставка комерційних банків за депозитними вкладами (дисконтна ставка), у долях одиниці. При 19% річних Е=0,19;

R – ставка, що враховує ступінь ризику здійснення проекту, у долях одиниці.

В даному випадку захід не носить ризикового характеру. Отже, R = 0;

І – середньорічний темп інфляції, що прогнозується в період здійснення проекту, у долях одиниці. При рівні інфляції 5% річних І=0,05;

tk – кількість років, що відділяють розрахунковий рік від року, результати і затрати якого приводяться до розрахункового року.

Розрахунок сукупного приросту економічного ефекту від впровадження автоматизованої системи обробки інформації представимо в  таблиці 2.8.

Сумарний приріст економічного ефекту з урахуванням приведення грошових потоків до першого року розрахункового періоду – 12803,72 грн. Строк окупності одночасних витрат настане в 2018 році., коли величина сукупного економічного ефекту стане позитивною.


Таблиця 2.3.2 – Розрахунок сукупного приросту економічного ефекту від впровадження автоматизованої системи обробки інформації

Показник

Роки розрахункового періоду

Разом

2013

2014

2015

2016

2017

2018

1 витрати при ручній обробці інформації:

залишкова вартість друкарських машин, грн.

8500

8500

поточні витрати: вартість паперу, грн.

2500

2500

2500

2500

2500

2500

15000

загальний річний фонд заробітної плати, грн.      

84734,4

84734,4

84734,4

84734,4

84734,4

84734,4

508406,4

сумарні річні витрати, грн.

95734,4

87234,4

87234,4

87234,4

87234,4

87234,4

531906,4

сумарні витрати з урахуванням приведення до розрахункового року, грн.

95734,4

69787,52

55830

44489,54

35766,1

28787,35

330394,91

2 витрати при автоматизованій обробці інформації

одноразові витри, грн.

34580

34580

поточні витрати: загальний річний фонд заробітної плати з відрахуванням на соцстрах, грн.

75706,8

75706,8

75706,8

75706,8

75706,8

75706,8

454240,8

витрати на матеріали, грн.

660

660

660

660

660

660

3960

витрати на експлуатацію принтера, грн.

330

330

330

330

330

330

1980

сумарні витрати при автоматизованій обробці інформації, грн.  

111276,8

76696,8

76696,8

76696,8

76696,8

76696,8

494760,8

сумарні витрати при автоматизованій обробці з урахуванням приведення до першого року, грн.

111276,8

61357,44

49085,95

39115,37

31445,69

25309,94

317591,19

3 коефіцієнт приведення витрат різних років

1

0,8

0,64

0,51

0,41

0,33

4 економічний ефект з урахуванням приведення, грн.

- 15542,4

8430,08

6744,05

5374,17

4320,41

3477,41

12803,72

5 економічний ефект наростаючим підсумком, грн..

-15542,4

-7112,32

-368,27

5005,9

9326,31

12803,72


3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ОДЕСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

3.1. Аналіз стану, руху основних засобів Дирекції залізничних перевезень

Одним із найважливіших факторів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті і повніше й ефективніше використання їх.

Залізничний транспорт – фондомістка галузь народного господарства. Основні засоби залізничного транспорту – це сукупність засобів виробництва та праці, необхідних для виконання перевізного процесу, вантажно-розвантажувальних робіт, ремонту та утримання виробничих фондів. Від їх кількості, вартості й технічного рівня, а також ефективності використання  залежать кінцеві результати діяльності залізниць: собівартість, прибуток, рентабельність, фінансовий стан. Ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному в залежності від їх виду і характеру участі в процесі виробництва та управління.

Основні завдання аналізу основних засобів можуть бути визначені, виходячи із конкретних вимог управління, до яких відноситься оцінка розміру і структури вкладень капіталу в основні засоби; аналіз показників руху основних засобів; оцінка інтенсивності обновлення, фондовіддачі та рентабельності.

Повнота і достовірність результатів аналізу основних засобів залежить від ступеня досконалості бухгалтерського обліку, налагодженості системи реєстрації операцій з об`єктами основних засобів, повноти заповнення облікових документів, точності віднесення об`єктів до облікових класифікаційних груп, якості розробки і ведення регістрів аналітичного обліку. В якості основних джерел інформації для аналізу основних засобів використовуються дані аналітичного обліку  по відповідним рахункам, відомості і картки аналітичного обліку.

Наявність та рух основних засобів в бухгалтерському обліку показується щомісячно. Вартість основних засобів на кінець періоду визначається за балансовою схемою:

ОЗк  = ОЗп + ОЗпр – ОЗв,                                                                          (3.1)

де ОЗк - вартість основних засобів на кінець періоду;

ОЗп – вартість основних засобів на початок року;

ОЗе – вартість придбаних основних засобів;

ОЗв – вартість вибувших основних засобів.

Неабияке аналітичне значення мають різні показники структури основних засобів. Згідно Додатка № 11 (До облікової політики додаток № 6) „ Довідка про наявність та рух основних засобів” на залізничному транспорті основні засоби поділяються на:

          -       виробничі основні засоби транспорту (будинки виробничі, споруди – земляне полотно, верхня будова колії, інші споруди господарства колії, споруди інших господарств; передавальні пристрої – передавальні пристрої господарства енергопостачання, передавальні пристрої господарства сигналізації та зв`язку, передавальні пристрої інших господарств; машини та обладнання – окремо виділяється обчислювальна техніка; транспортні засобі – електровози, тепловози, паровози, моторвагонні секції, дизельні  поїзди та автомотриси, вагони вантажні, вагони пасажирські, контейнери, автомобілі, інші транспортні засоби; інструменти, прилади та інвентар; робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження);

  •  виробничі основні засоби інших галузей (підсобно-допоміжних промислових підприємств, будівництва, сільського господарства, торгівлі і громадського харчування, інших господарств);
  •   невиробничі основні засоби (житлового господарства, гуртожитків, комунального господарства, оздоровчих та спортивно-культурних закладів, інших господарств);
  •  інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові споруди, інвентарна тара, інші необоротні матеріальні активи).

