41039

Духовна культура українського народу ХІV – першої половини XVІІ століття

Лекция

Культурология и искусствоведение

Розєднаність українських земель відсутність єдиного політичного центру спустошливі турецькотатарські набіги іноземний гніт спричинили складні процеси в розвитку української культури XIV– XVI ст. Довгий час православна церква залишалася для українського населення єдиним осередком національної самобутності духовності й культури. Складна соціальнополітична ситуація що склалася в польськолитовську добу в Україні істотно позначилася на розвитку української культури. Вказані особливості притаманні усім сферам української культури періоду...

Украинкский

2013-10-22

62 KB

5 чел.

Тема 5. Духовна культура українського народу ХІV – першої половини XVІІ століття

  1.  Соціально-політична і культурна ситуація в польсько-литовську добу.
  2.  Освіта і книгодрукування в XIV–XVII ст.
  3.  Український Ренесанс.

1.Роз'єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, спустошливі турецько-татарські набіги, іноземний гніт спричинили складні процеси в розвитку української культури XIV– XVI ст. З 60-х років XIV ст. значна частина українських земель перебувала під владою Литви. Наслідком політичних побоювань Литви став договір з Польщею 1385 р. Так звана Кревська унія відкривала шлях до полонізації українських земель та експансії католицизму. Остаточне поневолення українського народу сталося з підписанням Люблінської унії 1569 р. За умовами унії Литва об'єднувалася з Польщею в єдину державу – Річ Посполиту.

Полонізації українських земель сприяла й своя, національна шляхта, сподіваючись отримати більше прав та привілеїв після остаточного об'єднання Польщі й Литви. Частина української шляхти почала переймати польські звичаї, побут, мову і навіть католицьке віросповідання.

Соціально-економічні умови, історичні обставини спричинили до підписання Берестейської церковної унії в жовтні 1596 р. З цього часу католицизм став активно поширюватись на теренах України. Довгий час православна церква залишалася для українського населення єдиним осередком національної самобутності, духовності й культури.

Складна соціально-політична ситуація, що склалася в польсько-литовську добу в Україні, істотно позначилася на розвитку української культури. Загалом ці обставини не припинили культурного процесу в українських землях, лише надали йому специфічних особливостей. По-перше, українські землі відновили економічні й культурні зв'язки з західними державами, які були зруйновані в період татаро-монгольської навали. По-друге, українська культура зазнала істотного впливу ідей європейського Відродження, зокрема поширення гуманізму. По-третє, культурний процес в українських землях тривав в умовах гострої релігійно-політичної боротьби між сходом і заходом за сфери впливу. Вказані особливості притаманні усім сферам української культури періоду феодальної роздрібненості, але найрельєфніше вони виявляються у сфері освіти й книгодрукування.

У другій половині XVI ст. більшість українських земель увійшла до складу польсько-литовської феодальної держави – Речі Посполитої. Виникла реальна загроза полонізації і окатоличення українського народу. Одним із засобів у цій справі стали католицькі освітні школи. Єзуїти відкривали елементарні та середні школи і колегії з двома відділеннями – нижчим і вищим. До нижчого відділення належали гімназії, що мали п'ять класів. На вищому відділенні три роки вивчалася філософія і чотири роки – богослов'я. Освітні заклади організовувались на зразок західноєвропейських вищих шкіл, в яких учні здобували найвищу освіту в межах Речі Посполитої. В Україні діяли 23 єзуїтські колегії.

В Україні майже до кінця XVI ст. не було загальних середніх і вищих навчальних закладів. Українська молодь вже з середини XIV ст. прокладала собі дорогу до навчання в західних університетах. Число українських студентів у вищих навчальних закладах Західної Європи поступово зростало. Так, у Болонському університеті здобув вищу освіту Юрій Дрогобич (Котермак) (бл. 1450–1494), який згодом став його ректором. Юрій Дрогобич – перший вітчизняний автор друкованої книги. Інший славетний український поет-гуманіст, педагог – Павло Русин (бл. 1470–1517) вчився і викладав у Краківському університеті. Займався він також і видавничою справою, брав участь у роботі типографії Швайпольта Фіоля. До видатних українських гуманістів належить і Станіслав Оріховський (1513– ?), у Західній Європі його величали „рутенським (українським) Демосфеном”.

