43329

Оборотні кошти підприємства

Курсовая

Экономическая теория и математическое моделирование

Висока інфляція неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів шукати нові джерела поповнення вивчати проблему ефективності їхнього використання. Тема визначення потреби в оборотних коштах є досить актуальною бо правильна організація збереження і ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення стійкого фінансового стану всіх суб'єктів господарювання нормального грошового звернення реального накопичення...

Украинкский

2013-11-04

516 KB

3 чел.

Зміст

Вступ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙  -  3

  1.  Основна характеристика оборотних коштів ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙  -  5
    1.  Сутність і класифікація оборотних коштів ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙  -  5
    2.  Визначення потреби в оборотних коштах∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ -  9
    3.  Джерела формування оборотних коштів ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙  ∙ -  16
  2.  Розрахунок нормативу оборотних коштів на підприємстві ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ -  22
  3.  Удосконалення методів управління оборотними коштами ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙  ∙ ∙ ∙ ∙  - 26

Висновок ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙  -  33

Література ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙  -  36

Додатки ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ ∙ - 38


Вступ

Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їхнього використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їхньої організації. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їхнього використання.

Тема визначення потреби в оборотних коштах є досить актуальною, бо правильна організація, збереження і ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення, стійкого фінансового стану всіх суб'єктів господарювання, нормального грошового звернення, реального накопичення національного багатства країни.

Наявність у підприємства оборотних коштів в достатній кількості ще не свідчить про їх раціональне використання. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів служить система показників, пристосування яких до конкретного підприємства дає можливість визначити шляхи поліпшення використання цих коштів.

Метою курсової роботи є вивчення, дослідження та аналіз оборотних коштів на підприємстві.

Основною задачею курсової роботи є досконально вивчити теоретичні основи організації оборотних коштів: їх сутність, склад, структуру , нормування та визначення потреби в них, а також проаналізувати стан оборотних коштів: розрахувати ефективність використання та загальної потреби підприємства. Після чого запропонувати резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів. Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Джерела формування оборотних коштів:

Всласні (невеликі власні запаст)

Кредити. Залучення коштів у банку, банківські кредити, залучені у інших власників, підприємців комерційні кредити.

Залучені кошти, під заставу майна.

  1.  
    Основна характеристика оборотних коштів
    1.  Склад, структура та класифікація оборотних коштів

Оборотні кошти – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.[2,161]

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тар, запасні частини для ремонтів, малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Оборотні кошти підприємства класифікуються за трьома ознаками:

  •  Залежно від участі їх у кругообігу коштів;
  •  За методами планування, принципами організації та регулювання;
  •  За джерелами формування

Рис. 1.1 Класифікація оборотних коштів.[5,180]

Фонди обігу – це залишки готової продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Тобто оборотні фонди містять такі елементи:

1. Виробничі запаси, що необхідні для забезпечення процесу виробництва основними запасами сировини та матеріалів.

До виробничих запасів належать:

1.1. основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо беруть участь у виробництві і з яких виготовляється продукція;

1.2. допоміжні матеріали, конструкції, деталі, що на відміну від основних безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування, обтиральні матеріали та ін.;

1.3. малоцінні інвентар та інструменти й такі, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Усі ці засоби праці об'єднуються в одну групу, незважаючи на різноманітність призначення, оскільки їх вартість невелика (приблизно до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів громадян) і вони мають відносно нетривалий термін використання (до одного року). До цієї групи належать також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування незалежно від строку їх служби та вартості.

2. Незавершене виробництво. Незавершене виробництво наявне лише на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво містить витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші кошти, необхідні для виконання процесу виробництва.

3. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та інші, що проводяться в поточному році, але на собівартість продукції зараховуватимуться в наступному періоді.

4. Залишки готової продукції на складах. До цих оборотних фондів належить продукція, що є на складах підприємства на кінець розрахункового періоду, але не оплачена замовником, тобто ще не продана.

Співвідношення між окремими групами оборотних виробничих фондів виражене у відсотках, становить структуру оборотних фондів підприємства. Основна питома вага в цій структурі належить виробничим запасам основних матеріалів, конструкцій та деталей. Але слід зауважити, що структура оборотних фондів залежить передусім від специфіки виробництва.

Наприклад, у будівництві приблизно 50-60% припадає на незавершене виробництво, а 25% — на основні виробничі запаси; на транспорті та в інших сферах інфраструктури незавершене виробництво майже зовсім відсутнє (крім перевезень на великі відстані), а основних виробничих запасів та залишків готової продукції немає взагалі. Але приблизно 70% припадає на допоміжні виробничі запаси.

Для нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконання постачально-збутових операцій, розрахунків з працівниками а також інших виробничих та господарчих потреб неабияк роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси і утворюють фонди обігу, до яких належать:

1) товарно-матеріальні цінності;

2) кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;

3) кошти, наявні в касі;

4) кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості;

5) відвантажені товари та надані послуги.

Іншими словами, фонди обігу — це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридичне, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяють на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Залежно від методів планування принципів організації та регулювання оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані До нормованих оборотних коштів належать кошти, щодо яких установлюються нормативи запасі сів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу, за винятком готової продукції на складі.

