41006

М’язова система людини та її вікові особливості

Лекция

Биология и генетика

Основні поняття теми: м’язи посмугований скелетний м’яз будова м’яза фасція м’язові волокна міофібрили актин міозин групи м’язів синергісти антагоністи згиначі розгиначі скорочення м’язів тонус м’язів сила м’язів втома м’язів рухова активність гіподинамія травматичні пошкодження опорнорухового апарату фізична культура динамічна робота статична робота фізична втома постава фізіологічна постава патологічна постава сколіоз кіфоз лордоз плоскостопість. Посмуговані скелетні м’язи – це активна частина...

Украинкский

2013-10-22

145.5 KB

129 чел.

Тема лекції: М’язова система людини та її вікові особливості

План

1. Функції м’язової системи.

2. Види м’язової тканини.

3. Анатомічна будова та форма м’язів.

4. Групи  м’язів людського організму.

5. Тонус та робота м’язів.

6. Втома при м’язовій роботі.

7.Вікові особливості м’язового апарату.

8. Постава та її порушення, профілактика захворювання.

Основні поняття теми: м’язи, посмугований скелетний м’яз,  будова м’яза,  фасція, м’язові волокна, міофібрили, актин, міозин, групи м’язів, синергісти, антагоністи, згиначі, розгиначі, скорочення м’язів, тонус м’язів, сила м’язів, втома м’язів, рухова активність, гіподинамія,  травматичні пошкодження опорно-рухового апарату,  фізична культура, динамічна робота, статична робота, фізична втома, постава, фізіологічна постава, патологічна постава, сколіоз, кіфоз, лордоз,  плоскостопість.

1. Біологічне значення м’язів (функції м’язової системи)

М’язова активність – це властивість всіх високоорганізованих живих організмів. Вся життєдіяльність людини пов’язана з м’язовою активністю.

У тілі людини описано понад 600 видів скелетних м’язів. У новонароджених дітей маса всіх м’язів становить 16% маси тіла, у 3-5 років – 23%, 8 років – 27%,  14 років - 33%,  17-18 років – 44%, а у спортсменів – навіть 50%. Зростання маси м’язів відбувається за рахунок збільшення їх довжини, товщини волокон та збільшення кількості м’язових міофібрил.

Розрізняють такі види м’язової тканини: посмугована (скелетна, серцева) і не- посмугована. Посмуговані скелетні м’язи – це активна частина опорно-рухового апарату. Основними фізіологічними властивостями м’язів є збудливість, провідність і скоротливість.

В цілому м’язи виконують такі функції:

- забезпечення переміщення частин тіла і всього тіла в просторі;

- рух окремими частинами тіла;

-  контроль положення тіла;

- формування фігури людини;

- підтримка рівноваги та певної пози тіла за рахунок тонусу м’язів;

- місце депонування полісахариду глікогену, джерела енергії;

- м’язова активність забезпечує роботу легеням,  судинам,  шлунково-кишковому тракту, серцю;

- м’язи виступають генератором тепла, не лише при м’язовій роботі, тремтінню, але в режимі нетонічного термогенеза.

2. Види м’язової тканини

М’язова тканина – це сукупність м’язових клітин (волокон), позаклітинної речовини (колаген, еластин), густої мережі нервових волокон і кровоносних судин.

Види м’язової тканини

- поперечносмугаста скелетна;

- поперечносмугаста серцева;

- непосмугована гладенька.

Ознаки м’язів

скелетні

посмуговані

серцеві

посмуговані

непосмуговані

гладенькі

Органи, які утворюють

скелетні м’язи, м’язи язика,

гортані,

стравоходу, діафрагми

серце

стінки судин, травного тракту,

сечового міхура

скорочення

довільне

мимовільне

мимовільне

посмугованість

є

є

немає

наявність з’єднувальних

відростків

немає

є

немає

сила скорочення

найбільша

середня

найменша

3. Анатомічна будова і форма скелетних м’язів

Скелетний м’яз складається з голівки, черевця (тіла) і хвоста. М’язи вкриті сполучнотканинною оболонкою – фасцією. Скелетні м’язи складаються з м’язових волокон d=0,01-0,1 мм. Обидва кінці м’язу переходять у сполучну тканину – сухожилля. Сухожиллями м’язи прикріплюються до окістя у місцях горбистості кісток.

М’яз

↓                 ↓

активна                 пасивна

частина                  частина

                                                                                    

черевце                              сухожилля

                                       ↓         ↓

                            м’язові       м’язові

                           волокна      пучки

Смугастість м’язових волокон пов’язана з тим, що вони складаються з 2-х видів скоротливих білків – актину і міозину. Товста нитка складається з білку міозину, а тонка нитка - з білку актину.

