41040

Українська культура козацької доби

Лекция

Культурология и искусствоведение

Українська культура козацької доби Нові процеси у духовному житті Наука і освіта козацької доби Специфіка національного варіанту бароко Еволюція образотворчого мистецтва Барокова архітектура Саме козацькі часи в історії України називають добою Бароко маючи на увазі не лише мистецький стиль а значно ширше духовне поняття: світовідчуття. Українське Бароко виявилося співзвучним історичному часові що переживав народ і тому так повно виразило і його філософію і психологію й естетику. Більш того національний варіант бароко в...

Украинкский

2013-10-22

60 KB

78 чел.

Тема 6. Українська культура козацької доби

  1.  Нові процеси у духовному житті
  2.  Наука і освіта козацької доби
  3.  Специфіка національного варіанту бароко
  4.  Еволюція образотворчого мистецтва
  5.  Барокова архітектура

1. Козацтво протягом півтора століть відігравало не тільки визначну політичну роль доблесного захисника волі і прав українського народу, а й сили, що яскраво виявила себе у культурній розбудові держави. Саме з козацького середовища вийшла нова провідна верства, нова національна аристократія, яка взяла на себе і утвердження власної державності, і розвиток освіти, спорудження та реконструкцію храмів, будівництво громадських споруд, опікування мистецтвом тощо.

Саме козацькі часи в історії України називають добою Бароко, маючи на увазі не лише мистецький стиль, а значно ширше духовне поняття: світовідчуття. Українське Бароко виявилося співзвучним історичному часові, що переживав народ, і тому так повно виразило і його філософію, і психологію, й естетику. Більш того, національний варіант бароко в Україні прямо називають козацьким”.

Бароко – важливий етап всієї загальнолюдської культури XVI–XVII ст. Це перехід від епохи Відродження до нової якості світосприймання, мислення, творчості. Серед країн православно-слов'янського регіону мистецтво бароко набуло найвищого розквіту саме в Україні. На відміну від західноєвропейського і російського, українське бароко – не аристократичний стиль. Якщо і є в ньому певні елітарні мотиви, то лише в літературі, всі інші види барокового мистецтва мають безпосередній зв'язок з народною творчістю і народною свідомістю.

Якщо говорити про естетичні особливості українського бароко, то це багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилена декоративність, динамізм, численна кількість всіляких іносказань і головне – небачена вигадливість форми.

2.Заснування початкових шкіл переважно реалізовувалося за ініціативи місцевого населення при існуючих парафіяльних церквах. Навчальний процес у таких школах, як правило, здійснювався місцевими священиками або покладався на дяків.

З другої половини ХVІІ ст., по мірі формування в Україні нової козацько-старшинської еліти, ініціатива заснування нижчих шкіл дедалі частіше виходила саме від представників останньої. Це великою мірою сприяло розширенню освітньої мережі. За даними перепису 17401748 рр. у Ніжинському полку на 202 поселення припадало 217 шкіл, На середину ХVІІІ ст. лише на землях Гетьманщини існувало майже півтори тисячі сільських та міських шкіл початкового рівня. Програма цих шкіл, як правило, передбачала навчання дітей читанню по букварю, знайомство з Псалтирем і Часословом, вивчення елементарних арифметичних дій, оволодіння співочою майстерністю.

Важливим центром освіти і культури залишається Києво-Могилянська академія. Найбільш відомими вихованцями та професорами Києво-Могилянської академії другої половини ХVІІХVІІІ ст., що уславилися на ниві науки, просвітництва та в духовній сфері, були Єпіфаній Славинецький, Симеон Полоцький, Інокентій Гізель, Лазар Баранович, Теофан Прокопович, Георгій Кониський, Стефан Яворський, Данило (Димитрій) Туптало та ін. Переважна більшість українських гетьманів Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол також були вихованцями Києво-Могилянської академії. Значна частина полкової та сотенної старшини, майже весь склад військових канцеляристів також здобували знання в стінах цього навчального закладу.

