39375

Збільшення прибутку на підприємстві на прикладі ВАТ «Биттехніка»

Дипломная

Экономическая теория и математическое моделирование

Мета в дипломної роботи складається у вивченні економічного аналізу прибутку, витрат та обсяг виробництва на підприємстві. Визначити взаємозв’язок впливу на прибуток таких факторів як обсяг та витрати виробництва методом CVP аналізу й побудови графіку беззбитковості.

Украинкский

2014-10-19

910 KB

8 чел.

Зміст

[1]
Вступ

[2] 1 Cутність, мета, підходи до аналізу взаємозв‘язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

[2.1] 1.1 Економічна сутність ресурсів підприємства

[2.2] 1.2 Аналіз взаємозв‘язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

[2.2.1] 1.3 Мета і методи аналізу взаємозв‘язку «витрати-обсяг-прибуток»

[2.2.2] 1.4 Аналіз чутливості прибутку.

[2.3] 1.5 Теоретичне обґрунтування аналізу «витрати-обсяг-прибуток»

[2.4] 1.6 Інформаційне забезпечення підприємства сучасних умовах.

[3]
2 Характеристика об’єкта і методика аналізу «Витрати-обсяг-прибуток» на підприємстві «Биттехніка»

[3.1] 2.1 Стисла економіко-технічна характеристика досліджуваємого підприємства

[3.2] 2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

[3.2.1] 2.3 Динаміка обсягів виробництва і реалізації продукції

[3.2.2] 2.4 Аналіз прибутку від реалізації продукції

[3.2.3] 2.5 Оцінка рівня рентабельності продукції.

[3.3] 2.6 Аналіз взаємозв’язку «Витрати-обсяг-прибуток»

[3.3.1] 2.7 Аналіз чутливості прибутку

[3.4] 2.8 Комп'ютерні технології аналітичних робіт

[4] 3 Напрямки та рекомендації щодо збільшення прибутку на ВАТ «Биттехніка»

[4.1] 3.1 Ресурсозабезпечені напрямки використання ресурсів основні напрямки підвищення рівня прибутковості

[4.1.1] 3.2 Виявлення резерву прибутку

[4.1.2] 3.3 Аналіз цінової політики підприємства.

[4.1.3] 3.4 Резерви підвищення обсягів виробництва підприємства

[4.2] 3.5 Використання комп‘ютерних технологій в аналітичних розрахунках

[5] Висновки та рекомендації

[6] перелік Літератури

[7] Додатки

[7.1] Додаток А Форма № 1 «Баланс» ВАТ «Биттехніка»


Вступ

На сучасному ринку України світогляд складається з переконань та дій, що відображають особливий спосіб сприйняття, розуміння та оцінки виробничої, підприємницької та бізнесової діяльності, усвідомлення свого місця у ринковому народногосподарському процесі та у системі задоволення потреб населення за умови, що ці погляди, дії та вчинки спрямовані на організацію прибуткової або хоча б беззбиткової діяльності господарюючого суб'єкта.

Система управлінського обліку будується не сама по собі, а головним чином для рішення завдань оперативного аналізу й керування на підприємстві. Цей блок має назву «CVP-аналіз», від англійського терміна «Cost-Volume-Profit аналіз», тобто спільний аналіз витрат, обсягів реалізації й прибутку. Дана назва носить умовний характер, тому що повний спектр робіт у складі цього блоку не вичерпується аналізом, а припускає широкий комплекс діяльності економістів підприємства по керуванню витратами й цільовим плануванням прибутку.

СVP - аналіз також називають визначенням точки беззбитковості. Він допомагає визначити обсяг продажів, необхідний для покриття витрат і досягнення бажаного прибутку. CVP - аналіз також дозволяє визначити, як вплинуть на прибуток зміни ціни продажів, змінних і постійних витрат, а також доходів.

Цей вид аналізу є одним з найбільш ефективних засобів планування й прогнозування діяльності підприємства. Він допомагає керівникам підприємств виявити оптимальні пропорції між змінними й постійними витратами, ціною й обсягом реалізації, мінімізувати підприємницький ризик. Бухгалтери, аудитори, експерти й консультанти, використовуючи даний метод, можуть дати більше глибоку оцінку фінансових результатів і точніше обґрунтувати рекомендації для поліпшення роботи підприємства.

Аналіз “витрати - обсяг - прибуток” - це інструмент управлінського планування й контролю. Він допомагає зрозуміти взаємини між ціною виробу, обсягом або рівнем виробництва, прямими витратами на одиницю продукції, загальною сумою постійних витрат, змішаними витратами й прибутком. Даний аналіз дозволяє також відшукати найбільш вигідне співвідношення між змінними витратами, постійними витратами, ціною й обсягом виробництва продукції.

Аналіз “витрати - обсяг - прибуток” часто називають аналізом величин у точці беззбитковості. Під точкою беззбитковості розуміється та точка обсягу продажів, у якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції.

Ціль аналізу складається в знаходженні рівня діяльності (обсягу виробництва), коли виторг від реалізації стає рівній сумі всіх змінних і постійних витрат, причому прибуток організації дорівнює нулю, тобто той обсяг продажів, при якому підприємство не має ні прибутку, ні збитку.

Точка беззбитковості визначається на підставі даних про обсяги реалізації продукції й витратах на її виготовлення. Обов'язкова умова розрахунків - поділ витрат на змінні й постійні.

Аналіз критичного обсягу збуту дозволяє відповісти на запитання, яку мінімальну кількість продукції має продати підприємство, щоб оборот покрив витрати, і підприємство не понесло збитків

Змінні витрати змінюються пропорційно обсягам випуску продукції (сировина, матеріали, що комплектують, відрядна зарплата, технологічна енергія).

Постійні - не залежать про обсягів виробництва (це витрати на ремонт і зміст устаткування й будинків, орендні й лізингові платежі, витрати на опалення й висвітлення, погодинна зарплата). [12]

Точка беззбитковості може дати об'єктивну відповідь не на всі питання. Точка беззбитковості завжди покаже, який мінімум продажів необхідний, щоб компанія працювала без збитків. Але сказати, покращилось або ослабнуло фінансове становище компанії, точка беззбитковості може не завжди. Для відповіді на останнє питання допоможе відповісти - «запас міцності». Його завдання - показати, наскільки близьке підприємство підійшло до границі, за якої починаються збитки. Тобто на скільки відсотків може бути знижений обсяг реалізації для збереження беззбитковості (якщо фактичний обсяг реалізації нижче точки беззбитковості, «запас міцності» покаже, на скільки відсотків необхідно збільшити обсяг реалізації для досягнення беззбиткового рівня роботи).

Головна перевага цього методу полягає в розподілі постійних і змінних витрат. Це дозволяє вирішувати такі найважливіші завдання керування витратами, як:

  •  Визначення нижньої границі ціни продукції або замовлення;
  •  Порівняльний аналіз прибутковості різних видів продукції;
  •  Визначення оптимальної програми випуску й реалізації продукції;
  •  Вибір між власним виробництвом продукції або послуг та їхньою закупівлею на стороні;
  •  Вибір оптимальної з економічної точки зору технології виробництва;
  •  Визначення точки беззбитковості й запасу міцності підприємства й ін.

Мета в дипломної роботи складається у вивченні економічного аналізу прибутку, витрат та обсяг виробництва на підприємстві. Визначити взаємозв’язок впливу на прибуток таких факторів як обсяг та витрати виробництва методом CVP аналізу й побудови графіку беззбитковості.

Завдання дослідження полягає у проведенні фінансового аналізу на підприємстві ВАТ «Биттехніка», розглянути його фінансове становище, методику проведення аналізу «Витрати-обсяг-прибуток» (CVP).

Об‘єктом дослідження виступає підприємство ВАТ «Биттехніка», яке виготовляє електроприлади.

Предметом дослідження є методика проведення аналізу «Витрати-обсяг-прибуток». Визначення точки беззбитковості, запасу міцності, побудувати графік точки беззбитковості на підприємстві ВАТ «Биттехніка».

Таким чином завдяки використання світової методики «Витрати-обсяг-прибуток» дає змогу визначити конкурентоспроможність підприємства, розробляти його цінову політику щодо витрат на виробництво та ціни складеної на ринку.

1 Cутність, мета, підходи до аналізу взаємозв‘язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

1.1 Економічна сутність ресурсів підприємства

Серед всіх економічних показників на підприємстві головна роль належить прибутку. Це пов‘язано з тим, що в ньому концентрується ефект всієї господарської діяльності підприємства. Крім того, прибуток являє собою основне власне внутрішнє фінансове джерело, яке забезпечує розвиток торговельного підприємства на принципах самофінансування.

За екон0омічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника. Чистий доход - виражен у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу. Джерело чистого доходу - додаткова і певною мірою необхідна праця. Оскільки чистий доход є категорією розподілу, то його можна також визначити як реалізований надлишок вартості товару понад виробничі витрати. Внаслідок відхилення ціни товару від його вартості чистий доход кількісно не збігається з вартістю додаткового продукту. Відокремленість витрат виробника, які набувають форми собівартості, зумовлює відокремленість доходу, який набуває форми прибутку.

Прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.

В процесі управління прибутком підприємства використовують різні класифікації.

1. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:

Прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг ( прибуток від торговельної діяльності );

Прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше);

Прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальних активів);

Прибуток від позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності ; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій;

2. Залежно від порядку визначення розрізняють :

Балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку.

Оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства – платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку , що оподатковується фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових зобов’язань підприємства;

Чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов’язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

3. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток.

Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку.

Реальний прибуток – це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

4. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку.

Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей (або альтернативними ) в мікроекономіці прийнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які вимірні з точки  вигоди, що “втрачена“ через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.

Невірний вибір ресурсів, а також і нераціональне використання власних ресурсів, призводить до збільшення витрат обертання підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отримання прибутку при даному обсязі діяльності.

5. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток.

Такі види прибутку пов‘язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості. Підприємство може мати об‘єми діяльності, при яких доходи від реалізації менше за витрати. Але сума збитків може бути по розміру менша, ніж постійні витрати. В такому разі підприємству  вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат. [28]

Дослідження факторів , що впливають на прибуток є необхідним для підприємства , оскільки вони дозволяють дати не тільки кількісну оцінку , а і можливість зміни прибутку в майбутньому. До основних факторів, які впливають на утворення, розподіл та використання прибутку належать:

  •  Виручка від реалізації товарів, робіт та послуг;
  •  Виручка від реалізації інших активів, враховуючи матеріальні запаси та нематеріальні активи;
  •  Виручка від основних засобів;

Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу. [26]

Тому проведення аналізу беззбитковості дуже важливе для підприємства.

1.2 Аналіз взаємозв‘язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

Одним з найефективніших і водночас найпростіших методів фінансового аналізу, який використовується для оперативного і стратегічного планування прибутку, є операційний аналіз "витрати - обсяг - виробництво". Він дає змогу відслідити залежність фінансових результатів від витрат і обсягів виробництва (реалізації).

Основна мета цього виду аналізу (який ще зазвичай у вітчизняний і зарубіжній літературі характеризують як аналіз беззбитковості) - встановити, що відбувається з фінансовими результатами, якщо визначений рівень продуктивності, обсягу виробництва, витрат змінюватиметься. Ця інформація має виняткове значення для керівництва підприємства, тому що знання залежності між такими факторами, як сукупний дохід від продажу, сукупні витрати, прибуток, вихід продукції, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні збитків (тобто точка беззбитковості).

Переваги цієї методики полягають у тому, що аналіз можна зробити за квартал, так і за півріччя та за результатами діяльності за рік.

Для побудови моделі зв'язку між сукупними витратами, виходом продукції (обсягом виробництва), виручкою від реалізації під час аналізу спрощуються реальні умови, з якими стикається фірма в практичній діяльності. Як і більшість моделей, які є абстракціями реальних умов, модель аналізу беззбитковості будується з урахуванням низки припущень і обмежень. І все ж, незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень. Зазнаним, що для надання інформації по витратах, виручці, прибутку може використовуватись як графічний метод, так і математичні залежності. Математичний підхід є гнучкішим методом отримання інформації.

Взаємопов'язані й представлені за допомогою математичних засобів фінансові відносини між господарюючими суб'єктами є не чим іншим, як математичною моделлю управлінського процесу, яка дає змогу аналізувати, порівнювати, отримувати альтернативні варіанти і, врешті-решт, приймати ті чи інші фінансові рішення. А це і є, власне, процес управління фінансами. Ключовими елементами операційного аналізу є: поріг рентабельності й запас фінансової міцності підприємства.

Сила впливу операційного важеля розраховується як відношення маржінального доходу до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виторгу від реалізації; визначається по формулі:

, де

Свов - сила впливу операційного важеля;

МД - маржінальний доход;

П - прибуток.

Якщо вирішувати завдання максимізації темпів приросту прибутку, то можна маніпулювати збільшенням чи зменшенням не тільки змінних, а й постійних витрат і залежно від цього вираховувати, на скільки відсотків зросте прибуток. У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (виручка від реалізації за мінусом змінних витрат) до прибутку. Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначеного обсягу продажу та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється і сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки. [27]

При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх суми. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати. За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі менший процент приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується.). Ці положення можуть використовуватись підприємством для:

  •  Планування платежів по податку на прибуток, зокрема авансових;
  •  Вироблення лінії комерційної політики підприємства.

Невід'ємною складовою частиною методики аналізу впливу витрат на процес максимізації маси прибутку є визначення запасу фінансової міцності підприємства. Складовим елементом такого поняття є поріг рентабельності ( тобто така величина виручки від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків) Поріг рентабельності = Постійні витрати: валова маржа у відносному вираженні. Знаючи поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової міцності підприємства, який становитиме різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації й порогом рентабельності.

Якщо виручка від реалізації падає нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, створюються дефіцит ліквідних засобів. Це дає змогу на практиці приймати ефективні управлінські рішення щодо розв'язання найрізноманітніших фінансово-господарських ситуацій.

1.3 Мета і методи аналізу взаємозв‘язку «витрати-обсяг-прибуток»

Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" - метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу Діяльності та прибутку підприємства з метою визначення:

  •  Обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;
  •  Величини прибутку за певного обсягу продажу;
  •  Впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;
  •  Оптимальної структури витрат.

Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" здійснюють за допомогою різних методів (рисунок 1.1).

Основною задачею аналізу взаємозв‘язку «витрати-обсяг-прибуток» є одержання відповідей на важливі питання, що виникають у підприємців на всіх етапах грошового обігу, наприклад:

Скільки необхідно мати в наявності капіталу підприємству?

Яким чином мобілізувати ці кошти?

До якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?

Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?

До якого ступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи перемінними і постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику, пов'язаного з діяльністю підприємства?

Чи варто продавати продукцію за цінами нижче собівартості?

Чи робити більш того чи іншого продукту?

Як відіб’ється на прибутку зміна об'єму реалізації?

Рисунок 1.1 – Методи аналізу заємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток"

Важливим елементом аналізу взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" є аналіз беззбитковості. [30]

Аналіз беззбитковості виробництва є могутнім інструментом для прийняття управлінських рішень. Аналізуючи дані про беззбитковість виробництва, менеджер може відповісти на виникаючі питання при зміні напрямку дій, а саме: який вплив на прибуток буде мати зниження ціни реалізації, який необхідний об'єм продажів для покриття додаткових постійних витрат у зв'язку з передбаченим розширенням підприємства, скільки людей необхідно найняти і тощо. Менеджеру у своїй роботі постійно необхідно приймати рішення про ціну реалізації, перемінні і постійні витрати, про придбання й використання ресурсів. Якщо він не зможе зробити достовірний прогноз про рівень прибутків і витрат, його рішення можуть принести тільки шкоду компанії.

Таким чином, ціль аналізу беззбитковості діяльності -установити, що буде з фінансовими результатами, якщо певний рівень продуктивності чи об'єм виробництва зміниться.

Аналіз беззбитковості будується на залежності між змінами об'єму виробництва і змінами сукупного прибутку від продажів, витрат та чистого прибутку.

Під точкою беззбитковості розуміється така точка об'єму продажів, при якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції, тобто немає ні прибутку, ні збитку.

Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також обчислення точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг продажу.

Точка беззбитковості — обсяг продажу (діяльності), за якого:

  •  Доходи підприємства дорівнюють його витратам.

або

  •  Маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам.

Точку беззбитковості можна виразити в натуральних (кількість продукції), грошових (виручка) одиницях, або у відсотках до нормальної потужності.

Точка беззбитковості розраховується:

Метод рівняння.

Точку беззбитковості у грошових одиницях можна вивести з рівняння:

, де

Пр – продаж, тис.грн

Зв – змінні витрати

Пв – постійні витрати

ОП – операційний прибуток

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то маємо:

, де

Тбгр.од – точка беззбитковості

Зв – змінні витрати

Пв – постійні витрати

Всі витрати фірми можна розділити на постійні й змінні.

