40927

Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

Еволюційна теорія статі В. Нова психологія статі. В тричотири роки діти вже усвідомлено розрізняють стать навколишніх людей але часто асоціюють її з випадковими зовнішніми ознаками наприклад з одягом зачіскою і допускають принципову оборотність можливість зміни статі Хлопчик чотирьох років каже: Коли я виросту то стану жінкою. Кон вважає еволюційну теорію статі що її розроблено російським біологом В.

Украинкский

2013-10-22

154.5 KB

13 чел.

Лекція_ Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності1

Теорії засвоєння ґендерної ролі. Еволюційна теорія статі В. Геодакяна. З. Фройд та психоаналіз. Аналітична теорія К. Юнга. Теорія соціального навчення. Когнітивна теорія. Нова психологія статі. Ґендерна соціалізація та її агенти. Ґендрені лінзи.

 Статева приналежність - це перша категорія, в якій дитина осмислює своє власне Я. В будь-якому суспільстві від різностатевих дітей чекають різної поведінки, по-різному поводяться з ними, відповідно до цього в будь-якому суспільстві хлопчики і дівчатка поводяться по-різному. З моменту народження на основі особливостей геніталій дитині приписується акушерська або паспортна стать. Вказана стать сигналізує, у дусі якої статевої чоловічої або жіночої ролі, дитина повинна виховуватися. Гендерна соціалізація дитини починається буквально з моменту народження, коли батьки і інші дорослі, визначивши паспортну стать немовляти, починають навчати її  гендерній ролі хлопчика або дівчинки2.

І. Кон називає статеву ідентичність результатом складного біосоціального процесу, який поєднує  онтогенез, статеву соціалізацію і розвиток самосвідомості3.

«Жінкою не народжуються, жінкою стають», - наголосила в своїй роботі «Друга стать» Сімона де Бовуар. Але й щодо чоловіків цей принцип, названий «принципом Адама» діє так само. Принцип Адама був сформульований Джоном Мани, сутність його полягає у наступному: на всіх критичних стадіях розвитку, якщо організм не отримує якихось додаткових сигналів та команд, статева диференціація автоматично йде за жіночим типу, для створення самця на кожному етапі треба додати дещо, що подавляє жіноче начало4. Отже, чоловіками так само не народжуються, а стають. На підґрунті онтогенезу величезну роль відіграє статева соціалізація та розвиток самосвідомості.

Гендерна роль (за І. Клециною) - диференціація діяльності, статусів, прав і обов'язків індивідів залежно від їх статевої приналежності. Гендерні ролі - вид ролей соціальних, вони нормативні, виражають певні соціальні очікування, виявляються в поведінці. На рівні культури вони існують в контексті певної системи статевої символіки і стереотипів маскулінності і фемінності.  

Первинна гендерна ідентичність, усвідомлення своєї статевої приналежності, формується у дитини до півтора років, складаючи найстійкіший, стрижньовий елемент її самосвідомості. З віком обсяг і зміст цієї ідентичності міняється.

Дворічна дитина знає свою стать, але ще не уміє обґрунтувати цю атрибуцію.

В три-чотири роки діти вже усвідомлено розрізняють стать навколишніх людей, але часто асоціюють її з випадковими зовнішніми ознаками, наприклад, з одягом, зачіскою, і допускають принципову оборотність, можливість зміни статі (Хлопчик чотирьох років каже: «Коли я виросту, то стану жінкою. А коли мама виросте, то стане папою»).

В шість-сім років дитина остаточно усвідомлює безповоротність статевої приналежності, причому це співпадає з бурхливим посиленням статевої диференціації поведінки і установок. Хлопчики і дівчатка за власною ініціативою (чи за ініціативою вихователів, однолітків, батьків)  вибирають різні ігри і партнерів в них, проявляють різні, інтереси і різні стилі поведінки. Така до певної міри стихійна, а до певної – і штучна -  статева сегрегація сприяє кристалізації і усвідомленню статевих відмінностей. Усвідомлення дитиною своєї гендерної ідентичності передбачає і певне ставлення до неї. Воно включає статеворольову орієнтацію і статеворольові переваги. Статеворольова орієнтація - це уявлення дитини про те, наскільки його якості відповідають очікуванням і вимогам чоловічої і жіночої ролі. В  перевагах відображається бажана статева ідентичність, це звичайно з'ясовується питанням типу: "Ким би ти вважав за краще бути хлопчиком або дівчинкою?"

В підлітковому віці гормональні зсуви викликають зміни в будові тіла і нові переживання, пов'язані з гендерною ідентичністю і гендерними ролями. Нерівномірність фізичного, гормонального і психосоціального розвитку спонукає підлітка наново осмислювати і оцінювати свою гендерну ідентичність у всіх її соматичних, психічних і поведінкових проявах. В підлітковому віці конкретизуються і закріплюються уявлення про зміст і виконання гендерних ролей.

І. Клецина пропонує розглянути декілька теорій, пов’язаних із тим, у який спосіб відбувається засвоєння ґендерних ролей. Всього авторка виділяє чотири найпоширеніші концепції:

- психоаналітична теорія

- когнітивна теорія

- теорія соціального навчання

- нова психологія

Дослідниця Горностай вважає, що найбільш цікаво і адекватно описують процеси надбання ґендерної ролі теорія психоаналізу (тут думки фахівців збігаються), теорія Юнга про Аніму та Анімуса і трансакційна теорії.

Важливим у розумінні ґендерної соціалізації І. Кон вважає еволюційну теорію статі, що її розроблено російським біологом В. Геодакяном.

Розглянемо декілька із названих теорій.

Згідно еволюційної теорії статі5, яку В. Геодакян розвиває більше сорока років, процес само відтворення кожної біологічної системи включає в себе дві протилежні тенденції: наслідування як консервативний фактор, який «намагається» зберегти незмінними у потомства всі батьківські ознаки, і мінливість, завдяки якій виникають нові ознаки.

Самиці уособлюють «постійну пам'ять», а самці – за оперативну, тимчасову пам'ять виду. За Геодакяном, норма реакції жіночий істот, тобто їх адаптивність (пластичність) в онтогенезі за всіма ознаками ширше, ніж чоловічих. Один й той самий шкідливий фактор середовища модифікує фенотип самиць, але не торкається їх генотипу, у той час у самців вон руйнує не тільки фенотип, але й  генотип. Наприклад, за льодовикового   періоду  широка норма реакції у самиць дозволяла їм «робити» густішою шерсть, товстішим підшкірний жир. Вузька норма реакції у самців цього не дозволяла, тому серед них виживали і передавали свій ген тільки генотипічно «кошлаті і товсті». Із появою культури (вогню, шуби, житла) виживали і досягали успіху у самиць саме винахідники цієї культури.

Внаслідок різної норми реакції, і жінок вищою є здібності до виучування, виховання, конформності, а у чоловіків – до винахідливості, кмітливості, пошуку. Звідси нові завдання, які вирішуються вперше, але вирішувати їх можна аби як (максимальні вимоги до новизни, мінімальні – до досконалості), краще розв’язуються чоловіками, а знайомі завдання (мінімум новизни, максимум досконалості) – жінками.