Аналіз основних засобів починають з аналізу їх наявності і структури. Для характеристики складу основних засобів використовують різноманітні ознаки, які можуть бути покладені в основу класифікації, представленої у додатку А.

Розглянемо рух основних засобів за 2011 та 2012 роки.

Дані про наявність, рух і структуру основних засобів за 2011 рік наведемо в додатку Б, дані про наявність, рух і структуру основних засобів Дирекції залізничних перевезень за 2012 рік наведемо в додатку В.

Горизонтальний аналіз показників руху основних засобів свідчить про зріст вартості основних засобів у 2011 році на 9,44%. За рахунок зростання вартості виробничих основних засобів на 11,48%, та МНМА – на 20,57%. В 2012 році зростання вартості основних засобів було вище в порівнянні з 2011 роком на 13,54%: вартість основних засобів виробничого призначення збільшилася на 5,60%, невиробничого –  на 5,38%, МНМА  - на 16,76%.

Більш детальний аналіз основних засобів виробничого призначення показує, що в 2012 році значно зросла вартість обчислювальної техніки (на 98,77%); інструментів, приладів та інвентарю (на 11,99%).

Зробимо вертикальний аналіз, тобто розрахуємо та оцінимо структуру основних засобів та зміни, які виникли в їх складі.

За 2011 рік частка виробничих основних засобів зменшилася на 1,35 пункти за рахунок зменшення невиробничих основних засобів на 2,43 пункти та збільшення  МНМА – на 1,08 пункта. За 2012 рік теж відбулося зменшення частки виробничих основних засобів ( на 5,14 пункта). На це зменшення вплинуло збільшення частки невиробничих основних засобів на 4,81 пункти та збільшення МНМА на 0,33 пункта.

Розглянемо зміни в структурі виробничих основних засобів. Найбільшу питому вагу в структурі виробничих основних засобів складають машини та обладнання (2010 рік – 61,75%, 2011 рік – 61,28%, 2012 рік – 64,59%). В 2011 році на зменшення частки машин і обладнання  в структурі основних засобів на 0,47 пункти  найбільше вплинуло збільшення частки інших транспортних засобів на 2,44 пункти. За 2012 рік збільшення частки машин та обладнання в структурі основних засобів на 3,31 пункти відбулося за рахунок зменшення частки інших транспортних засобів на 1,22 пункти. На  збільшення  частки  машин та обладнання в структурі основних засобів в 2012 році вплинуло збільшення частки обчислювальної техніки на 4,04  пункта.

За даними Дирекції про наявність, знос та рух основних засобів  (Форма № 1 «Баланс», форма № 5 „ Примітки до річної фінансової звітності” та Додаток № 11 за 2011 та 2012 роки) розрахуємо показники, які дозволяють оцінити виробничий потенціал підприємства.

Розрахунок і аналіз вищевказаних показників за 2011 і 2012 роки наведемо в додатку Д.

На основі попередніх розрахунків (див.дод.А) можемо зробити наступні висновки. В Одеській дирекції залізничних перевезень коефіцієнт введення за 2012 рік збільшився на 0,03 пункти (25%) порівняно з 2011 роком і склав всього 0,15. Коефіцієнт оновлення зменшився ще більше (50%) і склав 0,12. Коефіцієнт вибуття за 2012 рік порівняно з минулим роком був на тому ж рівні. Введення основних засобів і за 2011, і за 2012 роки випереджує вибуття, рух основних засобів  можна оцінити як позитивний. Знос основних засобів у 2011 році склав 39,1%, в 2012 році він зменшився на 0,5% і склав 38,6%. Зменшення коефіцієнта зносу означає покрашення стану основних засобів. Коефіцієнт ліквідації, незважаючи на середній  рівень зношеності основних засобів, складає лише 1%. Основною причиною низького коефіцієнта оновлення основних засобів і, як наслідок велика частка застарілих основних засобів,  є недостатність джерел фінансування до основного капіталу.

Таблиця 3.1.1 - Методика розрахунку показників для оцінки виробничого потенціалу підприємства

Показник

Методика розрахунку

Формула для розрахунку

Показники руху

1 коефіцієнт введення (Квв)

Вартість введених основних засобів Вартість основних засобів на кінець періоду

2 коефіцієнт оновлення (Конов)

Вартість нових основних засобів, які  надійшли за звітний період          Вартість основних засобів на кінець періоду

3 коефіцієнт вибуття (Квиб)

Вартість усіх  основних засобів, які вибули                 

Вартість всіх основних засобів на початок періоду

4 коефіцієнт ліквідації (Кл)

Вартість ліквідованих основних засобів

Вартість основних засобів на початок періоду

Показники стану

5 коефіцієнт гідності (Кгід)

Залишкова вартість на кінець року

Первісна вартість основних засобів на кінець року

6 коефіцієнт зносу (Кзн)

Сума зносу (амортизація за весь період служби)

Первісна вартість на кінець періоду

7 коефіцієнт заміни

Вартість ліквідованих основних засобів

Вартість нових основних засобів, які надійшли за звітний період

3.2. Аналіз ефективності використання основних засобів Дирекції залізничних перевезень з метою вдосконалення амортизаційної політики

В умовах ринкової економіки і конкуренції успішно функціонують ті виробники, які ефективно використовують свої ресурси, зокрема основні засоби виробництва. Від інтенсивності й ефективності використання основних засобів залежить дохідність капіталу і багато інших показників діяльності підприємства.

