40611

Визначення жанрово-стильових особливостей медійного продукту Д. Гордона, пошук спільних та відмінних ознак медійного продукту Дмитра Гордона

Дипломная

Журналистика, издательское дело, полиграфия и СМИ

В ходе работы на примере конкретного медийного продукта доказано, что авторская журналистика придерживается своим жанрово стилистическим особенностям. Особое внимание уделено анализу программы «В гостях у Дмитрия Гордона».

Украинкский

2014-06-10

428.5 KB

8 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT20

РЕФЕРАТ

Робота спеціаліста: 68 стр.,4 мал., 37 джерела.

Об’єкт дослідження: авторська програма, зокрема передача « В гостях у Дмитрия Гордона».

Мета роботи: визначення жанрово-стильових особливостей медійного продукту Д. Гордона, пошук спільних та відмінних ознак медійного продукту Дмитра Гордона.

Методи дослідження: використано загальнонаукові методи, котрі пояснюють що, найголовнішим жанром авторської програми є інтерв’ю. У медійному продукті Дмитра Гордона, існують чікті жанрово стильові особливості проєкту.

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, де визначено інтервью – це головний жанр, який притаманний проектам Дмитра Гордона, тема роботи, її об’єкт і предмет, а також аналізування жанрового стилю авторської програми; трьох розділів, висновків і використаних джерел.

Перший розділ: «Історія виникнення авторської журналістики» присвячено розвитку авторської журналістики.

Другий розділ: «Результати аналізу» присвячено аналізу жанрово стильовим особливостям медійного продукту Дмитра Гордона.

Одержані результати та їх новизна: було розглянуто, що проєкти Дмитра Гордона мають свій особливий стиль випуску.

Ключові слова: ІНТЕРВ’Ю, ЖАНРИ ІНТЕРВ’Ю, АВТОРСЬКА ПРОГРАМА, МЕДІЙНИЙ ПРОДУКТ.

АННОТАЦИЯ

Тема дипломной работы: «Жанрово стилистическая особенность медийного продукта Дмитрия Гордона»

Объем: 67стр., 37 источника.

Объект исследования: интервью, авторская программа «В гостях у Дмитрия Гордона».

Цель роботы: проанализировать жанрово стилистические особенности медийного продукта Дмитрия Гордона.

Полученные результаты и их новизна: в ходе работы на примере конкретного медийного продукта доказано, что авторская журналистика придерживается своим жанрово стилистическим особенностям. Особое внимание уделено анализу программы «В гостях у Дмитрия Гордона».

Ключевые слова: ИНТЕРВЬЮ, ЖАНРЫ ИНТЕРВЬЮ, АВТОРСКАЯ ПРОГРАММА, МЕДИЙНЫЙ ПРОДУКТ.

ANNOTATION

Theme of diploma work: "Genre and stylistic features of the media product Dmitry Gordon".

Volume: 67 p., 37 sources.

Research object: interviews, the author's program "visiting Dmitry Gordon"

Purpose of roboti: to analyze the genre and stylistic features of the media product Dmitry Gordon.

Got results and their novelty: in the course of work on the specific example of the media product is proven that the author's journalism adheres to its genre and stylistic features. Special attention is given to the analysis of the program "guest is Dmitry Gordon".
         Keywords: INTERVIEW, GENRES, INTERVIEWS, AUTHOR's PROGRAM of the MEDIA PRODUCT.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ АВТОРСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

1.1.Визначення авторської журналістики

1.2.Авторське телебачення

1.3.Кульмінація розвитку авторського телебачення

1.4.Сучасне авторське телебачення

Висновок до розділу

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕДІЙНОГО ПРОДУКТУ ДМИТРА ГОРДОНА

2.1.Інтервю як спосіб презентації героя

2.2.Інтервью-портрет в газеті

2.3.Авторська програма «В гостях у Дмитрия Гордона»

Висновок до розділу

РОЗДІЛ ІІІ. ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1.Класифікація умов трудової діяльності та напруженість трудового процесу.

3.2.Небезпечні та шкідливі фактори, що впливають на робітника ЗМІ під час його роботи

3.2.1.Нормування санітарно-гігієнічних показників

3.2.2.Освітленність

3.2.3.Небезпека при роботі з ПК

3.2.4.Шум

3.2.5. Електробезпека та пожежна безпека у редакції

3.2.6. Рекомендації щодо покращення робочих умов в офісі

3.2.7.Важкість праці

Висновок до розділу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Інтерв'ю - жанр публіцистики, що представляє собою розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань.

У журналістиці нинішнього часу, коли в одиницю часу людина отримує величезну кількість найрізноманітнішої інформації, на перший план виходять інформаційні жанри. Традиційно до них відносять і інтерв'ю, жанрові особливості якого дозволяють читачеві, радіослухачеві і телеглядачеві читати, чути і бачити те, що бачив і чув журналіст-інтерв'юер, але як би «з перших рук». З іншого боку, інтерв'ю - різноманітний і непростий жанр, який посідає неоднозначну позицію, зокрема до жанрової системи. Тому визначення місця, займаного інтерв'ю в складною і різноманітною системі жанрів, актуально в сучасному світі, в умовах сучасної журналістики; тому визначення місця інтерв'ю в системі журналістських жанрів і є основною метою цієї роботи.

Актуальність дослідження

Об’єктом дослідження є публікації видання «Бульвар Гордона» та авторська програма «В гостях у Дмитрия Гордона». Період публікації та випуск програми, що аналізуються у роботі – півтора місяці ( лютий  2014р. (№10, №12, №18) – квітень випуски телепередачі 5 квітня 2014р, 18 квітня 2014р, 22квітня2014р, 25 квітня 2014р.).

Предметом дослідження є специфіка підбору тем для проведення інтерв’ю та їх жанрово стильові особливості.  притаманний до жанру інтерв’ю, спираючись на проекти Д. Гордона («Бульвар Гордона», «В гостях у Дмитрия Гордона»).  

Завдання:

  •  Розглянуто історію виникнення авторської журналістики;
  •  Прослідкувати розвиток авторської програми;
  •  Схарактеризувати медійний продукт Дмитра Гордона;
  •  Проаналізувати жанрово стильові особливості інтерв’ю.   

Практичне значення роботи полягає у дослідженні та аналізі особливостей медійного продукту інтерв’ю

Дана робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

У першому розділі розглянуто історію виникнення авторської журналістики, охарактеризовано кульмінацію розвитку авторського телебачення; розглянуто роль сучасної авторської програми.

У другому розділі позачергово схарактеризовано результати дослідження кожного випуску програми « В гостях у Дмитрия Гордона», зроблено узагальнений аналіз проектів Дмитра Гордона на основі яких прослідковано стильові особливості медійного продукту.

У висновках підведено підсумки дослідження та інтерпретовані одержані результати.

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ АВТОРСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

1.1.Визначення авторської журналістики

Журналістика — це складна багатокомпонентна і багатофункціональна система масової комунікації, яка органічно входить у соціальну систему суспільства в цілому. Як і будь-яка інша система, вона володіє певним набором компонентів матеріального, технологічного, ідейного і людського характерів та спрямувань. Кожен із цих компонентів відіграє свою функціонально-домінантну роль у системоформуючій площині власне журналістики.

Не ігноруючи матеріально-технологічні й ідейні компоненти журналістики, дослідники акцентують увагу на людському як визначальному. Він має кілька своїх складників: суб'єкт-організатор (власник, видавець, засновник ЗМІ) як основоположний елемент системи; журналіст як виробник масової інформації; аудиторія як споживач масової інформації. Відповідно до теорії соціальної відповідальності преси журналіста цей людський компонент "відповідальний" за формування потенційної аудиторії ЗМІ, її запитів до кількості й якості виробленої масової інформації, за характер громадської думки, за продюсерські концепції і типологічні модифікації як самих ЗМІ, так і їх журналістської продукції. Таким чином, категорія персональності, авторського самовиявлення є визначальною, феноменальною в самій суті людського компонента.

Притаманні авторському методу в журналістиці відкрита тенденційність і модальне педалювання суджень спрямовані на аргументацію доцільності чи необхідності тих чи тих соціальних дій. Із цього випливає виняткова роль автора, його, за відомим висловом М. Бахтіна, "формоутворювальна енергія

Отже, авторська журналістика - програма, позбавлена штампів і трафаретів, відзначена печаткою персонального таланту автора.

1.2. Авторське телебачення

Авторське телебачення як комунікативний феномен в Україні розквітло в другій половині 90-х рр. ХХ ст. на зламі двох концепцій ТБ, коли розуміння телебачення як мистецтва, поширене за часів СРСР, перестало бути актуальним, а орієнтири комерційних телекомпаній, декларовані формально, не були остаточно усвідомлені.

Цей феномен одразу привернув увагу науковців, як-то () Ось,  декілька найсуттєвіших та найповніших визначень поняття, порівнявши та поєднавши які, ми матимемо змогу вивести власне універсальне поняття авторської програми. Так, Г.В. Лазутіна під «авторською програмою» журналіста розуміє «створення власного твору (програми, циклу програм) для електронної (радіо, телебачення) преси, при якому журналіст бере безпосередню участь в конструюванні та випуску цього твору, підбору теми, матеріалу та інформаційного приводу для нього».

Дослідником та журналістикознавцем В.Л. Цвік подає таке визначення: «Авторською програмою можна вважати той продукт журналістської діяльності, задумка та реалізація якого на 90% була проведена одним журналістом» ().

М.І. Калуцька визначає, що «авторський проект — це відвідуваний сайт, домашня сторінка, радіо або телепередача, яка створюється та підтримується зусиллям одного журналіста, і в якій з певною періодичністю з’являються певні результати його журналістської творчості».

За визначенням В.А. Моїсеєва «авторською програмою можна вважати лише таку програму, авторські права на яку журналіст має відповідно до чинного законодавства України».

Отже, у всіх визначеннях,що стосуються такої дефініції як авторська програма,  йдеться про категорію персональності, що втілена в особистості автора журналістського твору , особистості унікальної та неповторної.

В основі авторської журналістики на телебаченні лежить яскраво виражений задум журналіста, його чітка позиція і пошук у галузі художньої форми програми.

Успіх авторської програми залежить від:

-  точного визначення теми, точного потрапляння в жанр;
- від збігу образу ведучого і способу передачі;
- від сукупності художніх прийомів вербального і невербального спілкування, які зазвичай скорочують розрив з аудиторією;
- від комплексу виразних засобів телебачення, включаючи композицію кадру, зміну планів, монтаж і т.д.

Авторська програма – телепередача, автор якої одночасно виступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного та музичного редактора, коректора, а іноді і продюсера. Тобто автор телепередачі цілком та повністю відповідальний за її виробництво: сам знаходить тему, сам пише текст, іноді знаходить спонсорів. Відредагувати таку програму та вирішити, випускати її до ефіру чи ні, може тільки головний редактор або програмний директор.

Аналіз робіт зарубіжних та вітчизняних комунікативістів і журналістикознавців дає можливість окреслити специфіку творчої самореалізації в умовах телевізійного виробництва. Володіючи неабияким потенціалом впливу на широку аудиторію, ТБ накладає жорсткі обмеження на тих, хто задіяний у виробництві телевізійних творів. Обмеженість виражальних засобів телебачення, а також сучасна необхідність підпорядковувати власний задум до вимог рейтингу, робить авторство на ТБ явищем умовним, відмінним від поняття авторства, що перебуває в обігу інших форм мистецтва. Автором телевізійної програми є особа, яка узгоджує нюанси виробничого процесу, підпорядковує творчі задуми членів телегрупи власній концепції і презентує аудиторії цілісний твір, який, попри колективність творення, обов’язково несе відображення особистості автора. Автор у телевізійному виробництві постає творцем ідеї чи концепції, контролером її реалізації, відповідальним за ті «меседжі», які його програма посилатиме глядачеві під час її трансляції в ефірі.

Найчастіше автор проявляє власну позицію в розмовних жанрах, зокрема в ток-шоу, автором і ведучим яких, як правило, є одна особа. Водночас можливості персоніфікації інформації дозволили маркувати програми із популярними ведучими як авторські.