В міофібрилах розрізняють: А-зону – темні смуги, які здійснюють подвійне світлозаломлення, властивість анізотропії; І –зону – світлі смуги, не  дають подвійного світлозаломлення, тобто ізотропні.

В області І-зони проходить темна вузька полоса – Z-диск. Проміжок між двома Z-дисками називається саркомером.

Саркомер - елементарна скорочувальна  одиниця м’язової клітини; впорядкована система товстих і тонких ниточок.

Під час скорочення м’язу тонкі нитки в'їзджають між товстими. Відбувається відносне ковзання ниток без зміни їх дожини. Цей процес відбувається за допомогою спеціальних поперечних містків з активними центрами. Іони Са²+ активують містки і відкривають ділянки їх прикріплення до актину. В результаті містки міозину прикріплюються до актинових ниток, розщеплюються молекули АТФ і змінюється конформація містків. Це веде до генерування сили, ковзанню актину відносно товстої нитки міозину до центру саркомера, що і викликає скорочення м’язу. Після закінчення активації місточок розмикається і саркомер повертається в вихідний стан. Кожен цикл змикання-розмикання супроводжується однією молекулою АТФ. Ця структура і послідовність процесів називається моделлю ковзаючих ниток.

Модель ковзаючих ниток сформулював англійський вчений Х. Хакслі. Суттєвий вклад в розробку теорії ковзаючих ниток вніс В.І. Дещеревський.

Основні положення моделі ковзаючих ниток

  1.  Довжини ниток актину і міозину в ході скорочення не змінюються.
  2.  Зміна довжини саркомера при скороченні – результат зміщення ниток актину і міозину.
  3.  Поперечні містки, що відходять від міозину, можуть приєднуватися до центрів актину.
  4.  Замкнені містки підлягають структурній зміні, при якій вони розвивають зусилля, після чого виникає їх розмикання.
  5.  Скорочення і розслаблення м’язу полягає в нарощуванні і поступовій зміні числа містків.
  6.  Кожен цикл пов'язаний з гідролізом однієї  молекули АТФ.
  7.  Акти змикання і розмикання містків відбуваються незалежно один від одного.

Іони Са²+ у м’язовому волокні відграють роль медіатора в електрохімічних процесах збудження та скорочення.

Форма м’язів

Форма і величина скелетних м’язів залежить від виконуваної ними роботи.

За формою  м’язи бувають:

  •  довгі (на кінцівках);
  •   короткі (між хребцями); 
  •  широкі (на тулубі);
  •  колові м’язи (навколо отворів тіла, сфінктери).

За функціями м’язи бувають:

  •  згиначі і розгиначі;
  •  вивідні і провідні;
  •  м’язи - обертачі.

М’язи- синергісти – це м’язи,  які одночасно та співдружно працюють в одному напрямку (жувальні м’язи).

М’язи–антагоністи – це м’язи, які своїм скороченням спричиняють протилежні рухи (працюють в різних напрямках, тобто супротивники).

Згинач – двоголовий м’яз плеча (біцепс),

Розгинач – трьохголовий м’яз плеча (трицепс).

4. Групи  м’язів людського тіла

Скелетні м’язи людини поділяються на такі групи: м’язи голови і шиї, тулуба, м’язи плечового пояса і верхніх кінцівок, м’язи тазового пояса і нижніх кінцівок.

М’язи голови

Серед м’язів голови розрізняють мімічні і жувальні.

Мімічні м’язи розміщені на обличчі навколо отворів: очні ямки, ніс і рот. Вони одним або двома кінцями прикріплюються до шкіри обличчя. Під час скорочення вони зміщують шкіру, зумовлюючи відповідну міміку, тобто той чи інший вираз обличчя.

- колові м’язи рота і язики (закривання рота, акт ссання, жування, мова);

- лобовий м’яз (піднімання брів).

Жувальні м’язи: скроневий, власне жувальний, внутрішній і зовнішній крило видні (рухи нижньої щелепи).

М’язи шиї

2 групи м’язів: 1-ша – м’язи, які лежать над гортанню і великими судинами (грудинно-ключично-сосковидний); 2-га – глибокі м’язи шиї, які безпосередньо прилягають до хребта і забезпечують рух голови.

М’язи тулуба

Розрізняють 3 групи: м’язи спини, грудей і живота.

Найбільш поверхнево лежить трапецієвидний і широкий м’яз спини. Найглибше розміщені м’язи - розгиначі хребта.

У ділянці грудей розміщені м’язи: великий грудний, який рухає плечову кістку; малий грудний м’яз, який відтягує плечовий пояс униз і вперед; передній зубчастий відтягує лопатку вперед і вбік; міжреберні м’язи, які відіграють роль у дихальних рухах: зовнішні міжреберні м’язи піднімають ребра для вдиху,  а внутрішні міжреберні – опускають ребра для видиху.

