38824

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ ЛІСГОСП»

Дипломная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Теоретичні аспекти підвищення ефективності господарської діяльністі підприємства. Суть поняття ефективності та аналізу господарської діяльності підприємства. Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства. Диверсифікація як один із заходів вдосконалення господарської діяльності підприємства.

Украинкский

2013-09-30

741.09 KB

301 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Факультет менеджменту

Кафедра менеджменту

Спеціальність 7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування»

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ                                           ДП «ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ ЛІСГОСП»

                                                                      

ВИКОНАЛА                                                     Костюкович Ірина Дмитрівна

                                                            ст. викл., к.с.г.н.

КЕРІВНИК                                                       Судук Олена Юріїївна

                                                                           

                                                                             к.е.н., доцент

РЕЦЕНЗЕНТ                                            Король Богдан Олнгович

Рівне – 2012

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Теоретичні аспекти підвищення ефективності господарської діяльністі підприємства……………………………………………………………3

1.1. Суть поняття ефективності та аналізу господарської діяльності

підприємства…………………………………………………………………….51.2. Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства….............14

1.3. Диверсифікація, як один із заходів вдосконалення господарської діяльності підприємства……………………………………………………….17

1.4. Методи діагностики виробничо-господарської діяльності  підприємства……………………………………………………………………..20

Розділ 2. Комплексний аналіз діяльності ДП «Зарічненський лісгосп»

  1.  Загальна характеристика ДП «Зарічненський лісгосп»……………..
  2.  Діагностика макросередовища та ділового оточення
  3.  Аналіз внутрішнього середовища підприємства
  4.  SWOT – аналіз ДП «Зарічненський лісгосп»

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності діяльності ДП «Зарічненський лісгосп»

  1.  Обгрунтування заходів підвищення господарської діяльності ДП «Зарічненський лісгосп»
  2.  Розробка стратегічного проекту «Енергія майбутнього»
  3.  Загальна ефективність від проекту «Енергія майбутнього»
  4.  Соціальний ефект від запропонованого проекту

Розділ 4. Охорона праці і безпека в надзвичайних ситуаціях на ДП «Зарічненський лісгосп»

  1.  Охорона праці на ДП «Зарічненський лісгосп»
  2.  Безпека в надзвичайних ситуаціях на ДП «Зарічненський лісгосп»

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

        Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.  

 Тому тема дипломної роботи «Підвищення ефективності діяльності на ДП «Зарічненський лісгосп» є актуальною на сьогоднішній день. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки дане питання повинне бути в центрі уваги всіх суб’єктів господарської діяльності.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є Державне підприємство «Зарічненський лісгосп», яке створене з метою:

- організації ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів;

- охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, закріплених за держлісгоспом.

Предметом дослідження є підвищення ефективності діяльності підприємства та заходи по її вдосконаленню.

Мета дипломної роботи – дослідити теоретичні та практичні засади підвищення ефективності діяльності ДП «Зарічненський лісгосп» та визначити шляхи  удосконалення його господарської діяльності.

Виходячи з поставленої мети, можна виділити такі завдання:

  1.  дослідити теоретичні основи ефективності господарської діяльності на підприємствах та узагальнити їх класифікаційні характеристики;
  2.  проаналізувати господарську діяльність ДП «Зарічненський лісгосп»;

- встановити напрямки підвищення ефективності діяльності шляхом розробки проекту «Енергія майбутнього».

Джерела інформації. Наукові праці вітчизняних та закордонних авторів, нормативно-законодавчі акти України, спеціальна література з досліджуваних питань. Аналітична частина роботи побудована на даних експертних опитувань співробітників підприємства, а також на основі даних бухгалтерської та статистичної звітності.

Методи дослідження обумовлені об’єктом та предметом дослідження дипломної роботи:

- для визначення актуальності та розробленості теми застосовано системно-діяльнісний підхід як загальнонауковий принцип дослідження;

-  при опрацюванні вхідної, вихідної та нормативно-довідкової інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатківа. Вступ роботи формує її сприйняття. В першому розділі висвітлюються теоретичні аспекти підвищення ефективності господарської діяльності підприємств. В другому – проводиться комлексеий аналіз підприємства, а в третьому – розроблено проект щодо підвищення діяльності об’єкта дослідження. В четвертому розділі розроблено інженерне рішення щодо охорони праці та безпеки на підприємстві. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження і показують подальші тенденції розвитку підприємств.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1   Суть поняття ефективності та аналізу господарської діяльності підприємства

Підприємство розглядається як закрита система, мета і завдання якого є заданими і стабільними протягом тривалого періоду часу. Основа стратегії підприємства (фірми) — поглиблення спеціалізації виробництва, організаційна структура будується за функціональним принципом, вирішальне значення має контроль. Неформальна концепція має за основу ситуаційний підхід до управління. Фірма розглядається як живий організм, як відкрита система і головна передумова її успіху лежить поза нею. Успіх пов'язується з тим, наскільки успішно фірма вписується в зовнішнє середовище (економічне, соціально-політичне, науково-технічне) і пристосовується до нього. Ситуаційний підхід до управління означає, що вся внутрішня будова системи управління є відповіддю на різні впливи зовнішнього середовища. Організаційні механізми пристосовуються до нових проблем і виробітки нових рішень. Реалізацією цього нового підходу стало стратегічне управління, яке передбачає врахування майбутніх станів середовища у розробці стратегії розвитку фірми. Принципи управління, актуальні і сьогодні, розробив сучасник Ф. Тейлора француз А. Файоль. Всі здійснювані на підприємстві операції він поділив на шість груп: технічні; обчислювальні; комерційні; охорона майна і осіб;. фінансові; адміністративні. Власне до управління він відніс останню групу і вважав, що процес управління полягає в тому, щоб передбачати, організовувати, узгоджувати, розпоряджатися, контролювати.

  1.  У загальному понятті ефективність характеризує розвинуті системи, процеси і явища, вона виступає як індикатор розвитку, є його найважливішим стимулом. Прагнучи підвищити ефективність конкретного виду підприємницької діяльності, ми визначаємо конкретні заходи, які сприяють процесу розвитку, і відкидаємо ті з них, що ведуть до регресу. У цьому змісті ефективність завжди пов'язана з практикою. Господарська практика свідчить, що усталені звички і традиції у виробничій сфері змінюються лише в тому випадку, якщо меншість, що є носієм бажання й здатності не зупинятися на досягнутому, експериментувати, рухатися уперед, зуміє вказати перспективу й шляхи досягнення її більшості працівників, спонукає їх іти за собою. Це є цільовим орієнтиром управлінської діяльності.
  2.  Ефективність як якісна категорія, пов'язана з інтенсивністю розвитку підприємництва і відображає глибинні процеси вдосконалення, які відбуваються у всіх його елементах. Широко відомі показники ефективності виробництва, а саме: результативність, інтенсивність функціонування системи, ступінь досягнення мети і рівень організованості системи і т.д.
  3.  Ефективність будь-якої діяльності прийнято виражати за допомогою відношення результату до витрат. Цільова орієнтація такого відношення - прагнення до максимізації. При цьому ставиться задача максимізувати результат, який приходиться на одиницю витрат. Можливе і зворотне співвідношення, коли показник витрат відносять до показника результату. У цьому випадку порівняльний показник мінімізується.
  4.  Ефективність виробництва є комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.
  5.  
  6.  Ефективність(продуктивність) = Результати/Ресурси (витрати)       (1.1)
  7.  
  8.  Процес формування результатів і ефективності виробництва показано на рис. 1.1.

Ресурси

Взаємодія і витрати

Виробництво

Результати (ефект)

Ефективність виробництва (продуктивність системи)

Персонал             Засоби     Предмет

(робоча сила)  +  праці     +  праці

Рис.1.1. Схема формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи)

  1.  Згідно рис. 1.1. для підвищення ефективності виробництва достатньо знайти спосіб зниження використання любого із важливих ресурсів, зберегти незмінними або збільшити при цьому об'єми виробництва.
  2.  Для ефективності виробництва характерна поліморфність визначення та можливість застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є класифікація за окремими ознаками відповідних видів ефективності (рис. 1.2.)
  3.  Ефективність характеризується результатом (ефектом) господарської діяльності, який буває економічний і соціальний.
  4.  Економічний ефект відображає різні вартісні показники: обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо.
  5.  В залежності від об'єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект є конкретним результатом виробничо-господарської або іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно має певну вигоду.
  6.  Якщо ж виконання робіт на підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів.
  7.  Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонаправленому та багаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, але й на інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного значення набуває визначення і оцінка так званого мультиплікаційного ефекту. Одноразові витрати являють собою авансовані

Одержаний результат (наслідки)

За місцем одержання

Ефективність виробництва

(продуктивність системи)

За ступенем збільшення ефекту

За метою визначення

- Економічна

- Соціальна

- Локальна

(госпрозрахунокова)

- Народногосподарська

- Первісна

- Мультиплікацйна

- Абсолютна

- Порівняльна

кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних вкладень.

  1.  Рис.1.2. Види  ефективності господарської діяльності   (продуктивності системи) за окремими ознаками
  2.   Розрахунки ефективності витрат необхідні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, а також загальної результативності виробничо-господарської діяльності організації впродовж певного періоду часу. Крім того, вони обґрунтовують і визначають найкращі варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо. У зв'язку з цим розрізняють абсолютний (загальний) ефект, який характеризує загальну або питому величину,  що отримує підприємство від діяльності за певний проміжок часу, та порівняльний ефект, який відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибір найкращого з них. Абсолютний і порівняльний ефекти тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного.  Визначення економічного варіанту господарювання завжди базується на співставленні показників абсолютного ефекту, а його аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних з фактичними досягнутими показниками [16, с. 45].
  3.  Метою будь-якого підприємства є отримання максимального прибутку, тобто різниці між виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг та витратами на виготовлення продукції, виконання робіт й надання послуг. Виручка є результатом множення обсягу збуту та ціни. Витрати - це грошова компенсація виробничих факторів, використаних у виробничому процесі (власних і запозичених). Прибуток також є результатом підприємницького ризику й проведених підприємством фінансових (кредитних ) операцій.
  4.  Чинниками, які стимулюють підприємництво, виробництво і збут, є змагання й конкуренція, що сприяють пошукам нових рішень, ресурсів, технологій, зниження витрат, підвищення кваліфікації кадрів. Це в свою чергу стимулює дослідно–конструкторські роботи, підвищує якість сервісу і, зрештою, дозволяє виготовляти нову продукцію, завойовувати нові сегменти ринків збуту.
  5.  В умовах ринкової економіки підприємства ведуть самостійний пошук ринків збуту, споживачів. Підприємства також самі відповідають за власний фінансовий стан.
  6.  Системи показників ефективності, що побудована з урахуванням визначених принципів, повинна включати декілька груп: узагальнюючи показники ефективності виробництва (діяльності підприємства); показники ефективності використання праці (персоналу); показники ефективності використання основних і оборотних фондів, фінансових засобів (оборотних коштів і капітальних вкладень). Кожна з перерахованих груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних або відносних показників, що характеризують загальну ефективність (діяльності підприємства) або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Система  показників  ефективності

Узагальнюючі показники

Показники ефективності використання

праці (персоналу)

виробничих фондів

фінансових коштів

Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів

Прибуток на одиницю загальних витрат

Рентабельність виробництва

Затрати на одиницю товарної продукції

Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва

Народногоспо-дарський ефект використання одиниці продукції

Темпи зростання продуктивності праці

Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці

Відносне вивільнення працівників

Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу

Трудомісткість одиниці продукції

Зарплатомісткість одиниці продукції

Загальна фондовіддача   (за обсягом продукції)

Фондовіддача активної частини основних фондів

Рентабельність основних фондів

Фондомісткість одиниці продукції

Матеріаломісткість одиниці продукції

Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів

Оборотність оборотних коштів

Рентабельність оборотних коштів

Відносне вивільнення оборотних коштів

Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції)

Рентабельність капітальних вкладень

Строк окупності капітальних вкладень

Під методикою аналізу розуміють певну послідовність операцій, прийомів, дій і правил найдоцільнішого виконання аналітичної роботи. Економічний аналіз проводиться в 7 етапів.

На першому етапі уточнюють об'єкти, мету і завдання аналізу, складають план аналітичної роботи.

На другому етапі розробляють систему синтетичних і аналітичних показників, за допомогою яких характеризують об'єкт аналізу.

На третьому етапі збирають і готують для аналізу необхідну інформацію (перевіряють її точність, приводять до зіставного вигляду тощо).

На четвертому етапі порівнюють фактичні результати господарювання з показниками плану досліджуваного періоду, з фактичними даними минулих періодів, з показниками провідних підприємств, із середніми по галузі тощо.

На п'ятому етапі вивчають фактори і визначають їхній вплив на результати діяльності підприємства.

На шостому етапі виявляють невикористані і перспективні резерви підвищення ефективності виробництва.

На сьомому етапі оцінюють результати господарювання з урахуванням дії різноманітних факторів і виявлених невикористаних резервів, розробляють заходи для використання їх.

  1.  Найважливішим елементом методики є технічні прийоми і способи аналізу (рис. 1.3)

  1.  

Способи оптимізаційного вирішення завдань

Способи стохастичного факторного аналізу

Способи детермінованого факторного аналізу

Логічні способи обробки інформації

  1.  
  2.  

Лінійне і не лінійне програмування

Порівняння

  1.  

Кореляційний аналіз

  1.  

Теорія ігор

Відносних і середніх величин

Ланцюгової підстановки

  1.  

Дисперсійний аналіз

Абсолютних різниць

  1.  

Теорія масового обслуговування

Графічного подання даних

  1.  

Компонентний аналіз

Відносних різниць

  1.  

Дослідження операцій тощо

  1.  

Інтегральний

Дискримінант ний аналіз

Групування

  1.  
  2.  

Багатомірний математичний факторний аналіз

Пропорційного поділу

Балансовий

  1.  

Евристичні способи

  1.  

Логарифмування

  1.  Рис. 1.3. Способи аналізу господарської діяльності підприємства
  2.  Досліджувані в аналізі фактори можна класифікувати за різними ознаками (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Класифікація факторів в аналізі господарської діяльності

Класифікаційна ознака

Групи факторів

За своєю природою

Природно - кліматичні, соціально - економічні, виробничо-економічні

За ступенем впливу на результати

Основні, другорядні

За залежністю від колективу

Об'єктивні, суб'єктивні

За відношенням до об'єкта дослідження

Внутрішні, зовнішні

За ступенем поширеності

Загальні, специфічні

За характером дії

Екстенсивні, інтенсивні

За властивостями відображуючих явищ

Кількісні, якісні

За своїм складом

Прості, складні

За ієрархією (за рівнем співпідпорядкованості)

Першого порядку, другого порядку

За можливістю виміру впливу

Вимірні, невимірні

  1.  Систематизації факторів досягають за допомогою побудови структурно-логічних моделей, в яких фактори розміщують у певному порядку з урахуванням їхнього взаємозв'язку і співпідпорядкованості.
  2.  Розрізняють детерміновані і стохастичні факторні системи. Створити детерміновану факторну систему — означає подати досліджуваний показник як алгебраїчну суму, як частку або як добуток кількох факторів, що визначають його величину.
  3.  Наприклад, обсяг валової продукції промислового підприємства можна подати як добуток двох факторів першого порядку: середньої чисельності робітників і обсягу продукції, яку виробив один робітник у середньому за рік, що, у свою чергу, залежить безпосередньо від кількості днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік, і обсягу продукції, яку виробив один робітник у середньому за день. Обсяг продукції, яку виробив один робітник у середньому за день, також може бути розкладено на тривалість робочого дня і виробіток у середньому за одну годину.
  4.  Розвитку детермінованої факторної системи досягають, як правило, за рахунок деталізації комплексних факторів. Елементні (у нашому прикладі — чисельність робітників, кількість відпрацьованих днів, тривалість робочого дня) не розкладають на спів - множники, тому що за своїм змістом вони однорідні. З розвитком системи комплексні фактори поступово деталізуються на менш загальні, а ті, у свою чергу, — ще на менш загальні, поступово
    наближаючись за своїм аналітичним змістом до елементів (простих).  
  5.  Таким чином, систематизація факторів дає змогу глибше вивчити взаємозв'язок факторів у формуванні величини показника, який вивчається, що має неабияке значення на наступних етапах аналізу, особливо на етапі моделювання досліджуваних показників[19, с.24 - 30].

  1.  1.2. Фактори підвищення ефективності господарської діяльності підприємства

  1.  Розглянута система підходів до визначення ефективності вже сама по собі значною мірою розкриває основні напрямки пошуку резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Але як певне узагальнення визначимо схему цього пошуку ( рис. 1.4 )

Ефективність використання основних фондів

Ефективність використання оборотних засобів

Ефективність використання праці

Ресурсний напрямок

Резерви підвищення ефективності

Організаційний

Технологічний

Ефективність управління

Ефективність організації

Ефективність техніки

Ефективність технології

Рис. 1.4 Пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства

Схема, що пропонується ,окреслює загальні напрямки аналізу об’єкта. Перший з них – ресурсний – відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат та на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

  1.  зменшення обсягів незавершеного виробництва;
  2.  удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;
  3.  прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);
  4.  зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів:

  1.  проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів;
  2.  забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів;
  3.  організувати використання вторинних ресурсів;
  4.  створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість;
  5.  акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.

Що стосується аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

  1.  внутрішньо змінні втрати робочого часу;
  2.  втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;
  3.  рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп’ютерної техніки;
  4.  кваліфікаційної структури працюючих.

У межах другого, тобто організаційного, напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

Важливою складовою ефективності підприємтва, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт, - від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).

І, нарешті, останнім (але не за важливістю) напрямком пошуку можливостей підвищення ефективності є технологічний.

Вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них – це удосконалення технічної бази, а другий – організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Намагання виділити в оцінці ефективності підприємства та в пошуку шляхів підвищення останньої окремі структурні компоненти зумовлено бажанням спростити розуміння зазначених проблем. Проте зрозуміло, що насправді ці проблеми комплексні, отже, для їх вирішення слід застосовувати комплексний , системний підхід, ретельно досліджуючи всі підрозділи, служби підприємства та ті процеси, які в них відбуваються. Тільки на основі системного аналізу можна отримати справді адекватну оцінку стану справ на підприємстві та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення.

  1.  Диверсифікація, як один із заходів вдосконалення господарської діяльності підприємства

Диверсифікація, як і спеціалізація та концентрація, є однією із суспільних форм організації виробництва. Слово диверсифікація походить від латинських слів diversus, що означає різний, віддалений і fadere — робити. Як економічний термін диверсифікація стала вживатися в західній економічній науці і практиці досить давно й означає проникнення фірм в нові для них сфери діяльності, завдяки чому вони перетворюються в багатогалузеві комплекси. Акцент при цьому робиться на створенні таких видів діяльності, які не пов’язані з основним виробництвом.

В сучасних умовах диверсифікація в широкому розумінні цього слова набуває дещо глибшого змісту і може бути визначена як урізноманітнення видів діяльності підприємства у виробничій, фінансовій та маркетингових сферах.

В економічній літературі виділяють такі напрями диверсифікації:

  1.  концентрична — створення нових видів продукції за існуючої технології і на основі тих же матеріалів, сировини, що раніше використовувалися на підприємстві;
  2.  вертикальна — організація виробництва продукції, яку раніше підприємство отримувало від партнерів-постачальників;
  3.  горизонтальна — випуск продукції, для виробництва якої потрібні зміни існуючої технології або розробка нової;
  4.  корпоративна — створення і виробництво принципово нової продукції.

Диверсифікація виробництва, з огляду на специфіку даної галузі, має свої істотні особливості, що зумовлює необхідність застосування принципово нового підходу до визначення її напрямів (форм) і видів порівняно з наведеними. Виправдано, зокрема, виділяти за критерієм сфери здійснення три форми диверсифікації: виробничу, фінансову і маркетингову (рис. 1.5.)

Диверсифікація

Фінансова

Виробнича

Маркетингова

Горизонтальна (диверсифікація основного виробництва)

Горизонтально-інтегрована

Вертикально-інтегрована

Вертикальна

Галузева

Продуктово-асортиментна

Горизонтально-неінтегрована

Вертикально-неінтегрована

Специфічна (розвиток підгалузей в межах однієї галузі)

Класична

(в межах однієї номенклатури продукції)

Рис. 1.5. Форми і види диверсифікації підприємств

Виробнича диверсифікація — це урізноманітнення на підприємстві видів виробництв, що забезпечують одержання різної продукції або розширення її асортименту. Фінансова диверсифікація — це урізноманітнення фінансової діяльності, яка досягається через здійснення підприємством різних видів коротко- і довгострокових фінансових вкладень. Маркетингова диверсифікація пов’язана із створенням підприємством власної торговельної мережі, розширенням каналів збуту продукції, задіяння більшої кількості маркетингових важелів просування товару на ринок, організацією (за необхідності) післяпродажного обслуговування проданих товарів.

Можна виокремити два види виробничої диверсифікації: галузеву і продуктово-асортиментну.

Галузева диверсифікація — це збільшення сукупності функціонуючих на підприємстві галузей, які на стадії виробництва всіх видів продукції — кінцевого споживання, проміжної і сировини для промислової переробки — технологічно не пов’язані між собою. Галузева диверсифікація тоді має місце, коли підприємство починає розвивати нові для себе виробництва, які відрізняються від виробництв інших галузей кінцевим продуктом, застосовуваними засобами виробництва, його технологією та організацією.

Можна виділити горизонтально інтегровану і горизонтально неінтегровану диверсифікацію. Горизонтально інтегрована — це така диверсифікація, за якої продукція однієї галузі може бути використана на виробниче споживання в інших галузях.

Підприємства, крім галузевої диверсифікації, можуть здійснювати і продуктово-асортиментну диверсифікацію, під якою розуміють розширення на підприємстві асортименту продукції, яка виробляється за єдиною базовою технологією, одними і тими ж засобами виробництва, а також тим самим складом працівників, для яких не вимагається при здійсненні такого розширення набуття нових професійних навичок чи кардинального підвищення кваліфікації. При цьому термін «асортимент продукції» трактується як сукупність різновидів одного і того ж виду продукції (одного найменування), які різняться між собою окремими характеристиками, що мають значення для споживачів. Прикладом продуктово-асортиментної диверсифікації може бути виробництво пивзаводу нових для підприємства видів пива.

Слід зазначити, що підприємства можуть вдаватися до поглибленого розширення асортименту продукції. Таке поглиблення продуктово-асортиментної диверсифікації прийнято називати диференціацією товару.

Продуктово-асортиментна диверсифікація може мати два різновиди: класична і специфічна. Класична — це така продуктово-асортиментна диверсифікація, яка здійснюється в межах певної номенклатури продукції. При цьому під номенклатурою розуміють перелік найменувань виробів (продуктів), які виробляє підприємство.

