42851

Розрахунок та оптиматизація характеристик системи електрозв’язку

Курсовая

Коммуникация, связь, радиоэлектроника и цифровые приборы

1Перетворення аналогового сигналу в сигнал ІКМ5 2.3 Кодування сигналу та розробка коректую чого кодуза варіантом.4 Опис маніпуляції сигналу. В таблиці застосовані наступні позначення: Рс потужність сигналу Вт; Рс Рш.

Украинкский

2013-10-31

117.29 KB

5 чел.

Державний заклад «Київський коледж зв’язку»

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з предмету: «Теорія електричного зв’язку»

на тему:

«Розрахунок та оптиматизація  характеристик системи

електрозв’язку»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ДЗ «ККЗ» КП.301.011.11

Керівник проекту викладач

Танигіна О.І.

Розробив студент гр.СОЗ-С-93

Мальчик А.В.

2011 р.

Зміст курсової роботи

Вступ ………………………………………………………………………...3

1.Технічне завдання…………………………………………………………4

2.Розрахункова частина:

2. 1Перетворення аналогового сигналу в сигнал ІКМ……………………5

2.2 Інформаційні характеристики джерела повідомлення……………….12

2.3 Кодування сигналу та розробка коректую чого коду(за варіантом)...14

2.4 Опис маніпуляції сигналу……………………………………………....20

2.5 Вибір схеми приймача та розрахунок ймовірності помилки на виході приймача. Опис оптимальних демодуляторів…………………………….21

2.6 Обчислення потенційної завадостійкості……………………………..24

2.7 Пропускна здатність двійкового каналу…...………………………….25

2.8 Ефективність системи зв’язку………………………………………….26

3.Заключна частина. Висновки.……………………………………………27

4.Перелік посилань.……………………………………………………..…..28


Вступ

        З дуже великим успіхом в усьому світі розвиваються технології передачі електричних сигналів за допомогою сучасної техніки. Можливість передачі інформації за допомогою електричних сигналів можлива за рахунок систем електрозв`язку. Взагалі поняття електрозв`язку означає – будь-яке передавання , випромінювання або приймання знаків , сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду проводами, радіо, оптичними або іншими електромагнітними системами.

Принцип електрозв`язку заснований на перетворені сигналів повідомлення (звук, оптична інформація) в первинні електричні сигнали. У свою чергу первинні електричні сигнали за допомогою передавача перетворяться у вторинні електричні сигнали, характеристики яких добре узгоджуються з характеристиками лінії  зв`язку. Далі за допомогою лінії зв`язку вторинні сигнали поступають на вхід приймача. У приймальному пристрої вторинні сигнали назад перетворюються в сигнали повідомлення у вигляді звуку або оптичної інформації.

По вигляду передачі інформації всі сучасні системи  електрозв`язку умовно класифікуються на призначених для передачі звуку, відео, тексту. Залежно від середовища передачі виділяють електричну, оптичну і радіо – зв`язок. Залежно від призначення повідомлень види електрозв`язку можуть бути кваліфіковані на призначених для передачі інформації індивідуального і масового характеру. Також, по тимчасових параметрах види електрозв`язку можуть бути призначені для роботи в реальному часі або що здійснюють відкладену доставку повідомлень. Основними первинними сигналами електрозв`язку є : телефонний, звукового мовлення, факсимільний, телевізійний, телеграфний, передачі даних.

1. Технічне завдання

Розробити структурну схему системи зв'язку , призначеної для передавання аналогових сигналів методом ІКМ для заданого виду модуляції та способу приймання.

Розрахувати основні параметри системи. Проаналізувати одержані дані та вказати пропозиції щодо удосконалення розробленої системи зв'язку.

Похідні дані для виконання курсової роботи наведені в таблиці 1, яка складена в З варіантах. В таблиці застосовані наступні позначення:

Рс - потужність сигналу, Вт;

Рс/Рш.кв. - відношення потужності сигналу до потужності сигналу «шум квантування», дБ;

К2а - коефіцієнт амплітуди сигналу, дБ;

N0 - спектральна густина завади, Вт/Гц;

UM - миттєві відліки аналогового сигналу, В;

∆f - частотний діапазон сигналу, кГц;

АМ-2, ЧМ-2, ВФ-2, ВФМ-2 - вид модуляції сигналу;

Когерентний, некогерентний - способи приймання сигналу.

