41000

Комплексоутворення в біологічних системах

Лекция

Химия и фармакология

Координаційне число це число яке показує скільки простих лігандів координується навколо центрально атома.До тридентантних лігандів можна віднести аспарагінову кислоту до полідентантних деякі аміно карбонові та поліамінокарбонові кислоти. Число приєднаних лігандів дорівнює координаційному числу поділеному на дентатність ліганду. Ось чому координаційне число не завжди збігається з числом приєднаних лігандів.

Украинкский

2013-10-22

55 KB

69 чел.

Лекція №3.

«Комплексоутворення в біологічних системах.»

План.

  1.  Координаційна теорія А. Вернера
  2.  Класифікація та номенклатура комплексних сполук.
  3.  Дисоціація комплексних сполук
  4.  Ізомерія комплексних сполук
  5.  Застосування комплексних сполук

  1.  Координаційна теорія А. Вернера.

Засновником координаційної теорії комплексних сполук є швейцарський хімік Альфред Вернер (1866 - 1919); за роботи в цій області йому в 1913 році була присуджена Нобелівська премія з хімії.

Комплексні, або координаційні, сполуки відносять до багаточисленного класу сполук, до складу яких можуть входити як неорганічні, так і органічні сполуки у вигляді нейтральних або незаряджених частинок. За багаточисленності вони займають друге місце після органічних сполук.

Основні положення теорії.

  1.  Крім головних валентностей, у атомів існують додаткові (побічні) валентності.
  2.  Насичення основних валентностей – це утворення сполук першого порядку типу: HCl, H20, SO3.
  3.  Насичення побічних валентностей лежить в основі утворення сполук вищого порядку, наприклад NH4Br, [Co(NH3)6]Cl3
  4.  Комплексні сполуки мають центричну будову, тобто всі групи, що входять до їх складу, певним чином розташовані навколо атома – комплексоутворювача, або центрального атома (йона).

Комплексними сполуками називають стійкі хімічні сполуки, у вузлах кристалічної решітки яких знаходяться складні частинки, що містять центральний атом і оточуючи його молекули або Йони.

Наприклад у сполуках [Ag(NH3)2] Cl  і    K2[Zn(OH)4] центральним атомом або комплексоутворювачем є Ag+ і Zn2+. Вони оточені молекулами амоніаку і гідроксид їонами які називаються лігандами або адендами. Комплексоутворювач разом з лігандом утворюють внутрішню координаційну сферу, яка може бути як електронейтральною, так і у вигляді катіона або аніона. Йони Cl  і    K утворюють зовнішню сферу.

Центральним атомом можуть бути майже всі елементи ПС, але найбільшу здатність виявляють d-елементи. Лужні і лужноземельні метали є менш активними комплексоутворювачами.

Координаційне число – це число яке показує, скільки простих лігандів координується навколо центрально атома. К.Ч.- це число зв’язків, за допомогою яких ліганди сполучаються з комплексоутворювачем. Зі збільшенням ступеня окиснення центрально атома збільшується і значення к.ч., яке переважно у два рази більше валентності комплексоутворювача і у більшості випадків має значення 2,4,6.

Координаційна ємність або дентантність визначається кількістю місць, які займає ліганд у внутрішній сфері, тобто  числом атомів, які одночасно можуть утворювати зв'язки з комплексоутворювачем. Ліганди поділяються на моно-, бі-, три-, полідентантні. Монодентантний ліганд займає одне місце в внутрішній сфері, наприклад нейтральні молекули Н2О, NH3, СО та одновалентні кислотні залишки Cl, Br, I, F. Бідентантні лігандами виступають аніони дво- і багато основних кислот СО3, SO4, .До тридентантних лігандів можна віднести аспарагінову кислоту, до полідентантних – деякі аміно карбонові та поліамінокарбонові кислоти.

Число приєднаних лігандів дорівнює координаційному числу, поділеному на дентатність ліганду. Ось чому координаційне число не завжди збігається з числом приєднаних лігандів.

  1.  Номенклатура. Назва КС залежить від того, катіоном чи аніоном є внутрішня сфера.
  2.  У комплексних сполуках першим називають катіон, а потім аніон
  3.  У комплексних сполуках ліганди називають перед комплексоутворювачем. Перелік лігандів ведуть в абетковому порядку.

[Pt(NH3)2ClBr] – діамінбромохлороплатина (ІІ)

[Co(NH3)4(H2O)Cl]Cl2 – акватетраамінхлорокобальт (ІІІ) хлорид

3.До назв аніонних лігандів додають закінчення –о, а нейтральні ліганди називають так само, як і молекули.

4.Число лігандів кожного виду (якщо їх число перевищує одиницю) вказують грецькими префіксами: ди- (2), три- (3), тетра- (4), пента- (5), гекса- (6).

Якщо ж такий самий префікс є у назві ліганду (діетилентриамін, етилендіамін), то назви лігандів беруть у дужки ф перед ними ставлять префікси іншого типу: біс- (2), тріс- (3), тетракіс- (4), пентакіс- (5), гексакіс- (6). Наприклад: [Cr(En)3]Cl3 – тріс(етилендіамін)хром (ІІІ) хлорид.