При визначенні параметрів витрати поділяються на витрати на виробництво реалізованої й зробленої продукції. Дане розходження є найбільш істотним для двох підходів в управлінському обліку: Absorption costing й Direct costing.

Маржинальный доход.

Метод маржинального доходу є модифікація попередні. Під маржинальным (граничним) доходом розуміється доход, що одержує фірма від виробництва одного виробу.

Для визначення точки беззбитковості методом маржинального доходу треба перетворити рівняння (1.3) таким чином:

, де

Цо – ціна за одиницю товару

О – обсяг виробництва

Звна од – змінні витрати на одницю продукції

Пв – постійні витрати

Звідси:

, де

Тбнат.од – точка безбитковості в натуральних одиницях

Пв – постійні витрати

Зв – змінні витрати на одиницю продукції

Цо – ціна за одиницю товару

Графічний метод.

Графічний метод застовується у виді графіків.

Рисунок 1.2 – Складові графічного методу.

Графічно точка беззбитковості показна на рисунку 1.3

Рисунок 1.3 – Графік беззбитковості

Два розглянутих методи по своїй суті є методи статичні. В них розглядається фіксована ціна реалізації, змінні витрати, постійні витрати й прибуток.

Далі на основі цих даних розраховується обсяг виробництва, при якому досягається заданий прибуток. Якщо відмовитися від фіксованої величини прибутку, то ми одержимо залежність між об'ємом випуску й прибутком, що легко виразити графічно. [43]

На графіку можна побачити область прибутку й збитків при різних варіантах обсягу. Вірогідність картини в кожному окремому випадку залежить від точності зображення ліній.

1.4 Аналіз чутливості прибутку.

Функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку. Законами України «Про підприємства» та «Про підприємницьку діяльність» отримання прибутку визначено однією з головних цілю  діяльності господарюючих суб‘єктів.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому формування прибутку (Додаток В) повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров‘я тощо. У збільшені прибутку зацікавлені підприємство і держава. [46]

В прибутку акумулюються результати виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг), їх якості й асортименту, ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, результати ділового партнера та виробничо-фінансового менеджменту.

Прибуток як важлива категорія ринкових відносин визначає такі функції:

  •  Характеризує економічний ефект – вона служить кінцевим фінансовим результатом. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку, які залежать і не залежать від підприємства. Практично поза межами підприємства знаходяться кон’юнктура ринку, рівень ціни на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації. Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану продукцію, зарплату, рівень господарювання, компетентність керівників, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, продуктивність праці, фінансове планування.
  •  Прибуток відіграє стимулюючу функцію – він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибутку має бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціального розвитку колективу і матеріального стимулювання.
  •  Прибуток джерело формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у виді податків і використовується для фінансування державних, інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити штрафи, пеня, а решта поділяється на дві частини. Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби. До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

Аналіз чутливості прибутку – визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни, обсягу та структури продажу.

Для визначення впливу на прибуток зміни обсягу продажу, зокрема, можна використати такі показники:

  •  Коефіцієнт маржинального доходу;

Коефіцієнт маржинального доходу - відношення маржинального доходу до виторгу від продажів продукції або відношення маржинального доходу на одиницю продукції до її ціни.

Маржинальний доход - перевищення виторгу від продажів над сукупними змінними витратами (витратами), що ставляться до певного рівня продажів (обсягу виробництва), - може бути представлена і як питома величина розраховуючи на ціну одиниці продукції. Цей показник широко використається при аналізі собівартості (витрат) і розрахунках трансферних цін. Він міняється в динаміку, оскільки визначається як додатковий доход, що одержить виробник у результаті продажу однієї доповнить, одиниці продукції.

  •  Запас міцності;

Запас міцності (Margin of Safety) — величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг продажу:

, де

ЗМ – запас міцності

Пр – продаж

Тб – точка беззбитковості

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.

Показник запасу міцності можна також використати для визначення суми операційного прибутку:

, де

ОП – операційний прибуток

Зм – запас міцності

Кмд – коефіцієнт маржинального доходу

Коефіцієнт запасу міцності — співвідношення запасу міцності та фактичного (або запланованого) обсягу продажу:

, де

Кзм – коефіцієнт запасу міцності

Зм – запас міцності

Пр – продаж

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником ризику нерентабельної роботи компанії. Значення цього показника лежать у межах:

Чим більше значення має цей коефіцієнт, тим менше ймовірність того, шо компанія зазнає збитку в разі зменшення обсягу продажу.

  •  Операційний важіль.

Операційний важіль (Operating Leverage) – співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу.

Операційний важіль більший у підприємств, що мають більшу питому вагу постійних витрат і, як результат, більший коефіцієнт маржинального доходу. [55]

Кількісним показником операційного важеля є його фактор, обчислюваний за формулою:

, де

ФОВ – фактор операційного важеля

П – прибуток

МД – маржинальний доход

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб'єктам господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

Так, у виробничий сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначатиметься прибуток від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі. На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.

Метод розрахунку прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій послідовності:

  •  Визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
  •  Порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
  •  Виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;
  •  Розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховуються обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

, де

Прп - прибуток від реалізації продукції;

Пзпп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Пвп - прибуток від випуску продукції;

Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується. [41]

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

Слово «рентабельність» означає показник економічної ефективності вироьницства на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому.

До показників рентабельності продукції відносять:

1. Рентабельність окремих виробів - розраховується як відношеня прибутку від виробу до собівартості самого виробу.

2. Рентабельність реалізованої продукції – розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.

3. Рентабельність виробництва – розраховується яв відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці втрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутвореній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для виробу варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції. [34]

Завдання аналізу рентабельності є:

  •  Оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);
  •  Вивчення динаміки показників;
  •  Визначення факторів зміни їхнього рівня;
  •  Пошук резервів зростання рентабельності;
  •  Розроблення заходів для виявлення резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску – рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів, деякі з них показано на рисунку 1.4

Показники рентабельності можливо об’єднати у декілька груп: [45]

  •  Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
  •  Показники, що характеризують прибутковість продажів;
  •  Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Рисунок 1.4 – Структурна схема рентабельності одиниці виробу

Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

1.5 Теоретичне обґрунтування аналізу «витрати-обсяг-прибуток»

Економічна модель аналізу «витрати-обсяг-прибуток»

Економічна модель динаміки аналізу витрати - прибуток - обсяг представлена на рисунку 1.5. На рисунку можна бачити, що крива загальних надходжень є нелінійною. Із цього треба, що компанія може реалізувати продукції, що випускає більше, тільки при зменшенні ціни реалізації одиниці продукції, тому загальні надходження від реалізації пропорційно випуску продукції не зростають. Інакше кажучи, щоб збільшити обсяг реалізації, потрібно знизити ціну реалізації одиниці продукції, у результаті крива загальних надходжень буде підніматися не так круто, і зрештою вона піде вниз. Це відбувається через те, що при якомусь обсязі продукції вплив зниження ціни починає перевищувати ефект від збільшення обсягу реалізації.

Крива загальних витрат AD показує, що між крапками А и В загальні витрати при низьких рівнях обсягу виробництва спочатку різко зростають. Це відбиває труднощі ефективного керування підприємством, що розраховані на набагато більше високий обсяг виробництва при невеликих завантаженнях його потужностей. Між крапками В и С крива загальних витрат починає вирівнюватися й піднімається не так круто.

Рисунок 1.5 – Графік витрат і виходу продукції по економічній моделі

Це свідчить, що тепер компанія в стані експлуатувати встаткування в економічно ефективних масштабах виробництва й може використати переваги від спеціалізації праці й безперервних графіків організації основного виробничого процесу. Ближче до верхньої границі діапазону можливого обсягу виробництва крива загальних витрат між крапками С и D знову починає підніматися крутіше, тому що в цій області витрати на одиницю продукції зростають. Це відбувається тому, що випуск продукції за одна година роботи основних працівників, коли підприємство експлуатують вище його проектного рівня, зменшується: виникають вузькі місця в організації виробництва, графіки основного виробничого процесу стають більше напруженими, чаші трапляються поломки й вихід устаткування з ладу. У підсумку витрати на одиницю випущеної продукції збільшуються, викликаючи різкий підйом кривої загальних витрат.

Горизонтальна пунктирна лінія, що починається в крапці А, відбиває витрати на забезпечення основних діючих виробничих потужностей й, на думку економістів, є інтерпретацією загальних постійних витрат компанії. Зверніть увагу, аналізуючи рисунок 1.5, що форма кривої загальних надходжень така, що вона перетинається із кривої сукупних витрат у двох крапках. Інакше кажучи, існують два рівні виходу продукції, при яких загальні витрати дорівнюють загальним надходженням, або, якщо виразитися простіше, є дві крапки беззбитковості.

У розглянутій тут економічній моделі найбільш сильний вплив на функцію загальних витрат робить саме форма кривої змінних витрат, що й показано на рисунку 1.6. Економісти припускають, що середні змінні витрати на одиницю продукції спочатку знижуються, що відбиває той факт, що в міру збільшення виходу продукції компанія може одержувати великі знижки при оптових закупівлях сировини й матеріалів й економію від подолу праці. У результаті цього витрати праці розраховуючи на одиницю продукції знижуються. Економісти розглядають таку ситуацію, як прояв зростаючого ефекту масштабу. Те, що змінні витрати на одиницю продукції вище при більше низьких рівнях виробництва, на рисунку 1.5. показане у вигляді різкого підйому лінії загальних витрат між крапками А и В. З рисунка 1.6 видно, що змінні витрати на одиницю продукції між крапками Q1 й Q2 відносно стабілізуються, але потім поступово починають знову зростати. Відбувається це тому, що в цьому випадку компанія працює при найбільш ефективному рівні випуску продукції, і подальшу економію за рахунок оптимізації масштабу виробництва за короткий період здійснити неможливо. Однак за межами Q2 підприємство експлуатується на рівні, більше інтенсивному, чим той, на якому воно повинне працювати, через це виникають вузькі місця в організації виробництва й поломки встаткування.

У результаті погодинна продуктивність основних працівників знижується, викликаючи ріст змінних витрат на одиницю продукції.

Економісти описують таку ситуацію, як прояв негативного ефекту масштабу.

Рисунок 1.6 – Функція змінних витрат по економічній моделі

Саме форма функції змінних витрат впливає на криву загальних витрат так, як це показано на рисунку 1.5. Між крапками В и С крива загальних витрат піднімається менш круто, що вказує на те, що тут компанія діє в діапазоні, у якому змінні витрати на одиницю продукції є мінімальними. Між крапками C й D крива загальних витрат піднімається більш круто, тому що на цій ділянці змінні витрати на одиницю продукції зростають через все більший прояв негативного ефекту масштабу. [27]

Бухгалтерська модель «витрати-обсяг-прибуток»

У графічному виді бухгалтерська модель представлена на рисунку 1.7. Пунктирна крива - це в економічній моделі функція загальних витрат, яку можна зрівняти з функцією загальних витрат у бухгалтерській моделі. Змінні витрати й ціна реалізації для одиниці продукції залишаються незмінними; у результаті цього залежність між загальними надходженнями й загальними витратами від зміни обсягу має лінійний характер. Таким чином, на діаграмі є лише одна крапка беззбитковості, причому тут зі збільшенням виходу продукції зона прибутку розширюється. Тому найбільш прибуткове виробництво буде при максимальному використанні виробничих потужностей.

Рисунок 1.7 – Графічне подання співвідношення «витрати-обсяг-

                         прибуток» у бухгалтерській моделі.

Графічний вид бухгалтерської моделі не дає точного подання загальних витрат і загальних надходжень для всіх рівнів виробництва. А іноді треба показати динаміку зміни загальних витрат і надходжень у тім діапазоні рівнів виробництва, що компанія припускає досягти вже в найближчому майбутньому. На рисунку 1.7 цей діапазон представлений зоною між крапками X й Y, для якого застосовується термін прийнятний діапазон обсягів виробництва. Він ставиться до того рівня виробництва, що компанія припускає досягти в короткостроковому плані. Цей діапазон також приблизно відбиває той рівень виробництва, що компанія звичайно підтримувала в минулому й по якому в неї є інформація про витрати.

З рисунка 1.7. можна бачити, що між крапками X й Y лінія загальних витрат бухгалтерської моделі дуже схожа на криву загальних витрат економічної моделі. Видно, що лінія загальних витрат дає гарне наближення лише в прийнятному діапазоні обсягу виробництва. Бухгалтер припускає, що в цьому діапазоні змінні витрати на одиницю продукції не міняються, і тому криву загальних витрат на цій ділянці можна вважати прямій. Однак було б нерозумно приймати дане допущення для рівнів виробництва поза цим діапазоном. Буде правильно, якщо лінія загальних витрат у бухгалтерській моделі виявляється представленої тільки для прийнятного діапазону обсягів виробництва, а не продовжується вліво - до вертикальної осі або вправо - до рівнів виробництва за межами обсягу Y.

Функція постійних витрат

Зверніть увагу, що на рисунку 1.7 функція постійних витрат у бухгалтерській моделі перетинається з вертикальною віссю не в тій же крапці, що й лінія загальних витрат в економічній моделі. Причину цього можна пояснити за допомогою рисунка 1.8. Рівень постійних витрат 0А може ставитися, скажемо, до рівня виробництва від Q2 до Q1, але у випадку тривалого економічного спаду виробництво продукції могло впасти нижче рівня Q1, що у свою чергу могло привести до припинення діяльності компанії й появі надлишку робочої сили. Таким чином, у випадку тривалого й істотного падіння виробництва постійні витрати можуть бути знижені до рівня ОВ.

В альтернативній ситуації, якщо обсяг реалізації продукції в довгостроковому плані перевищить рівень Q1, можуть з'явитися додаткові постійні витрати. У довгостроковому плані лінія постійних витрат виглядає скоріше східчастої, ніж прямій горизонтальною лінією, аналогічної тієї, що наведено на рисунку 1.7.

Однак, оскільки в доступному для огляду майбутньому (інакше кажучи, у короткостроковому плані) компанія думає, що обсяг виробництва буде перебувати в межах Q2-Q3, та й постійна витрати будуть обмежені рівнем 0А. Але при цьому варто пам'ятати, що у випадку тривалого економічного спаду постійні витрати можуть знизитися до 0У.

Рисунок 1.8 Постійні витрати в бухгалтерській моделі

Лінія постійних витрат для рівнів виробництва нижче Q1 (тобто 0У) являє собою витрати на забезпечення функціонування основних діючих виробничих потужностей. Ця лінія відбиває ті ж умови, що й крапка на рисунку 1.7, у якій лінія загальних витрат економічної моделі перетинається з вертикальною віссю. Тому що бухгалтер припускає, що компанія буде в короткостроковому плані працювати в діапазоні обсягів виробництва між значеннями Q2 й Q3, то рівень 0А постійних витрат у бухгалтерській моделі на рисунку 1.8 відбиває постійні витрати тільки для того діапазону обсягів виробництва, що має місце в дійсний період, і не відбиває постійних витрат, необхідних для забезпечення функціонування основних виробничих потужностей у крайніх випадках, тобто за межами затіненої області на рисунку.

Функція загальних надходжень

Тепер зрівняємо лінії загальних надходжень у бухгалтерській й економічній моделях. Як бачимо, бухгалтери припускають, що ціна реалізації продукції в прийнятному діапазоні обсягів виробництва не міняється, тому лінія загальних надходжень залишається тут прямій. Бухгалтерське припущення щодо лінії загальних надходжень реалістично тільки для тих компаній, які працюють у галузях, де ціни в короткостроковому плані виявляють тенденцію до стабільності. Ще одним доводом на користь цього допущення про фіксовану ціну реалізації є те, що конкуренція може прийняти скоріше нецінову, чим цінову форму. Більше того, за межами прийнятного діапазону збільшити обсяг виробництва можна, тільки значно знизивши ціну реалізації продукції. Оскільки компанії не планують свою роботу поза зазначеним діапазоном, то при створенні бухгалтерської моделі вони не вживають ніяких спроб для одержання точних функцій надходжень поза цією межею. Рисунок 1.7 був би більше точним, якби лінія загальних надходжень була представлена тільки для рівнів виробництва X й Y, що лежать у прийнятному діапазоні, а не продовжена від цих обсягів уліво й вправо.

Математичний підхід до аналізу «витрати - вихід продукції - прибуток»

Крім графічного подання інформації при аналізі витрати-прибуток-обсяг для тієї ж мети можна скористатися й математичними залежностями. Математичний підхід - більше швидкий і більше гнучкий метод одержання потрібної інформації, чим графічний метод, і особливо підходить для уведення даних у комп'ютерну фінансову модель.

При розробці математичної формули для одержання інформації з витрат, виходу продукції й прибутку варто мати на увазі, що ціна реалізації й витрати на одиницю продукції вважаються постійними. Таке допущення може бути реальним для ціни реалізації одиниці продукції й змінних витрат, однак необхідно пам'ятати, що постійні витрати в короткостроковому плані залишаються постійною загальною величиною, у той час як витрати на одиницю продукції змінюються залежно від рівня виробництва.