Кор.код - коректуючий код

Варіант

Миттє ві

відлік и

сигна лу, В

Часто тний діапа зон Af, кГц

Поту жніст ь

сигна луРс, Вт

Коефіц ієнт ампліт у-ди К2А,ДБ

Спектральна густина завади ,В2/Гц

Рс/Рш. кв., ДБ

Метод модул яції

Спосіб прийм ання сигнал y

Кор. код

11

48,12,-14

0,05-10

1,7

18

2,2*

32

ЧМ-2

Некогер.

Ц.К

2.1Перетворення аналогового сигналу в сигнал ІКМ

  1.  на виході перетворювача повідомлення сигналу утворюється первинний сигнал;
  2.  на виході кодера утворюється первинний сигнал закодований двійковим кодом;
  3.  на виході модулятора утворюється модульований сигнал що здатний для передачі його відповідною лінією зв’язку;
  4.  на виході передавача може бути антена, якщо лінія зв’язку є вільним простором, то на сигнал лінії зв’язку діють завади;
  5.  з виходу підсилювача сигнал поступає на демодулятор;
  6.  на виході декодера отримаємо аналоговий сигнал, який поступає на перетворювач;

           Система зв’язку включає в себе усі блоки створеної схеми без джерела і одержувача.

           Канал зв’язку-сукупність технічних засобів та середовище розповсюдження від джерела до одержувача.

Дискретизація- це перетворення неперервних сигналів у відліки (імпульси). Кодуваннявикористовується при перетворенні дискретних повідомлень у первинний сигнал. Повідомлення, що сформоване джерелом (відправником), звичайно має вигляд послідовності знаків, які вибрано з певного набору. Для перетворення послідовності знаків дискретного повідомлення в первинний сигнал спочатку здійснюють їх кодування, тобто кожний знак повідомлення змінюється комбінацією з деякого невеликого числа стандартних символів, а далі ці символи перетворюються в електричні сигнали.

Квантування- це процес виміру миттєвих відліків, основною задачою є:

  1.  Визначення кількості рівнів квантування
  2.  Визначення значення кроку квантування

При збільшенні рівнів квантування зростає розрядність коду але це зменшує похибку квантування.

Похибка квантування (шум квантування) виникає із-за неспівпадання дозволених рівнів квантування із значеннями дискет. Сукупність значень

похибки передається у вигляді імпульсів разом із закодованим сигналом, сукупність цих імпульсів - шум квантування.

1.Визначаємо частоту дискритизації:

2.Визначаємо крок дискретизації сигналу:

∆t

-максимальна частота в спектрі заданого сигналу

∆t≤ = 50 мкс

∆t50 мкс

3.Перетворюємо співвідношення  з децибел в рази

===31623=1.584*

В= 106,1*32 =  1584

Вт

4.Розраховуємо потужність шуму квантування

5.Перетворюємо квадрат амплітуди  з децибел у рази

==8

6.Знаходимо кількість рівнів квантування

                                                      +1=185

7.Визначаємо розрядність коду

n==7,5

Округляємо до найближчого цілого числа

n=8

8.Знаходимо тривалість одного символу

=6.25*10-6 м

9.Визначаємо ширину спектру символу коду

∆F=  =  =160  кГц

10.Визначаємо  крок  квантування

∆s==  = 0.26 В

11.Визначаємо рівні на яких будуть квантуватися зазначені у завданні відліків

 

12.Якщо рівень квантування не співпадає з дозволеним рівнем, його треба округлити до дозволеного рівня. При цьому виникає похибка:

=0

=0

13.Наводимо графік шуму квантування

 

∆s/2

t,c

-∆s/2

14.Методи боротьби з шумом квантування.

15.Перетворюємо рівні квантування у двійковий код.

12       00001100

-14      00001110

48       00000011

16.Наводимо графік коду рівнів квантування

U(t)

   

12

48

-14

0

0

0

0

0

1

1

0

0

0

0

0

0

0

1

1

1

0

0

0

0

0

0

0

0

1

1

17.Розраховуємо функцію відліків

=0.25;  

18.Розраховуємо ряд Котельникова для кожного рівня миттєвих відліків

19.Графічне відображення сигналу за допомогою ряду Котельникова

U(t)

100

90

80

70

60

50

40

30

20

10

 t

2.2.Інформаційні характеристики джерела повідомлення

Кількісна міра інформації. З визначення інформації як сукупності новин для споживача випливає, що в загальному дати оцінку кількості інформації досить важко, оскільки кожне повідомлення має свій семантичний зміст, свій сенс і певну цінність для споживача. За основу виміру кількості інформації взяті ймовірності характеристики повідомлень, які непов’язані з їх конкретним змістом, а відображають міру невизначеності (несподіваності ). У такому визначенні спершу враховується факт, що чим менша ймовірність тим більше інформації воно несе.

