42216

Огляд систем керування базами даних (СКБД)

Лабораторная работа

Информатика, кибернетика и программирование

Завдання Відповідно до варіанту з таблиці 1 знайти в періодичній літературі та мережі Інтернет інформацію про СКБД. У додатках наводяться формули таблиці схеми якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи. Якщо в роботі є рисунки і таблиці які розташовані на окремих аркушах їх слід включати до загальної нумерації. Таблиці Цифровий матеріал доцільно подавати у вигляді таблиць.

Украинкский

2013-10-27

80 KB

6 чел.

Лабораторна робота №1

Тема: Огляд систем керування базами даних (СКБД)

Мета: ознайомитися з існуючими СКБД, знати: призначення, види класифікацій, структуру, приклади застосування.

Теоретичні відомості

Системи керування базами даних (СКБД) – це сукупність програмних та лінгвістичних засобів загального або спеціального призначення, що забезпечують керування створенням і користуванням баз даних. СКБД можливо класифікувати у такий спосіб:

  1.  За функціональністю поділяються на операційні та інформаційні;
  2.  За сферою застосування поділяються на універсальні та спеціалізовані (проблемно-орієнтовані);
  3.  За видом мови спілкування поділяються на: замкнені, відкриті та змішані. Замкнені, що мають власні самостійні мови спілкування користувачів з базами даних. Відкриті, в яких використовується мова програмування, яка розширена операторами мови маніпулювання даними;
  4.  За кількістю рівнів моделей даних, які підтримуються СКБД поділяються на одно- дво- та три рівневі системи;
  5.  За способом встановлення зв’язків між даними (моделями даних) розрізняють реляційні, ієрархічні та мережеві, об’єктна-орієнтовані та об’єктна-реляційні (постреляційні) бази даних;
  6.  За ступенем розподіленості (архітектурою) поділяються на локальні (Всі частини СКБД розташовані на одному ПК) та розподілені (частини СКБД можуть бути розташовані на двох або більше комп’ютерах).
  7.  За технологічними особливостями використання СКБД поділяються на персональні та багатокористувацькі. Персональні СКБД — це системи, що забезпечують можливість створення персональних БД. Персональні СКБД дуже часто можуть виступати як клієнтська частина багатокористувацької СКБД. Багатокористувацькі СКБД включають сервер БД і клієнтську частину та можуть працювати в неоднорідному обчислювальному середовищі (з різними типами ЕОМ та операційними системами).
  8.  За способом доступу до БД поділяються на:
    1.  Вбудовані (Персональні). СКБД – є складовою частиною деякої прикладної програми і не вимагає окремої інсталяції. Призначена для локального зберігання даних однієї програми і не розрахована на колективне використання в мережі. Як правило, така СКБД виконана у вигляді спеціальної програмної бібліотеки.
    2.  Файл-серверні (Багатокористувацькі). СКБД – розміщують свої файли даних централізовано на файл-сервері. Сама СКБД розміщується на кожному клієнтському комп’ютері (робочій станції, РС). Доступ до даних здійснюється через локальну мережу. Синхронізація читання і оновлення виконується за допомогою файлових блокувань. Недоліками є: потенційно високе завантаження локальної мережі, ускладнене централізоване керування, ускладнене забезпечення таких важливих характеристик як висока доступність та висока безпека. Перевагою є низьке навантаження на центральний процесор сервера. Застосовується переважно в локальних прикладних програмах, які використовують функції керування. На даний час файл-серверна архітектура вважається застарілою.
    3.  Клієнт-серверні (Багатокористувацькі). СКБД – розміщується на сервері разом з БД і здійснює безпосередньо доступ до БД в монопольному режимі. Усі клієнтські запити на оброблення даних такої СКБД обробляються централізовано. Недоліком є високі вимоги до обладнання. Перевагами є: потенційно низьке навантаження на локальну мережу, зручність централізованого керування, зручність забезпечення таких важливих характеристик як висока надійність, висока доступність та висока безпека.;
  9.  За потужністю поділяються на настільні і корпоративні.

