43342

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ТА СПОСОБІВ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Курсовая

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Але водночас безпосереднє спілкування заміняється опосередкованим що здійснюється засобами масової інформації а це веде до зростання відчуженості між людьми зниження рівня їх комунікабельності контактності а також емоційності. Тому роль слова у міжособистісній та діловій взаємодії людей має особливе значення а у зв'язку з цим зростає актуальність проблеми підготовки майбутніх фахівців до спілкування в нових умовах. Маючи низький рівень культури ділового спілкування співрозмовники нерідко ставляться до інших як до об'єктів яких не...

Украинкский

2013-11-06

185.5 KB

23 чел.

ВСТУП

Слово у спілкуванні буває животворчим і руйнівним. Воно може об'єднувати і роз'єднувати людей, приносити задоволення або прикрощі. Все залежить від того, яка інформація передається за допомогою слова і як це роблять її відправники.

 З метою поліпшення інформування людей на даному етапі все ширше використовуються технічні засоби, зокрема комп'ютери, і в цьому, звичайно, вбачається прогрес. Але водночас безпосереднє спілкування заміняється опосередкованим, що здійснюється засобами масової інформації, а це веде до зростання відчуженості між людьми, зниження рівня їх комунікабельності, контактності, а також — емоційності.

Водночас людина — це жива істота, яку не може і не повинна замінити машина. Тому роль слова у міжособистісній та діловій взаємодії людей має особливе значення, а у зв'язку з цим зростає актуальність проблеми підготовки майбутніх фахівців до спілкування в нових умовах. Від того, на якому рівні перебуває культура ділових людей, залежать результати їхньої професійної діяльності, взаємини з колегами, партнерами по бізнесу та клієнтами, врешті-решт психічне здоров'я.

Маючи низький рівень культури ділового спілкування, співрозмовники нерідко ставляться до інших як до об'єктів, яких не цінують. При цьому вони прагнуть або демонструвати зверхність, або ж використовувати інших у своїх корисних цілях, маніпулюючи ними. За високого рівня культури спілкування ділові люди ставляться до інших як до партнерів, яких цінують і з якими готові співпрацювати. Завдяки цьому вони успішно вирішують професійні проблеми, мають можливість виявити себе і задовольнити інтереси обох Сторін (свої і партнерів). Від такого спілкування виграють не лише окремі люди, а й організації та об'єднання, до яких вони входять.

Культура ділового спілкування менеджера — це важливіший елемент його загальної культури саме вона впливає на ефективність та результати діяльності його підлеглих у підприємстві, установі, закладі, фірмі.

Як відомо, ділове спілкування з'являється основною управлінською процедурою поряд з плануванням, структуруванням, керівництвом, контролем та прийняттям рішень. Ділове спілкування пов'язує в єдине ціле усі управлінські дії менеджера; саме йому необхідно приділяти виключну увагу як у теорії, так й у практиці менеджменту.

Ділове спілкування, як спілкування у сфері виробництва, труда та управління, є одночасно й часткою спілкування взагалі; а спілкування, культура спілкування — частиною загальної культури людини. Ось чому, будь-яке дослідження ділового спілкування є кроком уперед не тільки у вузькій сфері (менеджменту, зокрема), а й у культурі у цілому.

Самий масовий вид спілкування людей у соціумі (суспільстві) - ділове спілкування. Без нього важко обійтися в сфері економічних, правових, дипломатичних, комерційних, адміністративних відносин. Уміння успішно вести ділові переговори, грамотно й правильно скласти діловий папір і багато чого іншого в цей час стало невід'ємною частиною професійної культури людини: менеджера, керівника будь-якого рівня, референта, службовця. Для досягнення високої результативності практично в будь-якому виді комерційної діяльності необхідно володіти певним набором відомостей, знань, подань про правила, форми й методи ведення підприємницької справи, про принципи ділового спілкування.

Культура ділового спілкування сприяє встановленню й розвитку відносин співробітництва й партнерства між колегами, керівниками й підлеглими, партнерами й конкурентами, багато в чому визначаючи їх (відносин) ефективність чи будуть ці відносини успішно реалізовуватися в інтересах партнерів або ж стануть малозмістовними, неефективними, а те й зовсім припиняться, якщо партнери не знайдуть взаєморозуміння.

1. ТЕОРЕТИЧНИ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ   НА   ПІДПРИЄМСТВІ

 1.1. Характеристика ділового спілкування, його функції та рівні

Перш за все спілкування - самостійна і специфічна форма активності особистості з метою встановлення відносин з іншими людьми, отримання інформації і досягнення певного взаєморозуміння, вирішення ділових проблем.

Сфера, способи і динаміка спілкування визначаються соціальними функціями його учасників, їх положенням у системі суспільних відносин. Регулюються вони характером виробництва, обміном і потребами, писаними і неписаними правилами суспільного життя, моральними і правовими нормами, соціальними інститутами і службами. В індивідуальному плані вони обумовлюються: рівнем свідомості особистості; психічним типом та характером розвитку індивіда; засвоєним особистістю культурним рівнем спілкування.

Спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми (міжособистісне спілкування) і групами (міжгрупове спілкування), в якому здійснюється обмін інформацією, обмін сприйняття і розуміння партнера.

Спілкування - одна із граней способу життя людини, не менш суттєва, ніж діяльність. А спосіб життя - це не тільки те, що і як робить людина, але і з ким, і як вона спілкується.

У ході спілкування можуть скластися взаємини різного характеру: взаєморозуміння, взаємовплив, непорозуміння, кон-курентність, конфліктність, конфронтація тощо. У спілкуванні здійснюється своєрідна "презентація" внутрішнього світу особистості.

Саме тому спілкування, виступаючи певною формою взаємодії однієї людини з іншою або з групою осіб, виявляє певні людські якості, розкриває, чого варта та чи інша людина.

У деяких наукових працях ототожнюється поняття "комунікація" і "спілкування". Разом з тим між ними є різниця. Зазначимо, що комунікація - це передача інформації, повідомлення, відомостей. Комунікація, насамперед, пов'язана з опосередкованим спілкуванням, передачею інформації за допомогою технічних засобів (телефон, телетайп тощо), а також через засоби масової інформації.

Спілкування - це взаємний обмін повідомленнями з внутрішнім психічним змістом, тобто це завжди двосторонній процес, який можливий лише між живими істотами. Спілкування двох індивідів, які є його активними суб'єктами, передбачає налагодження спільної мовленнєвої діяльності, переважно діалогічного типу, активний обмін інформацією, взаємовплив. Його ефективність вимірюється тим, наскільки вдалося здійснити цей вплив. Це означає зміну самого типу взаємин, що склалися між учасниками.

Щодо ступеня включення суб'єкта в сферу предметної діяльності розрізняються формальне і неформальне спілкування.

Формальне спілкування є частиною певної сумісної діяльності людей, служить засобом підвищення якості цієї діяльності і є способом її організації. Спрямоване воно здебільшого на те, чим зайняті в даний момент люди, а не на їх внутрішній світ, внутрішні проблеми. Формальне спілкування в свою чергу можна поділити на формально-рольове, контакт масок, світське і ділове:

Формально-рольове спілкування - це такий вид спілкування, при якому його зміст, засоби регламентовані соціальними ролями партнерів по спілкуванню: вчитель і учень, лицар і дівчина, співробітник міліції і порушник, стюардеса і пасажири літака тощо.