Продумана продуктово-асортиментна диверсифікація справляє істотний вплив на економіку підприємства, адже для її здійснення потрібно значно менше коштів порівняно з галузевою диверсифікацією і водночас вона дає змогу підвищити конкурентоспроможність продукції, збільшити її збут завдяки повнішому задоволенню потреб споживачів, здійснювати гнучкішу цінову політику. В результаті підвищується прибутковість виробництва, зміцнюється позиція підприємства на ринку, зростає його конкурентоспроможність.

  1.  Методи діагностики виробничо-господарської діяльності підприємства

Діяльність підприємств різних сфер функціонування повинна підлягати перманентній діагностиці з метою цільового оцінювання різних сфер діяльності на засадах бізнес-індикаторів, виявлення проблемних моментів, вузьких місць, перспектив розвитку та розроблення відповідних заходів. Якість результатів діагностики виробничо-господарської діяльності залежить від обраних методів діагностики, кваліфікації фахівців, що здійснюють діагностичні процедури, інформаційного та програмного забезпечення, залучених ресурсів тощо. Особливо впливає на достовірність та реалістичність діагностики адекватні умовам функціонування, цільовому призначенню та ресурсним можливостям методи діагностики.

Під методами діагностики доцільно розуміти способи та прийоми цільового оцінювання стану заданих об’єктів з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень щодо функціонування підприємства загалом та його окремих сфер. Вибір адекватних методів діагностики зумовлюється значним переліком чинників, пріоритетність, склад та структура яких формуються під впливом середовища функціонування. З огляду на вищезазначене виникає необхідність у формуванні комплексної класифікації методів діагностики з метою їх систематизації, групування, структурування, а також у виокремленні переліку чинників, що зумовлюють вибір конкретних методів для здійснення цільових діагностичних процедур.

О.О. Гетьман, В.М. Шаповал та Т.О. Загорна відносять до основних методів діагностики такі [8, с.10]:

- аналітичні: ґрунтуються на безконтактних дослідженнях, опрацюванні статистичних даних, використанні комплексного аналізу;

- експертні: засновані на дослідженнях та висновках експертів;

- динамічне програмування: розрахунковий метод вирішення управлінських завдань з використанням математичних моделей;

- лінійне програмування: математичний метод, заснований на оптимізації досягнення кількісно визначеної мети.

Отже, методи діагностики доцільно класифікувати за такими ознаками:

1. За вираженням:

- кількісні методи: передбачають використання математичних, статистичних процедур:

- якісні методи: ґрунтуються на досвіді, знаннях, інтуїції, компетенціях суб’єктів діагностики тощо.

2. За формою відображення:

- фактологічні (лабораторний аналіз, контрольне придбання, контрольні заміри, хронометраж, інвентаризація, експертиза, експеримент);

- розрахунково-аналітичні (техніко-економічні розрахунки, аналітичне оцінювання, арифметична перевірка, економіко-математичне моделювання тощо);

- документальні (логічна перевірка, зустрічна перевірка документів, перевірка відображення у документації усіх операцій, схем консолідування даних і та ін.).

3. За обґрунтуванням:

- теоретичні: абстрагування, ідеалізація, аксіоматика, індукція, дедукція, узагальнення, синтез;

- емпіричні: експеримент, експертиза, розрахунки, вимірювання, тести.

4. За кількістю критеріїв:

- монокритеріальні: ґрунтуються на дослідженні об’єкта за одним критерієм;

- полікритеріальні: передбачають дослідження об’єкта за системою критеріїв.

5. За характером досліджуваних взаємозв’язків:

- лінійні (симплексний метод, метод транспортної задачі);

- нелінійні (дисперсійний аналіз, динаміко-статистичний аналіз, кореляційно-регресійне моделювання, матричний метод).

6. За спрямуванням:

- методи прогнозної діагностики: спрямовані на діагностику майбутнього стану об’єкта у тактичному та стратегічному вимірах;

- методи поточної діагностики: передбачають здійснення діагностики сучасного стану досліджуваного об’єкта;

- методи ретроспективної діагностики: покликані оцінити стан та розвиток об’єкта у минулому.

7. За універсальністю:

- уніфіковані: можуть застосовуватись щодо будь-якого об’єкта діагностики;

- вузькоспеціалізовані: призначені для діагностики конкретних об’єктів.

8. За рівнем дослідження:

- аналіз: динамічний (трендовий), порівняльний, структурний (вертикальний), індексний, коефіцієнтний, факторний;

- синтез: прямий, елементно-теоретичний, структурно-генетичний.

9. За ступенем формалізування:

- неформалізовані (методи експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, табличні, графічні);

- формалізовані (статистичні, бухгалтерські, економіко-математичні) тощо [9, с.22].

Чинники, що визначають вибір методів діагностики:

1. Цілі та завдання діагностики – визначають очікуваний результат від здійснення діагностики.

2. Об’єкт діагностики – об’єкт діагностики може бути комплексним (підприємство загалом) та деталізованим (підрозділ, вид діяльності, операція, працівник тощо), що і визначає характер використовуваних методів діагностики.

3. Інформаційне забезпечення – доступність, повнота та форма інформаційного забезпечення впливає на можливість оброблення даних. За наявності повної та достовірної інформації діагностика перетворюється на послідовність алгоритмічних дій із оброблення інформації, її ідентифікації та інтерпретування. Якщо ж інформаційне забезпечення є недостатнім, то виникає необхідність у врахуванні ризиків неповноти даних та їх достовірної обробки.

4. Кваліфікація працівників, задіяних у діагностиці – висока кваліфікація працівників створює умови для використання складних розрахунково-аналітичних, фактологічних, кількісних методів, які ґрунтуються на економіко-математичному моделюванні, аналітичному оцінюванні тощо. Недостатня кваліфікація працівників формує необхідність використання простих методів діагностики (арифметичного перерахунку, огляду за встановленими критеріями та ін.).

5. Технічне та програмне забезпечення – визначає можливості щодо використання стандартних уніфікованих методів діагностики, які передбачені у технічно-програмних комплексах різного покоління, або щодо використання спеціалізованих методів діагностики, які зазвичай є елементами цільових програмних продуктів різного рівня складності.

6. Стабільність середовища функціонування – чим стабільніше середовище функціонування, тим простіші та традиційніші методи діагностики можна використовувати. Динамічне та непередбачуване середовище функціонування вимагає, як правило, використання складних методів діагностики, які ґрунтуються на врахуванні різноманітних ризиків, використанні нелінійних моделей тощо.

7. Досвід та традиції діагностики – формують усталені догми в організації щодо цільового використання певних методів діагностики у відповідних ситуаціях.

8. Ресурсне забезпечення – впливає насамперед на інформаційне забезпечення, можливість залучення відповідного технічного та програмного комплексу, добір кваліфікованих аналітиків, що надалі визначає види діагностичних методів.

9. Горизонт та спрямування діагностики – найточніша діагностика ґрунтується на дослідженні ретроспективного та поточного стану, що дає змогу використовувати методи ідентичного спрямування. Перспективна діагностика, особливо спрямована на тривалий період, базується на використанні прогнозних, розрахунково-аналітичних, якісних методів складнішого рівня.

10. Рівень деталізації діагностики – визначає точність та охоплення методами діагностики досліджуваного об’єкта.

11. Призначення діагностики – формує характер її інтерпретації. Наприклад, якщо результати спрямовані Голові правління, Спостережній раді, Ревізійній комісії, то діагностика здійснюється деталізовано з використанням кількісних, розрахунково-аналітичних, точних методів дослідження. Якщо ж йдеться про рекламне призначення інформації діагностики, то вона може здійснюватись на засадах якісних, оглядових, логічних методів [10, с.109].

Результативність, повнота, достовірність та обґрунтованість діагностики виробничо-господарської діяльності підприємства суттєво залежить від методів, що використовувались у цьому процесі. Вибір адекватних середовищу функціонування методів залежить від значного переліку чинників: цілей діагностики, інформаційного забезпечення, кваліфікації працівників, стабільності середовища функціонування, технічного та програмного забезпечення тощо. Слід зауважити, що на підприємстві може одночасно використовуватись певна сукупність методів як для досягнення однієї діагностичної цілі, так і для досягнення комплексу цілей діагностики [11, с.124].

Висновок

  1.  У загальному понятті ефективність характеризує розвинуті системи, процеси і явища, вона виступає як індикатор розвитку, є його найважливішим стимулом. Прагнучи підвищити ефективність конкретного виду підприємницької діяльності, ми визначаємо конкретні заходи, які сприяють процесу розвитку, і відкидаємо ті з них, що ведуть до регресу. У цьому змісті ефективність завжди пов'язана з практикою. Господарська практика свідчить, що усталені звички і традиції у виробничій сфері змінюються лише в тому випадку, якщо меншість, що є носієм бажання й здатності не зупинятися на досягнутому, експериментувати, рухатися уперед, зуміє вказати перспективу й шляхи досягнення її більшості працівників, спонукає їх іти за собою. Це є цільовим орієнтиром управлінської діяльності.

Розрахунки ефективності витрат необхідні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, а також загальної результативності виробничо-господарської діяльності організації впродовж певного періоду часу.

Висновки до розділу 1

  1.  У загальному понятті ефективність характеризує розвинуті системи, процеси і явища, вона виступає як індикатор розвитку, є його найважливішим стимулом. Прагнучи підвищити ефективність конкретного виду підприємницької діяльності, ми визначаємо конкретні заходи, які сприяють процесу розвитку, і відкидаємо ті з них, що ведуть до регресу. У цьому змісті ефективність завжди пов'язана з практикою. Господарська практика свідчить, що усталені звички і традиції у виробничій сфері змінюються лише в тому випадку, якщо меншість, що є носієм бажання й здатності не зупинятися на досягнутому, експериментувати, рухатися уперед, зуміє вказати перспективу й шляхи досягнення її більшості працівників, спонукає їх іти за собою. Це є цільовим орієнтиром управлінської діяльності.

Розрахунки ефективності витрат необхідні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, а також загальної результативності виробничо-господарської діяльності організації впродовж певного періоду часу. Крім того, вони обґрунтовують і визначають найкращі варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо.

РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ДП«ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ ЛІСГОСП»

   

2.1 Загальна характеристика ДП Зарічненський лісгосп

Зарічненський держлісгосп Рівненського виробничого об’єднання «Рівне ліс» розташований в північно-західній частині Рівненської області на території Зарічненського і Дубровицького адміністративних районів.

Юридична адреса підприємства: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Центральна, 86.

Зарічненський держлісгосп відноситься до підприємств лісопромислового комплексу. Згідно рішення Головного Управління лісоохорони і лісонасаджень лісгосп організований в 1939 році на базі державних лісів і націоналізованих приватних і поміщицьких дач. В 1960 році на основі постанови Ради Міністрів УРСР Зарічненський лісгосп був реорганізований в Зарічненський лісгоспзаг з покладенням на нього функцій ведення лісового господарства, лісозаготовок з переробкою деревини. По лісовирощувальному районуванню територія розташування лісів держлісгоспу відноситься до зони Українського Полісся, по районуванню лісогосподарства -  до Західнополіського району.

Станом на 01.01.2011 загальна площа земель лісового фонду району становить 55732,3 га. З них 36031,2 га. (65 %) – ліси державного призначення Держкомлісу України, 19701,1 га. (35 %) – ліси в користуванні Міністерства аграрної політики України.

         Покрита лісом площа становить 48941 га. , з них ліси державного призначення Держкомлісу України – 30886,4 га. Ліси в користуванні агропромислового комплексу України 18054,6 га. Лісистість району становить 33, 96 %.

ДП Зарічненський лісгосп засноване на державній власності, входить до складу Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства і підпорядковане Державному агенству лісових ресурсів України рис. 2.1.

Лісгоспи

Державне агенство лісових ресурсів України

Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства

Рівненський природний заповідник

ДП Рівненська сірникова фабрика

ДП Лісомисливське господарство Дубенське

Рис. 2.1 Структура Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства

Основними напрямками діяльності Зарічненського держлісгоспу є:

  1.  проведення заходів по відновленню лісів, підвищенню їх продуктивності, створенню насаджень із швидкоростучих і технічно цінних деревних порід, які в найкоротший строк дають велику кількість деревини національній економіці;
  2.  здійснення заходів по зміні малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, залісення малопродуктивних земель, які не використовуються в лісовому господарстві;
  3.  організація лісонасінневої справи і лісових розсадників;
  4.  збереження і поліпшення стану водоохоронних захисних лісів і насаджень зелених зон навколо міст і промислових центрів;
  5.  заліснення вододілів і створення водоохоронних лісонасаджень вздовж великих річок і їх притоків;
  6.  поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів;
  7.  охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, актування лісопорушень і притягання до відповідальності лісопорушників, стягнення з них збитків, пені, неустойки, штрафів, відповідно до діючого законодавства;
  8.  охорона лісів і захисних лісонасаджень від пожеж, здійснення протипожежних заходів;
  9.  захист лісів від хвороб та шкідників;
  10.  облік лісових користувань;
  11.  організація ведення лісового господарства;
  12.  облік державного лісового фонду і реєстрація всіх змін у його складі;             
  13.  розробка і подання по підлеглості матеріалів про розподіл лісів на групи та встановлення лісотакс, і зміну границь лісництв;
  14.  проведення матеріальної та грошової оцінки лісу на лісосіках, призначених у рубку;
  15.  ведення рубок з додержанням діючих настановлень та правил.

Основною продукцією держлісгоспу є лісоматеріали круглі, пиломатеріали, продукція побічного користування лісом. Отримана в результаті проведення рубок деревина реалізується організаціям і деревопереробним підприємствам за договірними цінами. Крім лісозаготівельних і лісогосподарських робіт Зарічненський держлісгосп займається вирощуванням і реалізацією посадочного лісоматеріалу як цінних дерев і кущів, так і декоративних і плодових дерев.

Лісництво, як окремо взятий підрозділ, складається з майстерських ділянок, автотранспортного парку і підсобного господарства. На майстерських ділянках виконуються різні види робіт, починаючи від валки лісу і закінчуючи посадкою і доглядом за культурами і насадженнями. Управління лісництвом здійснює лісничий. Контроль за виробничо-господарською діяльністю лісництв здійснює головний лісничий держлісгоспу. Він очолює лісовий відділ, інженери котрого займаються розробкою нормативно-технологічної документації і ведуть контроль за її виконанням.

    Важливим орієнтиром і критерієм оцінки діяльності ДП «Зарічненський лісгосп» є правильне формулювання місії і цілей організації.

    Місія – це чітко виражена причина існування організації, що визначає основні завдання, які стоять перед підприємством і повинні виконуватись уповноваженими особами.

Існує ряд суб’єктів, які впливають на місію ДП «Зарічненський лісгосп»: Працівники підприємства (від рівня їх кваліфікації залежить реалізація цілей);

  1.  Споживачі (саме на них орієнтована місія, вони визначають попит на товари та послуги);
  2.  Партнерські фірми (фірми-постачальники).

    Оскільки підприємство займається відновленням, захистом лісів, переробкою лісосировини, то місією ДП «Заріненський лігосп» є задоволення потреб споживачів виробленою продукцією та зручність життя в лісових зонах.

   Підприємство ставить перед собою наступні загальноорганізаційні   (1-4) та оперативні цілі (5-6):

  1.  контроль за якістю продукції;
  2.  пошук нових ринків збуту;
  3.  залучення інвестицій;
  4.  проведення ефективної маркетингової політики;
  5.  якісне управління персоналом для підвищення продуктивності його праці;
  6.  поліпшення трудових ресурсів (перепідготовка кадрів, зменшення плинності кадрів, стимулювання, соціальне забезпеченння).

Також, можна зауважити, що ДП «Зарічненський лісгосп», для досягнення поставлених цілей потребує вдосконалення своєї системи управління та виробництва. Підприємство має достатні ресурси для діяльності і не передбачає високого рівня ризику, оскільки держава може підтримати дану галузь на відповідному рівні розвитку.

ДП «Зарічненський лісгосп» є відомим виробником і має хороший імідж серед своїх клієнтів, про що можуть свідчити зростання обсягів замовлень та реалізації продукції.

Для підтримки свого іміджу і поширення інформації про свою продукцію підприємство постійно бере участь у спеціалізованих виставках.

2.2. Діагностика  макросередовища та ділового оточення

ДП «Зарічненський лісгосп»

Середовище діяльності підприємства – це наявність умов та факторів, які      впливають на розвиток підприємства та вимагають прийняття управлінських рішень, спрямованих на пристосування до них.

Зовнішнє середовище підприємства – це фактори, які діють поза підприємством:

а) за структурним підходом: макро-, мікро середовище;

б) за функціональним підходом: фактори прямої і непрямої дії.

      Фактори макросередовища впливають на розвиток діяльності підприємства: правова база; розвиток економіки в країні, регіоні; політика; конкуренти; споживачі; демографічні процеси; державна підтримка та регулювання діяльності підприємства; постачальники; посередники; фінансово-кредитні установи; розвиток науки та техніки; імідж підприємця у суспільстві та ділових колах; культура; спонсори; інші фактори.

Фактори мікросередовища, які впливають на розвиток діяльності підприємства: склад засновників; розмір власного капіталу; технологія ведення бізнесу; організація планування; компетентність вищих органів управління на підприємстві; організація обліку і аналізу; досвід в обраній сфері підприємницької діяльності; організаційна структура підприємства; контроль ефективності господарської фінансової діяльності; інші фактори.

                                    Законодавчі                Державні органи

                                    акти                              влади

            партії та інші                                                            системи економічних

            громадські об’єднання                                             відносини у державі

      постачальники                                                                  споживачі

      профспілки                                                                            конкуренти        

                                                  

                                               Фактори прямої дії

 Організація

                                             Фактори непрямої дії

         Міжнародні                                                              стан економіки

          події

            

               міжнародні                                                   особливі економічні  

               оточення                                                       відносини

                                                                                                                                     

                                                                                  стан техніки і

                  Соціально-культурні                             технології

обставини                НТП     політичні обставини

Рис. 2.2.  Фактори зовнішнього середовища прямої і непрямої  дії

Макросередовище – це сукупність факторів та обставин, які зовні впливають на діяльність підприємства, але організація проконтролювати або змінити їх не може. До макросередовища належать: політико-правове середовище, економічні фактори, демографічні фактори, соціально-культурне середовище, технологічні фактори, екологічне середовище, міжнародні фактори.

Таблиця 2.1

Аналіз факторів макросередовища

№ п/п

Група факторів

Фактор

(особливість)

Од. виміру

Роки

Тенденція зміни

2009

2010

1

Економічні

1. Розмір ВВП:

млн.грн

15718

12928

Зменшення

2. Доходи бюджету:

млн.грн.

201931,3

293126,8

Збільшення

3. Видатки бюджету:

млн.грн.

183037,4

272524,3

Збільшення

4. Дефіцит бюджету

млн.грн.

35517,2

39675,3

Збільшення

5. Рентабельність операційної діяльності лісовоготгосподарства (по Україні)

%

14,7

3,0

Зменшення

6. Обсяг реалізованої продукції

млн.грн.

3138.1

27007.9

Збільшення

7. Середньорічна кількість найманих працівників у лісовому господарстві

тис.чол.

699

726

Збільшення

8. Дебіторська заборгованість

млн.грн

6948,6

20420,8

Збільшення

9. Кредиторська заборгованість

млн.грн

8828,5

437992,4

Збільшення

10. Оптовий товарооборот:

-лісоматеріали

млн.грн

602,0

589,3

Зменшення

-деревина,уздовж розпиляна

млн.грн

392,7

375,2

Зменшення

-деревина пресована

млн.грн

121,6

111,5

Зменшення

2

Соціальні

1.Реальні наявні доходи населення:

млн.грн.

397669

280 565

Зменшення

2.Середньомісячна ЗП

грн.

1220

2225

Збільшення

3.Заборгованість із виплати ЗП, на кін. Періоду

млн.грн.

1188,7

1473,3

Збільшення

4. Кількість освітніх навчальних закладів:

- дошкільних навчальних закладів

тис.

15,5

15,6

Збільшення

-загальноосвітні навчальні заклади

тис.

20,5

20,3

Зменшення

-вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації

од.

511

505

Зменшення

-вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівня акредитації

од.

350

349

Зменшення

Продовження табл. 2.1

5.Рівень зареєстрованого безробіття на кін. Періоду

тис.чол

1958,8

1 785,6

Зменшення

6. Кількість народжених

     тис.

512,5

327,4

Зменшення

7. Кількість померлих

тис.

706,7

448,9

Зменшення

9. Очікувана тривалість життя

роки

69,3

70,44

Збільшення

3

Політичні

1. Легалізовані          об’єднання громадян:

  1. всеукраїнські
  2.  статус міжнародних

од.

3280

3964

Збільшення

2. Кількість політичних партій

од.

172

175

Збільшення

громадських організацій

од.

3108

3246

Збільшення

3. Кількість злочинів

тис.

439,5

505,4

Збільшення

4

Міжнародні

1. Імпорт

% до попер.

55,0

57,2

Збільшення

2.Експорт

% до попер.

62,6

61,3

Зменшення

3.Прямі інвестиції в Україну

млн.дол.

35616,4

40053,0

Збільшення

4.Прямі інвестиції з України

тис.дол

6203,1

6226,3

Збільшення

5

Екологічні

Кількість викидів:

-шкідливих речовин в атмосферне повітря

тис.т

6442,9

6678,0

Збільшення

Після отриманих даних можна зробити висновок, що наприклад ВВП у 2010 році у порівнянні з 2009 значно скоротився, що є не досить позитивно. Рівень рентабельності операційної діяльності також знизився, що є позитивним показником для підприємства, оскільки можливість його збитковості знижується.

Взаємодія організації з діловим середовищем

Підприємство як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні забезпечення сировиною і матеріалами, енергією, трудовими ресурсами, а також від споживачів виготовлених товарів чи послуг.

Ділове середовище - сукупність елементів, умов, що становлять потенціал і можливості фірми реалізовувати свої програми, плани, завдання: її споживачі, постачальницькі організації, конкуренти, державні і правові служби, державні і суспільні організації, ін.

Мікросередовище — це учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього. Це насамперед споживачі, постачальники, конкуренти, посередники.

Споживачами продукції ДП «Зарічненський лісгосп» можуть бути як фізичні так і юридичні особи Зарічненського району, закордонні фірми.

Зарічненський лісгосп працює зі своїми споживачами на умовах попередньої оплати за лісопродукцію. Це гарний показник в діяльності підприємства, він прискорює  обороти виробничого циклу на підприємстві та ріст його грошових потоків. Але є одне «але». Лісгосп заготовляє лісопродукцію, вивозить її з ділянок на нижні склади,  вантажить  у вагони та оформляє  ряд документів для збуту на експорт (зауважимо, що це все  грошові витрати по збуту) , а в кінці звітного місяця бувають випадки, що вагони не встигають перетнути  державний кордон . Перша подія (реаліза-ція) відбулася – і підприємство змушене сплатити ПДВ.

