40764

Загальнофілософські методи дослідження держави і права

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Узагальнивши існуючі в літературі наукові погляди стосовно класифікації методів вважаємо за можливе виокремити наступні рівні прийомів вивчення суб’єкту теорії держави та права. Загальнофілософські методи складають світоглядову основу дослідження держави і права. Вони створюють основу для розвитку теорії держави і права.

Украинкский

2013-10-22

46.68 KB

20 чел.

6

Загальнофілософські методи дослідження держави і права

Особливості теорії держави і права як науки визначаються не лише її предметом, а і методом. Ці засоби дослідження

сформувалися в ході історичного пізнання, тому кожний етап історії суспільства є одночасно новим етапом вивчення і пізнання державно-правових явищ. Узагальнивши існуючі в літературі наукові погляди стосовно класифікації методів, вважаємо за можливе виокремити наступні рівні прийомів вивчення суб’єкту теорії держави та права.

 Загальнофілософські методи складають світоглядову основу дослідження держави і права. Вони створюють основу для розвитку теорії держави і права. Історичний досвід викликав до життя різноманітні політико-правові підходи, різноманітні наукові школи, які склали різні філософські світоглядові основи дослідження держави і права. Саме світогляд дослідника вимагає його відношення до конкретних проблем, його професійну орієнтацію та позицію3. Загальнофілософські методи надають можливість вивчити державу і право в нерозривному зв’язку із суспільною практикою. Суспільна практика, досвід державного будівництва, прийняття та дія юридичних норм мають суттєве значення при дослідження державно-правових явищ4.

Загальнофілософський рівень методології складають чотири методи, які мають філософську основу. Вони розробляються філософією і поширюють свою дію на всі без виключення науки. Юридичного змісту та значення цим методам надає теорія держави і права. Серед них:

а) матеріалістичний виходить із філософської ідеї про об’єктивність світу та його матеріальність. В процесі вивчення держави і права акцентує увагу на можливості пізнання цих категорій, їх залежності від економічних умов розвитку суспільства, об’єктивності держави і права та їх незалежності від свідомості людини. Процес виникнення держави пов’язується із розвитком матеріальної основи суспільства. Застосовується під час аналізу процесу виникнення держави завдяки розвитку економічних відносин та функціонування держави і права як надбудови над економічним базисом.

В процесі дослідження держави і права цей метод застосовують для визначення впливу економічних відносин на державу і право на етапах їх виникнення, функціонування та вдосконалення. Первинним у співвідношення економічної системи, держави і права первинна роль належить економічним відносинам як базисним у суспільстві.

б) діалектичний засновується на ідеї про всезагальні закони розвитку природи, суспільства, людини, про взаємозв’язок явищ, їх розвиток та вдосконалення. Юридичний зміст цього методу полягає у виокремленні історичних етапів розвитку держави і права, можливості їх вдосконалення, взаємодії з іншими суспільними категоріями та сферами.

В загальному ланцигу пізнавального процесу діалектика користується напрацьованими категоріями як інструментами проникнення в природу явища, що вивчається: одиничне, особливе та загальне; форма і зміст, сутність і явище мають для теорії держави і права першочергове значення5.

Застосування матеріалістичного та діалектичного методів надає можливість зробити наступні висновки в результаті дослідження держави і права:

  1.  держава і право – це об’єктивно існуючі категорії;
  2.  вони мають суспільний характер;
  3.  держава і право є змінними явищами, які розвиваються;
  4.  державно-правові, політичні, економічні, культурні, національні процеси взаємопов’язані;
  5.  державно-правові явища слід вивчати у зв’язку з юридичною практикою.

в) ідеалістичний метод існує у двох формах. Об’єктивний ідеалізм виникнення і функціонування держави пов’язує з божественною силою чи об’єктивним розумом. Суб’єктивний ідеалізм ці причини пов’язує зі свідомістю людини, із узгодженням волі людей. Розвиток держави і права визначають не зовнішні соціальні фактори, а внутрішнє духовне начало6. Його застосування відбувається через вивчення ідей, наукових теорій і концепцій як категорій, які є первинними по відношенню до базису. Застосовується при визначенні природи права, співвідношення природного та позитивного права, взаємозв’язку права та держави, права та моралі, пріоритету прав людини, сутності правосвідомості7;

г) метафізичний розглядає державу і право як вічні та незмінні інституту, не пов’язані один з одним та іншими суспільними явищами. За його допомогою можливо зафіксувати сучасний стан держави і права, визначити їх ознаки на категоріальному рівні та дослідити сутність права, що полягає у впливові держави та права на суспільство і є незмінною. Держава ы право розглядаються як сталі категорії, що є незмінними з точки зору природи, функцій та призначення у суспільстві. Змінними є лише форми і методи здійснення державного управління.

Уявляється, що всі філософські методи мають право на використання в процесі вивчення держави і права. Сучасна наука виходить із плюралізму застосування прийомів філософського рівня для вивчення державно-правової дійсності. Філософські методи не існують ізольовано, кожен із них поглиблює уявлення про певну сторону державно-правових явищ, а в сукупності вони розкривають ці явища в цілісності та багатоманітності їх прояву. Надання переваги одному із методів призводить до однобічності досліджень, а, отже, їх необ’єктивності.

