42865

Бесіда як метод навчання, її методичні особливості у вивченні дисципліни “Інформаційні технології”

Курсовая

Педагогика и дидактика

Макаренка Курсова робота з дисципліни: Методика викладання спецдисциплін на тему: Бесіда як метод навчання її методичні особливості у вивченні дисципліни “Інформаційні технологіїâ€ Студента IV курсу 29 БП групи напряму підготовки 0101 Педагогічна освіта...

Украинкский

2013-10-31

63.89 KB

22 чел.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський професійно-педагогічний коледж

ім. А.Макаренка

Курсова робота

з дисципліни: «Методика викладання спецдисциплін»

на тему:

«Бесіда як метод навчання, її методичні особливості у вивченні дисципліни “Інформаційні технології”»

                                                Студента IV курсу 29 БП групи

                                                      напряму підготовки

   0101 «Педагогічна освіта»

                                                 спеціальності: 6.010104

                                        Професійна освіта   

                                                     «Комп’ютерні технології»

                                                     Манченко Р.С.

                                                                Керівник викладач вищої категорії:

                                                                          Гомеля Н.С.

                                 Оцінка ____________

                                         Члени комісії: ___________

            (підпис)

                                                                                                                                                                             ___________________

                  (підпис)

              ___________________

                    (підпис)

Київ 2013

Зміст

Вступ.....................................................................................................................3

Розділ 1. Теоретично-методичні особливості впровадження бесіди у

процесі підготовки робітничих спеціальностей

  1.   Бесіда як метод навчання....................................................................19
  2.   Особливості впровадження бесіди у вищих навчальних закладах

Розділ 2. Практична частина

2.1 Проведений виховний захід у формі бесіди……………………….23

2.2 Анкета «Чи вмієте ви слухати при бесіді?»………………………..28

Висновки.............................................................................................................31

Список використаних джерел.........................................................................33

Вступ

Для оптимального засвоєння учнями основних знань необхідно, щоб викладач правильно, тобто методично обгрунтовано, організував процес їх формування і управління їх засвоєнням.

Ситуація в методиці викладання технічних дисциплін така, що методи навчання в ПТУ складаються стихійно на основі особистого досвіду і логіки викладу змісту навчального матеріалу в підручниках та навчальних посібниках.

У результаті витрачається багато часу на формування знань, але рівень засвоєння їх учнями ПТУ не задовольняє вимогам програми.

Звідси випливає висновок, що викладачеві необхідно знати систему правил конструювання і реалізації методів формування знань.

Актуальність теми. Найпоширенішою формою спілкування  та методом навчання є бесіда.

Як відомо, бесіда є також одним з найпродуктивніших методів в психології особи, що дають можливість вглядітися у внутрішній світ людини, багато в чому зрозуміти його складний, часто суперечливий зміст.

Особливе місце бесіди в арсеналі методів дослідження особи пов'язане також з тим, що, хоча даний метод не вимагає залучення складної додаткової апаратури і устаткування він в той же час, як жоден інший, пред'являє високі вимоги до експериментатора-психолога, його майстерності, професійної зрілості.

Метою курсової роботи є дослідження бесіди як найбільш поширеного методу навчання.

 

 

1.1 Загальна характеристика педагогічного процесу

В педагогіці провідним та найширшим поняттям є «педагогічний процес» (у низці джерел вживається синонім – «навчально-виховний процес»). Його зміст і організація є однією з основних функцій будь-якої освітньо-виховної системи. Ті системи, що організовують педагогічний процес, визначаються як «педагогічні системи». До них відносять: школи, вищі навчальні заклади, військові підрозділи і частини тощо.

Саме поняття «процес» походить від латинського слова processus, яке означає походження, просування вперед. У словнику іншомовних слів даються такі визначення процесу: 1). Послідовна зміна предметів і явищ, що відбувається закономірним порядком. 2). Сукупність ряду послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату.

В педагогіці цей термін почали використовувати на початку XX століття. Вперше обгрунтував поняття «педагогічний процес» відомий російський педагог П. Ф. Каптєрев (1849-1922) – автор численних праць з історії та теорії педагогіки – в книгах «Дидактичні нариси» (1895) і «Педагогічний процес» (1905), де наголосив на необхідності цілісності та єдності навчання й виховання. Наприклад, у роботі «Педагогічний процес» він так визначає це поняття: все, що відбувається в школі щодо навчання і виховання, тобто сукупна навчально-вихована діяльність, – це і є педагогічний процес.

До такої думки долучився й О. П. Нечаев, який разом з П. Ф. Каптєревим розробив основи психологічної дидактики, а також Н. К. Крупсъка. У своїй праці «Виховання» вона визначила необхідність єдності двох основних процесів – навчання і виховання. Автор підручника «Педагогіка» А. Г. Пінкевич (1884-1939) також відстоював ідею єдності та цілісності навчально-виховного процесу.

Проте були і такі приклади, коли окремі теоретики розділяли дидактику і теорію виховання, а в житті навчальних закладів відбувалося навпаки – виховання і навчання здійснювалися обопільно. Наприклад, М. В. Крупєніна, В. Н. Шульгін соціологізували цей процес. Вони під педагогічним процесом розуміли всю сукупність впливів, які формують людину, і були авторами «теорії» відмирання школи. Інші біологізували педагогічний процес, стверджуючи, що розвиток людини не залежить від умов життя й виховання, що це просто процес розкриття успадкованих людиною властивостей і здібностей. Окремі думки педології належать до цієї концепції. Деякі автори (наприклад А. Г. Калашников) намагалися обгрунтувати правомірність визнання обох цих основ, але відкидаючи крайності кожної з них. Прихильники такої думки людину розглядали як пасивний продукт виховання, заперечували значення біогенетичних законів для педагогіки.

Тільки в 70-х роках XX століття теорія повернулася до об'єднання виховання і навчання в єдине ціле. Важливу роль у теоретичному визначенні цього поняття відіграли вчені-дидакти Ю. К. Бабанський, М. О. Данилов, М. М. Скаткін, а згодом  – С.У. Гончаренко, І. П. Підласий.