До м’язів черевного преса належать: 

  •  прямий м’яз живота – згинає хребет, опускає ребра;
  •  зовнішній косий м’яз – тулуб згинається вперед та обертається навколо поздовжньої осі;
  •  внутрішній косий м’яз.

Скорочуючись, м’язи живота діють на внутрішні органи – черевний прес, що сприяє виділенню сечі, калу, участь у  пологах. Скорочення м’язів черевного преса сприяє рухові крові у венозній системі, здійсненню дихальних рухів. При слабості м’язів живота може статися не лише опущення органів черевної порожнини, а й утворення гриж. При утворені гриж відбувається вихід внутрішніх органів – кишок, шлунка, великого сальника із черевної порожнини під шкіру живота.

До м’язів плечового пояса належать:

- дельтоподібний – відведення рук вбік, вперед і назад; 

- надостьовий – відведення плеча;

- підостьовий – відведення плечової кістки назовні;

- підлопатковий;

-  великий і малий круглі м’язи – відтягує руку назад і повертає всередину.

М’язи плеча діляться на згиначі і розгиначі.

Передня частина (згиначі) – двоголовий, плечовий і дзьобо-плечовий – при скороченні яких згинається плече в плечовому суглобі, згинається передпліччя в ліктьовому суглобі.

Задня частина (розгиначі) – триголовий м’яз плеча – розгинає передпліччя і і приведення плеча до тулуба, ліктьовий м’яз.

М’язи передпліччя діляться на передню (згиначі) і задню (розгиначі) групи.

Серед м’язів кисті розрізняють: м’язи великого пальця, червоподібні, між кісточкові і м’язи мізинця.

М’язи таза

- клубово-поперековий м’яз  - згинає ногу в кульшовому суглобі і повертає стегно назовні;

  •  грушоподібний – повертає стегно назовні;

- великий сідничний м’яз – розгинає і відводить стегно, під час стояння фіксує таз;

- середній і малий сідничний м’язи – відводять стегно.

М’язи нижньої кінцівки

Спереду: чотириголовий м’яз – згинає ногу в кульшовому суглобі і розгинає в колінному; кравецький м’яз – згинає ногу в кульшовому та колінному суглобах.

Позаду: півсухожильний, напівперетинчастий  і двоголовий м’язи – згинають ногу в колінному суглобі і розгинають в кульшовому.

М’язи гомілки:

  •  триголовий м’яз – розгинає стопу і пальці;
  •  литковий м’яз – згинає ногу в колінному і надп'ятковомо-гомілковому суглобах і повертає стопу назовні;
  •  камбалоподібний – згинає ногу в надп'ятково-гомілковому суглобах повертає стопу назад;
  •  задній великогомілковий – згинає стопу.

М’язи стопи розміщені на тилі стопи та підошви.

М’язи тилу стопи представлені коротким м'язом-розгиначем пальців і коротким м'язом-розгиначем великого пальця стопи.

На підошві розрізняють відвідний м’яз великого пальця, привідний ям яз великого пальця, відвідний м’яз мізинця, короткий м'яз-згинач мізинця, короткий м'яз-згинач пальців, квадратний м’яз підошви, червоподібні м’язи, підошвові міжкісткові м’язи, тильні міжкісткові м’язи.

М’язи підошви міцні, мають важливе значення в зміцнені склепіння стопи. При слабкості цих м’язів розвивається плоскостопість.

Групи  м’язів людського тіла

групи м’язів

приклади м’язів

функції

м’язи голови

жувальні

мімічні:

лобовий, вушні, колові, м’язи ока, повік, носові,

коловий м’яз рота + потиличний м’яз

жування

міміка (відображення характеру і настрою людини).

відкривання рота, мова

м’язи шиї

грудинно-ключично-сосковидний; м’язи гортані і глотки

повертання голови

жування, ковтання

м’язи тулуба:

а) м’язи грудної клітки;

б) м’язи живота;

в) м’язи спини

великий м’яз;

малий грудний м’яз;

міжреберні, діафрагма.

прямий, косий і поперечний

трапецієвидний

і широкий

рухи  руки і

плечового поясу;

вдих і видих

стінка черевної порожнини, рух венозної крові, дихальні рухи. (згинання тулуба вперед і убік, утримання у певному положенні внутрішніх органів, сприяння сечовипусканню, випорожненню і пологам.)

згинання хребта вперед,

рухи верхніх кінцівок і грудної клітки.

(допомагають людині утримувати вертикальне положення, участь в диханні).