Контакт масок - спілкування, за якого відсутнє прагнення зрозуміти один одного. Використовуючи узвичаєні маски ввічливості, суворості, байдужості тощо, завдяки набору жестів, міміки, стандартних фраз приховується ставлення до іншої людини.

Світське спілкування - спілкування, яке визначається формальною ввічливістю, за якого люди виконують певний ритуал залежно від обставин.

Ділове спілкування - спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.

Неформальне спілкування зосереджене здебільшого навколо духовних і психологічних потреб внутрішнього характеру людей, їх інтересів (визначення свого місця в оточуючому світі, свого ставлення до тієї чи іншої людини, вирішення конфлікту, пошук сенсу життя та інше).

За характером впливу інформація, що йде від комунікатора, може бути спонукальною або констатуючою.

Спонукальна інформація висловлюється в наказі, розпорядженні, проханні, інструкції, пораді і розрахована на стимулювання певної дії.

Констатуюча інформація виступає у формі повідомлення і передбачає зміну поведінки опосередковано і поступово.

До основних видів ділового спілкування належить:

- публічний виступ

- ділова бесіда

- службова

- нарада

- переговори

Залежно від змісту у діловому спілкуванні можуть проявлятися такі його взаємозв'язані види: товариське, приятельське, робоче, випадкове, професійне, формально-поверхове.

Зрозуміло, що від виду ділового спілкування залежить зміст та відповідна поведінка сторін. Справжньою культурою ділового спілкування є уникнення приниження та образи партнера.

Історично склалися два види ділового спілкування: безпосереднє і опосередковане.

Безпосереднє спілкування - це мовне спілкування у найбільш розвиненому вигляді. Воно підкріплюється мімікою, жестами, інтонацією тощо. По суті, в цьому виді спілкування вся людська сутність стає своєрідним його "знаряддям". Спілкування суттєво впливає на розвиток усіх потреб людини в ньому завжди наявний комунікативний момент.

Опосередковане спілкування виникло на основі безпосереднього. До нього відносять письмо (зауважимо: тут має місце втрата міміки, жестів, інтонації тощо), масові засоби інформування: газети, радіо, телебачення, книги, відео, комп'ютерна мережа, музичні записи тощо.

Уся система безпосереднього і опосередкованого спілкування впливає на розвиток як особистості, так і взаємин між людьми. Останнє особливо важливе, бо в процесі спілкування людина "присвоює" ті багатства, які створені і притаманні іншим, і водночас привносить у цей процес те, що вона має з власного досвіду. Невипадково говорять: 3 ким поведешся, від того і наберешся.

Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв'язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.

Ділове спілкування підсвідоме здійснюється на певній відстані між людьми, причому виділяються такі види зон спілкування:

Інтимна зона (15 - 46 см) - спілкування з близькими, батьками, родичами.

Особиста зона (46 - 120 см)- відстань спілкування з друзями і однодумцями.

Зона соціального спілкування (1,2 - 2,0 м) - відстань на переговорах з приятелями і колегами по роботі.

Формальна зона (2,0 - 3,6 м) - ділові переговори, візити до вищих чиновників.

Загальнодоступна або публічна зона (більше 3,6 м) - спілкування з великою групою людей.

Ділове спілкування, як певний процес взаємодії людей, має свою стратегічну лінію, тактику проведення, а також певні фази.

До фаз ділового спілкування відносяться:

  •  початкова
  •  основна
  •  завершальна.

Початкова фаза - протягом якої встановлюють вихідні контакти, настроєність на спілкування, йде орієнтація в ситуації. У цій фазі постає завдання: спонукати ділового партнера до спілкування, зацікавити, створити максимальне поле можливостей для обговорення проблем. Тут також оцінюється емоційний стан партнера, визначаються стратегія і тактика спілкування, вибирається певний тон взаємин, виявляється самооцінка партнера і йде орієнтація в розподілі ролей.

Основна фаза - протягом якої реалізується певна послідовність дій, а саме встановлюється проміжна та кінцева мета спілкування, виконуються безпосередні мовні, немовні та документальні контакти, йде взаємний аналіз вихідних та проміжних пропозицій, пошук узгодження рішень, відбувається розподіл ролей за принципом "домінування-підпорядкування", визначення перспектив спілкування.

Завершальна фаза - протягом якої формулюються підсумки ділової взаємодії, відбувається вихід із контакту, формуються основи для подальшої взаємодії.

Здійснюються ділові взаємини у двох формах:

  •  контакту
  •  взаємодії

Контакт - це одиничний акт, в якому відсутня система узгодження дій партнерів стосовно один одного. Основу ж ділових взаємин партнерів складають не контакти, а їх взаємодія.

Взаємодія (інтеракція) - аспект спілкування, що проявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної вигідної обом сторонам мети.

Під соціальною інтеракцією (від лат. interaction - взаємодія) розуміють безпосередню міжособистісну комунікацію (обмін символами), важливою особливістю якої визначається здатність людини "виконувати роль іншого", уявляти, як її сприймає партнер по спілкуванню, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати свої дії.

Змістом взаємодії між людьми є певна і специфічна для соціальної структури суспільства сукупність економічних, правових, політичних відносин, які реалізуються у спілкуванні.

Розрізняють два типи міжособистісної взаємодії - співпраця (кооперація) і суперництво (конкуренція), які залежать від обраної стратеги і тактики спілкування.

У процесі спілкування знаходять свій вияв своєрідна суперечність: з одного боку, людина пристосовується до життя суспільства, засвоює його досвід, добуті людством наукові і культурні досягнення, а з другого - вона відособлюється, формується Ті індивідуальна неповторність, самобутність, що пояснюється його основними функціями.

У спілкуванні проявляються такі основні його функції:

Інформативно-комунікативна - з нею пов'язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.

Регулятивно-комунікативна - відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.

Афективно-комунікативна - відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засоби переконання.

Стратегія ділового спілкування передбачає постановку певної цілі, яка стимулює волю учасника спілкування, заставляє його діяти усвідомлено, інтенсивно, мобілізувати свої здібності, знання, досвід, уміти підпорядковувати свої сили досягненню цієї мети.

Тактика ділового спілкування передбачає вибір певної моделі поведінки, яка в конкретній ситуації буде найбільш сприятливою у досягненні поставленої мети

У тактиці спілкування розрізняються сім можливих його рівнів, знання яких дає змогу краще розібратись в ситуації, глибше її зрозуміти, зробити певні висновки, що стосуються як системи управління, так і встановлення підприємницьких контактів.

Психологи називають такі рівні:

- примітивний

- маніпулятивний

- стандартизований

- конвенціональний (погоджувальний)

- ігровий

- діловий

- мдуховний

Зрозуміло, що кожен з названих рівнів може проявитися в різних ситуаціях, які диктують і відповідні людські відносини. Скажімо, одна справа спілкування на вулиці, в транспорті, в магазині, і зовсім інша - на офіційному прийомі, а ще інша - в безпосередніх ділових стосунках, де можуть існувати різні взаємини (рівноправні, підлеглі, нерівноправні) і тоді висуваються свої критерії з однієї чи іншої сторони.

