40928

Економічний розвиток і проблеми його дослідження в економічній теорії

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Економічний розвиток і проблеми його дослідження в економічній теорії Економічний розвиток як основа розвитку суспільства Статичний і динамічний підхід до аналізу розвитку економічних систем і предмет ПЕ ІІ Сучасні підходи до вивчення інституціональних перетворень та економічного зростання. Інституціональні основи і складові економічного розвитку. Акцент на динамічності предмету вивчення на змінності економічних відносин залежно від суспільного розвитку. На щастя все наведене не повною мірою охоплює проблеми політекономії що свідчить про...

Русский

2013-10-22

137 KB

2 чел.

Тема І. Економічний розвиток і проблеми його дослідження в економічній теорії

Економічний розвиток як основа розвитку суспільства

Статичний і динамічний підхід до аналізу розвитку економічних систем і предмет ПЕ (ІІ)

Сучасні підходи до вивчення інституціональних перетворень та економічного зростання. Системно-структурний аналіз соціально-економічних відносин та методологія інституціоналізму. Інституціональні основи і складові економічного розвитку.

Теорії перехідної економіки та неокласичні концепції загальної рівноваги

1. Економічний розвиток і еволюція економічної теорії

По-перше, згадаємо предмет вивчення і проблематику ПЕ. Можна згадати кілька визначень предмету ПЕ: – вивчення законів, що управляють виробництвом, обміном та розподілом рідкісних благ (Д. Рікардо). Акцент – на вивченні закономірностей, що управляють всіма фазами суспільного виробництва; – вивчення відносин, що виникають між людьми із приводу поєднання факторів виробництва для створення продукту, обміну між економічно відокремленими учасниками виробництва та розподілу створеного продукту; Акцент – на вивченні відносин, не просто актів діяльності, а відносин, що виникають з її приводу. Відносини – як стан взаємообумовленості суб‘єктів, як тих, хто приймає рішення і діє. Залежність діяльності один від інших, формування суспільної ролі одних залежно від суспільної ролі інших та узгодження способів виконання таких суспільних ролей. – наука про суспільні відносини людей в межах їх господарської діяльності, яка удосконалюється в середовищі історично вільного мінового господарства, що розвивається (Туган-Барановський). Акцент на динамічності предмету вивчення, на змінності економічних відносин залежно від суспільного розвитку. – система економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними та соціальними інститутами суспільства. Акцент на єдності ЕВ і ПС. Натяк на існування ГМ, що забезпечує їх єдність та взаємодію. – наука про поведінку суб‘єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, державних установ) у процесі максимізації цільової функції їх діяльності та закономірності вибору ними способу використання обмежених ресурсів для задоволення власних потреб. Акцент на вивченні поведінки індивідів і організацій в господарській сфері, яка (поведінка) розглядається як вибір ефективного способу використання обмежених ресурсів для задоволення потреб – наука про взаємодію економічної та позаекономічної (соціальної, ідеологічної, політичної тощо) сфер суспільного життя (Інституціональні теорії). – наука про ефективний спосіб поєднання обмежених ресурсів для задоволення безмежних потреб; Акцент на проблемі ефективності та проблемі економічного вибору (модель трансформації виробничих можливостей, стан Парето-оптимуму та умови його досягнення).

На щастя все наведене не повною мірою охоплює проблеми політекономії, що свідчить про те, що це жива наука, яка реагує на динамічні зміни в суспільному житті і оновлення реальних потреб суспільства на шляху його поступального розвитку.

Для визначення економічного розвитку будемо виходити мабуть з найбільш загальної моделі економічної діяльності.

Отже маємо людей, природні умови їх існування і потреби, які задовольняються у процесі активного впливу людини на зовнішні умови життя – у процесі перетворення природного середовища відповідно до потреб. Як в межах економічної науки розглядається цей процес.

По-перше,

можна акцентувати увагу на взаємодії людини і природи, що виявляється в рівні розвитку продуктивних сил. Якщо ми акцентуємо увагу на характеристиках матеріально-речових елементів продуктивних сил, то ми досліджуємо технологічний аспект економічного розвитку – процес вдосконалення техніки і технологій, які підвищують продуктивну силу праці, процес формування оптимальних пропорцій розподілу ресурсів між осередками використання. Тоді проблематика дослідження розвитку – яка структура виробництва благ дозволяє максимізувати задоволення суспільства (є найбільш відповідною структурі потреб), як змінюються обсяги виробництва корисних благ за насичення виробництва капіталом чи працею, в яких пропорціях і в яких секторах економіки слід поєднувати ресурси для отримання максимального ефекту, які пропорції розподілу ресурсів між секторами і галузями економіки дозволяють отримати найвищу ефективність суспільного виробництва. Тоді розвиток оцінюється за здатністю суспільства виробляти більше благ на душу населення. Інструментами вивчення такого аспекту економічного розвитку є виробнича функція, макроекономічні моделі економічного зростання, моделі загальної економічної рівноваги

Етапізація економічного розвитку виглядає тоді наступним чином:

а) від аграрного технологічного способу виробництва до індустріального й від індустріального до постіндустріального;

б) від інструментально-ручного способу виробництва до машинного і автоматизованого;

в) від етапу екстенсивного розвитку (коли виробництво зростало приблизно тими самими темпами, що й населення) і доходи на душу населення майже не змінювались до етапу інтенсивного розвитку, коли обсяги виробництва почали зростати значно швидше за чисельність населення, відповідно, стрімко зростали доходи на душу населення. Період, коли екстенсивний розвиток заміщається інтенсивним визначається як «перехідний момент».

