41018

Витоки української культури

Лекция

Культурология и искусствоведение

Антропологічні типи українців Структурні типи української нації.Які є атропологічні типи українців Які є соціопсихічні типи українців

Украинкский

2013-10-22

65.5 KB

0 чел.

Лекція № 1,2

Тема: Витоки української культури

План

1. Стародавні назви України. Походження назви Україна, Малоросія.

2. Сучасні культурно-історичні регіони України.

3. Антропологічні типи українців

4. Ментальність українців

5. Соціопсихічні рисиукраїнського характеру. Структурні типи                       української нації.

        Література:

1.Бокань В.А. ,Польовий Л.П. Історія культури України: Навч.пос.-К:МАУП,2001

2.Українська культура: історія і сучасність:Навч. пос./За заг. ред.Черепанової С.О.-Львів:Світ,1994.

3.Лекції з історії світової та вітчизняної культури:Навч.вид./За заг.ред.ЯртисяА.В.-Львів: Світ,1994.

4.Кордон М.В.Українська та зарубіжна культура:Курс лекцій.Київ:ЦУЛ,2002.

5.Мєдникова Г.С.Українська і зарубіжна культура ХХ-го ст.Навч.пос.-К:2002

Контрольні запитання:

1.Вкажіть стародавні назви України.

2.Чому греки-візантійці Київську Русь називали Мала Росія?

3.Як доводить походження назви “україна” А.Скляренко?

4.Які риси української ментальності є визначальними?

5.Які є атропологічні типи українців?

6.Які є соціопсихічні типи українців?

7.Як називається культурно-історичний регіон, в якому ми живемо?

1.Стародавні назви України. Походження назви Україна,

Малоросія.

Скуфія, Куявія, Ратанія, Рутенія, Русалія, Роксоланія, Козакоріум, Гардарика, Русь, Київська Русь.

Походження назви Україна

Українці здавна відрізняли себе від московітів а свою державу - від московської. Так, Петро Сагайдачний в листі до польського короля 1622р. писав про "Україну, власну, предковічну вітчизну нашу". Він також вживає слова : "городи українські", " народ український". Інші гетьмани (Хмельницький, Дорошенко, Мазепа), продовжують цю традицію. А також козацькі літописці, писарі, простий люд вживають назву Україна. Уже в "Літописі Самовидця" (1648-1702) жодного разу не вжито слово Малоросія; Україна вживається 70 разів. Уже за 19 ст. назва малорос набуває для українця зневажливого відтінку. Цим словом називають людину з низьким рівнем національної свідомості, байдужу до рідної держави, її мови, культури, її майбутнього.

Тарас Шевченко писав в одному з листів: "на Україну не поїду... там лише сама Малоросія."

Що же означає сама назва Україна? Існує чимало гіпотез, як наукових, так і народних. У деяких говірках української мови є слово крун, кран, що означає журавель, лелека. Народна легенда пов'язує назву Україна з назвою тотемного птаха, яким з давніх-давен був лелека.

Проте найближчим у сучасній літературній мові є слово край, країна, що має первісне значення "рідна земля" або "земля, заселена своїм народом" (за академіком В. Русанівським). Аргументовано доводить походження назви Україна Віталій Скляренко. Він вважає, що іменник україна виник після розпаду праслов'янської єдності на окремі племена. Його морфологічна структура така: префікс У-(u-), що відповідає сучасному від-; корінь-край-; суфікс - ина (іnа), що вживається на позначення простору (напр., дол- долина, низ- низина). Отже, україна - близьке за значенням до сучасного украяти (відкраяти, відрізати, відділити), тобто "відділений шматок землі", "відділена частина території племені". На думку Сергія Шелухіна в часи розпаду Київської Русі на окремі незалежні князівства слово "Україна" набуло нового значення - "князівство". І дійсно, в літописах зафіксовані Переяславська україна, Галицька україна, Волинська україна Чернігівська Україна та ін. Коли ж українські землі були під владою Литви, вони називалися Литовською україною, а під владою Польщі - Польською україною. У народній пісні співається:

Ой по горах, по долинах,

По козацьких українах

Сив голубонько літає,

Собі пароньку шукає.

Як бачимо "козацькі україни" - загальна назва у множині означає "козацькі землі". Отже, згодом усі етнічні території українців, у тому числі і в складі інших держав, стали називатися Україною. Загальна назва землі, князівства, краю перетворилася у власну назву держави.