Одна справа, коли управлінці чи підприємці виступають як рівноправні партнери, і зовсім інша, коли один з них відчуває певну залежність і, особливо, коли починає проявлятися їх нерівноправність. Коли ту чи іншу справу вирішують рівноправні представники фірм чи відповідальні особи на найвищому державному рівні, то за ними завжди стоїть фінансове, економічне, політичне положення цих організацій чи держав, або інша досить впливова сила, яка урівнює обох у діловому спілкуванні.

1.2 Форми та умови ділового спілкування  

Якщо ділова людина хоче переконати слухача (читача) в правдивості запропонованої теми, їй варто подбати, щоб слово її було зрозумілим, тема була переконливо обґрунтована. Слід навчитися контролювати свої емоції та інтонації, які диктують міміку і жести.

Ділове спілкування регулює офіційні стосунки комунікантів у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах.

Ділове спілкування поділяється на дві головні форми:

- усне ділове спілкування

- письмове ділове спілкування

Можливо, виділена ще третя форма ділового спілкування — усне публічне мовлення як специфічна частина усного ділового спілкування; але вона лежить за межами даного курсу.

Вказані форми ділового спілкування тісно пов'язані між собою, взаємно доповнюють одна одну, однак мають свої специфічні риси, закони, правила та сфери застосування. Так, письмове ділове спілкування здійснюється, як правило, во взаємовідносинах між фірмами, організаціями, установами; усне же ділове спілкування реалізується, в основному, усередині організації, підприємства, між його співробітниками.

Процес письмового ділового спілкування включає такі основні типові документаційні операції: збір та обробку документаційної інформації, підготовку рішення, прийняття та документування рішення; доведення рішення до виконавця, виконання рішення, контроль виконання, зберігання та пошук документальної інформації.

Кожний документ складається з окремих складових елементів (реквізитів): адресату, автора, підпису, дати та інших. Сукупність реквізитів, певним образом розташованих, складатиме його формуляр.

Різні види документів мають різний набір реквізитів, якій визначається призначенням документу. Наприклад: Протокол, Акт, Наказ мають різний набір реквізитів.

Специфічним типом письмового ділового спілкування є ділова переписка. Вона здійснюється: між державами — дипломатична переписка, між підприємствами, фірмами, організаціями, закладами, між приватними підприємствами.

Ділова переписка може реалізуватись апаратом управління як за допомогою універсальних і повноважних організаційно-розпорядник документів, так і без стандартних (фірмових) бланків. Особливих правил при цьому не існує. Але все-такі є такі обов'язкові й сталі у практиці письмового ділового спілкування елементи, як: стиль — виключно діловий, зміст послання зобов'язаний обмежуватись виключно викладанням сутності проблеми та бути, по можливості, коротким, звернення до адресата повинно бути як до рівного та з належною повагою до положення, посади, статусу. Друкується письмове ділове послання з інтервалом 1,5-2,0, цифри — арабські.

Якщо текст не може бути розміщеним на одній сторінці— друкується на другій з поміткою «далі буде».

Форма ділового послання свавільна, але обов'язково повинні бути такі елементі: адреса, звернення, головна частина, комплімент (наприкінці), підпис та дата.

Розглянуті питання не можуть завдавати особливої проблеми та труднощів й легко засвоюються у процесі безпосередньої практичної діяльності; тому у даному курсі головна увага приділяється найбільш важкому типу ділового спілкування — усному.

У даному курсі основна увага приділяється усному діловому спілкуванню, загальною ціллю якого є вирішення конкретних проблем виробництва та управління. У залежності від конкретної виробничої (ділової) ситуації усне ділове спілкування може вирішувати й певні конкретні завдання. Відповідно й зміст усного ділового спілкування може мінятися, однак у кожному випадку у ньому залишаються три основних елемента — одержання, передача та розуміння інформації.

Кожен з вказаних елементів являє собою складну проблему, грає значну роль у процесі усного ділового спілкування, займає своє особливе місце у ньому.

Усі ці аспекти змісту усного ділового спілкування розглядаються далі, у темах, які присвячені вирішенню конфліктів, а зараз розглянемо декілька питань усного ділового спілкування як єдиного процесу, а саме, проаналізуємо основні його типи.

Усне ділове спілкування реалізується в основному у середині організації, підприємства, установи. Особливим видом ділового спілкування є переговори, чому буде присвячений далі окремий розділ.

У свою чергу, усне ділове спілкування у середині організації може бути як горизонтальне, так і вертикальне.

Горизонтальне — це спілкування між підрозділами, вертикальне — між керівництвом та групою (керівником та колективом).

Ділове спілкування типу керівник-колектив — це по суті справи є ділові засідання, ділові наради. Одночасно це є й метод управління колективом підприємства, який дуже оперативний, а тому виключно ефективний.

Наради можуть бути:

  •  інформаційні
  •  оперативні
  •  дискусійні

На інформаційних нарадах її учасників знайомлять з новими даними, положеннями та постановами.

Оперативні наради існують для охоплення процесу управління у цілому, вони завершуються об'явою конкретних розпоряджень. Широке розповсюдження здобула селекторна форма оперативних нарад. Однак деякі спеціалісти у галузі управління вважають оперативні наради застарілою та неефективною формою усного ділового спілкуванні.

Дискусійні наради — це демократична форма усного ділового спілкування, тому що кожен з її учасників може висловлювати свою думку, своє бачення проблеми.

Ділові наради необхідно ретельно та завчасно готувати. Підготовка ділового засідання визначатиме визначення теми, завдань, порядку денного, приблизний склад учасників, дату та час проведення, підготовку доповідей та проекту рішення, вибір та підготовку приміщення, регламент, тощо.

Важливу роль серед форм спілкування між керівником та підлеглим займає прийом відвідувачі. При цьому необхідні чіткі графік, час, місце та організація прийому. У процесі бесіди керівник зобов'язаний з увагою слухати, розумно ставити запитання, спокійно відповідати.

При розгляданні скарг необхідно додержуватись існуючих правил та послідовностей: по-перше, вислухати відвідувача; далі,— визначити проблему; вивчити її сутність, порадитись з керівником відвідувача, прийняти рішення, проінформувати відвідувача про результати, зробити запис у журналі.

Специфічним видом усного ділового спілкування є телефонна розмова. При цьому також необхідно додержуватись певних правил, норм етикету.

Телефонна розмова включатиме три основних етапи: встановлення зв'язку; висловлення змісту справи (проблеми); заключні слова.

При встановленні зв'язку необхідно: упевнитись, що зв'язок встановлений; назвати своє прізвище, ім'я та по-батькові, а також проінформувати, від імені кого ви говорите.

При висловлюванні проблеми бути як можливо лаконічним.

Заключні слова — це знаки того, що розмова закінчена.

Видатні німецькі спеціалісти у галузі бізнесу та менеджменту Барбель та Хайнц Швальбе підкреслюють про необхідність завжди пам'ятати, що телефонна розмова — це фактично й «у немалому ступеню ваша візитна картка». Вони рекомендують, перш за все, намагатися створити вигідну для розмови атмосферу, саме підкреслити точки зіткнення інтересів, нагадати загальних партнерів, знайомих, друзів, не забути підтвердити співбесіднику свої зобов'язання, на закінчення подякувати за розмову й таке інше.

