41008

Організація навчально-виховного процесу в педагогічних закладах

Лекция

Педагогика и дидактика

Ознайомити студентів з специфікою організації навчальновиховного процесу в педагогічних закладах; системою контролю та оцінювання умінь та навичок студентів особливостями організації та проведення педагогічної практики. Система контролю та оцінювання знань умінь і навичок студентів. Педагогічна практика студентів. Методичні рекомендації з питань організації та проведення педагогічної практики студентів перед випуском і випускних курсів педагогічних інститутів.

Украинкский

2013-10-22

96 KB

6 чел.

ТИП ЛЕКЦІЇ: оглядово-пояснювальна

ТЕМА.  Організація навчально-виховного процесу в педагогічних закладах

Мета. Ознайомити студентів з специфікою організації навчально-виховного процесу в педагогічних закладах; системою контролю та оцінювання умінь та навичок студентів, особливостями організації та проведення педагогічної практики.

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ: схеми, таблиці

МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ: педагогіка

ПЛАН

  1.  Зміст підготовки майбутнього вчителя.
  2.  Організація навчального процесу у педагогічному закладі.
  3.  Система контролю та оцінювання знань, умінь і навичок студентів.
  4.  Педагогічна практика студентів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1.  Абдуллина О.А., Загрязкина Н.Н. Педагогическая практика студентов. - М.: Просвещение, 1989. - 175с.
  2.  Бондарчук О.І., Бондарчук Л.І. Основи педагогіки та психології: Курс лекцій. -К.:МАУП, 1999.
  3.  Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - Рівне, 1996. -С. 39-42.
  4.  Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття).
  5.  Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. - К., 1999.
  6.  Мальцева Н. Куратор как профессиональньїй воспитатель // Народное образование. - 1998. - №2. - С. 46-49.
  7.  Методичні рекомендації з питань організації та проведення педагогічної практики студентів перед випуском і випускних курсів педагогічних інститутів. -Тернопіль, 1997.- 450с.
  8.  Осадчук А.Л. Сутність і види контролю перевірки знань учнів // Історія в школі. - 2001. - №2. - С. 2-7.
  9.  Охитина Л.Т. Психологические основи урока. В помощь учителю. - М.: Просвещение, 1977.
  10.  Педагогічна практика студентів. - К.: Вища школа, 1972. - 252 с.
  11.  Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: учебник для студ. высш. учеб. заведений: В 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001.
  12.  Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. - К.: Либідь, 1999.
  13.  Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії. - Тернополь: Навчальна книга, 2003.- С.41-69.
  14.  Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. - М.: Юристь, 1997.

  1.  Зміст підготовки майбутнього вчителя.

Зміст навчання у вищому педагогічному навчальному закладі визначається освітньо-професійними програмами підготовки фахівців певних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Освітньо-кваліфікаційна програма підготовки — це перелік нормативних навчальних дисциплін із зазначенням загального обсягу часу, відведеного для їх вивчення та форм підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни.

Загальний обсяг часу для вивчення навчальної дисципліни включає час для аудиторних форм навчання і самостійної роботи студентів.

Співвідношення між обсягами аудиторних занять та самостійної роботи студентів, форми і періодичність проміжного контролю визначаються навчальним планом вищого навчального закладу.

Наукове і методичне обгрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми (послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконання індивідуальних завдань та проведення контролю тощо) визначається структурно-логічною схемою підготовки.

Державний стандарт освіти — це сукупність норм, які визначаючі, вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня.

Державні стандарти освіти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня та напрямку підготовки спеціальності і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на десять років.

Складовими державного стандарту освіти є: освітня (освітньо-кваліфікаційна) характеристика, нормативна частина освіти і тести.

Освітня характеристика — це основні вимоги до якостей і знань освіти, яка здобула певний освітній рівень. Зміст освітньої характеристики як складової частини державного стандарту освіти визначається Міністерством освіти і науки України окремо для кожного освітнього рівня:

  •  початкова загальна освіта;
  •  базова загальна освіта;
  •  повна загальна середня освіта;
  •  професійно-технічнічна освіта;
  •  базова вища освіта;
  •  повна вища освіта.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика — це основні вимоги до професійних якостей, знань, умінь фахівця, необхідних для успішного виконання професійних функцій. Зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики визначається Міністерством освіти і науки України для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня:

  •  кваліфікований робітник,
  •  молодший спеціаліст,
  •  бакалавр,
  •  спеціаліст,
  •  магістр.

Зміст освіти включає нормативний та вибірковий компоненти.