Діяльність українських гуманістів означеного періоду залишила помітний слід в історії української культури, сприяла розвитку й поширенню патріотичних почуттів, пробудженню національної свідомості, поширенню просвітництва й наукових знань в Україні.

2. Освіта. На межі XVI–XVII ст. під впливом західноєвропейських гуманістичних та реформаційних ідей в українській освіті відбулися істотні зміни. Було створено нові навчальні заклади, які ґрунтувалися на національних освітніх традиціях, поєднанні вітчизняного і кращого європейського досвіду. До них належать Острозький культурно-освітній центр, Львівська і Київська братські школи, Київська колегія, Києво-Могилянська академія.

Багатий і впливовий магнат, князь Костянтин Острозький заснував 1576 р. у м. Острог культурно-освітній центр нового типу. До нього входили колегія, літературно-науковий гурток, бібліотека і друкарня, яку протягом 1577–1582 рр. очолював відомий першодрукар Іван Федоров. Це по суті була перша вища школа європейського зразка в українських землях, що згодом дістала назву академії. Першим ректором академії був Герасим Смотрицький, письменник-полеміст і культурно-освітній діяч XVI ст. В Острозькому культурно-освітньому центрі викладання поєднувалось з науковою, перекладацькою й видавничою діяльністю. Навчання здійснювалося за поширеною у Європі системою „Семи вільних мистецтв, які складались з предметів „тривіума – граматики, риторики, діалектики та „квадривіума – арифметики, геометрії, астрономії, музики. Поряд з латинською, церковнослов'янською й грецькою вивчали польську та слов'янську мови. Тут вивчалися богослов'я і філософія. Серед професорів академії були українці Василь Суразький, Дем'ян Наливайко, білорус Андрій Римща, росіянин Андрій Курбанський, грек Кирило Лукаріс, який здійснював переклади наукових праць із грецької на слов'янську й книжну українську мови. Утвердженню авторитету старослов'янської мови, яка принижувалась католицькими богословами, сприяло перевидання Іваном Федоровим старослов'янського букваря.

Острозька академія залишила по собі значний слід в історії освіти й духовного життя України. Найвагомішою культурною пам'яткою Острозької академії було видання повної художньо ілюстрованої Біблії слов'янською мовою в 1581 р., текст якої вживався при богослужінні у православних церквах.

За зразком Острозької академії вищі школи були створені в Турові – 1572 р., Володимирі-Волинському – 1577 р., Слуцьку – 1580 р., Львові – 1586 р. Навчання у цих школах було доступне для дітей „всякого стану, убогих і багатих, їх основним завданням було релігійне і моральне виховання молоді.

Іноземні мандрівники, які відвідували українські землі в XVII ст., відзначали високий рівень грамотності населення. Так, Павло Алепський, що відвідав Україну в 1654 р., засвідчив, що в селах всі діти, навіть сироти, навчаються в школах, а письменних людей багато не лише серед чоловіків, але й серед жінок.

Вагомий вклад у розвиток української культури внесли церковні братства. Першу братську школу було засновано в 1568 р. у Львові при Успенському братстві. У програму школи входило вивчення курсу „семи вільних наук, поряд з церковнослов'янською й грецькою вивчали польську та слов'янську мови. Велика увага приділялась вивченню музики. Взагалі вважається, що саме братські школи започаткували музичну освіту в Україні.

При Львівській школі була власна багата бібліотека. Львівська Успенська братська школа користувалась високим авторитетом. Перший ректор школи, грецький і український культурно-освітній діяч Арсеній Еласонський у 1586–1588 рр. уклав „Порядок шкільний, що став одним з найстаріших шкільних статутів Європи. Головною ідеєю статуту була ідея станової рівності.