Отже, усне ділове спілкування — це дуже широка сфера теорії та практики, не вичерпна тема для дослідження; воно містіть дуже багато питань, проблем, які потребують якомога швидкого вирішення. Однак серед великої кількості його практичних проблем є одна, яка викликає та й буде викликати особливий теоретичний та практичний інтерес — це проблема співвідношення його різних засобів Тому розглянемо основні засоби усного ділового спілкування та зробимо аналіз та оцінку їх впливу на підвищення його ефективності.

По-перше, розглянемо проблему особистої просторової території.

Відомо, що «тварини, птахи та риби установлюють свою сферу проживання і охороняють її, але тільки недавно було встановлено, що і у людини є свої охоронні території», тобто просторові потреби.

Особиста територія людини, у свою чергу, поділяється на чотири зони: інтимна — від 15 см до 46 см; особиста — від 46 см до 120 см; соціальна від 1,2 м до 3,6 м; суспільна — більше 3,6 м.

Кожна із вказаних зон має свої особливості в інтимну зону можуть проникати тільки близькі особі, рідні, друзі.

Особиста зона — це відстань, яка розділяє людей на офіційних прийомах, вечорах суспільна зона відділяє нас від людей, яких ми не дуже добре знаємо, але з якими примушені зустрічатися по роботі або іншої справи.

Суспільна зона — це відстань, яка розділяє нас від великої групи людей (в аудиторії, наприклад).

Наявність особистої території та її поділення на зони є встановлення певних зовнішніх обмежень при контакті людей, зокрема — для усного ділового спілкування. Вони фактично визначають певні правила поведінки людей при спілкуванні. Порушення даних правил може зірвати ділову розмову тому, що (як показують дослідження та практика) людина несвідомо, але дуже ревниво оберігає свою особисту територію, яку вона ураховує як свою власність.

Отже, результат усного ділового спілкування, значною мірою залежить від того, наскільки поважно його учасники відносяться до особистих просторових зон кожного.

Другим важливим зовнішнім фактором, який виявляє значний вплив на ефективність усного ділового спілкування, є спосіб розміщення його учасників за столом.

Якщо глибше уникнути в дану проблему, то обов'язково прийдемо до висновку, що в розміщенні учасників розмови за столом починає діяти навіть цілий комплекс факторів, як внутрішніх — невербальні сигнали, так і зовнішніх — наявність власної особистої території та її складових, тобто зон.

1.3 Способи та стратегі ї ділового спілкування

В науковій літературі відсутнє чітке означення змісту поняття “способи спілкування”.

Спосіб – це система дій, які використовуються в діяльності або взаємодії для досягнення мети.

Виокремлюють такі способи спілкування :

  -  що слугують обміну інформацією

  - що використовуються з метою впливу одного суб’єкта (це може бути і група) на іншого.

Існують різні концепції, що описують способи, моделі та стилі спілкування. Різноманіття підходів певною мірою сприяє більш глибокому вивченню й аналізу основного процесу і допомагає кожному спиратися па ту концепцію, яка йому найбільше зрозуміла і відповідає його уявленням про себе та про інших. Проте важко розібратись у великій кількості підходів, ураховуючи, що описано далеко не всі, до того ж, звичайно, заважає відмінність у тер¬мінах, які вживаються для характеристики одних і тих самих явищ. Об’єднати розмаїття термінів і відповідних їм феноменів можна, увівши поняття “стратегія та тактика спілкування”. Це дасть змогу описати процес інтегровано і сприятиме систематизації інформації. Варто зауважити, що деякі вчені вживали термін “стратегія спілкування”, однак переважно в математичному контексті (відповідно до теорії гри). У працях з менеджменту й маркетингу це поняття охоп¬лює не лише спілкування, а й усю систему стратегій, які використо-вуються в організації (підприємстві, фірмі тощо). Наприклад, у ма¬кетингу розрізняють стратегії, зорієнтовані на збут товару, і клієнтцентровані стратегії. Сьогодні в основі підготовки керую¬чих американськими байками лежить саме навчання їх стратегіям і тактикам.

 Існують різні визначення поняття “стратегія”. У нашому розумінні — це загальна схема дій. Американські автори вважають, що це загальний план досягнення мети. Описуючи та конструюючи в житті стратегії спілкування, доцільно орієнтуватися па обидва визначення. До того ж треба ще враховувати, чи досягаєть¬ся мета під час спілкування одним суб’єктом чи обома (мотиваційний компонент стратегій).

Коли двоє суб’єктів прагнуть виконати разом певну роботу, обмінятися думками, почуттями, оцінками, дійти згоди, вони, спілкуючись, прямують до досягнення спільної мети. Якщо ж кожен або один із суб’єктів хоче задовольнити лише свої інтереси, він ставить перед собою індивідуальну мету. Інколи люди, що спілкуються, можуть і не ставити перед собою певної мети (фактичне спілкування).

 Для повної характеристики стратегій до мотиваційного компонента необхідно додати ще змістовний. Річ у тім, що спільна або індивідуальна мета може відповідати гуманістичним або маніпулятивним (егоїстичним, навіть жорстоким) установкам спілкування. У першому випадку — це найчастіше готовність, що реалізується у спілкуванні через акти співробітництва, співучасті, взаємодопомоги, взаєморозуміння та взаємоповаги. У другому випадку — це спрямованість на дії, в яких проглядають корисливі, егоїстичні інтереси одного або обох суб’єктів. Саме ці установки кожного з них і призводять до маніпулювання та порушення етики спілкування.

 Для характеристики стратегій важливими є не лише мета та комунікативні установки, а й характер конструювання спілкування. Його стратегічним параметром є певне співвідношення між діалогом і монологом. Якщо під час взаємодії суб’єкти по черзі обмінюються інформацією, думками, жестами, почуттями, то вони дотримуються діалогу. Якщо досить довго говорить один або ж, говорячи, кожен думає лише про себе, то відбувається монолог чи два монологи. Сприймаючи монолог одного із суб’єктів, інший може вести з ним внутрішній діалог. Діалогічний підхід до спілкування (краще в контексті зовнішнього діалогу) є оптимальним з погляду організації комунікації й має великий розвиваючий, творчий потенціал.

Для передавання певної інформації від однієї людини до іншої використовується такий спосіб спілкування як повідомлення. Це відбувається під час безпосереднього спілкування (мова, жести, міміка) або через різні засоби масової комунікації.

До групи психологічних способів впливу одного суб’єкта на інший відносяться переконання, навіювання (самонавіювання), психічне зараження, наслідування.

Переконання – це спосіб впливу, коли людина звертається до свідомості, почуттів і досвіду людини з тим, щоб сформувати у неї нові настанови. Це такий вплив однієї людини на іншу або на групу людей, який діє на раціональне та емоційне в їх єдності, формує нові погляди, відносини.

Навіювання – це психологічний вплив однієї людини на іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприйняття висловлених думок і волі. Воно є механізмом, який дає змогу вплинути на підсвідоме: настанови, емоційні реакції, очікування тощо. Виокремлюють такі види навіювання на людину:

1) коли вона перебуває в активному стані

2) під гіпнозом

3) під час сну

Першим і основним є, звичайно, навіювання в активному стані, воно може бути навмисним і ненавмисним.

За змістом впливу та кінцевим результатом навіювання буває позитивним і негативним, етичним і неетичним; за засобами впливу – прямим і непрямим.

Самонавіювання – свідоме саморегулювання, навіювання самому собі уявлень, почуттів, емоцій.

