40877

Визначення мови та її функцій

Лекция

Иностранные языки, филология и лингвистика

Напрямки дослідження мови. Визначення мови та її функції. Майбутні вчителі мови повинні мати повне уявлення про те чого вони навчають.

Украинкский

2013-10-22

70.5 KB

2 чел.

Лекція 1

  1.  Визначення мови та її функцій.

Напрямки дослідження мови.

Розуміння терміну «прикладна лінгвістика».

Методи прикладної лінгвістики.

1. Визначення мови та її функції.

Майбутні вчителі мови повинні мати повне уявлення про те, чого вони навчають. Столяр бездоганно знає особливості деревини та різних її видів, муляр – фарб та шпаклівки, будівельник – розчину та цегли. Від того, як кожен з них володіє інструментом залежить успіх їхньої справи, а іноді, й життя інших людей. Мова для лінгвіста та вчителя мови є і матеріалом, і інструментом. Від того, що вони знають про мову, як використовують інструменти її обробки, що відбувається з продуктом їхньої діяльності надалі, залежить як духовне та фізичне життя особистості, так і життя цілої держави.

Мова – серце людського життя. Вона необхідна складова спілкування у сім’ї, з друзями, навчання, закоханості, батьківства, релігії, політики. Без мови звичайно ж можливі сексуальні стосунки, готування (процес їжі), фізична робота, гра та слухання музики, споглядання природи, горе, але якщо при цьому використовується ще й мова, кожен з цих процесів набуває нового відтінку, нового сприйняття. Окрім того, про це можна прочитати чи з кимось поділитися враженнями. Віками люди з допомогою мови збирали та передавали плітки, фліртували та домагалися, грали ігри, співали пісні, розповідали історії, навчали дітей, поклонялися богам, заключали договори. Людям природна мова, птахам – політ.

Що ж таке мова та які її основні функції?

Будь-яка мова має такі основні риси:

1) мова передає значення:

референтне (referential meaning) – стосується інформації про оточуючий світ або про внутрішнє сприйняття та думки. У нашій свідомості існує ідеальне (не дзеркальне) відображення світу. Ми можемо уявити будь-який предмет або явище, тобто вичленувати його із суцільної картини, зосередити на ньому увагу (наприклад, яблуко). І коли з цим образом рефлекторно з'єднується звуковий комплекс і цей зв'язок закріплюється в нашій свідомості, виникає слово з певним лексичним значенням. У пам'яті утворюється стійкий образ певного звукового комплексу (образ слова), який щоразу, коли його чуємо, викликає в уяві образ того самого предмета реальної дійсності. Наприклад, коли французи чують слово baton, вони уявляють собі довгу палку, українці ж у своїй уяві змалюють білий хліб довгастої форми. Кожна мовна одиниця зазвичай має свій референт (предмет чи явище, яке виникає в уяві при промовлянні) у оточуючому світі, хоча існують й такі, яким референтне значення не притаманне, наприклад, а-ля-ля;

експресивне (expressive meaning)– відбиває емоційний стан мовця. Наприклад, Ouch! – не має референтного значення (йому нічого не відповідає у дійсності), але показує ставлення мовця до подій. Іноді на образ реального предмета референта можуть накладатися додаткові враження, оцінки (мовби дивимося на предмет-денотат через кольорові окуляри). Наприклад, у слові яблучко референтне значення — «плід яблуні» (як і в слові яблуко), експресивне — пестливе ставлення мовця до названого предмета (такого значення в слові яблуко немає);

конативне (conative meaning) – показує навмисний вплив на мовця. Наприклад, Its cold!’ - не тільки ствердження про температуру, а й ще й стимул до дії для когось: зачинити двері, запропонувати одяг, тощо.

фатичне (phatic meaning) – забезпечує соціальний контакт між мовцями: Ні! та Good morning! відрізняються саме у цьому значенні – в залежності від соціальних обставин використовується одне з них;

металінгвістичне (metalinguistic meaning) – стосується самої мови (визначення, словесна мозаїка);

поетичне/стилістичне (poetic/stylistic meaning) – показує нюанси інтерпретації в залежності від того, у якому стилі воно представлено;

лінгвістичне (linguistic meaning) – виникає тому, що деякі мовці вкладають деяку інформацію у певну структуру і хочуть, щоб слухач зрозумів правильно.

