40848

Визначення та предмет екології міських систем

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Загальні особливості міських систем особливості мікроклімату міста. і природної а також про ноосфер не управління урбоекосистемою Урбоекологія – наука яка вивчає міські екосистеми урбоекосистеми та міста в цілому як угруповання штучно створені людиною як місця її постійного проживання. Суспільна і природнича наука пояснюють найскладніші стосунки які склалися в екосистемах міста зокрема вплив суспільної діяльності на елементи природи окреслюють місце природних комплексів у життєдіяльності живих організмів і насамперед людини. людей...

Украинкский

2013-10-22

82.5 KB

12 чел.

  1.  Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 1999. – 346 с.
  2.  Стольберг Ф.В. Экология города. – Киев: Либра, 2000. – 464 с.
  3.  Клауснитцер Б. Экология городской фауны. – М.: Мир, 1990. – 246 с.

План

  1.  Визначення та предмет екології міських систем.
  2.  загальні особливості міських систем, особливості мікроклімату міста.
  3.  Тенденції урбанізації.
  4.  Виникнення та розвиток міт в історичному часі.

Загальні поняття

Місто (лат) urbs. Урбоекологія – нова ланка в екологічній науці. Об’єктом її вивчення є міські біогеоценози, зокрема їх екотопи (ґрунти, клімати), тобто абіотичні компоненти екосистеми, та біоценози (угруповання рослин, тварин, мікроорганізмів) – біотичні компоненти, пов’язані між собою потоком речовин та енергії.

Окремо в урбоекології розглядається популяція людей, яка хоч і є явищем соціальним, з точки зору популяційної екології являє собою поліценотичну популяцію, тобто таку, що протягом свого життя переміщується з одного біогеоценозу в інший, з однієї екологічної ніші в іншу (житло, місце праці, транспорт, рекреація, транзитні переходи тощо).

Урбоекологія розглядає урбанізацію як об’єктивний історичний процес підвищення ролі міст у розвитку цивілізації, з одночасною трансформацією природного довкілля, а точніше, довкілля існування людини – творця такого феномена як місто. Тому значна увага надається дослідженням генезису міського ландшафту і його біогеоценотичного покриву.

Урбоекологія – це наука про взаємозв’язки і взаємодію в часі і просторі двох систем – міської (в складі підсистем – соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, керівної, адміністративної та ін.) і природної, а також про ноосфер не управління урбоекосистемою

Урбоекологія – наука, яка вивчає міські екосистеми (урбоекосистеми) та міста в цілому як угруповання, штучно створені людиною як місця її постійного проживання.

Урбоекологію як нову наукову дисципліну слід вважати відгалуженням соціальної екології. Виходячи із вчення Вернадського, ґрунтуються на п’яти основоположних принципах:

  1.  Функціональної єдності суспільства і навколишньої природи та постійної їх взаємодії в еволюційно-сформованій двокомпонентній глобальній соціоекоситемі. Вивчаючи різні аспекти цієї взаємодії, керуються законами екологічного, соціального й економічного розвитку її блоків.
  2.  Єдиного соціально-економічного і екологічного підходу до вивчення взаємодії суспільства з природним середовищем як матеріальної та духовної основи людського буття.
  3.  Цільової спрямованості наукової думки і технічних досягнень на оптимізацію взаємодії між природою і суспільством.
  4.  Реального усунення потенційних заперечень між науково-технічним прогресом і необхідністю збереження екологічної рівноваги
  5.  Багатоцільового використання природних екосистем і екологічного забезпечення стабільності природокористування як економічної основи для процвітання суспільства.

Суспільна і природнича наука пояснюють найскладніші стосунки, які склалися в екосистемах міста, зокрема вплив суспільної діяльності на елементи природи, окреслюють місце природних комплексів у життєдіяльності живих організмів і насамперед людини.

