41009

Поняття про педагогічні конфлікти: специфіка, функції

Лекция

Педагогика и дидактика

Природа педагогічного конфлікту має суттєві відмінності порівняно з іншими видами конфліктів зумовлені тим що в конфліктну взаємодію включені дитина і дорослий а не просто дві рівноцінні дорослі людини що мають певний досвід розум волю саморегуляцію і інші якості набуті в ході життя В. Тому велика кількість літератури з питань конфліктів не завжди сприяє педагогічному успіху у вирішенні проблеми педагогічного конфлікту. Більше того необхідність вивчення педагогічних конфліктів диктується гостротою соціальнопсихологічних ситуацій в...

Украинкский

2013-10-22

154.5 KB

107 чел.

PAGE  10


Складна педагогічна ситуація

роста педагогічна ситуація

Ситуація ризику

Конфліктна ситуація

Тема: Педагогічні конфлікти

  1.  Поняття про педагогічні конфлікти: специфіка, функції.
  2.  Класифікація педагогічних конфліктів.
  3.  Основні принципи профілактики та розв’язання конфліктів в системі «вчитель-учень».
  4.  Ігрові методи вирішення конфліктів.

Поняття про педагогічні конфлікти: специфіка, функції.

Природа педагогічного конфлікту має суттєві відмінності, порівняно з іншими видами конфліктів, зумовлені тим, що в конфліктну взаємодію включені дитина і дорослий, а не просто дві рівноцінні дорослі людини, що мають певний досвід, розум, волю, саморегуляцію, і інші якості, набуті в ході життя (В.І.Журавльов).

Тому велика кількість літератури з питань конфліктів не завжди сприяє педагогічному успіху у вирішенні проблеми педагогічного конфлікту.

Більше того, необхідність вивчення педагогічних конфліктів диктується гостротою соціально-психологічних ситуацій в суспільстві та школі, коли загострились соціально-групові суперечності, і сучасний школяр опинився в дисгармонійному, розірваному світі соціальних стосунків, поставлений в становище перманентного конфлікту з оточуючою дійсністю. З іншого боку, є необхідність зняття поширеного стереотипу одіозного ставлення до конфлікту. Знищити конфлікт – значить знищити один з найсильніших механізмів розвиту життя.

В спеціальному збірнику праць за редакцією Д.І.Фельдштейна зазначається: «Педагоги не люблять конфлікти. За традицією, що склалася роками, часто відтворюється кимось висловлене твердження «позбавитись від конфліктів», «подолати конфлікти», без осмислення того, чи може відбуватись щось позитивне в ході конфлікту в самих суперечностях між двома суб’єктами. З задоволенням та полегшення кажуть: «безконфліктний клас», «безконфліктна дитина», «безконфліктний вчитель». Виходить, що не хочуть конфліктів. А може не хочуть суперечностей, які є механізмом розвитку? Позбавляючись від протиріч, вчителі тим самим знімають з себе відповідальність за становлення особистості дитини, за її розвиток».

М.М.Рибакова підходить до проблеми педагогічного конфлікту з точки зору педагогічної ситуації.

Педагогічна ситуаціяпевне поєднання психологічних, педагогічних, соціальних, моральних і інших умов; система взаємопов’язаних суб’єктивних та об’єктивних обставин життєдіяльності учня та вчителя.

М.М.Рибакова зазначає, що такі ситуації бувають:

- прості – розв’язуються  без зустрічного опору учнів, через розумну організацію їх поведінки;

- складні – характеризуються наявністю опору з боку учнів; тут важливу роль відіграють емоційний стан вчителя, система його стосунків з учнями.

Правильно реагуючи на поведінку дитини, вчитель бере під свій контроль ситуацію, що склалася.

Розглядаючи причини конфліктів, професор Н.В.Кузьміна стверджує, що продуктивні (безконфліктні) стосунки в школі визначаються вмінням вчителя долати труднощі. Труднощі вона визначає як суб’єктивний стан напруги, важкості, незадоволеності, які викликаються зовнішніми факторами діяльності і залежать від характеру цих факторів, підготовленості людини до педагогічної діяльності, ставлення до неї. Таке трактування труднощів передбачає те, що однакові зовні фактори можуть викликати різну міру труднощів.

Т.О.Чистякова в книзі «Педагогічний конфлікт та способи його подолання» використовує термін «ситуація ризику», яка передує конфлікту і містить в собі всі передумови для розгортання конфліктної взаємодії.  Дане поняття досить близьке до поняття «конфліктна ситуація». Джерелом ризику на її думку є педагогічна ситуація – ситуація, що передбачає неоднозначне розв’язання і ставить вчителя перед моральним та професійним вибором. Від рішення, яке буде прийнято, залежатиме хід виховної ситуації. Етап переходу складної педагогічної ситуації в конфлікт Чистякова Т.О. називає ризиком.

Узагальнюючи вище сказане, можна вивести схему прояву педагогічної конфліктної ситуації:

Мал. 1. Схема розвиту педагогічної конфліктної ситуації

Педагогічний конфлікт – момент «протистояння» чи «розриву» у взаємодії вчителя та учня (вихователя та вихованця), поява «смислового бар’єру» між ними, розбіжності в самому сенсі їх спілкування (Т.О.Чистякова).

Педагогічний конфлікт (власне педагогічний конфлікт) – конфлікт, що розвивається в системі «вчитель – учні», подолання якого передбачає використання специфічної технології, якщо це стосується конфліктної взаємодії вчителя з колегами, адміністрацією, то вона відповідає загально прийнятим нормам ділового спілкування (І.І.Риданова).

Таким чином, педагогічний конфлікт – це розбіжності у взаємодії в системі «вчитель – учні».

Функції педагогічних конфліктів.

  1.  Виховна – забезпечує можливості морального виховання.
  2.  Діагностична – конфлікт сигнал неблагополуччя, недоліків в навчально-виховному процесі; виявляє суперечності між вчителями та учнями, які перший не завжди може помітити.

С.М.Ємельянов вважає, що конфлікт – це завжди протиборство суб’єктів, яке характеризується нанесенням взаємного ущербу (морального, матеріального, фізичного, психологічного). Нанесення будь-якого ущербу учням з боку вчителя є недопустимим. Тому, при всій природності і закономірності прояву суперечностей в навчально-виховному процесі, вчитель повинен бути підготовлений до їх попередження.

  1.  Класифікація педагогічних конфліктів.

Види конфліктів за Н.В.Самоукіною:

1. Мотиваційні конфлікти. Зумовлені різною спрямованістю цілей та мотивів учнів та вчителів. Вони виникають через слабку учбову мотивацію учнів (не хочуть вчитися, вчаться без інтересу, з примусу). Маючи в своїй основі мотиваційний фактор, вони розростаються і в кінцевому результаті між вчителями та учнями виникає взаємна неприязнь, протистояння, навіть боротьба.

Мотиваційні конфлікти виникають тому, що в нашій школі вчителі та учні протиставлені, вони мають різні цілі, різну спрямованість.