м’язи верхніх кінцівок

м’язи нижніх кінцівок

а) дельтовидний

двоголовий,

триголовий

м’язи передньої поверхні передпліччя, задньої поверхні

б) чотириголовий

м’яз стегна,

кравецький м’яз,

двоголовий м’яз стегна,

литковий м’яз

рухи верхньої кінцівки;

згинач і розгинач передпліччя в ліктьовому суглобі;

згинання і розгинання кисті та пальців;

розгинач гомілки в колінному суглобі,

згинач стегна,

згинач гомілки в колінному суглобі стопи,

підйом п’ятки.

5. Тонус та робота  м’язів

Тонус м’язів (гр. tonos – напруження) - стан незначного скорочення скелетних м’язів у спокої; стан постійного незначного напруження м’язів.

Завдяки тонусу зберігається положення тіла, підтримується постава, на фоні якої здійснюються рухи. У підтриманні тонусу важливу роль відіграють чергування скорочення і розслаблення м’язових волокон, які регулюються імпульсами малої частоти із рухових нейронів спинного мозку, які йдуть один за одним з великим інтервалом. Ці скорочення відбуваються асинхронно.

                      Хімізм і енергетика м’язового скорочення

Під час скорочення м’язів витрачається енергія розпаду органічних сполук, насамперед глюкози. Розпад глюкози – складний біохімічний процес, при якому 40 % енергії перетворюється на механічну, а решта йде на тепло. М’язове тепло – дуже важливий фактор підтримання сталої температури тіла. Нестачу тепла компенсує безумовний рефлекс – ритмічне скорочення і послаблення м’язів – дрижання.

Хімічні перетворення у м’язі, пов’язані з вивільненням енергії, проходять у 2 фази:
  І фаза –
анаеробна (від грец. аеr – повітря);

  ІІ фаза  – аеробна (від грец. аn – заперечення, аеr – повітря).

Під час анаеробної фази АТФ розпадається на АДФ і Н3РО4  з вивільненням енергії, яка витрачається на скорочення м’яза. Розпадаються і ніші фосфорорганічні сполуки. Енергія розпаду креатин-фосфорної кислоти витрачається на відновлення, ресинтез АТФ. Розпадається і гексозофосфат (сполука глікогену з Н3РО4). При цьому утворюються молочна і фосфорна кислоти. Вивільнена енергія витрачається на ресинтез креатинфософрної кислоти.

Аеробна фаза пов’язана з надходженням кисню до працюючого м’яза. Складається з кінцевих реакцій окислення молочної кислоти до СО2 і Н2О. Енергія цієї реакції витрачається на частковий ресинтез глікогену з молочної кислоти. У результаті цих перетворень тільки 1/3 частина глікогену витрачається на м’язову роботу, а решта на відновлюється разом з фосфорними сполуками і дає хімічний матеріал для наступних процесів. Коли є достатньо кисню, то реакції добігають до кінця. Накопичення молочної кислоти зменшує працездатність м’яза, веде до стомлення і припинення його роботи.

Робота м’яза

При скороченні м’яза потенціальна хімічна енергія поживних сполук переходить у потенціальну механічну енергію напруження і кінетичну енергію руху. В цей час виконується багато видів роботи, але виділяють внутрішню і зовнішню роботу.

Внутрішня робота: рух іонів під час збудження, тертя, втрата енергії при відновленні АТФ.

Зовнішня робота виконується при переміщенні будь-якого вантажу, тіла або його частин у просторі.

Робота м’язів – визначається добутком величини сили  (F) на  відстань (S) її дії або добутком маси (m) на висоту (h).

                    А=F× S ;   А= m ×g ×h          100 кг × 2 м = 200 кг/м або 2000 Н/м

Величина виконуваної роботи залежить від:

- загальної довжини м’яза;

- сили м’яза, яка пропорційна кількості м’язових волокон.

Механічна робота буває статична і динамічна.

Статична робота – м’язи напружуються, але не скорочуються (при стоянні, триманні голови у вертикальному положенні). За статичної роботи м’яз перебуває в безперервному (тетанічному) скорочені.

Динамічна робота – м’язи почергово скорочуються і розслаблюються (біг, копання землі, ходьба, плавання, рухливі ігри). Різні групи м’язових волокон скорочується по черзі, що дає можливість діяти тривалий час.

Робота

↓               ↓

динамічна                          статична

       здійснюється при переміщенні           здійснюється при напруженні м’язів                                         

                                                                      без зміни положення в просторі;

                                                                      м’яз напружується, але не скорочується

 

Важливим показником ефективності роботи м’язів є ККД, що визначається відношенням механічної роботи (А) до загальних енергетичних витрат (Q). Загальні енергетичні витрати складаються з витрат на механічну роботу і на утворення тепла (Н), тобто Q=А+Н, звідки ККД= А/Q.

Дослідами було встановлено, що ККД м’язів людини становить 25-30%, але для них характерні самовідновлення і безперервність роботи  протягом багатьох років!