Критикуючи теорію В.Геодакяна, І. Кон зауважив, що вона є привабливою, оскільки з біологічної точки зору транслює звичні стереотипи про природність чоловічого лідерства. А між тим, світ тварин має численну кількість варіацій поведінки самиць та самців, і ці варіанти на співпадають із нормами реакцій описаних Геодакяном6. Біологічний детермінізм, на думку І. Кона, не може стати єдиним підґрунтям розуміння процесів ґендерної соціалізації.

Психоаналітична теорія

Традиційна психоаналітична концепція, починаючи із З.Фройда, приписує основну роль в статевій диференціації біологічним чинникам. Вторгнення З. Фройда в соціальні науки і оперування ним етнографічними даними розпочалося ще в 1920- ті роки. Проголосивши, що «анатомія – це доля», З. Фройд зосередився, між іншим, на питанні про те, що означало «бути чоловіком у первісну добу?». Згідно із поглядами німецького вченого, походження культури пов’язане із «вбивством первісного батька». Фройд змальовує наступну (далеку від ідилії) картину: первісна орда, батько-деспот має всіх жінок і не дає змоги синам навіть наближатися до них. Потяг синів зрештою приводить до вбивства батька та поїдання його. Після цього сини відчули величезне почуття провини і встановили заборону на кровозмішення – інцест в середині  роду і на батьковбивство. Обидві заборони створили так званий «Едипів комплекс», який успадковується нащадками і є підґрунтям культури. З тих первісних часів культура стала ні чим іншим, як системою норм та заборон, де завжди присутній психологічний конфлікт – безсвідомі сили намагаються порушити всі заборони і піти на агресивні дії чи кровозмісну любов, а свідомі (розум) та засвоєні з дитинства моральні норми стримують їх. Чим вищою стає стадія розвитку культури, тим більше ускладнюється соціальна поведінка і психіка перетворюється на «вируючий казан збуджень» - звідси війни, революції, злочини. Історичний процес, від первісності до сучасності, за З. Фрейдом – це особлива видозміна життєвого процесу, що проходить під впливом завдань, які ставить перед людиною Ерос и під впливом Ананке – зовнішньої необхідності. Ці впливи зумовлюють ціну прогресу, якою стає втрата щастя через неможливість здійснення сексуального потягу7

Основним психологічним механізмом засвоєння статевої ролі є процес ідентифікації дитини з батьками. За Фрейдом, весь процес розвитку особи є формування поведінки і уявлень, пов’язаних у першу чергу із статтю особи. В свою чергу статева поведінка міцно пов’язана із сексуальною сферою У теорії Фройда відмінності між чоловіками й жінками зумовлені відмінностями будови статевої сфери, зокрема наявністю в представників чоловічої статі пеніса, який вважається ознакою переваги. З цим пов’язані такі психологічні явища, як “комплекс кастрації” в хлопчиків (тобто страх втрати ознак мужності, а з ними й статевої ідентичності) і “заздрість до пеніса” у дівчаток (тобто відчуття певної статевої неповноцінності). За Фройдом, ці особливості характерні для фалічної стадії психосексуального розвитку8. Для характеристики наступної фази Фройд використовує  "едипів комплекс" (у хлопчиків) і "комплекс Електри" (у дівчаток), а стадію називає едипальною.

Едіпов комплекс, як і комплекс Електри, - це комплекси уявлень і відчуттів (головним чином несвідомих), що полягають в статевому потягу дитини до батька протилежної статі і прагненні фізично усунути батька одної з дитиною статі.. Едипів комплекс викликає у індивіда відчуття вини, що приводить до конфлікту у сфері несвідомого. Вирішення конфлікту лежить в ідентифікації з батьками тієї ж самої статі і тим самим веде індивіда до нормальної статевої ідентичності. Хлопчикам складніше вирішити едипів конфлікт, оскільки це передбачає руйнування первинної ідентифікації хлопчика з матір'ю.

Ідентифікаційна теорія статевої соціалізації є, по суті, теорією саморозвитку, оскільки, на думку психоаналітиків, досвід, який набувають хлопчики і дівчатка в сім'ї, визначається їх різними природженими біологічними потребами. Саме під впливом цього досвіду у дітей дуже рано формуються риси, типові для тієї або іншої статі; з'явившися в дошкільному віці, ці риси закріплюються у міру дорослішання. Тому соціалізація як процес не є головним чинником формування психологічної статі.

Традиційний психоаналіз визнає, що чоловічі і жіночі моделі діаметрально протилежні за своїми якостями. Для типово чоловічої поведінки характерні: активність, агресивність, рішучість, прагнення до змагання і досягнення, здатність до творчої діяльності. Для типово жіночої поведінки характерні: пасивність, нерішучість, залежність, конформність, відсутність логічного мислення, відсутність устремлінь до досягнень, висока емоційність. Фрейд вважав, що особа тоді розвивається гармонійно і повноцінно, коли вона слідує вищеописаним моделям.

З появою неофрейдизму почався бурхливий процес переосмислення традиційної проблематики статевої соціалізації. Всі основні положення традиційної психоаналітичної теорії піддалися теоретичній і експериментальній перевірці.  

Сучасні дані статевої та ґендерної психології, які спираються на останні досягнення біології статі, спростовують певні положення теорії Фройда. Зокрема, Серж Гінгер вважає, що психологія статі людини лише на одну третину визначається спадковістю, ще на одну третину статева ідентичність визначається особливостями внутрішньоутробного життя, і на третину – суспільним розвитком. Він стверджує, що протягом перших тижнів після зачаття кожен ембріон (плід) – жіночої статі, а маскулінізація відбувається пізніше: це повільне й важке гормонально та суспільно детерміноване завоювання. Отже, дівчинка не є хлопчиком, що, згідно з гіпотезою Фройда, втратив свій пеніс, але хлопчик є дівчинкою, що завойовувала пеніс. Так звана заздрість до пеніса або потреба в ньому – це гіпотеза, що, на думку Гінгера, ніколи не підтверджувалася. Це, зокрема, може опосередковано проілю- струвати статистика, згідно з якою серед транссексуалів вп’ятеро більше чоловіків, що бажають стати жінкою, ніж жінок, що хочуть стати чоловіком. 9 

Психоаналітична концепція, на думку І. Клециною,  дуже перебільшує вплив батьків на процес  соціалізації і не враховує роль інших дорослих і дітей. Представники цієї теорії стверджують, що дитина наслідує тому батькові, з яким вона має більше схожості. Але виникає питання, яким чином маленька дитина може взнати, з ким з батьків у неї більше спільного? В суперечність з основними положеннями теорії вступають дані досліджень про можливість засвоєння типової  поведінки через протилежну роль, тобто не тільки через копіювання, але і через протиставлення.

З позиції представників гендерного підходу головною слабкістю психоаналітичної концепції є біологічний детермінізм.

Теорія соціального навчення

Ця теорія, джерелом якої є біхевіоризм, стверджує, що поведінка людини значною мірою формується позитивними або негативними підкріпленнями із зовнішнього середовища. Представники теорії вважають, що в розвитку статеворольової поведінки все залежить від батьківських моделей, яким дитина прагне наслідувати, і від підкріплень, які дають поведінці дитини батьки (позитивне - за поведінку, відповідну статі, і негативне - за поведінку протилежну).

