40982

Взаємовідношення мови й гендера

Лекция

Иностранные языки, филология и лингвистика

Мовна картина світу як результат пізнання та концептуалізації об’єктивної дійсності Мові належить активна роль у культурі й пізнанні. Вона є унікальною здатністю людини що відрізняє її від будьяких інших живих істот і решти світу. Кожен народ посвоєму розчленовує фрагменти світу і посвоєму називає їх. Формується світ тих хто говорить цією мовою тобто формується концептуальна картина світу як сукупність знань про світ що є зафіксованими у лексиці граматиці фразеології.

Украинкский

2013-10-22

89.5 KB

15 чел.

Лекція 10

Взаємовідношення мови й гендера

1. Мовна картина світу як результат пізнання та концептуалізації об’єктивної дійсності

Мові належить активна роль у культурі й пізнанні. Вона є унікальною здатністю людини, що відрізняє її від будь-яких інших живих істот і решти світу. Мова є найважливішим засобом формування та існування знань людини про світ. Відображаючи у процесі діяльності об’єктивний світ, людина фіксує результати пізнання в слові. Уся ж система знань, набутих як особисто, так і внаслідок навчання, утримується в довгостроковій пам’яті людини за допомогою концептів, або ментальних прообразів. Концепуталізація, або понятійна класифікація, – один з найважливіших процесів пізнавальної діяльності людини, що полягає в усвідомленні інформації, яка надходить до людини, та який призводить до утворення концептів, коцептуальних структур і всієї концепутальної системи у мозку (психіці) людини.

Кожен народ по-своєму розчленовує фрагменти світу, і по-своєму називає їх. Формується світ тих, хто говорить цією мовою, тобто формується концептуальна картина світу як сукупність знань про світ, що є зафіксованими у лексиці, граматиці, фразеології.

Уже доведено, що мовна картина світу доповнює об’єктивні знання про реальність (див. роботи Є. Бартмінського, А. Вежбицької). Сукупність цих знань, закарбованих в мовній формі, являє собою те, що в різних концепціях називається то як мовний проміжний світ, то як мовна репрезетнація світу, то як мовна модель світу, то як мовна картина світу. У силу більшої поширеності ми обираємо останній термін.

Поняття картини світу, зокрема мовної, побудоване на вивченні уявлень людини про світ. Світ – це людина й середовище в їхній взаємодії, а картина світу – результат переробки інформації про середовище і людину.

Між картиною світу, як віддзеркаленням реального світу, і мовною картиною світу, як фіксацією цього зображення, існують складні взаємини. Картина світу може бути представлена за допомогою просторових (верх – низ, правий – лівий, схід – захід, далекий – близький), часових (день – ніч, зима – літо), кількісних, етнічних та інших параметрів. На її формування впливають мова, природа й ландшафт, виховання, освіта та інші соціальні фактори, традиція і таке інше. Мовна картина світу не стоїть поряд із специфічними картинами світу (хімічною, фізічною та ін.), вона їм передує й формує їх, тому що людина здатна розуміти світ і сама себе завдяки мові, в якій закріплюється суспільно-історичний досвід – як загальнолюдський, так і національний. Останній і визначає специфічні особливості мови на всіх її рівнях. У силу специфіки мови у свідомості її носіїв виникає певна мовна картина свіу, через призму якої людина бачить світ.

Мовна картина світу формує тип ставлення людини до світу (природи, тварин, самої себе як елемента світу). Вона визначає норми поведінки людини в світі, визначає її ставлення до світу. На думку Ю. Д. Апресяна (Апресян, 1995. – с. 45-53), будь-яка природна мова відбиває певний спосіб сприйняття й органзіації (концептуалізації”) світу. Висловлені в ній значення складаються у певну цілісну систему поглядів, свого роду колективну філософію, яка є обов’язковою для всіх носіїв мови.

Термін мовна картина світу є метафорою, тому що в дійсності специфічні особливості національної мови, в яких зафіксовано унікальний суспільно-історичний досвід певної національної спільноти людей, створюють для носіїв цієї мови не якусь іншу, неповторну картину світу, яка відрізняється від об’єктивно існуючої, а лише специфічне забарвлення” цього світу, зумовлене національною значимістю предметів, явищ, процесів, вибірковим ставленням до них, яке породжується специфікою діяльності, образу життя і національної культури даного народу.