Жанри:

1. Монологові (усний публіцистичний нарис, есе, сатиричний монолог тощо). Ці жанри втратили колишню популярність. Глядачеві не хочеться напружуватися, він тяжіє до розважальності . Йому приємніше бути стороннім спостерігачем бесіди.

Монологи використовували В. Андроніков, Ю. Лотман. Жанр есе був представлений у В. Вульфа і Е. Радзинського.

2. Діалогові жанри (бесіда, дискусія, ток-шоу, тощо)

Діалог – найпопулярніший жанр на сучасному телебаченні.

Ведучі діалогових програм - завжди яскраво виражені індивідуальності. (Т. Кізяков «Поки всі вдома», Д. Дібров «Антропологія», Т. Товста і Дуня Смирнова «Школа лихослів'я» і т.д.) Краще приклади українських програм

3. Синтетичні жанри (нарис, творчий портрет, телезамальовка, художній тележурнал, публіцистичний жанр тощо).

Зазвичай це портретні та пейзажні замальовки, мовні характеристики, живі діалогові сценки, ліричні або публіцистичні відступи у вигляді авторських висловлень, або у вигляді проходів, статичні або динамічні кадри, різноманітні монтажно-композиційні прийоми.

Автор програми – це передусім  унікальна особистість і яскраво виражена індивідуальність, здатна вільно розмірковувати і імпровізувати.

Автор-ведучий має багато спільного з телеведучий. У кожного телеведучого є свої прихильники, і чим їх більше, тим вище рейтинг програми. Спортивних коментаторів обожнюють, і з ними ж сперечаються до хрипоти. Глядачі дивляться на ведучих дискусійних передач, «круглих столів», теледебатів, як оркестранти на диригента. Ведучих телеігор полюбляють безмежно - вони знають відповіді на всі запитання! Ведучі ток-шоу можуть організувати скандал з будь-якої плітки.

Що стосується авторських передач, то була, наприклад, популярна програма «Здоров’я», яку вела авторитетний спеціаліст, на той момент заслуженим лікар Росії, а не професійна телеведуча Елеонора Білянчикова

Шнейдеров і Сенкевич вели програму «Клуб путешественников», Дроздов вів «В мире животных». Всі перлічені програми стали прообразом авторської передачі у пострадянському телевізійному просторі.

До речі, в індустрії телебачення багато талановитих і досить успішних людей, які прийшли в цю сферу з самих несподіваних професій. В епоху гласності Михайло Горбачов згодився на прямий ефір для громадян СРСР і США. Телеміст «Ленінград – Сіетл» став видатною сторінкою в історії журналістики й проривом у стосунках між двома країнами. Коли виникло питання, хто ж буде вести передачу в Ленінграді, згадали про Познера, який досконало знав обидві країни й прекрасно володів двома мовами. Так розпочалась його блискуча телевізійна кар’єра.

Дещо подібне можна сказати і про тенисиста Володимира Молчанова, якого важка травма змусила піти з великого спорта і прийти в журналістику. Його яскрава публіцистична програма «До и после полуночи» перетворила блискучого спортсмена на зірку. Журналіст Світлана Сорокіна за освітою – спеціаліст з ландшафтного дизайну, Микола Дроздов – біогеограф, Олександр Масляков, Леонід Якубович - інженери. У багатьох за плечима – великий життєвий досвід, самоосвіта. Без ерудиції, без знання ремесла, без таланта в цій професії робити нічого. І без відчуття команди - теж.

Авторська програма – явище складне, неоднозначне і на сьогоднішній день мало длсліджене. Багато спеціалістів намагалися дати тлумачення цього терміну, але так і не розкрили всієї суті та багатогранності вищезазначеного явища. Про це свідчать і перші спроби класифікувати авторські телепередачі в українському телевізійному просторі.

До першої групи належать інформаційно-аналітичні програми, наприклад, «Большая политика с Евгением Киселевым» на телеканалі «Інтер». Незважаючи на те, що випуски цих програм готує не сам ведучий, сюжети тут все одно «працюють» на авторський аналіз. Автор замовляє кореспондентам тему сюжету і сам визначає його направленість.

Друга група – публіцистичні програми. Це, наприклад, «Шустер Live» на ТРК «Україна». Предмет розмови становить найяскравіша подія тижня. Часто автор, проявляючи талант публіциста, находить найболючіші теми, які не обговорюються в ЗМІ. Мета телевізійної полеміки – не нав’язувати телеглядачам свою думку, а разом з експертами та гостями в студії відповісти на поставлені запитання. У таких умовах автор мусить уміти не тільки володіти ситуацією в студії, але й синтезувати, узагальнювати думки присутніх та складати загальну картину. Іноді автор приходить до висновків, несподіваних для нього самого. У результаті він змінює напрям бесіди й пропонує присутнім відповісти на непідготовлене заздалегідь питання.

Третя група - пізнавально-просвітницькі програми, де головне – евристична бесіда. Тут для автора важливо знайти правильний підхід до глядача, щоб зацікавити його темою, викликати бажання скористуватися порадами. Це, наприклад, «Школа доктора Комаровського» на «Інтері», «Жизнь среди жизни». Де?

Четверта група - розважальні програми як-то: «Караоке на майдані» Ігоря Кондратюка або «СВ-шоу» Андрія Данилка, «Джентельмен-шоу» Олега Філімонова Тут обирають найталановитіших співаків з народу, розповідають про особисте життя акторів, але при цьому інформацію супроводжують коментарями, в яких проявляється особисте ставлення ведучою до відтворюваного на екрані.

Проте класифікація авторських програм може бути продовжена, оскільки зявляються нові  художньо-публіцистичні програми культурологічної спрямованості, які задовольняють потреби освіченого глядача, що прагне усвідомити себе як носія певної культури, певних духовних цінностей. Це передачі «Три цвета времени» або «Під знаком Нобеля» на КРТ. Автор і ведуча цих передач – кандидат філологічних наук і поетеса, випускниця Донецького національного університету Юлія Гаврилова. Її телепередачі – це усвідомлення нашого минулого й сучасності, залучення до найкращих надбань вітчизняної та світової культури в проекті телеканалу «Київська Русь». Взаємовідносини влади і культури, релігії і держави, особистості й суспільства, таланту і посередньості – такі теми обговорюються в студії. Ці запитання досить гострі й викликають неоднозначні думки, дискусії, суперечки.

Але є певні проблеми, що заважають розвитку подібних художньо-публіцистичних програм. Так, передачам зазвичай надається незручний час виходу в ефір. Наприклад, півгодинна передача «Три цвета времени» виходить на каналі «КРТ» у дуже пізній нічний час – близько 3 години ранку, що неймовірно ускладнює формування її глядацької аудиторії. Передача «Під знаком Нобеля» починається о 6.25 ранку. Особисто ми можемо ознайомлюватися з цими програмами виключно в інтернеті або завдяки застосуванню додаткових пристроїв – відеомагнітофона та цифрового диктофона, що має функцію запису радіопрограм, але такий спосіб підходить не багатьом.

Також серйозною перешкодою культурологічним телепроектам є відсутність будь-якої інформаційної підтримки з боку самих телеканалів. У анонсах майбутніх передач, що наполегливо (можна сказати, що й набридливо) переривають перегляд фільмів та програм, жодного разу не згадуються ні «Під знаком Нобеля», ні «Три цвета времени». Так само у спеціалізованих на подачі телепрограми та розширених анонсів та коментарів до неї виданнях не було матеріалів про культурологічні передачі. Для того, щоб подібні телепроекти не «тонули», так і не вийшовши у «велике плавання», їм потрібна бодай мінімальна інформаційна підтримка з боку самих телеканалів.

1.4. Сучасна авторське телебачення

У сучасному телебаченні переважну частину ефірного часу займають сцени насильства, жорстокості по відношенню до людей і тварин, аморальної поведінки. Саме тому багато вчених психологів, закликають дорослих захистити дітей від перегляду вищеперелічених сцен хоча б по можливості до 7 років. Це, мабуть, і є єдиний і дуже вагомий недолік сучасного телебачення.

Телебачення здатне повідомити в аудіовізуальній формі про дію в момент її звершення. Одночасність події та її відображення на телевізійному екрані є чи не самою унікальною властивістю телебачення. Симультантність присутня в телевізійних передачах постійно, однак, має велике значення для психології глядацького сприйняття, мовби нагадуючи про достовірність дії, що відбувається на екрані.

Саме від цих специфічних властивостей телебачення залежать, у свою чергу, багатофункціональні, структурні, виразні, естетичні особливості і можливості телебачення, яке зайняло по мірі розвитку та вдосконалення технічної бази особливе місце в системі засобів масової комунікації. Сьогодні телебачення буквально переповнене різного роду програмами, які мають успіх у масової аудиторії. Найчастіше такі програми розважальні. Вони спрямовані на завоювання аудиторії, кожна телепередача бореться за свою аудиторію, прагне ло  підвищення рейтингу, адже телебачення сьогодні це в першу чергу, на жаль, бізнес.

Журналістика - це синтез суспільно-політичної діяльності та творчості, що передбачає необхідний рівень професійногомайстерності. Перше визначає вибір проблем і тем, розуміння соціальної значущості журналістського матеріалу та рівень відповідальності за можливі соціальні наслідки. Це як би суть, зміст професії. Друге впливає на форму її реалізації - вибір жанру і необхідних зображувально-виразних інструментів.

Природно, що на телебаченні, а особливо на регіональних каналах, зустрічаються люди, які далекі від професії, і тим більше від творчості в цілому. При цьому якість подачі матеріалу (інформації) залишає бажати кращого. Так з’являються передачі-одноденки, це ті проекти, які незабаром закривають, через брак креативних ідей, або просто програма не користується успіхом в аудиторії. Тому авторські програми займають особливе місце на телебаченні, це свого роду продукт, який не завжди може знайти свого споживача, не зважаючи на те, що у кожного товару є свій покупець.

У кожному авторському стилі є своя індивідуальність, своя система, свій «історизм».

Індивідуальний авторський стиль - це родзинка журналіста. В залежності від того, як він буде писати, з якою інтонацією, на яку тему, і буде формуватися його читацька аудиторія. Стиль позначає не тільки специфіку і характер сприйняття, але ідею відтворення і взаємодії журналіста з дійсністю і аудиторією.

Саме поняття індивідуальної стилістики має кілька ознак. Перша ознака фіксує положення про те, що авторський стиль є сукупністю методологічних і методичних приписів, якими керується журналіст у своїй професії. Друга - що існує взаємозв'язок між різними вимогами, рекомендаціями і нормами. Третя - що ця сукупність утворюється і розвивається у часі.

Таким чином, найбільш важливий фактор впливу на потенційну читацьку аудиторію - це індивідуальність автора. Будь-яка стаття, будь-який журнальний пролог або анонс будуть мати  успіх в тому випадку, якщо вони «зачепили» читача не лише темою, але й змістом, стилістикою, «родзинкою».

Сучасні авторські програми, залишаючи формальні ознаки перших авторських проектів, які сформували у глядача стереотипи щодо якості інформаційного продукту, переважно змінилися і зараз являють собою не стільки авторське, скільки персоніфіковане ТБ. Водночас принцип персоніфікації інформації, який має значний потенціал для подальшого комерційного успіху телекомпаній, нині не використовується максимально.

Промоушн окремих телепрограм і їхніх ведучих поступово став формотворчим для сучасного телебачення, оскільки він дає змогу компенсувати авторське телебачення персоніфікованим. При цьому брендинг здатен на певний час долати кадровий дефіцит телекомпаній.

Проте українські телевиробники можливості персоніфікації і промоушн реалізують лише частково, що веде до періодичного загострення дискусії про вплив іноземної продукції на вітчизняний телевізійний простір. Результатом недостатньої насиченості інформаційного горизонту телеглядача яскравими образами, які ще не сформовані українськими виробниками, стає домінування старих, стійких брендів, «розкручених», як правило, більш потужними зарубіжними телеіндустріями.

