40837

Менеджмент та оптимізація структури капіталу підприємства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Менеджмент та оптимізація структури капіталу підприємства 1. Особливості руху капіталу підприємства Під загальним поняттям капітал підприємства розуміють такі його види що характеризуються в даний час декількома десятками термінів. Розглянемо більш докладно окремі види капіталу підприємства відповідно до основних класифікаційних ознак. Ця частина активів сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу являє собою чисті активи підприємства.

Украинкский

2013-10-22

106 KB

3 чел.

Тема 1. Менеджмент та оптимізація структури капіталу підприємства

1. Особливості руху капіталу підприємства

Під загальним поняттям "капітал підприємства" розуміють такі його види, що характеризуються в даний час декількома десятками термінів. Усе це вимагає визначеної систематизації використовуваних термінів.

Розглянемо більш докладно окремі види капіталу підприємства відповідно до основних класифікаційних ознак.

1. За належністю підприємству виділяють власний і позиковий  капітал.

Власний капітал характеризує загальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності і використовуються для формування визначеної частини активів. Ця частина активів, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства.

Позиковий капітал характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на основі повернення грошові кошти та інші майнові цінності. Усі форми позикового капіталу, що використовуються підприємством, являють собою його фінансові зобов'язання, які підлягають погашенню в передбачений термін.

2. За цілями використання в складі підприємства можуть бути виділені наступні види капіталу: виробничий, позичковий і спекулятивний.

Виробничий капітал характеризує засоби підприємства, інвестовані в операційні активи для здійснення виробничо-збутової діяльності.

Позиковий капітал являє собою ту його частину, що використовується у процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довготврокові депозитні вклади в комерційних банках), а також у боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі і т.ін.)

Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, що використовується в процесі здійснення спекулятивних (заснованих на різниці в цінах) фінансових операцій (придбання деривативів у спекулятивних цілях і т.ін.).

3. За формами інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що використовується для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів.

4. За об'єктом інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства.

Основний капітал характеризує ту частину капіталу, що  використовується підприємством, інвестований в усі види його позаоборотных активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі).

Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

5. За формою перебування в процесі кругообігу, тобто в залежності від стадій загального циклу цього кругообігу, розрізняють капітал підприємства в грошовій, виробничій і товарнйй формах. Характеристика цих форм капіталу підприємства буде докладно викладена при розгляді циклу кругообігу капіталу підприємства.

6. За формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного фонду. Такий поділ капіталу використовується в процесі класифікації підприємств по формах власності.

7. За організаційно-правовою формою діяльності виявляють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств — товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств і т.ін.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств — сімейних і т.ін.).

8. За характером використання в господарському процесі в практиці фінансового менеджменту виділяють працюючий і непрацюючий види капіталу.

Працюючий капітал характеризує ту його частину, що бере безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

Непрацюючий (чи "мертвий ") капітал характеризує ту його частину, що інвестована в активи, що не приймають особистої участі в здійсненні різних видів господарської діяльності підприємства і формуванні його доходів. Прикладом цього виду капіталу є засоби підприємства, інвестовані в невикористовані приміщення й устаткування; виробничі запаси для продукції, знятої з виробництва; готова продукція, на яку цілком відсутній попит покупців у зв'язку з утратою її споживчих якостей і т.ін.

9. За джерелами залучення розрізняють національний (вітчизняний) і іноземний капітал, інвестований у підприємство. Такий поділ капіталу підприємств використовується в процесі їх відповідної  класифікації.

10. За відповідністю правовим нормам функціонування розрізняють легальний і "тіньовий" капітал, що використовується в процесі господарської діяльності підприємства. Широко використовуваний на сучасному етапі економічного розвитку країни "тіньовий" капітал є своєрідною реакцією підприємців на встановлені державою тверді "правила гри" в економіці, у першу чергу, на невиправдано високий рівень оподатковування підприємницької діяльності. Ріст обсягу використання "тіньового" капіталу в господарській діяльності підприємств служить для держави своєрідним індикатором низької ефективності прийнятих рішень в області податкового регулювання використання капіталу в підприємницькій діяльності з позицій дотримання паритету інтересів як держави, так і власників капіталу.