Давайте докладніше визначимо основні тенденції цього аспекту розвитку. Розвиток від аграрного до індустріального – якісні зміни в засобах і предметах праці (витіснення машинним ручного виробництва), розвиток поділу і кооперації праці, спеціалізація як основа механізації, зростання частки ресурсів в промисловому виробництві і зменшення у с/г, зростання продуктивності праці, доходів на душу і заощаджень, що формує платоспроможний попит й базу для інвестування і накопичення капіталу, що знов підвищує продуктивність, отже бачимо ефект самопідтримуючого, кумулятивного зростання – продукти зростання стають умовами його продовження. Звертаю вашу вагу, що опанування людьми нових технічних засобів далеко не є гарантією їх поширення в господарську практику й індустріалізації, приклад чому поділ світу на індустріальні (сучасні розвинуті) країни і сільськогосподарські (сучасні країни, щ розвиваються, або меш розвинуті) країни. Необхідні певні суспільні умови (рівномірний розподіл доходів, як основа формування попиту на індустріальну продукцію, висока продуктивність аграрного сектору, як основа високих цін на промислові експортні товари тощо). Приклад із Колумбією.

Від індустріального до постіндустріального – перерозподіл ресурсів на користь нематеріального виробництва, зростання важливості інформації, знань, рішень.

Принципово, що згідно поширених способів моделювання виробничої функції суспільного виробництва діє принцип спадної граничної віддачі. Чим більше насичується виробництво певним фактором за незмінного обсягу іншого, тим меншою стає приріст виробництва в результаті кожної наступної додаткової одиниці використаного ресурсу. Проблема економічного розвитку в багатьох дослідженнях західних авторів трактується як проблема подолання принципу спадної віддачі, проблема пошуку таких макроекономічних пропорцій (цін на ресурси, схильності до заощадження, масштабів споживання, інвестицій тощо), що забезпечуватимуть оптимальну за обсягами виробництва комбінацію виробничих ресурсів і одночасно, можливості відтворення цієї комбінації, що вимагає певного становища на ринку інвестицій, на ринку праці, співвідношення сукупних попиту і пропозиції тощо (докладніше – в моделях ADAS, ISLM). Цікаво, що пошуки способів вирішення цієї проблеми примусили дослідників враховувати такий чинник як «виробничий досвід» – єдиний ресурс, що не підпадає під дію закону спадної віддачі. Зростання якості знань та поширення знань в господарську практику – єдиний спосіб насичення економіки певним ресурсом, що не супроводжується скороченням його граничної продуктивності і не вимагає все більших втрат для накопичення кожної додаткової одиниці цього ресурсу.

По-друге,

можна акцентувати увагу на відносинах між людьми, на соціально-економічних відносинах, тих ролях, що виконують люди в суспільному виробництві (розподілі, споживанні) залежно від їх місця в системі відносин власності.

Тоді проблематика дослідження розвитку: які відносини складаються між суспільними групами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання обмежених благ; які суперечності виникають в системі класових (групових) економічних інтересів, в яких формах вони можуть розв‘язуватись і наскільки ці форми розв‘язку суперечностей дозволяють мотивувати суб‘єктів до моделей поведінки відповідних потреба розвитку суспільства; інтереси якої суспільної групи найближчі до інтересів всього суспільства; що зумовлює спільність і відмінності (суперечності) в системі економічних інтересів; яка структура форм власності дозволяє створити оптимальні стимули і мотиви для діяльності різних суспільних груп; нарешті, наскільки система економічних відносин між людьми відповідає вимогам рівня розвитку продуктивних сил.

Тоді оцінюється розвиток за тим, наскільки повно система економічних відносин дозволяє реалізувати суспільству його виробничий потенціал, наскільки гармонійно узгоджуються економічні інтереси різних соціальних груп і верств, якою мірою приріст обсягів суспільного продукту перетворюється на приріст добробуту населення (зростання функції суспільного добробуту).

Тоді етапізація розвитку передбачає виокремлення:

а) економічних формацій (способів виробництва), які відрізняються системою відносин власності, способами поєднання робочої сили із засобами виробництва, відповідно, мотивами економічної діяльності і способами узгодження економічних інтересів, типовою безпосередньою метою здійснення виробництва. Тоді виокремлюють первіснообщинний лад, феодальне суспільство, капіталістичне суспільство і мабуть, щоб дещо розбавити марксистську термінологію – процеси соціально-економічної трансформації капіталізму;

б) В тлумаченні сучасних західних дослідників – різні поєднання приватної і суспільної власності, саморегулювання і ринкового регулювання (від первісно суспільних форм власності і поєднання економічних і позаекономічних мотивів економічної діяльності до домінування приватної власності та економічних стимулів і до поєднання приватної та суспільних форм власності та економічних і позаекономічних мотивів господарської діяльності);

в) За термінологією інституціоналістів – від переважання управлінських трансакцій (феодальна примусова економіка) до переважання ринкових трансакцій (капіталістична економіка вільної конкуренції) і до гармонійного поєднання ринкових, управлінських і раціонуючих трансакцій в сучасній змішаній економіці.

По-третє, розглядаючи економічний розвиток ми можемо акцентувати увагу на такому його важливому аспекті як розвиток людини, вдосконалення її знань, способів і процедур прийняття рішень, структури потреб і цінностей, моделей господарської поведінки, формальних і неформальних способів регламентації економічної взаємодії.

Тоді проблематика дослідження економічного розвитку виглядатиме як: які мотиви зумовлюють поширення певних типів господарської поведінки і за яких суспільних умов вони можуть поширюватись і ставати домінуючими, а за яких витіснятимуться іншими  моделями економічної поведінки; які принципи і процедури прийняття рішень в господарській сфері дозволяють досягнути найбільшої ефективності, як національні особливості, культурні, політичні процеси впливають на перебіг господарської діяльності, як позначається минулий досвід економічного розвитку на виборі майбутніх шляхів розвитку суспільства, як організовувати суспільну взаємодію, щоб отримати сінергічний ефект від взаємної підтримки соціального, культурного, політичного і економічного розвитку.

