41004

Культурологія як наукова дисципліна: об’єкт і предмет

Лекция

Культурология и искусствоведение

Сутність культури визначається у трьох основних її сферах: предмети матеріальної і духовної діяльності людини; субєкти творці і носії культури; національний характер народу менталітет мораль. Творчість від Бога і людини. Захід протиставляє Людину і Природу людина панує над природою може змінити її у відносності до своїх уявлень про досконалість і потреб єдність людини з природою можлива через підлаштування пристосування до людини. Східна культура орієнтується на нерозривність людини і природи на їх єдність на основі...

Украинкский

2013-10-22

50.5 KB

3 чел.

Л Е К Ц І Я  №  1

 Тема:  „Культурологія  як наукова дисципліна: обєкт і предмет.

      

Культура  (від. Лат. – обробка) – перш за все розведення рослин чи тварин, догляд за ними. Термін „культура” вже в римській античності набув переносного значення – вихованість наставником.

Сутність культури визначається у трьох основних її сферах:

  1.  предмети матеріальної і духовної діяльності людини;
  2.  субєкти, творці і носії культури;
  3.  національний характер народу, менталітет, мораль.

Менталітет – узагальнене поняття, яке означає в широкому розумінні  специфічну форму організації, своєрідний склад психологічних властивостей і якостей, особливостей і проявів. Використовується головним чином для позначення оригінального способу мислення, складу чи умонастрою (напр., національний-український, грузинський...)

Культура – вид діяльності, засобами якого по історичній вертикалі створюються духовні та матеріальні цінності.

Культура має такі види:

побутова

технічна

політична

виробнича

правова

фізична

художньо творча

Форми, які має культура:

наука

технологія

мистецтво

релігія

Культура багатофункціональна система, що складається з окремих

системних утворень:

соціальні утворення

  •  етноси
    •  народності
    •  нації
    •  держави

технічні утворення:

  •  техніка
    •  технологія
    •  наука

культурні утворення:

  •  література
    •  живопис
    •  музика
    •  скульптура
    •  архітектура

Культурологія виникає на стику історії, філософії, психології,

соціології, антропології, етнології, етнографії, мистецтвознавства, семіотики, лінгвістики, інформатики.

Культура, як специфічний предмет вивчення стала цікавити філософів і істориків лише з 18-го ст., але лише 20ст. Основи культурології, як самостійної наукової дисципліни були  закладені в роботах американського вченого Леслі Уайта (1900-1975). Він зрозумів необхідність звязати „загальне з одиничним”,  дати особливе розуміння культури.

 Предмет культурології – вивчення змісту структури динаміки функціонування соціокультурного досвіду і всіх видів і форм цілеспрямованої людської практики.

 Обєкт культурології – увесь світ штучних речей, будівель, історичних подій, технологій діяльності, знань, понять, символів, тощо.

 Субєкт культурології – людина, індивід, який спрямовує своє пізнання на культуру.

                     пізнає                                           матеріальні цінності

Суб’єкт                             культуру                  духовні цінності

                    творить                                         самого себе

Порівняльна  характеристика  західної та східної культур

Захід

Схід

1. У ставленні до світу

1.Захід виходить із Буття; головна увага-пошуку його основи. Можливі уявлення  про недосконалість світу. Творчість від Бога і людини. Може бути спрямоване на розумну  перебудову світу.

1. Східна культура виходить з небуття. Головна увага структурі світу, ролі його частин. Творчість - винятково від неба і Богів. Панує переконання  про досконалість, гармонію світу, далека від його перебудови.

2. У ставленні до природи

2. Захід протиставляє  Людину і Природу, людина панує над природою, може змінити  її у відносності до своїх уявлень про досконалість  і потреб, єдність  людини з природою можлива через підлаштування, пристосування до людини.

2. Східна культура орієнтується на нерозривність людини і природи, на їх єдність на основі пристосування людини є вміння людини “вписатися” в природу, в природній хід речей через  самовдосконалення душі  і тіла.

3. У трактуванні покликання людини та її праці

3. Гуманістичний підхід спрямовує на вдосконалення світу й людини у відповідності з людськими уявленнями і проектами.

Пріоритет власної праці.

Духовна орієнтація-на  змінювання самої людини, як частини світу і якоїсь вищої духовної субстанції у  відповідності  до початкового задумую Пріоритет колективної праці.

4. У розумінні світобудови, людської природи і буття, механізмів історичного процесу

4. У відповідності до принципу антропоцентризму в центр світобудови поставлено саму людину, достатньо досконалу, щоб  ігнорувати  яку-небудь іншу волю. Проголошується  правомірність підкорення всього сущого інтересам людини. Людське  буття вирішується в  рамках “людини і людства”: максимально задовольнити свої потреби й інтереси за життя і як “програма максимум”, - залишитися в пам’яті  наступних поколінь.  Історичний розвиток - ривками, орієнтація на новизну. У західній культурі  цінні індивідуалізм , суверенність особистості, її автономність, унікальність, виявленість свого “Я”. Мета життя - досягнення,  карєра, імідж  у оточуючих.