Картина світу, яку можна назвати знанням про світ, лежить в основі індивідуальної і суспільної свідомості. Вона не є простим набором фотографій” предметів, процесів, якостей тощо, адже містить не тільки відбиті предмети, але й позицію суб’єкта, що їх відбиває, його ставлення до цих об’єктів, причому позиція суб’єкта – така ж реальність, як і самі об’єкти. Більше того, оскільки відображення світу людиною не пасивне, а діяльне, відношення до об’єктів не тільки породжується цими об’єктами, а й здатне їх змінити через діяльність. Звідси слідує природність того, що система соціально-типових позицій, відношень, оцінок знаходить знакове відображення в системі національної мови і бере учать у конструюванні мовної картини світу.

2. Гендерні ознаки мовної картини світу

Гендерні ознаки мовної картини світу – це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічого й жіночого бачення, що інтегрують універсальні та національно-специфічні ознаки, виявляють особливості номінативної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, а також вплив статі на мовну практику й мовну поведінку. Майже кожна культура накопичила в собі певний набір поглядів, відносин, цінностей та форм поведінки (гендерні ролі), які передаються з покоління в покоління досвідом або ж за допомогою мови як беззаперечної одиниці розвитку людської культури певного  колективу, або ж за допомогою інших засобів, наприклад комунікаційних технологій.

Гендерні дослідження проводять для глибинного розуміння природних установок і стереотипів, культури, які зрештою можуть вирішити багато етнічних проблем. Жіночі та чоловічі стереотипні гендерні ролі слугують засобом пізнання позитивних і негативних аспектів як окремої культури, так і світу в цілому. Вивчення відмінностей в мовній культурі та літературі допомагає визначити специфічні риси в характері чоловіків і жінок, слугує індикатором формування нового мислення. Яскравою формою вираження національно-культурної специфіки гендерного концепту є система міфологічних уявлень, звичаїв, традицій, ритуалів та вірувань певної лінгвоспільноти, яка є базою ірреальної картини світу.

Гендерні концепти виступають універсаліями в когнітивній картині світу. Під час їх вербалізації відображається специфіка сприйняття певним етносом цього концепту, тому вони вважаються одними з найважливіших лінгвокультурних концепцій. Прототип – ядерний компонент концепту, когнітивний класифікатор, що виконує диференціювальну та інтегрувальну функції. Прототип репрезентує певну універсальну чи культурно-національну форму знання, навколо якого формується концепт; він кореспондує з поняттям, формує зміст і умови референції. Відповідно, соціальний стереотип як один із видів прототипу репрезентує мінімізоване й конкретизоване культурно-специфічне уявлення про об’єкт, асоційований із відповідним концептом. Стереотип, сформований лінгвокультурним соціумом засобом економії зусиль, результатом і способом тлумачення дійсності в рамках соціокультурно детермінованих когнітивних моделей, суб’єктивно детермінований і містить не стільки фактуальний, скільки суб’єктивно-оцінний зміст.

Гендерний стереотип, когнітивним субстратом якого є гендерний концепт, – це історично зумовлене типізоване в колективній свідомості певного лінгвокультурного соціуму уявлення про фізіологічні, емотивні, психічні, психологічні та соціокультурні атрибути, властиві індивіду, якого соціум категоризує як чоловіка або жінку. Соціальна природа гендерних стереотипів як когнітивних упереджень пов’язує їх творення з політичним, релігійним, класовим, економічним, освітнім, сімейно-соціальним та іншими аспектами існування суспільства. Джерелами гендерних стереотипів виступає патріархальний устрій суспільства, біблійна мораль, другорядність жінки, біологічне призначення жінки-матері та обмеженість її соціальних ролей.

Отже, ідентифікація чоловіка й жінки тісно пов’язана з національно-культурними характеристиками. Якщо гендерні концепти виступають універсаліями в когнітивній картині світу лінгвокультурної спільноти, то при їх вербалізації відображається специфіка сприйняття певним етносом цього концепту. Стереотипізація гендерних особливостей є складником явища категоризації дійсності відповідно до глобальної когнітивної моделі гендерних концептів, яка спрямовує інтерпретаційні процеси в русло аксіологічних орієнтирів лінгвокультури.