Психічне зараження – на відміну від навіювання та переконання, які часто застосовуються в міжособистісних взаєминах, у разі взаємодії з організованою групою психічне зараження яскраво виявляється як засіб впливу в групах малознайомих людей (під час релігійного екстазу, паніки і т. ін.).

Наслідування – особлива форма поведінки людей, що полягає у відтворенні нею дій інших осіб. Прикладами є наслідування дітьми дорослих, наслідування дій наших кумирів та ін.

Способи (механізми) впливу на людину можуть різнитися також своєю етично-мотиваційною визначеністю способів і мети спілкування.

  Маніпуляція – спосіб (система способів), який дає можливість досягнення своєї мети без врахування інтересів та за рахунок іншої сторони. Це спосіб, в основі якого “використання” іншої людини з метою реалізації своїх егоїстичних інтересів.

  Актуалізація – спосіб (система способів), в основі якого співробітництво, повага до себе та до інших, намагання вирішити проблему на основі об’єктивності та взаємної вигоди сторін спілкування.

Маніпулятор – людина, яка свідомо або несвідомо вдається до всіляких хитрощів, щоб контролювати ситуацію та досягти своєї мети.

Типи маніпуляторів за Е. Шостром:

 Активний – прагне впливати на інших, використовуючи активні методики та свій соціальний статус – керівника, батька, викладача.

  Пасивний – демонструє роль безпорадного, такого, що мало на чому розуміється, цим і підштовхує іншого виконати роботу за нього¸ ставиться до людей як до суперників, а то й ворогів, з якими він веде постійну боротьбу.

Байдужий – намагається ніби уникнути контактів, демонструє індиферентність. Насправді все, що відбувається, йому не зовсім байдуже, інакше він так демонстративно не поводився б.

Актуалізатор – людина, яка прислуховується до інших і враховує інші інтереси, прагне до самоактуалізації та унікальності. Вона чесна у своїх думках і діях. Актуалізатор – це людина, яка поважає гідність інших, переконливо передає свої думки і бажання, добре ставиться до людей і допомагає їм знайти власний шлях розвитку.

Будь-яке ділове спілкування передбачає вирішення стратегічних і тактичних завдань. Конкретний очікуваний результат — це тактичне завдання ділового спілкування. Але воно, в свою чергу, може передбачати вирішення стратегічного завдання — встановлення довготривалих ділових контактів.

Для створення ефективної стратегії в діловому спілкуванні менеджеру слід враховувати певні закономірності, що визначають процеси міжособистісних взаємин, а саме те, що:

• сприйняття людьми зовнішніх впливів залежить від їхніх психологічних структур;

• самооцінка людини не є адекватною і іншого вона розуміє не так, як той хотів би;

• при передачі інформації відбувається її втрата або перекручення;

• на характер спілкування впливає інстинкт самозбереження людини (особливо статусу, свободи, гідності);

• відбувається компенсація одних якостей людини іншими, недоліків в одному — позитивними якостями в іншому.

Будь-яка зміна стратегії потребує кардинальної перебудови процесу спілкування, для чого слід провести підготовчу роботу, змінити тактику.

Коли йдеться про тактику, то визначаються варіантність поведінки (залежно від ситуації) та її маневреність (добираються стилі, способи, форми тощо). Ту саму стратегію при спілкуванні з різними людьми можна досягти, використовуючи різні тактики. їх добір залежить від установок особистості на моральні цінності, її інтересів, а також від вміння розпізнавати психологічні особливості своїх співрозмовників та використовувати психологічні механізми взаємодії.

2. Аналіз господарської діяльності ЗАТ«Красилівагромаш»

2.1. Загальна характеристика ЗАТ«Красилівагромаш».

Закрите акціонерне товариство «Красилівагромаш» (надалі Товариство), яке засновано відповідно до Законів України «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», вимог Господарського і Цивільного кодексу України та рішення засновника від «23» травня 2005 р., протокол №8.  Статут цього підприємства визначає внутрішні норми щодо діяльності, організаційної структури, юридичної особи та припинення діяльності.

 Метою діяльності товариства є отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницької, комерційної та інших видів діяльності в галузі сільськогосподарського машинобудування та інших галузях народного господарства в порядку та на умовах, що визначаються чинним законодавством України, а також задоволення на цій основі громадських соціально-економічних потреб і зростання добробуту його акціонерів та працівників.

          Предметом діяльності ЗАТ «Красилівагромаш»  є:

  •  промислове виробництво сільськогосподарської техніки ;
  •  промислове виробництво технологічного обладнання для  переробних галузей народного господарства;
  •  авторський нагляд, перед експлуатаційне налагодження та сервісне обслуговування продукції:
  •  конструкторські і експериментальні науково-дослідні роботи технологічного призначення і розробка нових технологій виробництва виробів сільського господарського та виробничого призначення;
  •  надання послуг з ремонту сільськогосподарської техніки та реалізація запасних частин до неї;
  •  виробництво товарів народного споживання;
  •  здійснення операцій з нерухомістю;
  •  купівля-продаж нафтопродуктів;
  •  надання транспортно-експедиційних послуг при внутрішніх перевезеннях вантажів.
  •  проведення природоохоронних заходів;
  •  консультаційні та управлінські послуги;
  •  організація виробництва, переробки  та реалізація різноманітних видів екологічно чистої продукції;
  •  надання послуг щодо постачання та збуту;

Розглянемо виробничу програму, частку, що складають вироби та темпи зростання за останні роки.

Виробнича програма підприємства за останній рік:

1.Причеп автомобільний кама-500 «Случ» 220штук щомісячно,програма виконується повністю.

2. Фуражир ФН-1, А4 20 штук щомісячно, програма виконується повністю.

3.Агрегат комбінований ґрунтообробний АКГ-6 5 штук щомісячно, програма виконується повністю.

З цього можна зробити такі висновки, що підприємство функціонує ефективно, виконуючи повність свою виробничу програму.  (табл. 2.1)

Таблиця 2.1 Основні види продукції та їх зміна за останні декілька років.

ТЕП

Роки

Темпи зростання %

2008

2009

2010

2009/2008

2010/2009

1.Чисельність персоналу, чол.в т.ч. управлінського

38

42

45

110,5

107,1

2. Фонд заробітної плати, тис .грн.

76

92,4

103,5

121,5

120,13

3.Обсяги реалізації, тис. грн.

16116

20022

21144

124,23

105,60

4.Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

11000

13348

14096

121,34

105,6

5.Прибуток підприємства, тис.грн.

5116

6674

7048

130,45

105,6

6. Рентабельність, %

46,50

50

50

107,5

0

7. Обсяг виробництва, тис. шт.

5.3

6.1

6.4

124,5

105

8. Вартість основних фондів, тис. грн.

911

980

990

120,2

106,3

       У 2008р. найбільшу кількість реалізували причеп автомобільний  92,6% від загального виробництва. Найменше реалізували АКГ-6  лише 1,46%

У 2009р. Найбільшу кількість реалізували причеп автомобільний  89,91% від загального виробництва. Найменше реалізували АКГ -6  лише 2,19%

У 2010р. Найбільшу кількість реалізували причеп автомобільний 89,80%. Найменше реалізували АКГ-6 2,04%.  

Темп зростання 2009/2008 рік причеп автомобільний  107,89% ;

Фуражир 120 ; АКГ -6  166,6%.  Всього 109,6%.