Інша назва даної концептуалізації - "теорія статевої типізації". Главний принцип навчення статеворольовій поведінці - це диференціація статевих ролей засобами спостереження, винагороди, покарання, шляхом прямого і непрямого зумовлення.

За допомогою вибору імені, відмінностей в одязі і іграшках батьки прагнуть чітко указувати на стать дитини як їй самій, так і оточуючим. Низка експериментальних досліджень показує, що з моменту народження дитини батьки поводяться з дітьми по-різному залежно від їх статі.

 

Як правило, батьки підтримують типову для статі поведінку дітей і виражають свою незадоволеність, якщо дитина поводиться по моделі поведінки іншої статі. При цьому звичайно батько особливо активно реагує як на типову, так і нетипову для своєї статі поведінку дитини. Цікаво, що жіночна поведінка хлопчика засуджується і карається частіше і суворіше, ніж «хлопчача» поведінка дівчинки.

На думку представників теорії соціального навчення, діти схильні ототожнювати себе з винагороджуючим батьком. Здійснення винагороджуючої функції в сім'ї може служити головною причиною розвитку відповідної до біологічної статі поведінки: звичайно наслідують тому, хто володіє владою. Наслідування певної моделі не обов'язково підкріплювати для кожної конкретної дитини; достатньо, якщо вона побачить, що та або інша поведінка іншої дитини заохочується. Таке навчення називається заміщаючим.

Теорія соціального навчення підкреслює вплив мікросередовища і соціальних норм на зовнішню статеворольову поведінку дитини.  

Головні недоліки цієї теорії полягають в тому, що основні висновки робляться на основі досліджень в лабораторних умовах, а не ситуацій реальної життєдіяльності. Прихильники подібного підходу обмежуються дослідженням актів поведінки, які можна систематично підкріплювати. В теорії соціального навчення є і інші суперечності:

- наприклад, неясно, як формуватиметься типова для статі дитини поведінка, якщо підкріплення батьків будуть протилежні один одному;

- не цілком переконливо звучить твердження, що характер іграшок, які купують дитині батьки, формує його типові статеворольові уявлення (адже батьки можуть купувати певні іграшки і тому що сама дитина їх про це просить, а це може бути і вплив уподобань  однолітків);

- крім того, не тільки батьки підкріплюють ту або іншу поведінку дітей, але і діти - батьків (наприклад, можливо, дівчатка деякими своїми якостями і реакціями викликають більш делікатне поводження батьків з ними, ніж з хлопчиками).

Основною ідеєю аналітичної психології є ідея індивідуації, тобто розширення свідомої частини особистості й збільшення здатності до рефлексії своєї самості. Карл Густав Юнг відкрив, що в культурній творчості, в персональній свідомості, міфах, казках, снах, мріях, неусвідомлених фіксаціях свідомості повсюдно і у всі часи проявляються певні стійки мотиви, «образи». Вони незалежні від свідомості, вони не набуваються в процесі індивідуального розвитку особистості, а є уродженими і такими, що успадковуються. Ці елементи свідомості К. Юнг назвав архетипами. «Несвідоме, як сукупність архетипів, є осадом всього, було пережито людством, до його самих темних начал. Не мертвим осадом, не кинутим полем руїн, а живої системою реакцій і диспозицій, яка невидимим, тож і дієвішим чином, визначає індивідуальне життя»10. Цікаво, що К. Г. Юнг (ми, звичайно дещо спрощуємо концепцію – авт.) визначав два головних архетипи: Аніма і Анімус, які повязував із подвійністю людської природи, яка поєднує як чоловіче, так і жіноче начало. Анімус – це сукупність чоловічих рис, які є підсвідомо присутніми у жінок, Аніма, напроти, образ ідеальної жінки, що живе у глибині чоловічою психіки.

Процес індивідуації обов’язково передбачає примирення людини зі своїми тіньовими сторонами, а також інтеграцію чоловіка зі своїм фемінним елементом, жінки – з маскулінним. Ці процеси не такі вже й очевидні, адже чоловік, ідентифікуючись зі своєю маскулінністю, приховує свою фемінність, йому нелегко примиритися зі своєю Анімою. Так само жінці нелегко примиритися зі своїм Анімусом, вона витісняє природну маскулінність і не завжди перебуває в гармонії з нею.

Теорія когнітивного розвитку

Згідно цієї теорії уявлення дитини про статеві ролі не є пасивним продуктом соціальної вправи, а виникає в результаті активної структуризації дитиною власного досвіду. Позитивні і негативні підкріплення, що йдуть від дорослого, і ідентифікація з ним дійсно грають певну роль в статевій соціалізації дитини, але головне в ній - це пізнавальна інформація, яку дитина одержує від дорослого, а також розуміння ним своєї статевої приналежності і того, що ця властивість незворотня.

На початкових етапах статево-рольового  розвитку  виділяються три процеси:

- дитина узнає, що існують дві статі;

- дитина включає себе в одну з двох категорій;

- на основі самовизначення дитина керує своєю поведінкою, вибираючи і віддаючи перевагу тим або іншим формам.

На думку відомого американського психолога-когнітивиста Л. Колберга. підкріплення і ідентифікація починають істотно впливати на формування психічної статі тільки після того, коли статева типізація вже відбулася. Представники теорії когнітивного розвитку вважають, що статево-рольові стереотипи грають величезну роль у  процесі засвоєння гендерної ролі.  Статево-рольові стереотипи функціонують як схеми, згідно яких організовується і структурується відповідна інформація. Завдяки здібностям дітей групувати і переробляти інформацію, і здійснюється статева типізація.

Таким чином, статево-рольова стереотипизація  розглядається як позитивний процес, що сприяє отриманню статевої ідентичності. Така думка піддається критиці, оскільки ґендерні стереотипи не зважди не всюди є позитивними прикладами для наслідування. Часто-густо вони обужють розвиток особистості, дають підстави не для росту людини, а для її постійного травмування (за умов, якщо дитина-людина не відповідає певним статево-рольовим вимогам).

В цілому ця теорія була істотним внеском в розробку проблеми гендерної ідентичності і гендерної свідомості.

Разом з тим ця теорія є теорією стадіального розвитку, що відбувається в процесі спонтанного когнітивного дозрівання дитини, в якій вихованню, соціальним чинникам приділяється дуже незначна роль. Теорія не зважає на культурні відмінності і їх зміни у просторі і часі, не бере в розрахунок сучасні тенденції все більшого зближення статевих соціальних ролей.  

Однак, як зауважила І. Клецина11, в 70-ті роки на Заході склалася нова школа, так звана «нова психологія статі», головним чинником  набуття статево-рольової ідентичності її прихильники вважали соціальні чинники.

 Дж. Стоккард і М. Джонсон, спираючись на основні положення теорії нової психології статі, висунули твердження про те, що стать біологічна (хромосомна і гормональна), тобто стать, визначена при народженні,  може лише допомогти виявити потенційну поведінку людини. А власне поведінка зумовлена соціальністю, тими очікуваннями, які йдуть від суспільства і залежать від класових, етичних, расових, історичних чинників12.   