Останнім часом у лінгвістиці з’явилось багато праць, в яких робиться спроба системного осмислення й опису мови у зв’ язку з феноменом статі. Основною метою таких досліджень є опис і пояснення того, як проявляється стать у мові, які оцінки властиві у мові чоловіку та жінці і у яких семантичних сферах вони найбільш розповсюджені. Сучасна лінгвістика переживає своєрідний гендерний бум, отже  можна стверджувати про появу ще однієї галузі мовознавства- лінгвістичної гендерології та гендерної лінгвістики.

Лінгвістична гендерологія співвідносить мову з особистістю за ознакою соціальної статі. Гендерні ознаки мовної картини світу – це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічого і жіночого бачення, а також вплив статі на мовну практику та мовну поведінку. Усі рівні мовної системи є гендерно маркованими.

Чоловіки і жінки по-особливому лінгвалізують і пізнають світ та одне одного у своій мові. Психологія дає підстави стверджувати: є почуття, що їх переживають тільки жінки або тільки чоловіки; є думки, які формуються у свідомості тільки жінки чи тільки чоловіка, а отже, є відповідний цим настановам вибір мовних засобів, природний для одних і неактуальний, необов’язковий для інших . Жінка як учасник соціальної комунікації – це за своєю природою активно вербальна особистість, якій  традиційно приписується балакучість.

Жінки гостріше відчувають потребу спілкуватися практично в будь-якому віці. Вищу вербальну активність жінок учені схильні пояснювати фізіологичними особливостями. Лінгвістичний талант жінок виявляється у швидшому засвоюванні мови, вони стрімкіше сприймають сказане і швидше відповідають. Чоловіки реагують повільніше й частіше вагаються, сумніваються, відповідно й почуття у чоловіків виявляються слабкіше й стриманіше. Жінок частіше перебивають, ніж чоловіків, бо їм доволі важко відновити логічний плин розмови. Жінки – тонкі комуніканти, вони винахідливі й мобільні у застосуванні засобів для встановлення контактів, легше вловлюють бажання і настрій співразмовника, простіше входять у світ інтересів іншої людини, здатні виявити співчуття у найрізноманітніших вербальних і невербальних формах. Налогодження стосунків за допомогою розмовипріоритет жіночого розуму. Жінка легко читає між рядків і формує на тлі тексту підтекст. Жіночі засоби в спілкуванні набагато витонченіші. Особливо не люблять чоловіки жіночу звичку говорити натяками. Однак натяки на непрямі форми мови у деяких ситуаціях допомагають уникнути конфронтації, знизити мовну агресію.

Можна без перебільшення стверджувати, що жінки володіють вишуканішою палітрою маніпулятивних технік мови, алюзій, паралельних смислових рядів, які блискуче виявляються у міжстатевому спілкуванні та в трансакції „жінка-жінка”: прихована ворожість, суперництво, заздрість, особлива семіотика компліменту тощо.

У словнику жінки переважають емоційні слова, гіпертрофовані оцінки, надзвичайно активні зменшувально-пестливі та збільшувальні імена. Чоловіки, навпаки, з одного боку тяжіють до абстрактних висловів, а з іншого – полюбляють вразити несподіваною асоціацією, нестандартним мовним зворотом тощо. Не буде перебільшенням сказати, що в цілому жінки переважають чоловіків у розмовній мові в аспекті конкретики її вокабуляру.  Питомою ознакою жіночого мовного існування можна вважати комунікативний ризик, бо для жінки не стільки важить, що сказано, скільки як. Емоція пронизує мовний самовияв жінки і поширюється на весь її словник через інтонацію та експресивний синтаксис. Чоловіки намагаються зберегти структурованість композиції розмови, віддаючи перевагу коротким реченням.