Походження терміну "Малоросія "

Вперше назва Мала Рось (Russia Minora) зафіксована італійським мандрівником Амвросієм Контаріні, який здійснив подорож по Україні в 1473 р.

На думку Агатангела Кримського та Євгена Маланюка така традиція поширилася завдяки грекам: свою метрополію вони називали Мікра Еллада - Мала Греція. Слово метрополія означає місто-державу, яке володіє колоніями, тобто поселеннями, заснованими нею в інших землях. Ці колонії, як ширше коло своїх державних володінь, греки називали Мегале Еллада - Велика Греція. За такою ж аналогією греки - візантійці називали Київську Русь - Мікра Росія (Мала Росія), а її колонії на півночі (Володимир, Суздаль) - Мегале Росія, тобто Велика Росія.

Як ми побачили пізніше, великодержавники дуже вдало скористалися  цією класичною термінологією, і звичайно, не на нашу користь, назвавши українців "меншим (молодшим) братом"

Назва Росія, як і Русь, вперше почала вживатися в Україні для позначення нашої землі, а не Московії. Це дослідив у 1868 році Михайло Максимович. Він наводить цитати з книг, актів, документів 16-17 сторіччі і стверджує , що замість традиційного Русь почали вживати грецьку форму з коренем Рос - за короля Жигамонта III, тоді, коли Київська земля і все князіство Литовське було приєднане до Польщі (Люблінський сейм 1569р.) З цього часу почали писати Россия Мала, Россия Кієвська, а народ стали називати російським . Так писали Іов Борецький, Павло Беринда, Галшка Гулевичівна, Петро Могила . Цю ж традицію перейняла Москва. Офіційно цю назву за Московією затвердив Петро І своїм указом на початку 18 ст.

2. Сучасні культурно-історичні регіони України.

Слобожанщина - (південь Сумської області, Харківська, Луганська, північ Донецької області).

Середня Наддніпрянщина – південь Київської області, Черкаська, Полтавська, північно-східна частина Дніпропетровської області, північно-східна частина Кіровоградської області.

Поділля – Хмельницька область, Вінницька область, північна частина Одеської області.

Полісся –  північна частина Сумської, Чернігівська область, північ Київської області, Житомирська область.

Волинь – Рівненська і Волинська область.

Галичина – Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська області.

Прикарпаття,  Покуття

Буковина – Чернівецька область.

Закарпаття – Закарпатська область.

Південь – південна частина Донецької області, Запорізька область, Херсонська область, Миколаївська область, південь Кіровоградської області, південь Одеської області, А.Р.К.

Українські горяни: гуцули, лемки, бойки.

Українське Полісся: поліщуки, пінчуки, литвини.

3. Антропологічні типи українців

Антропологія - наука про походження, розвиток, закономірності будови тіла й фізіологічної організації людей, людських рас та поширення їх

Наукові дослідження в цій галузі почалися у 19 ст. Це були праці Коперніцького та Павла Чубинського. Ваговий внесок в українську антропологію зробив вчений Федір Вовк.

У 30-х роках наукові антропологічні центри на Україні були ліквідовані, а вчені-антропологи репресовані. Лише в кінці 50-х років XX ст., завдяки наполегливості Максима Рильського і багатьох інших вчених при Інституті Мистецтва, фольклору та етнографії була створена група антропологів. У 1956 - 63 рр. нею була організована антропологічна експедиція під керівництвом Василя Дяченка. У 1965 р. вийшла монографія Василя Дяченка "Антропологічний склад українського народу".

Сучасні антропологічні типи українців мають 7 типів:

1) Дунайський тип - переважає в рівнинній Галичині, Західному Поділлі (крім північних районів та Тернопільщини). Довге, відносно вузьке обличчя з довгим, прямим тонким носом. Цей тип складає 10% населення України.

2) Поліський тип - поширений у Житомирській і Рівненській областях. Дуже низьке і широке обличчя (головний покажчик - 85,5), максимально розвинуте надбрів'я, масивне чоло. Такий тип не зафіксований ніде в Європі, крім України. Зріст поліщуків середній, очі дещо темніші, ніж в інших регіонах, а колір волосся світліший. Цей тип складає 10% населення України.

