39500

Міжнародна конкуренція в умовах становлення ринкової економіки

Дипломная

Мировая экономика и международное право

В епоху тотальної глобалізації та гонитви за прибутком конкурентоспроможність товарів чи послуг є найважливішим показником та умовою існування даного товару не тільки на вітчизняній проте й на міжнародній арені. Поліпшення конкурентоспроможності експортованих товарів чи послуг –це поліпшення образу України як країниекспортера якісної продукції. Намагаючись відповідати міжнародним стандартам та слідуючи прикладу розвинутих країн Україна приділяє багато уваги розвитку інтелектуальних послуг що дозволяють отримувати найбільший...

Украинкский

2013-10-04

23 MB

13 чел.

Вступ

Темою даної бакалаврської дипломної роботи є Міжнародна конкуренція в умовах становлення ринкової економіки. На сучасному етапі глобалізації в світі проблема конкуренції посідає важливе місце в економічних, маркетингових, виробничих, інноваційних дослідженнях. 

Актуальність дослідження. Основною метою економічного розвитку та перетворень в Україні є збалансування економіки, досягнення високого рівня ВВП, впровадження новітніх технологій та успішна перспективна колаборація з іноземними країнами. В епоху тотальної глобалізації та гонитви за прибутком конкурентоспроможність товарів чи послуг є найважливішим показником та умовою існування даного товару не тільки на вітчизняній, проте й на міжнародній арені. 

Поліпшення конкурентоспроможності експортованих товарів чи послугце поліпшення образу України, як країни-експортера якісної продукції. Намагаючись відповідати міжнародним стандартам, та слідуючи прикладу розвинутих країн, Україна приділяє багато уваги розвитку інтелектуальних послуг, що дозволяють отримувати найбільший прибуток, використовуючи найменшу кількість ресурсів. 

Із розвитком інформаційних технологій та міжнародної торгівлі, росте попит на програмне забезпечення та комп’ютерні послуги. Україна виступає одною з лідуючих країн-експортерів ІТ сервісу. Маючи стрімкий ріст продаж поза межами та на території країни, що активно збільшується кожного року, та не прогнозується зменшуватися, існує питання щодо розвитку та покращення даного сектору в економіці України.

Таким чином, економічна ситуація, що склалася в Україні, приводить до зростання ролі та значення ІТ сектору в вітчизняній економіці.

Питанням дослідження сутності інновацій, інноваційних проектів, їх впровадження та кредитного забезпечення займаються наступні зарубіжні та вітчизняні економісти: Зайнашева З.,  Демідова Л., Сміт А., Маршал А.

Метою дипломної роботи є теоретичне обґрунтування, вироблення науково-методичних засад і практичних пропозицій, спрямованих на вдосконалення механізму впровадження та надання ІТ послуг на внутрішньому та міжнародному ринках, як чинника розширення інноваційної сфери і підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах сучасних економічних процесів.

Відповідно до поставленої мети в роботі було визначено і вирішено такі завдання:

дослідження теоретичної сутності конкуренції та її функціональної ролі в економічній системі;

–виявлення факторів економічного впливу на розвиток та становлення конкуренції;

–узагальнити та систематизувати теоретичні й практичні засади конкурентоспроможності підприємств, на прикладі сфери ІТ послуг;

–проаналізувати текучу ситуацію на ринку ІТ послуг України та порівняти її із аналогічним сектором конкурентних країн;

–проаналізувати активність комп’ютерних підприємств в динаміці, обсяги продаж, визначити компанії лідери на ринку, проаналізувати стратегічні напрямки;

–запропонувати підходи щодо вдосконалення організації процесу роботи ІТ компаній, впровадити цікаве рішення щодо залучення нових клієнтів та максимального розширення ринку;

–обґрунтувати проблеми оцінки проектних ризиків на всіх етапах розроблення і реалізації запропонованого проекту, окреслити систему інструментів управління проектними ризиками;

–оцінити економічний потенціал розробленого проекту та запропонувати підходи щодо організації процесу залучення міжнародних інвестиційних ресурсів для фінансування розробки комп’ютерних програм.

Об‘єктом дослідження є покращення схеми роботи ІТ компаній на території України та впровадження схеми розробки нових комп’ютерних програм для покращення конкурентоспроможності вітчизняних компаній. 

Предметом дослідження є існуюча система економічних відносин, які виникають між клієнтами та конкуруючими компаніями, що пропонують однакові послуги.

Для досягнення мети та вирішення основних задач дипломної роботи застосовані різноманітні методи дослідження. До основних загальнонаукових методів дослідження, які використані автором, відносяться: діалектичний метод пізнання; логічний та формально-логічний методи; метод порівняння, узагальнення, систематизації та синтезу (при дослідженні суті конкуренції, конкурентоспроможності, міжнародної конкуренції); групування, статистичні, математичні, графічного аналізу, (при оцінці показників діяльності підприємства, оцінці кредитоспроможності позичальника); системний і комплексний підходи,економіко-статистичні, методи прогнозування (для визначення трендів розвитку ІТ сфери в Україні).

Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, законодавча база, періодичні та монографічні видання, матеріали міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, а також звітні статті для іноземних інвесторів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні та подальшому розвитку теоретичних засад конкурентоспроможності в контексті тенденцій розвитку економіки України. Положення бакалаврської роботи, що визначають її наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

удосконалено:

розробка прикладу організації міжнародної корпорації з головним офісом на території України, що буде оперувати на ринку ІТ послуг за схемою «забезпечення+послуги»;

–метод оцінки конкурентоспроможності українських компаній на міжнародній арені у минулому, на текучій період та прогнозів на майбутнє, враховуючи нові положення в законодавчій системі податкових органів України;

отримали подальший розвиток:

схема роботи ІТ компаній «забезпечення+послуги», як перспективна та конкурентоспроможна зараз та у перспективі;

–схема роботи аутсорсингових ІТ компаній, як найбільш прибуткових та перспективних;

–оцінка трудових ресурсів, як кваліфікованих спеціалістів з професійною освітою в ІТ сфері, які являються найціннішими активами та причиною конкурентоздатності України закордоном.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані в бакалаврській роботі наукові положення, висновки та пропозиції можуть бути використані для підвищення ефективності механізму роботи компаній, що надають послуги з інформаційних технологій, аутсорсингових компаній, компаній розробників або компаній, що розроблюють програмне забезпечення та надають ІТ сервіс за вимогою клієнтів.

Отримані результати бакалаврської роботи, які мають практичне значення, полягають у наступних положеннях:

обґрунтовано рекомендації щодо здійснення аналізу та оцінки конкурентоспроможності ІТ компанії;

–сформульовано пропозиції щодо побудови системи ІТ компанії, яка оперує за схемою «забезпечення+послуги»;

–визначено підходи щодо удосконалення процесу роботи аутсорсингових компаній та перспективи розвитку даного напрямку в умовах жорсткої конкуренції на ринку, обумовленою глобалізацією.

Бакалаврська дипломна робота складається з трьох розділів. 1 розділтеоретичний, складається з трьох підрозділів: 1.1. Зміст, форми та основні види конкуренції; 1.2. Еволюція теоретичних поглядів на конкуренцію; 1.3. Міжнародна конкурентоспроможність: основні категорії та поняття. Розділ займає 21 сторінку, та закінчується висновками до розділу.

розділаналітичний, складається з трьох підрозділів: 2.1. Економічна характеристика галузі послуг ІТ на внутрішньому та зовнішньому ринках; 2.2. Аналіз тенденції розвитку ринку комп’ютерних послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках; 2.3. Оцінка конкурентоспроможності галузі на міжнародній арені. Розділ займає 23 сторінки, та закінчується висновками до розділу.

розділпрактичний, складається з трьох підрозділів: 3.1. Стратегічні напрямки розвитку та покращення ІТ бізнесу в умовах глобалізації; 3.2. Розробка та обґрунтування переваг побудови міжнародної ІТ корпорації з головним офісом в Україні; 3.3. Оцінка ефективності роботи ІТ компанії, як перспективний напрямок для економіки України «забезпечення+послуги». Розділ займає 22 сторінок, та закінчується висновками до розділу.

В бакалаврській роботі надано 10 таблиць та 8 рисунків. В ході роботи було розглянуто 107 літературних джерел.

Підсумовуючи проведене дослідження, бакалаврська робота закінчується висновками щодо отриманих результатів.


Розділ 1

Теоретичні основи функціонування конкуренції та її роль в ринковій економіці

  1.  Зміст, форма та основні види конкуренції.

Починаючи від епохи меркантилістів та закінчуючи сучасними законодавчими положеннями в області антимонопольної політики, держави з традиційною ринковою економікою намагаються регулювати ринок, забезпечуючи за ним визначене конкурентне середовище. Так ми знайомимося із поняттям конкуренція, а саме, ринкова конкуренція. Без цього поняття не обходиться жодна модель механізму функціонування ринку. 

Конкуренціяекономічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку. Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства. [15; 75-76]

Ринкова економіка за своєю сутністю глибоко індивідуалістична. В її основі закладена концепція, яка дозволяє особі мати: 

  •  свободу підприємництва;
  •  свободу вибору (не обмежена будь-якими нормами споживання);
  •  пріоритет особистого інтересу;
  •  обмеженість ролі держави;
  •  домінування приватної власності. 

Індивідуалізм ринкової економіки є основою одночасно як сильних так і слабких її сторін. Саме на індивідуалізмі базується ініціативність і підприємництво, закладається гнучкість економіки та здійснюється розвиток НТП. Але разом з тим індивідуалізм, як принцип організації ринкової економіки має ряд недоліків. Так пріоритет приватного інтересу здатний штовхнути землевласників до встановлення немислимих ставок орендної плати, підприємців до випуску неякісної продукції, торговцівдо обману покупців тощо. Основною перепоною на шляху цих негативних процесів стає конкуренція.[7; 112-113]

Таким чином, конкуренція стає противагою індивідуалізму, стримуючи та обмежуючи його негативні прояви. Якщо особисті інтереси виступають базою стимулювання розвитку підприємницької діяльності, то конкуренція спрямовує діяльність суб'єктів господарювання в русло інтересів споживачів.

Конкуренція змушує підприємців час від часу переглядати стратегію розвитку підприємств, змінювати пріоритети, переналагоджувати своє виробництво. Розвиток ринкових відносин ставить підприємців в такі умови, які примушують їх вивчати основи конкурентної боротьби, досвід інших країн та окремих підприємств в галузі формування та підтримання конкурентних переваг.

Насправді, будь-які диспропорції в економіці обертаються або надлишками або дефіцитом. Конкуренція безжалісно вибраковує фірми , які займаються виробництвом або непотрібної ринку продукції. Відповідно скорочуються обсяги випуску продукції, яка не сприйнята ринком, та "поза конкуренцією" дефіцитна продукція.

Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробничих і ринкових відносин, а з іншого бокупідвищення ефективності господарської діяльності, прискорення НТП. Отже, конкуренції приділяється не тільки функція ринкового регулювання, але і стимулююча роль. Інакше кажучи, вона розглядалася як чинник розвитку, удосконалювання виробництва і якості виробленої товарної маси.

Різні визначення конкуренції як правило не суперечать а саме доповнюють одне одного. У той же самий час кожен з них, взятий окремо неможливо визначити достатнім. Це виражається у тому що, характеризуючи окремі дуже важливі ознаки конкуренції вони залишають без уваги загальнотеоретичний аспект проблеми - суть властивих її економічних відносин.

Отже, конкуренція є доповненням і противагою індивідуалізму капіталістичної економіки. Якщо особисті інтереси дають найсильнішу мотивацію учасникам господарських процесів (усе, що вони роблять, робиться винятково для себе, для власної вигоди), то конкуренція направляє їхню діяльність у сприятливе для всього суспільства русло. Адже в ній перемагає той, що краще задовольняє інтереси споживачів. [22; 14-25]

Поняття конкуренції складне і багатогранне, настільки багатозначне, що воно не охоплюється яким-небудь універсальним визначенням. Це і засіб здійснення підприємницької діяльності, і такий засіб існування капіталу, коли один капітал суперничає з іншим капіталом. Крім того, конкуренція виступає в ролі стихійного регулятора суспільного виробництва. Отже конкуренція виступає селективним механізмом.

Селекція конкуренції проявляється в тому, що від скорочення попиту на певні товари по різному страждають фірми, сильні знаходять свої сегменти ринку, слабкі - не виживають.

На сучасному етапі розвитку світової економіки виділяють наступні основні функції конкуренції:

  •  регулююча;
  •  розподільча (алокаційна)
  •  адаптаційна (стимулююча, інноваційна);
  •  контролююча.

Слід відмітити, що на процес конкурентної боротьби впливає широкий спектр різних факторів, які обумовлюють різни види конкуренції. Так конкуренція може бути обумовлена як природними факторами (наприклад, нафта на невеликих глибинах, вміст заліза в руді тощо), так і географічними (наприклад, витрати на транспортування продукції тощо). [7; 115-117]

Найважливіше значення в класифікації займає конкуренція за рівнем походження. За цією ознакою конкуренція може розподілятися на:

внутрішню, тобто таку що виникає в межах національної економіки (конкуренція між компаніями відповідної галузі, яка впливає на розвиток всієї галузі та суб'єкти господарювання);

міжнародну, яка виходить за рамки національних економік

Класифікація конкуренції за певними ознаками:

за методами здійснення конкурентної боротьби;

за характером задоволення потреб споживачів;

за поведінкою учасників ринкових відносин;

за кількістю продавців та особливістю їх поведінки.

Видова класифікація конкуренції:

А. За методами конкурентного суперництва конкуренцію поділяють на цінову і нецінову. Цінова конкуренція сягає до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку по найрізноманітніших цінах. Зниження ціни було тієї основою, за допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав увагу до нього і, у кінцевому рахунку, завойовував собі бажану частку ринку. Цінова конкуренція - один із методів конкурентної боротьби, який ведеться за допомогою зниження ціни на товар. Найчастіше це може бути: знижка з прейскурантів цін, використання демпінгових цін; сезонні розпродажі, розпродажі за зниженими цінами продукції, термін реалізації яких вичерпаний, продовження строків споживчого кредиту на придбання товарів довгострокового користування та ін. [19; 66]

Цінова конкуренція застосовується головним чином фірмамиаутсайдерами в боротьбі з монополіями. (Вони не мають можливості конкурувати в сфері нецінової конкуренції). Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не зневажають і монополії, там, де вони не мають абсолютну перевагу), а також для зміцнення позицій у випадку раптового загострення проблеми збуту. При прямої ціновий конкуренції фірми широко оповіщають про зниження цін на товари що випускаються і наявні на ринку . За прихованої цінової конкуренції фірми вводять новий товар з істотно поліпшеними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало. Але в умовах сучасного ринку, підприємцям необхідно приділяти особливу увагу факторам більш довгострокового порядку. Це, перш за все, якість продукції, новизна, оформлення, обслуговування, реклама, імідж. Тобто, потрібно робити ставку на нецінову конкуренцію. [4; 56-57]

Нецінова конкуренціяметод конкурентної боротьби, де вирішальну роль відіграє:

  1.  зміна властивостей продукції;
  2.  надання продукції якісно нових властивостей;
  3.  створення нової продукції для задоволення існуючих потреб;
  4.  створення нової продукції для задоволення потреб, що не існували раніше;
  5.  оновлення властивостей товару, які є символом моди, престижу;
  6.  удосконалення послуг, які супроводжують товар.

Нецінова конкуренція висуває на перший план споживчі властивості товару, які включають в себе не тільки набір техніко-економічних параметрів, але й певний рівень умов постачання, технічне обслуговування і т.д. Американські покупці готові переплатити 1 - 2 тис. доларів за японський автомобіль, який добре себе зарекомендував, аніж купувати аналогічну машину місцевого виробництва. Підсумовуючи викладене, відмітимо, що ці два методи конкурентного суперництва не тільки співіснують, але й взаємодіють. Науково-технічний прогрес створює широкі можливості для нецінової конкуренції: розширює техніко-технологічний потенціал виробництва, забезпечує модифікацію і диференціацію існуючих продуктів, створення нових та більш якісних.