Для збуту лісопродукції на підприємстві укладено ціла низка договорів з покупцями. Лісгосп поставляє свою продукцію по всій Україні та за її межами. Основні ринки збуту: Польща, Ізраїль, Італія, Угорщина, Словакія.

Споживачами лісопродукції ДП «Зарічненський лісгосп» на ринку України є: ТзОВ «Костопільський фанзавод», ТзОВ «Свиспан лімітед», ТзОВ «ОДЕК», ТзОВ «Цпул», ДП « Ритм»,  ТзОВ « Іква плюс Д»,  ДП «Рівненська сірникова фабрика», ТзОВ «Уніпром», ф. Крузідос, ф. Натан, приватні підприємці; на зовнішньому ринку: ф. Калапуш, ф. Кемсіта , ф. Ерфор,  ф. Фока, ф.Гарбіта,  ф. Груп Орман, ф. Примавера, ф. Інтермаг, ф. Камслав, ф. Лоретос, ф.Ердем,  ф.Ксамінар, ф. Тужер та ін.  

Основними постачальниками ДП «Зарічненського лісгоспу» є: ПП «Техресурс плюс» (запчастини до тракторів, машин, обладнання), ДП «Укрпалетсистем» (паливо-мастильні матеріали), ТзОВ «Свіспан лімітед» (фанера, паркет), ПП «Малашинський ВВ» (бензин, дизпаливо), ДП «Рівненська сірникова фабрика» (сірники), ТзОВ «Журавлина» (бензин).

З більшістю постачальників укладаються угоди про співпрацю з вказанням сум, термінів поставки, умов оплати.  Однак, основними  документами на які спираються партнери в своїй співпраці – є накладні, товаро - транспортні накладні.

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition). Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Він сприяє кращому забезпеченню ринку товарами. 

Основними конкурентами Зарічненського лісгоспу є Березнівський, Володимирецький, Клесівський, Рівненський, Сарненський лісогосподарські підприємства. Це пов’язано з тим, що деревина на даних територіях більш високої якості, а отже має вищу вартість.    

Виробники лісопродукції конкурують між собою використовуючи методи як цінової так і нецінової конкуренції. Більш вираженою є нецінова конкуренція. Одним із методів конкурентного суперництва є підвищення якості продукції, що призводить до підвищення конкурентоспроможності вітчизняної лісопродукції на споживчому ринку. Найпоширенішим і одним з найефективніших методів конкурентної боротьби є проведення асортиментної політики. Не слід забувати й про такий метод конкурентної боротьби як реклама.

Основними фінансовими структурами з якими співпрацює                      ДП «Зарічненське лісове господарство» є Ощадбанк, Приватбанк та Авальбанк. Це ті банки, що обслуговують фінансові операції підприємства.

2.3. Аналіз внутрішнього середовища ДП «Зарічненський лісгосп»

Управління держлісгоспом здійснює директор, який є одночасно за посадою державним інспектором по контролю за станом використання, охороною і захистом лісів.

Директор самостійно вирішує питання діяльності держлісгоспу, за винятком тих, які віднесені статутом до компетенції Державному агенству лісових ресурсів України.

Директор несе повну відповідальність за стан і діяльність держлісгоспу, розпоряджається коштами і майном відповідно до чинного законодавства, діє без довіреності від імені Держлісгоспу, представляє його у всіх установах та організаціях, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.

Головний лісничий є першим заступником директора Держлісгоспу, і одночасно за посадою заступником інспектора по контролю у галузі ведення лісового господарства.

Заступник директора, головні спеціалісти призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з об’єднанням, інші працівники апарату управління і структурних підрозділів Держлісгоспу, а також старші майстри призначаються та звільняються директором.

Начальники відділів, які відають питаннями використання, відтворення, охорони і захисту лісів, головні спеціалісти цих структурних підрозділів є одночасно за посадою інспекторами по контролю у галузі ведення лісового господарства.

Директору безпосередньо підпорядковуються: головний інженер, головний лісничий, головний бухгалтер, головний економіст. Загальна чисельність працюючих 235 чоловіка. З них 25 чоловік – адміністративний персонал; 135 чоловік – робітники ; 75 чоловік –інші працівники лісгоспу. Організаційна структура підприємства наведена на рис.2.1.

Відділ кадрів

Головний бухгалтер

Головний лісничий

Головний інженер

Головний економіст

Лісовий відділ

Виробничий відділ

Бухгалтерія

Планово –економічний відділ

Лісництва

Автотранспортний цех

Відділ реалізації

Нижні склади

Директор лісгоспу

Рис. 2.2 Організаційна структура ДП «Зарічненський ліспосп»

Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Як правило, чим вищі показники обсягу виробництва та реалізації продукції і нижча їх собівартість, тим вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших характеристик діяльності підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов‘язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан та результати діяльності підприємства характеризуються відповідними показниками, які відображають результати діяльності, наявність та використання фінансових ресурсів і проявляються в платоспроможності підприємства.

Всі вони поділені на такі групи:

  1.  показники рентабельності;
  2.  показники ділової активності;
  3.  показники ліквідності;
  4.  показники фінансової стійкості.

Фінансова стійкість

Фінансова стійкість – це  стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовують: коефіцієнт автономії, фінансової  залежності, фінансування (стабільності), фінансової стійкості і концентрації позикового капіталу.

Коефіцієнт автономії – відношення власного капіталу до підсумку балансу підприємства. Розраховується за формулою:

;                                                          (2.1)

де ВК – власний капітал підприємства; ПА – підсумок балансу.

Коефіцієнт фінансової залежності – обернений показник до коефіцієнта автономії, відношення підсумка балансу до власного капіталу.

;                                                          (2.2)

Коефіцієнт фінансування (стабільності) – відношення власного капіталу до суми довгострокових та поточних зобовязань.

;                                                          (2.3)

де ПК – сума довгострокових та поточних зобовязань.

Коефіцієнт фінансової стійкості – відношення суми власного капіталу та довгострокових зобов’язань до підсумку балансу.

;                                                (2.4)

де ДЗ – довгострокові зобов’язання підприємства.

Згрупуємо розраховані показники в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Показники фінансової стійкості

Показник

Роки

Відхилення

Нормативне значення

2009

2010

2011

2010/2009

2011/2010

Коефіцієнт автономії

0,52

0,48

0,38

-0,04

-0,1

>0,5

Коефіцієнт фінансової залежності

1,91

2,1

2,62

0,19

0,52

2

Коефіцієнт фінансової стабільно-сті

1,1

0,92

0,61

-0,18

-0,31

0,85-0,9

Коефіцієнт фінансової стійкості

0,52

0,48

0,60

-0,04

0,12

Збільшення

Рис.2.3 Динаміка змін показників фінансової стійкості

Проаналізувавши показники фінансової стійкості можна зробити наступні висновок, що всі розраховані показники знаходяться в межах нормативного значення, але немає чіткої тенденції до їх збільшення або зменшення, тобто вони постійно коливаються. Коефіцієнт автономії показує, що у 2011 році підприємство було забезпечене власними коштами на 38 %, а решта, тобто 62 % складали боргові зобов‘язання. У порівнянні з 2010 роком спостерігається позитивна тенденція до збільшення власних коштів. Коефіцієнт фінансової залежності свідчить, що на одиницю власного капіталу припадає 2,62 одиниць сукупних джерел. Коефіцієнт фінансової стабільності у 2011році не перевищує нормативне значення, тобто власні кошти не перевищують позикові. Але все ж таки спостерігається тенденція до зменшення цього показника. Коефіцієнт фінансової стійкості показує, що частка стабільних джерел фінансування за 2011 рік у їх загальному обсязі становить 60 %, коефіцієнт не знаходиться в межах нормативного значення (0,85-0,9), тобто це є в свою чергу  негативним явищем.

Показники ділової активності

Також важливими показниками для підприємства є показники ділової активності. Вони характеризують ступінь ефективності використання наявних активів з погляду виробництва та реалізації готової продукції і дозволяють оцінити ефективність використання власних засобів та виражаються в оцінці оборотності активів.

Основними показниками, що характеризують ділову активність підприємства є: оборотність активів, фондовіддача, коефіцієнт оборотності обігових коштів, коефіцієнт оборотності запасів, дебіторської заборгованості та ін.

Оборотність активів – це відношення виручки від реалізації продукції до валюти балансу. Визначається за формулою:

;                                                   (2.6)

де ЧД – чистий доход від реалізації продукції; ПА – підсумок балансу.

Фондовіддача – відношення чистого доходу до залишкової вартості основних засобів.

;                                                   (2.7)

де ЗВ – залишкова вартість основних засобів.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів – це відношення чистого доходу від реалізації продукції до суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів.

;                                                 (2.8)

де ОА – сума оборотних активів та витрат майбутніх періодів.

Період одного обороту обігових коштів – показує скільки днів триває один оборот обігових коштів.

;                                                 (2.9)

Коефіцієнт оборотності запасів – це відношення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) до величини запасів (виробничих,готової продукції, товарів і ін.). Розраховується за формулою:

;                                                 (2.10)

де Св – собівартість реалізованої продукції;

З – запаси (виробничі, НЗВ, готова продукція, товари, тварини на вирощуванні та відгодівлі).

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – відношення чистого доходу до величини дебіторської заборгованості.

;                                              (2.11)

де ДЗ – дебіторська заборгованість.

Згрупуємо розраховані показники в табл. 2.3.

Таблиця 2.3.

Показники ділової  активності

Показник

Роки

           Відхилення

2009

2010

2011

2010/2009

2011/2010

Нормативне значення

1

3

5

7

8

9

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгов.

40,7

47,4

23,7

6,7

-23,7

Збільшення

Оборотність активів

2,4

2,55

2,7

0,15

0,15

Збільшення

Фондовіддача

4,06

5,23

4,39

1,2

-0,84

Збільшення

Коефіцієнт оборотності обігових коштів

5,93

5,17

7,42

-0,76

2,25

Збільшення

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

4,8

5,37

7,14

0,57

2,78

Збільшення

Коефіцієнт оборотності запасів

5,48

4,36

7,93

-1,12

3,57

Збільшення

Рис.2.4.  Динаміка зміни показників ділової активності

Проаналізувавши показники ділової активності можна сказати, що виручка у 6,7% перевищує середню дебіторську заборгованість, спостерігається значне зменшення даного показника у порівнянні з 2011 роком. На одиницю основних виробничих фондів, інвестованих в актив припадає 4,39  виручки у 2011 році, а також у 2011 році на одиницю власного капіталу припадає 7,14 чистої виручки від реалізації продукції. Проаналізувавши розрахунки та графічне відображення можна зробити загальний висновок про те, що на ДП «Зарічненський лісгосп» спостерігається позитивна  тенденція до покращення  показників ділової активності.

Показники рентабельності

Рентабельність – відносний показник, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат ресурсів.

Рентабельність активів – це відношення чистого прибутку до суми активів. Визначається за формулою:

*100;                                (2.12)

де ЧП – чистий прибуток підприємства за рік; ПА – підсумок балансу.

Рентабельність власного капіталу – це ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів. Визначається за формулою:

*100;                                  (2.13)

де ВК – власний капітал (величина приймається за даними балансу).

Рентабельність виробничих фондів – це відношення чистого прибутку до величини виробничих фондів і оборотних засобів.

*100;                                 (2.14)

де ЗВ – залишкова вартість основних засобів;

З – сума вартості виробничих запасів і незавершеного виробництва.

Рентабельність за чистим прибутком – це відношення чистого прибутку до чистого доходу від реалізації.

*100;                                  (2.15)

де ЧД – чистий доход від реалізації.

Згрупуємо розраховані показники в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Показники рентабельності

Показники

Роки

Відхилення

Нормативне значення

2009

2010

2011

2011/2009

2011/2010

Рентабельність активів

0, 32

0, 13

0, 18

-0,14

0,05

Зменшення

Рентабельність власного капіталу

0, 73

0,34

0,59

-0,14

0,25

Зменшення

Рентабельність виробничих фондів

0, 41

0, 19

0,22

-0,19

0,03

Зменшення

Рентабельність реаліз. Прод. За ЧП

0, 14

0, 054

0,068

-0,072

0,06

Зменшення

Період окупно-сті капіталу

306,8

722,3

536,3

415,5

-186

Збільшення

Період окупності власного капіталу

137,1

286,3

167,3

149,2

-119

Збільшення

Рис. 2.5.  Динаміка зміни показників рентабельності

Прорахувавши показники рентабельності можна зробити наступні висновки: 0,18 прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів інвестованих в активи; на одиницю власного капіталу припадає 0, 59 чистого прибутку; на одиницю вартості виробничих фондів припадає 0,22 чистого прибутку; кошти, інвестовані в активи будуть компенсовані за 722,3 дня; власний капітал буде компенсований чистим прибутком за 176,3 дня. Загальний висновок по показникам ре6нтабельності можна зробити наступний: із зміною чистого прибутку показники рентабельності у 2011 році значно погіршилися у порівнянні з 2010 роком, що є негативним явищем для розвитку ДП «Зарічненський лісгосп».

Показники ліквідності

Для підприємства є важливим такий показник як ліквідність, вона характеризує  здатність підприємства швидко перетворювати активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства аналізують достатність поточних активів для погашення поточних зобов’язань – короткострокової кредиторської заборгованості.

Активи підприємства поділяються за ступенем ліквідності наступним чином:

  1.  абсолютно ліквідні активи – грошові засоби;
  2.  високоліквідні активи – грошові засоби + рахунки дебіторів;
  3.  ліквідні активи – грошові засоби + рахунки дебіторів + біржові цінні папери;
  4.  низьколіквідні активи – товарно-матеріальні запаси;
  5.  важколіквідні активи.

Основними показниками, що використовуються для визначення рівня ліквідності підприємства, є коефіцієнти: поточної, швидкої та абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності – це відношення оборотних активів до короткострокових пасивів. Визначається за формулою:

;                                                    (2.16)

де ПА – оборотні активи підприємства;

ПП – короткострокова заборгованість (поточні зобов’язання) підприємства.

Коефіцієнт швидкої ліквідності – це відношення активів високої ліквідності до поточних зобов’язань. Розраховується за формулою:

;                                                  (2.17)

де З – запаси (виробничі, НЗВ, готова продукція, товари, тварини на вирощуванні та відгодівлі).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності – відношення грошових засобів та короткострокових цінних паперів до поточних зобов’язань.

;                                                 (2.18)

де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти;

ЦП – поточні фінансові інвестиції.

Згрупуємо розраховані показники в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Показники ліквідності

Показники

Роки

Відхилення

Нормативне значення

2009

2010

2011

2010/2009

2011/2010

Коефіцієнт поточної ліквідності

0,84

0,94

0,91

0,10

-0,03

>1

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,17

0,13

0,32

-0,04

0,21

0,7-0,8

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,02

0,0026

0,0023

-0,0174

--0,0003

0,2-0,35

Рис. 2.6 Динаміка зміни показників ліквідності

Визначивши показники ліквідності можна сказати наступне: станом на 2011р. підприємство мало 0,91 обігових коштів протягом року; підприємство готове ліквідувати 0,32 % короткострокової заборгованості. Отже станом на 2011 рік спостерігається  тенденція збільшення всіх показників ліквідності, що позитивно впливає на підприємство.

Для прогнозування вірогідності банкрутства варто використати пятифакторну модель Альтмана :

Розрахунки проведено за 2011 рік:

Z = 1,2Коб + 1,4Кнп+ 3,3Кпдн + 0,6 ск + 1,0Коа,                  (2.19)

Коб(x1)- відношення оборотних активів до загальної суми активів ;

X1 = п.260 – п.620 (ф1)/ п.280(ф1) = (2746-3003)/7508=-0,0342;

К нп (x2) – відношення суми чистого прибутку (нерозподіленого прибутку )або непокритого збутку , взято з відємним знаком , до загальної суми активів – або це рівень рентабельності активів

X2 = Чистий прибуток / Активи = 14/7508=0,00186;

Кпдн(x3)-  відношення ЧД до оподаткування до загальної суми активів – рівень доходності активів

X3 = чистий дохід / активи = 20391/7508=2,7159;

Кск (X4)- відношення ринкової вартості власного капіталу (сумарної ринкової вартості акцій підприємства ) до балансової вартості займаних коштів

X4 = п.380(ф1)/ п.480 + п.620 (ф1) = 2342/(1649+3003)=0,50343;

Коа (X5)- рівень оборотності активів тобто всього капіталу, як відношення виручки від реалізації до загальної суми активів

X5 = виручка від реалізації / Активи  = 20683/7508=2,75479;

Z = 1,2 * (-0,0342)+ 1,4*0,00186 + 3,3 * 2,7159 + 0,6 * 0,504343 + 1,0 * 2,75479 = 11,9808

Та як, Z=11,9808 > Z=3 то вірогідність банкрутства ДП «Зарічненський лісгосп» є дуже низька, тобото підприємство працює стабільно.

Аналіз персоналу підприємства ДП «Зарічненський лісгосп»

Для забезпечення виконання виробничої програми підприємства необхідною є наявність досконалої матеріально – технічної бази, тобто ресурсного забезпечення.

Використовуючи наявні ресурси, підприємство здійснює процес виробництва, результатом якого є виготовлена продукція (виконані роботи). При виготовленні продукції необхідним є споживання певних ресурсів: засобів виробництва, праці, природних ресурсів.

Будь – який процес виробництва вимагає залучення робочої сили, яка являється головним фактором виробництва.

Нині чисельність працівників лісгоспу в еквіваленті повної зайнятості складає 235 осіб. На сезонні роботи залучаються робітники за договорами.

Управління персоналом є складовою соціальної підсистеми, яка характеризує персонал як особовий склад організації, який повинен виконувати основні завдання підприємства. Проведемо аналіз працівників ДП «Зарічненський лісгосп» за категоріями в таблиці 2.6

Таблиця 2.6.

Персонал підприємства

п/п

Категорія працюючих

Чисельність в еквіваленті повної зайнятості, осіб

2009

2010

2011

1

Працюючих – всього

208

205

235

В тому числі:

2

Апарат управління підприємства

25

25

25

з них:- керівник

1

1

1

- головний лісничий

1

1

1

- головний інженер

1

1

1

- головний бухгалтер

1

1

1

- головний економіст

1

1

1

3

Лісничі

8

8

8

4

Помічники лісничих

5

5

6

5

Старший майстер лісу, л/к, лісозаготівель

7

6

6

6

Майстри лісу

28

28

30

7

Лісники

7

7

8

8

Єгері – лісники

5

5

6

9

Інший  керівник структурного підрозділу

9

9

10

10

Робітники – всього

115

112

135

З них:

11

- звалювальники

12

11

15

12

- лісоруби

37

36

40

13

- трелювальники

16

16

20

14

- лісокультурниці

7

7

9

15

- нижньоскладські працівники

16

16

20

16

- водії

52

52

52

17

з них:- на вивезенні деревини

39

39

39

18

- переробці деревини

-

-

-

19

-робітники,зайняті на ремонтах устаткування, обладнання

8

8

8

20

- сторожі, прибиральниці, кочегари

18

18

18

Проілюструємо чисельність працівників за 2011рік, оскільки саме в цьому спостерігається плинність кадрів до їх збільшення на рис. 2.7

Рис. 2.7. Персонал ДП «Зарічненський лісгосп» за 2011 рік

На підприємстві застосовуються наступні форми оплати праці:

  1.  Лісове господарство, лісозаготівля, нижньоскладські роботи, вивезення деревини – відрядно – преміальна;
  2.  ІТР, службовці, робітники з погодинною формою оплати праці – погодинно – преміальна.

Перелік розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів:

Доплати:

  1.  За роботу у важких і шкідливих умовах праці – 12%;

2. За роботу в нічний час – 40%;

  1.  Керівництво бригадою – 15%;

4. Ненормований робочий день водіям легкових автомобілів – 20%.

5. За науковий ступінь:

доктор наук – 20%;

кандидат наук – 15%;

6. За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів:

водіям 2 класу – 10%;

1 класу – 25%.

За присвоєні звання:

«Заслужений лісівник» - 20%;

«Лісничий 1 класу» - 30%;

«Лісничий 2 класу» - 20%;

«Лісничий 3 класу» - 10%.

7. За складність і напруженість в роботі – до 100%.

Згідно Положення про помісячне преміювання робітників Зарічненського держлісгоспу на 2011 р. передбачені наступні премії за основні результати виробничо – господарської діяльності:

Таблиця 2.8

Премії для робітників Зарічненського держлісгоспу

№ п/п

Категорія робітників

% премії

1

Робітники бригад на лісозаготівлі: в лісництвах

       65

2

Робітники на лісозаготівлях по м/дільницях

       75

3

Робітники нижнього складу, зайняті на вантажо– розвантажувальних роботах

        40

4

Робітники на добування та збиранні живиці

        20

5

Робітники ПКЦ

40

6

Трактористи всіх підрозділів на вивезенні деревини

40

7.

Водії і трактористи на перевезенні вантажів, в т.ч. живиці

50

8.

Водії, зайняті на перевезеннях людей в м/д, лісництва, РТЦ

50

9.

Робітники РТЦ

50

10.

Маркірувальники, електрик, слюсарі нижнього складу

60

11.

Робітники на переробці деревини

50

12.

Кочегари, сторожі, пожежні наглядачі, прибиральниці, інші робітники

50

Сума премії зменшується:

  1.  за догану – 20%;
  2.  за порушення правил техніки безпеки – 50%;
  3.  за порушення трудової та виконавчої дисципліни – до 100%.

Отже, наявність премій, надбавок та доплат стимулює робітників до належного та своєчасного виконання виробничої програми.

Для забезпечення виконання виробничої програми підприємства необхідною є наявність досконалої матеріально – технічної бази, тобто ресурсного забезпечення.

Використовуючи наявні ресурси, підприємство здійснює процес виробництва, результатом якого є виготовлена продукція (виконані роботи). При виготовленні продукції необхідним є споживання певних ресурсів: засобів виробництва, праці, природних ресурсів.

Будь – який процес виробництва вимагає залучення робочої сили, яка являється головним фактором виробництва.

Мотивація як процес спонукання кожного співробітника і всіх членів колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації, виконує певні задачі в організаціях:

  1.   формування в кожного співробітника розуміння сутності та значення мотивації в процесі праці;
  2.   навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутрішньо організаційного спілкування;
  3.   формування в кожного керівника демократичних підходів до управління персоналом з використанням сучасних методів мотивації.

Для вирішення цих завдань необхідно проаналізувати процес мотивації ДП «Зарічненський лісгосп» та дослідити зміни, пов’язані з нею.