СКБД виконують наступні функції:

  1.  Дозволяють визначати структуру бази даних, що виконується за допомогою мови визначення даних (DDL — Data Definition Language). Мова DDL надає користувачам засоби визначення типів даних та їх структури, а також засоби визначення обмежень на дані, що зберігаються у БД;
  2.  Дають змогу виконувати операції вставлення, вилучення та оновлення інформації з бази даних. Ці операції виконуються засобами мови управління даними (DML— Data Manipulation Lanquaqe);
  3.  Дозволяють виконувати операції пошуку і вибирання даних з бази даних та їх відображення в результатних наборах даних. Ці операції виконуються засобами мови даних (Data Query Language — DQL);
  4.  Надають контрольований доступ до бази даних за допомогою:
    1.  системи забезпечення безпеки та запобігання несанкціонованого доступу;
    2.  системи підтримки цілісності та узгодженості даних;
    3.  системи управління паралельною роботою додатків, яка контролює процеси одночасного доступу до БД;
    4.  системи відновлення, що дозволяє відновлювати БД при апаратних збоях чи помилках у програмному забезпеченні.

Завдання

Відповідно до варіанту з таблиці 1 знайти в періодичній літературі та мережі Інтернет інформацію про СКБД. Звіт про виконання лабораторної роботи подати у вигляді реферату на тему: “Аналіз систем керування базами даних”. Об’єм реферату 5-10 сторінок. Реферат оформити згідно існуючих вимог (Додаток А). Інформація в рефераті повинна бути описана відповідно змісту (Додаток Б).


Таблиця 1

Варіанти завдань до лабораторної роботи

№ бригади

Назва СКБД

1

HSQLDB

InterBase

2

IBM DB2

Caché

3

IBM IMS

ЛИНТЕР

4

Informix

Microsoft Access

5

Ingres

Microsoft SQL Server

6

Teradata Database

MySQL

7

SQLite

mSQL

8

Sav Zigzag

MongoDB

9

PostgreSQL

Apache Derby

10

Oracle Database

C-Store

11

Microsoft Visual FoxPro

CUBRID


Додаток А

Вимоги до структури та оформлення реферату

Реферат (лат, referre - доповідати, повідомляти) короткий виклад змісту одного або декількох документів з певної теми. При індивідуальній роботі з літературою реферат є короткий збагачений запис ідей з декількох джерел. Часто реферат готують для того, щоб передати ці ідеї аудиторії.

Обсяг реферату залежить від обраної теми, змісту документів, їх наукової цінності або практичного значення.

Найчастіше маємо справу з інформативними і розширеними (зведеними) рефератами.

Інформативний реферат повністю розкриває зміст теми, містить основні фактичні і теоретичні повідомлення. Він потребує глибокого вивчення першоджерел, доброї пам'яті, уміння пов'язувати теоретичні положення з сучасністю, робити глибокий аналіз та практичні висновки, нарешті вчить проводити дискусію.

В такому рефераті мають бути визначені: предмет дослідження і метод роботи; наведені основні результати; викладені дані про умови дослідження, сформульовані власні пропозиції автора щодо практичного значення змісту і уміння довести його до аудиторії слухачів. Реферат може бути посібником для усного виступу з елементами імпровізації.

Інформаційні реферати можуть розміщуватися у первинних документах (книгах, журналах, збірниках праць, звітах про науково-дослідну роботу) і у вторинних документах (реферативних журналах і збірниках, інформаційних картках та ін.).

Розширений або зведений (оглядовий, багатоджерельний) реферат містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих документів з однієї теми, зміст яких викладено у вигляді однорідного тексту.

Структура реферату:

- Титульна сторінка

- Вступ

- Основний розділ

- Висновки

- Література

- Додатки (при потребі).

У вступі обґрунтовується актуальність теми, її особливість і значущість в конкретній галузі науки або практики.

В основному розділі наводяться основні теоретичні, експериментальні дослідження з теми. Подається перелік основних змістовних аспектів проблеми, які раніше розглядались вченими, визначаються недостатньо досліджені питання, з'ясовуються причини їх слабкої розробленості. Також, подається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним, новим методикам вивчення проблеми, практичного досвіду та висловлення власної думки щодо перспектив розвитку досліджуваної проблеми.