Важливим джерелом для вивчення історії України цього періоду залишаються козацькі літописи. Один з таких манускриптів, що датується 1623–1627 р., називається Густинським (писаний у Густинському монастирі на Чернігівщині). Через кілька років після завершення літопису Самовидця почали писати історію козацького краю Григорій Граб'янка, Самійло Величко. Цілком імовірно, що ці козацькі літописи надихалися більш ранньою за друком книгою Синопсис, чи коротке зібрання од різних літописців” (1672). За способом викладу матеріалу він нагадував давні літописи, однак дослідники відносять його до барокової культури, бо підкреслена патетичність, пишність та урочистість висловлювання, жвавий виклад подій, крилаті вислови, емоційність – прикмети барокового стилю.

Українська філософська думка другої половини XVIII ст. відчуває значний вплив видатного мислителя і поета Григорія Сковороди, який начебто підсумував барокову добу і перевів її в нові часи. Він є автором багатьох оригінальних творів. Серед них – філософські трактати (Потоп зміїний”, Вхідні двері до християнської доброчинності” та ін.), байки (збірка Харківські байки”), поезії (збірка Сад божественних пісень”); Г. Сковорода віддає належне улюбленим жанрам свого часу – панегірикам та одам, а також пейзажним віршам, сатирам. Є в нього епіграми, відома велика кількість сковородинських афоризмів. Енциклопедичне освічена, людина, гуманіст Г. Сковорода відстоює природну людину” і споріднену їй працю.

3.На початку XVII століття зароджується українська драматургія. Вона пов'язана з єзуїтськими шкільними театрами, де ставилися драми польською мовою. Декламації і діалоги, писані українською мовою, призначалися для братських шкіл. Розквіт шкільної драми припадає на 70-ті роки XVII – першу половину XVIII ст. і пов'язаний з іменами викладачів Києво-Могилянської колегії (академії) М. Довгалевського, Г. Кониського, М. Козачинського та ін.

Українською книжною мовою ставилися і багатоактні драми різдвяного та великоднього циклів типу містерій, міраклів і мораліте, а також драми на історичні теми, інтермедії. Найбільш відомими виставами були драми Олексій, чоловік Божий” невідомого автора, трагедокомедія Владимир” Ф. Прокоповича (присвячена І. Мазепі).

Побутувала в цей час в Україні і народна драма (Цар Ірод”, Коза”, Маланка”, Трон” тощо). Найоригінальнішим був народний ляльковий театр – вертеп. Цей мініатюрний театр був як маленький храм, що давав уявлення про світобудову. Поверхи вертепної скрині були своєрідною моделлю світу” – земля, видимий світ і небесна обитель, де, водночас з'єднуючи земне” і небесне”, відбувалася дія. Ляльки не пересувались по сцені, а наче ілюстрували дію, не існували, а демонстрували чиєсь життя. Події вертепної драми відділялися одна від одної співами – найчастіше виконувались молитви, канти, псалми.

З 50-х років XVIII ст. на Україні з'являються театральні колективи професійного характеру. Зокрема, в Глухові діяв придворний театр гетьмана Кирила Розумовського, в якому ставилися комедії та комічні опери російською, італійською та французькою мовами. З цього ж приблизно часу в Україні з'являється російський і польський класицистичний театр. Ряд аматорських груп виступали в Єлизаветграді, Кременчуці, Харкові, а в останні десятиліття виникли справжні професійні трупи. Ще у період розвитку шкільної драми та інтермедії (це 40-ві рр. XVII ст.) з'явився свого роду музичний театр. Ним став бурсацький концерт, що становив собою дотепну сценку з життя бурсаків, у якій співаки – дорослі й малі – грають самі себе.

Багато важить в українській культурі цього часу пісня. Провідним жанром у музиці стає хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. Значну роль у розвитку партесного співу відіграли школи при братствах. Партесний спів під назвою київський” поширився в Москві та інших містах Росії. Теоретичні основи його узагальнив композитор М. Ділецький (Граматика музикальна”). Нотна грамота, гра на музичних інструментах, співання в хорі були обов'язковими для всіх слухачів Києво-Могилянської академії. Хори мали також Переяславська, Чернігівська і Харківська колегії.

Світська музика розвивалася в містах і у великих поміщицьких маєтках. Багаті поміщики утримували кріпацькі капели, оркестри, оперні та балетні трупи. Музикантів, співаків і артистів балету готували в школах при деяких маєтках, а також – в останній третині XVIII ст. – в Глухівській співацькій школі, в спеціальних музичних класах при так званому Новому харківському училищі.