Нормативна частина змісту навчання — це обов'язковий для вивчення зміст матеріалу, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації.

Нормативні навчальні дисципліни складають 75 % обсягу годин, визначеного освітньо-професійною програмою.

До складу нормативних дисциплін входять цикли:

  •  гуманітарних та соціально-економічних,
  •  фундаментальних,
  •  професійно-орієнтованих дисциплін.

Вибіркова частина змісту навчання — це рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у кваліфікованих робітниках та фахівцях певної спеціалізації, досягнень наукових шкіл і навчальних закладів.

Вибіркові навчальні дисципліни запроваджуються, як правило, у формі спеціальних навчальних курсів для поглиблення загальноосвітньої, фундаментальної і фахової теоретичної чи практичної підготовки.

Зміст педагогічної освіти з відповідних спеціальностей для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів визначається галузевими стандартами вищої педагогічної освіти та стандартом вищої освіти вищого навчального закладу і, враховуючи її особливості, передбачає

  •  фундаментальну,
  •  психолого-педагогічну,
  •  методичну, І
  •  інформаційно-технологічну,
  •  практичну і
  •  соціально-гуманітарну підготовку педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Зміст підготовки майбутнього вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі будується на засадах професіограми вчителя середньої загальноосвітньої школи (кваліфікаційна характеристика).

Професіограма вчителя — перелік і опис загально-трудових і спеціальних знань, умінь та навичок, необхідних для успішного виконання професійно-педагогічної діяльності.

Компонентами професіограми, що відображають загальний для педагогічної професії характер, є властивості і риси, які визначають світоглядну, професійно-педагогічну і пізнавальну спрямованість педагога, вимоги до психолого-педагогічної підготовки вчителя.

Риси особистості педагога:

  •  Суспільна спрямованість: наявність наукового світогляду та соціальних потреб передової людини; загальнолюдські моральні якості; ціннісні орієнтації; усвідомлення громадянського обов'язку; суспільна активність; прагнення до вдосконалення своєї професії.
  •  Професійно-педагогічна спрямованість: інтерес і любов до дітей, захопленість педагогічною працею; психолого-педагогічна спостережливість; педагогічна уява; педагогічний такт; організаторські здібності, уміння захоплювати людей і встановлювати з ними контакт; вимогливість до себе і до дітей; стійкі духовні, передовсім пізнавальні інтереси; чесність, принциповість, справедливість, скромність, стриманість, наполегливість, цілеспрямованість, врівноваженість; самокритичність і самооцінка; висока професійна працездатність; готовність перебудовувати свою поведінку залежно від потреб педагогічної ситуації.

Варто зауважити, що для педагогічної професії не бажані наявність ідеалів, які суперечать інтересам нашого суспільства; егоїстична спрямованість, що виражається у переважанні своїх інтересів над загальною справою, готовності задовольнити свої потреби за рахунок інших; низький інтелектуальний рівень; байдужість до дітей, відсутність сили волі, цілеспрямованості, зібраності, ініціативності, витримки; слабкий тип нервової системи; наявність певних ознак психічного захворювання; різко виражені дефекти мовлення.

На базі професіограми вчителя складають навчальні плани, за якими визначаються перелік навчальних предметів і кількість відведеного для їх вивчення часу, вимоги до знань, умінь і навичок майбутнього вчителя, закладені в навчальних програмах і підручниках.

Навчальний план - це нормативний документ, який складається вищим педагогічним навчальним закладом на основі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекції, лабораторій, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, навчальні і виробничі практики) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю. У навчальному плані відображається також обсяг часу, відведеного на самостійну роботу.

Навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки і затверджується керівником вищого навчального закладу освіти.

Різновидом звичайного навчального плану є робочий навчальний план та індивідуальний навчальний план студента.

Робочий навчальний план - це нормативний документ, який складається вищим закладом освіти на поточний навчальний рік і конкретизує форми проведення навчальних занять, їх обсяг, форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю по семестрах. Робочий навчальний план затверджується деканом факультету.