Для узагальнюючої характеристики ефективності й інтенсивності використання основних засобів застосовують такі показники:

  •  рентабельність фондів (відношення прибутку від основної діяльності до оподаткування до середньорічної вартості основних засобів);          
  •  фондовіддача основних засобів (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних засобів);
  •  фондовіддача активної частини основних засобів (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості активної частини основних засобів
  •  фондомісткість (відношення середньорічної вартості основних засобів виробничого призначення до вартості виробленої продукції за звітний період).

При розрахунку середньорічної вартості основних засобів враховують не лише власні, а й орендовані основні засоби і не включають тих, що перебувають на консервації, резервних і зданих в оренду.

Розглянемо ці показники за 2011 і 2012 роки у Дирекції залізничних перевезень.                                                                 

Рентабельність основних засобів характеризує співвідношення прибутку та капіталу, який використовується для отримання цього прибутку, та є одним з найбільш характерних показників ефективності господарської діяльності.                

Рентабельність фондів 2011 = 8841,6 / 9900,6 = 0,89;

Рентабельність фондів 2012 = 8308,6 / 10600,3 = 0,78.

Рентабельність знизилась на 0,11 або 12,1%. Очевидно, що на це зниження вплинуло зменшення прибутку на 533,00 тис. грн. та збільшення середньорічної вартості основних фондів на 699,7 тис. грн.

Фондовіддача – це економічний показник ефективності використання засобів праці, який показує, скільки продукції (у грошовому вираженні) випускається на підприємстві у розрахунку на 1 гривню основних засобів. Цей показник щорічно розраховується підприємствами залізничного транспорту в формі № 14 (зал.) по формулі:

                     (3.2)

На залізничному транспорті окрім вищезазначеного грошового виміру фондовіддача вимірюється кількістю приведених тоно-кілометрів (умовно-натуральний показник), які приходяться на гривню середньорічної вартості основних виробничих фондів (натуральний показник):

,                                                   (3.3)

де  - фондовіддача,

      - приведена продукція,

      - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

На величину та динаміку фондовіддачі впливають різні фактори, які залежать чи ні від підприємства. Але резерви підвищення фондовіддачі, тобто кращого використання техніки є на кожному підприємстві залізничного транспорту. Ріст фондовіддачі може бути забезпечений за рахунок кращого використання рухомого складу, машин, механізмів та обладнання залізниць, скорочення їх простоїв; оптимального завантаження, технічного удосконалення виробничих основних засобів.

Окремі види основного капіталу відіграють неоднакову роль у виробничому процесі, тому доцільно розраховувати показники, які характеризують використання активної та пасивної частини капіталу:

                           ,                                                  (3.4)

де  - фондовіддача активної частини,

- дохід,

      - середньорічна вартість активної частини основних виробничих фондів.

Активну частину основних фондів можна розрахувати двома способами:

1)             ОФак = ОФ – ОФбуд – ОФспор ,                                                     (3.5)

де  ОФак - вартість активної частини основних фондів,

     ОФ – вартість всіх основних фондів,

     ОФбуд – вартість будинків,

     ОФспор – вартість споруд.

2)   ОФак = ОФмаш – ОФт.з. ,                                                                         (3.6)

де  ОФмаш – вартість машин та обладнання;

     ОФт.з.  – вартість транспортних засобів.

Фондовіддача за 2011 рік дорівнює:

Фондовіддача за 2012 рік дорівнює:

На нашу думку, для Дирекції залізничних перевезень перший варіант найбільш придатний, тому що на балансі Дирекції немає рухомого складу, який складає основну частину основних фондів на залізницях.

Використання основних виробничих засобів визнається ефективним, якщо відносний приріст фізичного об`єму продукції перевищує відносний приріст вартості основних засобів за період, який аналізується. Ріст фондовіддачі веде до відносної економії виробничих фондів та збільшенню об`єму випускаємої продукції. Доля приросту продукції за рахунок зростання фондовіддачі визначається шляхом помноження приросту фондовіддачі за аналізуємий період на фактичну середньорічну вартість основних засобів.

Але на залізничному транспорті прямої залежності зміни об`єму перевезень від зміни фондовіддачі немає. Інтенсивність використання основних виробничих фондів впливає на потребу в них досить умовно, бо навіть різке зниження обсягу перевезень не призводить до зниження потреби в них за рахунок великої долі умовно-постійної частини (основні фонди без залежних основних фондів - робочого парку вантажних вагонів та контейнерів). Тому зміни потреби в основних фондах доцільно розраховувати тільки по залежній від обсягу перевезень частині.

Фондовіддача характеризує використання основного капіталу та являється найважливішим фактором покращення фінансових результатів діяльності підприємства.

За 2012 рік фондовіддача (в грошовому вираженні) склала 12,18 грн., а за 2011 рік – 11,29 грн., тобто цей показник збільшився на  0,89 грн.  або на 7,9%. На збільшення фондовіддачі вплинуло збільшення виручки в 2012 році порівняно з 2011 роком на 17092,4 тис. грн. або на 18,05%, та збільшення середньорічної вартості основних засобів на 800,6 тис. грн.