Таблиця 1.

Ознаки мотиваційного конфлікту у висловлюваннях вчителів та учнів

Висловлювання вчителів

Висловлювання учнів

Вони нічого не вміють і нічого не розуміють.

Вони не хочуть вчитися.

Вони не слухають.

Вони не вміють і не бажають нас розуміти.

Вони несправедливо нас оцінюють.

Вони нас не поважають

2. Конфлікти, пов’язані з недоліками в організації шкільного навчання.

При цьому маються на увазі чотири конфліктних періоди, які проходять учні, навчаючись в школі:

- психологічна адаптація до школи (вузу): відбувається зміна провідної діяльності, змінюється соціальна позиція дитини (дошкільник стає учнем, учень стає студентом), з’являються нові вимоги та обов’язки (в середньому психологічна адаптація до школи, нових умов навчання може тривати від трьох місяців до півтора року);

- перехід з початкової школи в середню: учень взаємодіє з різними вчителями-предметниками; якщо перший вчитель в основному опікується дітьми, то вчителі предметними більш вимогливі і строгі; пристосуватися відразу до кількох вчителі складно; з’являються нові шкільні предмети, більш складні порівняно з предметами в початковій школі;

- перехід в старші класи школи (Ш ступінь): необхідність професійного самовизначення; для багатьох 9 клас стає межею, за якою завершується безтурботне дитинство і починається доросле життя;

- закінчення школи, вибір майбутньої професії, конкурсні іспити; гостра конфліктність даного періоду може бути пов’язана з першими невдачами, зривами, іншими проблемами (наприклад, розрив особистих стосунків з коханою людиною).

3. Конфлікти взаємодії. Виникають в різних системах взаємостосунків: учнів між собою, учнів та вчителів, вчителів один з одним, вчителів та адміністрації, вчителів та батьків.

Класифікація конфліктів за М.М.Рибаковою:

1. Конфлікти (ситуації) діяльності.

2. Конфлікти (ситуації) вчинків.

3. Конфлікти (ситуації) стосунків.

За характером порушуваних в ході конфлікту зв’язків І.І.Риданова виділяє:

Ділові конфлікти. Зумовлені розбіжностями, що виникли в предметній сфері сумісної діяльності (наприклад, учні не встигають за темпом диктування диктанту, не зрозуміли якихось термінів, не були повідомлені про контрольну роботу і тому под.).

Особисті конфлікти. Базуються на морально-психологічній несумісності (приниження гідності учнів чи вчителя, розбіжності мотивів, інтересів і тому под.).

Аналіз наведених класифікацій показує, що всі вони в явній чи прихованій формі містять такий конфлікт як конфлікт взаємодії. Це закономірно, адже професія типу «людина – людина», до якого відноситься і педагогічна професія, передбачає активну взаємодію, міжособистісне спілкування.

3. Основні принципи профілактики та розв’язання педагогічних конфліктів в системі «вчитель – учень».

В практиці профілактики педагогічних конфліктів в системі «вчитель – учень» поширені два підходи: пропаганда позитивного досвіду вирішення таких конфліктів та озброєння вчителів знаннями про закономірності виникнення, структуру та динаміку протікання конфліктів. На думку М.М.Рибакової останній спосіб є більш продуктивних, оскільки допомагає педагогу оптимально організувати свою взаємодію з учнями в конкретній ситуації (універсальних рекомендацій в цьому випадку нема).

Буд-який конфлікт, в тому числі і педагогічний має свою структуру та динаміку протікання. Для практики попередження та конструктивного розв’язання конфліктів важливо вдаватися до аналізу змісту основних структурних компонентів конфлікту. В конфліктології існують різні підходи до виділення цих компонентів. Часто в них є різна кількість таких складових, навіть різні назви одних і тих же феноменів (наприклад, предмет та об’єкт конфлікту часто вживаються як синонімічні поняття). Не зважаючи на такого роду розбіжності, більшість вчених виділяють в якості таких складових сторони, з притаманними їм інтересами, мотивами, цілями, які зачіпаються в ході конфлікту; предмет (об’єкт) конфлікту – те, через що конфліктують суб’єкти, конфліктні дії.

Н.В.Самоукіна, аналізуючи структуру педагогічного конфлікту, виділяє внутрішню і зовнішню позицію учасників, їх взаємодію (конфліктні дії, висловлювання) та об’єкт (в традиційному розумінні предмет) конфлікту.

Внутрішня позиція учасників складається з цілей, інтересів та мотивів; вона безпосередньо впливає на протікання конфліктної ситуації і знаходиться ніби «за кадром», часто не проговорюється в ході конфліктної взаємодії.

Зовнішня позиція проявляється в мовній поведінці конфліктуючих, виражається в думках, точках зору, висловлюваних побажаннях.

Розрізнення внутрішньої та зовнішньої позицій дуже важливе з боку вчителя для попередження переростання конфлікту в неконструктивний, важко вирішуваний. За зовнішнім, ситуативним слід намагатися побачити внутрішнє, суттєве.

Наприклад, в класі важкий підліток, який поводить себе крикливо, грубить, демонстративно неслухняний, порушує дисципліну, виглядає жахливо: довге волосся, різноманітні значки на лацканах піджака і тому под. Якщо вчитель буде орієнтуватись на цей зовнішній вигляд і поведінку, то напруга не тільки не зменшиться, але загостриться. Чим частіше вчитель буде висловлювати заборони, негативну оцінку такої поведінки, тим більшу агресивність буде проявляти школяр.

Конфліктні стосунки можуть покращитися, якщо орієнтуватися не на поведінку, а на мотиви такої поведінки, цілі, які переслідує підліток (тобто внутрішню позицію). Знаючи вікові особливості даного періоду. Не важко здогадатися, що провідним мотивом такої поведінки є мотив самоутвердження, а цілі, які переслідує підліток тісно пов’язані з реалізацією цього мотиву: привернути увагу, продемонструвати незалежність, оригінальність суджень і тому под. Підліток хоче бути дорослим і прагне рівноправності в сосунках. Якщо вчитель хоче допомогти підлітку, він має постаратися знайти таку діяльність, доручення, які б створили умови такому підлітку для самоутвердження, досягнення успіху. Як тільки молода людина проявить себе і знайде своє покликання, вона стане спокійнішою і впевненішою в собі.

Предмет конфлікту буває не легко визначити. Якщо повернутися до наведеного прикладу, то в ньому вчитель та учень мають різні предмети конфлікту. Для вчителя – це дисципліна в класі, для підлітка – можливість самоутвердження.

Вирішення конфлікту може початися з об’єднання предметів конфлікту: вирішуючи завдання підтримання дисципліни в класі, вчитель може доручити підлітку цікаву справу в ході якої виникають умови для задоволення підлітком потреби в самоутвердженні.

