38655

Удосконалення технології відтворення свиней в товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма"Вільне-2002” Новомосковського району Дніпропетровської області

Дипломная

Лесное и сельское хозяйство

Свинарство–галузь сільськогосподарського виробництва,що забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. В Україні створена міцна матеріально-технічна база: розведення племінних свиней займаються більше ніж у 400 племінних господарствах (племзаводи, племрепродуктори), відновлюють роботу промислові комплекси. Товарну свинину виробляють як в державних підприємствах, так і в колективних, фермерських та індивідуальних присадибних селянських господарствах.

Украинкский

2013-09-28

477.5 KB

30 чел.


ЗМІСТ

Завдання

Анотація

5

1.Вступ

7

1.1.Актуальність теми

9

1.2.Мета і задачі

9

2.Стан проблеми свинарства

10

2.1.Стан галузі свинарства в Україні

10

2.2.Проблеми та їх розв'язання у галузі свинарства

14

2.3.Особливості біології розмноження свиней

17

2.4.Штучне осіменіння свиней

20

3.Матеріал, умови та методика досліджень

25

3.1.Матеріал та методика досліджень

25

3.2.Умови досліджень

27

4.Аналіз стану виробництва продукції

35

4.1.Стан галузі свинарства в СТОВ АФ „Вільне – 2002”

35

4.2.Годівля різних статево-вікових груп свиней

36

4.3.Годівля та утримання поросних свиноматок

40

4.4.Утримання різних статево-вікових груп свиней.

48

5.Власні дослідження

51

5.1.Технологія штучного осіменіння свиней

5.2.Ефективність використання препарату Продевіт

51

6.Заходи з екології

57

7.Охорона праці

60

7.1.Аналіз стану охорони праці у СТОВ АФ"Вільне-2002"

60

7.2.Аналіз виробничого травматизму в господарстві

7.3.Вимоги безпеки праці під час штучного осіменіння свиней

7.3.1.Загальні положення

7.3.2.Вимоги безпеки перед початком роботи

7.3.3.Вимоги безпеки під час виконання роботи

7.3.4.Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

7.3.5.Вимоги безпеки після закінчення роботи

7.4.Рекомендації по поліпшенню умов праці

61

63

63

64

65

68

69

70

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури



АНОТАЦІЯ

дипломної роботи студентки групи БТС-3-11 денного відділення біотехнологічного факультету Дніпропетровського державного аграрного університету Лебединської Надії Сергіївни на тему: ”Удосконалення технології  відтворення свиней в товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма"Вільне-2002” Новомосковського району Дніпропетровської області”

Метою дипломної роботи являлось вивчення технології відтворення, утримання та годівлі свиней   в умовах сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофіірми „Вільне-2002” Новомосковського району Дніпропетровської області. Матеріалом слугували щорічні звіти економічної діяльності господарства та звіт племінної роботи і відтворюванню стада за останні роки, а також матеріали річних звітів господарства за останні три роки.

Матеріал проаналізований і представлений на 74 сторінках тексту, які викладено згідно останніх вимог та у логічній послідовності. Робота ілюстрована 16 таблицями, для її написання використано 33 джерела літератури.

Дипломна робота складається з наступних розділів: вступ; стан проблеми свинарства; матеріали, умови та методика досліджень; аналіз стану виробництва продукції; власні дослідження; екологічні заходи; охорона праці; висновки та пропозиції; список використаної літератури.

Розділ „стан проблеми” присвячений галузі свинарства, проблеми та їх розв'язання, особливості технології свинарства.

В дипломній роботі представлені дані аналізу господарської діяльності підприємства за останні три роки:  утримання, годівлі та відтворення свиней.

Проведений глибокий аналіз штучного осіменіння свиней, зроблені відповідні висновки і практичні пропозиції для спеціалістів господарства.

Власними дослідженнями встановлено, що при використанні вітамінних препаратів можна збільшити відтворювальну здатність свиноматок та отримати більшу кількість приплоду. Всі ці дані проаналізовані і на основі огляду літератури узагальнені та економічно обґрунтовані.


1. ВСТУП

Україна завжди була країною, де свинарству приділяли особливу роль. Продукти свинарства займали та продовжують займати  значне місце в раціоні людини.

  Свинарство–галузь сільськогосподарського виробництва,що забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. В Україні створена міцна матеріально-технічна база: розведення племінних свиней займаються більше ніж у 400 племінних господарствах (племзаводи, племрепродуктори), відновлюють роботу промислові комплекси. Товарну свинину виробляють як в державних підприємствах, так і в колективних, фермерських та індивідуальних присадибних селянських господарствах.

Свинарство України має свою історію, як галузь, що певним чином впливала на світовий ринок м'яса. На початку ХХ сторіччя в Україні працювало декілька беконних фабрик – поставка бекону здійснювалась на Лондонські ринки. Період громадської війни знищив інфраструктуру беконного вирибництва – свинарство починали відроджувати практично з нуля.Перша українська порода свиней (українська степова біла) створена протягом 1926–1934 років, характеризувалась м'ясо–сальною продуктивністю, доброю осалюваністю та була добре пристосованою до пасовищного утримання у посушливій зоні півдня України.

Першою завізною породою, що отримала широке розповсюдження, була англійська велика біла порода свиней, завозити яку почали з 90 – х років. Пізніше в Україні була завезена ще одна порода м'ясо–сального напрямку продуктивності – велика чорна порода свиней (1947 рік). Завезення  в Україну свиней м'ясного та беконного напрямів продуктивності почались з 60 – х років ХХ сторіччя. У цей період були завезені такі породи як ландрас та уельс, пізніше – свині породи дюрок.

Подальша інтенсифікація галузі свинарства передбачає максимальне використання біологічних особливостей свиней шляхом удосконалення біотехнологічних методів їхнього розмноження, що можливо тільки при чіткому збігу технології й біологічних особливостей тварин. Ефективність роботи свинокомплекса залежить від правильної організації відтворення стада, інтенсивності використання свиноматок і кнурів, а також селекційної роботи .

 І саме головне: свині в біологічному відношенні, порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин, найбільш вигідно  відрізняються повнішим використанням поживних речовин споживаючих  кормів, які трансформуються в утворення повноцінних найбільш калорійних продуктів харчування – м'ясо і сало. Ці позитивні якості у свиней реалізуються тільки при інтенсивному використанні свиноматок, повному збереженні приплоду та постановці на відгодівлю після дорощування добре розвинених відлучників.

Незважаючи на всі економічні проблеми, генотипи тварин, вітчизняної  селекції, було збережено. У період покращення економічного клімату у свинарстві України, особливу увагу належить уділяти вивченню всіх слабких та сильних місць вітчизняних порід для завезення імпортного генотипу з метою покращення, а не зміни існуючого генофонду свиней України.

На сьогоднішній день Україна є полігоном, де використовуються генотипи свиней як європейської і американської селекції, так й азійської селекції. Імпортні генотипи з країн розвинутого свинарства представлені в переважній більшості тваринами м'ясного напряму продуктивності, які потребують відповідних умов утримання та годівлі для прояву свого продуктивного потенціалу. У цей час свинарство України пройшло через подібний етап,накопичено значний досвід, створено адаптовані до вітчизняних умов утримання й годівлі та місцевих епізоотичних і ветеринарних умов генотипи.  

    

                  

1.1.Актуальність теми

 Враховуючи все вище зазначене, а також й те, що в умовах господарств Дніпропетровської області необхідно покращувати технології утримання, годівлі, племінної роботи та відтворення, актуальність вибраної теми дипломної роботи не викликає сумніву. Економічна ефективність сучасного свинарства повністю залежить від впровадження прогресивних технологій, які використовуються передовими господарствами.

1.2. Мета і задачі

     Метою даної  дипломної роботи є проведення аналізу технології відтворення, утримання та годівля свиней, в умовах сільськогосподарського ТОВ АФ „Вільне – 2002” Новомосковського району, Дніпропетровської області.

         Задачі дипломної роботи:

    - вивчити стан галузі свинарства

  1.  вивчити технологію утримання і годівлі свиноматок;

вивчити стан відтворення і збереженість новонароджених поросят;

провести аналіз ефективності штучного осіменіння свиноматок;

визначити ефективність використання препарату Продевіт в умовах сільськогосподарського ТОВ АФ „Вільне – 2002”.

    - на основі проведеного моніторингу дати практичні рекомендації по підвищенню економічної ефективності і вдосконаленню технологічних прийомів ведення господарської діяльності.

                                           


2.СТАН  ПРОБЛЕМИ

2.1. Стан галузі свинарства в Україні

У різних регіонах України свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. Внаслідок своїх біологічних особливостей свиня в селянській родині завжди вважалася джерелом доходу і при створенні добрих умов догляду та утримання майже ніколи не була збитковою. Виробництво свинини в усіх господарствах дореволюційної України досягло 659 тис. тонн, що становило 58,7 % від загальної кількості виробництва м'яса. Загальна кількість свиней на той період перебувала в межах 8,5 млн. голів. Усе свинарство тоді було зосереджено головним чином у дрібних селянських одноосібних, а також у поміщицьких господарствах і належало до найбільш відстаючих галузей сільськогосподарського виробництва [11].

Значних збитків тваринництву України взагалі і свинарству зокрема завдала громадянська війна. За цей період значно скоротилася загальна кількість свиней і майже повністю було знищено племінне свинарство. Була потрібна десятирічна напружена праця трудівників села, щоб відновити довоєнну кількість поголів'я [21].

На кінець 1940 р. в колгоспах, радгоспах і власних підсобних господарствах населення утримувало 9,2 млн. свиней, а виробництво свинини становило 568 тис. тонн, або 50,4 % від загального виробництва м'яса всіх сільськогосподарських тварин і птиці. Слід відзначити, що поголів'я громадського свинарства досягало на цей період тільки 37,25 % від його наявності в усіх категоріях господарств. Щодо генофонду, то основними породами були велика біла, українська степова біла та миргородська. В деяких господарствах розводили берширську та мангалицьку породи.

Під час Великої Вітчизняної війни тваринництво в Україні знову зазнало великих втрат. За період окупації з України в Німеччину було вивезено 3,3 млн. голів коней, 7,3 млн. овець та кіз, 7,6 млн. великої рогатої худоби і 9,3 млн. свиней. Майже всі племінні стада свиней вдруге були знищені і лише на кінець 1944 р. кількість чистопородних свиней становила 2,9 млн. голів [31].

Після закінчення Великої Вітчизняної війни, як і все народне господарство, необхідно було заново відновлювати і розвивати галузь свинарства. Колгоспники і робітники радгоспів передали на ферми більше 35 тис. свиней з громадського поголів'я, яке їм вдалося зберегти. Велику допомогу колгоспам і радгоспам у відновленні громадського тваринництва надала держава. Громадське свинарство поповнилося також за рахунок контрактації та закупівлі свиней у сільського населення. Різке збільшення поголів'я свиней відбувалося разом із налагодженням племінної справи. Для цього насамперед було завезено кнурів великої білої породи з племінних радгоспів Московської області — «Ніконовське», «Ачкасово», «Велике Олексіївське», «Константиново» та «Венци Заря» Краснодарського краю [11].

Висока плодючість свиней при посиленому відтворенні дала можливість прискорити відновлення цієї галузі і тим самим різко збільшити виробництво м'яса. Довоєнного рівня поголів'я свиней в Україні досягло вже у 1955 р., тобто через 7 років після закінчення війни [31].

На кінець 1963 р. в Україні поглиблену племінну роботу вели 18 державних та колгоспних племінних заводів, 12 племінних радгоспів та більше 400 племінних ферм колгоспів і радгоспів.

Надалі передбачалося додатково організувати ще три племінних господарства, побудувати 25 контрольно-випробних станцій, значно піднести рівень селекційно-племінної справи в наявних племінних господарствах, поліпшити роботу станцій та пунктів по штучному осіменінню свиней [5].

Середина сімдесятих років характеризується активним процесом розвитку свинарства шляхом спеціалізації і концентрації галузі. Майже в кожнім районі організовують по 1—2 спеціалізованих свинарських господарств. В окремих областях проектують і будують промислові комплекси із закінченим циклом одержання і відгодівлі 24, 36, 54 або 108 тис. свиней за рік.

Науковими колективами разом з виробниками ведеться цілеспрямована робота по удосконаленню існуючих і створенню нових порід з підвищеною м'ясною продуктивністю, розробці планів селекційно-племінної роботи з конкретними стадами й породами в цілому, впровадженню сучасних методів відтворення та промислового схрещування. Вченими селекціонерами і спеціалістами господарств виведено та апробовано близько 50 нових високопродуктивних заводських ліній і родин у породах великої білої, миргородської, української степової білої, української степової рябої, ландрас та уельс [4].

Як результат спільних зусиль науки і практики на кінець 1971 р. чисельність свиней в республіці досягла 21,4 млн. голів, а виробництво свинини — 1481 тис. тонн у забійній масі, що становило 48,8 % від загальної кількості м'яса.

У наступні майже два десятиріччя створюються нові генотипи свиней, розробляються регіональні системи розведення з використанням методів внутріпородної селекції та гібридизації, йде пошук нових кормових засобів, удосконалення технології підготовки і роздавання кормів, набування й утримання тварин, видалення та утилізації гною, вивчаються нові форми організації і оплати праці. Особливих темпів розвитку в цей період набувають великі промислові комплекси та спеціалізовані господарства, в яких виробляють до 70% свинини від загального громадського її виробництва. 1990 рік завершується доведенням виробництва свинини до найвищого рівня в історії держави — 1576 тис. тонн у забійній масі [31].

В Україні була створена міцна матеріально-технічна база по веденню галузі. Виробництвом товарної свинини займалися п'ять великих промислових комплексів, 650 свинарських спецгоспів, значна кількість ферм колективних та індивідуальних селянських господарств.

Поліпшення і розведення свиней планових порід, типів і ліній здійснювалося у 45 племзаводах, 24 племдержгоспах і 525 племінних фермах, які були спроможні щорічно вирощувати для реалізації більше 200 тис. голів племінного молодняку. В державі працювали також два селекційно-гібридних центри, 53 підприємства з племінної справи і штучного осіменіння, 14 станцій контрольної відгодівлі і кілька спеціалізованих станцій по вирощуванню кнурів (елевери) [9].

