ID: 41270

Название работы: МІСТА НА ДУНАЇ ТА ЙОГО ПРАВИХ ПРИТОКАХ

Категория: Лекция

Предметная область: География, геология и геодезия

Описание: Майже всі придунайські міста розвинулися з прикордонних римських таборів I—IV ст., зберігши сліди античного регулярного планування в своїх історичних ядрах. Для тих міст притаманним є складний етнічний склад міського населення

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2013-10-23

Размер файла: 45.34 MB

Работу скачали: 5 чел.

МІСТА НА ДУНАЇ ТА ЙОГО ПРАВИХ ПРИТОКАХ

 

 Майже всі придунайські міста розвинулися з прикордонних римських таборів I—IV ст., зберігши сліди античного регулярного планування в своїх історичних ядрах.  Для тих міст притаманним є  складний етнічний склад міського населення, який формувався  в процесі переселення народів під час військово-політичних зіткнень між романськими, готськими, німецькими, слов'янськими, угорськими і тюркськими мовними національними групами, у зв'язку з чим багато міст колишньої Римської імперії неодноразово міняли свої назви.

1.Ульм; р. Блау, р. Дунай  (1.)

Типовим прикладом архітектурно-планувального розвитку міста, що зберегло сліди прямокутних контурів римського військового табору, а також овальні контури середньовічних стін і ровів, може служити Ульм, відомий з IX cт. як  верхнє дунайське місто. Тут ні нова забудова на обох берегах річки, ні вокзали залізниці не торкнулися міського історичного ядра. Башта кафедрального собору висотою 161 м, одна з найвищих в Європі, є композиційною вертикальною домінантою не тільки для міста і прилеглої до нього місцевості, але також є своєрідним маяком на Дунаї, який вниз за течією від Ульма є судноплавним.

Відень (Wien); р. Дунай

4.Відень; р. Дунай

На правому березі Дунаю, у місці де впадає річкаВідень, у I ст. римляни заснували військовий табір (Vindobona), зруйнований в V ст. В даний час про давньоримський період нагадують лише деякі фрагменти забудови, проте сучасний Відень зберіг в плануванні вулиць свого історичного ядра контури табору легіонерів, покинутого ними в IV ст. Подальший розвиток міста поділяється   на 3 періоди:

перший: всередині укріплення римського табору в VII—IX ст. створювалося нове ущільнене планування і забудова, була побудована найстаріша церква Св. Руперта;

другий: поза стінами римського табору уздовж головних доріг і на їх перетинах в X—XI ст. виникали поселення, не залежні від старого міста;

третій: всередині колишнього римського табору в XI—XII ст. зведений замок Бергхоф, передмістя  впритул наблизились до міського ядра, старі  укріплення були розібрані, звільнивши місце для нових площ, вулиць, споруд і будівель, а навколо міста, що розрослося, була побудована кам’яна  стіна завдовжки близько 4 км, за  воротами якої було засновано декілька монастирів і навколо них також  виникли нові передмістя.

     У XIV ст. на західній межі старих римських укріплень  було завершено будівництво собору Св. Стефана— головної вертикальної домінанти міста, в XV ст.  був розширений замок Хофбург і побудован перший міст через Дунай.

.Відень; р. Дунай

На правому березі Дунаю, у місці де впадає річкаВідень, у I ст. римляни заснували військовий табір (Vindobona), зруйнований в V ст. В даний час про давньоримський період нагадують лише деякі фрагменти забудови, проте сучасний Відень зберіг в плануванні вулиць свого історичного ядра контури табору легіонерів, покинутого ними в IV ст. Подальший розвиток міста поділяється   на 3 періоди:

перший: всередині укріплення римського табору в VII—IX ст. створювалося нове ущільнене планування і забудова, була побудована найстаріша церква Св. Руперта;

другий: поза стінами римського табору уздовж головних доріг і на їх перетинах в X—XI ст. виникали поселення, не залежні від старого міста;

третій: всередині колишнього римського табору в XI—XII ст. зведений замок Бергхоф, передмістя  впритул наблизились до міського ядра, старі  укріплення були розібрані, звільнивши місце для нових площ, вулиць, споруд і будівель, а навколо міста, що розрослося, була побудована кам’яна  стіна завдовжки близько 4 км, за  воротами якої було засновано декілька монастирів і навколо них також  виникли нові передмістя.