Тому за кількість інформації  І(аᵢ) в окремо взятому повідомленні (аᵢ) визначено величину, що дорівнює логарифму оберненого значення ймовірності Р(аᵢ) даного повідомлення.

І(аᵢ)= logͪ1/Рᵢ)= - logͪРᵢ)

=3*n=3*9=24 біт

Логарифмічна міра запропонована в 1928р. Р. Хартлі  має також властивість адитивності. Крім того, при Рᵢ)=1  кількість інформації по заданій формулі рівна нулю, що відповідає прийнятому раніше визначенню інформації (повідомлення про відому подію ніякою інформації не несе).

     Одиниця виміру визначається в залежності від вибору основи логарифму (коду з яким працює система ). Наприклад  при десятковому логарифмові b=10 одиницею виміру є десятки, скорочено дім, при натуральному логарифму одиницею виміру є натуральна одиниця  нам. Зручніше в системах що працюють з двійковими кодами (ЕОМ, двійкові системи зв’язку ) використовувати основу логарифма b=2, тоді інформація вимірюється у двійкових одиницях дв.од,  або їх еквівалентом bit.

     Значення bit в обчислювальній та імпульсній техніці використовується не тільки як одиниця кількості інформації, а й для визначення числа двійкових символів 0 і 1, оскільки вони рівномірні і кожен несе з них 1 bit інформації. У цьому значенні bit - це мінімально можлива пропорція (квант ) числа 0 і 1.

 

Ентропія джерела.

Ентропія.   Ентропія характеризує середню кількість інформації одного повідомлення.  Оскільки в реальних умовах повідомлення різноймовірні, то визначають середню кількість інформації , що приходиться на на одне повідомлення джерела. Така кількість інформацї  визначається як математичне очікування I( а ):

Н(а) =∑P(ai)J(ai) = -∑P(ai)log2P(ai)

Н(а) =

Примітка:   Для обчислення  двійкових логарифмів  можна скористатися

математичним правилом переходу до іншої основи логарифма:

log2a = 1,443 lna , або  log2a = 3,32 lga

Продуктивність джерела. Під продуктивністю джерела розуміють середню кількість інформації, що видає джерело за одиницю часу ( Rдж.). Продуктивність джерела інформації являється одним із основних вимог до джерела. Ця величина виражається через ентропію джерела H(a):

Rдж. = H(a)/Т,

де t – середня  тривалість  одного повідомлення.

Т=3∆t=3*50*

Rдж. = біт/пов.

2.3 Завадостійке кодування

Призначення кодера і декодера полягає в наступному. На вхід кодера надходить комбінація простого коду Ai певної довжини к, кодер перетворює її в комбінацію коректую чого коду В, довжини n відповідно до правил кодування, причому, п > к .На вхід декодера з каналу надходить комбінація

довжини п: i = Вi + E, де Е - комбінація помилок. Наприклад, Вi = 101000; нехай помилка відбулася в другому і третьому символах, тоді Е=011000, тоді код на вході декодера i=110000.

В залежності від коректуючої здатності коду і мети його застосування декодер коректую чого коду може працювати в режимі виявлення або в режимі виправлення помилок.

В режимі виявлення помилок декодер аналізує: прийнята комбінація i дозволена чи заборонена? Якщо ця комбінація є дозволена, то декодер відповідно до правила декодування формує на своєму виході комбінацію Aj довжини к.

Якщо ж комбінація недозволена, то вона бракується декодером, і на виході декодера комбінація відсутня, а на виході сигналу помилки з'являється певний сигнал( наприклад, «1»).

В режимі виправлення помилок декодер замість забороненої комбінації i, декодує дозволену кодову комбінацію відповідно до правила декодування і видає комбінацію довжини к.

Для зменшення ймовірності помилки застосовують завадостійке кодування. Для цього до основного коду вводиться додатковий коректуючий код, що допомагає виявляти та виправляти помилки, що виникають в процесі передавання повідомлення в системах зв'язку. Для того, щоб коректуючий код мав коректуючи властивості, основна кодова послідовність повинна мати додаткові (збиткові) символи, призначення для виправлення помилок. Чим більша збитковість коду, тим вища його коректуючи здатність.