Б. За характером задоволення потреб, конкуренція може бути трьох видів: функціональна; видова; предметна.

Функціональна конкуренція виникає тому, що будь-яку потребу можна задовольнити різними способами. І, відповідно, всі товари, які забезпечують таке задоволення, являються функціональними конкурентами.

Наприклад, потребу в одержанні оперативної інформації ми задовольняємо переглядом телевізійних новин чи прослухування радіопередач. Тобто в даному випадку радіо і телебаченняфункціональні конкуренти.

Видова конкуренція наслідок того, що є товари, які мають однакове призначення та відрізняються якимось важливим параметром. Прикладом може слугувати широка гамма легкових автомобілів, що відрізняються потужністю двигуна. [76; 99-102]

Предметна конкуренція це результат того, що фірми випускають по суті ідентичні товари, які відрізняються лише якістю виготовлення або навіть однакові за якістю. Іншими словами в основі цієї класифікації міститься явище диференціації продукції.

Так, наприклад, в США продається та приносить прибуток одночасно 10000 сортів борошна, більше 4000 видів консервованої кукурудзи та 500 сортів гірчиці.

Така конкуренція іноді називається міжфірмовою, що в деяких випадках вірно.

В. У відповідності з поведінкою учасників (суб'єктів) ринкових відносин конкуренція проявляється за наступними основними напрямками: «товаровиробниктоваровиробник»; «споживачспоживач»; «споживачтоваровиробник».

Конкуренція між виробниками за споживача має найбільш змістовний характер. Саме вона є головною рушійною силою конкуренції, що викликає вагомі позитивні результатипостійне удосконалення існуючих та появу нових, більш ефективних товарів, високий рівень задоволення ринкового попиту, утримання зростання чи зниження Цін, "вимивання" неефективних товаровиробників, а в результаті динамічне Удосконалення структури національної економіки, підвищення її ефективності і конкурентоспроможності.

Г. В залежності від кількості продавців та особливості їх поведінки прийнято відрізняти досконалу та недосконалу конкуренцію. [4; 56-58]

Насамперед, відзначимо, що ринків із досконалою конкуренцією, принаймні, у чистому вигляді не існує. Проте, класифікаційний аналіз включає дану ринкову структуру головним чином тому, що вона дозволяє глибше вникнути в характер інших ринкових структур. Досконала (вільна) конкуренція заснована на приватній власності і господарській відособленості. Вона припускає, що на ринку є множина незалежних фірм, що самостійно вирішують, що створювати й у яких кількостях, а також:

  •  Обсяг виробництва окремої фірми є незначним і не робить впливи на ціну реалізованого цією фірмою товару;
  •  Реалізовані кожним виробником товари є однорідними;
  •  Покупці добре поінформовані про ціни, і якщо хтось підвищить ціну на свою продукцію, то загубить покупців;
  •  Продавці діють незалежно один від одного;
  •  Доступ на ринок ніким і нічим не обмежений.

Остання умова припускає можливість кожному громадянину стати вільним підприємцем і застосувати свою працю і матеріальні засоби в певній галузі господарства. Покупці ж повинні бути вільні від усякої дискримінації і мати можливість купити товари і послуги на будь-якому ринку. Дотримання ж всіх умов забезпечує вільний зв'язок між виробниками і споживачами. Конкуренція є також умовою формування ринкового механізму, утворення цін і самонастроювання економічної системи через досягнення рівноважного стану, коли егоїстичні інтереси окремих індивідів до одержання власної економічної вигоди обертаються на благо всього суспільства. Неважко бачити, що жодний реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має в основному теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. І в цьому її цінність. [66; 200-208]

Недосконала конкуренція існувала завжди, але особливо загострилася наприкінці XIX - початку XX в. у зв'язку з утворенням монополій. У цей період відбувається концентрація капіталу, виникають акціонерні товариства, посилюється контроль за природними, матеріальними і фінансовими ресурсами. Монополізація економіки є закономірним наслідком великого стрибка в концентрації промислового виробництва під впливом науково-технічного прогресу. В умовах монополістичної форми господарювання конкуренція носить дуже складний характер. По-перше, монополія в сучасних умовах має досить точну інформацію про споживачів і потенційних конкурентів. По-друге, за допомогою реклами монополія істотно впливає на формування попиту споживачів, тому що для значних монополій реклама є більш доступною. По-третє, монополія через канали фінансових і політичних зв'язків здатна суттєво впливати на контрагентів. Названі умови, як правило, понижують рівень ризику в процесі конкуренції і забезпечують одержання монопольного прибутку. [68; 325]

Отже, конкуренціяборотьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задовольняючи різноманітні потреби покупців. [12; 130-147]

1.2. Еволюція теоретичних поглядів на конкуренцію.

Проблема конкуренції в економічній науці не є новою. Науковці різних країн дослідили такі питання, як поняття конкуренції, форми та методи конкурентної боротьби, механізм конкуренції тощо. Але, поза сумнівом, дослідження конкуренції є актуальним і сьогодні. Це пояснюється тим, що для країн із розвинутою економікою конкурентне середовище є обов’язковою умовою і сутнісною рисою існування.

На сучасному етапі конкуренція є важливим та дієвим механізмом, який забезпечує високу ефективність, пропорційність та динамічність ринкових відносин як у галузі виробництва, так і реалізації товарів чи послуг. [92; 115-117]

У своєму розвитку конкуренція пройшла шлях від простих до складніших форм. Особливий імпульс конкуренція отримала з переходом суспільства до розвинутого товарного господарства наприкінці ХVIII-ого сторіччя. Перші найбільш обґрунтовані теоретичні положення про рушійні сили конкуренції з'явилися в середині XVIII ст. Загалом в науковій літературі сформувалося три головні підходи до розуміння конкуренції: поведінковий, структурний та функціональний. 

Перші серйозні теоретичні положення про конкуренцію як рушійну силу розвитку економіки започаткували в середині XVIII ст. представники класичної політекономії. Зокрема, А. Сміт дослідив, а пізніше Д. Рікардо побудував модель досконалої конкуренції. К. Маркс доповнив її з позиції закону вартості. Досліджували доско-налу конкуренцію також Дж. Міль, А. Курно, Е. Хокшер і Б. Олін. Дж. Робінсон і Е. Чемберлін пішли дальше: дослідили монополістичну конкуренцію. А. Курно теоретично обґрунтував також поняття олігополії, а П. Сраффа, Ф. Еджоурт, А. Лернер, Ф. Хайек та інші - монополії. [54; 73-74]

А. Сміт вперше довів, що конкуренція, зрівнюючи норми прибутку,призводить до оптимального розподілу праці і капіталу. Вона повинна врівноважувати приватні інтереси і економічну ефективність і, в цьомусенсі А. Смит ототожнював конкуренцію з «невидимою рукою» ринку – автоматично рівноважним механізмом ринку. І, якщо врахувати, що центральним мотивом знаменитої праці вченого «Дослідження про природу і причини багатства народів »є дію« невидимої руки », зрозуміло, яке велике значення А. Сміт приділяв конкуренції як фактору, який регулює відповідність приватних і загальних інтересів.

На противагу існуючому в даний час забобону, згідно з яким будь-яка активність на ринку йде в розріз з інтересами суспільства, А. Сміт на прикладі цінової конкуренції переконливо довів ряд істотних положень, що стали в наслідку постулатами доктрини «максимального задоволення потреб ». До них у першу чергу необхідно віднести розуміння того, що сукупність дій окремих виробників на ринку встановлює ціни, кожен окремий споживач підпорядковується цінами, а самі ціни підкоряються сукупності всіх індивідуальних реакцій. Таким чином,забезпечується результат, що не залежить від волі і намірів індивіда. Більше того, з даного положення випливає, що ринкова економіка, не керована колективною волею, не підлегла єдиному задуму, тим не менше, слід суворим правилам поведінки. Згідно з ними вільна конкуренція на ринках факторів виробництва прагне зрівняти переваги цих фактор і у всіх галузях, тим самим встановлює оптимальний розподіл ресурсів між галузями. Незважаючи на те, що А. Сміт не розглянув конкретні елементи ринкового механізму, він дійсно зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:

  •  на основі теорії конкурентної ціни сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);
  •  визначив основні умови ефективної конкуренції, що включає наявність великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них,мобільність використовуваних ресурсів;
  •  вперше показав, яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку,призводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;
  •  розробив моделі досконалої конкуренції і теоретично довів,що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб;
  •  зробив суттєвий крок до формування теорії оптимального розподілу ресурсів в умовах досконалої конкуренції. [33; 25-27]

Модель досконалої конкуренції, теоретичні основи якої постулював А. Сміт, повністю виключає будь-який свідомий контроль над ринковими процесами. Координуючим елементом у його теоретичних положеннях виступає цінова система децентралізованої економіці. Розвиваючи ідеї цінового регулювання ринку за допомогою конкуренції, Д. Рікардо зазначав: «Коли кажуть про предмет споживання, його мінової вартості і про закони,що регулюють його ціни, то завжди мається на увазі такий товар ..., на виробництво якого надає величезного значення конкуренція ». [9; 14]

Для умов, розглянутих Д. Рікардо, принциповим є те, що ціни складаються тільки під впливом попиту та пропозиції в результаті конкурентної боротьби. Після того, як всі учасники ринку одержують відомості про ціни та обсяги виробництва, вони усуваються від активної діяльності. Часовий фактор і ризик не є компонентами моделі. Вирішальне значення у встановленні балансу цін відіграє конкуренція. Теоретичне абстрагування допомогло Д. Рікардо обґрунтувати варіанти вирішення проблеми зростання в умовах досконалої конкуренції, теорії цінності та розподілу на основі граничної продуктивності. Узагальнюючим елементом дослідження став «закон ринків», постулює тенденцію рівноважного стану при повній зайнятості. [5; 74]

Ідея досконалої конкуренції допомогла зрозуміти, яким чином 
«Природні» ціни в довгостроковій рівновазі поєднуються з принципами децентралізованого управління і як останні сприяють розвитку капіталістичної економіки.

Неокласична школа, розквіт якої припадає на XIX століття, ще більш точно і повно представила вплив досконалої конкуренції на цінову систему. Економіка західного суспільства ставала все більш централізованої і вільне цінове регулювання на цій стадії розвитку застосовувалося на практиці як ніколи раніше, привертаючи увагу багатьох відомих економістів. Особливо значним в цьому сенсі можна вважати неокласичні концепції А. Маршалла. Розвиваючи основні положення класиків, він більш послідовно і повно обґрунтував механізм автоматичного встановлення механізму на ринку за допомогою досконалої конкуренції та діючи законів граничної корисності і граничної продуктивності. А. Маршалл вперше піддав критиці «умовності» моделі чистої конкуренції. Розробка теорії аналізу часткового і сталого довгострокового рівноваги на ринку, а також облік розвитку технології та споживчих переваг при визначенні споживчих цін дозволили створити основи теорії нової моделі конкуренції --монополістичної. [44; 89-90]

Критики моделі досконалої конкуренції вказували на елементи монополії, пронизливі економіку і не знаходять відображення в існуючій концепції. Головне ж, що викликало заперечення-економічна концепція досконалої конкуренції була не в змозі відобразити глибинні корені конкуренції. Вона нехтувала динамікою конкурентної діяльності,ігнорувала важливість тимчасового фактора й обходилася поверхневої мотивацією активності конкурентів. Будучи лише формальною моделлю,досконала конкуренція, як теорія, мала багато серйозних недоліків.

Основною сферою протиборства неокласичної школи і нового зароджується напрямки стали дискусії навколо питань ціноутворення,що почалися з появи роботи П. Сраффи «Закони одержання доходів в умовах конкуренції ». Автор переконливо довів, що під впливом розширення масштабів виробництва великі підприємства отримують додаткові переваги, які вони можуть реалізувати, тільки порушуючи дію механізму чистої конкуренції і безпосередньо впливаючи на ціноутворення. [102; 20]

Роботи Дж. Робінсон і Е. Чемберліна підсумували дискусії про характер ціноутворення в умовах монополії та про виникнення нецінових форм конкуренції. [3] Основний недолік в описі монополії класичної та неокласичної школами полягав у тому, що в дослідженнях приділялася велику увагу координуючої ролі ціни в довгостроковій рівновазі. У зв'язку з цим монополія, що має всі ознаки короткострокового періоду, не представляла собою інтересу. Спроби А. Сміта і Д. Рікардо встановити зв'язок між цінами і вартістю виробництва, а також сформульована ними теорія вартості, не є передумовами для створення монополій. вони тільки надзвичайно коротко згадували про монополію., коли формулювали висновок про децентралізації економіки. Насправді теорія монополії взагалі не входила в економічну теорію до 1838 року, поки А. О. Курно не встановив рівність між маргінальним річним доходом і рівноважної монопольною ціною і запропонував на цій основі теорію чистої монополії та олігополії. [47; 33]

Значний вклад у теоретичні моделі олігополії і монополії пізніше внесли П. І. Еджуорт (математичний опис), А. П. Лернер (монопольна влада та її оцінка), К. Вікселл (конкуренція і цінова дискримінація), Й. Шумпетер, Ф. А. Хайєк та ін

Таким чином, до середини XX століття сформувалися загальні уявлення про сутність конкуренції та її основні рушійні сили, які висловили в постулюванні чотирьох класичних моделей: досконалої (чистої)конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції і чистої монополії.

Аналіз наукових поглядів з питань конкуренції свідчить про їх масштабність та багатоаспектність і в кожному випадку зміст цього поняття визначається залежно від цілей, відповідно до яких воно сформоване. Таким чином конкретного визначення, що таке конкуренція, на всі випадки життя немає. Однак врахування її суті та підходів до розуміння конкуренції дає можливість ефективно її регулювати.

1.3. Міжнародна конкурентоспроможність: основні категорії та поняття

Однією з основних економічних категорій сьогодення є конкурентоспроможність, що в загальному вираженні показує здатність до конкуренції на тому чи іншому ринку. Стрімкий розвиток світогосподарських процесів, інтенсифікація проявів глобалізації змушує країни по-новому поглянути на конкурентне середовище національних економік. В умовах ринкових відносин відбувається зіткнення інтересів різних країн, але економічний виграш отримують лише ті, що мають сильні конкурентні переваги.

Конкурентоспроможність є визначальним критерієм ефективності будь­якого економічного суб’єкта. Конкуренті переваги економіки країни, її окремих галузей, підприємств та регіонів на глобальних ринках обумовлюють відповідно і темпи зростання виробництва та національну безпеку. Рівнем конкурентоспроможності визначаються й світогосподарські позиції країн. Категорії конкуренції і конкурентоспроможності, загальні для всієї економіки, набувають деяких особливих рис залежно від конкретних сфер і галузей на внутрішньому і зовнішньому ринках. [23; 45]

Конкурентоспроможністьне показник, рівень якого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти. Насамперед - це філософія роботи в умовах ринку, що орієнтує на:

  •  розуміння пріоритетів споживача і тенденцій їх розвитку;
  •  знання поведінки і можливостей конкурентів;
  •  знання стану і тенденцій розвитку ринку;
  •  розуміння тенденцій розвитку зовнішнього середовища;
  •  вміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб той надав йому перевагу в порівнянні з товаром конкурента. 

Це означає, щоконкурентоспроможність не є явищем, притаманним даному об'єкту, не випливає з його внутрішньої природи, а виявляється за умов порівняння цього об'єкта з іншими. [76; 42]

Слід особливо відзначити, що в економічній літературі, у тому числі й у закордонній, конкурентоспроможність інтерпретується по-різному в залежності від характеру об’єкта, до якого це поняття стосується. 

Основними складовими які характеризують конкурентоспроможність на рівні світового господарства як середовища конкурентної боротьби, є наступні: товарпідприємствогалузь (як сукупність підприємств) –регіоннаціональна економіка. 