В результаті прибуток на одиницю продукції також змінюється залежно від обсягу виробництва. Тобто при різних рівнях виробництва прибуток на одиницю продукції не буде постійною величиною, і тому використати постійні витрати для прийняття рішень на основі аналізу витрат-прибуток-обсяг буде неправильно. [27]

1.6 Інформаційне забезпечення підприємства сучасних умовах.

Аналітичне опрацювання економічної інформації – трудомістке й потребує значного обсягу різних обчислень. У зв‘язку з цим велике значення має автоматизація аналітичних розрахунків.

Технічне забезпечення опрацювання цих розрахунків сприяє підвищенню оперативності та якості аналізу, його дієвості, більш глибокому і всебічному дослідженню економічних явищ та господарських процесів, повнішому виявленню резервів підвищення ефективності виробництва.

Окрім того, автоматизація аналітичних розрахунків сприяє підвищенню продуктивності праці економістів – аналітиків, вивільняє час для творчої діяльності, вирішення більш складних економічних завдань.

У сучасних умовах найбільш прогресивною є організація аналітичного процесу з використанням персональних комп‘ютерів, які характеризуються високою продуктивністю, надійністю і простотою експлуатації, наявністю розвинутого програмного забезпечення, порівняно низькою вартістю.

На їх базі створюються автоматизовані робочі місця (АРМ) бухгалтера, економіста, фінансиста, аналітика.

Організація АРМ аналітика передбачає такі етапи:

  •  Добір кадрів для розроблення і впровадження АРМ аналітика,
  •  Вивчення методики аналізу господарсько-фінансової діяльності,
  •  Дослідження діючої інформаційної системи аналізу та її вивчення,
  •  Постановка завдання комплексного економічного аналізу та його опис,
  •  Математичний опис завдань для ПЕОМ, тобто розроблення алгоритмів і моделей вирішення завдань,
  •  Створення банку даних для АРМ аналітиків, розроблення нової інформаційної системи,
  •  Розроблення програм вирішення завдання аналізу алгорітмичною мовою ПЕОМ,
  •  Упровадження АРМ аналітика в практику управляння виробництвом.

В умовах АРМ усі етап и організації аналізу становлять єдиний технологічний процес управління, що забезпечує підвищення оперативності та дієвості управління, сприяє виробленню оптимальних управлінських рішень.

Правильність вихідних дані моделі аналізу витрати-прибуток-обсяг залежить від того, наскільки гострені вхідні дані. При аналізі робляться ті або інші допущення про асортименти реалізованих виробів, продуктивності праці, рівня цін, загальних, постійних і змінних витратах, цінах  реалізації одиниці продукції. Ступінь невизначеності наших оцінок цих змінних буде різною. Одним зі способів обліку змін параметрів є аналіз чутливості. При аналізі чутливості увага в першу чергу приділяється тому, як змінюється кінцевий результат, якщо змінюватися первісні оцінки або допущення. Відносно аналізу витрати-прибуток-обсяг аналіз чутливості дозволяє одержати відповіді, наприклад, на такі питання:

  •  Який буде прибуток, якщо асортименти реалізованих виробів змінитися в порівнянні з тим, який передбачається спочатку?
  •  Який буде прибуток, якщо постійні витрати збільшаться на 10%,а змінні витрати на 5% скоротяться?

Широке поширення пакетів програм електронних таблиць, застосування яких не вимагає спеціальних знань по програмуванню, дозволила бухгалтерам-аналітикам створити комп'ютеризовані моделі аналізу витрат-прибуток-обсяг.

Тепер менеджер може розглянути альтернативні варіанти планування діяльності компанії, уводячи всю інформацію в персональний комп'ютер, що швидко показує всі зміни як графічно, так у цифровому виді. Менеджер може легко вивчити різні комбінації змін обсягу реалізації продукції, постійних і змінних витрат, асортиментів продукції й швидко приймати рішення, не очікуючи офіційних звітів бухгалтера-аналітика.

Аналітична обробка інформації передбачає побудову аналітичних таблиць.

Аналітична таблиця – це система думок, міркувань, які виражені мовою цифр, форма раціонального викладу аналітичних даних.

Оскільки матеріал таблиці дає можливість охопити аналітичні дані в цілому, як єдину систему, то за допомогою таблиці можна прослідкувати зв‘язок між показниками, які вивчаються:

  •  Прості (подається лише перелік інформації про явище, яке вивчається),
  •  Групові (дані за окремими одиницями досліджуваної сукупності об‘єднуються у групи за однією суттєвою ознакою),
  •  Комбіновані (матеріал розбивається на групи та підгрупи за двома та більше ознаками).

За аналітичним змістом розрізняють, зокрема, таблиці представлені в таблиці 1.1.

Оскільки показники в таблиці розміщуються в більш логічній і послідовній формі та займають менше місця порівняно з текстовим викладом, пізнавальний ефект досягається значно швидше.

Таблиця 1.1 - Класифікація таблиць за аналітичним змістом

Таблиця відображає

У таблиці наводиться інформація та обчислюється

1

2

Характеристику об‘єкта, який вивчається за тією чи іншою ознакою

Показники, які характеризують економічне явище, рівень даного показника за звітний період за одним або кількома об‘єктами

Порядок обчислення аналітичного показника

Вихідна інформація, розрахунок похідних даних необхідних для обчислення потрібного показника

Динаміку показників, які досліджуються

Вихідна інформація за кілька років у хронологічному порядку, обчислення базових і ланцюгових темпів зростання та приросту, які виражаються у відсотках або індексах


Продовження таблиці 1.1

Виконання плану, завдань

Планові і фактичні дані за звітний період за кожним об‘єктом, обчислення відхилення від плану та відсоток виконання плану

Структурні зміни в складі показників

Інформація про склад досліджуваного явища в базовому і звітному роках, обчислення питомої ваги кожного елемента або частини в загальному цілому, відхилення від плану

Взаємозв‘язок показників за різними ознаками

Індивідуальні або групові дані по одному з показників ранжирують у зростанні або зменшені і відповідно до нього розміщують дані за іншими взаємопов‘язаними з ним показникам


Оформлення результатів впливу факторів на рівень досліджуваного показника

Інформація за факторними показниками, результатним показником, зміна результативного показника в цілому і за рахунок кожного фактора зокрема

Оформлення результатів підрахунку резервів

Фактичний і можливий рівень факторних показників, резерв збільшення результативного показника за рахунок кожного фактора

Узагальнення результатів аналізу

Систематизується матеріал дослідження тих чи інших сторін діяльності підприємства

Графічний спосіб відображення аналітичних даних полягає в науковому представлені показників, чисел за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів. Графіки мають велике аналітичне значення, оскільки вони дають можливість вивчити структуру, динаміку явищ, взаємозв‘язки між показниками, проаналізувати дані й узагальнити їх. Завдяки графікам аналітичний матеріал стає більш зрозумілим і легким для сприйняття.

Найпоширеніший вид графіків – діаграми, які за способом побудови поділяються на:

  •  Лінійні (зображає величину показників у формі лінії, яка з‘єднує розміщені у координатному полі точки),
  •  Стовпчикові (зображає величину показників у вигляді стовпців однакової ширини),
  •  Рядкові (зображає величину показників у вигляді горизонтальних рядків однакової ширини, але різної довжини),
  •  Секторні (використовують для зображення структури явищ),
  •  Фігурні (зображує величину показників за допомогою фігур, рисунків, символів),

За змістом розрізняють:

  •  Діаграми порівняння (показують співвідношення різних обєктів та будь-яким показником),
  •  Структурні (секторні) діаграми (дозволяють відобразити склад показників, питому вагу окремих частин у загальному розмірі показника),
  •  Діаграма динаміка (призначена для зображення змін явищ за відповідний відрізок часу),
  •  Графіки зв‘язку (широко використовуються для вивчення зв‘язку між показниками, відображають напрямок і форму цього зв‘язку),
  •  Графіки контролю (використовуються для вивчення даних про хід виконання плану)

Побудова графіків потребує дотримання таких вимог:

  •  Виразність і контрастність рисунка,
  •  Масштаб, який забезпечував би наочність,
  •  Простота,
  •  Естетична характеристика – графік повинен бути гарним.

Особливого значення слід надати графікам під час проведення поточного аналізу.

В умовах ринкової економіки виникає необхідність аналізу поведінки споживача на ринку. Для цього використовують графічний прийом, зокрема – побудову кривих індиферентності, які ще називають кривими байдужості. Нанесені на графік, вони дають змогу проаналізувати різні комбінації товару для вибору однієї з них, що задовольняє споживача.


2 Характеристика об’єкта і методика аналізу «Витрати-обсяг-прибуток» на підприємстві «Биттехніка»

2.1 Стисла економіко-технічна характеристика досліджуваємого підприємства

Історія розвитку ВАТ "Биттехніка" бере свій початок у 1985 році. В процесі розвитку науки та техніки об’єднання перейшло на випуск надскладних систем автоматики для надводних та підводних човнів і атомних електростанцій.

Виробнича структура ВАТ "Биттехніка" носить змішаний, тобто предметно-технологічний характер. На підприємстві ряд цехів носить предметний характер (виготовлення потенціометрів, нормуючих перетворювачів, закаточних машинок), а решта – технологічний (штамповка, пресування, гальванопокриття, малярний цех). Але незважаючи на це виробничі підрозділи не утворюють сталу структуру. Характер та напрямок взаємозв’язків між ними постійно змінюються, в залежності від ринкової ситуації та пріоритетів, які визначає  керівництво. Зборочні цехи, наприклад, в одному місяці можуть збирати електрооприскувачі, а весь наступний квартал – підставки під телевізор, якщо попит на них буде перевищувати пропозицію.

Тип організації виробництва скоріше всього можна визначити як серійне виробництво. В залежності, знову ж таки, від напрямків, які визначає керівництво, керуючись інформацією комерційного центру, виробництво може бути дрібносерійним, середньо та крупно серійним.

На сьогодні ВАТ "Биттехніка" представляє свої позиції на таких ринках:

  •  Ринок спец автоматики та спецтехніки (основна спеціалізація);
  •  Ринок товарів народногосподарського призначення;
  •  Ринок товарів промислового призначення;

На ринку спец автоматики та спецтехніки “Биттехніка” тримає стійкі, монопольні позиції по виробництву контрольного обладнання для атомних та теплових електростанцій, зокрема нормуючих перетворювачів та потенціометрів на всій території СНГ. Ці прилади виготовляються на високо складному технологічному обладнанні і відповідають дуже високим технічним вимогам та стандартам.

Основним замовником та споживачем потенціометрів (95%) та нормуючих перетворювачів (89%) є Росія. В порівнянні з 1999 роком цих замовлень було відправлено на 8% більше. Користуються попитом також системи автоматики, але відсутність коштів у замовників та покупців не деє їм змогу своєчасно розраховуватись з підприємством.

З цими виробами компанія «Биттехніка» вийшло далеко за межі ближнього зарубіжжя. Контракти на закупівлю потенціометрів та перетворювачів укладено з електростанціями Індії, Болгарії, Венгрії та Китаю.

Товари народного споживання мають ринок збуту на Україні. Такі товари, як електронасос “Каштан-2”, спінінгова катушка “Дельфін-10”, прилади для домашнього консервування мають більший попит у весняно-літній період, а водонагрівачі – восени та взимку.

На ринку товарів промислового призначення рівень конкурентноздатності продукції акціонерного товариства не достатньо високий. Це свідчить про необхідність конструктивного та технологічного доопрацювання продукції цієї категорії.

У відповідності зі спеціалізацією підприємства та згідно затвердженого «Плану нової техніки на 2001 р» були виконані наступні роботи:

  •  Розроблені та впроваджені у виробництво 10 нових модифікацій вимірювальних перетворювачів Ш703, Ш705М. Вартість робіт – 5000 грн.;
  •  Закінчена розробка конструкторської та технологічної документації реле тиску та гідроакумулятора для установки індивідуального водопостачання. Вартість робіт – 10400 грн.;
  •  Розроблена документація конструкції, технологічного обладнання виготовлення модернізованих пристроїв для домашнього консервування з метою економії матеріалів та поліпшення якості виробу. Вартість робіт – 5000 грн.;
  •  Спроектовано та виготовлено технологічне обладнання для виробництва гумового гідроакумулятора (установка індивідуального водозабезпечення). Вартість робіт – 4500 грн.;
  •  Розроблена технологія виробництва та виготовлення технологічного обладнання з метою економії матеріалів та електроенергії виробів: «Каштан-2», оприскувач «ОЕС-2» та водонагрівач ВПО-5/5/220. Вартість робіт – 4000 грн.;
  •  Проведена сертифікація (в органах Держстату) електронасоса «Каштан-2» та «Каштан-2М». Вартість робіт – 2000 грн.

Виробнича структура на підприємстві носить змінний характер в залежності від пріоритетів, які визначає керівництво. Орієнтовну схему виробничої структури зображено на рисунку 2.1

Взаємозв’язок між елементами цієї структури з’являється лише у разі потреби.

Стабільність фінансового тану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому перед аналізом підприємства труба вивчити склад, структуру майна, а також причини їх зміни.

За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

Рисунок 2.1 Схема виробничої структури

Таблиця 2.1 - Загальна оцінка стану майна

Показник

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

Зміна

1. Усього майна (валюта балансу)

4672

7882

3210

1.1. Осн. засоби і необоротні активи

2130

5093

2963

у % до майна

45,59

64,62

19,03


1.2 Оборотні активи (оборотний капітал)

2492

2719

227

у % до оборотного капіталу

53,34

34,50

-18,84

1.2.1 Запаси

1730

1998

248

у % оборотного капіталу

69,4

73,1

3,7

1.2.2 Дебіторська заборгованість

362

355

-27

у % оборотного капіталу

14,52

12,32

-2,2

1.2.3 Кошти та їх еквіваленти:

у національній валюті

70

201

131

у іноземній валюті

120

5

-115

у % оборотного капіталу

у національній валюті

2,81

7,40

4,58

у іноземній валюті

4,82

0,18

-4,63

Поточні фінансові інвестиції

50

20

-30

Веквелі одержані

150

170

20

у % оборотного капіталу

поточних інвестицій

2,0

0,8

-1,2

векселів одержаних

6,0

6,82

+0,82

1.3 Витрати майбутніх періодів

50

70

20

у % до майна

1,07

0,89

-0,18

З даних таблиці 2.1 можна зробити висновок, що на кінець року вартість майна в розпоряджень підприємства становила 7882 тис.грн, тобто за звітний період майно підприємства збільшилось на 3210 тис.грн за рахунок збільшення основних і оборотних коштів.

У загальній вартості майна, яке перебуває в розпорядженні підприємства, 64,42% становлять основні засоби й необоротні активи, які збільшилися на кінець звітного періоду на 2963 тис.грн, і в загальній вартості майна їхня питома вага збільшилася на 19,03%.

Оборотні активи збільшилися на 227 тис.грн, але в загальній вартості майна їхня вага зменшилась на 18,84%, причому матеріальні активи на кінець звітного періоду збільшились на 258 тис.грн, а їхня питома вага в загальній вартості оборотного капіталу зменшилась на 3,7%, частка дебіторської заборгованості зменшилась на 2,2%, що позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Наявність власних оборотних коштів на підприємстві «Биттехніка» наведено у таблиці 2.2. Уся інформація береться з балансу за винятком рядка «наявність власних оборотних коштів» - це розрахункова величина.

Таблиця 2.2 – Наявність власних оборотних коштів на підприємстві

Показник

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1. Власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу)

3802

6719

2. Забеспечення майбутніх витрат і платежів (підсумок розділу 2 пасиву балансу)

22

6

3. Довгострокові зобов‘язання (підсумок розділу 3 пасиву балансу)

220

300

4. Необоротні активи (підсумок розділу 1 активу балансу)

2130

5093

5. Наявність власних оборотних коштів (ряд.1+ ряд.2+ ряд.3- ряд.4 )

1914

1932

Після загальної оцінки стану майна на підприємстві необхідно також розрахувати показники ефективного використання цього майна.

Основними показниками є:

1.Рентабельність активів (майна) = [прибуток у розпорядженні підприємства (ф.2)×100] ÷ [середня величина активів]

За аналізуючий період рентабульність активів склала:

тис.грн

Рентабельність активів підприємства становила:

Отже, кожна гривня активів принесла підприємству прибуток 1,3 копійки.

2. Рентабельність власного капіталу = [прибуток у розпорядженні підприємства (ф.2)×100] ÷ [джерела власних засобів]

За аналізуючий період:

тис.грн

Рентабельність власного капіталу: .