3. Загальне поняття про гендерні ролі та гендерні стереотипи

Одним з предметів розгляду гендерної соціолінгвістики є відображення гендерних ролей в мовній картині світу. Цю систему можна звести до дихотомії чоловік / жінка” особа чоловічої статі / особа жіночої статі. Це протиставлення було одним з найперших, узагалі усвідомлених людством, і в будь-якій мові має розвинуту систему лексичних засобів вираження, пов’язаних з ним конотативних значень, фразеологічних зворотів і паремій (прислів’їв та приказок). І в той час, коли не менш важливі для мовної картини світу системи просторових та часових відносин розглядалися на всіх можливих рівнях мови, мовна система відображення гендерних ролей, на жаль, не була достатньо досліджена за допомогою не тільки лінгвистичних, а й соціологічних методів, які широко використовуються саме в гендерних дослідженнях. Доцільним є залучення до розгляду цієї важливої частини мовної картини світу також відомостей соціології, адже міждисциплінарність є визначною рисою сучасних наукових течій: різноплановість, відмінність у вихідних точках дослідження, застосованих методів і методик дозволяє з’ясувати факти, недосяжні для дослідження методами якоїсь однієї науки.

На відміну від поняття стать” як сукупності анатомо-біологічних особливостей, поняття гендера було введено в соціологічних дослідженнях для позначення соціокультурного конструкта, який суспільство надбудовує” над фізіологічною реальністю. Поняття гендера позначає не тільки процес продукувння суспільством розбіжностей у чоловічих та жіночих ролях, поведінці, ментальних та емоціональних характеристиках, а й сам результат – соціальний конструкт гендера. Конструювання гендерних відмінностей відбувається через певну систему соціалізації (яка виховує різні навички й психологічні якості у дівчаток та хлопчиків), розподіл праці між чоловіками й жінками та прийняті в суспільстві культурні норми, ролі й стереотипи. При цьому гендерні ролі й норми не мають універсального змісту та значно відрізняються в різних суспільствах. У цьому сенсі бути чоловіком чи жінкою зовсім не означає мати певні природні якості; це означає підкорятися передбаченим суспільством стандартам (наприклад, носити спідницю, якщо ти шотландець, або штанці — якщо ти узбечка).

Причому хоча в різних суспільствах чоловічі та жіночі ролі можуть бути різними, у всіх діє одне правило: те, що вважається за чоловіче, маркується суспільством як пріоритетне й домінуюче; усе, що вважається жіночим, визнається вторинним і підлеглим. Так була з’ясована одна з особливостей гендерних ролей і відносин – вони констатують (стверджують) домінування в суспільстві маскулінного і придушування фемінного. Гендер, таким чином, виявляється одним з базових принципів соціальної стратифікації. Іншими такими принципами виступають етнічність (національність), вік, соціальна приналежність.

Створення відкритого демократичного суспільства неможливе без подолання сексизму – тобто дискримінації на підставі статі. Сексизм можна визначити як позицію чи дію, які принижують, виключають, недооцінюють та стереотипізують людей за ознакою статі. Гендерні стереотипи – це один з видів соціальних стереотипів, який базується на прийнятих у суспільстві уявленнях про маскулінне та фемінне, та про їхню ієрархію. Часто гендерні стереотипи відзначаються сексизмом стосовно жінок.

Стереотипи жіночності та чоловічності (мужності) не просто формують людей – вони часто диктують людям в залежності від їхньої статі певні психологічні якості, норми поведінки, рід занять, професії тощо. У традиційному суспільстві не особистість, а біологічна стать мають вирішальне значення для життя людини. Зігмунд Фрейд висловив це у відомій сентенції: „Анатомія – це доля. Від цих стереотипів страждають як жінки, так і чоловіки, і тому сучасні дослідження в царині гендера спрямовані не тільки на з’ясування вже існуючої системи гендерних ролей, стереотипів та упереджень, а й на створення нових, соціально адаптованих стереотипів, які б не обмежували особистість межами власної статі, а давали можливість якнайширше розвинути закладені природою таланти і здібності.

3. Актуальні проблеми сучасної української гендерної лінгвістики

Останнє десятиліття у мовознавчій науці означене переходом від лінгвістики „іманентної”, структурної, до лінгвістики антропологічної, яка розглядає явища мови в тісному зв’язку з людиною, її мисленням та духовно-практичною діяльністю. Антропоцентрична лінгвістична парадигма існує в ракурсі міждисциплінарної взаємодії з психологією, теорією комунікації, етнологією, культурологією, соціологією, когітологією, семіотикою. І в цьому виявляється синергетична оптика бачення того, що відбулося і нині відбувається з мовою та інтерпретованим людиною світом. І головне в цьому баченні – людина як найвища цінність і свобода як модус її існування.