Рис. 1.2 - Класифікація оборотних коштів щодо ступеня ліквідності та ризику вкладення.[2.163]

За джерелами формування оборотних коштів поділяються на:

  •  Власні та при рівняння до власних;
  •  Залучені;
  •  Інші.

Склад оборотних коштів – це сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

У різних галузях народного господарства співвідношення оборотних коштів має свою специфіку. Це пояснюється особливостями організації виробництва, постачання, збуту та системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації виготовленої продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері  виробництва й обігу.[5.179]

  1.   Визначення потреби в оборотних коштах

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції. Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

- умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

- організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

- умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Норматив оборотних коштів – мінімальна сума грошових коштів, яка постійно необхідна для виробничої діяльності.

Нормування оборотних коштів здійснюється по кожному виду оборотних коштів за нормами запасу.

Норми запасу вимірюються:

  •  у днях (по матеріалах, паливу, запасних частинах);
  •  грошовими одиницями на одного робітника (мбп);
  •  натуральними одиницями на одну одиницю (тис кв м, 100 квартир – матеріали для ремонту будинку).[3,148]

Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія виробництва, умови постачання та збуту продукції. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотних коштах економічним методом полягає в тім, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невиробничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді.

Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50 % від зростання виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення обертання оборотних коштів.

Н = N * В      (1.2.1)

де  N – норма оборотних коштів;

В – одноденні витрати.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

  •  аналітичний;
  •  метод коефіцієнтів;
  •  прямого рахунку.

Аналітичний метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових.

Метод коефіцієнтів полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається множенням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.

На підприємствах існує  кілька видів запасів:

  •  транспортний;
  •  підготовчий (технологічний);
  •  поточний;
  •  резервний (страховий).

У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Підготовчий запас створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

Найбільший за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборотних фондів (предметів праці).

Його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, за умовами договору між постачальником і споживачем передбачене надходження матеріалів один раз на місяць, то їхній поточний запас має забезпечувати 15 днів роботи).

  1.  Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватися двома способами :
  •  за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором;
  •  за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах.

А) Паливо.

Норматив за цим елементом розраховується для всіх видів палива, які використовуються на підприємстві, крім газу, за формулою

Нпал = N * ( В пал дн – В газ дн )   (1.2.2)

N = N трансп + N підг + N пот + N рез   (1.2.3)

Б)Матеріали

При нормуванні матеріалів оборотні кошти поділяють на дві групи:

-  Основні матеріали та матеріали, які мають у вартості продукції питому вагу 70-80 %. Норматив розраховують методом прямого рахунку, по кожному виду матеріалів з урахуванням норми запасу та одноденних витрат матеріалів

Н мат = N * В одн      (1.2.4)

-  Для другої групи норматив оборотних коштів розраховують аналітичним способом на підставі фактичних даних за звітний період

     (1.2.5)

Де  З зв – середній залишок матеріалів у звітному періоді;

В – одноденні витрати.

В) Запасні частини

Розраховується методом прямого рахунку для деталей, які мають значну питому вагу в устаткуванні

   (1.2.6)

де N м – кількість механізмів, які мають запасні частини даного виду;

N д – кількість деталей в одному механізмі;

K – коефіцієнт, що враховує пониження потреби в запасних частинах по

однорідних деталях у зв’язку з тим, що при наявності великої кількості взаємозамінюваних та одноіменних деталей і однотипних механізмів потреби в поточних залишках запасних частин знижуються;

Ц – ціна однієї деталі;

Т – строк служби деталей.

Г) Малоцінні і швидкозношувані предмети

Норматив для цієї групи розраховується за формулою

Н мбп = N мбп  * Ч    (1.2.7)

    (1.2.8)

де N мбп – норма запасу МШП, у гривнях на 1 робітника;

Ч – середньооблікова чисельність робітників;

В зв – фактична вартість МШП у звітному періоді;

З нос – знос МШП.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві можна визначити за формулою

Н ок нв = V д * Т ц * К нв   (1.2.9)

де V д – середньодобовий випуск продукції за її виробничою              собівартістю;

Т ц – середня тривалість виробничого циклу у днях;

К нв – коефіцієнт наростання витрат (собівартість незавершеного

виробництва).

Норматив оборотних коштів у інших нормованих елементах

  1.  Витрати майбутніх періодів

Розраховується, виходячи із залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції,

Н мп = В поч + В пл – В пог.пл    (1.2.10)

де В поч – залишки коштів на початок періоду;

 В пл – сума витрат, які слід буде зробити в плановому році;

 В пог.пл – сума майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості

продукції.

2. Готова  продукція

Н гп = В д * З дн      (1.2.11)

де В д – одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю;

З дн – норма запасу готової продукції в днях.

3. Розрахунки зі споживачами

Комунальні підприємства авансують упродовж пільгового періоду своїх абонентів на суму одноденних доходів

Н аб = N л * Q одн     (1.2.12)

де N л – сума пільгового строку сплати за спожиту продукцію, дн;

Q одн – одноденний обсяг реалізованої продукції.

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з формули:

    (1.2.13)

де З - одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;

Д - тривалість виробничого циклу, днів;

К - коефіцієнт зростання витрат.

Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 "Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття" Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів установлено Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.

  1.  Джерела формування оборотних коштів

Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами, зумовленого специфічними особливостями кругообігу капіталу на тому чи іншому підприємстві, є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів має забезпечувати безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими ланками.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню над нормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

1). Власні джерела. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

- Статутний фонд (пайові внески членів-засновників, внески іноземних учасників, надходження від емісії цінних паперів);

- Відрахування від прибутку;

- Цільове фінансування та цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

- Приріст сталих пасивів (мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахування на обов’язкове пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців).

На підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадження на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним використанням договірних зобов’язень постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю проблему практично неможливо та економічно недоцільно, тому підприємство вимушене залучати фінансові ресурси у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій". Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється головним чином за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства, її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

2).Кредити. Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

Банківські кредити. Призначення банківських кредитів – фінансування витрат, пов’язаних із придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із збільшенням дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов’язаннями.

Комерційний кредит. Використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію і від споживача замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов’язання.

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Його використання позитивного впливає на економіку підприємства, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу.

3). Залучення коштів інших субє'ктів господарювання

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання. Іншими словами, кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за не ввідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.


  1.  Розрахунок нормативу оборотних коштів на підприємстві

Вихідні дані показані в Додатку А

  1.  Розрахувати норматив оборотних коштів методом прямого рахунку у звітному періоді:

Норматив у незавершеному виробництві.

Норматив у витратах майбутніх періодів

Норматив у залишках готової продукції

Норматив оборотних коштів у планову році

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства

Розрахунки:

  1.  Розрахунок нормативу методом прямого рахунку

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою

     (2.1)

Сод.і – одноденне споживання (середньодобові витрати) і-того виду виробничих запасів (матеріали, паливо, тара, зап.частини тощо), тис.грн

НЗі – норма запасу і-того виду виробничих запасів, дні

Норма запасу оборотних коштів (у днях ) включає такі елементи:

  •  транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача;
  •  підготовчий запас – це час для прийняття, розвантаження, сортування, складування, проведення аналізу;
  •  поточний запас – норма оборотних коштів у частині поточного запасу, що залежить від частоти та ритмічності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві; визначається як 50% від середнього інтервалу між черговими поставками;
  •  страховий запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні та визначається як середнє відхилення між стандартними інтервалами між поставками.

Норматив у виробничих запасах, результати розрахунків:

Вид матеріальних цінностей

Середньодобове споживання, тис.грн

Норми запасу, дн

Норматив у виробничих запасах, тис.грн

поточний

транспортний

підготовчий

страховий

разом

- сировина і матеріали

1,539

5

3

3

2

13

20,007

- допоміжні матеріали

0,442

10

2

4

1

17

7,514

- паливо

0,0417

20

2

1

3

26

1,0842

- тара

0,0556

45

0

1

2

48

2,6688

- малоцінні та швидкозношувані предмети

0,0972

90

0

0

3

93

9,0396

Всього

×

×

×

×

×

×

40,3136

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується за формулою

    (2.2)

ТПдоб. – середньодобовий випуск товарної продукції за собівартістю, тис.грн

Тв.ц. – тривалість виробничого циклу, днів

Кн.в. – коефіцієнт наростання витрат

(тис.грн.)    (2.2.1)

(тис.грн)    

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується за формулою

     (2.3)

Вп.р., Взв.р., Вс. – витрати майбутніх періодів на початок року, звітного року, перенесена на собівартість продукції відповідно, тис.грн

(тис.грн.)     

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції розраховується за формулою

     (2.4)

ТПдоб. – середньодобовий випуск товарної продукції за собівартістю, тис.грн

НЗг.п. – норма запасу готової продукції, днів

(тис.грн.)           (2.4.1)

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства

Нок = Нв.з+Нн.в+Нм.п.+Нг.п.      (2.5)

(тис.грн.)  

2. Економічний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Особливістю обчислення нормативу цим методом полягає в тому, що при ньому не обчислюється нормативи за окремими елементами, а відразу визначається сукупний норматив на кінець року.

При обчисленні використовують норматив поточного року поділяється на дві частини:

  1.  нормативи за статтями оборотних активів, розмір яких прямо залежить від зміни обсягів витрат на виробництво
  2.  норматив за статтями оборотних активі, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво.

Обчислення нормативу за оборотними активами, розмір яких залежить від зміни обсягів виробництв, виконується множенням діючого нормативу на відсоток зміни обсягів виробництва, а за оборотними активами, розмір яких не залежить від зміни обсягів – множенням діючого нормативу за цими видами на 50% приросту обсягів виробництва.

Обчислена сума сукупного нормативу на запланований рік коригується на встановлений розмір прискорення обігу оборотних активів у запланованому році.

  1.  Норматив оборотних коштів у планову році економічним методом.