У Центральній Україні на початку XVII ст. було створено Київську братську школу, яка стала ідейно-культурним осередком національно-визвольної боротьби українського народу. Першим її ректором став Іов Борецький, котрий раніше очолював Львівську школу У Київській братській школі вивчали грецьку, латинську, слов'янську, польську мови, а також поетику, риторику, філософію.

Діяльність Київського братства підтримувало Військо Запорізьке. У 1615 р. гетьман П. Конашевич-Сагайдачний з „усім військом Вступив до Київського братства і взяв під захист братську школу. У цілому в кінці XVI – на початку XVII ст. в Україні діяло близько тридцяти братських шкіл.

Основою створення братських шкіл були добровільні пожертвування членів братства. Саме цей фактор і визначив їх становий характер. Діти з бідних сімей та сироти навчались безкоштовно.

Вагомі здобутки вітчизняної освіти пов'язані з ім'ям Петра Могили, який, будучи митрополитом Київським, у 1631 р. заснував Лаврську школу як вищий заклад європейського типу. Через рік він об'єднав її з Київською братською школою і створив Київську колегію, що пізніше стала називатися Києво-Могилянською академією. Києво-Могилянська академія за змістом навчальних програм і рівнем викладання відповідала вимогам європейської вищої освіти. Тут викладалися згадані „сім вільних мистецтв, студенти діставали ґрунтовну підготовку з класичної літератури, історії, географії, математики, медицини і філософії. Значна увага приділялася вивченню мов, зокрема старослов'янської, грецької, латинської, польської, а згодом французької і староєврейської. Після загальноосвітньої підготовки починалося вивчення богослов'я та юридичних наук.

Із Києво-Могилянської академії вийшли філософи й державні діячі, поети й історики, композитори і медики, полководці і юристи – багато ґрунтовно освічених і талановитих людей. Серед них І. Гізель, Ф. Прокопович, Г. Сковорода та ін.

Академія заснувала колегії в Гощі, Вінниці, Кременці, Чернігові, Переяславі й постійно їм допомагала. Ці колегіуми, в свою чергу, ставали місцевими просвітительськими осередками. Так, Харківський був центром освіти Слобідської України. А 1765 р. при ньому відкрили додаткові класи, де викладали інженерну справу, артилерію, архітектуру, геодезію, географію.

Однак на кінець XVIII ст. спостерігаємо вже зовсім іншу картину. Через закріпачення і розорення селян більшість сільських шкіл на Лівобережній та Слобідській Україні припинили існування. На Правобережній Україні та на західноукраїнських землях, що залишилися під владою Польщі, передусім, занепадали братські школи. Абсолютна більшість дітей залишалася поза школою.

Книгодрукування. Вагома роль у розвитку освіти належить книгодрукуванню. Поява книгодрукування – значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості. Друкована книга, окрім свого функціонального призначення, започаткувала і новий етап в історії культури – мистецтво книгодрукування. Власне, книгодрукування стало одночасно і виявом гуманістичних тенденцій в українській історії та зброєю представників вітчизняного гуманізму в боротьбі за незалежність.

В Україні до появи першодруків панувала рукописна книга, котра була витвором малярства. Характерною такою пам'яткою є рукописне Пересопницьке Євангеліє, складене у 1556–1561 рр. у Заславі при монастирі св. Трійці, що довгий час належало Пересопницькому монастирю на Волині. У Пересопницькому Євангелії широко використовується тогочасна термінологія, особливо волинський діалект. Пересопницьке Євангеліє здобуло славу не тільки взірця тогочасної української мови, а й пам'ятки українського мистецтва.

Друкована книга становила синтез графічного мистецтва і поліграфічної техніки. Перші книги, друковані кирилицею, з'явилися у 1491 р. в краківській друкарні Швайпольта Фіоля. Це були „Осьмигласник, „Тріодь цвітна, „Часословець.