3) Верхньодніпровський тип зафіксований тільки у Чернігівській області. Ці люди мають дуже світлі очі (60%), найнижчий в Україні головний покажчик - 80. Цей тип складає 0,5%.

4) Центральноукраїнський тип становлять українці Київщини, які є генетичними спадкоємцями аборигенного населення; зберігають виразні європеоїдні риси. Високий зріст, середній покажчик голови, середньою висотою перенісся. Цей тип складає 60% українців.

5) Нижньодніпровсько-прутськиий тип характеризується довгоголовістю, незначним виступанням нижньої частини обличчя, незвичайним поєднанням різкопрофільованого обличчя з низьким носом. Це люди високого зросту, темнопігментовані, з низьким покажчиком голови. Є 2 варіанти цього типу:

нижньодніпровський (походить з півдня Київської Русі),

припрутськцй (українське населення Молдови)

6) Динарський тип поширений у східній частині Карпат, Буковині і частково Гуцульщині (крім західних гуцулів, що належать до карпатського типу). Характеризується однаковою кількістю світло і темнооких, 70% темноволосих, світловолосих - 2%. Цей тип складає 4 -5% всіх українців.

7) Карпатський тип дуже схожий до динарського, але резус від'ємність крові вказує на їх генетичний зв'язок з народами Балканського півострова, Кавказу, Північної Індії.

Порівняння антропологічних рис деяких народів.

  1.   Головний покажчик в українців-80-8 3,5; болгар-78, росіян-7 5,9.
  2.   Українці мають два типи зубів: південний грацильний та середньоєвропейський. Для українців характерний 4-х горбковий нижній кутній зуб. Відсутні лопатоподібні різці. У росіян - середньоєвропейський і північно-фінський тип зубів, 6-ти горбковий нижній кутній зуб. 6% носіїв лопатоподібних різців, що є спадком монголоїдної раси.

3. Українці високі - 1709 мм, мають довгі ноги - 54,6 см, росіяни - низького зросту -1615 мм, короткі ноги - 50, 9см.

4. Азійські народи мають у крові групу "В", індоєвропейські - "А". 90% українців мають групу крові "А", "АВ" "О", дуже мало "В". 80% росіян і монголів мають групу крові "В".

Причини розбіжностей слід шукати у глибині віків, звернувши увагу на такі факти:

1) Наукою встановлено, що всяка крапля іншоетнічної крові через кілька десятків поколінь розходиться по жилах всього народу. Кожна сучасна людина лише на часовій глибині 20 поколінь (близько 500 років) теоритично має 1.048.576 предків.

2) Українці дуже неохоче вступали в шлюб з представниками інших етносів. Щоб поєднати свою долю з чужинцем, український дівчині потрібно було побачити спільність його норм моралі з українськими звичаями, правопорядками.

Так для українців сильною перешкодою злиттю з кочівниками (татарами, монголами, печенігами) була абсолютна нехіть і  ненависть до руйнівників, грабіжників, гвалтівників і про це є чимало свідчень у літописах.

4. Ментальність українців

а) розглянути схему „Ментальність українців”

б) Національні образи світу, стереотипи поведінки, психічні реакції, оцінки певних подій і осіб завжди є відображенням етнічної ментальності. З ментаьності етносу випливають національні відмінності:

1) розумова творчість

2) психологія мислення, яка відображаеться, насамперед, у мові.

в) визначальною рисою українського менталітету стала кардоцентричність – українська філософія серця. Другою рисою можна назвати філософію переживання. Поруч з цими рисами стоять емоційність, сентиментальність, чутливість та ліризм, які найяскравіше виявляються в естетизмі українського народного життя. А також індивідуалізм, прагнення до свободи.

5. Соціопсихічні риси українського характеру

Структура української нації складна. Це чотири типи: нордійський, понтійський, динарський і остійський.