Робота м’язів – необхідна умова їхнього існування. Тривала бездіяльність м’язів веде до їхньої атрофії і втрати ними працездатності. Тренування, тобто систематична, ненадмірна робота м’язів, сприяє збільшенню їхнього об’єму, зростанню сили і працездатності, що важливо для фізичного розвитку всього організму.

 

Сила м’язу – це напруга, яку розвиває м’яз при скороченні.

Максимальне її значення вимірюється в ізометричному режимі й виражається в кг. Одне м’язове волокно здатне розвивати силу до 0,1¯³-0,3¯³ кг. Товсті волокна розвивають силу більшу, ніж тонкі, що залежить від кількості білків, що входять до його складу. Сила м’язів залежить від площі поперечного перерізу всіх волокон м’язів, тобто їхньою кількістю та товщиною.  

Фактори, від яких залежить сила м’яза:

  •  кількість м’язових волокон одночасно втягнутих у процес скорочення;
  •  від дожини, яку він має на початок скорочення (попередньо розтягнутий м’яз сильніший);
  •  від характеру розташування волокон (розрізняють паралельновокнисті, веретеноподібні, перисті м’язи);
  •  від характеру впливу симпатичної нервової системи.

 Узгодженість діяльності різних груп м’язів

Щоб виконувати різні точні і часто протилежно спрямовані рухи, скелетні м’язи розміщуються так, що дії одного м’яза протиставлені діям іншого. Цим процесом керує ЦНС – рухові зони головного мозку, смугасте тіло і мозочок.

6. Фізичні якості м’язів та втома при м’язовій роботі

Фізичні якості м'язів

Сила м'язів - величина максимального напруження, яке може розвинути м'яз під час свого збудження. Вона залежить від маси м'яза, кількості одночасно збуджених волокон, частоти нервових імпульсів, що надходять до м'яза. Чим більша маса м'яза, тим більша його сила. Отже, силу м'язів можна збільшити, збільшуючи масу м'язів. Тому будь-який юнак за умов правильного тренування може досягти значного розвитку скелетної мускулатури. Заняття силовими вправами слід розпочинати не раніше 14-15 років.

 Швидкість скорочення м'язів визначається часом, за який м'яз скорочується і розслаблюється. Чим коротший цей час, тим більша швидкість скорочення. М'язова система має повільні і швидкі м'язи. Повільні м'язи - це м'язи спини, литковий м'яз. До швидких м'язів відносять м'язи кисті руки, ока. Швидкість їхніх рухів залежить від сили і швидкості скорочення м'язів.

Витривалість м'язів - це їхня здатність тривалий час підтримувати заданий ритм роботи. Тонічні скорочення м'язів живота утримують внутрішні органи у певному положенні. Тонус непосмугованих м'язів судин забезпечує необхідний діаметр судин, а отже, і кров'яний тиск. Тонус м'язів визначається їхніми природними властивостями і впливом нервової системи. У стані спокою м'язи пружні й еластичні. До м'язів постійно надходять нервові імпульси. Вони підтримують незначний тонус м'язів, зниження якого негативно впливає на діяльність усього організму. Причиною зниження тонусу м'язів можуть бути негативні емоції, порушення режиму дня, особливо недосипання, перевтома, нестача вітамінів.

Цікаво знати.

Найактивніші м’язи – очні – вони скорочуються по 100 000 раз на добу.

Найсильніші м’язи в тілі людини – це жувальні м’язи, синергісти.

Після тривалої або напруженої роботи відбувається зниження працездатності м’язів, яка відновлюється після відпочинку.

Фізична втома – це фізіологічне явище тимчасового зниження працездатності м’язів, що виникає внаслідок їх роботи (І.М. Сєченов).

Цікаво, що після відпочинку працездатність не тільки відновлюється, а часто перевищує початковий рівень (явище надвідновлення працездатності).

При різко вираженій втомі розвивається тривале сороченя м’язів, нездатність до їх повного розслаблення (контрактура). При втомі вичерпуються запаси хімічних речовин, які є джерелом скорочення, накопичуються продукти обміну (молочна кислота). Втома пов’язана з виникненням нестачі поживних речовин не в м’язах, а в рухових нейронах!

Швидкість настання втоми залежить від стану ЦНС, частоти, ритму, в якому виконується робота і від величини навантаження. 

  •  при ритмічній роботі втома настає пізніше, так як в проміжках між скороченнями м’яз відпочиває;
  •  чим швидша робота м’язів і більше навантаження, тим швидше настає втома;
  •  чим молодша дитина, тим швидше вона втомлюється;
  •  За статичної роботи втома настає швидше, ніж за динамічної.

І. М. Сєченов довів, що найкращий спосіб відновлення працездатності м’язів – не пасивний, а активний відпочинок, тобто відпочинок, що пов'язаний з активізацією інших груп м’язів.