Українським першодруком вважається „Апостол, надрукований у 1574 р. Іваном Федоровим у Львові. „Апостол історично започаткував розвиток друкарства в Україні. Одночасно з „Апостолом І. Федоров видає навчальні книги. Зразком такої книги є „Буквар, надрукований у 1574 р. Згодом Іван Федоров переїздить до Острога. Князь Костянтин Острозький, захоплений ідеєю боротьби за національну культуру, за відстоювання позицій православ'я, вирішив видати повний текст Біблії. На той час повного тексту Біблії не існувало в жодного православного народу. Православні користувалися рукописними зошитами окремих частин Біблії. У 1581 р. Біблія була видана І. Федоровим в острозькій друкарні. Це видатна подія в історії української культури.

Діяльність Острозької друкарні була плідною. Крім Біблії І. Федоровим були надруковані: „Читанка, „Буквар, „Новий Заповіт з Псалтирем, „Хронологія Андрія Римші. Характерною особливістю острозьких видань є поєднання вітчизняних традицій з традиціями східнослов'янських народів. У їх оздобленні переважають декоративно-орнаментальні прикраси.

Впродовж свого існування освітні заклади, як і монастирі, сприяють книговидавничій справі. У XVII ст. діяли друкарні, які належали братствам, монастирям, магнатам, заможним особам з духівництва і козацької старшини. Найбільшою залишалась Києво-Печерська, яка сприяла поширенню друкарської справи не лише в Україні, а й в Росії та Білорусії.

Як бачимо, духовні процеси в Україні – оновлення церкви, освіти, пожвавлення книгодрукування – набувають в цей період значної інтенсивності.

3. До визначних пам'яток архітектури ренесансу стародавнього Львова належать Успенська церква (1591–1629, архіт. П. Римлянин, В. Капінос, А. Прихильний). Складовою частиною ансамблю Успенської церкви є каплиця Трьох святителів (1578–1590) та вежа-дзвіниця (1572–1578). Церква і каплиця зведені з білого тесаного каменю. Вежу-дзвіницю висотою 65 м. спорудив архітектор Петро Барбон (італієць за походженням) на кошти львівського купця К. Корнякта.

Львівська площа Ринок оточена житловими будинками та храмами різних стилів. Серед житлових споруд вирізняються Чорна кам'яниця (зразок ренесансної архітектури (1588–1589), дім Бандінеллі (пізній ренесанс, кінець XVI ст.) та ін.

Паралельно із архітектурно-монументальним будівництвом набуває поширення монументальна пластика екстер'єри й інтер'єри церков, костелів, громадських та міщанських будівель. Створюються численні високохудожні архітектурно-скульптурні об'єкти, які дають усі підстави для того, щоб цей період нашої культури назвати „українським ренесансом”.

Із прикрашеного скульптурами цивільного будівництва слід назвати цілий ряд ренесансних фасадів житлових споруд на площі Ринок у Львові. З них найбільш відомі будинок Шольц-Вольфовича, Чорна кам'яниця, будинок Корнякта. Скульптурні прикраси у цих будівлях застосовувались переважно у вигляді ренесансних орнаментальних аттіків (фігурних завершень фасадів), орнаментальних та сюжетних рельєфних вставок, фігур у нішах тощо. Численні пам'ятки скульптури збереглись у сакральних спорудах, православних і уніатських, передусім у римо-католицьких, де застосування скульптури стимулювалось культом.

Гуманістичні уявлення про людину, її духовність і гідність відображено у тематичній різьбі каплиць Кампіанів і Боїмів у Львові.

Окрему групу скульптурних творів періоду ренесансу становлять пам'ятки епітафійного та надгробного характеру. Італійські скульптори започаткували в Україні тип флорентійського надгробка, для якого характерна відсутність трагічного сприйняття смерті. Найвідоміший з такого типу надгробків надгробок гетьмана Великого князівства Литовського, князя Костянтина Івановича Острозького (1460–1530), виготовлений 1534 р., встановлений в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

Високого художнього рівня набула декоративна іконостасна різьба у храмах східного обряду, а також вівтарна у римо-католицьких.