Тоді оцінюється розвиток за здатністю зводити до мінімуму трансакційні витрати, за сприятливістю суспільних умов для реалізації особистісного потенціалу представників всіх суспільних груп, за наявністю можливостей для розвитку і реалізації особистості, за гармонійністю, конструктивністю способів взаємодії різних моделей господарської поведінки, за здатністю суспільства перетворювати різноманітність своїх представників на рушійну силу розвитку.

Етапізація розвитку:

а) за цивілізаціями – аграрна (традиційна, або цивілізація де домінує взаємодія людини із природою), індустріальна (де домінує взаємодія людини із штучним середовищем) до постіндустріальної (домінує взаємодія між людьми за допомогою передавання інформації);

б) за класифікацією Ростоу (традиційне суспільство, формування передумов для стрибка продуктивності й доходів, стрибок до кумулятивного зростання, перехід до технологічної зрілості, стадія масового споживання);

Економічний розвиток – поєднання в індивідуальних для кожного суспільства формах процесів економічного зростання, вдосконалення соціально-економічних відносин і форм господарювання, еволюції суспільних інститутів, що виявляється у поліпшенні забезпеченості суспільства економічними благами.

Предмет ПЕ ІІ – закономірності соціально-економічного розвитку і трансформаційні стани економічних систем, сучасні тенденції формування соціально-економічного порядку провідних і пострадянських суспільств.

2. Проблеми вимірювання розвитку

2.1 Теоретичні засади (функції суспільного добробуту – через множинність цілей економіки, їх суперечливість. Функція суспільного добробуту як спосіб агрегування комплексу показників).

Утилітаристська, егалітаристська, роулсіанська;

2.2 Практика оцінки (ІЛР)

Інтегральний кількісний показник придатний для міжнародних порівнянь, що відбиває загальнонаціональні складові економічного розвитку, а саме: ВВП на душу населення у доларах відповідно до паритету купівельної спроможності, середня очікувана тривалість життя при народженні, середній рівень освіти, який складається на дві третини з індексу писемності населення і на одну третину з індексу контингенту учнів в усіх вікових категоріях. Щодо душового ВВП використовується дисконтування

2.3 Індекс бідності (і глибина бідності).

3. Теорії перехідної економіки

Щодо поглядів на економічний розвиток їх об‘єднує тлумачення розвитку як переходу з одного рівноважного стану до іншого, який переважає за принципом Парето-ефективності. Можна прив‘язати до циклічності розвитку (рух від точки під кривою трансформації (етап стабільного технологічного горизонту) – висхідна фаза економічного циклу, етап формування нової межі виробничих можливостей (етап зміни технологічного горизонту) – низхідна фаза економічного циклу). Тобто розглядається лише вихідний стан («А») і цільовий стан («Б»), а власне як відбувається трансформація від А до Б – ігнорується.

Виробничі функції

Загальні властивості виробничих функцій засіб формального відображення залежності  (технологічно обумовленої залежності) обсягів виробленої продукції від обсягів використаних ресурсів.

1. Перша частинна похідна за фактором гранична продуктивність фактору, тобто приріст обсягів виробництва, що забезпечується зростанням обсягів залучення фактору на одиницю за незмінності обсягу інших факторів.

2. Обсяг виробленої продукції до обсягу використання фактору середня продуктивність фактору;

3. Норма технологічної заміни одного фактору іншим (MRTSlk – додатковий обсяг залучення фактору А, достатній для збереження незмінних обсягів виробництва за зменшення використання фактору Б на одиницю) пропорційна граничним продуктивностям факторів (MRTSlk = MPl / MPk);

4. Еластичність обсягу виробництва за фактором відношення граничної продуктивності до середньої продуктивності яке характеризує відносну зміну виробництва залежно від відносної зміни обсягу використання фактору;

5. Приймається, що виробництво неможливо за нульового обсягу хоча б одного фактору;

6. Розглядаються три основні випадки залежності продуктивності факторів від обсягів їх залучення. Перший приріст виробництва пропорційно приростам обсягів факторів, відповідно середня (гранична) продуктивність факторів незміна Другий приріст обсягів виробництва відбувається швидше за приріст обсягів факторів (гранична (і середня) продуктивність зростає із збільшенням обсягів факторів); Третій приріст обсягів виробництва відбувається повільніше за прирости обсягів факторів зниження граничної (і середньої) продуктивності факторів;

Функція Кобба Дугласа

А. В первинному варіанті двофакторна;

Б. Коефіцієнти ступеню коефіцієнти еластичності обсягів випуску від обсягів залучення факторів;

В. Сума коефіцієнтів більше одиниці зростає ефективність, дорівнює одиниці незмінна ефективність, менше одиниці спадна ефективність факторів із зростанням обсягів їхнього залучення;

Д. Граничні продуктивності факторів пропорційні середнім (перша частинна похідна за капіталом дорівнює середній продуктивності капіталу на коефіцієнт, те саме для праці);

З. Технічний прогрес виявляє властивість нейтральності, тобто зростання продуктивності і фондоозброєності (капіталоозброєності) праці супроводжується постійною капіталовіддачею.

Також можливі випадки абсолютного технічного прогресу зростання продуктивності, капіталоозброєності і капіталовіддачі; відносного технічного прогресу зростання капіталовіддачі і продуктивності праці за незмінної капіталоозброєності; капіталомісткій технічний прогрес зростання капіталоозброєність і продуктивність праці за спадної капіталовіддачі;

Моделювання умов загальної Парето ефективності за допомогою скриньки Еджоурта Боулі.