Виникненню "Нової психології статі" сприяли три фундаментальних дослідження, висновки яких спростовують основні положення традиційних теорій. Це:

1) роботи Б. Маккобі і К. Джеклін, присвячені аналізу психології статевих відмінностей. Б. Маккобі і К. Джеклін, проаналізувавши 1600 досліджень, присвячених вивченню психологічних статевих відмінностей, дійшли висновку, що, по суті, немає фундаментальних природжених відмінностей в психологічних особливостях чоловіків і жінок в багатьох областях, де раніше ці відмінності визнавались. (Наприклад, активність, здатність до творчої діяльності як риси, властиві чоловікам, і пасивність, емоційність, залежність як риси, в більшій мірі властиві жінкам). Ті украй нечисленні відмінності, які є у маленьких дітей, явно недостатні, щоб обгрунтувати традиційну нерівність статевих соціальних ролей, наявну в суспільстві.

2) дослідження Дж. Мані і А. Ерхарда, що показали могутність ефекту соціалізації. Експерименти Дж. Мані і А. Ерхарда з гермафродитами внесли корективи в розуміння біологічної статі. Вони досліджували групу гермафродитів з генетичними чоловічими статевими ознаками. Дітей розділили на пари. Одна дитина з кожної пари перенесла операцію і гормональну терапію і стала особою чоловічої статі; її виховували як хлопчика. Інша дитина після операції і лікування гормонами набула жіночу стать і виховувалась як дівчинка. Діти, виховані як хлопчики, засвоїли традиційні чоловічі ролі і одружилися на жінках; діти, виховані як дівчатка, виросли, усвідомлюючи себе жінками, їх подальше життя і сексуальний досвід відповідали віковим нормам.

Відповідаючи на питання, чи є відмінності в поведінці чоловіків і жінок біологічно обумовленими, Дж. Мані  зробив висновок, що "неспростовні лише такі статеві відмінності, як менструації, вагітність і лактація жінок, а також здібність чоловіків до запліднення"

3) концепція андрогінії С. Бем, що показала неправомірність протиставлення маскулінних і фемінних якостей особистості, на якому ґрунтувались всі попередні висновки щодо статево-рольової соціалізації людини.  Андрогінія в концепції С. Бем постала  важливою психологічною характеристикою людини, що визначає її здатність міняти свою поведінку залежно від ситуації, вона допомагає формуванню стійкості до стресів, сприяє досягненню успіхів в різних сферах життєдіяльності. Андрогінія може розумітися як емансипація обох статей, а не як 6орь6а жінок за рівність в маскулінно орієнтованому суспільстві.

Нова психологія статі, за спостереженням О. Іванової, сформулювала дві важливі тези. Перша:  становлення статі у дітей здійснюється на підґрунті  соціальних стереотипів, що існують у культурі. Друга:  діти використовують свою стать  як принцип пізнання світу не із-за ознак, притаманних статі як такої, а тому що культура всіма засобами наполягає на тому, що стать є найбільш важливою  категорією у соціальному житті людства. Із самих перших років дітей вчать, що дихотомія між чоловіками та жінками є і має бути головною практично у будь-якій галузі буття13.

Ґендерна соціалізація

В загальному значенні термін соціалізація означає засвоєння і прийняття індивідом існуючих в суспільстві соціокультурних норм і правил поведінки.

Гендерна соціалізація означає процес засвоєння норм і зразків "мужності" і "жіночності". Процес соціалізації включає, по-перше, освоєння прийнятих моделей чоловічої і жіночої поведінки, відносин, норм, цінностей і гендерних стереотипів; і, по-друге, дія самого суспільства і соціального середовища на процес засвоєння норм, що включає контроль і санкції відносно індивіда. Засвоюються, перш за все, загальнозначущі, колективні норми і правила, які стають частиною свідомості особи14. Групи або окремі особи, які здійснюють основний  вплив на формування норм і цінностей підростаючої людини, називаються інститутами соціалізації. До них належать сім'я, школа, позашкільні дитячі заклади, суспільні і релігійні організації, однолітки, засоби масової інформації. Оскільки ґендерна соціалізація продовжується все життя людини (є різні «правила» і «норми» щодо молодих і літніх чоловіків та жінок, для тих, хто має дітей і для тих, хто не має і т.і.), то агентами соціалізації виступають і колеги по роботі, сусіди, родичі. Неабиякий вплив здійснюється розповсюдженням медичних (чи псевдомедичних), інших наукових знань, літературою, кіно і мистецтвом.

Сутність гендерної соціалізації в патріархатному суспільстві полягає у формуванні мужності і жіночності, заснованих на принципі бінарної опозиції чоловіків і жінок.

О. Іванова наводить описання характерних чоловічих та жіночих рис, що їх було отримано у ході опитування американських студентів у 1970-х роках. Ось деякі з них: чоловік: логічний, раціональний, об’єктивний, має розвинений інтелект – жінка: легковажна, непослідовна, має тонку інтуїцію; чоловік: незалежний, вільний – жінка: залежна, більшою мірою потребує захисту; чоловік: активний – жінка: пасивна; чоловік: намагається досягти успіху – жінка: сором’язлива, несмілива15.

З моменту свого народження людина попадає в міцні обійми  гендерної системи. В традиційних суспільствах здійснюються різні пологові обряди, сценарій яких залежить від статі дитини, від статі залежить набір іграшок, колір одягу немовляти (в деяких країнах новонародженій дівчинці відразу проколюють вуха, щоб сережки завжди демонстрували її стать).  

Якщо розбиратися в проблемі більш детально, то слід було б констатувати, що ґендерна система впливає ще на ненароджену дитину. Її стать у всіх суспільствах була предметом пильної уваги, при чому бажаніше було б народити (чи родитися) хлопчиком, ніж дівчинкою. Дослідниця Л. Попова наводить цікаві факти. За даними дослідження інституту Гелапа в 1997 році 41% батьків хотіли, щоб їх первістком став хлопчик, першою хотіли бачити дівчинку 29%.  Досвід країн Азії та Сходу дає ще більш жорстоку картину «небажання «дівчат. В таких країнах, як Індія, Єгипет перевага, яку віддають хлопчикам, настільки велика, що задоволення бажань батьків могло б довести співвідношення немовлят чоловічої та жіночої статі від 162 до 100 до 495 до 10016.  

Проведені дослідження показують, що новонароджених хлопчиків більше годують, зате з дівчатками більше розмовляють. В процесі виховання сім'я (в особі батьків і родичів), система освіти (в особі виховательки дитячих установ і вчителів), культура в цілому (через книги і ЗМІ) упроваджують в свідомість дітей гендерні норми, формують певні правила поведінки і створюють уявлення про те, що є "справжній чоловік" і який повинна бути "справжня жінка".

Дівчаток готують до виконання материнського призначення, і цій меті підпорядковані іграшки (ляльки) і заняття: вже в дитинстві основною рольовою грою для дівчаток вважаються "дочки-матері), мами і бабусі навчають дівчаток, перш за все, тому, що стане в нагоді для обслуговування сім'ї; батьки і вчителі виховують в дівчатках перш за все слухняність, старанність, скромність. Хлопчиків готують до активних ролей, і тому їх головна забава – гра "у войнушку" з пластмасовою зброєю, в кращому разі – спортивні змагання.