2) мова використовує звуки як елементарний засіб вираження

Мова – засіб поєднати звуки з певним значенням. Лексичне значення слова не мотивується його звуковою формою, як, скажімо, вміст торбини не зумовлюється її формою чи матеріалом, з якої її виготовлено (значення слова мотивується його морфемним, а не звуковим складом): наприклад, англійське слово wisper можна вимовити і голосно, і тихо, без впливу на його значення. Однакові за звуковим складом слова в різних мовах звичайно мають різне значення. Наприклад, латинське слово pes в українській мові означає нога, а не пес; німецьке слово rot означає червоний, а не рот. А однакові предмети (чи явища) у різних мовах називаються по-різному: в українській — стіл, у німецькій — Tisch [ti§], у французькій — table [tabl], в англійській — table [teibl] тощо. Мотивовані природними звуками тільки звуконаслідувальні слова, і то лише частково: у різних мовах звуки навіть тієї самої тварини передаються по-різному. Українському звуконаслідувальному слову гав-гав відповідає німецьке wau-wau, англійське bow-bow, французьке gnaf-gnaf, італійське bau-bau; український півень співає кукуріку, російський — кукареку, німецький — kikeriki, французький — сосогісо, шведський — kukeliku, англійський — cock-a-doodle-doo.

Винятками можуть бути лише ономатопоетичні слова: moo, bow, wow, quack – quack; явище звукового символізму - асоціація певних звуків з певним значенням: teeny (smallness), -ятко;

 3) мова – виключно належить людині

Можна говорити про мову танців, мову квітів, мову тварин. Це не є мова у розумінні лінгвіста, адже як буде виглядати, наприклад, переклад Конституції України на мову танців чи квітів;

4) мова підсвідома

Носій мови зазвичай не усвідомлює свої знання мови. Навіть не маючи освіти, людина спілкується з іншими, думає. Мовець може не знати граматики, але говорить і вибирає структури правильно.

Лінгвістична компетенціяпідсвідоме знання мови.

5) мова складається з правил;

6) мова – система.

Отже, мова – система правил, підсвідомо присутніх у мозку, що робить можливим людям поєднувати звуки у певні значення.

Функції мови

Комунікативна

Епістемна

Когнітивна

- фатична (контактовстановлююча);

- інформативна;

- функція впливу (волюнтативна);

- соціальна (мовна політика);

- конативна (засвоєння).

з точки зору цієї функції – система мови – спосіб зберігання та передачі знань; відображення специфічно національного погляду на світ.

відноситься до сфери мислення та пізнання дійсності. З допомогою мови знання інтерпретуються, що призводить до породження нових знань;

- репрезентативна (номінативна, референтна) – засіб позначення предметів та явищ зовнішнього світу і свідомості.

Іноді ще додають: - емотивну (засіб вираження почуттів і емоцій);

- метамовну (засіб дослідження й опису мови в термінах самої мови). 

  1.  Напрямки дослідження мови.

Лінгвістика – академічна дисципліна, яка має справу (вивчає) мову взагалі.

Лінгвістика у широкому розумінні слова (пізнання мови та передача результатів цього пізнання іншим людям) поділяється на:

§ теоретичну лінгвістику: наукова, передбачає побудову лінгвістичних теорій;

§ прикладна лінгвістика: спеціалізується на вирішенні практичних завдань, пов'язаних з вивченням мови, а також на практичному використанні лінгвістичної теорії в інших областях.

Теоретична лінгвістика

Теоретична лінгвістика досліджує мовні закони та формулює їх як теорії. Вона акумулює та ставить під сумнів висновки щодо мови. Наприклад, піддає сумніву та перевіряє, що мова:

  1.  є системою;

керується певними правилами;

базується на підсвідомих знаннях;

має компоненти: фонологію, синтаксис та семантику.

Кожне з цих тверджень може бути перевіреним, підтвердженим або запереченим. Це – інтерпретація фактів, а не самі факти. Завдання: зрозуміти те, за чим вони спостерігають та пояснити чому людська мова є тим, чим вона є. Для цього створюються моделі мови (графічні портрети структури мов).

Вона буває:

емпіричною (декскриптивною): описує реальне мовлення, цікавиться мовною поведінкою та знаннями людей через те, що вони говорять і як вони це роблять. У дескриптивній лінгвістиці немає поняття правильно-неправильно;

нормативною (прескриптивною, регулятивною): вказує, як «потрібно» говорити і писати, визначає стандартний варіант мови для функціонування у головних сферах життя держави: освіта, уряд, торгівля, право, спілкування між людьми, розділеними великими відстанями, з великими культурними відмінностями та відстанню у часі. Функціонує через створення граматик, словників та підручників зі стилю.

Таким чином теоретичні лінгвісти намагаються сформулювати загальні положення про те, що можливо і що неможливо стосовно мов. Вони визначають загальні принципи, які керують мовою. Також теоретичні лінгвісти визначають принципи деяких під дисциплін у межах лінгвістики: фонетика, фонологія, морфологія, синтаксис, семантика, прагматика, дискурсивний аналіз.