Чарівною величчю наповнена музика А. Веделя, М. Березовського, Д. Бортнянського – композиторів, слава яких вийшла за межі Батьківщини. З їх іменами пов'язаний розвиток симфонічної музики – концертів, кантат, ораторій.

4. На відміну від інших видів мистецтва, що у XVII–XVIII ст. несли в собі яскраву і мальовничу естетику бароко, українські маляри ще довго трималися традицій візантійського, давньоруського, а також ренесансного живопису, і тому стримано ставилися до патетики та пишних і динамічних форм.

Одним з найяскравіших представників бароко в українському живопису на зламі XVII – XVIII ст. був Іван Руткович із Жовкви. Твори Рутковича, особливо 1690-х років, відзначаються багатою і насиченою палітрою та динамічністю композицій, особливо ряди жовківського іконостаса з циклом сцен на тему П'ятдесятниці. Творчість його молодшого сучасника Йова Кодзелевича більш класицистична. Окреме місце серед його творів займає Нерукотворний Спас” із іконостаса Загоровського монастиря. Справжній шедевр Кодзелевича – Успіння” богородчанського іконостаса із ведутою на задньому плані.

Так склалося, що пам'ятки старого українського живопису збереглися лише на Галичині та Волині. На Лівобережжі і в центральних районах України вони здебільшого не вціліли. Хоча, безперечно, в ці часи значна роль як київського, так і загальноукраїнського іконопису належала малярській школі Києво-Печерської лаври.

У розглядуваний період продовжує свій розвиток український портретний живопис. Портретам козацької старшини не властива бундючність і гонористість. Йому притаманний зв'язок із традиціями іконописання (парсуни). Класичний козак-бандурист” чи козак Мамай у народному малярстві не мають рис суворого воїна, а лише ознаки суму та елегійних роздумів.

З другої половини XVII ст. як самостійний жанр виокремлюється гравюра. Новий етап у розвитку графічного мистецтва пов'язаний з творчістю О. та Л. Тарасевичів. Так, Патерик”, що вийшов 1702 р. у Києві, став видатним явищем української культури саме завдяки гравюрам Л. Тарасовича. Майстром різноманітних за жанрами гравюр, особливо панегіричних тез”, був І. Щирський. Заслужили визнання і панегіричні гравюри І. Мігури – серед них найвідоміші конклюзії на честь гетьмана Івана Мазепи і Варлаама Ясинського. Усі види мистецтва цього часу споріднює спільне прагнення до декоративності, пишності і репрезентативності, та у графіці є ще й інтимність, лірика.

Скульптуру, яка була елементом монументально-декоративних композицій іконостасів і декору в архітектурі, відзначають теж пафос і рух. Найвідоміший майстер цієї доби – Йоганн Георг Пінзель, скульптурними роботами якого прикрашені собор св. Юра у Львові, ратуша у Бучачі. У кінній статуї Георгія-Змієборця на соборі все пройняте стрімким рухом – і кінь, що скаче з розвіяною по вітру гривою, і плащ вершника, і фантастичний змій, що кільцями звивається під ратицями коня. Ратуша в Бучачі демонструє інтерес майстра до античної символіки – прекрасні і монументальні Геракл, Нептун та інші персонажі давньогрецького фольклору. Задумана як апофеоз роду великих феодалів Потоцьких, скульптура ратуші славить людський героїзм, протистояння злу.

У XVIII ст. посилюються контакти українського живопису з російським. Як вже згадувалось, у Києві працює над розписом Андріївської церкви художник В. Антропов. З України виїжджають до Петербурга і стають там уславленими художниками Д. Левицький, В. Боровиковський, А. Лосенко, Г. Сребреницький, К. Головачевський, І. Саблуків.

Досягає високого професійного рівня декоративно-ужиткове мистецтво цієї пори. Торгово-ремісничі центри і Західної України, і Подніпров'я сприяли розвиткові майстерності: у Києві було 20 ремісничих об'єднань, у Львові – 37 цехів. Сам перелік виробів промовистий: ткацтво, гутництво, килимарство, меблі, художнє лиття (срібні пояси, ґудзики, столові вироби, посуд, ювелірні вироби, срібні хрести, зброя, дверні замки, окуття дверей та брам, дзвони), кераміка (посуд, кахлі, якими викладали цілі сюжети), вишивання та гаптування (плащаниці, гаптовані та вишивані ікони – наприклад, гаптована золотом і сріблом на білому атласі ікона Богоматір” у Путивльському монастирі) та ін.

