41037

Джерела української культури

Лекция

Культурология и искусствоведение

Протослов'янське населення території давньої України 2. Територія заселена трипільцями пролягала від Словаччини та Румунії до Слобідської України від Чернігова до Чорного моря. Тут жили зокрема пращури слов'ян – місцеві землеробські племена. Питання походження східних слов'ян і на сьогодні є недостатньо вивченим.

Украинкский

2013-10-22

62.5 KB

6 чел.

Тема 3. Джерела української культури

1. Протослов'янське населення території давньої України

2. Племена скіфів. Античні держави у Північному Причорномор’ї

3. Культура дохристиянської Русі

1. Палеоліт (давньокам'яний) близько від 1,5 млн. до 8–10 тис. р. до н. е. У його ранній період первісна людина вміла виготовляти примітивні засоби праці з каменю та дерева (загострені гілки, шкребачки, рубила). Основними заняттями людини були збиральництво і полювання. Соціальною формою існування за раннього палеоліту виступало людське стадо, оскільки лише колективне буття давало можливість вижити у складних кліматичних і природних умовах. Жили люди того часу в печерах або хижах із дерева та кісток мамонта.

Археологи знайшли сліди перебування людини періоду раннього палеоліту недалеко від с. Королеве у Закарпатській області, у районі м. Амвросіївка у Донбасі, у с. Лука-Врублевецька на Житомирщині.

З розвитком матеріальної культури, зростанням колективної праці зароджувались основи духовної культури, зокрема мислення, мова, релігія, ідеологічні уявлення, елементи мистецтва і магії. У цей час людина відкрила вогонь, що було одним з найбільших здобутків у людській культурі.

На зміну неандертальцеві в епоху пізнього палеоліту приходить кроманьйонець – „людина розумна”, яка є вже не просто споживачем дарунків природи, але й виробником знарядь праці. З'являються різці, вістря стріл, кістяні гарпуни. Будуються землянки. Важливі зміни відбуваються і у соціальній організації – на зміну первісному стаду приходить родова община з колективною власністю на засоби виробництва. Родинні зв'язки визначаються за материнською лінією, отож є підстави твердити про виникнення у цей період матріархату.

Вдосконалення житла і виникнення шитого з шкір одягу значно розширили ареал розселення первісної людини. Свідченням цього є стоянки пізнього палеоліту практично на всій території України – Мізинська на Десні, Рилівська, Межиріч і т. д.

На Мізинській стоянці (25–15 тис. р. до н. е.) знайдено кістяні пластинки з орнаментом (меандр, кути, „ялинки”), а також два браслети: один зроблено у вигляді широкої пластинки, вирізаної з мамонтового бивня та орнаментованої зигзагом і меандром, інший – із п'яти дужок-пластинок, укритих рядами різьблених похилених ліній, що утворюють шеврони. На Мізинській стоянці виявлено поки що єдиний серед європейських пізньопалеолітичних пам'яток „дім обрядів”, де було знайдено розписані червоною вохрою кістки мамонта, які використовувалися як ударні музичні інструменти, а також атрибут ритуальних танців – шумовий браслет. Колективні обрядові дії палеолітичних людей мали синкретичний характер примітивних лицедійств, які об'єднували пантоміму, танок, спів, музику.

На згаданих палеолітичних стоянках в Україні виявлено також кістяні статуетки жінки, тварин, прикрашені геометричним орнаментом. Жіночі статуетки пов'язують із культом прародительки, інші – з мисливською магією.

У період пізнього палеоліту постають релігія (ритуальні дійства) і палеолітичне мистецтво (магічні малюнки, різьблення по кістці). Язичницька релігія (політеїзм) виникає у вигляді чотирьох основних форм: анімізму – віри в душу, якою володіє кожен живий і неживий предмет; тотемізму – віри у походження людини від єдиного пращура – тварини або птаха; магії – чаклування перед полюванням; фетишизму – віри у надприродні властивості речей.

Близько 10–11 тис. років тому палеоліт змінюється мезолітом. Зникають льодовики, природа Європи набуває близького до сучасного вигляду, вимерли мамонти, носороги. Людина винаходить лук і стріли. Основними різновидами господарювання стають полювання, рибальство, починається приручення тварин - спершу собаки, а потім свині.