Тенденції гуманізму у живопису виявляються набагато раніше, ніж в архітектурі та скульптурі. Прикладом можуть бути твори кінця XV – першої половини XVI ст. „Красівська Богородиця”, „Спас-учитель”, апостольський ряд з Деісусом із Наконечного, а також „Богородиця Одигітрія з пророками” (1599), роботи Федора Сеньковича (? – 1631). На межі XVI–XVII ст. створено іконостас для П'ятницької церкви у Львові.

Наприкінці XVI ст., поряд з традиційним іконописом, з'являються нові жанри: портрет, історичний живопис, зростає інтерес до пейзажу. Провідне місце у культурному житті тодішнього суспільства посів жанр портрета, розвиток якого розпочався з донаторських та надгробних зображень. Цей тип портрета був досить поширеним в українському мистецтві: портрет Яна Гербурта (70-і рр. XVI ст., Львівська картинна галерея), Костянтина Корнякта (бл. 1603, Львівський історичний музей). Найпопулярнішим був портрет світського призначення, спочатку погрудний, згодом у повний зріст. Невеликого формату ранні портрети (Стефана Баторія, Ганни Гойської та ін.) об'єднані органічно-цільним ренесансним сприйняттям людини. У таких портретах переплелися впливи західноєвропейського мистецтва з традиціями українського живопису, якому належить провідна роль.

У мистецтві Києва, коли місто стає центром культурно-політичного життя в Україні, жанр портрета посідає провідне місце. Суспільно-історичне значення мала поява зображень тодішніх діячів української культури Єлисея Плетенецького, Захарії Копистенського, Петра Могили, Інокентія Гізеля та ін. Ренесансний український живопис приділяв головну увагу людині, виражав прогресивні суспільні ідеї того часу.

Література:

  1.  Ісаєвич Я. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVІ – ХVІІІ ст. / Ісаєвич Я. – К., 1996.
  2.  Мадей Н.М. Історія української культури : навчальний посібник / Н.М. Мадей. – Л. : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2007.
  3.  Нартов В. Видатні особистості України / Нартов В. – Х., 2007.
  4.  Овсійчук В. Українське мистецтво другої половини ХVІ – першої половини ХVІІІ ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї / Овсійчук В. – К., 1985.
  5.  Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 : Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / НАН України; Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського; Інститут української мови / ред.кол. О.С. Онищенко, І.П. Чепіга, Л. А. Ігнатенко. – К., 2001. – 669 с. : іл.
  6.  Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу / Мирослав Семчишин. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1985.

Словник до теми:

Відродження Графіка Гуманізм Декоративний живопис Живопис Ктитор Скульптура

Питання до теми:

  1.  Визначить вплив Кревської та Люблінської уній на перспективи розвитку української культури.
  2.  Яке значення мала Острозька академія в історії України?
  3.  Назвіть головні досягнення братських шкіл.
  4.  Який вплив на розвиток української культури мала діяльність Петра Могили?
  5.  Хто з найвидатніших людей України навчався у Києво-Могилянській академії?
  6.  Чому Пересопницьке Євангеліє вважають культурним скарбом України?
  7.  З чого починається українське книгодрукування?
  8.  Доведіть існування головних ренесансних рис в українському мистецтві XVI–XVII ст.

Словник

Відродження – Ренесанс (фр. – відродження) був перехідною епохою від середньовічної культури до культури Нового часу. Термін “ренесанс” у точному розумінні слова стосується лише Італії ХV–ХVІ ст. Філософський і культурний зміст поняття “ренесанс” визначається як своєрідне, відмінне від середньовічного ставлення до античності, зокрема відродження вироблених античністю уявлень про людину.