Образотворче мистецтво пройшло за цей час різні стадії, вирішило чимало професійних завдань і створило пам'ятки нев'янучої краси і цінності.

5. Народні майстри України у XVI ст. нагромадили величезний досвід у дерев'яній архітектурі. Простою сокирою споруджувалися і звичайнісінькі хати, і чудово прикрашені церкви. Дуже оригінальними є інтер'єри дерев'яних храмів, часто незвичної і вишуканої форми. Дерев'яна храмова архітектура України представлена різними школами. Прекрасними зразками створених народними майстрами XVII–XVIII ст. дерев'яних споруд служать храм Покрови у Ромнах Полтавської області заввишки понад 30 метрів, церква Миколая із села Кривки (нині у Львові), церква Параскеви у селі Крехів Львівської області, Михайлівська церква у Мукачеві Закарпатської області, Троїцький собор у Новосельцях Дніпропетровської області та чимало інших.

3 посиленням політики католицької експансії пов'язане спорудження великої кількості католицьких монастирів у Галичині, на Волині, Поділлі, Правобережжі (єзуїтський костьол Петра і Павла у Львові, костьол Кармелітів та ін.). Риси бароко властиві й іншим типам будівель – палацовим, замковим тощо (приміщення королівського арсеналу у Львові). Стиль, характерний для пізньобарокової архітектури Італії, а також Польщі та Австрії, продовжував розвиватись і на початку XVIII ст., коли українське духовенство приймає унію і католицька церква міцно тримає в своїх руках громадське життя. У ту пору у Львові було близько 25 тисяч жителів і 40 костьолів та католицьких монастирів.

Найвищі мистецькі шедеври козацької доби втілено в архітектурі. У містах цієї пори значно зростає вага міщанства. Тут споруджуються ратуші, монументальні кам'яниці, а на околицях – житла ремісників.

Блискучими пам'ятками козацького бароко в архітектурі стали кам'яні церкви. Пафос боротьби й перемоги викликав до життя справжні архітектурні шедеври: Спасо-Преображенська церква у Сорочинцях, Катерининська церква у Чернігові, Всехсвятська церква на Економічних воротах у Києво-Печерській лаврі, Покровський собор у Харкові. Українських архітекторів вабили декоративні можливості бароко, єдність споруди з довкіллям. Національні риси українського бароко виявилися не лише у типах споруд, а й у віртуозному опануванні прийомів цегляної кладки, соковитому декорі.

Український гетьман Іван Мазепа своїм коштом збудував немало визначних архітектурних пам'яток у стилі українського бароко (у Києві його коштом були відреставровані Софійський та Михайлівський Золотоверхий, збудовані Микільський, Богоявленський і Вознесенський монастирські собори, зведено новий мур навколо Києво-Печерської лаври з чотирма баштами і Всіхсвятською церквою). Сприяв підтвердженню російським царем статусу Києво-Могилянської академії як вищого навчального закладу.

Відновлені у XVII ст. на кошти козацької старшини давньоруські святині – Кирилівська церква у Києві, Спаський собор і собор Єлецького монастиря в Чернігові і, особливо, Успенський собор Печерського монастиря, що здавна був найпопулярнішою будовою на Русі, – всі ”вбралися” у бароковий одяг”. Було добудовано верхи, з'явились архітектурні додатки, фасади прикрасились декором, іншими стали куполи. Поступово відходять у минуле прийоми цегляної пластики, фасади приміщень штукатурять, білять і опоряджують ліпниною. Домінуючі кольори білий, бірюзовий із золоченням. Так виникли цільні в своєму художньому вираженні ансамблі Києва, Чернігова, Переяслава, а також Межигірський, Красносільський, Густинський та інші монастирі.