Вирішальну роль ЦНС у тривалому збереженні працездатності і в настанні стомлення було доведено в дослідженнях І.М. Сєченова, І.П. Павлова, М.Є. Введенського, О.О. Ухтомського.

7.Вікові особливості м’язового апарату, розвиток рухів у дітей

Розвиток мускулатури починається на 3-му тижні. На 20 тижні міотрубки перетворюються на м'язові волокна. Скорочення реєструється після формування міофібрил (5 тиждень) і виразно проявляються на 10-15 тижнях. Скорочення м'язів в цей період сприяє правильному формуванню кістяка дитини. Рухова активність плоду проявляється або в короткочасних поштовхах, або у потужних розгинальних рухах, які залучають до роботи всі групи м'язів. 

У новонародженої дитини спостерігаються хаотичні рухи кінцівок, тулуба і голови. На рухову активність впливає утворення тимчасових зв’язків рухового аналізатора з іншими аналізаторами. У немовлят розвиваються насамперед м’язи живота, пізніше – жувальні. В кінці 1-го року життя і в зв’язку з прямоходінням помітно ростуть м’язи спини і кінцівок. Наростання тонусу потиличних м’язів діє змогу дитині у віці 1,5-2 місяці піднімати голову; в 2,5-3 місяці спостерігається розвиток руху руки до предмета; в 4-місяці – повертання із спини на бік; в 5 місяця – на живіт і з живота на спину. У віці від 3 до 6 місяців дитина готується до повзання. Від 6-8 місяців завдяки розвиткові м’язів тулуба і таза дитина починає сідати, стояти, опускатися. Маса м’язів наростає, коли дитина починає ходити.

На кінець 1-го року життя дитина починає ходити, але кроки короткі і положення тіла нестійке. До 3-4 років d м’язів зростає в 2-3 рази.  У віці 4-5 років у зв’язку з розвитком м’язових груп і удосконаленням координації рухів дітям доступні складніші рухові акти: біг, стрибання, катання на ковзанах.

У працях Інституту фізіології дітей і підлітків АПН показано, що вже з перших років життя рухи дитини набувають істотного значення у функціонуванні мови. Доведено, що фізичне виховання позначається на розвитку таких процесів мислення, увага і пам'ять!

Найістотніші зміни рухової функції відбуваються у молодшому шкільному віці – 8-12 років, оскільки руховий аналізатор морфологічно дозріває. Поперечний ріст м’язових волокон триває до 20-25 років і залежить від рівня рухової активності і тренованості. Розвиток самих м’язів і їх ріст триває до 25 -30 років.

Молодші школярі мають низькі показники м’язової сили. Силові і статичні вправи швидко спричиняють у них втому. Діти цього віку більш пристосовані до короткочасних швидкісно-силових динамічних вправ. Інтенсивний приріст м’язової сили у хлопчиків припадає на 14-17 років, а у дівчаток – на 10 -12 років.

Швидкість виконання рухів в дітей 13-14 років наближається до рівня дорослого.

Витривалість до динамічної роботи ще невелика в 7-12 років. Витривалість до статичних зусиль зростає поступово в 8 -17 років. У дітей 11 – 14 років найвитриваліші литкові м’язи.

У 7-11 років інтенсивно розвивається швидкість рухів (частота і час реакції).

Молодші школярі мають всі передумови для розвитку такої якості як гнучкість. Високий приріст гнучкості в 7- 10 років, а в 13- 15 років цей показник досягає максимуму.

Урок фізичного виховання компенсує в середньому 11% добової норми кількості рухів. Ранкова гімнастика вдома, фізкультура, фізхвилинки під час уроків, рухливі ігри на перервах, прогулянки з рухливими іграми після уроків дають змогу дітям 7 … 11 років виявляти до 60% потрібного для них добового обсягу рухів.

Різнобічна м’язова діяльність підвищує працездатність організму, при цьому зменшуються енергетичні витрати організму на виконання роботи. При систематичному виконані фізичних вправ і навантажень формується досконаліший механізм дихальних рухів, збільшується глибина дихання, підвищується використання кисню тканинами організму. Розвиток м’язів триває до 25 – 30 років.

  1.  Постава та її порушення, профілактика захворювання

Постава – це звичне положення тіла людини у спокої та під час руху.

Ознаки правильної (фізіологічної) постави:

  •  нормальне положення хребта;
  •  природні вигини хребта виражені помірно;
  •  спина рівна;
  •  симетричне положення плечей і лопаток;
  •  лопатки не випинаються;
  •  пряме тримання голови;
  •  прямі ноги без сплющення стоп;
  •  живіт втягнутий;
  •  хода нормальна без надмірного розмахування рук.