Для урбоекосистем характерні такі особливості:

  •  домінування людей за чисельністю та біомасою;
  •  відсутність ланцюгів живлення, які завершувались би людиною та хатніми тваринами як консументом вищого порядку;
  •  однобічна залежність від агроценозів, де знаходяться продуценти та з яких до урбосистем поступають продукти живлення людини та її хатніх тварин;
  •   штучні насадження (парки, сквери, газони тощо), які слугують основою окремих антропогенізованих екосистем зі своїми консументами (комахи, птахи та ін.) та збагачують атмосферу киснем;
  •  потенційна або реальна більш-менш неконтрольована наявність збудників захворювань людини, їхніх переносників, резервуарних хазяїв, синантропних та культурофільних видів та ін.;
  •  значні концентрації шкідливих для здоровя людини речовин в повітрі, воді та ґрунтах;
  •  створення штучного мікроклімату в приміщеннях, який найбільш наближений до оптимальних для людини показників температури, вологості повітря тощо;
  •  штучна регуляція щільності населення, відмежування транспортних комунікацій та промислових підприємств від житлових («спальних») масивів;
  •  промислова утилізація побутових та промислових відходів;
  •  використання як джерел енергії залишків прадавніх рослин (вугілля), нафти, природного газу, а також енергії потоків води (гідроелектростанції), вітру та атомної енергетики.

З розвитком цивілізації зростає кількість енергії, необхідної для забезпечення життєвих потреб людини; так, в кам’яному віці вона складала 2-4 тис. ккал на добу, в до індустріальні часи (приблизно до середини 18-го сторіччя) – 12 тис. ккал, в індустріальну епоху – 70 тис. ккал, в сучасних розвинених (постіндустріальних) країнах – до 250 тис. ккал. (в цю цифру входять енерговитрати на побут, виробництво, культурні міроприємства та ін.).

Енергоємність основних енергоносіїв складає (ккал/кг): торф – 3591, буре вугілля – 5122, кам’яне вугілля – 7426, кокс – 6503, мазут – 10405, бензин – 10300.

Неважко підрахувати, що для життєзабезпечення сучасної людини необхідно витрачати кожну добу близько 70 кг торфу, або 50 кг бурого вугілля, або 35 кг кам’яного вугілля, або 40 кг коксу, або 25 кг мазуту чи бензину. Враховуючи, що всі ці ресурси за винятком торфу вичерпні, тобто вони в наш час не відтворюються, можна прогнозувати на найближчі десятиріччя світову енергетичну кризу. Використання відтворюваних енергоресурсів (енергія течії води, вітру, припливно-відпливна, підземних гарячих вод, вулканів, розщеплення атому, термоядерного синтезу) обмежене або великою собівартістю цих видів енергії, або небезпечністю для здоров’я людини (радіація та загроза ядерних вибухів при добуванні атомної енергії тощо).

З урахуванням того, що зараз населення Землі досягає 6,5 млрд. людей, і приблизно половина його мешкає в містах, роль урбоекології як науки дедалі більше зростатиме.

Особливості дії кліматичних факторів в містах

Клімат (від давньогрецького klima – схил) – стан атмосфери, типовий для даної місцевості, який проявляється в певному режимі погоди. На Землі розрізняють певні кліматичні зони – полярну, помірну, тропічну тощо; в містах, кожне з яких лежить в межах певної зони, клімат має свої більш-менш виражені відміни від середньозонального і має назву мікроклімат.

На формування міського мікроклімату в першу чергу впливають такі антропогенні фактори:

  •  щільність забудови (25-75% загальної площі міста);
  •  різноманітні штучні покриття (дахи, дороги, тротуари та ін..), які складають до 50% території міста, які практично не пропускають воду, майже повністю поглинають сонячні промені як видимої, так і ультрафіолетової та інфрачервоної частин сонячного спектра, перетворюючи близько 90% їхньої енергії на теплову;
  •  випромінення теплової енергії та викиди в атмосферу різноманітних речовин внаслідок роботи комунальних та промислових підприємств та міського транспорту.