Мінімальне співвідношення коректуючи та інформаційних символів . нижче якого код втрачає свої коректуючи властивості, визначається за виразом:

n = k + r ,де:

k - кількість символів інформаційного сигналу;

r - кількість символів коректую чого коду

Співвідношення між кількістю символів наведено в таблиці 1:

  Таблиця 1.

k

1

1

2

3

4

4

5

6

7

8

9

10

11

11

r

2

3

3

3

3

4

4

4

4

4

4

4

4

5

n

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

Одними із найпоширеніших систематичних кодів, що виправляють помилки, є код Хемінга та циклічний код. Розглянемо принципи застосування цих кодів.

Циклічний код. Циклічні коди широко застосовуються в системах зв'язку із-за своєї прости використання. Для опису циклічних кодів кодові комбінації представляються у вигляді поліномів. Наприклад, комбінація Ai = 10111 відповідає поліному

аi(х)=х4 + х2 + х + 1

Будь який циклічний код задається не тільки числами п і к, але і породжуючим поліномом g(x) степені т. Циклічним кодом називається такий код, усі комбінації якого представляються поліномом степені п-1 і менше, що діляться без залишку на породжуючий поліном.

У таблиці 1. наведені породжуючи поліноми для r =3,4,5:

r

q(x)

3

Х3 + Х2+1

Х4+Х+1

4

Х4 + Х3 + 1

X4+Х+1

5

Х5 + X42 + 1

Робота кодера циклічного коду зводиться до наступного. Нехай аi{х) - поліном, що відповідає комбінації простого коду, яка надійшла на вхід кодера. Поліном а(х)ххr відповідає додаванню до вхідної комбінації r нулів праворуч. Виконується ділення поліному а(х)ххr' на породжуючий поліном g(x) з метою визначення залишку від ділення г(х). Цей залишок додаються до основного коду. Тоді поліном вихідного коду визначається, як: b(x) = a(x)xxr + r(х), тобто r нулів, введених у комбінацію заміщуються комбінацією, що відповідає залишку від ділення.

Розглянемо приклад формування кодової комбінації коду (10,5) з породжуючим поліномом: g(x)= Xs + X4 + X2 + 1

Нехай, Ai=10110, поліном такої комбінаці є: аi(х)=X4 + X2 + X

Тоді аi{х)х5= Х976.

Виконуємо ділення поліному ai(x)x5 на породжуючий поліном g(x) за правилом ділення поліномів арифметичним способом. Одержуємо залишок:

X3 + X2 + 1= r(х)

В результаті сигнал на виході декодера має вигляд:

Ьi(х) = а(х)ххr +r(х) = x9 + x7 + x6 + x3 + x2 + 1, тобто кодова

комбінація:

Bi=1011001101, в якій останні п'ять символів є відтворення коректую чого коду.

У декодері циклічного коду виконується ділення прийнятої комбінації на породжуючий поліном. Поліноми переданої комбінації b(х) = а(х)*хг +г(х) і прийнятої комбінації і помилки е(х) зв'язані співвідношенням. Результат ділення прийнятого полінома на породжуючий поліном можна представити:

s(x)

звідки випливає, що залишок від ділення залежить тільки від полінома

gM

помилки і не залежить від переданої комбінації v(x)- ціла частина від ділення . Залишок від ділення s(.x) є синдромом помилки. Ненульовий залишок

gW

свідчить про те, що прийнята комбінація є забороненою(помилковою). Якщо декодер працює в режимі виправлення помилок, то номер помилкового символу ( чи номери помилкових символів) визначаються на основі аналізу синдрому.

Для коду (10,5) з породжуючим поліномом g(x)=X5 + X4 + Х: + 1 складаємо таблицю синдромів для всіх однократних помилок, виконуючі ділення е(х) на g(x) і фіксуючі в таблиці тільки залишки від ділення. Кожен синдром однозначно вказує номер помилкового символу.