При правильній поставі спостерігається оптимальне функціонування системи органів руху, правильне розміщення внутрішніх органів і положення центру тяжіння. Найактивніше постава формується в 6-7 років і протягом життя може змінюватися.Ріст хребта найінтенсивніший в 1-2 роки. Кривизна хребта поступово формується в онтогенезі.

В грудний період до 1 року, коли дитина починає тримати голівку, з’являється шийний вигин з опуклістю вперед (шийний лордоз – на рівні 5та 6 шийних  хребців).

У 6 місяців, коли дитина починає сидіти, утворюється грудний вигин з випуклістю назад (грудний кіфоз - на рівні 6 та 7 грудних  хребців).

Коли дитина починає сидіти і ходити, утворюється поперековий лордоз та  крижовий кіфоз.

 

Ряд причин - нераціональний режим, різні захворювання, що призводять до ослаблення зв'язкового-м'язового апарату і організму в цілому, а також незадовільне фізичне виховання і недостатня увага дорослих до виховання у дітей навички правильної постави - призводять до виникнення і розвитку значних порушень постави. Ці порушення у вигляді збільшення природних вигинів хребта і появи бічних викривлень, крилоподібні лопаток, асиметрії плечового пояса, ущільнення грудної клітини не тільки спотворюють форму тіла, але ускладнюють роботу внутрішніх органів, погіршують обмін речовин і знижують працездатність, а у підлітків і дорослих - продуктивність праці. . 
У дошкільні роки порушення постави сприяють
плоскостопість, неправильна поза під час малювання, виконання робіт на земельній ділянці з використанням інвентарю, що не відповідає своїми розмірами віковим особливостям дітей. З початком навчання в школі до цих негативних моментів можуть приєднатися й інші: різке обмеження рухової активності, збільшення статичного навантаження, пов'язаної з вимушеною робочою позою, носіння в одній руці важкого портфеля. Порушень постави і викривлень хребта може сприяти неправильна організація нічного сну дітей і підлітків: вузьке, коротке ліжко, м'які перини, високі подушки. Звичка спати на одному боці, згорнувшись «калачиком», зігнувши тіло й підібгавши ноги до живота тягне порушення кровообігу  і нормального положення хребта.
 Сколіоз (бічне викривлення хребта) веде до порушення роботи шлуночків серця, як наслідок, тяжке порушення роботи серця. При сколіозі одне плече і лопатка стають вищими за інші, відчувається ниюча біль  у спині.

Запобігати сколіозу можна завдяки тренуванню свого тіла, робити ранкову гімнастику, плавати в басейні, загартовуватися, добре харчуватися, спати на твердому ліжку, правильно сидіти за столом, стежити за  своєю поставою.


Плоскостопість - деформація, яка полягає в частковому або повному опусканні поздовжнього або поперечного склепіння стопи. У нормальної стопи з високим склепінням опрна поверхня займає не більше 1/3 поперечного розміру стопи. Якщо опорна поверхня станвить 50-60% поперечного розміру стопи – стопа сплющена.

Це досить часте порушення опорно-рухового апарату у дітей та підлітків. Воно супроводжується скаргами дітей і підлітків на біль у ногах при ходьбі, швидку втому, особливо під час тривалих прогулянок, екскурсій. 
Плоскостопість частіше буває набутою і значно рідше - вродженою. Набута  плоскостопість може бути статичною, травматичною і паралітичною. 

      Плоскостопість

        ↓                     ↓

вроджена            набута

                       - статична (через надмірну вагу, носіння вантажу, взуття без підборів);

                            - паралітична;

                            - травматична.

Профілактика плоскостопості

  1.  Ходьба босоніж по нерівній, але м’якій поверхні (пісок, ґрунт);
  2.  Ранкова гімнастика та фізкультура: ходьба на носках, п’ятках, внутрішній і зовнішній стороні стопи ,підгинання і розслабляння пальців під час ходьби.
  3.  Ігри в футбол і волейбол.
  4.  Носіння взуття відповідно до розміру з широким носком та підборами.
  5.  Ортопедичне взуття з еластичною підошвою,вкладишами – супінаторами.
  6.  При ходьбі носки повинні бути направленими прямо вперед, а навантаження повинно припадати на п’ятку, 1 і 5 пальці стопи.
  7.  Контрастні ванни для ніг, масаж.

Під час навчальних занять доцільна пряма постава з легким нахилом корпусу тіла вперед. Відстань від очей до зошита повинна дорівнювати довжині передпліччя і кисті з витягнутими пальцями; тулуб має бути відсунутим від краю столу на 5-6 см.

Щоб не здавлювались підколінні судини, глибина сидіння повинна приблизно дорівнювати 2/3 – ¾ довжині стегна.

Висота сидіння = довжині гомілки зі стопою + 2-3 см на підбори.