У навчальному плані з будь-якої спеціальності можна виділити чотири групи навчальних дисциплін:

1) соціально-економічні і гуманітарні науки, які створюють
методологічну базу для всіх спеціальностей: історія України, філософія, основи
економічної теорії, соціологія, політологія, правознавство, етика і естетика,
логіка, історія релігії і вільнодумства, українська і зарубіжна культура,
культура ділового і наукового мовлення, валеологія та охорона здоров'я дітей,
цивільна оборона, безпека життєдіяльності;

  1.  загальноосвітні дисципліни, що сприяють всебічному розвитку майбутнього вчителя: іноземна мова, обчислювальна техніка і технічні засоби навчання, фізична культура тощо;
  2.  психолого-педагогічні дисципліни, що забезпечують психолого-педагогічну підготовку майбутнього вчителя: вступ до педагогічної професії, педагогіка, загальна психологія, вікова і педагогічна психологія, етика та психологія сімейного життя, історія педагогіки, основи педагогічної майстерності, вікова фізіологія та шкільна гігієна, спецкурси та спецсемінари з актуальних проблем навчання і виховання учнівської молоді;
  3.  спеціальні науки, що визначають профіль спеціаліста: цикл фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін, методика викладання-навчального предмета з фаху, спецкурси і спецсемінари зі спеціальності, педагогічна практика та ін.

Індивідуальний навчальний план студента - це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента з урахуванням вимог освітньо-професійної програми відповідного рівня підготовки та його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб.

Даний документ складається на основі робочого навчального плану включає всі нормативні навчальні дисципліни та вибіркові, обрані студентом, обов'язковим урахуванням структурно-логічної схеми підготовки.

Індивідуальний навчальний план складається на кожен навчальний рік затверджується у порядку, встановленому вищим закладом освіти, але, зазвичай, деканом факультету.

Методичне керівництво індивідуальним навчанням студентів та контроль за виконанням ними індивідуальних навчальних планів здійснюється деканами факультетів і відповідними кафедрами.

Навчальна програма - це нормативний документ, який визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань та умінь студентів.

Навчальні програми нормативних дисциплін включаються до комплекту документів державного стандарту освіти, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються і затверджуються вищим закладом освіти.

Підтипом навчальної програми є робоча навчальна програма – це нормативний документ вищого закладу освіти, який розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни відповідно до навчального плану.

У робочій навчальній програмі відображається конкретний зміст навчальної дисципліни, послідовність та організаційно-методичні прийоми і форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби і форми поточного та підсумкового контролю. До робочої програми входять тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчання тощо.

2. Організація навчального процесу у педагогічному закладі

У вищому педагогічному закладі функціонують різноманітні  організаційні форми навчання:

  •  лекції;
  •  практичні заняття (семінари, лабораторні роботи, практикуми);
  •  самостійна робота студентів під контролем викладача;
  •  різні види практики.

Структура лекцій залежить від  змісту і характеру викладеного матеріалу, але  існує загальна структурна основа, яку застосовують до будь-якої лекції. Це передусім, - повідомлення теми і плану лекції та суворе його дотримання: вступна частина, виклад проблеми, заключна частина.

Традиційна вузівська лекція  називається  інформаційною: вона  може мати декілька різновидів.

Вступна лекція  має за мету дати студентам загальне уявлення про завдання і зміст усього курсу, розкрити структуру і логіку розвитку  конкретної галузі. Головне завдання її сприяти розвитку у студентів інтересу до предмета з метою його творчого застосування.

Тематична лекція присвячується розкриттю конкретної теми навчальної програми з конкретної дисципліни.

Оглядова лекція. Завдання її полягає в тому, щоб сприяти забезпеченню взаємозв’язку і наступності між  теоретичними  знаннями і  практичними  уміннями і навичками студентів.

У заключній лекції підбиваються  підсумки вивченого матеріалу з даного предмета.

Проблемна лекція є  активним  методом навчання, в якій новий  теоретичний матеріал подається у формі проблемної задачі.

Лекція-візуалізація виникла як результат пошуку нових можливостей реалізації принципу  наочності.

Лекція – удвох – різновид лекцій, що є продовженням і розвитком проблемного викладу матеріалу у діалозі двох викладачів.

Лекція із наперед запланованими помилками поглягає тому, щоб закласти у  ній визначену кількість помилок, змістового, методичного, поведінкового характеру. Така лекція одночасно виконує стимулюючу, контрольну та діагностичну функції.

Лекція прес-конференція. Назвавши тему лекції,  викладач просить студентів письмово задавати йому запитання  з даної теми.  Вони викладаються не як відповіді на запитання, а як звязний текст, у якому даються  відповіді на  запитання.

Процес навчання у  вищому закладі освіти передбачає практичні заняття, призначені для поглибленого вивчення дисципліни. Їх форми різні:

  •  уроки;
  •  семінарські заняття;
  •  лабораторні роботи;
  •  практикуми

Семінарські заняття -  дієва  форма розвитку продуктивного мислення студентів під час  обговорення проблем,  залучення їх до колективної пізнавальної діяльності.