Ю. К. Бабанський дає таке визначення педагогічного процесу: «Педагогічний, навчально-виховний процес... є органічною єдністю процесів навчання, виховання та розвитку. Суть його полягає у передаванні соціального досвіду старшими і засвоєнні його підростаючими поколіннями шляхом їх взаємодії, спрямованої на задоволення сучасного суспільства у всебічному, гармонійному розвиткові особистості».

Практично цієї ж точки зору дотримується С. У. Гончаренко: «Педагогічний процес (навчально-виховний процес) – цілеспрямована, свідомо організована, динамічна взаємодія вихователів і вихованців, у процесі якої вирішуються суспільно необхідні завдання освіти й гармонійного виховання. Педагогічний процес – цілісний процес, що органічно поєднує навчання, виховання та розвиток вихованців. Компоненти педагогічного процесу: мета, завдання, зміст, методи, засоби й форми взаємодії педагогів і вихованців, результат».

Призначення і завдання педагогічного процесу

Сучасне розуміння поняття «педагогічний процес» та його сутності є у підручнику «Педагогіка» І. П. Підласого: «Педагогічним процесом називається розвиткова взаємодія вихователів і вихованців, що спрямована на досягнення заданої цілі й приводить до заздалегідь наміченої зміни стану, перетворення властивостей і якостей вихованця. Інакше кажучи, педагогічний процес – це процес, у якому соціальний досвід переплавляється в якості особистості... Забезпечення єдності навчання, виховання і розвитку на основі цілісності й спільності є головною сутністю педагогічного процесу».

Його основне завдання  – формування і розвиток особистості вихованця на основі наукового світогляду, духовності, активної життєвої настанови, переконаності, сукупності знань, навичок, умінь, основ професійної майстерності.

Структурно педагогічний процес складається з планових занять. Його безпосередніми похідними та умовою ефективності є самоосвіта та самовиховання. Системотвірні компоненти педагогічного процесу – це головне його призначення і навчально-виховні завдання. Вони також визначають і його функції.

Основне призначення педагогічного процесу – формування і розвиток особистості вихованця, допомога в самоактуалізації, особистому і професійному житті. На думку І. П. Підласого, «предмет педагогічного процесу – формування людини, яка на відміну від педагога перебуває на більш ранній стадії свого розвитку і не володіє необхідними для дорослої людини знаннями, вміннями, навичками, досвідом. Своєрідність об'єкта педагогічної діяльності полягає також у тому, що він розвивається не у пропорційній залежності від педагогічного впливу на нього, а за законами, які властиві його психіці, – особливостями сприйняття, розуміння, мислення, становлення волі та характеру».

Навчально-виховні завдання  – це суперечливі педагогічні ситуації, які об'єктивно зумовлені потребами повсякденної життєдіяльності вихованців, їхньою майбутньою професійною діяльністю.

Основне призначення педагогічного процесу визначає зміст його складових – виховання, навчання, розвитку, які водночас є його функціями. Безумовно, ці функції нерівнозначні.

Основною функцією є виховна, яка являє собою вищий рівень педагогічного процесу. В ній синтезуються всі інші структурно-функціонально-змістові компоненти і реалізуються як загальні (формування особистості громадянина України, закладення основ саморозвитку й самоактуалізації), так і специфічні (підготовка конкретного фахівця до певного виду професійної діяльності) завдання цього процесу.

Педагогічний процес передбачає певні відносини між його учасниками – вихователями і вихованцями, які є його центральними постатями. Ефективність цього процесу в основному залежить від характеру і змісту взаємодії, що виникає між ними. Вона повинна бути активною, змістовною, усвідомленою. Сучасні гуманістичні педагогічні концепції – гуманістична педагогіка, педагогіка співробітництва і особистісно орієнтована педагогіка – особливу увагу звертають на формування між вихователями і вихованцями суб'єкт-суб'єктних взаємин. Характер цієї взаємодії є суттєвою характеристикою сучасного педагогічного процесу.

Вихователі, які організують педагогічний процес, керують ним і контролюють його перебіг, оцінюють результати та вносять певні необхідні корективи, повинні усвідомлювати високу відповідальність за організацію і кінцеві результати всіх видів діяльності вихованців (навчальної, громадської) і особистої поведінки; поєднувати функції вчителя та вихователя.

Вихованці в руслі сучасних гуманістичних педагогічних концепцій обов'язково мають бути суб'єктами учіння, виховання, розвитку й самовиховання. Тому вихователям необхідно добре знати їхні індивідуально-психічні особливості. Незнання або недостатнє врахування їх у педагогічному процесі може звести нанівець зусилля вихователів, бо лише за активної участі всіх вихованців у педагогічному процесі можна досягти певних позитивних результатів, а в протилежному разі – взагалі втрачається його сенс. Безумовно, поряд із загальними й типовими необхідно враховувати також національні, регіональні, професійні особливості вихованців, різний життєвий досвід, рівні підготовленості. Найголовніше завдання вихователів – зробити вихованців активними, свідомими, зацікавленими та самостійними учасниками цього процесу.

Закономірності педагогічного процесу

Аналіз структури і змісту педагогічного процесу показує, що це складний, суперечливий, багатоступінчастий процес, у якому його елементи мають найрізноманітніші взаємовідносини. Причому вони можуть бути випадковими й необхідними, об'єктивними й суб'єктивними, позитивними та негативними, ситуативними і тривалими, внутрішніми й зовнішніми тощо. Ці відносини й залежності, що об'єктивно існують між різними педагогічними явищами, систематично повторюються та мають стійкий, необхідний і суттєвий характер, визначаються як закономірності педагогічного процесу.

Безумовно, їх розкриття – справа складна, але можлива і вкрай необхідна, адже від характеру різних елементів або їх поєднання залежить в цілому ефективність педагогічного процесу. Тільки глибоко пізнавши закономірності навчання, виховання, розвитку людини та учнівського колективу, опираючися на їхні вимоги, можна успішно вирішувати різноманітні завдання, що стоять перед різними освітньо-виховними системами.