Батьки більше стурбовані, якщо їх сини поводяться як "мамчині синки", ніж коли їх дочки поводяться як шибайголови. В той час як батьки схильні засуджувати несамостійність хлопчиків, вони дозволяють дівчаткам бути залежними від інших і навіть схвалюють це. В результаті хлопчики засвоюють принцип, що слід розраховувати на свої власні досягнення, щоб знайти самоповагу, тоді як самоповага дівчаток залежить від того, як до них відносяться інші. В поведінці батьків виявляється постійне прагнення тримати дочку якомога ближче до себе: на вербальному і невербальному рівнях дівчинці транслюється невпевненість в своїх можливостях, необхідність в опорі і підтримці іншої людини.

Вчителі по-різному пояснюють погані успіхи учнів різної статі: неуспіх дівчаток - відсутністю здібностей, неуспіх хлопчиків - нестачею працьовитості, зусиль. Ця відмінність має велике значення, оскільки за відсутності здібностей працьовитість і додаткові зусилля не розв'яжуть проблему. Отже, дівчаток менше настроюють на роботу, їх заохочують прийняти те, що є, як належне. Зворотне справедливо для хлопчиків - їх стимулюють працювати більше, щоб добитися успіху17.

Ці ідеї підкріплюються дитячою літературою, кіно, мистецтвом, образами дорослих, що їх транслюють засоби масової інформації, родина, книги, тощо.

Дослідження показують, що в процесі навчання в школі і навіть у вузах вчителі і викладачі усвідомлено або несвідомо відтворюють сексистські стереотипи про те, якими рисами вдачі повинні володіти дівчата/дівчини/жінки або хлопчики/хлопці/ чоловіки; які професії більше відповідають тим і іншим. В 1972 р. психолог Мартіна Хорнер запропонувала концепцію "боязнь успіху". Емпіричні дослідження показали, що для хлопців є характерним домінуючий тип мотивації - орієнтація на успіх, у дівчат домінуюча мотивація - уникнення невдачі. Жінкам і дівчатам властивий феномен "боязнь успіху". Вони не хочуть отримувати професію і освоювати сфери діяльності, де переважають чоловіки. Досягнення успіху в цих сферах ототожнюється з активністю і мужністю, а дівчата турбуються, що їх вважатимуть менш жіночними, тобто вони бояться соціальних наслідків успіху. І тому дівчата вже в школі починають стримувати свої пізнавальні і кар’єрні прагнення. Вважаючи, що «заучка» не отримає жіночого визнання, дівчинка свідомо відмовляється від своїх наявних інтелектуальних перемог і планів, з цим пов’язаних.

В подальшому ми розглянемо, як ґендерні установки можуть мало відповідати, а можуть і руйнувати життя людини. Ми розглянемо факти, які аргументують думку стосовно того, що ґендерні стереотипи є історично мінливими, а установки на жіночу/чоловічу «правильну поведінку» не віковічними і залежними від способів організації життя, культури. Але вже зараз ми маємо констатувати, що звичайна свідомість «не сприймає» і «не розуміє» (чи «не хоче розуміти) варіативності та мінливості ґендерних стереотипів.  Американська психолог С. Бем назвала цей соціально-психологічний феномен ґендерними лінзами:

А) Лінза андроцентризму – тобто схильність сприймати  чоловічий досвід і поведінку у якості універсальної і нейтральної норми, по відношенню до якої  жінка є певним відхиленням чи варіацією (в мові це виглядає так: всі люди – брати);

Б) лінза ґендерної поляризації – тобто сприйняття всього жіночого та чоловічого як універсально різних та полярних начал (лінза ґендерної поляризації розповсюджується на якості і ознаки не тільки людей, але й певних предметів, живих і неживих істот, кольорів. Так, гвоздика вважається чоловічою квіткою, кішка і лисиця асоціюються із жіночим, вовк та ведмідь – із чоловічим);

В) лінза біологічного ессенціалізму – тобто такої системи, яка аргументує та легітимізує всі інші лінзи, презентуючи їх природними та нездоланними наслідками статевого диморфізму18.

Підсумовуючи невеличкий огляд теорій і процесів ґендерної соціалізації, ми, услід за пропозиціями І. Кона, маємо пам’ятати, що

  •  конкретні чоловіки та жінки відрізняються один від одного за рівнем маскулінності та фемінності, однаково здорові і соціально адаптовані, активні люди можуть бути більш чи менш маскулінними, фемінними чи андрогінними
  •  всі «чоловічі» та «жіночі» якості є багатомірними. В реальному житті маскулінна статура може поєднуватися з фемінними інтересами (кремезний  чоловік, що створює ікебани) чи почуттями. Маскулінність і фемінність можуть бути ситуативними і такими, що залежать від сфери діяльності ( жінка- суворий прокурор і вона ж – ніжна та любляча мати)
  •  наші образи маскулінності та фемінності базуються не на аналітичних теоріях і доказах, а на здоровому (чи не завжди) глузді і повсякденному досвіді: ми називаємо якісь риси чоловічими просто потому, що у доступному нам емпіричному світі їх частіше і сильніше проявляли чоловіки19

Питання

  1.  Пригадайте, які гендерні норми (в поведінці, інтересах, навиках і уміннях) Ви засвоїли в дитячому і підлітковому віці.
  2.  Під чиїм впливом сформувалися Ваші цінності, зроблений вибір професії, була вибрана мета в житті (матері, батька, сестри, брата, подруги, друга, бабусі, дідуся)? Оцініть свій життєвий вибір з позиції ґендерного підходу, наскільки нейтрально від Вашої ґендерної ідентичності Ви його зробили?
  3.  Наскільки, на вашу думку, ґендерно визначена українська телевізійна реклама? Наведіть конкретні приклади.
  4.  Які якості Ви б хотіли виховати у своїх майбутніх дітей («мужні», «жіночні», андрогінні )? Обґрунтуйте Вашу точку зору.
  5.  Проаналізуйте зміст художньої літератури, настільних ігор для хлопчиків і дівчаток. На виконання яких гендерних ролей вони орієнтують?
  6.  Практичне завдання.  Поговоріть з молодшими братами і сестрами, підлітками з числа знайомих на тему: «Хотів би ти змінити свою статьу? Чи задоволений/задоволена  ти тим, що ти народився хлопчиком / що ти народилася дівчинкою? Чому?»

Терміни і поняття

Гермафродитизм - природжений стан невизначеності, подвійності репродуктивної системи організму (перш за все зовнішніх статевих органів), коли однозначне визначення підлоги як чоловічого або жіночого неможливо або скрутно.

Андрогінія - поняття, що визначає людей, які успішно поєднують в собі як традиційно чоловічі, так і традиційно жіночі психологічні якості.

Текст

Уривок з розділу «Ограничения, накладываемые традиционной мужской ролью» книги Ш. Берн «Ґендерная психология» (Берн Ш. Гендерная психология. СПб., 2001. 320 с.)