Як вже було з’ясовано педагогічні конфлікти можуть протікати в діловій та особистій сферах. Однак слід прагнути до того, щоб конфлікт відбувався в діловій сфері і не перетікав в особистісну: конфліктуйте культурно і не переходіть на особистості. Наприклад, висловлюючи зауваження учню, який порушив дисципліну, обговорюйте лише дане питання і не зачіпайте його особистісних якостей. В іншому випадку учень образиться, озлобиться і виховна робота буде мати протилежний результат: замість позитивних змін в поведінці школяр почне підкреслено порушувати дисципліну.

Бесіда повинна проводитись в діловій сфері:

Таблиця 2

Принципи ділового обговорення суперечностей (за Н.В.Самоукіною)

Не можна говорити:

Потрібно говорити приблизно наступне:

«Ти грубіян і невихований телепень! З математики в тебе самі двійки! Ти не можеш змусити себе підготувати домашнє завдання! А тут сидиш і розмовляєш на уроці!»

«Тобі н цікаво чи ти чогось не зрозумів? Ти обговорюєш подібну ситуацію з власного життя? Тобі потрібна допомога?»

Як відомо, успішно «блокувати» розвиток конфліктної ситуації можна на стадії її виникнення. Один з найбільш ефективних способів блокування педагогічного конфлікту – переведення його з площини комунікативних взаємодій в площину діяльнісно-предметну. Наприклад, в той момент, коли Ви помітили наростання напруги між двома вашими учнями. Дайте їм якесь завдання чи доручення. Н.В. Самоукіна вказує на те, що якщо таке завдання передбачатиме фізичне навантаження (прибирання класу), то негативна енергія буде викинута в цю діяльність.

Якщо ж конфлікт все-таки «розгорівся», то пристрасті бушують, учасники збуджені, демонструють «силові прийоми». Конфліктна ситуація реалізувалася. Конфліктуючі вичерпали свої сили та енергію, наступила фаза спаду конфлікту. Виховна корекція ефективна саме на цьому етапі, коли відбулася розрядка напруги, від реагування емоцій. Саме на цій стадії можна виявляти і усувати причини конфлікту. В цей період учасники, як правило, готові до примирення.

Одним із способів подолання конфліктів Н.В.Кузьміна називає підвищення рівня педагогічної майстерності учителя. Про нього, на думку вченої, можна судити за тим наскільки вчитель осмислено, з врахуванням теоретичних знань підходить до вирішення практичних задач, в тому числі, розв’язання конфліктів. Педагогічна майстерність проявляється в здатності провести аналіз причин ситуації, спрямувати свої дії не на саме явище (конфлікт), а на усунення його причин.

Не завжди у вчителя є всі дані для формування чіткого уявлення про ситуацію, тому тут важливу вміти передбачати ситуації. Така здібність базується на знанні індивідуальних особливостей і колективної психології дітей.

Використовуючи аналіз конфліктних ситуацій як метод навчання вирішенню конфліктів, психологу важливо зробити акцент на пошуку причин конфлікту.

Серед причин виникнення педагогічних конфліктів можна назвати наявність смислових бар’єрів.

        Понятие «смысловой барьер» было введено Л.С.Славиной при изучении психологических особенностей неуспевающих и недисциплинированных учащихся. Смысловой барьер – это явление, которое описывает ситуацию, когда ребенок, хорошо понимая и умея выполнять то, что требует от него учитель, как-бы не «принимает» это требование и упорно его не выполняет. В этих случаях те или иные меры не оказывают на него воздействия, хотя он хорошо понимает, на что именно они направлены и как ему следует на них реагировать.

        Смысловой барьер может проявляться в следующих видах:

  1.  Различное понимание ребенком и взрослым смысла требований, которые предъявляет взрослый ребенку. Взрослый, например, запрещает ученику подсказывать товарищу при ответе, а ученик не понимает, почему этого делать нельзя, ведь он должен помогать товарищу. Так образуется смысловой барьер в понимании одного и тоже требования. Аналогичным является случай, когда ребенку запрещают драться, говорят, что этого делать нельзя, а он продолжает это делать, поскольку считает, что драчунство – это проявление мужества и бесстрашия.
  2.  Неприятие формы предъявления требований взрослого. Если учитель хотя бы однажды предъявлял ученику вполне разумные требования, но в грубой или изнурительной форме, то хотя ученик хорошо понимает правильность этих требований, у него может возникнуть психологический барьер по отношению к любым требованиям учителя. При этом в дальнейшем, даже, когда требование будет предъявлено в нормальной, приемлемой форме, ученик может его не принять и не выполнить в силу уже имеющегося барьера, любое требование учителя рассматривается им как придирка, насмешка.
  3.  Неприятие ребенком личности взрослого: ребенку в силу каких-то причин неприятен этот взрослый. В этом случае любое требование, любое воздействие данного взрослого на ребенка будет неэффективно: требование не будет выполнено. Это же требование, предъявляемое другим взрослым, ребенок может выполнить с охотой.

        Причины возникновения смысловых барьеров:

  1.  Неумение учителя выявить истинные мотивы поведения и поступков ученика и поэтому неверное реагирование учителя на эти поступки. В этом случае учитель учитывает лишь видимый поступок, не анализируя и не вскрывая подлинных причин и мотивов поступка ученика. Если учитель не сумеет выявить истинные мотивы поступка ученика, и будет реагировать на поступок неадекватно этим невыявленным мотивам, то это может привести к возникновению смыслового барьера, ибо в ученика возникает внутренний протест против действий учителя. Он не согласен с его действиями и требованиями, считая их несправедливыми, хотя может быть, и не сумеет объяснить даже себе, в чем состоит эта несправедливость. Если такие случаи будут повторяться, то между учеником и учителем возникает такой прочный психологический барьер, что любое педагогическое воздействие этого учителя будет отвергаться учеником.
  2.  Постоянное применение учителем одних и тех же приемов в учебной работе или мер воздействия в воспитательной деятельности, особенно, если эти приемы и меры не дают положительного эффекта. Ученики привыкают к ним и перестают понимать их смысл. Тем самым образуется барьер в различном понимании содержания этих приемов  и мер между учителем и учениками. Особенно остро это проявляется в тех случаях, когда учитель пользуется главным образом словесными воздействиями: нотациями, выговорами, убеждениями.
  3.  Отрицательное эмоциональное переживание ученика вследствие незаслуженного (с его точки зрения) наказания или другой несправедливости учителя. Еще большую роль в этом отношении может играть оскорбление, унижение, которое допустил учитель по отношению к ученику.
  4.  Сложившееся в окружающей среде (среди родителей, учеников старших классов или студенческих групп) мнение об учителе.

        Для преодоления смыслового барьера необходимо установить его причину и устранить ее. В каждом случае требуется индивидуальный подход, учет всех конкретных обстоятельств, создание необходимого общественного мнения в коллективе класса, группы. В любом случае учитель должен быть достаточно самокритичным, ясно понимать, что, в конечном счете, в образовании смыслового барьера виновен он сам, а не ученик. Основным методом должно являться изменение применяемых учителем приемов воспитательной и учебной работы, своего поведения, вызвавших образование смыслового барьера, применение косвенных методов воспитания.