Одне з головних завоювань сучасного телебачення – розкріпачення особистості. Сьогодні кожен журналіст має право вільно висловлювати свою думку. Яскравим прикладом цього і є авторські програми на телебаченні. Вони у великій кількості представлені на центральних та регіональних телеканалах. Навіть термін передбачає деяку елітарність, особливе значення автора.

Висновок

Наведена вище класифікація свідчить, що авторські програми виконують всі функції журналістики: інформаційну, ідеологічну, освітню, рекреативну, за виключенням інформаційно-довідкової, що ,у свою чергу,  визначає характер відношень автора з аудиторією. Ці стосунки регулюються ступенями персоніфікації. Історія телебачення чітко показує нам еволюцію авторського самовираження на телеекрані. Сьогодні воно досягло своєї вершини. Це пояснюється не тільки бажанням журналіста підкреслити своє «Я», але й потребою аудиторії спілкуватися з особистістю.

РОЗДІЛ ІІ. Характеристика медійного продукту Дмитра Гордона

2.1.

«Бульвар Гордона» – газета заснована у 1995 році Дмитром Гордоном, який був і залишається її головним редактором. До редакційного складу газети потрапило чимало відомих постатей, таких як Йосип Кобзон, Роман Віктюк, Олександр Розембаум, Софія Ротару, Олег Блохін, Михайло Боярський, Анатолій Кашпіровський, Тамара Гварцителі, Павло Глоба, Валерій Леонтьєв, Микола Мозговий, Аллан Чумак, Євгенія Мірошниченко та інші. У 1998 році редакторську раду очолив Віталій Коротич.

Газета виходить у друкованому варіанті та має електронну версію (www.bulvar.com.ua). З приводу створення електронної версії Д. Гордон висловився так: «Идея моего сайта "Бульвара Гордона" возникла давно, но всегда катастрофически не хватало на это времени. Последним аргументом стало веское слово моего друга Анатолия Кашпировского. "Надо!" - сказал он, как отрезал. Ну, раз надо...». Як зазначається на сайті видання, газета розрахована на людей різних вікових категорій, соціальних прошарків та інтелектуального рівня. Згідно опублікованої на сайті інформації, читачами видання є близько 2.5 млн. осіб.

Тижневик «Бульвар Гордона» поширюється не лише в Україні, а й за її межами ( Росія, США, Ізраїль, Іспанія, Італія, Германія). наклад друкованої версії газети складає 570.000 екземплярів. Видавець – ТОВ «Видавничий Дім «Кручі Дніпра»».

Робота в "Бульварі Гордона" поєднується з видавництвом власних книг Д.Гордона (їх вже вийшло 38, у тому числі восьмитомник "Герои смутного часу") і випуском телепрограми "В гостях у Дмитра Гордона", героями якої стали понад 400 знаменитостей - від Горбачова до Блохіна.

З номера в номер Гордон наводить схвальні відгуки відомих людей про свій проект. Як зразок наведемо висловлення. Як зразок наведемо повний текст висловлення одного з героїв: «Бульвар Гордона» № 10, 11 березня 2014р. Івара Кальнинша: «Писать предисловие к новой книге Дмитрия Гордона — большая для меня честь, ведь сознаю, насколько эти книги ценны — и для нынешнего поколения, и для последующих. Одно только имя автора на обложке интригует и обещает читателю интересную беседу с актером, музыкантом, спортсменом, политиком — свидетелем эпохи, которая безвозвратно уходит, и никуда от этого, увы, не денешься.

Конечно, в кругу выдающихся современников находиться мне очень приятно, лестно, что Дмитрий меня таковым счел и включил интервью со мной в этот сборник. Несколько его книг у меня есть, я их с интересом читаю и по-новому открываю людей, с которыми когда-либо встречался и общался, узнаю тех, кого видел лишь издали или на экране. Все герои его абсолютно разные, с непохожими судьбами, у каждого свои взгляды, привычки, вкусы, а объединяет их, пожалуй, лишь то, что они великолепны (это часть нашей истории!), и то, что Гордону удалось разговорить их и подтолкнуть к неожиданным — порой даже для них самих! — признаниям.

Интервью Дмитрия, которых, насколько я знаю, за долгие годы работы в журналистике он взял около пятисот, напоминают неотъемлемые составляющие одной большой мозаики, красочной картины мира — благодаря им мы познаем эпоху, имеем возможность запомнить лица тех, кого искренне любим и уважаем. Лично мне, когда книги его листаю, кажется, будто нахожусь в прекрасном саду со скульптурами или в картинной галерее, где собраны портреты тех, кого действительно стоило рисовать…»

Тижневик "Бульвар Гордона" — це видання, на сторінках якого в цікавій і динамічній формі розповідається про найбільш яскравих зірок мистецтва, політики, спорту, як у вигляді інтерв'ю, так і в жанрі світської хроніки.

За час свого існування «Бульвар Гордона» пройшов кілька періодів. Перші номери газети відзначалися відвертістю: еротичні фотографії, фоторепортаж з моргу. Це була реакція на довгі роки недозволенності. Редактор  вважав, що саме «жовтизна» принесе найбільший успіх, тоді читачеві не були потрібні аналітичні матеріали, великі інтерв’ю, але з часом все змінюється, з часом читачу схотілося глибини та відвертих зізнань на 2,3 і 4 полоси. Д. Гордон підкреслював, що читач прагнув зануритися у внутрішній світ відомих людей, відчути , чим вони живуть, які вони в побуті, за зачиненими дверима.

Концепція газети відбита і в назві. На обкладинці видання зображення – молодий денді з газетою в руці йде по бульвару. Картинка нагадує Францію «салонного» періоду, коли на Бульварі (конкретний район Парижа) зустрічались люди певного кола, коли мірилом людини було визнання у світському середовищі. В. Коротич, один з найактивніших авторів газети, підкреслює, що «Бульвар Гордона» пройшов путь від відверто жовтого видання до газети, яка замінила інтелігенції «Литературную газету», оскільки масова інтелігенція не мала в нашій країні загальнодоступної сучасної газети, яку б хотіла читати. Щодо цільової аудиторії то головний редактор вважає, що воно задовольняє запити самих різних прошарків населення. Редакцією видання аудиторія визначається так: «По бульвару ходять всі». Виходячи з такого редакторського розуміння, можна зробити висновок, , що воно орієнтовано, за висловом В. Коротича, на масову інтелігенцію, під якою розуміються читачі пострадянського простору, що звикли читати газети книги. Це багато в чому зумовлює зміст видання, адже воно насичене матеріалами-спогадами радянських часів.

Тематика газети  «Бульвар Гордона» дещо відрізняється від тематики бульварних газет світу. Тут відсутня політична і кримінальна тематика, значні сенсаційні повідомлення, як-то: НЛО, пацюки-мутанти. А приватне життя зірок  займає приблизно 60% тематичного комплексу газети. Певна вузькість тематики дозволяє газеті збільшувати читацьку аудиторію, оскільки за браком справжніх героїв, читачу доводиться задовольнятися псевдо-героями: зірками естради, кіно тощо.

Звернемо увагу, що одними подробицями світського життя тематика видання не вичерпується. У тематичному комплексі представлені також спорт, культура, література. Для багатьох читачів інтерес становлять рецензії на прем’єри кінофільмів, театральні прем’єри, концерти зірок.

У газеті все розглядається крізь призму відомої особистості. І класичні теми бульварного видання – кримінал, секс, самозбереження, аномальні явища, спорт, приватне життя відомих людей – у «Бульварі» теж розглядаються через особистість.

Однією з найвідоміших робіт Дмитра стала газета «Бульвар Гордона». Це щотижневе видання, яке в динамічній і цікавій формі розповідається про найбільш яскравих представників політики, науки, мистецтва, естради та спорту у вигляді світської хроніки або інтерв'ю. Обмежень за віком видання практично не має, тому захоплює велику глядацьку аудиторію. Газета цікава людям з різних соціальних верств, різного інтелектуального рівня і віку, що говорить про високий професіоналізм її головного редактора.

Паралельно з газетою Гордон випускає телепрограму «В гостях у Гордона». Це – авторська програма Дмитра Гордона, яка з 2000 року виходить на українському телебаченні.

        Формат програми - бесіди з видатними сучасниками. В гостях у Дмитра Гордона відомі діячі культури, мистецтва, науки, спорту і політики - люди, яким є що сказати про себе і про епоху. В студії вже побувало 400 знаменитостей – письменники, політики, громадські діячі, спортсмени. Недавно журналіст заявив, що залишилося приблизно 100-200 чоловік, яких він має бажання запросити до себе в студії та поспілкуватися. На це має піти 2-3 роки. Після цтого Гордон плану є зайнятися написанням мемуарів.

Програма виходить на телеканалах та має інтернет версію http://gordonua.com/, яка виходить у наступний день після випуску на телебаченні.

На сьогодні Д. Гордон створив офіційний сайт  «Дмитрий Гордон» http://www.gordon.com.ua/. На якому викладена вся історія життя журналіста, ведучого, співака та письменника. Кожна зірка має можливість написати свою думку про Д. Гордона. На сайті існує адреса пошти http://dmytriy.gordon@gmail.com куди люди присилають свої коментарії та питання. Та авжеж, у Д. Гордона є група в контакті https://vk.com/gordondmitry та сторінка на Facebook і аудиторія його складається з 41тис. прихильників.

 Матеріали численних інтерв’ю Д. Гордони були цілісно опубліковані в книзі «Між минулим і майбутнім». На сторінках книги можна побачити бесіди з Андрієм Макаревичем, Михайлом Горбачовим, Віталієм Кличком, Костянтином Райкіним та іншими. Також була видана серія книг, що обєднала відомих людей. У ній вийшли книги: «Лица Украины», «Звезды спорта», «Звезды театра и кино», «Звезды эстрады».

2.1. Інтерв’ю як спосіб презентації героя

Інтерв'ю дозволяє споживачеві інформації отримувати цю інформацію так би мовити "з перших рук", незважаючи на наявність у ньому певної долі суб'єктивізму, що характерно для газетного інтерв'ю. Позначений суб'єктивізм полягає в наступному: оформлюючи отриману інформацію у вигляді інтерв'ю і переносячи на папір те, що сказав співрозмовник, журналіст певною мірою пропускає цю інформацію через себе. І те, що виходить потім на сторінках газет у питально-відповідній формі, не є розмова, що відбулася між інтерв'юером і інтерв'юйованим у чистому вигляді. Це та ж бесіда журналіста з інтерв'юйованим, але у вже в "перекладі" інтерв'юєра.

Проте ця риса властива більшою мірою газетному інтерв'ю, коли споживач інформації читає те, що почув журналіст, але меншою - радіо і телевізійному інтерв'ю, де той же споживач інформації дістає можливість чути і бачити самому. В останньому випадку споживач інформації чує і бачить те ж, що і журналіст, тобто отримує інформацію не в "перекладі" інтерв'юера, а від того, хто є джерелом цієї інформації, її носієм. І в цьому випадку людина, безпосередньо не задіяна в процесі інтерв'ю, стає певною мірою його співучасником, оскільки він все чує і бачить, а отже, пропускає її через свою свідомість. Тут споживач інформації осмислює і "переводить" почуте і побачене відповідно до свого світогляду, світовідчуття, світобачення.

Залежно від завдання, поставленого журналістом, розрізняють інтерв'ю-думку (висловлювання з якого-небудь приводу) і інтерв'ю-факт (повідомлення про що-небудь відомому цій особі). Використовують жанр інтерв'ю лише тоді, коли інтерв'юований може сказати більше, ніж журналіст, або коли він своїм виступом підтримує яку-небудь громадську кампанію, якщо це питання знаходиться в центрі уваги безлічі людей і необхідно з'ясувати їх з'ясувати їх погляди.

Ідеальне інтерв'ю на екрані повинне виглядати як невимушена розмова двох співрозмовників, один з яких проінформований більше іншого. Виняток становлять ситуації офіційного характеру. Але просто поговорити ці люди могли б не в студії, без камер і освітлювальної апаратури. У цьому полягає деяка двоїстість телевізійного діалогу. У залежності від мети виділяють кілька типів інтерв’ю.

