43378

Використання табличного процесора MS Excel для рішення задач механіки та інженерії

Книга

Информатика, кибернетика и программирование

Її аргумент Диапазон містить значення діапазону комірок з назвами деталей серед яких відшукуються ті що задовольняють умову поставлену в аргументі Критерий. Аргумент Диапазон_суммирования містить діапазон тих клітинок в якому відбувається підсумовування; при цьому обробляються тільки ті записи значення яких задовольняють поставлену умову. Функція ЕСЛИ використовується для перевірки умови стосовно значень та формул і повертає одне розраховане значення якщо задана умова після розрахунку дає значення ІСТИНА й інші розраховані значення...

Украинкский

2013-11-04

1.57 MB

13 чел.

Хмельницький національний університет

ВИКОРИСТАННЯ ТАБЛИЧНОГО ПРОЦЕСОРУ MS EXCEL

ДЛЯ РІШЕННЯ ЗАДАЧ МЕХАНІКИ ТА ІНЖЕНЕРІЇ

 

Методичні вказівки для виконання курсової роботи

студентами механічних спеціальностей

Затверджено на засіданні

кафедри програмної інженерії.

      Протокол №  від

Використання табличного процесора MS Excel для рішення задач механіки та інженерії.

ДЛЯ Методичні вказівки для курсового проектування студентів напряму освіти “Інженерна механіка” / Марченко В.Л.

 

Укладач: Марченко В.Л,, д. т. н., проф.

Відповідальний за випуск: Борвик О.В.., д. т. н., проф.

 

ЗМІСТ

Вступ.

1. Застосування функцій, обчислень з матрицями та рішення системи рівнянь.

1.1 Теоретичні відомості

  1.   Порядок виконання завдання.

2. Використання засобів оптимізації MS Excel при міцностних розрахунках.

  1.  Математична формалізація задач оптимізації.
    1.   Приклад застосування засобу “Поиск решения”.
    2.  Варіанти завдань.

3. Здійснення кінематичного аналізу засобами MS Excel.

3.1 Варіанти завдань

3.2 Порядок виконання завдання.

  1.  Дослідження  кінематичних параметрів кривошипно — шатунного механізму. Постановка задачі.
    1.  Варіанти завдань

 4. Рекомендації по представленню результатів.

5. Додатки.

ВСТУП

Курсова робота призначена для вивчення засобів табличного процесору MS Excel в практичній інженерній діяльності. Робота складається з чотирьох завдань при виконанні яких студенти повинні оволодіти навичками здійснення обчислень, використання функцій, розв'язування системи рівнянь, застосування методів оптимізації та створення та застосовувати макросів. Завдання створені на основі задач механіки, що сприяє ознайомленню студентів з елементами механіки, які будуть використані в подальшому.

Після виконання роботи студент повинен знати: правила вводу, форматування та редагування електроних таблиць, представлення графічної інформації, порядок виконання обчислень, використання функцій, засоби роботи з масивами, методи розвязку рівнянь та оптимізації.

Студент повинен вміти: виконувати обчислення, графічно їх представляти, розвзувати рівняння, знаходити екстремуми функцій, визначати доцільність застосування певного засобу для рішення технічних задач.   

  1.  Застосування функцій, обчислень з матрицями та рішення системи рівнянь.

Завдання призначене для закріплення студентами навичок автозаповнення,  здійснення обчислень, використання абсолютної та відносної адресації, роботи з функціями, табулювання функцій, виконання обчислень з матрицями, рішення системи рівнянь. Для цього пропонується виконання комплексного завдання, яке вклюає наступну послідовність дій.

  1.  Теоретичні відомості.

Засоби автоматизації  заповнення ЕТ.

Для спрощення заповнення вказаного діапазону клітинок такими формулами можна використати команду Главная - Заполнить. Достатньо записати формулу тільки у клітинку F6, далі виділити діапазон F6:F11 і подати цю команду. Виділений діапазон клітинок автоматично заповниться потрібними формулами.

При використанні зазначених команд автоматично змінюються адреси відповідних клітинок, якщо вони мають відносні посилання. Щоб при копіюванні формули адреса потрібної клітинки не змінювалася, її треба написати як абсолютне посилання, додавши перед назвою стовпця і номером рядка  знаки долара $ (наприклад, $A$2).

Використання команди Главная — Заполнить - Прогресия дозволяє автоматично заповнити діапазон клітинок числовими послідовностями, які складають арифметичну або геометричну прогресії. Дііалогове вікно Прогрессия показане на рис.1 . В цьому вікні перемикачі Расположение і Тип треба встановити відповідно  у положення по столбцам і арифметическая, у поле Шаг ввести 1, а у поле Предельное значение – 6 і далі натиснути кнопку ОК.

