4217

Предмет і методи політичної економії.

Реферат

Политология и государственное регулирование

Предметі методи політичної економії. Предмет економічної теорії та його відмінність від політичної теорії. Суть і структура виробничих відносин і продуктивних сил. Економічні закони, категорії і їх класифікація. Методи...

Украинкский

2012-11-14

65.5 KB

3 чел.

Предмет і методи політичної економії.

  1.  Предмет економічної теорії та його відмінність від політичної теорії.
  2.  Суть і структура виробничих відносин і продуктивних сил.
  3.  Економічні закони, категорії і їх класифікація.
  4.  Методи економічної теорії та її складові елементи.

Список використаних джерел:

  1.  Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (11-47);
  2.  Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Несте-ренка.– К. : Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (5-25);
  3.  Гальчинський А.В., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник.– К. : Вища шк., 1995.– 471 с. : іл. (6-25);
  4.  Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штоги-на.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (4-19);
  5.  Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К. : ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (9-30).


1. Предмет економічної теорії та його відмінність від політичної теорії.

Економічна теорія або економіка – це наука про економічні закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ.

Економічна теорія є теорією соціально-орієнтованої ринкової економіки, в якій здійснюється вільна гра ринкових сил та регулювання за допомогою держави.

Предметом економічної теорії- є виробничі відносини між людьми в процесі праці.

Відмінністю предмету економічної теорії від політекономії є те, що економіка вивчає відносини між людьми в сферах обміну, розподілу, споживання;

-а політекономія лише в сферах виробництва.

Найкоротшим визначенням предмету  політичної економії є:- вивчення законів, які регулюють виробництво, обмін, розподіл і споживання виготовлених людьми матеріальних благ та послуг.

Основні відмінності економічної теорії від політичної економії: 

  1.  Якщо перша вивчає виробничі, а також техніко-економічні відносини (або відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, тощо) та організаційно-економічні відносини, то друга – лише одну підсистему, а саме виробничі відносини (як відносини економічної власності) ;
  2.  Сучасна політична економія набагато більшу увагу приділяє з'ясуванню сутності економічних законів, тим часом як економтеорїя  залишається значною мірою на рівні поверхневих, зовнішніх взаємозв'язків.
  3.  Економ- теорія  значно більше уваги приділяє техніко-економічному ставленню людини до речей (процесу використання людьми засобів праці), отже, більшою мірою оперує такими техніко-економічніми показниками, як фондоозброєність, енергоозброєність праці, ефективність використання засобів праці на робочому місці тощо, тобто має прикладний характер.
  4.  " Економ- теорія не вживає категорію "виробничі відносини", менше займається проблемами власності, спиняючись найчастіше на юридичному аспекті цієї категорії, говорить про дії людей у різних сферах суспільного виробництва, а не про виробничі зв'язки та відносини між ними.
  5.  Політична економія акцентує увагу не тільки на відносинах між окремими індивідуумами, трудовими колективами, а й між соціальними класами та верствами, а основою цих відносин вважає власність на засоби виробництва.
  6.  Економічна теорія більше займається вивченням кількісних зв'язків між різними елементами економічної системи, внаслідок чого вона повніше використовує математичний апарат, графіки тощо.

Економічна теорія має такі основні функції:

1) Практична – полягає в тому, щоб всебічно обгрунтувати необхідність і шляхи вдосконалення прогресивних форм власності, які в свою чергу найбільш відповідають інтересам людини, колективу, суспільства.

2) Пізнавальна – полягає в тому, щоб розкрити суть економічних законів, категорій, форм їх прояву та механізму їх дії.

3) Формування сучасного світогляду людини.

2. Суть і структура виробничих відносин і продуктивних сил.

В основі розвитку людського суспільства лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Щоб жити люди повинні мати їжу, житло, одяг, тобто повинні їх виробляти.

 Економіка, як народне господарство має дві сторони свого вираження:

  1.  Як матеріально-натуральне наповнення;
  2.  Як сукупність виробничих відносин, які повязують процес виробництва, розподілу, обміну, споживання.

Матеріально-натуральне наповнення економіки проявляється в продуктивних силах суспільства, що відображають систему відносин "людина – природа". До них належать передусім:

1 - робоча сила,

2- предмети праці,

3- знаряддя праці.

Під робочою силою розуміють сукупність розумових і фізичних здібностей людини. Здатність людини творити в матеріальній та духовній сферах. Це особистий фактор виробництва.