3. Рентабельність реалізованої продукції = [прибуток у розпорядженні підприємства (ф.2)×100] ÷ [сума виручки від реалізації продукції]

За аналізуючий період рентабельність реалізації склала:

тис.грн

4. Рентабельність реалізованої продукції =

Значення цього коефіцієнта показує, що на кожну гривню реалізованої продукції підприємство отримує 95% прибутку. Тенденція до його зниження дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію підприємства.

2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Різні напрямки звичайної діяльності підприємств, що пов‘язані з виробництвом та реалізацією продукції, а також фінансових та інвестиційних операцій одержують остаточну грошову оцінку в сукупності абсолютних показників фінансових результатів. Основний узагальнюючий показник – чистий прибуток, я кий підприємство отримало за звітний період.

Прибуток – це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарської діяльності.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності №1 «Баланс підприємства», №2 «Звіт про фінансові результати», декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

Структуру доходів показано в таблиці 2.3

Таблиця 2.3 - Аналіз структури доходів, тис.грн

Показник

За минулий рік

За звітний рік

Відхилення

Темп зростання, %

сума

питома вага, %

за планом

фактично

від плану

від минулого року

Сума

питома вага, %

Дохід (виручка) від реалізації продукції

600

92,8

750

840

95,7

+90

+240

140

Операційні доходи

2

0,3

4

10

1,1

+6

+8

50

Дохід від участі в капіталі

20

3,1

15

10

1,1

-5

-10

-

Інші фінансові доходи

5

0,8

6

7

0,8

+1

+2

140

Інші доходи від звичайної діяльності

10

1,5

8

5

0,6

-3

-5

50,0

Надзвичайні доходи

10

1,5

7

6

0,7

-1

-4

60,0

Усього доходів

647

100

790

878

100

+88

+231

135,7

Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції: 92,8% торік, 95,7% за звітний рік. Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства, серед таких можна виділити дохід від участі в капіталі, який за минулий рік склав 3,1%, а за звітний рік 1,1%.

Структуру витрат і відрахування показано в таблиці 2.4

Таблиця 2.4 - Аналіз структури витрат і відрахувань, тис.грн

Показник

За минулий рік

За звітний рік

Відхилення

Темп зростання, %

сума

питома вага, %

за планом

Фактично

від плану

від минулого року

сума

питома вага, %

1. Податок на додану вартість

100

15,6

130,

140

17,54

+10

+40

140,0

2. Акцизний збір

42

6,5

45

58

7,3

+12

+16

139,0


3. Інші відрахування з доходу

18

2,8

15

22

2,9

+7

+4

122,0

4. Собівартість реалізованої продукції

400

62,3

430

450

56,4

+20

+50

112,5

5. Адміністративні витрати

40

6,2

40

52

6,5

+12

+12

130,0

6. Витрати на збут

12

1,8

11

10

1,2

-1

-2

83,3

7. Інші операційні витрати

6

0,9

7

8

1,0

+1

+2

133,0

8. Фінансові витрати

12

1,8

10

9

1,1

-1

-3

75,0

9. Втрати від участі в капіталі

1

0,1

1

-

-

-

-

-

10. Інші втрати

11

1,7

6

3

0,4

-3

-8

27,2

11. Податок на прибуток від звичайної діяльності

-

-

25

36

4,5

+11

+36

-

12. Надзвичайні відрахування

3

0,4

10

10

1,2

-

+10

-

Усього витрат і відрахувань

643

100,1

730

798

100

103

156

123,0

Як бачимо, з-поміж витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції – 62,3% торік, 56,4 % у звітному році. Значну частку становлять адміністративні витрати. Так, торік вони дорівнювали 6,2%, а у звітному зросли до 6,5%, тобто в абсолютній сумі збільшилися на 12 тис.грн.

Виходячи з наявних доходів і витрат прибуток підприємства має склад, показаний в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Прибуток підприємства, тис.грн

Показник

За минулий рік

За звітний рік

Відхилення

1. прибуток від реалізації продукції (валовий дохід)

40

170

+130

2. прибуток від операційної діяльності

-56

-60

-4

3. прибуток від звичайної діяльності

+1

10

+9


4. усього прибутку до оподаткування (ряд 1+ ряд (-2) + ряд 1)

-15

120

+105

5. податок на прибуток (30%)

-

36

+36

6. усього прибутку від звичайної діяльності (ряд 4 – ряд 5)

-

84

+84

7. прибуток від надзвичайних подій

10

-4

+6

8. податки від надзвичайних подій

3

-

-

9. чистий прибуток (ряд 6 – ряд 7)

2

80

+78

Аналіз прибутка підприємства (таблиця 2.5) показує, що найбільшу абсолютну суму має прибуток від реалізації продукції (валовий): він зріс проти минулого року на 130 тис.грн, або на 425 %. Прибуток до оподаткування теж зріс на 105 тис.грн. у результаті чистий прибуток у звітному році становив 80 тис. грн.

2.3 Динаміка обсягів виробництва і реалізації продукції

У міру насичення ринку та посилення конкуренції вже не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розроблення виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, котрі воно може реально й прибутково реалізувати.

Значне зростання обсягів реалізованої продукції в порівнянні з обсягом товарного випуску за звітний період свідчить про погашення раніше несплачених рахунків. Позитивним фактором є зростання надходжень коштів через банківські рахунки, а також зменшення обсягу реалізації продукції через бартерні операції.

Темпи зростання обсягу реалізації продукції безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність підприємства. Тому аналіз показників реалізації має важливе значення.

Його основні завдання:

  •  Оцінка рівня виконання плану (прогнозу) та динаміки реалізації продукції;
  •  Визначення впливу різних факторів на зміну величини цих показників;
  •  Розроблення заходів для збільшення обсягів реалізації продукції.

Джерелами інформації для аналізу є ф. 2 «Звіт про фінансові результати».

Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям продукцією.

У чинному законодавстві України операція з продажу (реалізації) продукції жорстко не прив'язана до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення платежу; вона розглядається як господарська операція з передання права власності на продукцію в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Обсяг реалізованої продукції визначається продажною вартістю відвантаженої продукції, зазначеною в оформлених для сплати розрахункових документах, і не залежить від фактичного надходження грошової виручки.

Реалізація продукції — це ланка зв'язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання планів (прогнозів) мають також натуральні показники обсягів реалізації продукції (штуки, метри, тонни та ін.). їх використовують для аналізу обсягів реалізації за окремими видами та групами однорідної продукції.

Аналіз починається з вивчення динаміки реалізації продукції, розрахунку базисних та ланцюгових темпів зростання та приросту.

Таблиця 2.6 - Динаміка реалізації основних видів продукції

Вироби

Обсяг реалізації продукції, тис.грн

Темпи зростання (зниження),%

Рік

Базисні

Ланцюгові

2003

2004

2005

2004 до 2003

2005 до 2003

2004 до 2003

2005 до 2004

Пральні машини

552,2

338,1

263,9

64,7

50,5

64,7

78,0

Холодильники

343,8

228,3

121,2

66,4

35,2

66,4

53,0

Електронасоси

47,1

10,3

2,7

21,8

5,7

21,8

26,2

Вироби квантової електрики

7,3

7,0

-

-

-

-

-

Обчислена техніка

320,0

132,8

63,0

41,5

19,7

41,5

47,4


Медична апаратура

3,0

4,5

3,1

150,0

103,3

150,0

68,8

Ревербератори

399,6

885,8

20,6

221,6

5,2

221,6

2,3

Електропечі

5,8

6,5

1,9

112,0

32,8

112,0

29,2

Годинники

346,2

132,9

26,1

38,3

7,5

38,3

19,6

Інші вироби

104,2

72,4

2,3

69,4

2,2

69,4

3,1

Аналіз динаміки реалізації основних видів продукції показав (таблиця 2.6), що за три роки обсяг реалізації всіх видів продукції, крім медичної апаратури, скоротився в кілька разів. Особливо різко обсяг реалізації впав у 2005 році. Це призвело до значного збільшення залишків нереалізованої продукції на складі.

Сумарні обсяги залишків на складах становили в 2005 році близько 300 тис.грн, що за фактичного середньомісячного рівня реалізації в 2005 році створює запаси більше ніж на сім місяців. Тільки щодо засобів обчислювальної техніки запаси становлять трохи менше місячного обсягу реалізації. За такими видами продукції, як холодильник, залишки дорівнюють півтора, а електропечі — майже дворічному обсягу реалізації.

Середньорічні темпи зміни реалізації продукції  або приросту () можна розрахувати за середньогеометричною або середньоарифметичною вагою.

Визначимо його за середньогеометричною (щодо виробу пральні машини):

, тобто середньорічний темп зниження реалізації продукції дорівнює 30%.

Оцінка виконання прогнозу реалізації продукції за звітний період проводиться за даними таблиці 2.7

Таблиця 2.7 - Аналіз виконання прогнозу реалізації продукції

                       підприємством за І квартал 2006 року

Виріб

Реалізація продукції, тис.грн.

Прогноз

Факт

Відхилення (±)

% до прогнозу

Пральні машини

237,0

76,4

-160,6

-67,5

Холодильники

2926,5

352,3

-2573,95

87,6

Електронагрівачі

2,829

1,486

-1,343

-47,4

Електронасоси  

2,179

1,770

-0,409

-18,7

Аналіз виконання прогнозу реалізації продукції підприємством за І квартал 2006 року (таблиця 2.7) показав, що загальна тенденція зниження обсягів реалізації збереглася і в І кварталі 2006 року. Це призвело до дальшого погіршання фінансового стану підприємства. Для прийняття управлінських рішень потрібен аналіз причин відхилень фактичних даних від прогнозних.

Оперативний аналіз відвантаження продукції здійснюється на підставі розрахунку, в якому відображаються планові та фактичні відомості про відвантаження продукції за обсягом, асортиментом за день, наростаючим підсумком з початку місяця, а також відхилення від плану.

Оперативний аналіз використання плану реалізації продукції проілюстрован в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Оперативний аналіз використання плану реалізації

                       продукції, тис.шт

Продукція

План

02.01.2006

на добу

на місяць

план з початку місяця

фактичний обсяг

Відхилення від плану

на добу

на місяць

Пральні машини: відвантаження

3,2

79

3,2

-

-

-

Холодильники : відвантаження

40,6

975,5

40,6

38,6

38,6

-2,0

Електронасоси: відвантаження

-

-

-

-

-

-

Аналіз реалізації продукції тісно пов'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції. Невиконання договірних зобов'язань спричиняє зменшення виручки, прибутку, штрафні санкції. Крім того, за умов конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що призведе до спаду виробництва.

Зобов'язання – заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Особливо важливе значення для підприємства має виконання міжнародних угод та державних контрактів. Це гарантує підприємству збут продукції, своєчасну її оплату, податкові та кредитні пільги.

Під час аналізу визначають виконання плану поставок за місяць та наростаючим підсумком у цілому по підприємству щодо окремих споживачів та видів продукції, з'ясовують причини невиконання плану та оцінюють стан виконання договірних зобов'язань (таблиця 2.9).

Відсоток виконання договірних зобов'язань розраховують діленням різниці між плановим обсягом відвантаження за договірними зобов'язаннями та його недовиконанням на плановий обсяг:

, або 70 %.

Таблиця 2.9 - Аналіз виконання договірних зобов‘язань з

                        відвантаження продукції за січень, шт.

Виріб

Споживачі

План поставки за договором

Фактично відвантажено

Недопоставка продукції

Заліковий обсяг у межах плану

Пральні машини

АТ «Електромаш», Горлівка

25

25

-

25

ВАТ «САМ», Луганськ

42

42

-

42

ТОВ «Еталон», Краснодон

50

40

-10

40


Холодильники

Компанія «Електрон», Дніпропетровськ

8920

8800

-120

8800

ВАТ «КАНСАН», Луганськ

1916

2000

-

1916

Електронасоси

Універмаг «Росія», Луганськ

7047

1693

-5270

1777

Усього

18000

12600

-5400

12600

Данні таблиці 2.9 видно, що за звітний місяць недопоставлена продукції за договорами в кількості 5400 шт., або на 30 %.

Як показав аналіз, відхилення від договірних зобов'язань пов'язане з величиною партії виробів, недостатньою кількістю транспортних засобів, різними технологічними особливостями вантажопереробки, але головні причини полягають у відмові контрагентів від продукції ВАТ «Биттехніка», через не конкурентоспроможність виробів, скорочення обсягів виробництва підприємствами-споживачами тощо.

Вивчивши динаміку та виконання плану реалізації продукції та виконання договорів поставки, необхідно встановити фактори зміни її обсягу.

Для глибокого аналізу проблем, що пов'язані з реалізацією продукції, слід перейти до детального розгляду дії всього комплексу факторів, які можуть впливати на кінцевий обсяг реалізації продукції (Додаток Ж). Як бачимо, кожну групу факторів треба аналізувати за відповідними методиками. На їх підставі або на підставі спеціальних методів аналізу готуються проекти управлінських рішень. Оскільки для України важливим завданням є розвиток експорту, то обсяги експортних поставок, терміни виконання, види продукції, стратегія конкурентів тощо стають одним із першочергових завдань аналізу факторів, які впливають на обсяг реалізації продукції.

Від ринків збуту залежать обсяг продажу, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку та ін. Треба наголосити на тому, що знання ринку того чи іншого товару є надзвичайно важливим для підприємства, оскільки, знаючи всю сукупність фірм, котрі функціонують у: цій сфері обміну, можна виявити потенціальних та регіональних конкурентів.

Основні завдання аналізу:

  •  Оцінка місткості ринку та/ або окремих його сегментів;
  •  Визначення факторів, що впливають на зміну ринків збуту;
  •  Вивчення показників збуту різних категорій виробів;
  •  Розроблення пропозицій щодо формування ринків збуту.

Зміст дослідження:

  •  Оцінка структури ринків збуту;
  •  Оцінка місткості ринку;
  •  Оцінка частки ринку;
  •  Аналіз динаміки продажу щодо підприємств-споживачів.

На першому етапі аналізуємо структуру ринків збуту. Результати аналізу на підприємстві ВАТ «Биттехніка» подано в таблиці 2.10, і у додатку Д. Як видно з даних додатку Д, у 2005 році 36% пральних машин було реалізовано в Україні, 64 % — в країнах СНД (передовсім у Росії та Білорусії). Для холодильників  ці показники становлять відповідно 28,5 % та 74,2 %.

Оцінка маркетингових прогнозів реалізації товарів промислового призначення базувалася на тому, що ці тенденції залишатимуться без змін і в найближчі роки. Вихід на ринки інших країн потребує додаткових ринкових досліджень і є взагалі проблематичним, бо конкурентоспроможність (технічні параметри виробів) є нижчою за міжнародні стандарти. Існують також інші обмеження (наприклад, висока вартість сертифікації).

Регіональну структуру ринку споживчих товарів визначимо, використовуючи Додаток Ж.

З додатку Ж випливає, що регіональні ринки України охоплено достатньо широко, за винятком кількох областей (Вінницька, Херсонська та ін.). Обсяги продажу значно різняться в кожній області, а подекуди вони скоротилися на 90 % і більше.

З цього випливає, що, оцінюючи регіональні ринки, необхідно досліджувати ринок кожної області, з'ясувати причини різного обсягу продажу.

Таблиця 2.10 - Ринки збуту основних видів продукції, 2005 рік

Назва

Обсяг реалізації, тис. штук (у дужках - %)

на місцевому ринку

в області

у межах України

за межами України

Усього

Пральні машини

-

-

160,0

(36,4)

280,0

(63,6)

440,0

(100)

Холодильники

-

-

970,0

(25,8)

2789,0

(74,2)

3759,0

(100)

Електронасоси

-

-

0,3

(50,8)

0,29

(49,2)

0,59

(100)

Люмінесцентні лампи

-

-

0,6

(100)

-

0,6

(100)

Вироби квантової електроніки

-

-

0,013

(68,4)

0,006

(31,6)

0,019

(100)

Електронагрівачі

-

-

2,3

(90,6)

0,24

(9,4)

2,54

(100)

Медична техніка

-

-

16,5

(99,9)

0,02

(0,1)

16,52

(100)

Електроплитки  

6,05

(13,1)

0,36

(0,8)

39,77

(86,1)

-

46,18

(100)

На другому етапі необхідно вивчити місткість ринку та показники частки ринку.

Місткість товарного ринку є одним з основних об'єктів дослідження, оскільки цей показник відображає принципово можливий обсяг збуту товару фірми. Місткість ринку визначається обсягом (у фізичних одиницях або вартісному вираженні) товарів, які на ньому реалізуються протягом року. Місткість ринку можна визначити за такою формулою:

, де

V – місткість ринку; B – виробництво товарів,

Z – залишки товарних запасів; I – імпорт товарів,

E – експорт товарів

Іншим важливим показником, величину котрого необхідно якнайретельніше визначати та прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка — це відношення обсягу продажу певного товару даної організації до сумарного обсягу продажу цього товару всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим для оцінки конкурентної позиції організації. Так, щодо ВАТ «Биттехніка», місткість ринку виробів пральних машин стосовно потенційних споживачів у країнах СНД (за станом на 2004 - 2005рр. — 86 підприємств) становила 120,0 тис. грн, ринку виробів холодильників (35 підприємств) — 130,0 тис.грн.