Рис. 1 - Діалогове вікно Прогрессия

Функції.

Ввести функцію у формулу можна вручну або з використанням майстра функцій. Краще використовувати майстер функцій. Для роботи з майстром функцій слід натиснути кнопку Мастер функций на панелі інструментів Стандартная або виконати команду Вставка - Функция. При цьому відкривається діалогове вікно Мастер функций – шаг 1 из 2 (рис. 2), в якому можна вибрати категорію функцій. При виборі категорії в поле Выберите функцию виводиться список функцій даної категорії. У цьому полі можна вибрати потрібну функцію.

Рис. 2 - Вибір функції

Після вибору функції слід натиснути кнопку ОК, у результаті чого відкривається вікно діалогу Мастер функцийшаг 2 из 2 (рис. 3), в якому треба вказати аргументи функції.

Рис. 3 - Вікно для введення аргументів функції

Приклади використання функцій електронної таблиці.

Приклад 1. Функції СУММЕСЛИ, СЧЕТЕСЛИ. Особливості використання цих функцій розглянемо на прикладі електронної таблиці, представленої на рис. 4...

Рис. 4 – Розрахунки за функціями СУММЕСЛИ, СЧЕТЕСЛИ

Нехай, наприклад, треба розрахувати сумарну потребу в деталях 20Д305. Для цього спочатку активізують кнопку Вставка функции, у переліку знаходять функцію СУММЕСЛИ. Її аргумент Диапазон містить значення діапазону комірок з назвами деталей, серед яких відшукуються ті, що задовольняють умову, поставлену в аргументі Критерий. Цей аргумент може містити число, умову, текст, адресу комірки, що містить потрібну назву (наприклад, 45, >1, "20Д305", A3).

Аргумент Диапазон_суммирования містить діапазон тих клітинок, в якому відбувається підсумовування; при цьому обробляються тільки ті записи, значення яких задовольняють поставлену умову. Якщо Диапазон_суммирования пропущений, то обробляються комірки, адреси яких задано в аргументі Диапазон.

З урахуванням наведених пояснень для обчислення сумарної потреби в деталях типу 20Д305 у клітинку Е16 вводимо таку формулу

=СУММЕСЛИ(D3;D14;”20Д305”;E3:E14)

і отримуємо в результаті 265.

Функція СЧЕТЕСЛИ розраховує кількість заповнених комірок у діапазоні, які задовольняють поставлену умову. Якщо, наприклад, треба розрахувати, у скількох виробах використовується деталь 20Д305, то у клітинку E18 вводимо таку формулу

=СЧЕТЕСЛИ(D3:D14;"20Д305")

і отримуємо в результаті 3.

Приклад 2. Функція ЕСЛИ. Функція ЕСЛИ використовується для перевірки умови стосовно значень та формул і повертає одне розраховане значення, якщо задана умова після розрахунку дає значення ІСТИНА, й інші розраховані значення, якщо значення умови після розрахунку буде ХИБНІСТЬ. Аргументами функції можуть бути до семи вбудованих функцій в разі складних перевірок.

Нехай треба розрахувати значення функції такого вигляду:

для, наприклад, двох значень аргументу х = 2,1 і х = -1,3.

Спочатку в діапазон клітинок А2:А3 (рис.4.2.7) заносять значення х й активізують клітинку для розрахунку першого значення у (клітинка В2).

Далі активізують кнопку Вставка функции, знаходять функцію ЕСЛИ й активізують кнопку ОК.

Рис. 5 - Введення аргументів функції ЕСЛИ

В аргументі Лог_выражение (рис. 5) створюють умову для першого рівняння (х≤0,5), причому х в Excel — це адреса клітинки, що містить значення х. Умова матиме вигляд А2<=0,5.

Аргумент Значение_если_истина містить розрахунок першого рівняння, якщо умова аргументу Логическое выражение має значення ІСТИНА. Аргумент Значение_если_ложь містить розрахунок другого рівняння, якщо умова аргументу Логическое выражение має значення ХИБНІСТЬ. Після натискування кнопки ОК створена формула заноситься у клітинку В2 і за цією формулою здійснюється обчислення для першого значення х.

Рис. 6 - Розрахунок за функцією ЕСЛИ

Далі її копіюють для другого значення у, і в результаті електронна таблиця набуває вигляду, показаного на рис. 6.