У 1993 р. науково-технічна рада Міністерства сільського господарства і продовольства України затвердила дві нові породи свиней—полтавську м'ясну і українську м'ясну. З метою раціонального використання існуючих і створення нових генотипів вченими разом із спеціалістами розроблена «Селекційно-технологічна система виробництва свинини в Україні», яка рекомендована науково-технічною радою по тваринництву для масового впровадження у виробництво.

Соціальні зміни останнього десятиріччя у країні не обійшли стороною економіку галузі свинарства. Насамперед це виразилося у значному скороченні чисельності свиней і відповідно виробництва свинини. Особливо погіршав стан свинарства за період реформування АПК у спеціалізованих підприємствах, більша частина з них припинили виробництво або мають жалюгідне становище [11].

Загальна чисельність поголів'я свиней на 1.01.2002 р. склала лише 8,2 млн. голів, за останній рік скоротилася на 24%, одержання приплоду зменшилося на 36 %.

         Поголів'я свиней в Україні на 01.05.2010 року — 7952,8 тис. голів, з них в сільськогосподарських підприємствах — 3490,4 тис. голів, у господарствах населення — 4462,4 тис. голів. Однак важливим є показник не поголів'я, а обсягів виробленого м'яса. В 2009 році в Україні вироблено 550 тис. тонн м'яса свиней в забійній масі. Цей показник свідчить, що більше ніж 70% свинини в Україні виробляється екстенсивно, тобто при тому ж поголів'ї свиней в країнах ЄС, Канаді, Бразилії, США буде вироблено, і виробляється на 70% свинини більше [5].

       Ефективність свинарства залежить від генетики, технології вирощування і годівлі, здоров'я тварин і кормів. В структурі собівартості свинини найбільшу частку складають витрати на корми (до 70-80%). Нестача поживних речовин, особливо білка, а також амінокислот, вітамінів, макро- та мікроелементів, спричиняє зниження приростів, збільшення строків відгодівлі, перевитрати кормів та, як наслідок, собівартість свинини, що вища, ніж в країнах ЄС. Зважаючи на показники виробництва свинини на даний час, виникає запитання, чи правильно ми використовуємо той ресурс, який у нас є? За минулий рік Україна виробила зернових культур 3% від загальносвітового обсягу (так само як Бразилія і Канада), а свинини лише 0,5% (Бразилія 3%, Канада 2%). Використовуються застарілі технології утримання та годівлі свиней, багато виробників свинини, а особливо населення, годують зерновими сумішами (кукурудза, пшениця, ячмінь) або незбалансованими комбікормами [4].

      За такої ситуації конверсія корму становить 7-9 кг на 1 кг приросту, а вартість лише одних кормів на 1 кг приросту складає 10 грн., це без вартості поросяти (+ 1 грн в собівартості 1 кг свинини), праці, енергоносіїв, ветеринарних препаратів тощо. При закупівельній ціні в Україні 12-13 грн. екстенсивне вирощування свиней не приносить прибутку або, навіть, є збитковим [25].

2.2.Проблеми та їх розв'язання у галузі свинарства

Аналіз сучасного стану виробництва м'ясної продукції свідчить, що швидке нарощування його темпів неможливе без інтенсивного розвитку всіх видів худоби та птиці і особливо традиційної в Україні галузі свинарства.

У нас в Україні свиня споконвіку вважалась годувальницею та джерелом прибутку селянської родини і майже ніколи не була збитковою у дбайливого господаря. Не перебільшуючи, можна сказати, що свинарство значною мірою є національною галуззю нашого сільськогосподарського виробництва. Були часи, коли свинина в загальному виробництві м'яса наближалась до 58 % [4].

На превеликий жаль, всупереч обґрунтованій практиці більшості країн світу і нашим національним традиціям ця важлива галузь тваринництва в Україні в останні десять років катастрофічно занепадала. В більшості господарств генетичний потенціал наших порід зараз використовується за репродуктивними якостями лише на 45—50 %, а за відгодівельними навіть на 20—25 %.

Серед господарств, які займаються свинарством, нині нараховується в основному чотири категорії: державні; колективні підприємства, створені внаслідок проведення реформ; індивідуальні підсобні і фермерські. За різними джерелами інформації їх доля у виробництві свинини визначається приблизно таким співвідношенням: 10, 25, 64 і 1 відсоток. Як бачимо, доля виробництва свинини в індивідуальних присадибних господарствах у відсотковому відношенні більша ніж в господарствах державних і колективних, однак за фактичним валом цього показника вони незначно поки що перевищують рівень, який було досягнуто з цьому секторі ще 10—15 років тому. При цьому можливість подальшого розвитку присадибних індивідуальних господарств на даний період майже вичерпана, оскільки вони лишились істотної підтримки з боку суспільного сектора. Ці виробники свинини потребують сприяння суспільства в плані прийнятих форм придбання поросят, необхідних кормових добавок або допомоги у виготовленні на місці повноцінних кормо-сумішей з зернофуражу, зооветеринарного обслуговування і особливо в реалізації чи переробці вирощеної свинарської продукції [2].

Значною мірою цьому сприяло б створення на відповідній законодавчій основі регіональних асоціацій (об'єднань) індивідуального виробника свинини, перші паростки яких уже з'явились в окремих регіонах країни.

Як свідчить практика високорозвинених країн, розповсюдженою формою ведення свинарства що виправдала себе, є фермерське господарство з сучасною технологією виробництва і відповідними об'єднаннями для більш ефективної та керованої їх діяльності. Немаловажним є і той факт, що фермерством дозволяється тут займатися відповідно підготовленим особам [3].

Враховуючи те, що створення ефективно діючих фермерських господарств потребує значних капітальних витрат на їх організацію і налагодження системи сервісних послуг, не слід найближчим часом розраховувати на їх вагомий внесок у загальний обсяг виробництва товарної свинини, хоч ініціаторів-фермерів, які беруться за розведення та відгодівлю свиней, безумовно, слід всіляко підтримувати. Світовий досвід засвідчує, що закономірним процесом для всіх цивілізованих країн є розвиток свинарства на індивідуальній основі при розумній концентрації виробництва. Нагадаємо, що до 1990 року на свинарських комплексах України одержували 120—160 кг свинини на перехідну голову, відгодовували по 24 підсвинки на основну свиноматку при середньодобових приростах 550—650 г. Тому не слід руйнувати створеної міцної індустріальної бази тваринництва, і в тому числі свинарства. Необхідно шукати шляхи її використання. Промислові технології потрібно удосконалювати в напрямку зниження енергомісткості і підвищення ступеня захисту оточуючого середовища. З усіх точок зору промислові комплекси і крупні свинарські ферми можуть бути найбільш ефективними і в майбутньому у вигляді акціонерних товариств, агрофірм та спільних підприємств у поєднанні з іншими господарствами, а також комбікормовими заводами, переробними та торговельними підприємствами [11].

Дуже слушним і своєчасним є те, що проектом «Національної програми стратегічного розвитку України» пріоритетного значення в нарощуванні виробництва м'яса надається інтенсифікації галузі свинарства, а також птахівництва і м'ясного скотарства. У найближчі роки передбачається довести виробництво свинини до 1,5 млн. тонн, що цілком реально і уже практично досягалось, окрім того, цей показник наближається до науково обґрунтованих норм харчування людей. У перспективі за рахунок інтенсифікації використання наявного поголів'я, покращання кормової бази і удосконалення технології виробничих процесів можливе подальше нарощування виробництва свинини до 2,0— 2,2 млн. тонн з використанням її залишків як додаткового джерела валютних надходжень до бюджету України. При цьому слід підкреслити, що в 1998 році обсяг експорту свинини свіжої, охолодженої та мороженої становив лише 1,5 тис. тонн за ціною 2718 доларів за одну тонну [31].

Отже, ставиться завдання радикально відродити галузь свинарства, перевести її на інтенсивну технологію і добитися того, щоб вона могла давати дешеву, конкурентоспроможну продукцію і бути відповідно наукоємним виробництвом, яке можна було б порівнювати за ефективністю з передовими країнами. Для цього наша країна має необхідний генофонд і племінну базу свиней, володіє родючими землями, має висококваліфікований потенціал науковців і виробничників [5].

                       2.3. Особливості біології розмноження свиней

        Свині характеризуються високою багатоплідністю, коротким ембріональним періодом розвитку, скоростиглістю і високим забійним виходом. Це дозволяє отримувати від них продукцію при економному витрачанні кормів та праці. М'ясо і свинячий жир відрізняються хорошими харчовими і смаковими якостями. Крім м'яса і жиру при забої свиней отримують шкури, щетину, кишки, кров, ендокринна та інша цінна сировина для промисловості [33].

М'ясо свиней багате повноцінним білком, що містить всі незамінні амінокислоти, а також мінеральними речовинами і вітаміни комплексу В. У порівнянні з м'ясом інших сільськогосподарських тварин у свинині менше таких неповноцінних білків, як колаген та еластин. Внутрішньом'язовий і підшкірний жир свиней - важливе джерело надходження в організм людини незамінних поліненасичених жирних кислот, що викликає підвищений інтерес до цих продуктів з боку медичної науки.

         Тривалість ембріогенезу. У порівнянні з іншими видами сільськогосподарських тварин у свиноматок найкоротший термін супоросності - в середньому 114,6 дн. Це дозволяє отримувати від них два, а при організації раннього відлучення поросят 2,1-2,5 опоросу на рік. Для свиней характерні інтенсивні процеси внутрішньоутробного розвитку. Маса ембріонів у них наростає значно швидше, ніж у великої рогатої худоби. Вже в другій половині поросності починають визначатися породні особливості плода. Все це створює можливість отримувати при народженні молодняк з хорошими показниками розвитку [21].

          Багатоплідність свиноматок - один з найважливіших показників, характерних для даного виду тварин. Під багатоплідністю розуміється кількість живих поросят при народженні. Свиноматки всіх порід, дають по 10-12 поросят за опорос. Відомий випадок, коли одна свиноматка принесла 36 поросят [23].

Багатоплідність свиноматок – ознака що слабо передається, і в значній мірі визначається повноцінністю годівлі та умовами утримання тварин. Великий вплив на цей показник надає спрямоване вирощування ремонтних свинок, їх вік і жива маса при першому осіменінні.

Багатоплідність свиноматок зазвичай буває найбільш високим до 4-5-го опоросу, а потім знижується. Однак окремі свиноматки зберігають високу багатоплідність до 7-8-го опоросу.

Тривалість використання свиноматок у господарствах різного призначення коливається від 2,5 до 5 років. У племінних господарствах їх використовують значно довше, ніж у товарних.

У всіх господарствах тривалість збереження високої багатоплідності свиноматок залежить від правильної організації годівлі, утримання, догляду та використання тварин при відтворенні [14].

 Великоплідність - цей показник визначається масою поросят при народженні. Нормально розвинені поросята при народженні важать 1,0-1,3 кг. Великоплідність надає великого значення в практиці свинарства. Жива маса - вихідна величина маси тіла, від якої продовжуэться ріст тварин у постембріональний період життя.

          При оцінці та відборі свиноматок за великоплідністю звертають увагу на вирівняність поросят у гнізді за масою. Великоплідність має низьку спадкову обумовленість: h2 = 0,01-0,14, а коефіцієнт кореляції між багатоплідністю і великоплідністю, за даними багатьох дослідників, коливається від - 0,28 до - 0,36 [5].

 Молочність свиноматок. Склад молока свиней значно відрізняється від коров'ячого молока. Свиняче молоко містить в 1,5 рази більше сухих речовин, більше білка і жиру, що пов'язують з необхідністю забезпечення інтенсивного росту поросят в перші тижні життя.

На відміну від вимені корів, овець і коней, у свиней воно не має молочних цистерн. Від молочних альвеол тягнеться мережа найтонших молочних проток, які по ходу багаторазово зливаються в більш великі і до вершини соска закінчуються 2-3 протоками. Після опоросу свиноматка годує поросят до 25 разів на добу, а згодом - 12-14 разів. Через особливості утворення і виділення молока свиноматками отримати його звичайними способами важко. Тому в експериментах з вивчення й оцінки молочності свиноматок користуються непрямими методами визначення - зважуванням поросят до і після смоктання чи машинним відсмоктуванням молока з одночасним введенням гормональних препаратів.У середньому свиноматки виділяють за лактацію (60 днів) 200-250 кг молока, а кращі дають до 350 кг. У звичайних виробничих умовах молочність свиноматок умовно прирівнюють до маси поросят, яких вони вигодовують [23].

        Інструкцією з бонітування свиней молочність свиноматок визначається за масою гнізда поросят у віці 21 день. Така оцінка молочності більш точна, ніж практикувалася раніше оцінка за масою гнізда у віці 30 днів. У третій декаді життя поросята починають поїдати підгодівлю, що робить істотний вплив на їх масу.

        Причинами погано молочності свиноматок можуть бути: неповноцінна годівля, ожиріння, недостатній моціон, різні захворювання (метрит, мастит, агалактія) та ін.

        Молочність свиноматок - один з важливих селекційних ознак, який визначає у великій мірі подальший ріст і розвиток свиней [6].

                                   2.4. Штучне осіменіння свиней

Штучне осіменіння свиней в умовах промислової технології є необхідною виробничою і біотехнічною основою, успіх якої визначається ретельністю підготовки і якістю маток та кнурів, матеріальним забезпеченням пунктів, грамотним і своєчасним проведенням організаційно-господарських, ветеринарних та зоотехнічних заходів.

Проводять штучне осіменіння свиней на спеціально обладнаних пунктах чи цехах відтворення, де матки фіксуються в спеціальних індивідуальних станках [6].

Виявлення статевої охоти у свиней проводять трьома способами: з допомогою кнурів-пробників; візуально, спостерігаючи за поведінкою тварин і оглядаючи зовнішні статеві органи; з допомогою спеціального приладу естрометра. Найефективніше всі ці способи здійснювати одночасно.

Виявлення маток у стані статевої охоти проводять з допомогою кнурів-пробників. Пробниками використовують плідників, які не представляють племінної цінності. Виявлення охоти проводять один або два рази протягом дня (вранці і ввечері). Дворазове виявлення маток в охоті забезпечує більш високі результати запліднення. При цьому маток утримують в індивідуальних станках за 12 годин до першого осіменіння. Протягом цього часу вони звикають до місцях в станках і заспокоюються [21] .

Виявлення маток в охоті проводять в один і той же час, як правило після годівлі тварин. У прохід свинарника між клітками, де утримуються матки, відібрані для осіменіння, заганяють пробника. Свиноматок, які реагують на пробника, почергово випускають у прохід і дають пробникові можливість зробити пробу садки. Якщо матка у цьому випадку не проявляє рефлексу «нерухомості», то її повертають до станка, а в наступні дні у неї перевіряють наявність охоти особливо ретельно.