Показники

Дані

Сукупний норматив звітного року, тис.грн

156,314

У тому числі:

- оборотні кошти, що змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва, тис.грн

125,0512

- оборотні кошти, що не змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва, тис.грн

31,263

Приріст обсягу виробництва, %

10

Прискорення оборотності оборотних коштів, %

2

Плановий норматив оборотних коштів, що залежать від зміни обсягу виробництва у, тис.грн

137,556

Плановий норматив оборотних коштів, що не залежать від зміни обсягу виробництва у, тис.грн

32,826

Сукупний норматив планового року, тис.грн

170,382

Скорочення нормативу за рахунок прискорення оборотності, тис.грн

3,41

Сукупний норматив оборотних коштів, скорегований на прискорення оборотності у плановому році, тис.грн

166,972

  1.  
    Удосконалення методів управління оборотними коштами.

Ефективність використання оборотного капіталу характеризується такими показниками як коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалістю одного обороту в днях. Одним із найважливіших показників, що характеризує інтенсивність використання оборотного капіталу є його оборотність. В дослідженні проведено аналіз оборотності оборотного капіталу, у т.ч. оборотних активів у запасах товарно – матеріальних цінностей. Коефіцієнт оборотності (Коб.) – це кількість оборотів, що здійснює оборотний капітал за рік. Цей коефіцієнт характеризує розмір випуску продукту в розрахунку на 1 грн. оборотного капіталу.

В динаміці коефіцієнт оборотності повинен мати тенденцію до збільшення. Проте, даний показник впродовж 2006-2008 рр. мав стійку тенденцію до зниження. У 2008 р. коефіцієнт оборотності в порівнянні з 2007 р. зменшився на 0,027 пунктів. Проте, коефіцієнт оборотності в запасах товарно – матеріальних цінностей (ТМЦ) у 2008 р. в порівнянні з 2007 р. збільшився на 0,269 п., що оцінюється позитивно. Аналіз ефективності використання оборотного капіталу в Україні за 2006 – 2008 рр. показано в Додатку Б.

Для підвищення ефективності управління оборотним капіталом підприємства необхідно розробити гнучку модель розрахунку необхідного об'єму оборотного капіталу, ефективну саме для даного підприємства в рамках бюджетного планування, адаптовану до змін макро- і мікросередовища. Впровадження ефективної політики управління оборотними коштами приведе до наступного:

- вибрана методика розрахунку витрат фінансування оборотного капіталу по стадіях виробничо-комерційного циклу приведе до прискорення оборотності запасів, матеріальних витрат, дебіторської заборгованості, готової продукції;

- оцінка стану оборотних коштів підприємства дозволить своєчасно виявляти приховані резерви фінансового розвитку в цілях підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності промислового підприємства в цілому;

- вибрана модель визначення величини оборотного капіталу, що базується на прогнозах змін макро- і мікросередовища, дозволить підприємству в рамках системи бюджетного планерування розраховувати величину оборотних коштів підприємства в плановому періоді, а також своєчасно вносити коректування при змінах зовнішнього і внутрішнього середовища;

- визначення оптимального розміру запасу дозволить скоротити витрати зберігання запасів, які пов'язані не лише із складськими витратами, але і з ризиком псування і застаріння товарів, а також з поставленою вартістю капіталу, тобто з нормою прибули, яка могла бути отримана в результаті інших інвестиційних можливостей з еквівалентною мірою ризику;

- прогнозування попиту, нормування запасів, відстеження запасів і видача в потрібні моменти замовлень в потрібній кількості приведе до зниження дефіциту запасів;

- розробка правил визначення моменту і обсягу замовлення дозволить перейти до оптимізації розміщення товарів на складі, а, отже, до мінімізації витрат, що позитивно позначиться на величині прибутку підприємства.[1,95]

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат досягається в першу чергу оптимізацією структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумним сполученням власних і кредитних ресурсів.

Управління оборотними коштами - це є  забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємства мають бути розподілені за всіма стадіями кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Оборотні кошти в кожен момент завжди одночасно перебувають на всіх трьох стадіях кругообігу і виступають у вигляді коштів, матеріалів, незавершеного виробництва, готових виробів.

У сучасних умовах, коли підприємства перебувають на повному самофінансуванні, вірне визначення потреби в оборотних коштах набуває особливого значення.

Процес розробки економічно обгрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і у той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу,  швидшій реалізації готової продукції.

Політика управління оборотним капіталом має забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності й ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань:

1. Забезпечення платоспроможності. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, може зіштовхнутися з ризиком неплатоспроможності.

2. Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Відомо, що різні рівні різних поточних активів по-різному впливають на прибуток. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів вимагає відповідно значних поточних витрат, у той час як різноманітні асортименти готової продукції надалі можуть сприяти підвищенню обсягів реалізації й збільшенню доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, має  бути розглянуте як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.[13]

При порівнянні нормативу з фактичним залишком оборотних коштів можна визначити їх надлишок або нестачу. Приклад на розрахунку залишків по автомобілях ЗАТ «ЗАЗ» на 1 травня 2008 р. показано в Дадатку В.

Керівники підприємста розробляють та здійснюють загальну політику з управління високоліквідними оборотними коштами. Їх завдання перетворити неорганізовані кошти в  загальну систему для досягнення зазначеної мети, а саме здійснювати вибір об’єктів оптимального вкладення тимчасово вільних коштів та джерел поповнення запасу високоліквідних оборотних коштів.