Тому педагогічний процес – це процес суспільний, у ньому своєрідно виявляються закони та закономірності різного рівня. Найвищий рівень становлять найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення – закон переходу кількості в якість; закон заперечення заперечення; закон єдності та боротьби протилежностей.

У педагогічному процесі також виявляються закономірності розвитку суспільства, формування особистості й колективу, пізнавальної діяльності тощо. Безумовно, йому притаманні й специфічні, педагогічні закономірності, які найбільш докладно і комплексно виражають суттєві зв'язки та відношення цього змістовного процесу.

Розглянемо прояв деяких закономірностей. Визначний вплив на педагогічний процес мають соціально-економічні умови держави, рівень розвитку освіти, науки й техніки.

В процесі навчання й виховання формується особистість вихованця, яка набуває найважливіших властивостей громадянина української держави. Цей процес повинен враховувати закономірності формування особистості:

  1.  провідну роль суспільних умов;
  2.  залежність розвитку особистості від характеру і змісту навчально-пізнавальної діяльності;
  3.  взаємозумовленість внутрішніх психічних факторів і зовнішніх впливів;
  4.  спадкоємність і послідовність з урахуванням вікових
  5.  індивідуально-психічних особливостей;
  6.  цілісність формування особистості;
  7.  залежність від характеру взаємостосунків і спілкування,
  8.  духовної атмосфери в учнівському колективі;
  9.  залежність від якості навчально-виховної роботи вихователя тощо.

1.2 Методи навчання та їх класифікація

Залежно від походження інформації виділяють: словесні, наочні та практичні методи; від мети: методи здобуття нових знань, метод формування умінь і навичок, метод застосування знань на практиці, методи творчої діяльності, методи закріплення знань, умінь і навичок, методи перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок.

Досить розгалуженою є класифікація методів навчання за особливостями навчально-пізнавальної діяльності учнів, яку складають:

— пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод: викладач організує сприймання та усвідомлення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення і запам'ятовування її;

— репродуктивний: викладач дає завдання, у процесі виконання якого учні здобувають уміння застосовувати знання за зразком;

— проблемного виконання: викладач формулює проблему і вирішує її, учні стежать за ходом творчого пошуку (учням подається своєрідний еталон творчого мислення);

— частково-пошуковий(евристичний): викладач формулює проблему, поетапне вирішення якої здійснюють учні під його керівництвом (при цьому відбувається поєднання репродуктивної та творчої діяльності учнів);

— дослідницький: викладач ставить перед учнями проблему, і ті вирішують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, підбираючи для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощо.

Залежно від особливостей викладання та учіння, в яких поєднуються методи викладання (діяльність викладача) з відповідними методами учіння (діяльність учнів):

— інструктивно-практичний метод викладання і продуктивно-практичний метод учіння. Викладач інструктує учнів словесними, наочними або практичними способами, як виконувати певні практичні дії; учні за допомогою вправ відшліфовують різні уміння і навички;

— пояснювально-спонукальний метод викладання і частково-пошуковий метод учіння. Викладач частину навчального матеріалу подає в готовому вигляді, іншу частину — через проблемні завдання; учні засвоюють навчальний матеріал як за допомогою репродуктивного, так і творчого, дослідницького методу;

— спонукальний метод навчання і пошуковий метод учіння. Викладач ставить перед учнями проблемні питання і завдання, організовуючи їх самостійну діяльність; учні самостійно здобувають і засвоюють нові знання в основному без допомоги викладача.

Беручи за основу логіку побудови навчального матеріалу, розрізняють індуктивні, дедуктивні та традуктивні методи; логіку викладання — аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичні, аналогічно-індуктивні, синтетично-дедуктивні; характеру пізнавальної діяльності — ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні (запитальні) методи; ступінь самостійної роботи учнів у процесі навчання — подаючі методи (діяльність учнів в основному зводиться до сприймання словесної або наочної інформації), методи взаємодії викладача та учнів (наприклад, бесіда, дискусія тощо), методи самостійної роботи учнів; спосіб вирішення пізнавального завдання — емпіричні (засновані на досвіді, експерименті) і теоретичні (засновані на логічному аналізі) методи. Досить широко в педагогіці почали використовувати методи проблемного і програмованого навчання.

Методи організації та здійснення

навчально-пізнавальної діяльності

До цієї групи належить сукупність методів (словесні, наочні, практичні), спрямованих на передачу і засвоєння учнями знань, формування умінь і навичок.

Словесні методи навчання. Головна їх особливість у тому, що інформація подається учням через слово викладача, а сприймання її здійснюється у процесі слухання її. Усю їх різноманітність іноді зводять до двох методів: евристичного (запитального) — бесіда; та акроматичного (викладального) — пояснення, розповідь, лекція, інструктаж, робота з підручником.

Бесіда — діалогічний метод навчання, за якого вчитель із допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів відтворювати раніше набуті знання, робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу.

Метод бесіди реалізується за допомогою запитань — відповідей. Якщо запитання мають тільки інформаційний характер (“Що?”, “Де?”, “Коли?”), бесіда є повідомлюючою.

Розрізняють кілька типів пояснень: причинні, які виявляють причини певного явища, події, факту (наприклад, пояснення передумов різних історичних подій, причин виникнення фізичних, хімічних та інших явищ тощо); генетичні, що розкривають передісторію явищ; закономірні, які розшифровують зміст закономірних зв'язків, конкретних виявів закону; структурні — розкривають будову об'єкта, взаємодію його елементів (наприклад, пояснення будови машин, приладів, механізмів); функціональні — допомагають усвідомити специфіку функціонування об'єкта (наприклад, пояснення дії приладу, машини).

Розповідь — образний, динамічний, емоційний виклад інформації про різні явища і події.