Виправлення помилки декодером здійснюється за допомогою дешифратора і інвертора, що виконує інверсію помилкового символу

Поліном помилки е(х)

Синдром s(x)

X9

X4 + Х3+ 1

X8

X4 + Х2+ X

X7

X3 + X + 1

X6

X4 + X3 + X2 + X + 1

X5

X4 + Х2+ 1

X4

X4

X3

X3

X2

X2

X

X

1

1

Розрахунок циклічного коду

1) A1= 0110000

48 2 2)(X5+X4)*X5=X10+X9

48 24 2

 0  24 12  2

      0   12  6 2

            0    6 3 2

    0 2 1

       1

3)

 X10+x9  x5+x4 x2+1

  x10+x9+x7+x5 x5+ x2 +x

         x7 + x5   

   x7+x6  + x4+x2

 x6  + x5 + x4+x2

 x6  +  x5 + x3+x

   x4 + x3+x2+x  [11110]

bi(x)=x10+x9+x4+x3+x2+x

= [(x9+x4+x3+x2+x)*(x5+x4+x2+1)]= x5+x4+x3+1  (без  остачі)

x10+x9+x4+x3+x2+x  x5+x4+x2+1

x10+x9+x7+x5      x5+x2+x

x7+x5+x4+x3+x2 +x

x7+x6+x4+x2

x6+x5+x3+x

x6+x5+x3+x

      0

4) Допустимо що при проходженні каналу зв’язку виникає помилка у 3-му розряді.

x10+x9+x4+x3+x2+x  x5+x4+x2+1

x10+x9+x7+x5      x5+x2+x

x7+x5+x4+x3+x2 +x

x7+x6+x4+x2

x6+x5+x

x6+x5+x3+x

x3

 

х3-вказує що помилка була в 3-му розряді

2.4.Опис маніпуляції сигналу

Оскільки дискретний модулюючий сигнал може приймати т дискретних значень (згідно з обсягом коду т), то і в маніпульованому сигналі інформаційний параметр (амплітуда, частота чи фаза) приймає т значень, тобто при маніпуляції здійснюється перетворення первинних сигналів u,{t) у дискретні вторинні сигнали s,(/), і = 1, 2, 3, ..., т. Маніпульовані сигнали скорочено позначаються так: АМ-/и, ЧМ-от, ФМ-/и, де т - число значень інформаційного параметра. Таке позначення зроблено для того, щоб розрізняти модульовані та маніпульовані сигнали в їх скороченому запису.

Основні види дискретної модуляції. Дискретна модуляція є окремим випадком модуляції гармонічного переносника, якщо модулюючий сигнал г/м(/) - дискретний. Таким дискретним модулюючим сигналом, як правило, є первинний сигнал, що відображає символи кодових комбінацій дискретних повідомлень. Дуже часто дискретну модуляцію називають маніпуляцією, цим терміном і ми будемо користуватись надалі.

При ЧМ-2 елементарні сигнали відрізняються частотами радіоімпульсів. У демодуляторі необхідно створити два підканали для роздільного оброблення радіоімпульсів. У кожному з підканалів необхідно виконати наступні операції: когерентне детектування, фільтрацію узгодженими фільтрами і дискретизацію. Схема ВН повинна створювати два коливання:

-для верхнього підканалу - sin2π(ϯ0+)t

-для нижнього підканалу - sin2π(ϯ0+)t

 

                        

t

 ЧМ-2

s

t

2.5.Вибір схеми приймача та розрахунок ймовірності помилки на виході приймача

Суть оптимального приймання сигналу полягає в тому, що у приймачі необхідно здійснити таке оброблення суміші сигнал-завада, щоб забезпечити виконання заданого критерію. Ця сукупність правил називається алгоритмом оптимального приймання сигналу у приймачі. Алгоритми оптималь ного приймання(когерентного та не когерентного) наведені в таблиці. Усі алгоритми в цій таблиці являють собою нерівності, що вказують послідовність операцій, які необхідно виконати над прийнятою сумішшю сигналу та завади г(0для визначення первинного сигналу b^

Алгоритм приймання в гаусовому каналі

Тип

сигналу

Когерентне приймання

Некогерентне приймання

АМ-2

ЧМ-2

ФМ-2

Не існує

Демодулятора надходить сума переданого модульованого сигналу s(t) і завади n(t):

z(t) = s(t) + n(t)

Демодулятор повинен відновити цифровий сигнал. Критерієм оптимальності є мінімум ймовірності помилки двійкового символу(бітд) цифрового сигналу.