Ефективність обміну

Гранична норма заміщення блага А благом Б однакова для всіх споживачів на ринку. Інакше обмінявшись благами (одиниця блага А від споживача, у якого воно має меншу граничну норму заміщення передається другому споживачу в обмін на кількість блага Б, що відповідає граничній нормі заміщення блага А у першого споживача. Його рівень добробуту не змінився. Але у другого споживача більша гранична норма заміщення блага А благом Б, отже він віддав менше ніж був готовий віддати заради одиниці блага А – він підвищив свій добробут). Тому за нерівності граничної норми заміщення блага А благом Б у всіх споживачів парето ефективність не досягається.

В стані оптимуму споживача гранична норма заміщення одного блага іншим дорівнює відносний ціні цього блага (ГНЗаб = Ца / Цб). Оскільки на конкурентному ринку ціни однакові для всіх споживачів, то і граничні норми заміщення двох благ в них мають бути однаковими.

Ефективність виробництва

Гранична норма заміщення праці капіталом для всіх фірм однакова. Якщо це не так, то передавши одиницю капіталу від фірми в якої норма заміщення капіталу працею менша до фірми в якої гранична норма технологічної заміни капіталу працею більша ми можемо збільшити обсяг виробництва – фірма, яка отримала одиницю капіталу могла зберегти незмінним обсяг виробництва віддавши більше ніж їй довелось віддати (але одиницю капіталу для неї рівнозначна більшій кількості одиниць праці ніж для фірми яка віддала одиницю капіталу).

Крім того, всі фірми досягають оптимуму коли в них відношення граничних продуктивностей праці і капіталу дорівнюють співвідношенню їх цін. Але гранична норма заміщення праці капіталом дорівнює саме відношенню граничної продуктивності праці до граничної продуктивності капіталу. Оскільки ціни ресурсів на конкурентних ринках однакові для всіх фірм, всі вони в стані оптимуму матимуть однакові відношення граничної продуктивності праці до граничної продуктивності капіталу, отже однакові граничні норми заміщення праці капіталом.

Ефективність товару «мікс» – відображення відповідності структури розподілу ресурсів структурі уподобань споживачів.

Гранична норма заміщення блага А благом Б дорівнює граничній нормі трансформації блага А в благо Б,  тобто виробництво готове виготовити благо А саме з такими витратами (відмовою від блага Б) які відповідають готовності споживачів відмовлятись від блага Б заради додаткової одиниці блага А.

Кейнсіанські моделі економічного зростання

Модель ADAS

Кейнсіанська модель відбиває умови рівноваги на товарному ринку й ринку заощаджень за умови фіксованих цін.

Модель Є. Домара

ΔYad = ΔI * m = ΔI * (1/(1-b) = ΔI * (1/s)

ΔYas = a * ΔK = a * ΔI

ΔYad = ΔYas, відповідно, ΔI /s = a * I, що еквівалентно ΔI /I = a * s

Тобто, рівноважний темп приросту національного доходу дорівнює темпу приросту інвестицій і пропорційний добутку as, де а – гранична продуктивність капіталу а s – гранична схильність до заощадження.

Модель Р. Харрода

Щодо пропозиції виходячи з очікувань виробників: Y1-Y0 / Y0 = k * ((Y0 – Y-1) / Y-1), де k =1, якщо AD-1 = AS-1, k>1, якщо AD-1 > AS-1 і k<1, якщо AD-1 < AS-1.

Звідси можна виразити обсяг пропозиції в економіці:

Yt = Yt-1 * (k*(Yt-1 – Yt-2)/Yt-2) +1)

Сукупний попит можна визначити як:

Yt = It/s = (v * (Yt – Yt-1)) /s

Тоді гарантований темп зростання національного доходу може бути визначено як s / (v-s), де v – акселератор інвестицій (відношення спричиненого цим зростанням в декілька хвиль збільшення І до первинного зростання Y).

Важливо, що всі вони відбивають ті макроекономічні умови, які необхідні для розширеного відтворення суспільного виробництва, для забезпечення відповідності, збалансованості між масштабами інвестування і масштабами заощаджень, темпами приросту населення і масштабами накопичення капіталу, темпами зростання ефективності внаслідок НТП і нормою доходності різних чинників виробництва, кон‘юнктурою на товарному ринку і ринку заощаджень тощо.

4. Теорії трансформації економіки (інституціональний підхід)

Об‘єднує погляди на економічний розвиток як на процес еволюції. В центрі уваги не набір макроекономічних параметрів, що дозволяють забезпечити узгоджене функціонування різних секторів в процесі розширеного відтворення, а процедури, принципи, середовище діяльності людини як рушійної сили всіх змін. Тобто певні макроекономічні змінні лише створюють умови, а люди більшою чи меншою мірою враховуючи ці умови і поводяться в економічній діяльності, керуючись своїми звичками, інстинктами, рутинами, приймаючи рішення із витратами часу і зусиль тощо. Відповідно, в центрі уваги не вихідний і завершальний стани ЕС, а процес трансформації, як процес зміни моделі поведінки.

Так, наприклад, в центрі уваги теорії Т. Веблена не макроекономічні параметри, а способи за допомогою яких суспільство може активізувати діяльність зумовлену позитивними інкстинтами і протидіяти поширенню негативних інкстинтів.

а) Инстинкт мастерства, заключающийся в стремлении к «эффективному использованию наличных средств и адекватном управлении ресурсами, доступными для достижения жизненных целей». Иными словами, это культурно обусловленный инстинкт хорошо и эффективно делать свою работу.

