39354

Модели макроэкономического равновесия

Лекция

Макроэкономика

Совокупный спрос – это все реальные объемы внутреннего производства, которые все потребители в национальной экономике (домохозяйства, фирмы, государство и внешний мир) готовы и могут приобрести при каждом из возможных уровней цен в определенный период времени.

Русский

2014-10-19

85.5 KB

1 чел.

ТЕМА 10. МОДЕЛИ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКОГО РАВНОВЕСИЯ

10.1. Модель «Совокупный спрос – совокупное предложение»

10.2. Модель «Совокупные расходы – совокупный продукт».

10.1. Модель «Совокупный спрос – совокупное предложение».

Совокупный спрос – это все реальные объемы внутреннего производства, которые все потребители в национальной экономике (домохозяйства, фирмы, государство и внешний мир) готовы и могут приобрести при каждом из возможных уровней цен в определенный период времени.

Кривая совокупного спроса имеет нисходящий характер, что отражает обратную взаимосвязь между уровнем цен и величиной совокупного спроса. Обратная взаимосвязь между уровнем цен и величиной совокупного спроса объясняется в свою очередь эффектом богатства, эффектом процентной ставки и эффектом импортных закупок.

Эффект богатства заключатся в том, что при повышении общего уровня цен обесценивается такой элемент богатства семьи,  как финансовые активы (наличность, вклады, облигации), в результате домохозяйства больше сберегают, меньше тратят, и, как следствие, величина совокупного спроса сокращается.

Эффект процентной ставки заключается в том, что при повышении общего уровня цен возрастает спрос на деньги, что при неизменном денежной массе ведет к увеличению процентной ставки, что вызывает сокращение инвестиционных расходов и потребительских расходов, основанных на использовании кредитных средств.

Эффект импортных закупок состоит в том, что при повышении общего уровня цен отечественные товары становятся дороже относительно импортных, поэтому величина совокупного спроса сокращается.

Факторы, влияющие на совокупный спрос (сдвигающие кривую совокупного спроса):

1) изменения в потребительских расходах (благосостояние домохозяйств, задолженность, индивидуальные налоги, ожидания потребителей по поводу цен и доходов);

2) изменения в инвестиционных расходах (изменение процентной ставки, ожидаемая норма прибыли, налоги, технологии и т.д.);

3) изменение в государственных расходах;

4) изменения в чистом экспорте (изменение национального дохода в других странах, курс национальной валюты). Сдвиг кривой совокупного спроса вправо означает увеличение совокупного спроса, влево – его уменьшение.

Совокупное предложение – это все возможные реальные объемы внутреннего производства, которые все производители в национальной экономике могут и готовы предложить при каждом из возможных уровней цен в определенный период времени. В современной экономической теории выделяется три отрезка кривой AS. На горизонтальном отрезке ab (кейнсианском) изменение в объеме реального внутреннего производства осуществляется при неизменном уровне цен. На промежуточном отрезке bc увеличение реального ВВП сопровождается ростом уровня цен. На вертикальном (классическом) отрезке cd  повышается только уровень цен, а реальный ВВП остается неизменным. Реальный объем производства, соответствующий вертикальному отрезку, характеризует полную занятость ресурсов .

Совокупное предложение, так же как и совокупный спрос, испытывает на себе влияние неценовых факторов, что графически иллюстрируется сдвигом кривой AS. К таким факторам относятся: а) уровень цен на производственные ресурсы; б) степень монополизации экономики; в) производительность ресурсов; г) правовые нормы.

Увеличение совокупного предложения характеризуется сдвигом кривой AS вправо от AS0 к AS1, сокращение совокупного предложения – сдвигом кривой AS влево от AS0 к AS2 (рис.11-4). 

Макроэкономическое равновесие устанавливается, когда объем совокупного спроса равен объему совокупного предложения при определенном уровне цен; на графике макроэкономическое равновесие соответствует точке пересечения кривых AD и AS (рис.11-5).

10.2. Модель «Совокупные расходы – совокупный продукт».