Певні стильові зміни пов'язані з ім'ям російського архітектора І. Г. Шеделя. Він приїхав на запрошення Києво-Печерської лаври для будівництва великої дзвіниці. Лаврська дзвіниця – своєрідний програмний архітектурний твір свого часу. Це була найвища споруда в межах Російської імперії – 96,5 м. Крім споруд у Лаврі, Шедель виконує замовлення київського митрополита Рафаїла Заборовського, йому належить проект знаменитої Брами Заборовського (західних воріт Софійського монастиря), що є однією із кращих і найхарактерніших пам'яток українського бароко XVIII ст. Шедель добудував також другий поверх Київської академії на Подолі, спорудив Софійську дзвіницю, яка стала, подібно до Лаврської, однією з провідних домінант міської забудови. У формах українського бароко другої половини XVII – початку XVIII ст. зведено також митрополичий будинок і трапезну Софійського монастиря.

У 1747 р. починається будівництво у Києві Андріївської церкви – архітектурного шедевру світового значення за проектом видатного архітектора Ф. Б. Растреллі. Він зводить цю споруду у стилі єлизаветинське рококо. Також за його проектом у Києві споруджується Імператорський (Маріїнський, як він став називатись пізніше) палац. Справжнім шедевром барокової архітектури України є дзвіниця Дальніх печер Києво-Печерської лаври, побудована талановитим Українським народним зодчим С. Ковніром.

Проект дзвіниці, як вважають, належав видатному українському архітекторові І. Г. Григоровичу-Барському, багаторічному головному архітектору київського магістрату, у творчості якого особливо яскраво виявилися національні риси. Із багатьох його споруд найцікавіші: Покровська церква на Подолі, Набережно-Микільська церква на Подолі, ротонда фонтану Самсон”, яка поруч із бароковими рисами мають вже й класицистичні.

У подальшому розвитку архітектури (як і всієї української культури) ми бачимо відхід від колишньої перенасиченості прикрасами до простоти і раціональності. Почуття поступається місцем розумові, розсудливості, що вже є прикметою нового стилю – класицизму.

Українська культура XVII–XVIII ст. – це духовний образ однієї з найважливіших епох нашої історії. Цей час, що вмістив у собі кілька історичних діб – визвольну боротьбу, державність, руїну, втрату завоювань і закріпачення – в культурному відношенні був надзвичайно плідним. На українських землях виросли десятки нових міст, склалася європейська освіта, нових висот досягло книгодрукування, з'явилася архітектура, що не поступалася гармонійністю і пишністю світовим зразкам, оригінальне малярство, самобутня музика. Література виробила ті форми і стильові засоби, на які могла спертися українська література нових часів.

Література:

  1.  Асєєв Ю. Стилі архітектури України / Асєєв Ю. – К., 1989.
  2.  Жолтовський П.М. Художня життя на України в ХVІ – ХVІІІ ст. / Жолтовський П.М. – К., 1983.
  3.  Нартов В. Видатні особистості України / Нартов В. – Х., 2007.
  4.  Овсійчук В. Українське мистецтво другої половини ХVІ – першої половини ХVІІІ ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї / Овсійчук В. – К., 1985.
  5.  Павленко С.О. Іван Мазепа як будівничий української культури / С.О. Павленко. – К. : Вид. дім "Києво-Могилян. акад.", 2005. – 304 с.
  6.  Українська та зарубіжна культура : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Р. М. Вечірко, О. М. Семашко, В. В. Олефіренко та ін. – К. : КНЕУ, 2003. – 367 с.
  7.  Українське бароко : у 2 т. / ред. Д. Горбачов. – Х. : Акта, 2004. – Т. 1. – 636 с. ; Т. 2. – 412 с.
  8.  Ушкалов Л. Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду / Л. Ушкалов. – Х. : Акта, 2001. – 224 с.

Словник до теми:

Бароко Гравюра Класицизм Музика Українське бароко

Питання до теми:

  1.  У чому полягає особливість системи освіти козацької доби XVІІ–XVIIІ ст.?
  2.  Дайте характеристику стилю бароко.
  3.  Чим відрізняється українське бароко від італійського?
  4.  Назвіть основні види театральних вистав у XVIII столітті.
  5.  Які нові тенденції характерні образотворчому мистецтву козацької доби?
  6.  Якою була роль Івана Мазепи у побудові та у відновленні культурних пам'яток у Києві?
  7.  Назвіть основні барокові архітектурні ансамблі XVIII століття
  8.  Хто з українських живописців стали відомими діячами російської культури?