З мезолітичних стоянок слід відзначити Журавську на Чернігівщині, Фатьма-Коба і Мурзак-Коба у Криму, Гребеники в Одеській області. В цю епоху, згідно пам'ятників матеріальної культури, вже можна виділити окремі етнокультурні області.

Первісне мистецтво було тісно пов'язане з магічними обрядами, що справлялися у культових приміщеннях або святилищах – рукотворних або природних, до яких, на думку відомих археологів В. Даниленка і М. Чмихова, відносять Кам'яну Могилу поблизу Мелітополя. Гроти Кам'яної Могили, починаючи з пізнього палеоліту, використовувалися як приміщення для релігійних обрядів. Настінні малюнки пофарбовані і займають великі площі. Більшість зображень тварин оточена рядами вертикальних насічок, округлими ямками, крапками, що імітують рани від списів. Отже, виходячи із сюжетів цих зображень, можна стверджувати, що вони пов'язані з мисливською магією.

Аналогічний сюжет має композиція зображених тварин у Печері Чаклуна, яка і входить до пам'яток Кам'яної Могили. Відмінність лише в тому, що серед зображень мамонтів, биків, печерних левів, носорогів трапляються образи людей (переважно жінок), часто в масках з рогами і шкурах. І тут сюжет малюнку свідчить про виконання зображеними образами якогось магічного обряду.

Енеоліт – перехідна епоха від кам'яного до мідного віку (III–II тис. до н. е. ) – пов'язана раніш за все з корінними змінами у житті людини – опануванням металів. У цей період на території України формуються дві основні групи племен – землероби на Правобережжі і скотарі на півдні та південному заході. Це свідчило про перший суспільний поділ праці. Використовуючи тяглову силу худоби, люди почали збирати більший врожай, що зумовило виникнення надлишків сільськогосподарської продукції, майнової нерівності і обміну продуктами. Поступово виділяється родоплемінна верхівка, яка, привласнюючи результати праці гурту, поступово зосереджувала у своїх руках владу над ним.

Сучасні археологи визначають приблизні рамки існування трипільської культури початком IV – кінцем III тис. до н. е. Територія, заселена трипільцями пролягала від Словаччини та Румунії до Слобідської України, від Чернігова до Чорного моря. Що стосується походження, то більшість археологів вважають, що основу Трипільської культури, на її ранньому етапі, складали балканські землеробсько-скотарські племена. Трипільці, які поселились на Правобережжі Україні, були фактично найдавнішими хліборобськими племенами. Обробляючи землю дерев'яним плугом з кам'яним або кістяним лемехом, вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Зерно мололи за допомогою простих кам'яних жорен. Окрім цього, трипільці розводили дрібну рогату худобу, та коней, свиней. Селились трипільці у басейнах річок. На сьогодні археологами вивчено декілька великих поселень (від 10 до 20 тис. мешканців) – Майданецьке, Доброводи, Тальянки (на Черкащині). Населення жило у стаціонарних чотирикутних глиняних одно-двоповерхових будинках з кількома кімнатами.

Іноді називають Культурою мальованої кераміки – через високий рівень розвитку цього ремесла. Посуд виготовлявся у спеціальних гончарних печах, а потім фарбувався білою, червоною і чорною фарбою характерними візерунками. Окрім цього були знайдені керамічні фігурки людей і тварин, іграшкових макетів жител. Розвивалося ткацтво.

Археологічні знахідки свідчать про зв'язки трипільських племен із Малою Азією, Кавказом.

Враховуючи зміст, роль і значення Трипільської культури в історії України і світу, вважаємо, що український народ є безпосереднім і закономірним спадкоємцем культурного надбання трипільців, оскільки вони є прямими предками українців, як переконливо стверджував її першовидкривач В. Хвойка. Цілий ряд елементів Трипільської культури – система господарства, топографія поселень, декоративний розпис будинків, побут, приготування страв, одяг, характер орнаментальних мотивів розмальованої кераміки, весільна й поховальна обрядовість, вірування тощо – стали органічною належністю культури українського народу.