Умовно-натуральний показник фондовіддачі за період, який аналізується склав:

ФВ2011 = 19125,4*103/17818,5=10703,4 прив.ткм на 1 гривню виробничих основних засобів.

ФВ2012 = 18763,0*103/19311,6=971,6 прив.ткм на 1 гривню виробничих основних засобів.

Очевидно, що зменшення обсягів роботи та збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів призвело до зменшення умовно-натурально показника фондовіддачі на 101,8 прив.ткм  або на 9,48%.

Для аналізу основних засобів використовується також показник фондомісткості (обернений щодо фондовіддачі); він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних засобів для випуску  продукції вартістю в 1 гривню.

Фондомісткість склала:

за 2011 рік  - 1 / 11,29 = 0,089,

за 2012 рік -  1 / 12,18 = 0,083,

тобто знизилась на 0,006 або 6,7%.

Можна зробити висновок, що хоча склад основних засобів і погіршився, стан використання основних засобів покращився.

Для аналізу використання| основних| засобів у вартісному виміру використаємо данні фінансової звітності: баланс, звіт про фінансові результати| та примітки до річної звітності. За інтегральним методом проаналізуємо використання| основних| засобів в Дирекції залізничних перевезень|.

Залежність фондовіддачі від чинників|факторів| можна виразити|виказати,висловити| за допомогою моделі:

                                                                                       (3.7)

Таблиця 3.2.1 – Показники, що характеризують ефективність використання основних фондів Одеської дирекції залізничних перевезень

Показник

Позначення

2011р.

2012р.

Динаміка

Абсолютний приріст (+,-)

Темп росту|зросту| %

доход, тис.грн

92268,8

109361,2

17092,4

118,5

середньорічна вартість машин та обладнання|обладнання|, тис.грн

3110,1

3295,5

185,4

106,0

середньорічна вартість транспортних засобів

1085,5

1285,0

199,5

118,4

пасивна частина|частка| середньорічної вартості основних фондів|фундацій| тис.грн

1726,3

1624,3

-102,0

94,1

фондовіддача, тис.грн

15,6

17,6

2,0

112,8

Визначимо вплив зміни чинників|факторів| за допомогою інтегрального методу.

                                                    (3.8)

Визначимо вплив росту доходів в порівнянні з 2008 роком на фондовіддачу:

                                (3.9)

Згідно з розрахунком, бачимо, що завдяки росту доходів фондовіддача збільшилась на 63,3 гривні.

Визначаємо вплив росту середньорічної вартості машин та обладнання на фондовіддачу:

                                                                       (3.9.1)

         Згідно з розрахунком, бачимо, що збільшення середньорічної вартості машин та обладнання на 185,4 тис. грн., зменшили фондовіддачу на 40,2 гривні.

          Визначимо вплив росту середньорічної вартості транспортних засобів на фондовіддачу:

                                                                                   (3.9.2)

 

          

         Згідно розрахунку бачимо, що збільшення середньорічної вартості транспортних засобів на 199,5 тис. грн., зменшили фондовіддачу на 43,8 гривні.

          Визначаємо вплив росту середньорічної вартості пасивної частини основних засобів (будівлі та споруди) на фондовіддачу:

                                       

                                                                             (3.9.3)

           

          Бачимо, що зменшення середньорічної вартості пасивної частини основних засобів на 102 тис. грн., збільшили фондовіддачу  на 22,4 гривні.

            Розрахуємо вплив структури основних засобів на фондовіддачу:

           

           Розрахунки показують, що збільшенню фондовіддачі сприяли не всі чинники|фактори| і не в рівній мірі.  Збільшення доходу призвело до збільшення фондовіддачі на 63,3 грн. Але  ріст середньорічної вартості основних засобів на 282,9 тис. грн. зменшив фондовіддачу (на 61,3 грн.), яка у 2012 році збільшилась тільки на 2 гривні.

         В цьому розрахунку не враховувалися такі основні засоби Дирекції: обчислювальна техніка; багаторічні насадження; виробничі основні засоби інших галузей (торгівля); невиробничі основні засоби.   

4. ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАЦІ

1. Сфера застосування та загальні положення.

1.1. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях з метою:

- контролю умов праці працівника (працівників) на відповідність діючим санітарним правилам і нормам, гігієнічним нормативам та видачі відповідного гігієнічного висновку;

- атестації робочих місць за умовами праці;

- встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

- створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни;

- розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

- санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об’єктів;

- санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих та сільськогосподарських підприємств;

- застосування заходів адміністративного впливу при виявленні санітарних правопорушень, а також для притягнення винуватців до дисциплінарної та карної відповідальності;

- вивчення зв’язку стану здоров’я працюючого з умовами його праці (при проведенні епідеміологічних досліджень здоров’я, періодичних медичних оглядів);

- складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

- розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь;

- встановлення рівнів професійного ризику для розробки профілактичних заходів та обгрунтування заходів соціального захисту працюючих.

1.2. Застосування Гігієнічної класифікації з іншою метою можливе виключно за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України.

1.3. Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі — гігієнічні нормативи), а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров’я працюючих.

1.4. Робота зі збудниками інфекційних захворювань, речовинами вдихання та потрапляння яких на шкіру повинно бути виключене (протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени, наркотичні анальгетики), дає право віднесення умов праці за потенційну небезпечність до відповідного класу шкідливості.