  1.  Нордійський тип характеризується красивою зовнішністю, високим зростом, світлим волоссям, блакитними очима, довгим обличчям з прямим тонким носом, розвинутим підборіддям. Розумова характеристика: витривалість, правдолюбство, сила волі, пильність, любов до порядку, впевненість у собі, розсудливість. Нордієць не терпить в інших розхлябаності, пліткарства, нестриманості у поведінці, галасу, він не вміє прощати, не любить сам каятися. Він не швидко знаходить собі друзів, заприязнюється далеко не з кожним. Дуже вибагливий до товариства, до свого оточення, і, коли не знаходить такого, віддає перевагу самотності. Понад усе цінує власну свободу, але більше відданий громадській ідеї, ніж своїй родині. Це тип державного мужа, аристократа, полководця. Він у всьому вивищується над натовпом.
  2.  Понтійський тип - переважно середнього зросту, з темним волоссям, довгим обличчям, вузьким прямим носом, сірими або синіми очима. За характером це найбільш творчі натури, закохані в життя, в мистецтво, романтики, революціонери, змовники, ідеалісти. Серед них багато винахідників, талановитих, пристрасних, обдарованих натур. Їм притаманне творче горіння, певна нематеріальна духовна енергія, яка формує суспільство. Таку силу мають одержимі непересічні особистості.

Вони люблять усе вишукане, яскраві барви, рельєфні форми. Це добрі проповідники, красномовні оратори.

  1.  Динарський тип - це люди огрядні, високі, міцно збудовані, сильні фізично. Вони веселі, співучі. Люблять свій край, свою садибу, свою хату. Чесні, горді, сміливі, але дуже вразливі, добродушні. Природжені вояки, але воюють і повстають у крайніх випадках. На думку професора Вадима Щербаківського, це раса, котра витримала всі навали і збереглася через тисячі літ аж до наших днів. Цей тип більше відзначається почуттєвістю, яка не спрямована на перетворення світу, бо динарці віддають перевагу почуттям перед пізнанням і волею. Але за наявності добрих провідників ці люди можуть досягти великих успіхів у побудові держави.
  2.  Остійський тип. Повні, круглолиці, з невиразними простацькими рисами обличчя, часто з великим черевом. Досить посередні розумові здібності спонукають остійця пристосовуватися до середовища і намагатися не виділятися серед маси. Остієць - це типовий дрібний міщанин з вульгарними смаками. В усьому намагається слідувати моді, будь то модний одяг чи модна книжка, чи модна ідея - тобто те, що визнане всіма. Він не вміє панувати над своїми забаганками, завжди розслаблений і нерішучий у вчинках, ніколи не буває твердим і відчайдушним. Остійці не бувають наділені якимись талантами чи одержимі якимись ідеями. Працюють лише задля грошей, але ніколи - заради ідеї. У цих людей ніколи не спалахує іскра творчого вогню. Ця остійська неспроможність до творчої праці викликає у них ненависть до видатних індивідуальностей, талановитих перетворювачів світу. За висловом Дмитра Донцова, наукова праця остійця - це описовий, безсистемний жанр. Звідси - їхня ворожість до будь-якої систематизації чи узагальнення.

Самобутні особистості, пророки, вожді, поети, борці для остійця небезпечні, бо він великий ледар і заздрісник. Самотність його лякає, зате в колективі він почувається комфортно, як вівця в отарі. Такі типи можуть бути небезпечними в критичні моменти історії.

Співвідношення всіх чотирьох типів в українській історії не завжди було однаковим. За княжої доби, коли суспільство було повністю ієрархізованим, українці мали свою провідну верству (князівство, боярство, дружинників), яка складалася переважно з нордійсько-понтійських типів. Це була активна верства, що об'єднувала націю. Її не могли знищити ні татаро-монгольська навала, ні польсько-литовське панування. Ця раса брала участь і в формуванні нової провідної верстви за часів козаччини.

Проте відомо, що у всі часи на війнах і в суспільних катаклізмах завжди гинули кращі представники нації. Так було і з козацькою шляхетною верствою і пізніше з українською свідомою інтелігенцією. Якщо в ХVII-ХVIII ст. серед українців ще жила пам'ять про власну національну аристократію, то в XIX і XX ст. ми зовсім її втратили.

Расова структура України змінилась у порівнянні з Князівською добою. Нині 44% українців - це динарський тип, 27% - остійський, решта 29% - це мішанина цих двох рас і лише незначна кількість понтійського та ще менше нордійського расового типу.