Необхідно також зазначити, що в сучасній науці до системи філософських методів відносять:

  1.  феноменологічний, який формулює поняття життєвого світу як сукупності думок, очевидностей, які не потребують доказів та надають державі і праву нормативності;
  2.  герменевтичний, в межах якого розуміння права розглядається як основа правової реальності, що включає інтерпретацію;
  3.  синергетичний дозволяє краще зрозуміти процеси управління в державно-правовій сфері;
  4.  антропологічний полягає у людському вимірі правових явищ;
  5.  комунікативний аналізує державу і право як форми взаємодії суб’єктів8.

Загальнонаукові методи пізнання держави і права

Світоглядові філософські методи, що поширюються на всі без виключення науки,

складають основу наукового пізнання. Однак, складний і багатоаспектний характер об’єкту будь-якої науки обумовлює необхідність  конкретизації філософських методів шляхом створення системи загальнонаукових прийомів дослідження. Вони являють собою прийоми та способи дослідження, що застосовуються для вивчення певної сторони чи якості явища або категорії, яка складає предмет науки. В юридичній науці загальнонаукові методи:

  1.  розробляються суспільними науками;
  2.  забезпечують об’єктивне дослідження державно-правових явищ;
  3.  виокремлюють особливості державно-правового впливу;
  4.  характеризують загальні закономірності держави і права;
  5.  використовуються всіма юридичними науками;
  6.  забезпечують єдність юридичної науки;
  7.  конкретизують філософські методи до юридичних досліджень;
  8.  визначають рівень розвитку юридичної науки;
  9.  характеризують ступінь відповідності наукових досліджень держави і права об’єктивним умовам суспільного розвитку та суспільним потребам.

До загальнонаукових належать:

Історичний метод забезпечує можливість простежити динаміку розвитку державно-правових явищ і процесів певного історичного періоду. Його метою є визначення загальних закономірностей розвитку держави і права та характеристика ефективності функціонування явищ, які мають тривалий історичний період шляхом співвідношення мети їх створення та реального значення для суспільства. Цей метод застосовується також для аналізу історичних документів, джерел, судових рішень для формування теоретичних висновків стосовно явищ, подій та юридичної практики, які існували у різноманітні періоди життя людського суспільства.

Порівняльний метод передбачає зіставлення юридичних понять, державно-правових явищ та правових процесів. Надає можливість дослідити процеси зародження держави і права, виокремити загальні та особливі риси інститутів та процесів, які характеризують різноманітні держави та правові системи, визначити позитивні риси чи досвід з метою їх запозичення у практику національного державно-правового будівництва. Здійснюється в три етапи – вивчення кожного з аналізованих явищ чи категорій окремо; співставлення їх рис та ознак; виокремлення загальних рис та особливостей. Порівняння може здійснюватись у двох напрямках – горизонтальному, коли порівнюються державно-правові явища одного і того ж періоду (напр., сучасна форма правління Франції та України), та вертикальному, коли порівняння здійснюється в історичному ракурсі (порівняння Конституції УРСР 1937 та 1978р.).

Порівняльний метод відображає посилення інтеграційних процесів у світі, тому його значення зростає. За своєю природою він є комплексним, оскільки має філософську базу, використовує метод аналогії та включає формально-логічні та спеціально-юридичні прийоми9.

Формально-логічні методи займають особливе місце в системі методів. Одні автори відносять їх до системи загальних методів10, інші вважають їх вищими за значенням, ніж всезагальні філософські методи11, треті характеризують ці методи як універсальні, які за своєю природою не є науковими методами у повному значенні, оскільки є способами пізнання оточуючого світу, обумовлені законами мислення людини12. На нашу думку, належність процесу дослідження державно-правових категорій до мислення обумовлює застосування логічних прийомів саме в якості методів, притаманних будь-якому процесу дослідження держави і права. Особливістю цих методів є їх заснованість на законах і формах мислення, які застосовуються формальною логікою. Найважливішими із них є:

аналіз – полягає у розчленуванні державно-правових явищ на складові елементи та дослідженні змісту і сутності  кожних з них. Прикладом може слугувати розподіл норми права на гіпотезу, диспозицію та санкцію з метою визначення їх різновидів, способів  викладу та призначення. В теорії держави таким прикладом є розподіл апарату держави на складові, якими є органи держави, з метою виокремлення їх ознак, різновидів, принципів функціонування та належних повноважень;

синтез – логічний прийом, який є протилежним аналізу. В результаті характеристики складових будь-якого державного явища ми узагальнюємо його з метою створення загального, цілісного уявлення про правову категорію чи державно-політичне явище. Так, аналізуючи особливості норм права, інститутів та галузей, ми можемо отримати уявлення про систему права як категорію, яка має самостійне значення та складну структуру. Визначаючи особливості форми правління, устрою та політичного режиму, ми характеризуємо форму держави як зовнішній вияв організації та функціонування держави;

