40845

Основи цивільного права України

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Цивільне право України: поняття та система. Поняття зміст та особливості цивільних правовідносин. Цивільноправові угоди. Поняття і види цивільноправових договорів.

Украинкский

2013-10-22

94.5 KB

0 чел.

Модуль 2

Тема 3. Основи цивільного права України.

План

1. Цивільне право України: поняття та система. Джерела цивільного законодавства.

2. Функції та принципи цивільного права.

3. Поняття, зміст та особливості цивільних правовідносин.

4. Фізична та юридична особи.

5. Поняття та система зобов’язань у цивільному праві.

6. Цивільно-правові угоди.

         7. Поняття і види цивільно-правових договорів.

         8. Поняття і види строків у цивільному праві.

9. Право власності: суб’єкти, зміст, підстави набуття.

10. Цивільно-правові та зобов’язальні способи захисту права власності.

         11. Особисті немайнові права фізичних осіб та їх захист

         12. Спадкове право.

1.

Однією з найважливіших галузей національного законодавства є цивільне право.

Цивільне право – галузь права, що регулює такі групи суспільних відносин: 1) товарно-грошові та інші майнові відносини; 2)особисті майнові відносини, пов’язані з майновими; 3)особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими.

Основним джерелом цивільного права є Цивільний кодекс України.

Він складається з 8 розділів:

I розділ – Загальні положення цивільного права;

II розділ – Право Власності; 

III розділ – Зобов’язальне право;

IV розділ – Авторське право;

V розділ – Право на відкриття;

VI розділ – Право на винахід;

VII розділ – Спадкове право;

VIII розділ– Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства.

2.

Функції та принципи цивільного права.

Функції – це певні напрямки впливу цивільно-правових норм, обумовлені змістом суспільних відносин (власності товарно-грошових, особистих немайнових), що включені до предмета цивільно-правового регулювання.

Функції: 1) регулятивна; 2) охоронна; 3) попереджувально-виховна; 4) попереджувально-стимулююча.

  1.  – забезпечує врегулювання нормами цивільного права відносин власності, товарно-грошових а також особисто немайнових.
  2.  – забезпечує захист порушених суб’єктивних майнових і особистих прав.
  3.  – тісно пов’язана з охоронною. Може здійснюватися лиш відносно правопорушників, чия поведінка заслуговує на засудження.
  4.  – зміст полягає в стимулюванні різними цивільно-правовими засобами; необхідної суспільству і державі поведінки громад. та організацій.

3.

Поняття, зміст та особливості цивільних  правовідносин.

 Цивільно-правові відносини – це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті.

 Особливості:

1) це майнові і особисті немайнові відносини урегульовані нормами цивільного права.

2) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;

3) суб’єктивні права і суб’єктивні обов’язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Таким чином цивільно-правові відносини – це майнові та особисті немайнові відносини між майново відокремленими юридично рівними учасниками, що є носіями суб’єктивних цивільних прав, обов’язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного принципу.

4.

Фізичні особи.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Цивільна правоздатність – це здатність мати цивільні права та обов’язки. Її мають усі фізичні особи. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає  у момент її народження і припиняється у момент смерті.

Цивільна дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

У залежності від обсягу дієздатності громадян розрізняють дієздатність повну, неповну, часткову, обмежену. Повна наступає з 18 років. Неповна – у віці від 14 до 18 років. Часткова – до 14 років. Обмежена – встановлюється для осіб, які зловживають спиртними напоями і наркотичними речовинами. Обмежена дієздатність встановлюється тільки судом.

 

Ознаки і види юр. осіб

 Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов’язок, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному суді, третейському суді. З цього можна виділити істотні ознаки:

1) організаційна єдність (колективне утворення, певним чином організований колектив людей;

2) наявність відокремленого майна;

3) виступ у цивільному обороті від свого імені;

4) здатність нести самостійну майнову відповідальність;

5) здатність бути позивачем або відповідачем в суді, арбітраж., чи третейському суді.