Найбільшої шкоди українській нації завдало панування більшовицької диктатури з її ідеями безкласового суспільства, що призвело до повного хаосу в суспільстві, який Юрій Липа слушно назвав "маскарадом". Під час такого "маскараду", остійцеві легко прикритися маскою державного мужа і успішно грати свою роль, адже всі залишки шляхетної верстви, якщо не загинули, то переважно сидять за ґратами. Тобто сталося те, що народ влучно висловив у приказці: "Не дай, Боже, з хама пана!", або "Як пан швець, то Січі кінець".

Існує різниця в ментальності не тільки різних націй, але й в середині однієї нації - це відмінність у світосприйнятті провідників і маси. Якщо для аристократа Княжої доби найвищу насолоду дають речі нематеріальні - слава, честь, відвага, гордість, то для пересічного міщанина чи бідного селянина ці поняття втрачають цінність. На перше місце виступає матеріальна вигода - багатство, яке забезпечить стабільність і спокій, усуне потребу напружуватись, щоб здобути необхідне. "Ковбасна" психологія може розвинутися лише в плебейській верстві із заниженим почуттям людської гідності.

Отже, занепад нашого народу почався з виродження його провідної верстви, заміни її на менш достойних людей енергії, яка могла б формувати націю.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50168. Изучение свойств ферромагнетика с помощью осциллографа 2.49 MB
  Получение основной кривой намагничивания и зависимости магнитной проницаемости от напряженности магнитного поля ферромагнитного образца путем исследования гистерезисной петли на экране осциллографа. Теоретические основы лабораторной работы Использование магнитного поля в промышленности нашло широкое применение. В обогатительном деле при помощи магнитного поля производят сепарацию магнитные сепараторы т. Без магнитного поля не смогли бы работать электромашинные генераторы и электродвигатели.
50169. Організація виробництва як основа організації праці на підприємстві 482 KB
  Організація праці на підприємстві — це система здійснення трудового процесу, що визначає порядок і умови поєднання та здійснення складових його часткових трудових процесів, взаємодії виконавців і їх груп із засобами праці й один з одним для досягнення поставленої предметної мети спільної діяльності і забезпечення заданого соціально-економічного ефекту.
50171. Нечеткая логика 67.5 KB
  Согласно заданным вариантам разработать программу на любом алгоритмическом языке, способную: А. Различать степени изменения лингвистической переменной в трех степенях – «Очень – Нормально – Слабо» Б. Изменять порог чувствительности. Рано – пора вставать – Ой, проспал
50172. Программирование задач с использованием функций пользователя с параметрами и без параметров 41 KB
  Цель: Овладение навыками алгоритмизации и программирования задач с использованием функций пользователя как содержащих параметры так и не содержащих. Вычислить zсумму значений функций где А и b любые числа Вычислить zсумму значений функций где а а – любое число Вычислить zсумму значений функций где и b любые числа Вычислить z сумму значений функций где и b любые числа Контрольные вопросы: В чем заключаются различия между библиотечными функциями языка С и функциями которые вы пишите сами Чем отличаются...
50173. Изучение эффекта Холла 228 KB
  Плеханова технический университет Кафедра Общей и технической физики лаборатория электромагнетизма Изучение эффекта Холла Методические указания к лабораторной работе № 15 для студентов всех специальностей САНКТПЕТЕРБУРГ 2009 УДК 531 534 075. Определение постоянной Холла и концентрации носителей заряда для полупроводника из германия с проводимостью n – типа. Измерение индукции магнитного поля в зазоре электромагнита с помощью датчика Холла. Теоретические основы лабораторной работы Первые предложения по техническому использованию эффекта...
50174. Захист проти швидкого розгортання нападу, поступового розгортання нападу 24 KB
  Командна тактика в захисті зводиться до організації колективної взаємодії котра дає змогу успішно відбивати атаки суперника і після цього переходити в наступ. Якщо суперник починає активне маневрування потрібно щільно закрити своїх підопічних або протидіяти розвитку атаки в зонах. Якщо ж напад ведеться по флангу вони переміщуються в бік напрямку атаки. Гравці оборони концентруються в напрямку атаки чи розосередження нападників по фронту й активно беруть участь у боротьбі за м’яч з неодмінною організацією страховки.
50176. Национальная экономика 474.07 KB
  Национальная экономика — саморегулирующаяся система, состоящая из большого числа взаимосвязанных различных видов деятельности. Следовательно, она должна давать возможность участия людей в этом производстве и получения каждым человеком, соответствующего его вкладу, доле национального продукта и дохода.