Вище керівництво з управління високоліквідними коштами повинно приймати рішення на засадах точної інформації про фактичний стан цих коштів на підприємстві, ринках фінансових коштів та ринках інвестиційних інструментів. Його завдання полягає в тому, щоб господарські та фінансові процеси на підприємстві здійснювались відповідно до визначеної мети, а також у формуванні та регулюванні ц ими процесами.

Модель управління високоліквідними оборотними коштами пноказано у Додатку Г.

На середньому рівні управління високоліквідними коштами деталізуються завдання підрозділів та методи їх вирішення, здійснюється облік та контроль ефективності роботи низової ланки управління. Це здійснюють економічні відділи підприємства: фінансовий, економічний, бухгалтерія. Ці відділи в рамках загальної економічної політики повинні визначати та підтримувати оптимальний залишок високоліквідних оборотних коштів та займатися оптимізаіцією структури короткострокових фінансових активів.

Визначення і підтримка оптимального залишку високоліквідних оборотних коштів потребує проведення періодичного розрахунку розміру оптимального запасу грошових коштів за відповідними звітними даними.

Для вибору об'єктів оптимального вкладення тимчасово вільних коштів та оптимізації структури короткострокових фінансових активів необхідно здійснювати періодичний моніторинг ринку інших паперів, на базі даних якого розробляються і о інюються варіанти вкладання тимчасово вільних коштів.

Визначення джерел поновлення запасу високоліквідних оборотних коштів забезпечується проведенням періодичного моніторингу фондового та кредитного ринків.

Службами управління на середніх та великих підприємствах на низовому рівні є ехові економічні служби. В управлінні високоліквідними оборотними коштами підприємства вони участі практично не беруть.

Таким чином, визначення рівнів управління, розмежування функцій між ними, делегування повноважень та відповідальності на кожному рівні оптимізують процес управління високоліквідними оборотними коштами підприємства, дозволяють максимально наблизити ухвалення рішень до міс я їх реалізаії.

Процес управління високоліквідними оборотними коштами підприємства базується на загальних економічних принципах

Принцип інформативної вірогідності. Система управління високоліквідними оборотними коштами підприємства, як і будь-яка інша керуюча система, повинна бути забезпечена необхідною інформаційною базою. Створення такої інформаційної бази викликає певні труднощі, тому що пряма фінансова звітність, що базується на єдиних методологічних принципах бухгалтерського обліку, хоч і була введена в Україні у 1999 p., але ще й досі недосконала, до неї продовжують вноситись суттєві методологічні зміни.

Принцип забезпечення збалансованості. Управління високоліквідними оборотними коштами підприємства здійснюється над багатьма їх елементами. Тому цілі і завдання управління цими коштами вимагають забезпечення збалансованості високоліквідних оборотних коштів підприємства за обсягами, часовими інтервалами їх руху та іншими істотними характеристиками.

Принцип забезпечення ефективності. Тимчасово вільні залишки високоліквідних оборотних коштів до моменту їх використання в господарському процесі носять характер непродуктивних активів, що з часом втрачають вартість від інфляції, девальвації та з інших причин. Реалізація принципу ефективності в процесі управління високоліквідними оборотними коштами полягає в забезпеченні їх ефективного використання шляхом здійснення фінансових інвестицій підприємства.

Принцип забезпечення ліквідності. В процесі управління високоліквідними оборотними коштами необхідно забезпечити достатній рівень їх ліквідності на протязі всього періоду діяльності підприємства. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом відповідної синхронізації позитивного і негативного грошових потоків у розрізі кожного часового періоду. [13]

З урахуванням розглянутих принципів організується конкретний процес управління високоліквідними оборотними коштами (ВОК) промислового виробництва.

Ефективність використання цих оборотних коштів обумовлюється їх ощадливими витратами, прискоренням оборотності всіх елементів на всіх стадіях кругообігу та характеризується, перш за все, узагальнюючими показниками.

Коефіцієнт оборотності високоліквідних оборотних коштів (кількість оборотів) визначається як частка від розподілу обсягу реалізованої продук ії на середньорічні залишки високоліквідних оборотних коштів

       (3.1)

де    Ко — коефіцієнт оборотності ВОК;

Ор — обсяг реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), грн;

ВОКср — середньорічні залишки ВОК, грн.

Оборотність — тривалість одного обороту в днях — розраховується як співвідношення кількості днів у році (360) до кількості оборотів за рік

        (3.2)

Коефіцієнт завантаження (закріплення), який визначається відношенням середньорічних залишків оборотних коштів до обсягу реалізованої продукції,

       (3.3)

Ефективність використання високоліквідних оборотних коштів характеризується також інтенсивними показниками.

Рентабельність високоліквідних оборотних коштів обчислюється як відношення прибутку підприємства до середньорічних залишків оборотних коштів

        (3.4)

За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість високоліквідних оборотних коштів необхідна для забезпечення даного рівня реалізації продукції, тобто яка сума доходу виходить на кожну гривню вкладених активів.

Абсолютне вивільнення Ав високоліквідних оборотних коштів обумовлює пряме зменшення потреби в их коштах і розраховується як різни я між середньорічними залишками високоліквідних оборотних коштів в поточному періоді у порівнянні з попереднім періодом.