 Види:

а) приватні

б) колективні

в) державні

г) змішані

д) сумісні з участю заруб. партнерів

е) іноземні

є) міжнародні організації та об’єднання

Поділяються на

а) комерційні

б) не комерційні

 Комерційні – головною метою діяльності є одержання прибутку.

Установчі документи і порядок створення юридичних осіб

Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт, або статут, або установчий договір і статут тощо.

В установчих документах повинні зазначатись найменування, місце знаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція органів, а також інші відомості, що передбачаються законодавчими актами про юридичні особи відповідного виду. Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать законодавству. Виділяють такі способи утворення юридичних осіб:

розпорядний;

нормативно-явочний (умови створення юридичної особи зафіксовано у законі у вигляді загального дозволу держави);

дозвільний (необхідний дозвіл відповідного органу чи підприємства);

договірний (добровільне обєднання для досягнення певних цілей).

Орган державної реєстрації протягом 5 робочих днів з дати надходження документів зобов’язан провести державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності і видати свідоцтво.

Документи: 1) установчі документи; 2) реєстраційна картка; 3) документ про оплату реєстраційного збору.

5.

Поняття і система зобов’язань у цивільному праві

У цивільному законодавстві так визначено поняття зобов’язання: в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

 Види зобов’язань:

а) часткові – кожний кредитор має право на одержання виконання в рівній частці предмета зобов’язання, кожний з боржників зобов’язаний виконати свою частку, рівну з частками інших боржників даного зобов’язання.

б) субсидіарні – при невиконанні або неналежному виконанні обов’язку одним із боржників зобов’язання виконання зобов’язання покладається на іншого боржника.

в) солідарні – кожний кредитор вправі одержати виконання в повному обсязі, а кожний боржник повинен виконати зобов’язання також повністю.

г) уступка вимоги – передача кредиторам своїх прав за зобов’язання іншій особі (кредитор, який поступився своїми правами – цемент), а особа, на користь якої право поступається – цесіонарій.

д) переведенням боргу – вибуття із зобов’язання первісного боржника і вступ у нього нового боржника.

6.

Цивільно-правові угоди.

 Угоди – це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних справ та обов’язків.

Для того, щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна задовольняти ряд умов – умови дійсності угод:

а) про форму;

б) про сторони;

в) про зміст угоди;

г) про відповідальність (єдність) внутрішньої волі і волевиявлення сторін.

Угода, укладена з порушенням зазначених умов визначається законодавством недійсною.

 Недійсною має бути визначена угода, яка не відповідає вимогам закону, навіть якщо вона не підпадає під жодну з означених недійсних угод. Якщо таку угоду укладено, але не виконано, то суд або арбітраж визнає недійсною без застосування будь-яких санкцій до сторін, оскільки вони ще не порушили закон.

Якщо вже угоди були повністю або частково виконані – то кожна стор. зобов’язується повернути другій стороні все одержане за угодою, тобто сторони поновлюються в стані, в якому перебували до укладення угоди. Такі наслідки недійсності угоди у науці називаються двосторонньою реституцією.

Форми угод та наслідки їх недотримання

 Форма волевиявлення – це форма угоди. Угоди можуть укладатись усно або у письмовій формі (простій або нотаріальній). Форма угоди обирається за розсудом осіб, які її укладають за виключенням випадків, коли закон зобов’язує укласти угоду у певній формі. ЦК не дає вичерпного переліку випадків укладання угод у письмовій формі. Письмові угоди мають бути підписані особами, які їх укладають. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього посвідчується організацією, в якій працює чи навчається громадянин, що укладає угоду або амін. стаціонарного лікувально-проф. закладу, де він перебуває на лікуванні, або органом чи посадовою особою, що вправі вчиняти нотаріальні дії.

Наслідки недотримання форми угоди. Недійсність угоди обмеження у виборі доказів для підтвердження угоди.

Недотримання форми угоди викликає її недійсність лише у випадку, коли такий наслідок прямо передбачений у законі.

7.