Подієве ( або інформаційне) телеінтерв’ю – у центрі уваги подія або факт. Такі телеінтерв’ю, як правило, мають невеликий хронометраж і можуть бути представлені в новинних випусках або підсумкових аналітичних програмах з участю гостя-експерта.

Проблемне телеінтерв’ю – бесіда будується за принципом розкриття різних кутів  зору, з’ясування  думок учасників розмови стосовно проблеми, що обговорюється.  Це інтерв’ю-дискусія,яке має на меті виявити різні кути зору або накреслити шляхи рішення соціально значимих питань.

Портретне ( або особистісне) інтервю – предметом бесіди є персона гостя. Це найпопулярніший вид телеінтерв’ю , передачі подібного роду часто виходять в ефір після вечірніх новин. В якості співбесідника ведучого запрошується цікава авторам особистість або персона, що з тих чи інших причин привернула суспільну увагу.

Інтерв'ю-анкета використовується для з'ясування думок з певного питання у різних співрозмовників. Найчастіше це серія інтерв'ю, у яких різним учасникам задається одне і те ж питання. Воно проводиться, як правило, поза студією. Співрозмовниками журналіста в цьому випадку можуть бути люди різного віку, професій. Наприклад, школяр, військовослужбовець, іноземний турист і т. Д.

У авторської програмі, головне завдання полягає у цьому, щоб інтерв'юер був цікавий співрозмовником. Інтерв'юер - окрема журналістська професія, хоча фрагменти інтерв'ю як форми журналістської праці присутні, практично переважають у всіх жанрах телевізійної журналістики: в репортажі, огляді чи коментарі тощо. Для інтерв'юера найважливішими якостями і водночас умовами успішної праці є два: вміння попередньо детально спланувати розмову з майбутнім співрозмовником та здатність до миттєвого реагування на несподівані повороти розмови.

Інтерв'юеру необхідно володіти темою (телевізійники кажуть: "бути в темі") настільки, щоб не піти на поводу у інтерв'юйованого, а зуміти м'яко і ненав'язливо наполягти на своїй лінії бесіди. Особливо важливо останнім, якщо розмова йде в прямому ефірі. Інтонації і загальна атмосфера великого інтерв'ю грають роль деколи не меншу, ніж зміст розмови. Подолати штучність, помпезність атмосфери, в якій насправді відбувається розмова (присутність камери, освітлення тощо), допомогти в подоланні співрозмовнику, встановити інтуїтивний контакт, розуміння на рівні обміну поглядами - означає створити умови для виконання завдання. Для країн пострадянського простору еталоном великого інтерв'ю є роботу Урмаса Отта, але помилки є і у нього. І одна з них, визнана самим метром, - "важничанье" перед гостем у студії.

Дмитро Гордон беручи інтерв’ю завжди пам’ятає питання, які неприємні співрозмовнику, питання, що потенційно можуть розлютити його - усе це він залишає на кінець розмови. Гордон-журналіст все робить для того, щоб журналістський текст не залежав від від картинки

Герої програми «В гостях у Дмитрия Гордона» - люди, чиї імена на слуху і про кого багато чуток - найбільші політики, бізнесмени, зірки кіно і шоу-бізнесу, а також герої, про яких читач ще не знає, розкривають таємниці свого життя, відверто розповідають про найпотаємніше. Так, героями інтерв’ю за останні півріччя стали………

Перлина програми - це розшифрована біографія легендарної особистості (назвати кого) або реконструкція захоплюючого події очима його іменитих учасників (які події). Рідкісні фото з приватних архівів, що мають історичну цінність, які, після комп'ютерного відновлення буквально «оживають» на екрані. І, звичайно, інтригуючі інтерв'ю-екскурсії безпосередньо на місці подій.

2.2. Інтерв’ю-портрет в газеті «Бульвар Гордона»

У портретному інтерв'ю головний інтерес зосереджений на партнері, акцент робиться на неординарності особистості, рисі, яка вирізняє особу з числа інших. Таке інтерв'ю націлене на створення яскравого емоційно-психологічного портрету, питання мають особистісний характер. Звідси обережність і такт. У портретному інтерв'ю журналіст повинен бути повноправним співрозмовником.

Інтерв'ю з «зірками» покликане показати справжнє обличчя героя «без маски». «Без маски» перед читачем постали…..Мета інтерв'ю може змінюватися, втім, змінюється і характер спілкування. «Зоряне» інтерв'ю передбачає створення комфортної обстановки, відтворення ситуації ігри». Звичайно, що найідеальнішою формою для цього є інтерв’ю-портрет

Як приклад інтерв’ю-портрета наведемо фрагмент з Катериною Семеновою, газета «Бульвар Гордона» № 12, 25 березня 2014:

« — «Хорошую семью, — признавалась ты, — я предпочла карьере: реклама мне не нужна и популярной быть я не люблю, вдобавок ни от кого не зависима, как Монголия, — знаете, независимая Монголия есть и от нее ничего не зависит. Вот так же и я — я уже давно на сцене не выступаю, добровольно сдала оружие»... С чем эта твоя капитуляция связана, чем вообще падение популярности в начале 90-х после такого фееричного взлета вызвано?

— Ну как? — развод же был: довольно грустный и весьма неприятный, с последствиями — они как раз и отшибли у меня всю охоту за что-то бороться, куда-то ходить, где-то петь, а потом, когда все это произошло, люди сидели и ждали, чем все закончится: выкарабкаюсь я или нет.

— Какие, прости, люди?

— Те, от которых все и зависело: администраторы (тогда же продюсеров не было), директора телевизионных программ, и я что-то на самом деле... Вот какой год ты началом моего «отката» считаешь?

— Думаю, 92-й...

— В том году мы с Мишей в Киеве познакомились, а в мае 93-го он приехал ко мне в Москву. Последний раз на «Рождественских встречах» у Аллы Борисовны я выступала... Не знаю, что уж себе придумала, но когда меня на пресс-конференции об этом шоу спросили, ответила: «Знаете, я счастлива, что свою карьеру в таком красивом концерте заканчиваю». Я тогда уверена была, что больше к этому близко никогда не подойду, потому что тяжело было, противно — чего только история с газетами стоила, которые что попало писали.

— А ты такой впечатлительной была?

— Очень! — я и сейчас такая. Ну как можно заголовок давать «Катя Семенова загуляла на стороне» — я что, внутри родного коллектива должна загулять? Шлюхой меня называли — в общем, какой-то сон страшный...»

Герой газети – це людина, яка відбулася, яка «засвітилася», яка відома. Видання не цікавить життя простої людини. Для газети принципова міра популярності героя матеріалу, тому все розглядається крізь призму відомої особистості, будь-то політик, письменник, актор, бізнесмен або лікар.

Гордан часто втручається у нетрадиційні, ризиковані, навіть заборонені теми. П. Загребельний у свій час відзначив, що можливо Гордон не завжди знаходить оптимальні рішення для своїх вторгнень, не всі його об’єкти виявляються гідними уваги, не всі герої – герої, не всі зірки – зірки, але «издержки» виробництва.

Сьогодні наклад "Бульвару Гордона" перевищує півмільйона примірників, це найбільш тиражна, масова і популярна газета України. По-справжньому народна газета. "Бульвар" абсолютно ніким не заангажований, демократичний і толерантний, в ньому можна знайти різні точки зору на одине і теж питання.

2.3. Авторська програма «В гостях у Дмитра Гордона»

Портретне телевізійне інтерв'ю може бути складовою фільму-нарису. Такий портрет багатовимірний. Герой постає перед глядачем у своїх стосунках з іншими людьми, у протистоянні вічних проблем буття і т. д. Найважливішими тут є непідробні емоції героїв, саме невербальна інформація, яка примушує співпереживати учасникам передачі.

Проблемне інтерв'ю - чи не найскладніший вид з усіх розглянутих нами вище за види інтерв'ю. Інтерв'юер повинен заздалегідь продумати основні тези бесіди, свої питання і судження, а також - можливі контраргументи співрозмовників, їх реакцію на свої питання і свою - на їх відповіді. Портретне і проблемне інтерв'ю дещо виходять за рамки інформаційності і примикають до групи аналітичних жанрів.  

Найбільш цікавим прикладом портретного інтерв'ю на телебаченні, на наш погляд, є авторська програма Д. Гордона «В гостях у Дмитрия Гордона». Завдання автора - організувати інтерв'ю, щоб розкрити особистість, що сидить навпроти, з метою створення головного діалогу програми - відвертої розмови. Особливістю даної програми, а також безперечною її перевагою порівняно з іншими програмами цього жанру є той факт, що перед нами діалог який відбуваеться наодинці між Д.Гордоном і зіркою.

З року в рік, тиждень за тижнем, як годинник, програма являла найбільш цікавих і значних людей сучасності - політиків, артистів, космонавтів, вчених, спортсменів: цим людям було що сказати і чим поділитися, причому ясною, яскравою, незабутньою мовою.

Дмитро Гордон каже: «Все эти годы я активно общался с людьми - простыми, знаменитыми, выдающимися и великими, - ловя их порой в минуты обнажающей откровенности. Уверен, их судьбы, чувства, мысли и переживания представляют несомненный интерес для многих.»

Інтерв'ю доповнюють архівні кадри і фотографії, які допомагають більше дізнатися про гостя. Тривалість програми - до 50 хвилин. Програма виходить на Першому національному (переважно в суботу і неділю), на телеканалі Tonis (понеділок-п'ятниця) і ЦК (щодня). Протягом чотирьох років (2008-2012) передача виходила на ТРК "Київ".

Історія вустами тих, хто її творив і одкровення з перших уст - все це у програмі "В гостях у Дмитра Гордона". 

Як і в газеті, Д. Гордон завжди інтерв’ю поділяє на дві, три частини. Також редакція видання часто використовує прийом «незакінченого матеріалу», коли продовження інтерв’ю публікується у наступному номері газети. Саме ця особливість вирізняє стиль Д. Гордона, яка притягує аудиторію мати бажання читати наступний номер газети та дивитись наступний випуск телепередачі.

Передача «В гостях у Дмитрия Гордона» існує з  2000 року. Дивитися даний проект  телеглядачі різного віку та категорій можуть в онлайн режимі на сторінках мережевого порталу. Це цікавий та корисний інформаційний проект, розрахований на людей, яким не байдужа історія держави. Він призначений для тієї частини населення, яка прагне дізнатися багато нового про рідних краях, де ростуть діти і онуки. На думку, багатьох глядачів проекту й читачів газети , ця передача корисна і для підростаючого покоління. Критики окремо відзначають манеру поведінки інтелігентного ведучого, що виявляє особливу тактовність і індивідуальний підхід до кожного конкретного гостя, який прийшов у студію.

Проте проект не завжди успішно функціонував на телебаченні. Як відомо, у березні 2008 року керівництво Першого національного вирішило призупинити вихід «В гостях у Дмитра Гордона» з 1 квітня. В. о. президента телекомпанії Василь Ілащук пояснив це рішення «боротьбою за український національний телепростір». Ось як сам Гордон згадував свою бесіду з Ілащуком: « При встрече господин Илащук сказал мне, что моя передача не может выходить на Первом национальном по причине того, что большинство ее героев русскоязычны. «От якщо б ви зробили нацiонально спрямованi, патрiотичнi програми з людьми, якi вiльно володiють українською...». — «С умными, — ответил я, — уже сделал, а с дураками — зачем?»

Віддамо належне організаторському хисту Гордона, який зміг на сторінках газети «Бульвар Гордона» заручитися підтримкою відомих людей – героїв своїх інтерв’ю. Так, народний артист Росії та України Микола Басков сказав у інтерв’ю «В эпоху демократии решение о закрытии программы Гордона выглядит абсолютным маразмом» наступне.

Мне совершенно непонятна позиция руководителей Первого национального телеканала, которые закрыли популярнейшую программу, имеющую очень высокий рейтинг, и совершенно не понимаю, зачем мешать украинскому зрителю общаться с людьми, которые говорят по-русски. Это все равно что на российском телевидении запретить выступать западным артистам. Если кому-то в Украине так уж хочется запретить русский, давайте тогда общаться через переводчика.