Предмет праці – це речовина природи, на яку людина діє в процесі праці, піддаючи її обробці.

Предмети праці бувають 2-х видів:

- дані самою природою;

- ті, які підлягають попередній обробці.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. До засобів праці крім механічних також належать усі матеріальні умови процесу праці – робочі будівлі, канали, дороги тощо.

Предмети і засоби праці в своїй сукупності становлять засоби виробництва. Вони в єдності з робочою силою суспільства є продуктивною силою.

Центральне місце системі засобів праці насідають накопичення людством знань.

Отже, продуктивні сили є факторами, які забезпечують перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні і духовні блага та визначають зростання продуктивності суспільної праці.

На сучасному етапі до складу продуктивних сил входить:

  •  наука,
  •  інформація,
  •  методи та форми організації виробництва,
  •  використання людьми сил природи та інше.

Однією з функцій економічної теорії є аналіз виробничих відносин – відносин, які виникають між людьми незалежно від їхньої свідомості та волі у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Продуктивні сили і виробничі відносини в своїй взаємодії становлять суспільний спосіб виробництва (ССВ).

  •  
  •  

  1.  

Виробничі відносини і їх структура.

Сукупність виробничих відносин представлена організаційно-економічними та соціально-економічними відносинами.

Організаційно-економічні відносини безпосередньо звязані з продуктивними силами. Вони виникають з приводу трудової діяльності, кооперації праці, обміну засобами виробництва, тощо. В цілому ці відносини зображені господарською системою організації та управління економікою на різних рівнях.

До загальних організаційно-економічних відносин належать форми і методи господарювання характерні для всіх галузей економіки.

Загальні організаційно-економічні відносини – це відносини у сфері грошового обігу, ціноутворення, фінансів та кредиту, маркетингу, менеджменту, біржової справи.

Соціально-економічні відносини зумовлює система звязків "людина-людина".

Вивчення соціально-економічних відносин дає змогу побачити, хто реально володіє засобами виробництва та фінансами, привласнює їх, тобто в чиїх інтересах відбувається розподіл вироблених продуктів та послуг, як і скільки трудівник працює на себе та інших членів суспільства.

Структура виробничих відносин.

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

  •  

  •  

  •  
  •  

  •  

Системаце сукупність певних елементів або підсистем і зв’язків між ними, якій притаманні такі ознаки, як: організованість, наявність інтегративних властивостей і функцій, загальна мета.

Економічна система - сукупність усіх видів економічної діяльності людей в процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розповсюдження і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Основними елементами економічної системи, та її підсистемами є:

  •  продуктивні сили;
  •  техніко-економічні відносини;
  •  виробничі відносини;
  •  господарський механізм.

3. Економічні закони, їх категорії і класифікація.

Закон – це внутрішньо-необхідні суттєві, сталі та історичні зв`язки між протилежними сторонами явищ, процесів, елементів системи.

Економічні закони – це закони розвитку виробничих відносин у взаємозв`язку з розвитком продуктивних сил.

Економічний закон – це внутрішньо-необхідні сталі й суттєві звязки між економічними явищами і процесами.

Економічні закони, як і закони природи мають обєктивний характер. Проте вони істотно відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються й функціонують лише у процесі економічної діяльності людей – у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Крім того економічні закони на відміну від законів природи не вічні.

 

Система економічних законів включає 4 типи:

1) Загальні економічні закони, тобто закони, властиві всім суспільним способам виробництва (закон економії часу, зростання продуктивності праці, закон відповідальних виробничих відносин, характеру і рівня розвитку продуктивних сил).

2) Закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях (закон вартості, попиту і пропозиції). Вони діють в момент виникнення товарного виробництва.

 3) Специфічні економічні закони, які діють лише у межах одного суспільного способу виробництва. (основний економічний закон, який виражає глибинні звязки між (ВВ і ПС) відносинами власності у взаємодії з розвитком ПС, в умовах капіталізму таким законом є виробництво прибутку).

4) Закони, що діють лише на одній із стадій суспільного способу виробництва (закон утворення монополії, концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).

Економічні категорії – теоретичний вираз, мислені форми виробничих відносин, процесів і явищ, які реально існують.

4. Методи економічної теорії та її складові елементи.

Методи економічної теоріїце шляхи пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленого відтворення цієї взаємодії в теорії діалектики.