Незважаючи на досить значний перелік розглянутих класифікаційних ознак, він проте не відбиває всього різноманіття видів капіталу підприємства, використовуваних у науковій термінології і практиці фінансового менеджменту. Ряд цих термінів будє додатково розглянутий в процесі викладу конкретних питань керування капіталом підприємства.

Функціонування капіталу підприємства в процесі його продуктивного використання характеризується процесом постійного кругообігу. Кожен завершений оборот капіталу складається з ряду стадій.

На першій стадії капітал у грошовій формі інвестується в операційні активи (оборотні і позаоборотні), перетворюючись тим самим у продуктивну форму.

На другій стадії продуктивний капітал у процесі виробництва продукції перетворюється у товарну форму (включаючи і форму наданих послуг).

На третій стадії товарний капітал у міру реалізації зроблених товарів і послуг перетворюється у грошовий капітал.

Середня тривалість обороту капіталу підприємства характеризується періодом його обороту в днях (місяцях, роках). Крім того цей показник може бути виражений числом оборотів протягом розглянутого періоду.

2. Вартість капіталу і принципи її оцінки.

У системі теоретичних основ формування капіталу важливу роль відіграє поняття його вартості. У сучасній вітчизняній літературі це поняття характеризується іноді іншими термінами — "витрати на капітал", "витрати капіталу", "витрати фінансування капіталу" і деякими іншими. Однак найбільш широке поширення в спеціальній вітчизняній літературі набув термін "вартість капіталу" який і буде використаний у процесі подальшого викладання пов'язаної з ним концепції. Ця концепція є однією з базових теорій усієї системи фінансового менеджменту.

Сутність концепції вартості капіталу полягає в тому, що як фактор виробництва та інвестиційний ресурс капітал у будь-якій своїй формі має визначену вартість, рівень якої повинен враховуватися в процесі його залучення в економічний процес.

Характеризуючи економічний зміст цієї концепції, безпосередньо пов'язаної з механізмом формування капіталу підприємства, варто виділити такі основні її аспекти:

1. Найважливішою характеристикою вартості капіталу виступає її рівень. Цей показник має різний економічний зміст для окремих суб'єктів господарювання:

для інвесторів і кредиторів рівень вартості капіталу характеризує необхідну для них норму прибутковості на наданий у користування капітал;

для суб'єктів господарювання, що формують капітал з метою виробничого чи інвестиційного його використання, рівень його вартості характеризують питомі витрати по залученню й обслуговуванню використовуваних фінансових засобів, тобто ціну, яку вони сплачують за використання капіталу.

2. Рівень вартості капіталу істотно розрізняється по окремих його елементах (компонентам). Під елементом (компонентом) капіталу в процесі оцінки його вартості розуміється кожен його різновид по окремих джерелах формування (залучення). Таким елементом виступає капітал, залучений шляхом реінвестування отриманих підприємством прибутку ("нерозподілений прибуток"); емісії привілейованих акцій; емісії простих акцій; одержання банківського кредиту; емісії облігацій; фінансового лізингу і т.ін.

Для порівнянної оцінки вартість кожного елемента капіталу виражається звичайно річною ставкою відсотка.

Рівень вартості кожного елемента капіталу не є постійною величиною й істотно коливається в часі під впливом різних факторів.

3. У процесі формування капіталу оцінка рівня його вартості здійснюється не тільки в розрізі окремих його елементів, але і по підприємству в цілому. Показником такої оцінки виступає "середньозважена вартість капіталу". Вона визначається як середньоарифметична зважена величина вартості окремих елементів капіталу. У якості "важелів" кожного з елементів виступає його питома вага в загальній сумі сформованого (використовуваного) чи намічуваного до формування капіталу.

Виходячи з механізму оцінки середньозваженої вартості капіталу підприємства можна зробити висновок, що цей показник інтегрує в собі інформацію про конкретний склад елементів сформованого (формованого) капіталу, їх значимості в загальній його сумі, а також про вартість кожного індивідуального елемента.

У процесі економічної діяльності окремих суб'єктів господарювання середньозважена вартість капіталу може бути визначена у наступних варіантах:

фактична середньозважена вартість капіталу (розрахована по фактично сформованій структурі елементів капіталу і фактичному рівню вартості кожного з них);

прогнозована середньозважена вартість капіталу (розрахована по планованій динаміці структури елементів капіталу і прогнозованому рівню вартості кожного з них).