"Мужская суть не всплывает, подобно пузырю, на поверхность сознания со дна телесной конституции; мужская суть создается культурой" (Kimmel, 1994, р. 120). 

Вслед за Плеком (Pleck et al., 1993) я утверждаю, что поведение мужчин основывается на представлении о мужественности, которое они впитали из культуры. Верования относительно того, каким мужчина должен быть и что он должен делать, составляют то, что Плек и его коллеги назвали идеологией мужественности (masculinity ideology). Эта идеология не что иное, как набор социальных норм, известных также под именем мужской гендерной роли.

В нашем обществе успех мужчины, а в конце концов и его мужественность определяются тем, насколько хорошо он удовлетворяет материальные нужды и потребности своей семьи (Doyle, 1983). Киммель (Kimmel, 1994) назвал это "рыночной мужественностью". Левант (Levant, 1992) заметила, что первый вопрос, который задают мужчине при встрече, это: "Чем занимаешься? Где работаешь?"  

Норма успешности/статуса (The Success/Status Norm). Гендерный стереотип, утверждающий, что социальная ценность мужчины определяется величиной его заработка и успешностью на работе.  

Бурн и Лэвер (Burn & Laver, 1994) обнаружили у взрослых мужчин и женщин поразительное единодушие относительно того, что мужчина должен делать карьеру. Большинство из них также сошлись во мнении, что мужчина должен зарабатывать много денег.  

С этой нормой связан целый ряд ограничений для мужчин. Во-первых, большинство мужчин не способны на 100% ей соответствовать, из-за чего имеют заниженную самооценку (Pleck, 1981). По словам Килмартина, "пока мужчины как группа обладают большей экономической властью, чем женщины, подавляющее большинство мужчин будет иметь рабочее место, а не делать карьеру" (Kilmartin, 1994, р. 171). Нечто подобное мы встречаем у Киммеля, который пишет, что мужчины конструируют понятие о мужественности вокруг богатства, власти и положения в обществе: у кого больше игрушек, тот и выиграл. Но лишь очень немногим мужчинам удается, добавляет он, иметь достаточно денег, власти и уважения в обществе, чтобы чувствовать себя уверенно. Кто-нибудь всегда стоит выше в служебной иерархии или на социальной лестнице, заставляя других чувствовать свою никчемность (Kimmel, 1992). Еще одним пунктом в этом ряду Килмартин (1994) ставит тот факт, что носитель традиционной мужественности никогда не знает меры и не может наслаждаться тем, что имеет. Он должен постоянно наращивать объем и время работы, и такой стиль жизни часто приводит к появлению обусловленных стрессом физиологических и психологических симптомов.  

 Финансовое давление особенно обременяет тех мужчин, чьи жены сидят дома и не работают. Если несколько человек полностью зависят от тебя  Точка зрения, что главная обязанность мужчины в семье исправно приносить большую зарплату, отрицательно влияет на исполнение им родительских функций, так как, чтобы соответствовать этим ожиданиям, мужчина должен почти все свое время посвящать работе (Pleck, 1985). По мере того как доходы отца растут, его вклад в воспитание обычно сокращается (Ericson & Gecas, 1991).  

Компенсаторная мужественность (Compulsive masculinity). Совокупность качеств, с помощью которых мужчины вынуждены компенсировать свое несоответствие общепринятому стандарту мужественности.  

Мейджерс и Биллсон (1992) писали о том, что компенсаторная мужественность часто принимает форму желания быть "крутым". "Крутость" укрепляет в человеке сознание собственной мужественности, дает ему ощущение гордости, силы и контроля.  

"Стараясь предстать перед окружающим миром безэмоциональным и бесстрашным одиночкой, мужчина скрывает под этой маской чувство слабого внутреннего контроля, недостаток внутренней силы, отсутствие стабильности, уязвленную гордость, сломанную веру в себя и хрупкую социальную компетентность, что обусловлено жизнью на периферии общества" (Мейджерс и Биллсон, 1992, р. 8).  

Норма твердости существует у мужчин в нескольких формах: физической, умственной и эмоциональной.

Норма физической твердости

Норма физической твердости есть не что иное, как ожидание от мужчины физической силы и мужественности. Ту популярность, которой пользуется в наши дни бодибилдинг, смело можно считать реакцией на эту норму. Тренажерные залы переполнены мужчинами, жаждущими нарастить мышечную массу и стать "большими". Самооценка мужчин, которые не являются физически сильными, хотя чувствуют, что окружающие ожидают от них именно этого, может серьезно снизиться, что заставит их прибегнуть в поисках желанной физической твердости к вредным для здоровья методикам. Самый известный пример это широкое использование стероидов для наращивания мышечной массы и силы. Бесконтрольное использование стероидов может иметь побочным эффектом нарушения в эмоциональной сфере, нередко приводит к болезням суставов, сердца и даже к онкологическим заболеваниям.

Еще более распространенная проблема, чем использование стероидов, это категорическое отрицание боли и отказ от медицинской помощи при физическом недомогании. Есть основания считать эту особенность одной из причин меньшей продолжительности жизни у мужчин по сравнению с женщинами (Helgeson, 1990). Готова поспорить, что вы знаете мужчин, которые не прекращали физической активности после травмы, не хотели обращаться за медицинской помощью и в результате оказались гораздо в более тяжелом состоянии. Действительно, если судить по телевизионным комментариям во время футбольного матча, то игрок, продолжающий играть вопреки серьезной травме, заслуживает всеобщего восхищения.  

Норма физической твердости (The Physical Toughness Norm). Стереотип мужественности, согласно которому мужчина должен обладать физической силой и высокой биологической активностью.

Временами норма физической твердости способна довести до насилия, особенно в том случае, когда социальная ситуация предполагает, что не проявить агрессию будет не по-мужски, или когда мужчина чувствует, что его мужественность под угрозой или под вопросом. Мужчины, неспособные реализоваться другими способами, особенно любят демонстрировать мужественность путем насилия (Toch, 1992). Иначе говоря, насилие часто уходит корнями в компенсаторную мужественность. Насилие является для беспомощного в других областях мужчины единственным способом почувствовать себя сильным, сказать: "Я мужчина, пускай я и не успешен в экономическом плане". По словам Мейджерс и Биллсон (1992), мужчины, которым недоступны общепринятые пути достижения успеха, утверждают себя на поприще насилия.

Насилие над женщинами тоже может быть отнесено на счет компенсаторной мужественности. Например, чувство собственного бессилия может заставлять мужчину насиловать женщин, для того чтобы придать себе уверенности в своей силе, власти и превосходстве (Kilmartin, 1994). Исследовательские данные о том, что мужчины-драчуны очень часто имеют заниженную самооценку и низкий социоэкономический статус, лишний раз подтверждают наши догадки относительно того, что причина насилия над женщинами это компенсаторная мужественность (Gondolf, 1988).  