Сигнал цифрової модуляції s(t) - це послідовність радіоімпульсів, що відображають цифровий сигнал і проходять через тактовий інтервал Т:

s(t)=±slk\t-kT)

де s'0-кТ)- і-ій радіоімпульс, що передається на к-му тактовому інтервалі

Радіоімпульси можуть відрізнятися амплітудами, фазами або частотами. Існують різні види цифрової модуляції АМ-2, ФМ-2, ЧМ-2, КАМ-2, АФМ-2. При цьому радіоімпульс «^використовується для передавання 0, а радіоімпульс s,(t) - для передавання 1. У цій таблиці використані наступні позначення:

Метод модуляції

АМ-2

ЧМ-2

ФМ-2

1

0

0


=-

а- коефіцієнт, що визначає енергію елементарного сигналу( 1-біта);

А(t) - функція, що описує форму елементарного сигналу;

f0 - частота несійного коливання;

∆f - відхилення(девіація) частоти при ЧМ-2.

Під час демодуляції послідовності елементарних сигналів необхідно виконати дискретизацію з інтервалом Т в моменти часу t0+kT,k = ...-1,0,1,2... Правильний вибір цих моментів забезпечує система тактової синхронізації (ТС).

На основі оцінки вирішуючою схемою виноситься рішення про переданий сигнал. Правило винесення рішення формулюється на основі сигналу, що демодулюється. Рішення виноситься шляхом порівняння оцінки а з пороговим значенням

за правилом: a, то передавався сигнал s,(t), а якщо aто

передавався сигнал s0(t). При АМ-2 а,=а, =0, = 0,5а, тобто порогове значення дорівнює половині відлікового значення з виходу УФ при надходженні на вхід демодулятора без завади.

При ФМ-2 а, =а,а = -а, = 0, тобто рішення виноситься за знаком відліку. Після винесення рішення вирішуючи схема видає відповідний біт цифрового сигналу.

Схема оптимального демодулятора  ЧМ-2

ВП

S

X

S

X

-------------------------------------------

Критерій оптимальності приймання дискретних сигналів – це частіше за все критерій ідеального спостерігача або критерій Котельникова, згідно з цим критерієм оптимальним приймачем буде такий, який забезпечить мінімум середньої ймовірності помилки.

2.6 Обчислення потенційної завадостійкості

Під потенційною завадостійкістю приймання дискретних сигналів розуміють мінімально можливу ймовірність помилки, якщо сигнали приймаються оптимальним приймачем.

Таблиця 7.1. Ймовірність помилки Рпом при оптимальному прийманні дискретних сигналів

Тип

сигналу

Когерентне приймання

Некогерентне приймання

ЧМ-2

0,5-Ф0 (h)

0.5exp(-h2/2)

Труднощі застосування формул , наведених у таблиці 7.1. полягають у необхідності мати таблицю інтеграла ймовірності Ф„(г). Тому ймовірність помилки при когерентному прийманні сигналів АМ-2, ЧМ-2, ФМ-2 можна визначати для технічних розрахунків за формулою:

Рпом =0,65ехр[-0.44()2], де:

для ЧМ-2=

h2 = Еs/N0 відношення енергії сигналу до спектральної густини завади

Енергія сигналу вимірюється у В2, а спектральна густина сигналу в В2/Гц

За таблицею (Рис. 16.4, підручника [2], с.250) визначають виграш демодуляції, порівнюючи ймовірності помилок при когерентному та некогерентному прийманні сигналів для одного і тогож значення 

h2=Es/N0=

h=55

Рпом =0,65ехр[-0.44()2]=0,5-0,0,13885*3,6=0,00012=1,2*10-4


2.7.Пропускна здатність двійкового каналу

Якість передавання повідомлення залежить від ймовірності помилок сигналів та відношення сигнал-завада, яке не повинно бути меншим ніж 20 дБ. Найбільше значення швидкості передавання інформації каналом зв'язку при заданих обмеженнях називають пропускною здатністю каналу, яка вимірюється у біт/с.

Пропускна здатність двійкового каналу визначається за формулою.

Ск.дв. = В [1 + рlog2 р + (1 - р) log2(1 - р)]

Ск.дв. = В [1 + рlog2 р + (1 - р) log2(1 - р)]=13,87*104


2.8.Ефективність системи зв'язку

Під ефективністю розуміють степінь використання потужності сигналу, смуги частот каналу та його пропускну здатність.

Для оцінки міри ефективності професор А.Г. Зюко запропонував порівняти ці показники зі швидкістю передавання інформації R.