Приклад 3. Обчислення з матрицами. Для роботи з матрицями використовують різні функції (табл. 1). Матриці можна перемножувати між собою, множити на вектор, транспонувати, створювати обернені матриці тощо.

Розрахунки з матрицями розглянемо на прикладі розв’язування системи лінійних рівнянь, заданої в матричної формі А×Х=С, де А – матриця системи, С – вектор вільних членів, Х – вектор розв’язку (корені) системи. Нехай

Якщо визначник матриці А не дорівнює нулю, то розв’язок системи лінійних рівнянь А×Х=С знаходиться за формулою Х=А-1×С, де А-1 – обернена матриця А. 

Спочатку створюють матрицю, А, наприклад, у діапазоні клітинок А2:С4, а вектора С – у діапазоні клітинок Е2:Е4 (рис. 6). Після цього над елементами матриці А і вектора С можна виконувати дії, що потрібні для розв’язування системи рівнянь.

Обчислення визначника матриці. Для обчислення визначника матриці застосовується функція МОПРЕД(массив), де массив – діапазон клітинок, в який записана матриця. У прикладі, що розглядається, для обчислення визначника матриці А у клітинку Е6 записана формула  =МОПРЕД(А2:С4). Визначник не дорівнює нулю (рис.6), таким чином, система має розв’язок.

Створення оберненої матриці. Треба створити обернену матрицю А-1 з елементів матриці А. Такі обчислення виконуються за формулою масиву. Для цього виділяють діапазон комірок (А9:С11), де буде створюватися нова матриця, активізують кнопку Вставка функции, вибирають функцію МОБР, і заносять відповідні значення елементів матриці А, в результаті отримують формулу =МОБР(А2:С4). Після цього встановлюють курсор на рядок формул та натискують на клавіші Ctrl+Shift+Enter.

Множення матриці на вектор. Нехай, наприклад, треба помножити матрицю на вектор. Для цього використовують функцію МУМНОЖ (Массив1; Массив2), де Массив1, Массив2 — це масиви, які перемножуються. Кількість стовпців аргументу Массив1 має бути такою, як і кількість рядків аргументу Массив2. Результатом множення матриць є масив з такою самою кількістю рядків, що й масив1, і з такою самою кількістю стовпців, що й масив2. Множення матриці на вектор виконується за формулою масиву.

Для розв’язування системи рівнянь матрицю А-1 треба помножити на вектор С. Результатом буде вектор розв’язку Х, для розміщення якого потрібні три клітинки, наприклад, Е9:Е11. Їх треба виділити, активізувати кнопку Вставка функции, вибрати функцію МУМНОЖ і занести відповідні значення діапазонів матриці А-1 та вектора С (рис. 6).

Після цього встановлюють курсор на рядок формул, натискують на клавіші Ctrl+Shift+Enter й одержують формулу МУМНОЖ(А9:С11;Е2:Е4).

Для перевірки розв’язку треба матрицю системи А помножимо на знайдений вектор Х. Отриманий вектор повинен збігатися з вектором С.

Рис. 7 - Функції, що застосовуються для

розв’язання системи лінійних рівнянь

  1.   Порядок виконання завдання.

1.2.1 Протабулювати функцію y=a*cos(x)+b на проміжку 1< х <3 з інтервалом 1, де а – перші три цифри залікової книжки; b – наступні три цифри. Результат записати в стовпчик.

1.2.2 Під цією колонкою визначити середній по значенню елемент (перша колонка).

1.2.3 В колонці з правої сторони ввести елементи наступним чином: для тих елементів протабульованої функції, які менші середнього помножити на 3; для тих елементів, які більші середнього помножити на 4. В нижній комірці визначити найбільший елемент стовпчика (друга колонка).

1.2.4 В наступній колонці порахувати значення, які дорівнюють елементам першої колонки, помножені на перший елемент другої колонки (третя колонка).

1.2.5 четвертій колонці обчислити добутки елементів першої і третьої колонок (результат – три значення).

1.2.6 В четвертих комірках другої, третьої та четвертої колонок обчислити суми добутків елементів кожної з вказаних колонок на елементи четвертої колонки) використовуючи при цьому функції.

1.2.7 Порахувати іншу матрицю, елементи якої знаходяться перемноженням елементів створеної матриці (чотири створені колонки) на четверту колонку. Обчислення здійснюються перемноженням окремих елементів без використання дій з матрицями.

1.2.8 Порахувати матрицю-стовпчик, елементи якої знаходяться перемноженням елементів першого і четвертого стовпчиків першої матриці.