б)  Родительский инстинкт, представляющий собой заботу о благе данной социальной группы и всего общества в целом.

в) Инстинкт праздного любопытства. Он связан с бескорыстным стремлением к новым знаниям и информации.

г) Инстинкт приобретательства.

д) Инстинкт соперничества, агрессии и желания прославиться.

е) Инстинкт привычки.

В суспільстві формуються великі групи, які в своїй діяльності керуються різними інстинктами (дихотомія між бізнесом й індустрією). Такий розгляд дозволяє отримати принципи формування господарських процедур, принципи регламентації господарської діяльності (принципи формування суспільних інститутів), які дозволяють заохочувати позитивні дії і протидіяти поширенню негативних.

В центрі уваги Р. Коуза поняття трансакційних витрат, а погляд на економічний розвиток – головна рушійна сила розвитку – тяжіння до мінімізації трансакційних витрат, а не витрат трансформації.

а) издержки поиска информации; б) издержки измерения; в) издержки ведения переговоров и заключения контрактов; г) издержки спецификации и защиты прав собственности; д) издержки оппортунистического поведения.

Тому діяльність фірми описується не виробничою функцією, а системою контрактів, укладання яких дозволяє досягнути певного рівня трансакційних витрат. Наприклад, розширення масштабів фірми і введення до її складу нових виробничих підрозділів дозволяє зменшити трансакційні витрати зумовлені укладанням контрактів, пошуком партнера, верифікацією інформації про нього, втрати зумовлені опортуністичною поведінкою, тощо. Але одночасно, зумовлює зростання витрат контролю, витрат узгодження і підготовки рішень в середині фірми (графічне зображення). Оптимальний масштаб – де сума цих трансакційних витрат мінімізується.

В теорії Й. Шумпетера, розвиток – послідовність стрибків, ривків, викликаних запровадженням інновацій (технологічних, організаційних, маркетингових тощо) і неузгоджених щодо параметрів функціонування і етапів життєвого циклу різних секторів економіки. Провідниками інновацій є підприємці, що зумовлює їх особливу суспільну роль в капіталістичному суспільстві. Ключ до розвитку – створення інститутів, здатних сприяти інноваціям та їх поширенню. Відповідно трансформація тоді, це процес «приживання» інновацій, адаптації способів регламентації господарської діяльності, формальних і неформальних до нових технологічних чи організаційних рішень, до нових параметрів виробничої функції суспільства.

Інститут – сукупність формальних  і неформальних, зовнішніх і внутрішніх для людини правил поведінки, що регламентують людську діяльність, в тому числі в господарській сфері.

Тема 2 Закономірності руху економічних систем

1. Сутність та рушійні сили розвитку економічних систем

Економічну систему визначають як сферу спільного функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких формує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності (форми господарського життя) певного суспільства. Або як сукупність видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на виробництво, розподіл, обмін і споживання благ, а також на регулювання такої діяльності, відповідно до пріоритетів розвитку такого суспільства. Або сукупність економічних відносин між людьми, що приймають участь в процесах використання обмежених ресурсів для задоволення необмежених потреб, що може бути забезпечено лише за умови ефективного використання цих ресурсів. Або як єдність функціональної, факторної, суб‘єктної та інституціональної складових. Важливо, що кожній економічній системі більшою чи меншою мірою властиві такі риси як цілісність, органічність, тяжіння до рівноваги, здатність до відтворення та внутрішні сили (механізми) саморозвитку та циклічність розвитку (тема подальшої розмови).

Як мінімум необхідно знати два підходи до класифікації економічних систем формаційний та загальноцивілізаційний. Ці два підходи до класифікації економічних систем відображають і два головні підходи до визначення рушійних сил економічного розвитку.

Формаційний підхід як можна зрозуміти з його назви, розподіляє історію розвитку економіки на такі етапи як формації. Вони відрізняються за рівнем розвитку продуктивних сил та характером виробничих відносин, тобто домінуючим типом власності і способом поєднання  робочої сили із засобами виробництва. Логіка – рівень розвитку ПС, адекватна домінуюча форма власності на ЗВ, спосіб поєднання РС і ЗВ, вся система економічних відносин, мотивів, економічних інтересів.

Але використовуючи цю концепцію не можна пояснити поділ світу на індустріальні і не індустріальні країни (1840 – 1914р.). Тут необхідно врахувати особливості їх соціальної структури і міжкласової взаємодії, соціальної мобільності, напрями і особливості трудової міграції (як наприклад в моделі А Льюїса) тощо. Тобто певний рівень економічного розвитку – результат функціонування цивілізації, збігу і гармонійного поєднання, взаємопідтримуючого прогресу соціальної, економічної, технологічної, політичної та інших сфер суспільного життя. Такий підхід до класифікації історичних систем та розуміння рушійних сил їх розвитку називають цивілізаційним. Узагальнюючи, таблиця.