Словник

Бароко – стилістичний напрям в європейській архітектурі і мистецтві кінця 16 – середини 18 ст. відмінність від стиля Відродження та класицизму декоративною пишністю, напруженістю, динамікою.

Гравюра (від франц. gravure) – спосіб розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу або каменю. Залежно від матеріалу, на який художник наносить лінії й штрихи майбутнього зображення, гравюри підрозділяють на ксилографію (гравюру на дереві), ліногравюру (гравюру на лінолеумі), гравюру на металі, найчастіше на міді – офорт. Наприкінці XVIII ст. поширюється літографія, спосіб плоского друку, при якому для виготовлення друкарської форми використовується вапняк (літографський камінь), листи цинку або алюмінію. У XX ст. літографія витісняється офсетом, але зберігає своє значення для виконання художніх естампів.

Класицизм (лат. сlаssісus – взірцевий). В його основу покладено форми античної архітектури як ідеального (класичного) естетичного еталона. Основні компоненти архітектури класицизму – симетрично-осьова композиція будівель, геометричне чітке й зручне планування приміщень, широке застосування ордера та ін. Провідний напрям архітектури класицизму – містобудівництво. Національна своєрідність українського класицизму виявилась у збереженні кольорової гами споруди, типової для бароко (блакитний з білим і золотим).

Музика (грец. букв. – мистецтво муз) – вид мистецтва, що виражає дійсність у художньо-звукових образах. Основні елементи й виражальні засоби музики – мелодія, гармонія, лад, ритм, тембр, темп. За способами виконання музика поділяється на вокальну, інструментальну й вокально-інструментальну. У музиці розрізняють народну (пісенний фольклор, танці, інструментарій) та професійну (камерну, симфонічну, вокально-хорову, театральну).