індукція – засновується на русі від окремого, особливого до загального та закономірного; на висновках від особливого до загального. За його допомогою здійснюється поетапне пізнання перевищених сторін чи властивостей державно-правових явищ з метою подальших узагальнень різноманітного рівня. Так, виокремлюючи особливості соціального регулювання первісного суспільства (окремо), ми аналізуємо процес ускладнення соціального регулювання (особливе) та визначаємо особливості формування права як об’єктивний результат розвитку суспільства (загальне), характеризуючи процес формування права, ми визначаємо  закономірності соціального регулювання. Прикладом застосування цього методу в теорії держави є характеристика органу держави (одиничне), що надає можливість аналізу апарату держави (особливе), який, у свою чергу, є самостійним елементом механізму держави (загальне), розвиток якого визначає певні закономірності реалізації державою своїх функцій по управлінню суспільством;

дедукція – є способом мислення, зворотним від індукції. Використовується в процесі систематизації чи класифікації понять. Надає можливість забезпечити приріст знань через категорії, що є досліджені. Аналізуючи державу як суб’єкт міжнародних відносин (загальне), ми характеризуємо різноманітні зовнішні функції  (зовнішньоекономічну як особливе) та відзначаємо особливості функції міжнародного економічного розподілу праці  (одиничне). Знання та уявлення про правову систему та її закономірності забезпечить можливість дослідження її структурних елементів та особливостей (особливе), які, у свою чергу, поширюються на характеристику кожного з елементів правової системи (одиничне);

аналогія – заснована на перенесенні певної властивості чи декількох властивостей з відомого явища на невідоме. Застосовується в процесі дослідження загальних закономірностей держави та права. Здійснюється за допомогою висновків, у яких знання про об’єкт (модель) переноситься на висновки про інший об’єкт (прототип). Одним  із різновидів аналогії є екстраполяція, яка надає можливість формувати загальноправове знання шляхом поширення знань, отриманих в процесі вивчення одного явища на аналогічній основі. Тим самим збільшується обсяг загальнотеоретичних знань.

Так, аналізуючи існуючі в теорії права джерела (форми) права, ми визначаємо особливості їх прояву у різноманітних правових сім’ях. Вивчаючи особливості законності, ми визначаємо її закономірності як багатоаспектної категорії;

функціональний пов'язаний з виявом найбільш суттєвих умов функціонування певних систем та окремих категорій. За його допомогою можливо охарактеризувати функціонування окремих елементів системи, її взаємозалежність, виокремити провідні елементи системи та визначити ті складові, які потребують змін чи доповнень, а то і відміни. Саме цей метод застосовується до динамічних систем та категорій, надаючи можливість дослідити зміну, рух та розвиток. Він надає можливість виявити зміни державно-правового впливу на суспільство та виявити шляхи його вдосконалення. За допомогою цього методу:

– аналізується функціональне призначення державно-правових категорій;

– визначається сутність державно-правових явищ;

– характеризується їх призначення в суспільстві;

– визначається рівень ефективності цих явищ.

Герменевтичний метод є продовженням науки про інтерпретацію текста юридичних документів. За допомогою цього методу аналізується право як основа правової реальності. Для розуміння норми аналізують життєву ситуацію, на яку вона поширюється. Розуміння ж ситуації пов’язується з аналізом та розумінням самої норми. Важливою умовою застосування тлумачення є аналіз попередніх аналогічних нормативних актів та досвіду  розгляду аналогічних ситуацій.

Антропологічний метод пов’язує процес дослідження права з «людським виміром». Спираючись на висновки про природу людини, цей метод надає можливість:

– дослідити поведінку людини у сфері права;

– проаналізувати відношення суб’єктів до прав та обов’язків;

– визначити зміст принципу верховенства прав людини;

– охарактеризувати ступінь соціалізації держави і права;

– виокремити принципи конфліктних ситуацій в суспільстві та правовій сфері;

– обґрунтувати шляхи досягнення компромісу різноманітних інтересів.

Спеціальні методи

Пов’язані із багатоаспектністю, поліфункціональністю державно-

правових категорій та забезпечують певну деталізацію пізнання державно-правових явищ. Ці методи:

– властиві певній галузі наукового знання;

– збагачують загальний метод;

– конкретизують філософські та загальнонаукові  методи до державно-правової дійсності;

– розробляються теорією держави і права;

– забезпечують предметний аналіз досліджуваного явища на основі знань, отриманих в результаті застосування загальних методів дослідження;

– забезпечують єдність системи загальнотеоретичних, галузевих та спеціально-юридичних наук;

– є основою формування системи приватно-наукових методів, що розробляються кожною з юридичних наук та підтверджують їх самостійний характер.