оптимальна середньозважена вартість капіталу (по оптимізованій цільовій структурі елементів капіталу і прогнозованому рівню вартості кожного з них).

4. Оцінка і прогнозування середньозваженої вартості капіталу на конкретному підприємстві повинні здійснюватися з урахуванням багатьох факторів. Основними з таких факторів є:

• структура елементів капіталу по джерелах його формування; тривалість використання залученого капіталу; рівень ризику господарської діяльності підприємства, характеризується станом його фінансової стійкості, платоспроможності, діловій активності і рентабельності;

• середня ставка позикового відсотка і її динаміка, обумовлена коливаннями кон'юнктури ринку грошей і ринку капіталу;

• рівень ставки оподаткування прибутку, встановлений для даного виду діяльності, і система податкових пільг;

• дивідендна політика підприємства, що визначає вартість власного капіталу;

• доступність різних джерел фінансування, що визначає фінансову гнучкість підприємства;

• галузеві особливості діяльності підприємства, що визначають тривалість його операційного циклу і рівень ліквідності активів;

• співвідношення обсягів капіталу, що використовується в операційній і інвестиційній діяльності підприємства;

• стадія життєвого циклу підприємства.

Під впливом перерахованих факторів середньозважена вартість капіталу постійно змінюється в процесі економічного розвитку підприємства.

5. Забезпечення ефективного формування капіталу підприємства в процесі його розвитку вимагає постійної оцінки його граничної вартості. Під граничною вартістю капіталу розуміється рівень вартості кожної нової його одиниці, додатково залученої підприємством.

Концепція формування граничної вартості капіталу базується на тому, що економічна поведінка суб'єкта господарювання припускає використання на первісній стадії формування капіталу його елементів з найбільш низькою вартістю; у процесі свого розвитку в міру вичерпання джерел залучення капіталу з таким рівнем вартості підприємство змушене залучати елементи капіталу з більш високим рівнем вартості. Отже, у міру розвитку підприємства і залучення їм усе більшого обсягу  нового капіталу показник граничної його вартості постійно зростає.

3. Фінансовий леверидж.

Одією з головних задач формування капіталу є оптимізація його структури з урахуванням заданого рівня прибутковості і ризику - реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цієї задачі є фінансовий леверидж.

Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових засобів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому дістати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відбиває рівень додатково генерируємого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу.

ЕФВ=(1-ПП)*КВРА*ПК/ВК, де

ЕФВ – ефект фінансового важеля;

ПП – ставка податку на прибуток;

КВРА – коефіцієнт валової рентабельності активів;

ПК – позиковий капітал;

ВК – власний капітал.

Податковий коректор фінансового левериджа практично не залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку на прибуток встановлюється законодавчо. Разом з тим, у процесі керування фінансовим левериджем диференційований податковий коректор може бути використаний у наступних випадках:

а) якщо по різних видах діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;

б) якщо по окремих видах діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;

в) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування прибутку;

г) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподаткування прибутку.

У цих випадках, впливаючи на галузеву чи регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку за рівнем її оподатковування), можна знизивши середню ставку оподаткування прибутку підвищити вплив податкового коректора фінансового левериджа на його ефект (за інших рівних умов).

Диференціал фінансового левериджа є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджа. Цей ефект виявляється тільки у тому випадку, якщо рівень валового прибутку, генерируємого активами підприємства, перевищує середній розмір відсотка за використовуваний кредит (включающий не тільки його пряму ставку, але й інші питомі витрати по його залученню, страхуванню та обслуговуванню), тобто якщо диференціал фінансового левериджа є позитивною величиною. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового левериджа, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу в процес керування  ефектом фінансового левериджа. Цей динамізм обумовлений дією ряду факторів. Насамперед, у період погіршення кон'юнктури фінансового ринку (у першу чергу, скорочення обсягу пропозиції на ньому вільного капіталу) вартість позикових засобів може різко зрости, перевищивши рівень валового прибутку, генерируемой активами підприємства.

