41000

Комплексоутворення в біологічних системах

Лекция

Химия и фармакология

Координаційне число – це число яке показує скільки простих лігандів координується навколо центрально атома.До тридентантних лігандів можна віднести аспарагінову кислоту до полідентантних – деякі аміно карбонові та поліамінокарбонові кислоти. Число приєднаних лігандів дорівнює координаційному числу поділеному на дентатність ліганду. Ось чому координаційне число не завжди збігається з числом приєднаних лігандів.

Украинкский

2013-10-22

55 KB

49 чел.

Лекція №3.

«Комплексоутворення в біологічних системах.»

План.

  1.  Координаційна теорія А. Вернера
  2.  Класифікація та номенклатура комплексних сполук.
  3.  Дисоціація комплексних сполук
  4.  Ізомерія комплексних сполук
  5.  Застосування комплексних сполук

  1.  Координаційна теорія А. Вернера.

Засновником координаційної теорії комплексних сполук є швейцарський хімік Альфред Вернер (1866 - 1919); за роботи в цій області йому в 1913 році була присуджена Нобелівська премія з хімії.

Комплексні, або координаційні, сполуки відносять до багаточисленного класу сполук, до складу яких можуть входити як неорганічні, так і органічні сполуки у вигляді нейтральних або незаряджених частинок. За багаточисленності вони займають друге місце після органічних сполук.

Основні положення теорії.

  1.  Крім головних валентностей, у атомів існують додаткові (побічні) валентності.
  2.  Насичення основних валентностей – це утворення сполук першого порядку типу: HCl, H20, SO3.
  3.  Насичення побічних валентностей лежить в основі утворення сполук вищого порядку, наприклад NH4Br, [Co(NH3)6]Cl3
  4.  Комплексні сполуки мають центричну будову, тобто всі групи, що входять до їх складу, певним чином розташовані навколо атома – комплексоутворювача, або центрального атома (йона).

Комплексними сполуками називають стійкі хімічні сполуки, у вузлах кристалічної решітки яких знаходяться складні частинки, що містять центральний атом і оточуючи його молекули або Йони.

Наприклад у сполуках [Ag(NH3)2] Cl  і    K2[Zn(OH)4] центральним атомом або комплексоутворювачем є Ag+ і Zn2+. Вони оточені молекулами амоніаку і гідроксид їонами які називаються лігандами або адендами. Комплексоутворювач разом з лігандом утворюють внутрішню координаційну сферу, яка може бути як електронейтральною, так і у вигляді катіона або аніона. Йони Cl  і    K утворюють зовнішню сферу.

Центральним атомом можуть бути майже всі елементи ПС, але найбільшу здатність виявляють d-елементи. Лужні і лужноземельні метали є менш активними комплексоутворювачами.

Координаційне число – це число яке показує, скільки простих лігандів координується навколо центрально атома. К.Ч.- це число зв’язків, за допомогою яких ліганди сполучаються з комплексоутворювачем. Зі збільшенням ступеня окиснення центрально атома збільшується і значення к.ч., яке переважно у два рази більше валентності комплексоутворювача і у більшості випадків має значення 2,4,6.

Координаційна ємність або дентантність визначається кількістю місць, які займає ліганд у внутрішній сфері, тобто  числом атомів, які одночасно можуть утворювати зв'язки з комплексоутворювачем. Ліганди поділяються на моно-, бі-, три-, полідентантні. Монодентантний ліганд займає одне місце в внутрішній сфері, наприклад нейтральні молекули Н2О, NH3, СО та одновалентні кислотні залишки Cl, Br, I, F. Бідентантні лігандами виступають аніони дво- і багато основних кислот СО3, SO4, .До тридентантних лігандів можна віднести аспарагінову кислоту, до полідентантних – деякі аміно карбонові та поліамінокарбонові кислоти.

Число приєднаних лігандів дорівнює координаційному числу, поділеному на дентатність ліганду. Ось чому координаційне число не завжди збігається з числом приєднаних лігандів.

  1.  Номенклатура. Назва КС залежить від того, катіоном чи аніоном є внутрішня сфера.
  2.  У комплексних сполуках першим називають катіон, а потім аніон
  3.  У комплексних сполуках ліганди називають перед комплексоутворювачем. Перелік лігандів ведуть в абетковому порядку.

[Pt(NH3)2ClBr] – діамінбромохлороплатина (ІІ)

[Co(NH3)4(H2O)Cl]Cl2 – акватетраамінхлорокобальт (ІІІ) хлорид

3.До назв аніонних лігандів додають закінчення –о, а нейтральні ліганди називають так само, як і молекули.

4.Число лігандів кожного виду (якщо їх число перевищує одиницю) вказують грецькими префіксами: ди- (2), три- (3), тетра- (4), пента- (5), гекса- (6).

Якщо ж такий самий префікс є у назві ліганду (діетилентриамін, етилендіамін), то назви лігандів беруть у дужки ф перед ними ставлять префікси іншого типу: біс- (2), тріс- (3), тетракіс- (4), пентакіс- (5), гексакіс- (6). Наприклад: [Cr(En)3]Cl3 – тріс(етилендіамін)хром (ІІІ) хлорид.