Однак у 2005 – 2006 рр. місткість ринку скоротилася в кілька разів. Проаналізуємо окремі сегменти ринку виробів пральних машин та холодильників.

Сумарний попит виробників пральних машин  становив 30% місткості ринку. Оскільки значно впав платоспроможний попит на пральні машини взагалі, а особливо на дорожчі та нижчої якості проти імпортних, пральних машин  країн СНД, то половина виробників годинників у СНД повністю припинила випуск своєї продукції. Отже, обсяг реалізації та виробництва пральних машин  становив у 2005 році тільки 1 % колишньої місткості ринку. Перспективи розвитку цього сегменту залежать від динаміки платоспроможного попиту населення, а також від підвищення конкурентоспроможності пральних машин виробництва країн СНД.

Наступний етап — вивчення динаміки зміни становища кожного виду виробів на ринках збуту за останні кілька років. Найбільше практичне значення має аналіз за підприємствами-споживачами (таблиця 2.11).

Аналіз показав, що основними споживачами ринку холодильників стали виробники різноманітних електропобутових приладів, бо спад обсягів виробництва електропобутової техніки є набагато меншим, ніж інших видів споживчих товарів. Електропобутова техніка виявилася конкурентоспроможною за низкою технічних параметрів і, головно, за рівнем цін. Для точніших прогнозів бажано використати дані аналізу ринків збуту електропобутової техніки як в Україні, так і в країнах СНД.

Таблиця 2.11 - Оцінка обсягів продажу виробів за підприємствами -

                          споживачами, тис.шт

Споживач

Сфера застосування

Обсяг продажу, тис.грн

2003р

2004р

2005р

«БелТиз», Луганськ

Сигнальна апаратура

-

-

34,0

«Свет», Дніпропетровськ

Телевізори

-

73,0

390,0

ВО «Кисан», Волгодонськ

Холодильники

-

390,0

200,0

«Точмаш», Казань

Електропобутові прилади

-

34,0

16,0

АТ «Бета», Горлівка

Електропобутові прилади

-

-

-

«Нител», Київ

Блок до телевізора

-

-

-

«Приборостроительний», Красно дон

Електроплитка

-

7,0

0,2

АТ «Дальприбор», Владивосток

Електропобутові прилади

-

10,0

24,5

АТ «Изумруд», Чернігів

Електропобутові прилади

-

-

-

ВО «Свет», СПб.

Холодильники

385,0

180,0

-

ВО «Кисан», Красноярськ

Холодильники

-

810,0

3281,0


ВО «Белвар», Мінськ

Електропобутові прилади

-

160,0

51,6

АТ «Термаль», Н. Новгород

Чайники, праски

55,0

60,0

-

Завод телеграфної апаратури, Харьків

Телевизори

34,0

22,0

-

ВО «Ахтуба», Волгоград

Електроконвектор

34,0

7,3

-

Приладобудівний завод, Кривий Ріг

Телевізори, чайники, праски

-

9,0

4,5

ПТФ «Веста», В'ятка

Пральні машини

80,0

362,0

-

Оцінка обсягів продажу виробів за підприємствами-споживачами показала, що обсяг продажу виріс у 2005 році.

Як показав аналіз обсягів продажу виробів за підприємствами-споживачами обсяг реалізації виріс, тобто підприємства збільшився прибуток.

2.4 Аналіз прибутку від реалізації продукції

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості.

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом (Дч) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої (Ср) продукції (товарів, робіт, послуг).

Чистий дохід розраховується як різниця між доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Др і податком на додану вартість (ПДВ), акцизним збором (Ак) та іншими відрахуваннями з доходу (Ді):

Аналіз виконання плану прибутку від реалізації продукції проводиться за даними форми №2 і за обліковими даними підприємств.

Вхідні дані для аналізу подано в таблиці 2.12

Таблиця 2.12 - Аналіз прибутку від реалізації продукції, тис. грн

Показник

За планом

За планом на фактично реалізовану продукцію

Звіт

Виручка від реалізації продукції

600

660

840

Собівартість реалізованої продукції

400

430

450

Прибуток

200

230

390

За даними таблиці 2.12 план по прибутку перевиконано на 190 тис. грн (390-200), або на 95 %. Відхилення фактичного прибутку від планового сталося в результаті змін обсягу реалізації, собівартості, структури й асортименту продукції та оптових цін на продукцію.

Порівнюючи суму прибутку планову і суму прибутку, розраховану за плановими цінами і плановою собівартістю, але за фактичним обсягом і асортиментом продукції, обчислимо, наскільки вона змінилась унаслідок зміни обсягу й структури реалізованої продукції:

Але щоб визначити вплив тільки обсягу реалізації, треба плановий прибуток помножитити на відсоток пере-(недо-)виконання плану обсягу реалізації. Цей відсоток становить 110% .

Вплив зміни обсягу реалізації обчислюються:

Отже, за рахунок збільшення обсягу реалізації ми одержали 20 тис.грн прибутку. Потім визначаємо вплив структурного фактора: від першого результату віднімає другий:

Вплив зміни собівартості на суму прибутку розраховується порівнянням фактичної суми витрат (перерахованої на фактичний обсяг реалізації продукції) з плановою:

Тобто фактична собівартість зросла, отже, прибуток зменшився на (-20) тис.грн.

Вплив зміни оптових цін на прибуток визначається порівнянням фактично отриманої виручки (зменшеної на суму податків на добавлену вартість, акцизів та інших обов‘язкових платежів) з виручкою, що перерахована на фактичний обсяг реалізації:

Велике зростання прибутку за рахунок підвищення цін на продукцію не є результатом ефективної діяльності підприємства, оскільки досягається воно за рахунок споживачів.

Загальна сума результатів впливу різних факторів на доходи показує, що розрахунки зроблено правильно:

2.5 Оцінка рівня рентабельності продукції.

Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць.

Аналіз факторів зміни рентабельності одиниці виробу показан в таблиці 2.13

Таблиця 2.13 - Аналіз рентабельності одиниці виробу

Найменування виробів

Реалізація, тис.грн.

Собівартість виробу

Відхилення від плану

за планом

за звітом

за планом

за звітом

усього (гр.8-гр.6)

у т.ч. за рахунок

ціни (гр.7-гр.6)

собівартості (гр.8-гр.7)

1

2

3

4

5

11

А

200

250

170

210

-28,01

Б

325

363

290

315

+3,17

+13,11

-9,94

В

360

355

330

318

+2,54

-2,33

+4,06

Г

518

525

480

495

-1,85

+1,46

-3,31

виріб А –  пральна машина

виріб Б – холодильник

виріб В – телевізор

виріб Г – електронасос

Дані таблиці 2.13 свідчать, що планові показники рентабельності щодо виробів А, Б, В перевиконано, щодо виробу Г рентабельність знизилась (гр.9). щодо виробів А і Б перевиконання досягнуто за рахунок ціни, а щодо виробу В – за рахунок зниження собівартості.

Щодо виробу Г, то за рахунок ціни рентабельність підвищилася, але збільшення собівартості вплинуло негативно на рентабельність і перекрило позитивний вплив ціни. Аналіз впливу факторів на зміну рентабельності дає можливість планувати оптимальне виробництво різної продукції, його витратний механізм, пов‘язуючи це з прибутком, кон’юнктурою ринку.

Таблиця 2.14 - Аналіз рентабельності реалізованої продукції

Показники рентабельності реалізованої продукції

Виручка від реалізації, тис.грн

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн

Рівень рентабельності, %

За планом

860

652

31,60

За планом і фактичним обсягом та структурою продукції

896

680

31,76

Фактично за планових цін та матеріали і продукцію

897

681

31,71

За звітом

899

683

31,62

Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від реалізації.

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати ураховуючи вплив таких факторів:

  •  Зміна структури та асортименту продукції;
  •  Зміна собівартості продукції;
  •  Зміна відпускних цін на продукцію.

Аналіз рентабельності реалізованої продукції (таблиця 2.14) показав, що фактичний рівень рентабельності проти планового знизався на 0,28 (31,62-31,90) відсотка. Розрахунки факторів показали таке:

  •  За рахунок зміни структури рівень рентабельності знизився на 0,14 пункту:

  •  За рахунок змін ціни рентабельність також знизилась на 0,05 пункту:

  •  За рахунок збільшення рівня витрат (собівартості продукції) рентабельність знизилась на 0,09 пункту:

Усього рентабельність знизилась на:

відсоткових пунктів

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансового капіталу (суми всіх активів).

, де

Рк – рентабельність виробництва,

П(в) – прибуток від реалізації продукції,

ΣКа – сума всіх активів (сума основного й оборотного капіталів).

Прибуток від реалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори (таблиця 2.15):

  •  Зміна частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції;
  •  Зміна фондомісткості продукції;
  •  Зміна оборотності оборотних коштів.

Таблиця 2.15 - Аналіз рентабельності виробництва продукції

Показник

За планом

За звітом

Відхилення

Валовий прибуток, тис.грн

40

170

+130

Реалізація продукції (без ПДВ)

600

840

+240

Середньорічна вартість основних фондів

500

2570

+20070

Середньорічні залишки матеріальних оборотних коштів

400

450

+50



Середньорічна вартість виробничих  фондів (ряд.3+ряд.4)

900

3020

+2120

Коефіцієнт фондомісткості продукції (ряд.3/ряд.2), коп

83,33

17,50

-65,83

Коефіцієнт закріплення оборотних коштів (ряд.4/ряд2)

66,66

53,57

-13,09

Прибуток на 1 грн реалізованої продукції (ряд.1/ряд.2), коп

6,66

20,23

+13,57

Рівень рентабельності виробництва (ряд.1/ряд.5), %

4,45

5,62

+1,17

За даними таблиці 2.15, можна зробити висновок, що рівень рентабельності за звітний період збільшився на 1,17 відсоткового пункту (5,62 - 4,45).

Вплив факторів на зміну рентабельності розраховується методом ланцюгових підстановок:

1. Вплив за рахунок зміни частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції:

,

тобто вплив цього фактора становить 13-48-4,45=+9,03

Отже, за рахунок збільшення частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції рівень рентабельності збільшився на 9,03 відсоткового пункту.

2. Вплив за рахунок зміни фондомісткості основних виробничих фондів:

Порівнюємо з попереднім результатом: 24,03-13,48=+10,55

Отже, за рахунок збільшення фондомісткості виробництва рівень рентабельності збільшився на 10,55 відсоткового пункту.

3. Вплив зміни коефіцієнта закріплення матеріальних оборотних коштів, тобто зміни тривалості обороту оборотних коштів:

За рахунок збільшення тривалості обороту оборотних коштів рівень рентабельності зменшився на 18,41 відсоткового пункту.

Отож, загальний вплив факторів становить 1,17 відсоткового пункту (9,03+10,55-18,41=1,17)

Як показав проведений аналіз на підприємстві на початок анализуємого періоду дохід від реалізації продукції складав 600 тис.грн, на кінець – 840 тис. грн. Тобто дохід від реалізації продукції збільшився на 240 тис.грн, це сталося тому що підприємство збільшило обсяг продукції.

2.6 Аналіз взаємозв’язку «Витрати-обсяг-прибуток»

Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу. У процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливість моделювати різні ситуації і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже корисним інструментом фінансового планування.

ВАТ «Биттехніка» виробляє й реалізує багато видів продукції. У таблиці 2.16 наведені дані про діяльність підприємства за останній місяць.

Таблиця 2.16 - Звіт про склад прибутку ВАТ «Биттехніка»

Стаття

Разом, грн

На одиницю, грн.

Відсоток

Продаж (1000 одиниць)

840000

840

100

Змінні витрати

17000

17

40

Маржинальний дохід

823000

823

60

Постійні витрати

433000

х

х

Операційний прибуток

110000

х

х

На доповнення до плану доходів і витрат проводять аналіз точці беззбитковості, тобто визначають таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають (відшкодовують) усі витрати, що зв’язані з її виготовленням і реалізацією. Точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати фірми окупились за рахунок її доходів. Вона може бути розрахована за формулою:

Позначивши кількість реалізованої продукції через х. отримаємо:

Точка беззбитковості для підприємства складає 527 одиниць продукції, тобто при цьому об’єму реалізації продукції дохід від реалізації покриває совокупні витрати. В цій точці дохід не дозволяє получати підприємству прибуток, але й витрати теж відсутні.

Маржинальний прибуток виступає  джерелом покриття витрат і формування прибутку підприємства. Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток i постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Отже, розрахуємо точку беззбитковості в натуральних одиницях за формулою:

, де

Тбнат.од – точка беззбитковості в натуральних очницях

Пв – постійні витрати

МДод – маржинальний  доход на одиницю

Застосувавши наведену формулу, отримаємо:

Для обчислення точки беззбитковості у грошових одиницях можна використати коефіцієнт маржинального доходу.

Коефіцієнт маржинального доходу (Contribution Margin Ratio) - співвідношення маржинального доходу та чистого продажу підприємства:

, де

КМД – коефіцієнт маржинального доходу

МДод – маржинальний доход на одиницю продукції

Цод – ціна на одиницю продукції

Підставивши цифрові значення в формулу (2.6) визначимо коефіцієнт маржинального доходу ВАТ «Биттехніка»:

Використовуючи коефіцієнт маржинального доходу визначимо точку беззбитковості в грошових одиницях за такою формулою:

, де

Тбгр..од – точка беззбитковості в грошовий одиницях

Пв – постійні витрати

КМД – коефіцієнт маржинального доходу

Якщо підставити цифрові значення у формулу (2.8) точка беззбитковості ВАТ «Биттехніка» дорівнює:

Обчислення точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але на практиці менеджера більше цікавить обсяг і піна реалізації, що забезпечать отримання бажаного прибутку. Обсяг продажу у грошових одиницях, необхідний для отримання бажаного прибутку, можна обчислити за допомогою формули:

, де

Пр – продаж

Пв – постійні витрати

ОП – операційний прибуток

КМД – коефіцієнт маржинального доходу

Відповідно обсяг продажу в натуральних одиницях можна обчислити за формулою:

, де

Опрнат.од – обсяг продажу в натуральних одиницях

Пв – постійні витрати

ОП – операційний прибуток

МДод – маржинальний доход на одиницю

ВАТ «Биттехніка» бажає отримати операційний прибуток у сумі 200000 грн. Для цього їй необхідно реалізувати:

Тобто дохід від продажу 770 одиниць продукції має становити:

Прибуток за певного обсягу продажу можна встановити з формули:

, де

ОП – операційний прибуток

Пр – продаж

Зв – змінні витрати

Пв – постійні витрати

або перетворивши формулу:

, де

ОП – операційний прибуток

Пр – продаж

КМД – коефіцієнт маржинального доходу

Пв – постійні витрати

Отже, якщо ВАТ «Биттехніка» планує отримати чистий дохід від продажу в сумі 1300000 грн., очікуваний прибуток становитиме:

Аналіз і розрахування точки беззбитковості дав визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають (відшкодовують) усі витрати, що зв’язані з її виготовленням і реалізацією. Тобто точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати фірми окупились за рахунок її доходів.

Бажаний прибуток, розглянутий і обчислений вище, - це прибуток до оподаткування. Утім, менеджера може цікавити прибуток, що залишається в розпорядженні компанії після сплати відповідно податку на прибуток.

Взаємозв‘язок чистого й операційного прибутку можна виразити таким чином:

,  де

ЧП – чистий прибуток

Оп – операційний прибуток

Сп – ставка податку

Або:

,

Звідси:

ВАТ «Биттехніка» сплачує податок на прибуток у розмірі 25%. Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування становила 120 тис.грн, після сплати податків – 36 тис.грн.

Фінансові результати від надзвичайної діяльності за аназізуючий період становили 84 тис.грн, після – 80 тис.грн.

Усі результати вносяться в форму 2 «Звіт про фінансові результати».

Графік беззбитковості (Break-Even Graph) показує прибуток чи збиток при певних витратах.

Графік беззбитковості бувають у такій послідовності:

  •  Крок 1. Побудова осей графіка.

На цьому графіку на осі Х відображають обсяг діяльності (продажу) у грошових або натуральних одиницях, або як відсоток використання виробничої потужності. На осі У відображають витрати (з розподілом їх на змінні й постійні) та дохід від продажу.

  •  Крок 2. Нанесення ліній постійних витрат

Лінію постійних витрат проводять паралельно осі Х, оскільки постійні витрати не змінюються при зміні обсягу продажу.

  •  Крок 3. Обчислення загальних витрат

Для кількох зручних обсягів діяльності (продажу) обчислюють суму загальних витрат. На підприємстві «Биттехніка» при реалізації 1000 одиниць продукції загальні витрати складають:

Значення обчислених загальних витрат відображають на графіку у вигляді точок.