Характеризується відсутністю взаємних питань між викладачем та учнями, незначною тривалістю (10—12 хв.), доступною формою викладу. Викладач може використовувати цитати, резюмування, наочні засоби, яскраві образні приклади, зіставлення.

Розрізняють три типи розповіді: розповідь-вступ (використовують перед вивченням нової теми для стимулювання та актуалізації опорних знань), розповідь-викладання (пояснення), розповідь-завершення (проводять після пояснення або вивчення теми з метою узагальнення вивченого, підбиття підсумків).

Лекція — інформативно-доказовий виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.

Структура лекції є наслідком творчості вчителя. Проте доцільно передбачити: вступ (чіткий, короткий, виразний виклад вихідних позицій, можливе використання яскравих фактів, суперечливих ситуацій); виклад основного змісту (послідовне, адаптоване до рівня сприйняття викладення матеріалу); висновок (коротке узагальнення або яскрава цитата, що підбиває підсумок).

Інструктаж — короткі, лаконічні, чіткі вказівки (рекомендації) щодо виконання дії.

Поділяється на вступний, поточний і заключний. Вступний інструктаж проводять перед початком самостійної роботи учнів, щоб довести до них мету й способи виконання завдання. Поточний інструктаж проводять у процесі самостійної роботи. Розрахований він на допомогу окремим учням.

Наочні методи навчання

До наочних методів навчання належать: ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Метод ілюстрування — оснащення ілюстраціями статичної (нерухомої) наочності, плакатів, малюнків, картин, карт, схем та ін.

Метод демонстрування — показ рухомих засобів наочності, приладів, дослідів, технічних установок тощо.

Можливий показ учням різноманітних наочних об'єктів — реальних предметів (безпосередня наочність) та їх зображень (опосередкована наочність).

За критерієм взаємодії учня з об'єктом наочності вона може бути споглядальною та дієвою. Споглядальною наочність є тоді, коли учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об'єкти в натурі або в зображеннях; дієвою є наочність — коли пізнають об'єкти, діючи: виготовляють (моделі, карти, діаграми, таблиці), спостерігають і виготовляють різні предмети й матеріали в навчальних майстернях, кабінетах, лабораторіях тощо. Поєднуючи споглядання з дією, наочність допомагає засвоювати знання глибше й повніше, ніж спостереження без праці.

За критерієм відображення засобами наочності дійсності їх поділяють на такі види:

1. Натуральні об'єкти — рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини та ін. Конкретність, повноту, багатогранність натуральних об'єктів не можуть замінити штучні зображення. Але використання на уроках натуральних об'єктів не завжди можливе.

2. Зображальні (образно-опосередковані) засоби — навчальні картини, репродукції художніх картин, макети, муляжі та ін. Цінність їх у тому, що вони в яскравій образній формі відображають складні предмети і явища. При їх використанні необхідно звертати увагу на внутрішню суть зображень, маючи на меті навчити учнів читати картину, бачити головне в ній (ідею, основний зміст). Так само слід спрямовувати сприймання учнів на найістотніші ознаки й особливості предметів, представлених у вигляді макетів, муляжів, скульптур (загальна структура предмета, основні його частини, взаємозалежність між ними).

3. Схематичні засоби — географічні, топографічні, історичні карти, схеми, малюнки, діаграми, графіки тощо. Вони відображають дійсність в умовних, символічних і графічних формах, схематично, але чітко показують кількість та просторові відношення між окремими елементами відображуваних явищ, зв'язки й залежності між різними сторонами об'єкта.

Практичні методи навчання

Використовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок. До них належать: вправи, лабораторні, практичні, графічні й дослідні роботи.

Вправи — цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій та операцій (розумових, практичних) для формування навичок і вмінь.

Їх особливості залежать від змісту і дидактичної мети навчання. За формою навчальної діяльності учнів вправи поділяють на усні, письмові, графічні, технічні. Усні вправи широко застосовують при викладанні всіх предметів: усна лічба на уроках математики, усні вправи з мови, розповідь з історії, літератури, опис у географії, фізиці тощо. Письмові вправи виконують при вивченні різних предметів, найчастіше — мови та математики. На уроках з мови учні виконують різні види переписування, диктанти, стилістичні вправи, творчі роботи та повідомлення. При виконанні графічних вправ учні виражають свої знання зображальними засобами — малюванням і кресленням.

Лабораторні роботи — вивчення у школі природних явищ за допомогою спеціального обладнання.

Вони є одним із видів дослідницької самостійної роботи учнів, здійснюваної за завданням учителя в спеціально пристосованому приміщенні (лабораторії), де є необхідне обладнання (прилади, столи, витяжні шафи та ін.). Така робота сприяє поєднанню теорії з практикою, виробленню вмінь працювати з приладдям, опрацьовувати, аналізувати результати вимірювань і науково обґрунтовано оцінювати їх. Лабораторні роботи проводять як в ілюстративному (учні у своїх дослідах відтворюють те, що було попередньо продемонстровано учителем або прочитано в підручнику), так і в дослідницькому плані (учні самі вперше виконують поставлене перед ними пізнавальне значення й на основі дослідів самостійно приходять до нових висновків).

Практичні роботи — застосування знань учнями у ситуаціях, наближених до життєвих.

Вони передбачають безпосереднє використання знань учнів у суспільно корисній праці (заміряння, зіставляння, визначення ознаки та властивостей предметів, формулювання висновків). За своєю метою й завданнями аналогічні лабораторним роботам. Під час вивчення деяких навчальних предметів застосовують термін “лабораторно-практичні роботи” (в геометрії, хімії, трудовому навчанні). Сприяють розвитку пізнавальних сил, самостійності учнів, формуванню умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя й самоосвіти, розвитку спостержливості й аналізу явища. Зміст і прийоми виконання практичних робіт зумовлюються специфікою навчального предмета. До них учитель вдається перед поясненням нового матеріалу (для актуалізації опорних знань та умінь), у процесі розповіді (для ілюстрування теоретичних положень) або після вивчення матеріалу (з метою узагальнення і систематизації комплексного застосування знань).