Темп зростання 2010/2009 рік причеп автомобільний 107,31% ; Фуражир 111,11% ; АКГ-6  0%.  Всього 107,45%.

Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників. (табл. 2.2.)

Таблиця 2.2  Техніко-економічні показники підприємства.

ТЕП

Роки

Темпи зростання %

2008

2009

2010

2009/2008

2010/2009

1.Чисельність персоналу, чол.в т.ч. управлінського

38

42

45

110,5

107,1

2. Фонд заробітної плати, тис .грн.

76

92,4

103,5

121,5

120,13

3.Обсяги реалізації, тис. грн.

16116

20022

21144

124,23

105,60

4.Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

11000

13348

14096

121,34

105,6

5.Прибуток підприємства, тис.грн.

5116

6674

7048

130,45

105,6

6. Рентабельність, %

46,50

50

50

107,5

0

7. Обсяг виробництва, тис. шт.

5.3

6.1

6.4

124,5

105

8. Вартість основних фондів, тис. грн.

911

980

990

120,2

106,3

1.Чесельність персоналу в 2008 р. становила 38 чол., порівнюючи з 2009р. чисельність збільшилась на 4 чоловік і в 2010р. чисельність також збільшилась на 3 чоловік,  і становить 45 чоловік.

2.Фонд заробітної плати порівняно з 2008р. в 2009 р. збільшилася на 16,4 тис.  грн. і в порівняно 2010 в 2009 фонд заробітної плати збільшився ще на 11,1 тис. грн.

3.Обсяг реалізації в порівно з 2008 р в 2009р. збільшилась  на 390600 грн   і у 2010р  збільшилось на 1122000 грн.

4.Порівняно з 2008р в 2009р собівартість збільшилась  на 2348000 грн, а у 2010р собівартість також збільшилась  на 748000 грн.

5.Відповідно і прибуток  збільшився   у 2009р на 1558000 і у 2010р відбулося збільшення прибутку на 374000 грн.

6.Показник рентабельності у 2008р. дорівнює  46,5%,  у 2009р показник рентабельності збільшився на 3,5%, а у 2010р нічого не відбулось.  Дані цієї таблиці свідчать про стабільність роботи підприємства

ЗАТ «Красилівагромаш»  в 2010 році.

Темп росту чисельності за 2009/2008 рік становить 110,5 % , а у 2010/2009році становить 107,1%

Темп росту фонду заробітної плати за 2009/2008 рік становить 121,5 %, а у 2010/2009 році становить 120,13%.

Темп росту обсягів реалізації за 2009/2008 рік  становить 124,23 %, а у 2010/2009 році становить 105,60 %.

Темп росту собівартості за 2009/2008 рік становить 121,34 %, а у 2010/2009 році становить 105,6%.

Темп росту прибутку за 2009/2008 рік становить 130,45 %, а у 2010/2009 році становить 105,6 %

Темп росту рентабельності за 2009/2008 рік становить 107,5, а у 2010/2009 році становить 0 %.

Ці дані свідчать про те, що підприємство вдало функціонує і отримує свій фінансовий результат.

2.2. Характеристика видів комунікацій на підприємстві

У підприємницькій діяльності використовуються різні засоби, види і форми комунікації. Завдання полягає у тому, щоб насамперед вміло використати різноманітні види комунікації, серед яких можна назвати такі:

а) передача інформації, утримання, інформування (читання лекції в аудиторії, виступ по радіо тощо);

б) експресивна — виразна, що характеризується експресією — силою прояву почуттів, переживань (наприклад, зустріч після довгої розлуки);

в) пе­реконуюча — прагнення вплинути на інших, висловлення захоплення, прохання, що особливо важливо для політичних діячів, юристів, торгових працівників;

г)соціально-ритуальна — використання норм і звичаїв соціально-культурної поведінки (процедура знайомства, звичаї гостинності); д)паралінгвістична комунікація — спілкування за допомогою міміки, виразу очей і рота, а також позі рухів (передача різних відтінків повідомлення, його окритого змісту).

Можливості несловесних повідомлень, які становлять істотну частину людського спілкування, не слід применшувати. Справа в тім, що дуже часто одними словами не можна передати наші емоції, душевний стан, занепокоєння і т. п., якщо не скористатись мімікою, певними рухами, виразом обличчя, тональністю голосу та ін.

Різноманітні види і способи комунікації можна розбити на три групи:     

- усну

- письмову

- візуальну

На думку психологів, у багатьох ситуаціях найбільш ефективним є безпосередній усний контакт, за допомогою якого можна передавати усі деталі, уточнити неясні питання і цим виключити неправильне розуміння завдання і ін. Якщо людина може задавати питання, то, на думку американських дослідників, ймовірність того, що вона правильно зрозуміла повідомлення, підвищується на 20%, а якщо вона може робити зауваження, то її розуміння підвищується ще на 15% .

Ключем до ефективної письмової комунікації є дотримання певних вимог до інформації:

- ясність

- повнота

- надійність

- правильність

Яскравим прикладом горизонтальної комунікації є обмін інформацією між різними відділами та іншими структурними підрозділами, в результаті чого досягається координація і узгодження діяльності для досягнення загальних цілей організації. Умовою ефективного здійснення горизонтальних комунікацій є чіткий розподіл обов'язків, повноважень і відповідальності структурних підрозділів, дотримання службової етики взаємовідносин, використання сучасних засобів зв'язку тощо.

Комунікації між організацією і зовнішнім середовищем здійснюються у низхідному і висхідному напрямках. Тут використовуються різноманітні засоби. Із наявними і потенційними споживачами організації спілкуються за допомогою реклами та інших програм просування товарів на ринок.

У відносинах із громадськістю першочергове значення надається створенню сприятливого образу, "іміджу" організації на місцевому загальнонаціональному та міжнародному рівні.

Характер комунікаційної системи будь-якої організації у великій мірі залежіть від типу структурних систем, що використовуються для побудови управлінської системи. Структуру прийнято зображати позиціями (окремі особи, організації, структурні підрозділи, технічне обладнання та ін.) і зв'язками між ними.

3.ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ТА СПОСОБІВ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Територія — це ділянка простору, на якій задовольняються які-небудь потреби людини. Людина позначає свою територію замками, табличками, парканами, кладучи руки на речі і т. п.

 Щоб уникнути конфліктних ситуацій, не треба без запрошення чи дозволу зазіхати на особистий простір опонента. Рекомендується стримана поведінка на чужій території (у кабінеті, будинку, автомобілі тощо). Нестримана поведінка й більш вільні переміщення є викликом чи демонстрацією переваги.

Спілкуючись із людиною, варто звертати увагу на її очі, бо вони є найбільш «інформативною» частиною обличчя. Якщо в людини очі «бігають», то можна запідозрити її в нещирості чи неправді. Якщо погляд співрозмовника зустрічається з вашим упродовж більше ніж 2/3 часу спілкування, то можна припустити, що він вважає вас цікавим співрозмовником і доброзичливо ставиться до вас.

 Майже завжди людину видає міміка, навіть якщо вона намагається приховати свої почуття. Досить інформативними є брови, губи, положення голови, жестикуляція, поза співрозмовника. Облік і аналіз невербальних проявів у спілкуванні може дуже допомогти у формуванні стосунків і в розв’язанні конфліктів.