Найбільш повно поняття конкурентоспроможності вивчено на рівні підприємства, діяльність якого здійснюється в умовах відкритого ринку. Складніше піддається сприйняттю поняття конкурентоспроможності на макрорівні, тому що воно відображає позиції національної економіки та її здатність їх зміцнюватинарощувати темпи економічного зростання, підвищувати рівень зайнятості населення та збільшувати реальні доходи громадян. [55; 34]

Поняття національної конкурентоспроможності безпосередньо пов’язане з оцінкою конкурентоспроможності галузей економіки певної країни, в свою чергу галузі розглядаються як сукупність підприємств які виробляють конкурентоспроможну продукцію. 

Загалом одним із складових системи показників, що доповнюють характеристику конкурентоспроможності фірми і можуть впливати на її зміни виступає показник конкурентоспроможності товару.

Держави, як і фірми, мають різну конкурентоспроможність на світовому ринку. Конкурентоспроможність країни, на думку М. Портера, залежить від чотирьох властивостей, що мають загальний характер і формують середовище, в якому конкурують місцеві фірми. Це середовище може сприяти створенню конкурентної переваги, а може й перешкоджати цьому. От ці чотири властивості: 

Факторні умови, тобто ті конкретні фактори (скажемо, кваліфікована робоча сила певного профілю або інфраструктура), які потрібні для успішної конкуренції в даній галузі. [66; 117]

Умови попиту, тобто який на, внутрішньому ринку попит на продукцію або послуги, пропоновані даною галуззю.

Споріднені й підтримувальні галузі, тобто наявність або відсутність у країні споріднених або підтримувальних галузей, конкурентоспроможних на міжнародному ринку.

Стратегія фірми, її структура й конкуренти, тобто умови в країні, що визначають створення й управління фірм, а також характер конкуренції на внутрішньому ринку.

Національний «ромб» —це система, компоненти якої взаємно підсилюються. Кожний детермінант впливає на всі інші. Так, великий попит на продукцію фірми сам по собі не дасть їй конкурентної переваги, якщо гострота конкуренції недостатня, щоб фірма прийняла цей попит до відома. Крім того, переваги в одному детермінанті можуть створити або підсилити переваги в іншому. [49; 115]

Конкурентна перевага на підставі тільки одного двох детермінантів можлива тільки в галузях із сильною залежністю від природних ресурсів або в галузях, де мало застосовуються складні технології й навички. Втримати таку перевагу, як правило, не вдається, тому що вона швидко «перетікає» з країни в країну, а глобальні фірми легко можуть нейтралізувати її, діючи «в обхід» за допомогою глобальної стратегії. Щоб одержати й утримати конкурентну перевагу в наукомістких галузях, що становлять основу кожної розвинутої економіки, потрібно мати перевагу в усіх складових частинах «ромба». Перевага по кожному детермінантуце не передумова для конкурентної переваги в галузі. Взаємодія переваг за всіма детермінантами забезпечує саме виграшні моменти, що підсилюються, які іноземним конкурентам дуже важко знищити або скопіювати.

Детермінанти, що визначають національні переваги, створюють в окремих галузях особливе внутрішнє середовище. Однак в історії більшості успішно конкуруючих галузей зіграв свою роль і випадок, тобто такі події, які мають мало загального з умовами розвитку в країні й впливати на які часто не можуть ні фірми, ні навіть національні уряди. От деякі приклади цих подій, що мають особливо важливе значення для розвитку конкурентоспроможності:

  •  винахідництво;
  •  великі технологічні зрушення;
  •  різкі зміни цін на ресурси, типу нафтового шоку;
  •  значні зміни на світових фінансових ринках або в обмінних курсах;
  •  сплеск світового або місцевого попиту;
  •  політичні рішення закордонних урядів;
  •  війни.

Випадкові події важливі тому, що вони змінюють позиції компаній, які суперничають, і можуть звести нанівець перевагу старих конкурентів, створити потенціал для нових фірм, здатних замінити старі з досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності в нових умовах. [33; 99]

В описі факторів, від яких залежить рівень національної конкурентоспроможності, останньою змінною є роль уряду, що може вплинути на всі чотири детермінанти. Уряд може впливати й підпадати під впливяк позитивний, так і негативнийусіх чотирьох детермінантів. На параметри виробничих факторів впливають субсидії, політика відносно ринків капіталу й т. д. Роль уряду у формуванні параметрів місцевого попиту часто буває менш помітна. Урядові органи встановлюють місцеві норми й стандарти на виробництво того або іншого товару, а також інструкції, що впливають на поведінку споживачів. Уряд також часто є головним покупцем різної продукції. Роль, яку він відіграє як покупець, може допомогти й нашкодити розвитку національної промисловості. [90; 44]

Уряд може формувати умови розвитку родинних галузей і постачальників також іншими способами, такими як контроль над рекламними коштами або регулювання діяльності інфраструктури. Урядова політика може впливати на стратегію фірм, їхню структуру й суперництво, використовуючи регулювання ринків капіталу, податкову політику й антитрестовські закони. У свою чергу, чотири детермінанти теж можуть впливати на уряд.

Таким чином, детермінантикожний окремо й усі разомсприяють досягненню національного успіху або гальмують його. Однак вони являють собою комплексну систему, що перебуває в стані розвитку. Один детермінант постійно впливає на інший. Підтримка конкурентоспроможності в галузі на високому рівні є результатом взаємодії переваг, що самопідсилюються, відразу в декількох галузях, що іноземним конкурентам буває важко відтворити. Національна система в цілому не менше або навіть більше важлива, ніж її окремі частини. Інакше кажучи, «ромб» —така система, в якій усі фактори взаємозалежні й підсилюють дію один одного.

Серед вітчизняних і зарубіжних вчених не існує єдиної думки щодо сутності поняття «міжнародна конкурентоспроможність країни» та його співвідношення з низкою інших взаємопов’язаних однопорядкових категорій, таких як конкуренція, конкурентні переваги, конкурентні позиції і конкурентний статус. Окремі з них навіть стверджують, що конкурують на світовій арені не країни, а корпорації, а в умовах глобалізації конкуренція між державами взагалі зникає, що позбавляє сенсу досліджувати конкурентоспроможність країн. Але навіть за умов посилення тенденції регіоналізації, інтеграції та глобалізації у світовій економіці конкурентна боротьба між країнами не тільки не зникає, а навпаки загострюється, набуваючи нових форм свого прояву. Як відомо, конкурентоспроможність у загальному визначенніце володіння суб’єктом певними властивостями, які дають йому можливість розвиватись на інноваційній основі та перемагати у конкурентній боротьбі. Якщо суб’єкт їх не має, то не спроможний вступити у тривалу конкурентну боротьбу на відповідному ринку. Основним фактором високої конкурентоспроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин є їх сприйнятливість до інновацій. Тобто усі конкурентоспроможні суб’єкти дотримуються інноваційного типу поведінки. Це справедливо і на державному рівні. Саме потужний економічний потенціал дає змогу країні та її фірмам успішно конкурувати на світових ринках. Втім, конкурентоспроможність країни перетворюється на динамічний процес постійних змін і оновлень, які дають імпульс до еволюційного розвитку, та додаткові конкурентні переваги. [8; 14]

Важливою ознакою конкурентоспроможності країни є також здатність її суб’єктів оперативно реагувати на зміни у світовому попиті та структурі виробництва. Для цього необхідно, щоб у країні існував сприятливий інвестиційно­інноваційний клімат, а також модифікувалось та підтримувалось національне середовище для ефективного функціонування суб’єктів господарювання. Тому висока конкурентоспроможність країни характеризується наявністю в ній механізмів формування умов і засобів, які сприяють вирішенню завдань загальнонаціональної безпеки, економічного розвитку та підвищенню рівня життя населення. Країна, в якій не тільки ефективна економіка, а й неекономічні інститути, з, погляду їхнього впливу на економічні процеси в державі, може вважатись конкурентоспроможною і володіти значним потенціалом не тільки в конкурентних перевагах, але і в перевагах, пов’язаних з особливістю функціонування політичної, культурної, соціальної системи. [5; 78]

Необхідно провести умовну межу між категоріями «конкурентоспроможна економіка» та значно ширшими поняттями «конкурентоспроможна країна», «конкурентоспроможна нація», «конкурентний статус держави», а також і конкурентоспроможний регіон, адже у багатьох працях ці поняття вживаються як синоніми.

На наш погляд, міжнародна конкурентоспроможність країнице здатність країни створити таке національне бізнес­середовище за умов вільного і справедливого ринку, в якому вітчизняні товаровиробники можуть постійно розвивати свої конкурентні переваги та займати і утримувати стійкі позиції на певних сегментах світового ринку, завдяки: потужному економічному потенціалу, що забезпечує динамічне зростання економіки на інноваційній основі розвинутій системі ринкових інститутів, володінню значним інтелектуальним капіталом та інвестиційними ресурсами, гнучким реагуванням на зміни світової кон’юнктури та, відповідно до цього, диверсифікацією виробництва, максимально відстоюючи реалізацію національних інтересів заради економічної безпеки та високих стандартів життя населення.

Як відомо, високу міжнародну конкурентоспроможність можна досягнути і завдяки активному втручанню уряду через субсидії, однак це в кінцевому рахунку знижує життєвий рівень населення і така конкурентоспроможність є номінальною. [78; 89]

А, реальна конкурентоспроможність можлива лише тоді, коли національні компанії спроможні виготовляти високоякісні товари і успішно реалізовувати їх за цінами, що задовольняють як зовнішніх, так і внутрішніх споживачівбез прямих субсидій, стримування заробітної плати та безробіття. Правомірним є застосування і такої категорії як, конкурентоспроможність нації, що на думку вітчизняних вчених, представляє собою утвердження й зростання вагомості у світовому співтоваристві інтелектуального потенціалу держави, яка забезпечує високі темпи економічного зростання на основі нововведень. В теорії міжнародної економіки немає чіткого обґрунтування такої категорії як «конкурентний статус держави», хоча у сфері стратегічного менеджменту ще з 80­их років використовується дефініція «конкурентний статус компанії». В нашому розумінні «конкурентний статус держави» - це визнаний світовою спільнотою бренд держави за універсальними стандартами, такими як людський розвиток, політична та економічна стабільність, економічна безпека. [6; 11]

Конкурентний статус країни вважаємо високим, якщо конкурентні позиції її суб’єктів на міжнародних ринках зростатимуть, а внутрішнє середовище залишатиметься привабливим для інвесторів.

В економічній літературі все частіше можна зустріти твердження, що на глобальних ринках утверджується нова форма конкуренції: група проти групи. На нашу думку, це підтверджується тим, що у світовій економіці в умовах загострення міжнародної технологічної конкуренції все ширшого розповсюдження набувають процеси кооперації і співробітництва. Як підкреслює професор Ш.Майталь, «не конкуренція, а кооперація та співробітництвоось фундаментальне джерело прибутку компаній та економічного добробуту суспільства». Він вважає, що саме через концепцію конкуренції на основі співробітництва потрібно розглядати та оцінювати стратегії бізнесу. Перетворення конкуренції в координацію та далі в кооперування відображає сучасні процеси інформатизації суспільства. Інтенсивна конкуренція на внутрішньому ринку може лише призвести до зменшення інвестиційного потенціалу окремих фірм і внаслідок цього до зниження міжнародної конкурентоспроможності країни. [12; 104]

В економічній літературі виділяється щонайменше три причини, через які конкуренція на основі співробітництва набуває все більшого значення для прийняття рішень у бізнесі. По-перше, в багатьох галузях найважливіші фірми вже не конкурують тільки на локальних ринках. Сферою дії стає світовий ринок. Часто навіть внутрішні конкуренти все більше стикаються з іноземною конкуренцією. Тому навіть великі фірми відчувають потребу у союзниках. Так, одна з найкрупніших фірмДженерал моторсвизнала за доцільне об’єднання зусиль з конкурентом –“Тойотою. Спільні підприємстваодин з способів гарантування кооперації. У 80-і роки у США виникало в середньому понад 200 таких підприємств щорічно. По-друге, продукти та послуги стають все більше такими, що базуються на знаннях та інтенсивному використанні інформації. Тому для їх створення потрібна атмосфера співробітництва, де знання широко розповсюджуються. Об’єднання складних технологій вимагає тісного співробітництва спеціалістів і компаній. По-третє, нові продукти та послуги, як правило, охоплюють увесь портфель технологій, а не одну-єдину головну. Все більшою мірою фірмами, які конкурують найкращим чином, стають ті, що знаходять новаторські шляхи кооперування та співробітництва, часто навіть з найсильнішими суперниками. [78; 90]

Високу конкурентоспроможність і економічне зростання обумовлюють чинники, які стимулюють оперативне поширення нових технологій, особливого значення набувають характер і структура взаємодії науки, освіти, фінансування, державної політики та промисловості. Саме інноваційні кластери мають у своїй основі стійку систему передачі нових знань, технологій, продукції, котру називають технологічною мережею. Підприємства кластера мають можливість отримати додаткові конкурентні переваги, здійснюючи внутрішню спеціалізацію, стандартизацію, мінімізуючи витрат на впровадження інновацій.

Зростання конкурентоспроможності української економіки залежатиме від того, наскільки регіони провадитимуть активну інноваційну політику та стимулюватимуть інноваційну активність суб’єктів господарювання. Не зважаючи на значні доробки в теоретичній базі досліджень інноваційних процесів в регіонах, у даній сфері залишається багато нерозв’язаних проблем. Так, взагалі не розраховується валовий регіональний продукт та відповідний показник конкурентоспроможності регіону. Крім того, всі показники інноваційної спроможності не відповідають світовим методикам і новітнім показникам інноваційної продуктивності за критеріями: людські ресурси, генерація знань, їх передача та використання, фінанси для інновацій. [7; 60-65]


Висновки до розділу 1

Підсумовуючи все вище зазначене можна зробити наступний висновок:конкуренція э невід'ємною складовою ринку, феномен якої зацікавив науковців ще в позаминулому сторіччі і з часом інтерес до цієї економічної категорії значно зріс. В сучасних умовах конкуренцію слід розглядати з точки зору її трьох найважливіших сторін: конкуренціяфундаментальна умова розвитку соціально-економічного господарства; конкуренціясуперництво між виступаючими на ринку виробниками за найбільш вигідні умови виробництва та збуту продукції заради отримання прибутку; конкуренціяелемент зовнішнього оточення підприємства.

З урахуванням розглянутих визначень можна зазначити, що конкуренція, з одного бокуце економічні змагання за досягнення найкращих результатів у сфері певної діяльності, боротьба товаровиробників за вигідніші умови господарювання, отримання найбільшого прибутку, з іншого,це невід’ємна складова та найважливіший елемент ринкового механізму, що забезпечує взаємодію суб’єктів ринку.

Але, попри всі недоліки, конкуренція є одним з найважливіших важелів прогресу як на мікро так і на макрорівнях. Завдяки цьому економічному явищу розвиваються економічні, фінансові та стратегічні теорії та знання, інноваційні та науково-технічні прогреси. 

Конкурентоспроможність є визначальним критерієм ефективності будь­якого економічного суб’єкта. Конкуренті переваги економіки країни, її окремих галузей, підприємств та регіонів на глобальних ринках обумовлюють відповідно і темпи зростання виробництва та національну безпеку. Рівнем конкурентоспроможності визначаються й світогосподарські позиції країн. Категорії конкуренції і конкурентоспроможності, загальні для всієї економіки, набувають деяких особливих рис залежно від конкретних сфер і галузей на внутрішньому і зовнішньому ринках.