Поняття і види цивільно-правових договорів

 Договір – угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Отже, д. як юр. факт. має такі ознаки:

  1.  виявлення волі не однієї особи (сторони), а двох чи кілька осіб, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинні збігатися і відповідати одне одному;
  2.  спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов’язків.
  3.  односторонні договір – одна сторона має лише суб’єктивні права, а друга – лише суб’єктивні обов’язки.
  4.  двосторонні договір – права та обов’язки покладено на обидві сторони зобов’язання, що виникли з цього договору.
  5.  попередній договір – сторони зобов’язуються у певний строк укласти в майбутньому договір.
  6.  основний договір – уклад, якого передбачено попереднім договором.
  7.  договір про передачу майна у власність (купівля-продаж, міна, дарування);
  8.  договори про передачу майна у тимчасове користування (оренда);
  9.  договори про виконання робіт (побут, підряд на кап. будівництво).
  10.  договори творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори тощо).
  11.  договори про сум. діяльність (уст. договори тощо).

10 ) договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, схов).

8.

Поняття і види строків у цивільному праві

 Правовий строк -  період або момент у часі, з настанням або закінченням якого пов’язано певну дію або подію, які мають юридичне значення.

за підставами встановлення

а) законом (авторське право)

б) адміністративним актом

в) угодою (позика).

г) рішенням суду, арбітражного або третейського суду.

за ступенем самостійності учасників

а) інкеративні (не підлягають зміні)

б) диспозитивні (визнач. сторонами)

за розподілом обсягу прав і обов’язків сторін по окремих періодах часу розрізняють:

а) загальні

б) окремі

Загальне значення для всіх інститутів цивільного права має поділ строків за способами їх встановлення (календ. дата, період часу, вказівка на подію, момент витребування кредитора тощо).

 Позовна давність – строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено.

 Види позивної давності:

а) загальні – 3 р.

б) скорочені (для окремих видів вимог). – 6 м., 2 м.

Перебіг загального або скороченого строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. За загальним правилом, воно виникає з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права.

 Перебіг строків позивної давності зупиняється у випадках:

а) коли предявленню позову перешкоджає надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

б) коли позивач або відповідач перебуває у складі Збр. Сил, переведений на військ. стан.

Перебіг строку позивної давності зупиняється якщо ці обставини виникли або продовжували існувати в останні 6 місяців строку давності, а якщо вказаний строк менший 6 м. – протягом строку давності.

 Переривання позивної давності допускається лише:

а) при пред’явленні позову у встановленому порядку (пред’явлення позову, залишеною без розгляду, не перериває перебігу строків позовної давності);

б) в спорах, в яких однією або двома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається здійсненням зобов’язаного особою дій, що свідчить про визнання боргу.

 Поновлення. Якщо суд визнає поважною причиною пропуск строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

9.

Право власності: суб’єкти, зміст, підстави набуття.

Суб’єктами приватної власності є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, тобто лише фізичні особи.

Зміст:

право володіння;

право користування;

право розпорядження.

Володіння кожен громад. здійснює самостійно або за власною волею спільно з іншими особами.

Особа може бути позбавлена права користування своєю власністю, всупереч власній волі, (позбавлення волі).

Воно остаточно утверджує абсолютну владу громадянина над майном, дає можливість реалізувати цю владу шляхом тимчасової передачі майна іншим особам або відчуження його за угодою продажу, дарування тощо.

Загальною умовою визнання громадянина власником набутого майна є правомірність його одержання:

виникнення права власності на доходи, від участі в суспільному виробництві;

виникнення права власності на доходи громадян від індивідуальної праці та підприємницької діяльності;

виникнення права власності за договором та іншими правочинами.

виникнення права власності внаслідок приватизації об’єктів державної власності за приватизаційними майновими сертифікатами.

Право спільної власності

Майно може належати на праві власності не лише одній, а й Кольком особам одночасно.

Об’єднане майно може належати на праві спільної часткової або спільної сумісної власності. З правової точки зору між двома різновидами спільної власності існують певні відмінності. Так, кожен учасник, спільної часткової власності має чітко визначену наперед частку у праві власності на спільне майно. Частки можуть бути рівними і нерівними. У випадку загибелі, пошкодження частини майна, якого користувався один із співвласників, останній не втрачає права спільної власності, оскільки відбувається відповідне зниження часток інших співвласників.