Одна очень известная певица сказала мне как-то: «На моем веку было много людей, которые мешали мне петь, сниматься в кино, но их не стало, и никто о них не помнит, а я по-прежнему радую людей своим творчеством». Так будет и с программой Гордона! Имя Дмитрия Гордона очень известно, оно вписано в историю журналистики и телевидения. Многие знакомые артисты считают за честь быть приглашенными к Дмитрию на интервью, и я уверен, что он по-прежнему будет востребован — если не на Первом национальном телеканале, то на каком-нибудь другом. Желаю ему удачи!

Також на захист програми виступив журналіст і телеведучий Савік Шустер: «Закрытие программы «В гостях у Дмитрия Гордона» тормозит развитие общества, нарушает его гармонию, а велика політика і велика культура не можуть бути». На думку Шустера, більшість героїв – це люди з великої політики і великої культури, а велика політика та велика культура не можуть бути обмежені мовними барєрами. Також Шустер підкреслив, що програма Гордона не розколює, а об’єднує суспільство, більше того вона йому необхідна.

Телеведучий Отар Кушанашвілі з приводу закриття програми також висловився в притаманній йому епатажній манері. «Люди, закрывшие программу Гордона, — дебилы, а их мотивация — преступление», оскільки люди, які забороняють просвітницькі програми, частіше за все, самі не дуже освічені, м ало читали, а з людьми, що мали читали Гордону взагалі не треба мати справу.

На телеканал програма повернулася лише після зміни керівництва НТКУ, в 2010 році. Гендиректор НТКУ Єгор Бенкендорф так коментував поновлення виходу «В гостях у Дмитрия Гордона» на телеканалі:

" Я считаю, что Гордон — один из немногих людей, который может подобрать известных гостей, и (хотя я не знаю, как это ему удается) гости ему открываются, он ведет с ним хороший диалог. И каждая программа интересна, она играет свою роль в истории."

Більшість героїв передач Гордона підкреслює , що має вміння, так би мовити «родзинку» , знаходити спільну мову з кожною людиною світу. Здається, Гордон приречений на схвальні відгуки, визнання його таланту, проте й він не уник безжальної, нищівної критики.

Ось, висловлювання на ОРД 02:  Дмитрий Гордон: мошенник, фальсификатор, крестный отец мафии гадалок:

«Известный журналист» (как он сам себя называет) Дмитрий Гордон на поверку оказался обычным сыном лейтенанта Шмидта. Видимо, слава Кашпировского и «Доктора Пи» не дает покоя любителю светской хроники и интервьюеру. В последнее время Гордон сильно поднялся на волне «Евромайдана». Многие начинают его цитировать, забывая, видимо, что это за человек и чем он известен помимо самолюбования. Действительно известный журналист Александр Гордон в обном из своих интервью заметил, что ему стыдно за то, что такой человек как Дмитрий Гордон позорит его фамилию. Что ж, у Александра Гариевича есть полное право так считать. Попробуем лишь слегка открыть завесу – кто же таков Дмитрий Гордон, чем на самом деле известен и что от него стоит ожидать. на сайті http://ord-02.com/  Це в посилання.

Думка журналіста сайта «Аргумент»(uargumentum@gmail.com) Сергій Федоров суголосна з попередньою. Наведемо висловлювання повністю

Третья интервенция в Россию

Примелькавшись в Украине и собрав все «сливки» с «ясновидения» и «гадания», сегодня, похоже, Дмитрий Гордон готовит уже третью интервенцию на бескрайние просторы России. Интересно, поумнел он за предыдущие две или также полезет нахрапом, в очередной раз подставляя своих людей? Ходят слухи, что в этот раз он собирается спрятаться за спину уволенного им же бывшего сотрудника. Который после того как Гордона «вымели» с территории России, спокойно остался там работать.

Когда за короткое время в 2003 – 2004 годах во всех регионах России появились украинские «чудо-люди», российское ФСБ решила, что это террористическая организация и начала слежку, фиксацию, «прослушку» и полномасштабную проверку лиц, выдававших себя за гадалок и вещунов.

События, произошедшие в Карелии в 2004 – 2005 годах, арест гордоновских гадалок (о чем «Аргумент» уже писал) - это кошмарный сон Гордона, потому что в России остались многотомные расшифровки прослушивания телефонов, достоверные доказательства того, что именно Гордон – организатор мошеннической организованной преступной группировки. Всегда умело прячущийся за спинами, здесь он сам лично давал «четкие инструкции», давил, ругал, материл, обзывал, требовал улучшить результат (больше денег).

Работая в России в то время, среднего уровня и артистизма «гадалка» привозила за месяц 70 - 80 тыс. долларов – и это было только 15% от всех собранных денег. Еще 10% о выручки предназначалось помощнику, 5% - задельщику программы, какая-то часть – реклама, около 70% - лично отдавалось Дмитрию Гордону.

Теперь вы понимаете, почему когда нескольких «гадалок» арестовали в Карелии, вызволять их приехал лично Александр Розенбаум, а по телефону давил на следствие Иосиф Кобзон?посилання

Також Серній Федоров у статті «Гордон под сонмом псевдонимов» повідомляв, що за інформацією «Аргумента», видання «Бульвар Гордона» готується до закриття (ліквідації), і до кінця 2013 року перестане існувати де-юре. Повз абсолютної збитковості газети, редакція безнадійно загрузла в багаточисленних судах. Газету дешевше ліквідувати, ніж сплатити багатомільйонні позови. посилання

Така різнополюсність думок стосовно газети «Бульвар Гордона» й самого Гордона теж певною мірою є показником популярності.

Для  телевізійного проекту«В гостях у Гордона»  було обрано цікавий формат, у основі якого проста і ненав'язлива бесіду, яка проходить між незмінним ведучим і його гостями. У ролі останніх виступають видатні сучасники, здатні зацікавити численну аудиторію телеглядачів.  

Дмитро Гордон зустрічається з численними діячами таких напрямків, як культура, мистецтво, наука, спорт і політика. Ці люди мають величезний багаж знань і можуть дати  багато корисної інформації, як про своє життя, так і про епоху. Особливий інтерес викликає не тільки саме інтерв'ю, виконане в досить відвертій формі, адже вся ця бесіда супроводжується архівними кадрами і фотографіями, що дозволяють одержати про це гостя набагато більше різної інформації. Інтерв’ю переважно використовується для пояснення героєм якихось подій його життя, тоді як бесіда може не мати інформаційного приводу.  Автор працює переважно в жанрі бесіди: його посада, імідж дозволяють майже на рівних розмовляти із зірками. Не лише ставити запитання, а й підтримувати з ними розмову. В результаті телеглядачі слухають історію з вуст тих людей, які брали безпосередню участь у її створенні.

Передача Д. Гордона завжди проходить у камерній обстановці. Відбувається спокійний діалог, відсутня фонова музики, що інколи може відволікати уваги глядачів від героя. Така атмосфера більш схожа на домашній куточок,  в якому гість програми почуває себе комфортніше і може відкрити історію свого життя. Численні герої передач Дмитра Гордона неодноразово підкреслювали цю особливість: Так, Надія Бабкина:

  •  Я встречалась с Димой Гордоном, с его командой. Очень понравилась атмосфера и обстановка, в которую он меня пригласил. В передаче мы говорили о жизни, но было такое ощущение, что просто чайку попили. Посидели и поговорили друг с другом, и все было замечательно.

 У своїй передачі Д. Гордон з метою зацікавлення аудиторії завжди використовує відеокадри, фотографії із життя зірок. Глядачам завжди цікаво подивитися, наприклад, на фотографії дитинства знаменитої людини. Охопити всю інформацію своїми очами, почути інтонації відповіді героя телепередачі і відчути з якою радістю або біллю людина розповідає про своє життя. Наприклад:

5 квітня 2014р. «В гостях у Д. Гордона» Екатерина Семенова:

— С твоим первым мужем Андреем Батуриным, который руководил группой «Алло», через месяц после встречи вы поженились...

— Нет, через месяц я ему предложение сделала.

— Сама? Почему?

— А фиг его знает! Познакомились мы, когда у Антонова я работала, то есть мужиков-музыкантов уже навидалась и поняла, что тпр-р-у!

— ...с ними каши не сваришь...

— Вот именно. Мне тут же на месячные гастроли в Киев уехать пришлось — у вас фестиваль «Киевская весна» тогда шел (я даже на нашем концерте живого Карела Готта видела — он приходил к Антонову в гости)... Мы очень долго там пробыли, и все это время свои гонорары копеечные на телефонные разговоры из гостиницы «Украина» с Андрюшей тратила, и так было здорово и клево с ним болтать.

— То есть он в душу запал?

— Ага, и вот уже завтра в Москву возвращаюсь, и он предложил: «Хочешь, я тебя встречу?». — «Давай», — согласилась, а мне раньше казалось, что если я во Дворце спорта пою, лицо мое должно быть из последнего ряда хорошо видно: я как на тропу войны выкрашивалась, а поскольку на вокзал сразу с концерта бежала, в поезд в таком состоянии и влетела. В плацкарте неумытая ехала — короче, когда из вагона во всем этом великолепии вышла, Андрей на перроне стоял, но меня не узнал. Я вплотную уже подошла, а он девушку своей мечты все выглядывал: где она? С вокзала домой мы приехали, колбасы какой-то купили — отношений у нас не было...

— ...и тогда случилось непоправимое...

— Нет, еще не случилось — я просто сказала ему: «Андрюха, с тобой так клево — а давай поженимся!». Так и сделали.

Герої передач зірки естради – Т. Гварцетелі, А. Лорак, А. Розембаум, Й. Кобзон, Н. Басков і т.д.; спортсмени – М.Фоменко, В.Кличко, О. Блохін, В. Маслаченко і т.д.; актори – О. Панін, М. Міхалков, Є. Гусева, С. Маковецький і т. д.; письменники.режисери, композитори – В. Шендерович, Л. Уліцька, М. Мозговий, С. Сенін, М. Резнікович, і багато інших.

У авторській передачі Д. Гордон іноді торкається дуже делікатних, а часто й татуйованих тем.  Так, під час телеінтерв’ю з Олексієм Паніним журналіст виніс у анонсування газетного номеру провокацію: «Мечтаю отсосать в кадре» (від 22 вересня 2013 р.). І повторив без купюр інтерв’ю в ефірі.

- Вы мужик до мозга кости однажды сказали что можете сиграть гея?

- Да я очень хочу…

- Хотите?!!

- Это будет кино как, помните, где Ди Каприо играл Рембо?

- Так, я понял о чем Вы говорите

- Я сказал если бы мне предложили сняться в таком фильме, я бы отсосал…

Наведений фрагмент є показовим щодо тактики проведення інтерв’ю, оскільки в ньому чітко виявлений «ударний аспект» - фраза співрозмовника, яка згодом буде виділена з метою «подорожче» продати інтерв’ю читачам.

Для кожної людини, враховуючи її індивідуальність, стиль життя, звички, він ретельно підбирає питання, бо не всі зірки будуть готові почути такі питання, як О.Панін. Цей актор ніколи не приховує своє особисте життя. На ток-шоу з Леонідом Закошанським «Говорим и показываем» О. Панін заявив: "Мы с вами все бисексуалы...". Автор висловив сумнів в тому,що цей фрагмент вийде в ефірі. Але творці програми, незважаючи на гомофонну істерію, надали його словам публічності.

Д. Гордон розумів що герой его передачі  спокійно відповість на такі «тонкі» питання. Також він чудово розуміє, що інтерв’ю із зіркою –це представлення героя як об’єкта захоплення, зневаги або ненависті. «Зірка» мовби знаходиться на сцені, і питання, як прожектори, висвічують різні боки особистості співрозмовника. При цьому зірки, як-то Панін, рідко є дійсно геніальними чи оригінальними людьми. Як правило, такі співрозмовники просто задовольняють вуайєристські потреби читача чи глядача, його інтерес до чужого життя. Якщо інші типи співрозмовників зазвичай приховують пікантні  подробиці свого особистого життя, то «зірка» може, навпаки, виставляти їх, часто подаючи себе навіть більше як розпущену людину, ніж насправді.