Розділ 2. Аналіз оцінки конкуренції в ІТ сфері на міжнародному ринку

2.1. Економічна характеристика галузі послуг ІТ на внутрішньому та зовнішньому ринках

Глобалізація надає новий вимір світовому ринковому господарству та виявляється у відкритості економік країн та зростаючій ролі зовнішнього фактору у розвитку національних економік. За цих умов успішність економічного розвитку окремих країн значною мірою визначається здатністю до гармонійної інтеграції у глобальний економічний простір. У свою чергу економіки країн пов’язані зі світовою економікою здебільшого через взаємодію внутрішнього ринку країни із зовнішнім. Характерною особливістю сучасного етапу світогосподарського розвитку є взаємозалежність різних сфер економічної та неекономічної діяльності між собою. Разом з цим, взаємодія внутрішнього та зовнішнього ринків також набуває складної структури і характеризується цілою сукупністю взаємопов’язаних та багатовекторних зв’язків.

Розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій є основним детермінантом сучасного етапу глобалізації. Інформація, виробництво та ринок набувають нового значення за умов сучасних трансформаційних процесів, пов’язаних із глобалізацією та інформатизацією суспільства. Глобалізація та трансформація сучасної економіки до нового технологічного способу виробництва є взаємопов’язаними процесами. Розвиток інформаційних технологій, з одного боку, є визначальним фактором сучасного процесу глобалізації, а з іншогоразом із глобалізацією впливає на структурну еволюцію економіки, економічне зростання та конкурентоспроможність національних економік. Ті сектори економіки, які пов’язані з інформацією, продукуванням знань, розвиваються більш швидкими темпами. [80; 56]

В даний час роль ринку послуг, як одного з найважливіших секторів економіки, дуже велика і актуальна. Це пов'язано з ускладненням виробництва, насиченням ринку новими товарами, з швидким зростанням НТП. Відбувається розширення основ відтворювання ринкових і неринкових послуг, причому ринкові відвойовують все більш значну для себе частку в загальному об'ємі послуг. Це пов'язано з торгівлею товарами (особливо технічно складними), оскільки збут товару вимагає все більш розвиненої мережі, яка складається в основному з послуг, що надаються під час реалізації, і, послуг післяпродажного обслуговування.

Однією з найважливіших закономірностей розвитку економіки у всьому світі є взаємозв'язок економічного зростання і підвищення ролі послуг в національній економіки. Це знаходить вираз в збільшенні частки трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, що використовуються у сфері послуг.

У міру розвитку суспільства, зростання продуктивних сил відбувається певний розвиток ринку сфери послуг. Спостерігається збільшення зайнятості в цій сфері, зростання технічної оснащеності праці, упровадження все більш досконалих технологій. [77; 41]

Ринок інформаційних технологій є самими динамічно тим, що розвиваються. Розвиток інформаційних технологій дозволить країні вийти на лідируючі позиції в світі як по галузі ІТ, так і по економіці в цілому. В ринковому господарстві прийнято виділяти чотири макросектори: споживацьких благ, засобів виробництва, праці, грошей і цінних паперів. Сучасне виробництво немислиме без функціонування п'ятого сектора - ринку інформації. Ринок інформації включає такі сектори, як комунікації, освіта, науково-технічні дослідження, друк, кіно, реклама, управлінська діяльність і т.д. Багато років і десятиріччя в нашій країні вважалося, що саме головнеце виробництво продуктів, матеріальних благ і куди нижче по суспільній значущостівиробництво послуг.

У сучасному світі попит на послуги, зокрема на інформаційні технології росте з небаченою швидкістю. В епоху інформації Україна поступово намагається зайняти позицію експортера послуг на міжнародній арені. На даний момент 56,2% складові ВВП України є саме послуги, коли промисловість та сільське господарстволише 34,4% та 9,4%, відповідно. [41; 1]

Не зважаючи на перевагу у цифрах, цього менше ніж достатньо для швидкого розвитку національної економіки, особливо, враховуючи низький рівень ВВП. Наприклад, в розвинутих країнах світу, послуги займають набагато вищу позицію в структурі внутрішнього продукту.  

*) Складено за [4; 57]. ?????

Рис. 2.1. Структура ВВП розвинутих країн

*) Складено за [4; 57].

Джерело: розроблено автором на основі [4; 57].

Як можна побачити на рис. 2.1., США має найбільшу складову ВВП послуг, та лише 1% сільського господарства. Європейський союз та Японія лише на декілька процентів менше. Отже, у розвинутих країнах насамперед намагаються продавати інтелектуальні активи, не вкладаючи великих коштів, та не виробляючи трудомістких товарів. 

Таблиця 2.1

Валовий внутрішній продукт у 2012 році у фактичних цінах, млн.грн.

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

У цілому за рік

ВВП

293 493

349 212

387 620

378 564

1 408 889

 

*) Складено за [4;57].

Таблиця 2.1 надає цифри щодо ВВП України у фактичних цінах за 2012 рік. Виходячи з цих даних, та знаючи, що сфера послуг складає 56,2% ВВП, можна зробити висновок, що за 2012 рік Україна надала послуг на 791795,6 млн.грн. за офіціальними даними. 

Таблиця 2.2

Обсяги експорту-імпорту послуг за регіонами за 2012 рік

Експорт

Імпорт

Сальдо

тис.дол. США

у % до 2011р.

у % до загального обсягу

тис.дол. США

у % до 2011р.

у % до загального обсягу

Україна

13527576

98,1

100,0

6706251,8

07,6

100,0

6821324

Автономна Республіка Крим

74935

,4

,8

,8

,7

,4

області

Вінницька

45647

,3

,3

,8

,7

,4

Волинська

37238

,7

,3

,4

,3

,7

-10296

Дніпропетровська

388210

,4

,9

,3

,6

,4

-42708

Донецька

685492

,3

,1

622775,8

,7

,3

Житомирська

29834

,8

,2

,8

,6

,1

Закарпатська

64171

,5

,5

,2

,8

,6

Запорізька

276092

,5

2,0

,9

,7

,3

Івано-Франківська

58417

,0

,4

,7

,4

,8

Київська

426022

,0

360355,6

,8

Кіровоградська

14441

,9

,1

,5

,6

,2

Луганська

178212

,8

,3

,6

,8

,1

Львівська

218574

,7

,6

,9

,5

,3

Миколаївська

231723

107,8

,7

,1

,4

,3

Одеська

1217506

,8

,0

254124,5

,9

,8

963382

Полтавська

41345

,3

,3

,0

,1

,4

-118622

Рівненська

73099

-6,4

,5

,3

,9

,4

Сумська

62365

,8

,5

74665,9

,1

,1

-12300

Тернопільська

13860

160,3

,1

,8

,1

,2

Харківська

321622

,2

2,4

,3

,2

,0

Херсонська

36833

,0

,3

,2

,8

,1

Хмельницька

40460

,4

,3

,6

,1

,2

Черкаська

25057

,9

,2

,6

,9

,2

Чернівецька

9472

,7

,1

,7

,9

,0

Чернігівська

7687

,0

,1

,5

,8

,4

-18968

міста

Київ

3597056

,3

,6

2578916,2

,3

,5

Севастополь

 108221

,6

,8

,2

,0

,1

У таблиці 2.2 наведені дані щодо обсягу експорту-імпорту послуг за регіонами у 2012 році. Виходячи з цих даних можна зробити висновок, що Київська область, зокрема Київ, має найвищий показник 32% від всього експорту послуг, а також найвищий показник імпорту послуг%. Незважаючи на високий рівень імпорту сальдо залишається позитивним. Проте, наприклад, такі області як Тернопільска, Чернівецька, Кіровоградська, тощо мають дуже низький рівень , лише у 0,1%.

У свою чергу ринок інформаційних товарів і послуг є сьогодні самим динамічно тим, що розвиваються. Інформаційний бізнес, що став одним з самих прибуткових і перспективних, привертає все більше і більше фірм. Інформаційні потреби різних рівнів ростуть швидкими темпами, що розширює можливості інформаційного обміну, веде до появи все нових інформаційних продуктів, стимулює розвиток всіх видів інформаційної діяльності. Що ж до української економіки, то ринок інформації ще тільки формується. Перспективи розвитку інформаційного ринку в нашій країні багато в чому залежать від продуманої і зваженої державної політики в цій області. Крім того, саме держава повинна забезпечувати виробництво тих інформаційних продуктів, які залишаються зовні сфери ринку. Досвід багатьох країн, що розвиваються, показує, що пріоритетний розвиток інформаційного виробництва через стратегічний характер інформаційних ресурсів в розвитку сучасного суспільства дозволив багатьом державам подолати величезний розрив в рівні економічного і соціального розвитку в порівнянні з розвиненими країнами.

За 2012 рік обсяг експорту послуг становив 13527,6 млн.дол. США і по відношенню до відповідного періоду минулого року складав 98,1%, обсяг імпорту становив 6706,3 млн.дол. і зріс на 7,6%. Позитивне сальдо становило 6821,3 млн.дол. (за 2011р.відповідно 7557 млн.дол.). [65; 12]

При цьому протягом 2011рр. щоквартально зростали обсяги наданих комп’ютерних послуг, зокрема послуги, пов’язані зі створенням програмного забезпечення та послуги з оброблення даних. У звітному році по відношенню до попереднього обсяги комп’ютерних послуг збільшилися на 262,2 млн.дол. (на 49,3%).

Зростання експорту відбувалося в основному за рахунок збільшення наданих українськими підприємствами послуг трубопровідного транспорту, різних ділових, професійних та технічних послуг, морського транспорту, послуг з ремонту, комп’ютерних послуг, допоміжних транспортних та послуг зв’язку. Одночасно скоротилися обсяги послуг з подорожей, повітряного транспорту, залізничного, фінансові послуги, будівельні та інші ділові.

Основними торговими партнерами у зовнішній торгівлі послугами у ІV кварталі 2012р. були Російська Федерація, Кіпр, Велика Британія, Німеччина, США, Швейцарія, Австрія, Бельґія, Вірґінські Острови (Брит.), Франція, Польща та Туреччина.

Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції з послугами підприємства м. Києва, Одеської, Донецької, Київської, Дніпропетровської областей, Автономної Республіки Крим, Харківської та Запорізької областей.

Приріст експорту комп’ютерних послуг лише за рік майже на 50% говорить про явище значно більше ніж перспективний напрямок. За останні роки індустрія комп’ютерних послуг зайняла важливу роль в українській економіці. Після драматичного спаду у розвитку та прибутку, спричиненому кризою, український ІТ ринок виріс на 40%, 35% та 50% за останні три роки. У 2011 його розмір досяг 3 млрд доларів США, що є вже вище, ніж у 2005 році, але все ще нижче докризового рівня. Враховуючи високий рівень навичок професіоналів комп’ютерної індустрії та низький рівень заробітної плати за надані послуги Україна була найшвидшим ринком, що розвивається у цій сфері, враховуючи центральну та східну Європу. Тенденції розвитку прогнозуються сталими на наступні роки. [32; 87]

Існує багато видів ІТ послуг, проте щодо України, можна враховувати два основних види діяльності: ІТ аутсорсінг та розробка програмного забезпечення, базована на бажанні клієнта. Ця гілка послуг орієнтована на експорт. Системна інтеграція протилежно першому сегменту орієнтована на внутрішній ринок та її основною діяльністю є розробку та установка комплексних ІТ рішень для клієнтів. Поставка апаратних засобів також є важливим джерелом прибутку для системних інтеграцій. Це загалом перепродаж апаратних засобів від продавця клієнтам, проте виробництво також має місце в даному бізнесі.

Згідно з Global Outsourcing Report (Всесвітня доповідь з аутсорсінгу) Україна посідає п’яте місце серед найбільш сприятливих аутсорсингових напрямків на заході. [18; 1]

2.2. Аналіз тенденції розвитку ринку комп’ютерних послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Динамічний прорив послуг на світові ринки протягом останні 25 років є одним з найвизначніших нових явищ в сучасній економіці. Це багатоплановий процес, обумовлений структурною складністю ринків послуг, який має яскраво виражену галузеву специфіку. Широкі перспективи для глобалізації послуг відкриваються з розвитком Інтернету. Світова мережа спочатку має трансграничний характер, знімає просторові і тимчасові бар'єри в міжнародних контактах виробників і споживачів послуг. На її основі формується радикально нова модель їх масового споживання. Об'єм операцій неухильно росте у міру збільшення доступу користувачів до послуг Інтернету, підвищення комп'ютерної письменності населення, розробки принципів і норм правового регулювання операцій в специфічному ринковому середовищі, вживання заходів по захисту інтелектуальної власності і прав особи і т.п. В нових умовах стрімко прогресували мобільні види зв'язку, ряд галузей транспорту (перш за все авіаційний), фінансовий сектор (збільшувалося число компаній, у тому числі за рахунок входження на ринок дрібних і середніх фірм, розширявся набір послуг, істотно знижувалися ціни на них). Технологічні і інституційні зсуви в даних галузях не тільки стимулювали трансграничну і інші форми торгівлі послугами, але і служили каталізатором загального процесу глобалізації, підводячи під нього більш технологічно просунуту і економічно ефективну інфраструктуру. [43; 17]

Ефект розглянутих і деяких інших чинників не обмежується відривом цілого ряду послуг від національного ґрунту, появою великої кількості нових сервісів високого класу, значним зниженням витрат і цін, підвищенням якості послуг. На багатьох ринках по суті складається нове торгове середовище, формуються нові моделі і механізми реалізації. Як і на ринках товарів, ефективні ланцюжки і мережі зв'язують виробників, що працюють в різних точках миру. Наприклад, штаб-квартира інженерно-будівельної фірми «Бектел» розташовується в Каліфорнії, проект будівництва або реконструкції для Латинської Америки може розроблятися в Індії, менеджмент —знаходитися у Фінляндії, компанія страховки —в Лондоні і т.п. Нові тенденції на світових ринках послугобумовлені, кінець кінцем, крупними масштабами і глибокою багатобічною трансформацією цього сектора в останні 25-30 років. Виробництво послуг складає домінуючу або крупну частину сучасного господарства —в розвинених країнах його частка у ВВП і чисельності зайнятих досягла на початку століття 70-80%, а в світовому ВВП -65%. Ще більший вплив на параметри глобалізації надають структурні і якісні зсуви в даній сфері. На основі інформаційно-комунікаційних технологій, змін в системі потреб населення, посилення соціально-гуманітарної спрямованості розвитку, підвищення ролі наукового знання і людського капіталу у складі джерел економічного зростання в останні 20-25 років в галузях сфери послуг відбулася «тиха»революція, радикально що перетворила її традиційний вигляд. Якщо у минулому що ведуть позиції в структурі даного сектора в розвинених країнах займали торгові, побутові, рекреаційні і ряд інших послуг, то сьогодні на центральне місце висувалася група наукоємких видів ділових і професійних послуг, телекомунікації, а також освіта, охорона здоров'я, культура. В поєднанні з наукоємкими галузями індустрії вони утворюють разом з модернізованими традиційними галузями (торгівля і транспорт) ядро сучасної економіки, що активно розвивається, і багато в чому визначають динаміку, якісні параметри, конкурентоспроможності як сфери послуг, так і всього господарства. [25; 18]

Примітно, що ривок послуг на зовнішні ринки останніми роками в значній мірі пов'язаний з експансією «просунутих» послугтелекомунікацій, фінансового сектора, інформаційних, комп'ютерних, консалтингу, менеджменту, маркетингу, інженерно-будівельних, аудиторських, освітніх і ряду інших. Ця група галузей надає те, що росте, а часте вирішальне дію на динаміку, структурні і якісні характеристики інтернаціоналізації послуг і додають могутнє прискорення загальному процесу глобалізації. Для сфери послуг, крім того, характерні істотні міждержавні відмінності в принципах і практиці організації господарської діяльності. На ринку послуг зберігаються численні перегородки і бар'єри, і на відміну від ринку товарів він далекий від повної лібералізації. Хоча останнім часом в послугах активно вводяться загальноєвропейські норми і стандарти, реалізація відповідних директив і інших документів йде, за свідченням експертів, достатньо важко і повільно. Високі вхідні бар'єри для виробників, слабка конкуренція і більш сильні монопольні тенденції стримують розвиток галузей послуг і їх інтеграцію в світовий господарський простір. В зв'язку з цим лібералізація ринків послуг висувалася в багатьох країнах і їх об'єднання в число першочергових цілей економічної політики. Дана проблематика займає центральне місце в діяльності ГАТС- пріоритети незмінно віддаються зниженню бар'єрів в торгівлі послугами і встановленню загальних правил гри на різнорідних ринках. Сукупний ефект від усунення цих бар'єрів в торгівлі товарами і послугами оцінюється в 260 млрд. дол. В рік, у тому числі за рахунок лібералізації аграрного ринкумлрд., ринку промислових товарівмлрд. ринку послуг - 130 млрд. дол. 