Живе людське начало – це мовна особистість у своєму конкретному людському вимірі : етнокультурна приналежність, вік, стать, професія, освіта та ін., це мовне варіювання на тлі лінгвістичних інваріантів. Іншими словами, така мовна особистість постає об’єктом вивчення соціолінгвістики, яка, за словами Клода Ажежа, вивчає тотожне” не просто в собі”, а в образі тисячі облич іншого”.

Соціолінгвістичними перемінними прийнято вважати гендерні відмінності у мові. Феміністська лінгвістика як результат Нового жіночого руху в США і Німеччині в кінці 60-х на початку 70-х років інституалізувала гендерні дослідження у мовознавстві цих країн, на сьогодні можна говорити також про гендерний бум на терені Східної Європи, відокремлений від феміністичної парадигми. Зокрема, з 80-х років минулого століття спостерігається зростання інтересу до гендеру в російській лінгвістиці Утворена при Московському лінгвістичному університеті Лабораторія гендерних досліджень активно провадить дослідження у цій царині, консолідує науковців Росії, СНГ, європейських країн, організовуючи, починаючи з 1999р., міжнародні конференції “Гендер: мова, культура, комунікація”. Стійкий інтерес до лінгвістично зорієнтованої гендерної проблематики спостерігається в Україні, щоправда на кафедрах російської на іноземних мов (зокрема, праці М. Холода, Олени Горошко, автора психолінгвістичних праць з проблем гендерно маркованої мовної свідомості російськомовного населення України). У Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, на кафедрі російського мовознавства, очолюваної Ларою Миколаївною Синельниковою, активно проводяться дослідження такого ґатунку; проблем гендерної зумовленості функціонування мови торкаються у своїх дослідженнях, зокрема монографічних, Наталя Бардіна (“Языковая гармонизация сознания”), Надія Баландіна (“Функції і значення чеських прагматичних кліше в комунікативному контексті”), Тетяна Ковалевська (“Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування”), Галина Яворська (“Прескрептивна лінгвістика: мова, культура, влада”); чимало цікавого в річищі проблеми гендер і лінгвістика” містить соціологогічний аналіз мовної ситуації Києва, здійснений Лесею Ставицькою і Ларисою Масенко; судячи з матеріалів конференцій, які проводяться в Україні, можна говорити про різноаспектні інтереси у цій царині вчених Одеси, Донецька, Сімферополя Не можна не сказати про досягнення українського феміністського літературознавства (монографії Тамари Гундорової, Віри Агєєвої, збірники „Гендер і культура”, „Жінка як текст” та ін.), філософський спектр бачення „чоловічого” і „жіночого” висвітлюють праці київського філософа Назіпа Хамітова.

Бібліографія праць з проблеми гендеру в лінгвістиці нараховує не один десяток праць, тому й може скластися враження вторинності проблеми. Але чи можемо говорити, виходячи з постулату про глибоке вкорінення гендерної проблематики в специфіку кожної лінгвокультурної спільноти, що українська мова і українська мовна особистість вивчені у ракурсі статево-рольвих характеристик? Ні. Саме поняття гендер у свідомості більшості професійних лінгвістів доволі розмите, бо асоціюється з фемінізмом з супровідним негативно оцінним шлейфом, жінками – звісно, із супровідним іронічним шлейфом і сексом.

Гендер – це соціальна стать на відміну від біологічної, і продукується вона у процесі соціальної, культурної і мовної практики. За словами Алли Вікторівни Кириліної, гендерний фактор, який враховує природну стать людини і її соціальні наслідки”, є однією з істотних характеристик особистості і протягом усього життя впливає на її усвідомлення своєї ідентичності, а також на ідентифікацію суб’єкта-мовця іншими членами соціуму”.