У спільній сумісній власності її учасники не мають наперед визначних часток. Тут право кожного із співвласників рівною мірою поширюється на все спільне майно. Вони мають рівні права володіння користування, а за певних умов і розпорядження ним.

Частки тут можуть бути визначені при виділі або поділі майна з додержанням принципу їхньої рівності. Крім випадків, прямо передбачених законом.

10.

Цивільно-правові та зобов’язальні способи захисту права власності

Найважливішим цивільно-правовим засобом захисту права власності є віндикація – витребування власником майна з чужого незаконного володіння (шляхом пред’явлення позову в суд чи арбітраж).

 Віндикаційний позов не може бути задоволений, коли у відповідної речі вже немає.

Коли хтось чинить перешкоди власнику у користуванні або розпорядженні річчю, власник може вимагати усунення порушень його права. (негаторний позов).

Витрати пов’язані з усуненням порушень прав власника несе порушник.

Віндикаційний і негаторний позови належать до позовів речового характеру.

Якщо речі у незаконного володільця вже немає, не можна і вимагати її повернення. Проте, це не означає. Що власник у цих випадках ніяк не може захистити свої інтереси. Він може використати зобов’язально-правові засоби захисту права власності (позов про відшкодування заподіяної шкоди).

11.

          Особисті немайнові права фізичних осіб та їх захист

Різні види особистих немайнових прав можна зібрати у 3 правових інститути:

право на немайнові блага, втілені у самій особистості:

а) право на імя;

б) на товарний знак;

в) на честь та гідність;

г) на власне зображення.

право на особисту недоторканість, свободу, охорону життя і здоровя:

а) право на особисту недоторканість;

б) право на охорону життя і здоровя;

право на недоторканість особистого життя:

а) право на недоторканість життя;

б) право на особисту документацію;

в) право на таємницю особистого життя;

г) право на таємницю особистого спілкування.

Сьогодні у зв’язку з неурегульованістю цивільним правом багатьох особистих немайнових порав, не зв’язаних з майновими, у законодавстві відсутні й санкції, які були б спрямовані як на запобігання правопорушенням, так і на ефективний захист порушених прав. Тому наукова література пропонує закріпити у законі передусім загальне право особи на усунення порушення будь-якого її особистого немайнового права в судовому порядку, а також такі формі відповідальності, як громадський осуд та громадянська догана, публічне вибачення, стягнення штрафу, звільнення з посади або заборона займати відповідні посади.

Захист авторських і суміжних прав

 Суміжні права – право на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограми та організацій мовлення, пов’язаних з використанням творів літератури і мистецтва, автор. права, на які належать іншим особам.

Захист майнових і особистих немайнових прав авторів здійснюється нормами різних галузей права – кримінального, адміністративного, цивільного.

Закон чітко визначає, що є порушенням а.п. і с.п.

- будь-яке відтворення, розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають а право чи с. право, примірників творів, фонограм, програм мовлення;

- ввезення на територію Укр. примірників творів і фонограм, які в Україні охороняються, із країн, де ці твори і фонограми не охороняються.

У разі порушення а. чи с. прав суд може постановити рішення чи ухвалу про заборону випуску твору, виконання постановки тощо.

Може постановче рішення про знищення або відчуження всіх примірників твору або фонограм тощо. У разі порушення авторського права і спадкового права потерпілі мають право вимагати:

- відшкодування збитків;

- вилучення та спрямування на їх користь прибутків порушника, одержаних ним у результаті порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;

- замість відшкодування збитків потерпілі можуть вимагати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мін. розмірів заробітної плати.

12.

 Спадкування – це перехід майна після смерті його власника (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування виникає у випадку смерті громадянина або визнання його померлим у судовому порядку. Цивільне право встановлює дві підстави спадкування: за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли спадкодавець не висловив своєї волі щодо спадщини і її перехід до тих осіб, що зазначені в законі. Спадкоємці за законом  одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі :

  •  відсутності спадкоємців попередньої черги,
  •  усунення їх від права на спадкування,
  •  неприйняття ними спадщини,
  •  відмови від її прийняття.