     У XIV ст. на західній межі старих римських укріплень  було завершено будівництво собору Св. Стефана— головної вертикальної домінанти міста, в XV ст.  був розширений замок Хофбург і побудован перший міст через Дунай.

     У XVI ст. у зв'язку з загрозою від турецьких загарбників були створені нові укріплення   з  потужними бастіонами і розчищеними від забудови  відкритим простором шириною 500  м, що  знову відокремило передмістя від міста.

У 1704 р. передмістя Відня були захищені новою лінією фортифікації, на місці якої в

даний час прокладена зовнішня кільцева дорога. В кінці XVIII ст. на новій міській території, по правому берегу річкиВідень, був закладений парк і побудований приміський палац Бельведер, а також завершилось облаштування  обширного парку і будівництво замку Шеннбрун за лінією нових укріплень.

У 1837 р. на лівому березі Дунаю, від Флоріс-дорфа до Дойч-ваграма, на відстаньі 12 км була прокладена перша в Австрії лінія залізниці.

    В середині XIX ст. були знесені старі кріпосні бастіони. На відстані 400  м на схід від       Рінгштрссе, за річкою Відень, на початку XX ст. був побудований центральний вокзал, біля якого в 1960 р. розмістився автовокзал і посадочний пункт міжнародного аеропорту Швехат. До сучасного Відня підходять 7 залізниць і стільки ж автомагістралей.

5.Братислава; р. Дунай

               

5.Братислава; р. Дунай

На високому лівому березі Дунаю, у броду, на  перетині доріг, в I ст. римлянами була заснована фортеця (Posonium), в X ст. перебудована князем Вратиславом I в замок, який в XI ст. був розширений королем Угорщини Іштваном I.  На сході від замку, на нижній терасі біля річки, з XII ст. почало розвиватися  австрійське місто (Pressburg), він же угорський (Роzsony), такий, що виявився протягом 1531 — 1790 рр. тимчасовою угорською столицею із-за турецької окупації південно-східної Європи.  Містобудівний розвиток  Братислави за цей період представлений на наступних схематичних планах:

— у XV cт. розташований біля підніжжя замкового горба собор Св. Мартіна служив вертикальною домінантою і орієнтиром з річки, а ратуша, знаходячись між трьох площ, була центром міста для австро-німецької, угорської і словацької етнічних общин (єврейське гетто знаходилося поза стінами міста)

— у XVIII cт. нова зовнішня лініями фортифікації  Прессбурга, що протягнулася майже на 3  км,  охопила замок   ітериторії навколо нього.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

План кінця  XVIII ст. показує, що «нове» місто має регулярніше  планування в порівнянні з «старим» містом і з Подградієм, де збереглися романо-готичні споруди і навіть вулиці. У цей період Прессбург набуває значення віденської приміської імперської резиденції. Тільки у 1918 р. було офіційно відновлено первинне словацьке ім'я міста — Братислава.

В даний час все Старе місто оголошене заповідною зоною. Ретельно реставруються не тільки пам'ятники — собор Св. Мартіна, монастир Св. Клари, церкви, ратуша з площами і вулиці, але і внутрішні двори старовинної житлової забудови.
      Агломерація Братислави склалася в 1960-і рр., переважно на лівому березі, в радіусі близько 20  км. від міського центру. Перетин міжнародних автомагістралей, ведучих в напрямах Праги і Відня, утворює головний транспортний вузол агломерації, у якого створений новий центральний ринок.

Новий центр розвивається на північний схід від старого ядра міста на відстані більше 1 км. у середині сектора до дуги бульвару завдовжки 2 км., що сполучають вокзал з мостом через Дунай. На цій території виділені вулиці і площі, на яких дозволений тільки пішохідний рух.

    

7.Будапешт (Budapest); р. Дунай

На схід від Братислави, де Дунай круто повертає на південь, на місці стародавнього селища кельтів в I ст. до н.е. на правому високому березі був заснований римський табір, що частково зберігся біля Сентендре, містечка у північної околиці сучасного Будапешта.

У 10  км. вниз за течією, на тому ж березі, римляни заклали місто, що стало на початку II ст. столицею провінції Нижня Паннонія, а в III ст. вони ж побудували на лівому березі, у термальних джерел, фортецю і місто. Після римлян цим містом в різний час володіли гуни, авари, франки, слов'яни.