Прискореному розвиткові послуг сприяє те, що більшості з її секторів властива вища норма прибутку, відносно короткі терміни окупності інвестицій порівняно з багатьматоварнимисекторами виробництва.

Зростання потреб у послугах безпосередньо пов’язане з дією таких основних чинників:

 а) зумовленість розвитку багатьох виробничих галузей (промисловість, сільське господарство, будівництво) адекватним розвитком виробничих (транспорт, зв’язок, торгівля) і спеціальних послуг (банківських, страхових, юридичних, інформаційних, маркетингових тощо);

б) зміни в структурі попиту (тенденція до збільшення споживання послуг при зростанні доходів як фізичних, так і юридичних осіб);

в) розвиток науки і техніки, особливо інформаційних технологій, що призводить до появи нових видів послуг, пов’язаних зі збором, обробкою, збереженням та поширенням інформації;

г) динаміка міжнародного конкурентного середовища, що спричинює появу нових видів послуг і вдосконалення існуючих, а також активний обмін ними;

Міжнародна торгівля послугами надзвичайно динамічна сфера розвитку світового господарства. Так, частка послуг у ВНП розвинутих країн становить близько 70%, а країн, що розвиваються,%. У сфері послуг розвинутих країн світу зайнято понад 60% працюючих.

Таблиця 2.3

Динаміка структури експорту-імпорту компютерних послуг (2008рр.)

Експорт

Імпорт

2008

270383

278757

358092

385678

158324

179541

196389

Проаналізувавши дані таблиці 2.3 можна зробити висновок, що експорт комп’ютерних послуг за останні п’ять років виріс у 79 разів. Ера інформації гарантує подальший ріст у експорту та імпорту індустрії та приріст торгового балансу країни.

Рис. 2.2. Приріст експорту комп’ютерних послуг в Україні

На рисунку 2.2. можна побачити на прикладі графіку стрімкий приріст у експорті послуг. Крива графіку доказує стрімкий ріст індустрії та спростовує можливий спад у даному секторі. 

Рис. 2.3. Приріст імпорту комп’ютерних послуг в Україні

Рисунок 2.3. зображує графік приросту імпорту ІТ послуг. Отже, не тільки експорт, але і імпорт стрімко ростуть в Україні. Можна побачити деякий спад у кризові роки, але тенденція кооперації з міжнародними компаніями стрімко зростає. 

Таблиця 2.4

Зовнішня торгівля України послугами з країнами ЄС за 2004-2012 рр.

Експорт

Імпорт

Сальдо

2004

1558,0

896,1

661,9

2005

1766,4

1298,6

467,8

2006

2271,8

1794,3

477,5

2007

2979,7

2596,5

383,2

2008

4066,3

3836,8

229,5

2009

3020,5

3042,0

-21,5

2010

3188,7

3023,5

165,2

2011

3609,8

3394,9

214,9

2012

3909,5

,7

,8

Виходячи з даних таблиці 2.4 можна побачити, що торгівельне сальдо з послуг України з Європейським союзом за останні 7 років дещо знизилося за роки кризи, проте знов починає зростати. Негативний вплив глобальної кризи досі присутній у торговому балансі країни. 

На сьогоднішній день, ринок сфери послуг достатньо багатоманітний і розвинений, але при цьому він має ряд проблем функціонування, які можуть бути вирішені за допомогою дії економічних механізмів, грамотній економічній політиці держави, створенні нормативно-правової господарської бази. На даному етапі розвитку, основними проблемами функціонування ринку сфери послуг є:

  1.  Відсутність фінансової підтримки і малі асигнування з боку державних органів на більш динамічний і ефективний розвиток сфери послуг.
  2.  Незначна роль держави в розвитку даного сектора економіки. Тоді як державне втручання просто необхідне.
  3.  Низький рівень досліджень в області вивчення ринку послуг, тоді як маркетингові дослідження допомагають удосконалити дану сферу як на вітчизняному, так і на зарубіжному ринках.
  4.  Якість послуг (особливо нових видів) - одна з найважливіших проблем розвитку сфери послуг. Оскільки послуга носить невідчутний характер, ту якість її ми можемо оцінити тільки після її надання, але заздалегідь замовивши і сплативши її отримання. Отже корисним було б встановити систему сертифікації послугсистему надійності і гарантії для задоволення суспільних потреб.
  5.  Мала конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг.
  6.  Відсутність необхідного вкладення іноземних інвестицій. Поліпшення ситуації у сфері послуг багато в чому залежить від іноземних вкладень.
  7.  Відсутність балансу між інтересами по захисту свого внутрішнього ринку і потребою в інноваціях для створення інфраструктури. Маломасштабна сфера послуг із слаборозвиненим транспортом, зв'язком, торгівлею, фінансово-кредитним і страховкою секторами, комплексом ділових послуг, сферами освіти і охорони здоров'я, відповідаючим сучасним вимогам, не дає вітчизняним країнам створити ефективне ринкове господарство і гідне увійти до світової економіки. Тому нашою головною задачею на сучасному етапі переходу на ринкові основи і інтеграції в світове господарство винне стати прискорення розвитку сфери послуг.
  8.  Порівняльно низька частка послуг в міжнародній торгівлі в порівнянні з їх величезним значенням на внутрішніх ринках.
  9.  Багато послуг, особливо послуги державних організацій, надаються на національному рівні.
  10.  Реалізація послуг на міжнародному рівні вимагає високого технічного рівня в області телекомунікацій зв'язку, туризму, політичної стабільності на світовій арені;
  11.  Торгівля послугами поки відстає від торгівлі товарами області лібералізації і відвертості ринків. Досягнутий в рамках ГАТТ/ВТО прогрес в лібералізації торгівлі обмежується в основному товарними ринками. Послуги, за винятком транспортних і туристичних, залишалися в національній компетенції. [103; 33]

Таким чином, проблеми в розвитку ринку сфери послуг залишаються на порядку денному, їх рішення обіцяє великий прибуток і підйом в розвитку економіки. Але, на сьогоднішній день, число проблем не скільки зменшилося, а скільки зросло, це вимагає вживання певних заходів. До чинників розвитку сфери послуг в сучасних умовах відносяться:

  •  Зростання продуктивності праці, підвищення фондовіддачі у сфері матеріального виробництва;
  •  Поява нових видів послуг в області охорони навколишнього середовища і переробці відходів;
  •  Зростання розмірів домашнього майна відповідає зростанню потреб в його ремонті і обслуговуванні;
  •  Розвиток конкуренції наукоємних товарів;
  •  Урбанізація і постаріння населення (94%- міського, 6%- сільського). Структура потреб жителя міста в послугах набагато більш ніж жителів села. [13; 22]

Віддзеркаленням проблеми вибору, що полягає в альтернативності використовування обмежених чинників і пошуку найраціональнішого варіанту їх поєднання, виступають три основні задачі, які повинні бути вирішені в будь-якому суспільстві. 

Проблема «що проводити» —припускає ухвалення рішень про те, які конкретно блага і послуги, в якому асортименті, якості і кількості повинні бути проведені. Цю проблему вирішують споживачі, висловлюючи свою думку під час голосування грошима в процесі ухвалення рішення про покупки. Зрештою гроші споживачів використовуються на оплату праці, ренту і дивіденди, які споживачі ж і одержують у вигляді доходу. Підприємства у свою чергу прагнуть одержати максимальний прибуток.

Проблема «як проводити» —припускає рішення про те, за допомогою яких обмежених ресурсів і технологій, а також в якій комбінації будуть створені блага і послуги. Ця проблема розв'язується за допомогою конкуренції між різними виробниками. Мінімалізація витрат виробництва за рахунок вживання найефективніших технологій є якнайкращим для виробників способом досягнення перемоги в ціновій конкуренції і отримання максимального прибутку. Це можна організувати шляхом незначної модернізації устаткування, зміни поєднання ресурсів і ін. В деяких випадках використовуються кардинальні зміни в технологіях. В даний час здійснюються радикальні перетворення, пов'язані з переходом до комп'ютерної технології.

В цілому дана проблема дозволяється шляхом рішення наступних питань:

як розподілити ресурси між галузями;

—які фірми повинні здійснювати виробництво в кожній галузі;

—яку технологію застосовувати?

Проблема «для кого проводити» —визначає споживача, на якого орієнтовано дане виробництво і кількість благ і послуг, яким споживач може розташовувати.

Внаслідок того, що основними суб'єктами в економіці виступають споживачі, виробники і суспільство, то проблема вибору полягає в забезпеченні оптимального економічного результату для кожного з них: для споживачазростання кількості і якості задоволених потреб, для продавцівприріст прибутку, для урядуступінь задоволення суспільних потреб. Іншими словами, дозвіл даної проблеми дозволяє визначити, хто і скільки споживає. Воно залежить від співвідношення пропозиції і попиту на ринках.

2.3. Оцінка конкурентоспроможності ІТ галузі на міжнародній арені

Посилення конкуренції на інформаційному ринку спричинило за собою як зниження витрат на виробництво багатьох інформаційних товарів, так і зниження цін на ринку інформації.

Разом із зростанням числа виробників на інформаційному ринку розширяється круг пропонованих товарів і послуг, підвищується якість продукції і обслуговування, тобто виробництво стає мобільнішим і гнучким, що відповідає самому характеру інформаційних товарів.

Таким чином, на ринку інформації чітко виявилися основні тенденції структурних змін і зміни пріоритетів регулювання, що відбувалися останнім часом в розвинених країнах. В зв'язку з цим зупинимося на такій межі, характерній для країн з високим рівнем економічного і соціального розвитку, як формування так званого неприбуткового сектора економіки. некомерційні інформаційні служби складають значну частину цього сектора (бібліотеки, науково-дослідні установи, видавничі фірми, професійні суспільства, правові служби і т. д.). Серед економічних концепцій, що пояснюють причини виникнення і розвитку цього сектора, виділяються, наприклад, теорії колективних благ і послуг, неефективності ринкового механізму, споживацького контролю. [98; 132]

Український ІТ ринок має багато переваг, основними перевагами є конкурентоспроможна заробітна платня, у парі із низькими податками на заробітну платню. Також, найважливішим фактором, який відрізняє вітчизняних спеціалістів, є високий рівень професіоналізму, впевнені знання дослідження і розробки, а також досвідчені майстри інтегрованих програм та приладів. Також одною з великих переваг є сприятливе географічне положення. З політичної точки зору, не дивлячись на нестабільну ситуацію в країні, уряд підтримує розвиток ІТ індустрії в Україні.

За останні десять років Україна набула великий інтерес від західних країн до послуг з аутсорсингу в сфері комп’ютерних технологій.

З одного боку, можливо буде важко конкуренту вати з азіатськими гігантами, такими як Китай, Індія або Вєтнам у рамках розміру ринку та економічної ефективності. Проте Україна знаходиться за одну годину від найголовніших європейських столиць, що робить її надзвичайно важливою як аутсорсинговий напрямок для західного ринку. 

Сьогодні Україна п’ятий світовий експортер ІТ сервісу з найбільшим резервом робочої сили в Центральній та Східній Європі. В результаті країну знають як найкращий напрямок для АІТ (аутсорсинг інформаційних технологій) в 2011. Україна одержала перемогу у номінації «Аутсорсинговий напрямок року» в рамках Церемонії Европейської Аутсорсингової Досконалості. Також нещодавно Україна досягла високих рейтингів в Центральній та Східній Європі в ІТ аутсорсинговому огляді, зайнявши місця в рамках обсягу ІТ послуг, кількістю комп’ютерних компаній та кількістю ІТ спеціалістів у 2008, 2009 та 2010 роках. [44; 16]

Після значного спаду у 2009 році на ІТ продукти та сервіси, продажі знов виросли. З тим як почалося економічне відновлення після кризи, попит на ІТ продукцію в країні виріс на 40% в 2010 та майже на 20% у 2011, досягнувши 3.3 млрд. доларів США у 2011 році.

Рис. 2.4. Прибуток ІТ індустрії, млрд. доларів США

З рисунку 2.4. можна побачити, що приріст прибутку активно наближається пікової точки докризових років. Якщо розрахувати даний приріст у відсотках, отримуємо наступну схему, що відображена у рисунку 2.5.

Рис. 2.5. Приріст ІТ індустрії у відсотках

Згідно з офіційними даними на території України оперують приблизно 4000 ІТ компаній, з загальною кількістю професіоналів приблизно 40000 або 50000 співробітників. Найбільш розвинені ІТ центри сконцентровано у великих містах, в яких є вищі навчальні заклади з відповідними спеціальностями. Такі міста як Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса та Вінниця. 

Рис. 2.6. Основні спеціалізації в ІТ ринку у Києві

Протягом останніх років Україна залишалася лідером серед «вільного розвитку» комп’ютерних програм в Центральній та Східній Європі. Згідно з дослідженням Гартнера Україна займає місце у списку топ 30 країн, попит на програмне забезпечення яких дуже високий за останні декілька років. 

Також згідно з датамонітор 7 із 10 лідуючих компаній в Центральній та Східній Європі розташовані в Україні або мають філіали в Україні. Висока якість програмного забезпечення базується на високій кваліфікації ІТ професіоналів та зрілості ІТ суспільства. 

Приблизно дві тисячі малих та середніх підприємств займаються розробкою програм та додатків в Україні. Кількість ІТ спеціалістів, найнятих в Українських компаніях, що надають послуги з ІТ аутсорсингу та розробки приблизно 20000-25000.

Декілька тисяч приватних розробників працюють напряму з іноземними клієнтами через Інтернет. Згідно з даними Кореспондент , ІТ ринок України знаходиться серед 10 країн найбільших постачальників програмного забезпечення в світі. [54; 19]

Річна заробітна платня українського місцевого ІТ спеціаліста залежить від місце розташування офісу та посади. Приблизна середня заробітна платня розробника дорівнює 20000 США на рік, тоді як прожект менеджер буде отримувати 37000. Ці цифри є значно меншими за більшість європейських країн. Заробітні плати взагалі вище у Києві, столиці України. Приблизні заробітні платні розробників програмного забезпечення у Києві надано нижче у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Заробітна плата українських ІТ спеціалістів на 2012 рік

Посада

Середня заробітна плата за місяці у Києві

Середня заробітна плата за місяці у регіонах

Прожект менеджер

3300

Старший девелопер

2600

Девелопер

1900

Молодший девелопер

1000

Згідно з даними таблиці середня заробітна плата у Києві вище приблизно на 15% ніж у регіонах. Та за даними, наведеними вище, у Києві розташована найбільша кількість ІТ компаній в Україні.

Багато виробничих компаній та фінансових інститутів, як закордонних так і вітчизняних використовують аутсорсингові сервіси українських компаній. В 2011 році українські комп’ютерні компанії збільшили кількість своїх працівників. 

Таблиця 2.6

Топ 5 компаній програмного забезпечення за кількістю працівників

Компанія

Кількість працівників, лютий 2012

Кількість працівників, серпень 2011

1. Luxoft

2128

2. Global Logic

2113

3. Soft Serve

2112

4. EPAM Systems

2100

5. Ciklum

1527

У таблиці 2.6 надано дані щодо передових компаній за кількістю працівників. Компанія Luxoft, що посідає у цьому рейтингу перше місце зі півроку збільшила кількість своїх працівників на 100 осіб, що є дуже значною цифрою, враховуючи середню кількість працівників у типовій українській компанії. Компанія, що швидко розвивається Ciklum за 6 місяців збільшила свій штат на 330 осіб, що є п’ятою частиною усієї компанії. Такі цифри, так само як і цифри про прибуток ІТ компаній говорять про нестримний ріст попиту на ІТ спеціалістів України. [85; 14]

Інший значний компонент ІТ ринкуце під сектор системної інтеграції. Протилежно аутсорсингу програмного забезпечення цей сектор орієнтовано на внутрішній ринок та загалом пов'язаний з постачанням програмного та апаратного забезпечення, яке звичайно купується у іноземного постачальника.