Власне лінгвістичний інструментарій гендерний студій постає у двох іпостасях, які умовно, розуміючи хисткість меж, можна кваліфікувати таким чином: 1) мова – це інструмент пізнання гендеру як самостійної міждисциплінарної парадигми, як своєрідної інтриги пізнання, за влучним висловом Ірини Халєєвої, з відповідним відгалуженням – лінгвістична гендерологія; 2) гендерно орієнтовані мовознавчі дослідження – це продукування додаткових знань про мову та комунікацію – гендерна лінгвістика.

Той фактор, що гендерні, зокрема лінгвістичні, дослідження проводяться жінками зумовлюється не тільки й не стільки прагненням своєю мовою про себе свідчити”: жіноча мова виокремлюється тому, що існує чоловіча й навпаки; попри те, що різностатеві особи живуть у різних світах і різних мовах, вони на загал приречені бути разом і в своєму земному існуванні, і в парадигмі та практиці лінгвістичного пізнання. Фемінна репрезентативність дослідників проблеми гендер і лінгвістика” – це вочевидь частковий вияв своєрідної соціопсихологічної потреби жіночої кооперації (аж ніяк не спрямованої проти чоловіків), прагнення окреслити специфічність гендерно окреслених мовних світів і пізнання таки маскулінного світу, у якому вони живуть. З іншого боку, хто як не жінки - лінгвісти здатні адекватно описати сценарії мовної поведінки своєї спільноти зсередини, відповідно – чоловіки здійснити такого ґатунку адекватний аналіз.

Література

  1.  Абаєва М. К. Фразеологическая семантика как часть языковой картины мира//Национально-культурный компонент в тексте и языке / М. К. Абаєва. Материалы II Международной конференции 7-9 апреля 1999 г. Часть 2 – Мн.: БГУ, 1999. – С.3-4.
  2.  Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания / Ю. Д. Апресян //Вопросы языкознания. - 1995. - №1. – С.45-53.
  3.  Воронина О. Свобода слова и стереотипный образ женщины в СМИ / О. Вороніна // Знамя”. – 1999. – № 2. – с. 165-175.
  4.  Горошко Е. Гендерная проблематика в языкознании. Введение в гендерные исследования / Е. Горошко. Ч. 1. Учебное пособие. Харьков: ХЦТИ, Санкт-Петербург: Изд.-во „Алтея ”, 2001. – 509 с.
  5.  Кирилина А. В. Гендерные исследования в лингвистике и теории комуникации : учебн. пособ. / А. В. Кирилина. – М. : РОССПЭН, 2004. – 252 с.
  6.  Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. СПб.: Питер, 1997. – 668 с.
  7.  Масенко Л.Т. Українська соціолінгвістика: історія, стан, перспективи  / Л. Т. Масенко // Українська мова. – 2007. – № 1. – С. 3 – 19.
  8.  Маслова В. Языковая картина мира и культура / В. Маслова // Когнитивная лингвистика конца XX века. Материалы международной конференции 7-9 октября 1997г. - Часть I. – Минск: МГЛУ. 1997. – с. 59-64.
  9.  Ставицька Л. О. Мова і стать / Л. О. Ставицька // Критика. – 2003. – № 6. – С. 29 – 34.
  10.  Стернин И. А. Особенности женского и мужского понимания речевых высказываний / И. А. Стернин // Антропоцентризм чи антпопофiлiя? Антропоцентричний аспект психолiчнiх дослiжень в онто- та фiлогенезе. – Київ; Кривий Ріг; Москва, 1998. – С. 95  96.
  11.  Стернин И. А. Гендерная специфика речевого воздействия как предмет исследования / И. А. Стернин // Гендер: язык, культура, коммуникация: Материалы Первой международной конференции 25–26 ноября 1999 г. – М., 1999. – С. 92  93.
  12.  Терехова Д. І. Типологія вербальних асоціацій у вільному асоціативному експерименті / Д. І. Терехова // Наукові записки. – Випуск ХХVІ – Серія: Філологічні науки (Мовознавство). – Кіровоград, 2000. – С. 236-246.
  13.  Холод А. М. Речевые картины мира мужчин и женщин / А. М. Холод. – Днепропетровск, 1997. – 229 с.
  14.  Цивьян Т. В. Лингвистические основы балканской модели мира / Т. В. Цивьян. – М.: 1990. – 240 с.
  15.  Хамитов Н. В. Философия и психология пола / Н. В. Хамитов. – Киев-Москва, 2001.
  16.  Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура, влада. / Г. М. Яворська. – НАН України, Інститут мовознавства ім. О. Потебні. – Київ, 2000.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