1.2.9 Знайти невідомі системи рівнянь, коефіцієнтами при невідомих якої є елементи другої матриці, а правою частиною є створена матриця-стовпчик.

1.2.10 Побудувати графік невідомих від аргументу функції.

Результати представити в режимах виводу чисел та у вигляді формул.

Всі дії виконувати з найменшою кількістю обчислень та найбільшим використанням можливостей табличного процесора.

  1.  Використання засобів оптимізації MS Excel при міцностних розрахунках.

 

Умовою міцності є наявність величини напружень менших за допустимих значень. Для конструкцій, що працюють на згин ця умова записується у наступному вигляді.T=Ммах./W<=[T] , де  Ммах. максимальний момент,  T- величина  напружень в точці дії моменту,  W- осьовий момент опору перерізу, [T] — допустиме напруження.

Прикладом конструкції, що працює на згин є балка, схема якої показана на рис.8 

Рис. 8 - Схема навантаження балки

Приймемо, що величини сил Fi, сил інтенсивності розпреділиного навантаження qi, довжина балки- L, довжини ділянок- Zi, допустиме напруження [T] відомі. Задача ставиться наступним чином. Визначити момент опору перерізу, що забезпечує міцність балки, визначити значення сили F1, при якому величина напружень буде вдвічі меншою, визначити величину  W, при якому величина напружень буде вдвічі меншою.

Рішення здійснюється в наступній послідовності.

  1.  Будується епюра моментів (графік залежності моменту від координати).
    1.  Візуально визначається ділянка з найбільшим моментом.
      1.  Обчислюється  величина максимального моменту.
      2.  Визначається осьвий момент опору.
      3.  Очислюється сила   F1.

Перший пункт виконується табулюванням функції моментів. Рівнфння моментів задані в умові.

Для обчислення величини максимального моменту доцільно використати засіб  Поиск решения.

Розв'язання задачі за допомогою програми Поиск решения звичайно виконується у такій послідовності:

- постановка задачі та створення математичної моделі;

- запис задачі у табличній формі, придатній для введення даних;

- уведення даних і розв'язання задачі;

       2.1 Математична формалізація задач оптимізації

Задача, що розв'язується програмою Поиск решения, у найбільш загальному вигляді формулюється таким чином:

Знайти вектор X=(x1,x2,…xn), який мінімізує (або) максимізує функцію J(X) при обмеженнях

xkmin £ xk £xkmax , k=1,…,n

Fimin £gi(X) £ Fimax , I=1,…,m

hi(X)=Fj , j=1,…,p

Функція J(X) називається цільовою функцією, умови

Процедура Поиск решения дозволяє знайти оптимальне значення формули, що записана в клітинці, яка називається цільовою. Ця процедура працює з групою клітинок, прямо чи опосередковано пов'язаних з формулою в цільовій клітинці. Щоб отримати за формулою, що міститься в цільовій клітинці, заданий результат, процедура змінює значення у впливових клітинках. Щоб звузити множину значень, які використовуються в моделі, використовуються обмеження. Ці обмеження можуть посилатися на інші впливові клітинки.

2.2 Приклад застосування засобу “Поиск решения”.

Методику практичного застосування засобу Поиск решения розглянемо на прикладі розв’язування такої задачі (таблиця 4.3): підприємство виробляє продукцію 3-х видів: електрочайники, кавоварки, праски. При виробництві кожного виду продукції витрачаються ресурси: електроенергія  та метал, сумарні потреби яких обмежено величинами 600 грн. та 400грн. відповідно. Прибуток від продажу продукції та витрати ресурсів приведені у таблиці. Скільки виробів кожного виду продукції треба виготовити, щоб прибуток був максимальний?

  Таблиця 2 Умова задачі

Найменування продукції

Витрати на одиницю, грн.

Прибуток на одиницю, грн.

Енергія

Метал

Електрочайник

2

4

30

Кавоварка

3

2

20

Праска

5

7

55

Для застосування програми Поиск решения побудуємо математичну модель аналізованого процесу.

Цільова функція (прибуток): P = 30*x1+20*x2+55*x3,

де x1, x2, x3 – відповідно кількості випущених електрочайників, кавоварок, прасок.

Обмеження:

1) затрати всіх видів ресурсів (електроенергії і металу) на план x1, x2, x3 не повинні перевищувати наявних лімітів.