Сегменти ринку системної інтеграції є наступними:

  •  ІТ інфраструктура;
  •  Управління послугами ІТ;
  •  Системи управління та моніторингу;
  •  Управління безперервністю бізнесу

ІТ інфраструктура вже давно стала основною частиною операційних систем будь-якого підприємства. Власне кажучи, це є основою любого сучасного бізнесу. Ця основа повинна бути коректно розроблена та мати великий запас міцності. Вона повинна брати до уваги стратегію розвитку підприємства на декілька наступних років. Все це повинно підтримувати необхідність  отримування послуг системної інтеграції впродовж років. 

Вважається, що Україна має дуже сильну навчальну систему для ІТ спеціалістів. Країна входить у топ 10 країн з найбільшою кількістю сертифікованих ІТ спеціалістів після США, Індії та Російської Федерації, згідно з всесвітнім ІТ звітом. З кожним роком кількість студентів, що навчаються за спеціальністю комп’ютерних технологій, та чиє навчання оплачується з державного бюджету, зростає. Приблизно 13000-14000 студентів випускаються з університетів щорічно. Це надає ще одну змогу для росту індустрії через залучення більш кваліфікованих талантів в даній сфері. 

В Україні знаходиться приблизно 880 університетів та технічних коледжів, що готують ІТ спеціалістів. Згідно з університетським порталом focus.ua, найкращі університети за дослідними спеціальностями з найбільшою кількістю випускників є наступні: 

Національний Технічний Університет «Київський Політехнічний Інститут» випускає до 2000 кваліфікованих спеціалістів для ІТ ринку. Університет готує спеціалістів для роботи із SAP, так як SAP Україна та Incom Corporation за підтримкою Sun Microsystems, що надає університету доступ до навчальної системи;

Харківський Національний Університет Радіоелектроніки кожного року готує приблизно 600 спеціалістів у ІТ сфері. Університет співробітничає з лідируючими компаніями в розробці та аутсорсингу програмного забезпечення.

Приблизно 600 учнів закінчують Київський Національний Університет ім. Тараса Шевченка за спеціальністю кібернетика щороку.

Отримуючи освіту більшість студентів починають працювати за спеціальністю або у схожій сфері, щоб набрати достатньо практичного досвіду. Фрілансинг дуже поширений серед старших студентів, як часткова або повна робоча зайнятість. [76;80]

Українські ІТ спеціалісти постійно намагаються удосконалити свої навички, щоб відповідати сучасним світовим вимогам, використовуючи самоосвіту. На додаток до самоосвіти, існує багато ІТ суспільств, тренінгів та сертифікованих центрів.

Учасники даного ринку виділяють основні риси тренду українського ІТ ринку:

  •  Ріст експорту ІТ послуг;
  •  Збільшення споживання аутсорсингових послуг на внутрішньому ринку;
  •  Ріст іноземних інвестицій;
  •  Ріст підтримки IT інфраструктури;

Збільшення попитує найголовнішим трендом розвитку ІТ бізнесу в Україні на попередні декілька років. Ще одним трендом є збільшення ІТ інфраструктури в Україні. Ще одним доказом є контракт українського Укрсоцбанку та ІВМ на суму 200 млн. доларів США у лютому 2012. Все більш компаній вирішають сфокусуватися на своєму основному бізнесі та перемістити ІТ частину до спеціалізованих компаній.


Висновки до розділу 2

Протягом двох останніх десятиріч спостерігається тенденція підвищення ролі послуг в економіці країн світу. Що ж до України, то її позиція на світовому ринку послуг в даний час не дуже стійка: вона входить в тридцятку крупних країнучасниць міжнародної торгівлі послугами, але продовжує залишатися нетто-імпортер послуг. Але все таки не варто говорити, що стан ринку сфери послуг в Україні «безнадійний». Ринок цей дійсно молодий і одержав розвиток в основному в останнє десятиріччя. Але на чолі компаній цієї галузі на відміну від промисловості і сільського господарства стоять, як правило, динамічні, ініціативні фахівці з широкими зарубіжними зв'язками, легко засвоюючи все нове, розуміючі рівень конкурентоспроможності своєї фірми на вітчизняному і світовому ринках, потреба в протекціоністському захисті. Інша справаготовність і здатність відповідних урядових структур зібрати воєдино, узагальнити і оцінити всю цю обширну інформацію, виробити на її основі більш досконалу систему правового регулювання сфери послуг, використовуючи досвід зарубіжних країн. 

Поліпшення ситуації на ринку сфери послуг сильно залежить від іноземних інвестицій, але в той же час, лібералізуючи цей ринок, необхідно підтримувати баланс між інтересами по захисту свого внутрішнього ринку і потребою в інноваціях для створення сучасної інфраструктури. Адже без великомасштабної сфери послуг з розвиненим транспортом, зв'язком, торгівлею, фінансово-кредитним і страховкою секторами, комплексом ділових послуг, сферами освіти і охорони здоров'я, що відповідає сучасним вимогам, Україна не зуміє створити ефективне ринкове господарство і гідно увійти до світової економіки. Тому нашою головною задачею на сучасному етапі переходу на ринкові основи і інтеграції в світове господарство винне стати прискорення розвитку сфери послуг. 

В 2012 році український ІТ бізнес динамічно виріс, залишаючи позитивні прогнози на ріст у 2013 році. Після футбольного кубку УЄФА Євро 2012, промислових кооперацій з Росією, разом із одужанням банківської системи, очікується економічний зліт, разом із збільшенням попиту на ІТ послуги. 

Два роки кризи привели до акумуляції, так званого, відкладеного попиту на інформаційні системи, який повинен вплинути на ІТ ринок наступного року. Менеджери українських ІТ компаній нещодавно стали більш оптимістичними та впевненими щодо росту продажів у 2013-2014 роках. Всі вищезгадані фактори зроблять український ІТ ринок ще більш привабливим для іноземних інвесторів. Також придбання компаній, публічні пропозиції, злиття компаній можуть стати безумовними трендами наступних періодів. Ще більше великих імен ІТ корпорацій можуть з’явитися на ринку, та скинути ринкових лідерів з топової позиції.

 


Розділ 3. Заходи щодо побудови стійкої конкурентоспроможності на міжнародному ринку

3.1. Стратегічні напрямки розвитку бізнесу інноваційних комп’ютерних технологій

Проте на сучасному етапі  світовий ринок послуг як галузевий товарний ринок поки що не є органічною системою, він тільки  розвивається у напрямку цілісності, перебуває у фазі становлення. Про це свідчать такі процеси і явища, як незбалансованість протягом тривалого часу попиту та пропозиції в багатьох галузях послуг, значні відмінності в тарифах на однакові види послуг, відсутність глобальної системи регулювання торгівлі послугами, а також єдиної класифікації послуг, як це існує по товарній торгівлі (Гармонізована система опису та кодування товарів).

Глобалізація також приводить до зростаючої ролі транснаціональних корпорацій (ТНК), які стають впливовими суб’єктами у глобальному економічному і політичному просторі. Зростання лібералізації торгівлі загострило конкурентну боротьбу і сприяло утворенню глобальних об’єднань компаній, які мають на меті підвищення конкурентоспроможності шляхом зменшення трансакційних витрат, економії на масштабі, подовження життєвого циклу продуктів, впровадження інноваційної продукції тощо. [82; 12]

Кожна держава, що намагається розвивати свій ІТ-сектор, стикається з необхідністю зробити вибірзосередити свої зусилля на виробництві апаратного забезпечення, програмного забезпечення, ІТ-послуг або певного поєднання цих варіантів. Кожен варіант має свої важливі наслідки щодо можливостей зростання держави у майбутньому, а також для регуляторної політики і практики, що найкраще сприятимуть такому зростанню. Оскільки багато держав на разі вивчають потенційні переваги розвитку галузі пакетного програмного забезпечення, галузі ІТ-послуг або комбінованої галузі «програмне забезпечення+послуги» важливо, щоб розробники політики зрозуміли ключові характеристики кожного сектора і те, як ці характеристики можуть впливати на можливості України в плані подальшого економічного розвитку.

Пакетне програмне забезпечення допомагає людям використовувати ІТ-системи для виконання конкретних завдань. Ринок пакетного програмного забезпечення є надзвичайно різноманітним і включає операційні системи та інше системне програмне забезпечення; офісні прикладні програми (такі як текстові редактори та програми табличних розрахунків); більш спеціалізовані прикладні програми, які можуть використовуватися у різних галузях (такі як бухгалтерські програми та програми розрахунку заробітної плати); вертикальні прикладні програми адаптовані для конкретних галузей (такі як банківська справа або охорона здоров'я); засоби розробки програмного забезпечення; програмне забезпечення для розваг та більш широкий спектр спеціалізованих продуктів (таких як програмне забезпечення систем безпеки). Хоча більшість фірм, що займаються розробкою програмного забезпечення, розробляють програмне забезпечення, що призначене для використання на комп'ютерах загального призначення, багато фірм спеціалізуються на створенні програм, які «вбудовані» безпосередньо у спеціальні пристрої (такі як мобільні телефони або медичні прилади). В той час, як деякі фірми, що розробляють пакетне програмне забезпечення, мають справу з продукцією для масового ринку, розробка більш спеціалізованого програмного забезпечення також є важливим елементом галузі.

Сучасний ринок пакетного програмного забезпечення формується десятками тисяч фірм, які пропонують широкий спектр прикладних програм, створених для роботи на кількох платформах операційних систем. На відміну від наявної тенденції у галузі апаратного забезпечення щодо виробництва готової продукції, програмне забезпечення стає дедалі більш інноваційним і розробка програмного забезпечення дедалі більше зосереджується і спеціалізується, що призвело до значного росту і диверсифікації галузі. За своєю суттю, розробка програмного забезпечення є інтелектуальною діяльністю і, як така, в цілому вимагає менше наявних ресурсів, ніж виробництво апаратного забезпечення. Успішні фірми, що займаються розробкою програмного забезпечення, можна знайти у будь-якій частині світу від фірм, які складаються з однієї особи, до великих міжнародних корпорацій. Через нематеріальний за своєю природою характер інновацій програмного забезпечення розробники програмного забезпечення, як правило, покладаються на закони інтелектуальної власності (ІВ), щоб отримувати прибутки і захищати свої інновації від незаконного копіювання. Наприклад, Ірландія демонструє, як політика уряду може сприяти процвітанню індустрії програмного забезпечення. Протягом десятиліть уряд Ірландії підтримував зростання галузі програмного забезпечення за допомогою конкурентних, недискримінаційних ставок корпоративних податків, грантів для новостворених підприємств, гнучких правил працевлаштування, стабільного економічного середовища і значних освітніх можливостей у сфері технічних наук та інформатики, що призвело до створення високоосвіченої робочої сили. Сьогодні Ірландія є одним з провідних експортерів програмного забезпечення у світі. У 2003 році 840 компаній, що займаються розробкою програмного забезпечення, наймали більш ніж 30000 осіб у Ірландії, включаючи 140 закордонних компаній, що мали 15000 працівників. Окрім основної розробки програмного забезпечення, наукових досліджень, електронного навчання, розробки продукції за параметрами клієнта, тестування програмного забезпечення і реалізації, ці фірми також надають ряд консультаційних послуг та послуг з системної інтеграції з метою підтримки міжнародних клієнтів у розробці, розробці за параметрами клієнта та запровадженні ділових систем і продуктів.

Щодо компаній, що надають ІТ-послуги, допомагають організаціям ефективно використовувати свої  комп’ютерні системи, допомагають користувачам вибрати, запровадити і обслуговувати свої прилади; настроювати компоненти ІТ, а також програмні засоби і прикладні програми, щоб допомогти користувачам у виконанні конкретних завдань; управляти центрами обробки замовлень за телефоном, довідковою службою та іншими службами підтримки ІТ; навчають людей ефективно використовувати ІТ-системи; надають інші різноманітні послуги, пов'язані з ІТ, такі як веб-дизайн, хостинг прикладних програм «онлайн» і зберігання даних. Тобто, гілка ІТ послуг є ще більш різноманітною та прибутковою ніж розробка програмного забезпечення. 

Тон у сучасній галузі ІТ-послуг задають кілька великих міжнародних фірм та тисячі малих і середніх фірм. Як і в багатьох інших галузях послуг, найбільш успішними ІТ-компаніями є фірми, що досягають економії за рахунок росту об'єму виробництва, надаючи послуги у різних сферах та територіях. Як і у секторі апаратного забезпечення, багато сегментів ринку ІТ-послуг діє на дуже невеликій маржі. Як такі, навіть дуже незначні зміни глобального курсу обміну валют і витрат на робочу силу можуть швидко змінити конкурентоспроможність компаній, що надають послуги, які покладаються на орієнтовану на експорт діяльність. Окрім цього, менші фірми, що надають ІТ-послуги, можуть виявитися неспроможними досягнути ефективності та економії за рахунок росту об'єму виробництва, який необхідний для того, щоб складати конкуренцію великим міжнародним фірмам. Сегменти галузі ІТ-послуг, що зосереджують увагу на створенні та захисті своєї інтелектуальної власності, мають найкращі шанси подолати ці різноманітні проблеми, оскільки інтелектуальна власність дозволяє їм диференціювати набір своїх послуг порівняно з послугами конкурентів.

Хоча деякі держави зосередили увагу саме на розвитку галузі пакетного програмного забезпечення або галузі ІТ-послуг, більш прийнятним сценарієм зростання є сценарій, коли зростання одного сектору супроводжується відповідним ростом іншого сектору, що призводить до змішаної галузі «програмне забезпечення+послуги». У значній мірі, ця модель призводить до того, що більшість компаній, які надають ІТ-послуги, також розробляють і ліцензують програмне забезпечення. Наприклад, дизайнери веб-сайтів, системні інтегратори, компанії, що надають рішення для електронної торгівлі, та компанії, що займаються ІТ-безпекою, поміж інших, як правило, розробляють спеціалізовані програмні засоби та прикладні програми, як невід'ємні частини їх бізнесу. Як згадувалося вище, ці сегменти сектору послуг, як правило, діють з більшою маржою і на них менше впливають фактори економії за рахунок росту об'ємів виробництва або зміни курсу обміну валют чи витрат на робочу силу. Так само, багато фірм, що розробляють пакетне програмне забезпечення, також надають послуги з розробки програмного забезпечення за параметрами клієнта і консультування клієнтів через своїх працівників або через співпрацю з третіми особами. [65; 90]

Індія є повчальним прикладом індустрії «програмне забезпечення+послуги». Зростання ІТ галузі було головним успіхом економіки Індії протягом останніх років. Із скромного старту на початку 1990-х років, у індійському ІТ-секторі об'єм продажу досягнув суми 12.2 млрд. доларів США, у 200020001 роках в ньому працювало понад 400000 осіб. Провідний орган галузі ІТ в Індії передбачив, що до 2014 року в галузі ІТ-послуг буде працювати 30 мільйонів осіб, ця галузь вироблятиме 16 відсотків національного ВНП. Хоча аналітики часто посилаються на успішну індійську галузь ІТ-послуг, значна частина діяльності цього сектора дійсно пов'язана з розробкою програмного забезпечення і обробкою, зокрема, для іноземних компаній. Наявність дешевої робочої сили в Індії з ІТ-навичками,разом з м'яким регулятивним підходом уряду часто згадуються як основні фактори успіху сектору ІТ-галузі. [92; 287]

Отже, враховуючи переваги сектору забезпечення+послуги, перспективи його розвитку, різноманітність напрямків, високий зростаючий попит, Україні повинно розвивати свою діяльність щодо ІТ фактору саме у даному напрямку.