У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції науковця (тенденції розвитку СКБД на майбутнє).

До списку літератури включаються публікації переважно останніх 5-10 років. Особливо цінуються праці останнього року видання.

У додатках наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

Вибір теми реферату студенти здійснюють відповідно до тематики затвердженої на кафедрі та за погодженням з науковим керівником.

Обсяг розширеного реферату 20-24 сторінки.

Виклад матеріалу в рефераті має бути коротким і стислим. У рефераті використовується стандартизована термінологія, значення якої зрозуміле з контексту.

Технічне оформлення тексту

Реферат виконується рукописним, машинописним способом або за допомогою комп’ютерного набору з одного боку аркушу білого паперу формату А4 (210х297 мм) до тридцяти рядків на сторінці (на друкарській машинці – через 2 міжрядкові інтервали, на комп’ютері – з інтервалом півтора). Мінімальна висота шрифту – 1,8 мм. При використанні комп’ютерної техніки рекомендується текстовий редактор MS Word, кегель – 14, шрифт Times New Roman. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту повинна бути однакова.

Текст роботи слід писати чи друкувати, враховуючи розмір берегів: лівий – 20 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм. Обсяг роботи, як правило, не перевищує 45–55 сторінок написаного або 30–35 сторінок друкованого тексту. Текст реферату необхідно поділяти на параграфи. Кожен параграф починають з нової сторінки. Параграфи повинні мати заголовки. Назви параграфів та заголовки структурних частин реферату: ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ пишуть великими буквами симетрично до тексту.

Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Підкреслювати заголовки, скорочувати та переносити в них слова не дозволяється. Не дозволяється розміщувати назву параграфа в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщується тільки один рядок тексту.

Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 2 рядки. Текст поділяють на абзаци, кожний з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка, при цьому з лівого боку залишають поле розміром 15–17 мм.

Кожну сторінку слід використовувати повністю, пропуски допустимі лише в кінці параграфів. Нумерацію сторінок, параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, включаючи список використаної літератури та додатки. Першою сторінкою є титульний аркуш (номер на ньому не проставляється), другою – зміст роботи і т.д. Номер сторінки проставляється в правому верхньому куті аркуша без крапки. Якщо в роботі є рисунки і таблиці, які розташовані на окремих аркушах, їх слід включати до загальної нумерації.

Параграфи повинні мати порядковий номер. Заголовок параграфу пишуть у тому ж рядку. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою в кількості не більше двох на одній сторінці.

6.3. Ілюстрації

Текст реферату супроводжують ілюстраціями. Ілюстрацію (креслення, графіки, схеми, діаграми, фотознімки та ін.) слід розміщувати в роботі безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше, або на наступній сторінці. В роботі слід наводити лише ті ілюстрації, які відображають її зміст. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої мети. Основними видами ілюстративного матеріалу в рефераті є: схема, діаграма, графік.

Схема – це зображення, яке за допомогою умовних позначень та без збереження масштабу передає основну ідею пристрою, предмету, процесу та показує взаємозв’язок їх головних елементів. Іноді просторові схеми різних систем зображують у вигляді прямокутників з простими зв’язками – лініями. Їх називають блок-схемами.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежностей між величинами. Їх складають для наочності зображення та аналізу масових даних. Розрізняють лінійні, площинні та об’ємні діаграми. Для побудови лінійної діаграми звичайно використовують координатне поле: по осі абсцис відкладають час чи факторні ознаки (незалежні), по осі ординат – показники на певний момент або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з’єднують відрізками, внаслідок чого отримують ламану лінію. На стовпчикових діаграмах дані зображують у вигляді прямокутників однакової ширини, розташованих горизонтально чи вертикально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна величинам, які вони зображують. Секторна діаграма являє собою коло, поділене на сектори, величини яких пропорційні величинам частин об’єкта чи явища, що відображаються.

Результати обробки цифрових даних можна дати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу. Осі графіка креслять суцільними лініями. На кінці осі стрілки не ставлять. Осі можна починати не з нуля, якщо крива, що зображена на графіку, займає невеликий простір. Ілюстрація повинна бути виконана чорним чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору. При комп’ютерному наборі дипломної роботи рисунки слід виконувати вбудованим редактором MS Office в згрупованому вигляді. В дипломній роботі необхідно застосовувати лише штрихові ілюстрації.