Графіка (від грец. gгарhіkе, grарhа – пишу креслю, малюю) – вид образотворчого мистецтва, в якому образне відображення дійсності відбувається за допомогою рисунка. За змістом і формою графіка близька до живопису, але має власні завдання й художні можливості. Специфічні зображувальні засоби графіки – контурна лінія, штрих, пляма. Важливу допоміжну роль виконує колір. За технікою виконання графіку поділяють на рисунок твердими матеріалами (олівець, вугіль, крейда, пастель, сангіна), малюнок рідкими матеріалами (чорнило, туш, акварель, соус) та друковану графіку (гравюра, літографія, офорт). Найважливіші жанрові різновиди графіки: станкова – твори самостійного значення, які нерідко становлять цикли, серії, сюїти, об'єднані спільними темами; книжкова – ілюстрації зовнішні та внутрішні, оздоби (віньєтки, заставки, ініціали, кінцівки тощо), шрифт (текст); журнальна і газетна – окремою галуззю тут є сатирична і гумористична – графіка (карикатура); ужиткова  поштові марки, етикетки та малюнки на упаковці товарів (реклама). фірмові та фабричні знаки, екслібриси, дипломи, грамоти тощо; плакат (видовищний, рекламний, політичний).

Гуманізм ( від лат. humanus - людський, людяний ) ідейна основа епохи Відродження. Гуманістична філософія акцентує свою увагу на людині (антропоцентризм), на її утвердженні в сьогоденні, на свободі і освіченості особистості.

Декоративний живопис призначений для прикраси, входячи до складу архітектурного ансамблю або до творів декоративно-ужиткового мистецтва. Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного ідейно-образного значення: панно, орнаментальне підкреслення функцій предмету або оточення великих настінних сцен.

Живопис – один з основних видів образотворчого мистецтва, художнє зображення на площині предметного світу кольоровими фарбами. За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на монументальний, декоративний та станковий. За тематикою живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістичний. Художні образи живопису створюються за допомогою малюнка, кольору, світлотіні, колориту, композиції і перспективи. Техніка живопису (накладання фарб, закріплення на поверхні) різноманітна. Найбільш поширені фарби олійні, клейові, воскові (енкаустика). У монументальному живопису найчастіше застосовують мозаїку, фреску, темперу. У станковому, крім олії, – акварель, гуаш, пастель.

Ктитор - особа, на кошти чи з ініціативи якої збудовано або прикрашено православний храм або монастир. Портрети ктиторів, що за візантійською традицією вміщувалися на храмових фресках та іконах, є цінним іконографічним джерелом, інколи єдиним більш-менш достовірним зображенням історичної особи. Приклади ктиторських портретів у Києві - фрески Ярослава Мудрого з Софійського собору та Петра Могили з церкви Спаса на Берестові, зображення полтавського полковника Павла Герцика у Воздвиженській церкві на Ближніх печерах і стародубського полковника Михайла Миклашевського в Георгіївському соборі Видубицького монастиря.