Техніка впливу

Виховна робота полягає не тільки в ефективному спілкуванні, а й у здійсненні гуманізуючого впливу на школярів. У широкому розумінні слова будь-яка дія вчителя впливає на учнів. Але, крім того, є спеціальні дії — прийоми, які дають змогу цілеспрямовано впливати на свідомість та підсвідомість партнерів зі спілкування, вирішувати конфлікти тощо. Прийоми впливу — це складові методів виховання, які тільки у сукупності дають змогу досягати його мети, слід уміти доцільно вибирати тон. Стиль спілкування та прийоми впливу (особливо у стресових ситуаціях) називають педагогічним тактом.

Педагогічний такт базується на повазі до особистості учня, урахуванні його індивідуальних властивостей, якостей та психічного стану, виборі найбільш ефективних для кожної ситуації прийомів впливу.

Показниками педагогічного такту є врівноваженість поведінки вчителя, витримка; оптимістичне ставлення до можливостей учня, ненав'язливий контроль; уміння вислухати, виявити зацікавленість, зняти напруження в класі, виявити радість з приводу успіхів учня або засмучення у зв'язку з невдачею, намітити перспективи, ігнорувати демонстративні негативні прояви у поведінці учнів. У різних ситуаціях доцільними будуть різні прийоми, але за поданих умов не припустимі брутальні зауваження з приводу зовнішності учня, його розуму та здібностей.

Найбільш яскраво педагогічний такт виявляється в умінні вирішувати конфлікти. Конфлікт — це суперечність, а не сварка. Не сприяють вирішенню суперечності словесна агресія (образи, погрози), уникання контактів, повна поступка, розрив відносин, тому що напруження, дистрес збільшуються, а проблема не зникає і причина не усвідомлюється, стосунки погіршуються.

Позитивне вирішення конфлікту можливе за допомогою таких прийомів:

1. Урегулювання власного емоційного стану, концентрація на проблемі, а не на учасниках.

2. Усвідомлення власних мотивів, що спонукають до дії.

3. "Пасивне слухання".

4. "Активне слухання".

5. Перефразування.

6. "Я-повідомлення".

7. Аналіз проблеми (поділ її на під проблеми, частини).

8. Об'єктивація проблеми (розгляд за пунктами — від простих до складних).

9. Оцінка кожної позиції, рішення з погляду доцільності.

10. Деталізація, вибір тактики, шляхів реалізації рішень.

11. Рефлексія своєї поведінки, рішень, здобуття уроків.

Першим етапом вирішення конфліктів завжди має бути саморегуляція емоцій. Не слід вирішувати "згарячу", необхідно заспокоїтись, "подивитись на себе збоку", усвідомити свої справжні потреби і мотиви, "мислені ігри" у цьому конфлікті (Навіщо мені це потрібно? Чому я цього хочу? Загрожує це моєму здоров'ю чи поглядам?). Потім слід осмислити мету, мотиви, потреби опонента, його психічні особливості (темперамент, рівень інтелекту тощо).

"Пасивне слухання" використовують тоді, коли співрозмовник бажає висловитись і є дуже емоційним. Іноді достатньо вислухати людину, і проблема зникає. Слід не перебивати співрозмовника, а обов'язково показати, що ви його уважно слухаєте і розумієте. У процесі висловлювання енергія опонента зменшується і можна переходити до наступних прийомів.

"Активне слухання" застосовують, коли співрозмовник не може самостійно сформулювати проблему. Завдання полягає в тому, щоб спокійно, доброзичливо допомогти йому висловити почуття, сформулювати причини їх виникнення. Гіпотези мають чергуватися з паузами, прийняттям заперечень, доповнень або підтверджень від співрозмовника; звучати як співчуття. Потрібні розуміння, а не висміювання, погрози, накази, випитування, звинувачення, поради. Словесне формулювання проблеми дає змогу перейти до її вирішення.

Якщо співрозмовник висловлюється брутально, слід коректно перефразувати його слова, описати його емоції, а потім відповідати.

"Я-повідомлення". Більшість конфліктів переходять у скандал через те, що починаються взаємні звинувачення мають місце вимоги неможливого, квапливі узагальнення ("ти завжди...", "ніколи...", "усі ви такі"). Суть "Я-повідомлення" полягає в тому, щоб розповісти про свої почуття, стан здоров'я, труднощі, не звинувачуючи партнера. Це дає можливість не накопичувати негативні емоції, інформує співрозмовника про те, що він не побачив, дає йому шанс "зберегти обличчя" і самостійно прийняти рішення. Наприклад, неправильно говорити: "Твоя музика дуже гучна та жахлива, вимкни магнітофон"; правильно: "Я втомився і в мене болить голова від голосних звуків".

Після цього можна переходити до розгляду проблеми, суперечності за частинами, починаючи від найпростішої. Це дає змогу набути досвіду згоди, співробітництва. Потім слід оцінити кожний варіант вирішення, вибрати найкращі, оптимальні для цієї ситуації варіанти та розробити детальний план їх виконання (Хто? Коли? Як?). Нарешті, корисно оцінити свою поведінку в ході вирішення конфлікту (що було ефективно, а що потрібно вдосконалити).

Крім прийомів вирішення конфліктів є прийоми педагогічного впливу, що створюють позитивні якості та гальмують негативну поведінку. До тих, що створюють позитивні якості, відносять такі: переконання, моральну підтримку й укріплення віри у власні сили, залучення до цікавої діяльності, організацію успіху в навчанні; довіру, авансування позитивних якостей; прояв доброти й уваги, прохання тощо.

Прийоми впливають більш ефективно, коли вони несподівані. Вибір прийомів залежить від ситуації й індивідуальних особливостей учнів. На інтровертів краще впливають такі гальмуючі прийоми: натяк, ласкавий докір, удавана байдужість, вияв засмучення; на екстравертів — збудження тривоги про майбутнє покарання, іронія, удавана недовіра, щире обурення.

Ніхто не любить, щоб його явно виховували. А.С. Макаренко писав: "Чому в технічних ВНЗ ми вивчаємо опір матеріалів, а у педагогічних не вивчаємо опір особистості, коли її починають виховувати?"1 У вихованні довгі проповіді не мають сенсу. Дії педагога важливіші за його слова, тому що невербальна мова впливає ефективніше. Щоб звертатися до підсвідомого, яке керує поведінкою, слід говорити мовою підсвідомого.

Якщо ми бажаємо удосконалити людину, то менше за все слід намагатися змінити її. Для непомітного навіювання, легкого гіпнозу, психопрограмування є прийоми психономічного впливу на підсвідомість. У роботі вчителя доцільно використовувати такі прийоми.