Текстові написи на рисунку рекомендується заміняти цифровими позначками (зліва направо, за годинниковою стрілкою), які пояснюють в підписі під графічним зображенням або в основному тексті. Всі ілюстрації позначають в тексті словом «Рис». Нумерація рисунків може бути наскрізною (через всю роботу) або в межах параграфа, за винятком поданих у додатках. Номер ілюстрації та її назву розміщують під ілюстрацією. Номер ілюстрації складається з номеру параграфа і порядкового номеру ілюстрації, відокремлених крапкою (наприклад, Рис. 2.1 – перший рисунок другого розділу).

В тексті на ілюстрації роблять посилання у вигляді взятого у круглі дужки виразу «(рис. 2.1)», або у вигляді обороту типу: «…як це видно на рис. 2.1».

6.4. Таблиці

Цифровий матеріал доцільно подавати у вигляді таблиць. Таблиця є способом подання інформації, при якому цифровий чи текстовий матеріал групується в колонки, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями. Іноді автор наводить цифровий матеріал в таблиці, коли його зручніше розмістити в тексті або дублює його в тексті роботи. Такі таблиці справляють негативне враження і свідчать про невміння поводитися з табличним матеріалом.

Розрізняють аналітичні і неаналітичні таблиці. Аналітичні таблиці є результатом обробки і аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць роблять узагальнення як нове (одержане з аналізу) знання. Воно вводиться в текст словами: «Табл. 1.1 дає змогу зробити висновок, що…», «З табл. 1.1. видно, що…» і т.п. Такі таблиці дозволяють виявити і сформулювати певні закономірності. В неаналітичних таблицях розміщують, як правило, необроблені статистичні дані, необхідні лише для інформації або констатації. На всі таблиці повинно бути посилання в тексті роботи. Будь-яка таблиця повинна бути проаналізована. При цьому слід її зміст не переказувати, а узагальнити дані, сформулювати основні висновки або внести додаткові показники, які найбільш повно розкривають явище або процес.

Таблицю розташовують після першої згадки про неї або на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над другою на одній сторінці. Не рекомендується розміщувати дві або більше таблиць одну за одною (за винятком таблиць, поданих в додатках); їх необхідно розділяти текстом.

Таблиці нумерують послідовно в межах параграфу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розташовують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера параграфу і порядкового номеру таблиці, між якими ставлять крапку (наприклад__________, Таблиця 1.2 – друга таблиця першого розділу). Нижче з великої літери посередині сторінки розміщують заголовок таблиці без крапки в кінці. Назва повинна бути стислою і відображати зміст таблиці, її не підкреслюють. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку пишуть «Продовження таблиці 1.2» і повторюють головку таблиці. Якщо головка громіздка, допускається не повторювати її. В цьому випадку графи нумерують і повторюють нумерацію на наступній сторінці. Назву таблиці не повторюють.

Всі дані, наведені в таблиці, повинні бути достовірні, однорідні та зіставлені; в основі їх групування повинні бути суттєві ознаки. Не допускається розміщення в тексті дипломної роботи без посилань на джерело тих таблиць, дані яких вже були опубліковані. Посилання на джерело цифрових даних наводять у назві таблиці або в основному тексті.

В таблиці повинні бути вказані одиниці виміру всіх показників. Якщо розмірність всіх показників однакова, то вона вказується в круглих дужках під назвою таблиці справа. Заголовок таблиці не повинен дублюватися в заголовках граф. Заголовок граф повинен починатися з великої букви, підзаголовок – з маленької, якщо він складає із заголовком одне речення, і з великої – якщо він є самостійним. Всі слова в заголовках, як правило, наводять без скорочень в називному відмінку однини. Крапка в кінці заголовка і підзаголовка не ставиться. Графу з порядковим номером рядків до таблиці включати не треба. Діагональний поділ голівки і боковиків не допускається. Якщо числа в таблиці подають з десятковими і сотими частками, то після коми у всіх числах має бути одна і та ж сама кількість цифр. Це доцільно здійснювати ще й для того, щоб довести, що всі величини обчислені з однаковою точністю.