Основними серед цих методів є:

Системний підхід надає можливість дослідити державно-правові явища як системи. Орієнтує дослідника на розкриття цілісності об’єкта, на вияв багатоманітних типів зв’язків та звести їх у єдину теоретичну конструкцію. Заснований на розумінні системи як певної форми організації. Кожне юридичне явище є елементом більш широкої структури. Так, орган держави є елементом апарату держави, держава є елементом політичної системи, право як системне утворення є елементом системи засобів соціального регулювання. Системний підхід надає можливість:

– охарактеризувати систему державно-правових явищ;

– дослідити правову сферу суспільства як системи утворення;

– виявити належність державно-правових категорій до більш широких систем;

– дати аналіз місця держави і права в системі юридичних явищ системного характеру;

– визначити взаємодію та взаємозв’язок елементів всередині системи.

Структурно-функціональний метод забезпечує можливість дослідження структурних елементів державно-правових явищ. Кожна державно-правова категорія має складний характер та власну структуру. Кожен із елементів структури виконує власні функції та має функціональне призначення. Ефективне функціонування кожного елементну сприяє підвищенню ефективного функціонування явища в цілому. За допомогою структурно-функціонального методу досліджуються елементи форми держави, складові механізму держави, елементи норми права, складові системи права, елементи механізму правового регулювання, правової системи та ін. Цей метод:

– забезпечує аналіз державно-правових категорій з точки зору внутрішньої структури;

– аналізує структурні елементи правових категорій з точки зору їх будови;

– визначає функціональне призначення кожного з елементів.

Формально-догматичний метод полягає у дослідженні догми права. Забезпечує аналіз правового змісту правового регулювання шляхом дослідження норм права, правовідносин юридичної техніки. Включає опис юридичних явищ та практики; обґрунтування понять та правових категорій, визначення їх основних рис і ознак; здійснення класифікації правових явищ, обґрунтування закономірностей юридичних явищ та загальних положень юридичної науки; пояснення юридичних явищ під кутом зору юридичних теорій та концепцій. Догматичний метод обумовлюється природою права і держави і надає можливість здійснити їх опис, класифікацію, систематизацію, дослідити форми та зміст державно-правових явищ.

Комунікативний метод аналізує право як форму взаємодії суб’єктів. Право досліджується як елемент системи спілкування, що об’єктивується в системі текстуальної форми, підлягає оцінці, сприйняттю та інтерпретації суб’єктами з власним психічним спрямуванням, відповідає ціннісним орієнтирам та стандартам суспільства та світового співтовариства, забезпечує взаємодію суб’єктів, які реалізують надані права та виконують покладені обов’язки з метою забезпечення власних інтересів  та досягнення мети права – упорядкування суспільних відносин.

Онтологічний метод досліджує право як ціннісну категорію. Визначити цінність права означає з’ясувати його ідею, основне призначення та роль у забезпеченні життєдіяльності індивіда та суспільства. За допомогою цього методу аналізується:

– власна цінність права, пов’язана з його сутнісними характеристиками;

– сутність права як засобу закріплення свободи, рівності, толерантності, гуманізму та справедливості;

– інструментальна цінність права, яка обумовлюється його зовнішніми формальними властивостями – нормативністю, системністю, обов’язковістю, формальною визначеністю;

– історико-культурна цінність права, що обумовлюється його належністю до фундаментальних цінностей, вироблених людством;

– значення права як атрибуту цивілізації, втілення гуманістичних прагнень та результату боротьби за свободу і справедливість;

– загальнолюдська цінність права для людства, що забезпечує розв’язання глобальних проблем, подолання конфліктів та є основою міжнародних відносин;

– особистісна цінність права як засобу наділення особи певною мірою свободи, встановлення меж та порядку використання цієї свободи та умовою сприяння всебічному розвитку особистості.

Конкретно-наукові методи

Дослідження держави і права не є ізольованим процесом. Вивчення цих

багатоаспектних категорій пов’язується із використанням наукових надбань не лише філософії як світоглядової науки, а і результатів досліджень інших наук неюридичного характеру. Мова йде про статистику, історичні науки, соціологію, кібернетику, психологію, математику. Саме шляхом використання даних зазначених наук формується система конкретно-наукових методів. Їх можливо визначити як прийоми дослідження, обґрунтовані системою неюридичних наук, використання яких в процесі дослідження держави і права надає можливість отримати об’єктивні знання про ці категорії.

Особливістю цієї системи методів є те, що вони:

– розробляються неюридичними науками;

– забезпечують обмін інформацією між науковими напрямками досліджень;

– збагачують науку в цілому;

– мають комплексний характер;

– засновуються на філософських методах;

– забезпечують отримання об’єктивних, істинних знань про державу

і право як багатоаспектні категорії.

До конкретно-наукових методів належать:

Метод конкретно-соціологічних досліджень засновується на практиці застосування права, анкетування, проведення опиту. Націлений на вивчення соціальної обумовленості, соціальної дії та ефективності держави та права, визначення взаємодії із суспільними відносинами та суспільною практикою, а також аналізу зворотного впливу соціальних факторів на право. За допомогою цього методу:

– здійснюються соціологічні опитування;

– визначається ставлення населення до діяльності державно-правових інститутів;

– досліджується громадська думка про ефективність державно-правового впливу;

– визначається рівень соціальної напруги у суспільстві;

– акцентується увага на проблемних аспектах держави і права як засобах надання суспільству рис системності.