Черги спадкоємців за законом:

I черга – діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті; той з подружжя який його пережив; батьки.

II черга – рідні брати та сестри спадкодавця, баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

III черга – рідні дядько та тітка спадкодавця.

IV черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

V черга – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно; утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці за усною або за письмовою угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити частки у спадщині когось із них.

Спадкування за заповітом має місце, коли спадкодавець за життя розпорядився своїм майном таким чином, що після смерті воно переходить до тих осіб, яких він зазначив у письмовому заповіті.

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Воно здійснюється особисто.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем; має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними ЦКУ. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт; скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить; внести до заповіту зміни.

Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця, а також непрацездатні чоловік або дружина, батьки і утриманці померлого успадковують, не залежно від заповіту, не менш двох третин частки, що належала б кожному з них при спадкуванні при спадкуванні за законом. При визначенні розміру обов’язкової частки враховується і вартість спадкоємного майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Спадкодавцями за законом і за заповітом можуть бути тільки громадяни.

Спадкоємцями можуть бути: громадяни, юридичні особи, держава. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого по праву спадкування переходить до держави.

 Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим – день з якого він оголошується померлим. Місце відкриття спадщини – останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

 Особи, які можуть бути спадкоємцями – що знаходилися в живих до моменту смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55110. Коммерческие банки и их функции 19.57 KB
  В механизме функционирования кредитной системы огромная роль принадлежит коммерческим банкам. Они аккумулируют основную долю кредитных ресурсов, предоставляют клиентам полный комплекс финансового обслуживания, включая выдачу ссуд, прием депозитов, расчеты, покупку-продажу и хранение ценных бумаг, иностранной валюты и т.д
55111. История развития генетики как фундаментальной науки. Методы исследования генетики человека 40 KB
  Мать и отец пробанда здоровы. Четыре сестры матери пробанда здоровы мужья их здоровы. О двоюродных сибсах со стороны матери пробанда известно: в одной семье один больной брат две сестры и брат здоровы; в двух других семьях по одному больному брату и по одной здоровой...
55112. Банковский мультипликатор: сущность и механизм действия 18.77 KB
  Банковский мультипликатор представляет собой процесс увеличения (мультипликации) денег на депозитных счетах коммерческих банков в период их движения от одного коммерческого банка к другому
55114. ИСТОРИЯ РИТОРИКИ 217.5 KB
  Интерес представляет риторическое обучение в духовных академиях и старообрядческих общинах. В библиотеках Москвы, Киева, Санкт-Петербурга хранятся многочисленные рукописи учебников, созданных учителями риторики для своих учеников, различные сборники с риторическими статьями и школьными речами.
55115. Почвозащитная способность сельскохозяйственных культур и севооборотов. Проектирование севооборотов с учетом уклонов на пашне. Методические указания 318.5 KB
  Озимые зерновые пропашные культуры зернобобовые яровая пшеница гречиха Просо Пласт многолетних трав пропашные культуры озимые зерновые залежь Гречиха Пропашные яровые зерновые зернобобовые культуры Зернобобовые...
55116. Основы молекулярной генетики, моделирование процессов кодирования наследственной информации 38 KB
  Определить антикодоны транспортных РНК, которые осуществляют доставку к рибосомам следующих аминокислот: фенилаланин, серин, тирозин, цистеин, лейцин, треонин, лизин, глутамин.
55117. Рекультивация почв, засоленных и осолонцованных при загрязнении нефтепромысловыми сточными водами (НСВ). Методические указания 309 KB
  Цель занятия: научиться разрабатывать системы мероприятий по рекультивации засоленных и загрязненных НСВ земель; дать студентам знания: по известкованию почвы; изучить методы и расчеты норм известкования почвы; по гипсованию почвы; изучить методы и расчеты норм гипсования почвы; по засолению почв промывке почв; изучить методы и расчеты промывной нормы при засолении почвы....
55118. Единый социальный налог (взнос) 171 KB
  При однократном использовании данной льготы доходы за исключением оплаты труда наемных работников получаемые членами зарегистрированных в установленном порядке родовых семейных общин малочисленных народов Севера от реализации продукции полученной в результате...