Узагальнюючою оцінкою ефективності системи зв'язку є коефіцієнт використання пропускної здатності каналу:

n =   ,що дістав назву інформаційної ефективності.

У реальних каналах зв'язку швидкість передавання інформації завжди менша за пропускну здатність, тому 0 < n < 1.

Коефіцієнт частотної ефективності: у = характеризує використання смуги частот каналу: 0  у ≤ 1.

Коефіцієнт енергетичної потужності:  =

Примітка: перші два показники вимірюються у процентах, а коефіцієнт енергетичної ефективності - в дБ( від'ємне значення).

n =

у =

= ,08


3.Висновок

В даному курсовому проекті я дослідив передавання сигналу по системам електрозв'язку. У системах електрозв'язку фізичним процесом, що використовується для передавання повідомлень, є, як правило, світлові хвилі, електромагнітне поле, змінний електричний струм. Дані переносники можуть передаватися з граничною швидкістю 3*108 м/с, також за допомогою них можливо передавати величезну кількість інформації, що є найголовнішим. Розрахована мною система електрозв'язку показує, що пропускна здатність каналу більша продуктивності джерела повідомлення. З цього всього можливо зробити висновок, що дана система електрозв'язку справляється з роботою. Для покращення її роботи доцільно використовувати того чи іншого способу кодування або модуляції.


4.Список використаної літератури

  1.  Стеклов В.К., Беркман JI.H. Теорія електричного зв'язку. - К.: «Техніка», 2006.
  2.  Панфілов І.П., Дирда В.Ю., Капацін А.В. Теорія електричного зв'язку. - К.:»Техніка», 1998.
  3.  Шинаков Ю.С., Колодяжньїй Ю.,М. Теория передачи сигналов. - М.: «Радио и свіязь», 1989.
  4.  Зюко А.Г., Кловский Д.Д. Теория передачи сигналов. - М.: «Связь», 1986.
  5.   Методичний посібник для курсової роботи для студентів, що навчаються за освітньо – кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» з напрямку «Телекомунікації».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2167. Виховна система 18.85 KB
  Педагогічний процес здійснюється в рамках певної виховної системи. Виховна система - це сукупність взаємопов'язаних цілей і принципів організації виховного процесу, методів і прийомів їх поетапної реалізації в межах певної соціальної структури.
2168. План воспитательной работы в группе 18.81 KB
  Психолого-педагогическая характеристика группы. Цель воспитательной работы. Содержание воспитательной работы. Индивидуальная работа с учащимися.
2169. Микроклимат семьи и его влияние на социализацию подростка 23.65 KB
  Семья выступает в качестве как положительного, так и отрицательного фактора воспитания. Положительное воздействие состоит в том, что никто кроме самых близких, не относится к ребёнку лучше, и вместе с тем никто не может потенциально нанести столько вреда в воспитании, сколько семья.
2170. Локальні та глобальні мережі 49.5 KB
  Комп’ютерні мережі та їх будова. Локальні комп’ютерні мережі. Глобальні комп’ютерні мережі.
2171. Системи підтримки прийняття рішень 47.61 KB
  Концепції побудови та сфери застосування систем підтримки прийняття рішень (СППР). Архітектура СППР.
2172. Експертні системи 60.89 KB
  Проблеми створення систем із штучним інтелектом. Експертні системи (ЕС) та їх характеристики. Поняття знань та відмінності їх від даних. Структура ЕС.
2173. Лексика русского языка и иноязычные заимствования 56.32 KB
  Исконная лексика русского языка. Заимствованные слова в русском языке. Заимствованные слова в общественно - политической жизни страны. Заимствования из родственных славянских языков. Заимствования из неславянских языков. Характеристики и функции заимствований.
2174. Молодежь на рынке труда: особенность государственного регулирования безработицы и трудоустройства 57.84 KB
  Теоретико-методологические основы исследования государственного регулирования молодежной безработицы. Молодежная безработица в современной России, в Агинском Бурятском Округе и в Республике Бурятия. Нормативно-правовые и организационно-управленческие механизмы государственного регулирования молодежной безработицы.
2175. Прибыль и рентабельность ОАО Ухтанефтегазгеология 60.11 KB
  Общие сведения о прибыли и рентабельности предприятия. Прибыль и рентабельность на примере предприятия ОАО Ухтанефтегазгеология, основные сведения о предприятий.