Цей метод характерний для особливого напрямку загальнотеоретичних досліджень – соціології права, яка вивчає право в дії, його дієвість та ефективність. Він забезпечує дослідження державно-правової дійсності шляхом застосування таких соціологічних прийомів, як анкетування, опит, вивчення судових справ, проведення соціально-правових експериментів Конкретно-соціологічний метод забезпечує формулювання обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню законодавства, покращенню правозастосовчої практики, підвищення ефективності гілок влади та вдосконалення законності і правопорядку.

Математичний метод – надає можливість в деяких випадках замінити мовою формул та знаків мовні формули та уникнути неточності, особливо по відношенню до термінів, які мають неоднозначне формулювання. Мова знаків надає можливості стисло відобразити юридичні явища та виокремити відносини та зв’язки, які не можуть бути виражені іншими методами аналізу.

За допомогою цього методу:

– визначається ефективність держави  права;

– аналізується кількісна характеристика правових заборон та дозволів;

– обґрунтовуються кількісні параметри функціонування державно-правових явищ;

– здійснюється збір та збереження інформації про діяльність органів влади та правових норм;

–  забезпечує дослідження тих явищ,  які мають кількісний вимір;

– надає можливість виявити протиріччя правових вимог, вміщених у різноманітних актах, які функціонують синхронно;

– забезпечує обробку статистичної інформації та ефективність дослідження кількісних закономірностей діяльності держави та впливу права.

Метод правового моделювання пов'язаний з виокремленням певної закономірності, яка надає можливість створити модель явища, яка повною мірою відповідає зазначеним закономірностям. Мова йде про моделювання перспектив розвитку держави і права, правомірної поведінки суб’єктів, обов’язків щодо держави та суспільства, варіантів поведінки, що відповідають суспільним інтересам. Застосовується в загальнотеоретичних дослідженнях та соціально-юридичними науками. Сутність методу полягає у:

– визначенні завдання чи мети;

–  виборі чи створенні відповідної моделі, яка сприяє досягненню завдання;

–  вивчення моделі впровадження її у державно-правову практику;

–  формулюванні висновків щодо результату моделювання;

– інтерпретації результатів моделювання шляхом співвіднесення ступеню досягнення поставлених завдань.

Метод правового прогнозування пов’язується з динамічним характером держави і права, які змінюються разом із суспільством та розвиваються відповідно до об’єктивних закономірностей з метою забезпечення суспільних потреб. Зазначений метод забезпечує обґрунтування науково обґрунтованих прогнозів майбутнього розвитку державно-правових явищ. За його допомогою створюються програми розвитку основних сфер життєдіяльності суспільства; зміна природи та сутності держави і права; розвиток механізму держави, системи права, правової системи суспільства. Прогнозування визначає напрямки вдосконалення певних явищ на недалеку перспективу та віддалену. Складає основу ефективного управління суспільством та компетентного керівництва соціальними процесами.

Метод правової кібернетики пов’язується з використанням в процесі дослідження держави і права понять, законів та технічних засобів кібернетики. За допомогою кібернетики робляться спроби вияву аналогічних принципів діяльності систем. Наприклад, застосовується у розробці правової моделі «причина-наслідок» для аналізу відхилень від правомірної поведінки, визначення ролі суспільства у збільшенні значимих діянь шляхом відчуження від нього осіб, що скоїли злочин.

Метод правової психології засновується на прийомах психології та соціології. Надає можливість дослідити правову свідомість, обґрунтувати аспекти правової психології, дати характеристику діяльності посадових осіб, виокремити мотиви правомірної поведінки та причини і фактори протиправної діяльності.

Метод правової статистики забезпечує дослідження якісних та кількісних показників державно-правових явищ. Застосовується в процесі дослідження явищ, що мають масовий повторювальний характер з метою аналізу їх об’єктивних характеристик. Мова йде про такі категорії, як юридична практика, юридична відповідальність, правопорушення, правовідносини, правова діяльність, діяльність органів держави та ін. Надає змогу з’ясувати рівень правового виховання та правової освіти населення; кількісні та якісні показники функціонування держави і права; динаміку розвитку правової сфери суспільства; ставлення до держави і права окремих категорій громадян та ступінь їх соціальної обумовленості.

Таким чином, методологія теорії держави і права є багатоманітною та різноплановою. Це забезпечує можливість дослідження державно-правових категорій як с4кладних за структурою, сутністю та функціональним призначенням категорій. Кожний із методів має самостійне значення і застосовується в процесі дослідження конкретних державно-правових процесів та феноменів.

МЕТОДИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ПРОЦЕСІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ЯВИЩ:

Загальнофіло-

софські методи

Загальнонаукові

Спеціально-наукові

Конкретно-наукові

  1.  - матеріалістичний;
  2.  - ідеалістичний;
  3.  - діалектичний;
  4.  - метафізичний.
  5.  
  1.  - історичний;
  2.  - логічний;
  3.  - порівняльний;
  4.  - функціональний;
  5.  - герменевтичний;
  6.  - антропологічний.
  7.  
  1.  системний;
  2.  структурно-функціональний;
  3.  формально-догматичний;
  4.  комунікативний;
  5.  онтологічний.