Крім того, зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу приводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки відсотка за кредит з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик. При визначеному рівні цього ризику (а відповідно і рівні загальної ставки відсотка за кредит) диференціал фінансового левериджа може бути зведений до нуля (при який використання позикового капіталу не дасть приросту рентабельності власного капіталу) і навіть мати негативну величину (при який рентабельність власного капіталу знизиться, тому що частина чистого прибутку, генерируемой власним капіталом, буде іти на обслуговування використовуваного позикового капіталу по високих ставках відсотка).

Нарешті, у період погіршення кон'юнктури товарного ринку скорочується обсяг реалізації продукції, а відповідно і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. У цих умовах негативна величина диференціала фінансового левериджа може формуватися навіть при незмінних ставках відсотка за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів.

Формування негативного значення диференціала фінансового левериджа по кожній з перерахованих вище причин завжди приводить до зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. У цьому випадку використання підприємством позикового капіталу дає негативний ефект.

Коефіцієнт фінансового левериджа. При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового левериджа буде викликати ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджа буде приводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, приріст коефіцієнта фінансового левериджа мультиплицирует ще більший приріст його ефекту (позитивного чи негативного в залежності від позитивної чи негативної величини диференціала фінансового левериджа). Аналогічне зниження коефіцієнта фінансового левериджа буде приводити до зворотного результату, знижуючи в ще більшому ступені його позитивний чи негативний ефект.

Таким чином, при незмінному диференціалі коефіцієнт фінансового левериджа є головним генератором як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати цього прибутку. Аналогічним образом, при незмінному коефіцієнті фінансового левериджа позитивна чи негативна динаміка його диференціала генерує як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансовий ризик її втрати.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9701. Виды страхового покрытия риска 64.5 KB
  Виды страхового покрытия риска Страхование хозяйственных рисков является эффективным механизмом покрытия ущерба субъекта экономической деятельности только в том случае, когда покрытие, обеспеченное страховым договором, соответствует нуждам...
9702. Сдерживающие факторы при страховании хозяйственных рисков 32 KB
  Сдерживающие факторы при страховании хозяйственных рисков. Построенные на общности интересов участников договоры страхования рисков в хозяйственной практике не имеют широкого распространения, поскольку их заключение и выполнение сдерживается во мн...
9703. Удержание риска возможных потерь на предприятии 31 KB
  Удержание риска возможных потерь на предприятии Самострахование рисков субъектов хозяйствования осуществляется с целью поддержания уровня их деловой активности и эффективности, которые организационно-правовая структура планирует сохранить после проя...
9704. Способы резервирования средств для покрытия возможных убытков 36 KB
  Способы резервирования средств для покрытия возможных убытков Программа самострахования рисков предусматривает один или несколько из альтернативных методов покрытия возможных убытков. Стремление субъекта хозяйствования сократить риски практически вс...
9705. Оптимальные уровни удержания для самострахования риска 31.5 KB
  Оптимальные уровни удержания для самострахования риска Удержание для покрытия потерь при негативном проявлении рискованных ситуаций - это использование средств предприятия для финансирования случайных убытков. Уровень удержания формируется с уч...
9706. Передача риска без страхования через договорные соглашения 30 KB
  Передача риска без страхования через договорные соглашения Одним из методов преодоления риска является частичная или полная передача возможных потерь кому-то другому через включение в договоры, контракты, соглашения статей и оговорок о компенсации п...
9707. Национальные страховые рынки 31.5 KB
  Национальные страховые рынки Транснациональным корпорациям, компаниям, фирмам, некоммерческим организациям, государственным органам и отдельным лицам приходится защищать результаты своей деятельности или получать дополнительные доходы или другие выг...
9708. Программа управления рисками в мировом масштабе 31 KB
  Программа управления рисками в мировом масштабе Транснациональные хозяйственные формирования, фирмы, корпорации развиваются успешно, если используют на внешних рынках благоприятные местные условия и экономические ситуации, которые они сами же создаю...
9709. Международные стратегии по страхованию и управлению рисками 29.5 KB
  Международные стратегии по страхованию и управлению рисками Процесс интеграции государств в мировую экономику в условиях глобализации может быть эффективным только в том случае, когда диверсифицированные многоотраслевые концерны, основу которых сост...