Ноги учня у всіх 3-х суглобах (тазостегновому, колінному і гомілкостопному) зігнуті під прямим кутом, що перешкоджає застою крові в нижніх кінцівках і органах малого тазу.

Сидіння обов’язково повинно мати спинку –  суцільну або з 2 перекладинами на рівні попереку і лопаток. Меблі повинні відповідати пропорціям зросту учнів.

Вчені вважають, що дистанція сидіння повинна бути від’ємною, тобто край сидіння повинен заходити за край стола не менше ніж на 4 см і не більше 8 см.

Контрольні запитання

  1.  Які функції виконують м’язи в тілі людини?
  2.  Охарактеризуйте види м’язової тканини.
  3.  Яка анатомічна будова скелетного м’яза?
  4.  Охарактеризуйте хімізм та енергетику процесів в мязах.
  5.  Назвіть групи скелетних м’язів людини та їх функціональне призначення.
  6.  Що таке динамічна та статична робота м’язів?
  7.  Від чого залежить сила м’язів?
  8.  Охарактеризуйте вікові особливості м’язового апарату.
  9.  Опишіть розвиток рухів у дітей.
  10.  Назвіть основні фізичні якості м’язів.
  11.   Як сформувати та зберігати правильну поставу?
  12.   Що таке плоскостопість? Які її причини та профілактика?

Перелік літератури

Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. Курс лекцій: Навчальний посібник.-К.: ВД «Професіонал», 2004.- с.88-111.

Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов._М.: Высш. шк., 1985. – с.274-290.

Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник. - К.: УСМП, 2001.- с.66-76. Плиска О.І. Фізіолоігя: Навч. Посібник.-Парламентське видавництво, 2004, - 361 с.

Присяжнюк М.С. Людина та її здоров’я: Навч. посібник. - К.: Фенікс, 1998.

Хрипкова А.Г. Возрастная физиология и школьная гигиена.- М.: «Просвещение», 1990.- с.164-173.

 Біофізика: Учеб. Для студ.высш. учеб.заведений.-М.: Гуманит.издюцентр ВЛАДОС, 1999. -288 с.

Плиска О.І. Фізіолоігя: Навч. Посібник.-Парламентське видавництво, 2004, - 361 с.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47053. «Взаимодействие издателя и государства. Формы государственной поддержки издательского дела в России и за рубежом» 49.5 KB
  Свобода издательской деятельности постоянно декларируется как самими ее субъектами так и различными профессиональными объединениями издателей на всех уровнях от регионального до мирового. В Уставе Международной ассоциации издателей указывается что предметом первоочередной заботы этой организации является: Поддерживать и защищать право издателей на публикацию и распространение продуктов их интеллектуальной деятельности в обстановке полной свободы при условии что они будут соблюдать все законы и правила относящиеся к этой деятельности...
47054. Розроблення ґрунту бульдозерами 60.5 KB
  За допомогою бульдозера виконують землерийнотранспортні та планувальні роботи у разі переміщення ґрунту на відстань яка не перевищує 100 м. Зрізування і транспортування ґрунту на відстань до 50 м доцільно виконувати за човниковою схемою за якої бульдозер після відсипання повертається у вихідне положення заднім ходом. У такому разі тривалість циклу роботи бульдозера становитиме Роботу бульдозера з переміщення ґрунту можна організувати так:.
47056. Редакторская деятельность в современных условиях 61 KB
  Оно реализуется системой форм и методов работы редактора и предполагает осуществление редакционноиздательского процесса обеспечивающего выход в свет произведений литературы. Редактор в своей работе опирается на специально книговедческие знания в области издательского дела и редактирования теоретическое обоснование книги и произведения литературы как объектов редактирования учитывает опыт крупных редакторов прошлого и современности. В задачи редактора входит подготовка конкретного издания формирование репертуара издательства организация...
47058. Философия и человек 49.79 KB
  Идея коэволюции общества и природы Взаимодейе общва и природы является одной из актуальных проблем соц.Адекватное понимание значя природы дли жизни и развития общва не сформировалось полностью и по сей день.Как заметил еще Маркспостоянное осуществление обмена вещв м д челом и природойзаконрегулирующий общ.В истории взаимодейя природы и общва можно выделить 4 типа отня чела к природе:Первыйдревнейший.
47059. Механизм возмещения вреда человеку 61.09 KB
  Право недропользования. В пользование недра предоставляются субъектам горных отношений в виде геологического или горного отвода участка недр. Геологический отвод участка предоставляется для геологического изучения без существенного нарушения целостности недр а горный отвод участка –для добычи полезных ископаемых строительства и эксплуатации подземных сооружений не связанных с добычей полезных ископаемых для образования особо охраняемых геологических объектов. 9 Закона О недрах.