В таблиці подані основні закономірності формування мікроклімату великого міста:

Метеорологічні елементи

Відміни мікроклімату міста від оточуючих територій

1

Сонячна радіація

Знижується на 20 і більше відсотків залежно від зниження прозорості повітря внаслідок присутності в ньому твердих часток сажі, пилу тощо

2

Середньодобова температура повітря

Підвищується пропорційно щільності забудови на 1-40С

3

Середньорічна температура повітря

На 20С вище

4

Швидкість вітру

Понижується пропорційно щільності забудови на 20-70%

5

Вологість повітря

Знижується в середньому на 6 %

6

Тривалість світлового дня

На 30 хвилин менша

Урбанізація є світовим історичним процесом, який відбувається під впливом багатьох факторів з неоднаковою вираженістю і роллю у різних районах планети. Ці фактори можна згрупувати за шістьма ознаками:

  1.  Промислове виробництво
  2.  Невиробнича місто утворювальна діяльність
  3.  Інтенсифікація сільського господарства
  4.  Міжфункціональна взаємодія (інтеграція різних видів діяльності)
  5.  Вплив світового господарства, розвиток міжнародної торгівлі
  6.  Наслідки демографічного вибуху.

Урбанізація є найголовнішим процесом розвитку суспільства. Вона відчуває на собі впливи і прояви багатьох факторів і підпорядкована основним історичним законам соціального розвитку.

Урбанізація – це передусім соціальне явище. Місто є продуктом суспільного розвитку, цивілізації, однак одночасно це й автономна екосистема або елемент глобальної екосистеми – біосфери.

На місто накладаються різнорідні фактори – абіотичні (рельєф, клімат, водний режим), біотичні (рослинний покрив, фауна, мікроорганізми), техногенні (забудова, інфраструктура, транспортна мережа і т. п.), соціальні (суспільна організація, спосіб життя, традиції тощо).

Місто як урбоекосистема є функцією трьох основних підсистем.

УЕС=ф(п+с+т) П – природна підсистема, С – соціальна підсистема, Т – техногенна підсистема.

Порушення, або шум в одній з підсистем внаслідок зворотного зв’язку проявляється в системі місто або в сусідній підсистемі. Наприклад, соціальна нерівність, негативно вплинула на розвиток озеленення (природну підсистему). Щільна не озеленена забудова окрема окремих районів міст негативно впливає на соціальну підсистему. З таких місць населення намагається переїхати в приміську зону або інші добре озеленені або ж в інші добре озеленені райони міста. Недосконалість технічного середовища, що характеризується великою кількістю промислових підприємств, надмірною щільністю забудов, недосконалістю транспортних комунікацій, а також мізерним фінансуванням зеленого господарства і природоохоронних програм погіршує стан природного середовища, що веде місто як соціосистему до стану, який називають екологічною кризою.

 

Міста, як і люди, мають свої долі, свої біографії. В одні історичні епохи вони досягали найвищого розквіту, в інші – занепадали і навіть зникали. Незважаючи на складні екологічні умови, в яких знаходиться сучасне місто, його притягальна сила не зменшується. Кількість міського населення на планеті з кожним роком зростає. Вважають, що у 2010 р. понад 80 % населення Землі буде жити у містах.

Сьогодні з десяти мешканців планети один проживає в місті з населенням 1 млн чол. Або й більше, причому значна частина живе у мегамістах з населенням 10 млн чол. І більше.

У світі у 2000 р (за даними ООН) є близько 26 мегаміст, з яких понад 2/3 – у мало розвинених країнах.