1.5. Гігієнічна класифікація умов праці за радіаційним фактором (іонізуючі випромінювання) поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань.

1.6. Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламентованих режимах виконання робіт.

1.7. Гігієнічна класифікація використовується для:

- установ, що здійснюють контроль за дотриманням санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів на робочих місцях, а також проводять оцінку умов праці при атестації робочих місць (установи санепіднагляду. організації, що акредитовані та атестовані на право вимірювання і оцінки факторів виробничого середовища і трудового процесу);

- установ, що здійснюють медичне обслуговування працюючих (медико-санітарні частини, центри профпатології. центри медицини праці, поліклініки та ін.);

- роботодавців усіх організаційно-правових форм та форм власності;

- працівників (з метою отримання повної інформації про умови праці на своїх робочих місцях як при влаштуванні на роботу, так і в процесі трудової діяльності);

- органів соціального і медичного страхування у тих випадках, коли тарифи відрахувань залежать від ступеня шкідливості та небезпечності умов праці і завданої шкоди здоров’ю.

1.8. Для окремих видів виробництв, робіт, професій, які мають виражену специфіку (плавсклад, льотний склад, водії авто- та залізничного транспорту, водолази та інше), повинні розроблятись відповідні методичні документи з гігієнічної атестації цих професій, погоджені з МОЗ України. При цьому умови праці повинні оцінюватись відповідно до критеріїв цієї Гігієнічної класифікації.

2. Нормативні посилання.

2.1. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

2.2. Закон України “Про охорону праці”.

2.3. Закон України “Про відпустки”

2.4. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

2.5. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року N 442 “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”.

3. Терміни та визначення, що застосовуються в Гігієнічній класифікації.

3.1. Гігієна праці — галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, їх вплив на здоров’я, функціональний стан людини, розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища і трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику шкідливої і небезпечної їх дії на працюючих.

3.2. Умови праці — сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

3.3. Шкідливий виробничий фактор — фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров’я нащадків.

Шкідливими виробничими факторами є:

3.4. Фізичні фактори:

- мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання;

- неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання:

електростатичні поля, постійні магнітні поля (в т.ч. геомагнітне), електричні і магнітні поля промислової частоти (50 Гц), електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ультрафіолетове);

- іонізуючі випромінювання;

- виробничий шум, ультразвук, інфразвук;

- вібрація (локальна, загальна);

освітлення — природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискість, пульсація освітленості).

3.5. Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/ або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

3.6. Біологічні фактори — мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.

3.7. Фактори трудового процесу.

3.7.1. Важкість праці — характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

3.7.2. Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

3.8. Небезпечний виробничий фактор — фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров’я або смерті.

Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії окрем шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними.

3.9. Гігієнічні нормативи умов праці (ГДК, ГДР, ОБРВ тощо -рівні шкідливих виробничих факторів, які при щоденній (крім вихідних днів) 8-годинній роботі, але не більш 40 годин на тиждень протягом усього робочого стажу не повинні викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені періоди життя нинішнього та наступних поколінь. При більшій (ніж 8-годинна) тривалості зміни у кожному конкретному випадку можливість виконання роботи повинна бути погоджена з закладами (установами) державної санітарно-епідеміологічної служби. Дотримання гігієнічних нормативів не виключає порушень стану здоров’я в осіб з підвищеною чутливістю.

3.10. Гранично допустима концентрація шкідливої речовини у повітрі робочої зони (ГДК р.з) — концентрація речовини, яка за умов регламентованої тривалості її щоденної дії при 8-годинній роботі (але не більш ніж 40 годин протягом тижня) не повинна викликати в експонованих осіб захворювань або відхилень у стані здоров’я, які можуть бути діагностовано сучасними методами досліджень протягом трудового стажу або у віддалені періоди їх життя або життя наступних поколінь.

ГДК р.з. встановлюються для речовин, що здатні чинити шкідливий вплив на організм працюючих при інгаляційному надходженні.

3.10.1.Залежно від особливостей дії на організм шкідливих речовин для них встановлюються ГДК р.з двох типів: максимальна разова ГДКр.з.м.р та середньозмінна ГДК р.з.с.з.

3.10.2. ГДКр.з.м.р. — найвище регламентоване значення концентрації речовини у повітрі робочої зони для будь-якого 15-хвилинного (30-хвилинного для аерозолів речовин переважно фіброгенної дії) відрізку часу робочої зміни. Дія речовини на працюючих у концентрації, що дорівнює ГДКр.з.м.р., не повинна повторюватись протягом робочої зміни більш ніж 4 рази з інтервалами не менше 1 години.

3.10.3. ГДКр.з.с.з. — регламентоване значення концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони для відрізку час), що дорівнює 75 % робочої зміни, але не більш ніж 8 годин, за умов дотримання ГДКр.з.м.р.

ГДКр.з.с.з. встановлюється для речовин, для яких характерні кумулятивні властивості (речовини хроноконцентраційної дії).

3.11. Експозиція — кількісна характеристика інтенсивності і тривалості дії шкідливого фактора.

3.12. Професійний ризик — величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу. Оцінка професійного ризику проводиться з урахуванням величини експозиції останніх, показників стану здоров’я і втрати працездатності працівників.

3.13. Захист часом — зменшення шкідливого впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих за рахунок обмеження часу їхньої дії: введення внутрішньозмінних перерв, скорочення робочого дня, збільшення тривалості відпустки, обмеження стажу роботи в конкретних умовах.