Потреба кнурів-пробників визначається з розрахунку один пробник на 100 маток. Використовують пробників з 8-9 місячного віку. Для того щоб підтримувати статеві рефлекси і вони не згасали у пробників їм рекомендується 2-3 рази протягом місяця давати садку на матку в стані статевої охоти. Щоденне використання пробників обумовлює їх виснаження. Оптимальним режимом є один день використання, а потім два дні відпочинку і т.д. В зв'язку з цим слід мати три групи пробників [2].

Кожну матку в стані статевої охоти бажано осіменяти два рази: перший раз через 10-12 годин після виявлення, а другий раз через 24 години після першого осіменіння. Ремонтних свинок перший раз осіменяють через 24 години після виявлення охоти і другий раз - через 12 годин після першого осіменіння. Після осіменіння всіх маток витримують в індивідуальних станках до згасання охоти.

Як правило, матки проявляють статеву охоту і їх осіменяють через 7-10 днів після відлучення поросят у двомісячному віці. Але в умовах товарних ферм при достатній повноцінній годівлі маток можна осіменяти і у підсисний період (через 25-30 днів після поросіння). За цих умов статеву охоту у маток можна стимулювати, наприклад, вводячи прозерін дозою 0,8-1 мл два рази з інтервалом 12 годин, а потім СЖК чи гравогормон дозою 1,5-2,0 тис. ОД. Виявлення охоти проводять вранці і ввечері. Після виявлення стимульованої статевої охоти маток відразу ж осіменяють, оскільки така охота швидко згасаэ [33].

Глибина введення катетера в геніталії (піхву і канал шийки матки) матки свині становить 40-50см.

Сперму перед введенням підігрівають до 30-35°С. При проведенні штучного осіменіння маток у холодних приміщеннях зручно використовувати універсальний прилад-термос.

Доза сперми для осіменіння маток живою масою 100-150кг визначається з розрахунку 1 мл сперми на 1 кг живої маси тварини. Для осіменіння маток живою масою більше 150 кг доза може бути збільшеною до 150-180 мл.

Для осіменіння використовують сперму з рухливістю 5-10 балів. У дозі осіменіння міститься не менше 3-5 мілрд сперміїв з прямолінійно-поступальним рухом [4].

Вводять сперму повільно протягом 5-7 хвилин. Швидкість введення сперми регулюють висотою підняття флакону приладу над рівнем спини і легеньким натискуванням на стінки флакона.

Суть фракційного методу штучного осіменіння  свиней полягає в тому, що спочатку вводять нерозбавлену сперму, а потім – розріджувач (заповнювач). За кордоном фракційний спосіб застосовують досить рідко, оскільки він вимагає порівняно складної апаратури і техніки осіменіння.

На великих свинофермах і комплексах доцільно мати цех відтворення, що включає пункт штучного осіменіння і лабораторію. Цех осіменіння включає наступне: сектор холостих свиноматок, манеж для осіменіння,сектор для маток, які щойно осіменялись [14].

У секторі холостих свиноматок тварин утримують групами по 15-20 голів у станку, тут їх перевіряють на наявність статевої охоти. У манежі для осіменіння мають бути індивідуальні клітки - станки шириною 0,6 м, довжиною 2,0 м, висотою 1,1м, які мають двоє дверцят (ззаду і спереду). Ці клітки-станки облаштовують годівницями, поперечними планками чи поясами для фіксації матки при введенні сперми. Температура в манежі для осіменіння не повинна бути нижче 18˚С. У секторі  новопоросних маток тварин утримують групами по 15-20 голів протягом 30 днів після осіменіння. Ці матки вважаються умовно поросними, тому за ними здійснюється контроль, чи вони не перегуляють протягом місяця після осіменіння [22] .

Лабораторію штучного осіменіння за структурою і особливостями виробничої діяльності ділять на основний і 2-3 підсобних пункти штучного осіменіння. Основний пункт штучного осіменіння включає такі виробничі приміщення: лабораторію, мийну, стерилізаційну, манеж для одержання сперми від кнурів, приміщення зі станками (2,5 х 3,5м) для утримування кнурів (основних та ремонтних). До основного пункту мають входити допоміжні приміщення - кімната для працівників, душова, комора. На підсобному пункті достатньо мати, окрім цеху осіменіння, лабораторію і мийну [6].

На основному пункті утримують кнурів-плідників, від яких одержують сперму, оцінюють її якість, розбавляють і використовують для осіменіння маток як на основному, так і на підсобних пунктах у тому чи іншому господарстві. Окрім комплексів, основні пункти організовують у племінних заводах і спецгоспах.

Манеж для одержання сперми від кнурів повинен мати декілька кліток розміром підлоги 2,5-3,5м і висотою перегородок 1,4м. У ньому на висоті 2м має бути підвішено декілька бактерицидних ламп [6].

Орієнтовна потреба кнурів на основному пункті визначається з розрахунку: один плідник, перевірений за якістю потомства, на 450-500 маток. Бажано мати резерв – 50-60 % кнурів більше норми. За умови природного парування потреба кнурів визначається з розрахунку один плідник на 30-35 маток.

На основному пункті важливою є робота по привчанню молодих кнурів віддавати сперму на чучело. Починають привчати тварин до садок на чучело з 7-8 – місячного віку. Цю роботу проводять у манежі для одержання сперми, де має дотримуватись тиша, не яскраве освітлення, категорично забороняється присутність сторонніх людей. З кнурами поводяться спокійно, впевнено, але не грубо, оскільки грубе відношення до тварин буде викликати у них прояв захисного рефлексу і взагалі гальмування статевих рефлексів.

На фермі є визначений порядок осіменіння. Потребу сперми планують з розрахунку дворазового осіменіння протягом статевої охоти. На одне осіменіння витрачається від 100 до 150 мл розбавленої сперми з вмістом 3-5 млрд. сперміїв [33].


3. МАТЕРІАЛ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1.Матеріал та методика досліджень

     Дослідження згідно з темою проводилось на базі сільськогосподарського ТОВ АФ „Вільне - 2002” Новомоськовського району Дніпропетровської області.  

Мета і завдання:

Метою даної  дипломної роботи є проведення аналізу технології відтворення, утримання та годівля свиней, в умовах сільськогосподарського ТОВ АФ „Вільне – 2002” Новомосковського району, Дніпропетровської області.

Завдання:

-  вивчити стан галузі свинатства;

  1.  вивчити технологію утримання і годівлі свиноматок;

вивчити стан відтворення і збереженість новонароджених поросят;

провести аналіз ефективності штучного осіменіння свиноматок;

визначити  ефективність використання препарату Продевіт в умовах сільськогосподарського ТОВ АФ „Вільне – 2002”.

 Піддослідні тварини знаходилися в таких умовах:

          1.Свинарський комплекс має 5 цехів, до складу яких входить цех запліднення і утримання маток першого періоду супоросності, цех для маток другого періоду супоросності, цех опоросу і підсисних маток і цех дорощування поросят.

Цех осіменіння і утримання маток першого періоду супоросності складається з двох корпусів. У першому корпусі містяться свиноматки після відлучення поросят, що не запліднилися і ремонтні. Кожна свиноматка знаходиться в цьому корпусі 22 дні. За цей період їх осіменяють, а потім переводять у другий корпус.

У другому корпусі осіменінні свиноматки знаходяться 32 дні. Виявлених не супоросних свиноматок відправляють зворотно в перший корпус для повторного осіменіння. У цеху для маток другого періоду супоросності свиноматок утримують 82 дні, після чого їх переводять в цех опоросу і підсисних маток.

 2.   Корми готувалися в механізованому кормоцеху. У комплексах всі тварини користуються біологічно повноцінним раціоном за нормами годівлі.

Від рівня годівлі холостих маток залежить їх заплідненість, плодючість і якість приплоду. Повноцінна годівля в господарстві забезпечена з періоду підготовки маток до осіменіння.

До раціону холостих маток вводять концентровані корми, грубі (сіно люцерни чи конюшини) та соковиті (силос, моркву, картоплю тощо).

Свиноматкам згодовують відходи рибного виробництва, жмих, макуху соняшника та льону. У другій половині поросності до раціону вводять корми кращої якості. Під кінець поросності поступово зменшують кількість грубих і соковитих кормів. За два тижні до поросіння згодовують відвійки з розрахунку 0,5-1л на голову, за 3-5 днів до поросіння їх виключають з раціону. З цього ж часу скорочують раціон на половину.

Протягом першої і другої половин поросності маток годують 2-3 рази на день. Напувають маток влітку три рази, а взимку 5-6 разів протягом доби.

У день відлучення поросят матки не одержують корму, на другий день після відлучення одержують половину добової норми, і лише на третій - четвертий день раціон годівлі доводять до норми.

Тип годівлі маток концентрований або з додаванням соковитих і грубих кормів. Комбікорм маткам дають у зволоженому вигляді 70-75% вологості або у вигляді мішанок з додаванням соковитих кормів. З 33-го по 80 день поросності матки одержують по 2-3 кг, з 81-го по 112-й день-по  3-4кг комбікорму, розбавленого теплою водою у відношенні 1:3.

      3.Гній з приміщення видаляють за системою лотків, розташованих під щілинною підлогою, в головний колектор, і через нього в резервуар - накопичувач.

     4.У всіх приміщеннях дотримуються ветеринарно-санітарних правил і підтримується нормальний мікроклімат, який створюється системами вентиляційно-опалювальних установок, що керуються автоматично.

        Умови утримання вивчались з використанням  спрощених методів:

- визначення вуглекислоти – спосіб базується на порівнянні невідомого вмісту СО2 в повітрі приміщення з відомим вмістом цього газу у відкритій атмосфері;

- визначення аміаку в повітрі – грунтується на зміні кольору рідини під дією просисуваного повітря;

- визначення сірководню -  метод полягає у зміні кольору рідини в флаконі при просисуванні досліджуваного повітря, яке містить сірководень.

Умови годвлі вивчались на основі проведння оцінки кормів  органолептичним шляхом на місці їх зберігання і у спеціалізованих лабораторіях району.

Відтворювальна здатність тварин вивчалась за допомогою загальних обстежень тварин, враховувались наступні показники:вік, порда, екстер'єр, особливості протікання статевого циклу, тривалість поросності, протікання опоросу та післяродові ускладнення, кількість отриманого приплоду та його збереженість.

    Під час клінічного обстеження звертали увагу на стан зовнішніх статевих органів, виділень,загальну статеву реакцію та виявлення статевої охоти.

      З метою стимулювання відтворювальної здатності свиней, підвищення осіменіння та підвищення кількості отриманого приплоду  в господарстві „Вільне – 2002” нами рекомендовано застосовувати комплекс вітамінних препаратів.

3.2.Умови досліджень

Дипломна робота виконувалась в господарстві – „Вільне - 2002” розташованому в 12 км від м.Новомосковська і 50 км від м.Дніпропетровська в с.Вільному. Відстань від населеного пункту становить 1 км. Поверхня території господарства в основному рівнини. По багатороковим даним метереологічної станції, середня річна температура повітря складає +8˚С, при середній температурі самого холодного місяця року (січень) -5,9˚С і середній температурі самого теплого місяця року (липень) +25,0˚С. Абсолютний максимум температури +38,0˚С, абсолютний мінімум - 34,0˚С. В умовах жаркого літа при мінімальній відносній вологості повітря, вітри східних та південно-східних напрямків часто мають характер суховіїв. Вегетаційний період із температурою повітря +5˚С продовжується з 5 квітня по 31 жовтня і складає 209 днів. Це дозволяє вирощувати в господарстві всі культури чорноземної зони. Річна кількість осадків складає близько 450мм, за період із температурою вище 10˚С випадає 260мм. Найбільша кількість приходиться на першу половину літа (друга половина більш сухіша), менша кількість – на зимовий період (грудень-перша половина березня).

Цей комплекс має цехову структуру, компактно розташований, має вихід до прилеглих пасовищ. Всі виробничі процеси на комплексі механізовані, а саме кормоприготування (діє прифермерський кормоцех), механізовані кормороздавачі. Комплекс працює по типу підприємства закритого типу , виїзд – в'їзд транспорту  здійснюються через дезбар'єр. Для обслуговуючого персоналу функціонує санпропускник.

1.Поголів'я свиней

Показник

2010р.

2011р.

Кнури

5

8

Свиноматки основні та перевірювані

1440

2385

Ремонтний молодняк

1345

1111

Свині на відгодівлі

2985

3026

Загальне поголів’я свиней

6250

7317

Сільськогосподарське ТОВ АФ „Вільне – 2002” спіціалізується  на вирощуванні свиней, які потім йдуть на реалізацію. Свинарство представлено великою білою породою. 

Кожного місяця господарство реалізує 600 - 700 голів свиней з відгодівлі по ціні 16 – 17 грн.50 коп.за 1 кг живої маси.

Поглянувши на таблицю 1 можно побачити стан галузі рослинництва в господарстві за останній рік.Розглянувши таблицю 1 можно зробити висновки, що поголів'я свиней на 2011 рік збільшилось, що свідчить проте,що господарство не стоїть на місці, а збільшує обсяги виробництва продукції.

  1.  Виробництво і реалізація продукції рослинництва за 2011 рік

Виробництво продукції

Реалізація продукції (робіт, послуг)

Зібрана площа, га

Вироблено продукції, ц

Виробнича собівартість, тис.грн

У фізичній масі, ц

Виробнича собівартість, тис. грн.

Повна собівартість, тис. грн.

Чистий дохід від реалізації, тис. грн.

Продукція рослинництва - всього

   -

-

9034

-

6019

7203

8113

Зернові та зернобобові - всього

1285

44550

4013

20049

1564

1871

1475

пшениця озима

500

23150

2046

4248

259

310

262

кукурудза на зерно

160

5500

508

5124

677

810

541

ячмінь озимий

475

13010

1195

9400

566

677

595

ячмінь ярий

150

2890

264

1277

62

74

77

соняшник

720

14600

2340

16062

2574

3080

4391

соя

250

1710

509

-

-

-

-

рапс

450

10000

2075

10000

1875

2243

2242

Загальна площа на 2011 рік становить 3541 га, посівна площа – 3200 га. Природно – кліматичні показники сприятливі для вирощування кукурудзи, пшениці озимої, ячменю озимого та ярого, соняшнику, сої та рапсу, що дуже важливо з огляду на кормо забезпечення галузі свинарства кормами власного виробництва, а це забезпечить, в свою чергу зниження собівартості продукції, бо корми власного виробництва – це завжди більш вигідно і дешевше.