Слаборозвинуті країни з 34 5 –ю урбанізацією зосередили 1.5 млрд людей – більше, ніж усе населення Європи, Північної Європи, Латинської Америки і Японії, разом узятих. Підраховано, що мало розвинуті країни можуть досягти принаймні 57 % урбанізації до 2025 р. У високорозвинених країнах, де відсоток урбанізації становить 73 %, ріст міського населення відбувається повільніше, ніж у мало розвинутих країнах, однак урбанізація до 2025 р. може досягти до 2025 р. 84 %. Бідність посилює урбанізації, все більше і більше людей мігрують з сільських районів у міські. Замість того, щоб стати комерційними і індустріальними центрами, багато міст страждає від убогості, занепаду навколишнього природного і соціального середовища.

За підрахунками фахівців, у 200 р. 20-мільйонний рубіж перетнули Мехіко, (31 млн), Сан-Пауло (25,2 млн), Нью-Йорк (22,8 млн), Шанхай (22,7 млн).

На 2001 р. частка міського населення у Європі буде становити 79 %, у Північній Америці – 83, Латинській Америці – 79, Австралії й Океанії – 81. Східній Азії – 50, Південній Азії – 39, Африці – 40.

Джерела і шляхи урбанізації. Визначення поняття “місто”.

Питання: що відрізняє місто від сільських поселень? Передусім, місто уже на початку свого існування являло собою факт концентрації населення, знарядь виробництва, капіталу, тоді як для села характерним і досі є протилежне – ізольованість і роз’єднаність. Міста стали не лише центрами економічного, політичного і духовного життя народу, але й головними двигунами прогресу.

Перші міста в Європі, Азії, Африці і Центральній Америці виникли в період розпаду первіснообщинного і встановлення рабовласницького ладу. Їх народження пов’язано із достатньо вираженим розподілом праці, зумовленим розвитком сільського господарства, ремісництва і торгівлі, виникненням класів і держав.

На сьогодні не існує однозначного визначення міста. Наприклад, у Данії містом називають населений пункт із населенням понад 250 чол., у Японії – 30 тис., у СРСР 5-12 тис. Визначення міст, які даються різними авторами: “угруповання людей, які ведуть своєрідний спосіб життя”, “частина земної поверхні, яка відрізняється від оточуючої сільської місцевості певним типом антропогенного перетворення у вигляді забудови великими будинками та іншими характерними спорудами”, “сукупність мешканців, зареєстрованих у вигляді облікової одиниці і керованих мером”.

Український радянський енциклопедичний словник подає таке визначення “Місто – великий населений пункт, жителі якого головним чином зайняті у промисловості, торгівлі, в адміністративних установах тощо. Кількість населення у місті має бути не менше 1000, з яких не більше 25 % зайнята в сільському господарстві.

Історики і археологи досліджували містобудувальну діяльність людства, щоб збагнути сек.рети мистецтва містобудування, побачити, як розбудовувалися міста на різних стадіях їх розвитку. Проте сьогодні актуальним є інші аспекти життєдіяльності міст: використання у процесі вибору і забудови міст фактора природного середовища, проблема порушення та відновлення екологічної рівноваги між урбанізованим та не урбанізованим середовищем.

Урбанізація зародилася в глибині феодального міста, найбільшого розвитку досягла в капіталістичний період, руйнуючи і забруднюючи природне середовище.

Урбанізація як об’єктивний процес має свої позитивні риси, проте поряд з багатьма соціально-економічними проблемами вона створила комплекс екологічних, які загрожують у деяких випадках здоров’ю та існуванню міського населення. Ці проблеми можна згрупувати за елементами природного середовища: чисте повітря – забруднене повітря, чиста вода – забруднена вода, акустичний оптимум – шуми, сприятливий клімат – кліматичний дискомфорт, озеленені території – не озеленена забудова, доглянутий ландшафт – зруйнований ландшафт. Якщо на карту міста нанесені позитивні характеристики, тобто екологічні оптимуми, ми маємо справу із здоровим оточуючим середовищем, якщо навпаки – місту загрожує екологічна криза. Ці проблеми вирішують як на місцях, крім того, вони включені у програму ООН “Людина і природа”.