"Розрив стереотипу". Для переривання небажаної поведінки необхідно різко зробити щось незвичайне, несподіване, що викликає розрив умовного рефлексу — появу орієнтувального рефлексу — легкий транс — привертає увагу. Тоді людина легко піддається навіюванню. Наприклад, раптово підняти руки над головою, змінити початий жест, гучність голосу, стати на стілець, заграти на музичному інструменті тощо.

"Вибір без вибору" — ілюзія самостійного вибору стимулює діяльність ("Напишемо контрольну роботу на початку чи в середині уроку? Ти виконаєш один чи з товаришем? Перед тим як відповідати, можеш поміркувати. Розв'яжемо задачу чи виконаємо тест?"). Відбувається навіювання корисної активності.

"Вбудована команда11. Деякі частини речення мало усвідомлюються, сприймаються буквально (частка "не" не має значення для підсвідомості), не викликають опору, і тому діють як команди, накази; особливо якщо їх виділити інтонаційно, але замаскувати в кінці речення. Наприклад: "Я думаю, що ти хороший. Вважають, що вчитися легко. Цікаво, як ти розв'яжеш задачу? Корисно бути відповідальним. Скажи, що зміниться?"

"Приєднання11 — непомітне відображення поведінки, співрозмовника, синхронізація ритмів дихання, рухів, імітація жестів, поз, нюансів мови, використання однієї репрезентативної системи. Через деякий час — зміна пантоміміки; якщо партнер неусвідомлено повторив її, то "приєднання" відбулося, критичність зменшилася, навіювання буде ефективним.

"Ведіння11 — опис тієї реакції, яку ви бажаєте викликати (як і більшість прийомів, використовується після "приєднання"). Наприклад: "Ви сидите і дивитесь, і слухаєте, і розумієте мене, і добре запам'ятовуєте те, що я скажу".

До психономічних прийомів впливу також належать "якір", "інкорпорація", "переходи", "трюїзми", "питання-ярлики" тощо.

Непрямим прийомом впливу або вирішення конфлікту може бути використання гумору. Дружній, доброзичливий жарт, вчасний дотепний афоризм викликають посмішку, розслаблюють, знімають напруження, створюють позитивну емоційну атмосферу в класі, дають можливість зекономити час, енергію, викликають повагу до особистості вчителя.

Отже, використання різноманітних психономічних і педагогічних прийомів впливу та спілкування, на основі спостережень, оперативно прийнятих рішень, саморегуляції стає технікою вчителя, яка дає йому змогу працювати оптимально, зберігаючи психічне здоров'я всіх учасників педагогічного процесу.

  1.  Ігрові методи вирішення педагогічних конфліктів.

Потрапивши в конфліктну ситуацію, вчитель може спрямувати свою активність на те, щоб краще зрозуміти свого співрозмовника, або ж на регуляцію власного психічного стану з метою профілактики конфлікту.

В першому випадку вирішення конфліктної ситуації досягається шляхом налагодження взаєморозуміння між людьми, усунення непорозумінь, недомовок, неузгодженості. Проблема розуміння іншої людини (учня, колеги по роботі) досить складна, тому ми зупинимось на ній детальніше.

Людина існує в двох вимірах: в своєму внутрішньому «Я» і у взаємостосунках з іншими. Ці сфери з психологічного боку принципово різні. Все, що відбувається в сфері «Я», є безпосередня, близька та очевидна реальність для людини: вона відчуває, думає, переживає, бажає, прагне і тому  под.

«Я» іншої людини певною мірою закрите і виступає деякою «загадкою», яку треба відгадати. Почуття, думки, переживання, бажання і прагнення іншого не представлені в якихось видимих «формах», про них можна лише здогадуватися за поведінкою, словесних та символічних засобах вираження.

Вийти за межі власного «Я» і наблизитися до внутрішнього «Я» іншої людини не так просто. Існують різні способи, що допомагають зрозуміти іншу людину.

Метод інтроспекції полягає в тому, що людина ставить себе на місце іншого, а потім в своїй уяві відтворює думки та почуття, які, на її думку, цей інший переживає в даній ситуації. Після того, як така психологічна імітація внутрішнього світу іншого проведена, робиться висновок про мотиви та зовнішні фактори, що зумовили таку його поведінку, його цілі, прагнення. На основі результатів аналізу будується взаємодія з людиною. (Самоукіна Н.В., вправа №35 «Тиск», №36 «Постав себе на місце іншого» с.44).

Дієвість цього методу досить висока, однак не безмежна. Виникає небезпека прийняття власних думок та почуттів за думки та почуття іншого. Необхідно залишити можливість відмови від цієї схеми, в іншому випадку можна побудувати неправильний образ людини і цим самим ще більше ускладнити стосунки.

Рекомендація: коли Ви ставите себе на місце іншого, перевіряйте свої схеми, співставляйте дії і поведінку людини з вашими уявленнями про неї. Змінюйте ваші уявлення у випадку невідповідності.

Метод емпатії – заснований на техніці вчування у внутрішні переживання іншої людини. Якщо Ви людина емоційна, схильна до інтуїтивного мислення, то даний метод буде дуже корисним (Вправи № 13 «Ритм», с.20, 14 «Резервуар» с. 20, 38 «Монолог з двійником», с.45). Важливо пам’ятати, що метод дає можливість досягнути високих результатів, якщо Ви вмієте довіряти своєму інтуїтивному відчуттю і здатні вчасно зупинити виникнення інтелектуальних інтерпретацій. Дійсно, часто людина відчуває одне, але не вірить своєму відчуттю, починає роздумувати, щось додумувати і приймає рішення, базуючись на мислительних схемах. А практика потім показує, що перше відчуття «від серця» було правильним і точним, а логіка «від голови» - помилкова.

Метод логічного аналізу підходить тим, в кого переважає елемент раціоналізації психічного життя, хто опирається на своє мислення. Щоб зрозуміти партнера по взаємодії, така людина вибудовує систему інтелектуальних уявлень про ситуацію, в якій знаходиться його співрозмовник. Так, наприклад, шкільні вчителі математики часто відносяться до типу «мислитель» (вправи № 40 «Рівність», № 41 «Взаємодія», № 61 «Переключись на співрозмовника»). В такому випадку вчитель старається зберігати внутрішній спокій та стабільність. Прагне не потрапляти в атмосферу напруженості, яку несе з собою конфлікт. Досвід показує, що якщо одна людина зберігає стриманість. То друга втрачає можливість розпочати конфлікт і діяти в «конфліктному режимі». В результаті назріваючий конфлікт затухає, а потенційно конфліктні стосунки нормалізуються. Цей метод нейтралізації відомий з давніх давлень. Так в російській народній казці «Чарівна водиця» сварки між чоловіком та жінкою припинилися, як тільки дружина перестала відповідати на роздратовані репліки чоловіка, кожен раз, набираючи в рот «чарівної води».

Додаток

Вправа з розряду методу інтроспекції

Упражнение 35. «Давление»1

Предложите одному из учителей, с которым у вас сложились хорошие взаимоотношения, поиграть в психотехническую игру «Давление». Станьте друг против друга, поднимите руки на уровне груди и слегка прикоснитесь друг к другу ладонями. Договоритесь о том, кто будет ведущим. Его задачей является слегка надавить на ладони своего партнера. Затем поменяйтесь ролями и повторите движение давления на ладони партнера по игре.