Як правило, питання в інтерв’ю із зіркою стосуються бажань, надій, розчарувань, стосунків з іншими людьми, дітей, батьків, друзів, про слабкі й сильні вияви «зіркового» характеру. Журналіст примушує зіркового героя згадати дитинство, навчання в школі, перший виступ, людей, яким «зірка» завдячує своїм успіхом. Часто такі інтерв’ю у Гордона відбуваються у формі світської розмови, але частіше на зіткненні міфу й реальності, щастя та нещастя. Згадаймо, інтерв’ю з Людмилою Гурченко, Наталією Кустинською. Інтервю з останньою більше нагадувало «душевний стриптиз». 

Д. Гордон починає інтерв’ю з розігріву співрозмовника – питань, які дозволяють йому, знайти спільні точки. Це можуть бути питання про мистецтво, свійських тварин, будь-які «наївні» питання про професійну діяльність людини.

Саме останніх починає розмову журналіст з Євгеном Кошовим 18 квітня 2014р. (посилання)

— Женя, я очень рад тебя видеть и честно признаюсь: поскольку мало «Квартал» по телевизору показывают...

— ...(Смеется)...

— ...даже как-то тебя и не хватает. Вопиюще, я бы сказал, мало — это большая несправедливость! Знаю, что родился ты в Харьковской области, а потом долгое время в Алчевске жил...

— Приехал туда, когда мне всего пять лет было, и до 11 класса включительно в этом маленьком рабочем городке обитал, где, слава Богу, металлургический комбинат и коксохимический завод были, на которых люди, я думаю, работали все-таки, несмотря ни на что, в свое удовольствие...

— ...то есть что такое кокс, знал ты не понаслышке?

— Вот-вот, правда, из родственников моих никто на заводе том не трудился — все в основном металлурги. Простые, обычные люди, да и я, собственно, ничем, как модно сейчас говорить, мажорным похвастаться не мог — видеомагнитофона у нас не было, с первой зарплаты на комбинате папа цветной телевизор купил, потому что в 89-м, когда мы в Алчевск переехали, у нас старый черно-белый «Таурас» был, который мы с братом, играя дома в футбол, неоднократно роняли... С другой стороны, сказать, что я жизни не радовался, не могу: каждый ребенок по-своему счастлив. Конечно, хотелось какие-то красивые вещи иметь, но даже тогда понимал, что деньги зарабатывать нужно и это не так легко.

— К искусству в твоей семье отношение кто-то имел?

— Мама, когда в педагогическом училище занималась, пыталась на пианино играть, но ничего не вышло, потому что, как она мне объясняла, вот как эта рука (стучит по столу, словно по клавишам) должна играть, так и та... Дедушка на балалайке играл, поющие все были, но в музыкальные или театральные вузы особо никто не стремился — простыми рабочими оставались.

— Если бы не КВН, ничего в твоей жизни наверняка не было бы...

— ...это правда.

— С чего же он для тебя начался?

— В 2000-м, после окончания школы, я в Луганский областной колледж культуры и искусств поступил (ныне Луганская государственная академия культуры и искусств. — Д. Г.) на актерский факультет...

— ...все-таки...

— Да — обычно там режиссерскую группу готовили, но в тот год народный артист Украины Михаил Васильевич Голубович решил будущих актеров набрать и, собственно, куратором группы стал. Нас было мало — человек 15, наверное, и, слава Богу, я на бесплатное обучение поступил. Длилось это недолго, — я потом расскажу (улыбается), но туда я попал и оттуда уже в КВН, ведь играли в основном кто? Режиссеры и актеры. Представители этих специальностей были наиболее к Клубу Веселых и Находчивых близки, за что, собственно, не раз от преподавателей выгребали, поскольку на пары не ходили — репетировали, и меня на первом курсе эти ребята заметили: «Хочешь попробовать?». — «Ну а чего ж нет? Могу!», но тогда я еще с пышной был шевелюрой...

— ...красив...

— ...и молод, а в 2001-м команда КВН «Ва-Банк», которая нашу студенческую «Кого позвать?» курировала (до сих пор не понимаю, отчего такое название у нее было), эксперимент провела: мол, что из этого молодого человека получится, если в Киев его возьмем и на профессиональную кавээновскую сцену вытащим? Забрали, короче, побрили налысо — и все...

Д. Гордон запрошує на авторську програму «В гостях у Дмитрия Гордона» різних людей, це і політики – М. Саакашвілі, В. Ющенко, Б. Березовський, Л. Кравчук, Натан Щаранський і т.д.

З політиками Д. Гордон веде основну розмову про політичний стан країни. Можливі питання про минулі справи, в яких не зовсім зрозумілий кінець. Але, інтерв’ю завжди поділяється на дві-три частини, тому ведучий знайде момент запитати про особисте життя героя програми. І все ж таки  основним приводом для інтерв’ю з політиком, який поєднує в собі дві ролі –відповідального за те, що відбувається та експерта по відношення до дій інших осіб – є інформаційний привід, зумовлений ситуацією або проблемою.Так, не дивним видається інтерв’ю з Михайлом Саакашвілі, тема якого співвідносилася з політичною ситуацією в Україні:

-Говорили о том что маленькая Грузия напала на большую Россию в следствии чего россияне вошли в Грузию, скажите пожайлуста однозначно кто тогда напал?

-Давайте посмотрим на факты, в 2008 в Грузию засели неизвестные человечки…

-Ха-ха…зеленые человечки?

-Нет не зеленые. Которые начали массовые провокации, взрывы, выстрелы. Они окружили нас и, благодаря узкой дороги в Россию, если б началась стрельба, то люди бы просто застопорили эту дорогу, их вывели и туда заехало 50 тысяч русских военных, и они начали ощущать, что у нас пойдет война…. (посилання)

Майстерність Гордона як інтерв’юєра  виявляється в тому, що він надає інтерв’ю конфліктності. Так, політика він може запитати, сому він змінив свої переконання, кіно- або естрадну зірку , чому вона пропагує моральні цінності, а в житті їх не дотримується тощо. Журналіст знається на особливостях проведення інтерв’ю з різними категоріями співрозмовників.

25 лютого 2014р. «В гостях у Д. Гордона» Виктор Шендерович:

— Как вы, сатирик, путинский развод восприняли?

— Да тут, понимаете, ничего, кроме стыда и неловкости — за кукольный тот театр, который они разыграли.

— Да? А народу понравилось...

— Знаете, когда я слышу слово «народ», моя рука тянется к валидолу.

— Хорошо хоть не к пистолету!

— Кстати, а что вы имеете в виду под «народом»?

— Подавляющее большинство россиян, совершенно другой жизнью живущих...

— Возможно — я только хочу о разводе сказать: поскольку мы договорились, что в личную жизнь не лезем...

— ...но это та личная жизнь, которую нам самим вынесли на обозрение...

— Это просто никакая не личная жизнь — дело в том, что путинский развод прямое отношение к ханжеству этой власти имеет. Вправе ли политик развестись? Конечно — вон Саркози через это прошел, да кто угодно, только не надо у алтаря со свечкой и про духовные скрепы — вот этого всего не надо.

— И полеты Путина со стерхами, поди, вам не нравятся?

— Нет, и я ведь не столько про развод сейчас, сколько про то, что это в очередной раз демонстрация абсолютного презрения к народу. С нами, как с дебилами, обошлись, которые два явления между собой связать не способны.

Раньше ему, видимо, пиарщики разводиться не советовали, потому что разве можно это делать, когда он нас в православную разновидность тирании и клерикальное средневековье зовет, а сейчас у власти он укрепился, окопался, осмелел... Для меня этот развод — свидетельство того, что Путин, как модно нынче говорить, отвязался — ему по фигу, как хотите, так и воспринимайте: в этом демонстративное, очевидное презрение есть (брезгливо морщится).

Висновок до розділу

Загалом у медійному продукті Д.Гордона  основним жанром є інтервю. Газета «Бульвар Гордона» і авторська програма «В гостях у Дмитрия Гордона» дає інтервю з політиками, письменниками та зірками. Це дає можливість обговорити різні теми в проекті. Не тільки про життя зірок, але і про те як створювалась наша література, що відбувається в політичній сфері нашої країни. На сьогоднішній день ці теми цікавлять майже всіх, тому ми вважаємо що продукт Д.Гордона має достатньо цільову аудиторію.

РОЗДІЛ ІІІ. ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1. Класифікація умов трудової діяльності та напруженість трудового процесу.

 На робочому місці журналіста, робота якого пов’язана з використанням ПК можуть виникати різноманітні небезпечні та шкідливі фактори: підвищений рівень шуму, несприятливі мікрокліматичні умови, недостатній рівень освітленості, шкідливі речовини, підвищений рівень електромагнітних випромінювань радіочастот, висока напруга електричної мережі, статична електрика та інші.

Об’єктом дослідження даного розділу є робочий кабінет працівника ЗМІ. Мета роботи – це оцінка та перевірка умов праці робітників видавництва.

Дослідження умов праці показали, що чинниками виробничого середовища в процесі праці є: санітарно - гігієнічна обстановка, психофізіологічні елементи, естетичні елементи, соціально - психологічні елементи.  Організація і поліпшення умов праці на робочому місці є одним з найважливіших резервів продуктивності праці і економічної ефективності виробництва, а також подальшого розвитку самої працюючої людини. У цьому головна проява соціального і економічного значення організації і поліпшення умов праці [30].

3.2. Небезпечні та шкідливі фактори, що впливають на робітника ЗМІ під час його роботи.

Оцінка проводиться на робочому місці журналіста 9 телеканалу за адресою м. Дніпропетровськ вул. Набережна В.І. Леніна.

Площа приміщення становить - 140 м²; , на якій працюють 26 чоловік, робочі місця яких вважаються постійними (мінімум 2 години безперервної роботи працівника). Телестудія знаходиться на 9 поверсі. У кімнаті знаходитись робочий стіл, розташований біля вікна. Біля стіни розміщена шафа. Кількість вікон – 7, площею 4м²; Кількість дверей – 2, площею 2м²; Кількість комп’ютерів – 30; Кількість розеток – 50 шт.

3.2.1. Нормування санітарно- гігієнічних показників

Нормування параметрів проводиться в залежності від періоду року та категорії важкості виконуваних робіт. Під часом року мають на увазі два періоди: холодний (середньодобова температура зовнішнього повітря становить + 10 ° С і нижче) і теплий (відповідне значення перевищує + 10 ° С). Основним нормативним документом, який визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» ДСН 3.3.6.042-99 [29].

Оптимальні умови мікроклімату:

1. Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць (табл. 1).

2. Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та по горизонталі, а також протягом робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для даної категорії робіт, вказаної в (табл. 1.)

3. Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля), технологічного обладнання (екрани і т. ін.), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не повинна виходити більш ніж на 2 град.C за межі оптимальних величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних в табл. 1.

4. При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря 22-24 град.C, відносна вологість 60-40%, швидкість руху повітря не більш 0,1 м/сек.).

Таблиця 1. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні

За допомогою приладів контролю параметрів мікроклімату в приміщенні були визначені температура та вологість повітря (t=24 С°; волога = 48% ). Згідно з «Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень» ДСН 3.3.6.042-99[29], оптимальні значення t=21-24° С, а допустимі коливаються від 17 до 25 ° С (для холодного періоду) та  від 19 до 30 ° С (для теплого періоду року). Оптимальна вологість лежить в діапазоні 40-60%.

Висновок, температура знаходиться в межах допустимих значень, а вологість в приміщені – оптимальна.

3.2.2.  Освітленість

Зв'язок організму з навколишнім світом, світло є сигнальним подразником для органа зору й організму в цілому: достатнє освітлення діє тонізуюче, поліпшує протікання основних процесів вищої нервової діяльності, стимулює обмінні й імунобіологічні процеси, впливає на формування добового ритму фізіологічних функцій людини. Основна інформація про навколишній світ - близько 90% - надходить через зорове сприйняття.

Виробниче освітлення буває трьох видів: природне - за рахунок сонячного випромінювання (прямого і дифузно-розсіяного світла небесного купола); штучне - за рахунок джерел штучного світла; суміщене [31].