5.У назву комплексного аніону має входити суфікс –ат. Комплексоутворювач, що входить до складу катіону чи нейтральної молекули не має закінчення.

6.Ступінь окиснення комплексоутворювача вказують у дужках римською цифрою відразу за назвою комплексоутворювача.

K[CuCl2] – калій дихлорокупрат (ІІ), [Cr(H2O)3NH3Br2](NO3)2 – триаквааміндибромохром (ІІІ) нітрат.

Назви лігандів

N3- азидо

Br - бромо

Cl - хлоро

CN - ціано

OH - гідроксо

CO3 - карбонато

C2O4 оксалато

NH3  - амін

NH2C2H2NH2 - етилендіамін

H2O аква

NO2 нітро

CO карбоніл

CNS тіаціано

Класифікація:

І. За зарядом внутрішньої сфери:

1. КС з комплексним катіоном (роль лігандів виконують нейтральні молекули) [Ag(NH3)2] Cl   

2. КС з комплексним аніоном( лігандом виступають кислотні залишки) K4[Fe(CN)6]

3. електронейтральні КС, в яких величина заряду комплексоутворювача і лігандів однакова Pt(NH3)2Cl2

ІІ. За природою лігандів

  1.  Якщо лігандами слугують молекули аміаку КС називаються             аміакатами [Ag(NH3)2] Cl   
  2.  Якщо лігандами слугують молекули води КС називаються             аквакомплексами [ Zn(H2O)4]
  3.  Якщо лігандами слугують гідроксогрупи  КС називаються     гідроксокомплексами K3 [Cr(OH)6]
  4.  Якщо лігандами слугують СО КС називаються     карбоніли Fe(CO)5
  5.  Якщо лігандами слугують кислотні  залишки називаються             ацидокомплекси
  •  ціаніди  K2[Cu(CN)4]
  •  галоген іди   K2[HgI4]
  •  тіоцианати (роданіди) K2[V(SNC)6]
  •  тіосульфати  K3[Ag(S2O3)2]
  •  сполуки, що містять ліганди різних класів - змішані комплекси  K[Al(OH)4 (H2O)2]

3 Дисоціація КС

Усі КС крім електронейтральних у водних розчинах виявляють властивості сильних електролітів. Між їоном зовнішньої та внутрішньої сфер виникає іоний зв'язок, тому КС дисоціюють необоротно:

K [Cu(CN)2] ↔ K+ + [Cu(CN)2]-

[Zn(NH3)4]SO4 ↔ [Zn(NH3)4]2+ +   SO42-

Таку дисоціацію що призводить до утворення йонів внутрішньої і зовнішньої сфери називають первинною.

Утворенні комплекси можуть дисоціювати далі, тобто підлягають вторинній дисоціації яка відбувається ступінчато.

[Cu(CN)2]- ↔ CuCN  + CN-  І ступінь

CuCN  ↔ Cu+ + CN-   ІІ ступінь

Або [Cu(CN)2]-  Cu+ + 2CN-

Добуток ступінчастих констант дає вираз загальної константи дисоціації комплексного йона або константи нестійкості Кн

Кн = [Cu+ ][CN- ]2   /  [Cu(CN)2]-  

Комплексний йон тим стійкіший, чим менше значення його константи дисоціації або Кн.

Інколи використовують величину обернену до константи дисоціації яку називають  константою утворення комплексу або константою стійкості і позначають β

β = 1/ Кн

Чим більше значення константи стійкості тим більш стійкіший комплексний йон у розчині.

4. Ізомерія КС

1. Геометрична  або просторова ізомерія полягає в різному просторовому положенні лігандів відносно комплексоутворювача.

2. Оптична ізомерія характерна для різнолігандних або хелатних комплексних сполук, у цьому разі один ізомер є дзеркальним відбитком іншого. Оптичні ізомери утворюються одночасно в однакових кількостях і складають рацемічну суміш.

3. Гідратна ізомерія полягає в різному розміщенні молекул води у внутрішній і зовнішній координаційних сферах. Наприклад, формулі СrСl3*6Н2О відповідають три комплексні сполуки: [Сr(Н2О)6]С13 — фіолетового кольору, [Сr(Н2О)5С1]С12*Н2О — світло-зеленого і [Сr(Н2О)4С12]С1*2Н2О — темно-зеленого кольору.

4.Іонізаційна ізомерія утворюється при різному розподілі кислотних залишків між зовнішньою сферою і внутрішньою КС.

[PtBr2(NH3)4]Cl2 

[PtCl2(NH3)4]Br2 

  1.  Застосування КС в медицині

Комплексні (координаційні) сполуки надзвичайно широко поширені в живій і неживій природі, застосовуються в промисловості, сільському господарстві, науці, медицині. Так, хлорофіл - це комплексне з'єднання магнію з порфірітами, гемоглобін містить комплекс заліза (II) з порфірітовимі циклами. Численні мінерали, як правило, представляють собою координаційні сполуки металів. Значна кількість лікарських препаратів містить комплекси металів як фармакологічно активних речовин, наприклад інсулін (комплекс цинку), вітамін B12 (комплекс кобальту), платінол (комплекс платини) і т.д.