3. Середньооблікова кількість працівників

Показник

Кількість осіб

Середньооблікова кількість штатних та позаштатних працівників, зайнятих у сільскогосподарському виробницві - всього

135

В рослинництві

63

В тваринництві

72

4.Землекористування протягом звітного року

Площа, га

Всього

Взято в оренду

Площа сільськогосподарських угідь- всього

3509

3509

Рілля

3313

3313


5.Структура виробничої собівартості продукції рослинництва

У тому числі

З них

З них

Насіння та посадко

вий матеріал

Міне

ральні добрива

Нафтопро-дукти

Оплата послуг і робіт сторонніх організацій

Решта мате

ріаль

них витрат

Амортизація необоротних

активів

Відрахування

на соціальні заходи

Решта інших прямих та загально виробничих витрат

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Пшениця

2046

1434

91

453

290

4

596

59

553

25

21

507

Кукурудза

508

399

128

113

17

1

140

19

90

2

7

81

Ячмінь

1459

1050

150

404

196

3

297

79

330

211

29

90

Соняшник

2340

1860

431

475

200

4

750

92

388

9

33

346

Соя

509

437

121

139

39

1

137

28

44

3

11

30

Ріпак

2075

1886

396

712

359

2

417

68

121

2

25

94

Хміль

97

97

2

94

1

-

-

-

-

-

-

-

6.Структура виробничої собівартості продукції тваринництва

У тому числі

З них

З них

Корма

Нафтопро-дукти

Оплата послуг і робіт сторонніх організацій

Решта мате

ріаль

них витрат

Амортизація необоротних

активів

Відрахування

на соціальні заходи

Решта інших прямих та загально виробничих витрат

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Приріст живої маси:

Свиней

10635

8108

6706

462

97

843

910

1617

335

331

951


З вище наведених таблиць видно, що СТОВ АФ «Вільне-2002» являється економічно вигідним та прибутковим серед господарств району. З кожним роком в господарстві  вдосконалюються технології виробництва, а також розширюється кількість посівних культур та збільшується поголів'я свиней.

В рослинництві спеціалізуються на вирощуванні кукурудзи, соняшника, пшениці, ячменя озимого та ярого, сої, рапса. Соняшник та рапс ідуть частково на релізацію, а зернові використовують для  годівлі свиней. Про розміри земельних угіддь та кількість зайнятих гектарів під кормовими культурами можно судити по таблиці 7.

7.Розмір і структура земельних угідь, га

Показники

2009 р.

2010 р.

Загальна земельна площа;

3418

3541

У тому числі сільгоспугіддя з них рілля

3128

3200

У тому числі зрошувана

98.7

116.5

Загальна кормова площа

786

775

На 1 умовну голову

1,2

1,0

Площа кормових культур у загальній кормовій площі,%

19

15

Згідно даних таблиці 7 можна зробити наступні висновки проте, що розмір земельних угідь майже не змінився протягом останніх років, але площа на одну умовну голову зменшилась. Це перш за все стосується і кормових культур.                                                                                           

8.Показники виробництва продукції рослинництва

                                                                                                                                               

Продукція рослинництва

Вироблено продукції за 2009р.,ц

Вироблено продукції за 2010р.,ц

Вироблено продукції за 2011р.,ц

Соняшник

14800

12000

1416

Рапс

15275

9580

10000

Кукурудза на зерно

20297

6637

5500

Пшениця озима

21069

33816

23150

Ячмінь озимий

11517

25500

13010

Ячмінь ярий

16808

7750

2890

Соя

1116

1726

1710

З таблиці 8 видно, що у 2009 році було вироблено більшу кількість продукції соняшнику, рапсу, кукурудзи, ячменю ярого ніж у 2010 – 2011 роках. А якщо дивиться по 2010 році господарство зіброло велику кількість пшениці озимої та ячменя озимого. Так як літо 2011 року було спекотним і була посуха,господарства зазнало невеликих збитків, врожайність виявилась низькою.


4. АНАЛІЗ СТАНУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

4.1.Стан галузі свинарства в ТОВ АФ „Вільне – 2002”

ТОВ АФ „Вільне – 2002” спеціалізується на вирощуванні свиней великої білої породи. Свині цієї породи характеризуються такими єкстер'єрними особливостями : голова легка, помірної величини, порівняно довгий , широкий і глибокий тулуб. Вуха невеликі, легкі, трохи нахилені вперед, шия середньої довжини. Спина широка і пряма, окороки добре виповнені , округлі. Кінцівки добре розвинені, правильно поставлені, шкіра тонка без складок, з рівномірно оброслою щетиною білої масті. Середня жива маса повновікових кнурів досягає 320-350, свиноматок – 230–250 кг. Багатоплідність свиноматок становить 10–12 поросят, збереженість потомства – 90–95 %, жива маса поросят при відлученні – 17–20 кг. Середньодобовий  приріст на відгодівлі досягає 800–850 г, витрати корму – 3,6–3,8 корм.од. на 1 кг приросту. При інтенсивній відгодівлі живої маси 100 кг свині досягають у 180–200 –денному віці. При забої в цьому віці одержують довгу тушу(95 – 100 см) з тонким шаром шпику (25 – 30 мм), високим виходом м'яса (50 – 55 %) і великою масою окосту (10 – 12 %).

Стан галузі свинарства в ТОВ АФ „Вільне – 2002” представлений у таблиці 9.

Розглянувши її ми бачимо, що  три останні роки ТОВ АФ”Вільне – 2002” не стояло на місці, поголів'я свиней з кожним роком зростало, в тому числі свиноматки, середньодобові прирости також  збільшились, особливо при порівнянні 2008 року з 2010, але при цьому збільшувались затрати кормів, що негативно впливає на господарство.

9.Поголів'я, продуктивність, витрати кормів і показники  ефективності виробництва продукції тваринництва

Показники

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Свині, разом , голів;

5996

6343

7317

В тому числі свиноматки

1543

1765

1987

Одержано поросят на 1 основну свиноматку, голів

12

11

12

Середньодобовий приріст молодняку:

свиней, кг

0,61

0,67

0,8

Витрати кормів на ц приросту свиней

5,4

8,7

11,5

.

4.2. Годівля різних статево-вікових груп свиней

      Годівля свиней є найважнішим елементом виробничої технології в виробництві високоякісної свинини. Повноцінні раціони з деталізованою системою аналізу дозволяє скоротити строки вирощування і відгодівлі поросят, зберегти стан здоров`я і підвищити економічну ефективність підприємства.

Годівля кнурів. Достатній рівень і якість годівлі, поряд з чудовими умовами утримання, забезпечують тривале використання і високі відтворювальні функції кнурів-плідників. Похибки в годівлі кнурів призводять до зниження заплідненості маток. Ожиріння, як і виснаження кнурів, негативно позначається на їх статевої активності та якості спермопродукції. У період інтенсивного статевого використання у кнурів значно підвищується обмін речовин, внаслідок чого зростає потреба в поживних речовинах.

       Потреба кнурів у поживних речовинах залежить від їх маси, віку, інтенсивності використання та умов утримання. Якщо дорослі кнури знаходяться на перетримці (поза злучки), то норми годівлі знижують: хрякам живою масою 201-250 кг на 10% і живою масою 251 кг і більше - на 20%. Молодих кнурів, незважаючи на помірне використання, годувати рекомендується по наведеним нормам без зменшення. Цей прийом забезпечує їх нормальний ріст і розвиток.

       Раціони для кнурів повинні мати невеликий обсяг. На 100 кг живої маси зростаючі кнури споживають по 1,7 кг сухої речовини, дорослі 1-1,3 кг. Тому їх раціони повинні мати високу концентрацію обмінної енергії та поживних речовин в сухій речовині. Раціони складають з зерна злаків (ячмінь, овес, кукурудза, пшениця), до якого додають для балансування за протеїном, незамінним амінокислотам і вітамінам відповідну кількість макух або шротів, гороху та кормів тваринного походження. Відвійки, рибна, м'ясо-кісткове борошно як джерела протеїну, амінокислот і вітамінів групи В повинні бути обов'язковою складовою частиною раціонів кнурів.

Концентровані корми згодовують хрякам у вигляді комбікормів-концентратів або повнораціонних комбікормів, які виробляють на комбікормових заводах або безпосередньо в господарстві з зернофуражу та білково-мінерально-вітамінних добавок або преміксів промислової вироблення. При годівлі кнурів можуть бути використані комбікорму такого складу (по масі):

а) при включенні в раціон моркви, буряка в кількості 10-15% з енергетичної поживності: ячмінь - 35,8%, пшениця - 10; овес - 15; горох - 16; висівки - 10; шрот соняшниковий - 5; борошно рибна - 4; борошно трав'яна - 2; преципітат - 0,7, сіль - 0,5 ; премікс - 1%;

б) при використанні повнораціонного комбікорму : ячмінь - 28%, пшениця - 28,3; кукурудза - 5; овес - 8; висівки пшеничні - 10; шрот соняшниковий - 8; борошно рибне - 4; дріжджі кормові - 3; борошно трав'яне - 3; крейда - 0,8 ; кормовийт фосфат - 0,4, сіль - 0,5 і премікс - 1%.

         Годівля поросят-сисунів. Починаючи з першого дня життя, поросята харчуються виключно молоком матері, яке забезпечує їм високу енергію росту, розвиток і оберігає від різних захворювань. З 14-15 дня молочність свиноматок знижується, а потреба новонароджених поросят у поживних речовинах зростає. Тому вже на 5-7 день життя поросят привчають до підгодівлі. На 3-4-й день для профілактики анемії їм внутрішньом'язово вводять залізовмісні препарати (ферроглюкін, ферродокс).

      Підживлення організуються наступним чином: на початку розсипають на підлогу в зоні годування гранульований комбікорм, обшелушенний або підсмажений ячмінь, потім підгодівлі засипають у спеціальні неглибокі коритця. Поросятам з раннього періоду згодовують біологічно повноцінні суміші з включенням 20-30 відсотків екструдованих зернових кормів (ячмінь, кукурудза, горох та ін.), до 20-30% сухих відвійок. Для поліпшення згодованості і збільшення енергетичної цінності в кормосуміші додають 5-10% цукру, смакові і ароматичні речовини.

       Крім того, для збільшення біологічної повноцінності протеїну в суміші включають до 5-7% рибного або м'ясо-кісткового борошна і доповнюють суміш до 100% дертю зернових дрібного помелу (0,2-0,3 мм). Обов'язковим є включення в суміш 1% преміксу.

        З 10-15 дня в раціон поросят слід вводити моркву, буряк, високоякісну трав'яне борошно. До 12-15 дня життя поросята-сисуни повинні бути привчені до поїдання всіх видів кормів. При наявності повноцінних кормів, їх вмілому використанні, можна домогтися високої енергії росту поросят і організувати раннє відлучення їх від свиноматок, що дозволяє більш ефективно використовувати маточне стадо. Для підгодівлі поросят мінеральними речовинами використовують  крейду, червону глину, дернину. Для поліпшення роботи шлунково-кишкового тракту і поглинання кишкових газів їм дають дерев'яне вугілля.

        Поросята для нормального росту і розвитку потребують питної води так само, як і в інших елементах живлення. Тому вони повинні мати вільний доступ до води.

         В 1 кг сухої речовини раціону для поросят-сисунів повинно міститися (г): перетравного протеїну - 220-270; лізину - 12-22; метіоніну-цистину - 7-13; триптофану - 3,1-4,2; кальцію - 9 -10; фосфору - 6-8; заліза - 90-100 мг; цинку - 60-100 мг; Вітаміну А - 5-6, тис. МО; Вітаміну Д - 0,5-0,6, тис. МО.                                                

10.Склад і поживність спеціального комбікорму

для підгодівлі поросят – сисунів

Інгридієнти

Склад комбікорму, %

Ячмінь подрібнений

30

Кукурудзяне борошно

28

Макуха соняшникова

10

Рибне борошно

10

Дріжджі кормові

5

Сухе молоко

7

Вітамінне трав’яне борошно

3

Висівки пшеничні

5

Кісткове борошно

1.2

Крейда

0.5

Сіль кухонна

0.3

Разом

100

До 1 т. спец комбікорму

Додано:

Солянокислого біоміцину

20 г

Сірчанокислого заліза

120 г.

Сірчанокислої міді

15 г

Сірчанокислого цинку

30 г

Вуглекислого кобальту

3 г

        З наведеної таблиці 10 видно, що основою корму являється ячмінь – 30%, кукурудзяне борошно – 28%, макуха соняшникова та рибне борошно по 10%,а всі інші корми використовують в меншій кількості.

Годівля молодняка. Вирощування молодняку ​​повинно бути організовано так, щоб тварини перед злучкою мали живу масу 115-120 кг.

В 1 кг сухої речовини раціону для молодняку ​​свиней необхідно мати: кормових одиниць - 1,15-1,2 кг, перетравного протеїну - 110-130 г; лізину - 7,0 г; метіоніна - цистину - 4,0-4,4 г; триптофану - 1,2-1,4 г ; кальцію - 8,0 г; фосфору - 7,0 г, заліза - 80 мг; цинку - 60-80 мг; вітаміну А - 4 тис. МО.; вітаміну Д - 0,4 тис. МО.

        Раціони для ремонтного молодняку ​​свиней слід складати з різноманітних кормів: ячмінної, кукурудзяної, пшеничної, вівсяної, горохової дерті. З соковитих кормів рекомендується використовувати буряк кормовий та цукровий, моркву, гарбуз, комбінований силос, в літній період слід вводити в раціон зелену траву. Соковиті корми сприятливо діють на травлення і загальний розвиток внутрішніх органів. В якості білкових добавок слід використовувати рибне та м'ясо-кісткове борошно, молочні відходи, м'ясні бульйони з відходів.

        Орієнтовна структура раціонів для ремонтного молодняку: концентровані корми - 70-75, соковиті - 22-20, трав'яне борошно - 3, корми тваринного походження - 5%. Набір компонентів раціону повинен забезпечити середньодобовий приріст ремонтного поголів'я на рівні

500-550 г.