2. У І тис. до н. е. на території України з'являються перші залізні знаряддя праці. До цього часу вона була заселена різною за походженням людністю. Тут жили, зокрема, пращури слов'ян – місцеві землеробські племена. Згодом на українські землі приходять кочовики. Першими з них були кіммерійці, які належали до іраномовних груп населення. Саме вони першими опанували технологію залізоробного виробництва з болотяних руд. Основна діяльність кіммерійців пов'язана з військовими походами, які сягали країн Малої та Передньої Азії. Мобільні вершники, озброєні залізною зброєю, ці завойовники були значною військовою потугою. Кіммерійці не мали постійних осель. Вони об'єднувалися у племена, а ті, в свою чергу, у союз племен на чолі з вождем.

Наприкінці VII ст. до н. е. кіммерійців витиснули іраномовні племена скіфів, які мали чисельну перевагу, були краще зорганізовані та військово вишколені. Очолювали племена скіфів царі з необмеженою владою.

Видатний давньогрецький історик Геродот вирізняв серед них царських скіфів, скіфів-кочовиків, скіфів-орачів і скіфів-землеробів. Перші жили на берегах Азовського моря і у степовому Криму, кочовики – у степах Наддніпрянщини, землероби – у лісостеповій зоні, орачі – між Дніпром і Дністром. Окрім військових походів, скіфи торгували з грецькими колоніями у Причорномор'ї. В обмін на зерно, хутра, віск, мед, а особливо – рабів скіфи отримували вино, зброю, предмети розкоші.

У кінці VI ст. до н. е. скіфи сформували свою державу, поділену на три частини, кожен з керівників якої був верховним царем. На чолі цих царств перебували представники єдиної династії, що, безумовно, зміцнювало таку державу.

Скіфи були спадкоємцями стародавньої цивілізації, мали свою міфологію, віру. Особливою пошаною у них користувалися бог вогню і стихії Табіті, боги неба і землі Апі та Папай. Скіфи вкрай шанобливо ставилися до могил пращурів. Їхня віра у потойбічне життя зумовила складний поховальний звичай. І сьогодні скіфські кургани в українських степах постають символом колишньої могутності. Найбільш відомі з них – Солоха і Гайманова могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста могила, у Дніпропетровській області. Найбільшого розквіту Скіфія досягла у IV ст. до н. е. за царя Атея, пролігши від Дунаю до Дона.

„Батько історії” Геродот у V ст. до н. е. описав війну скіфів і кіммерійців, він розцінює це як міжусобиці. Очевидно, так воно і було. Підтвердження можна знайти хоча б у сюжеті скіфської пекторалі (ІV ст. до н. е.). Це золота нагрудна царська прикраса – 1150 г золота 958 проби, діаметр 30,6 см. Ця високохудожня ювелірна пам’ятка вирізняється майстерністю виконання, декоративністю. У ній втілено цілу низку сцен-спогадів. У центрі два скіфи-володарі зшивають золоте руно-сорочку з овечої шкіри. Це символ єдності, образ, який у мистецтві дуже широко використовується. Знайдено пектораль у кургані Товста Могила на Дніпропетровщині археологом Борисом Мозолевським 21 червня 1971 р., зберігається в музеї коштовностей у Києво-Печерській лаврі.

У прикладній культурі скіфів панує звіриний стиль – це вироби високого художнього рівня. Серед ювелірних пам’яток скіфської культури такі всесвітньовідомі, як золотий гребінь (курган Солоха біля с. Велика Знаменка на Запоріжжі), срібна амфора, бойова колісниця та ін.

Скіфи зустрічали гостей з хлібом-сіллю, їм було властиве побратимство, як і козакам пізніше. Носили вони вишиті сорочки, шаровари або вузькі штани зі шкіри.

Після цього до середини ІІІ століття н. е. у Північному Причорномор'ї панували сармати. Це були спілки декількох племен – язигів, роксаланів, аланів, які, однак, не мали міцної центральної влади. Основним господарством сарматів було кочове скотарство. Розводили велику рогату худобу, коней, овець. Окрім цього, полювали, ремеслували.