В экономической литературе существуют различные представления относительно общей модели макроэкономического равновесия. Классическая теория занятости основывается на законе Сэя: предложение рождает спрос, то есть при производстве и продаже любого товара автоматически создается и распределяется доход, в точности достаточный для его покупки. По мнению классиков, рыночной экономике присущи следующие черты:

  1.  сбалансированность совокупного спроса и совокупного предложения на уровне полной занятости производственных ресурсов (макроэкономическое равновесие на вертикальной кривой AS);
  2.  равенство сбережений и инвестиций;
  3.  абсолютная эластичность заработной платы и цен.

Согласно кейнсианской теории занятости

  1.  макроэкономическое равновесие может существовать в условиях неполной занятости ресурсов, отсюда необходимость государственного вмешательства (равновесие на горизонтальном отрезке кривой AS);
  2.  экономический рост определяется эффективным спросом: прирост совокупных расходов приводит к кратному увеличению совокупных производства и доходов;
  3.  сбережения не равны инвестициям;
  4.  заработная плата и цены являются неэластичными в краткосрочном периоде в сторону понижения (эффект храповика).

Рассмотрим модель совокупные расходы – совокупный продукт».

Совокупные расходы (АЕ) –  это расходы всех макроэкономических субъектов в экономике на покупку ВВП страны, в том числе:

1) потребительские расходы домохозяйств (С);

2) валовые внутренние инвестиции (Ig);

3) государственные  закупки  товаров и услуг (G);

4) чистый экспорт (NX).

 AE = C + Ig + G + NX.

Для потребительских расходов степень зависимости от величины личного располагаемого дохода (DI) как части ВВП наиболее высока. Потребление задается функцией

C = C0 + k  DI ,

где C0 - автономное потребление, существующее  даже при нулевом доходе (например, за счет займов);

k - числовой коэффициент, равный предельной склонности к потреблению (МРС).

МРС показывает, какая доля прироста дохода будет  использоваться на покупку товаров и услуг.

MPC = ∆С / ∆DI , при этом MPC + MPS = 1,

где MPS- предельная склонность к сбережениям.

Средняя склонность к потреблению рассчитывается следующим образом:

АPC = С / DI , при этом АPC + АPS = 1,

где АPS- предельная склонность к сбережениям.

Уравнение равновесия в этой модели выглядит следующим образом:

ВВП= C + Ig + G + NX.

Полученное уравнение макроэкономического равновесия иллюстрируется графиком, который называют  кейнсианским  крестом  (рис.11-6).

В соответствии с моделью для увеличения увеличить ВВП и занятости ресурсов, правительство должно: 1) стимулировать инвестиции (Ig); 2) увеличивать государственные расходы (G); 3) увеличивать чистый экспорт (NХ).  В результате равновесный уровень ВВП будет расти от ВВП1 до ВВП4.

Рассматриваемая модель иллюстрирует также явление, которое называют эффектом мультипликатора.

Эффект мультипликатора заключается в том, что рост автономных (не зависящих от ВВП) расходов приводит к кратному увеличению равновесного ВВП, кратность равна величине мультипликатора:

Таким образом, чем меньше доля дохода, идущая на сбережения, тем больше расходы в каждом цикле и тем выше мультипликатор. Существование мультипликатора логически обосновывается двумя факторами: 1) потоки доходов и расходов в экономике непрерывны: деньги, потраченные одним субъектом экономической деятельности, другой получает в виде дохода; 2) любое изменение дохода вызывает изменение как в потреблении, так и в сбережениях.