Графічні роботи —- відображення знань учнів у кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах, таблицях, ілюстраціях, ескізах, замальовках із натури. Виконують за завданням і під керівництвом учителя. Застосовують під час вивчення теоретичних навчальних предметів на всіх етапах шкільного навчання.

 

1.3 Бесіда як метод навчання

Бесіда - питально-відповідний метод організації та керівництва навчально-пізнавальної діяльності учнів. Таку розмову називають евристичної. У системі методів навчання, що виділяються за характером пізнавальної діяльності учнів, це різновид частково-пошукового методу.

Дидактична сутність такої бесіди полягає в тому, що викладач шляхом постановки перед учнями питань і спільних з ними логічних міркувань підводить учнів до певних висновків, що становлять сутність нового навчального матеріалу. При цьому викладач спонукає учнів відтворювати раніше отримані знання, спостереження, життєвий і виробничий досвід, порівнювати, зіставляти, робити висновки. Колективна бесіда створює атмосферу загальної зацікавленості, підвищує уважність і інтерес учнів, стимулює їх активну роботу, забезпечує усвідомлене засвоєння знань на уроці і полегшує домашню роботу.

Проте бесіда, як метод навчання, по виконанню набагато складніше усного викладу. Вона вимагає особливої підготовки викладача: розчленування досліджуваного матеріалу на логічно пов'язані частини, формулювання «продуктивних» питань, розташування їх у відповідності з логікою навчального матеріалу, продумування можливих відповідей учнів і основних висновків.

Можна виділити деякі умови застосування евристичної бесіди при вивченні загальнотехнічних і спеціальних предметів:

  1.  Зміст навчального матеріалу має бути логічно струнким і чітким;
  2.  При вивченні навчального матеріалу має бути приділена велика увага розбору технічної та технологічної документації;
  3.  Проведення бесіди має проходити в поєднанні з іншими методами і видами навчальної роботи: поясненням, роботою з книгою, самостійними спостереженнями учнів та ін

       За своїм характером питання, що застосовуються при проведенні евристичної бесіди, вкрай різноманітні. Можна виділити наступні групи питань:

  1.  На порівняння і зіставлення предметів, їх зображень, явищ, процесів, фактів і т.п.;
  2.  На узагальнення і виділення істотних ознак досліджуваних фактів, явищ, процесів і формулювання понять;
  3.  На виявлення вміння використовувати знання в різних ситуаціях;
  4.  На пояснення причини - діагностичні;
  5.  На з'ясування наслідків дії, процесу, способу і т.п. - Прогностичні;
  6.  На доказ, приведення доводів «за» і «проти»;
  7.  На встановлення міжпредметних зв'язків.

        При веденні бесіди необхідно строго витримувати її логічний план. Чергування питань і відповідей повинне бути таким, що учні весь час відчували послідовність розвитку теми.

        Ефективність методу бесіди залежить від уміння вчителя формулювати і ставити запитання. Залежно від складності їх поділяють на: запитання про факти; запитання, які передбачають порівняння і відповідний аналіз явищ; запитання про причинові зв'язки і значення явищ; запитання, на які можна відповісти, розкривши зміст понять, обґрунтувавши загальні висновки, за допомогою індуктивних та дедуктивних висновків; запитання, які потребують доведень.

Під час бесіди важливо звертати увагу на якість відповідей учнів за змістом і стилем. Вони мають бути повні (особливо в молодших класах), усвідомлені й аргументовані, точні й чіткі, літературно правильно оформлені. Якщо учень неправильно відповідає на запитання, його формулюють зрозуміліше для нього, якщо він і в такому разі не може відповісти, ставлять легше запитання, відповідь на яке допоможе підійти до правильного висвітлення питання в першому його формулюванні. У процесі бесіди доцільно спершу ставити запитання до всього класу, відтак викликати для відповіді учня; здійснювати диференційований підхід до учнів; опитувати не тільки тих, хто бажає. Завдяки цьому вчитель може працювати з усім класом і з окремими учнями, не знижуючи контролю за рівнем їх знань.

Бесіду слід закінчувати підбиттям підсумків: викладач дає точні визначення з питань, обговорюваних у процесі бесіди.

2.1 Проведений виховний захід у формі бесіди

Група 41, присутні 24 учнів

Дата: 04.03.2013

Тема: Вплив шкідливих звичок на організм людини

Мета: 

Навчальна: запобігати шкідливим звичкам, які негативно впливають на здоров'я підлітків;

Виховна: формувати вміння і навички учнів щодо власної безпеки, розуміння відповідальності за власні вчинки та їх наслідки; виховувати в учнів бажання зберегти власне здоров'я.

         Розвиваюча: Розвивати логічне мислення учнів, увагу, пам'ять.

ХІД ЗАХОДУ

I. Вступна частина

Сьогодні особливо гостро стоїть проблема виховання здорової молоді. Ми добре знаємо, що здоров'я .....найбільша людська цінність, яку, на жаль, багато людей починають цінувати та берегти, вже втративши значну частину цього скарбу, підпушеного нам природою. Без здоров'я немає щастя. Іноді учні навмисно все роблять для того, щоб загубити своє здоров'я. Вони набувають поганих звичок, які негативно впливають на них і яких потім не можуть позбутися, але спочатку вони про це не думають і хизуються перед друзями.. Та тільки чим? Не дуже приємно і навіть шкода дивишся на таких дітей, знаючи, що через деякий час вони почнуть хворіти і втрачатимуть своє здоров'я.

ІІ. Основна частина

— Які ви знаєте погані звички, що їх люди самі набувають? (Куріння, алкоголь, наркоманія)                  

— А що таке звичка? (Звичка — це форма поведінки людей, що виникає під час навчання і багаторазового повторення у різних життєвих ситуаціях).

— Які можуть бути звички? (Корисні і шкідливі)

— Які звички є корисними? (Режим дня. Він сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню працездатності, і, врешті, довголіттю.)