2*x1+3*x2+5*x3 ≤ 600,

4*x1+2*x2,+7*x3 ≤ 400;

2) властивості плану

x1, x2, x3 ≥ 1;  x1, x2, x3 – цілі.

Математично задача, що розглядається, формулюється таким чином: знайти значення змінних x1, x2, x3 , які задовольняють обмеженням і при яких цільова функція досягає максимального значення.

Сформульовані математично умови задачі записуємо в електронну таблицю у вигляді формул, які відображають задані обмеження та цільову функцію (рис. 8).

Рис. 9 - Основні області моделі

Для значень змінних x1, x2, x3 виділено клітинки B11:B13. Клітинка B3 є цільовою клітинкою. B цю клітинку заносимо формулу для обчислення прибутку (значення цільової функції)

=CУMMПPOИ3B ($B$11:$B$13;$E$11:$E$13).

B області обмежень вводимо до клітинок B13, B19 формули для обчислення значень витрат на електроенергію та метал, а також до клітинок C13, C19 - задані у задачі обмеження цих значень.

B13:  =CУMMПPOИ3B ($B$11:$B$13; $C$11:$C$13),

B19:  =CУMMПPOИ3B ($B$11:$B$13; $D$11:$D$13).

Програма Поиск решения змінює значення к клітинок B11:B13 області змінних доти, доки у цільовій комірці B3 не з'явиться результат, який необхідно отримати.

Для запуску програми Поиск решения виконується команда Сервис - Поиск решения, яка викликає однойменне діалогове вікно (рис. 10).

Рис. 10 - Діалогове вікно програми Поиск решения

У полі Установить целевую ячейку потрібно вказати адресу клітинки, значення якої буде використовуватися як критерій оптимізації - B3. За допомогою перемикачів вибору встановлюється значення критерію оптимальності, яке може дорівнювати максимальному, мінімальному або заданому значенню.

У полі Изменяя ячейки необхідно вказати діапазон, що містить клітинки, значення яких програма повинна змінити для отримання оптимального значення (діапазон B11:В13 області змінних). При натисканні кнопки Предположить програма виділяє клітинки, на які прямо або опосередковано посилається цільова клітинка.

Для того, щоб задати обмеження, треба натиснути кнопку Добавить. З'являється діалогове вікно (рис. 11).

У цьому вікні у полі Ссылка на ячейку вказується адреса клітинки або діапазону клітинок, вміст яких повинен відповідати одному із заданих типів обмежень.

Рис 11 - Вікно додавання обмеження

Пункти 4, 5 виконуються тим же засобом в режимі рішення рівняннь

Подібні завлання необхідно виконати самостійно.

Схема вибираються за номером у списку групи з таблиці 3. а вихідні дані для обчислень з таблиці 4.

  1.  Варіанти завдань.

Таблиця 3

№ схеми

Розрахункова схема балки

Рівняння моментів

Варіант 1.

Варіант 2.

Варіант 3.

Варіант 4.

Варіант 5.

Варіант 6.

Варіант 7.

Варіант 8.

Варіант 9.

Варіант 10.

Таблиця 3.

Схема

L

Z1

Z2

Z3

F1

F2

q1

q2

[T]

1

1

3

1,2

2

10

30

15

15

2

2

5

1

3

25

15

20

30

3

3

1

0,3

0,5

10

35

5

35

4

4

6

1

5

30

15

25

25

5

5

4

1

2

2,5

10

35

15

35

6

6

3

0,5

2

20

15

35

30

7

7

7

2

3

5

15

25

30

5

20

8

8

5

1

2

4

15

35

25

30

15

9

9

3

0,5

1

2

25

35

15

30

10

10

4

1

3

30

25

20

35

11

1

2

1,2

1,5

10

25

15

20

12

2

1

0,5

0,7

15

30

25

20

13

3

7

2

5

25

35

30

30

14

4

5

1

3

10

30

15

35

15

5

4

1

2

2,5

30

15

20

30

16

6

3

0,5

2

5

15

10

35

17

7

7

2

3

5

15

10

30

25

20

18

8

2

0,5

1

1,3

25

30

15

20

30

19

9

7

2

3

5

15

5

30

25

35

20

10

3

0,5

2

35

15

30

30

21

1

5

1

3

15

20

35

30

22

3

3

0,5

2

25

20

10

30

35

23

9

7

2

3

5

15

5

30

25

35

 

  1.  Здійснення кінематичного аналізу засобами MS Excel.