Економічна школа

Погляд на основу економічної системи

Рушійні сили економічного розвитку

Головний критерій етапізації ЕР

Виокремлюють моделі ЕС

Марксизм

Єдність рівня розвитку продуктивних сил із економічними відносинами і, в першу чергу, відносинами власності на засоби виробництва і відповідним способом поєднання факторів виробництва. Така єдність утворює спосіб виробництва, що разом із суспільно-політичною надбудовою формацію

Розвиток продуктивних сил, який вимагає приведення економічних відносин у відповідність до рівня розвитку і характеру продуктивних сил. Тобто наявна безпосередня залежність між тим які засоби праці використовуються людиною в процесі виробництва і економічними відносинами, в які вступатимуть люди в процесі виробництва, обміну і розподілу благ (приклади)

Домінуючий тип відносин власності та відповідний суспільний спосіб поєднання засобів виробництва з робочою силою в процесі виробництва – формаційний підхід

Первісна община рабовласництво феодалізм буржуазно-капіталістичне суспільство комуністичне суспільство

Класична економічна теорія і неокласичні моделі економічної рівноваги

Сукупність механізмів координації економічної діяльності суб`єктів економіки, що створюють сигнали та стимули для поєднання приватних і суспільних інтересів (примушують господарюючих суб‘єктів обирати такий спосіб максимізації цільової функції своєї діяльності, який забезпечує досягнення ефективності суспільного виробництва)

Механізми ринкової конкуренції, що забезпечують домінування тих пропорцій розподілу ресурсів, способів їх поєднання, відповідно розмірів їх граничного продукту і доходів їх власників (цін ресурсів), які забезпечують вищий рівень ефективності використання ресурсів

Пропорції використання ринкового саморегулювання чи централізованого регулювання, структура розподілу ресурсів за форами власності

Традиційна ринкова/планова змішана економіка

Інституціональні теорії

Моделі господарської, економічної поведінки, правила, процедури і стереотипи економічної діяльності, принципи і пріоритети прийняття економічних рішень;

Розвиток людини, її потреб, цінностей, поведінкових стереотипів. Відповідно, вдосконалення процесів взаємодії між людьми і вдосконалення процедур, принципів, норм їх економічної діяльності

Головний чинник виробництва і відповідна секторальна структура суспільного виробництва, місце в ньому людини, способи взаємодії, передавання інформації і досвіду, переважання ринкових, управлінських чи раціонуючих трансакцій

Аграрні індустріальні постіндустріальні цивілізації, тоталітарна адміністративна та ринкова демократична моделі


Цивілізаційний підхід до класифікації економічних систем ґрунтується на більш широкому розумінні ознак належності економіки до того, чи іншого типу. Єдність рівня розвитку продуктивних сил із соціокультурними факторами системою цінностей, рівнем суспільної свідомості та соціальної злагоди в суспільстві, рівнем та механізмами соціальної захищеності і обсягами соціальних гарантій населенню, особливостями розподілу прав і відповідальності між державою і суспільством та між окремими соціальними групами тощо.

Важливо, що формаційний підхід до класифікації економічних систем ґрунтується на розумінні рушійної сили економічного розвитку як поступального руху (розвитку) продуктивних сил. Відповідно до змін рівня розвитку і характеру продуктивних сил змінюється і сукупність економічних відносин суспільства, тобто відбувається розвиток економічної системи;

Цивілізаційний підхід ґрунтується на розумінні людини, зміні її потреб, ціннісних орієнтацій, пріоритетів, способів і процедур діяльності, стереотипів поведінки як головних рушійних сил економічного розвитку.

2. Етапи життєвого циклу суспільства і економічної системи

Висхідні (розвиток) – зародження (виникнення) як одиничне явище, утвердження (набуття цілісності, здатності до самовідтворення), поширення (перетворення в домінуючу систему);

зрілість (повний вияв внутрішніх властивостей);

проходження (накопичення суперечностей, що не можуть бути вирішені в межах системи); відмирання (витіснення новим);

Відповідно, життєвий цикл економічної системи передбачає такі фази:

виникнення, формування, розвиток і проходження, розпад, зникнення;

Графічна ілюстрація

3. Трансформаційні стани економічних систем

Стан господарства, коли економічна система переходить від одного етапу свого розвитку до іншого, коли господарство перетворюється з однієї економічної системи на іншу. Таким чином економіка складається з певного набору рис, що властиві економічним системам вихідного типу і економічним системам типу до якого спрямовано розвиток економіки країни. Важливо, що такий набір рис не може зберігатись тривалий період часу якісь із властивих на перехідному етапі рис, механізмів, інституціональних структур, відношень зникнуть із завершенням перехідного періоду, а якісь зміцняться, набудуть домінуючого характеру, сформують цілісну єдність, здатну до саморозвитку і відтворення.

Отже, економічний розвиток, як процес якісного вдосконалення економічної системи в процесі її відтворення періодично набуває особливого характеру, який ми називаємо трансформаційним (перехідним) етапом розвитку економіки. Головна властивість такого етапу, яка дозволяє відрізняти його від стабільних економік зміна основ економічної системи. При чому основу економічної системи ми можемо розуміти за трьома різними підходами, але найчастіше, кажуть про те, що змінюються основи економічної системи в разі коли змінюються, по-перше, принципи сталих господарських зв‘язків (тобто спосіб координації економічної діяльності суб‘єктів економіки), по-друге, домінуючий чинник виробництва з відповідно переважаючим сектором економіки; по-третє, домінуючий тип власності на ресурси та відповідний спосіб поєднання чинників виробництва. Відповідно, коли економічна система не може нормально (розширено) відтворюватись без зміни наведених елементів маємо ситуацію входу у перехідну економіку, коли відбувається поступове оновлення названих елементів це стан перехідної економіки, коли оновлені названі елементи здатні забезпечити достатні для розширеного відтворення ефективність використання всіх ресурсів маємо завершення перехідного етапу і початок сталого функціонування оновленої економічної системи.

Оскільки кожній економічній системі властиві такі етапи розвитку як зародження і становлення, розвиток і стале функціонування, занепад і зникнення, то період коли вихідна економічна система знаходиться на стадії занепаду, а нова на стадії становлення називається перехідним етапом розвитку в історії економіки країни.