У всьому світі ведеться пошук шляхів оптимізації оточуючого середовища. Старі і нові міста мають бути зручними для праці і відпочинку громадян. Тому сьогодні надзвичайно гостро поставлене завдання оптимізації оточуючого природного середовища міста. Його вирішення вимагає принципово нових екологічних підходів.

Найбільша і найшвидша міграція з сільської місцевості у міста спостерігається у мало розвинутих країнах, які не можуть поки що забезпечити населення відповідною їжею, послугами, житлом і роботою. Ріст народонаселення міст у мало розвинутих країнах підтримується держаною політикою, що передбачає перерозподіл коштів і соціальних послуг на користь міських мешканців. У багатьох мало розвинутих країнах, де проживає 70 % сільського населення, тільки 20 % національного бюджету йде у сільський сектор.

Слово “город” знаходимо в старовинних рукописах часів Київської Русі і  походить це слово від “городити”, огороджувати. Місто – огороджена укріплена місцевість. За огороджену територію сходилися люди, щоб уникнути небезпеки. Там вони осідали і поступово перетворювали сільське поселення у місто.

Соціальний аспект перетворення села у місто полягає головним чином у формуванні соціального ядра і початку соціального розподілу праці. Щодо тенденцій зміни природи, то у містах виявляється тенденція до зміни, знищення або заміни звичайних умов місцевості штучними.

Виділяють три основних типи історичних міст:

  1.  давні міста (до 4 ст. до н. е.);ї
    1.  середньовічні міста (5 – середина 17 ст.);
    2.  міста нового і новітнього часів (із середини 18 ст. до наших днів).

Давні міста мали великий розмір і велику кількість мешканців, проте їх навряд чи можна назвати урбанізованими.

На рубежі нашої ери (населення планети тоді становило близько 230 млн чол.), окремі міста досягали великих розмірів Вавилон і Олександрія – до 500 тис. У період свого розквіту Рим налічував близько 1,5-2,0 млн мешканців. Ці міста мали певні ознаки урбанізації (висока щільність забудови, значні території замощень, помітна зміна природного ландшафту), урбанізованими їх ще не називають.

Рим мав гігантські комплекси видовищних споруд (Великий цирк на 250 тис. глядачів, Колізей із амфітеатром на 87 тис.,), храми, тріумфальні арки, віадуки, досить розвинений житловий фонд і інженерне обладнання. Його водопроводи доставляли мешканцям міста достатню кількість свіжої питної води. Проте квартали міських бідняків були забудовані тісно, у 3-6 поверхів, не були вирішені проблеми каналізації і сміттєзбирання. У зимовий період повітря Риму забруднювалося димом домашніх вогнищ.

Середньовічні міста, які починають оживати після тривалого занепаду, пов’язаного із занепадом Римської імперії, також не мають сучасних ознак урбанізації. У містах проживає 3-5 % населення (населення Землі коливається в межах 440-550 млн). Більшість міст цього часу налічує 5-20 тис мешканців. Лише в окремих столичних містах (Лондон, Париж, Мадрид, Лісабон, Москва), населення становило 200-500 тис.

З середини 17 ст. у міру зростання темпів капіталістичного розвитку набирає обертів урбанізація. В цей час кількість населення Землі збільшується до 952 млн у 1800 р. і до 1656 млн у 1910 р. Частка міського населення зростає, але навіть на початку 20 ст. не перевищує 10-20 %. В Англії становить 70 % (перша урбанізована країна у світі).

Перша стадія урбанізації. Місто практично не відрізняється від села, яке теж було відгороджене від полів земляним валом або частоколом, мало постійну забудову, загальні місця поховання і звалищ. У селі були ритуальні будівлі.

Раннє село і місто використовувало в основному органічні джерела енергії – рослинної, тваринної, місцеві джерела води. Землю обробляли тривалий час, в якості добрив використовували людські і тваринні екскременти. Концентрація неорганічних відходів низька, відсутнє забруднення повітря. Розмір міста і кількість його населення на першій стадії урбанізації залежали від площі і продуктивності сільськогосподарських земель.