  •  Крок 4. Нанесення лінії змінних витрат.

Лінію змінних витрат проводять з точки постійних витрат на осі У через точки обчислення загальних витрат.

  •  Крок 5. Розрахунок доходу від продажу (виручки)

Для кількох зручних обсягів продажу обчислюють суму доходу (виручки) від продажу та відображають у вигляді точок.

  •  Крок 6. нанесення лінії загального доходу.

Через нанесення на графіку точки доходів з точки 0 проводять лінію від продажу. Точка перетину лінії загальних витрат та лінії доходу від продажу є точкою беззбитковості. Тобто це дає нам інформацію про те, за якою ціною та скільки продукції необхідно продати, щоб вийти «в нуль» або отримати хоча б якийсь прибуток.

Найзручніше аналіз беззбитковості навести в графічному вигляді. Побудуємо графік беззбитковості ВАТ «Биттехніка», скориставшись даними таблиці 2.16

Рисунок 2.2 Графік беззбитковості підприємства «Биттехніка»

З наведеного графіка (рисунок 2.2) видно, що за обсягу продажу нижче 527 одиниць підприємство за рахунок доходу від продажу не може відшкодувати власні витрати і тому матиме збиток.

І, навпаки, за обсягу продажу, що перевищує 527 одиниць, підприємство отримає прибуток, який зростатиме мірою збільшення обсягу продажу.

Графік взаємозв‘язку «прибуток-обсяг» (Profit-Volume Graph) ілюструє залежність від обсягу продажу в натуральних або грошових одиницях.

Нижче наведено графік взаємозв‘язку прибутку та доходу від продажу ВАТ «Биттехніка» (рисунок 2.3).

З наведеного графіка видно, що в разі відсутності доходу від продажу підприємство має збитки, що дорівнюють сумі постійних витрат, тобто 433 тис. гри.

Величина збитків знижується мірою збільшення обсягу продажу і дорівнює нулю, коли дохід від продажу досягає 441837 грн.

Рисунок 2.3 Графік взаємозв‘язку «Обсяг-прибуток»

Графік маржинального доходу (Contribution Margin Graph) ілюструє залежність маржинального доходу від обсягу продажу і витрат підприємства.

Графік маржинального доходу має такий вигляд (рисунок2.4)

Рисунок 2.4 Графік маржинального доходу

На виміну від графіка беззбитковості, на цьому графіку спочатку проводять лінію змінних витрат, до яких потім додають постійні витрати. Це вможливлює ілюстрацію величини маржинального доходу, зона якого розташована між лініями доходу від продажу та змінних витрат.

На графіку, добре видно, що маржинальний дохід зросте мірою зростання обсягу продажу.

За обсягу реалізації 527 одиниць (точка беззбитковості) маржинальний дохід дорівнює постійним витратам, а в разі подальшого зростання продажу забезпечує отримання і збільшення прибутку.

2.7 Аналіз чутливості прибутку

Одним з найважливіших застосувань аналізу «витрати-обсяг-прибуток» є дослідження чутливості операційного прибутку підприємства до змін основних елементів операційного важеля.

Одним з найважливіших застосувань аналізу «витрати - обсяг - прибуток» є дослідження чутливості операційного прибутку підприємства до змін основних елементів операційного важеля.

Аналіз чутливості прибутку визначається впливом зміни обсягу продажу на прибуток за допомогою коефіцієнта маржинального доходу:

, де

П – зміна прибутку

О – зміна обсягу

КМД – коефіцієнт маржинального доходу

Підприємство «Биттехніка» збирається збільшити продажу на 15%, тобто на 126000 грн.

Для визначення впливу на прибуток зміни обсягу продажу треба розрахувати запас міцності.

Запас міцності (Margin of Safety) — величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг продажу:

, де

ЗМ – запас міцності

Пр – продаж

Тб – точка беззбитковості

Маржинальний запас міцності - це величина, що показує перевищення фактичного виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) над граничної, що забезпечує беззбитковість реалізації.

Так, за обсягу продажу 840000 грн запас міцності ВАТ «Биттехніка» становитиме:

Чим вище маржинальный запас міцності, тим краще для підприємства. Для підприємства ВАТ «Биттехніка» маржинальный запас міцності становить 47,4%.

Значення маржинального запасу міцності, рівне 47,4%. показує, що якщо в силу зміни ринкової ситуації (скорочення попиту, погіршення конкурентноздатності) виторг підприємства скоротиться менш, ніж на 47,4, те підприємство буде діставати прибуток, якщо більш, ніж на 47,4% - виявиться в збитку.

Графік беззбитковості з відображенням запасу міцності, який має підприємство ВАТ «Биттехніка» зображен на рисунку 2.5.

Рисунок 2.5 - Графік беззбитковості з відображенням запасу міцності

Запас міцності показує, на скільки одиниць може бути знижений обсяг реалізації для збереження беззбиткового рівня роботи (або на скільки одиниць необхідно збільшити обсяг реалізації для досягнення беззбиткового рівня роботи).

2.8 Комп'ютерні технології аналітичних робіт

Використання комп'ютерних технологій у роботі планово-економічного відділу ВАТ "Биттехніка".

В планово-економічному відділі ВАТ «Биттехніка» існують наступні засоби технічного й інформаційного забезпечення автоматизованих робочих місць з наступним програмним забезпеченням.

3 комп’ютера:

1. Celiron (R) 2.4Ghz, 512 Mb, HD 120 Mb, CD\RW X48\24\48, FDD 1,14

2. Pentium 4 1,7 GHz, 256 Mb, HD 40 Mb, CD 52X., FDD 1,14

3. Pentium 4 3,7 GHz, 256 Mb, HD 40 Mb, CD 52X., FDD 1,14

Лазерний принтер HP LaserJet 2420N (F4, 1220 x 1200dpi, 28 ppm, 64 Mb, USB/LAN)

Сканер CanoScav 4200F, 216 x 197 mm (F4/Letter)? 3200 x 6400 dpi, 48-bit, USB 2.0

Xerox WorkCentre PE220 монохромний лазерний пристрій (А4) з високою швидкістю друкування, копіювання, передачі факсимільних повідомлень.

Мережа локальна та мережа Інтернет  з використанням модему IDC – 5614/VR+ V.90

Програмне забезпечення: Windows XP, Ms Offise 2003

Сервісні програмні засоби включають:

  •  Допоміжні програми Far (версія 1.5, обсяг 3 Мб )
  •  Архіватор для забезпечення цілісності даних – Win RAR 3.5

Антивірусна програма AVP Касперського 6.0

Прикладне програмне забезпечення, засіб високого рівня для реалізації функціональних задач керування складається з:

Microsoft Office (Excel, Word, Access, Front page, Power point)

Microsoft Word – це текстовий редактор, програма, призначена для підготовки документів, що складаються переважно з тексту. Вона дозволяє виконувати введення, форматування, перевірку тексту і виводити його на печатку, крім тексту, документи можуть включати графіку, малюнки, діаграми, формули, таблиці і багато чого іншого [29].

Табличний процесор Excel – він призначений для системи обліку і контролю, аналізу і наочного представлення даних. [29].

Завдяки цьому процесору можна будувати графіки та діаграми, які дозволяють швидко аналізувати тенденції росту і спадку як виробництва та і прибутку.

До методики економічного аналізу за умов автоматизації висуваються такі вимоги: системність, комплексність, оперативність, точність, прогресивність, динамічність. Аналітичний процес з використанням ПЕОМ можна зобразити в такій послідовності: постановка задачі та її формалізований опис; накопичення інформації; обробка інформації; аналіз; використання результатної інформації.

Рисунок 2.6 - Точка беззбитковості

Інформаційно-пошукові засоби забезпечують аналітичні задачі документами, які містять потрібну інформацію та сприяють формуванню запитів до баз даних і відображенню результатів їх виконання. Кожна подія (явище) спочатку фіксується у відповідних документах, а потім стає об'єктом зберігання чи пошуку в інформаційно-пошукових системах (ІПС).

Засоби підтримки прийняття рішень уможливлюють встановлення залежності між різними факторами та отримання нових знань, забезпечують гнучкий доступ до бази моделей, їх поновлення та модифікацію.

Використовуються спеціальні системи планування ресурсів підприємства (наприклад, ЕКР — Enterprise Resource Planning - системи планування ресурсів підприємства) або окремі спеціалізовані системи для ведення бухгалтерського обліку, роботи з договорами, систем управління базами даних про клієнтів, а також про стан платежів, здійснення статистики та обліку.

Сучасні підприємства використовують технології управління знаннями (КМ — knowledge management), які являють собою сукупність інструментальних засобів, призначених для зберігання і добування знань. Ці інструменти забезпечують аналіз ринку й оцінку можливостей у різних сферах, для прийняття оптимальних рішень, орієнтації опису продукту, організації виробництва, підвищення ефективності діяльності з продажу.

Оскільки економічний аналіз базується на збиранні, систематизації та обробці даних, що надходять із різних інформаційних джерел, виникає необхідність у використанні мереж даних (локальних, регіональних, глобальних) для отримування й відправлення інформаційних матеріалів. Комунікаційні засоби забезпечують користувачу доступ до персональної бази даних, яка створюється і ведеться безпосередньо користувачем; баз даних інших локальних користувачів; інтегрованої бази даних підприємства; альтернативних баз даних, зовнішніх щодо даного підприємства і таких, що існують незалежно від нього.

3 Напрямки та рекомендації щодо збільшення прибутку на ВАТ «Биттехніка»

3.1 Ресурсозабезпечені напрямки використання ресурсів основні напрямки підвищення рівня прибутковості

Підприємство не тільки повинне покривати свої видатки доходами, але і бути рентабельним, тобто діставати прибуток.

Існують різні шляхи підвищення прибутковості підприємства:

  •  Маркетингові шляхи, зв'язані з коректуванням стратегії і тактики;
  •  Підвищення якості витоку прибутку;
  •  Точне і своєчасне виконання договорів по постачанню продукції.

Самооплатність - це невід'ємний момент самофінансування.

Самофінансування - здатність підприємства з зароблених засобів не тільки відшкодовувати виробничі витрати, але і фінансувати розширення виробництва, рішення соціальних задач. Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку й амортизації. Однак у процесі нагромадження обсяг прибутку піддається зменшенню за рахунок податків і різних платежів із прибутку. У кінцевому рахунку, залишається нерозподілений прибуток. З нерозподіленого прибутку й амортизації формуються основні джерела самофінансування підприємства.

Однак фінансування може здійснюватися і шляхом залучення засобів ринку позичкових капіталів, до яких відносяться: кредит банку, випуск цінних паперів (акції й облігації). В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур у компанії. Він відповідальний за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їхнього рішення й іноді за ухвалення остаточного рішення на вибір найбільш прийнятного варіанта дій. Також фінансовий менеджер здійснює оперативну фінансову діяльність.

Напрямку, форми і методи оперативної фінансової роботи націлені на ефективне керування фінансовими потоками, забезпечення коштами господарсько-фінансової діяльності підприємства, раціональне використання власного і притягнутого капіталу, зниження витрат на виробництво і ріст його рентабельності, одержання максимального прибутку, формування цільових грошових фондів підприємства, виконання їм зобов'язань перед державою по платежах у централізовані фонди фінансових ресурсів.

Найбільш велику частину операцій фінансового менеджменту складає керування оборотними активами (запаси, кошти і дебіторська заборгованість).

Головним у керуванні запасами є забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції при мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів. Ефективне керування запасами дозволяє знизити тривалість виробничого і всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їхнє збереження, визволити з поточного господарського обороту частина фінансових засобів, реінвестуючи їх в інші активи. Забезпечення цієї ефективності досягається за рахунок розробки і реалізації спеціальної фінансової політики керування запасами, що полягає в оптимізації загального розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат по їхньому обслуговуванню і забезпеченні ефективного контролю за їхнім рухом.

Важливим також є керування грошовими активами. Розмір залишку коштів, яким оперує підприємство в процесі господарської діяльності, визначає рівень його абсолютної платоспроможності, впливає на тривалість операційного циклу, а також характеризує у визначеній мері його інвестиційні можливості. Наявні кошти - майно, що має абсолютну цінність, тому що вони найбільш мобільні. Мистецтво фінансового керування полягає в тому, щоб тримати на рахунках лише мінімально необхідну торбу засобів, а іншу частину, що може знадобитися для поточної оперативної діяльності - активах, що швидко реалізуються. Політика керування грошовими активами полягає в оптимізації сукупного розміру їхнього залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного використання в процесі збереження.

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обороту, що викликає ріст дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливою задачею фінансового менеджменту є ефективне керування дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Постійного керування вимагають і сформовані на первісному етапі діяльності підприємства позаоборотні активи. Ціль менеджменту активів у цій області відносно прості - оптимізувати загальний обсяг і склад основних засобів, забезпечити своєчасне їхнє відновлення і підвищення ефективності використання.

Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємства повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності.

Однак у процесі господарської діяльності використовуються не тільки власні засоби підприємства, але і позикові засоби у виді кредитів банку і з інших джерел. Обов'язковою умовою при цьому є своєчасне їхнє повернення за рахунок власних нагромаджень.

При нераціональній організації фінансів навіть підприємство з високим рівнем самостійності може не забезпечити фінансування своєї господарської діяльності.

Джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать:

  •  Бухгалтерський баланс (форма № 1);
  •  Звіт про фінансові результати і їхнє використання (форма № 2);
  •  Дані аналітичного обліку про склад і рух засобів і джерел при проведенні внутрішнього аналізу;
  •  Розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості;
  •  Переписування по фінансових питаннях;
  •  Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації (зносу) форма № 11-ОФ);
  •  Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг (форма № 5-з);
  •  Звіт про працю (форма № 2-Т);
  •  Матеріали перевірок;
  •  Інша інформація.

При прийнятті управлінських рішень необхідно вирішувати наступні задачі:

  •  Вивчення структури майна підприємства і джерел їхнього придбання;
  •  Оцінка поточної і перспективної платоспроможності;
  •  Визначення величини власних оборотних коштів. Їхнє співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями;
  •  Розрахунок ефективності використання оборотних коштів і числення рентабельності і факторів, її визначальних;
  •  Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для оцінки стійкості фінансового стану підприємства використовується система показників, що характеризують зміни:

  •  Структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;
  •  Ефективності й інтенсивності його використання;
  •  Платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;
  •  Запасу його фінансової стійкості. Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується, головним чином, на відносних показниках, тому що абсолютні показники практично неможливо привести в порівнянний вид.

Стратегія економічної організації – це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства – це значить визначати загальний напрямок її діяльності. Стратегія – це не просто функція часу, а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування –єдиний спосіб прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.

Також треба звернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах макроекономічного планування. Необхідно зразу відзначити, що одні і тіж рішення одному здаються стратегічними, іншому –тактичними. Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має такі аспекти:

1.Стратегічне планування пов’язане з рішеннями, наслідки яких проявляються потягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стратегічне планування пов’язане з довгостроковими періодами, а тактичне –з короткими. Слід відзначити, що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами. Вони доповнюють один одного, як два боки однієї медалі.

2.Стратегічне планування характеризується широтою розмаху, а тактичне –певною вузькістю, хоча широта та вузькість –поняття відносні.

3.Тактичне планування займається вибором засобів для виконання намічених цілей. Цілі звичайно задаються на вищому рівні управління. Стратегічне планування займається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації.

Стратегічне планування – довгострокове, комплексне, зорієнтоване на кінцеві результати. Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне, і стратегічне планування.

Своєрідність стратегічного планування як системи управління визначається його принципами, першим з яких є селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності, велика організація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних, регіональних кордонів. Другим важливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо. Наступний принцип –комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної й організаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.

Вищезгадані принципи створюють основу специфічної для планування системи “портфельного планування” ,яка використовується практично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова ,а решта залишається в портфелі.

Розробка стратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає :сукупність маркетингових досліджень –виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування, аналіз пробних продаж, визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічного розвитку.

В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих суб’єктів. Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії. Фінансова стратегія – це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона обхвачує питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання. Теорія фінансової стратегії досліджує об’єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій.

3.2 Виявлення резерву прибутку 

Зростання прибутку досягається передусім за рахунок збільшення виробництва і відповідно виручки від реалізації продукції та зникнення її собівартості.

Виручка від реалізації продукції, в свою чергу, залежить від якості виробленої продукції, її складу (асортименту, номенклатури) і цін, що склалися.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв – це кількісна величина.

Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявлення резервів виділяються три етапи:

  •  Аналітичний – на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;
  •  Організаційний – тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;
  •  Функціональний – коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

  •  За рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг),
  •  За рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції,
  •  За рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців,
  •  За рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Резерв зростання прибутку (РЗ0) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою:

, де

- планова сума прибутку на одиницю і-ї продукції,

- додатково реалізована продукція (тис.грн).