 Формування винагород за працю є однією зі складових процесу управління персоналом. Йому належить особлива роль в оперативному і стратегічному управлінні персоналом. В оперативному управлінні винагородження є особливим знаряддям успішного пошуку, стабілізації і мотивації працівників; у стратегічному управлінні – використовується як засіб об’єднання людських ресурсів навколо стратегії організації, формування її культури, розвитку людського капіталу. Аналіз показав, що  винагородження працівників ДП «Зарічненський лісгосп» має свою динаміку і змінюється під впливом багатьох чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Зовнішніми чинниками загальної дії є регулюючий вплив держави, рівень господарського розвитку, рівень доходів населення, ситуація на ринку, податкова система, діяльність професійних спілок і організацій працедавців, система соціальних цінностей. Чинниками зовнішнього середовища, що впливають на ДП «Зарічненський лісгосп» є такі: вид діяльності, форма власності, фінансова ситуація, технологія виробництва, культура організації, професійна спілка, до якої належать її працівники.

Для всіх груп працівників ДП «Зарічненський лісгосп» нараховується премія. Вона є змінним показником. Виплата премій здійснюється з фонду оплати праці, інколи з прибутку (якщо отримані результати перевищують очікувані). Так адміністративний персонал отримує премії за кількісне зростання виконуваних завдань, термінове або дострокове виконання завдань і доручень, за відсутність негативних показників роботи персоналу, за високі показники результативності діяльності персоналу. До виробничого персоналу система премій застосовується в таких випадках як: інтенсивне засадження якомога більшої кількості ділянок; найпильніша охорона відповідної ділянки лісу; оптимізація використання робочого часу; відсутність простоїв виробництва; відсутність травм на виробництві та ін.

Розміри премій чітко зіставлені з конкретними показниками преміювання і диференційовані між категоріями працівників. Ще одним мотиваційним методом заохочення на підприємстві виступає надання під час відпусток путівок до санаторіїв і профілакторіїв 90 % вартості яких оплачує лісгосп. Що стосується покарань, то це трапляється тільки у випадках виробничих травм, наприклад при крадіжках деревини з ділянок, складів. Покарання здійснюють у формі доган на осіб, що були відповідальними за безпеку діяльності. Систему штрафів керівництво підприємства по відношенню до своїх працівників практично не застосовує.

Конкретизувати використання мотивації працівників ДП «Заріч-ненський лісгосп» можна у вигляді таблиці 2.9.


Мотивація

Матеріальна

Моральна

  

Заохочення

Преміювання

Кількісне зростання виконуваних завдань, термінове або дострокове виконання завдань і доручень, високі показники результативності персоналу, безаварійне функціонуван-ня устаткування, догляд за та охорона лісових ділянок, відсутність крадіжок лісу

Покарання

Заохочення

Надання путівок

Штрафи

До санаторіїв, профілакторіїв, 90 %  вартості путівок оплачується лісгоспом.

Майже не використовується

Грамоти, подяки

За відданість працівників своїй роботі, за певні досягнення у своїй сфері діяльності

Покарання

Догани

У випадках виробничих травм

Рис. 2.9 - Види мотиваційних заходів для працівників ДП «Зарічненський лісгосп»


Показники

2009

2010

2011

Відхилення від 2009р.

Відхилення від 2010р.

1. Середньорічна чисельність, осіб

208

205

235

27

30

2. Фонд оплати праці працівників – всього, тис. грн.

4287,3

4512,8

5816,4

1529,1

1303,6

3. Фонд основної оплати праці працівників,  тис. грн.

3245,9

3462,1

4806,2

1560,3

1344,1

4. Фонд додаткової оплати праці працівників, тис. грн.

976,4

1001,5

974,0

-2,4

-27,5

з нього:

- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів

75,7

198,8

120,3

44,6

-78,5

- премії

430,4

360,2

429,5

-0,9

69,3

- виплати внаслідок зростання споживчих цін

48,1

35,7

34,8

-13,3

-0,9

- матеріальна допомога

65,0

49,2

36,2

-28,8

-13

- оплата щорічних і додаткових відпусток

357,2

357,6

356,8

-0,4

-0,8

Для визначення структури і динаміки фонду оплати праці проведено спеціальні розрахунки, які наведені в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Структура і динаміка фонду оплати праці працівників

Аналіз наведених даних дає підставу для таких висновків:

В 2011 р. середньорічна чисельність працівників збільшилася на 27 осіб, в свою чергу збільшився і фонд оплати праці на 1529,1 тис. грн.

Фонд додаткової оплати праці працівників значно зменшився, а саме на 2,4 тис. грн. в порівнянні з 2009 р. та на 27,5 тис. грн. в 2010 р., а в свою чергу зменшилися: надбавки та доплати, матеріальна допомога, оплата щорічних і додаткових відпусток, що звичайно, свідчить про негативні зміни на підприємстві щодо оплати праці та матеріального стимулювання працівників ДП “Зарічненський лісгосп”.

Таблиця 2.11.

Аналіз продуктивності та оплати праці працівників ДП Зарічненський лісгосп 2009-2011 рр.

Показники

Роки

Відхилення

2009

2010

2011

від

2009року

від

2010оку

1. Товарооборот,    тис. грн.

11972

11803

14750

2778

2947

2. Фонд оплати праці, тис. грн.

4287,3

4512,8

5816,4

1529,1

1303,6

3. Середньооблікова чисельність працівників, осіб

208

205

235

27

30

4. Відпрацьований час всього,        люд.-год.

306301

312552

367708

61407

55156

5. Відпрацьовано одним працівником, люд.-год.

1473

1525

1565

92

40

6. Середньорічна кількість днів, відпрацьованих одним працівником

184

191

196

12

5

7. Середньорічна продуктивність праці працівника, тис. грн.

65,06

61,79

72,26

7,2

10,47

8. Середньомісячна продуктивність праці працівника, тис. грн.

5,42

5,14

6,02

0,6

0,88

9. Середньоденна продуктивність праці працівника, грн.

18,1

17,3

20,07

1,97

2,77

10. Середньорічна заробітна плата працівника,  тис. грн.

20,6

22,0

24,8

4,2

2,8

11.Середньомісячна заробітна плата працівника, грн.

1716,6

1833,3

2062,5

345,9

229,2

12. Середньоденна заробітна плата працівника, грн.

57,22

61,11

68,75

11,53

7,64

Показники продуктивності праці і середньої заробітної плати у 2011 році збільшилися порівняно з 2009 р. та 2010 р. При цьому продуктивність праці у 2010 також збільшилася, що свідчить про достатній рівень матеріального стимулювання працівників ДП «Зарічненський лісгосп».

Аналіз асортименту продукції та виробничого процесу на ДП «Зарічненський лісгосп»

Формування асортименту і структури - проблема конкретних товарів, їхніх окремих серій, визначення співвідношень між "старими" і "новими" товарами, товарами одиничного і серійного виробництва, "наукомісткими" і "звичайними" товарами, "ноу-хау". При формуванні асортименту виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу,  чи збирається виробник відігравати роль лідера в створенні принципово нових видів продуктів.

Розробка підприємством асортиментної концепції є початком перед формуванням асортименту, структури. Вона являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, при цьому за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги визначених груп (сегментів ринку), а з інших, - необхідність забезпечити найбільш ефективне використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових і інших ресурсів для того, щоб робити товар з низькими витратами.

    Таблиця 2.12.

Різновиди сировини, яка використовується в  лісовому господарстві

Діаметр, см., порода

сорт

Грн. без ПДВ

1

2

3

Лісоматеріали круглі хвойних порід для розпилення і стругання

1. Для виробітку пиломатеріалів та заготовок довжиною 3,0-6,5 м

14 - 18

1

294

2

285

3

258

20 - 24

1

345

2

305

3

292

26 -34

1

441

2

396

3

363

36 і >

1

486

2

414

3

402

26 - 32

cт. якість

555

34 і >

606

2. Для будівництва  14-24 довжиною 3-6,5 м

1

270

3. Для будівництва  14-24 довжиною 3-6,5 м

2

225

4.Лісоматеріали круглі хвойних порід для виготовлення руд.стояків

7-13 довж.1-2м.

2

170

7-13 довж.3-4м.

2

190

5.Підтоварник 6-13 довжиною 3,0-6,5 (жердя)

 

200

Пиловник м/л для меблевого виробництва

26 і б. довж.3-6,5м.

 

520

Фансировина м'яколистяних порід

16-24

1

315

2

285

Продовження таблиці 2.12

1

2

3

26 і більше

1

335

2

305

Лісоматеріали круглі твердолистяних порід для розпилення і стругання

1. Для виробітку пиломатеріалів та заготовок довжиною 3,0-6,5 м

14 - 24

1

441

2

315

3

250

26 - 34

1

1593

2

1302

3

560

36 - 48

1

2750

2

2198

3

1200

50 і >

1

3130

2

2943

3

1360

Баланси хвойних,  м'яколистяних та твердолистяних порід для плитного виробництва

8 і більше

2;3

150

Техсировина хвойних,  м'яколистяних та твердолистяних порід для плитного виробництва

6 і більше

-

130

Сірниковий кряж

18 і більше

-

170

Дрова для опалення(підприємств, організацій, населення)

хвойні

-

110

м/л

-

115

т/л

-

120

Зарічненський держлісгосп виготовляє такі основні види продукції:

- пиловник хвойних та мяколистих (вільха, береза);

- будівельний ліс хвойних порід;

- технологічна сировина;

- ролдбордери, палети – експорт;

- дрова та пиломатеріали (обрізні та необрізні).

В останні роки велику увагу лісгосп приділив розвитку власних деревообробних цехів (основне завдання – налагодження безвідходного виробництва). Цех був створений в 2000 році, основними причинами створення були:

  1.  зменшення кількості споживачів низькотоварної сировини;
  2.  зростання попиту та цін на продукцію переробки на світовому ринку;
  3.  віддаленість від залізниці складає 65км, що при відправленні лісопродукції залізничним транспортом значно збільшує витрати на доставку.

Основні види продукції, які випускають в деревообробному цеху ДП «Зарічненський лісгосп»: брус столярний; заготовки пиляні; пиломатеріали; тріска технологічна.

Створення цеху переробки відбулося за кошти інвестора Ф. Алексіс.

Встановлення цін на  продукцію:

  1.  Продукція деревообробного цеху – брус, ролбордери, палети збувається тільки на експорт. Ціна експортної продукції встановлюється Державним обєднанням «Рівнеліс»;
  2.  Необроблена деревина – пиловник хвойних і мяколистих порід, фансировина, буд ліс пиловник дубовий, в основному збуваються по Україні. Ціна на ці види продукції встановлюється держлісгоспом, відповідно до калькуляції собівартості лісо продукції.

За отриманими даними в лісгоспі видно, що більшу частину продукції збуває на експорт, хоча показники збуту на внутрішньому ринку суттєво не відрізняються від експортних показників.

В даному пункті проаналізуємо обсяги виробництва та реалізації продукції за період 2009-2011 років, а також проаналізуємо витрати на виготовлення продукції та виробничі потужності підприємства. Щодо забезпечення засобами праці, то в складі підприємства є  ( таблиця 2.13.).

Допоміжними матеріалами, які використовує лісгосп є: паливо, запчастини, мастильні матеріали тощо, основними постачальниками яких є ТОВ «Журавлина», ВАТ «Арсен».

Таблиця 2.13.

Наявність лісозаготівельної техніки та обладнання в ДП «Зарічненський лісгосп»

з/п

Найменування техніки та обладнання

Кількість, шт

1

2

3

1.

Автомобілі лісовозні, автомобілі для перевезення тріски:

- ЗІЛ-131

- КАМАЗ-4310

- ЗІЛ-131 ЛТ-25

3

4

1

2.

Крани:

- Автокрани Урал-8Т210

- Консольно- козлові ККС-10

1

2

3.

Автопричепи:

- Бортові   ГКБ-8527

            ГКБ-8350

            МАЗ-8925

- Розпуски ТМЗ-802

             ГКБ-8326

1

1

1

4

1

4.

Трелювальні трактори  ТДТ-55

                                       ЛТ-157

                                       ТЦ-22

3

1

1

5.

Напівавтоматичні лінії по розкряжуванні хлистів

                                         ЛО-15А

1

6.

Розтягувачі хлистів        РРУ-10М

1

7.

Щелепні навантажувачі ПЛ-1В

2

8.

Перетворювачі частоти  ПЧ

1

9.

Електропили                    ЕПЧ-3

3

10.

Бензопили    «Штіль»

12

                     «Хускварна»

24

                     «Долмар»

1

Всі роботи, пов’язані із заготівлею лісопродукції можна об’єднати в три фази: лісосічні роботи, вивезення лісопродукції і нижньоскладські роботи. Кожна окрема фаза включає свої витрати на проведення робіт, пов’язаних з даною фазою. Так, витрати на лісосічні роботи включають в себе витрати на підготовку лісосічних ділянок (відведення ділянок, спорудження тимчасових об’єктів для лісорубів, бензозаправних пунктів, вусів лісовозних доріг тощо), а також витрати з вирубки лісу (спилювання дерев, підготовка деревини до трелювання).

Витрати на фазі вивезення лісопродукції складаються з витрат на трелювання деревини, навантаження її на транспортні засоби, доставку продукції на склад або до залізниці, на навантаження у вагони і оплату залізничного тарифу.

Якщо продукція реалізується замовникам на стадії вивезення, до витрат на вивезення включаються тільки витрати на лісосічні роботи. Складсько–заготівельні роботи об’єднують витрати на розвантаження і переробку деревини, а також витрати на її відправку до залізниці, на навантаження у вагони і на оплату залізничного тарифу. Одиницею калькулювання є 1 щільний м для ділової деревини і 1 складометр для дров. У виробничий процес лісозаготівлі входять також роботи по обслуговуванню виробництва – ремонт машин, енергозабезпечення виробничих цехів, утримання лісовозних доріг. Структура виробничого процесу заготівлі лісопродукції ДП «Зарічненський лісгосп» подана на рис.2.9.

        Підготовка навантажувальних пунктів включає: розрубки площі для встановлення обладнання, очищення площі від кущів, валунів; спилювання пеньків; установлення штабельних основ. Призначення лісонавантажувальних пунктів – перевантаження деревини з трельовочного транспорту на лісовозний.

Обов’язковою умовою правильної  розробки лісосік є валка дерев в заданому напрямку. Необхідним елементом роботи при валці є підготовка робочого місця, яка полягає в розчищенні або «втоптуванні» снігу, зрізанні кущів, сухих гілок, які можуть заважати роботі. Валка здійснюється 1 або 2 робітниками. При одиночній валці звалювальник виконує всі роботи від підготовки робочого місця і закінчуючи поваленням дерева.

Після валки лісу здійснюють розкряжування деревини на хлисти, тобто здійснюють їх поперечне ділення на сортименти. Сортимент маркірують (наносять умовні знаки, які показують сорт і діаметр кожної колоди). Сортування – це розподіл по якості, породі, розміру і призначенні у відповідності з вимогами нормативно – технічної документації.

Сортування і маркірування лісоматеріалів

Підготовчі роботи (підготовка лісосіки, навантажувальних пунктів, будівництво вусів лісовозних доріг)

Валка дерев

Очистка дерев від сучків

Розкряжування хлистів

Очистка лісосіки від порубочних відходів

Трелювання лісу до навантажувальних пунктів  

Перевантаження деревини з трелювального транспорту на лісовозний

Відвантаження споживачу

Перевезення на нижній склад

Рис. 2.9. Технологічна схема лісозаготівлі на ДП «Зарічненський лісгосп»

Трелювання – це переміщення дерев, хлистів або сортиментів від місця валки до лісонавантажувального пункту. На рубках головного користування трельовка – тракторна, на рубках догляду – кінна.

Очистка дерев від сучків здійснюється за допомогою сучкорізних машин та вручну (сокирою). Після цього здійснюється відвантаження споживачеві або перевезення на нижній склад. На нижніх складах здійснюється первинна обробка деревини, що надійшла, зберігання її як сировини або готової продукції лісозаготівлі – круглих лісоматеріалів і сортиментів.

З нижнього складу деревина відвантажується для транспортування у напіввагонах. Ефективними є пакетні перевезення лісоматеріалів: для пакетування використовуються строп – контейнери.

Очистка лісосік від порубочних відходів – збір в купи або вали та залишання на перегнивання; подрібнення і розкидання залишків; спалювання.

Аналіз маркетингової діяльності  ДП «Зарічненський лісгосп»

Вирішальною обставиною для успіху підприємства на ринку є суб'єктивне сприйняття споживачами об'єктивних переваг підприємства та продукції яку воно пропонує. Звернути увагу потенційного покупця на підприємство та товар, проінформувати його про переваги виробу і заохотити його до покупки - завдання, яке вирішує реклама. Рекламно-інформаційна діяльність підприємства є складовою його маркетингової діяльності.

Рекламно-інформаційна діяльність на  ДП «Зарічненський лісгосп» на сьогодні має з одного боку позитивні, а з іншого і негативні результати. Відділ реалізації, до завдань якого входить розробка та реалізація заходів рекламно-інформаційної діяльності лісгоспу, не приділяє їй належної уваги, оскільки на підприємстві відсутній відділ маркетингу. Така ситуація підтримується, по-перше, відсутністю задекларованої рекламно-інформаційної політики та, по-друге, недостатньою мотивацією персоналу.

Маркетингова діяльність передбачає прийняття рішень на базі різноманітних економічних розрахунків, створення організаційних, економічних і юридичних умов для ефективного розвитку підприємства.

Для розробки шляхів удосконалення рекламно-інформаційної діяльності на ДП «Зарічненський лісгосп» для початку потрібно проаналізувати маркетингову та господарсько-фінансову діяльність підприємства. І лише тоді пропонувати заходи по удосконалення рекламно-інформаційної діяльності лісгоспу.

Проаналізуємо рекламну діяльність підприємства з позитивної та негативної сторони. До позитивної сторони відноситься те, що підприємство веде достатньо активну діяльність, розміщує відомості про свою продукцію в рекламно-інформаційних довідниках Рівного і України в цілому, також реклама в прайс додатках "бізнес-комплекту". Так само «Зарічненський лісгосп» постійно бере участь у виставках в місті Рівному, є постійним учасником виставки "Лісопродукція". Участь підприємства у ярмарках дозволяє підвищити обсяги реалізації, продемонструвати якість своєї продукції, визначити можливий попит на продукцію, укласти угоди.

Аналіз використання рекламних заходів підприємства показав, що у своїй комунікаційній політиці підприємство використовує усі основні засоби впливу на аудиторію, а саме, рекламу, стимулювання збуту, пропаганду, особистий продаж та комплексні засоби, такі як виставки та ярмарки.

Також підприємство розміщує свою рекламу на Рівненському телеканалі Рівне1 (рядок, що біжить). При покупці крупної партії продукції  лісгоспу надає знижки, що є стандартним ходом по залученню клієнтів. Однією з умов постачання є 100% передоплата.

Підприємство не просто призначає ту або іншу ціну. Воно створює цілу систему ціноутворення, що охоплює різні товари і вироби в рамках товарного асортименту і враховує відмінності у витратах по організації збуту в різних географічних регіонах, відмінності в рівнях попиту, розподіл покупок за часом і інші чинники. Крім того, підприємство діє в умовах постійного змінного конкурентного оточення.

Але ж є і негативні сторони рекламної діяльності на ДП «Зарічненський лісгосп», які в свою чергу є немоло важливі: по-перше, це те, що на підприємстві відсутній Інтернет, а також власний сайт, який би міг розміщувати багато корисної рекламної інформації для споживачів, а також допомагати залученню нових клієнтів, а як наслідок збільшенню обсягів збуту продукції. Тому що саме Інтернет в наш час є самою найрозвиненішою, найбільшою і найновітнішою інформаційною технологією;

  1.  по-друге, на підприємстві відсутній маркетинговий відділ, який повинен безпосередньо займатися рекламною діяльністю підприємства. Система засобів маркетингу - це сукупність прийомів та методів, конкретний маркетинговий інструментарій, який використовується фірмами для досягнення поставленої мети, вирішення поставлених задач. Проаналізуємо, які маркетингові інструменти використовує наше підприємство під час своєї діяльності. Перш за все необхідно зауважити, що всі дії ДП «Зарічненського лісгоспу» пов'язані з маркетингом виконуються непрофесіонально, а основні маркетингові функції не сформовані взагалі і все це через відсутність кваліфікованих спеціалістів-маркетологів, а отже, і самого відділу маркетингу. Звісно керівництво лісгоспу усвідомлює важливість створення служби маркетингу у подальшому розвиткові підприємства і першим його кроком було залучення до себе студентів-практикантів, майбутніх маркетологів.
  2.  по-третє, для такого підприємства, як ДП «Зарічненський лісгосп» наявний рівень реклами зовсім недостатній, підприємство обов’язково повинно використовувати всі існуючі прийоми та методи рекламування, а воно використовує лише деякі із них і самі найпростіші.

На ДП «Зарічненський лісгосп» відділу маркетингу як самостійного підрозділу  не має. Питаннями просування та збуту продукції підприємства займається відділ реалізації продукції. Для підприємства є досить важливим створення відділу маркетингу для подальшого ефективного просування товару до споживача за рахунок розробки комплексної маркетингової політики для ДП «Зарічненський лісгосп».

2.4 SWOT-аналіз ДП «Зарічненський лісгосп»

Для здійснення стратегічного аналізу внутрішнього середовища лісгоспу в якості інструмента може бути використана методика так званого SWOT-аналізу, що являє собою групування факторів маркетингового середовища на зовнішні та внутрішні та їх аналіз з позиції визначення позитивного чи негативного впливу на діяльність підприємства.

SWOT-аналіз це визначення сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і загроз, які виходять із його найближчого оточення (зовнішнього середовища).

  1.  Сильні сторони (strengths) – переваги організації;
    1.  Слабості (weaknesses) – недоліки організації;
    2.  Можливості (oppontunities)фактори зовнішнього середовища, використання яких створить перваги організації на ринку;
    3.  Загрози (threats)фактори, які можуть потенційно погіршити положення організації на ринку.

Таблиця 2.14.

Визначення сильних і слабких сторін ДП Зарічненський лісгосп

Сильні сторони

Слабкі сторони

- високий рівень кваліфікації працівників, обслуговуючого персоналу, керівника

- перевірені і надійні постачальники сировини, запчастин, обладнання, комплектуючих;

- зменшення собівартості продукції за рахунок зниження загальногосподарських, адміністративних витрат та податків

- обмежений ринок збуту продукції низького сорту якості;

- високий рівень спрацьованості окремого обладнання;

- стабільний характер надходження грошових коштів згідно заключних договорів

- вилучення значних сум з обороту на придбання нового обладнання;

- установка сушильних камер та ліній зрощування

- попит на пропозицію існує протягом року

- відсутність відділу маркетингу.