Можливий варіант висновку: шкідливі звички, навпаки, дезорганізують людину, послаблюють її волю, знижують працездатність, порушують здоров'я і скорочують тривалість життя. Ці звички завдають безліч страждань людині.

Люди, котрі курять, перш за все не впевнені у собі, не вміють протистояти тиску оточуючих. Підлітки починають курити саме для того, щоб відчути себе дорослими, самостійними людьми, справжніми «суперменами». Основною складовою тютюну є нікотин. Нікотин.....це надзвичайно сильна отрута, що діє переважно на нервову систему, травлення, а також на дихальну і серцево-судинну системи. Навіть одна сигарета шкідлива для всього живого. Отже, смерть від нікотину може настати, якщо підліток одночасно; викурить півпачки сигарет, а для дорослої людини смертельна доза — пачка сигарет. Проте відомі випадки смерті навіть від викурювання 2—3 сигарет. Алкоголь і нікотин з наркотиками. Це означає, що людина, вживаючи ці речовини, поступово звикає до них настільки, що стає хімічно залежною. Людина вживає алкоголь, якщо вона неспроможна знаходити розумні виходи з неприємних життєвих ситуацій, погано ставиться до людей і до себе самої, не вміє регулювати свою поведінку. Алкоголь (етиловий спирт) впливає негативно на мозок, судини, серце, печінку та інші органи й систем організму порушується координація рухів, погіршується мовлення.

Наркоманія — справжнє зло для всіх країн світу. Знайомство з наркотиками найчастіше починається із звичайного куріння тютюну. Наркоман не лише збільшує дозу наркотичної речовини, а й міняє її на іншу, сильнішої дії: тютюн — конопля — мак — ефедрин. Потяг до наркотику може сформуватися вже після разового прийому наркотичної речовини, що викликає природну реакцію організму — нудоту, блювання, свербіння, відчуття жару й запаморочення, болі в кістках і суглобах, відсутність сну. Іноді перини: прийом наркотиків стає останнім — людина вмирає, бо неможливо точно розрахувати індивідуальну дозу.

В нашому суспільстві є ще одне зло, про яке ми зовсім мало знаємо і не вміємо ефективно йому протистояти. Це - СНІД. Синдром набутого імунодефіциту — кінцева стадія інфекційного захворювання. Вірус цей вражає лімфоцити крові, які відповідають за захист організму людини відрізних мікробів і пухлин. СНІД — невиліковна хвороба. Тож чи достатньо вже маємо знань, щоб убезпечити себе від СНІДу?

Що ви знаєте про СНІД? (Відповіді учнів)

Учитель. СНІД передається переважно статевим шляхом, коли можливий обмін виділеннями організму, в яких міститься вірус (сперма, вагінальний секрет, кров). Надійним засобом захисту від СНІДу є презерватив. Останніми роками збільшується кількість заражених людей (переважно наркоманів), які користуються нестерильними шприцами, голками, особливо тоді, коли «колються» в компанії. При цьому маленька крапелька чужої крові в шприці або на голці може потрапити в організм і заразити його, якщо в ній міститься вірус. Гарантією убезпечення від зараження СНІДом здоровий і правильний спосіб життя і, зокрема, виважене ставлення до інтимних взаємин з постійним статевим партнером, в "процесі яких відбувається взаємне збагачення емоційними відчуттями категорично негативне ставлення до застосування наркотиків, якщо навіть залишаєшся в меншості в компанії однолітків, котрі пропонують спробувати цей «кайф».

Ви переконалися, що в XXI столітті, шкідливих звичок існує дуже багато.

Сьогодні медики стверджують: здоров'я людини на 10 % за-лежить від спадковості, - на 5 %  від роботи медиків. Інші 85 % — у руках самої людини. Отже, наше здоров'я залежить від наших звичок. Зараз ми проведемо тест, який допоможе вам дізнатися, що чекає на вас у майбутньому: здорове довготривале життя чи хвороба і немічна старість. Вам треба на кожне запитання надати відповідь: «так», якщо твердження правильне, або «ні», якщо твердження хибне.

1. Тільки чоловіки можуть заразитися ВІЛ-інфекцією.

2. Запобігти СНІДу можна, утримуючись від випадкових статевих зносин.

3.Якщо ви сильні та здорові, ви не можете заразилися на ВІЛ-інфекцію

4. Куріння сигарет зумовлює швидке старіння.

5. Тисячі  людей щороку помирають від хвороб, пов'язаних із курінням.

6. Курець може кинути курити будь-коли. Все, що для цього потрібно,— це сила волі.               

7.  При пасивному курінні людина одержує втричі більше, одноокису вуглецю ніж сам курець.

8.  Людина може набути згубної звички до вживання наркотиків, тютюну, алкоголю.

9.   Поцілувавши хворого на СНІД, ви заразитеся цією хворобою.

10. Немає ліків проти ВІЛ, коли вірус потрапляє у кровообіг.

11. Особа може заразитися ВІЛ, здаючи кров.

12. Є ліки від СНІДу.

13. Куріння викликає рак легенів.

14. Вагітні матері, які інфіковані ВІЛ, можуть передати його плоду.

15. Є окремі люди, котрі мають імунітет до СНЇДУ.

16. Аналіз крові може показати, що людина інфікована ВІЛ.

17. Мити руку перед їжею не потрібно.

18. Куріння «травки» не вважається вживанням наркотику.

19. Спиртні напої шкодять здоров'ю.

20. Займатися спортом необхідно для здоров'я.

А зараз ми ознайоми¬мося з освітньою програмою нашого регіону щодо попередження куріння серед людей і підлітків.

Одеський регіон за кількістю інфі¬кованих страшною хворобою посі¬дає третє місце в Україні. В Одесі іс¬нує реабілітаційний центр «ОАЗІС». В цьому центрі проживають, лікують¬ся і працюють люди, хворі на СНІД.

А зараз надамо слово журі для оголошення результатів вік-торини і тесту. (Підбиття підсумків і нагородження переможців.)