Якщо прибуток розраховано на 1 грн. продукції, то сума резерву його зростання в результаті збільшення обсягу реалізації визначатиметься за формою:

, де

- фактичний прибуток від реалізації продукції,

- фактичний обсяг реалізації,

ΔР(рз) – резерв збільшення реалізації продукції.

Таблиця 3.1 - Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення

                      обсягу реалізації продукції

Продукція

Резерв збільшення обсягу реалізації, грн

Сума прибутку за планом, грн

Резерв збільшення суми прибутку, тис.грн.

А

150

10

1,5

Б

230

15

3,45

В

210

20

4,2

Г

80

30

2,4

Д

120

45

5,4

Усього

-

-

16,95

де

вироб А - Пральна машина

вироб Б Холодильник

вироб ВТелевізор  

вироб Г – Електронасос

вироб Д - Електропліти

Резерви збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації всіх видів продукції становитимуть 16,95 тис.грн.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливо-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

Кількісна величина резервів визначається порівнянням досягнутого рівня з нормативною величиною:

, де

- резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів,

- фактична величина використання і-го виду ресурсів,

- нормативна величина використаного і-го виду ресурсу.

Тоді загальна величина виявлених резервів зниження собівартості продукції визначатиметься за такою формулою:

Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас і резервами збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву зростання прибутку проводять за формулою:

, де

- резерв зростання прибутку,

См  - можливе зниження витрат на 1 грн продукції,

Рl – реалізована продукція за звітом,

Рn  - можливе зростання обсягу реалізації.

Таблиця 3.2 - Резерви зростання прибутку за рахунок зниження

                       собівартості реалізованої продукції

Продукція

Резерви зниження собівартості, грн.

Можливий обсяг реалізації продукції, грн

Резерв збільшення суми прибутку, тис.грн..

А

8

900

7,2

Б

6

860

5,16

В

10

300

3,0

Г

11

430

4,73

Д

9

520

4,68

Усього

-

-

24,77

Резерви зростання прибутку за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції встановив 24,77 тис.грн.

Таблиця 3.3 - Резерви збільшення прибутку за рахунок підвищення

                     якості продукції виробу “Пральні машинки”

Сорт

Відпускна ціна за одиницю продукції, тис.грн

Вироблено продукції факточно, тис.грн

Питома вага, %

Відхилення у питомій вазі, (±)

Зміна середньої ціни реалізації, тис.грн

фактична

можлива за підвищення якості

1

10

300

49,2

60

+10,8

+108,0

2

9

210

34,4

40

+5,6

+50,4

3

8

100

16,4

-

-16,4

-131,2

Усього

610

100

100

-

+27,2

У зв‘язку зі зростанням питомої ваги продукції першого сорту до 60%, другого – до 40%, зниженням випуску виробів третього сорту середня ціна реалізації виробу зросте на 27,2 тис.грн.

Підвищення якості продукції - це значний резерв збільшення прибутку. Тому що, якість – як економічна категорія, відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

3.3 Аналіз цінової політики підприємства.

Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо-збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей.

Процес ціноутворення розглядається як серія процедур установлення ціни. Тому (залежно від цілей аналізу) аналізують або окремі процедури або весь комплекс.

Основні завдання аналізу:

  •  Вивчення змісту процедур установлення ціни, рівня цін для визначення обґрунтованості конкретної ціни на продукцію;
  •  Розроблення пропозицій щодо формування ефективної цінової політики.

Зміст та послідовність аналізу цінової політики загалом можна розподілити на такі етапи:

I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.

Аналізуючи цінову політику, треба мати на увазі, що вона залежить від типу ринку. В економічній літературі виокремлюють чотири типи ринку («чиста конкуренція», «монополістична конкуренція», «олігополістична конкуренція», «чиста монополія»), кожний з яких має власні проблеми в галузі ціноутворення. За винятком роботи на ринках чистої конкуренції, підприємствам необхідно аналізувати методику встановлення початкової ціни на свої товари.

II етап. Аналіз цілей ціноутворення.

Політика цін залежить від того, яких саме цілей підприємство намагається досягти за допомогою конкретного товару. Прикладами таких цілей можуть бути: виживання підприємства, максимізація прибутку, вихід у лідери за показниками частки ринку або якості товару, оволодіння відповідною часткою ринку та ін. Так, забезпечення виживання стає основною ціллю підприємства тоді, коли на ринку занадто багато виробників та панує гостра конкуренція, або тоді, коли потреби клієнтів несподівано й різко змінюються. Щоб забезпечити роботу підприємств та збут своїх товарів, підприємства змушені встановлювати низькі ціни, запроваджувати програми цінових знижок. За реалізації завдань здобування лідерства за показниками якості товару цілком виправданим буде встановлення на нього високої ціни (для покриття витрат на досягнення високої якості та проведення НДОКР).

III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.

На практиці процес формування цін залежить від багатьох факторів — витрат виробництва, величини попиту, конкуренції, транспортних витрат, ввізного мита, зміни курсів обміну валют, реклами та інших елементів стимулювання збуту. Отже, під час аналізу треба враховувати:

Фактори витрат.

Підприємство, що взяло за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, установлює ціни, виходячи з витрат і відповідного відсотка прибутку. Ціноутворення, в основу якого покладаються витрати, використовують для товарів виробничого призначення, котрі не мають якихось індивідуальних характеристик.

Фактори попиту.

Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, передбачає оцінку інтенсивності попиту: високі ціни призначаються на товари підвищеного попиту, а низькі — на товари з незначним попитом, навіть тоді, коли собівартість одиниці товару в обох випадках є однаковою. Ціноутворення з орієнтацією на попит є ефективним щодо марочних споживчих товарів та багатьох видів товарів виробничого призначення.

Фактори конкуренції.

Найліпшим прикладом ціноутворення, орієнтованого на ціни конкурентів, можуть бути біржові ціни на метал, пшеницю, чай та ін., рівень яких диктують світові ринкові ціни та які встановлюються в результаті взаємодії великої кількості продавців та покупців. Для кожного продавця призначення ціни, вищої за встановлений рівень, може стати причиною значного зменшення замовлень, а нижча ціна призводитиме до невиправданого зменшення прибутків. Головне в ціноутворенні, орієнтованому на ціни конкурентів, урахувати ціни на продукцію тих підприємств, що виготовляють аналогічні продукти.

Аналізуючи цінову конкуренцію, звичайно виділяють:

  •  Конкуренцію між фірмами однієї галузі;
  •  Міжгалузеву конкуренцію;
  •  Конкуренцію замінників.

IV етап. Аналіз умов та методів формування початкової ціни на товар.

Змістом цього етапу аналізу є:

  •  Оцінка попиту.
  •  Оцінка витрат.
  •  Аналіз цін та товарів конкурентів.
  •  Аналіз методів ціноутворення, що вживаються.

V етап. Аналіз методів ціноутворення.

Коли підприємство встановило первісну ціну, то воно має скоригувати її з урахуванням різних факторів, що діють у зовнішньому середовищі. Треба здійснити передовсім аналіз:

  •  Ціноутворення на новий товар.
  •  Ціноутворення в рамках товарної групи.
  •  Ціноутворення за регіональним принципом.
  •  Установлення цін зі знижками та заліками.
  •  Установлення цін для стимулювання збуту.

VI етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.

Підприємства, що розробили власну систему цін та стратегію ціноутворення в процесі своєї діяльності, змушені знижувати або підвищувати ціни. Причинами цього є, наприклад, недовантаження виробничих потужностей, інфляція, надмірний попит та ін. Щоб з'ясувати, як має діяти підприємство за зміни цін конкурентами, необхідно проаналізувати:

  •  Причини та період зміни цін конкурентами;
  •  Можливу зміну своєї частки ринку;
  •  Життєвий цикл свого товару;
  •  Роль даного товару в межах власної товарної номенклатури;
  •  Динаміку витрат залежно від обсягу виробництва.

Так, наприклад, у таблиці 3.4 подається дослідження рівня цін на товари ВАТ «Биттехніка» та аналогічні вироби конкурентів.

Таблиця 3.4 - Рівень цін на вироби Електронасоси та Електроплити

                       ВАТ «Биттехніка» і на аналогічні вироби підприємств –

                       конкурентів,2005 рік

Ціна ВАТ «Биттехніка»

Ціна виробу-аналога підприємства-конкурента

Ціна ВАТ «Биттехніка» у % до ціни конкурента

Підприємство-конкурент

UAH

RUR

RUR

Електронасоси

5.18

25,9

18,8

137,8

Компанія «Рефлектор», Краснодон

2.48

12,4

6,7

185,1

Магазин «Електрон», Краснодон

2.94

14,7

4,9

300,0

Компанія «Рефлектор», Краснодон

4.86

24,3

25,0

97,2

ЧП «ОРЗЕП», Ніколаєв

3.56

17,8

18,0

98,8

ТОВ «Неон», Орел

Електроплити

0,2

1,0

1,9

52,6

з-д «Інтеград», Мінськ

0,18

0,9

1,9

47,4

з-д «Квант», Київ

0,22

1,1

2,8

39,3

Магазін «Електро», Ростов-на-Дону

0,2

1,0

2,4

41,6

ТОВ «Індикатор», Усмань

0,22

1,1

0,9

122,2

Магазін «Електро», Ростов-на-Дону

Ця таблиця може використовуватися для оперативного аналізу рівня цін конкурентів за певний період (рік, квартал, місяць) та прийняття відповідних управлінських рішень.

З проведеного аналізу випливають такі висновки:

1. Керівництво ВАТ «Биттехніка» помилково визначило цілі фірми та цінову політику. Головною метою на цьому етапі мало б бути не одержання високого прибутку, а виживання підприємства або втримання належної йому частки ринку.

2. 40 % виробів, що виробляються в ВАТ «Биттехніка» за умовами поставки Ex Works, значно дорожчі, ніж у конкурентів.

3. Цінову політику орієнтовано на витрати виробництва, тобто ціна встановлювалася з урахуванням витрат та певного відсотка прибутку. Відтак витрати на одиницю продукції за скорочення обсягів реалізації зростають. Ціну на вироби встановлено адміністративними рішеннями, без огляду на умови ринкового попиту. ВАТ «Биттехніка» не має чіткої політики ціноутворення на випадок зміни цін конкурентами передовсім на зовнішніх ринках. Визначаючи ціни, ВАТ «Елктроприлад» не враховувало життєвого циклу власних виробів.

3.4 Резерви підвищення обсягів виробництва підприємства

Вирішуючи питання про те, якому з виготовлених товарів надати перевагу, а виробництво якого товару скоротити, менеджеру необхідно врахувати, що:

  •  Чим більше валова маржа, тобто чистий виторг підприємства після відшкодування перемінних витрат, тим більше маса і приємніша динаміка прибутку;
  •  Виробництво й продаж товарів завжди пов'язані з якимись обмежуючими факторами, залежними від характеру самого бізнесу й особливостей зовнішнього середовища.

Границі можливостей підприємства можуть бути обкреслені об'ємом його основних виробничих потужностей, можливостями використання живої праці, джерелами сировинної бази, місткістю ринку збуту, ступенем напруги конкурентної боротьби, величиною рекламного бюджету і тощо. Але найбільш жорсткий обмежуючий фактор - час.

Практика бізнесу підтверджує те, що вибір придбаного товару за допомогою критерію "максимальний коефіцієнт валової маржі до одиниці продукції (співвідношення маржінального доходу до чистого виторгу) - максимальний прибуток" може привести до серйозних прорахунків. На жаль, навіть досвідчені фінансові аналітики нерідко помиляються й одержують прямі збитки замість очікуваного максимуму прибутку. Необхідно об'єднати два вищезгаданих принципи, засновуючи свій вибір на критерії "максимальна валова маржа й фактори обмеження (про які згадувалося вище) - максимальний прибуток".

У фінансовому менеджменті підприємства також необхідно враховувати основні етапи теорії життєвого циклу товару. В асортиментній політиці необхідно враховувати наступні обставини:

Різна еластичність попиту визначає різні типи поводження покупців при зміні ціни на товар. Тому динаміка виторгу від реалізації також залежить від рівня еластичності попиту.

Фінансові цілі підприємства на різних етапах життєвого циклу товару різні. На етапі розробки нового товару підприємство піклується про підтримку своєї беззбитковості в цілому. Витрати на розробку перекриваються прибутком від продажу більш зрілих товарів. На етапах виведення товару на ринок і росту продажів головна фінансова ціль підприємства - це неухильне збільшення прибутку. При цьому необхідно враховувати, що великий прибуток обертається великим податком на прибуток. Після переходу порога рентабельності при стрімких темпах нарощування прибутку стає небезпечною велика сила впливу операційного важеля, багато проблем може доставити ріст дебіторської заборгованості, що може привести до уповільнення оборотності коштів і виникнення погрози неплатоспроможності підприємства. На етапі зрілості товару підприємство підтримує достатню масу прибутку за рахунок скорочення витрат (в основному, постійних), сила впливу операційного важеля, як правило, знижується. На етапі насичення ринку й падіння попиту для підтримки прибутковості необхідно ще більш значне скорочення витрат -, головним чином, перемінних, однак не слід послабляти увагу і до поводження постійних витрат.

Визначаючи асортиментну політику підприємства, краще визначати набір товарів, доходи від яких мають різноспрямовану динаміку. Тоді капризи попиту менше будуть позначатися на сукупному прибутку.

Виключати з асортименту в першу чергу треба товари, які приносять незначний прибуток, тому що збільшення частки цієї продукції дасть перевищення приросту витрат над приростом доходу.

3.5 Використання комп‘ютерних технологій в аналітичних розрахунках

Project Expert - комп'ютерна технологія призначена для створення фінансової моделі нового або діючого підприємства незалежно від його галузевої приналежності і масштабів. Програма дозволяє вирішити комплекс економічних та фінансових задач (рисунок 3.1) одна із котрих Аналіз точки беззбитковості.

Щоб провести аналіз беззбитковості на підприємстві, можна виконати всі необхідні розрахунки «вручну», тобто за допомогою стандартних електронних таблиць типу Excel як це робиться на підприємстві ВАТ «Биттехніка», або скористатися відповідним модулем (для проведення аналізу беззбитковості), що є в спеціалізованих системах для бізнесу-моделювання. Такі системи - це аналітичний інструмент, здатний із всієї маси показників управлінського обліку вибрати й розглянути ті, які дадуть повну картину щодо потрібної ділянки діяльності підприємства. Крім того, спеціалізовані системи допомагають обійти «підводні камені», що виникають при уведенні й обробці інформації, конструюванні формул для розрахунку фінансово-економічних показників, обліку всіх даних по продуктах і підрозділам підприємства.

Рисунок 3.1 - Діалогове вікно «Аналіз проекту»

Однак головне достоїнство використання спеціалізованих систем для проведення аналізу беззбитковості - можливість простого й ефективного моделювання впливу на розмір прибутку, одержуваної підприємством, змін відразу декількох факторів - обсягу випуску, складу й величини витрат, цін на продукцію. До числа таких систем ставиться комп'ютерна аналітична система Project Expert, розроблена компанією «Expert Systems».

Першим кроком проведення аналізу беззбитковості в системі Project Expert є побудова фінансової моделі підприємства, що включає всі основні аспекти її діяльності. До них ставляться номенклатура виробленої або продаваної продукції, змінні й постійні витрати по кожному виді продукції з різними варіантами їхнього віднесення, дохідна частина, що включає рівень цін, що течуть і планируемые обсяги продажів, розміри знижок і т.д. При розробці моделі встановлюються значимі обмеження й взаємозв'язки по обсязі виробництва або продажів, витраті матеріалів і комплектуючих, оплаті персоналу й послуг.

Як метод управлінського обліку в Project Expert використається система директ-костинг, прийнята в країнах з розвитий ринковою економікою; це система розрахунку собівартості продукції, при якій у неї включається тільки група змінних витрат, прямо пов'язаних з кількістю зробленої продукції. Важливою особливістю директ-костинга є те, що за допомогою цього методу можна вивчати взаємозв'язку й взаємозалежності між обсягом виробництва, витратами (собівартістю) і прибутком.

В Project Expert крапка беззбитковості розраховується як у кількісному, так й у грошовому вираженні (рисунок 3.2), запас фінансової міцності - у грошових одиницях і відсотках. Залежно від цілей аналізу вибирається період часу - від місяця до декількох років, а також крок аналізу, що визначає тимчасові крапки, у яких будуть розраховані показники беззбитковості, - місяць, квартал, рік.

Рисунок 3.2 - Визначення точки беззбитковості.

Крім кількісної й вартісної оцінки беззбитковості в системі Project Expert визначається запас фінансової міцності й оцінюється вплив обраної структури витрат на прибуток - операційний важіль. Розраховуються на кожен період і ряд періодів і представляються в числовому й графічному виді такі важливі показники, як межа безпеки й рівень підприємницького ризику (рисунок 3.3)

Одне з переваг методу розрахунку беззбитковості - наочність. Інформація, представлена в графічному виді, легко сприймається не тільки фінансистами й бухгалтерами, але й неспеціалістами в цій області.