5.У назву комплексного аніону має входити суфікс –ат. Комплексоутворювач, що входить до складу катіону чи нейтральної молекули не має закінчення.

6.Ступінь окиснення комплексоутворювача вказують у дужках римською цифрою відразу за назвою комплексоутворювача.

K[CuCl2] – калій дихлорокупрат (ІІ), [Cr(H2O)3NH3Br2](NO3)2 – триаквааміндибромохром (ІІІ) нітрат.

Назви лігандів

N3- азидо

Br - бромо

Cl - хлоро

CN - ціано

OH - гідроксо

CO3 - карбонато

C2O4 оксалато

NH3  - амін

NH2C2H2NH2 - етилендіамін

H2O аква

NO2 нітро

CO карбоніл

CNS тіаціано

Класифікація:

І. За зарядом внутрішньої сфери:

1. КС з комплексним катіоном (роль лігандів виконують нейтральні молекули) [Ag(NH3)2] Cl   

2. КС з комплексним аніоном( лігандом виступають кислотні залишки) K4[Fe(CN)6]

3. електронейтральні КС, в яких величина заряду комплексоутворювача і лігандів однакова Pt(NH3)2Cl2

ІІ. За природою лігандів

  1.  Якщо лігандами слугують молекули аміаку КС називаються             аміакатами [Ag(NH3)2] Cl   
  2.  Якщо лігандами слугують молекули води КС називаються             аквакомплексами [ Zn(H2O)4]
  3.  Якщо лігандами слугують гідроксогрупи  КС називаються     гідроксокомплексами K3 [Cr(OH)6]
  4.  Якщо лігандами слугують СО КС називаються     карбоніли Fe(CO)5
  5.  Якщо лігандами слугують кислотні  залишки називаються             ацидокомплекси
  •  ціаніди  K2[Cu(CN)4]
  •  галоген іди   K2[HgI4]
  •  тіоцианати (роданіди) K2[V(SNC)6]
  •  тіосульфати  K3[Ag(S2O3)2]
  •  сполуки, що містять ліганди різних класів - змішані комплекси  K[Al(OH)4 (H2O)2]

3 Дисоціація КС

Усі КС крім електронейтральних у водних розчинах виявляють властивості сильних електролітів. Між їоном зовнішньої та внутрішньої сфер виникає іоний зв'язок, тому КС дисоціюють необоротно:

K [Cu(CN)2] ↔ K+ + [Cu(CN)2]-

[Zn(NH3)4]SO4 ↔ [Zn(NH3)4]2+ +   SO42-

Таку дисоціацію що призводить до утворення йонів внутрішньої і зовнішньої сфери називають первинною.

Утворенні комплекси можуть дисоціювати далі, тобто підлягають вторинній дисоціації яка відбувається ступінчато.

[Cu(CN)2]- ↔ CuCN  + CN-  І ступінь

CuCN  ↔ Cu+ + CN-   ІІ ступінь

Або [Cu(CN)2]-  Cu+ + 2CN-

Добуток ступінчастих констант дає вираз загальної константи дисоціації комплексного йона або константи нестійкості Кн

Кн = [Cu+ ][CN- ]2   /  [Cu(CN)2]-  

Комплексний йон тим стійкіший, чим менше значення його константи дисоціації або Кн.

Інколи використовують величину обернену до константи дисоціації яку називають  константою утворення комплексу або константою стійкості і позначають β

β = 1/ Кн

Чим більше значення константи стійкості тим більш стійкіший комплексний йон у розчині.

4. Ізомерія КС

1. Геометрична  або просторова ізомерія полягає в різному просторовому положенні лігандів відносно комплексоутворювача.

2. Оптична ізомерія характерна для різнолігандних або хелатних комплексних сполук, у цьому разі один ізомер є дзеркальним відбитком іншого. Оптичні ізомери утворюються одночасно в однакових кількостях і складають рацемічну суміш.

3. Гідратна ізомерія полягає в різному розміщенні молекул води у внутрішній і зовнішній координаційних сферах. Наприклад, формулі СrСl3*6Н2О відповідають три комплексні сполуки: [Сr(Н2О)6]С13 — фіолетового кольору, [Сr(Н2О)5С1]С12*Н2О — світло-зеленого і [Сr(Н2О)4С12]С1*2Н2О — темно-зеленого кольору.

4.Іонізаційна ізомерія утворюється при різному розподілі кислотних залишків між зовнішньою сферою і внутрішньою КС.

[PtBr2(NH3)4]Cl2 

[PtCl2(NH3)4]Br2 

  1.  Застосування КС в медицині

Комплексні (координаційні) сполуки надзвичайно широко поширені в живій і неживій природі, застосовуються в промисловості, сільському господарстві, науці, медицині. Так, хлорофіл - це комплексне з'єднання магнію з порфірітами, гемоглобін містить комплекс заліза (II) з порфірітовимі циклами. Численні мінерали, як правило, представляють собою координаційні сполуки металів. Значна кількість лікарських препаратів містить комплекси металів як фармакологічно активних речовин, наприклад інсулін (комплекс цинку), вітамін B12 (комплекс кобальту), платінол (комплекс платини) і т.д.