  1.  конкретно-соціологічний;
  2.  правової статистики;
  3.  правового моделювання;
  4.  правового прогнозування;
  5.  кібернетичний;
  6.  математичний;
  7.  правової психології.
  1.  Забезпечують світоглядову основу наукових досліджень. Поширюються на всі види знань. В юриспруденції спеціального змісту їм надає теорія держави і права.
  1.  Забезпечують дослідження держави і права як правових категорій. Поширюються на всі юридичні науки. Розробляються суспільними науками.

Забезпечують єдність юридичної науки. Використовуються галузевими та спеціально прикладними науками. Розробляються теорією держави і права.

Забезпечують використання теорією прийомів дослідження неюридичних наук.

 

В сучасній науці у зв’язку з інтеграційними процесами та необхідністю приведення національного законодавства до вимог міжнародних стандартів важливого значення набирає метод комплексного дослідження13. Він передбачає подвійний підхід: предметний та методологічний. З предметної сторони він означає необхідність аналізу не лише самого явища, а і його зв’язків з іншими спорідненими категоріями. З методологічної сторони комплексний аналіз означає вирішення певного завдання з позицій не однієї, а декількох наук.

Таким чином, слід мати на увазі, що дослідження держави і права являє собою складний, багатоетапний процес, тривалий у часі від безпосереднього спостереження державно-правових явищ до встановлення їх системних властивостей, до розробки узагальнюючих понять та встановлення закономірних зв’язків у державно-правовій сфері14. Цілісне пізнання державно-правових явищ відбувається на завершальній стадії пізнання, а методи, які використовуються впродовж процесу пізнання, складають цілісний механізм. Його специфіка полягає в теоретичному осмисленні загальних закономірностей функціонування та розвитку держави і права.

Питання до самоконтролю:

  1.  Дайте визначення методології юридичної науки.
  2.  Яке значення методології?
  3.  В чому полягає значення принципів наукового пізнання?
  4.  Назвіть підходи до класифікації методів дослідження держави та права.
  5.  Що таке метод юридичної науки?
  6.  Значення діалектики для дослідження держави і права.
  7.  Охарактеризуйте загальнонаукові методи вивчення державно-правових категорій.
  8.  Які методи належать до спеціально-наукових?
  9.  Дайте характеристики загальнофілософських методів.
  10.  У чому полягає методологічна роль теорії держави і права?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ:

  1.  htpp://uk.wikipedia.org/wiki/Діалектика
  2.  http://readbookz.com/book/179/6263.html
  3.  http://ukrlib.net/filosofiya/746-principi-dialektiki.html
  4.  Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права. – СПб: Питер, 2003.
  5.  Алексеев С.С. Общая теория права: Учебник. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008.
  6.  Васильев А.М. Правовые категории. – М., 1976.
  7.  Ведєрніков Ю.А., Паноріна А.В. Теорія держави і права: Навч. посібн. – К.: Знання, 2008.
  8.  Гаврилов О.А. Математические методы и модели в социально-правовом исследовании. – М.: Наука, 1980.
  9.  Ганьба Б. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ // Право України. – 2000. - № 3.
  10.  Гусарев С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія. – К., 1998.
  11.  Декарт Рене. Міркування про метод. – К.: Тандем, 2004.
  12.  Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К. Теория государства и права: Учеб. пособие. – М.: Норма, 2007.
  13.  Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов): Учеб. пособие. – К.: Аттика, 2001.
  14.  Загальна теорія держави і права / За ред. М.В.Цвіка та О.В.Петришина. – Харків: Право, 2009.
  15.  Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Мередовище права та формування правових систем сучасності // Право України. – 2003. - № 12.
  16.  Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. – М., 1965.
  17.  Каленский В.Г. Государство как объект социологического анализа. – М., 1977.
  18.  Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) – 2-е изд. – М.: Аванта, 2004.
  19.  Клизовский А. Основы миропонимания новой епохи. – Минск, 1995.
  20.  Клименко О. Формування українського права та його взаємодія з іншими правовими системами // Право України. – 2001. - № 9.
  21.  Ковальова О. Зближення законодавства Європейського Союзу з правовими системами держав – кандидатів на вступ до ЄС // Право України. – 2003. - № 9.
  22.  Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории государства и права. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1989.
  23.  Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории права. – К., 1989.
  24.  Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999.
  25.  Козюбра М.И. Понятие и структура методологии юридических наук / Методологические проблемы юридической науки. – К.: Наукова думка, 1990. – С.5.
  26.  Кулаков В.Л. Теория государства и права: Учебник. – М.: Норма, 2008.
  27.  Лапаев В.В. Конкретно-социологические исследования в праве. – М., 1997.
  28.  Луць Л.А. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти // Право України. – 2002. - № 3.
  29.  Макаров В.П. Философия права: Учеб. пособие. – М.: Академпроект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002.
  30.  Малежин А.В. Теория государства и права: Учебн. – М.: Маркет ДС, 2007. – С.28-30.
  31.  Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи: Курс лекцій. – К.: К.І.С., 2008. – С.221-224.
  32.  Методологические проблемы юридической науки. – К., 1990.
  33.  Мірошніченко М. Методологічні передумови класифікації правової системи України // Право України. – 2003. - № 11.
  34.  Морозова Л.А. Теория государства и права: Учебник. – М.: Эксмо, 2009.
  35.  Нерсесянц В.С. Философия права: Учебн. для вузов. – М.: Норма, 2004.
  36.  Оборотов Ю.Н. Традиции и обновления в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одесса: Юрид. литература, 2002.
  37.  Петров Ю.А. Теория познания. Научно-практическое значение. – М.: Мысль, 1988.
  38.  Протасов В.М., Протасова Н.В. Лекции по общей теории права и теории государства. – М.: Изд-1 Дом «Городец», 2010.
  39.  Радбрух Густав. Философия права: перевод с нем. – М.: Междунар. отношения, 2004.
  40.  Рассказов Л.П. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: РИОР, 2008. – С.8-12.
  41.  Рассолов М.М. Актуальные проблемы теории государства и права. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2010.
  42.  Сирых В.М. Логические основания общей теории права. Т.1. Элементный состав. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2004. – С.359.
  43.  Сирых В.М. Метод правовой науки: основные элементы, структура. – М., 1980.
  44.  Сирых В.М. Теория государства и права: Учебник. – М.: «Юридический Дом «Юстиненформ», 2004. – С.669-679.
  45.  Скакун О.Ф. Теорія права і держави. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – С.14.
  46.  Теліпко В.Е. Універсальна теорія держави і права: Підручник. – К.: БІНОВАТОР, 2007. – С.26-30.
  47.  Теория государства и права / Отв. ред. В.Д.перевалов. – М.: Норма, 2008. – С.12.
  48.  Теория государства и права / Под ред. А.Г.Хабибулина, В.В.Лазарева. – М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА-М, 2009. – С.39
  49.  Теория государства и права / Под ред. В.П.Малахова, В.Н.Козакова. – М.: Академический проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – С.9.
  50.  Теория государства и права. – М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА. – М., 2008. – С.43.