3.14. Здоров’я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад (преамбула Статуту ВООЗ.

3.15. Професійні захворювання — захворювання, у виникненні яких вирішальна роль належить вплив) несприятливих факторів виробничого середовища і трудового процесу.

3.16. Професійна захворюваність — показник числа виявлених вперше протягом року хворих із професійними захворюваннями і отруєннями, розрахований на 100, 1000, 10000, 100000 працюючих, які зазнають впливу шкідливих виробничих факторів.

3.17.Виробничо-обумовлена захворюваність — захворюваність на загальні  захворювання різноманітної етіології , що має тенденцію до зростання при збільшенні стажу роботи в несприятливих умовах праці і перевищує таку в професійних групах, що не контактують із шкідливими факторами.

3.18. Працездатність — стан людини, при якому сукупність фізичних, розумових і емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати роботу визначеного змісту, обсягу і якості.

3.19. Роботоздатність — стан людини, визначений можливістю фізіологічних і психічних функцій організму, що характеризує його здатність виконувати конкретну кількість роботи заданої якості за необхідний інтервал часу.

3.20. Робочий день (зміна) — встановлена законодавством тривалість (у годинах) роботи протягом доби.

3.21. Постійне робоче місце — місце, на якому працівник перебуває більше 50% свого робочого часу. Якщо при цьому робота виконується на різних дільницях робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся зона (ДСТУ 2293-93).

4. Гігієнічні критерії та класифікація умов праці.

4.1. Принципи класифікації умов праці.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас — ОПТИМАЛЬНІ умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас — ДОПУСТИМІ умови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас — ШКІДЛИВІ умови праці — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я;

2 ступінь (3.2) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

3 ступінь (3.3) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь (3.4) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

4 клас — НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.


ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

В кінці роботи можна виділити наступні аспекти, які б узагальнено характеризували основні моменти. Всі завдання, які були поставлені на початку роботи досягнуті, а також розкрита головна мета роботи - розвиток науково-теоретичних основ формування амортизаційної політики підприємств та розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо підвищення її ефективності на рівні держави і підприємства.

В ході дослідження виявлено ряд причин та запропоновано шляхи їх подолання.

Відсутність єдиних підходів до тлумачень амортизації призвело до теоретичної колізії, а саме до ототожнення категорій зносу та амортизації. Дослідження сутності амортизації довели, що амортизація – це, перш за все, спосіб поступового перенесення вартості основних засобів на собівартість виробленої продукції. Також амортизація є важливою і невід’ємною складовою процесу кругообігу капіталу. Зокрема, через собівартість амортизаційні відрахування включаються в ціну продукції та повертаються на підприємство в складі виручки, з якої формують амортизаційні кошти цільового призначення для відтворення основних засобів. Отже, амортизація – це спосіб поступового перенесення вартості основних засобів, які беруть участь у виробництві, протягом терміну їх корисного використання на собівартість продукції і накопичення коштів для відшкодування витрат на їх відтворення.

Проблема формування амортизаційної політики на даний момент стає досить актуальною для України. Свідченням цього може бути прийняття у 1997 році Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прийняття «Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7», Указу президента України «Про концепцію амортизаційної політики», внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  проект Закону України «Про амортизацію». Це все свідчить про те, що проблемам амортизації приділяється увага.

Але існуюче законодавство України стосовно амортизації не можна вважати досконалим. В цьому зв’язку зроблено висновок, що українське законодавство потребує реформування і приведено окремі напрями реформування амортизаційної системи.

Аналіз систем амортизації у ринкових економіках свідчить про те, що розвинутим країнам притаманне збереження за державою регулюючої та контролюючої функцій щодо термінів використання активів, норм і правил нарахування амортизації та списання основних засобів.

З метою стимулювання структурних змін у фінансуванні інвестицій і забезпечення ефективності функціонування економічної моделі країни уряд використовує систему прискореної амортизації, основу якої формує дигресивна амортизація.

На  погляд автора,   у вітчизняній практиці деяких випадках доцільно застосовувати дигресивні норми амортизації, оскільки вони забезпечують більш виважене включення величини амортизаційних відрахувань до складу виробничих та загальногосподарських витрат, що в свою чергу забезпечує більш реальні показники собівартості. Але, вони повинні використовуватись лише у тих випадках, коли продуктивність обладнання у перші роки експлуатації значно вища, ніж у наступні, а також коли витрати на його підтримку у робочому стані в процесі експлуатації зростають.

Щодо методології нарахування амортизації, недоліки існуючої системи амортизації наявні. Але не зважаючи на всі недоліки існуючих методів нарахування, за розумного використання  методів нарахування амортизації, тобто при виборі ефективної  амортизаційної політики можливе нормальне функціонування підприємств та отримання достатнього рівня прибутку. При виборі методів нарахування амортизації керівнику потрібно визначити для себе, цілі та задачі і  на основі цього здійснювати вибір методів. Раціональне використання методів можливе при дотриманні приведених нижче практичних рекомендацій.