Найбільші учасники ринку ІТ аутсорсингута розроби в основному представлені філіалами міжнародних компаній, також як декілька крупних компаній, чиї головні офіси географічно розташовані в Україні. Вони створили фонд аутсорсингового персоналу, та розроблюють програмне забезпечення за вимогою клієнтів за всього світу. 

Звичайно ці компанії орієнтовані на експорт, із більшістю клієнтів із США та Західної Європи. Проте маленькі та середні вітчизняні компанії також грають важливу роль в українському ІТ ринку, оперуючи на значно меншому рівні, але все ж пропонуючи кваліфікованих та конкурентоспроможних недорогих ІТ спеціалістів.  

Таблиця 3.1.

Найбільші за прибутком аутсорсингові компанії, що оперують на території України, згідно з публічно доступною інформацією

Компанія

Чистий прибуток, 2011 рік, млн. доларів США

Головний офіс

GlobalLogic Ukraine

США

EPAM Systems

США

Ciklum

Данія

SoftServe

Україна

Infopulse Ukraine

Україна

GlobalLogic Ukraine –це найбільша в Україні ІТ компанія з привабливою корпоративною культурою та унікальною креативною організацією робочого простору. Компанія займається розробкою комп’ютерних програм для телекомунікацій, безпровідних та мобільних пристроїв.  Клієнтів GlobalLogic включають: AOL, Avid, BSkyB, IBM, Lombardi Software, Medtronic, Microsoft, Motorola, Telcordia. Компанія надає робочі місця більше ніж 1900 працівникам, та представлена у Києві, Львові, Харкові та Миколіїві.

EPAM Systems всесвітній постачальник послуг. У лютому 2012 року компанія стала першою компанією з представництвом  в Україні, що представлена на нью йоркській фондовій біржі. Найбільші клієнти EPAM –Microsoft, BEA Systems, SAP, Hyperion та SUN, а також British Telecom, Reuters, London Stock Exchange, AeroMexico та Lufthansa. Компанія оперує у Києві, Харкові, Вінниці, Львові та Дніпропетровську.

Ciklum –це данська інноваційна ІТ аутсорсингова компанія, що спеціалізується на розробці програмного забезпечення в Східній Європі. Ciklum обслуговує більше ніж 150 глобальних клієнтів. Ciklum зайняв перше місце за рейтингом найкращих ІТ роботодавців у 2010 та 2012 роках. Компанія розташована у Києві, Харкові, Вінниці, Одесі, Донецьку та Дніпропетровську.

SoftServe –це найбільша компанія із списку, чий головний офіс розташований в Україні. Компанія розпочала свою діяльність у Львові та розширилася по Україні, а також за кордоном, обслуговуючи велику кількість глобальних клієнтів. На даний момент SoftServe має свої центри у Львові, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Рівне, Севастополі та Чернівцях.

Infopulse Ukrainе –це частина EDB Ergo Group, одна з найбільших компаній лідерів, що розроблюють програмне забезпечення та надають ІТ сервіс. З моменту заснування у 1991 році компанія значно виросла, на даний момент обслуговує таких клієнтів як Alcatel-Lucent Україна, Gorenje Україна, ВАТ «Хліб України», Київстар, Kraft Foods Україна, МТС Україна, Райфайзен банк Аваль та VAB банк. Компанія оперує у Києві, Вінниці, Житомирі та Луганську.

Український Податковий Кодекс –це основний документ, що регулює податкові питання в Україні. Деякі повноваження також регулюються іншими законодавчими актами, такі як Митний кодекс та Єдиний закон про соціальний внесок. Все ще не існує спеціального податкового режиму на ІТ індустрію, порівняно із іншими секторами. Проте, український корпоративний податок на прибуток у 21%, що був прийнятий у 2012 році, та прогнозований зниження до 16% у 2014 році, залишається привабливою юрисдикцією з податкової точки зору.

Майбутня законодавча ініціатива повинна установити нижчі корпоративні та приватні податкові тарифи на прибуток для ІТ компаній та їх співробітників. Якщо цей закон буде прийнято значні впливові зміни можуть з’явитися у майбутньому.

Також мають місце «податкові канікули» для маленьких починаючих компаній з річними продажами до 375 тисяч доларів США. Цей період пільг передбачений до 2016 року та платники податків будуть насолоджуватися цим режимом 0% корпоративного податку, проте ПДВ вітчизняним постачальникам ІТ сервісу обіцяно стандартні 20% (17%, починаючи з 2014 року). Надання ІТ сервісу закордонним клієнтам (включаючи консультаційні послуги) не будуть обкладатися податком ПДВ. Це є дуже важливим фактором для ІТ аутсорсингового кластеру, що надають значну кількість послуг від українських компаній компаніям не резидентам. Важлива податкова перевага в Україні –це можливість укладати субдоговір із приватними програмістами, на основі ці вільно-правових договорах, замість наймання їх на роботу. У таких випадках багато приватних працівників насолоджуються Єдиним податковим режимом, що надає їм змогу платати 5% податку на прибуток (замість стандартного 15%-17%). На додаток, такі підприємці зазвичай платять мінімально дозволений єдиний соціальний внесок, що приблизно дорівнює 530 доларів США на рік, що буде значно нижче за рівень податку, що оплачують інші працівники в інших секторах. Прийняття цієї опції може бути ризиковою, та бути зміненою податковими органами. [23; 19]

До цих пір темпи росту дещо знижала консервативність по відношенню до новітніх технологій з боку держави. При наявності державної підтримки, гнучкого регулювання, а також нової продуманої та взаємокорисної системи оподаткування для ІТ компаній, ринок буде розвиватися гігантськими кроками та досягати показників докризового рівня, коли Україна займала друге місце після Китаю.

3.2. Розробка та обґрунтування переваг побудови міжнародної ІТ корпорації з головним офісом в Україні

Враховуючи вищезазначені переваги компаній формату «програмне забезпечення+послуги», практичним вирішенням бакалаврської роботи буде заснування на території України ще більшої кількості вітчизняних ІТ компаній, з філіалами та представництвами закордоном, орієнтованих на внутрішній та зовнішній ринки. 

Великі компанії розробники у даній сфері автоматично стають конкурентоспроможними та прибутковими за рахунок економії масштабу. 

Якщо розширити сферу послуг із звичайного виробництва програмного забезпечення до програмного забезпечення з наданням після продажного обслуговування, можна розширити свій ринковий сегмент та отримувати безперервний потік прибутку від оновлення програм, консультацій, технічної підтримки.

Для реалізації даної ідеї потрібно слідувати існуючому тренду та тенденції розвитку бізнесу інформаційних технологій на території України. Тобто продовжувати працювати та залучати іноземні аутсорсингові компанії. А також, приділити найбільшу увагу розвитку власних ІТ компаній, формату гігантських корпорацій. 

Професіоналізм та кваліфікації українського персоналу, пізнаваність та попит на українські компанії на інформаційному ринку, конкурентоспроможність ціни, мотивуюча законодавча система та попит, що зростає кожного дня, роблять ідею реальною та необхідною для реалізації.

Кожна корпоративна компаній виробник програмного забезпечення, повинна відповідати за свою долю пакетних програм. Якщо розділити ринок за даною схемою, можна уникнути небажаною конкуренції на внутрішньому ринку, адже компаніям не потрібно буде сперечатися та змагатися за клієнтів. З іншого боку не буде створено штучної монополії, адже вирішень по програмному забезпеченню багато і на зовнішньому ринку, тобто вибір споживачеві буде надано. Що стосується конкуренції на зовнішньому ринку, потрібно розроблювати конкурентоспроможні пакети програм, що за ціною та зручністю у використанні будуть мати перевагу над закордонними пропозиціями.

Тобто, потрібна інноваційна ідея по вирішенню питань щодо удосконалення вже існуючих програм, та створення нових, на прикладі професійних та розважальних юнітів програмного забезпечення. 

Потрібно відходити від принципу продажів інноваційних ідей та рішень великим іноземним корпораціям, що купляють розробки за найнижчою ціною, та після впровадження проекту заробляють міліарди на продажах та після продажному обслуговуванні. 

Саме розробка програмного, не апаратного забезпечення, має бути питанням номер один у розвитку ІТ бізнесу в Україні. Інвестиції потрібні мінімальні, порівняно із виготовленням апаратного забезпечення. Щодо ресурсів, трудові ресурси, з якими іншим країнам важко конкурувати, розвиваються кожного року, та провідні університети та інститути країни кожного року готують спеціалістів за даною спеціальністю.

Для розробки інноваційної ідеї потрібно уважно проаналізувати та моніторити сучасні програмні рішення щодо професійних програм, та визначити у який сфері існує найвищий попит, яка сфера потребую модернізації програмного забезпечення, та які програмні пакети не є дуже зручними у професіональному використанні. 

Основним лозунгом на правилом нового інноваційного пакету програм повинно бути корисність та легкість у використанні, спрощення професійної діяльності, скорочення витрат на професійне програмне забезпечення та перетворення робочого дня на приємний та плідний процес.

Обрана сфера та програмне забезпечення для нього повинна бути перспективною та розвиватися. Адже галузь без попиту та перспектив не буде мати мотивації та потреби для купівлі комп’ютерних програм. 

Дуже добре мати на увазі досвід крупних іноземних корпорацій, що впровадили свого часу аналогічні інноваційні комп’ютерні пакети програмного забезпечення. 

На початку 1990-х років капіталізація набирала стрімких оборотів на території багатьох країн. Розвиток інтернаціональних корпорацій, початок періоду глобалізації, модернізація виробництва, розвиток маркетингових досліджень, стрімкий ріст реклами та інформаційних процесів стали нестримним двигуном та причиною появи все більшої кількості компаній та офісів по всьому світу. 

Працюючи у офісах, потрібна велика кількість комп’ютерних програм для вирішення професіональних питань. Різноманітні таблиці, бази даних, документи, презентації, тощо. Свого часу, у 1993 році всесвітньо відома, та одна з найприбутковіших компаній у світі, Microsoft Corporation випустила єдиний пакет офісних програм Microsoft Office. Це програмне забезпечення забезпечує офісного споживача безпроблемним вирішенням всіх актуальних професіональних питань. 

До стандартного пакету програм Microsoft Office входять наступні програми: Microsoft Access, Microsoft Excel, Microsoft InfoPath Designer, Microsoft InfoPath Filler, Microsoft OneNote, Microsoft Outlook, Microsoft PowerPoint, Microsoft SharePoint Workspace, Microsoft Word. 

Тобто, будучи встановленими одного разу, програми надають можливість отримувати будь-які засоби щодо офісних вирішень. Також, даний пакет програм є суцільно синхронізований, працюючи в одній програмі можна з легкістю перейти до іншої, використовуючи будь-які дані, копіювати та заміщати дані між програмами.

Зараз важко уявити повсякденне життя без даного пакету програм. Проте, якщо б свого часу компанія Microsoft Corporation не створили дану низку програм, можливо, потрібно було б купляти такі ж самі програму у окремих виробників, кожного разу платити за одиницю товару, податки та обслуговування. Ще одним мінусом була б відсутність синхронізації між програмним забезпеченням, різноманітність вірусів, навчання персоналу використанню, розробка оновлень, тощо. 

На даний момент професіональний пакет Microsoft Office коштує 570 доларів США, що не є дуже високою ціною для ліцензованого програмного забезпечення, що складається із 9 синхронізованих програм.

Якщо уявити відсутність Microsoft Office на ІТ ринку, компаніям повинні були б шукати вирішення у різних виробників. Наприклад, одна офісна програма для розробки документів могла б коштувати 400 доларів, тоді весь зібраний пакет від різних виробників коштував би приблизно 3600, що є більше ніж в шість разів дорожче за існуючу сьогодні ціну. Також, залишиться невідомими у скільки разів знизилася би зручність та плідність роботи.

*) Складено за [10; 7].

Рис. 3.1. Еволюція акційної вартості компанії Microsoft Corporation за останні п’ять років

Рисунок 3.1. надає скріншот сайту фондової біржі. Графік показує еволюцію акційної вартості компанії Microsoft Corporation. Можна помітити. Що акційна вартість зростає з кожним роком, незважаючи на спад у кризові роки. Також можна порівняти акційну вартість даної ІТ компанії з компаніями-конкурентами. 

*) Складено за [10; 8].

Рис. 3.2. Порівняння акційної вартості компаній-конкурентів Apple Mackintosh та Microsoft Corporation 

Як можна зазначити з порівняльного графіку, компанія Apple Mackintosh є більш прибутковою та має більш дорогі акційні активи, ніж Microsoft Corporation. Проте, кожна з компаній характеризується ростом цін на акції. Microsoft Corporation має більш стабільний тренд, адже не характеризується тенденцією моди, тому різкі зліти та падіння даній компанії не притаманні.

Враховуючи вищезазначений приклад компанії Microsoft Corporation можна зробити висновок, що розробка пакету професійного програмного забезпечення буде конкурентоспроможною.

Якщо ставити питання в яку сферу орієнтувати інноваційні програми, треба проаналізувати текучу ситуацію на ринку, та передбачити прогнози щодо наступних 10 років, адже на розробку інноваційного пакету програм може піти приблизно 4-5 років. 

Згідно із статистичними дослідницькими даними перспективними напрямками в Україні та світі є:

  •  Інформаційні технології та комунікації;
  •  Харчова промисловість та переробка (сировина для товарів споживача);
  •  Проекти щодо захисту навколишнього середовища;
  •  Гостинний та ресторанний бізнес
  •  Медицина, оптика, біотехнології та нанотехнології;
  •  Хімія. Фармацевтика;
  •  Виробництво споживчих товарів та послуг;
  •  ЗМІ.

Враховуючи всі вищезазначені пункти можна відокремити одну спільну рису серед всіх перспективних напрямків. Для розробки та виробництва товарів, оформлення реклами, Інтернет сайтів продукції та послуг, потрібно розробити їх облік та дизайн.

Даною частиною виробничого та робочого процесу по всьому світу займаються дизайнери. Веб дизайнери, архітектори, дизайнери інтер’єру, візуалізатори тощо. Робота спеціалістів у цій сфері була б неможливою без певного програмного забезпечення. 

На прикладі роботи архітекторів та дизайнерів інтер’єру можна розглянути низку необхідних для роботи програм. Стандартний набор програмного забезпечення для створення робочого образу є наступні програми: 3ds Max, Autocad, Adobe Photoshop, Adobe Illustrator та цілий ряд окремих плагінів та додатків. 

3D Studio Maxповнофункціональна професійна програмна система для створення та редагування трьохвимірної графіки та анімації, ідея була куплена та розроблена компанією Autodesk. Професійне комерційне видання програми коштує 3675 доларів США.

AutoCADдво- та тривимірна система автоматизованого проектування та креслення, що була розроблена компанією Autodesk. Професійна версія коштує 4195 доларів

Adobe Photoshopбагатофункціональний графічний редактор, розроблений фірмою Adobe Systems. Вартість програми 820 доларів США. 

Adobe Illustratorпрофесійний графічний редактор для створення та редагування векторної графіки, програмне забезпечення було розроблено компанією Adobe Systems. Вартість програми 700 доларів США.

Отже, можна побачити, що стандартний пакет мінімальної кількості програм для здійснення професійних операцій надається двома компаніями-розробниками, що пропонують свої інформаційні вирішення суто окремо, що змушує користувача кожного разу платити податки, купувати за високою ціною, не отримувати синхронізованого сервісу, втрачати час на навчання та установку, тощо.

Якщо розрахувати вартість мінімального набору програм, отримаємо суму у 9390 доларів США, не враховуючи вартості допоміжних плагінів та додатків, що може збільшити суму, наприклад, до 15000 доларів США.