Головними елементами методу економічної теорії є:

  1.  Філософські та загальнонаукові принципи (детермінізму, взаємодії, обєктивності, аналізу й синтезу, системності тощо);

  1.  Закони матеріалістичної діалектики (закон єдності і боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін і закон заперечення заперечення);
  2.  Категорії діалектики (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма);

  1.  Закони і категорії економічної теорії (закони вартості, грошового обігу, тощо; категорії вартість, гроші, прибуток та ін.)

  1.  Раціональні засоби і методи економічного аналізу.

н

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21980. Болгария в XIII-XV вв. 62 KB
  как и в предшествующий период основной отраслью хозяйства Болгарии являлось земледелие. Особенно животноводство процветало в ЮгоЗападной Болгарии. Письменные источники упоминают о наличии в Болгарии городов причем большого числа. Во внешнеторговых связях Болгарии главное место было отдано Дубровнику.
21981. История средних веков 54 KB
  Историки эпохи Просвещения рассматривали феодализм как строй господствовавший в средние века в Европе и объясняли его как политическую или правовую систему и выделяли главные черты феодализма политическую раздробленность папскую теократию; по другой концепции Монтескье Мабли феодализм это система феодов и феодальной иерархии. концепции сущности феодализма упорядочились: германисты романисты система государственнополитических институтов марковая вотчинная система ленных связей личных бенефициальных в XX в. возникла...
21982. Великие географические открытия 75 KB
  захватил царя страны инков Атахуальпу вмешавшись на его стороне в войну между ним и его братом брат погиб потом за Атахуальпу потребовал выкуп и получил золота на 1 1 3 млн. на 3 млн. 19 млн. 23 млн.
21983. Великое переселение народов (II-(375 г.) – VII вв. Варварские королевства 86.5 KB
  Земли населенные ими составляли значительную часть Римской империи. часть свевов переселилась на Пиренейский полуостров. переправилась и часть племени свевов. Испанский автор Идаций писал что в конечном итоге после опустошений и вандалыхасдинги и свевы заняли Галисию причем свевы получили западную часть этой территории аланы Лузитанию и Картахену а вандалы силинги Бетику прочие территории Пиренейского полуострова осталась у испаноримлян.
21984. Венгрия, Валашские, Молдавские княжества в IX-XV вв. 71 KB
  замковые люди зависимые крестьяне. Особую категорию крестьян XIIXIII вв. магнатам принадлежало 33 населения жупов 34 крестьянских хозяйств; средним и мелким феодалам 39 поселений; церковным феодалам 121 ; королю 15 . Происходит унификация категорий зависимых крестьян исчезают либертины сервы замковые люди и удворники все они теперь частновладельческие крестьяне.
21985. Византийская культура 39.5 KB
  Но для культуры Византии характерно единство языковое конфессиональное. В Византии были популярны и исторические сочинения. Отличительной чертой системы образования в ранней Византии было сохранение в значительных масштабах античных традиций. В ранней Византии происходило накопление эмпирических знаний по географии навигационному делу ботанике зоологии картографии.
21986. Византия в IV-XI вв. 123.5 KB
  Географическое положение Византии делало империю как бы связующим звеном между Востоком и Западом. В состав Византии в этот период входила вся восточная половина Римской империи. Территория Византии по данным источников в это время превышала 750 тыс. Латинское население западных областей Византии было немногочисленно.
21987. Византия в XII-XV вв. 78 KB
  административный и судебный иммунитет в большинстве владений у родственников императоров был полный налоговый иммунитет имели они и свой штат оставался в Византии ограниченным не только в XII в. Пожалование земли и крестьян в пронию до известной степени заменило стратиотское землевладение крестьянского типа которое полностью не исчезло а сохранялось до конца существования Византии. В Византии имел гораздо меньшее развитие чем на Западе процесс субинфеодации. Феодальные институты Византии прония арифмос харистикий экскуссия ...
21988. Германия в XI-XV вв. 151.5 KB
  Полностью романской была Лотарингия присоединенная к Германии уже в конце IX в. Новые императоры вернулись от вселенской политики к германским проблема в Италию ходили походами только для коронации в Германии опирались на епископов и на слой министериалов и боролись с герцогами. Но после клюнийской реформы духовенство в Германии усилилось а в XI в. Генрих IV стал править самостоятельно в качестве короля Германии ему прежде всего пришлось столкнуться с фактом возросшей независимости светских и духовных князей.