Нормованим  параметром природного освітлення являється коефіцієнт природного освітлення (КПО). У відповідності із ДБН В.2.5-28-2006 характер виконуваної роботи можна віднести до розряду IV, тобто робота середньої  точності (найменший розмір об'єкту розрізнення 0,5-1 мм). Для даної роботи КПО при бічному освітленні повинен складати не менше 1,5%[32].

КПО в даному приміщенні на робочому місці складає 1,7%, що цілком задовольняє норму.

Нормування штучного освітлення здійснюється за допомогою мінімальної освітленості робочого місця згідно розряду точності зорової роботи. Для IV розряду рівень освітленості повинен складати 150-200 Лк при загальній системі освітлення та 300 Лк – при комбінованій [32]. На досліджуваному робочому місці рівень штучного освітлення відповідає нормативним значенням.

3.2.3. Небезпека при роботі з ПК

За правилами, світло при роботі з комп'ютером повинен падати зліва, а відстань від очей до екрана повинна бути близько 50 сантиметрів. Крім того, крісло слід відрегулювати так, щоб очі були на одному рівні з центром монітора. Фахівці говорять, що саме очі найбільш страждають при роботі з комп'ютером. Виявляється, коли довго дивишся на екран, перестаєш моргати. Тому очі червоніють, сльозяться, а значить, знижується зір.

Допустимі значення параметрів неіонізуючих електромагнітних випромінювань від монітору комп'ютера представлені в табл.3.

Таблиця 3. Допустимі значення параметрів неіонізуючих електромагнітних випромінювань.

Найменування параметра

Допустимі значення

Напруженість електричної складової електромагнітного поля на відстані 50см від поверхні відеомонітора

10 В/м

Напруженість магнітної складової електромагнітного поля на відстані 50см від поверхні відеомонітора

0,3 А/м

Напруженість електростатичного поля не повинна перевищувати:

для дорослих користувачів

для дітей дошкільних установ і що вчаться середніх спеціальних і вищих учбових закладів

20кВ/м

15кВ/м

Нормованим параметром невикористаного рентгенівського випромінювання виступає потужність експозиційної дози. На відстані 5 см від поверхні екрану монітору її рівень не повинен перевищувати 100 мкР/год. Максимальний рівень рентгенівського випромінювання на робочому місці оператора комп'ютера зазвичай не перевищує 20 мкР/год.

Джерел випромінювання два. Системний блок і монітор.

1. Системний блок створює тільки електромагнітне поле (випромінювання). Шкода від електромагнітного поля однозначно є при високому рівні поля.

2. Монітор має два основних шкідливих фактора. Бета-випромінювання (а простіше, потік електронів), яке власне кажучи і створює картинку на екрані, і висока напруга (як і в будь-якому телевізорі, воно досягає 16-20 кВ), що викликає іонізацію повітря. Бета-випромінювання поширюється монітором у двох напрямках - вперед і назад.

 Дисплей - головне джерело небезпеки. Він випускає випромінювання декількох видів: рентгенівське, ультрафіолетове, інфрачервоне, електромагнітне. Для кожного з цих випромінювань розроблені гранично допустимі норми, проте вони досить умовні й різняться у кожній країні. Норми передбачають, що опромінюється весь організм людини, тоді як на ділі впливу піддається лише верхня частина тулуба. Згадані норми встановлені з розрахунку на кожен вид опромінення в окремо, хоча реально всі поля діють одночасно, а їх комплексний вплив досі не досліджено.

 Будь-яка поза при тривалій фіксації шкідлива для опорно-рухового апарату, веде до застою крові в органах. Це особливо проявляється при фізіологічному положенні різних частин тіла і тривало повторюваних одноманітних рухах. Небезпека для здоров'я представляє не тільки втома тих груп м'язів, які ці рухи виконують, але і психологічна фіксація на них (утворення стійких вогнищ збудження ЦНС з компенсаторним гальмуванням інших її ділянок). Хоча найбільш шкідливі саме повторювані одноманітні навантаження. Під час роботи за комп'ютером людина сидить кілька годин поспіль в незручному становищі. Це не тільки загрожує втомою, а й може призвести до розвитку остеохондрозу різних ділянок хребта - шийного, грудного, попереково-крижового.

 Якщо в процесі роботи ви постійно горбиться, навантаження на хребет збільшується, що приводить до надмірного розтягування м'язів. Згорблене положення може стати причиною синдрому зап'ястного каналу, грижі між хребцевих дисків поперекового і шийного відділів.

 Багато хто, дивлячись на екран монітора, витягають шию вперед. Часто це пов'язано з тим, що монітор відсунутий занадто далеко. У результаті навантаження на м'язи підстави голови і шиї зростає приблизно в три рази, судини шиї здавлюються, погіршуючи кровопостачання голови.

3.2.4. Шум

    Згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» [31] для розумової та творчої діяльності (до яких відноситься і робота журналіста) гранично допустимий рівень неповинен перевищувати 50 дБ. В даному приміщенні джерел шуму виявлено не було.

    Тим не менш, варто зазначити, що зниження шуму досягається використанням таких заходів:

  •  зниження шуму в джерелі створення; зменшення шуму на шляху поширення (за рахунок місцевої та загальної звукоізоляції, шумовлюючих екранів, поглинаючих фільтрів);  
  •  раціоналізація режимів праці та відпочинку; використання глушителів шуму.

Розраховане значення середнього рівня шуму не перевищує гранично допустимого рівня шуму для робочого місця оператора, тобто спеціальні заходи по зниженню рівня шуму не потребуються.

Оцінка напруженості праці здійснюється на підставі обліку всіх наявних значущих показників, які можуть перевищувати нормативні рівні. Спочатку встановлюється клас кожного з показників, що визначались. Кінцева оцінка напруженості праці встановлюється за показником, який має найвищий ступінь напруженості. У тих випадках, коли більше трьох показників мають оцінку 3.1 та 3.2, напруженість трудового процесу оцінюється на один ступінь вище, тобто класами 3.2-3.3.

При атестації робочого місця працівника ЗМІ значущими є такі показники:

  •  інтелектуальні навантаження - належить до класу 3.1 (Передбачає рішення складних завдань з вибором за відомим алгоритмом (робота за серією інструкцій).
  •  розподіл функцій за ступенем складності завдання - належить до класу 2  (обробка, виконання завдання та його перевірка).
  •  характер виконуваної роботи - належить до класу 2 (Робота за встановленим графіком з можливим його коректуванням у ході діяльності).
  •  навантаження на зоровий аналізатор (при відстані від очей працюючого до об'єкта розрізнення не більше 0,5 м), при тривалості зосередженого спостереження (% часу зміни))- належить до класу 2 (5,0-1.1 мм більше 50 % часу; 1,0-0,3 мм до 50 % часу; менше 0,3 мм до 25 %).
  •  спостереження за екранами відеотерміналів (годин на зміну) - належить до класу 3.2 (більше 4 годин).
  •  монотонність праці. Кількість елементів (прийомів, необхідних для реалізації простого завдання або в операціях, які повторюються багаторазово) - належить до класу 3.1 (5-3 прийоми).
  •  режим праці (Фактична тривалість робочого дня (год.)) - належить до класу 1 (6-7 годин).
  •  наявність регламентованих перерв та їх тривалість - належить до класу 2 (Перерви регламентовані, недостатньої тривалості: від 3 % до 7 % часу зміни).

Отже за даними атестації робоче місце за показниками напруженості трудового процесу відноситься до класу 3.1 - Шкідливий (напружена праця).

Оцінка важкості праці здійснюється на підставі обліку всіх наявних значущих показників. При цьому спочатку встановлюється клас кожного   із  вимірюваних  показників,   а  кінцева  оцінка  важкості  праці встановлюється за показником, який має найвищий ступінь важкості.

При атестації робочого місця працівника ЗМІ значущими є такі показники:

1) Стереотипні робочі рухи (кількість за зміну):

  •  при локальному навантаженні (за участю м'язів кистей та пальців рук) – належить до класу 1 (до 20000).
  •  при загальному навантаженні (при роботі з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - належить до класу 1 (до 10000).

2) Робоча поза - належить до класу 2 (Періодичне перебування в незручній позі (робота з поворотом) тулуба, незручним розташуванням кінцівок) та/або фіксованій позі (неможливість зміни взаєморозташування різних частин тіла відносно одна одної) до 25 % часу зміни.)

3) Нахили корпуса (вимушені, більше 30), кількість за зміну - належить до класу 1 (до 50).

4) Переміщення у просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом протягом зміни), км:

  •  По горизонталі - належить до класу 1 (до 4).
  •  По вертикалі - належить до класу 1 (до 2).

Отже за даними атестації робоче місце за показниками важкості трудового процесу відноситься до класу 2 – Допустимий, середнє фізичне навантаження.

3.2.5. Електробезпека та пожежна безпека у редакції

Електробезпека- система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76.ССБТ. Электробезопасность. Термины и определения).

Наведене визначення включає 4 фактори. Два з них (електричний струм і електрична дуга) належать до безпосередньо небезпечних і є предметом розгляду даного розділу. Питання охорони праці, пов'язані з електромагнітними полями і статичною електрикою, розглядаються у відповідних розділах підручника.

Електротравма- травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги (ГОСТ 12.1.009-76).

За наслідками електротравми умовно підрозділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем. Приблизний розподіл електротравм за їх видами має такий вигляд:

- місцеві електротравми - 20%;

- електричні удари - 25%;

- змішані травми (сукупність місцевих електротравм та електричних ударів) - 55%.

Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електроофтальмія.

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.

Пожежна безпека - стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.

Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.

Пожежна безпека Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою залежно від характеристик речовин, які використовують чи отримують під час виробництва та їх кількості, поділяють на 5 категорій: А, Б, В, Г, Д.

Категорія А (пожежовибухонебезпечні приміщення) – виробництва, пов’язані з використанням паливних газів та легкозаймистих рідин.

Категорія Б (пожежовибухонебезпечні приміщення) – виробництва, пов’язані з використанням горючого пилу або волокон легкозаймистих рідин.

Категорія В (пожежонебезпечні) – виробництва, де використовують рідини, що горять та важко горять, пил і тверді матеріали й речовини, здатні горіти тільки і разі взаємодії з водою, коснем повітря або між собою за умови, що приміщення в яких вони знаходяться або використовуються, не належать до категорій А та Б.

Категорія Г – виробництва, пов’язані з обробкою негорючих речовин та матеріалів у гарячому, розжареному або розплавленому стані, спалимих рідин, твердих речовин, які спалюють або утилізують як паливо

Категорія Д – виробництва, пов’язані з обробкою негорючих речовин у холодному стані.

Приміщення нашого телеканалу належить до категорії B (пожежонебезпечні).

3.2.6. Рекомендації щодо покращення робочих умов в офісі

Оцінка напруженості праці здійснюється на підставі обліку всіх наявних значущих показників, які можуть перевищувати нормативні рівні. Спочатку встановлюється клас кожного з показників, що визначались. Кінцева оцінка напруженості праці встановлюється за показником, який має найвищий ступінь напруженості. У тих випадках, коли більше трьох показників мають оцінку 3.1 та 3.2, напруженість трудового процесу оцінюється на один ступінь вище, тобто класами 3.2-3.3.

При атестації робочого місця користувача ПК значущими є такі показники:

Інтелектуальні навантаження - належить до класу 3.1 (Передбачає рішення складних завдань з вибором за відомим алгоритмом (робота за серією інструкцій).

Розподіл функцій за ступенем складності завдання - належить до класу 2 (Обробка, виконання завдання та його перевірка).

Характер виконуваної роботи - належить до класу 2 (Робота за встановленим графіком з можливим його коректуванням у ході діяльності).

Для забезпечення оптимальної працездатності і збереження здоров'я протягом часу роботи з комп'ютером повинні встановлюватися регламентовані перерви.

Перед початком роботи необхідно переконатися, що монітори комп'ютера мають антібліковое покриття з коефіцієнтом відбиття не більше 0,5.

Покриття повинне також забезпечувати зняття електростатичного заряду з поверхні екрана, іскріння і накопичення пилу.  Корпус монітора повинен забезпечувати захист від іонізуючих та неіонізуючих випромінювань.