Прикладна лінгвістиканапрям у лінгвістиці, який опрацьовує методи розв’язання практичних завдань, пов’язаних із використанням мови і зорієнтований на задоволення суспільних потреб.

  1.   Розуміння терміну «прикладна лінгвістика». Покликання прикладної лінгвістики та напрями її досліджень.

Прикладна лінгвістика є повноправним розділом мовознавства, спрямованим на розв'язання практичних завдань різних галузей науки й техніки, повсякденного життя людини, суспільства на підставі теоретичного доробку досліджень мови й мовлення.

Об'єктом прикладної лінгвістики є практичні завдання, для розв'язання яких потрібно залучення доробку мовознавства, а предметом - способи їхнього розв'язання.

Як самостійна лінгвістична дисципліна прикладна лінгвістика виокремилася у другій половині XX ст., хоч завдання прикладного характеру (приміром, створення алфавітів, систем письма, орфографії, різних словників і довідників, транслітераційних і транскрипційних систем, навчання іноземній мові, тлумачення й коментування текстів, перекладу тощо) мовознавство вирішувало ще з давніх-давен.

Термін «прикладна лінгвістика» з'явився наприкінці 20-х p. p. XX ст. (в англомовній традиції термін «applied linguistics)), як вважають, почав використовуватися у другій половині 50-х p. p.). У 1956 році в університеті Единбурга було відкрито школу прикладної лінгвістики під керівництвом Дж. Кетфорда, а у 1957 році у Вашингтоні було засновано Центр прикладної лінгвістики під керівництвом Ч. Фергюсона. Ці дві установи відрізнялися спектром завдань, але головною метою обох було поширення навчання англійській мові по всьому світу. Сьогодні англо-американська прикладна лінгвістика набула нових дослідницьких векторів, зокрема, розробки проблем мовної політики, мовного планування, лексикографії, мовної терапії, білінгвізму та полілінгвізму, методики викладання іноземних мов, застосування мовних особливостей у сфері судочинства тощо. Деякі мовознавці залучають до прикладних лінгвістичних досліджень проблеми стилістики, генристики, аналізу дискурсу, перекладу, соціолінгвістики, конверсаційного аналізу і т. ін. [Grabe, Kaplan 1992]. Англійською мовою виходять періодичні наукові журнали «Прикладна лінгвістика», «Міжнародний журнал прикладної лінгвістики», «Щорічний огляд із прикладної лінгвістики», «Міжнародний огляд прикладної лінгвістики».

У СРСР термін «прикладна лінгвістика» почав широко використовуватися із 50-х p.p. XX століття, що насамперед пов'язувалося не з методикою викладання мови, як це було на початку становлення прикладної лінгвістики в зарубіжному мовознавстві, а з розробкою комп'ютерних технологій, зокрема, автоматизованих систем інформаційного пошуку, обробки тексту тощо.

В англо-американській лінгвістичній енциклопедії зазначено, що, можливо, немає такої сфери гуманітарних і суспільних наук, яка б викликала стільки дискусій, як прикладна лінгвістика [The Linguistic encyclopedia 2004, 22]. Дискусійними є питання статусу прикладної лінгвістики як окремої мовознавчої галузі, наявності в цій дисципліні теоретичного компонента, розмежування прикладних і неприкладних лінгвістичних досліджень, співвідношення між прикладним мовознавством і комп'ютерною лінгвістикою, перекладознавством, методикою викладання мови, соціо- та психолінгвістикою тощо.

Існують різні підходи до розгляду співвідношення лінгвістичних галузей і прикладного мовознавства.Чимало дослідників протиставляють теоретичну лінгвістику прикладній на підставі використання комп'ютерних технологій. Представники різних країн (представник Единбурзької школи X. Відовсон, українська дослідниця Н. Бардіна, росіяни А. Баранов, Б. Городецький, І. Арнольд) включають різноманітні дослідження до сфер прикладної лінгвістики: переклад (його теорія та практика), методику викладання іноземних мов лінгводидактику, психолінгвістику, термінознавство, соціолінгвістику, лексикографію, практичну стилістику, теорію штучних мов, прикладну риторику, теорію масової комунікації, текстологію, нормування мови й мовне планування, польову лінгвістику, теорію писемності, методи лікування мовних дефектів тощо.