Мова сарматів, як і скіфів, належала до іранського типу. Сармати зазнали культурного впливу Китаю, Індії, Ірану, завдяки кочовому способу життя і торгових зв'язків з цими країнами.

Наприкінці I ст. з ініціативи та під керівництвом племені аланів було створено великий союз племен. Проте у III ст. у ці краї прийшли вихідці з Прибалтики – племена готів, а трохи пізніше – зі Сходу – гунів, і пануванню сарматів настав кінець.

Ще у VII–VI ст. до н.е. починається процес „Великої грецької колонізації” у Північному Причорномор'ї, викликаний передусім торговою експансією та відсутністю пристосованої для землеробства землі у самій Греції.

Першим грецьким поселенням на півдні України був о. Березань – Борисфеніда (біля м. Очакова Миколаївської області). Потім, у першій половині VI ст. до н.е. на правобережжі Бузького лиману постає Ольвія, на кінець V ст. до н.е. – Херсонес (поблизу сучасного Севастополя), Тіра (на лимані Дністра), Феодосія у Криму, Пантікапей на місці теперішньої Керчі, Фанагорія – на Тамані.

Основою грецького господарства Північного Причорномор'я були зерноробство, виноробство, рибальство і переробка риби, яка потім вивозилась до Греції. Високого рівня досягло ремесло – ткацтво, гончарство, обробка металів.

Грецькі міста-держави були центрами торгівлі Північного Причорномор'я. З Греції надходила зброя, коштовності, посуд, солодощі, приправи, спеції.

У грецьких містах, де панувала понтійська культура, значна увага приділялася розвитку освіти. Розповсюдженою була література, розвивались історія, театр, музика. Будувалися храми, прикрашені скульптурою, фресками та мозаїкою. В кожному місті карбувалася власна монета. У цих містах залишились церкви в печерах з християнськими фресками, а також печерні монастирі. Вражають пам’ятки, які зберігаються в Херсонесі. Херсонес, як і Ольвія, мав власну грошову систему. Тут були бруковані вулиці, водопровід, каналізація. Урядові декрети висікалися на камені. Серед них „Клятва громадянина Херсонеса” (I–II ст. до н. е.).

3. Питання походження східних слов'ян і на сьогодні є недостатньо вивченим. Існує декілька версій відносно територій, де формувався східнослов'янський етнос, та часу, коли це відбувалось. Найбільш поширеною є та, згідно якої перший етап складання слов'янства, так званий передслов'янський, сягає другої половини II – I тис. до н.е. Саме тоді починається формування декількох археологічних культур, які пізніше стали характерними для слов'ян.

Передслов'янський період пов'язаний з виникненням на правобережній лісостеповій Наддніпрянщині Зарубинецької культури, яка на думку більшості вчених, є спільною для всього слов'янства. У той період населення межиріччя Десни, Сейму і Сожа було осілим, жило в основному з землеробства, ремесел і торгівлі.

Уперше слов'яни згадуються у працях Тацита, Птоломея (I ст. н.е.) під назвою „венеди”. Розселялися вони у районі Балтійського моря. Пізніше, на середину I тис. н.е. з венедів вирізняються дві групи слов'янського населення – анти і склавіни. Перші заселили територію від Дунаю до витоків Дону і Азовського моря і склали згодом східну гілку слов'янства.

Основою господарства антів лишалися землеробство і скотарство. Значного розвитку набули і ремесла – ливарне, ковальське, ювелірне, каменярське. Важливе місце у господарському житті антів посідала торгівля з містами – державами Північного Причорномор'я та арабськими країнами. Окрім цього, річка Дніпро, яка протікала через територію антів, була важливим міжнародним торгівельним шляхом. Держава антів проіснувала близько трьох століть (кінець IV – початок VII ст.) і у 602 році загинула під натиском аварів. Після цього у письмових джерелах анти вже не згадуються. Починаючи з VII ст. у літературі трапляється назва „слов'яни” – людність, яка мешкала на правому березі Дніпра. Незабаром формується понад 10 великих племінних об'єднань східних слов'ян, які заселяли землі нинішніх України, Росії і Білорусі. Перелік цих об'єднань міститься у „Повісті временних літ”: поляни, древляни, дреговичі, дуліби, волиняни, бужани, уличі,  тиверці, білі хорвати, сіверяни, в'ятичі, кривичі, радимичі, ільменські словени. Поступово складаються й великі спільноти.