Під кінематичним аналізом розуміється визначення переміщень, скоростей та прискорень елементів конструкцій. Це дозволяє знайти параметри цих елементів, які задовільняють певним критеріям. Найбільше використання в практиці інженерних розробок мають кривошипно — шатунні механізми. Змістом третього завдання є кінематичний аналіз цього механізму.

 

3.1 Дослідження  кінематичних параметрів кривошипно — шатунного механізму. Постановка задачі.

Схема кривошипно — шатунного механізму показана на рисунку 12. Механізм складається з кривошипу 1, який здійснює обертальний рух навколо центру О, шатуна 2 та повзуна 3, що рухається в напрямних.  Напрямок напрямної може проходити через центр О а може знаходитись на певній відстані е, яка називається ексцентриситетом. Поворот кривошипу здійснюється проти годиникової стрілки і визначається кутом---   Переміщення повзуна Хв визначається формулою, де

​, r, l — радіус кривошипа та довжина шатуна, 

Рис. 12 — Схема кривошипно — шатунного механізму.

Приймемо наступні числові значення:

  а=10. 

1. Протабулювати функції переміщення та швидкості повзуна, що даються співвідношеннями  та  від кута повороту кривошипу. Аргументи функцій визначаються наступними співвідношеннями.

           

  1.  Варіанти завдань.

 

Побудувати графік функції.

Використовуючи засіб “Поиск решения” визначити найбільші значення функцій.

Використовуючи засіб “Поиск решения” знайти в залежності від варіанта.

1.Довжину кривошипу, при якій швидкість зменшується вдвічі.

2.Довжину шатуна, при якій переміщення збільшується вдвічі.

3.Довжину шатуна, при якій швидкісь збільшується втричі.

4.Величину кута, при якій переміщення дорівнює третині найбільшої.

5.Визначити найменше значення швидкості.

6.Визначити кут повороту, при якому швидкість буде найменшою.

7.Визначти кут повороту кривошипу, при якому переміщення буде найбільшим.

8.Визначти кут повороту кривошипу, при якому швидкість буде вдвічі меншою найбільшої.

9.Визначти кут повороту кривошипу, при якому швидкість буде в три рази меншою найбільшої.

10.Обчислити кут повороту, при якому швидкість дорівнює нулю.

Варіант вибирається за останньою цифрою в заліковій книжці.

  1.  Рекомендації по представленню результатів.

Структура звіту: титульний аркуш, зміст, умова задачі з вхідними даними, основна чвстина з розрахунками.

 Звіт повинен вміщювати детальний опис послвдовності виконання завдань, копії електроних таблиць в режимі показу формул та даних, епюри та графіки.

Оформлення курсового проекту здійснюється згідно з державним стандартом України ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення” та ДСТУ БА.2.-4-4-99 (ГОСТ 21.101–97) “Основні вимоги до робочої документації”.

Невідповідність в оформленні курсового проекту державним стандартам і встановленим вимогам може суттєво вплинути на остаточну оцінку роботи, а через значні відхилення робота може бути взагалі недопущена до захисту. Тому оформленню роботи приділяють особливу увагу.

Дотримання студентом усіх вимог до оформлення курсового проекту сприяє вихованню в нього належного стилю роботи, формує вимогливість до себе, прищеплює певні навики до проведення наукового дослідження, що буде йому корисним під час виконання дипломної роботи.

Текст та заголовки

Текст друкують з однієї сторони стандартного аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм); комп’ютерний набір – 14 кегль, 1,5 інтервали, шрифт Times New Roman; розмір берегів (полів): ліве – не менше 25 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм. Допускається розміщувати таблиці та інші ілюстративні матеріали на аркушах формату А3 (не більше 40 рядків на сторінку).

Допускається вписувати у друкований текст окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору. При цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту.

Заголовки структурних частин курсової роботи: "ЗМІСТ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ", друкують великими літерами симетрично до тексту (формат абзац „по центру"). Так само рекомендується оформлювати і заголовки окремих пунктів основної частини курсового проекту. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Відстань між заголовком та текстом має дорівнювати 3 інтервалам в основному тексті (що відповідає двом пропущеним абзацам при комп’ютерному наборі тексту з міжрядковим інтервалом 1,5). Кожну структурну частину та пункти основної частини курсового проекту слід починати з нової сторінки.

Курсовий проект обов’язково повинна мати палітурку, яка може бути м’якою.

Нумерація сторінок та структурних частин роботи

Нумерацію сторінок, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсового проекту є титульна сторінка, яка включається до загальної нумерації сторінок і на якій номер сторінки не ставиться. Зміст, що розміщують після титульної сторінки, нумерують як другу сторінку. Нумерація без крапки після неї проставляється у правому верхньому куті подальших сторінок.

ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ не нумерують як пункти. Номер пункту з крапкою ставиться на початку його назви відповідно до плану курсового проекту: наприклад, «4. ПЛАНУВАННЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ …».

Ілюстрації і таблиці

Ілюстрації (схеми, графіки тощо) і таблиці подають безпосередньо після посилання на них у тексті, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках, їх включають до загальної нумерації сторінок. На всі ілюстрації і таблиці повинні бути посилання у тексті.

Ілюстрації позначають словом "Рис.", і нумерують послідовно в межах основної частини (за винятком ілюстрацій у додатках). Номер ілюстрації є її порядковим номером: наприклад, "Рис. 2" (другий рисунок курсової роботи). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Кількість ілюстрацій у курсовій роботі визначається її змістом і доцільністю для надання тексту зрозумілості та конкретності.

Цифровий матеріал в курсовому проекті, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають із великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовки граф таблиці починають з великих літер, підзаголовки – з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих – якщо вони є самостійними.

Таблицю розміщують у тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиці нумерують послідовно у межах основної частини (за винятком тих таблиць, що розміщені в додатках). У правому верхньому куті розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера, який є її порядковим номером у курсовій роботі (у випадку наявності декількох аналітико-дослідницьких пунктів із значною кількістю таблиць у кожному з них, номер таблиці може складатися з номера пункту і порядкового номера таблиці у межах пункту, між якими ставиться крапка: наприклад, "Таблиця 2.3" – третя таблиця другого пункту), нижче вказують назву таблиці.

У разі переносу таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишуть, наприклад: "Продовження табл. 3".

У таблицях обов’язково зазначають одиниці виміру показників. Якщо одиниці виміру є однаковими для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку. Одиниці виміру мають відповідати стандартам. Чисельні величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. У випадку відсутності даних в окремих чарунках таблиці треба або ставити прочерк (якщо значення дорівнює нулю), або ставити символ «×» (якщо наявність даних є неможливою).

Формули

Рекомендується здійснювати комп’ютерний набір формул з використанням редактора формул (наприклад, Microsoft Equation) таким чином, щоб розмір основних символів відповідав розміру шрифту тексту курсової роботи.

Формули в основній частині курсового проекту повинні мати наскрізну нумерацію. Номери формул пишуть біля правого берега сторінки в одному рядку з формулою в круглих дужках. У випадку, коли в різних пунктах курсової роботи наводиться значна кількість формул, допускається порядок нумерації при якому номер формули складається з номера пункту і порядкового, номера формули у пункті, між якими ставлять крапку, наприклад: "(3.1)" – перша формула третього пункту.

Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах розміщують безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, та кожне з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Формули слід розміщувати у тексті на окремому рядку, залишаючи вище і нижче не менше одного вільного рядка. Наприклад,:

   

де  F/(x) = f(x).

Якщо формула не вміщується на один рядок, її переносять на наступний рядок після знака «дорівнює» (=) або після знаків: плюс (+), мінус (–), множення () і ділення (:).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ПО ДИСЦИПЛІНІ.

Форматування комірок  MS Excel.

Типи даних та їх введення в електронну таблицю.

Редагування елементів табличного процессора.

Робота з документами MS Excel.

Як надрукувати текст.

Використання назв комірок.

Як відформатувати данні, які знаходяться у чарунці таблиці.

Формули та функції. Майстер функцій.

Побудова та редагування діаграм. Майстер діаграм.

Форматування елементів діаграм.

Табулювання функцій.

Оптимізація засобами MS Excel.

Рішення рівнянь MS Excel.

Рішення системи алгебраічних рівнянь.

Використання пакету аналіза для рішення задач механіки.

Створення макросів в Excel.

Типи комп’ютерних мереж.

Топологія комп’ютерних мереж.

Стандартна модель OSI..

Типи кабелів.

Стек протоколів TCP/IP.

Кадри.

Основні поняття веб-дизайну ( веб-портал, веб-сторінка, веб-сайт, гіперпосилання, тег)

Структура і параметри веб- сторінок

Створення гіперпосилань

Форматування тексту (підкреслення, наведення, пропуск рядка, розташування)

Форматування тексту (завдання розміру, типу шрифта)

Введення спеціальних символів (<, >, &, »»)

Глобальні таблиці стилів

Зв'язані таблиці стилів

Селектори (прості, класові, ID- селектори)

Створення таблиць

Створення нумерованих та ненумерованих списків

Створення списків визначень

Створення сторінок з використанням фреймів

Встановлення графічних файлів

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології ./ О.І.Пушкар, Київ, вид.центр „ Академія”, 2001 (всі теми).