  1.  Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.Л.Кипотя, В.В.Лазарева. – М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА, 2008. – С.40-51.
  2.  Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред.. О.В.Зайчука, Н.М.Онищенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С.49.
  3.  Теорія держави і права: Підручник. – К.: Тов. «Одіссей», 2007.
  4.  Філософія: Курс лекцій / Причепій Є.М., Черній A.M., Гвоздецький В.М., Чекаль А.Л. – К., 2001.
  5.  Філософія: Підручник / За заг. ред. Горлача М.І., Кременя В.Г., Рибалко В.К. - Харків, 2000.
  6.  Хропанюк В.М. Теория государства и права. – М.: Изд-во «Омега-Л», 2010.
  7.  Циппеліус Райнгольд. Філософія права: Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000.
  8.  Циппеліус Райнгольд. Юридична методологія. – К.: Реферат, 2004.
  9.  Чащин А.Н. Теория государства и права: Учебник. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2008. – С.16-23.
  10.  Юридическая энциклопедия. 2-й том. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 1999. – С.656.

3 Морозова Л.А. Теория государства и права: Учебник. – М.: Эксмо, 2009. – С.24.

4 Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права. – СПб: Питер, 2003. – С.36.

5 Теория государства и права. – М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА. – М., 2008. – С.43.

6 Рассолов М.М. Актуальные проблемы теории государства и права. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2010. – С.10.

7 Юридическая энциклопедия. 2-й том. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 1999. – С.656.

8 Загальна теорія держави і права / За ред. М.В.Цвіка, О.В.Петришина. – Харків: Право, 2009. – С.26-30.

9 Протасов В.Н., Протасова Н.В. Лекции по общей теории права и теории государства. – М.: Изд-й Дом «Городец», 2010. – С.47.

10 Морозова Л.А. Теория государства и права: Учебник. – М.: Эксмо, 2009. – С.26; Загальна теорія держави і права / За ред. М.В.Цвіка та О.В.Петришина. – Харків: Право, 2009. – С.31.

11 Рассолов М.М. Актуальные проблемы теории государства и права. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2010. – С.27-28.

12 Див.: Протасов В.М., Протасова Н.В. Лекции по общей теории права и теории государства. – М.: Изд-1 Дом «Городец», 2010. – С.49-50.

13 Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К. Теория государства и права: Учеб. пособие. М.: Норма, 2007. – С.33.