Життя і праця східних слов'ян були тісно пов'язані зі своєю сім'єю і природою. Це і визначило два основних культи – обожнення сил природи і культу пращурів. Систему вірувань ранніх слов'ян, коли вклоняються Сонцю, Місяцеві, вогневі, дощеві, називають язичництвом (політеїзмом). Поступово формується пантеон богів, серед яких найбільш шанованими були: Дажбог – бог Сонця й добра; Перун – бог грому; Сварог – бог неба; Дана – богиня води; Стрибог – бог вітрів, Велес – бог худоби. Язичництво відобразило найважливіші сторони господарської, соціальної, духовної сфери давніх суспільств та їх природного оточення. Вони стали основою переказів, фольклору: міф про живу воду, про створення світу з яйця. Здавна відоме в Україні писанкарство – вид декоративного прикладного мистецтва. Розвивалась усна народна творчість, приказки, прислів’я, скоромовки, загадки, казки.

Служителями язичницької релігії були жерці, їх називали волхвами. Ці люди володіли, окрім релігійних, ще й медичними, астрономічними знаннями. Вірили східні слов'яни і в духів – домовиків, водяників, лісовиків, мавок, русалок тощо. Вже в ті часи, ґрунтуючись на природних спостереженнях, наші пращури створили календар, який складається з 12 місяців і чотирьох пір року. Новий рік починався у березні – тоді, коли день починав переважати ніч.

Пам'ятки скульптури слов'янських племен (І тис. н. е.) майже не збереглись. Відомості про їх існування містяться в літописних джерелах. Розповідається про систематичне винищення християнством давньої слов'янської скульптури як зразків віри язичницької (поганської).

Найвідоміший твір монументальної ідеопластики давніх слов'ян – чотириликий Збруцький ідол (IX–Х ст.). На горі Богит, поблизу с. Городниця, Гусятинського району Тернопільської області стояв Збруцький ідол, створений з місцевої породи вапняку. У XIII ст. скульптура була захована у р. Збруч, де виявлена 1848 р. Знаходиться Збруцький ідол у Краківському Національному музеї, названий „Світовидом”. Скульптура Збруцького ідола представляє собою викутий у камені чотирьохгранний стовп, завершений чотириликою головою, покритою однією шапкою. Поверхня стовпа розподілена на три горизонтальні зони, об'єднані сюжетно по всі чотири сторони стовпа, крім єдиної нижньої, де рельєфами охоплено тільки три сторони. Тема зображень – космогонічні й культові персоніфікації тодішніх слов'янських уявлень, правдоподібно, зображення загальної структури космосу у поєднанні з постатями окремих слов'янських божеств. Композиція Збруцького ідола унікальна. Пам'ятка не має аналогій на наших землях. Вона належить до визначних досягнень слов'янської пластики й широко відома у європейському мистецтві.

Крім такого виду мистецтва, як скульптура, у дохристиянській Русі були зачатки архітектури, кам'яне будівництво, різьба по кістці й каменю, ювелірні вироби. Археологи виявили чимало пам'яток давнього ремісництва, які засвідчують, що тодішні майстри знали литво з різних металів, техніку філіграні, чорнову наводку емалі. Прикладом високого рівня і витонченості ювелірного мистецтва Київської Русі є знайдений у басейні р. Рось скарб речей VI–VII ст., серед яких були срібні фігурки коней із золотими гривами та копитами, срібні зображення чоловіків у типовому слов'янському одязі з вишивкою на сорочці. При розкопках Чорної могили у Чернігові археологи виявили турові роги-ритони, оздоблені сріблом і карбуванням неперевершеної майстерності.