Головні риси трансформаційного етапу життєвого циклу економічної системи:

1. Зміна основ (див вище);

2. Багатоукладність не визначеність функцій і ролі в економічній системі різних механізмів, інститутів, відносин, суб‘єктів. В економіці функціонують як елементи економічної системи, що доведуть свою ефективність і утворять основу нової економіки, так і елементи, що не витримають конкуренції, доведуть свою непридатність на новому етапі розвитку і припинять існування;

3. Нестабільність (нестійкість) як вже було зауважено, економічна система з таким набором рис не може існувати ці риси внутрішньо суперечливі, вони не узгоджуються між собою, призводять до загострення суперечностей, розв‘язання яких відбувається через усунення рис, що залишаться в минулому певної економічної системи і ствердження рис, що утворять спосіб функціонування нової економічної системи;

4. Вагома тривалість змін, пов‘язана з великим ступенем інерційності економічних систем, потребою в часі для викристалізації тієї системи відносин, інститутів, механізмів, що забезпечать ефективне функціонування системи на новому етапі розвитку;

5. Особливий характер суперечностей не можуть бути розв‘язані в межах старої економічної системи, розв‘язання протиріч через зміну основ функціонування економіки, через відмирання рис, що не відповідають вимогам рушійних сил розвитку і становлення, зміцнення рис, що утворюють основу оновленої системи;

6. Існування специфічних перехідних економічних форм, які не функціонують за умов сталої економічної системи, а існування яких обумовлено специфічними завданнями і процесами перехідних економік, їх специфічними умовами;

7. Вплив на риси і форми реалізації тенденцій розвитку, закладених в основу формування нової економічної системи.

4. Етапи трансформаційного циклу

І – Етап безпосередньо трансформації – етап накопичення суперечностей в межах старої економічної системи, старі принципи і форми організації економічної діяльності продукують диспропорції відтворення та негативні явища в економічному житті (можна згадати альтернативні ознаки перебування економічної системи на етапі занепаду – продукуються невідповідність попиту і пропозиції – за неокласичними теоріями рівноваги, поширюються непродуктивні моделі господарської поведінки – за інституціоналістами, система виробничих відносин, класова структура і система економічних інтересів та їх реалізації не дозволяють використовувати потенціал продуктивних сил – за Марксом). Приклади – велика депресія, період розпаду феодалізму тощо.

ІІ – етап інтерформації – виникнення багатьох і вибору оптимальних механізмів, відносин, що утворять основу нової економіки і забезпечать вирішення суперечностей – переведуть їх з суперечностей розвитку в суперечності функціонування. Етап конкурентної боротьби між альтернативними способами організації економічного життя, розподілу функцій, формування відносин між різними елементами економіки, формування процедур діяльності (господарського механізму адекватного новим умовам функціонування економіки (за Марксом – новому співвідношенню продуктивних сил і виробничих відносин).

ІІІ етап – етап інтоформації – етап утвердження домінуючого економічного ладу, етап розвитку і поширення вже сформованої цілісної системи економічних зв`язків, форм і процедур економічної діяльності, що забезпечать розширене відтворення економіки.

ІV етап – етап посттрансформаційного стану – розвитку нової системи на власній принциповій основі (поширення якісно нових інститутів і відносин від ядра системи до її периферії).

5. Класифікація трансформаційних станів економіки.

Виокремлюють такі типи перехідних економік:

1. За ознакою природи рушійних сил, що спонукають до перехідних процесів природно-еволюційна та реформаторсько-еволюційна перехідні економічні системи.

2. За конкретно-історичним підходом до класифікації:

2.1 Трансформація від початкового етапу розвитку капіталізму до соціалістичної економіки процеси, що відбувались на території колишнього СРСР в двадцяті роки ХХ ст. Найбільш специфічна і ні на що не схожа модель перехідної економіки, пов‘язана із домінуванням позаекономічних механізмів координації економічної діяльності і позаекономічних стимулів, повним руйнуванням системи економічних інтересів та класової структури суспільства, тотальним одержавленням, зміною господарського механізму із домінуванням централізованого і економічно не обґрунтованого планування, повним оновленням всієї системи господарських інститутів.

2.2 Трансформація від чисто ринкової системи до змішаної системи, із розширенням державного втручання існувала в 40-ві 50-ті роки ХХ ст. в західноєвропейських країнах і США як наслідок усвідомлення досвіду великої депресії і переорієнтації економіки з урахуванням розширення повноважень і економічних функцій держави.

2.3 Трансформаційні процеси в сучасних розвинутих країнах (постіндустріальна економіка, інформаційне суспільство тощо)

2.4 Перехідні процеси зумовлені необхідністю виправлення диспропорцій в економіці обумовлених специфічним місцем країни в світовій системі поділу праці і в системі міжнародних економічних відносин характерна для колишніх колоніальних країн, або країн, що знаходились під протекторатом розвинутих держав, економіка яких внаслідок цього мала ярко виражену сировинну спрямованість, аграрний неіндустріальний характер, низький технічний рівень, орієнтацію на граничну дешевизну робочої сили і низьку її кваліфікацію, високу залежність від закордонних інвестицій та ввезення продукції промисловості.

2.5 Нарешті, трансформаційні процеси в країнах колишнього Радянського союзу та так званого “соціалістичного табору”, обумовлені кризою командно-централізованої економіки.

3. За глибиною перетворень: одинично-локальні трансформації, функціональні трансформації, міжсистемні трансформації

Критерії

одинично-локальні трансформації

функціональні трансформації

Міжсистемні трансформації

Соціально-економічні відносини (відносини власності на ресурси)

Незмінний домінуючий тип власності, незмінні види та форми власності, зрушення в пропорціях розподілу ресурсів за формами власності

Незмінний домінуючий тип власності, розвиток механізмів реалізації права власності (вдосконалення форм власності), зрушення пропорцій розподілу ресурсів за формами власності

Зміна домінуючого типу власності, нова форма поєднання особистісного та матеріального чинників виробництва

Спосіб координації економічної діяльності суб‘єктів економіки

Вдосконалення методичного забезпечення суб‘єктивного управління та розвиток інфраструктури об‘єктивного саморегулювання в межах існуючих принципів координації.