Друга стадія урбанізації пов’язана з подальшим економічним розвитком, який характеризується інтенсивним використанням сільських природних і трудових ресурсів. Переробка сільськогосподарської сировини, а також гірничі розробки і виплавка металів вимагали залучення такої кількості населення, яку б могла прогодувати земля, що належала місту. Розвиток економічних зв’язків між містами зумовив будівництво доріг, розвиток морського і річкового транспорту. Відрізняється стадія лише деякою перевагою міста над с/г оточенням.

Третя стадія урбанізації збіглася з періодами технічної і науково-технічної революції, відрізняється стійкою перевагою урбанізованого середовища над природними ландшафтами і трансформацією невеликих урбанізованих територій у великі. Природне середовище міста якісно змінюється, зумовлюючи негативні екологічні і соціальні наслідки. На території міста утворюються значні площі штучної підстилаючої поверхні, змінюється ґрунтовий покрив. Нові джерела енергії, промислове виробництво, зокрема сталеварне, коксове, хімічне, автомобільний  транспорт викидають у повітря і воду відходи,Ю які не можуть перербити природні саморегулюючі екосистеми.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9257. Подсудность гражданских дел 47 KB
  Тема № Подсудность гражданских дел. понятие и виды родовая подсудность территориальная подсудность передача дела и 1 суда в другой правовые последствия несоблюдения правил подсудности ФКЗ О военных судах в РФ от 23.06...
9258. Процессуальные сроки 52.5 KB
  Процессуальные сроки. понятие и значение процессуальных сроков виды процессуальных сроков исчисление процессуальных сроков приостановление, продление и восстановление процессуальных сроков. Постановление Пленума ВС РФ №...
9259. Судебное доказывание и доказательства по гражданским делам 105 KB
  Судебное доказывание и доказательства по гражданским делам. Постановление 2003 года о судебном решении Постановление 2008 о разрешении дел в судебных инстанциях понятие судебного доказывания предмет доказывания основания для освобо...
9260. Место искового производства в системе видов гражданского судопроизводства 70.5 KB
  Иск. Место искового производства в системе видов гражданского судопроизводства Понятие иска Признаки иска Виды исков Право на иск Обеспечение иска Средства защиты В соответствии со ст. 11 ГК РФ орг...
9261. Приказное производство 47 KB
  Тема № 15: Приказное производство. понятие и сущность приказного производства требования, по которому выдается судебный приказ порядок подачи заявления о вынесении приказа порядок вынесения и выдачи судебного приказа...
9262. Возбуждение гражданского судопроизводства. Подготовка ГД к судебному разбирательству 46.5 KB
  Возбуждение гражданского судопроизводства. Подготовка ГД к судебному разбирательству. Литература: ПП ВС РФ от 24.06.2008 г. О подготовке ГД к судебному разбирательству. ГПП РФ: учебник. Викут порядок предъявления иска. Последстви...
9263. Судебное разбирательство 86.5 KB
  Тема №17:Судебное разбирательство - Постановление от 26.06.2008 г. О применении норм ГПК при рассмотрении и разрешении дел в суде первой инстанции Сущность и значение судебного разбирательства. В соответствии с действующим законодательст...
9264. Постановление суда 1 инстанции 73 KB
  Постановление суда 1 инстанции понятие и виды сущность и значение судебного решения содержание СР требования, предъявляемые к СР законная сила СР устранение недостатков решения вынесшим его судом определение...
9265. Постановление суда первой инстанции 71.5 KB
  Постановление суда первой инстанции. Обязательная литература: Постановление пленума ВС О судебном решении от 19.12.2003 г. Постановление пленума ВС от 20.06.2008 г. О применении норм ГПК при рассмотрении и разрешении дел в суде...