Правила переконання співрозмовників

 Перше правило (правило Гомера):

Порядок наведених аргументів часто впливає на їх переконливість. Найпереконливішим є такий порядок: сильні — середні — один найдужчий (слабкими аргументами взагалі не користуйтеся, вони приносять шкоду, а не користь). Сила (слабкість) аргументів повинна визначатися не з погляду доповідача, а з погляду особи, що приймає рішення.

 Друге правило (правило Сократа):

Для одержання позитивного рішення з важливого для вас питання поставте його на третє місце, а перед ним — два короткі, прості для співрозмовника питання, на які він напевно без проблем відповість вам «так». Уже 2400 років існує це правило і перевірено його на практиці (виявляється, коли людина говорить слово «так», у її кров надходять ендорфіни («гормони задоволення»), а одержавши дві порції «гормонів задоволення», співрозмовник починає до всього ставитися доброзичливо, тому їй психологічно легше сказати «так», ніж «ні».

 Третє правило (правило Паскаля):

Не заганяйте співрозмовника в кут. Дайте йому можливість зберегти обличчя, зберегти свою гідність. «Ніщо так не роззброює, як умови почесної капітуляції». (Покажіть, що ваша пропозиція задовольняє якусь із потреб співрозмовника).

 Четверте правило:

Переконливість аргументів значною мірою залежить від іміджу й положення людини. Високий посадовий чи соціальний стан, компетентність, авторитетність, підтримка колективу підвищують положення людини і ступінь переконливості її аргументів.

 П’яте правило:

Не заганяйте себе в кут, не принижуйте свій статус проявом ознак непевності, зайвих вибачень (фрази: «Вибачте, якщо я заважаю», «Будь ласка, якщо у вас є час мене вислухати…» принижують ваше положення).

 Шосте правило:

 Не принижуйте положення співрозмовника, тому що будь-який прояв неповаги, зневаги до співрозмовника викликає негативну реакцію.

 Сьоме правило:

До аргументів приємного нам співрозмовника ми ставимося прихильно, до аргументів неприємного — з упередженням. Приємне враження зумовлюється багатьма факторами: шанобливим ставленням, умінням вислухати, грамотною мовою, приємними манерами, зовнішністю і т. ін.

 Восьме правило:

Бажаючи переконати, починайте не з розбіжностей між вами, а з того, у    чому ви згодні з опонентом.

 Дев’яте правило:

Виявте емпатію, спробуйте зрозуміти емоційний стан іншої людини, уявити хід її думок, співчувати їй.

Десяте правило:

Уважно слухайте, щоб зрозуміти хід думок співрозмовника.

 Одинадцяте правило:

Перевіряйте, чи ви розумієте співрозмовника.

 Дванадцяте правило:

Уникайте слів, дій, що можуть призвести до конфлікту.

 Тринадцяте правило:

Стежте за мімікою, жестами, позами — своїми та співрозмовника.

Дотримання законів аргументації

Під час аргументації формується попередня думка, виробляється позиція учасника ділового спілкування.

Аргумент являє собою судження, що наводиться для підтвердження істинності та для доказу конкретної думки, положення.

Аргументи розрізняються за ступенем впливу на розум і почуття людей: сильні, слабкі; безсилі. Зустрічні аргументи (контраргументи) мають таку саму градацію.

  1.  Сильні аргументи.

Вони не викликають критику, їх неможливо спростувати, зруйнувати, не взяти до уваги.

Це насамперед:

-експериментально перевірені висновки

-висновки експертів

-цитати з публічних заяв, книг визнаних у цій сфері авторитетів

-свідчення очевидців подій

2. Слабкі аргументи.

Вони викликають сумнів опонентів, клієнтів, співробітників.

До таких аргументів належать:

-умовиводи, засновані на двох чи більше окремих фактах, зв’язок між якими неясний без третього

-посилання (цитати) на авторитети, невідомі чи маловідомі слухачам;

-аналогії й непоказові приклади;

-аргументи особистого характеру, що випливають з обставин, або ж такі, що  диктуються чиїмось спонуканням, бажанням;

-тенденційно підібрані відступи, афоризми, вислови;

-аргументи чи версії узагальнення, зроблені на основі здогадів, припущень, відчуттів;

-висновки з неповних статистичних даних.

3. Безсилі аргументи.

Вони дозволяють викрити, дискредитувати суперника, що застосував їх. Ними бувають:

- судження на основі підтасованих фактів

-посилання на сумнівні, неперевірені джерела

-рішення, що втратили силу

-домисли, здогади, припущення, вигадки

-аргументи, розраховані на наявність забобону, неуцтво

-висновки, зроблені з фіктивних документів

-обіцянки, дані авансом

-помилкові заяви та свідчення

-підробка й фальсифікація того, про що говориться.

 Закон авторитету:

Посилання на авторитета, відомого твоєму опоненту, якого він сприймає так само позитивно, підсилюють вплив твоїх аргументів. Шукай авторитетне підкріплення їм.

 Закон рефреймінга:

Не відкидай аргументи партнера, а визнаючи їх правомірність, переоціни їхню силу й важливість. Підкреслюй серйозність втрат у випадку прийняття його позиції або зменшуй розмір користі, очікуваної партнером.

 Закон поступовості:

Не намагайся швидко переконати опонента, краще йти поступовими, але послідовними кроками.

 Закон зворотного зв’язку:

Подавай зворотний зв’язок у вигляді оцінки стану опонента, опису свого емоційного стану. Приймай на себе персональну відповідальність за непорозуміння й нерозуміння.

 Всі ці вище наведені правила і закони нам дають чіткі навички і вміння, оволодівши якими ми зможемо бути процвітаючим менеджером на підприємстві і повністю оволодіти такою навичкою як ділове спілкування.

Адже без спілкування ми не зможемо ні чого зробити, воно є головною складовою нашого існування, а в нашому випадку воно є визначним фактором для заробітної плати фахівця. Вважаю, що вище наведені слова вони є доисть сильним аргументом до які потрібно знати кожній людині, особливо тій яка працює в цій сфері. Використовуючи всі вказівки і поради інших фахівців ви станете успішним, розумним, а саме головне менеджером з менеджерів.

ВИСНОВОК

Сучасний керівник повинен розуміти, що вміння спілкуватися — не менш важливий елемент професійної діяльності будь-якого співробітника, ніж його спеціальні знання й навички роботи.

 Необхідно пам’ятати, що знання та практичне застосування оптимальних технічних прийомів проведення ділових бесід у формі дискусій і суперечок приносять значну користь під час вирішення будь-якого завдання, пов’язаного з керуванням, допомагають організувати дружний колектив і його злагоджену роботу.

 При цьому треба враховувати, що кожна вдала професійна дискусія (суперечка), тобто кожне ефективне спілкування та обмін інформацією проводяться з дотриманням етичних правил, постулатів тактики безконфліктної взаємодії учасників ділової бесіди. Мета практичної діяльності керівника полягає у вивченні та свідомому забезпеченні застосування учасниками конкретних прийомів, тактик, правил, рекомендацій у процесі дискусій і суперечок професійного характеру, що дозволить значно підвищити їх результативність і скоротити час на їхнє проведення. Рекомендується навчити співробітників умінню об’єктивно оцінювати свої здібності, уважно слухати співрозмовника, творчо обмірковувати конкретні заходи й чітко висловлювати свої думки.