Із впровадженням нових методів нарахування амортизації постала об’єктивна необхідність у вдосконаленні існуючих форм первинних документів і облікових регістрів, а також розробці нових регістрів з нарахування амортизації. З метою поширення практики застосування таких методів як виробничий та прискореного зменшення залишкової вартості, враховуючи необхідність уніфікації відображення в облікових регістрах нарахування амортизації за різними методами і особливості кожного методу, запропоновано додатки до інвентарної картки «Розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за прямолінійним методом», «Розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за прискореним методом зменшення залишкової вартості» та «Розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за виробничим методом», в яких здійснюється розрахунок вартості, що амортизується, зазначається термін корисного використання об’єкту, визначаються щорічні суми амортизації, а також проводиться розрахунок норми амортизації на одиницю робіт за виробничим методом. Особливість застосування виробничого методу полягає у тому, що амортизація нараховується, виходячи з обсягу виконаних робіт.   Тому в дипломній роботі пропонується новий регістр бухгалтерського обліку – «Відомість нарахування амортизації основних засобів за виробничим методом».

Зважаючи на те, що в цей час центральним податковим органом держави не рекомендований єдиний порядок нарахування й обліку податкової амортизації основних фондів, ця проблема для підприємств надзвичайно актуальна. Вони змушені самостійно розробляти й уводити власні методики, які через  різні причини (неналежний рівень кваліфікації працівників, відсутність комп'ютерної техніки й належного програмного забезпечення, часті зміни податкового законодавства й т.п.) у багатьох випадках є недосконалими й не завжди забезпечують достовірне визначення об'єкта оподаткування. В цьому зв’язку в дипломній роботі було теоретично обґрунтовано розроблено практичні рекомендації з організації обліку податкової амортизації основних фондів як найбільш важливої складової частини всієї самостійної системи податкового обліку. Встановлено,  що початковим етапом у процесі організації обліку податкової амортизації основних фондів повинні бути розробка й затвердження підприємствами облікових регістрів і документів для нарахування податкової амортизації й визначення порядку їхнього заповнення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

1. Гончарук Я.А., Яремко І.И. Економетричний огляд амортизування майна і капіталу в методології обліку //Вісн. Львів, комерц. Академії: серія економічна. - 1999. - Вип. 6. - С.15 - 22

2. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) / Гол.ред. М. Попович.- К: Либідь, 1999. -1552с.

3. Имитационные системы  принятия экономических решений.- М.: Финансы и статистика, 1989. - 165с.

  1.  Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. - 2000.-563с.
  2.  Большая знциклопедия Кирилла и Мефодия. - 2000. - 965 с.

6.  Словник іншомовних слів / За ред.О.С. Мельничука.- К., 1974. -77с.

7.  Банківська енциклопедія / За ред. А.М. Мороза. - К.: Либідь, 1993. -328с.

8.  Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. - Тернопіль, 1993.

9. Український Енциклопедичний Словник: в 3-х т. / Відп. за ред. А.В. Кудрицький.- К, 1986

10. Борисенко З.Н. Амортизационная политика. – К. 1993. - 136с.

11. Язык рынка: Словарь. / Сост. Ю.В. Буряк,  В.Г. Смольков, В.Ф.Халипов.- М., 1995. -80с. 2   

12. Економіка та менеджмент / За ред. О.Є. Кузьміна. - Львів, 1996. -828с.

13. Статистический словарь / Гл.ред. М.А. Королев. — М., 1989. - 623с.

14. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Словник-довідник з підприємництва та економіки будівництва. - К., 1994. - 296с.

15. Ермошенко    Н.Н.,    Скворцов    Н.Н.,    Назимова    Н.К.    Словарь предпринимателя.-К., 1992.-192с.

16. Гребенников П.И. Структура общественных затрат труда и плановое ценообразование — Л., 1987.- 175с.

17.  Кваша Я.Б. Амортизация  и  сроки служби основных фондов, - М., 1959.-228с.

18. Ланге О. Теория  воспроизводства  и  накопления / Пер.с пол. - М., 1963.-140с.

19. Ніктбах Е., Гроппелі А. Фінанси: Пер.з англ. - К., 1992. - 383с.

20. Податковий  Кодекс України // liga.kiev.ua

21. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. Львів, 1996.   -384с.

22. О.Ю.  Ніпіаліді  Амортизаційні  відрахування  як  основне  джерело фінансування  інвестиційних  програм // Вісник СНУ ім.В.Даля.- 2004 - №3. –с.77-82

23. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня1997 року № 283/97-ВР // Бухгалтерія. - 2001 . - 23 липня. –  С.26-30

24. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2000 за № 92 // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - 9 квітня. - С.4-7

25. Е. Свидерский Комментарий к Положенню (стандарту) бухгалтерского учета 7 «Основнме средства» // Бухгалтерский учет и аудит. 2000-№5-С. 12-16

26. Головата М. Чим відрізняється бухгалтерський облік від податкового бухгалтерський облік. - 2001. - 9 квітня. - С. 1 1-13

27. Горбатюк   Н.Н.   Амортизация   основных   средств:   национальные стандарты  и бухгалтерский учет // Економіка: проблеми теорії й практики: с - Вип. 103. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 3-6

28. Пархоменко В. Учет амортизации // Бухгалтерский учет й аудит. -С. 21-22

29. Указ    президента «Про Концепцію амортизаційної політики» // - 2001. - 23 липня.- С. 30-31

30. Кірейцев Г.Г. Формування нової системи амортизації в Україні // Облік і фінанси АПК. - 2004. - №1 - С.24-30

31. Ю Стадницький, Т. Саган Амортизаційна політика в Україні: Історія існуючий стан та шляхи удосконалення // Економіст, - 2002. - №12 –с.34-38

32. А.Т.   Васильєва   Совершенствование   амортизационной   политики України // Вісник СумДУ. - 2004. - №5(64) - С. 135-141

33. Закон України «Про змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р.