Рисунок 3.3 - Аналіз беззбитковості для групи продуктів.

Складання плану беззбиткової діяльності підприємства є частиною складання загального фінансового плану фірми. На першому етапі аналізується стан справ у фірмі й ситуації на ринках збуту, тобто сильні й слабкі сторони діяльності фірми з погляду внутрішніх і зовнішніх факторів.

Далі складається прогноз цін на фактори виробництва й готову продукцію, споживчого попиту на основі даних за минулі періоди. За спрогнозированным цінами й невиробничими витратами розраховується майбутня собівартість продукції.

Крапка беззбитковості визначається на основі розрахунку собівартості продукції й можливої ціни реалізації. Після розрахунку обсягу виробництва, необхідного для покриття постійних витрат, визначається потребная величина маржі безпеки. Ця приблизна величина залежить від стабільності зовнішнього середовища, у якій діє фірма.

На основі певних цін й обсягів реалізації, остаточного розрахунку крапки беззбитковості складається фінансовий план і план реалізації з розбивкою по періодах. При цьому встановлюється момент досягнення крапки беззбитковості.

Контроль беззбитковості включає контроль виробничих витрат, собівартості, плану реалізації, надходження доходів, виконання плану беззбитковості. Комплексний контроль беззбитковості укладається в безперервному контролі отриманих доходів і поточних витрат фірми, визначенні положення фірми щодо крапки беззбитковості.

Якщо ціль аналізу - визначення ефективності роботи підрозділів підприємства й собівартості окремих видів продукції (рисунок 3.3), для його коректності важливо чітко описати походження всіх видів витрат і доходів, не пов'язаних з реалізацією продукції, вибрати спосіб і базу віднесення непрямих витрат на продукти. Тільки в цьому випадку відповіді на питання: «Виробництво якого продукту приносить більше прибутку, а яких - збитки?», «Виробництво яких продуктів потрібно розширювати й фінансувати, а яких - звертати?» (і подібні їм) - будуть достовірні й не принесуть підприємству невірних рішень.

Projects Expert 7 має засоби, що дозволяють провести детальний фінансовий аналіз підприємства ВАТ «Битехніка», який враховує вплив на нього загальноекономічних факторів, що характеризують соціально-економічне середовище, а саме тенденцію інфляції, динаміку масштабів і структури витрат на виробництво, включаючи сировину, матеріали і комплектуючи вироби, заробітну плату керуючого і виробничого персоналу, вартість основних фондів та інше (рисунок 3.2).

Пакет забезпечує представлення результатів фінансового аналізу у виді таблиць, діаграм і графіків, які можуть бути виведені на друк.

Висновки та рекомендації

Аналіз витрат-обсяг-прибуток містить у собі вивчення взаємозв'язку наступних факторів:

  •  Ціни товарів.
  •  Обсягу або рівня виробництва
  •  Змінні витрати на одиницю продукції (VC)
  •  Постійні витрати (FC)
  •  Комбінації продаваних товарів.

Аналіз витрат-обсяг-прибуток є ключовим у прийнятті багатьох рішень, включаючи вибір продукції, установлення ціни на продукцію, маркетингову стратегію й використання виробничих потужностей. Ця концепція настільки поширена в управлінських розрахунках, що торкає фактично всіх сфер діяльності менеджера. Завдяки широким можливостям використання аналізу витрат-обсяг-прибуток являє собою кращий інструмент, яким тільки розташовує менеджер, для виявлення схованого потенціалу прибутковості, існування якого можливо в будь-якій організації.

Аналіз витрат-обсяг-прибуток починається зі звіту про прибутки й збитки, що трохи відрізняється від традиційного формату.

Традиційний формат Звіту про прибутки й збитки в міжнародному стандарті

Підхід до структури Звіту про прибутки й збитки з погляду цілей керування

Виторг за реалізовану продукцію

Виторг за реалізовану продукцію

Виробничі витрати

Змінні витрати

Валовий прибуток

Внесок у формування прибутку (Contribution Margin) – CM

Витрати періоду

Постійні витрати

Прибуток від основної діяльності

Прибуток від основної діяльності

В аналізі витрат-обсяг-прибуток ми  використали підхід до структури Звіту про прибутки з погляду цілей керування, що далі буде називатися Звіт про прибутки за принципом внеску у формування прибутку. Цей документ має ряд цікавих рис, які можуть бути корисні менеджерові при визначенні впливів на прибуток змін у продажній ціні, витратах й обсязі. Оборотний увага, що у звіті вказуються продажі , змінні витрати й постійні витрати. Змінні витрати - це витрати, що прямо пропорційно залежать від обсягу виробництва (сировина, заробітна плата робітником); постійні витрати - витрати, що не залежать від обсягу виробництва, тобто фіксовані в певних межах (орендна плата, амортизація, заробітна плата адміністративних службовців, адміністративні витрати).

Аналіз витрат, обсягу продукції й прибутку називають аналізом беззбитковості.

Переваги аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку укладаються в наступному:

  •  Допомагає в плануванні прибутку компанії;
  •  Ілюструє вплив операційних коштів на прибуток;
  •  Допомагає у визначенні оптимальної пропорції постійних і змінних витрат компанії.

Застосування аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку можливо при:

  •  Оцінці виробничої, збутової й адміністративної діяльності;
  •  Запуску нового бізнесу;
  •  Введенні нового товару;
  •  Модернізації існуючого бізнесу.

Обмеження аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку:

  •  Ціна продажів залишається постійної, що вимагає наступних припущень:
  •  Еластичність попиту є досить великий, щоб залишати незмінної ціну при збільшенні обсягу продажів;
  •  Ціна продажів є стійкою в плині розрахункового періоду;
  •  Є тільки один товар або постійна товарна суміш;
  •  Постійна ефективність виробництва;
  •  Не змінюються засоби виробництва;
  •  Постійні змінні витрати на одиницю продукції;
  •  Постійні витрати фіксуються;
  •  Постійні й змінні витрати добре розділені, визначені й оцінені.

Правила аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку:

  •  Збільшення ціни продажів знижує крапку беззбитковості;
  •  Збільшення змінних і постійних витрат збільшує крапку беззбитковості.

Якої ж переваги одержує підприємство, знаючи кількісний рівень своєї уразливості.

Не секрет, що металургійна галузь у початковий період реформ досить успішно існувала за рахунок цінових переваг на закордонних ринках. Це забезпечувалося низьким курсом рубля й «деформованою» структурою собівартості, що включала відносно дешеву сировину й енергію, мізерну заробітну плату й украй низькі амортизаційні відрахування. Однак зараз у світі спостерігається надвиробництво сталі, до того ж існують інші фактори, що перешкоджають виходу вітчизняної металургії на ринок.

У такій ситуації дуже важливо, щоб підприємство мало можливість гнучко реагувати на стан ринку, варіювати обсяги випуску своєї продукції, зберігаючи рентабельність й ефективність виробництва. Такий нескладний, але в той же час інформативний інструмент, як аналіз беззбитковості, дозволить приймати рішення відразу в декількох сферах діяльності підприємства.

По-перше, чітке планування виробництва, у тому числі оптимізацію витрат виробництва по видах продукції й підрозділам. Знаючи де, коли й у яких обсягах витрачаються ресурси підприємства, управлінський апарат може оптимально розподіляти ці ресурси й максимізувати їхню віддачу.

По-друге, достовірний прогноз рівня витрат на виробництво, цінової ситуації на ринку й прибутку підприємства. На основі зроблених прогнозів здійснюється розрахунок плану виробництва. А служба постачання підприємства на основі цих прогнозів забезпечує безперебійну поставку матеріалів, сировини й комплектуючих.

По-третє, оцінка діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору. Підприємству немає необхідності «тягти хвіст» збиткових, нерентабельних виробництв. Вчасно позбувшись від них, воно одержує додаткові ресурси для розвитку інших, успішних напрямків.

По-четверте, аргументоване ухвалення рішення по розширенню діапазону товарів, що випускають, або надаваних послуг, наприклад, за рахунок випуску нових марок товарів, диверсифікованості діяльності, проникнення на нові ринки.

По-п'яте, чітке планування маркетингу. Аналіз беззбитковості допомагає вирішити, наскільки доцільне збільшення частки коштів, що інвестуються у просування товару на ринок; як це відіб'ється на загальних накладних витратах і збільшенні мінімального обсягу виробництва для досягнення крапки беззбитковості.

Можна бути впевненими, що на підприємстві, де аналіз беззбитковості стає регулярно застосовуваним механізмом в оперативному й стратегічному керуванні, такі проблеми, як збитковість виробництва, надвиробництво продукції або неконтрольований ріст витрат, не виникнуть.

перелік Літератури

Додатки

Додаток А Форма № 1 «Баланс» ВАТ «Биттехніка»


(1.1)

Математичні методи

Графічні методи

- метод рівняння

- маржинальний метод

- графік беззбитковості

- графік взаємозв‘язку «обсяг-прибуток»

- графік маржинального доходу

Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток»

(1.2)

(1.3)

(1.4)

(1.5)

Об‘єм, шт

грн

грн

грн

Об‘єм, шт

Об‘єм, шт

Постійні витрати

Виторг

Змінні витрати

Обсяг продажу, одиниць

Точка беззбитковості

Лінія доходу від продажу

Змінні

витрати  

Лінія постійних витрат

Постійні витрати

Зона збитків

Зона прибутку  

Лінія загальних  витрат

Q

Витрати і дохід, тис.грн

(1.6)

(1.7)

(1.8)

(1.9)

(1.10)

Рентабельність виробу

Ціна реалізації

Собівартість виробу

якість продукції

попит ринку

Показник інфляції

прямі матеріальні витрати

прямі трудові витрати

Непрямі витрати

В

Втрати та надходження, тис.грн

Виробництво та реалізація, од

Обсяг виробництва

Загальні надходження

Загальні витрати

С

D

А

Q2

Середні зміни витрати на одиницю продукції, тис.грн

Обсяг продукції

0

Q1

Y

Загальні витрати та надходження, тис.грн.

Виробництво та реалізація од. продукції

рийнятий діапазон обсягу виробництва

X

0

Загальні надходження в бухгалтерської моделі

Постійні витрати в бухгалтерської моделі

Загальні витрати в бухгалтерської моделі

Загальні витрати в економічній  моделі

Монтаж

Гравіровка

Намотка

Слюсарні роботи

Штамповочний цех

Пресовочний цех

Цех гальванопокриттів

Заготівельний цех

Пістолетна покраска

Напилен ня

Комерційний центр

Реалізація

Заточка

Шліфовка

Зубонарізка

Токарні роботи

Механічна обробка

Малярна обробка

Складальні цехи

(2.1)

(2.2)

(2.3)

(2.4)

(2.5)

(2.6)

(2.7)

(2.8)

(2.9)

(2.10)

(2.11)

(2.12)

(2.13)

(2.14)

(2.15)

Обсяг продажу, одиниць

Точка беззбитковості

Змінні витрати  

Постійні витрати

527

441,8

Витрати і дохід, тис.грн

433

Точка беззбитковості

527

0

433

Обсяг продажу, одиниць

Прибуток, тис.грн

Збиток, тис.грн

Витрати і дохід, тис.грн

Точка беззбитковості

441,8

433

527

Лінія постійних витрат

Лінія змінних витрат

Лінія доходу від продажу

Лінія загальних витрат

Змінні витрати

Прибуток

Постійні витрати

Маржинальниий дохід

Обсяг продажу, одиниць

(2.16)

(2.17)

Дохід і витрати, грн

840000

441837

Обсяг продажу, одиниць

527

1000

433

Запас міцності

Запас міцності

(3.1)

(3.2)

(3.3)

(3.4)

(3.5)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84152. Политическая и правовая формы общественного сознания. Их роль в современном обществе. Политико-правовая культура и демократия 32.17 KB
  Политическое сознание – это система знаний убеждений и оценок в русле которых происходит осмысление политики членами общества и на основе чего они занимают ту или иную политическую позицию. Политическое сознание является непременным спутником функционирования и развития любой политической системы поскольку любая политическая система строится осознанными действиями членов общества исходя именно из реалий и целей преобладающего у них политического сознания. Политическое сознание занимает особое место среди всех других форм общественного...
84153. Нравственная и эстетическая формы общественного сознания. Их роль в формировании духовно-интеллектуального содержания личности 34.63 KB
  Нравственное сознание изучается одной из философских дисциплин – этикой. Нравственное сознание связано с другими формами общественного сознания среди которых оно оказывает особое влияние на правовое сознание политическое сознание эстетическое сознание и религию. Наиболее тесно нравственное сознание взаимодействует с религиозным сознанием и правосознанием. Нравственное сознание и как следствие нравственное развитие людей приобретает особенно важное значение в современном обществе потому что современное общество становится всё более...
84154. Научная и религиозная формы общественного сознания. Характер их исторического развития. Их роль в современном обществе 31.97 KB
  НАУЧНОЕ СОЗНАНИЕ – это система экспериментально установленных и статистически закономерных знаний о природе обществе и человеке. Научное сознание как и сама наука включает: – естественнотехнический раздел содержащий законы физической природы методы её наблюдения способы её исследования а также технологии её преобразования или использования для потребностей человека; – общественный раздел содержащий сведения о различных общественных явлениях социальных законах развития а также о человеке как о социальном явлении. В соответствии с...
84155. Культура и духовная жизнь общества. Культура как определяющее условие становления и развития личности 31.83 KB
  Культура как определяющее условие становления и развития личности. Культура – это сумма материальных творческих и духовных достижений народа или группы народов. В широком смысле культура – это уровень материального и духовного развития общества. В частных смыслах культура – это и некие вечные духовные ценности и степень образованности общества и его политическая культура и его бытовая культура и материальная культура и нравственное или эстетическое развитие народа и т.
84156. Аналитика внутреннего мира человека: проблема счастья, смысл жизни, проблема смерти и бессмертия. Творческая жизнедеятельность как выражение личностного начала 37.67 KB
  Внутренний мир человека – это единый духовный опыт взаимодействия его личности как с внешними фактами бытия так и с собственным я. Таким образом внутренний мир человека дан ему непосредственно в прямом созерцании собственным сознанием собственных же процессов сознания. Поэтому для человека в его внутреннем мире одинаково очевидны и процессы сознания вызванные внешними фактами бытия и процессы сознания вызванные деятельностью его собственного я ведь для его сознания и те и эти процессы есть явления одной внутренней природы...
84157. Общественный прогресс. Противоречивый характер его содержания. Критерии общественного прогресса. Гуманизм и культура 34.4 KB
  Критерии общественного прогресса. Идея прогресса человеческого общества стала формироваться в философии с древнейших времен и опиралась на факты умственного движения человека вперед что выражалось в постоянном приобретении и накоплении человеком новых знаний позволяющих ему всё более понижать свою зависимость от природы. Таким образом идея общественного прогресса зародилась в философии на основе объективных наблюдений социальнокультурных преобразований человеческого общества. Поскольку философия рассматривает мир как целое то...
84158. Предмет философии и специфика философского мышления. Основные содержательные аспекты философского знания и главные мировоззренческие направления в его развитии 37.34 KB
  Основной особенностью философии её отличием от других видов знания является то что она пытается создать целостную картину мира стремится к максимальному обобщению результатов познания. Таким образом объектом изучения то есть предметом философии в самом широком не конкретном смысле является непосредственно сам мир как таковой. Главный метод философии состоит в том что она изучает не мир в целом то есть не мир как простую совокупность фактов и явлений у каждого из которых есть своя сущность а мир как целое то есть мир как единый...
84159. Общая характеристика античной философии. Ее космоцентризм. Основные натурфилософские школы и виднейшие их представители 63.92 KB
  Слово космос для эллинов не было названием какойлибо природной сферы окружающего мира наоборот этим термином древние греки характеризовали некую неприродную суть мира. Поэтому естественно что понимая мир как космос античные философы пытались выявить источники космической разумности порядка и гармонии мира. И начали они эти попытки с наиболее наглядной данности мира – с окружающей природы. Именно на этом этапе древнегреческая мысль стала философией поскольку отказалась от мифологических объяснений возникновения мирового порядка из...
84160. Античная классика: моральная философия сократа; проблема «эйдосов-идей» в философии платона; Аристотель о материи и форме 42.93 KB
  Поэтому чувственно воспринимаемые вещи обязаны своим существованием только приобщением к идеям. Но в этом приобщении вещи не могут брать от идей всё их совершенство поскольку являясь миром вещей они не истинны а поэтому они – бледные несовершенные копии этих идей. Они не верят тому из них кто сумев вырваться из подземелья и увидев реальные вещи возвращается к ним и говорит им о мире за пределами пещеры. В своём учении о материи и форме Аристотель пытается ответить на вопрос почему существуют вещи : 1.