Киммель (1992) пишет о деструктивной норме, связанной с нормой твердости, норме "посылай все к черту, и вперед". Эта норма подталкивает мужчин к осуществлению безрассудных, рискованных и агрессивных действий с целью демонстрации своей мужественности. Киммель доказал, что бытовые изнасилования и предрасположенность мужчин к болезням, связанным со стрессом, вождению в пьяном виде, смерти от несчастного случая и СПИДу связаны с гипертрофированной жаждой риска. По данным Плека (Pleck et al., 1993 а, 1993 b), количественный рост случаев насилия и принуждения к сексуальным отношениям, увеличение числа гетеросексуальных партнеров в год, вера в то, что беременность партнерши служит доказательством сильной мужественности, все это связано с тем, как взрослые мужчины принимают стереотипы традиционной мужественности. Мужчины, поддерживающие традиционное отношение к мужественности, менее регулярно, по их собственным словам, пользуются презервативом, и среди них чаще бытует мнение, что предупреждение беременности не мужская забота.  

Норма умственной твердости

Общепринятые стереотипы относительно мужчин говорят, что они с огромным трудом признают, что чего-то не знают, и предпочитают не спрашивать совета. В основе этого может лежать норма умственной твердости, которая содержит ожидания того, что мужчина будет выглядеть компетентным и знающим. Человек, пытающийся соответствовать этой модели сверхкомпетентности, начинает тревожиться, как только понимает, что чего-то не знает (тревога будет особенно интенсивной, если ему кажется, что окружающие могут догадаться о его невежестве).

Норма умственной твердости (The Mental Toughness Norm). Стереотип мужественности, согласно которому мужчина должен быть знающим и компетентным.

Иногда это может мешать процессу сбора необходимой информации, так как человек не решается задавать вопросы, которые могут выдать, что он недостаточно хорошо разбирается в предмете. Эта норма порождает большие проблемы в межличностных отношениях, так как мужчина, старающийся соответствовать ей, часто унижает других тем, что отказывается признать перед ними свою неправоту или допустить, что кто-то знает больше, чем он.

Норма эмоциональной твердости

Эта норма подразумевает, что мужчина должен быть эмоционально твердым: испытывать мало чувств и быть в состоянии разрешить свои эмоциональные трудности без помощи со стороны. На мой взгляд, именно эта норма порождает наиболее серьезные проблемы для мужчин и их любимых. Киммель (1992, р. 678) сокрушался: "Отцовство, дружба и отношения партнеров эмоциональные ресурсы требуются везде... но мужчины привыкли их избегать... То, что должно было сделать нас настоящими мужчинами, на самом деле обедняет наши отношения с детьми и другими людьми".  

 Норма эмоциональной твердости (The Emotional Toughness Norm). Стереотип мужественности, согласно которому мужчина должен испытывать мало чувств и быть в состоянии разрешать свои эмоциональные проблемы без помощи окружающих.

Одна из форм эмоциональной экспрессии это "самораскрытие", тот тип коммуникации, когда один человек сообщает другому о своих личных чувствах.   В ряде исследований подтвердилось, что мужчины раскрываются реже, чем женщины (Caldwell & Peplau., 1982; Dolgin et al., 1991; Lewis, 1978; Reis et al., 1985; Shaffer et al., 1991). Как справедливо заметил Хакер (Hacker, 1981), самораскрытие может дорого стоить: доверяя кому-либо личную информацию о себе, мы рискуем тем, что нас могут отвергнуть, осмеять, использовать, предать. К тому же если мы раскрылись перед человеком, а он не сделал того же в ответ, то появляется дисбаланс.

Маккоби (1990) высказал следующее предположение: для того чтобы иметь возможность, ничего не опасаясь, находиться рядом с другими лицами своего пола, многие мужчины нуждаются в особенной структуре, предоставляемой им спортом и другой подобной деятельностью, тогда как женщинам такая структура не нужна. Например, те редчайшие случаи, когда можно увидеть, как американские мужчины обнимают и тискают друг друга это момент спортивной победы. Месснер выдвинул предположение, что спорт привлекает мужчин потому, что для них это и способ доказать свою мужественность, и возможность испытывать принятие и привязанность со стороны других мужчин. Он доказал, однако, что даже командные виды спорта не дают того, что действительно нужно личности: близких связей и чувства единства с другими человеческими существами (Messner, 1987).
 Неудивительно, что многие мужчины начинают считать, будто "крутость" это ключ к социальному признанию другими мужчинами (Majors & Billson, 1992). Социализация мужчин учит их соревноваться и поддерживать свою индивидуальность в ущерб близости (Jones & Dembo, 1989). Согласно Хакер (Hacker, 1981), наименее часто самораскрытие наблюдается в отношениях двух мужчин, поскольку мужчины считают более строгими блюстителями мужских норм именно других мужчин, а не женщин. Последствия самораскрытия другому мужчине могут быть более угрожающими, чем последствия самораскрытия женщине.

К несчастью, как отметили Заурер и Айзлер, если выражение нежных чувств субъективно воспринимается мужчиной как нарушение гендерной роли и, следовательно, его стараются избегать, то неизбежно уменьшаются возможности получить эмоциональную поддержку, поскольку окружающие могут и не догадываться, что такая поддержка требуется (Saurer & Eisler, 1990).

Килмартин указал на еще один серьезный побочный эффект отсутствия у мужчин привязанностей к окружающим. Он отметил, что из-за недостатка чувства близости у мужчин меньше факторов, которые бы сдерживали нанесение окружающим физического и психического вреда.

Социализация, писал он, отстраняет мужчин от эмпатии, и впоследствии это позволяет им проявлять жестокость по отношению к тем, кто встает у них на пути. Практически невозможно, подчеркнул он, понять и пережить эмоции другого человека, если не понимаешь своих собственных. Женщинам присуще в ходе социализации учиться думать о чувствах других и самим чувствовать себя в контакте с окружающими.

Мужская установка на соревнование не дает мужчинам принимать во внимание окружающих. Килмартин полагает, что огромный вклад мужчин в войны, насилие, нанесение вреда планете, подавление социальных меньшинств и психологическую жестокость по крайней мере отчасти обусловлен воздействием традиционной мужественности (Kilmartin, 1994, р. 12).

Норма антиженственности.

Эта норма, как мы помним, побуждает мужчин избегать стереотипно считающихся женскими занятий, деятельности и моделей поведения. Например, некоторые мужчины считают, что выражение чувств и самораскрытие "принадлежит" исключительно женщинам и что они будут выглядеть недостаточно мужественными, если будут эмоционально экспрессивны. Многие студенты говорили мне, что если мужчина заплачет или нарушит одну из норм мужественности, его презрительно называют "бабой". Один из студентов рассказал, как его друг во время просмотра телефильма о войне имел неосторожность прослезиться, на что сосед по комнате отреагировал такими словами: "Я все уважение к тебе потерял. Что ты за мужик!", тем самым дав понять, что такие чувства, как близость, эмоциональная чувствительность и экспрессивность, "принадлежат" только женщинам. Таким образом, юноша оказался перед довольно мрачной дилеммой: если он эмоционально экспрессивен, то он не мужчина, а если он эмоционально не экспрессивен, то не может быть полноценным человеческим существом.

Норма антиженственности (The Antifemininity Norm). Стереотип, согласно которому мужчинам следует избегать специфически женских занятий, видов деятельности и моделей поведения. У некоторых мужчин проявляется в виде фемифобии (femifobia) страха показаться женственным, что, возможно, связано со стереотипом теории сексуальной инверсии (inversion theory of sexuality), согласно которому женственность у мужчины это признак гомосексуализма.