Українське бароко – характеризується динамізмом та декоративністю споруд, переважанням у планах і фасадах складних криволінійних форм, перебільшеною пластикою фасадів, великою кількістю рельєфних прикрас, підкресленими ефектами світлотіні та кольору, поєднанням архітектурних форм з декоративним мистецтвом і скульптурою. У період поширення Б. створені грандіозні міські, палацові та паркові ансамблі. Особливим шляхом розвивалося Б. в Україні. Розквіт стилю тут приходиться на 40-50-і рр. XVIII ст. Плани й об'єми композиції будинків відрізняються простотою і структурністю. Декоративні елементи включають переважно архітектурні мотиви й орнаментальне ліплення. На відміну від західноєвропейської архітектури, фасади монументальних споруд декорувалися не каменем, а тиньком з гіпсовими деталями. Контрастні кольори (синій, лазурно-блакитний з білим, жовтий з білим і т. п.) надавали будинкам яскравого, мажорного, оптимістичного колориту. У композиції споруд українського Б. яскраво відбивається прагнення до парадності, розвиненої архітектурної декоративності, розкриття внутрішнього простору. Значне місце в композиції споруджень займали численні колони, напівколони, пілястри, карнизи і пояси, вигадливі фронтони. В обрамленні будинків широко використовувалися ліпні орнаменти з яскравим розфарбовуванням, кераміки і майоліки, мальовничі композиції.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33981. Эндемический зоб 29.5 KB
  Эндемический зоб. Эндемический зоб. Диффузный зоб: семейная патология поддается терапии тироксином. Лекарственный зоб требует периодической отмены соответствующего препарата если это возможно если нет пациент получает тироксин.
33982. Консервативное и оперативное лечение эндемического зоба. Виды оперативных вмешательств. Профилактика э.з 24 KB
  Консервативное и оперативное лечение эндемического зоба. Характер медикаментозной терапии эндемического зоба зависит от степени увеличения щитовидной железы и состояния ее функции. Показания к хирургическому лечению определяются наличием узлов особенно холодных не поглощающих изотопы быстрым ростом зоба наличием признаков сдавления окружающих органов и тканей подозрением на малигнизацию. После операции целесообразно назначение тиреоидных гормонов для предупреждения рецидива зоба.
33983. Тиреотоксический зоб 36 KB
  У больных тиреотоксикозом в крови был обнаружен длительно действующий стимулятор LTS который активирует функцию щитовидной железы. Вследствие этого LTS вызывает такое же возбуждение щитовидной железы как и тиреотропин поскольку связывается с теми же рецепторами что и последний. Большая частота заболевания у женщин объясняется более частыми у них нарушениями норм;льного взаимоотношения функций половых желез и гипоталамогипофизарной системы что сопровождается усиленным синтезом гормонов щитовидной железы. Увеличение щитовидной железы...
33984. Осложнения варикозного расширения вен 24 KB
  Осложнения варикозного расширения вен: трофические язвы острые тромбофлебиты расширенных вен кровотечения из варикозных узлов. Язвы как правило возникают на внутренней поверхности нижней трети голени в надлодыжечной области. Язвы обычно одиночные но могут быть и множественные как правило плоские дно их ровное края неправильно очерчены пологие выделения скудные серозные или гнойные. Длительно не заживающие и рецидивирующие язвы приносят больным мучительные страдания.
33985. Показания и противопоказания к оперативному лечению варикозного расширения вен конечностей. Виды оперативных вмешательств 26 KB
  Операцию начинают с перевязки основного ствола большой подкожной вены у места впадения в бедренную вену операция Троянова Тренделенбурга и ее добавочных ветвей. Оставление длинной культи большой подкожной вены с ее притоками является одной из причин рецидивов. Удаление большой подкожной вены целесообразнее производить по методу Бэбкокка. С этой целью в дистальный отдел пересеченной большой подкожный вены вводят зонд Бэбкокка или аналогичные ему инструменты.
33986. Тромбофлебит нижних конечностей. Клиника, диагностика, лечение острого тромбофлебита поверхностных вен 23 KB
  Тромбофлебит нижних конечностей. Клиника диагностика лечение острого тромбофлебита поверхностных вен. Поверхностный тромбофлебит воспалительное заболевание характеризующееся развитием тромбоза и реактивного спазма поверхностных вен чаще нижних конечностей. Тромбофлебит развивается при наличии следующих условий: замедлении кровотока повышении свёртываемости крови повреждении стенки или клапанов вен присоединении инфекции.
33987. Острый тромбофлебит глубоких вен нижних конечностей. Клиника, диагностика, лечение. Последствия 36 KB
  Острый тромбофлебит глубоких вен нижних конечностей. Тромбоз глубоких вен нижних конечностей формирование одного или нескольких тромбов в пределах глубоких вен нижних конечностей или таза сопровождаемое воспалением сосудистой стенки. Может осложняться нарушением венозного оттока и трофическими расстройствами нижних конечностей флегмоной бедра или голени а также ТЭЛА Флеботромбоз первичный тромбоз вен нижних конечностей характеризующийся непрочной фиксацией тромба к стенке вены Тромбофлебит вторичный тромбоз обусловленный...
33988. Осложнения острого тромбофлебита. Тромбоэмболия легочной артерии. Реанимация и способы хирургического вмешательства при тромбоэмболии легочной артерии 33 KB
  Тромбоэмболия легочной артерии. Реанимация и способы хирургического вмешательства при тромбоэмболии легочной артерии. Состояние трудно дифференцировать от острых нарушений артериального кровообращения при эмболии артерии явления артериальной непроходимости наступают сразу а при тромбофлебите к концу первых суток Синяя болевая флегмазия вторична по отношению к белой флегмазии: почти весь отток крови от конечности перекрыт в результате окклюзии бедренной и подвздошных вен. Тромбоэмболия лёгочной артерии Тромбоэмболия лёгочной артерии...
33989. Посттромбофлебитический синдром 25.5 KB
  Патогенез: образование тромба не подвергающегося лизису изменение вен превращающихся в ригидную склерозированную трубку с разрушенными клапанами тяжелые гемодинамические нарушения повышение давления в системе комуникантных вен при ходьбе кровь по глубоким венам вверх и в п к вены извращенный рефлюкс крови локальная венозная гипертензия повышение давления в венозных отделах растрытие артериовенулярных анастомозов ишемические изменения преемущественно в н 3 голени над медиальной лодыжкой образование трофических язв....