13805. Do people in our country judge by appearances 28.5 KB
  Кучер А. Do people in our country judge by appearances Isn’t it disappointing that people in our country judge by appearances I strongly believe that appearance is important in our country: the largest number of people judge according to how much somebody’s clothes cost how people look like. In the first place people judge you according to your figure body build height weight haircut etc. For example more and more women girls and even men in our country dream about ch...
13806. Isn’t it unfortunate that appearance is very important 24 KB
  Isn’t it unfortunate that appearance is very important I strongly believe that a lot of people in my country judge be appearances. Expand your introduction 12 sentences more. In the first place people pay attention to appearance choosing a partner for life. For example a wealthy businessman isn’t likely to want to have relationships with a woman who doesn’t look attractive. Moreover appearance is important for the choice of a future career and employment. In my opinion not wellg...
13807. How important is appearance in your country 14.44 KB
  How important is appearance in your country Isn’t it true that people’s appearance plays a big role in modern society. It seems obvious that appearance can reflect our individuality and our way of life. As far as I am concerned appearance is very important in our country. On the one hand it’s right to judge people by appearances. If we don’t want to look strange we must follow certain rules. For example we usually wear a classic suit or a special uniform and a neat ...
13808. Эссе. Я не хочу обносить стенами свой дом или заколачивать свои окна. Я хочу, чтобы дух культуры различных стран как можно свободнее веял повсюду: не надо лишь, чтобы он сбил меня с ног 15.04 KB
  Я не хочу обносить стенами свой дом или заколачивать свои окна. Я хочу чтобы дух культуры различных стран как можно свободнее веял повсюду: не надо лишь чтобы он сбил меня с ног. Р. Тагор Выбранное мною высказывание посвящено проблеме взаимосвязи взаимозависимости м...
13809. Анализ бязевого двуспального набивного комплекта постельного белья «Куба» торговой марки «Хлопковый Рай» с точки зрения потребителя и производителя 2.24 MB
  Эссэ по микроэкономике на тему: Анализ бязевого двуспального набивного комплекта постельного белья Куба торговой марки Хлопковый Рай с точки зрения потребителя и производителя. Оглавление Продукт:3 О компании.3 О товаре.4 Потребители.7 Производство.8 Р
13810. Анализ товара Печенье Юбилейное с шоколадной глазурью 232.82 KB
  Эссе по предмету Микроэкономика на тему Анализ товара Печенье Юбилейное с шоколадной глазурью Оглавление Введение Краткая справка о компании Характеристики товара Субституты и комплементы Целевая группа потребитель8 Производственный процесс9 За...
13811. Анализ товара: Red Bull Energy Drink 250 ml 72.51 KB
  Эссе по предмету Микроэкономикана тему:Анализ товара: Red Bull Energy Drink 250 ml Оглавление Введение Анализ выбора потребителя Товар Описание товара Свойства товара Недостатки и противопоказания Потребитель Субституты и комплементы Су
13812. Анализ выбранного товара - книга «Интервью с вампиром» Энн Райс В твердом переплете, издательство «Эксмо», «Домино», 2007 г 1.95 MB
  Эссе по предмету Микроэкономика на тему: Анализ выбранного товара книга Интервью с вампиром Энн Райс В твердом переплете издательство Эксмо Домино 2007 г. Оглавление ВВЕДЕНИЕ ОПИСАНИЕ ТОВАРА ПОТРЕБИТЕЛЬ КОМПЛЕМЕНТЫ И СУБСТИТУТЫ Субституты ...
13813. Анализ услуг авиакомпании «S7 Airlines»: Авиаперевозки 232 KB
  Эссе по предмету Микроэкономика на тему: Анализ услуг авиакомпании S7 Airlines: Авиаперевозки. Содержание [1] Производитель. [1.1] История создания и развития компании S7 Airlines. [1.2] Авиакомпания S7 Airlines к началу 2011 года. [1.3] Ф