Мы уже говорили о том, как норма успешности/статуса мешает полноценному отцовству. Есть основания полагать, что норма антиженственности обладает тем же эффектом. Психологи единодушно заявляют, что очень важная часть функционирования человека в качестве родителя это нежность, забота, постоянная эмоциональная поддержка, потребность часто обнимать ребенка и говорить ему, что любишь его. Многим мужчинам сложно даются эти действия, так как они связывают их с женственностью, а социализация учила их избегать любых проявлений женственности. В результате многие люди, подрастают, оставаясь в неведении, любили ли их отцы по-настоящему или нет. К сожалению, роли отца в нашем эмоциональном и психологическом развитии и становлении посвящено очень ограниченное число исследований, так как в теориях развития личности роль матери ставится намного выше роли отца (Phares, 1992). Рассел (Russell, 1978) обнаружил, что традиционная мужская роль отрицательно влияет на отцовство и что андрогинные отцы более активно и постоянно занимаются своими детьми. Норма антиженственности может также противостоять равенству в домашних делах, поскольку мужчины ассоциируют работу по дому с женщинами и женственностью. Исследование подтвердило, что чем более мужественными считаются мужья, тем реже они выполняют работу по дому (Atkinson & Huston, 1984).

О'Нил выдвинул предположение, что фемифобия, или страх женственности, встречающийся у мужчин, происходит из страха гомосексуальности и обусловлен социальным контекстом, который обычно приписывает гомосексуальность мужчинам с чертами женственности (O'Neil, 1981).  Страх быть принятым за гомосексуала отрицательно влияет на уровень близости в отношениях между мужчинами (Devlin & Cowan, 1985). Например, этот страх сокращает количество взаимных прикосновений и увеличивает физическую дистанцию между гетеросексуальными мужчинами. Вы наверняка замечали возникающую между мужчинами неловкость. Когда мужчина поздравляет своего близкого друга с удачей или выслушивает от него плохие новости, легко можно представить, как в голове у него вертятся такие мысли: "Обнять его или не стоит? Еще подумает что-нибудь не то и оттолкнет". А ведь прикосновение и физическое приближение, игнорируемые некоторыми мужчинами, это очень важные показатели испытываемой симпатии и любви. В Соединенных Штатах женщины демонстрируют симпатию к человеку, сокращая межличностную дистанцию (например, подходя ближе), тогда как мужчины позволяют себе такие действия исключительно в отношении женщин (Aiello, 1987). Женщины располагают большим диапазоном межличностных дистанций, каждая из которых демонстрирует определенный уровень близости с человеком (Forsyth, 1990). Интересно отметить, что эта часть культурных норм характерна для американских мужчин, в то время как в других странах прикосновения мужчин друг к другу и сокращение межличностной дистанции не обязательно ассоциируется с гомосексуальностью. Например, одна из моих студенток, побывавшая с подругой в Марокко, рассказывала, что там мужчины свободно могут ходить по улицам, держась за руки или даже под локоть. А в России мужчины нередко целуются в знак приветствия.

1 Лекцію підготовлено за матеріалами, що їх представлено у підручнику Клецина И.С. Гендерная социализация. Спб, 1998.; Горностай П.П. Ґендерная соціалізація та становлення ґендерної ідентичності / Основи теорії ґендеру. – К., 2004. – С. 132-157; Иванова Е. Гендерные исследования в психологи / Введение в гендерные исследования. Ч.1. – Спб, Харьков, 2001. – С. 312-345.

2 Клецина И.С. Вказ.праця. – С.7.

3 Кон И. Психология половых различий // Вопросы психологии. – 1981. – №2. – С47-47.

4 Кон И. Мужчина в меняющемся мире. М., 2009, С.37-38.

5 Матеріал поданий за:  Кон И. Мужчина в меняющемся мире. М., 2009, С.33-35.

6 Там само. С.35.

7 Фрейд З. Тотем и табу: Психология первобытной культуры и религии. - М.; Пг.,1923. - С. 149-170.

8 Основи теорії ґендеру. – С.135.

9 Там само. – С.136

10 Юнг К.Г. Структура души. – М., 1993. – С. 131.

11 Клецина И. Вказ.праця.-С.15

12 Там само.

13 Иванова Е. Гендерные исследования в психологии / Введение в гендерные исследования. Ч.1. – С. 335.

14 Воронина О.А. Гендерная социализация// Глоссарий// Режим доступу: http://www.gender.ru/russian/glossary/#H0413

15 Иванова Е. Вказ.праця. – С.337.

16 Попова Л. В. Гендерный анализ концепций психологии творчества // Мате риалы первой российской летней школы по женским и гендерным исследованиям. М., 1997. С. 138-139..

17 Там само.

18 Цит.за Кон И. Вказ.праця. – С. 46.

19 Там само.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

51311. Построение аналитической и имитационной моделей системы массового обслуживания 120 KB
  Если в свободную систему поступает заявка, то ее обслуживают совместно все каналы. Если во время обслуживания заявки поступает еще одна, то часть каналов переключается на её обслуживание и так далее, пока все каналы не окажутся занятыми. Интенсивность совместного обслуживания заявки n каналами n. Каналы распределяются равномерно между заявками.
51312. Использование SIMD-расширений 103 KB
  Цель работы Научиться использовать в программах SIMD-расширения архитектуры х86. Написать программу с использованием SIMD-расширений.
51314. Анализ планово-экономических показателей на предприятии Иркутской группы компаний «Техноцентр» 133 KB
  В настоящее время компания работает на рынке электротехники уже более 17 лет. За это время компания добилась многого, приобрели множество партнеров и друзей, которым мы очень благодарны за плодотворное сотрудничество. Эти 17 лет компания эффективно работала на российском рынке и гордится тем вкладом, который ей удалось внести в развитие отрасли нашего региона.
51317. ПОСТРОЕНИЕ ИМИТАЦИОННОЙМОДЕЛИ СМО И ЕЁ ИССЛЕДОВАНИЕ 320 KB
  Два наладчика обслуживают 6 станков. Станок требует наладки в среднем через каждые 0,5 часа. Наладка занимает у рабочего в среднем 10 минут. Все потоки событий – простейшие. Определить, как изменятся следующие показатели...
51318. Системы массового обслуживания 59 KB
  Задание: На вход n – канальной СМО с отказами поступает поток заявок с интенсивностью 6 заявок в час. Среднее время обслуживания одной заявки 0.8 часа. Каждая обслуженная заявка приносит доход 4у.е. Содержание одного канала обходится 2 у.е./час. Определить экономически целесообразное количество каналов.
51319. Разработка нового позиционирования марки супа быстрого приготовления “Быстросуп” компании «Europe Food GB» на фоне усиливающейся кросс-категориальной конкуренции 1.24 MB
  Отрасль потребительских товаров (Fast Moving Consumer Goods / FMCG) является одной из самых динамично развивающихся в современном бизнесе. И в России за последнее десятилетие производство товаров, без которых человек не может обходиться каждый день, совершило большой рывок: модернизируются привычные продукты