Подальший крок SWOT-аналізу – це своєрідна «розвідка місцевості» - оцінка ринку. Цей стан дозволить оцінити ситуацію поза підприємством і зрозуміти, які є можливості, а також яких загроз варто побоюватися    відповідно, заздалегідь до них підготуватись).

Таблиця 2.15.

Визначення ринкових можливостей і загроз                                         

  ДП Зарічненський лісгсоп

Можливості

Загрози

- розширити асортимент продукції деревообробки за рахунок впровадження сушильних камер та ліній зрощування;

- розвиток приватних деревообробних структур в регіоні;

- розширення збутової мережі за рахунок випуску нових видів продукції;

- труднощі в реалізації продукції на території України (відсутність стабільного споживача);

- складність та натягнутість процедури оформлення продукції для експортних поставок;

- стабільний ріст попиту на продукцію, закордонних споживачів;

- загроза збоку нестабільного податкового законодавства (можливість введення ПДВ на експорт);

- збільшення реалізаційних цін на продукцію переробки.

- падіння якості продукції у весняно-літній період, у зв’язку з підвищенням температурного режиму;

- запровадження сучасних (дуже дорогих) технологій у деревообробній галузі.

Результати SWOT-аналізу дають поле можливих рішень для розробки інноваційної стратегії підприємства. Оцінка отриманих результатів допоможе виділити області, де необхідні активні дії.

Сильними сторонами ДП «Зарічненський лісгосп» є на підприємстві працюють досвідчені спеціалісти, рівень кваліфікації яких відповідає займаним посадам, діє злагоджена система соціальної підтримки працівників. Підприємство має достатню забезпеченість власними транспортними засобами, що сприяє безперервності виконання робіт на стадії вивезення лісопродукції споживачам та на нижній склад.

До слабких сторін можна віднести наявність старого обладнання, яке часто потребує ремонту, а це в свою чергу призводить до призупинення виробничого процесу та додаткових витрат підприємства. У неналежному стані знаходяться лісовозні дороги. Слабким є також фінансове становище, величина чистого прибутку є досить малою.

Загрозу для підприємства становить можливість втрати споживачів, особливо іноземних. Це може статися якщо не підвищувати якість обробки деревини. Поки що якість цілком відповідає міжнародним стандартам, але закордонні деревообробні підприємства постійно поновлюють свої виробничі потужності, чого лісгосп не може зробити за браком коштів. Ще однією загрозою є коливання рівня плинності  кадрів на підриємстві.

Підприємство має можливість за рахунок високої якості продукції та порівняно невисокої ціни завоювати нові ринки. Окрім цього, підприємство  може освоїти технологію переробки відходів процесу лісозаготівлі, зокрема налагодити виробництво вітамінного борошна із деревної зелені хвойних порід тощо.

Для того, щоб будь – який  товар реалізовувався на ринку він повинен мати відповідні споживчі можливості, щоб придбання товару саме в досліджуваного підприємства було для покупця більш вигідним та привабливим, ніж в будь-якого іншого, тобто товар повинен бути конкурентноспроможним.

Хоча у підприємства є певні недоліки та загрози, конкурентоспроможність його продукції є дуже високою і є всі шанси для розширення ринків збуту як в Україні, так і за кордоном.

Висновок до розділу 2

Зарічненський держлісгосп Рівненського виробничого об’єднання «Рівне ліс» розташований в північно-західній частині Рівненської області на території Зарічненського і Дубровицького адміністративних районів.

Зарічненський держлісгосп Рівненського виробничого об’єднання «Рівне ліс» розташований в північно-західній частині Рівненської області на території Зарічненського і Дубровицького адміністративних районів.

ДП Зарічненський лісгосп засноване на державній власності, входить до складу Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства і підпорядковане Державному агенству лісових ресурсів України.

Споживачами лісопродукції ДП «Зарічненський лісгосп» на ринку України є: ТзОВ «Костопільський фанзавод», ТзОВ «Свиспан лімітед», ТзОВ «ОДЕК», ТзОВ «Цпул», ДП « Ритм»,  ТзОВ « Іква плюс Д», ДП «Рівненська сірникова фабрика», ТзОВ «Уніпром», ф. Крузідос, ф. Натан, приватні підприємці; на зовнішньому ринку: ф. Калапуш, ф. Кемсіта , ф. Ерфор,  ф. Фока, ф.Гарбіта,  ф. Груп Орман, ф. Примавера, ф. Інтермаг, ф. Камслав, ф. Лоретос, ф.Ердем,  ф.Ксамінар, ф. Тужер та ін.  

Основними постачальниками ДП «Зарічненського лісгоспу» є: ПП «Техресурс плюс» (запчастини до тракторів, машин, обладнання), ДП «Укрпалетсистем» (паливо-мастильні матеріали), ТзОВ «Свіспан лімітед» (фанера, паркет), ПП «Малашинський ВВ» (бензин, дизпаливо), ДП «Рівненська сірникова фабрика» (сірники), ТзОВ «Журавлина» (бензин).

Нині чисельність працівників лісгоспу в еквіваленті повної зайнятості складає 235 осіб. На сезонні роботи залучаються робітники за договорами.

ДП «Зарічненський лісгосп» є фінансово стійким, рентабельтним та ліквідним про що говорять пораховані показники. А також має всі можливості для подальшого свого розвитку та отримання якомога вищих прибутків.

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності діяльності  на         ДП «Зарічненський лісгосп»

3.1 Обгрунтування заходів підвищення господарської діяльністі            ДП «Зарічненський лісгосп»

Результати діяльності підприємства залежать від рівня собівартості продукції, проте на сучасному етапі розвитку економіки принижена роль категорії собівартості. Адже відомо, що тільки завдяки зниженню витрат на виробництво продукції можна забезпечити стійку і стабільну економіку як підприємства, так і народного господарства країни. В той же час ріст прибутків відбувається у відриві від зниження собівартості продукції за рахунок факторів, які знаходяться поза сферою виробництва, тобто функціонує витратний механізм господарювання.

Світовий досвід показує, що всякі відхилення від нормативних витрат на виробництво продукції відносяться не на собівартість продукції, а на кінцеві результати роботи підприємства, збільшуючи при цьому, або зменшуючи величину прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, але при цьому не змінюється нормативна собівартість продукції. З точки зору таке відхилення можна вважати правильним, оскільки всі відхилення по собівартості продукції виникають внаслідок відступу від нормативних умов при здійсненні технологічного процесу.

Одним із способів стабілізації економічного та фінансового стану підприємства є зниження собівартості продукції. Адже низька собівартість продукції забезпечуватиме підприємству додатковий прибуток, розміри якого будуть тим більшими, чим меншою буде індивідуальна собівартість продукції порівняно із суспільною. Ринок, віддаючи більше грошей покупців виробникам, які ефективніше господарюють, ніби виносить їм матеріальну допомогу від суспільства за низьку собівартість.

У зниженні собівартості суспільство зацікавлене не менше, ніж виробник. Адже низька собівартість означає, по – перше, що виробництво функціонує ефективно і завжди обмежені ресурси використовуються раціонально, по – друге, вивільнені завдяки їх раціональному використанню ресурси підуть на створення нової продукції, по – третє, зниження індивідуальної собівартості більшістю виробників створює передумови для зниження цін на товари [9,с.165-166].

Зниження витрат підприємства має дуже велике значення, оскільки:

  1.  є важливим джерелом збільшення прибутку підприємства, що забезпечує можливість збільшення обсягу коштів, які направляються на розширення і технічне переозброєння виробництва, розробку і впровадження нових видів продукції, соціальне забезпечення трудового колективу тощо;
  2.  забезпечує можливість зниження цін на продукцію, що приведе до підвищення попиту на неї та дозволить збільшити обсяги реалізації продукції, а отже й розмір прибутку від її реалізації;
  3.  дозволяє зменшити потребу в оборотних коштах, що підвищує можливості задоволення виробничих та соціальних потреб підприємства [20,с.103].

Якщо підприємство пропонує товар чи послугу стандартної якості, але його собівартість значно нижча середньої по галузі, то воно отримає додатковий прибуток.

Низька собівартість може дозволити підприємству проводити при необхідності цінову конкуренцію. Вона також може являться джерелом прибутку, який може бути реінвестований у виробництво для покращення якості продукції, в той час як ціна на цю продукцію буде відповідати середній по галузі. Таким чином, не низька собівартість сама по собі представляє конкурентні переваги підприємства, а можливості цієї низької собівартості покращують конкурентноздатність.

Те, що підприємство є виробником продукції з низькою собівартістю повинне захищати його від дії чинників конкуренції. Виробник з низькими витратами виробництва займає вигідну позицію, яка дозволяє йому вижити у «ціновій війні» та не допустити до цінової конкуренції конкурентів, у яких витрати вищі.

Тиск зі сторони покупців, спрямований на зниження цін, скоріше всього буде слабким, оскільки споживачі не зможуть отримані більш вигідні пропозиції від підприємств, які конкурують з лідерами у сфері собівартості.

У випадку, якщо постачальники піднімуть ціни, виробник з низькою собівартістю постраждає значно менше, ніж конкуренти з більш високими затратами виробництва.

Позиція підприємства – виробника з низькими витратами може також не допустити проникнення в галузь конкурента, особливо якщо він має конкурувати в області цін. Ціна може бути використана і як захист від товарів – замінників [7,с.56-59].

Отже, зниження витрат є головною умовою підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому.

            Забезпечення зниження собівартості продукції на підприємстві вимагає підвищення вимог щодо управління витратами виробництва, що передбачає впровадження комплексу заходів щодо зниження собівартості продукції. Підприємство самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання, необхідності забезпечення прибутковості підприємства визначає заходи щодо зниження собівартості продукції, які можуть дати відповідну віддачу за умови раціонального використання природних, матеріально – технічних, трудових та фінансових ресурсів тощо. Тому в процесі техніко – економічних розрахунків повинна бути обґрунтована величина витрат для виробництва і реалізації продукції. Зниження собівартості виробництва продукції передбачає скорочення витрат з кожного елементу її структури.

Зниження витрат, пов’язаних з використанням предметів праці (сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо). Скорочення витрат за рахунок даної групи елементів вимагає, з одного боку, їх здешевлення, а з другого – зменшення їх витрат на одиницю виробленої продукції за рахунок матеріального стимулювання.

Зниження витрат, пов’язаних з використанням засобів праці. Затрати засобів праці входять у собівартість у вигляді амортизаційних відрахувань та витрат на підтримання їх у робочому стані. Зростання технічної оснащеності підприємств й цін на засоби праці зумовлюють зростання абсолютних розмірів цих витрат та їх питомої ваги у структурі собівартості. Однак це не означає, що у розрахунку на одиницю продукції такі витрати збільшуються. Все залежить від співвідношення темпів зростання витрат, пов’язаних із утриманням та експлуатацією цих фондів, і обсягів виробленої продукції. Якщо виробництво продукції буде зростати швидше, то на одиницю продукції припадатиме менша частка амортизації, і таким чином при незмінних інших умовах собівартість одиниці продукції зменшується [9,с.166-167].

До основних заходів запобігання випереджаючого зростання амортизаційних відрахувань належать:

  1.  поліпшення якості машин і обладнання, що дасть змогу скоротити витрати на підтримання їх у належному робочому стані протягом проектного строку використання;
  2.  зменшення питомої ваги пасивної частини основних фондів у їх загальній вартості, що дасть змогу збільшити обсяги виробництва продукції;
  3.  використання основних фондів з максимально допустимим навантаженням.

Зменшення витрат на заробітну плату. Зниження собівартості за рахунок заробітної плати при збільшенні її абсолютних розмірів (з розрахунку на 1 працівника) можливе лише за умови, коли більш високими темпами зростає продуктивність праці. В іншому випадку відбувається «проїдання» результатів господарювання.

Зменшення витрат, джерелом покриття яких виступає вартість додаткового продукту. Такі витрати можна поділити на витрати обов’язкові, що постійно здійснювані будь–яким підприємством, і витрати непродуктивні. До обов’язкових витрат підприємства відносяться відрахування на соціальні потреби.

Непродуктивні витрати (штрафи, відшкодування збитків тощо), як правило, пов’язані з низькою трудовою та виконавчою дисципліною на підприємстві, невиконанням підприємством своїх договірних зобов’язань тощо. Тому заходи боротьби з непродуктивними витратами можуть дати бажані наслідки, якщо буде по – справжньому задіяний економічний інтерес кожного працівника і всього виробничого колективу.

Поліпшення організації виробництва й праці. Здійснюється на основі застосування нових методів організації праці, технологій, кращого використання робочого часу тощо [9, с.167-168].

Оптимізація обсягу виробництва продукції на підприємстві. Забезпечується за рахунок ефективного використання виробничої потужності підприємства, що дозволяє зменшити долю умовно – постійних витрат у собівартості одиниці продукції.

Основні напрями зниження собівартості лісогосподарських підприємств такі: раціональне використання лісосічного фонду, сировини і матеріалів; економне використання пального, мастил і електроенергії; ефективне використання машин і устаткування; зменшення витрат заробітної плати на одиницю продукції за рахунок підвищення продуктивності праці; зменшення накладних витрат за рахунок нарощування концентрації виробництва та вдосконалення управління підприємствами [17, с.109-110].

Проблема зниження собівартості продукції в ДП «Зарічненський лісгосп» має важливе значення по багатьом причинам.

По – перше, зниження собівартості продукції являється важливою умовою підвищення ефективності лісозаготівельного підприємства;

По – друге, зниження собівартості продукції за рахунок підвищення продуктивності праці і покращення організації виробництва повинні протидіяти погіршенню природно – кліматичних та інших умов виробництва, таких як: збільшення відстані вивезення деревини, погіршення породного складу лісосічного фонду, переміщення лісозаготівель у віддалені райони.

Вирішальний вплив на рівень собівартості продукції лісозаготівель здійснює підвищення технічного рівня виробництва, який включає:

  1.  механізацію і автоматизацію виробничих процесів, впровадження нової техніки і передової технології;
  2.  модернізацію і покращення експлуатації застосовуваної техніки і технології виробництва;
  3.  підвищення якості продукції – збільшення відсотку виходу ділової деревини, покращення сортиментно – сортного складу;
  4.  використання нових видів і заміна використовуваного палива та матеріалів на більш якісні.

Зниження собівартості лісозаготівлі за рахунок покращення організації виробництва досягається по факторах: удосконалення управління виробництвом; покращення організації праці (скорочення втрат робочого часу, покращення умов праці та ін.); покращення матеріально – технічного постачання; скорочення витрат по оргнабору робочої сили; зміна структури енергопостачання та ін. [12,с.64-66].

Зміна структури заготовлюваної деревини за породами, розмірами, товарності (відсотку виходу ділової деревини) і відповідна зміна розміру лісових такс, тяжіння до пункту вивезення і групи лісів можуть являтися резервом зниження собівартості продукції [12,с.70-72].

Отже, хоча такси попневої плати у нас і невисокі, однак існуючі тут резерви для підвищення продуктивності праці являються одними з самих перспективних. Економічні втрати від недовикористання лісосічного фонду досить значні [14,с.229].

Зменшення об’єму вирубування деревини з визначених площ суттєво погіршує інші показники економічної ефективності лісозаготівлі: зростають питомі норми капіталовкладень, знижується продуктивність праці, зростають витрати по утриманню складів, лісовозних доріг, збільшуються різноманітні накладні витрати.

Однак використання резервів лісосічного фонду з можливим зниженням собівартості не слід ототожнювати з одночасним зростанням рентабельності на таку ж величину. Адже в залишених недорубах якість деревини, як правило, дещо гірша, а відповідно і ціна реалізації буде нижчою.

При великих відстанях вивезення деревини (100 км і більше) і обмеженому попиті на низькосортну деревину, економічно доцільним може виявитися залишання фаутних та малоцінних дерев. Але це слід розглядати як  виключення при особливо неблагополучних умовах збуту низькосортної деревини.

Досить ефективними заходами по зниженню собівартості можуть бути: спрощення технології, обмеження числа сортиментів при розподілі і сортуванні до потреби по договорах на поставку, заміна весняної вогневої очистки лісосік подрібненням і розкиданням порубочних залишків та іншими менш трудомісткими роботами [14,с.229].

Одним із заходів підвищення ефективності господарської діяльності ДП «Зарічненський лісгосп» є її диверсифікація і це дасть можливість знизити господарські ризики і вийти на нові ринки. І саме для ДП «Зарічненський лісгосп» запропоновано використання енергохберігаючих технологій, тобто розробка стратегічного проекту «Енергія майбутнього» для ДП «Зарічненський лісгосп», вирощення енергетичної  верби на його території, що дасть можливість підприємству стати більш прибутковим і в свою чергу інноватором по запровадженню таких технологій.

Рис.3.1. Логотип проекту створення парку енергетичної верби для

ДП «Зарічненський лісгосп»

3.2 Розробка стратегічного  проекту «Енергія майбутнього» для ДП «Зарічненський лісгосп»

Необхідність використання енергозберігаючих технологій: досвід для України.

Серед усіх енергетичних рослин у світі саме верба сьогодні використовується у світі в якості основної енергетичної культури для виробництва твердого палива. Найбільший досвід у її продукуванні і вирощуванні мають такі країни як Швеція, Англія, Ірландія, Польща, Данія.

Найбільші плантації верби на сьогодні у Швеції, які складають приблизно 18 000 – 20 000 га, в Польщі - більше 6 000 га. В Україні, незважаючи на велику кількість незадіяних земель несільськогосподарського призначення, промислових посадок енергетичних рослин поки що недостатньо.

Енергетична верба – це:

• відновлювальне тверде біопаливо органічного походження,

• екологічно чиста сировина для виробництва паливних гранул,

• біопаливо, яке придатне до спалювання безпосередньо в котлах для біомаси,

• джерело енергії, яке при згорянні в котлах не порушує баланс вуглецю в атмосфері,

• різновид твердого біопалива, промислове виробництво теплової та електричної енергії з якого двічі дешевше у порівнянні з використанням газу,

• сільськогосподарська культура, урожайність якої в перерахунку на калориметричні показники найбільша серед інших енергетичних рослин, і досягає 20 тон сухої маси з 1 гектара.

Переваги енергетичної верби:

  1.  Вирощування екстенсивним шляхом. Тобто один раз посадити і використовувати енергогай протягом 25-30 років з мінімальними витратами на догляд.
  2.  діаметр рослин за цей час рідко перевищує 12 см. Тому збирати це дерево можна за допомогою звичайних силосозбиральних комбайнів або ж ботворізок; 
  3.  з річним приростом в 12 т/га, що відповідає 33 м3 дерева, вихід біомаси дуже високий;
  4.  цей спосіб допоможе з деревом для опалення в селах, де немає лісу.

В умовах глобальної екологічної та енергетичної кризи загострюється питання використання альтернативних джерел палива. В усіх країнах світу спостерігається масове видобування корисних копалин, стрімке підвищення цін на паливо; населення вже не спроможне сплачувати за споживання енергії.

Цьогорічна ситуація в Японії (АЕС Фукусіма-1) підтверджує необхідність переходу від атомної енергії до нетрадиційних джерел палива.

Це є досить актуальним в даний час, коли незалежна Україна має вирішувати гострі проблеми нестачі паливних ресурсів та граничного морального і фізичного старіння енергетичного обладнання котелень та електричних станцій.

За даними Державного комітету енергозбереження наприкінці 90-их років Україна поступалася за цим показником не тільки провідним державам світу, але й найближчим нашим сусідам Польщі та РФ. Уявлення про рівень відставання в енергоефективності виробництва дає таблиця 3.1

Таблиця 3.1.

 Енергоємність ВВП в Україні та окремих регіонах і країнах світу в перерахунку на умовне паливо в показниках нафтового еквіваленту (н.е.)

та обсяги виробництва ВВП на одну особу населення

Регіон, країна

Енергоємність ВВП

(кг н.е./дол. США)

ВВП на 1 особу населення, тис. дол. США

Світ в цілому

0,31

-

Європейський Союз

0,27

-

Японія

0,20

29,96

Франція

0,24

27,74

Німеччина

0,25

26,18

США

0,34

31,75

Польща

0,47

4,10

Російська Федерація

0,90

1,94

Україна

0,98

0,83

В Європі широкої популярності набуває використання біомаси, вітрового та сонячного ресурсу в якості енергозберігаючих технологій. Використання сонячної енергії поширено у країнах з великою кількістю сонячних днів у році, що не є притаманним для України. Вітровий ресурс як джерело палива вимагає побудови конструкцій на територіях із постійними вітровими потоками, великих капіталовкладень та великого обсягу виробничих площ.

Найкращим варіантом для України є використання біомаси як екологічно чистого виду палива. Найбільш сприятливі швидкозростаючі енергетичні культури для отримання твердих біопалив — це верба та тополя.

Рівненська область володіє великою кількістю перезволожених, слабоокислених ґрунтів, які є сприятливими для вирощування, так званої, енергетичної верби (в Європі більш поширена під назвою японська лоза). Вона відрізняється високим приростом маси, а також невеликими вимогами до ґрунту, має високий коефіцієнт тепловіддачі (1 тонна верби з вологістю 40% забезпечує 1 Гкал. тепла). Вирощування верби може допомогти розв’язати багато проблем як на рівні підприємств так і на рівні держави.

Місія проекту «Енергія майбутнього» полягає у досягненні позитивного соціального ефекту через підвищення якості життя населення, підтримку і реалізацію програм і заходів у сфері екологічної безпеки регіону, сприяння європейській та євроатлантичній інтеграції України.

Впровадження енергозберігаючих технологій з використанням енергетичної верби має на меті досягнення таких цілей:

  1.  Нефінансові цілі:
  2.  раціоналізувати використання земель, непридатних для сільськогосподарської діяльності;
  3.  зменшити забруднення навколишнього середовища;
  4.  зменшити питому вагу використання атомної енергетики.
  5.  Фінансові цілі:
  6.  забезпечити підвищення зайнятості у регіоні.
  7.  зменшити  енергозалежність регіону через застосування енергозберігаючих технологій.

Основними конкурентними перевагами продукту є:

  1.  відсутність реалізації аналогічних проектів у Рівненській області, а саме в лісовій галузі та незначна кількість подібних ініціатив в цілому в Україні;
  2.  екологічність продукту та відновлюваність енергії;
  3.  невибагливість до ґрунтів та інших екологічних умов;
  4.  забезпечення покращення структури ґрунтів (великі обсяги опалого листя перетворюються у природне добриво);
  5.  екологічно безпечний вид палива;
  6.  має великий приріст (по висоті за 1 рік – 2,0 м;  по вазі за перший рік – 7-10 т/га);
  7.  тривалий термін вирощування – 25-30 років;
  8.  високий коефіцієнт тепловіддачі (1 т верби з вологістю 40% забезпечує 1 Гкал тепла);
  9.  урожай в рік складає 10-20 т сухої деревини.