У сучасному вищому закладі освіти найбільш поширені семінарські заняття  трьох видів:

  •  прес-семінар;
  •  власне семінар;
  •  спецсемінар.

Залежно від мети, завдання і змісту використовуються різні типи семінарських занять з їх особливою структурою і методикою проведення. Найбільш поглибленими є такі типи:

  •  семінар запитань і відповіді;
  •  семінар – розгорнута бесіда;
  •  семінар – коментоване читання;
  •  семінар – дискусія;
  •  семінар – конференція;
  •  семінар – теоретична конференція;
  •  семінар – прес-конференція;
  •  семінар – “мозковий  штурм”;
  •  семінар, що передбачає обговорення письмових рефератів

Підготовка до семінару складається з окремих етапів:

  •  прослуховування лекції з  теми семінару;
  •  підбір літератури;
  •  вивчення і конспектування рекомендованої літератури;
  •  складання тексту виступу (план, тези, доповідь);
  •  безпосередня активна участь у проведенні семінару.

  1.  Система контролю та оцінювання знань, умінь і навичок студентів

Педагогічний контроль є  невід’ємною частиною процесу освіти та професійної підготовки фахівців і  повинен знаходитися в  органічному зв’язку  з іншими елементами педагогічної системи.

За місцем, яке посідає контроль у  навчальному процесі розрізняють:

  •  поточний;
  •  рубіжний (тематичний, модульний, блоковий);
  •  підсумковий.

Основними формами контролю студентів є контроль на лекції, на семінарських і  практичних заняттях, у позанавчальний час, на  консультаціях, заліках, іспитах.

Контроль на лекції може проводиться як вибіркове усне опитування студентів або застосування тестів  за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для розуміння теми лекції, що читається, або для встановлення  ступеня засвоєння матеріалу прочитаної лекції.

Контроль на практичних, семінарських заняттях проводиться з метою вияснення готовності студентів до занять.

Контроль у позанавчальний час крім загальної мети, яка переслідує об’єктивну атестацію студентів, має дати  лектору дані  для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.

Консультації мають на меті допомагати студентам розібратися у складних питаннях, вирішити ті з них, у яких студенти самостійно розібратися не можуть. Одночасно консультації надають можливість проконтролювати знання студентів,  скласти правильне уявлення про  результати навчальної роботи.

Іспити є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів з  теорії і виявлення навичок застосування  отриманих знань при  вирішенні практичних завдань, а також навичок самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Заліки – підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних і лабораторних робіт, засвоєння ними матеріалу семінарських занять, результатів практики.

Колоквіуми -  важлива форма тематичної  перевірки й оцінки знань студентів, яка має на меті мобілізувати студентів на поглиблене вивчення  найважливіших тем чи  розділів курсу.

  1.  Педагогічна практика студентів

У системі професійної підготовки майбутніх учителів важлива роль належить педагогічній практиці. Вона є органічною частиною навчально-виховного процесу, забезпечуючи поєднання теоретичної підготовки майбутніх учителів з їх практичною діяльністю у навчально-виховних закладах. Під час педагогічної практики студенти шляхом особистого досвіду у школі оволодівають уміннями та навичками викладання свого предмета і виховання учнів, вчаться самостійно і творчо застосовувати знання, здобуті у процесі навчання. Основними загальними завданнями педагогічної практики є:

  •  виховання професійно значущих якостей особистості вчителя, потреби у педагогічній самоосвіті;
  •  виховання стійкого інтересу й любові до професії вчителя;
  •  закріплення, поглиблення і збагачення суспільно-політичних, психолого-педагогічних і спеціальних знань у процесі їх використання під час вирішення конкретних педагогічних задач;
  •  формування і розвиток професійних умінь і навичок;
  •  вироблення творчого, дослідницького підходу до педагогічної діяльності;
  •  ознайомлення із сучасним станом навчально-виховної роботи в загальноосвітній школі, а також із передовим педагогічним досвідом;
  •  надання допомоги навчально-виховним установам у вирішенні завдань виховання учнів.