Давньоруські майстри мали значний досвід дерев'яного зодчества. Житло у східних слов'ян на всьому просторі їх проживання було двох типів: напівземлянки й наземні зрубні будівлі. У складених з дерев'яних колод і часом прикрашених різьбленням будинках жили представники заможних і середніх верств населення, в напівземлянках тулилася біднота. Бояри зводили собі пишні хороми з дерева, а князі будували розкішні палаци, здебільшого з каменю й цегли. Найдавніший такий палац, відомий під назвою „палац княгині Ольги” (згаданий у літопису під 945 р.), відкрито археологами на Старокиївській горі. Поблизу цієї споруди дослідниками знайдено залишки ще чотирьох князівських палаців. Розвивалось у східних слов'ян й ужиткове мистецтво зі „звіриним” і „геометричним” жанровими стилями. Вдосконалювалась й музична творчість.

Піктографічне письмо (найдавніший вид слов'янського письма) виникає приблизно у середині першого тисячоліття. Це були примітивні знаки (риски і зарубки) для датування термінів землеробської діяльності, язичницьких свят; знаки родові, племінні, особисті, знаки власності тощо. Для запису складних текстів вживали грецькі й латинські букви, але „без устроєнія”, тобто без їх пристосування до особливостей фонетики слов'янської мови. Глаголиця була міжслов’янською літературною мовою. Але пам’яток написання глаголицею не збереглось. Кирилицю створено на базі грецького алфавіту, звідти запозичені 24 літери. Складалась кирилиця із 43 літер.

Дохристиянська наша матеріальна, духовна культура має величезне значення для формування основної бази української культури. Багата духовна культура наших предків, злившись у єдине русло з християнським ученням, дала світові новий вражаючий продукт – культуру, з якою рахувалися Європа і світ, українську культуру.

Література:

  1.  Бойко О.Д. Історія України : посібник / Бойко О. Д. – К. : Академвидав, 2004. – 656 с.
  2.  Бокань В., Польовий Л. Історія культури України : навч. посібник / Володимир Бокань, Леонтій Польовий. – К. : МАУП, 2002. – 256 с.
  3.  Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація / Відейко М.Ю. – К., 2003.
  4.  Залізняк Л.Л. Походження українців: між наукою та ідеологією / Залізняк Л.Л. – К., 2008.
  5.  Мадей Н.М. Історія української культури : навчальний посібник / Н.М. Мадей. – Л. : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – 316 с.
  6.  Паучок В.К. Етногенез українського народу і становлення української символіки / Паучок В.К. Тернопіль, 2003.

Словник до теми:

Анімізм Антропоморфний Звіриний стиль Магія Піктографія Політеїзм Табу Трипільська культура Фетишизм 

Питання до теми:

  1.  Коли починається заселення території України?
  2.  Які види релігійних уявлень були у прадавнього населення України?
  3.  Як ще називають трипільську культуру і чому?
  4.  Який народ першим починає застосування заліза на території України?
  5.  Чому скіфський стиль називають „звіриним” чи „греко-скіфським”?
  6.  Де може сучасник познайомитися з давньогрецькою культурою на території України?
  7.  Які види матеріальної культури були розвинуті у давніх слов’ян доби антської держави?
  8.  Які системи письма існували у східних слов’ян в період до прийняття християнства?

Словник

Анімізм – віра в існування надприродних істот, що містяться в будь-яких тілах (душах) або діють самостійно (духи). Анімістичні вірування у первісних людей були дуже поширеними. Вони вважали всю природу одухотвореною. Первісні люди були переконані, що вони складаються з двох частин – тіла і душі, яка перебуває в усіх частинах тіла, а також, що душа має здатність покидати тіло, наприклад під час сну. Саме тому був звичай не будити сплячу людину.

Антропоморфний – дослівно людиноподібний, що надає явищам навколишнього світу людських якостей.

Звіриний стиль – умовна назва одного з видів художнього стилю. Характерна особливість – стилізоване зображення тварин або частин їхнього тіла. Виникнення пов’язано з тотемізмом.

Магія – віра в здатність людини особливим чином впливати на інших людей, тварин, явища природи. Не маючи достатнього інтелекту, не розуміючи змісту і взаємозв'язку явищ природи, первісні люди вважали, що за допомогою особливих слів та дій можна вилікувати її, викликати дощ, вітер, провести вдале полювання, рибалку. Зазначимо, що магію залежно від призначення поділяли на кілька видів: виробничу, шкідливу, охоронну, статеву, воєнну, лікувальну.