Якщо в будь-якому рядку немає даних, то слід проставляти не нулі, а три крапки. Якщо ознака відсутня – проставляють риску. Приклад побудови таблиці наведено в додатку Д.

6.5. Формули

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули і рівняння вписують чорним кольором стандартним шрифтом. Розміри літер і цифр повинні бути: великі літери і цифри – 7–8 мм, малі – 4 мм, показники степенів та індексів – 2 мм. При комп’ютерному наборі необхідно використовувати спеціальні вмонтовані у Word редактори формул. Після формули ставиться кома, а слово «де» пишеться з наступного рядка без двокрапки. Потім дається розшифрування умовних позначень в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу слід подавати з нового рядка. Якщо формула взята з літературних джерел, після розшифровки умовних позначень слід подати посилання на першоджерело.

Найважливіші формули, на які є посилання в подальшому тексті, слід нумерувати. Формули і рівняння нумерують порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули чи рівняння складається з номера параграфа і порядкового номера формули чи рівняння, відокремлених крапкою (наприклад, формула (2.3) – третя формула другого параграфа). Номер зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках в крайньому правому положенні на рядку.

При посиланні в тексті на формулу слід вказати її порядковий номер у

дужках (наприклад, «…у формулі (2.3)…»). Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Додаток Б

Зміст

Вступ

1. Коротка інформація про компанію(ії), яка(і) розробляє(ють) вибрані СКБД

2. Загальна історія розвитку вибраних СКБД

3. Порівняльна характеристика СКБД згідно існуючих способів класифікації

4. Яку долю ринку займає СКБД

5. Приклади інформаційних систем де використовується СКБД

Висновки

Література

PAGE   \* MERGEFORMAT 1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

51071. Кластерный анализ экспериментальных данных 210.73 KB
  Целью проведения кластеризации является разбиение всего множества наблюдений на однородные группы для их использования при исследовании взаимосвязей между признаками. Для достижения цели в кластерном анализе решаются задачи...
51072. Вивчаємо англійську мову 31.35 KB
  Розробити програму для перевірки знань англійських слів шляхом тестування. Користувач має за обмежений час методом перетягування розташувати три малюнки під відповідними англійськими словами.
51074. Применение ЭВМ в электроэнергетических расчетах 226.5 KB
  Знакомство с возможностями системы MATLAB: освоение навыков работы с матрицами в пакете MATLAB. Применение ЭВМ в электроэнергетических расчетах
51075. Исследование параметрического стабилизатора напряжения 44.37 KB
  Цель работы: Ознакомление с принципом действия режимом работы и параметрами параметрического стабилизатора. Рисунок 1 Схема простейшего параметрического стабилизатора Рисунок 2 Схема...
51076. Створення власних обєктів для гри Мішень 24.58 KB
  Мета: Ознайомитись з основами обєктно – оріентованого програмування (ООП). Навчитись створювати власні обєкти успадковувати їх, перевизначати методи, створювати віртуальні функції.
51077. Работа с многомерными массивами пакета MatLab 39.12 KB
  Использование функций ones zeros rnd и rndn Функции ones создание массивов с единичными элементами zeros создание массивов с нулевыми элементами и rnd или rndn создание массивов с элементами – случайными числами с соответственно равномерным и нормальным распределением могут также использоваться для создания многомерных массивов. Примеры приводятся ниже: E=ones332 E::1 = 1 1 1 1 1 1 1 1 1 E::2 = 1 1 1 1 1...
51079. ИССЛЕДОВАНИЕ РАБОТЫ JK-ТРИГГЕРА 381.74 KB
  В состав лабораторного стенда входят: базовый лабораторный стенд; лабораторный модуль dLb8 для исследования работы триггера. В интегральной схемотехнике триггеры обычно выполняются синхронными поэтому сигналы на информационных входах влияют на состояние триггера только при поступлении тактового сигнала на его вход синхронизации .1 приведен один из вариантов построения синхронного двухступенчатого триггера.