Відносне вивільнення високоліквідних оборотних коштів Вв обумовлює як зміну кількості оборотних коштів, так і зміну обсягу реалізованої продукції. Щоб його визначити, треба розрахувати потребу в високоліквідних оборотних коштах за поточний період, виходячи з фактичного обороту з реалізації продукції за цей період та оборотності у днях за попередній період. Різниця складе суму вивільнених коштів. При цьому, на відміну від абсолютного вивільнення, такі кошти не можуть бути вилучені з обороту без збереження безперервності виробництва.


Висновок

Оборотні кошти – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Залежно від методів планування принципів організації та регулювання оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані До нормованих оборотних коштів належать кошти, щодо яких установлюються нормативи запасі сів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємств.

Для нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконання постачально-збутових операцій, розрахунків з працівниками а також інших виробничих та господарчих потреб неабияк роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси і утворюють фонди обігу, до яких належать:

1) товарно-матеріальні цінності;

2) кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;

3) кошти, наявні в касі;

4) кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості;

5) відвантажені товари та надані послуги.

Іншими словами, фонди обігу — це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридичне, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

За джерелами формування оборотних коштів поділяються на:

  •  Власні та при рівняння до власних;
  •  Залучені;
  •  Інші.

Склад оборотних коштів – це сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів.

Норми запасу вимірюються:

  •  у днях (по матеріалах, паливу, запасних частинах);
  •  грошовими одиницями на одного робітника (мбп);
  •  натуральними одиницями на одну одиницю (тис кв м, 100 квартир – матеріали для ремонту будинку).

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

  •  аналітичний;
  •  метод коефіцієнтів;
  •  прямого рахунку.

На підприємствах існує  кілька видів запасів:

  •  транспортний;
  •  підготовчий (технологічний);
  •  поточний;
  •  резервний (страховий).

Ефективне управління оборотними коштами, метою якого є їхраціональне

використання визначає в цілому розвиток підприємства, а формування і використання оборотного капіталу вимагають ретельного аналізу. В умовах ринкової економіки підприємство повинне приділяти велику увагу не тільки маркетинговим дослідженням, вивченню ринку, але й ефективному використанню наявних внутрішніх ресурсів. Важливий показник економічного аналізу собівартість. Вона багато в чому залежить від методів керування запасами.

Підприємство в першу чергу повинне піклуватися про одержання прибутку, тому що прибуток є важливим показником положення фірми на ринку. Величина прибутку залежить від ефективного використання оборотних коштів (їх оборотності).

Таким чином слід зазначити, що поряд з основними фондами для успішної роботи підприємства величезне значення мають оборотні кошти, їхня оптимальна

кількість і ефективне використання. Управління оборотними коштами повинно чітко регулювати їх кількість, оборотність та ефективність використання. Розумне керування цими коштами має забезпечити оптимальний рівень ефективності використання оборотними коштами, що призведе до економії ресурсів підприємства і тим самим подальшого розвитку. Коли говориш про основні фонди й оборотні кошти, обов'язково постає питання про ефективність їх використання і застосування. Підвищення ефективності основних фондів здійснюється за рахунок більш швидкого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, удосконалювання організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації робітників, технічного переозброєння підприємств, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів. У системі заходів щодо підвищення ефективності суспільного виробництва важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів у всіх сферах діяльності людини, особливо в промисловості. При найбільш економічному використанні оборотних коштів, при ресурсах, що вивільняються, необхідно зміцнити фінансовий стан підприємств і об'єднань, підвищити матеріальну зацікавленість робітників та службовців у підвищення ефективності виробництва.


Л
ітература

  1.  О.П. Крайник Є.С. Барвійська. Економіка підприємства. Навчальний посібник/ За редакцією О.П. Крайник /-Львів: Національний університет “Львівська політехніка” (Інформаційно – видавничий центр “ІНТЕЛЕКТ+” Інституту післядипломної освіти), “Інтелект Захід”, 2003. – 208с.

  1.  Економіка підприємства: Нвч. посіб./А.В.Шегда, Т.М.Литвиненко, М.П.Нахаба та ін..; За ред.. А.В.Шегди. – К.: Знання-Прес, 2001,-335с.

  1.  Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін. Економіка підприємства: Підручник/За загальною редакцією Й.М.Петровича. – Львів: Новий Світ 2000
  2.  Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч.посіб.-2-ге вид., стер. –К.: Знання, 2006.-580с. – (Вища освіта ХХІ століття)

  1.  Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 4-е вид.-К.: Каравела,2007.-584с.

  1.  Харів П.С. Економіка підприємства: збірник залач і тестів: Навч. Посіб. 2-ге вид. стер. –К.: Знання , 2006. -301с. –(Вища освіта ХХІ століття).

  1.  Рижиков В.С., Панков В.А., Ровенська В.В., Підгора Є.О. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних звкладів –К.: Видавничий ДіМ Слово, 2004. -272с.

  1.  Азаренкова Г.М., Журавель Т. М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємства: Навч. Посіб. Для сам ост. вивчення дисципліни. –К.:Знання-Прес, 2004. -291с. (Вища освіта ХХІ століття).