У IX ст . на острові Чепель угорський завойовник Арпад заснував свою резиденцію. У XII ст. правобережне місто Буда стало угорською столицею, а торговий-реміснича частина, на лівому березі, отримала болгаро-словацьке ім'я Пешт.

      Сучасний генеральний план закріплює і розвиває радіально-кільцеве планування Будапешта по обох сторонах річки, доводячи середній діаметр території міста до 30 км. На правому березі намічаються 2 лінії метро, а на лівому — 3 лінії. Всі вони сходяться, в центральному районі біля моста  і пішохідної вулиці, де зосереджені торгово-ділові, культурно-суспільні і адміністративні установи.

20. Секешфехервар (Згекезгеьегуаг); р. Шарвіз, р. Дунай

      На північний захід від Будапешта, в 12  км. від Ерда, біля озера Веленце на півдорозі до озера Балатон у II столітті  був побудований римський табір. На його руїнах в X Iст. угорці заснували місто Секешфехервар, в якому до середини XVI ст. знаходилася літня резиденція угорських королів, місце їх коронації і поховання. Сучасний Секешфехервар є найкрупнішим містом-супутником Будапешта, до нього сходяться 5 залізниць і 6 автомагістралей, а навколо озера Веленце завдовжки 10 км розташовані курортні передмістя. Центр міста зберіг барочно-класичну забудову XVIII—XIXст.

  

10 Бєлград (Београд); р. Сава, р. Дунай

      

На правому крутому березі Дунаю, у злиття з річкою Сава, серед кельтських поселень, в I ст. до н.е. римляни заснували укріплене місто (Singidunum), яке в IV—IX ст. часто займали і розоряли остготи, сармати, гуни, слов'яни, авари, угорці і турки. У IX—XIII ст. при болгаро-сербському населенні міста встановилася його сучасна назва — Белград.

У XV—XVIII ст. Белград, як важливий стратегічний вузол всього Дунайського басейну, неодноразово піддавався облогам, узяттю і розоренням  турецькими і австрійськими військами.

План 1730-х р. показує останню складну систему бєлградської фортифікації:

у XII ст. на горбі, замість римської фортеці, існував замок, а в XV ст. було зведено місто, від якого збереглася частина стін і Небойша башта, а також руїни турецького замку Калемегдан і гробниця Шейх-Мустафа;

в кінці XVII ст. турецькі фортифікації з південного боку міста і на лівому березі Сави були посилені під керівництвом італійця А. Корнаро;

у першій третині XVIII ст. по кресленнях С. Вобана на 1  км. на південь був створений новий напівкруглий пояс зміцнень;

у той же період був побудований форт і зміцнення на лівому березіі Дунаю, а інше зміцнення — на острові.

      У другій половині XX ст. на лівому березі Сави побудований новий центральний район Белграда, а на північ від нйого виросло промислове передмістя Земун, за яким в Сурчине знаходиться міжнародний аеропорт. Обидва береги Сави сполучають 4 мости і тунель. До міста підходять 5 автомагістралей і 4 залізниці. По Панчеватському мосту через Дунай проходить залізниця і автомагістраль на Бухарест.

Аугсбург (Augsburg); р. Лех, р. Вертах, р. Дунай

Одне з найкрупніших колоніальних міст на півночі Римської імперії, заснований на початку I ст. до н.е. у злиттs  річок Вертах і Лех в басейні верхнього Дунаю, в середні віки, будучи німецьким імперським містом, знаходився в самому центрі європейських релігійних і династичних суперечностей, піддавався лихам частих воєн, але багато в чому зберіг до теперішнього часу характерне планування і забудову свого історичного ядра:

на гравюрі XVI ст. видно могутні стіни, башти, круглі бастіони і рови, за якими височіють численні церкви, кам'яні цивільні будівлі і житлові будинки;

детальний план початку XX ст., а також малюнок, показують головну вулицю XV—XVII ст. з «довгим ринком» і житловим кварталом Фуггеров;

відстань від церкви Св. Ульріха XVст. до Кафедрального собору XI ст., рівне 1100 м, поділено двома проміжними висотними домінантами, дзвіницею церкви Св. Моріца і баштою ратуші ;

укріплена територія міста збільшувалася спочатку на північ від старої міської стіни, а потім на схід за протоку річки Лех з друкарнею і кварталом Фуггеров при церкві Св. Якова.