Выскажите друг другу свои впечатления. В какой ситуации вам было эмоционально комфортнее: когда вы давили или когда ваш партнер давил на ваши ладони? Возможно вы не испытали приятных минут ни в первом, ни во втором случае. Тогда попробуйте не давить друг на друга, а реализовать совместные движения обращенными друг к другу ладонями рук — так чтобы между вами возникло взаимное ощущение тепла (психоэнергетический контакт).

Почувствовали ли вы, на сколько приятнее взаимодействовать на равных, а не добиваться превосходства? Осуществление совместной деятельности в общении с коллегой дает больше положительных эмоций, нежели противостояние и борьба за то, кто первым захватит коммуникативное лидерство и реализует позицию «над». Кроме этого, не забывайте, что стремясь к психологическому давлению на партнера по общению, вы рискуете вызвать у него реакцию не подчинения, а возмущения, как в описанном выше примере. И вместо помощи он просто откажется от контакте с вами. Подумайте, что лучше?

Упражнение 36. «Поставь себя на место другого»

1. Вспомните свой недавний конфликт с коллегой по работе, в котором вы заняли позицию «над».

2. А теперь расслабьтесь, закройте глаза и представьте себя на месте того учителя, с кем вы разговаривали. Представили? Внутренне, про себя спросите у него, какие впечатления он получил от общения с вами? Продумайте, что бы мог о вас сказать ваш бывший собеседник.

3. Затем проиграйте в своем воображении вашу беседу таким образом, чтобы оставить у вашего партнера приятные воспоминания о себе. Что изменилось? Вы поняли, что прежде всего изменилась ваша внутренняя позиция? Если раньше осознанно или неосознанно вы начинали беседу с коллегой по работе так же, как вы говорите с вашими учениками на уроке, то сейчас вы подходите к человеку, внутренне готовясь к равноправному контакту с ним. Эта психологическая подготовка связана со сменой вашей позиции, вашим внутренним стремлением к полноценному диалогу.

Вправа з розряду методу емпатії

Упражнение 37. «Второй план»

В общении с коллегой по работе старайтесь сформировать для себя «второй план» беседы: как ваш собеседник воспринимает вас, что он думает о вас, что он говорит и что он не говорит, что он чувствует. Стройте беседу с учителем так, чтобы вы ее услышали. Постарайтесь представить чувства и мысли говорящего, попробуйте интуитивно постигнуть его невысказанные переживания. Смотрите на выражение лица и движение рук учителя, повторяйте эти движения в своем воображении, вживайтесь в его образ. Упражнение способствует углублению понимания другого человека, партнера по общению.

Упражнение 13. «Ритм»

Это упражнение поможет вам сформировать открытость к собеседнику. Выполнять его необходимо в паре с другим учителем или дома, с одним из близких вам людей.

Два человека встают лицом друг к другу и договариваются о своих ролях: один — ведущий, второй — «зеркало». Руки участников подняты на уровень груди и повернуты ладонями навстречу друг другу. Ведущий начинает осуществлять произвольные движения руками, а играющий роль «зеркала» пытается отразить их в том же ритме. Роли несколько раз меняются.

Психологический смысл упражнения состоит в том, чтобы почувствовать внутренний «ритм» другого человека и как можно полнее отразить его. При этом полезно подумать о том, что каждый человек (ваш ученик, коллега по работе, член вашей семьи) — индивидуальность, обладающая уникальным психологическим «ритмом», и чтобы правильно понять человека, необходимо прежде всего почувствовать его энергетику, темперамент, направленность, динамику, внутреннюю экспрессию.

Упражнение 14. «Резервуар»

В беседе с учащимся, учителем, родителем трудного ребенка или дома в разговоре со своим ребенком сыграйте роль «пустой формы», резервуара, в которые ваш собеседник «вливает», «закладывает» свои слова, состояния, мысли, чувства. Постарайтесь достигнуть внутреннего состояния «резервуара»: вы — форма, вы не реагируете на внешние воздействия, а только принимаете их в свое внутреннее пространство. Отбросьте свои личные оценки, — вас как бы нет в реальности, есть только пустая форма!

Трудно? Потренируйтесь перед началом беседы 2 — 3 раза и у вас будет легко получаться. Затем, когда вы будете уверены, что сформировали внутреннее состояние «резервуара», вступайте в диалог и постарайтесь беспристрастно и нетенденциозно отнестись к своему собеседнику. Это поможет вам лучше понять его.

Упражнение 38. «Монолог с двойником»

Вы сидите, например, на педагогическом совете в вашей школе. Выступает один из учителей, а вы в это время можете потренироваться в развитии своего умения понимать и чувствовать другого человека. Повторяйте про себя каждую фразу выступающего непосредственно после того, как вы ее услышали. Постарайтесь представить чувства и мысли говорящего, попробуйте интуитивно постигнуть его невысказанные переживания. Смотрите на выражение лица и движение рук учителя, повторяйте эти движения в своем воображении, вживайтесь в его образ. Упражнение способствует углублению понимания другого человека, партнера по общению.

Вправа з розряду методу логічного аналізу

Упражнение 40. «Равенство»

Выполняется после упражнения «Резервуар»

Наступает время для второй фазы вашей беседы. Приступайте к выполнению действий, описанных в данном упражнении. Теперь вашей задачей является организовать равноправное взаимодействие с родителем.

Это означает, что вы должны убедить его в незамедлительном включении в активную деятельность по воспитанию своего ребенка. Как это сделать?

Позволим себе дать несколько конкретных советов1. Родители часто начинают жалеть своего ребенка и обвинять «плохого» учителя, который в беседе с ними проявил себя «несимпатичным» человеком.

Чтобы избежать противостояния с родителями, учителю необходимо понимать и принимать чувства отца и матери своего ученика, более того, стараться найти в них опору при выстраивании совместных воспитательных действий. Не отталкивайте от себя пришедших в школу родителей, проявите сдержанную доброжелательность, открытость, ваше личное положительное отношение к своему собеседнику будет выражением доброй воли и первым шагом навстречу к сотрудничеству.

Развивайте в себе стремление к равной позиции с родителями. Надеюсь, вы разделяете наше мнение, что воспитание ученика основывается на совместных усилиях школы и семьи. Если только школа занимается трудным подростком или юношей, а в семье он получает негативный опыт, усилия учителей будут безрезультатными. И обратно, отстранение школы от воспитания ученика и передача его, например, в руки работников милиции или направление на психиатрическую экспертизу при невмешательстве родителей, также являются малоэффективными.

Объединение усилий педагога и членов семьи школьника возможно только при взаимном и равноуважительном признании ими позиционного равенства друг друга. Первый шаг в этом направлении должен сделать учитель, поскольку это находится в рамках его компетенции и выступает проявлением его профессионализма.