ІІІ. Заключна частина

Прочитайте цитату, записану, на дошці: «Кожна людина має свободу вибору. Кожен сам вирішує, курити чи не курити, зміцнювати своє здоров'я фізичними вправами чи рости хирлявим слабаком. Проте правильний вибір може зробити тільки той, хто вже здатний відповідати за свою поведінку, за своє здоров'я та за своє майбутнє взагалі». А що таке здоров'я? Здоров'я —найбільше багатство. Погляньте на це прислів'я: «Бережи одяг, доки новий, а здоров'я — доки молодий». Правильно робить той, хто розумно виконує правила поведінки), а якими слід жити в суспільстві. Бо, поки ти молодий і в тебе здорове тіло, цей дар природи треба берегти. Втратити ж все легко, тільки повернути іноді важко, а то й неможливо. Люди кажуть: «Є каяття, та нема вороття».

Пам'ятайте, учні, що рости здоровими і сильними вам допоможуть уроки фізкультури, заняття у спортивних секціях, а найбільше — здоровий спосіб життя.

Результатом уроку був не тільки добрий настрій і задоволення, а й нові знання, які викладач передав своїм учням, і стимул до продовження спілкування на такому ж високому рівні.

 

2.2 Анкета

"Чи вмієте ви слухати при бесіді"

Анкетування проводилося на педагогічній практиці у групі №41 Київського професійного ліцею НАУ.

Завдання: поставити +, коли ситуація викликає у вас роздратування

1. Співрозмовник не дає шансу висловитись, хоч є що сказати, та не можна вставити слово.

2. Співрозмовник постійно перериває мене під час бесіди.

3. Співрозмовник ніколи не дивиться на мене під час розмови я не впевнений, чи чує він мене.

4. Розмова викликає почуття марнування часу.

5. Співрозмовник постійно метушиться, папір і олівець займають його більше, ніж мої слова.

6. Співрозмовник ніколи не посміхається, а у мене виникає почуття незручності і тривоги.

7. Співрозмовник завжди відволікає мене запитаннями і коментарями.

8. Щоб я не сказав, співрозмовник завжди осаджує мій запал.

9. Співрозмовник завжди намагається спростувати мої твердження.

10. Співрозмовник перекручує зміст моїх слів і вкладає в них інший зміст.

11. Коли я ставлю запитання, співрозмовник змушує мене захищатися.

12. Іноді співрозмовник перепитує мене, роблячи вигляд, що не розчув.

13. Співрозмовник, не дослухавши до кінця, перебиває, щоб погодитись.

14. Співрозмовник при розмові зосереджено займається сторонньою справою, він неуважний.

15. Співрозмовник робить висновки за мене.

16. Співрозмовник завжди намагається вставити слово в мою розповідь.

17. Співрозмовник не відводить з мене очей.

18. Співрозмовник дивиться на мене ніби оцінюючи.

19. Коли я пропоную щось нове, співрозмовник говорить, що думає так само.

20. Співрозмовник виявляє надмір уваги, ойкає і підтакує.

21. Коли я говорю про серйозне, співрозмовник уставляє жарти, анекдоти.

22. Співрозмовник часто дивиться на годинник під час розмови.

23. Коли я вхожу до нього, він кидає всі справи і займається виключно мною.

24. Співрозмовник поводить себе так, наче я заважаю робити щось важливе.

25. Співрозмовник вимагає, щоб усі погоджувались із ним.

Підрахувати % від 25 ситуацій, що викликають роздратування:

Від 0 до 10% - високий рівень уміння слухати

11 —40% - вище середнього  41—70%- середній   

71 —100% - низький

Результат дослідження:

Більшість учнів (14) виявили середній рівень уміння слухати, декілька учнів (4) виявили низький рівень, проте 7 учнів виявили рівень уміння слухати вище середнього. Жодний учень не досягнув високого рівня уміння слухати.

Висновок

Процес навчання складний і багатогранний, він залежить від найрізноманітніших і різнохарактерних чинників. Успішно виконати своє завдання викладач може тільки в тому випадку, якщо опанує методами навчання, виробленими педагогічною наукою і передовою практикою, буде систематично вдосконалювати майстерність.
Щоб краще використовувати методи навчання, викладач повинен представити їх собі в певній системі.

Найбільше застосування в педагогічній теорії та практиці одержали методи навчання, що класифікуються за джерелами знань: словесні (розповідь, пояснення, бесіда, робота з книгою та ін), наочні (демонстрація наочних посібників, кінофільмів, діафільмів, спостереження та ін), практичні ( вправи, лабораторно-практичні роботи тощо). Вони найбільш повно відповідають вимогам навчального процесу.

Виходячи з усього вище сказаного метод бесіди вимагає:

  1.  чітке визначення мети;
  2.  чітке планування системи запитань;
  3.  відповідність системи запитань індивідуальним особливостям вихованців, її динамічність (тобто зміст запитання має залежати від змісту відповіді вихованця);
  4.  невимушеність і доброзичливість.

Дослідник повинен вміти:

  1.  ставити прямі й опосередковані запитання;
  2.  приймати точку зору досліджуваного;
  3.  враховувати цю точку зору;
  4.  проявляти педагогічний такт

Ефективність бесіди залежить не тільки від уваги до слів, але і в не меншому ступені від розуміння невербальних сигналів — жестів і міміки того, хто говорить. Аналіз змісту вербального і невербального спілкування дозволяє правильно інтерпретувати зміст бесіди і, отже, підвищує рівень достовірності її результатів.