                     4.3.Годівля і утримання поросних свиноматок

Висока багатоплідність свиноматок та вирощування добре розвинених поросят можливі лише при повноцінному годуванні. Потреба свиноматок в енергії та поживних речовинах залежить від їх віку, живої маси, фізіологічного стану, вгодованості та умов утримання. При організації нормованої годівлі виділяють групи холостих маток, які підлягають осіменінню, супоросних - у перші 84 дні і в останні 30 днів супоросності, лактуючих - при відлученні поросят в 26, 35-45 і 60 днів з урахуванням кількості підсисних поросят. Найбільш низьку потребу мають дорослі матки в перші 84 дні поросності, в останні 30 днів вона зростає на 15-20%. Більш високу потребу мають матки до двох років. В даний час доведено дуже сприятливий вплив на багатоплідність маток підвищеного на 25-30% рівня годівлі (в порівнянні з першими 84 днями супоросності) за 1-2 тижні до осіменіння (через 5-7 днів після відлучення поросят).

Різні рівні годівлі маток холостих, супоросних в перші 84 дні і в останні 30 днів супоросності забезпечують за рахунок згодовування різної кількості сухої речовини при однаковій концентрації в ньому енергії і поживних речовин. Приблизні норми годівлі для поросних свиноматок наведений в таблиці 11 .

11.Норми годівлі поросних свиноматок старше 2 років в

ТОВ АФ „Вільне -2002” (на  гол/ добу)

Жива маса,кг

Обмінна енергія,

МДж

Кормові одиниці,

кг

Суха речовина,

кг

Перетравний протеїн,г

Са,

г

Р,

г

Na Cl,г

Каротин,

мг

Перша половина поросності

180-200

29,3

2,6

410

330

16

11

18

31

200-220

31,4

2,2

420

340

17

12

19

37

220-250

33,9

3,0

450

360

18

13

20

41

Друга половина поросності

180-200

32,7

2,9

475

380

22

17

20

36

200-220

36,0

3,2

506

405

24

18

21

38

220-250

38,5

3,4

537

430

25

19

22

42

       Протягом супоросності слід вести постійне спостереження за вгодованістю маток. Супоросні матки повинні мати середню вгодованість. Ожиріння і виснаження вкрай негативно позначаються на багатоплідності, розвитку поросят в ембріональний період, на подальшій молочності маток і виході поросят. Тому при низькій вгодованості норми годівлі збільшують з розрахунку 0,4 корм. од. або 4,4 МДж обмінної енергії на кожні 100 г середньодобового приросту, а при ожирінні норми знижують на аналогічну величину. Потреба лактуючих маток в енергії та поживних речовинах значно вище, ніж супоросних.

Недостатня кількість в раціонах лактуючих маток енергії або поживних речовин призводить до зниження молочності і скорочення тривалості лактації. У залежності від тривалості підсисного періоду використовують різні норми годівлі лактуючих маток, що обумовлюється необхідністю отримання різної кількості молока.

Матки, особливо холості і супоросні, здатні поїдати найрізноманітніші корми і в значно більших кількостях, це їм необхідно для забезпечення нормальної життєдіяльності. Тому їх раціони по можливості потрібно насичувати соковитими, а в деяких випадках і грубими кормами (трав'яний борошном, половою і ін). Це забезпечить достатню повноцінність годівлі та вбереже від надмірного споживання поживних речовин, а, отже, і від ожиріння.

У раціони підсисних маток вводять більше концентратів, оскільки затрати на молоко не покриваються за рахунок об'ємистих кормів, тому організм витрачає значну кількість резервних поживних речовин свого тіла.

У раціони для маток рекомендується вводити в залежності від їх фізіологічного стану від 65 до 85% з енергетичної поживності концентратів (у тому числі 10-15% гороху холостим і супоросним, 15-20% лактуючим), 5% трав'яного борошна і 15-30% соковитих і зелених кормів. Для підвищення повноцінності годівлі лактуючим багатоплідним маткам згодовують по 1-2 кг відвійок.


12. Кормові раціони годівлі підсисиних свиноматок в

ТОВ АФ  „Вільне – 2002” (на  гол/ добу), кг

Комбікорм або суміш концкормів

всього

в т.ч. горох

У віці до 2 років

8

4,2

0,9

1,5

1

0,2

0,5

0,1

10

4,4

1,0

2,5

1

0,4

0,6

0,2

12

4,6

1,1

3,5

1

0,6

1,0

0,3

У віці старше 2 років

8

3,5

0,7

2,0

1

0,3

0,5

0,1

10

3,8

0,8

2,5

1

0,4

0,8

0,2

12

4,2

0,9

3,5

1

0,6

1,0

0,3

8

3,9

0,9

2,0

1

0,3

0,5

0,1

10

4,1

1,0

2,5

1

0,4

0,8

0,2

12

4,5

1,1

3,5

1

0,6

1,0

0,3

Якщо в раціоні відсутній комбікорм, то обов’язковим є згодовування мінеральних добавок з розрахунку на 1 гол. на добу для свиноматок до 2 років по 50-60 знефтореного фосфату і 52-58 г Na Cl, та для свиноматок старше 2 років, відповідно, по 55-65 і 51-64 г.

          При включенні в раціони 25-35% корнебульбоплодів (за поживністю) використовують комбікорми-концентрати наступного складу. Для холостих і супоросних маток: ячмінь - 34%, пшениця - 10, овес - 5, горох - 12, висівки пшеничні по 12, шрот соняшниковий - 5, рибне борошно - 3, трав'яне борошно - 10, преципітат - 1,5, сіль - 0,5, премікс - 1%; для лактуючих маток: кукурудза - 20%, ячмінь - 15, овес - 20, горох - 5, висівки пшеничні - 24, шрот соняшниковий - 5, рибне борошно - 2, м'ясо-кісткове борошно - 1, трав'яне борошно - 5, крейда - 1,5 , сіль - 0,5, премікс - 1%. У літній період при використанні в раціонах маток зеленої маси бобових культур 50% білкових кормів у складі комбікормів замінюють зерном злаків (ячмінь, овес, кукурудза).

13.Норми годівлі підсисних свиноматок в ТОВ АФ„Вільне – 2002”

(на гол /добу)

Кількість поросят в гніз

ді, гол.

Обмінна енергія,

МДж

Кормові одиниці

Суха речовина,

г

Перетрав-ний

протеїн,

г

Са,

г

Р,

г

Na Cl,

г

Каро-тин,

мг

Вітамін Д,

тис.

ІО

Жива маса свиноматок 160-200 кг

8-9

57,3-61,9

5,1-5,5

3,8-4,1

560-600

40-43

25-27

28-29

32-34

2,3-2,4

10

66,9

5,9

4,4

650

46

29

32

36

2,6

11

71,5

6,3

4,7

685

49

31

33

38

2,8

12

74,9

6,6

5,0

720

52

33

35

41

3,0

Жива маса  свиноматок 200-250 кг

8-9

63,2-67,8

5,5-5,9

4,2-4,5

615-655

44-46

28-30

30-33

34-37

2,5-2,7

10

74,5

6,3

4,8

690

49

32

34

39

2,9

11

77,0

6,8

5,1

730

52

34

36

42

3,0

12

82,0

7,2

5,4

780

56

35

40

44

3,2

При годівлі лактуючих маток враховують особливості післяпологового періоду. У перші години після опоросу годувати матку не слід, але потрібно напоїти свіжою водою. Через 5-6 год після опоросу дають 0,5-0,7 кг концентратів в рідкому вигляді. У наступну годівлю кількість концентратів збільшують до 1 кг і поступово протягом 7 днів доводять до норми. Недотримання цієї вимоги призводить до різких зрушень в обміні речовин, збільшення припливу молока в перші 3-5 днів, яке поросята повністю не висмоктують, і до захворювання маток. Соковиті корми починають згодовувати маткам з 5-7-го дня. Особливої ​​уваги заслуговує годування маток перед відбиранням поросят. Для зменшення виділення молока за 3-4 дні до відлучення поросят знижують загальний рівень годівлі маток на 20-25%, при цьому з раціону виключають соковиті корми. У день відлучення поросят маткам дають не більше половини добового раціону, а потім переводять на норми годівлі для холостих і супоросних маток. Як при використанні повнораціонних комбікормів, так і при згодовуванні сумішей, що складаються з комбікорму-концентрату, соковитих кормів взимку і зеленої маси влітку, маток слід годувати 2 рази на добу. Необхідно також тварин забезпечувати вітамінами.

Вітаміни — органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів. Нестача вітамінів приводить до порушення обміну речовин. Джерелом вітамінів найчастіше є рослини. Вітаміни впливають на засвоєння поживних речовин, сприяють нормальному росту клітин і розвитку всього організму.  При недоліку їх в їжі знижується  опірність організму до захворювань, до дії несприятливих факторів навколишнього середовища.

Вітамін А (ретинол)  покращує стан шкіри, сприяє опору організму до інфекцій, забезпечує ріст і розвиток епітеліальних клітин, входить до складу зорового пігменту сітківки ока.

Вітамін D (кальційферол) - забезпечує всмоктування кальцію і фосфору в тонкій кишці.

Вітамін D допомагає в боротьбі проти рахіту.  Недостатність вітаміну D призводить до порушення фосфорно-кальцієвого обміну,  що призводить до недостатнього відкладенню вапна у кістках.

При гіпервітамінозі вітаміну D спостерігається сильне токсичне отруєння: втрата апетиту, нудота, блювота, загальна слабкість, дратівливість, порушення сну, підвищення температури.

Вітамін E (токоферол)  - вітамін розмноження, впливає на роботу статевих та деяких інших залоз, сприяє розвитку плоду.   Вітамін Е сприяє засвоєнню білків і жирів, бере участь у процесах тканинного дихання, впливає на роботу мозку, крові, нервів, м'язів, покращує загоєння ран, затримує старіння.

У тварин, позбавлених вітаміну Е, виявлені дегенеративні зміни в кістякових м'язах і м'язах серця, підвищення проникності й ламкості капілярів.  У ембріонів тварин можуть виникнути крововиливи і внутрішньоутробна загибель. Спостерігаються також дегенеративні зміни в нервових клітинах і поразка паренхіми печінки.

Утримання холостих та умовно поросних свиноматок може бути індивідуальним та груповим (10-12 голів). Вигульні майданчики будують на одну технологічну секцію , що дає можливість  утримувати свиноматку ізольовано . При індивідуальному утриманні –обмежується рух тварин але це дає змогу переміщення свмноматок залежно від їх технологічного стану.
Тварини знаходяться у боксах довжиною 114-122 см , шириною 66-68 см і висотою 91-98 см. Переваги цього методу -  економне витрачання кормів, низькі затрати праці , полегшення праці обслуовуючого персоналу за тваринами. При цьому станок  монтують таким чином , щоб підлога мала нахил до каналу збору гною.  Частину підлоги обладнують решітками , через які протоптується гній у канал. Індивідуальний метод утримання дозволяє запобігти конкурентній боротьбі  тварин за корм та їх травмування. Площа станка для утримання свиноматки повинна бути не менше 1,9 м?. Станки для утримання розділяють на зону відпочинку та зону дефекацій. Станки обладнують різними типаи годівниць та напувалок. Підлога має нахил 4-5% . Висота загорожі 100 см. Перегородка між станками глуха, а збоку проходу – решітчаста.

         В період підготовки до осіменіння є практика мілкогрупового утриманя свиноматок - групами по 10—15 тварин. Після осіменіння свиноматок рекомендують не менше двох-трьох днів утримувати у вузьких індивідуальних станках, обладнаних годівницями і напувалками.

Надалі залежно від прийнятої у господарстві технології супоросних свиноматок продовжують утримувати в індивідуальних станках або переводять в інше приміщення, де їх розміщують невеликими групами (по 10—12 тварин). Навіть при високому рівні техніки осіменіння частина свиноматок залишається незаплідненою. Таких тварин необхідно своєчасно виділити з допомогою кнура-пробника для повторного осіменіння.

Зовсім не виправдане утримання в господарствах супоросних свиноматок великими групами. При цьому багато з них травмуються, внаслідок чого можливі порушення живлення зародків, і значна частина останніх гине. Зростає кількість мертвонароджених і слабких поросят живою масою менше 1 кг. У багатьох господарствах частка таких поросят становить 23—30 %. Таким чином, утримання супоросних свиноматок великими групами завдає значних економічних збитків і є однією з причин низької продуктивності.

   14.Репродуктивні якості свиноматок при різних режимах вирощування                                          

Утримання

вигульне

безвигульне

Заплідненість, %

96

92

Прохолост, %

21

16

Багатоплідність, гол.

10,5

9,7

Народилось дефектних поросят, %

6,6

10,5

у тому числі:

мертвих

4,2

8,3

уродів

2,1

2,0

Великоплідність,кг

1,38

1,36

Молочність, кг (в 30-деному віці)

75,8

72,3

Середня маса порося в 2-місячному віці, кг

20,3

20,0

Збереженність поросят до 2-місячного віку, %

93

93

Вибракувано маток, %

21,0

36,8

Важливо також, щоб місце для вигулу і підлога проходів у свинарниках не були слизькими.. Щоб запобігти опоросу у групових станках, важкопоросних свиней переводять у приміщення для утримання підсисних свиноматок за 6—7 днів до опоросу.У цех для опоросу свиноматок переводять на 112-й день супоросності. У зв'язку з цим оператор перевіряє стан не лише свиней чергової групи, які підлягають переведенню в родильне приміщення, а й тих, що заплановані до переведення через 2—3 дні.

З наведеної таблиці 14 видно, що вигульне утримання свиноматок є кращим по всім показникам, тому для господарства це утримання буде прибутковішим.

 

4.4.Утримання різних статево-вікових груп тварин

          Кнурів-плідників утримують в приміщеннях для кнурів–плідників , розташованого в одному приміщенні з пунктом штучного осіменіння або в окремому приміщенні,але зблокованим з пунктом штучного осіменіння і свинарником для утримання холостих та умовно поросних свиноматок. Передбачається групове утримання перевірюваних і кнурів-пробників та групове або індивідуальне утримання основних кнурів-плідників. Оптимальні  характеристики мікроклімату в приміщенні для утримання кнурів такі: температура повітря 16 ˚С,відносна вологість 40–75%,швидкість руху повітря 0,2–1,0 м/с, вміст аміаку 20 мг/м?,сірководню 10 мг/м?, вуглекислого газу 0,2%. Норма станкової площі для перевірюваних і кнурів-пробників 2,3 м?, для основних кнурів–плідників при індивідуальному утриманні 7,0 м?. Висота стінок станків повинна бути 1,4 м. При груповому утриманні основних кнурів-плідників ( 2-5 голів) площа станка на одну голову становить 3,5-4,0 м?. У станках монтують напувалки та годівниці, які розділяють перегородками за кількістю тварин у станку з розрахунку, щоб фронт годівлі на одну тварину був не менше 45 см. При сумісному утриманні на вигульних майданчиках, прогулянках або випасанні кнурів, яких утримують в окремих стаціонарних станках і їм регулярно спилюють ікла. Активний моціон забезпечується прогоном кнурів на відстань 1,5-3 км, при цьому швидкість руху , щоб кнури не дуже стомлювались. Кнурів-плідників необхідно регулярно купати , температура води для купання 24-30 ˚С. Протягом року три-чотири рази оглядають стан копит і при необхідності їх розчищають.