Діяльність студентів під час педагогічної практики є аналогом професійної діяльності вчителя, адекватна змісту і структурі педагогічної діяльності, організовується в реальних умовах школи. Вона характеризується тим же розмаїттям відносин (учнями, їхніми батьками, учителями, студентами) і функцій, що й діяльність учителя, тому ця діяльність повинна ґрунтуватися на професійних знаннях, спиратися на певний теоретичний фундамент. За час педагогічної практики студенти мають оволодіти такими уміннями:

  •  визначати конкретні навчально-виховні завдання, враховуючи загальну мету національного виховання, вікові та індивідуальні особливості учнів, соціально-психологічні особливості колективу;
  •  вивчати особистість школяра і колектив учнів з метою діагностування і проектування їх розвитку і виховання;
  •  здійснювати поточне і перспективне планування педагогічної діяльності (навчальної і позаурочної роботи з предмета, колективної діяльності дітей і т.п.);
  •  використовувати різноманітні форми і методи організації навчально-пізнавальної, трудової, громадської, художньо-творчої, ігрової діяльності учнів, організовувати колектив дітей на виконання поставлених завдань;
  •  співпрацювати з учнями, вчителями, класними керівниками, вихователями, батьками й іншими особами, що беруть участь у вихованні дітей;
  •  спостерігати й аналізувати навчально-виховну роботу, коригувати її;
  •  проводити педагогічну пропаганду серед батьків.

Формування професійних умінь і навичок здійснюється на навчальних заняттях з усіх дисциплін і у процесі педагогічної практики. Неперервна педагогічна практика передбачає включення до систематичної педагогічної діяльності протягом всього терміну навчання у вищому педагогічному навчальному пік паді. До системи педагогічної практики включаються такі її види:

  •  педагогічна практика студентів І—III курсів;
  •  літня педагогічна практика;
  •  навчально-виховна практика студентів IV-V курсів.

Ця система передбачає поступове ускладнення діяльності від курсу до курсу, виходячи із цілей і завдань навчання на кожному етапі професійної підготовки, ступеня теоретичної забезпеченості і ступеня самостійності студентів у процесі діяльності, рівня підготовки та індивідуальних особливостей студентів. Звичайно, кожен з цих видів педагогічної практики має свої особливості.

PAGE   \* MERGEFORMAT 3


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55694. Корекційно-розвивальна робота з учнями з вадами фізичного та (або) розумового розвитку 228 KB
  Окрім того діти навчаються у школі де переважно ведуть сидячий спосіб життя і можуть ділитися своїми емоціями лише на коротких перервах чи на уроках фізкультури. Ці діти швидко відволікаються увага у них нестійка.
55696. ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ В ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВНЗ 389 KB
  Студенти учасники ансамблю краще проводять заняття педагогічної практики у дитячому садку та школі бо їхнє тонке чуття музичних творів передається дітям а хвилювання яке притаманне студентам-практикантам під час проходження...
55697. Формування і розвиток комунікативної компетентності молодших школярів 244.5 KB
  Наше завдання полягає в тому щоб: а удосконалювати вміння правильно відповідати на поставлені запитання ставити запитання іншим вступати в розмову; б збагачувати мовлення дітей формулами мовленнєвого етикету...
55698. Використання інтерактивних технологій як засобу продуктивного навчання учнів початкових класів 338 KB
  Від якості навчання і виховання залежить формування культурних цінностей. Тому реформування загальної освіти супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності які мають конкретну мету –- створити такі умови навчання за якими би кожен учень міг успішно навчався...
55699. Участь студентів у позанавчальній роботі – необхідна передумова формування професійної компетентності випускника ВНЗ 2.16 MB
  На нашу думку поєднання аудиторної та позанавчальної роботи з додаткової спеціалізації Керівник дитячого хореографічного колективу яке реалізується у ВНКЗ Білгород-Дністровське педагогічне училище Одеської області через діяльність Народного ансамблю танцю Бессарабський сувенір сприяє...
55700. Самооцінювання учнів – один із способів розвитку їхньої пізнавальної самостійності і творчої активності на уроках математики 593 KB
  Навчальна мета уроку: Активізувати пізнавальну діяльність учнів; познайомити учнів з поняттями: пропорція члени пропорції; правильна і неправильна пропорція; з основною властивістю пропорції.
55701. Самостійна робота як засіб навчання, виховання і розвитку учнів 228 KB
  Успішне його виконання багато у чому залежить від методики навчання яка дає змогу озброїти учнів глибокими знаннями навчити їх працювати зацікавлено й самостійно. Методику сучасного уроку характеризує система самостійних робіт учнів. В цій статті описується певною мірою методи самостійного навчання учнів.
55702. Види диктантів і методика їх проведення 120 KB
  Текстуальні диктанти. Специфіка диктантів та класифікація їх видів Диктант -– це такий прийом організації навчальної діяльності на уроці в процесі якої учні відтворюють письмово сприйнятий ними на слух текст.