Список використаних джерел

  1.  Симонов В. Диагностика личности и профессионального мастерства преподавателя. – Москва, 1995.
  2.  Волинець А.Г. Сучасні педагогічні новації і школа майбутнього // Рідна школа.-1994.- №8.
  3.  . Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства учителя в системе непрерывного педагогического образования.- К., 1997. – 153 с.
  4.  13. Барбина Е.С. Педагогическое мастерство – искусство и наука быть человеком. – К., 1995. – 105 с.
  5.  Социология социальных изменений, Штомпка П., Москва, 1996 г.
  6.  Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996.
  7.  Киселъов М.М., Деркач В Л., ТолстоуховА.В. та ін. Концепту¬альні виміри екологічної свідомості. - К., 2003. - С.70-156.
  8.  Адаменко ОМ. Соціальна екологія. - Івано-Франківськ, 1999. - С.156-158.
  9.  Алексюк A.M. Загальні методи навчання в школі. — К.: Рад. шк., 1983.
  10.   Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический аспект. — М., 1977.
  11.   Коробов Е.Т. Активные методы обучения. — Днепропетровск : Изд-во Днепропетр. гос. ун-та, 1993.
  12.   Лернен И.Я. Дидактические основы методов обучения. — М.. 1981.

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31356. ФЕНОМЕНОЛОГИЧЕСКИЙ ПОДХОД В ПСИХОЛОГИИ: ИСТОРИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ 871 KB
  Шпигельбергом мы имеем все основания утверждать что центральной фигурой в развитии феноменологического движения был и до сих пор является Эдмунд Гуссерль [65 с. Исходные эпистемологические идеи Гуссерля Как известно Гуссерль получил отнюдь не философское образование. Исследуя основные понятия и принципы математики и логики Гуссерль пришел к убеждению о принципиальной незавершенности естественнонаучного и математического знания [Мотрошилова 43 с. Чем глубже я анализировал тем сильнее сознавал что логика нашего времени не доросла до...
31357. МЕТОДОЛОГИЯ УПРАВЛЕНИЯ КОРПОРАТИВНЫМИ ИНВЕСТИЦИЯМИ В РЕГИОНЕ (на примере республики Татарстан) 739.5 KB
  Активизация инвестиционного процесса – наиболее актуальная и весьма болезненно решаемая макроэкономическая проблема. Рост объемов инвестиций и подъем экономики в целом ожидался и прогнозировался, начиная с 1993 г., однако выхода из состояния циклического спада не произошло до сих пор
31358. Факторы роста оборотного капитала промышленных предприятий и цена источников его финансирования 3.95 MB
  Оценка финансового состояния предприятия нефтеперерабатывающей отрасли. Финансовый анализ и диагностика предприятия химической отрасли. В начале XXI века в российской экономике действуют наряду с неплатежеспособными предприятиями и вполне благополучные финансово состоятельные хозяйствующие субъекты которые смогли прогрессивно воспринять перемены направленные на многоукладность экономики широкий спектр форм собственности неизбежность опережающего наращивания качества и номенклатуры товаров для широкого потребительского спроса....
31359. Финансово-аналитический аспект реструктуризации задолженности российских предприятий 1.28 MB
  Развитие многих эффективно работающих предприятий блокировано огромными долгами перед федеральным региональными и местными бюджетами эти долги накопленные за последние годы мешают таким предприятиям оплатить счета за сырье и материалы рассчитаться с контрагентами. В общем без решения проблемы долгов бюджету сдвигов в производстве не произойдет ибо не смогут подняться даже предприятия выпускающие высоколиквидную продукцию. Таким образом можно сделать вывод что две вышеуказанные проблемы очень тесно взаимосвязаны и взаимозависимы:...
31360. Глобализация мирохозяйственных связей: сущность, направления, перспективы 626.5 KB
  Проблема глобализации пока еще не нашла полного отражения в трудах экономистов-международников, хотя, справедливости ради, надо сказать, что текущая публицистика изобилует темами, связанными с глобализацией. Появившись в экономических исследованиях в конце 60-х гг., глобальные процессы в разное время с разных точек зрения рассматривались разными авторами, но подходы к осмыслению понятия как такового начали формироваться лишь к концу 90-х гг.
31361. КОРПОРАТИВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТЬЮ ФИНАНСОВО-ПРОМЫШЛЕННЫХ ГРУПП (НА ПРИМЕРЕ ФПГ, СОЗДАННЫХ В ТЕКСТИЛЬНОЙ ОТРАСЛИ) 514 KB
  Основной научный результат, полученный в диссертационной работе, заключается в разработке комплекса связанных методик управления, включаемых в цикл корпоративного управления эффективностью функционирования текстильной финансово-промышленной группы и ее технологических цепочек.
31362. ОСНОВЫ МЕТОДОЛОГИИ ПРЕОБРАЗОВАНИЯ РОССИЙСКОЙ СИСТЕМЫ БУХГАЛТЕРСКОГО УЧЕТА К МЕЖДУНАРОДНЫМ СТАНДАРТАМ 602.5 KB
  Данная проблема актуальна и потому, что в период функционирования планово-регулируемой экономики подлинное содержание элементов финансовой отчетности было трансформировано и, по существу, не было востребовано. Отчетность, несмотря на декларируемое требование открытости, была недоступна внешнему пользователю.
31363. МОНИТОРИНГ КОММЕРЧЕСКИХ БАНКОВ В СОВРЕМЕННОЙ РОССИИ 296.5 KB
  Анализ функционирования и взаимодействия этих систем дает основания делать некоторые выводы и позволяет сформулировать основные проблемы, решение которых будет способствовать совершенствованию системы налоговых отношений и контроля, а также позволит повысить результативность применения норм налогового права в части налога на прибыль, взимаемого с коммерческих банков.
31364. Влияние визуальной самоподачи образа «я» на конфликтность субъекта общения 8.86 MB
  На современном этапе развития психологии необходимо получение новых научных знаний о роли семиотических компонентов внешнего облика в возникновении и развитии межличностных конфликтов, выявление тех особенностей самоподачи субъекта, которые являются «конфликтогенными». Изучение проблемы не только углубит общенаучное понимание механизмов возникновения конфликтности, но и позволит осуществлять профилактику, коррекцию и поиск путей конструктивного разрешения конфликтов на невербальном уровне, подойти по новому к поиску путей коррекции лиц с повышенной конфликтностью.