         Свинарники для ремонтного молодняку будують малогабаритними, обладнують станками у два ряди з одним проходом у середині приміщення. Для нормального розвитку ремонтного молодняку і одержання потомства високої якості тварини повинні гуляти в будь–яку пору року. Тому біля свинарників для ремонтного молодняку, що вирощується для покращення племінної справи, треба передбачити вигульні майданчики.

 Свинок слід парувати у віці 9–10 міс. живою масою 100–110 кг., а у племгосподарсвах у 10-12 міс. при масі 130–150 кг.

        Якість ремонтного молодняку визначає продуктивність майбутнього стада. Тому зооветспеціалісти повинні постійно тримати під контролем програму вирощування резистентного у ветеринарно–генетичному відношенні молодняку, яка включає:

а)мічення і відбір свинок і кнурів з помету, що не хворіли до 14– денного віку без ознак шлунково–кишкових розладів, від багатоплідних маток і кнурів (10 -12 поросят), добре розвинутими сосками;

б)відлучення і вирощування таких свинок в окремих приміщеннях або секціях, де утримуються відлучені;

в)щомісячне зважування, добре і суворе вибраковування молодняку за розвитком, ростом і захворюваністю у 2 -4 -6 міс. віці;

г)щоденні прогулянки за будь-якої погоди протягом року на вигульних майданчиках;

д)остаточний відбір свинок для ремонту у 8–9 міс. віці живою масою не менше 110 -120 кг.

      Вибраковування повинно бути таким, щоб для запліднення залишалось не більше 60% відібраних спочатку свинок. Досвід свідчить, що саме такі свинки стійкі і імунні до мікрофлори даного господарства. Шлункові– кишкові розлади у поросят, отримані від таких свинок, практично не реєструються.

      При вирощуванні ремонтного молодняку обов’язковим є дотримання таких правил:

1) тварин утримувати групами 1 кнур – 10–12 свинки 12–15 голів за віком і розвитком;

2) двофазне вирощування з перегрупуванням у 75–90 дн. віці.

3) площа станка 0,8–1,4 кв.  м. на голову, а фронт годування – 45 см.

4)підтримання температури у приміщенні 16-18 градусів. вологості -75% швидкості руху повітря не більше 3 м/с.

Свинарники для відлучених поросят–призначені для утримання поросят після відлучення від маток. Їх жива маса після 26 денного підсисного періоду має становити 5,6 кг, а після 2– міс. -15–17 кг.

Приміщення для відлучених зводять потужністю 800, 1200, 2000, і 4000 голів і обладнують 2-4-6- рядними розташуванням станків. На товарних фермах відлучених поросят рекомендують утримувати в групових стадах.

                   

 


5.ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

5.1.Технологія штучного осіменіння свиней

     В ТОВ АФ ”Вільне-2002” приміняється спосіб виявлення свиноматок в охоті  по рефлексу нерухомості при надавлюванні на спину руками техніка штучного осіменіння. Цей спосіб не дає сто відсоткової гарантії виявлення полової охоти, що призводить до пропущення стадії збудження статевого циклу, зниження запліднення і економічним втратам.

Осіменіння свиноматок проводять при наявності у них добре виражених ознак тічки і охоти. Свиноматка у стані статевого збудження проявляє ознаки занепокоєння, в неї пропадає апетит, з'являється потяг до кнура, вона плигає на нього та інших свиней, дозволяє їм плигати на себе. Проте початком охоти вважають час появи рефлексу нерухомості.  Не пускають кнура у станок, де є декілька свиноматок.

При вагінальному дослідженні свиноматки у неї виявляють набряки та почервоніння слизової оболонки піхви, з шийки матки витікає слиз, що скупчується на дні піхви і витікає вільно з статевої щілини. Статева петля буває почервонілою, набряклою.

    Якщо свиноматці у стані охоти покласти руку на спину та поперек, то вона заспокоюється і залишається нерухомою. Таку пробу роблять три або два рази на добу. Свиноматок, у яких виявлено охоту, переганяють у манеж для штучного осіменіння, розподіляють їх по станках-боксах і витримують там 30 хв для зняття стресу. Лише після цього їх осіменяють з таким розрахунком, щоб потрапляння сперми у яйцепроводи співпадало з виходом туди яйцеклітин. При одноразовому виявленні охоти (вранці) молодих і дорослих свиноматок осіменяють двічі: безпосередньо після виявлення та через 24 години після першого осіменіння.

     Для підвищення плодючості і рівня запліднення ремонтних свинок у максимально стислі строки практикують дозоване спілкування свинок, починаючи з 5-6-місячного віку, з вазектомованими кнурцями-пробниками, а підсисних свиноматок - з 3-4-го дня післяродового періоду.

     Осіменяють свиноматок безпосередньо у станку, де вони утримуються, на пасовищі або ж у спеціальній клітці; влітку клітку ставлять у розкіл, над яким влаштовують навіс. Перед осіменінням протирають зовнішні статеві органи свиноматки тампоном, змоченим розчином фурациліну 1 :5000.

     Після осіменіння свиноматку переганяють у індивідуальний станок на 24-30 год.

     В господарстві використовують методи штучного осіменіння свиноматок розрідженою спермою.

     У статеві шляхи свиноматки вводять попередньо розріджену або збережену сперму в об'ємі біля 1мл на 1кг живої маси, але не більше 150 мл. Розрідження сперми проводять з таким розрахунком, щоб у дозі на одне осіменіння було 3 млрд рухливих сперміїв.

     Для введення розрідженої сперми у статеві шляхи свиноматок користуються поліетиленовим приладом ПОС-5, який складається з тонкостінного флакона об'ємом 150-200 мл, кришки, що нагвинчується на нього, і катетера із з'єднуючою муфтою.

    Осіменяють свиноматок безпосередньо у станках чи в загородках, де їх утримують. Перед введенням сперми обмивають теплою водою з милом зовнішні статеві органи свиноматки, споліскують їх розчином фурациліну

(1 :5000) і витирають ватним тампоном. Тоді, переклавши катетер у праву руку, обережно вводять його у піхву свиноматки, спрямовуючи спочатку догори, під кутом 20-25°С, а тоді - горизонтально на глибину 25-40 см до упору. Підіймають флакон вище рівня спини свиноматки і перевертають його догори дном; сперма вільно поступає у матку. Бажано, щоб катетер при цьому був уведений якомога глибше у шийку матки. Після звільнення  флакона від сперми катетер залишають на 1-2 хв. у попередньому положенні, а тоді виймають його легкими обертальними рухами. Якщо сперма витікає з флакона дуже повільно, то можна стиснути флакон в руках. Проте не слід вливати сперму швидко.

Звичайно на осіменіння однієї великої свиноматки затрачають 2-5 хв., а дрібної - до 10 хв. Якщо ж сперма цілком не вливається, а це може трапитись при несвоєчасному (передчасному чи запізнілому) осіменінні; стресових ситуаціях, що супроводжуються викидом наднирниками епінефрину (гормон "страху"), що блокує антиперистальтичні скорочення матки, закупорюванні просвіту катетера погано профільтрованою спермою чи при щільному приляганні отвору катетера до стінки шийки матки, то необхідно вказані причини усувають і завершують осіменіння. При щільному приляганні катетера до стінки шийки матки його легко повертають і дещо відтягують назад. Коли ж сперма під час осіменіння витікає з піхви, то введення її припиняють, провертають флакон догори, опускають його нижче спини і змінюють положення катетера. Після цього продовжують введення сперми.

     Загальна кількість рухливих сперміїв у дозі на одне осіменіння складає для молодих свиноматок 2, а для дорослих 3 млрд.

     У якості розріджувача в господарстві застосовують глюкозо-сольовий розчин. Виготовляють розріджувач і додають його до сперми безпосередньо перед осіменінням.

  В АФ ”Вільне-2002” при осіменінні свиноматок сперма, заповнювач та катетер приладу повинні мати температуру біля 30°С, оскільки холодна сперма майже повністю витікає із статевих органів свині.

     Щоб запобігти зворотному витіканню сперми з піхви, свиноматок витримують до кінця охоти в індивідуальних станках або ж 1-2 доби у тих станках, де їх осіменяли, оскільки у загальних станках тварини з незавершеною охотою плигають одна на одну.

    У тих випадках, коли під час осіменіння розлилася значна частина сперми або ж витекла з піхви, свиноматку осіменяють повторно. Для своєчасного виявлення незапліднених свиноматок з 16-18-го дня після осіменіння встановлюють старанний нагляд за ними (можна допускати пробника) і при появі охоти - осіменяють.

         Вихід поросят на одну свиноматку за останні роки складає 9,8-10,9 гол. Дані показники являється показником недостатньокваліфікованої роботи.

        Цикл відтворення свиноматок в господарстві ”Вільне-2002” складає 171 день: з них 114 днів – супоросного періоду; 35 днів – підсисного; 22 дня від відлучення до плодотворного осіменіння.

        У середньому на свиноматку в господарстві 2,1-2,2 опоросу,  9,8 і більше поросят на опорос.

       Весь виробничий цикл від народження поросят до здачі на забій складає 222 дня, в тому числі підсосне вирощування – 35 днів, дорощування після відлучення – 80 днів і відгодівля 107 днів. Жива маса відгодованих свиней при реалізації складає 112 кг.

       Аналізуючи відтворення свиней можна зробити висновок, що на свинофермах ТОВ АФ ”Вільне-2002”  є невикористані  резерви, які дозволяють більш ефективно розвивати свинарство з використанням новітніх технологій годівлі, утримання і відтворення.

5.2.Ефективність використання препарату Продевіт

Штучне осімененіння являється прогресивних методом відтворення домашніх тварин, що дозволяє скоротити кількість низькопродуктивних плідників, витрати на їх утримання, годівлю, ветиринарне обслуговування та зниження ризику травматизму обслуговуючого персоналу. Все це в цілому дає значні економічні переваги.

        При виконанні дипломної роботи нами було проведено економічний аналіз утримання та використання свиноматок в умовах підприємства «Вільне-2002».

        Продевіт - це комплекс необхідних вітамінів для повноцінного розвитку та здорового життя сільськогосподарських тварин.Компенсує нестачу годівлі, підвищує життєдіяльність, покращує адаптацію до небажаних умов навколишнього середовища. До складу препарату входять рослинні олії високої степені фільтрації, чітко підібрана концентрація вітамінів.

         З метою визначення ефективності застосування препарату „Продевіт” нами були створені 2 групи свиноматок по 5 голів в кожній: контрольна та дослідна.

Дослідній групі свиней вводився препарат двократно з інтервалом 10 -14 днів. Контрольна група утримувалась на загальному раціоні без введення будь – яких препаратів.

При цьому  було встановлено що, статева охота у дослідних тварин проявлялась на 5,3 дні раніше, ніж у контрольних. Тічка, загальностатеве збудження у дослідних тварин було більш виражене та тривале. Запліднення контрольних тварин було нижче дослідних, що дозволило отримати на 152 поросяти більше в дослідній групі.

Таким чином, використання вітамінних препаратів являється фізіологічно виправданим та економічно вигідним.      

При проведенні аналізу було встановлено, що збереженість приплоду зросла на 10 %. 

При проведенні досліджень було рекомендовано скоротити кількість кнурів-плідників на три голови враховуючи їх низьку статеву активність, малий об'єм еякуляту (120-130мл), низьку концентрацію сперміїв і як наслідок низький рівень заплідненості свиноматок.

Поглянувши на таблицю 15 можно сказати, що економічний ефект отриманий  в результаті вибракування трьох хряків-плідників, які мали низькі відтворювальні здібності та використовували хряків з високими відтворювальними здібностями, які дали ефект 31960 грн.

15.Економічна ефективність в відтворенні свиней в господарстві

Група

Контрольна

Дослідна

Поголів'я свиноматок

360

360

Поголів'я хряків-плідників

8

5

Кількість отриманого приплоду

4320

4472

Вартість реалізованого проиплоду, грн

734400

760240

Вартість вибракуваних хряків-плідників

-

6120

Кількість вибракуваних хряків-плідників

-

3

Загальна вартість

734400

766360

Таким чином, аналіз відтворення свиней в господарстві дозволяє правильно організовувати господарську діяльність в свинарстві та без додаткових витрат отримувати високий прибуток.


6.ЗАХОДИ З ЕКОЛОГІЇ

 У сільськогосподарському виробництві розрізняють тваринницьку і рослинницьку діяльність. Виробництво продукції тваринництва, як відомо, грунтується на трансформації рослинного білка в білок тваринного походження. Однак тільки частина рослинного білка, спожитого тваринами з кормом, перетравлюється ними і використовується для росту тіла і продукування молока. Інша частина виділяється у вигляді неперетравленого рослинного білка або продуктів харчування його трансформації.

Сільськогосподарські тварини споживають багато рослинних кормів. Спожита твариною кормова маса піддається складним біохімічним реакціям в організмі тварин і хімічним реакціям після виділення екскрементів , а потім у  період їх зберігання та утилізації. Внаслідок цих реакцій утворюються хімічні сполуки, які порширюються у навколишньому середовищі.

При утриманні тварин в атмосферу виділяються метан і аміак, які виявляють по запаху. Із грунтів, пасовищ, а також з оброблюваних полів звітрюється закис азоту та аміак. Головним носієм неприємного стійкого запаху цих сполук є тиольна група, що містить сірку. Виділення сполук, що мають неприємний запах - це неминучий процес, однак їх поширення можна істотно зменшити, вживаючи певних гігієнічних і санітарних заходів.