Людям нравится ощущать собственную значимость. Одним из эффективных способов привлечения родителя к воспитательному сотрудничеству является подчеркивание его значимости в этом процессе. Приложите все усилия к тому, чтобы объяснить отцу или матери их реальную роль в воспитании и развитии ребенка. В одной ситуации покажите несостоятельность доминирования их ориентации только на профессиональную карьеру1. В другой — постарайтесь разрушить внутренний эгоцентризм родителя, его обращенность только на свои собственные проблемы и покажите, что в содержание его человеческого «Я» входят не только моменты его личной жизни, но и жизни его ребенка как его духовного продолжения. В третьей — укрепите уверенность родителя в самом себе, выявите его возможности в достижении успеха в воспитании своего ребенка, его резервы в проявлении терпения и настойчивости.

Покажите родителю свою любовь по отношению к его ребенку. Нами замечено, что позитивный психологический контакт в общении с родителем возникает сразу же, как только учитель показывает, что видит положительные стороны в характере его ребенка, симпатизирует последнему и даже любит его. Согласитесь, что хорошее начало есть в каждом человеке, даже в самом отчаянном нарушителе школьной дисциплины и заядлом двоечнике. Так, недисциплинированно ведут себя зачастую активные, инициативные и самостоятельные ребята, склонные к лидерству. Низкую успеваемость проявляют те, кто либо имеет развитые интересы вне школы, либо те, у которых было плохо организовано обучение (по причинам частой смены учителей, низкого профессионального уровня преподавания, несодержательной школьной программы).

Когда родитель увидит дружелюбные глаза учителя и почувствует, что учитель так же как и он, заботится о благополучии его ребенка, он перестанет прибегать к «психологической защите» и проявит готовность к сотрудничеству в совместном воспитательном процессе.

Ищите новые формы сотрудничества с родителями. Участие родителей в работе школьного родительского комитета и ведении секций и кружков — это почти все, чем в настоящее время исчерпывается активность отцов и матерей в школе. Однако существует немало других форм сотрудничества учителя и родителя. Например, вы можете предложить одному из родителей самому провести родительское собрание и рассказать, какие проблемы он испытывает в воспитании ребенка и каким образом он пытается их разрешить. Организуйте обсуждение этих проблем родителями. Чрезвычайно поучительным было бы также выступление родителя, у которого были сложности во взаимоотношениях с собственным ребенком и который сумел их преодолеть. Дайте возможность такому родителю открыто поделиться своим личным опытом в воспитании сына или дочери. Помните, что построенная таким образом беседа родителей является гораздо эффективней, нежели приглашение психолога с лекцией или просто зачитывание фамилий двоечников и отличников и публичное выговаривание родителям, дети которых нарушили школьную дисциплину.

Можно предложить также организовать неформальную встречу родителей, на которой один из них и его ребенок вместе расскажут присутствующим о взаимном поиске ими взаимопонимания. Можно, наконец, поделиться собственным личным опытом в воспитании своего ребенка.

В любом случае совет только один: ищите новые содержательные и неформальные формы участия родителей в совместном с вами воспитании детей.

Упражнение 41. «Взаимодействие»

Мы предлагаем вам краткое описание методики ведения конструктивного диалога, разработанной американскими специалистами1. Надеемся, что выполнение основных правил и советов, сформулированных ими, поможет вам при организации эффективного коммуникативного взаимодействия с родителем трудного ребенка.

Не стремитесь во что бы то ни стало отстоять собственную позицию. Часто бывает так, что в процессе общения каждый собеседник стремится только к тому, чтобы отстоять собственное мнение. Если беседа с родителями происходит таким образом, то возможно учителю и удастся организовать совместную деятельность с ними по воспитанию трудного ребенка, а возможно и нет. Успешность беседы зависит не от того, смог ли учитель доказать свою правоту, а от того, сумел ли он привлечь родителей к активному участию в воспитании ребенка, показал ли он образец высокой культуры общения, улучшились ли его взаимоотношения с родителями.

Другими словами, основная цель беседы учителя с вызванными в школу родителями трудного ученика состоит не в том, чтобы упрочить свое доминирующее положение и доказать, какой плохой у них ребенок, а в том, чтобы организовать с ними совместную воспитательную деятельность и объединить усилия школы и семьи.

Обсуждайте проблему, а не личные качества ученика. Данное требование запрещает участникам беседы «переходить на личности». Положительные результаты беседы учителя с родителями не будут достигнуты, если они начнут обсуждать черты характера ребенка, а закончат «дискуссией» относительно личностных особенностей друг друга. Разговор «увязнет» во взаимных упреках, обвинениях, подозрениях, и обе стороны разойдутся врагами. В итоге учитель окончательно лишится поддержки родителей и ему ничего не останется, как прибегнуть к административным мерам воздействия.

Чтобы избегнуть такого плачевного результата, направьте беседу на обсуждение проблемы воспитания. Сформулируйте перед родителями ваш психолого-педагогический «диагноз» учебной деятельности и поведения их ребенка: в силу каких объективных и субъективных причин он плохо учится и нарушает дисциплину и какие воспитательные мероприятия следует организовать, чтобы улучшить положение. Например, ребенок плохо учится потому, что у него запущены некоторые школьные предметы — следует организовать помощь в «подтягивании» его по этим предметам. Подросток плохо ведет себя на уроке потому, что он постоянно самоутверждается и демонстрирует свою «смелость» перед одноклассниками — предложите родителям поискать социально приемлемые формы деятельности, в которых их сын смог бы удовлетворить свою потребность в самоутверждении (спорт, подработка, увлечение, художественная самодеятельность). Подросток участвовал в краже, потому что попал под влияние «дурной компании», — приложите совместные усилия к тому, чтобы отвлечь активность молодого человека и его друзей на другие виды

деятельности.

Покажите другие возможности участия родителей в реализации совместных воспитательных мероприятий. Выразите уверенность в том, что если будут организованы совместные усилия семьи и школы, существующая воспитательная проблема будет успешно решена.

Учитывайте личные интересы родителей. Очень часто в беседе с родителями учитель требует, чтобы они резко активизировали свое участие в воспитании ребенка. Например, он советует, чтобы мать ушла с работы или перешла на полставки и целиком посвятила себя воспитанию ребенка. Или высказывается условие, чтобы отец забросил все свои увлечения и занялся только ребенком.

В какой-то степени эти требования обоснованы, но вряд ли можно всерьез надеяться на то, что родители, длительное время занимавшиеся собственными делами, после беседы с учителем мгновенно изменят стиль своей жизни. В ряде случаев они искренне хотят этого, но не знают, как конкретно следует начинать правильное воспитание ребенка, считают, что время потеряно и у них ничего не получится.