Такі розбіжності у тлумаченні прикладного мовознавства зумовлюють висновок про те, що його сфера залишається нечіткою через невизначеність межі між теоретичним і прикладним аспектами мовознавчих досліджень, а також через загальну тенденцію сучасної лінгвістики до експансіонізму, який виявляється як у вторгненні до лінгвістичних студій знань різних галузей науки, так й у використанні мовознавчого доробку щодо інших галузей знань.

Прикладна лінгвістика не є широкою науковою програмою, «парасольковою» галуззю, як когнітивна наука або комунікативна лінгвістика, не є вона й маргінальною галуззю, як психолінгвістика, соціолінгвістика, - прикладне мовознавство є унікальною лінгвістичною дисципліною, інструментом множинної інтеграції мовознавства й різноманітних галузей науки й техніки. Це визначає широкий спектр напрямів прикладних досліджень лінгвістики.

З функціональної точки зору прикладна лінгвістика – наукова дисципліна, в якій вивчаються і розробляються способи оптимізації функціонування мови.

Комунікативна функція:

- теорія перекладу;

- машинний переклад;

- теорія і практика викладання рідної та нерідної мови;

- теорія та практика інформаційно-пошукових систем;

- створення інформаційних та штучних мов;

- теорії кодування.

Соціальна функція (частина комунікативної функції):

- соціолінгвістика;

- мовне планування та політика;

- орфографія та орфоепія;

- теорія впливу;

- політична лінгвістика.

Епістемна функція: 

- лексикографія;

- термінологія та термінографія;

- корпусна та польова лінгвістика.

Когнітивна функція: 

- комп’ютерна лінгвістика;

- лінгвістична кримінологія;

- психолінгвістика;

- квантативна лінгвістика.

Дискусійною проблемою є розмежування прикладної й комп'ютерної лінгвістики, що через майже одночасне їхнє становлення та спільне спрямування на розв'язання прикладних задач спершу ототожнювалися.

  1.  Методи прикладної лінгвістики.

Кожна конкретна прикладна дисципліна має свій унікальний набір методів:

квантативна лінгвістика – використовує кількісні (простий підрахунок частоти вживання мовних одиниць) та статистичні (використання різних формул для виявлення правил розподілу мовних одиниць у мовленні, для виміру зв’язків між мовними елементами, для встановлення залежності між якісними та кількісними характеристиками мови) методи.

комп’ютерна лінгвістика – методи теорії програмування і представлення знань.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15533. Історія трудової книжки 151 KB
  Історія трудової книжки Першими були французи Головне джерело інформації про трудову діяльність людини трудова книжка має давню історію що бере початок в європейському законодавстві. Уперше вона зявилася в Англії і Франції як форма контролю за робітниками. У ...
15534. Особова справа 27.5 KB
  Особова справа Особова справа це сукупність документів які містять найповніші відомості про працівника і характеризують його біографічні ділові особисті якості. Вона посідає основне місце у системі персонального обліку працівників. На підставі документів що групу...
15535. Практичні питання складання номенклатури справ, формування та зберігання справ 45.5 KB
  Практичні питання складання номенклатури справ формування та зберігання справ Документальне забезпечення управління персоналом кадрами це не лише створення а й систематизація і зберігання відповідних кадрових документів. Для визначення їх переліку найменуван
15537. Протокол як додатковий інформаційний документ 31 KB
  ПРОТОКОЛ Протокол документ що фіксує хід обговорення питань і прийняття рішень на зборах засіданнях нарадах. Комерційні підприємства складають протоколи засідань Ради директорів засновників протоколи загальних зборів акціонерів тощо. Протокол веде секрет...
15538. Трудова книжка 48.5 KB
  Трудова́ кни́жка основний документ що підтверджує трудову діяльність громадян і служить для встановлення загального стажу безперервного стажу а також спеціального стажу.Під час оформлення на роботу трудова книжка заповнюється працівниками відділу кадрів у п'ятид...
15539. Трудова книжка. Порядок її ведення 53 KB
  Трудова книжка. Порядок її ведення Трудова книжка це основний документ про трудову діяльність працівника який підтверджує страж роботи а також дає змогу власнику при прийнятті на роботу мати уяву про досвід роботи працівника. ...
15540. Цели настоящего Федерального закона 43.5 KB
  Цели настоящего Федерального закона Целями настоящего Федерального закона являются развитие рынков товаров работ и услуг на основе соблюдения принципов добросовестной конкуренции обеспечение в Российской Федерации единства экономического пространства реализация п
15541. Сфера применения настоящего Федерального закона 76.5 KB
  Сфера применения настоящего Федерального закона1. Настоящий Федеральный закон применяется к отношениям в сфере рекламы независимо от места ее производства если распространение рекламы осуществляется на территории Российской Федерации.2. Настоящий Федеральный закон не...