Екран відеомонітора повинен знаходитися від очей на оптимальній відстані 600-700мм, але не ближче 500мм.

Висота робочої поверхні столу повинна регулюватися а межах 680-800 мм, при відсутності такої можливості висота робочої поверхні столу повинна бути 725 мм.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю, зверненого до користувача. Тривалість безперервної роботи з комп'ютером без регламентованого перерви не повинна перевищувати 2 годин.

3.2.7. Важкість праці

Оцінка важкості праці здійснюється на підставі обліку всіх наявних значущих показників. При цьому спочатку встановлюється клас кожного із вимірюваних показників, а кінцева оцінка важкості праці встановлюється за показником, який має найвищий ступінь важкості.

При атестації робочого місця користувача ПК значущими є такі показники:

Стереотипні робочі рухи (кількість за зміну):

При локальному навантаженні (за участю м'язів кистей та пальців рук) – належить до класу 1 (до 20000).

При загальному навантаженні (при роботі з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - належить до класу 1 (до 10000).

Робоча поза - належить до класу 2 (Періодичне перебування в незручній позі (робота з поворотом) тулуба, незручним розташуванням кінцівок) та/або фіксованій позі (неможливість зміни взаєморозташування різних частин тіла відносно одна одної) до 25 % часу зміни.)

Нахили корпуса (вимушені, більше 30), кількість за зміну - належить до класу 1 (до 50).

Переміщення у просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом протягом зміни), км:

По горизонталі - належить до класу 1 (до 4).

По вертикалі - належить до класу 1 (до 2).

Отже за даними атестації робоче місце за показниками важкості трудового процесу відноситься до класу 2 – Допустимий, середнє фізичне навантаження.

Висновок до розділу

У розділі дипломної праці ми дослідили робоче місце журналіста 9 телеканалу. Створені умови забезпечують комфортну роботу. З вивченої літератури з цієї проблеми, було вказано оптимальні розміри робочого столу, робочої поверхні, і навіть проведено вибір системи та розрахунок оптимального висвітлення виробничого приміщення на робочому місці. Та досліджено що 9 телеканал за електробезпекою – немає підвищенної небезпеки та за пожежною безпекою – категорія В. Дотримання умов що ви значають оптимальну організацію робочого місця робітника ЗМІ, дозволить зберегти добру працездатність протягом усього робочого дня,  і підвищить  як кількісні, так і якісні відносини продуктивності праці робітника, що у свою чергу сприятиме налагодженню програмного продукта.

ВИСНОВОК

Дослідження сучасної авторської журналістики процес досить цікавий, перспективний і повний усіляких надмірностей. У даному дослідженні ми вивчили авторські прийоми відомого журналіста, письменника і ведучого Дмитра Гордона, довели значимість і сутність його індивідуального авторського стилю.

«В гостях у Дмитра Гордона» - це авторська програма редактора друкованого видання «Бульвар Гордона», що понад 10 років виходить на українському телебаченні та змінила за цей час не один телевізійний канал. Формат передачі доволі простий – інтерв’ю, але співрозмовниками журналіста є відомі політики, правозахисники, телеведучі, актори, музиканти, спортсмени.

Інтерв’ю – гайпоширеніший метод отримання інформації. Це не просто бесіда двох людей для обміну даними, а з метою створення нового інформаційного продукту – актуального. Суспільно значимого, призначеного для публікації або візуалізації.

Звичайно, повністю проаналізувати творчу індивідуальність журналіста в тексті неможливо, але були розкриті основні принципи побудови публіцистичного тексту, статей і т.д. складовою частиною сенсу яких був стиль ведучого, його творча ідея і задум. Метою даної роботи було показати авторську журналістику з позиції світогляду та моральних та етичних норм по відношенню до методу і предмету їх складових. Проблема об'єктивності-суб'єктивності, про яку так багато говорять аналітики, безперечно існує. Але як показало дослідження, в журналістиці, як і в будь-якому іншому творчості об'єктивності не буває. Крім цього, показали, чим керується Д. Гордон при виборі теми, її розробки й подачі інформації. При написанні матеріалу автор керується не тільки етичними нормами, запропонованими йому, а на нього також впливають його бажання, переконання, досвід.

Під кінець телепередачі Д. Гордон може пригадати щось важливе, зронити якісь цікаві зауваження, доповнити свою розповідь. Ведучий дуже уважно ставиться до заключним словами, не пропускає того значного, що може в них міститися. 
Прощаючись, Дмитро Гордон не тільки обумовлює на всяк випадок можливість повторної бесіди, але і дає зрозуміти, що зустріч була цікавою, плідною. Крім того, таким чином Д. Гордон закладає основу подальших зустрічей з цією людиною для самого себе і своїх колег.

          На закінчення потрібно сказати про те, що авторська журналістика, незважаючи на критику, має перед собою перспективу розвинутися і обійти численні заборони держави і «протестантів» цієї сфери і все більше доносити до людей істота інформації, яка вбереже або попередити громадськість, розповість і виправдає громадську думку. 
          Обрана нами тема може бути вивчена в декількох напрямках - заглиблення в теорію маніпулювання, в теорію жанрів, історичний погляд на проблему об'єктивності-суб'єктивності, докладне дослідження «жанру» журналіста як виду авторської журналістики, авторські проекти в періодичних виданнях, на телебаченні та їх специфіка і сутність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Беланівського С.А. глибоке Індивідуальне інтерв'ю. - М.: Ніколо-Медіа, 2001.
2. Кім М.Н. Технологія створення журналістського твори. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001.
3. Князєв А. Основи журналістики і телерепортажу. - Бішкек: КРСУ, 2001.
4. Кузнєцов Г.В., Цвік В.Л., Юровський А.Я. Телевізійна журналістика. - М: Вища школа, 2002.
5. Лукіна М.М. Технологія інтерв'ю. - М: Аспект Прес, 2003.
6. Муратов С.А. " Телевізійне спілкування в кадрі та за кадром. - М: Аспект Прес, 2003.
7. Смирнов В.В. Жанри радіожурналістики. - М: Аспект Прес, 2002.
8. Тертичний А.А. Жанри періодичної преси. - М: Аспект Прес, 2000.
9. Шаповал Ю.Г. Зображення і слово в журналістиці. - Львів, 1985.
10.Ворошилов Ст. Ст. Журналістика. - Підручник. - СПб.: Изд-во Михайлова Ст. А., 1999. - 304с.
11. Грабельников А. А. Робота журналіста у пресі: Уч. посібник. - М: Вид. РИП-холдинг, 2001. - 274 с.
12. Муратов Сергій Олександрович. Діалог: Телевиз. спілкування в кадрі та за кадром. - М: Мистецтво, 1983. - 159с.
13. Парфьонов Л., Чекалова Е. Нам повертають наш портрет: нотатки про телебачення. - М: Мистецтво, 1990. - 207с.
14. Плешаков Л. Інтерв'ю - початок всіх початків // Професія - журналіст. 2000. № 10
15. Телевізійна журналістика: Підручник. 2-е видання, перероблене і доповнене // Редколегія: Г. В. Кузнєцов, Ст. Л. Цвік, А. Я. Юровський. - М: Изд-во МГУ, 1998:-288с.
16. Шостак М.І. Репортер: професіоналізм і етика. М.: Видавництво "РИП-холдинг", 2003.
17. Мельник Г.С., Тепляшина О.М. Основи творчої діяльності журналістів. Короткий курс. С.Пб.: Пітер, 2004.
18. Цвік В.Л. Телевізійна журналістика: Історія, теорія, практика. М.: Аспект-Прес, 2004.
19. Аграновський В.А. Друга найдавніша. Бесіди про журналістику. М., 1999.
20. Антонов В.І. Інформаційні жанри журналістики. Саратов, 1994.
21. Введення в теорію журналістики. /Упоряд. Прохоров О.П. - М., 1992.
22. Лазутіна Г.В. Основи творчої діяльності журналіста. М., 2000.
23. Шостак М. Інтерв'ю. Метод і жанр. М., 1997.
24. Смелкова З.С., Ассуирова Л.В., Савова М.Р., Сальникова О.А. Риторичні основи журналістики. М. 2000.
25. Кисельова Н.В. «Інтерв'ю як мовленнєвий жанр» /Аграновський В.А. Друга найдавніша. Бесіди про журналістику. М., 1999.
26. Дев'ятка В.В. «Як підготуватися до інтерв'ю» www.arsenalgroup.ru 1999.
27. Кім М.Н. Жанри сучасної журналістики. СПб., 2004.28. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами   електронно-обчислювальних машин ДСанПIН 3.3.2.007-98.

29. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99.

30. Я.І. Щедрій, Ю.Л., Дещинський, О.С. Мурін та ін. Основи охорони праці: Навчальний посібник/ За ред. Я.І. Бедрія. – 3-тє вид., переробл. і доп. – Львів: “Магнолія плюс”, видавець СПД ФО В.М. Піча, 2004.- 240с.

31. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99.

32. ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».

33. http://www.bulvar.com.ua/  

34. http://ord-02.com/ 

35. http://argumentua.com/ 

36. http://www.gordon.com.ua/ 

37. http://www.youtube.com/user/vgostyahugordona 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

48485. Организация учета в системе управления предприятием 524.5 KB
  Основы организации учета и контроля в системе управление предприятием Специализация любой области науки непосредственно связана с четким определением целей задач предмета и методов его исследования. Бухгалтерский учет как наиболее распространенный совмещает в себе все виды хозяйственного учета и применяется в микроэкономике субъектами предпринимательской деятельности независимо от форм собственности и методов хозяйствования. Стандартизация учетных процедур уступает местом наиболее гибким системам учета сориентированным на анализ...
48486. АРБИТРАЖНЫЙ ПРОЦЕСС 319 KB
  Конституционный суд: разрешает дела о соответствии Конституции РФ федеральных законов нормативных актов органов государственной власти РФ и субъектов Федерации; разрешает споры о компетенции между органами государственной власти; дает толкование Конституции РФ; дает заключение о соблюдении установленного порядка выдвижения обвинения Президента РФ. Верховный суд: является высшим судебным органом по гражданским уголовным и иным делам подведомственным судам общей юрисдикции. Судьи действуют самостоятельно как при установлении...
48488. Хімічний склад організмів 398.5 KB
  АТФ. Набуття формування та систематизація теоретичних знань про органічні молекули макромолекули нуклеінові кислоти АТФ їх будову властивості біологічне значення . Мотивація навчальної діяльності Розширити знання про біологічну роль в організмі нуклеінових кислотАТФ. Будова і властивості АТФ 4.
48489. Особенности налогообложения экспортных операций 771 KB
  Рассмотрим вопросы НДС при экспорте. Далее Закон о НДС.1 Закона о НДС. Она рассчитывается исходя из договорной контрактной стоимости определяемой по свободным или регулируемым ценам тарифам с учетом установленных налоговым законодательством общегосударственных налогов и сборов за исключением НДС.
48490. ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО 1.03 MB
  Любая отрасль права характеризуется предметом и методом правового регулирования. Предмет правового регулирования Предмет правового регулирования те общественные отношения которые регулируются данной отраслью права. Предмет гражданского права можно считать определенным только если мы перечислим все общественные отношения входящие в гражданское право.
48492. Иные права на земельные участки 208 KB
  К обязательственным правам на земельные участки относятся те права которые приобретаются в результате сделок: договора аренды земельного участка договора ренты и пожизненного содержания с иждивением договора безвозмездного срочного пользования договора доверительного управления договора залога ипотеки. Основания для регистрации: акт предоставления земельного участка; свидетельство о праве гражданина на данный земельный участок; выписка из похозяйственной книги. Переоформление земельного участка Заявление подается в исполнительный...
48493. Информационная безопасность, курс лекций 318.5 KB
  Основы информационной безопасности государства региона предприятия учреждения и отдельных граждан а также потенциальных угроз информационной безопасности; ядро курса составляют теория защиты информации и системный анализ; оценка знаний и умений студентов проводится с помощью зачета в конце курса изучения дисциплины. Для изучения курса студент должен знать: политическое положение России в современных геополитических условиях; задачи и...