КС застосовують як протимікробні, протипухлинні та вітамінні препарати. КС цинку використовують у дерматології, а карбоніли залізо для лікування залізодефіцитної анемії.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

36303. Адаптивные регуляторы 57.67 KB
  А СНС по отклонению Б СНС по возмущению АР применяются для упря ТП и агрегатами с нестационарными т. Принцип работы самонастраивающейся системы СНС: Для системы задается некоторый функционал качва Qз –который зависит от параметров системы и внешних воздействий. Q = Qмин СНС с использованием эталонной модели на основе принципа упря по отклонению рис. Б – СНС по возмущению.
36304. Акт вопросы автоматизации в У экономикой 12.76 KB
  Акт вопросы автомции в У экономикой Современные темпы научнотехнического прогресса экономики передовых стран мира демонстрируют практику управления при которой приумножение национальных доходов обеспечивается за счёт интенсивных факторов и только на четверть за счёт экстенсивных. В сфере управления экономикой на всех административных уровнях необходимо более 5 млн. Использование современных технологий в различных сферах обеспечивает экономическую социальную научнотехническую эффективность и эффективность управления.
36305. Аналитические методы оптимизации работы хорошо определённых объектов 21.73 KB
  Хорошо определённые объекты – это объекты модели которых достаточно точно формализованы известны параметры математических соотношений и формализована целевая функция. А записывают уравнение или систему уравнений модели объекта Yj= j=1m Б записывают выражение для целевой функции например сумму квадратов отклонений от заданного значения F= Yj – заданное значение В из выражения для F исключают Y подстановкой уравнения модели получают формулу критерия оптимальности G= где...
36306. АСУТП широкополосных станов. Функции и структура 13.85 KB
  Нижний уровень – ЛАпрограммируемые контроллеры ИМ и датчики а также ЭП. Второй уровень – уровень оптимизации технологического процессаТП обеспечивающий анализ технологической информации и расчёт заданий для ЛА. Третий уровень – уровень АСУП обеспечивающий расчёт графиков выполнения заказов очерёдности прокатки партий заготовок и связь со сложными АСУ других технологических процессов.
36307. Бесконтактные методы измерения температуры 13.64 KB
  Измерения температуры тел по их тепловому излучению производятся методами пирометрии а средства измерений температуры тел по тепловому излучению принято называть пирометрами излучения или просто пирометрами. Позволяют измерять темпру тел от 300 до 6000С При измерении температуры с помощью пирометров температурное поле объекта измерения не искажается так как измерение осуществляемое методами пирометрии излучения не требует непосредственного соприкосновения с телом какоголибо термоприемника. Методы измерения температур использующие...
36308. Виды комплексов и компонентов САПР. Программно- методический комплекс, программно-технический комплекс САПР, их разновидности 40.64 KB
  Виды комплексов и компонентов САПР. Программно методический комплекс программнотехнический комплекс САПР их разновидности. Комплексы средств автоматизированного проектирования – это совокупность компонентов проектирования предназначенная для тиражирования и ориентированная на проектирование объектов определённого класса вида типа и выполнения унифицированных процедур в проектирующих или обслуживающих подсистемах САПР. Комплексы средств могут быть представлены одним из компонентов САПР или комбинированными САПР.
36309. Интегрированная система управления (СУ) 36.78 KB
  Интегрированная система управления СУ является иерархической многоуровневой. Разделение функционирования подсистем входящих в интегрированную систему управления по уровням обусловлено задачами решаемыми каждой из подсистем и в целом на предприятии. Рассмотрим разделение уровней в интегрированной системе управления предприятием и взаимосвязь выделенных уровней.Автоматизированная система управления предприятием обеспечивает административный персонал предприятия оперативной информацией о состоянии производства.
36310. Классификация исполнительных механизмов. Их характеристики 12.96 KB
  По виду энергии создающей перестановочное усилие ИМ делятся на гидравлические пневматические электрические и комбинированные. Гидравлические: мембранные поршневые лопастные гидромуфты Пневматические: мембранные поршневые сильфонные Электрические: электродвигатели электромагнитные электрические устройства позиционного типа переменной скорости постоянной скорости По типу движения все вышеперечисленные ИМ делятся на прямоходные однооборотные многооборотные.
36311. Приведите и поясните основные принципы управления 23.52 KB
  Управление по возмущению управление без обратной связи по регулируемой величине – разомкнутые системы управления.Управление по отклонению управление с обратной связью по регулируемой величине – замкнутые системы управления. Управление по возмущению В таких системах выходная величина объекта у не измеряется управляющее воздействие не зависит от у. Управление в разомкнутых системах может осуществляться: а в виде программного управления: при этом регулятор УУ действует по заранее заданной...