  1.  Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного . –Вид. 2-ге, перероб. Та доп. –К.: КНЕУ, 2001. -528с., іл.
  2.  Бойчек І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. Посібник для студентів економічних спеціальностей  вищих нвчальних закладів І-ІV рівнів акредитації. Дуге видання, виправлене і доповнене –К.: Каравела; Львів: Новий світ 2000, 2001. -291с.

  1.  Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. -2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Либідь, 2003. -384с.

  1.  www.ukrstat.gov.ua
  2.  www.nbud.gov.ua


Додаток А

Вихідні дані

№ п/п

Показники

Варіант 1

  1.  

Витрати за кошторисом виробництва у звітному році, тис.грн

  •  сировина і матеріали

554

  •  допоміжні матеріали

159

  •  паливо

15

  •  тара

20

  •  малоцінні та швидкозношувані предмети

35

  1.  

Середній інтервал між черговими поставками, дн.

- сировина і матеріали

10

- допоміжні матеріали

20

- паливо

40

- тара

90

- малоцінні та швидкозношувані предмети

180

  1.  

Час на транспортування, дн

- сировина і матеріали

5

- допоміжні матеріали

5

- паливо

4

- тара

3

- малоцінні та швидкозношувані предмети

3

  1.  

Час на оформлення та перебіг документів, дн.

- сировина і матеріали

2

- допоміжні матеріали

3

- паливо

2

- тара

3

- малоцінні та швидкозношувані предмети

3

  1.  

Середнє відхилення від стандартного інтервалу між поставками, дн.

- сировина і матеріали

2

- допоміжні матеріали

1

- паливо

3

- тара

2

- малоцінні та швидкозношувані предмети

3

  1.  

Норма часу на підготовку до виробництва, днів

- сировина і матеріали

3

- допоміжні матеріали

4

- паливо

1

- тара

1

- малоцінні та швидкозношувані предмети

-

  1.  

Собівартість товарної продукції у звітному році, тис.грн

2500

  1.  

Норма запасів готової продукції, дн.

8

  1.  

Середня тривалість виробничого циклу, дн.

5

  1.  

Коефіцієнт наростання витрат

0,56

  1.  

Витрати майбутніх періодів на початок року, тис.грн

50

  1.  

Витрати майбутніх періодів звітного року, тис.грн

5

  1.  

Витрати майбутніх періодів перенесені на собівартість у звітному році, тис. грн

14

  1.  

Частка оборотних коштів, що прямо пропорційно змінюються при зміні обсягу виробництва, %

80

  1.  

Приріст обсягу виробництва у плановому періоді, %

10

  1.  

Прискорення обігу оборотних активів у плановому періоді, %

2

Додаток Б

Аналіз ефективності використання оборотного капіталу

в Україні за 2006 – 2008 рр.

Показники

Роки

Відхилення
2008р від 2007р.

2006

2007

2008

Абсолютне

Темп зміни,
%

1.випуск в ринкових цінах, млн. грн.

1252209

1650992

2196052

545060

133,0

2.Валова додана вартість в ринкових цінах, млн. грн.

544153

720731

948056

227325

135,4

3.Оборотні активи на кінець року, млн. грн.

899824,0

1226964,1

1665319,5

438355,4

135,7

у т.ч. в запасах ТМЦ  

204914,2

275793,4

351435,8

75642,4

127,4

4.Коефіцієнт оборотності оборотних активів, (раз)

1,392

1,346

1,319

-0,027

98,0

у т.ч. в запасах ТМЦ  

6,111

5,986

6,249

0,26

104,4

5.Коефіцієнт завантаження оборотних активів

0,719

0,743

0,758

0,015

102,0

у т.ч. активів в запасах ТМЦ   

0,163

0,167

0,160

-0,007

95,8

6.Тривалість одного обороту, (днів)

258,6

267

273

6

102,0

6.1. у т.ч. оборотних активів в запасах ТМЦ, (днів)

58,9

60

58

-2

95,8


Додаток В

Розрахунок суми приросту оборотних коштів та виявлення нестачі в оборотних коштах здійснюється наступним чином. Після проведення маркетингових досліджень на підприємстві був розрахований норматив по залишках готової продукції на 1 травня 2008 року. При порівнянні нормативу з фактичним залишком оборотних коштів можна визначити їх надлишок або нестачу.

Розрахунок залишків по автомобілях ЗАТ «ЗАЗ» на 1 травня 2008 р.

 

Автомобілі

Залишок на
01.05.2008р.

Норматив

Надлишок (+) нестача (-) у
торгівельні мережі

штук

тис.грн.

штук

тис.грн.

штук

тис.грн.

%

Таврія

1178

13728

1590

18530

-412

-4802

-34,98%

Славута

2155

28730

2580

34396

-425

-5666

-19,72%

Сенс

773

19500

1430

36073

-657

-16573

-84,99%

Ланос

1055

31078

2285

67311

-1230

-36233

-116,59%

Нубіра

280

13453

440

21141

-160

-7688

-57,15%

Леганза

12

847

0

0

12

847

100,00%

Опель

128

8238

224

14417

-96

-6179

-75,01%

Мерседес

47

13195

80

22460

-33

-9265

-70,22%

Дачия

299

6755

300

6778

-1

-23

-0,34%

Усього:

5927

135524

8929

221106

-3002

-85582

-63,15%

З приведеного розрахунку видно, що на підприємстві існує нестача оборотних коштів, зокрема по готовій продукції -  на суму 85582 тис. грн., що складає більше 63%  наявних коштів, спрямованих на фінансування готової продукції. Для нормальної і безперебійної роботи компанії цю нестачу коштів необхідно усунути. Для цього потрібно вибрати оптимальні джерела фінансування оборотних коштів. В подальшому перебирається шість варіантів поповнення оборотних коштів.