КС застосовують як протимікробні, протипухлинні та вітамінні препарати. КС цинку використовують у дерматології, а карбоніли залізо для лікування залізодефіцитної анемії.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83857. Принципы операций при врождённых и приобретённых пороках сердца 50.28 KB
  К врожденным порокам сердца относятся: дефект межпредсердной перегородки: дефект межже.тудочковой перегородки который приводит к сбросу крови в правый желудочек через дефект в мышечной или мембранозной части перегородки: незаращенный артериальный проток ductus rteriosus Боталлов. Дефект межпредсердной перегородки ушивание дефекта у больных с наличием легочной гипертензии или пластика перегородки заплатой из аутоперикарда синтетической ткани при большом диаметре дефекта. Дефект межжелудочковой перегородки: радикальная операция ...
83858. Хирургическая анатомия лёгких. Корень лёгкого 45.58 KB
  Сегмент участок легкого вентилируемый бронхом третьего порядка. На медиальной поверхности каждого легкого располагаются его ворота. Здесь находятся составляющие корень легкого анатомические образования: бронх легочные артерии и вены бронхиальные сосуды и нервы лимфатические узлы. Скелетотопически корень легкого располагается на уровне VVII грудных позвонков.
83859. Хирургическая анатомия полости груди. Техника пункции и дренирование плевральной полости 50.76 KB
  Техника пункции и дренирование плевральной полости. В грудной полости располагаются три серозных мешка: два плевральных и один перикардиальный. Между плевральными мешками в грудной полости расположено средостение в котором помещается комплекс органов куда входят сердце с перикардом грудная часть трахеи главные бронхи пищевод сосуды и нервы окруженные большим количеством клетчатки.
83860. Хирургическая тактика при проникающем ранении груди. Торакотомия. Обработка лёгочных артерий, лёгочных вен и бронхов 54.15 KB
  Гемоторакс скопление крови в полости плевры в результате повреждения кровеносных сосудов или стенки сердца. Диагностику проводят рентгенологически и с помощью пункции плевральной полости. Гемопневмоторакс скопление крови и воздуха в плевральной полости. Пневмоторакс скопление воздуха в плевральной полости в результате повреждения плевры.
83861. Лечение пневмоторакса 50.16 KB
  при повреждении париетальной плевры: внутренний при ране лёгкого или повреждении бронха т. при повреждении висцеральной плевры. закрытый однократное попадание воздуха и разобщение полости плевры с атмосферой; открытый постоянное сообщение плевральной полости с атмосферным воздухом во время вдоха воздух через рану проникает в плевральную полость а при выдохе выходит наружу: клапанный поступление воздуха только в плевральную полость изза наличия клапана нарастающее накопление воздуха в плевральной полости. Этапы помощи при...
83862. Долевое и сегментарное строение лёгких. Трахея и главные бронхи. Особенности лёгочных артерий и лёгочных вен 282.9 KB
  Длина трахеи 915 см ширина 1527 см. Место разветвления трахеи на два бронха получило название бифуркации трахеи. С внутренней стороны место разделения представляет собой вдающийся в полость трахеи полулунный выступ киль трахеи. Главные бронхи асимметрично расходятся в стороны: правый более короткий 3 см но более широкий отходит от трахеи под тупым углом над ним залегает непарная вена; левый бронх длиннее 45 см более узкий и отходит от трахеи почти поп прямым углом над ним проходит дуга аорты.
83863. Резекция лёгкого. Хирургическая тактика при раке и доброкачественных опухолях лёгкого 50.4 KB
  Техника резекции лёгкого заднебоковой доступ; пневмолиз выделение из сращений; вскрытие медиастиналыюй плевры; обработка корня: последовательно вначале артерию затем вену и в конце бронх при раке вену артерию бронх; удаление легкого; проверка герметичности культи бронха физраствор в плевральную полость смотрят наличие пузырьков воздуха при раздувании; дренаж в плевральную полость; ушивание раны. Радикальные операции на легких выполняют при раке легкого туберкулезе легких бронхоэктатической болезни хронической пневмонии...
83864. Пункция перикарда и ушивание раны сердца. Техника выполнения 46.5 KB
  Пункция перикарда Показания: с диагностической или лечебной целями преимущественно при выпотных перикардитах. Ушивание раны сердца оперативный доступ обычно по ходу раневого канала; продольное вскрытие перикарда широким разрезом кпереди от диафрагмального нерва; наложение узловых или Побразных швов на рану; освобождение полости перикарда от сгустков крови; ушивание перикарда редкими швами.
83865. Коронарные артерии и проводящая система сердца. Принципы операций на коронарных артериях, шунтирование и стентирование 54.08 KB
  Коронарные артерии . interventriculris posterior конечная ветвь правой коронарной артерии проходит в одноимённой борозде; r. interventriculris posterior конечная ветвь левой коронарной артерии проходит в одноимённой борозде.