Ситуаційний аналіз передбачає визначення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз впровадження проекту використання енергозберігаючих технологій (вирощування та використання в якості палива енергетичної верби), а також виявлення основних конкурентів - підприємств з аналогічною продукцією, аналіз галузі енергозберігаючих технологій та аналіз споживачів.

SWOT- аналіз проекту «Енергія майбутнього»

Нижче поданий аналіз зовнішніх сприятливих і несприятливих чинників, а також сильних і слабких сторін має дуже вагомий вплив на розвиток ДП «Зарічненський лісгосп» та реалізацію проекту.

Значний вплив на маркетингову стратегію компанії здійснюють чинники макро- та мікромаркетингового середовища. Здатність швидкого реагування та маніпулювання змінами цих чинників визначає рівень конкурентоспроможності компанії, встановлення її позицій на ринку  та їх закріплення, формування іміджу компанії і т. д.

Особливу увагу, необхідно приділяти макромаркетинговому середовищу, оскільки  це сукупність тих факторів, на які фірма не може безпосередньо впливати. Адаптивність компанії до цих змін може бути чи не найважливішою конкурентною перевагою. Тому одним із визначальних факторів розвитку подальших маркетингових стратегій є вивчення тенденції макромаркетингового середовища в Рівненській області.

Частина середовища, в якому фірма безпосередньо функціонує в процесі маркетингової діяльності, тобто мікросередовище також є надзвичайно важливим фактором успішної життєдіяльності організації. Оцінка факторів зовнішнього середовища проекту приведена в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Аналіз макросередовища

п/п

Група факторів

Фактор

Стан (зміна) фактора

Характер впливу

Оцінка ступеню впливу

1.

Економічні

1.Розвиток національної економіки                   

Спад економіки

-

3

2.Розвиток виробництва продукції організації

Незначний

-

2

3.Темп інфляції

Помірний

-

3

4.Рівень податкових ставок

Високий

-

2

2.

Політичні

1.Рівень політичної стабільності в суспільстві

Політична нестабільність

-

3

2.Ступінь суспільної підтримки урядової програми розвитку

Майже  відсутня

-

1

3.

Правові

1.Законодавчі акти, які регулюють діяльність підприємства

Часті зміни законодавства

-

3

4.

Демографічні

1.Чисельність населення

Зменшення

-

2

5.

Науково – технічні

1.Нововведення в області товарів

Розширення асортименту

+

3

2.Нововведення в області технології

Розвиток технологій

+

3

6.

Природні

1.Стан природних ресурсів

Нестача ресурсів

-

1

7.

Соціально – культурні

1.Рівень освіти

Середній

+

2

2.Соціальні умови життя

Несприятливі

-

3

Аналіз мікросередовища приведений в таблиці 3.3

Таблиця 3.3

Аналіз мікросередовища

Група факторів

Фактори

Прояв (стан) фактора

Характер впливу

Оцінка фактора

Споживачі

1.Стан і тенденції цільового ринку

Відносна стабільність цільового ринку                        

-

2

2.Стан і тенденції попиту на товари підприємства

Коливання попиту у звязку зі зміною структури потреб

-

3

3.Ступінь мінливості потреб, вимог, смаків

Перевага товарам з кращою якістю

-

3

4.Ступінь прихильності до продукції підприємства

Значне підвищення ступеня прихильності

+

3

Постачальники

1.Конкурентна сила постачальників

Збої в постачанні сировини

-

2

2.Ступінь привабливості постачальників

Дотримання постачальниками обсягів поставок продукції

+

3

Конкуренти

1.Стан конкурентної боротьби

Незначний

-

2

2.Сила конкурентного тиску

Майже

невідчутна

-

2

3.Число активних конкурентів

Невелике

+

2

Нижче поданий аналіз зовнішніх сприятливих і несприятливих чинників, а також сильних і слабких сторін має дуже вагомий вплив на розвиток компанії та реалізацію проекту (рис.3.4).

 

Можливості

Загрози

1. Входження в нові ринки;

- укладання вигідних угод на продаж та тісна співпраця з країнами CНД;

- можливість прийому замовлень та продаж товарів через мережу Internet.

2. Здійснення  ефективної  реклами.

3. Використання досвіду Європейських країн в галузі енергозбереження

1.Поява конкурентних проектів.             

2.Несприятливі кліматичні зміни (стихійні лиха).

3. Крадіжки  сировини

4. Скорочення  попиту  на  продукцію  підприємства, внаслідок появи  альтернативної   сировини в  конкурентів.

5. Технічне  та  технологічне  відставання.

Сильні сторони

1. Висококваліфікований персонал

2. Унікальність  продукції

3.Мотивація праці  персоналу

4.Розширена частка наукових досліджень у діяльності організації.      

5. Наявність постійних партнерів та клієнтів у різних галузях

6. Організація є єдиною по реалізації такого проекту у Рівненському районі;

7. Зручне розташування організації

8. Значний досвід роботи

9. Тривале існування організації                                              

1. Здійснити рекламу  за  допомогою проведення  безкоштовних  екскурсій  на  плантації.

2. Здійснювати  продаж  продукції в країнах СНД  закордоном.

3. Освоєння нових методів НДДКР, скорочення їх тривалості і витрат.         

4. Збільшення площі  плантацій енергетичної верби

1. Обґрунтувати  диференціацію  цін  для різних груп споживачів.

2. Страхування плантацій від можливих стихійних лих.

Слабкі сторони

1. Вузький асортимент товарів

2. Високі ціни на обробний матеріал

3. Недостатня прорекламованість продукції

4. Залежність від  кліматичних умов

5.Відсутність служби  охорони на  територіях посадки плантацій

1. Розробка сайту для інформаційного забезпечення населення та для можливості прийому замовлень і продажу продукції через мережу Internet.

2. Пошук нових постачальників та заключення з ними довгострокових контрактів.

1. Безперервний контроль процедур вирощування.                                  

2. Створення служб для охорони плантацій, щоб уникнути крадіжок та руйнування.  

Рис. 3.2. Матриця SWOT - аналізу по реалізації проекту створення парку енергетичної верби на землях ДП «Зарічненський лісгосп»

Аналіз конкурентів

Відновлювані джерела на основі біомаси енергетичної верби мають незначний розвиток в Західній Україні. Одиночні приклади вирощування лози зустрічаються у таких областях як Волинська, Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська.

Рівненька область вирощенням енергетичних верби займатиметься вперше. Відсутність конкуренції сприятиме закріпленню ринкових позиції організації та самого проекту, матиме потужний потенціал розвитку за рахунок вільної ніші на ринку екологічно чистої продукції в галузі енергозберігаючих технологій.

Аналіз споживачів

Потенційними споживачами енергетичної верби є 3 великі групи споживачів:

  1.  промислові компанії (продаж за цінами вище від середніх, продаж великими партіями);
  2.  неприбуткові організації (продаж великих партій за середніми цінами);
  3.  фізичні особи (продаж невеликими партіями за середніми цінами).

Ціноутворення

Відповідно до практики використання ресурсів енергозбереження, вартість верби, як кінцевого продукту,  буде становити:

  1.   для великих промислових компаній – 1200 грн. за т;
  2.   для  фізичних осіб – 1150 грн. за т;
  3.  для неприбуткових організацій - 1100 грн. за т.

До кожного споживача буде існувати індивідуальний підхід при здійсненні закупівлі біопалива зенергетичної верби. Для постійних клієнтів буде діяти система гнучких знижок.

Технологія виробництва відповідно проекту «Енергія майбутнього» для ДП «Зарічненський лісгосп»

Вибір ґрунтової ділянки, та підготовка садивного матеріалу

Верба –  це багаторічна рослина.  Для її вирощування ідеально підходять перелоги, території, що заливаються, і деградовані землі. Рослина має надзвичайний приріст маси деревини у річному циклі –  приблизно у 14  раз вищий,  ніж ліс у природному стані. Середній щорічний збір з одного гектара становить від 15 до 30  тон деревини з калорійністю приблизно 15 – 20 МДж /кг. Види кущових верб,  які швидко ростуть,  є енергетичною сировиною,  що дозволяє виробляти енергію збалансовану і нешкідливу для навколишнього природного середовища.

Для вирощування верби можна використовувати майже всі ґрунти,  однак потрібну продуктивність плантації (від 15 до 30 тон) можна отримати на ріллі від III  до IV класу. Цей вид відрізняється великою пластичністю і переносить кислотність 23 ґрунту з реакцією рН від 4,5 до 7,6. При цьому бажаніші легкі ґрунти з слабо кислою реакцією ґрунтового розчину. Проектуючи закладання плантації верби прутовидної, необхідно підібрати відповідний різновид,  який забезпечить отримання максимального урожаю за короткий період часу.   Вербу прутовидну розмножують вегетативно за допомогою живців від пагонів продуктивних форм верби.  Правильно підготовлений живець має бути 20-25  см завдовжки та 0,7-1,5  см завтовшки. Пагони для живців  (черенки)  заготовляють від другої половини листопада до першої березня. Черенки повинні мати принаймні 5 сплячих бруньок,  бути чистими,  здоровими і мати відповідну вологість.  Верхівка живців обов’язково має бути оброблена фарбою з додаванням протигрибкових засобів.  Таким чином посадковий матеріал буде захищено від хвороб. Крім цього, позначення кожного різновиду верби своїм кольором полегшить висадку черенків на плантації.  

Підготовлені живці для висадки слід зберігати в контрольованих умовах, щоб вони не висихали і зберігалися здоровими —  в погребах,  холодильних камерах,  спеціально обладнаних сховищах, тощо.  

Рис. 3.2. Саджанці енергетичної верби в Швеції

Підготовка ґрунту до садіння

Велику загрозу для насаджень енергетичної верби особливо в перший рік вирощування становлять багаторічні бур'яни та личинки шкідників, що знаходяться у ґрунті.  Тому,  розпочинаючи підготовку ґрунту,  особливу увагу слід приділити боротьбі з бур'янами,  яка може проводитися хімічним способом —  за допомогою обробки ділянки гербіцидами суцільної дії.  Механічні ж заходи не лише сприятимуть зменшенню забур'яненості,  але й значно зменшать популяцію шкідливих організмів в орному шарі ґрунту.  Перед закладкою плантацій бажано було б провести хімічний аналіз ґрунту

обраної ділянки для визначення забезпеченості поживними речовинами та рівня кислотності.  Для дружнього приймання та активації росту черенків в перший рік життя необхідно внеси стартові дози мінеральних добрив: P18K20 –  під основний обробіток ґрунту, N20 – безпосередньо під культивацію перед посадкою. 24 Всі агротехнічні операції з підготовки ділянки до насадження найкраще провести в осінню пору року, орний шар ґрунту має бути добре розрихленим.  

Висаджування

Висаджують вербу навесні.  Роботу слід розпочати якомога раніше,  аби

кінцевим терміном висаджування були останні дні квітня. Висадка у пізнішу пору дає менші прирости у перший рік.  Безпосередньо перед висаджуванням черенків слід провести боронування або валкування, а також обприскування поля ґрунтовими гербіцидами.  Саджанці довжиною приблизно 22  см висаджуються на підготовлені площі плантації.  Глибина засадження приблизно 20  см -  так,  щоб вони виступали понад поверхнею ґрунту на 2-3 см, кут засадження 45°. Відстань між саджанцями – 0,45-0,48  м,  відстань між рядами - 0,75  м.  При закладанні плантації на великих територіях через кожні 2  ряди робиться відступ на 1,5  м для можливості проїзду спеціалізованої збиральної техніки.

Рядки розміщують перпендикулярно до під'їзної дороги,  щоб попередити механічні пошкодження рослин машинами.  Найліпші результати отримують, якщо замочити живці протягом 24-48 годин перед садінням у воді.  Виконують висаджування вручну або посадковими машинами. На один гектар плантації висаджують близько 25 тис. черенків.  

Догляд

Механізований догляд за рослинами полегшують технологічні колії на плантації.  Під час виконання цих робіт слід пам’ятати,  що посаджена верба прутовидна повинна добре в корінитися.  Характерною рисою цього періоду є швидкий і динамічний ріст бур'янів та повільний ріст верби.  Експансія швидкоростучих бур'янів призводить до сповільнення розвитку енергетичної верби і, як наслідок, до набагато нижчих врожаїв біомаси. Тому необхідно зупинити ріст бур’янів на плантації за допомогою механічних засобів праці, або хімічними препаратами. У випадку використання хімічних засобів 25

захисту слід бути особливо обережними, оскільки гербіциди можуть завдати шкоди і самій вербі. Після опадання листя боротися з бур'янами дещо легше, але і в цьому разі слід консультуватися із фахівцями щодо можливості обробки плантації тим чи іншим препаратом.  

У разі догляду за рослинами другого та третього років вирощування бур'янів уже не так багато.  У цей час більшу увагу слід звертати на удобрення насаджень.

Так, на другому році вегетації дозу добрив збільшують до  N80P30K80 на гектар.

На третьому році схема удобрення така — N50P30K80.  

Що ж до хвороб,  то найбільш частими на плантація верби прутовидної є

грибкові захворювання:  іржастість листя верби,  бактерицидне в'янення паростків,  пархи верби та антракноз. Однак ці хвороби не завдають великої шкоди плантаціям.  Їх можна ліквідувати тими ж засобами, що й хвороби на плодових насадженнях. Найбільшими шкідниками верби є листоїди,  довгоносики, а також різні види попелиць. У разі необхідності більшість із цих шкідників знищується за допомогою інсектицидів.

Рис 3.2. Перший рік вирощування енергетичної верби в Норвегії

Збирання біомаси

Біомасу верби прутовидної або інших видів верби збирають після закінчення періоду вегетації, що в наших умовах настає після 15 листопада.  

Перший збір біомаси з вербової плантації роблять у перший рік від її закладання.  У цей час отримують найкращий посадковий матеріал.  Процедура зрізання в першому році є дуже важливою, оскільки вона сприяє кращому кущенню та розростанню вербового куща,  збільшенню кількості пагонів.  Пагони першого року зрізують на висоті 5-10 см вручну або за допомогою механічних засобів. Наступний збір біомаси можна проводити кожного року,  чи через два-три роки. Однак найбільш вигідно зрізати вербу кожні два роки, що пояснюється тим, що верба на третьому році своєї вегетації має найбільший приріст біомаси.  Слід ам'ятати, що на одній ділянці можна вирощувати вербу протягом 25-30  років і не більше.

Ручне збирання вербової біомаси полягає у скошуванні вербових пагонів за допомогою механічної коси або ланцюгової пилки,  зібрану в вручну біомасу необхідно подрібнити. Натомість механічне збирання проводиться з використанням комбайнів з спеціальними приставками, які під час збирання біомаси подрібнюють її. Зібрану біомасу використовують як паливо для котелень або відправляють на переробку для виготовлення паливних гранул, брикетів.

Рис 3.3. Збирання біомаси спеціальним комбайном

3.3. Загальний ефект від запропоновоного проекту для

ДП «Зарічненський лісгосп»

Використання енергетичної верби в якості палива передбачає  необхідність її вирощування та догляду протягом 3-х років. Тому, основні етапи фінансового моделювання є наступними:

Перший етап побудови моделі починається із прогнозування обсягу посадки плантації та цінової політики.

Другий етап передбачає оцінку витрат, які понесе компанія протягом всього періоду. Цей етап характеризується також вивченням концепції компанії та необхідного обробного матеріалу.

Третій етап  моделі виявляється у безпосередньому продажі та використанні продукції.

 Аналіз доходів і витрат компанії був здійснений для кожного року вирощування верби. Прогнози ґрунтувалися на аналізі ринку України, а також на аналізі зарубіжних ринків, де використовувалися відповідні енергозберігаючі технології.

Основні припущення, що використовувалися є наступними:

Персонал

 Вирощування енергетичної верби та обробка землі не вимагають високої кваліфікації персоналу. Припускається, що посадкою плантації буде займатися некваліфіковане місцеве населення, також воно буде здійснювати роботи, які пов’язані із підготовкою ґрунту, а саме: оранка земель, дискування, боронування, культивація та розпушування ґрунту, а також виконуватиме такі види робіт як внесення добрив та косіння бур’янів у міжряддях.

 Відповідно до використання фізичної праці населення, ставка заробітної плати буде мінімальною.

 Обсяг реалізації

В умовах посиленої глобалізації, ринок потенційних споживачів енергозберігаючих технологій буде зростати кожного року. Розрахунок витрат у даному плані ведеться на 1 га. Збільшення площі посадок може відбуватися в залежності від потреб підприємств та населення та від зростання кількості споживачів.

Оптимальною кількістю вважається 18000-21000 саджанців на 1 га.

Перед посадкою необхідно здійснити обробку землі (здійснення необхідних робіт перераховано вище), яка несе найбільше витрат протягом першого року в розмірі 1500 грн. Наступних 2 роки обробка землі обмежується розпушуванням грунту і виявляється у витратах на зарплату робітникам.

Важливим у процесі вирощування верби є внесення добрив. На першому році передбачається обприскування бур’янів гербіцидом гліфоган 480 або домінатором 360, їх використання в подальшому не потрібне.

Протягом усіх 3-х років необхідність добрив виявляється у їх співвідношенні:

Перший рік: N(30):P(10):K(30) кг/га

Другий і третій рік: N(80):P(30):K(80) кг/га.

Значною перевагою вирощування енергетичної верби є понесення великих витрат лише протягом 3-х перших років, надалі витрати обмежуються лише заготівкою біомаси, виплатою зарплати працівникам, які будуть цим займатися та незначними іншими витратами.

Проект розрахунку створення плантації верби енергетичної на 1 гектарі не використовуваних земель ДП «Зарічненського лісгоспу»:

І. Витрати, які будуть понесені на першому році створення  плантації.

1.              Заготівля однорічних черенків верби довжина 20 см, в об’ємі робіт 20 тис. шт. приблизна вартість таких робіт складає – 1150 грн.

2.              Оприскування бур’янів при підготовці площі під плантацію гербіцидами гліфоган 480 або домінатор 360, які на сьогоднішній день є дозволеними для використання у лісовому господарства коштуватиме приблизно – 1500 грн.

3.              Оранка земель з врахуванням, що це середні грунти, в об’ємі робіт 1га становитиме – 200 грн.

4.              Дискування грунту коштуватиме – 60 грн.

5.              Боронування грунту коштуватиме – 40 грн.

6.              Внесення добрива N(30):P(10):K(30) кг/га коштуватиме – 305 грн.

7.              Посадка черенків приблизно коштуватиме – 3150 грн.

8.              Культивація грунту 3 рази на протязі першого року коштуватиме близько 1000 грн.

Всього буде понесено витрат на протязі першого року – 7405 грн.

ІІ. Витрати, які будуть понесені на другому році створення  плантації.

1.              Внесення добрива N(80):P(30):K(80) кг/га коштуватиме – 785 грн.

2.              Косіння бур’янів у міжряддях 2 рази на рік, вартість якого становитиме – 2750 грн.

3.              Розпушування грунту сапою коштуватиме – 2450 грн.

Всього буде понесено витрат на протязі другого року – 5985 грн.

ІІІ. Витрати, які будуть понесені на третьому році встановлення плантації.

1.              Внесення добрива N(80):P(30):K(80) кг/га коштуватиме – 785 грн.

2.              Косіння бур’янів у міжряддях 2 рази на рік, вартість якого становитиме – 2750 грн.

3.              Розпушування грунту сапою коштуватиме – 2450 грн.

4.              Заготівля біомаси – 110 грн.

Всього буде понесено витрат на протязі другого року – 6095 грн.

Таким чином, вартість встановлення плантації верби енергетичної до отримання першого врожаю становитиме –  19485 грн.

В результаті понесених витрат ми можемо отримувати врожай близько 22 т/га сухої речовини що три роки на протязі 25-30 років. А також можливою є заготовка черенків, з 1 гектару плантації отримуємо матеріал для засадження 5-7 га. Отримані з плантації 10-12 тонн сухої речовини прирівнюються до 5 тис. літрів нафти [1].

Тепер проаналізуємо отримані данні, тобто виявляється, що за три роки ми отримаємо з нашої плантації 22 тонни сухої речовини, що відповідає 10 тисячам літрів нафти. На сьогоднішній день барелль нафти коштує 51,22 $, тому 10 тис. л нафти по курсу НБУ в національній валюті коштуватиме 24847 грн. Таким чином виростивши 1га плантації ми заощаджуємо 5362 грн. І це лише з невеличкої плантації, а якщо використати хоча б половину сільськогосподарських земель, які пустують, матимемо 5 млрд. 362 млн. заощадженого державного бюджету.  

В Україні вже є фермерське господарство на Волині, в якому закладена плантація верби енергетичної на 25 гектарах. Але це лише перші паростки енергетичного «гаю», адже для досягнення енергетичної незалежності та забезпечення населення власними енергоносіями, необхідним є створення таких плантацій на державному рівні.

Необхідним чинником державної політики стає запровадження системи стимулювання фермерських  господарств з боку держави:

  1.  пільгова система оподаткування діяльності;
  2.  дотації з державного бюджету на розвиток біоенергетичної галузі;
  3.  залучення вітчизняного інвестора до розвитку біоенергетичної галузі країни;
  4.  будівництво нових та переведення існуючих тепло- та електростанцій на споживання альтернативних видів палива для отримання енергоресурсів;
  5.  створення нових робочих місць для незайнятого населення в сільській місцевості.

Отже, можна  визначити ряд еколого-економічних перспектив створення та розвитку біоенергетичних плантацій в Україні:

- використання пустуючих, не придатних для сільськогосподарського використання земель під біоенергетичні плантації;

- зменшення дефіциту державного бюджету, який виник внаслідок заборгованості перед країнами-імпортерами енергоносіїв;

- енергетична незалежність країни;

- використання порівняно дешевого джерела енергії;

- покращення екологічної ситуації в країні;

- мінімізація тенденції настання глобального потепління;

- використання відновного екологічного чистого джерела енергії, яке не загрожує забрудненню довкілля.

Загальна ефективність від проекту «Енергія майбутнього»

Економічна ефективність є головним критерієм прийняття рішення про доцільність реалізації проекту (стратегії). Основними критеріями оцінки ефективності інвестицій обрано поширені в ринкових умовах господарювання показники чистої теперішньої вартості, внутрішньої норми доходності, індексу доходності і терміну окупності .

Чиста теперішня вартість – це результат інвестування в абсолютному вираженні. Її розраховують як різницю між приведеними до теперішньої вартості чистих грошових потоків за період реалізації проекту і сумою витрат на його реалізацію. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

, де                                                                         3.1.

NCFt – грошовий потік у t-му періоді реалізації інвестиційного проекту;

Іt – інвестиційні витрати в t-му періоді реалізації інвестиційного проекту.