Додаток Г

Модель управління високоліквідними оборотними коштами [13]


Оборотні кошти у сфері обігу
(фонди обігу)

Оборотні кошти у сфері
виробництва (оборотні
 фонди)

Оборотні кошти підприємства

иробничі запаси

Інші оборотні кошти

Дебіторська заборгованість

Грошові кошти  на
розрахунковому рахунку

Відвантажена продукція

Залишки готової продукції

Витрати майбутніх періодів

Напівфабрикати  власного
виготовлення

Незавершене виробництво

Ненормовані оборотні кошти

Нормовані оборотні кошти

Оборотні кошти

Високоліквідні
активи

Середньоліквідні активи

Низьколіквідні
активи

Гроші

Цінні
папери

Товари

відвантажені

Дебюторська заборгованість

Матеріальні оборотні засоби

У касі

На поточному
рахунку

На валютному рахунку

Інші кошти

Виробничі запаси

Готова продукція

Незавершене виробництво

Витрати майбутніх періодів

Із найменшим ризиком вкладення

Із середнім ризиком вкладення

Із значним ризиком вкладення

Визначення джерел поновлення запасу високоліквідних оборотних коштів

Оптимілізація структури короткострокових фінансових активів

Вибір об’єктів оптимального вкладення тимчасово вільних коштів

Визначення і підтримка оптимального вкладення тимчасово вільних коштів

Завдвння управління

Середній рівень упавління

Вищий рівень управління

Періодичний моніторинг фондового та кредитного ринків, дані якого використовуються при прийнятті решень щодо поповнення запасу коштів

Періодичний моніторинг ринку цінних паперів, на базі даних якого розробляються і оцінюються варіанти вкладання тимчасово вільних коштів

Періодичний розрахунок розміру оптимального запасу грошових коштів за відповідними звітними даними

Інтенсивні показники аналізу високоліквідних оборотних коштів: рентабельність, абсолютне та відносне вивільнення високоліквідних оборотних коштів.

Узагальнюючі показники аналізу високоліквідних оборотних коштів: коефіцієнт оборотності (кіл. об.), оборотність (тривалість 1 об), коефіцієнт завантаження (закріплення)

Показники, що характеризують ефективність використання високоліквідних оборотних коштів

Процедура управління


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

354. Типы и способы сварочных работ 974.5 KB
  Автоматическая дуговая сварка под флюсом. Электрошлаковая сварка и приплав. Прогрессивные методы сборки и сварки узла. Способы борьбы с деформациями при кислородной резке. Сварка, понятие, виды и классы.
355. Проектирование информационной системы по учету материалов 899.5 KB
  Обзор программных средств для решения поставленной задачи. Учет материалов на складах и его неразрывная связь с учетом материалов в бухгалтерии. Данная программа предоставляет возможность формировать выходные данные, такие как: печатные формы документов, отчеты, а также корректировать информацию.
356. Екологічне право України 798 KB
  Особливості права використання рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон. Користування надрами, атмосферним повітрям, водокористування. Поняття екологічних надзвичайних ситуацій, зон та їх класифікація.
357. Электрические аппараты 194.5 KB
  Классификация электрических аппаратов. Коммутационные аппараты распределительных устройств. Воздействие механических и климатических факторов на электроаппараты. Электродинамические усилия в электрических аппаратах.
358. Гражданское право. Виды правовых договоров 761.5 KB
  Понятие, признаки и содержание договора купли-продажи. Охрана и управление наследственным имуществом. Предоставление жилого помещения социального пользования в домах государственного жилого фонда. Подряд на выполнение проектных и изыскательских работ.
359. Информационные базы данных. Порядок определения ключевых полей 491 KB
  Порядок определения ключевых полей. Одиночная, связанные и подчинённая формы. Создание кнопок, переключателей и выключателей. Создание схемы данных. Размеры величин, представляемых в числовом поле.
360. Экономика предприятия. Понятия предприятия 625 KB
  Понятие предприятия, цели и направления деятельности. Классификация и структура персонала предприятия. Классификация, структура и оценка основных производственных фондов. Основные принципы организации и регулирования оплаты труда.
361. Выполнение работ по профессии Контролер (Сберегательного банка) 660.5 KB
  Порядок совершения операций по приему денежной наличности в кассу кредитной организации от юридических и физических лиц. Выполнение и оформление кассовых операций. Операции с поврежденными и сомнительными денежными знаками иностранных государств.
362. Особенности развития гибкости при занятиях гимнастикой у девочек 7-8 лет 303.5 KB
  Художественная гимнастика как вид спорта. Гибкость как физическое качество. Возрастные особенности развития девочек 7-8 лет. Тренировочный процесс на занятиях по художественной гимнастике в СДЮСШОР №1 Калининского района.