Парадокс бережливости состоит в том, что увеличение сбережений на макроуровне (повышение MPS) может препятствовать экономическому росту. Действительно, кейнсианский крест показывает, что увеличение cбережений и соответственно сокращение потребительских расходов уменьшает равновесный уровень ВВП. Механизм этого явления прост: сокращение потребления вызовет затоваривание складов непроданными товарами, сокращение доходов предпринимателей приведет к свертыванию инвестиций и сокращению производства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33052. Принципи діалектичного осмислення буття 14.4 KB
  Принцип об´єктивностіпоходить з атрибутивності відображення і вторинності свідомості як вищої форми відображення. Принцип об´єктивності доповнюється іншими принципами що забезпечують адекватність відображення. Цей принцип спрямовує мислення на перехід від явищ до їх сутності до пізнання закономірностей а також необхідних суттєвих зв´язків предмета що розглядається з оточуючими його предметами і процесами. Принцип історизмупотребує поперше якісної абосутнісної ретроспективизнання сутності; подругепередумовного розглядурозгляду...
33053. Закон єдності і боротьби протилежностей 15.08 KB
  Маючи обєктивний зміст закони діалектики виконують гносеологічну функцію: виступають ступенями проникнення в сутність розвитку його відтворення в обєктивній конкретній всезагальності від відображення розвитку як якісної зміни взагалі до розкриття суперечливої сутності цього процесу як єдності змін і збереження та як суперечності що розвязуються у формі поступального сходження від нижчого до вищого. Закон єдності і боротьби протилежностей один з основних законів діалектики який визнаєвнутрішнє джерело руху і розвитку в природі...
33054. Світоглядне і методологічне значення категорій 14.43 KB
  Він розглядав категорії як апріорні форми розсуду за допомогою яких розсудок упорядковує пізнавальний матеріал одержуваний за допомогою відчуттів. Кант оголосив категорії суб'єктивними формами розумової діяльності що притаманні свідомості до досвіду апріорі. Вчення про категорії найбільш розвинуте у філософії Гегеля в якого Наука логіки виступає як діалектична система філософських категорій. Заслуга Гегеля полягає саме у створенні діалектичної логіки де всі категорії взаємопов'язані переходять одна в одну і всі разом відтворюють...
33056. Питання про пізнаванність обєктивного світу 15.19 KB
  Наука яка вивчає сутність знання закономірності його функціонування і розвитку називаєтьсятеорією пізнання або гносеологією. Основною проблемою гносеології є проблема відносин обєкта пізнання навколишнього світу і субєкта пізнавальної діяльності людини. Вперше в історії філософії саме у Демокріта зявляється розгорнута теорія пізнання заснована на розумінні чуттєвого і розумового. Важливий крок у розвитку теорії пізнання було зроблено європейською філософією XVII XVIII ст.
33057. Практика пізнання 13.32 KB
  Практика це матеріальна чуттєвопредметна цілепокладаюча діяльність людини що має своїм змістом засвоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів і становить загальну основу рушійну силу розвитку людського суспільства і пізнання. Структура практикимістить у собі такі моменти якпотреба мета мотив доцільна діяльність у вигляді її окремих актів предмет до якого спрямована діяльність засоби за допомогою яких досягається мета і нарешті результатдіяльності. ♦ Основним і вихідним видом суспільної практики є насамперед...
33058. Процес абстрактного, логічного мислення 14.88 KB
  Процес пізнання завжди починається з безпосереднього живого споглядання тобто з безпосередньої взаємодії людини в практичній діяльності з предметами і явищами. Основні формичуттєвого пізнання: ♦ відчуття; ♦ сприймання; ♦ уявлення. Першою і початковою формою і джерелом чуттєвого пізнання є відчуття. Тому сприймання це така форма чуттєвого пізнання коли у свідомості людини відбувається цілісне відображення зовнішнього матеріального предмета з усією сукупністю його властивостей якостей сторін які відображені у відчуттях.
33059. Поняття світогляду, його специфіка, структура, функції 13.72 KB
  Поняття світогляду його специфіка структура функції Отже світогляд – це сукупність поглядів оцінок принципів що визначають найзагальніше усвідомлення розуміння світу місця в ньому людини а також ціннісні орієнтації людей їх життєві позиції. Світогляд як складне духовне явище поєднує в собі переконання ідеали цілі мотиви поведінки інтереси ціннісні орієнтації принципи пізнання моральні норми естетичні погляди тощо. Структура світогляду залежить від певних чинників. Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного...
33060. Предмет і специфіку філософії 13.27 KB
  Методологічна функція полягає в тому що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання і освоєння дійсності людиною. Прогностична функція філософії формулювання в її рамках гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і свідомості людини і світу. Критична функція філософії.