Приклад вдосконалення діяльності працівників бірж, фінансових компаній тощо

Розвиток механізмів координації економічної діяльності та зміни розподілу функцій між різними механізмами збільшуються обсяги ресурсів, що рухаються і розподіляються за оновленими механізмами координації і зменшуються за старими. Приклад розвиток ринкової інфраструктури бірж, акціонерних страхових компаній, посередницьких фінансових закладів тощо, або навпаки монополізація певного сектору економіки, концентрація виробництва і централізація функцій управління господарською діяльністю різних виробників

Оновлення принципів і механізмів координації економічної діяльності суб‘єктів господарювання наприклад перехід від централізовано планової економіки до ринкової економіки, від простого товарного виробництва до розвинутого товарного виробництва

Соціальна структура суспільства

Рух індивідів між різними соціальними групами за збереження пропорцій між їх чисельністю

Зміна пропорцій розподілу загальної чисельності населення за соціальними групами

Виникнення нових соціальних спільностей (класів, великих груп, виокремлених за місцем в системі відносин власності, майновим станом, способом життя тощо)

Система економічних інтересів

Вдосконалюються лише організація механізмів реалізації економічних інтересів організації зарплати для найманих працівників, правил нарахування прибутку для підприємців, визначення відсоткових ставок для кредиторів тощо

Перерозподіл загальної чисельності носіїв економічних інтересів між окремими групами, розвиток механізмів узгодження інтересів різних соціальних груп. Приклад удосконалення регламентації соціально-трудових відносин (поширення соціального партнерства, запровадження трипартізму тощо)

Виникнення нових економічних інтересів.

Приклад формування класу власників і підприємців при переході від соціалістичної до капіталістичної ринкової економіки, формування класу вільних найманих працівників під час переходу від феодальної до дрібнокапіталістичної формації тощо.

Суспільні інститути економічного життя

Вдосконалення в межах сталих принципів

Розвиток існуючих інститутів, їхня модифікація

Виникнення нових інститутів


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23796. Декларация прав человека 49 KB
  €œБременские музыканты€ нарушалось право на свободу передвижения право на труд право на личную неприкосновенность право на защиту себя в суде право на участие в мирных собраниях право на свободу. €œКолобок€ нарушалось право на личную неприкосновенность право на жизнь право на свободу мирных собраний право на порядок в стране право на свободу убеждений право на гражданство право на имущество €œКот и лиса€ нарушалось право на свободу передвижения право на труд право на личную неприкосновенность право на защиту себя в...
23797. Циклы. Цикл с параметром 514 KB
  Цели: Образовательные: познакомить обучающихся с понятием цикл тело цикла с синтаксисом записи цикла с параметром изучить цикл с параметром и рассмотреть простейшие задачи с параметром; Развивающие: развивать познавательные интересы умение использовать приобретенные знания и умения повышение интереса к занятиям информатикой; Воспитательные: воспитывать информационную культуру учащихся внимательность аккуратность дисциплинированность усидчивость формировать самостоятельность и ответственность при работе с компьютером....
23798. Циклы. Цикл с параметром. Решение задач 164.78 KB
  Цикл с параметром. Цикл с параметром. Цели: Образовательные: повторить понятия цикл тело цикла с синтаксисом записи цикла с параметром закрепить решение задач с параметром; Развивающие: развивать познавательные интересы умение использовать приобретенные знания и умения повышение интереса к занятиям информатикой; Воспитательные: воспитывать информационную культуру учащихся внимательность аккуратность дисциплинированность усидчивость формировать самостоятельность и ответственность при работе с компьютером. Ученик должен...
23799. Побудова діаграмм в Excel 135 KB
  Організаційний момент: слайд 1Учитель. І так починаємо слайд 2 Вопросы к кроссворду: Блок ячеек таблицы. Відкрийте будьласка зошити запишіть сьогоднішнє число і тему нашого уроку слайд 3 Побудова діаграм в Excel. слайд 4.
23801. Изображение природы в разных состояниях 40 KB
  Зрительный ряд: фотографии с разными состояниями моря; репродукции картин К. – Что вы чувствуйте когда слышите эту музыку Закройте глазки представьте как вы лежите на берегу моря заграете солнышко припекает к вашему телу по морю бегают солнечные зайчики . Каким кажется корабль в этих волнах Сообщение темы: Сегодня мы с вами тоже постараемся передать настроение моря. Работа над изображением моря.
23802. Человек и его украшения. Выражение характера человека через украшения 18.27 KB
  Класс: 2 Тема: Человек и его украшения. Выражение характера человека через украшения. Сначала он делал украшения из клыков убитых зверей ракушек глины. С украшениями мы сталкиваемся каждый день часто не осознавая что это произведения искусства.
23803. Два флота. ВЫРАЖЕНИЕ НАМЕРЕНИЙ ЧЕРЕЗ УКРАШЕНИЕ 17.64 KB
  Дидактическая цель: создать условия для выполнения работы с выражением настроения двух кораблей. Зрительный ряд: фото кораблей пиратов и царя салтана Литературный ряд: А. Вдруг кормчий ведущий караван кораблей сказал: Посмотрите – ка что это там впереди И все увидели что изза острова на чёрных парусах к ним приближаются какието черные мрачные корабли. Купцы стали смотреть на силуэты кораблей.