      Термін окупності є одним з найрозповсюдженіших показників оцінювання ефективності інвестиційного проекту.  Виділяють два методи визначення терміну окупності.

       1. Дисконтований метод періоду окупності є недостатнім з огляду на те, що він включає завдання суб’єктивного встановлення терміну періоду окупності, не надає інформації стосовно того, чи створює цей проект багатство, а також може ігнорувати значні виплати поза межею (у часі) точки окупності. Хоча на практиці значення показника періоду окупності дає змогу керівнику оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться у зоні ризику.

      2.  Дисконтований період окупності різниться від періоду окупності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків.

Дисконтна ставка - це процентна ставка, застосування якої в процесі дисконтування дасть змогу привести майбутню вартість грошового потоку до теперішньої. Так само, як і період окупності, дисконтований період окупності позначений таким недоліком, як неможливість точно визначити прийнятне значення періоду окупності. Дисконтований період окупності не показує, чи дійсно інвестиція приносить гроші, задовольняючи потреби споживача на конкурентних ринках.

Розрахунок його здійснюється за формулою:

, де                                           3.2.

Тk  – повна кількість років до моменту, коли сума ЧГП, приведених до теперішнього часу, зрівняється з загальним обсягом інвестицій, приведених до теперішнього часу.

Розрахунок показників ефективності проекту наведено у таблиці 3.4.


Таблиця 3.4.

Розрахунок показників ефективності проекту

Показник

Рік існування проекту

1

2

3

4

5

1.Сума інвестицій, тис. грн. (It)

0

0

230000,0

230000,0

230000,0

2.Виручка від реалізації, тис. грн. (В)

690000,0

720000,0

3.Експлуатаційні витрати, тис. грн. (С)

74050,0

59850,0

60950,0

4.Ставка дисконту, %

15

15

15

15

15

5.Грошові потоки CFt , тис.грн

-74050,0

630150,0

659050,0

6. Коефіцієнт дисконтування

0,8696

0,7561

0,6575

0,5718

0,4972

7.Дисконтовані грошові потоки, тис.грн PV

-48689,1

360290,3

327664,3

8.Дисконтовані інвестиції, тис.грн

0,0

0,0

151228,7

131503,2

114350,6

9.Дисконтований грошовий потік з початку існування проекту

-48689,1

311601,2

639265,6

10.Дисконтовані інвестиції з початку існування проекту

0,0

0,0

151228,7

282732,0

397082,6

11.Чиста теперішня вартість проекту NPV

0,0

0,0

-199917,8

228787,1

213313,7

12. Чиста теперішня вартість NPV з початку існування проекту

0,0

0,0

-199917,8

28869,3

242182,9

13. Індекс рентабельності інвестицій PI

1,0

14. Внутрішня норма прибутковості, IRR %

1,2

15. Термін окупністі PP, років з початку існування проекту

4,8


Після всіх проведених розрахунків можна зробити висновок, що цей проект є досить вигідним для підприємства, оскільки він окупиться майже за 5 років з дня його реалізації і буде приносити лісгоспу доволі непоганий прибуток кожного місяця, що дозволить йому розширювати не тільки свої можливості, а й коло своїх потенційних покупців.

3.4 Соціальний ефект від запропоновоного проекту

Визначимо соціальні ефекти та перспективи створення та розвитку біоенергетичних плантацій. Адже, все, що створюється в країні, перш за все, створюється задля суспільства в цілому, при цьому не обмежуючи інтереси окремо взятої людини.

Безперечним стане вплив проекту на зайнятість, який призведе до:

створення робочих місць сезонного та постійного характеру в районі деи знаходиться ДП «Зарічненський лісгосп», і саме ця проблема в якомум є досить актуальною;

забезпечення зайнятості населення в сільській місцевості, де працевлаштування обмежене;

зросте потреба в працівниках робітничих професій та працівниках з середньо-спеціальною освітою.

Вплив на склад населення також може стати вагомим, адже:

завдяки проекту може відбутись міграція працездатного населення з великих міст до сільської місцевості;

відбуватиметься відродження зникаючого села, завдяки міграції молоді;

зменшиться показник перенаселеності міських центрів.

Вплив на соціальні та культурні традиції безперечно буде лише позитивним:

зайнятість населення в рамках проекту є традиційним видом діяльності, який не призведе до зміни культурних традицій українського народу, адже українці з давніх-давен звикли обробляти свою землю;

обмін досвідом молоді з населенням сільської місцевості;

збереження культурних цінностей українського народу, завдяки їх відродження в сільській місцевості.

Вплив проекту на якість життєвого рівня також матиме лише позитивні показники:

·         збільшення рівня добробуту населення, завдяки створенню нових робочих місць;

·         покращення екології місцевості, відповідно і здоров’я місцевого населення.

Висновки

Проект створення та розвитку біоенергетичних плантацій швидкоростучих деревних порід в Зарічненському районі широкі перспективи. При розвитку біоенергетичного плантаційного лісовирощування вирішується ряд економічних, екологічних та соціальних проблем сьогодення.

Використання ресурсного потенціалу ДП «Зарічненського лісгоспу» овній мірі, тобто заліснення пустуючих сільськогосподарських земель, дає можливість отримання екологічно чистого відновного джерела енергії, у вигляді біомаси. А розвиток новітніх технологій конверсії біомаси та застосування їх в енергетичній галузі України, відкриває можливість створення енергетично незалежної країни. Відповідно відбудеться покращення економічного стану в країні та підвищення добробуту населення.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ І БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1. Охорона праці на ДП «Зарічненський лісгосп»

4.1.1.Законодавче та нормативно-правове регулювання прав, обов’язківта відповідальності роботодавців за додержання  законодавства про охорону праці

Серед найбільш актуальних виробничих проблем сьогодення особливе місце посідає питання покращення умов праці і підвищення рівня екологічної безпеки на підприємствах лісової галузі України.

За свідченням статистичних даних лісова і деревообробна промисловість України займає одне з перших місць за рівнем травматизму і професійних захворювань. Цьому сприяють з одного боку важкі природні умови протягом року, а з другого – важкий економічний стан підприємств через брак коштів на фінансування основних та супутніх видів робіт, покращення безпеки і умов праці.

Практика підтверджує, що необхідного рівня безпеки праці та екологічної безпеки на лісових підприємствах можна досягти за рахунок  загальної освіченості працюючих та високої ерудиції інженерно-технічних працівників, повноти їх теоретичних знань та навиків, професійного рівня. Ці спеціалісти повинні володіти достатнім рівнем фахових знань при оцінці технологічних процесів, проведенні інструментальних досліджень параметрів умов праці та оточуючого середовища,  розробці ефективних заходів по їх покращенню з метою запобігання виробничого травматизму.

Згідно Закону України “Про охорону праці” від 14.10.1992 року кожен працівник підприємства повинен знати і безпосередньо виконувати правила і норми техніки безпеки та виробничої санітарії при виконанні робіт, а адміністрація повинна забезпечити йому відповідні умови праці [2].

 Служба охорони праці в лісовому господарстві відіграє значну роль по зниженню виробничого травматизму. Її функції полягають також в розв’язані організаційних проблем, якісного навчання робітників безпечних прийомів і методів праці, проведення масової пропаганди.

ДП «Зарічнеський лісгосп» є юридичною особою, яке здійснює свою діяльність на основі, і відповідно до чинного законодавства України, та Статуту, який затверджується Органом управління майном.

Основні завдання служби охорони праці:

  1.  В   разі   відсутності   впровадженої   системи   якості відповідно до ISO 9001   опрацювання ефективної системи управління охороною  праці  на   підприємстві   та   сприяння   удосконаленню діяльності  у  цьому  напрямку  кожного  структурного підрозділу і кожного  працівника.   Забезпечення   фахової   підтримки   рішень роботодавця з цих питань.
  2.  Організація     проведення    профілактичних    заходів, спрямованих  на  усунення  шкідливих  і   небезпечних   виробничих факторів,    запобігання   нещасним   випадкам   на   виробництві, професійним захворюванням та  іншим  випадкам  загрози  життю  або здоров'ю працівників.
  3.  Вивчення   та   сприяння   впровадженню   у  виробництво досягнень науки і техніки,  прогресивних і  безпечних  технологій, сучасних   засобів   колективного   та   індивідуального   захисту працівників.
  4.  Контроль за дотриманням працівниками  вимог  законів  та інших нормативно-правових актів з охорони праці,  положень (у разі наявності)  галузевої  угоди, розділу "Охорона праці" колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.
  5.  Інформування    та    надання   роз'яснень   працівникам підприємства з питань охорони праці.

До функцій служби охорони праці належать:

  1.  Розроблення спільно з іншими  підрозділами  підприємства комплексних  заходів  для  досягнення  встановлених  нормативів та підвищення  існуючого  рівня  охорони   праці,   планів,   програм поліпшення   умов   праці,  запобігання  виробничому  травматизму, професійним   захворюванням,   надання    організаційно-методичної допомоги у виконанні запланованих заходів.
  2.  Проведення спільно з  представниками  інших  структурних підрозділів   і   за   участю   представників  професійної  спілки підприємства  або,  за  її  відсутності,  уповноважених  найманими працівниками  осіб  з  питань  охорони  праці перевірок дотримання
  3.  Працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
  4.  Складання звітності з  охорони  праці  за  встановленими формами.
  5.  Проведення   з   працівниками  вступного  інструктажу  з охорони праці.
  6.  Ведення обліку та проведення аналізу причин  виробничого травматизму,  професійних  захворювань,  аварій,  заподіяної  ними шкоди.
  7.  Складання  за участю керівників підрозділів підприємства переліків професій,  посад і видів  робіт,  на  які  повинні  бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці,  що діють в межах підприємства, надання методичної допомоги під час їх розроблення.
  8.  Контроль за:
  9.  виконанням заходів,  передбачених  програмами,  планами  щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором та заходами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків та професійних захворювань;
  10.  наявністю в підрозділах інструкцій з охорони праці  згідно  з переліком  професій,  посад і видів робіт,  своєчасним внесенням в них змін;
  11.  своєчасним проведенням  необхідних  випробувань  і  технічних оглядів устатковання;
  12.  своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці,  всіх видів інструктажу з охорони праці;
  13.  забезпеченням працівників   відповідно    до    законодавства спецодягом,  спецвзуттям  та  іншими  засобами  індивідуального та колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами;
  14.  дотриманням у   належному    безпечному    стані    території підприємства, внутрішніх доріг та пішохідних доріжок;
  15.  застосуванням  праці  жінок,  інвалідів  і  осіб, молодших 18 років, відповідно до законодавства;
  16.  проведенням  попередніх  (під  час  прийняття  на  роботу)  і періодичних  (протягом  трудової  діяльності)   медичних   оглядів працівників,  зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними  умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічних  обов'язкових  медичних  оглядів  осіб  віком  до 21 року.

Відповідно за всіма правилами безпеки повинні бути закріплені особи, які мають слідкувати за безпечним їх виконанням.

До обовязків керівника підприємства належать:

  1.  створити відповідні служби та призначити посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, розглянути та затвердити їхні посадові інструкції з конкретизацією покладених на них обов’язків;
  2.  забезпечити усунення причин, які викликають нещасні випадки, професійні захворювання та виконання профілактичних заходів, визначених комісіями по результатах розслідування цих причин;
  3.  розглядати і затверджувати Положення, Інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, які діють в межах підприємства;
  4.  через службу охорони праці, відповідні служби і структурні підрозділи підприємства здійснювати постійний контроль за виконанням робіт у відповідності з вимогами з охорони праці, електро-, газо- і пожежобезпеки;

Обовязки головного інженера включають:

  1.  забезпечувати ведення технологічних процесів та організацію виробництва відповідно до діючих правил та норм охорони праці.
  2.  Організовувати своєчасну розробку і перегляд технологічних регламентів, виробничо-технічних інструкцій, планів ліквідації аварійних ситуацій та аварій, а також внесення в них змін і доповнень.
  3.  Забезпечувати ведення технологічних процесів та організацію виробництва відповідно до діючих правил та норм охорони праці.
  4.  Керувати опрацюванням і впровадженням процесів, матеріалів, устаткування, оснащення, інструменту, технічної документації, потрібних для безпечного виконання робіт.
  5.  Організовувати впровадження нових технологій і устаткування, що підвищують безпеку виробництва і покращують умови праці.
  6.  контролювати і забезпечувати своєчасність і повноту обстеження та паспортизації устаткування, виробничих процесів на предмет їх безпечної експлуатації.
  7.  Забезпечувати виконання працівниками діючих правил, норм та інструкцій з охорони праці.
  8.  координувати роботу з питань атестації робочих місць за умовами праці.
  9.  приймати участь в розробці комплексних заходів щодо забезпечення норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, якщо  вони досягнуті, а також в підготовці розділу "Охорона праці" колективного договору.

Контроль за своєчасним і якісним навчанням виконує інженер з охорони праці, на якого наказом керівника підприємства покладено ці обов’язки.

4.1.2.Організація безпечного виконання робіт

ДП «Зарічнеський лісгосп» безпеку праці, як і кожне підприємство цінить понад усе, адже від цього залежить ефективність діяльності підприємства. Так як лісгосп має постійно справу з лісоматеріалами, тому в його обов’язки входить забезпечити безпечні умови праці поводження з нею для відповідних робітників.

Склади лісоматеріалів місткістю понад 10 тис. куб. м відповідають вимогам норм проектування складів лісових матеріалів.

На складах лісоматеріалів місткістю до 10тис.куб. м опрацьовуються й погоджуються з органами державного пожежного нагляду плани  розміщення  штабелів  із зазначенням відстаней до сусідніх об'єктів, протипожежних розривів та проїздів в середині складів,  граничного об'єму матеріалів,  що зберігаються.

Лісоматеріали зберігаються у штабелях,  а дрова зберігаються як у штабелях, так і в купах.

Під  час  зберігання пиломатеріалів  на  відкритих майданчиках підприємств висота їх штабелів  не  перевищує 8  м,  а  штабелів  круглого  лісу  - 3 м.  Ширина та довжина штабеля пиломатеріалів визначається довжиною дошки (бруска).  Кількість штабелів  у групі не є більше 12.

Відстань між штабелями у групі - 2 м,  міжгрупами - 25 м.  Ширина штабеля  круглого  лісу не перевищує довжину колоди,  а довжина штабеля - 100 м.

На одній дільниці для зберігання дров розміщується їх  не  більше  1,5  тис. куб. м ,  з  відстанню між дільницями не менше6 м.

Відстань від штабелів, навісів та закритих складів лісопиломатеріалів до     пожежних гідрантів є 8 м.

Перед формуванням штабелів підштабельні місця очищаються до ґрунту від трав'яного покриву,  горючого сміття та відходів. У разі значного нашарування відходів основу під штабелем покривають шаром піску,  землі або гравію завтовшки  не менше0,15 м.

Коли укладаються і розбираються штабелі пиломатеріалів, транспортні пакети встановлюються лише з одного боку проїзду,  при цьому проїжджа частина, яка залишається, є не менше 4 м завширшки. Загальний об'єм неукладених у штабелі пиломатеріалів   не  перевищує їх добового надходження на склад.

Перебирання  і  встановлення пакетів  на  випадок тимчасового припинення роботи механізмів,  зберігання інвентарних дахів   та   прокладкового матеріалу здійснюється  на спеціальних майданчиках.

Обгортання пакетів    з    лісопиломатеріалами водонепроникним папером (за відсутності цієї операції  в  єдиному технологічному процесі) проводиться   на  спеціально відведених майданчиках.

Використаний водонепроникний папір,  його обривки та обрізки збираються  в  контейнери  з  негорючих  матеріалів,  місця встановлення яких узгоджуються з пожежною охороною.

У разі зберігання лісопиломатеріалів  у  будівлях ширина  проходу  між  штабелями  та  частинами стін будівлі,  що виступають, є не менше0,8 м.

Коли застосовуються механізовані методи укладання, висота штабелів пиломатеріалів  у  середині  складу  не  перевищує 4 м.

Коли укладаються пиломатеріали різноманітних порід, сортів та розмірів  у  середині  складів  на  стелажах,  вони  є віддалені від стін не менше ніж на 1 м.

Робота ДП «Зарічнеський лісгосп» полягає у постійній співпраці з різними видами техніки. Так як одним з пріоритетних напрямів розвитку підприємства нами було обрано встановлення технологічної лінії по оброблюванню деревини нашим завданням є максимальна безпека працівників під час виконання ними різних операцій на нових верстатах.

Сучасне деревообробне устаткування оснащене швидкодіючими різальними інструментами та механізмами подачі, тому, працюючи на ньому, слід суворо дотримуватись правил техніки безпеки, оскільки їх порушення може призвести до нещасних випадків.

Отже, працюючи на деревообробних верстатах необхідно керуватися такими правилами:

  1.  Не можна розпочинати роботу на верстаті, не вивчивши його будови, основних правил експлуатації та техніки безпеки.
  2.  Працювати можна тільки на цілком справному верстаті.
  3.  Різальний інструмент і всі рухомі частини мають бути надійно закріплені та захищені.
  4.  Необхідно, щоб захисні пристрої були прості та легко знімались і відкривались, не ускладнюючи спостереження за процессом роботи.
  5.  Перед початком кожної зміни захисні пристрої слід перевіряти.
  6.  Не можна працювати на верстаті зі знятими або несправними захисними пристроями.
  7.  У разі зміни розмірів оброблюваного матеріалу захисні пристрої повинні регулюватися швидко і легко без застосування спеціального інструменту.
  8.  Частини деревообробних верстатів, які швидко повертаються у вихідне положення, мають забезпечуватися надійними гальмівними пристроями.
  9.  Забороняється гальмувати різальні інструменти та інші рухомі частини сторонніми предметами.
  10.  Важелі, педалі та рукоятки для зупинення верстата мають діяти безвідказно і бути на найкоротшій відстані від робітника.
  11.  Органи керування верстатом (кнопки, важелі, ручки) повинні бути на висоті 0,8 – 1,2 м від рівня підлоги, не далі як 0,6 м від верстатника і в такому місці, щоб до них був вільний доступ (самовільне або випадкове вмикання їх не допустиме).
  12.  Працюючи на верстаті, слід бути уважним, не розмовляти зі сторонніми.
  13.  Не можна класти ключі, лінійки та інші інструменти на будь-які органи верстата.
  14.  Усі електрифіковані верстати мають бути надійно заземленими.
  15.  Верстати, в яких у процесі роботи потрібний постійний нагляд за правильністю виконання операцій (фрезерні, шипорізні тощо), повинні мати місцеве освітлення.
  16.  На робочому місці не повинно бути нічого зайвого, проходи біля верстатів не слід захаращувати, підлога має бути рівною, але не слизькою.
  17.  При виключенні верстата не можна відходити від нього до повного його зупинення.
  18.  Закінчивши роботу (зміну), верстат треба почистити і час від часу змастити, а про виявлені недоліки доповісти майстрові або змінному верстатникові.

У разі настання нещасного випадку спричиненого знехтуванням певного виду правил підприємство буде зобовязане:

  1.  Довести інформацію про нещасний випадок до працівників лісгоспу і провести з ними позаплановий інструктаж з охорони праці;
  2.  Провести позаплановий інструктаж із працівникам, які були учасниками або свідками нещасного випадку;
  3.  Посилити контроль за дотриманням працівниками правил охорони праці;
  4.  Якщо потрібно, провести психофізіологічну експертизу потерпілого від ставшого випадку;
  5.  При необхідності проводити періодичний медичний огляд потерпілого при  нещасному випадку;
  6.  Провести переатестацію з охорони праці безпосередніх керівників робіт.

4.1.3.Заходи щодо покращення умов праці на

ДП «Зарічнеський лісгосп»

Поліпшення умов праці на підприємстві є важливою умовою підвищення його ефективності. Належні умови праці, з одного боку, забезпечують здоров’я і працездатність працівників підприємства, а з іншого, підвищують продуктивність їхньої роботи.

Соціальне значення поліпшення умов праці проявляється в зростанні продуктивності праці, збереженні трудових ресурсів, а отже і збільшенні сукупного національного продукту.

Зростання продуктивності праці відбувається в результаті збільшення фонду робочого часу завдяки скороченню внутрішньозмінних простоїв шляхом ліквідації мікротравм або зменшення їх кількості, а також завдяки запобіганню передчасного стомлення шляхом раціоналізації і покращення умов праці та введенню оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих відбувається завдяки покращенню стану здоров’я і подовженню середньої тривалості життя шляхом покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого стажу.

Економічне значення поліпшення умов праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці.

Тобто, економічне значення поліпшення умов праці на підприємстві оцінюється за результатами, отриманими при зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів з покращення цих умов: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов’язаних з плинністю кадрів через умови праці, тощо.

Тому, адміністрація підприємства забезпечує:

  1.  виконання в повному обсязі комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, запобігання випадкам виробничого травматизму, аваріям тощо;
  2.  аналіз причин нещасних випадків та здійснює заходи щодо їх запобігання;
  3.  працівників, прийнятих на роботу з важкими і шкідливими умовами праці безоплатним молоком в кількості 1л на добу;
  4.  виділення коштів на розвиток соціальної сфери лісгоспу та соціально – трудові пільги, гарантії, компенсації тощо.

Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань та аварійності передбачають:

  1.  Облаштування автомобілів для перевезення працівників лісництв і лісопунктів.
  2.  Забезпечення працівників молоком на роботах зі шкідливими умовами праці, спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту.
  3.  Придбання медикаментів для надання першої медичної допомоги;
  4.  Проведення періодичного медогляду;
  5.  Забезпечення працівників, чия робота пов’язана із забрудненням шкіри, милом і миючими засобами;
  6.  Облаштування обігрівальних будиночків в лісництвах;
  7.  Проведення всіх форм навчання по категоріях робіт з охорони праці.

На підприємстві визначені норми безкоштовної видачі робітникам і службовцям спецодягу, спецвзуття і інших засобів індивідуального захисту.

           Відстань перевезення працівників до місця роботи складає до 20 км, перевезення здійснюють робочі автобуси, кінні підводи, криті вантажні автомобілі.

Важливу роль відіграє облаштування робочих дільниць на лісосіці. В склад допоміжного облаштування входять: обігрівальні будиночки для комплексних бригад, засоби паливопостачання, технічного обслуговування та поточних ремонтів, допоміжні інструменти, вимірювальні пристрої.

Місце для розміщення допоміжного облаштування вибирають в центральній частині лісосіки біля вусу лісовозної дороги. Площу розрубують, очищають від сучків і кущів, рівняють. Місткості з паливними матеріалами віддаляють на відстань не менше 50 м. Рослинний покрив під ними і навколо них знімають на відстані 2 м. Місткості ставлять на підкладки, а в літній період затіняють від сонця.