Тваринництво є джерелом забруднення поверхневих вод органічними речовинами, азотними і фосфорними сполуками, а також грунтових вод азотними і фосфорними сполуками. Поверхневі води безпосередньо забруднюються поверхневими стоками з лук, пасовищ, полів, удобрених виділеннями тварин. З таким поверхневим стоком переносяться: розчинні мінеральні форми азоту, переважно нітрати; розчинні фосфати; розчинні органічні речовини, що містять азот і фосфор; матеріали біологічного походження(виділення тварин, гній, рослинні рештки та ін.); стоковий грунтовий матеріал.

Змитий грунтовий матеріал завжди збагачений  на делікатні компоненти грунту, наприклад перегнійні речовини і мінеральні колоїди. Відносні перегнійні речовини багаті на азот, а в грунтах лук – також і на фосфор. У мінеральних колоїдах завжди більше фосфору порівняно з іншим мінеральним грунтовим матеріалом.

Найнебезпечнішим джерелом забруднення грунтових вод є гноєсховище, де зберігається гній. Він зберігається здебільшого прямо на землі. Гноївка, що витікає з гноєвого штабелю, проникає углиб грунту. Із незахищеного штабелю дощовою водою  вимиваються також розчинні речовини. Внаслідок цього у грунтові води потрапляють переважно нітрати і у меншій кількості аміак та органічні речовини. Джерелом забруднення грунтових вод є також стічні води з території тваринницьких ферм, вигульних майданчиків для тварин. Екскременти тварин піддаються мінералізації у поверхневому шарі грунту. Вивільнені компоненти гною не поглинаються рослинам, особливо нітрати і можуть бути легко вимиті в грунтову воду. З поверхневим стоком з вигульних майданчиків у поверхневі води потрапляє значна кількість забруднень, особливо фосфатів.  

Що стосується екологічних заходів господарства „Вільне-2002” то, воно розташоване в 12 км від м.Новомосковськ та в 50 км від м.Дніпропетровськ. Відстань до найближчого населеного пункту 1 км.За всіма цими пунктами господарство зв'язане асфальтованими шосейними дорогами. Ця відстань встановлена з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.

         Територія комплексу обнесена забором. В'їзд та виїзд на ферму тільки через санпропускник з дахом глибина ями 0,30 м для машин, і дезковрики для персоналу. Концентрація дезрозчину контролюється лабораторією.

          Стороннім особам прохід на ферму заборонено. Обладнані роздягальні та душові. Персонал працює тільки у змінному одязі та взутті.

Весь персонал ферми кожного року проходить профілактичний медичний огляд та флюорографію. Робота з хворими тваринами ведеться тільки під строгим наглядом лікаря ветеринарної медицини.

          Утилізація гною проводиться в біотермічних ямах. Регулярно проводиться дезінсекція та дератизація.

Чітко контролюється і проводиться відловлювання бродячих собак. А також відстріл диких птахів.

Між корпусами і по периметру ферми зелені насадження тополь та горіхів.

Отрутохімікати зберігаються в спеціально обладнаних приміщеннях з гарною вентиляцією та постійним контролем вологості. На препарати в яких закінчився термін придатності складають акт та утилізують згідно ветеринарного законодавства.


7.Охорона праці

7.1. Аналіз стану охорони праці у СТОВ АФ «Вільне-2002»

У СТОВ АФ «Вільне-2002»  створені умови праці з урахуванням рекомендацій нормативних актів на кожному робочому місці, а також забезпечене виконання прав працівників, гарантованих законодавством про працю. СТОВ АФ «Вільне-2002» не дуже велике підприємство,але керівництво намагається забезпечити виконання правил та норм з охорони праці та виробничої санітарії. Відповідальність за стан охорони праці в цілому по господарству несе директор.  

На окремих ділянках господарства проведення роботи по охороні праці  покладається на головного зоотехніка і головного ветеринарного лікаря. Всі працівники при прийомі на роботу і в процесі праці проходять інструктажі з охорони праці на робочому місці, правил поведінки при виникненні аварій відповідно з типовим положенням «Про проведення навчання і перевірки знань з охорони праці» затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 12 лютого 2005 року.

Вступний інструктаж  проводить інженер з охорони праці, який знайомить з правилами безпеки при перебуванні на території господарства, при обслуговуванні сільськогосподарських машин, а також загальними правилами електробезпеки. Кожний працівник розписується в спецжурналі за техніку безпеки і несе відповідальність за її виконання.

Інструктаж на робочому місці проводить  зоотехнік або ветеринарний лікар.  Працівники ознайомлюються з технологічним процесом, небезпечними зонами, інвентарем та обладнанням, що застосовується при роботі, підготовкою обладнання до роботи. При цьому ознайомлюються з безпечними методами і прийомами, з інструкцією по техніці безпеки для даного виду робіт.

При прийомі робітників в господарство, керівництво вимагає наявності медичної довідки, яка свідчить про стан їхнього здоров'я. Обслуговуючий персонал допускають до роботи тільки після медичного огляду, який здійснюється один раз на рік. Працівників, які не мають медичних довідок від роботи відсторонюються. Це особливо стосується людей, які займають посади  у тваринництві. 

При роботі, кожний працівник виконує правила техніки безпеки, а також намагається не допускати випадків робочого травматизму.  

 Територія ферми  утримується в чистоті, в нічний час  освітлюється. Переїзди та проходи мають рівну поверхню.

Для працівників присутній ветсанпропускник, де є кімната відпочинку та роздягальня. В кімнаті відпочинку є рукомийник, мило для забезпечення особистої гігієни, також є аптечка для першої допомоги.  

Працівники забезпечені спецодягом і допускаються до роботи з тваринами лише в ньому.

Порушення з техніки безпеки в господарстві  спостерігається, але в невеликій кількості.

7.2. Аналіз виробничого травматизму в господарстві

Оперативний облік і аналіз порушень вимог техніки безпеки дозволяє уникнути шкідливих наслідків до яких відносять виробничий травматизм, загальні і професійні захворювання.

Для кількісної характеристики виробничого травматизму в основному використовують такі показники:

  1.  коефіцієнт частоти травматизму

Кч =  1000;

  1.  коефіцієнт важкості травматизму

Кв = ;

  1.  коефіцієнт втрат робочого часу

Квт =  1000;

де: Т – кількість нещасних випадків (травм) за
досліджуваний період;

Р – середня (за списком) кількість працівників, чол.;

Д – сумарна втрата днів непрацездатності в результаті нещасного випадку, днів.

Основні показники травматизму вказані в таблиці 16

16.Аналіз виробничого травматизму в СТОВ АФ «Вільне-2002»

Показники

Роки

2009

2010

2011

Кількість працюючих, чол.

125

135

135

Кількість нещасних випадків, од.

2

1

1

Кількість днів непрацездатності

50

20

35

Коефіцієнт частоти травматизму

16

7,41

7,41

Коефіцієнт важкості травматизму

25

20

20

Коефіцієнт втрат робочого часу

   400

 148,15

   259,2

За даними таблиці видно, що за останні два роки кількість нещасних випадків знизилась порівняно з 2009 роком. Коефіцієнт частоти травматизму також зменшився порівняно з 2009 роком.  Коефіцієнт втрат робочого часу в 2010 році був найнижчим в порівнянні з 2009 та 2011 роками, на що значною мірою вплинула кількість непрацездатних днів на підприємстві.

7.3. Вимоги безпеки праці під час штучного осіменіння свиней

7.3.1. Загальні положення

Виконуйте тільки ту роботу, яка вам доручена відповідним нарядом (крім екстремальних та аварійних ситуацій), не передоручайте її іншим особам.

Не приступайте до роботи у стані алкогольного, наркотичного або медикаментозного сп’яніння, у хворобливому або стомленому стані.

Погоджуйте з керівником виробничої дільниці чітке визначення меж вашої робочої зони, не допускайте перебування сторонніх осіб у робочій зоні.

Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту повинні відповідати умовам і характеру виконуваної роботи. Упевніться, що вони не мають пошкоджень, елементів, які звисають, не прилягають і можуть бути захоплені деталями, що обертаються або рухаються. Засоби індивідуального захисту повинні відповідати розміру працюючого, застосовуватися в справному, чистому стані за призначенням і зберігатися в спеціально відведених та обладнаних місцях з дотриманням санітарних правил.

Протягом роботи слідкуйте за самопочуттям. При появі стомленості, сонливості, раптової болі припиніть виконання роботи, використайте медичні препарати з аптечки першої допомоги або зверніться по допомогу до присутніх осіб.

Виконуйте правила пожежовибухобезпеки, не допускайте використання пожежного інвентарю для інших цілей.

Не наступайте на кришки люків, перекриття канав, не упевнившись у їх надійності. Переходьте через траншеї по містках із перилами.

Не сідайте, не кладіть одяг на захисні кожухи й огородження небезпечних вузлів машин і обладнання.

7.3.2.Вимоги безпеки перед початком роботи

Надіньте спецодяг та інші засоби індивідуального захисту.

При роботі з рідким азотом штани не заправляйте в чоботи, рукавиці повинні легко зніматися.

Зверніть увагу на справність ізоляції проводів, штепсельних вилок і електричних розеток. Переконайтеся, що робоче місце добре освітлене.

Включіть вентиляцію і переконайтеся в її справності.

Перевірте наявність у приміщенні аптечки першої (долікарської) допомоги, води, мила і рушника біля умивальника.

Огляньте станок для штучного осіменіння сільськогосподарських тварин (для взяття сперми). Переконайтеся, що елементи станка не мають пошкоджень і гострих частин. Перевірте міцність і безпечність фіксуючих пристроїв станка.

Перевірте наявність і переконайтеся в справності приладів, інструменту і устаткування, розташуйте їх так, щоб було зручно і безпечно працювати з ними.

Огляньте посудини Дьюара і переконайтеся в їх справності. Ознакою порушення герметичності посудини Дьюара є утворення на його поверхні інею. Пошкоджену посудину Дьюара необхідно звільнити від сперми, яка зберігається в ній, і рідкого азоту, а потім поставити на відігрівання протягом не менше 3 діб в ізольоване приміщення з вентиляцією. Не допускається знаходження людей у приміщенні, у якому проводиться відігрівання посудин Дьюара.

Рукав і лійки, призначені для заливання рідкого азоту в посудини Дьюара, повинні бути без механічних ушкоджень, чисті і зберігатися до наступного використання в чистих чохлах.

7.3.3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

При підході до самок сільськогосподарських тварин, що знаходяться в тічці, окликніть їх спокійним голосом. Не допускайте грубого поводження з ними, не причиняйте біль, що може викликати в них захисний рефлекс і бути причиною травмування.

З плідниками поводьтеся ласкаво, спокійно, впевнено. Грубе поводження, порушення розпорядку дня, режиму використання і нерегулярне проведення моціону ведуть до появи у тварин норовистості й розвитку захисного рефлексу. Нерішуче і невпевнене поводження розвиває в них рефлекс переслідування людини. Особливо обережно звертайтеся до плідників, що мають буйний норов.

Перегін тварин у манеж для парування, штучного осіменіння або узяття сперми здійснюйте по скотопрогонах, застосовуючи засоби дистанційного керування твариною (палка-водило, повідки тощо).

Для запобігання захворюванню людей заразними хворобами у випадку виявлення хворих тварин негайно припиніть їхнє парування, осіменіння або узяття сперми, сповістіть про це керівника робіт. Поновлюйте роботу тільки після дозволу ветеринарного лікаря.

При проведенні стерилізації матеріалів, інструменту використовуйте засоби індивідуального захисту.

При роботі з хімічними речовинами дотримуйтесь заходів безпеки: застосовуйте засоби індивідуального захисту (захисні окуляри, рукавички, халат), не доторкуйтесь незахищеними руками до агресивних рідин, не допускайте попадання їх на шкіру й одяг, випаровування, проливання на підлогу, використання не за призначенням і випадкового їх змішування.

Застосовуйте тільки справний хімічний посуд (без тріщин, гострих країв) і за призначенням.

При штучному осіменінні самок сільськогосподарських тварин працюйте у спеціальних поліетиленових або гумових рукавичках.

Сперму від плідників сільськогосподарських тварин беріть у манежі, де обладнаний станок (опудало) гарантує безпеку обслуговуючого персоналу.

Штучне осіменіння самок сільськогосподарських тварин проводьте у спеціальних станках манежу, обладнаних фіксуючим пристроєм. Підлога на шляху проходження тварин у манеж повинна бути неслизькою, а проходи – вільними.

Роботи з застосуванням рідкого азоту проводьте у складі не менше двох працівників.

Заповнення посудини Дьюара рідким азотом із транспортних ємностей проводьте за допомогою гнучкого металевого рукава так, щоб його нижній кінець був опущений до дна посудини. Це запобігає викиданню струменя рідкого азоту і металевого рукава з горловини посудини.

Заповнення посудини Дьюара рідким азотом з іншої посудини робіть через широку металеву лійку, уникаючи проливання рідини. Заливання рідкого азоту в посудини Дьюара, що мають усередині температуру навколишнього повітря, робіть повільно, невеликими порціями з паузами в 5–6 с, тому що швидке заповнення приводить до викидання рідини з посудини і може бути причиною ядухи, а також опіків при попаданні на шкіру. При випадковому протіканні рідкого азоту відкрийте двері, включіть вентиляцію і звільніть приміщення від людей до повного видалення парів азоту.

Не заглядайте в горловину посудини Дьюара у процесі її заповнення рідким азотом. Заправлення закінчується коли з’являться перші бризки рідкого азоту на горловині посудини.

Закривайте посудини Дьюара тільки призначеними для них кришками.

При перенесенні й транспортуванні посудин Дьюара не допускайте їх падіння, ударів, різких поштовхів, тому що це може викликати ушкодження посудини, викидання рідкого азоту й попадання його на відкриті частини тіла.

Не допускайте послаблення кріплення посудин Дьюара з рідким азотом при транспортуванні в кузові транспортуючого засобу, тому що ушкодження посудин може призвести до вибуху.

Занурюйте каністри зі спермою, пінцет та інші предмети в рідкий азот повільно, щоб уникнути його розбризкування, викликаного кипінням азоту при контакті з відносно теплими предметами.

При витягуванні ампул, соломин або гранул із спермою з рідкого азоту на 1–2 с затримуйте інструмент у верхній частині горловини посудини, при цьому залишки азоту випаровуються.