Піктографія – тип письма, де поняття (ідеї) та їхні зв’язки передаються за допомогою зорових образів, схем, спрощених зображень.

Політеїзм (від гр. polіs  багато, teos бог) природна релігійна система, язичництво (поганство).

Табу – сукупність заборон у сакралізованій системі цінностей.

Трипільська культура  археологічна культура, відкрита біля с. Трипілля в Україні 1893 р. археологом В. Хвойкою, датується кінцем VI початком III тис. до н. е. На теренах Румунії ідентична культура має назву Кукутені. Іноді вживають подвійну назву Культура мальованої кераміки.

Фетишизм – це віра в надприродні можливості неживих предметів, які нібито здатні допомагати людині. Фетишем могли бути камінь, дерево, окремі знаряддя праці, спеціально виготовлений культовий предмет (талісман). Раціональне світосприйняття первісної людини породжувало у неї віру, що ці предмети, як і їхнє зображення, здатні задовольнити всі її прагнення. Так формувалося фетишистське ставлення людини до навколишніх предметів і малюнків.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

343. Экономическая теория. Равновесие потребителя в условиях бюджетных ограничений 249 KB
  Равновесие потребителя в условиях бюджетных ограничений. Кривая безразличия и бюджетная линия. Эффект замещения и эффект дохода. Кругооборот капиталов, основной и оборотный капитал. Основные направления антимонопольной политики.
344. Внешнеэкономическая деятельность Центрального Федерального округа России: итоги, проблемы, перспективы 297.5 KB
  Анализ внешнеэкономический деятельности региона. Расчет экономических показателей, планирование. Обобщение результатов исследования внешнеэкономической деятельности Центрального Федерального округа России. Формирование внешнеторгового контракта.
345. Социально-психологический тренинг как средство формирования лидерских качеств у старшеклассников 301.5 KB
  Теоретические аспекты формирования лидерских качеств у старшеклассников. Характеристика социально-психологического тренинга как средства формирования лидерских качеств у старшеклассников. Проектирование деятельности педагога-психолога по формированию лидерских качеств у старшеклассников посредством социально-психологического тренинга
346. Спроектировать участок механического цеха для изготовления детали Наконечник ушковый 299 KB
  Расчет контрольно–измерительного инструмента калибр–скоба 8,7h11. Характеристика существующего технологического процесса. Проектирование варианта технологического маршрута механической обработки детали Наконечник ушковый.
347. Разработка воздушного радиатора транзистора ГТ701А 668 KB
  Транзистор германиевый сплавной p-n-p универсальный. Корпус металлический со стеклянными изоляторами и гибкими выводами. Коэффициент теплоотдачи зависит от теплофизических свойств воздуха, его режима движения и геометрии омываемой поверхности.
348. Курортный горнолыжный комплекс в городе Ишимбай, республика Башкортостан 1.12 MB
  Градостроительный принцип формирования рекреационных систем. Роль и назначение проектируемой территории в формировании архитектурного облика города. Принципы архитектурно-планировочной организации рекреационных центров.
349. Определение момента инерции твердых тел с помощью маятника Максвелла 121 KB
  Момент инерции системы (тела) относительно оси вращения это скалярная величина, равная сумме произведения масс n материальных точек системы на квадраты их расстояний до рассматриваемой оси.
350. Компьютерные науки 396.5 KB
  Методические указания по выполнению бакалаврских аттестационных работ для студентов, обучающихся по направлению 6.0804 - Компьютерные науки. Требования к тематике бакалаврских аттестационных работ, их содержанию, объему и структуре пояснительной записки и графической части бакалаврской работы.
351. Общая биология и генетика. Теории наследственности 147.83 KB
  Фенотипическая изменчивость. Её закономерности и причины. Ненаследственная изменчивость. Мутагенные факторы. Тератогенные факторы. Понятие об обмене веществ (метаболизме). Понятие об энергетическои и пластическом обмене.