34. Фактор времени в плановой єкономике (инвестиционньй аспект) / Под ред.В.П. Красовского.-М.: Экономика, 1987.-247с.

35.  Цыгичко А.    Возмещение    основного    капитала    как    фактор экономического  роста. - М.:Мысль, 2007. - 227с.

36. Гапоненко А.Л. Моральний износ и обновление орудий труда, - М.: Мисль 1980.-155С.

37. Проект Закону України «Про амортизацію»

38. Алтапова  Н.  Амортизація  податкова  і  бухгалтерська:  спільне  і відмінне  Все про бухгалтерський облік.- 2003 -№5 - С.10-18

39. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Фінансовий облік: Пер.з англ. - К., 1997.-943с.

40. Губачова  О.   Обираємо  новий  метод   нарахування  амортизації // Бухгалтерськкий облік і аудит. - 2012. - №11 - С. 42-49

41. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств.- 5-те вид., перероб та допов. – К.:КНЕУ, 2004.-546с.

42. І.Забєліна Аналіз методів нарахування амортизації. - // Сіверянський -2009. - №8.-С. 172-174

43. Вольнец Л. Методоы   начислення   амортизацій   //   Современнй бухгалтер - 2008. -№21/22 - С. 43-48

44. В.Т. Батищева, Батищева Н.Н. Проблеми выбора метода амортизации и их решения. Вестник СевГТУ. - 2012. - №40 - С. 100-108

45. Бабич Л.М, Амортизаційна політика: стан і напрямки реформування //Акционер -№1-С. 20-33

46. Бакай  П.М.   Проблема   вибору   оптимального   варіанту   методу амортизації на підприємстві // Вісник технологічного університету Поділля-2002.-№2-С. 135-137

47. Савченко А.Г, Москалюк Н.П. Прискорена амортизація у системі державного регулювання // Фінанси України. - 2011. - №7 - С. 69-74

48. Пархоменко  В.   Бухгалтерський   облік   в   Україні.   Нормативи, Коментарі - К.: РВО «Поліграф книга», 2006. - 352с.

49. Пархоменко  В.М.   Організація  бухгалтерського  обліку  основних засобів і фінансових інвестицій // Собственность. - 2010. - №1 —  С. 23-28

50. Овод   Л.В.    Роль    методів   амортизації    основних    засобів   в амортизаційній політиці підприємства //Вісник технологічного університету Поділля. 2009-№ 6-С. 117-120

51.  Лук'янченко О.О.  Амортизаційна політика в Україні // Фінанси України - 2009. - № 10-С. 46-50

52. Шило Ю.М. Проблемні питання обліку основних засобів // Зб.наук.пр. – Вип.. 103.-Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 3-6

53. Орлов П., Государственная амортизационная политика и ее отражение в стандартах бухгалтерского учета // Экономика Украины. - 2012. -№3 - с

54. Виговська Н.Г. Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми та перспективи. - Житомир: ЖГП, 1998. - 340с. І   

55. Косова Т.Д. Амортизація як інвестиційний ресурс підприємства. Актуальні проблеми економіки, — 2009. - №9(27). — С. 157-166

56. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерській облік в зарубіжних країнах Тернопіль: ТАНГ, 2012. - 163 с.

57. Статистична звітність України за 2012 рік

58. Кантор Е.П, Основне фонды промышленных предприятий: учебное пособие - СПб.: Питер, 2002. - 229с.

59. С.    Онишко    Амортизаційна    політика    як    ключовий    елемент інноваційного розвитку економіки України // Науковий вісник й академії ДПС України. - 2011. - №3(21) - С. 62-70

60. Статистичні таблиці з Послання Президента України до Верховної Ради. - 2009. - №7 - С.4-79

61. Н.М. Урбан Аналіз методології зносу основних засобів // Вісник технологічного університету Поділля. - 2003. - №5 - С. 36-38 62  Бабяк Н.Д.    

Ефективна  амортизаційна політика  підприємства та оцінки // Економіка розвитку. - 2012. - ЖЗ (27) - С. 69-74

63. Павлюк И. Корреспонденция счетов как основа для организации й раціонального бухгалтерского учета основних средств // ский учет й аудит. - 2011. - № 9 - С. 18-23

64. Євтушенко    СМ.    Амортизація    основних    засобів    у    системі бухгалтерського обліку: Ав. дис. к.е.н. : 17.12.2004 / Євтушенко С.М; КНЕУ --22с.

65. Бирюков В.В., Скрипняченко В.В. 1С; Бухгалтерия 7.7  для пользователя: Учебное пособие. - Харьков: ХИБМ, 2012, - 192с.

66. Бирюков В.В. Отражение амортизации основних средств как злемента использовании  автоматизированной формьі учета // Зб.наук.пр. 2012. - №7-С. 185-195


Додаток А

Класифікація основних засобів

                                                         


Додаток Б

Наявність, рух і структура основних засобів за 2011 рік

Найменування показників

Наявність на початок періоду

Надійшло за звітний період

Вибуло за звітний період

Наявність на кінець періоду

Зміни за рік

первісна вартість, тис.грн.

частка в структурі основних засобів, відсотки

первісна вартість, тис.грн.

первісна вартість, тис.грн.

первісна вартість, тис.грн.

частка в структурі основних засобів, відсотки

Абсо-лютні

Віднос-ні

Зміни в струк- турі

Будинки виробничі

604,1

3,58

117,7

121,9

599,9

3,19