Более эффективным действием со стороны учителя является признание права родителей на интересную и содержательную жизнь. Предложите им не отказываться от своих увлечений, а привлечь к ним ребенка. Например, пусть папа, увлекающийся охотой и рыбалкой, почаще берет с собой своего сына, а мама, активно посещающая художественные выставки, возьмет с собой дочь. Посоветуйте также родителям вместе с детьми заниматься домашними и хозяйственными делами: чинить машину, строить дачу, делать ремонт в квартире, ухаживать за больной бабушкой и т. д.

Ищите варианты. Случается и так, что на беседу с вами приходят отец и мать, не имеющие никаких увлечений и интересных занятий. В этом случае ваша задача состоит в том, чтобы предложить им культурные формы их совместной деятельности с детьми либо в школе, либо вне ее. Заинтересуйте родителей в том, чтобы дети проводили с ними как можно больше времени.

«Не верьте генетике». Не следует понимать данный совет буквально, речь идет о следующем. К сожалению, учителя часто высказывают следующее мнение: «Разве этот ученик будет хорошо учиться и прилично вести себя в школе, ведь у него родители... (пьяницы, сидят в тюрьме и т. п.)».

Разумеется, влияние наследственных особенностей и семейных условий на формирование характера и способностей ребенка огромно. Но следует помнить, что это влияние не безгранично. Каждый учитель, опираясь на свой опыт, может рассказать немало случаев, когда из «плохой» семьи выходил «хороший» ребенок и, наоборот, из «хорошей» — «плохой».

В чем дело? Дело в том, что отношение к ребенку значимых для него людей, их оценка его характера и способностей имеют внушающий характер. Если к ребенку с первого класса в школе относятся как к ребенку из «плохой семьи», то он действительно начинает плохо учиться и нарушать дисциплину. И наоборот, удается выровнять успеваемость и поведение ребенка из «плохой семьи» при помощи положительного, подкрепляющего отношения к нему со стороны учителя.

Поэтому я призываю вас: верьте в силу воспитания! Не отказывайте ребенку из «плохой семьи» в вашем заботливом внимании! Боритесь за него, доверяйте ему, любите его! Мы вместе против проблемы, а не против друг друга. Ваша беседа с вызванными в школу родителями трудного ученика прошла успешно, если, во-первых, вам удалось избежать противостояния и конфронтации с ними. Во-вторых, если вы смогли удержаться сами и удержать родителей от взаимных упреков и обвинений. В-третьих, если вы удачно сформулировали проблему воспитания и родители поняли и приняли вашу формулировку. И, в-четвертых, если вы обсудили ваши совместные действия по решению имеющейся воспитательной проблемы. Следовательно, с полным основанием вы сможете испытать профессиональное удовлетворение после разговора с родителями, если вы сумели объединиться с ними против вашего общего «врага» — воспитательной проблемы и разработать план конкретных совместных действий по ее решению.

1   Упражнение взято из системы Н. Роджерс.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49221. Исследование фильтрационного потока от нагнетательной скважины к эксплуатационной и исследование нерадиального установившегося движения жидкости и газов к одной скважине 279.55 KB
  ВЫЯСНЕНИЕ ВЛИЯНИЯ ФОРМЫ КОНТУРА ОБЛАСТИ ПИТАНИЯ НА ДЕБИТ СКВАЖИНЫ И РАСПРЕДЕЛЕНИЕ ДАВЛЕНИЯ В ПЛАСТЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ФИЛЬТРАЦИОННОГО ПОТОКА ОТ НАГНЕТАТЕЛЬНОЙ СКВАЖИНЫ К ЭКСПЛУАТАЦИОННОЙ НЕРАДИАЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ ЖИДКОСТИ К СКВАЖИНЕ ПРИ КРУГОВОМ КОНТУРЕ ОБЛАСТИ...
49222. Разработка устройства для сигнализации давления в 6-ти точках 159.63 KB
  Идентифицировать номер датчика и сигнал01. Начало =6;B=1 Опрос датчика Вывод в порт № датчика K=0 да нет Вывод в порт Вывод в порт B=B1 B=B1 B B нет нет да да Конец Разработать устройство для сигнализации давления в 6ти точках. Идентифицировать номер датчика и сигнал01. Реализация программы управления на языке SSEMBLER MVI D 6 Колво датчиков = 6 MVI B 1 № первого датчика For IN1 Проводим опрос OUT 2 Подаем значение в порт0 или1 MOV B Выводим номер датчика OUT 3 Выводим этот номер в порт INR B 1 CMP D Сравнение с пред...
49223. Разработка системы программно-аппаратной защиты автоматизированной системы предприятия от несанкционированного доступа 750 KB
  В данном курсовом проекте рассматривается разработка системы программно-аппаратной защиты автоматизированной системы учреждения администрации края. Это обязанность службы информационной безопасности, которая и рассмотрена в данной курсовой работе
49224. Оценка роли руководителя на примере ООО “Азия-Трак” 177 KB
  Суть обязанностей руководителя состоит в организации работы подчиненных. Это особый вид творческой деятельности, причем по мере роста сложности объекта управления и занимаемой должности, требования к творчеству увеличиваются.
49225. Виды порчи продукции и способы борьбы с ней 169.36 KB
  Вместе с тем она представляя сложный биоценоз в котором могут преобладать отдельные виды и группы микроорганизмов играет свою роль и посвоему влияет на качество пищевых продуктов. Гигиенические требования к качеству и безопасности продовольственного сырья и пищевых продуктов имеют особое значение для общества заботящегося о своих гражданах.1Порча пищевых продуктов в процессе хранения 1. устанавливающие основные требования к системе управления качеством и безопасностью пищевых продуктов на основе HCCP а также отдельные стандарты по...
49226. Разработка импульсного следящего радиодальномера 607.13 KB
  Краткие теоретические сведения о методах измерения дальности. Структурная схема канала дальности с цифровым импульсным радиодальномером. В данной курсовой работе необходимо разработать импульсный следящий радиодальномер РД цифрового Ц или аналогового А прототипа входящий в канал дальности моноимпульсного радиолокатора РЛ тактического самолета. Этот РЛ кроме измерения дальности цели должен в процессе автоматического сопровождения цели определять ее угловые координаты и радиальную скорость.
49227. Расчет транзисторных широкодиапазонных передатчиков 348.66 KB
  Задачей курсового расчета является проектирование транзисторного широкодиапазонного радиопередающего устройства, обеспечивающего формирование радиосигналов заданном рабочем диапазоне частот и заданную мощность, выделяемую на нагрузке, в состав которого входят следующие каскады...
49228. Проектирование транзисторных широкодиапазонных передатчиков 348.61 KB
  В данном варианте курсовой работы применяется схема автогенератора с кварцевым резонатором в цепи обратной связи. В такой схеме кварцевый резонатор используется как высокодобротный последовательный контур.
49229. Проектирование транзисторных широкодиапазонных передатчиков 347.5 KB
  Автогенераторы являются первичными источниками колебаний, амплитуда и частота которых определяются только собственными параметрами схемы и должны в очень малой степени зависеть от внешних условий. В составе автогенератора обязательно должны быть генераторный прибор и колебательная система.