Для попередження загорання легкозаймистих матеріалів і вибуху посудини Дьюара:

– не установлюйте посудини Дьюара поблизу нагрівальних приладів;

– не видаляйте з посудини Дьюара рідкий азот шляхом нагрівання;

– не застосовуйте рідкий азот без сертифіката, виданого заводом-виготовлювачем або без аналізу на вміст домішок після 12 дозаправлень посудин Дьюара;

– не використовуйте посудини Дьюара як тару для інших рідин;

– не протирайте внутрішню порожнину посудин ганчір’ям та іншими обтиральними матеріалами органічного походження (дозволяється застосовувати йоржі із синтетичного волосся або поролону);

– після 12-го дозаправлення зробіть холодне промивання посудини Дьюара (вміст посудини повністю вилийте й заправте знову рідким азотом);

– не допускайте експлуатації посудини Дьюара при утворенні на верхній частині горловини інею.

При усуненні значного витоку рідкого азоту з посудини Дьюара і ємностей у лабораторіях і сховищах користуйтеся ізолюючим або шланговим протигазом. Не застосовуйте фільтруючі протигази й респіратори. Збільшить вентиляцію приміщення.

При роботі у протигазі робіть перерви на 5 хв. через кожні 30 хв. роботи.

7.3.4.Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

Витікання рідкого азоту може призвести до підвищення його концентрації у приміщенні, викликати головний біль, запаморочення, втрату свідомості і навіть смерть від ядухи без будь-яких попередніх симптомів. У цих випадках негайно включіть вентиляцію і потерпілого винесіть із приміщення на свіже повітря, при необхідності надайте йому долікарську допомогу (штучне дихання, непрямий масаж серця) і доставте його в лікарню.

При попаданні рідкого азоту на шкіру обмийте уражене місце чистою водою. Одяг, рукавички або рукавиці, захисний щиток або захисні окуляри, забруднені рідким азотом, негайно зніміть і замініть.

При появі у тварин із злим норовом (особливо бугаїв) негативної реакції стосовно обслуговуючого працівника перемініть спецодяг. Буйна поведінка тварини може згаснути при переведенні її на нове місце або при заміні обслуговуючого працівника. У випадку різко вираженої непокори тварини усмиріть її водяним струменем, піною з вогнегасника чи накинувши на голову тварини підручні засоби (халат, ряднину і т.п.). Якщо це не допоможе, негайно укрийтеся в зоні безпеки й чекайте допомогу.

У випадку травмування припиніть роботу, надайте необхідну долікарську допомогу, при необхідності зверніться до лікаря, повідомте керівника робіт.

При виникненні пожежі подайте сигнал пожежної небезпеки, негайно повідомте пожежну частину і приступіть до гасіння пожежі наявними засобами.

В умовах задимлення й наявності вогню дотримуйтеся заходів безпеки:

– пересувайтеся в задимленому приміщенні попід стіною, зігнувшись або повзком;

– для полегшення дихання рот і ніс прикрийте хусткою, змоченою водою;

– рухаючись через полум’я, накрийтеся з головою верхнім одягом або покривалом, по можливості облийтеся водою і швидко рухайтеся до виходу;

– одяг, що загорівся, зірвіть і погасіть, а при охопленні вогнем великої частини одягу людину потрібно закатати у щільну тканину (ковдра, повстина), але ні в якому разі не накривати з головою.

Для евакуації тварин з приміщення використовуйте виходи, які розташовані далі від зон інтенсивного горіння. При необхідності зробіть проломи у стінах приміщення або огородженні.

Для витіснення тварин з приміщення, що загорілося, використовуйте струмінь води, дерев’яні щити, електростеки, електропоганялки. Не стійте на шляху руху тварин.

Евакуацію тварин припиніть при загрозі обвалення покрівлі й можливості удушення димом.При раптовому виникненні агресії з боку тварин спробуйте розділити їх, в першу чергу ізолюйте агресивну тварину, усмиріть її за допомогою батога або палиці-водила, водяного (пінного) струменя з вогнегасника або закрийте тварині очі (всю голову) за допомогою підручних засобів (халат, ряднина тощо).

7.3.5. Вимоги безпеки після закінчення роботи

Приведіть в порядок робоче місце, інструмент, устаткування. Зробіть вологе прибирання у приміщеннях. Посудини Дьюара поставте на місце, призначене для їх зберігання. Ретельно почистіть, обмийте інструмент і пристосування.

Після використання промийте гумову частину протигаза теплою водою з милом, продезинфікуйте ватним тампоном, змоченим в етиловому спирті або 0,5%-ному розчині марганцевокислого калію, ще раз промийте водою, висушіть і посипте тальком.

Зніміть спецодяг, здайте його на зберігання, виконайте вимоги особистої гігієни.

Повідомте керівника робіт про всі несправності, що були під час роботи, і про її завершення.

7.4. Рекомендації по поліпшенню умов праці

Щоб уникнути  недоліків при виконанні роботи в господарстві потрібно:

- слідити щоб усі робітники обов’язково використовували засоби індивідуального захисту;

- приділяти більше уваги техніці безпеки під час експлуатації механізмів з якими працюють робітники, щоб запобігти подальшому травмуванню працюючих;

 - слідкувати за тим, щоб робітники виконували тільки ту роботу, яка їм доручена, щоб вони не передоручали свою роботу іншим особам.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В результаті проведених аналізів було встановлено:

  1.СТОВ АФ „Вільне – 2002” є економічно розвиненим господарством з високим рівнем рентабельності.

  2.Штучне осіменіння в господарстві „Вільне – 2002” проводиться відповідно до вимог існуючих стандартів, науково обґрунтоване і ефективне: використовуються апарати ПОС – 5, об'ємом 150 мл; в одній спермодозі міститься не менше 3 млрд. сперміїв з прямолінійним поступальним рухом і активністю не нижче 5 балів; вихід поросят на одну свиноматку за останній рік складає 12 голів.

  3.Годівля свиней здійснюється своєчасно, нормовано, якісними кормами з врахуванням віку і фізіологічного стану.

  4.Свині утримуються в свинарниках, які відповідають санітарно – гігієнічним вимогам.

   5.При використанні препарату Продевіт нами було встановлено, що кількість отриманого приплоду була підвищена на 3,5% і прибуток склав 31960 гривень.

Враховуючи дані аналізу технології відтворення свиней в СТОВ АФ „Вільне – 2002” Новомосковського району Дніпропетровської області  пропонуємо провести наступні заходи щодо інтенсифікації виробництва:

  1.  з метою підвищення відтворювальної здатності свиноматок пропонуємо давати „Продевіт”;

підвищити кваліфікацію техніків штучного осіменіння;

пропонуємо збільшити в раціоні кількість вітамінів для підвищення рівня відтворювальної здатності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Бажов Г. М., Каплацкий В. И. Биотехнология интенсивного свиноводства.-М.: Ростагропромиздат, 1989.-269 с.

Василенко Д. Я., Меленчук Е. И. Свиноводство и технология производства свинины. – К.: Выща школа, 1987. – 270 с.

Говтвян В. А. Отдельные биологические особенности генотипов свиней разных сочетаний центральных районов Украины // Наукове забезпечення свинарства в сучасних умовах: Мат. XІІІ (XX\/І) наукрво-виробн. конф. –Дніпропетровськ, 2004. –с. 31-34.

Доброхотов Г. Н. Свиноводство. –М.: Колос, 1974. -544 с.

Иванов М. Ф. Свиноводство: Учебн. пособие. –М.: Сельхозгиз, 1937. -304с.

Кабанов В. Д. Рост и мясные качества свиней. М.: Колос, 1972.

7.Квасницкий А.В. Искусственное осеменение свиней. - К.: Урожай, 1983.- 188с.

8.Козырь В. С., Чертков Д. Д. Свиноводство в агроформированиях и приусадебных хозяйствах.-Днепропетровск, 2003.-99 с.

9.Красота В. Ф., Лобанов В. Г. Разведение сельскохозяйственных животных, - М.: сельхозиздат, 1963. -416 с.

10.Ладан П. Е., Козловский В. Г., Степанов В. И. Свиноводство: Учебн. – М.: Колос, 1978. -304 с.

11.Лоза А. Тенденции развития свиноводства в Украине // Возможности и перспективи альтернативного свиноводства: Сб. материалов науч. - практ. междунар. конф. 7-10 декабря. - Днепропетровск: Корпорация «Агро-Союз», Украйна, 2005. - С. 24-29.

12.Медведев В.А. Формирование мясности свиней и методы ее повышения: Дис. д-ра с.-х. наук. – Х., 1972. -517 с.

13.Любович О.А., Демяновський Д.М. Стан сільськогосподарського виробництва на Дніпропетровщині // Наукове забезпечення свинарства в сучасних умовах: Мат. XІІІ (XX\/І) наукрво-виробн. конф. –Дніпропетровськ, 2004. –с. 3-7.

14.Мысик А. Т., Нетеса А. И. Свиноводство. – М.: Колос, 1984. -448 с.

15.Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных /А. П. Калашников, В. И. Клейменов, В. И. Бакланов и др.; Под ред. А. П. Калашникова, - М.: Агропромиздат, 1985. -351 с.

16.Остапчук П. П. Породи свиней та їх використання. – К.: Урожай, 1980. -192 с.

17.Патров В. С., Синников М. П. Организация производства свинины. –Ярославль: Верх.-Волж. кн. изд., 1982. -168 с.

18.Пахно В. С. Организация откорма свиней на промышленной основе. – М.: Моск. рабочий, 1978. -96 с.

19.Полянцев Н.И., Подберезный В.В. Ветеринарное акушерство и биотехника репродукции животных. - Ростов-на-Дону.: Феникс, 2001. - 480с.

20.Походня Г. С. Теория и практика воспроизводства и выращивания свиней. – М.: Агропромиздат, 1990. – 271 с.

21.Редькин А. П. Свиноводство. –М.: Сельхозгиз, 1958. -408 с.

22.Рибалко В. П. Коротка характеристика і наукове забезпечення раціонального використання племінної бази свиней України // Ефективне птахівництво та тваринництво, №1, 2002.-с. 5-8.

23.Савич И. А. Свиноводство и технология производства свинины: Учебное пособие. – М.: Агропромиздат, 1986. – 363 с.

24.Свечин Ю. К., Смирнова Л. И., Голубев Г. В. Организация свинины на промышленной основе. – М.: Агропромиздат, 1985. -151 с.

25.Свеженцов А. И. Основы полноценного кормления свиней.-Дніпропетровск, 2000.-с. 240-243.

26.Нормована годівля свиней / А.І. Свєженцев, Р.И. Кравцов, Я.І. Півторак. - Львів, 2005 - 390с.

27.Стасенко Р. Ф. Технологическое проэктирование производства животноводческих продуктов и сырья. –К.: Урожай, 1974. -256 с.

28.Трончук И. С., Фесина Б. Е. Кормление свиней.-М.,1990.

29.Удешевление производства свинины / П. И. Бородинов, А. П. Дрыга, Н. И. Крымов и др. –Х.: Прапор, 1975. -83 с.

30.Учебник оператора по производству свинины / А. А. Дерябин, В. Н. Силкин, Л. А. Андропов и др. – 2-е изд..,перераб. и дополн. –М.: агропромиздат, 1988. -33 с.

31.Церенюк А.Н. Состояние свиноводства в Украине // Перспективи розвитку біотехнології в Україні: 36. матеріалів конф. молодих вчених. 9 листопада. - Дніпропетровськ: ДДАУ, 2005. - С. 8-10.

32.Чертков Д. Д., Колот І. Г. Репродуктивні ознаки свиноматок при різних методах утримання //  Наукове забезпечення свинарства в сучасних умовах: Мат. XІІІ (XX\/І) наукрво-виробн. конф. –Дніпропетровськ, 2004. –с. 19-22.

33.Яблонський  В.А. Біотехнологія відтворення тварин. - К.: Арістей, 2005. -296с.

PAGE  2


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84653. Три кита в музыке: «Песенность – танцевальность – маршевость» 378 KB
  Развивать музыкальные способности и знания учащихся Ход урока Звучит Вальс цветов П. Ветер чуть слышно поет Липа вздыхает у сада Чуткая музыка всюду живет В шелесте трав В шуме дубрав Только прислушаться надо: Звонко струится ручей Падает гром с небосвода Это мелодией вечно своей Мир наполняет...
84654. Places of interest in London 1.37 MB
  Good morning, pupils! Glad to see you. How are you today? I hope that you are fine and you’ll be active at the lesson. A lot of people like to travel. So, today we are going to travel to Great Britain and around London. I invite you and our guests to London. But let’s remind the ways of travelling.
84655. Вихід зі строю та підхід до начальника 34 KB
  Начально-виховна мета: навчити учнів виходити зі строю повертатися у стрій; навчити підходити до начальника та відходити від нього. Навчальні питання: Підхід до начальника. Відхід від начальника. Вивчення виходу зі строю підходу до начальника та повернення у стрій проводиться в такий послідовності...
84656. Воздух и жизнь. Значение и свойства воздуха 18.95 KB
  Цель: осознание второклассниками значения воздуха для всего живого на Земле усвоение опыта элементарной исследовательской деятельности. Задачи: Сформировать у младших школьников элементарные представления о воздухе как компоненте неживой природы о свойствах воздуха и их значении в жизни природы и человека...
84657. Обитатели морей. Урок рисования с детьми 7-8 лет 29.02 KB
  Готовы отправиться в волшебное путешествие Ну что же в путь Жилабыла на свете маленькая рыбка. Больше всего рыбка любила плавать. Тоже маленькая рыбка. И вот както раз вечером в откровенной беседе поведала наша рыбка подружке свой рыбий секрет.
84658. Введение в раздел Ю. Мориц «Слониха, слонёнок и слон» 19.87 KB
  Прочитайте название раздела. Кто автор этих строк? Кто может их продолжить? (добрым молодцам урок) Из какого произведения эти строчки? (А.С. Пушкин «Сказка о золотом петушке».) Как вы понимаете смысл этого предложения? Что значит намёк? (Подсказка.) Как вы думаете, какие сказки мы будем читать?
84660. Маркетинговая деятельность предприятия: виды маркетинга 76.5 KB
  Предприятие предлагает розничные и оптовые цены льготные цены и скидки продажу в кредит. Чтобы обеспечить сбыт устанавливают низкие цены. Выживание возможно пока цены покрывают издержки хотя бы переменные. Максимизация текущей прибыли основывается на определении спроса при разных ценах и выборе цены...
84661. Обогащение руд цветных металлов 32.49 KB
  Чистая медь –- это металл розовато красного цвета очень мягкий и обладающий большой вязкостью и пластичностью. Подземного выщелачивания Техникоэко-номические показатели медного производства Производство черновой меди отличается высокой материало и топливоёмкостью.