 Необхідно пам’ятати, що в результаті кожної цілеспрямованої ділової бесіди можна одержати відомості, необхідні для ухвалення рішення, і, лише з огляду на всю сукупність обставин, відшукати оптимальне рішення. При цьому завдання полягає в тому, щоб заздалегідь визначити й виявити потрібні факти, організувати їх швидке і вміле збирання, оцінити їх як належить і вчасно припинити дискусію (суперечку) після одержання професійно важливих відомостей. Керівник повинен знати, що все це можливо лише в ході продуманої та правильно підготовленої ділової бесіди.

 Керівному складу підприємства необхідно виходити з того, що ефективна дискусія або суперечка в професійній діяльності є випробуваним методом обміну інформацією, необхідною для роботи, і до того ж простим способом, доступним і результативним. Правильно організована ділова бесіда принесе користь співрозмовникам, допоможе встановити взаємну довіру, підвищить ділові якості менеджерів і рядових працівників.

Література

1. Виханский О.С., Наумов А.І.  Менеджмент: Підручник - М: «Вища школа»,  2004 р  .

2. Перчнікова І.М. Менеджмент, Підручник, 4-е видання - М: Банк ЮНИТИ,  2005 р  .

3. Дункан У. Джек. Основні ідеї в менеджменті. Пер. з англ. - М: Справа  2002 р  .

4. Євланов Л.Г.  Теорія і практика прийняття рішень. - М: Економіка  2003 р

5. Жізнін С.Е.  Підприємництво і гроші. 2001

6. Зайцева О.А., Радугин А.А. та ін Основи менеджменту - М: Центр  2003 р  

7. Іенекенс Ж. Менеджмент в умовах ринкової економіки. Теорія і практика - М:  2005 р  .

8. Кунц Г.О., Доннел С. Управління: системний і ситуаційний аналіз управлінського рішення Т.1-2. - М: Прогрес,  2004 р  .

9. Ленд П. Менеджмент - мистецтво управляти. - М: інфа-М,  2002 р  .

10. Мільнер Б.З. Проблеми управління в сучасній Америці. - М: Знання,  2002 р  .

11. Пітерс Т., Уотермен Р. У пошуках ефективного управління, досвід кращих компаній. Пер. з анг. - М: Прогрес, 2003р.

12. Румянцева З.П., Соломатін Н.А., Акбнрдін Р.З. та ін Менеджмент організації: Підручник посібник. - М: ИНФРА-М,  2002 р  .

13. Страссман П. Інформація в століття електроніки. Пер. з анг. - М: Економіка  2003 р  .

14. Таусенд Р. Секрети управління, або як утримати компанію від придушення прибутку. - М. Прогрес-М: Прогрес  2004 р  .

15. Уотерман Р. Фактор відновлення. - М:  2002 р  .

16. Хачатуров С.Є.  Організація виробничих систем / теоретичну підставу організаційної науки / - Тула: Куля,  2001 р  .


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23091. ЕЛЕКТРОМЕТР 319.5 KB
  Електрометричний вимірювач струму. Опис спектрофотометра СФ5 Ця лабораторна робота знайомить із принципами вимірювання і будовою електрометричних вимірювачів струму їхньою конструкцією і способами визначення основних характеристик що дозволяють використовувати такі прилади разом з фотоелектронними помножувачами ФЕП і фотодіодами ФД для реєстрації слабких потоків випромінювання. За допомогою електрометричних вимірювачів реалізується метод виміру постійного струму застосовуваний для таких приймачів випромінювання що мають малий рівень...
23092. Рівняння максвела як узагальнення експериментальних фактів 70.5 KB
  Рівняння максвела як узагальнення експериментальних фактів. Рівняння Максвела сформульовані на основі узагальнення емпіричних законів електричних та магнітних явищ. Ці рівняння зв’язують величини що характеризують електромагнітне поле з його джерелами та з розподілами в просторі електричних зарядів та струмів. Перше рівняння максвела є узагальненням емпіричного закону БіоСавара.
23093. Магнітні властивості речовини 36 KB
  Пара та діа магнетиками називаються речовини які за відсутності магнітного поля завжди не намагнічені і які характеризуються однозначною залежністю між вектором намагнічування I и напруженістю статичного магнітного поля Н. Зокрема у слабких магнітних полях ця залежність лінійна: причому для парамагнетиків χ 0 а для діамагнетиків χ 0. Феромагнетиками називаються тверді тіла які можуть мати спонтанну намагніченість тобто намагнічені вже при відсутності магнітного поля. Магнітна сприйнятливість феромагнетику є функцією напруженості...
23094. Рівняння для електромагнітних потенціалів, їх розв’язок у вигляді запізнювального потенціалу 91.5 KB
  Рівняння для електромагнітних потенціалів їх розв’язок у вигляді запізнювального потенціалу. Система рння Максвелла: Перше рівняння М. Підставивши у 3 рння М. Використовуючи те що потенціали вибираються не однозначно рння не зміняться якщо зробити заміну це калібрувальна інваріантність.
23095. Fast Ethernet и 100VG-AnyLAN как развитие технологии Ethernet 151 KB
  В результате поисков и исследований специалисты разделились на два лагеря, что в конце концов привело к появлению двух новых технологий — Fast Ethernet и 100VG-AnyLAN. Они отличаются степенью преемственности с классическим Ethernet.
23096. Розсіяння електромагнітних хвиль зарядами. Формула Томсона 76.5 KB
  Розсіяння електромагнітних хвиль зарядами. Цей рух в свою чергу супроводжується випромінюванням в усі боки: відбувається розсіяння початкової хвилі. Нехай енергія яка випромінюється системою в тілесний кут в 1с при тому що на неї падає хвиля з вектором Пойнтінга Тоді переріз розсіяння риска означає усереднення по часу Розглянемо розсіяння що проводиться одним нерухомим зарядом вільним зарядом. отримана зарядом швидкість припускається малою 2 1 в 2: одиничний вектор в напрямку розсіяння.
23097. Квантування електромагнітного поля. Фотони 87 KB
  Квантування електромагнітного поля. Ейнштейн першим звернув на це увагу і намагався теоретично обґрунтувати дискретність електромагнітного випромінювання. Ейнштейн показав що ймовірність мати енергію для електромагнітного випромінювання буде: . Для електромагнітного випромінювання: .
23098. Поширення світла в анізотропних середовищах. Дисперсія і поглинання 466 KB
  В анізотропному середовищі спостерігається подвійне заломлення променів зумовлене наявністю в них двох показників заломлення один з яких не залежить від напрямку поширення хвилі і відповідає одній поляризації а другий залежить від напрямку поширення і пов`язаний з іншою поляризацією. Введемо для ізотропного середовища показник заломлення. Для хвилі що поширюється в напрямку – x коливання відбуваються в напрямку z то показник заломлення більше в напрямку z ніж для коливань в напрямку – y. z – напрямок при якому показники...
23099. Явище обертання площини поляризації падаючого світла в речовинах 96 KB
  Явище обертання площини поляризації падаючого світла в речовинах. Якщо лінійно поляризоване світло проходить через плоскопаралельний шар речовини то в деяких випадках площина поляризації світла виявляється повернутою відносно свого вихідного положення. Це явище називається обертанням площини поляризації або оптичною активністю. Кут поворота площини поляризації залежить від довжини хвилі.