14 Кулаков В.Л. Теория государства и права. – М.: Норма, 2008. – С.24.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

27999. Поллютанты в почве и с/х продукции. Основные факторы, влияющие на их поведение в системе «почва-растение-животное-человек» 9.67 KB
  Главным природным источником тяжелых металлов являются породы магматические и осадочные и породообразующие минералы. Поступление тяжелых металлов в биосферу вследствие техногенного рассеивания осуществляется разнообразными путями. Кроме того источником загрязнения биоценозов могут служить орошение водами с повышенным содержанием тяжелых металлов внесение осадков бытовых сточных вод в почвы в качестве удобрения. Вторичное загрязнение происходит также вследствие выноса тяжелых металлов из отвалов рудников или...
28000. Почвенно-биотический комплекс как основа агроэкосистем. Биогеоценотическая деят-ть микробного биокомплекса и ее экологическое значение. Биоиндикация, ее достоинства и недостатки 15.6 KB
  Численность микроорганизмов сильно колеблется в зависимости от почвенноэкологических факторов. Роль микроорганизмов в круговороте веществ. Практически нет ни одного элемента который не подвергался бы воздействию микроорганизмов или их метаболитов. Минеральная часть почвы разрушается под воздействием различных неорганических и органических кислот щелочей ферментов и других соединений продуктов жизнедеятельности почвенных микроорганизмов.
28001. Проблемы производства экологически безопасной с/х продукции. Экономический механизм стимулирования производства экологически безопасной продукции 8.6 KB
  Экономический механизм стимулирования производства экологически безопасной продукции. Принципы экономического стимулирования выработаны и продолжают вырабатываться практикой. Комплексность системность всесторонность стимулирования означающая обязательность стимулирования использования современных технологических процессов если они имеют целью ресурсосбережение и проводятся экологически приемлемыми методами а также и собственно природоохранных мероприятий утилизация отходов строительство очистных сооружений в целях...
28002. Радионуклиды в агроэкосистеме: перенос радионуклидов по с/х цепочкам и их миграция в агроценозах 2.32 KB
  Основными источниками техногенных радионуклидов в агросфере являются остаточные количества долгоживущих радв поступивших в нее в результате испытаний ядерного взрыва выбросов и сбросов радов при работе атомных электростанций и др предприятий полного ядерного топливного цикла. Рост химизации с х ведет к увеличению применения удобрений и мелиорантов с повышенным содержанием естественных радов. Почва обладает уникальной сорбционной способностью по отношению к поступающим в нее радов.
28003. Сравнительный анализ функционирования естественных экосистем и агроэкосистем. Устойчивость эко(агроэко)системы: толерантность, уязвимость, гетерогенность агроценозов 5.26 KB
  Экосистемы – исторически сложившееся в биосфере и на той или иной территории открытые но целостные и устойчивые системы живых организмов. Агроэкосистемы – вторичные измененные человеком биогеоценозы основу которых составляют искусственно созданные биотические сообщества объединяемые видами живых организмов. Особенность агросистем в отличии от экосистем их неусточивость то есть к способности саморегуляции.
28004. Формирование биогенной нагрузки в природных аграрных системах. Естественные потери биогенных веществ в земледелии, животноводстве и селитебных территорий 4.24 KB
  Естественные потери биогенных веществ в земледелии животноводстве и селитебных территорий. Интенсивно развивающееся сельское хозяйство – это наиболее активный источник поступления биогенных элементов. Влияние с х как источника поступления биогенных веществ в природные ресурсы возрастает в связи с увеличением распаханности территорий трансформацию угодий мощной техникой развитием процессов химизации на основе минеральных и органических удобрений. Потери биогенных веществ в растениеводстве условно можно разделить на...
28005. Функционирование агроэкосистем в условиях техногенеза 4.85 KB
  Функционирование агроэкосистем в условиях техногенеза. Агроэкосистема АЭС – совокупность биогенных и абиогенных компонентов участков суши преобразованных человеком используемых для производства сельхозпродукции. Основа АгроЭкоСистем – почва с х угодия. Типы АгроЭкоСистем: Пропашное земледелие Многолетнее земледелие Многоурожайное земледелие МезоАЭС крупномасштабная МикроАЭС грядка Суша занимает площадь 149 млрд.
28006. Экологизация сельскохозяйственного производства 4.56 KB
  Природоразрушающий ресурсоемкий тип развития АПК требует пересмотра сложившейся теории и на практике техногенной концепции развития АПК. Главным принципом развития АПК должна стать экологизация с х производства всех мероприятий по развитию с х учет природных особенностей функционирования земельных ресурсов. для изменения приоритетов в распределении ресурсов капитальных вложений в АПК усилить природоохранную роль затрат. Для преодоления негативных тенденций в развитии АПК скорейшего решения...
28007. Экологическая биотехнология. Возможности увеличения производства экологически безопасной продукции на основе биопроизводства 2.52 KB
  Возможности увеличения производства экологически безопасной продукции на основе биопроизводства. Среди новых направлений биотехнологии способствующих получению экологически безопасной продукции следует отметить применение микробиологических удобрений промышленную переработку бытовых отходов индустриальную технологию компостирования отходов животноводства и др. микробиологические удобрения повышают продуктивность растений и кол во растительной продукции. Азотфиксирующие микроорганизмы служат прекрасной основой для...