Сума в 15000 доларів США за низку програмного забезпечення з окремих програм можна поділити на 3, за прикладом набору софту від Microsoft Corporation, та отримаємо 5000 доларів вартості проектного пакету дизайнерського програмного забезпечення. 

Тобто, при розробці аналогічних програм в рамках набору однією компанією, користувач матиме можливість придбати низку програм лише один раз, та зможе отримувати оновлення, після продажний сервіс, знижки на іншу продукцію даної компанії.

Конкурентоспроможність даної пропозиції збільшується відсутністю аналогічного вибору, а також рядом запропонованих компанією послуг, та, насамперед, якістю.

Якщо врахувати час та бюджет написання даного типу програми, модна сказати, що вона буде коштувати приблизно 500000 доларів США, враховуючи невисокий рівень заробітної плати українських ІТ спеціалістів та приблизний період роботи в 4 роки. 

Вищезазначену ціну в 5000 доларів за пакет програм по закінченню чотирьох років, можна змінити, враховуючи інфляцію на ринку. Вартість комп’ютерних програм кожного року змінюється через інфляцію, що у даній сфері складає приблизно3,5%. Отримаємо нову вартість проектного програмного забезпечення 5700 доларів США за пакет.

На території України оперують приблизно 9000 дизайнерських компаній, зв’язаних з різними видами розробок. Якщо уявити, що хоча б половина компаній придбає програми, то прибуток одразу становитиме 25650000 доларів США, що буде вище за витрачені кошти у 51 раз. Ці цифри можна враховувати, тільки як приблизний прибуток на внутрішньому ринку.

Єдиним недоліком та нелегкою стороною даного плану буде виклик важкої задачі, яка постане перед українськими ІТ спеціалістами. Тому, для втілення в життя даного проекту знадобляться найкращі спеціалісти, якими Україна відома на весь світ.

3.3. Оцінка ефективності роботи ІТ компанії, як перспективний напрямок для економіки України «забезпечення+послуги»

Ефективність роботи запропонованих ІТ корпорацій буде напряму впливати не тільки на прибуток компанії, але й на фінансовий потік до бюджету країни, збільшення ВВП, покращення репутації на міжнародній арені. 

Податки на прибуток, податки на заробітну платню, єдиний соціальний внесок, будуть йти до бюджету країни. Грошовий потік купівлі-продажу програмного забезпечення буде збільшувати ВВП країни. Прибуткові вітчизняні ІТ корпорації, що успішно оперують на зовнішньому ринку з часом набудуть пізнаваність свого бренду у світі, що надасть довіри до України як до бізнес партнера та буде залучати прямі іноземні інвестиції до країни.

Ще одним немало важливим фактором позитивних перспектив створення корпорацій –є кооперація з іноземними фірмами-партнерами заради поєднання зусиль, збільшення прибутку, співпраця над розробкою інноваційних підходів щодо вирішення поточних проблем попиту.

Що стосується не фінансової користі для країни, користі для суспільства –це створення десятків тисяч робочих місць. Відсутність виробництва та зосередження на інтелектуальному труді дозволить розташовувати фірми у регіонах, наприклад, з головним офісом у столиці.

Це надасть корпорації можливість вести міжнародні переговори, керувати бізнесом безпосередньо із серця країни, а також розвивати стан життя регіонів, надаючи робочі місця, тим самим економлячи на заробітній платі та оренді, адже вони є нижчими в областях України.

Ще одною відмінною рисою є корпоративна діяльність компаній-гігантів. Для покращення власного іміджу, залучення великої кількості клієнтів, компанії намагаються приймати участь у благодійності. Чим більшим буде прибуток компанії, тим більшу кількість грошей вона може витрачати на благодійність, наприклад, допомога хворим дітям, турбота про довкілля, будування будинків престарілих, тощо.

Ефективністю та гарантією попиту на інноваційну програмну продукцію може бути незаповненість ринку. Доля лише 12% заповнює ринок комп’ютерної техніки та послуг, отже існує неабиякий простір для росту.

Із боку держави потрібна підтримка стосовно податкових законів щодо розвитку ІТ бізнесу. Також, немалим мінусом у даній сфері може бути існування великої проблеми піратства програмного забезпечення. Повинні бути прийняті найрадикальніші засоби щодо усунення даної проблеми. Відсутність ІТ піратства дозволить ще більше підвищити конкурентоспроможність українських інформаційних компаній.

Щодо фінансових розрахунків надходження до бюджету, вони можуть бути наступними.

На даний момент найбільшою ІТ компанією за кількістю працівників вважається Luxoft, що наймає 2128 осіб, із середньою заробітною платою в 3000 доларів США у Києві та 2500 доларів США у регіонах. Проектна комп’ютерна компанія буде значно більшою, слідуючи заданої цілі економії масштабу.

Нова корпорація найме на роботу 3000 осіб, із них 2500 будуть працювати у офіційних представництвах у регіонах, а 500 осіб у головному офісі, у столиці. 

Отже, заробітна плата працівників у регіонах буде дорівнювати:

*2500=6250000 доларів США на місяць.

Заробітна плата працівників у Києві:

*1500000 доларів США.

Разом усі робітники отримують оклад 7750000

Із заробітної плати до бюджету країни надходить:

Єдиний соціальний внесок: 3,6%

87.75 доларів США

Податок на доходи фізосіб 15%

215.06 доларів США

Податок на доходи фізосіб 17%

1317241.34 доларів США

Отже, до видачі фактична заробітна платня всіх працівників разом буде дорівнювати 6432455.84 доларів США.

Утримання із заробітної плати, що будуть надходити до бюджету країни будуть дорівнювати 1317544.16 доларів США. Тобто, держава отримуватиме 15810530 доларів США щорічно при умові незміни сталого податкового законодавства. Тільки податки на заробітну плату складають 11139 частину ВВП країни.

Податок на прибуток для ІТ індустрії з 1 січня 2013 року було змінено і становить зараз лише 5%. Тобто, враховуючи даний позитивний фактор на розвиток попиту комп’ютерної індустрії можна зробити висновок, що уряд націлений на розвиток та удосконалення сектору комп’ютерних послуг у країні.

Податок на прибуток проектної корпорації, при умові продажу, наприклад, 100000 одиниць пакетів програмного забезпечення за ціною 5700 доларів США буде дорівнювати 28500000 доларів США. Це буде скаладати 6179 частину ВВП країни.

Враховуючи приклад компанії Microsoft Corporation, можна розглянути щорічний звіт компанії та оцінити прибуток, до якого починаючі перспективні корпорації повинні стрімко йти. 

Щодо прикладу створення програмного забезпечення двомірних, тримірних визуалізаторських прграм та додатків, можна оцінити прибутковість компаній AutodeskAdobe та Adobe Systems, які в своїй сфері є певними монополістами за відсутністю відповідного вибору. 

Таблиця 3.2.

Щорічний звіт компанії Microsoft Corporation, млн. доларів США, окрім долі на акцію

Кінець року

2012

Дохід

73,723

,943

  62,484

  58,437

Операційні доходи

21,763 

,161

,098

,363

Чистий дохід

16,978 

,150

,760

,569

Прибуток на акцію

2.00 

.69

.10

.62

Грошові дивіденди на акцію

0.80

.64

.52

.52

Грошові кошти, їх еквіваленти та короткострокові фінансові вкладення

63,040

,772

36,788

,447

Всього активів

  121,271

  108,704

,113

,888

Довгострокові забовязання

22,220

,847

,791

11,296

Акціонерний капітал

66,363

,083

,175

,558

Таблиця 3.3.

Щорічний звіт компанії Autodesk, млн. доларів США, окрім долі на акцію

2012

Чисті надходження

,6

,8

Валовий прибуток 

1986,5

,2

Дохід від операцій

355,6

,4

Прибуток на акцію

1,25

,93

Чистий прибуток

285,3

,0

Таблиця 3.4.

Щорічний звіт компанії Adobe Systems, млн. доларів США, окрім долі на акцію

Загальний дохід

,6

,2

Дохід загальної вартості

,8

,7

Валовий прибуток

,8

,3

Витрати на операції

,7

2679

Дохід від операцій

,1

1099,1

Прибуток на акцію

,68

,67

Чистий прибуток

,7

,8

Виходячи з даний цифр можна побачити, що не використовуючи допоміжних ресурсів, корисних копалин, сировину, а тільки знання та навички спеціалістів, можна отримувати мільярдний прибуток щорічно. Окрім того, цей прибуток зростає кожного року, випереджуючи рівень інфляції на програмне забезпечення

Такі перспективні цифри бюджетного поповнення можуть бути результатом річної роботи одного підприємства. Якщо на території України таких підприємств буде, наприклад, десять, ця сума буде в десять разів більшою. 

Такий прибуток буде мати місце щодо продажу програмного забезпечення. Проте проектне підприємство буде працювати на базі «забезпечення +послуги». На додачу програмам, клієнти можуть отримувати постійні оновленні програмного забезпечення, що входить до стандартного пакету, різні додатки та плагіни, сервісне обслуговування, тощо.

Невід’ємну частину від прибутку компанія може отримувати від навчання персоналу та консультацій. Різноманітні тренінги, майстер класи по використанню програми, консультації щодо поліпшення якості роботи, послуги з установки. Всі ці додаткові прибутки можуть складати ще приблизно 20% загального прибутку. 

Ще одним привілеєм роботи, враховуючи «забезпечення+послуги», виступає факт залучення клієнтської бази. Купуючи програмний продукт компанії один раз, клієнт автоматично стає користувачем програмного забезпечення на тривалий період, потребуючи додатковий сервіс, постійні програмні оновлення тощо. 

Стосовно користі країні від компанії послуг та продаж, буде надання більшої кількості населення робочих місць, адже потрібен буде не тільки персонал із розробки даних, а також професійні девелопери, консультанти, менеджери з продажів та роботи з клієнтами. Тобто, не тільки професіонали із ІТ сфери можуть знайти працевлаштування в корпорації, а також спеціалісти адміністративних спеціальностей.

Також можна враховувати невеликий прибуток державі від оренди приміщень, оплати комунальних послуг, тощо.

Повертаючись до міжнародного ринку, можна сказати, що чим більше великих корпорацій буде випускати якісних програмних продуктів, тим більше міжнародних компаній будуть готові до співробітництва. Україна стане надійним бізнес-партнером на міжнародному рівні. 

Стабільна репутація країни приводить до полегшення шляху інтеграції. Плідних стосунків з іншими країнами. 

Окрім економічних та фінансових переваг створення гігантських ІТ корпорацій, що будуть працювати за закордонною корпоративною схемою, існує ще один не грошовий показник. Прозора, антикорупційна та відкрита політика компаній дозволить зменшити рівень тіньової економіки України, дасть можливість розпочати новий офіційний бізнес етап держави.


Висновки до розділу 3

Слідуючи прикладу тенденції розвитку іноземних корпорацій та поєднуючи тренд збільшення попиту на програмне забезпечення, Україна може активно і стрімко поповнювати бюджет із прибутку не індустріальних виробничих компаній та покращувати репутацію бізнес партнера на міжнародному ринку. 

Гарантією успіху та попиту у даній сфері може бути потребою у вирішенні інноваційного нового професійного програмного забезпечення, відсутність конкуренції на зовнішньому ринку, незаповненість внутрішнього ринку. 

Однією з найважливіших складових конкурентоспроможності України як виробника програмного забезпечення та постачальника послуг інформаційних технологій є високій професіоналізм, досвід та кваліфікації українських програмістів, девелоперів, працівників ІТ сфери. 

Велика кількість акредитованих університетів та інститутів буд продовжувати готувати спеціалістів за даними спеціальностями.

Серйозний розвиток виробництва програмного забезпечення в Україні приведе до ще більш суворих систем безпеки та надасть виробникам комп’ютерних програм захистити свій продукт від небажаного піратства, що приведе до ще більшого успіху та довіри Україні на міжнародній арені. 

Важливою частиною щодо актуальності розвитку інформаційних технологій є заінтересованість державного уряду даним питанням, інвестиційна та законодавча підтримка. 

Побудова інтернаціональних корпорацій поповнить бюджет країни, надасть нові робочі місця, збільшить ВВП, покращить рівень життя у регіонах.

Окрім економічних та фінансових переваг створення гігантських ІТ корпорацій, що будуть працювати за закордонною корпоративною схемою, існує ще один не грошовий показник. Прозора, антикорупційна та відкрита політика компаній дозволить зменшити рівень тіньової економіки України, дасть можливість розпочати новий офіційний бізнес етап держави.


Висновки

По виконанню бакалаврської дипломної роботи було досягнуто поставленої мети дослідження, а саме, теоретичне обґрунтування конкуренції, вироблення науково-методичних засад і практичних пропозицій, спрямованих на вдосконалення механізму впровадження та надання ІТ послуг на внутрішньому та міжнародному ринках, як чинника розширення інноваційної сфери і підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах сучасних економічних процесів.

У ході виконання дослідження були виконані наступні завдання:

дослідження теоретичної сутності конкуренції та її функціональної ролі в економічній системі;

–виявлення факторів економічного впливу на розвиток та становлення конкуренції;

–узагальнення та систематизація теоретичних й практичних засад конкурентоспроможності підприємств, на прикладі сфери ІТ послуг;

–аналіз текучої ситуацію на ринку ІТ послуг України та порівняння її із аналогічним сектором конкурентних країн;

–аналіз активності комп’ютерних підприємств в динаміці, обсягу продажів, визначення компаній лідерів на ринку, аналіз стратегічних напрямків;

–пропозиція підходів щодо вдосконалення організації процесу роботи ІТ компаній, впровадження цікавих рішень щодо залучення нових клієнтів та максимального розширення ринку;

–обґрунтування проблеми оцінки проектних ризиків на всіх етапах розроблення і реалізації запропонованого проекту, окреслення системи інструментів управління проектними ризиками;

–оцінка економічного потенціалу розробленого проекту та пропозиція підходів щодо організації процесу залучення міжнародних інвестиційних ресурсів для фінансування розробки комп’ютерних програм.

Було встановлено, що конкурентоспроможність є визначальним критерієм ефективності будь­якого економічного суб’єкта. Конкуренті переваги економіки країни, її окремих галузей, підприємств та регіонів на глобальних ринках обумовлюють відповідно і темпи зростання виробництва та національну безпеку. Рівнем конкурентоспроможності визначаються й світогосподарські позиції країн. Категорії конкуренції і конкурентоспроможності, загальні для всієї економіки, набувають деяких особливих рис залежно від конкретних сфер і галузей на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій є основним детермінантом сучасного етапу глобалізації. Інформація, виробництво та ринок набувають нового значення за умов сучасних трансформаційних процесів, пов’язаних із глобалізацією та інформатизацією суспільства. Глобалізація та трансформація сучасної економіки до нового технологічного способу виробництва є взаємопов’язаними процесами. Розвиток інформаційних технологій, з одного боку, є визначальним фактором сучасного процесу глобалізації, а з іншогоразом із глобалізацією впливає на структурну еволюцію економіки, економічне зростання та конкурентоспроможність національних економік. Ті сектори економіки, які пов’язані з інформацією, продукуванням знань, розвиваються більш швидкими темпами.

В 2012 році український ІТ бізнес динамічно виріс, залишаючи позитивні прогнози на ріст у 2013 році. Після футбольного кубку УЄФА Євро 2012, промислових кооперацій з Росією, разом із одужанням банківської системи, очікується економічний зліт, разом із збільшенням попиту на ІТ послуги. 

Два роки кризи привели до акумуляції, так званого, відкладеного попиту на інформаційні системи, який повинен вплинути на ІТ ринок наступного року. Менеджери українських ІТ компаній нещодавно стали більш оптимістичними та впевненими щодо росту продажів у 2013-2014 роках. Всі вищезгадані фактори зроблять український ІТ ринок ще більш привабливим для іноземних інвесторів. Також придбання компаній, публічні пропозиції, злиття компаній можуть стати безумовними трендами наступних періодів. Ще більше великих імен ІТ корпорацій можуть з’явитися на ринку, та скинути ринкових лідерів з топової позиції.