2. Л.М.Дибкова. Інформатика та комп’ютерна техніка., Київ, вид.центр „Академія”,2002 (всі теми).

3. Информатика для юристов и экономистов. Учебник для ВУЗов / С.В.Симонович. СПб.: Питер, 2001(всі теми).

4. Информатика. Базовый курс. Учебник для ВУЗов / В.С.Симонович. СПб.: Питер, 2000 (всі теми).

5. Буров Є. Комп’ютерні мережі. Львів: Бак. 1999.-468 с. (теми 13, 14, 15).

6. Спортак Марк и др. Высокопроизводительные сети. Энциклопедия пользователя: Пер. с англ. – К. Издательство «ДиаСофт», 1998. – 432 с. (теми 13, 14, 15).

7. Методичні вказівки до лабораторного практикуму з використанням текстового редактора Microsoft Word. // В.І. Спірідонов: ТУП, 1998.- 37 с.

  1.  Основи застосування табличного процесора Microsoft Excel. Методичні вказівки для лабораторного практикуму. // В.І. Спірідонов: ТУП, 2001- 32 с.

Вимоги до оформлення.

Звіт з виконаною курсовою роботою надсилається в роздрукованому та електроному варіантах. Звіт повинен мати результати виконання в режимах формул та чисел, опис виконання. Прийнятий звіт захищається студентом в період екзаменаційної сесії.

Додаток

Зразок титульної сторінки

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Хмельницький національний університет

Кафедра програмної інженерії

К У Р С О В А  РОБОТА

з дисципліни Інформатика

Студент__________ курсу __________ групи

________________________ форми навчання

Факультету інженерна механіка

_______________________________________

 (прізвище, ім’я, по батькові студента)

Науковий керівник ______________________

_______________________________________

(науковий ступінь, посада, прізвище та ініціали)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

8654. Общество. Правовое государство и гражданское общество 174.5 KB
  Общество. План: Философское понятие общества Общество как система. Основные подсистемы общества Общество как исторический процесс Источники и факторы развития общества. Правовое государство и гражданское общество...
8655. Философия нового времени. Французские просветители и материалисты. 50 KB
  Философия нового времени План. Краткая характеристика эпохи. Материализм нового времени: Бэкон, Гоббс. Монизм и дуализм: Декарт, Спиноза. Французские просветители и материалисты. Краткая характеристика эпохи. Новое время а...
8656. Философия её предмет, основные проблемы и функции 67 KB
  Философия её предмет, основные проблемы и функции. План. Философия и мировоззрение. Предмет философии, основные проблемы и структура философских знаний. Место философии в системе духовной культуры ...
8657. Философия марксизма. Разработка материалистической диалектики 43.5 KB
  Философия марксизма План Учение о практике Разработка материалистической диалектики Новая концепция истории Исходные характеристики: Создателями, основоположниками марксизма были Маркс и Энгельс. Карл Маркс (1818-1883). Окончил юри...
8658. От христианства Возрождению 97.5 KB
  От христианства Возрождению Философия средневековья и ее теоцентризм. Основные этапы: патристика и схоластика Проблема универсалий: реализм и номинализм. Философия эпохи Возрождения и ее характерные черты....
8659. Общество, как система. Основные подсистемы общества 82.5 KB
  Философское понятие общества. Общество, как система. Основные подсистемы общества. Общество, как исторический процесс. Гражданское общество. Правовое государство. Формационная и цивилизационная концепции общественного развития...
8660. Древнекитайская философия 46.5 KB
  Древнекитайская философия. Особенности средневековой философии. Древнекитайская философия. - Конфуций - латинизированное название, буквально Кун-фу-цзы - старый учитель Кун. Конфуцианство возникает в 6 веке до н.э...
8661. Философия в системе культуры 21.22 KB
  Философия в системе культуры Понятие мировоззрения. Типы мировоззрения Особенности мифологического мировоззрения Признаки религиозного мировоззрения. 1. Понятие мировоззрения. Типы мировоззрения. Сущность и структура мировоззрения. - Мировоззрение...
8662. Сущность и предназначение философии 18.7 KB
  Сущность и предназначение философии. Особенность философского мировоззрения. Истоки философии. Семь мудрецов Предмет философии. Основной вопрос философии. Особенности философского мировоззрения. Философское мировоззрение прихо...