4. Принцип теоцентризму, що передбачає в  основі світобудови деяку вищу ідею. Покликання людини - навчитися розпізнавати цю волю, “входити” в неї і творити її, як свою власну. Тільки постійно перебуваючи в цій  вищій волі, добровільно  зєднуючи з нею  свою власну, можна подолати  кінець  свого буття. А оскільки це  може бути досягнуто  через змінювання людини своєї природи, то  в результаті відбувається вдосконалення суспільства, як спокійний процес, що здатний постійно  вбирати в себе  нове й інше, який орієнтований на усталеність.

На  Сході людина традиційно відчувае себе “фізичним тілом”,  яке стає власне людиною, якщо Ії серце  звернене до інших людей. Особистість живе лише в колективі, людина можлива тільки  як представник  цілого; індивідуалізм   розчинений у служінні колективному  цілому. Відсутнє поняття свободи волі, людина –зобовязана і рада цьому.

5. У ставленні до держави, влади, закону

5. Закон вище влади, вона потребує свого обґрунтування. Людина підпорядкована державі, як  начальнику, але душа її вільна. Становище особистості залежить  від її умінь і здібностей.

5. Влада вище закону, вона не потребує  обґрунтування, як лідер.  Людина служить державі  і начальству, служить і душею і тілом. Становище людини , перш за все, обумовлено її соціальним статусом у суспільній ієрархії.

6.Часова орієнтація  людської поведінки

Орієнтація на майбутнє (своє особисте, своїх  дітей, внуків, свого народу, людства), що має іудео-християнське  коріння.

6. Орієнтація  на вічність (що звісно, не виключає майбутнє), на цикли, круговороти, в тому числі народжень і смертей.

7.  У цінностних  орієнтаціях особистості  і суспільства

7. Буття орієнтоване на   споживання  (покращення життя людини і людства).

7. Духовно орієнтоване  буття, вища цінність і вищий критерій якого - служіння вищої відсутності, вищій волі. Так., наприклад,  все, що робить  віруючий мусульманин,  він робить “во  славу  Божу”; віруючий буддист прагне так побудувати своє життя, щоб його думки й дії  максимально  співпадали з ритмами Всесвіту, не порушували б “космічного закону”, віруючий  індус прагне до  поліпшення своєї  “карми”, що допоможе  забезпечити йому  щасливе  переродження в наступному життєвому циклі.

8.  У ставленні  людини до істини

8. Істинне лиш те, що підвладно  розуму і волі  людини, що контролюється  ними. Людина потребує лише такі істини, які служитимуть їй.

8. Істина є саме буття, те, що нам дано, і тому вона не залежить  від розуму і волі того, хто шукає істину.

Людина потребує істини, якій могла б служити, якій змогла б підпорядкувати своє життя.

Висновок:

Типологічні риси двох  розглянутих вище  типів духовності визначають і специфіку культурних  традицій, що  виникли  на їх основі. Захід і Схід-це різні  космологічні і космогонічні  уявлення, це різні погляди на світ, різні манери розуміти речі. Але  формула  “Захід є Захід, Схід є Схід” Бачиться  так само неправильною та односторонньою, як і  формула “ Схід є Захід, Захід є Схід”. Наш час показує іншу: “ Нема Сходу без Заходу,  нема Заходу без  Сходу” –одне допомагає іншому  усвідомити себе.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45690. Словари современного русского языка 34.5 KB
  Словари современного русского языка По функциям и цели создания толковые словари разделяются на дескриптивные и нормативные. Дескриптивные словари предназначены для полного описания лексики определенной сферы и фиксации всех имеющихся там употреблений. Дескриптивными по определению являются словари сленгов и жаргонов диалектные словари. По характеру толковые словари разделяются на общие и частные.
45693. Разговорная речь в СМИ 27.5 KB
  Просторечие РР Публицистический стиль РР находится между просторечием и публицистическим стилем Особенности РР. Терминологический аппарат разработанный для книжной речи не подходит для изучения РР. Ее природа отлична от письменной книжной речи поэтому ее выводят из классификации стилей речи. Используется много слов которые вообще не имеют словоформ Междометноглагольные формы бряк шмяк туту Высказывания выражающие оценку Так себе не ахти ничего Словареакции релятивы Ерунда Подумать только Какое там Ну и что...
45695. Средства выражения личностного начала в журналистском тексте 35 KB
  Частица вот выражает десятки значений: Усиление значение привлечение внимания Вот в чем вопрос Удивление Вот новости Восхищение Вот это мастер Укоризна Вот тото же Вот именно Подведение итогов Вот такие расклады Резкое неприятие отказ Вот еще Возвращение к разговору Так вот Угроза Вот я тебе Мечтательность Вот бы предлоги и союзы дают возможность говорящему сформулировать с ювелирной точностью пространственно временные отношения между словами в тексте.
45698. Речевые особенности художественно-публицистических жанров 24.5 KB
  Художественно-публицистические: Очерк сюжетный описательный Фельетон Памфлет Принцип: Образность документальность. Художественный образ образ единичного конкретного чувственно воспринимаемого объекта. Образ создается с помощью предметной лексики. Образ = Изобразительность Выразительность.