Приміщення, змонтовані на вузьколінійних платформах, встановлюють на дільниці на від’єднані від лісовозної дороги рельсові ланки. Для стоянки тракторів вибирають площу, на якій зрізають на рівні із землею пеньки; з території навколо цієї площі на відстані 20 м прибирають порубочні залишки та інші горючі матеріали. В літній період стоянку обробляють мінералізованою смугою, шириною не менше 2 м.

Для технічних цілей при відсутності відкритих водойм, але при високому рівні ґрунтових вод на дільниці викопують колодязі і шляхи підходу до них. Питну воду привозять із наближених населених пунктів.

Для обігрівання робітників на лісосіці і захисту їх від непогоди, а також для розміщення одягу і дрібного інструменту випускають обігрівальні будиночки ЛВ-56. В ньому може розміститися 8 чоловік. Будиночок встановлюється на повозки. Перевозять його на щиті трактора, а взимку – буксують трактором.

Витрати підприємства на покращення умов праці своїх працівників наведені в таблиці 4.3.:

Таблиця 4.3   

Витрати підприємства на покращення умов праці

п/п

Вид витрат

Сума витрат, тис.грн

1

2

3

1.

Покращення умов праці

124,0

2.

Виконання колективного договору:

127,3

2.1

Придбання спецодягу, спецвзуття

27,4

Продовження табл. 4.3

2.2

Медикаменти

5,7

2.3

Проведення медогляду

1,6

2.4

Купівля репілєнтів

1,2

2.5

Переведення ручної праці на механізовану

60,4

2.6

Витрати на забезпечення молоком, миючими засобами, ремонт обігрівальних вагончиків, приведення санітарних умов мікроклімату до визначених стандартами

31

 

Разом витрат

251,3

        Отже, річні витрати підприємства на забезпечення належних умов праці становлять 251,3 тис.грн. З них: 124 тис.грн на покращення умов праці, тобто перевезення працівників до місць роботи і назад, облаштування обігрівальних вагончиків, забезпечення питною водою та ін.

4.1.4.Інженерні рішення

ДП «Зарічненський лісгосп» планує розширювати свою діяльність, саме тому на підприємстві буде будуватися нова ремонтна майстерня.

В зв’язку з цим потрібно визначити оптимальну кількість вікон ,яка має бути в новому приміщенні.

Площа приміщення планується в розмірі 8х10 м.  За характером робіт, що виконуються відділ відноситься до приміщень третього розряду для яких світловий коефіцієнт становить 0,14.

Вікна плануються розміром 2,2х1,6 м.

Щоб вирішити це завдання для початку потрібно знайти сумарну площу вікон за формулою:

                                        ;                                              (4.1.)

де - світловий коефіцієнт;

- площа підлоги.

.

Тепер можна визначити кількість вікон необхідну в новому приміщенні. Визначимо її за наступною формулою:

                                         ;                                            (4.2.)

де - площа одного вікна.

.

Висновокдля приміщення, яке планується будуватися, необхідно збудувати 3 вікна.

4.1.5 Заходи щодо підвищення протипожежної безпеки

Відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку"

(статті 4 - 7) Правила пожежної безпеки в Україні є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

        Територія ДП “Зарічненський лісгосп” за способом виявлення лісових пожеж, боротьби з ними, відносить до зони неземної охорони лісу.

Охорона лісу від пожеж ведеться  лісовою охороною. На території лісництва переважають соснові насадження.

Саме пожежі завдають лісовому господарству значної щкоди. Є ряд причин, які призводять до пожеж:

- куріння;

- необережна поведінка з вогнем;

- розведення вогнища в недозволених місцях;

- само згоряння.

Під пожежною безпекою слід розуміти такий стан, при якому йде попередження можливості виникнення пожежі, а у випадку її виникнення забезпечується найефективніший захист людей та матеріальних цінностей.

З пожежею слід боротися наступним чином;

- припинення доступу окислювача до зони горіння;

- стримування швидкості хімічних реакцій в полум’ї;

- охолодження зони горіння нижче температури запалювання.

До вогнегасних засобів відносяться: вода, хімічна піна, повітряно-механічна піна, інертні та негорючі гази, вогнегасні порошки, водні розчини солей.

Для попередження виникнення пожеж потрібно:

провести комплекс робіт, щодо попередження виникнення пожеж (протипожежні розриви, мінералізовані смуги і ін.)

- забезпечити необхідну кількість протипожежного обладнання

- облаштування місця відпочинку – 2

- встановити попереджувальні антени – 12

- встановити шлагбауми на дорогах, що ведуть до пожеженебезпечних місць – 3.

       ДП “Зарічненськийлісгосп” забезпечене наступними засобами протипожежного інвентарю (табл.4.5):                                    

Таблиця 4.5.

Необхідна кількість протипожежного інвентарю

Назва інвентарю

Од. виміру

Кількість

МП-800

Пожежний автомобіль

Протипожежний щит

Вогнегасник УО-2

Лопати

Ящик з піском

Відра

Протигази

Переносні рації

Сокири

Ранцеві обприскувачі

Бензопили “STILL

шт.

- / / -

- / / -

- / / -

- / / -

- / / -

- / / -

- / / -

- / / -

- / / -

- / /-

- / / -

2

1

1

4

10

4

10

10

5

6

2

8

       До недоліків в протипожежній роботі слід віднести наступне:

- у місцях відпочинку і розведення вогнищ треба провести обстеження території та виконати поточний ремонт альтанок;

- недостатня протяжність мінералізованих смуг;

- протипожежного нагляду знаходиться в аварійному стані;

- відсутність водозабору для гасіння пожежі;

Загальна оцінка стану протипожежного нагляду в ДП “Зарічненський лісгосп”  «добре».

  ДП «Зарічнеський лісгосп» є прибутковим  підприємством у своїй галузі.  Забезпечення пожежної безпеки підприємства досить складне і багатоаспектне завдання, тому до його вирішення необхідно підходити комплексно. На даний час основними засобами пожежної безпеки являються вогнегасники, пожежна сигналізація, а також пісок, який знаходиться у спеціальних ящиках на території підприємства.

На  кожний  склад є розроблений план організації  гасіння  пожежі з визначенням заходів щодо розбирання штабелів,  куп  трісок  тощо,  а  також  з  урахуванням  залучення працівників  підприємства та техніки.  План щорічно перед початком весняно-літнього  пожежонебезпечного  періоду практично відпрацьовувується   з   усіма  робочими  змінами  підприємства  із залученням відповідних підрозділів пожежної охорони.

Крім первинних засобів пожежо-гасіння,  на складах обладнані пункти  (пости) із запасом   протипожежного інвентаря  у  кількості,  яка  визначається оперативними  планами пожежо-гасіння.

Лебідки  з  двигунами внутрішнього згоряння розміщуються на відстані15 м від штабелів круглого  лісу.

Площа навколо лебідки є вільною від шматкових відходів та кори. Паливо для заправки двигунів зберігається в кількості не  більше однієї бочки,  на відстані10 м від лебідки та 20 м від найближчого штабеля.

Підлога закритих складів та майданчиків під навісами виготовлена з негорючого матеріалу.

Будівлі, в  яких розміщені електродвигуни конвеєрів подавання трісок ,  є  не нижче II ступеня вогнестійкості.

Для   спостереження   за  температурою  нагрівання трісок у середині бурту передбачаються спеціальні колодязі з електричними датчиками.

Склади лісопиломатеріалів  та  дров  є огороджені.

Територію  складу,  що прилягає  до  штабелів,  і розриви між останніми в жарку,  суху погоду щодня зрошуються водою.

Основною небезпекою на підприємстві може бути пожежа як наслідок  загорянняустаткування (обладнання) або матеріалів.

4.2.Безпека в надзвичайних ситуаціях

Запровадження та встановлення нового обладнання, а саме станка по обробленню деревини вимагає великої відповідальності від працівників, які будуть виконувати певні роботи. Станки будуть розміщуватися в приміщенні, і робота за ними вимагатиме великої відповідальності від працівників.

Тож можливо передбачити, та провести порядок класифікації надзвичайної ситуації у звязку з аварійністю технологічного обладнання, в результаті чого на підприємстві стався вибух.

Здійснюємокласифікаціюнадзвичайноїситуації:

  1.  Визначаємо код сферивиникнення:

Класнадзвичайноїситуації: 10000 НС техногенного походження

Підклас надзвичайної ситуації:10100Пожежі,вибухи

Група надзвичайної ситуації:10211 Пожежі, вибухи у спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні  промислових об’єктів.

  1.  Визначаємоознакунадзвичайноїситуації:

Ознаканадзвичайноїситуації у виробничій сфері,яка супроводжуєтьсяпожежею, вибухом на промислових обєктах, для ліквідації яких, окрім сил та засобів відомчої пожежної охорони, залучені додаткові сили та засоби державної пожежної охорони, інших аварійно-рятувальних служб та формувань цивільної оборони.

  1.  Визначеннярівнівнадзвичайноїситуації за критеріямикласифікації.

Таблиця 4.2

Класифікація НС

Код класу

Підкласу,

групи

Назва класу

Підкласу,

групи

Критерії

Значення

Порогові/по завданню

Рівень НС

10000

техногенного походження

10200

Пожежі,вибухи

10211

Пожежі, вибухи у спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні  промислових обєктів.

К-ть загиблих

-

Місцевого

К-ть постраждалих

-

Місцевого

Порушено умови життєдіяльності

-

Місцевого

Збитки

-

Місцевого

Конкретний план ліквідації аварії має бути складений на всіх підприємствах, незалежно від форм власності. Додатком до цього плану мають бути:

  1.  Генплан підприємства з позначками можливих аварій та аварійних ситуацій;
  2.  Підземні та надземні комунікації;
  3.  Схема шляхів сполучення на території та поза нею, а також майданчик паркування транспорту;
  4.  Всі зміни, що відбулися на той час, коли сталася аварія

Пакет документації має також містити плани підприємств, споруд та іншого, що знаходиться поблизу підприємства, де може статися нова аварія.

За узгодженням з підприємствами та установами, а також з органами держадміністрації необхідно розробити та затвердити схеми ліквідації аварії та її наслідків, де передбачити в складних випадках залучення людських резервів та  техніки.

Виходячи з визначеного можливого місця аварії  на підприємстві має бути розроблений план, що передбачає формування, які забезпечать відповідні напрями роботи:

  1.  Встановлення причин аварії (огляд місця аварії і фіксування стану перебігу подій)
  2.  Розвідка стану в зоні аварії
  3.  Усунення причин поширення аварії
  4.  Організація першої допомоги потерпілим
  5.  Приведення в дію засобів захисту та пожежогасіння
  6.  Організація охорони обєкта
  7.  Виявлення очевидців аварії та організація їх опитування
  8.  Встановлення необхідної проектно-технологічної документації для визначення причин аварії
  9.  Встановлення напрямів розгортання аварії, розробка та впровадження заходів з усунення можливостей розгортання аварії.

Кожне формування підприємства за призначенням повинно мати відповідні засоби захисту, спецодяг, та інші спеціальні пристосування при виконанні робіт.

Висновок

  1.  У загальному понятті ефективність характеризує розвинуті системи, процеси і явища, вона виступає як індикатор розвитку, є його найважливішим стимулом. Прагнучи підвищити ефективність конкретного виду підприємницької діяльності, ми визначаємо конкретні заходи, які сприяють процесу розвитку, і відкидаємо ті з них, що ведуть до регресу. У цьому змісті ефективність завжди пов'язана з практикою. Господарська практика свідчить, що усталені звички і традиції у виробничій сфері змінюються лише в тому випадку, якщо меншість, що є носієм бажання й здатності не зупинятися на досягнутому, експериментувати, рухатися уперед, зуміє вказати перспективу й шляхи досягнення її більшості працівників, спонукає їх іти за собою. Це є цільовим орієнтиром управлінської діяльності.

Розрахунки ефективності витрат необхідні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, а також загальної результативності виробничо-господарської діяльності організації впродовж певного періоду часу. Крім того, вони обґрунтовують і визначають найкращі варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо.

Зарічненський держлісгосп Рівненського виробничого об’єднання «Рівне ліс» розташований в північно-західній частині Рівненської області на території Зарічненського і Дубровицького адміністративних районів.

Зарічненський держлісгосп Рівненського виробничого об’єднання «Рівне ліс» розташований в північно-західній частині Рівненської області на території Зарічненського і Дубровицького адміністративних районів

ДП Зарічненський лісгосп засноване на державній власності, входить до складу Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства і підпорядковане Державному агенству лісових ресурсів України ри

Споживачами лісопродукції ДП «Зарічненський лісгосп» на ринку України є: ТзОВ «Костопільський фанзавод», ТзОВ «Свиспан лімітед», ТзОВ «ОДЕК», ТзОВ «Цпул», ДП « Ритм»,  ТзОВ « Іква плюс Д»,               ДП «Рівненська сірникова фабрика», ТзОВ «Уніпром», ф. Крузідос, ф. Натан, приватні підприємці; на зовнішньому ринку: ф. Калапуш, ф. Кемсіта , ф. Ерфор,  ф. Фока, ф.Гарбіта,  ф. Груп Орман, ф. Примавера, ф. Інтермаг, ф. Камслав, ф. Лоретос, ф.Ердем,  ф.Ксамінар, ф. Тужер та ін.  

Основними постачальниками ДП «Зарічненського лісгоспу» є: ПП «Техресурс плюс» (запчастини до тракторів, машин, обладнання), ДП «Укрпалетсистем» (паливо-мастильні матеріали), ТзОВ «Свіспан лімітед» (фанера, паркет), ПП «Малашинський ВВ» (бензин, дизпаливо), ДП «Рівненська сірникова фабрика» (сірники), ТзОВ «Журавлина» (бензин).

Нині чисельність працівників лісгоспу в еквіваленті повної зайнятості складає 235 осіб. На сезонні роботи залучаються робітники за договорами.

ДП «Зарічненський лісгосп» є фінансово стійким, рентабельтним та ліквідним про що говорять пораховані показники. А також має всі можливості для подальшого свого розвитку та отримання якомога вищих прибутків.

Проект створення та розвитку біоенергетичних плантацій швидкоростучих деревних порід в Зарічненському районі широкі перспективи. При розвитку біоенергетичного плантаційного лісовирощування вирішується ряд економічних, екологічних та соціальних проблем сьогодення.

Використання ресурсного потенціалу ДП «Зарічненського лісгоспу» овній мірі, тобто заліснення пустуючих сільськогосподарських земель, дає можливість отримання екологічно чистого відновного джерела енергії, у вигляді біомаси. А розвиток новітніх технологій конверсії біомаси та застосування їх в енергетичній галузі України, відкриває можливість створення енергетично незалежної країни. Відповідно відбудеться покращення економічного стану в країні та підвищення добробуту населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Артеменко В. Г., Беллендир В. М. Финансовый анализ: Учебное пособие. – М.: «ДИС», НГАЭ и У, 2000. – 456 с.
  2.  Білик М. Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємства. Навч. посіб. – К.: КНЕУ, - 2000. – 325 с.
  3.  Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. – К.: Знання – прес, - 2002. – 213 с.
  4.  Боровик Г. О. Енергетичний гай. – Агросектор. 2(16). – 2007.
  5.  Боумен К.  Основы стратегического менеджмента / Перевод с анг. под редэ Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ. – 1997. – 175 с.
  6.  Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование. - М.: ИНФРА-М, 2004. – 392 с.
  7.  Виногоров Г. К. Технология лесозаготовок. – М.: Издательство «Лесная промышленность», - 1994. – 394 с.
  8.  Гаркавенко С.Є. Маркетинг. К.: Лібра, 1996. – 384 с.
  9.  Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці: Підручник 3- тє вид. / За ред М. П. Гандзюка, К.: Каравела. -  2006. – 392 с.
  10.  Голубков Е.А. Маркетинг: стратеги, планы и структуры. М.: Дело, 2005. – 185 с.
  11.   Голубков Е.Н. Природа маркетинговых комуникаций й управление продвижением товара // Маркетинг в России й зарубежом. - 2005.- №1, с.3-8.
  12.   Дайновський Ю.А. Маркетингові прийоми. К.: А.С.К., -  2004.- 118 с.
  13.   Дубін В. Лісова промисловість України // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2006, №2 ст. 22-25
  14.   Эванс, Берман Д. Маркетинг. М.: Зкономика,  - 2003. - 335 с.
  15.   Экономика предприятия/ Под ред. проф. Н.А. Сафронова. – М.: «Юристъ», 1998. – 584 с.
  16.   Экономическая теория /Под ред. В.Д. Камаева. М.: Владос, 2001.
  17.   Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: МАУП, - 2000. – 152 с.
  18.   Концепція формування та розвитку лісового господарства України  // Лісовий і мисливський журнал. – 2005 №3. – ст.3
  19.   Крейнина Н. М. Финансовый менеджмент / Учебное пособие. – М.: Изд – во «Дело и сервис», -  1998. – 304 с.
  20.   Лунев В.Л. Тактика и стратегия управления фирмой. – М.: Финпресс, НГАЗиУ, 1997. – 356 с.
  21.   Любушин Н. П. Аналіз фінансово-економічній діяльності підприємства. – М.: Юніті, 2003. – 471 с.

22. Матусяк С. Розпродажі: як спокусити покупця // Галицькі контракти. - 1999. - №1,с.42-43. 24.

23. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2003. – 278 с.

24. Нємцов В. Д., Довгань А. Є., Сініок Г. Ф. Менеджмент організацій. – К.: ТОВ «УВПК». – 2001. – 392 с.

25. Норми виробітку на виконання лісокультурних, лісозахисних та протипожежних робіт. – К.: «УКРДНІПРОЛІС». – 2007. – 164 с.

26.  Примак Т. О. Економіка підприємства. Навч. посіб. – К.: Вікар, 2002. – 176 с.

27. Рекомендации по технологии виращивания посадочного материала для создания промышленных плантаций различного цельового назначения. – Винница: УНПО «Лес». – 1992. – 37 с.

  1.  •. • •.!/|||"-1""""1'1'1'^
  2.  
  3.  \:!ЖЖ•Ж:ВД^•••
  4.  .'•••і/.'і • ^1:•^.1л'/••1•/ •/•:і^.\.-ч' •:.
  5.  •. • •.!/|||"-1""""1'1'1'^
  6.  
  7.  \:!ЖЖ•Ж:ВД^•••
  8.  .'•••і/.'і • ^1:•^.1л'/••1•/ •/•:і^.\.-ч' •:.

28. Савіцкая Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства: 2-ге вид.: перероб. і доп. – Мн.: ИП «Екоперспектива», 1997. – 372 с.

29.  Хлопчан М. І. Організація і планування виробництва: теорія і практика: Навч. посіб. / М. І. Хлопчан, П. С. Харів, І. М. Бойчик, О. Я. Лотиш. – Тернопіль, 1996. - 419 с.

30. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С., Негашев Е. В. Методика финансового анализа. – 3-е издание, перераб. и доп., М.: ИНФРА-М, - 2001. – 208 с.

ДОДАТКИ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68236. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ У ХВОРИХ ІЗ ХЛАМІДІЙНОЮ ТА ГЕРПЕСВІРУСНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ 191.5 KB
  Незважаючи на досягнуті в останні десятиріччя успіхи в профілактиці та лікуванні ішемічної хвороби серця (ІХС), вона до цього часу є однією з актуальніших проблем сучасної кардіології. Це пов'язано із великою поширеністю серед осіб працездатного віку та розвитком ускладнень...
68237. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА ТА ПЕРЕРОБКИ СОЇ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА 1.21 MB
  Такого природного сполучення білка жиру вуглеводів мінеральних солей і вітамінів як у насінні сої в інших продуктах рослинного і тваринного походження не зустрічається. Зростаючий попит на цю сільськогосподарську культуру набув планетарного значення що обумовлює формування...
68238. Пoлiтична та екoнoмiчна iнтеграцiя Угoрщини дo ЄС (1989-2004 рр.) 164.5 KB
  Oтже актуальнiсть вивчення oбранoї прoблеми oбумoвлена пoперше важливiстю iнтеграцiйних прoцесiв в iстoричнoму рoзвитку пoдруге пoяснюється глoбалiзацiєю яка диктує неoбхiднiсть пoшуку iнтеграцiйних стратегiй для...
68239. Організація виробничо-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств 269.5 KB
  У сучасних умовах господарювання серед низки проблем з якими зіштовхуються сільськогосподарські підприємства вагоме місце займає питання збуту власної продукції. Ще на стадії виробництва кожен товаровиробник визначає кількість та асортимент товарної продукції усвідомлює що вироблений товар повинен...
68240. AДМIНIСТРAТИВНO-ПРAВOВИЙ СТAТУС ДЕРЖAВНOЇ ПOДAТКOВOЇ СЛУЖБИ УКРAЇНИ 240.5 KB
  Aктуaльнiсть теми дoслiдження oбумoвленa нaукoвo-теoретичнoю тa прaктичнoю знaчимoстю питaнь, пoв’язaних з фoрмувaнням ефективнoї системи спрaвляння пoдaткiв, збoрiв тa iнших oбoв’язкoвих плaтежiв в Укрaїнi. Прoвiдними нaпрямкaми діяльності держави для здiйснення мaсштaбних якiсних перетвoрень...
68241. НАРОДНО-СЦЕНІЧНА ХОРЕОГРАФІЯ ПРИКАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ: СТАНОВЛЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ 134 KB
  Народно-сценічний танець не тільки відображає почуття та стосунки між людьми фіксує процеси праці та інші соціально значущі події виконує рекреаційну функцію а і є яскравим показником культури певного етносу.
68242. ДІАГНОСТИКА ТА ПРОГНОЗ ПЕРЕБІГУ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ: ІМУНОМОРФОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ 182.5 KB
  Наразі молекулярно-генетичні дослідження виявили деякі білки наприклад галектин3 експресія яких виявляється переважно в злоякісних пухлинах за відсутності або незначної його експресії в доброякісних новоутвореннях що при діагностичному використанні певно запобігало б вищезазначеним труднощам.
68243. ФАРМАКОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ГІПОТЕНЗИВНИХ ПРЕПАРАТІВ 1.82 MB
  Доцільно врахувати, що за «Концепцією розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я в України (2007)» почалась підготовка клінічних провізорів за спеціальністю «Клінічна фармація». Клінічні провізори, зокрема, в умовах медичних стаціонарів повинні здійснювати фармацевтичну допомогу хворим...
68244. ПРЯМІ ТА ОБЕРНЕНІ ЗАДАЧІ ДЛЯ СТІЛЬТЬЄСІВСЬКИХ СТРУН 810.5 KB
  Оскільки у всіх реальних фізичних явищах присутнє в’язке тертя демпфування яке пропорційне та протилежно спрямоване швидкості руху елемента маси великий інтерес становлять задачі в яких це явище враховується.