Залізниця і вокзал не торкнулися історичного ядра Аугсбурга, знаходячись за 500 м на схід від міських стін у напрямі річки Бертах.

               

16. Мюнхен (Munchen); р. Ізар, р. Дунай

На правій притоці Дунаю річці Ізар з VIII ст. почали з'являтися селища племені баваров,   до XII ст. що утворили місто Мюнхен, яке у XIII ст. стало столицею курфюршества, а потім, з 1806 до 1918 р., і королівства Баварія.

План центральної частини Мюнхена кінця XIX ст. вказує на деякіі особливості його містобудівного розвитку,  які були притаманні тим особливостям, що мали місце у Відні:

річка Ізар відокремлена від історичного ядра протоками і каналом, частково прокладеним під землею;

уздовж протоки (Swabinger-bach), на північ від міського центру і королівської резиденції, розташовані садово-паркові масиви (Hofgarten, Englischer Garten);

на місці колишніх укріплень створена кільцева еспланада протяжністю близько 5 км., що складається з декілька площ, бульварів і широких проїздів і що зберегла в південній частині троє  міських  воріт  ();

на відстані близько 500 м на захід від Карлових воріт історичного ядра міста в 1850 р. був побудований тупиковий залізничний вокзал.

Порівняння реальних планів Мюнхена початку і кінця XX ст. показує розвиток транспортної інфраструктури міста:

навколо міста, включаючи Німфенбург і середні зони передмістя, прокладена окружна залізниця загальною протяжністю 35 км., до якої сходяться 11 радіальних ліній;

окрім внутрішнього  бульварно-транспортного кільця створена друга об'їзна автомагістраль завдовжки 27 км., що проходить на півночі через територію Олімпійських ігор, на якій раніше знаходився аеродром;

новий міжнародний аеропорт біля Фрейзінга розташований в 30 км. в  північно-східному напрямку від  центру Мюнхена і зв'язаний з центром залізницею і автомагістраллю;

          

— на південно-західній площі внутрішнього бульварного кільця (Sendlinger-Tor Platz) сходяться 4 лінії метро, що ведуть до вокзалу, в Олімпійський центр, Німфенбург і периферійні райони міста.

В межах центрального транспортного кільця під'їзд до будинків обмежений, на вулицях і провулках дозволений тільки пішохідний рух. Головна історична площа (Marienplatz) у входу в метро біля Нової ратуші і колони Св. Марії, на фоні силуету двох башт Фрауен-кирхе, під час Олімпійських ігор 1972 р. була виразною картиною жвавого руху пішоходів.

Олімпійський комплекс був побудований на тому ж каналі, що і Німфенбург. На північ від кільцевої автомагістралі (Ring) розташовується «Олімпійське село» з ступеневими балконами і «висячими садами» при багатоповерховій забудові. На південь від Рингу по берегу штучного водоймища над спортивними спорудами були натягнуті пластикові тенти на металевих опорах. У під'їзних доріг були влаштовані обширні автостоянки.

22. Любляна (Ljubljana); р. Любляна, р. Сава, р. Дунай

На річці Любляна, що впадає в річку Сава, права притока Дунаю, в I—V ст. знаходилася римська колонія (Julia Emona). На початку XII ст. в цьому місці, у закруту річки на високому березі, був побудований замок, поблизу якого виникло словенське поселення, в XIV ст. що отримало статус імперського міста з німецькою назвою Лейбах. В кінці XIX ст. замість старих укріплень був створений кільцевий бульвар навколо історичного міського ядра. У той самий час з півночі і півдня були прокладені лінії залізниці.

У 1918 р. місто прийняло слов'янське ім'я річки Любляна і в даний час є столицею Словенії. Сучасне місто з передмістями, розвиваючись уздовж річки Любляни і п'яти залізничних колій, досягло правого берега Сави в трьох місцях і навіть перейшло на її лівий берег. Окрім бульварного кільця була побудована зовнішня окружна автомагістраль протяжністю близько 25 км.

         

Загріб; р. Сава, р. Дунай

У 120 км. від Любляни, нижче за течією Сави, на лівому її березі, біля підніжжя південного схилу узгір'я Ведмедиця в XI ст. хорвати заснували місто Загреб, де у XVII ст. був відкритий університет. З 1940 рр. сучасний Загріб є столицею республіки Хорватія. До міста сходяться 4 автомагістралі і 5 залізничних колій, в передмісті  розташований міжнародний аеропорт.