Скульптура (лат. sculptura – різьблення, ліплення, пластика}  вид образотворчого мистецтва, сутність якого становить фізично об'ємне, тривимірне зображення. Основні види скульптури: кругла (статуї, скульптурні групи, статуетки, торси, погруддя, пів фігури та ін.), яка вільно розташовується у просторі і вимагає кругового огляду, та рельєф., який може бути плоскінний (барельєф) і більш опуклий. Плоскінний рельєф, або барельєф (франц. bas-геlief, букв. – низький рельєф) – умовне скорочення реальності до половини її об'єму. Високий рельєф (горельєф) (франц. haut-геlief)  скорочення натури більш половини реального об'єму, яке частинами може переходити і в повний об'єм. Існує також заглиблений рельєф (койланогліф). За своїм призначенням і змістом скульптура поділяється на монументальну (пам'ятники, монументи, монументальні чи меморіальні ансамблі, меморіальні об'єкти) – самостійні архітектурно-скульптурні об'єкти в міському чи природному середовищі; монументально-декоративну, що підпорядковується  архітектурному середовищу і служить як декоративний елемент архітектурних споруд (статуї в нішах, на фронтонах, атланти, каріатиди, фризи, паркова скульптура, фонтани); станкову – замкнуті в собі композиції", які є переносними і не пов'язаними з конкретним середовищем.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22165. Порядок создания предприятия 346.63 KB
  Обычно предприниматели выбирают вид деятельности, подсказанный предыдущим профессиональным опытом. Опыт помогает сориентироваться на рынке данного вида товаров и услуг - профессионалам примерно известен спрос и особенности продукции, что даёт возможность быстро сформировать клиентуру
22166. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ УЛЬТРАЗВУКОВЫХ ПРЕОБРАЗОВАТЕЛЕЙ 319.5 KB
  ФИЗИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ УЛЬТРАЗВУКОВЫХ КОЛЕБАНИЙ 1. Природа и получение ультразвуковых колебаний 1. ФИЗИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ УЛЬТРАЗВУКОВЫХ КОЛЕБАНИЙ. Природа и получение ультразвуковых колебаний Упругие механические колебания распространяющиеся в воздухе воспринимают обычно как звуки.
22167. УЛЬТРАЗВУК И УЛЬТРАЗВУКОВЫЕ ПРЕОБРАЗОВАТЕЛИ 1.27 MB
  ПРЕОБРАЗОВАТЕЛИ 19 2. Серийные преобразователи 27 2. Специальные преобразователи и контактные среды 31 2.
22168. Понятие затрат, общие положения по управлению затратами 182 KB
  Управление затратами – это не минимизация затрат, что может привести к сокращению производства, а более эффективное использование ресурсов компании, их экономия и максимизация отдачи от них на всех этапах производственного процесса. Постановка процесса управления затратами в компании заключается в признании затрат
22169. ФОТОПРИЕМНИКИ 965.5 KB
  25 Заключение31 Контрольные вопросы. Для ВОП характерны два основных способа получения измерительной информации. Первый способ отражает работу ВОП рефлектометрического типа для которых наиболее характерно отсутствие контакта с объектом измерений или вспомогательным измерительным звеном. Рассмотрим зависимость выходного сигнала ВОП на примере преобразования светового потока отражающегося без потерь и рассеяния от движущейся плоской поверхности.
22170. Явления, эффекты, законы. Восстановление связей между состояниями вещества или предмета и внешними физическими полями 830.5 KB
  В рассматриваемом курсе мы условно разобьем физические величины на ряд групп: пространственновременные физические величины; механические физические величины; тепловые физические величины; акустические физические величины; электромагнитные физические величины; оптические физические величины; ядерные физические величины; химические физические величины. Приборы позволяющие измерять перечисленные физические величины разнообразны по принципу работы используемым явлениям эффектам конструктивному исполнению параметрам...
22171. ТЕПЛОВЫЕ ЯВЛЕНИЯ 112.5 KB
  ОБЩИЕ ПОНЯТИЕ ТЕОРИИ ТЕПЛОВЫХ ЯВЛЕНИЙ В отличие от механической энергии которая может изменяться только за счет работы внутренняя энергия может изменяться как за счет работы так и при контакте с телами имеющими другую температуру т.При соприкосновении двух тел имеющих различную температуру происходит обмен энергией движения структурных частиц молекул атомов свободных электронов вследствие чего интенсивность движения частиц тела имеющего меньшую температуру увеличивается а интенсивность движения частиц тела с более высокой...
22172. ТЕРМОМАГНИТНЫЙ МЕТОД ИЗМЕРЕНИЯ ТЕМПЕРАТУРЫ 195 KB
  Зависимость парамагнитной восприимчивости от Температуры 4 2. Экспериментально достижимая область температур постоянно понижается; вместе с тем повышаются требования к точности измерения температуры поэтому конструирование новых и надёжных приборов становиться жизненно необходимой задачей. Можно сказать что измерение температуры в миллиградусном диапазоне более сложно чем само достижение этих температур и едва ли менее важно.
22173. ТЕРМОЭЛЕКТРИЧЕСКИЕ ПРЕОБРАЗОВАТЕЛИ. Конструкция термопар 5.65 MB
  Если один спай термопары называемый рабочим спаем поместить в среду с температурой t1 подлежащей измерению а температуру другого – нерабочего – спая поддерживать постоянной то и независимо от того каким образом произведено соединение термоэлектродов спайкой сваркой и т. Таким образом естественной входной величиной термопары является температура t1 ее рабочего спая а выходной величиной термоэ. Приборы представляющие собой сочетание термопары и указателя используемые для измерения температуры часто называют не термометрами а...